1. У якій формі краще організувати власний бізнес?

Обираючи організаційно-правову форму, перш за все зважують можливі ризики, підраховують вартість
створення бізнесу та аналізують зручність управління обраною формою.
3 точки зору відповідальності, більше за всіх ризикують фізичні особи — підприємці; учасники
Товариства з додатковою відповідальністю (ТДВ), повного товариства (ПТ) та повні учасники командитного
товариства (КТ): вони ризикують власним майном, на яке може бути звернено стягнення. Найменша ж
відповідальність — в учасників ТОВ, акціонерів АТ, вкладників КТ та власників приватного підприємства (ПП)
(чч. 2-6 ст. 80, ч. 2 ст. 128 ГК).
З точки зору розміру витрат на створення, найдешевше зареєструватися фізичною особою —
підприємцем. Якщо аналізувати тільки ті форми, які передбачають створення юридичної особи, то найдешевшу
форму обрати складно, адже витрати на створення ПП, ПТ, КТ практично не відрізняються (оскільки всі ці форми
можуть утворювати статутний капітал у такому розмірі, як це вирішать засновники). Але з огляду на рівень
відповідальності учасників стає зрозумілим, що привабливість ПТ і КТ значно нівелюється відповідальністю їх
учасників (повних учасників) порівняно з ПП.
Що стосується ТОВ та АТ, то витрати збільшуються за рахунок необхідності формування статутного
капіталу до моменту створення товариств. Так, для створення ТОВ та АТ до моменту реєстрації (установчих
зборів) слід сформувати не менше 50% статутного капіталу товариства (мінімальний розмір статутного капіталу
становить 100 мінімальних зарплат для ТОВ та 1250 мінімальних зарплат — для АТ).
Але грошові витрати на формування статутного капіталу можна скоротити, сформувавши статутний
капітал майном чи майновими правами, утому числі майновими правами інтелектуальної власності.
Що стосується зручності управління, то вона багато в чому залежить не від організаційно-правової
форми, а від кількості тих, хто управляє. Чим більше членів у вищому органі управління, тим складніше управля-
ти. Найпростіше приймати рішення тим вищим органам управління, які складаються з одного члена (учасника).
Крім кількості учасників, на складність управління впливає також законодавство, що регулює порядок
управління. Так, для прийняття рішення в АТ законодавство встановлює обов'язок попередити всіх акціонерів
про проведення зборів за 45 днів (для ТОВ — за ЗО днів). Щодо ПП, то законодавство взагалі не регулює питання
управління таким підприємством, тому порядок управління визначається засновником (засновниками). Обираючи
організаційно-правову форму, перш за все зважують можливі ризики, підраховують вартість створення бізнесу та
аналізують зручність управління обраною формою.

2. Чи можна створити юридичну особу в організаційно-правовій формі «приватне підприємство»,

адже ЦК України про таку форму не згадує?
Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:
приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання
(юридичної особи); ...(ч. 1 ст. 63 ГК).
Статтями 325,326,327 Цивільного кодексу України визначено приватну, державну та комунальну форму
власності. Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.
Відповідно до статті 113 Господарського кодексу України приватним підприємством визначається підприємство, що діє
на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з
використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта
господарювання — юридичної особи.
Організаційно-правові форми суб'єктів господарювання визначаються Класифікацією організаційно-правових
форм господарювання Державного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту
України від 28 травня 2004 року, який розроблений відповідно до вимог Господарського кодексу України. Згідно
з зазначеним Класифікатором існує така організаційно-правова форма, як «приватне підприємство».
Лист Держпідприємництва від 16.02.2005 р. №912 «Про організаційно-правову форму юридичної особи»
...3. Відповідно до статті 113 Господарського кодексу України приватним підприємством визнається
підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та
його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної
власності суб'єкта господарювання — юридичної особи.
Як вбачається з визначення, засновниками приватного підприємства можуть бути: одна фізична особа; декілька
фізичних осіб; одна юридична особа.

3. У якій формі можна створити підприємство одній фізичній особі?

Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний
капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом(ч. 1 ст. 140 ЦК)

Товариством з додатковою відповідальністю є товариство, засноване однією або кількома особами, статутний капітал якого поділений на
частки, розмір яких визначений статутом.ч.1ст.151ЦК
 Акціонерне товариство може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі
придбання одним акціонером усіх акцій товариства.ч. 4 ст. 153 ЦК.
До 01.01.2004 р. товариства могли діяти у складі двох чи більше осіб. Однією фізичною особою могло бути
створене тільки приватне підприємство.
З січня 2004 року, з набранням чинності ЦК та ГК, можливості фізичної особи щодо створення юридичної
особи значно розширилися.
Як випливає з вищенаведених норм ЦК, одна фізична особа може створити підприємство у формі АТ, ТОВ,
ТДВ, ПП.

