1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПрАТ «ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛДАД

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ»
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ІНСТИТУТ

Шифр групи: ТУчн-8-20-Б1Мо (4,6 здс)

Прізвище, ім'я,
по батькові студента: Паращук Маріна Юріївна
Домашня адреса: вул Руська, 255-А

Контрольна робота
з дисципліни: Основи корпоративного управління
за темою: Функціїголови правління акціонерного товариства
Прізвище та ініціали викладача: Жук І.І.

Чернівці 2023
 2

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………..3
ОСНОВНА ЧАСТИНА…………………………………………………………4
1. Функції голови правління акціонерного товариства…………….……...4
2. Роль держави в системі корпоративного управління…………………..7
3. Повноваження ревізійної комісії акціонерного товариства………….12
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….15
Списки використаної літератури………………………………….………….16
 3

ВСТУП
На сьогодні в Україні більшу частину приватного сектору економіки
складають підприємства, які в результаті приватизації набули форми
акціонерних товариств. Акціонерні товариства поступово проходять перший
період адаптації до нових економічних умов, визначають основні напрямки
свого розвитку, формують працездатні колективи та активізують пошук
фінансових ресурсів для здійснення своїх стратегічних планів. Окремі
економічні складнощі сучасного періоду, такі як криза неплатежів, дефіцит
бюджету, інфляція, тільки підвищують інтерес до більш дешевого, в
порівнянні з банківськими кредитами, ринку акціонерного капіталу. При
цьому запровадження ефективної системи корпоративного управління має в
цілому вирішальне значення для розвитку промислового та фінансового
секторів економіки України Оскільки між учасниками корпоративних
відносин дуже часто виникають конфлікти, важливо чітко знати права і
обов’язки всіх зацікавлених сторін. Навіть якщо конфлікту не існує,
обізнаність в питаннях корпоративного управління не лише не завадить, але
й буде, напевно, дуже корисною. Корпоративне управління створює правове
поле для визначення прав і відповідальності різних сторін корпорації.
Розуміння питань корпоративного управління дозволяє кожній із сторін
планувати і здійснювати свою стратегію та оцінювати поведінку інших
сторін. Знання основ корпоративного законодавства важливе тому що, по-
перше, воно визначає права і обов’язки сторін і тим самим забезпечує основу
для їх співробітництва; по-друге, дозволяє зацікавленим сторонам виявити
недоліки самого законодавства і удосконалити його. Система корпоративного
управління в Україні, як і в усіх інших країнах з перехідною ринковою
економікою, має надзвичайно важливе значення. В даний час в світі росте
розуміння того, що сильне корпоративне управління є основною
передумовою стійкого росту компаній та отримання ними доступу до
міжнародних ринків капіталів. Принципи корпоративного управління
запроваджені, законодавчо закріплені та використовуються на практиці
публічними компаніями в багатьох країнах світу, що дозволяє їм враховувати
інтереси різних груп акціонерів.
 4

ОСНОВНА ЧАСТИНА
ФУНКЦІЇ ГОЛОВИ ПРАВЛІННЯ АКЦІОНЕРНОГО ИОВАРИСТВА
Заступники Голови Правління призначаються Головою Правління
Товариства.
.Члени Правління не мають права входити до складу
Ревізійної комісії Товариства.
Головою та членами Правління можуть бути тільки особи, як перебувають
з Товариством у трудових відносинах.
Голова Правління призначає Секретаря, який веде протоколи засідань
Правління.
. Компетенція Правління Товариства
. Правління Товариства:
- організовує роботу Зборів Товариства;
- визначає основні напрями діяльності Товариства, його філій, відділень,
представництв та інших структурних підрозділів і виносить на розгляд
Ради з подальшим затвердженням Зборами акціонерів;
- складає річний баланс і готує звіт Товариства та виносить їх на розгляд
Раді АТ з подальшим затвердженням загальними зборами акціонерів;
- розробляє проект плану діяльності Товариства на наступний рік та
виносить на розгляд Ради з подальшим затвердженням Зборами акціонерів;
- здійснює зовнішньоекономічну діяльність Товариства;
- визначає політику та приймає рішення, що стосуються отримання
та надання кредитів та позик;
- приймає рішення про здійснення Товариством
капіталовкладень;
- приймає рішення про участь Товариства в холдінгових компаніях,
об'єднаннях підприємств і фінансово-промислових групах та погоджує їх із
Радою з подальшим затвердженням на Зборах
Акціонерів [9 c55]
 5

- за узгодженням із Радою готує та виносить на затвердження Зборів

акціонерів пропозиції щодо зміни розміру статутного фонду;
- приймає та затверджує рішення про розподіл прибутку, покриття
збитків та доводить ці рішення до відома акціонерів на Зборах акціонерів;
- приймає та затверджує рішення щодо розміру фондів та доводить ці
рішення до відома акціонерів на Зборах;
- приймає та затверджує рішення щодо періодичності, розміру та форми
виплати дивідендів і доводить ці рішення до відома акціонерів на Зборах
акціонерів;
- приймає та затверджує рішення про перерозподіл фондів у проміжку
між Загальними Зборами акціонерів, створених з чистого прибутку, якщо
без такого рішення не можливе здійснення нормальної виробничо-
господарської діяльності Товариства, та доводить це рішення до відома
акціонерів на Зборах акціонерів;
- визначає питання, які мають бути винесені на розгляд Зборів акціонерів,
та готує проекти рішень зборів з цих питань;
- розробляє та виносить на затвердження Зборів акціонерів Статути
дочірніх підприємств, Положення про філії і представництва;
- готує і виносить на розгляд Зборів акціонерів погоджені із Радою
пропозиції щодо внесення змін та прийняття у новій редакції "Положення
про загальні збори акціонерів АТ", "Положення про Ревізійну комісію
АТ", "Положення про Правління АТ", "Положення про Спостережну
(наглядову) раду АТ";
- розробляє та виносить на затвердження Ради АТ "Положення про
фонди АТ", "Положення про цінні папери АТ", ( "Положення про
нарахування та виплату доходу (дивідендів) по цінних паперах АТ",
"Положення про оплату праці членів органів управління" та інші
положення, що регламентують діяльність Товариства;
- організує кадрову роботу, визначає і затверджує структуру Товариства,
чисельність та структуру апарату управління Товариства, розглядає
звіти про роботу структурних підрозділів Товариства;
- приймає рішення про придбання, відчуження та заставу майна, а також
укладання контрактів на суми, що перевищують __% статутного фонду
 6

товариства, з подальшим затвердженням Радою;

- приймає рішення про придбання, відчуження та заставу майна, а також
укладання контрактів на суми, що не перевищують __% розміру
статутного фонду АТ;
- визначає вартість внесеного акціонерами до статутного фонду майна,
майнових та немайнових прав;
- приймає рішення про виключення акціонера Товариства, який не зробив
повністю свого внеску за акції до дня закінчення підписки;
- приймає рішення про придбання акцій у акціонерів, їх подальший
розподіл, розміщення та анулювання;
- організує випуск цінних паперів;
- приймає рішення про прийняття або відмову зайвої підписки;
- організує матеріально-технічне забезпечення господарської та іншої
діяльності Товариства;
- організує збут продукції;
- взаємодіє з постачальниками товарів і послуг Товариства, а
також із споживачами його продукції;
- визначає перелік пільг акціонерам при користуванні профільними
послугами АТ;
- організує фінансово-економічну роботу, облік та звітність, ведення
грошово-розрахункових операцій;
- забезпечує організаційно-технічну діяльність Зборів та Ревізійної
комісії АТ;
- організує діловодство та веде архів АТ;
- організує соціально-побутове обслуговування працівників
Товариства;
- здійснює контроль за станом приміщень, будов, обладнання;
- здійснює контроль за рухом матеріальних та грошових цінностей.
Правління Товариства розглядає та вирішує будь-які інші питання,
внесені на його розгляд Головою Правління, членами Правління, Радою
 7