4. Чи існують обмеження щодо максимальної кількості засновників (учасників) підприємств?

Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 10 осіб.ч. 2 ст. 50
Закону «Про господарські товариства»
Обмеження щодо максимальної кількості засновників (учасників) міститься в Законі «Про господарські
товариства» і стосується лише ТОВ. Усі інші юридичні особи можуть створюватися необмеженим колом осіб.

5. Які приблизні витрати будуть понесені у зв'язку зі створенням юридичної особи?

Основні витрати, які є однаковими для юридичних осіб будь-якої організаційно-правової форми.
Реєстраційний збір за державну реєстрацію — 170 грн.
Оплата за довідку з ЄДРПОУ — 25,94 грн.
Оплата за видачу дозволу на печатку — 51 грн. (102 грн. — у прискореному порядку).
Виготовлення печатки — від 40 до 200 грн. (вартість залежить від розцінок майстерні, в якій замовляється
печатка, від наявності і складності захисних елементів на печатці тощо).
Оплата послуг нотаріуса залежить від розцінок нотаріуса та від кількості осіб, що створюють юридичну особу.
Щодо справляння державного мита при нотаріальному посвідченні установчих документів, Держпідприємництво
надає детальне роз'яснення.
... Таким чином, нотаріально посвідчується не установчий договір сам собою, а підпис фізичної особи на такому
договорі, тому не може йти мова про стягнення за цю нотаріальну дію державного мита за ставкою, визначеною у
підпункті «д» пункту 3 статті З Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 р. №7-93 «Про державне мито»
Нотаріус засвідчує тільки той факт, що статутні документи підписані саме тими особами, які фігурують як
засновники (учасники), що у повній мірі відповідає вимогам пунктів 260, 261 Інструкції про порядок вчинення
нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004
року №20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 р. за №283/8882.
Згідно з цими пунктами, нотаріус засвідчує справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить
закону, і які не мають характеру угод та не містять у собі відомостей, що ганьблять честь і гідність людини. Нотаріус,
засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені у документі, а лише підтверджує, що підпис
зроблено певною особою.
Державне мито за нотаріальне посвідчення підписів на установчому договорі має справлятись за ставкою,
визначеною у підпункті «р» пункту З статті 3 Декрету КМ України «Про державне мито», тобто у розмірі 0,02
неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Такої ж думки дотримується Державна податкова адміністрація
України, що підтверджується листом від 04.04.2003 р. №3530/6/17-0576.
На думку Держпідприємництва України, державне мито при нотаріальному посвідченні установчого
договору як такого має стягуватися за ставкою, визначеною у підпункті «є» пункту 3 статті 3 Декрету КМ
України «Про державне мито», тобто у розмірі 0,05 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, оскільки
установчий договір не підлягає оцінці, розмір статутного фонду, розмір вкладів учасників не є ціною або
сумою цього договору. Установчий договір свідчить про об'єднання майна осіб, що бажають створити
господарське товариство, та не містить ознак відчуження, адже господарське товариство, яке стане власником
майна, переданого його засновниками, згідно зі статтею 12 Закону України «Про господарські товариства»,
після того, як здобуде правоздатність, тобто після державної реєстрації, є власністю самих засновників. Такої
ж думки дотримується Державна податкова адміністрація України, що підтверджується листом від 10.01.95 р.
№14-417/10-121.
Отже, за утворення статутного фонду не треба сплачувати державне мито, а тому посилання Державної
податкової адміністрації України на те, що проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках
оподаткування майна та визначення розміру державного мита згідно з законом (стаття 7 Закону України
«Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»), як на підставу для
обов'язкової оцінки установчих договорів є помилковим.

6. Хто може бути засновником ТОВ (ПП, ЗАТ)?

 Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади
та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та
інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-
господарські повноваження на основі відносин власності(ч. 1 ст. 2 ГК).

Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання, інші учасники господарських
відносин, зазначені у статті 2 цього Кодексу, а також громадяни, які не є суб'єктами господарювання. Обмеження
щодо заснування та участі в господарських товариствах суб'єктів господарювання або інших осіб
встановлюються цим Кодексом, іншими законами (ч. 2 ст. 79 ГК).
Засновниками, тобто особами, що створюватимуть ТОВ (ПП, ЗАТ), можуть бути підприємства, установи,
організації, а також громадяни. При цьому іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні
особи, а також міжнародні організації також можуть бути засновниками зазначених організаційно-правових
форм.