РОЛЬ ДЕРЖАВИ В СИСТЕМІ КОРПОРАТИВНОГОТУПРАВЛІННЯ

Великі підприємства за відповідного ефективного регулювання стають
драйвером і прикладом для малого й середнього бізнесу, саме вони
цілеспрямовано здійснюють політику експансії на зовнішні ринки,
встановлюють стандарти продуктивності та оплати праці в країні,
визначають стиль і підходи до вирішення бізнесових проблем, є
інфраструктурою для зародження та розвитку малих і середніх інноваційно
орієнтованих компаній, а також значною мірою формують структуру і
спрямованість економіки країни. Тому розвиток конкурентоспроможного
корпоративного сектору економіки є надважливим завданням сучасних країн
світу, що інтегровані в глобальні економічні, торговельні та інвестиційні
процесу. Україна пройшла складний шлях формування корпоративного
сектору економіки, який, на жаль, не став прикладом якісних реформ і
результатів. Проведення радикальних економічних реформ з початку 90-х
років ХХ ст. не призвело до впровадження прогресивної та збалансованої
моделі соціально-економічного розвитку. Ефективно діючі в країнах Заходу
ринкові інститути в українських умовах виявилися недієвими і
малоефективними, а старі неефективні економіко-господарські інститути
пристосувалися під нові кулуарно-приватні інтереси. На етапі становлення
корпоративного сектору України формальні і неформальні інститути мали б
створити дієвий корпоративний механізм для залучення вітчизняних та
іноземних інвестицій, дати можливість для активного зростання бізнес-
структур, але в реальності перетворилися на допоміжні ланки у здійсненні
непрозорої приватизації та формуванні олігархічного капіталу. Власність
великих підприємств через різні махінації та тіньові схеми отримали
наближені до влади або криміналітету особи, що не були зацікавлені в їх
розвитку, а більше націлювалися на домінування в певному регіоні або на
владні кабінети. Крім того, високі темпи інфляції у перші роки незалежності
України (1991–1995) і в подальшому періодичні кризи (1998, 2008–2009,
2014–2015) суттєво знизили можливості для розвитку МСБ, його участі в
зростанні та з часом трансформації у великі підприємства. Наведені підходи
до реформування великих підприємств в Україні не могли не вплинути на
фактичні результати, а саме - на деградацію соціально-економічного стану в
країні загалом і скорочення корпоративного сектору, зокрема. Якщо
проаналізувати вітчизняну макроекономічну статистику за останні 7–10
років, то системно і цілеспрямовано відзначається зменшення кількості
великих підприємств.
 8

Кількість зайнятих працівників на великих підприємствах також згідно з

вищезазначеними процесами природно знижується[8 c55]. Такі дані свідчать,
що посилення або експансії вітчизняних великих компаній на зовнішніх і
внутрішніх ринках не відбувається. В цілому по економіці спостерігається
незначне зростання (ВВП України зріс на 2,5% у 2017 р. і на 3,1% у 2018-му).
Порівнюючи ці показники зі світовими, зазначу стагнацію і відставання від
світової економіки. Так, зростання світової економіки становило в 2017 р.
3,1% (країн, що розвиваються, - 4,3%), у 2018-му - 3,8% (країн, що
розвиваються, - 5,1%). Крім того, падіння національної економіки 2014-го (-
7%) і 2015-го (-10%) підтверджує висновки, що відновлення і системного
зростання за рахунок великих підприємств не відбувається.
Зауважу, що за 2007–2018 рр. питома вага сільського господарства в
економіці України збільшилася більш як удвічі, а частка обробної
промисловості знизилася в 1,5 разу. Дається взнаки обмеженість або
відсутність великих вітчизняних підприємств, що функціонують у
високотехнологічних галузях (космос, електроніка, робототехніка,
автомобілебудування, авіабудування, розробка надскладних програмних
продуктів у сфері ІТ і штучного інтелекту тощо). Але все ж таки значення
великих підприємств в обсязі реалізованої продукції, особливо сировинно-
промислового сектору, є великим, хоча також спостерігається тенденція до
поступового зниження їх ваги Крім того, за останні десять років в Україні
здійснюються активні експерименти з правовим оформленням власності
великими підприємствами. На мою думку, постійні законодавчі зміни і
регулювання без стратегічного бачення у сфері вітчизняного корпоративного
сектору також вплинули на зменшення і зникнення багатьох великих
акціонерних товариств. За останні десять років кількість товариств
зменшилася майже в 2,5 разу. Кількість публічних товариств, що підлягають
підвищеному державному і суспільному контролю, суттєво знижується. В ЄС
середній показник великих корпорацій - 38%, Польщі - 49, Німеччині - 46,
Франції - 45, Великій Британії - 50%, при цьому частка великого бізнесу не
зменшується. Невеликі країни ЄС мають інше співвідношення: Кіпр і
Мальта, приміром, по 23%. Що менш розвинена країна, то більшою є частка
малого і середнього бізнесу. Тож якщо не зупинити цієї тенденції, то Україна
увійде до переліку слабких периферійних країн з остаточною втратою
власного потенціалу у космічній галузі, авіабудуванні, виробництві
технологічного обладнання, автомобілебудуванні та інших
високотехнологічних сферах, перетворившись на технічно і технологічно
відсталу імпортозалежну країну.
 9

Еволюція систем корпоративного управління в Україні безпосередньо

визначається інституційним середовищем, державним регулюванням та
існуючим станом ринкових відносин, які перебувають у нашій країні у стадії
зародження або навіть деструктивного функціонування. Це пов'язано, на мій
погляд, з низкою невирішених проблем, що системно впливають на стан
економіки і корпоративного сектору. Так, основними проблемами є
монополізм, нерозуміння вітчизняними держорганами влади призначення і
ролі в соціально-економічному розвитку суспільства вітчизняного
корпоративного сектору та намагання підпорядкувати його, очолити,
отримати ренту, - без стратегічного бачення моделі його функціонування і
продуктивного розвитку.Зазначу, що в класичному науковому розумінні
корпоративного управління є дві провідні моделі. Перша - класична
англосаксонська модель (поширена в США, Канаді, Великій Британії), де
основною метою функціонування акціонерного товариства є створення
максимальної вартості (надання прибутків) для акціонера. Друга -
європейсько-континентальна модель (поширена в Німеччині, Франції,
Швеції, Італії, Фінляндії та більшості країн Європи), яку ще називають
моделлю зацікавлених сторін Рейнланда. Її суть у тому, що мають бути більш
збалансованими інтереси між різними групами, включаючи акціонерів,
співробітників, споживачів та інших зацікавлених осіб. У цьому контексті
українська модель корпоративного управління не наближається ні до першої,
ні до другої моделі, а проявляється з унікальними особливостями, що
притаманні лише вітчизняному корпоративному сектору. Так, приватні
вітчизняні корпоративні структури в основному націлені на монополізм або
узгоджену олігополію, яка дуже часто функціонує з горизонтально
інтегрованими бізнесами, що є непов'язаними між собою. Оприлюднена
прибутковість є мінімальною або мінусовою, фактична виручка (прибутки)
приховується (виводиться в офшор), усі фінансово-інвестиційні операції
зосереджені на задоволенні прав лише мажоритарного акціонера, - права
міноритарних співвласників, держави і суспільства ігноруються. Акціонерні
товариства з державною часткою функціонують у режимі ручного
регулювання, коли також значною мірою або повністю ігноруються права
міноритарних акціонерів, державних і суспільних інтересів на користь
якогось політичного угруповання або наближеного до нього кола осіб.
Фокусування українських великих фінансово-промислових груп значною
мірою на горизонтальному
 10