7. ТОВ створюється одним учасником. Який орган у цьому випадку вважатиметься вищим органом
управління та як цей орган прийматиме рішення?
Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників(ч. 1 ст. 145 ЦК).
Змінювати назву вищого органу управління, встановлену ч. 1 ст. 145 ЦК, не можна. Отже, незважаючи на те,
що вищий орган складається з одного учасника, він однаково залишатиметься загальними зборами, як того ви -
магає Закон.
Рішення колегіальних органів управління оформляються, як правило, протоколом. Рішення вищого органу
управління товариства, учасником якого виступає одна особа, можна назвати «Рішення». Таке рішення
прийматиме та підписуватиме учасник товариства одноособово.

8. Чи може бути засновником (директором) юрособи громадянин, що не має ідентифікаційного

номера?
Ідентифікаційні номери можуть не отримувати особи, що через свої релігійні або інші переконання
відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні
органи.ч. 2 ст. 1 Закону від 22.12.94 р. №320/94-ВР «Про державний реєстр фізичних осіб —платників податків
та інших обов'язкових платежів»

9. Одним з учасників ТОВ буде юридична особа — нерезидент. Які документи треба підготувати
нерезиденту та яким чином оформлюються такі документи?
...у разі державної реєстрації юридичної особи, засновником якої є іноземна юридична особа, крім інших
документів, додатково подається документ про підтвердження реєстрації іноземної особи в країні її міс-
цезнаходження, зокрема витяг із торговельного, банківського чи судового реєстру (ч. 7 ст. 24 Закону про
реєстрацію).
Держпідприємництво України розглянуло Ваше звернення щодо легалізації документів іноземних юридичних
осіб та по суті порушених питань повідомляє наступне.
(Офіційні документи, які використовуються на території держав—учасниць Конвенції, мають бути засвідчені
спеціальним штампом «АрозШІе» (далі — апостиль), проставленим компетентним органом держави, в якій було
складено документ.
Конвенція застосовується у відносинах з державами, що не висловили заперечення проти приєднання
України до Конвенції.
Заперечення проти приєднання України до Конвенції висловили Бельгія та Федеративна Республіка Німеччина.
Відповідно до статті 12 Конвенції це означає, що на території України не прийматимуться документи цих країн,
завірені апостилем, а продовжує застосовуватись вимога дотримання процедури консульської легалізації.
Відповідно до статей 3,4 і 6 Конвенції постановою КМУвід 18.01.2003 р. №61 надаються повноваження на
проставлення апостиля, що посвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, яка підписала
документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки чи штампа, якими скріплюється документ:
Міністерству освіти і науки — на офіційних документах, виданих навчальними закладами, державними
органами, підприємствами, установами і організаціями, що стосуються сфери освіти і науки;
Міністерству юстиції—на документах, що видаються органами юстиції та судами, а також на документах, що
оформляються нотаріусами України;
Міністерству закордонних справ — на всіх інших видах документів.
Порядок проставляння апостиля зазначеними органами здійснюється згідно з Правилами проставляння
апостиля на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, затвердженим
спільним наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерством освіти і науки України та
Міністерством юстиції України від 05.12.2003 р. №237/803/151/5, який затверджено в Міністерстві юстиції України
12 грудня 2003 року за №1151/8472.
Також 07.10.2002 р. між країнами СНД в м. Кишиневі підписана Конвенція про правову допомогу та правові
відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, яка набрала чинності з 27.04.2004 р.
Відповідно до статті 12 цієї Конвенції документи, які на території однієї Договірної сторони видані або
засвідчені компетентною установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах її компетенції та за
встановленою формою та скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях всіх інших Договірних
Сторін без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї договірної сторони
розглядаються як офіційні документи, користуються й на території всіх інших Договірних Сторін доказовою
силою офіційних документів.
Додатково зазначаємо, що, згідно із частиною другою статті 19 Закону України «Про міжнародні договори»,
якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші прави-
ла, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного
договору.

10.Які вимоги до написання найменування юридичної особи?