розширенні в умовах високої глобальної конкуренції пригнічує розвиток

малого і середнього бізнесу в країні, а також підриває
конкурентоспроможність українських підприємств на міжнародних ринках.
Зазначу і брак ринкових стимулів і забюрократизовані процедури діяльності
державних великих підприємств і банків, епізодично-обмежені конкурси на
керівні посади, відсутність прозоро-стимулюючих орієнтирів для розвитку,
ефективних наглядових рад і системного моніторингу їх діяльності. Все це
підриває потенціал розвитку великих державних підприємств і банків та
покладає значний тягар на державні фінанси. Підтвердженням є те, що в
банківській системі найвищі показники недіючих позик характерні саме для
держбанків (на рівні 70–60%, у комерційних банках - до 20–30%), а також
періодичні корупційні скандали з держпідприємствами ("Укроборонпром",
"Енергоатом", "Укрзалізниця", "Укрнафта" та ін.) свідчать про значні
масштаби їх використання як годівниць для правлячої еліти. Відзначаються й
проблеми для споживачів товарів і послуг, які виробляються
держпідприємствами (ціна, якість, час обслуговування тощо).
Найяскравішим прикладом є ПАТ "Укрнафта", яке є заручником, з одного
боку, приватного олігархічного капіталу (домінував у 2003–2015 рр.), а з
іншого - "державного менеджменту" від політичного угруповання
(домінують протягом 2015–2019 рр.), що паразитують на цьому підприємстві,
не розвиваючи його. Їх керуючі представники по черзі системно ігнорують
права держави, міноритарних акціонерів і співробітників тим, що займаються
відвертими махінаціями і розкраданням активів. Зокрема, починаючи з 2010
р. і до сьогодні здійснюється дискримінаційна політика в частині виплати
дивідендів міноритарним власникам акцій. Зауважу, що "Укрнафта" є одним
із найбільш значущих і стратегічних підприємств, яке з кінця 90-х років
стабільно входило до інвестиційно привабливих та акції якого перебувають у
власності сотень тисяч українців, у портфелях 65 інститутів спільного
інвестування та недержавних пенсійних фондів. Тривалий час дивіденди
цією компанією не виплачувалися, потім за 2011–2014 рр. були сплачені
тільки державі. Інші акціонери змушені були подавати до суду, щоб
отримати дивіденди. Зі зміною менеджменту в 2015 р. нічого суттєво не
змінилося, рівень видобутку нафти і газу не зріс (і це в умовах, коли
енергонезалежність є завданням №1 для країни, що перебуває у стані війни з
РФ).
 11

При цьому ціни на нафту і газ суттєво зросли, але дивіденди на державну
частку НАК "Нафтогаз України" у ПАТ "Укрнафта" за результатами
фінансово-господарської діяльності за 2017 р. було виплачено лише
безпосередньо до держбюджету. Іншим акціонерам, у тому числі інститутам
спільного інвестування та недержавним пенсійним фондам, дивіденди не
нараховувалися і не сплачувалися. Аналогічна ситуація планується й за 2018-
й.Порушено основоположні законодавчі акти, які регулюють діяльність
акціонерних товариств в Україні. Законне управління державою своїм
майном не може здійснюватися на шкоду або шляхом дискримінації права
власності інших власників (акціонерів). Держава повинна забезпечувати
дотримання передбачених Конституцією гарантій, у тому числі дотримання
принципу непорушності власності та недопущення дискримінації, тож таке
управління корпоративними правами не може ані прямо, ані опосередковано
призводити до обмеження прав інших суб'єктів (зокрема, з порушенням ст.
13, 21, 22, 24, 41 Конституції України). Крім того, порушено ч. 1 ст. 25 і ч. 2
ст. 32 Закону "Про акціонерні товариства", абз. 6 ч. 5 ст. 11 Закону "Про
управління об'єктами державної власності", ст. 3 постанови Кабінету
міністрів "Про затвердження базового нормативу відрахування частки
прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами
фінансово-господарської діяльності у 2017 році господарських товариств, у
статутному капіталі яких є корпоративні права держави" та права
міноритарних акціонерів на отримання дивідендів. Таким чином, знищено
інвестиційну привабливість не просто "Укрнафти", а значної частки
фінансово-інвестиційного середовища країни. При цьому державними
керівниками з мільйонними зарплатами надано сигнал усім інвесторам, що їх
права нічого не варті, а можливості щось реалізувати майже нульові,
враховуючи "дикунське" регулювання корпоративного сектору, вітчизняну
судову систему і виконавчу службу. На мій погляд, такі стратегічні
держпідприємства, як ПАТ "Укрнафта", ПАТ "Центренерго", ПАТ
"Турбоатом" та інші, є основою для формування вітчизняного фондового
ринку і мають бути прикладом для інших акціонерних товариств у
впровадженні сучасного корпоративного управління. Приватним ФПГ
необхідно дати чіткий сигнал щодо необхідності відходу від горизонтального
розширення. Натомість сфокусуватися на провідній профільній діяльності з
упровадженням прозорих стандартів звітності, відходу від приховування
доходів і прибутків (виплата регулярних дивідендів в Україні), що
компенсуватиметься зростанням вартості активів у рази. Мною було
розроблено схему-алгоритм і запропоновано сформувати цивілізований і
конкурентний корпоративний сектор, що сприятиме економічному розвитку).
 12