Вимоги щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу встановлюються
спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації (ч. 7 ст. 8 Закону про реєстрацію).
Вимоги щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу
1.1.Юридична особа повинна мати своє найменування. У найменуванні юридичної особи зазначаються її
організаційно-правова форма (крім органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів влади
Автономної Республіки Крим) та назва. Найменування юридичної особи викладається державною мовою.
1.2.Назва юридичної особи може складатися з власної назви юридично/особи, а також містити інформацію
щодо мети діяльності, виду, способу утворення, залежності юридичної особи та інших відомостей згідно з
вимогами до найменування окремих організаційно-правових форм суб'єктів господарювання, установлених
Цивільним та Господарським кодексами України та законами України. Юридична особа, крім повного найме-
нування, може мати скорочене найменування.
1.3.Назва юридичної особи не може містити посилання на організаційно-правову форму (крім випадків,
передбачених пунктом 1.8 цих Вимог).
1.4.Найменування юридичної особи не може бути тотожним найменуванню іншої юридичної особи.
1.5. У найменуванні юридичної особи приватного права забороняється використання найменувань
органів державної влади, місцевого самоврядування та історичних державних найменувань, перелік яких устано-
влюється Кабінетом Міністрів України.
1.6. У назві юридичної особи не може бути використане слово «національний» у всіх відмінках, крім
закладів (установ), які набувають статусу національного закладу (установи) України згідно з Указом Президента
України від 16 червня 1995 року №451 «Про Положення про національний заклад (установу) України» (із
змінами і доповненнями).
1.7. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до Єдиного
державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.
1.8. Найменування дочірніх підприємств, підприємств споживчої кооперації та підприємств об'єднань
громадян або релігійних організацій можуть містити інформацію, яка вказує на залежність цих підприємств від
таких юридичних осіб — засновників.
Найменування комунальних підприємств, державних та комунальних організацій (закладів, установ) можуть
містити інформацію про засновника цієї юридичної особи.
1.9. Найменування відокремленого підрозділу повинно містити слова «відокремлений підрозділ» («філія»,
«представництво» тощо) та вказувати на належність до юридичної особи, яка створила зазначений
відокремлений підрозділ.
(Пункт 1.9 розділу 1 із змінами, внесеними згідно з наказом Державного комітету з питань регуляторної політики
та підприємництва від 17.10.2005 р. №93)
1.10.При написанні найменування відокремленого підрозділу юридичної особи слід додержуватись вимог,
установлених пунктами 1.1, 1.2, 1.4
— 1.6,2.1 — 2.4 цих Вимог.
2. Правила написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу
2.1.Юридична особа, крім повного найменування (не більше ніж 182 символи), може мати скорочене
найменування (не більше ніж 38 символів).
2.2.При написанні найменування юридичної особи використовуються букви українського алфавіту та такі
розділові знаки та символи: лапки (""), крапка (.), кома (,), дужки /()/, апостроф ('), дефіс (-), тире (—), знак (№),
знак оклику (!), знак (/), а також, у разі необхідності, цифри: арабські (1,2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 0) та римські (І, II, III,
IV, V, VI, VII, VIII, IX, X). В установчих документах при заповненні реєстраційної картки використовуються
прописні букви українського алфавіту (А, Б, В, Г, Ґ, Д, Е, Є, Ж, З, И, І, і, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, X, Ц,
Ч, Ш, Щ, Ь, Ю, Я).
2.3.Використання інших символів, розділових знаків у найменуванні юридичної особи забороняється.
2.4.Назва юридичної особи береться у лапки та зазначається безпосередньо після організаційно-правової
форми суб'єкта господарювання (крім юридичних осіб, зазначених у дужках у пункті 1.1). Використання лапок у
найменуванні юридичної особи не є ознакою для визначення тоюжності найменувань.
Наказ Держпідприємництва від 09.06.2004 р. №65
На сьогодні діє багато юридичних осіб, найменування яких не відповідає зазначеним вимогам. Це стосується
підприємств, які були зареєстрровані до набрання чинності вищезазначеним наказом. Жодних вимог щодо зміни
найменувань і приведення їх у відповідність до вимог ) наказу не існує.

11.Чи правомірна відмова реєстратора у прийнятті документів для державної реєстрації на підставі
того, що на титульному аркуші статуту найменування зазначене не великими літерами?
Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців»
([далі —] Закон про реєстрацію) державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, подані для
проведення державної реєстрації (включення відомостей до Єдиного державного реєстру), якщо, зокрема,
документи не відповідають вимогам, установленим частиною сьомої статті 8 цього Закону, тобто викладення
найменування не відповідає вимогам, установленим спеціально уповноваженим органом з питань державної
реєстрації.
На виконання вимог частини сьомої статті 8 Закону про реєстрацію Держпідприємництва України наказом від
09.06.2004 р. №65 затверджено Вимоги щодо написання найменування юридичної чи особи його відособленого
підрозділу (далі — Вимоги), відповідно до пункту 2.2 яких при написанні найменування юридичної особи
використовуються, зокрема, прописні літери українського алфавіту.
Програма АРМ державного реєстратора, розроблена з урахуванням вимог Закону про реєстрацію, сприймає
найменування юридичної особи як написане прописними літерами, і, таким чином, повне найменування
юридичної особи друкується на свідоцтві єдиного зразка великими літерами.
З урахуванням наведеного вище Держпідприємництва вважає, що найменування, написане прописними
(великими) літерами на свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи єдиного зразка, і найменуван ня,
написане великими і малими літерами на титульному аркуші статуту суб'єкта господарювання, будуть тими
самими найменуваннями, якщо кожна літера (символ, розділовий знак тощо) найменування на свідоцтві
відповідає літерам (символам, розділовим знакам тощо) найменування на титульному аркуші статуту суб'єкта
господарювання.
Іншими словами: найменування юридичної особи, написане великими літерами, тотожне найменуванню
юридичної особи, написаному великими і малими літерами, якщо ці літери цілком збігаються.
Лист Держпідприємництва від 31.08.2005 р. №7507 «Про найменування юридичної особи»
Певний час існувала практика відмови у державній реєстрації на підставі того, що найменування на статуті
вказане не великими літерами. Держпідприємництва в наведеному вище листі зазначив, що найменування,
написане малими і великими літерами, тотожне найменуванню, написаному тільки великими літерами. Отже,
підставою для відмови у проведенні державної реєстрації не може слугувати той факт, що на титульному аркуші
статуту найменування зазначене не великими літерами.

12.Є намір створити підприємство. Яким чином можна запобігти повторенню найменування вже
існуючих підприємств?
Засновник (засновники) юридичної особи має право зарезервувати найменування юридичної особи строком
на два місяці, а для відкритих акціонерних товариств — строком на дев'ять місяців (ч. 2 ст. 23 Закону про
реєстрацію).
... 2. Відповідно до частин другої та тринадцятої статті 23 Закону про реєстрацію засновник (засновники) юридичної
особи має право зарезервувати найменування юридичної особи строком на два місяці, а для відкритих акціонерних
товариств — строком на дев'ять місяців. Якщо протягом строку резервування до Єдиного державного реєстру не буде
внесено запис про державну реєстрацію юридичної особи, запис про резервування найменування юридичної
особи повинен бути виключений з Єдиного державного реєстру протягом наступного робочого дня після
закінчення строку резервування.
Слід зауважити, що Законом про реєстрацію не встановлено можливості передачі зарезервованого
найменування юридичної особи іншій юридичній особі (Лист Держпідприємництва від 24.12.2004 р. №9014
«Про надання роз'яснень деяких положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та
фізичних осіб — підприємців»).
Резервування найменування дає можливість дізнатися, чи обрана назва є оригінальною, тобто чи не повторює
вона найменувань уже існуючих підприємств, а також зберегти протягом 2 місяців (для ВАТ — 9 місяців).
Для резервування найменування юридичної особи уповноважена ним особа повинен подати такі доку-
менти:
1) заяву встановленого зразка;
2) квитанцію (платіжне доручення) з відміткою банку про сплату реєстраційного збору.

13.Куди можна звернутися, щоб отримати необхідну інформацію

про створення юридичної особи?
Якщо не брати до уваги книжку, яку ви тримаєте у руках, то, звичайно, краще за все звернутися до юристів,
які мають відповідний досвід. Якщо такої можливості немає, певну інформацію можна отримати в органі
реєстрації. Відповідно до ст. 5 Закону про реєстрацію, таким органом є виконавчий комітет міської ради міста
обласного значення або районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації за
місцезнаходженням юридичної особи.
Отже, можна звернутися до цих органів і знайти певну інформацію на стендах біля кабінетів державних
реєстраторів. Як правило, тут можна знайти перелік необхідних документів, реквізити для сплати реєстра-
ційного збору та навіть порядок оформлення документів.
Більш детальну інформацію про те, які документи потрібні для створення (державної реєстрації) юридичної
особи, можна знайти в Законі України від 15.05.2003 р. №755-І\/ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та
фізичних осіб — підприємців» . Так, стаття 24 Закону містить перелік документів, необхідних для реєстрації
юридичної особи. Вимоги до оформлення документів наведені в статті 8 Закону.

14.Чи потрібно в установчих документах зазначати місцезнаходження юридичної особи?

У статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх

компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові
вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом (п. 1 ст. 88 ЦК).

Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад
засновників та учасників, найменування та місцезнаходження(ч. 2 ст. 4 Закону про господарські товариства).
Згідно з діючим законодавством України зазначення відомостей про місцезнаходження юридичної особи в
установчих документах (статуті) юридичної особи не є обов'язковим (Лист Держпідприємництва від 09.11.2006 р.
№8089).
Вимоги до установчих документів господарських товариств встановлені статтею 88 Цивільного кодексу
України.
Законом України від 03.03.2005 №2452 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені
зміни до Цивільного та Господарського кодексів України та в Закон України «Про державну реєстрацію юридич-
них осіб та фізичних осіб — підприємців» (далі — Закон про реєстрацію) щодо місцезнаходження юридичної
особи.
Відповідно до цих змін із статті 88 Цивільного кодексу України та із частини другої та четвертої статті 57
Господарського кодексу України, якими встановлено відомості, що обов'язково повинні міститися в уста-
новчих документах та статуті суб'єкта господарювання, виключено інформацію про місцезнаходження
юридичної особи. При цьому додаткові вимоги щодо змісту статуту господарських товариств не встано-
влювались.
Як бачимо, ЦК та ГК не містять вимог щодо обов'язкового зазначення інформації про місцезнаходження
суб'єкта господарювання в установчих документах. Натомість, Закон про господарські товариства такі вимоги
містить, але вони стосуються лише господарських товариств (ТОВ, АТ, ТДВ, ПТ, КТ).
Незважаючи на численні листи Держкомпідприємництва щодо необов'язковості зазначення інформації про
місцезнаходження в установчих документах господарських товариств, деякі держреєстратори таки вимагають
зазначення місцезнаходження в установчих документах господарських товариств.
У разі відсутності в установчих документах відомостей про місцезнаходження юридичної особи дещо
спрощується порядок реєстрації зміни місцезнаходження. Так, в разі зміни місцезнаходження юридичної осо би
потрібно внести зміни до відомостей про юридичну особу. Робиться це шляхом подання державному
реєстратору заповненої реєстраційної картки за формою №4.
Що стосується тих суб'єктів господарювання, в установчих документах яких містяться відомості про
місцезнаходження, то при зміні такого місцезнаходження ці суб'єкти повинні внести і зареєструвати зміни до
установчих документів у порядку, передбаченому ст. 29 Закону про реєстрацію.

15.Яким документом підтверджується місцезнаходження юридичної особи для її державної

реєстрації?
 Як правило, державний реєстратор просить документально підтвердити місцезнаходження, за яким буде
проводитися державна реєстрація юридичної особи.
Перелік документів, що подається для державної реєстрації, окрім ст. 58 ГК України, визначений у ст. 24
Закону про реєстрацію . Наведені статті не містять вимоги щодо подання документа на підтвердження
місцезнаходження юридичної особи.
Тому в разі неможливості (небажання) надати який-небудь документ на підтвердження місцезнаходження слід
наполягати на тому, що державний реєстратор не має права вимагати документи, не передбачені Законом про
реєстрацію.

16.За рішенням власника ЗАТ було перетворено у ТОВ.Яка дата буде вважатися датою створення
ТОВ?
<...> 3. Стосовно дати реєстрації юридичної особи, що створюється шляхом перетворення.
Відповідно до частини шостої Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. №118 (у редакції постанови Кабінету
Міністрів України від 22 червня 2005 р. №499), ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він
присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним.
У разі перетворення юридичної особи за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код.
На підставі наведеного вважаємо, якщо у разі перетворення суб'єкта господарської діяльності за ним
зберігається ідентифікаційний код попередника, то у свідоцтві проставляється первинна дата реєстрації.
<...>(Лист Держпідприємництва від 07.07.2005 р. №5486 «Про деякі питання державної реєстрації юридичних
осіб»).