ПОВНОВАЖЕННЯ РЕВІЗІЙНОЇ КОМІСІЇ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

Ревізійна комісія є органом Товариства, який контролює фінансово-

господарську діяльність Товариства. 2.2. Завдання Ревізійної комісії полягає
у здійснені планових та спеціальних перевірок діяльності Товариства та
доповідати про результати загальним зборам та наглядовій раді.[7 c.90]
. Положення про Ревізійну комісію Приватного акціонерного товариства
"СЛАВУТСЬКИЙ СОЛОДОВИЙ ЗАВОД" (далі - Положення) розроблено
відповідно до вимог Цивільного та Господарського кодексів України, Закону
України «Про акціонерні товариства», інших норм чинного законодавства та
Статуту Приватного акціонерного товариства "СЛАВУТСЬКИЙ
СОЛОДОВИЙ ЗАВОД" (далі - Товариство).
. Положення визначає організацію роботи Ревізійної комісії Товариства у
випадку її створення Загальними зборами акціонерів, які встановлюють її
правовий статус, склад, строк повноважень та порядок формування.
. Положення затверджується Загальними зборами акціонерів Товариства і
може бути змінено та доповнено лише зборами.
. ПРАВОВИЙ СТАТУС РЕВІЗІЙНОЇ КОМІСІЇ
Ревізійна комісія є органом Товариства, який здійснює контроль фінансово-
господарської діяльності Товариства.
. Завдання Ревізійної комісії полягає у здійсненні перевірки фінансово-
господарської діяльності Товариства за результатами фінансового року, а
також у випадках, передбачених Законом, позапланових (спеціальних)
перевірок фінансово- господарської діяльності Товариства, його філій та
представництв.
. Ревізійна комісія доповідає про результати проведених нею перевірок
Загальним зборам акціонерів та Наглядовій раді Товариства.
Наглядова рада Товариства не є у відношенні до Ревізійної комісії керівним
органом.
. Голова Ревізійної комісії:
1) організує роботу Ревізійної комісії;
2) скликає засідання Ревізійної комісії та головує на них, затверджує порядок
денний засідань, організовує ведення протоколів засідань Ревізійної комісії;
3) доповідає про результати проведених Ревізійною комісією перевірок
Загальним зборам акціонерів та Наглядовій раді Товариства;
 13

ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ РЕВІЗІЙНОЇ КОМІСІЇ. ОБОВ'ЯЗКИ ТА

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЧЛЕНІВ РЕВІЗІЙНОЇ КОМІСІЇ
. Ревізійна комісія має право:
1) отримувати від посадових осіб [9 c.88] Товариства інформацію та
документацію, необхідні для належного виконання покладених на неї
функцій, протягом 10 (десяти) робочих днів з дати подання письмової вимоги
про надання такої інформації та документації;
2) отримувати усні та письмові пояснення від посадових осіб та працівників
Товариства щодо питань, які належать до компетенції Ревізійної комісії, під
час проведення перевірок;
3) оглядати приміщення, де зберігаються грошові кошти і матеріальні
цінності та перевіряти їх фактичну наявність;
4) члени Ревізійної комісії мають право брати участь у засіданнях Наглядової
ради та Дирекції Товариства з правом дорадчого голосу у випадках,
передбачених Законом, статутом або внутрішніми положеннями Товариства;
5) вносити пропозиції до проекту порядку денного Загальних зборів та
вимагати скликання позачергових Загальних зборів. Члени Ревізійної комісії
мають право бути присутніми на Загальних зборах та брати участь в
обговоренні питань порядку денного з правом дорадчого голосу.
6) вносити пропозиції щодо усунення виявлених під час проведення
перевірки порушень та недоліків у фінансово-господарській діяльності
Товариства;
7) у разі необхідності та у межах затвердженого Загальними зборами
кошторису залучати для участі у проведенні перевірок професійних
консультантів, експертів, аудиторів.
. Ревізійна комісія зобов'язана:
1) проводити перевірку фінансово-господарської діяльності акціонерного
товариства за результатами фінансового року, а також, в разі необхідності,
позапланові (спеціальні) перевірки;
2) своєчасно складати висновки за підсумками перевірок та надавати їх
Наглядовій раді, Дирекції та ініціатору проведення позапланової (спеціальні)
перевірки;
3) доповідати Загальним зборам акціонерів та Наглядовій раді Товариства
про результати проведених перевірок та виявлені недоліки і порушення;
 14