17. Підприємство планує займатися оптовою торгівлею, але з часом можливе розширення видів
діяльності.Чи потрібно буде вносити зміни до статуту підприємства у зв'язку зі зміною
(розширенням) видів діяльності?
Статтею 25 Цивільного кодексу Української РСР і статтею 9 Закону України «Про підприємства в Україні»
визначено, що юридична особа діє на підставі статуту (положення).
Відповідно до вищезазначеного Закону в статуті підприємства визначаються власник і найменування
підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління, порядок їх формування,
компетенція та повноваження трудового колективу та його виборних органів, порядок утворення майна
підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.
Статтею 26 Цивільного кодексу Української РСР передбачено, що юридична особа має цивільну правоздатність
відповідно до встановлених цілей його діяльності.
Правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення. Якщо статут підлягає
реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.
Отже, права та обов'язки юридичних осіб передбачаються в установчих документах. На нашу думку, перелік
цих прав не завжди є вичерпним. Тобто в юридичних осіб можуть виникати й інші права й обов'язки, прямо не
передбачені установчими документами, але за умови, що вони не суперечать чинному законодавству і цілям
діяльності цієї юридичної особи (Лист Міністерства юстиції України від 24.01.2001 р. №19-41-34).
Закон не обмежує кількості видів діяльності, які може бути зазначено у статуті підприємства. Тому є сенс
відразу зазначати велику кількість видів діяльності.
Але заняття тими видами діяльності, які не зазначені в статуті, не буде порушенням, адже юридична особа (за
деякими винятками) відповідно до ст. 91 ЦК України володіє загальною правоздатністю і має право займатися
будь-якою діяльністю, що не заборонена законом. До подібних висновків приходить Мін'юст у вищенаведеному
листі та листі від 05.04.2006 р. №20-5-196/1.
Відсутність певного виду діяльності у статуті може стати перепоною в отриманні підприємством ліцензії на
здійснення цього виду діяльності. Тут, на жаль, не допомагає ніяка аргументація та посилання на листи Мін'юсту.

18. Чи можна в установчих документах ТОВ передбачити, що рішення з усіх питань діяльності
товариства приймаються 100% голосів учасників?
З питань, зазначених у пунктах «а», «б» статті 41 цього Закону 1, а також при вирішенні питання про
виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що
володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства (Ст. 59 Закону
«Про господарські товариства»).
Ст. 59 Закону «Про господарські товариства» визначає компетенцію зборів учасників та встановлює порядок
прийняття рішень зборами учасників.
З ряду питань, визначених згаданою статтею, рішення приймаються учасниками, що володіють у сукупності
більш ніж 50% голосів від загальної кількості учасників, з решти питань — простою більшістю голосів.
Зазначена норма закону носить імперативний характер, тобто є обов'язковою для виконання. Отже, учасники не
мають права своїм рішенням змінювати зазначену норму.
Таким чином, у статуті товариства не можна зазначати, що рішення з усіх питань приймаються всіма
учасниками одноголосно.

19. Особа отримала відмову у проведенні державної реєстрації. Після усунення причин, що були
підставою відмови, документи будуть знову подані державному реєстратору. Чи потрібно повторно
сплачувати реєстраційний збір?
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 27 Закону про реєстрацію, в разі відмови у проведенні державної реєстрації
документи, що подавалися, повинні бути повернуті засновнику або уповноваженій особі. Таким чином, по -
вертаються всі документи, в тому числі документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору.
Абз. 2 ч. 2 ст. 27 Закону встановлює, що в разі відмови у проведенні державної реєстрації реєстраційний збір
не повертається, але це не означає, що є підстави не повернути подані документи про сплату реєстраційного
збору. Отже, платіжне доручення або квитанцію в разі відмови у проведенні державної реєстрації повинні
повернути.
Вважаємо, що після усунення причин, що були підставою для відмови у проведенні державної реєстрації, слід
повторно подавати документи, в тому числі документ, що підтверджує сплату реєстраційного збору.
Такі дії є цілком законними і не порушують норм Закону про реєстрацію, адже закон не містить вимог щодо
повторної сплати реєстраційного збору.

20. Чим можна сформувати статутний капітал юридичної особи?

1. Вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання
та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами,
будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної
власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.
2. Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді товариства.
Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не
передбачено законом.

3.Забороняється використовувати для формування статутного фонду товариства бюджетні кошти, кошти,
одержані в кредит та під заставу (ст. 86 ГК).

Вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші
матеріальні цінності, цінні папери, земельні ділянки відповідно до Земельного кодексу України, права
користування водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші
майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.

(ч. 1 ст. 13 Закону про господарські товариства).