4) негайно інформувати Наглядову раду та Дирекцію про факти шахрайства

та зловживань, які виявлені під час перевірок;
5) здійснювати контроль за усуненням виявлених під час перевірок недоліків
і порушень та за виконанням пропозицій Ревізійної комісії щодо їх усунення;
6) вимагати скликання позачергових Загальних зборів акціонерів у разі
виникнення загрози суттєвим інтересам Товариства або виявлення
зловживань, вчинених посадовими особами Товариства. [5 c22]
Члени Ревізійної комісії зобов'язані:
1) брати участь у перевірках та засіданнях Ревізійної комісії. Завчасно
повідомляти про неможливість участі у них із зазначенням причини
відсутності;
2) дотримуватися всіх встановлених у Товаристві правил, пов'язаних із
режимом обігу, безпеки та збереження інформації з обмеженим доступом. Не
розголошувати конфіденційну та інсайдерську інформацію, яка стала
відомою у зв'язку із виконанням функцій члена Ревізійної комісії, особам, які
не мають доступу до такої інформації, а також використовувати її у своїх
інтересах або в інтересах третіх осіб;
3) своєчасно надавати Ревізійній комісії, Дирекції, Наглядовій раді,
Загальним зборам акціонерів повну і точну інформацію про діяльність та
фінансовий стан Товариства.
. Члени Ревізійної комісії несуть відповідальність за достовірність, повноту
та об'єктивність викладених у висновках Ревізійної комісії відомостей, а
також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язкі
 15

Висновки
Сучасний корпоративний менеджмент на перше місце ставить
проблему адаптації корпоративних структур до змін мінливого зовнішнього
середовища шляхом впровадження стратегічних та інноваційних методів
управління. Справа полягає в тому, що ідея корпоративного об’єднання
підприємств між собою не є новою. Власне життя ще за стародавніх часів
примушувало людей об’єднувати свої розумові та фізичні зусилля, майно,
грошові кошти для досягнення певної суспільної мети. На різних етапах
розвитку суспільства можна було спостерігати певні ознаки об’єднань людей
за фаховою або іншими діловими ознаками, серед яких найвідоміші аграрні,
цехові (виробничі та сервісні), судноплавні та інші. З поширенням географії
міжнародної торгівлі комерсанти для запобігання пограбуванню в дорозі
почали використовувати позикові ресурси з укладанням відповідних
договірних відносин. Отже, кредитор ставав компаньйоном торговця, а якщо
вони, у свою чергу, були членами певного товариства, то це явище можна
вважати прототипом транснаціональних компаній. Викликає зацікавленість
залежність корпоративної діяльності від геополітичних, наукових та
економічних чинників на різних етапах розвитку суспільства.
 16

Списки використаної літератури

1. Мазур И.И. Управление проектами: Учеб. пособие / И.И. Мазур,
В.Д.Шапиро, Н.Г. Ольдерогге, А.В. Полковников; Под общ. ред. И.И.
Мазура. – 5-е изд., перераб. – М.: Омега-Л, 2021. – 960 с.
2. Управління змістом робіт: навч. посіб. Для здобувачів вищої освіти за
освітньою програмою «Адміністративний менеджмент» / С.Г. Мороз, А.С.
Немченко; За ред. А.С. Немченко. – Х., 2022. – 157 с.
3. Стандарт управління проектами PMBoK 6 [Електронний ресурс] // Інститут
управління проектами в США (PMI)
4. Ройс, В. Управління розробкою великих проектів програмного
забезпечення [Текст] / В. Ройс. – К.: Proceedings of IEEE WESCON, 2020. – C.
1-9.
5. Боєм, Б. Спіральна модель розробки програмного забезпечення [Текст] / Б.
Боєм. – К.: ACM SIGSOFT Software Engineering Notes, 2021. – C. 14-24.
6. Голдрат, Е. Теорія обмежень [Текст] / Е. Голдрат. – K.: North River Press,
2020.
7. Шенгар, А. Еволюція проектного менеджменту [Електронний ресурс] / А.
Шенгар // Інститут