Держпідприємництва України розглянув Ваше звернення щодо можливості формування статутного фонду
товариства з обмеженою відповідальністю шляхом внесення вартості всього внеску нерухомим майном і
повідомляє наступне.
У Цивільному кодексі України (далі — ЦКУ) не конкретизується, що може бути внесками учасників
товариства з обмеженою відповідальністю, а тільки зазначається, що до моменту державної реєстрації товариства з
обмеженою відповідальністю його учасники повинні оплатити не менше п'ятдесяти відсотків суми своїх внесків.
Відповідно до абзацу друг ої частини другої статті 115 ЦКУ грошова оцінка внеску учасника господарчого
товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, установлених законом, вона підлягає
незалежній експертній перевірці. Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну
оціночну діяльність в Україні» визначено, що незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, зроблена
суб'єктом оціночної діяльності — суб'єктом господарювання. Суб'єкт оціночної діяльності складає звіт про
оцінку майна (акт оцінки майна), що містить висновки про вартість майна (стаття 12 зазначеного вище Закону).
У разі якщо засновники господарчих товариств самі оцінюють майно або майнові права і визначають критерії
оцінки своїх внесків (договірна ціна) до статутного фонду господарського товариства, — це має оформлятися
відповідним актом оцінки та прийому-передачі до статутного фонду. При цьому перехід права власності на
майно або майнові права передбачається установчими документами господарського товариства або іншим
документом відповідно до вимог глави 24 ГКУ «Придбання права власності».
З урахуванням наведеного вище можна відзначити, що засновник товариства з обмеженою відповідальністю
може стопроцентно формувати статутний фонд нерухомим майном, дотримуючи при цьому вимог чинного
законодавства (Лист Держпідприємництва від 14.09.2004 р. №6279 «Про статутний фонд товариства з обмеженою
відповідальністю»).
21. Які відомості про статутний капітал треба зазначати в установчих документах?

Відповідно до частини другої ст. 82 та частини третьої ст. 88 Господарського кодексу України статут
товариства з обмеженою відповідальністю має містити відомості, зокрема, про розмір частки кожного з
учасників, розмір, склад і порядок внесення ними внесків. Учасники господарського товариства зобов'язані
вносити внески в розмірі, порядку і засобами, передбаченими в установчих документах, відповідно до цього
Кодексу і Закону «Про господарські товариства». <...>(Лист Держпідприємництва від 01.02.2005 р. №579
«Щодо порядку сплати внесків до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю»).

22. Статутний капітал товариства формується майном.Як оцінити вартість майна, що вноситься
до статутного капіталу?
Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у
випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці (абз. 2 ч. 2 ст. 115 ЦК).
Згідно з абзацом другим частини другої статті 115 Цивільного кодексу України (далі по тексту — ЦКУ)
грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у
випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці. Статтею 3 Закону України «Про
оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що незалежною оцінкою
майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності — суб'єктом господарювання.
Суб'єкт оціночної діяльності складає звіт про оцінку майна (акт оцінки майна), що містить висновки про вартість
майна (стаття 12 зазначеного вище Закону).
Держпідприємництво вважає, що у випадку, коли засновники господарських товариств самі оцінюють майно
або майнові права та визначають критерії оцінки своїх внесків (договірна ціна) до статутного фонду
господарського товариства, — це повинно оформлюватись відповідним актом оцінки і прийому-передачі до
статутного фонду. При цьому перехід права власності на майно або майнові права пе редбачається установчими
документами господарського товариства або іншим документом згідно з вимогами глави 24 ЦКУ «Набуття права
власності».
Згідно з частиною третьою статті 144 ЦКУ до моменту державної реєстрації товариства з обмеженою
відповідальністю його учасники повинні сплатити до статутного фонду не менше ніж п'ятдесят відсотків суми своїх
вкладів (Лист Держпідприємництва від 16.11.2004 р. №8022 «Про формування статутного капіталу ТОВ»).
Випадки, коли треба обов'язково проводити оцінку майна, наведені в Законі України від 12.07.2001 р. №2658-
ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
На етапі створення обов'язково треба проводити оцінку майна, якщо підприємство створюється на базі
державного майна чи майна, що є у комунальній власності. В інших випадках майно можуть оцінити самі
засновники. Державний реєстратор, якому подаються документи для реєстрації, не вимагатиме жодних
документів на підтвердження оцінки майна.

23. В установчих документах зазначено, що статутний капітал формується коштами, але оскільки
немає можливості внести кошти протягом року з моменту державної реєстрації, було
прийняте рішення сформувати статутний капітал майном.Чи є в цьому порушення законодавства?
В установчих документах зазначається не тільки розмір статутного капіталу, а й його склад та порядок
формування. Якщо зазначено, що статутний капітал формується коштами, то саме такого порядку слід
дотриматися. Якщо немає можливості сформувати статутний капітал в такий спосіб, як це зазначено в установчих
документах, слід внести в документи відповідні зміни. Для цього треба прийняти рішення, підготувати додаток
до статуту або викласти статут у новій редакції (зазначити можливий спосіб формування статутного капіталу) та
подати державному реєстратору документи, передбачені ст. 29 Закону про реєстрацію для внесення змін в
установчі документи.

24. Яким документом можна підтвердити внесення майна до статутного капіталу ТОВ? Чи потрібно
підтверджувати фінансовий (майновий) стан засновника для здійснення внеску?
<...> Звертаємо Вашу увагу на те, що у переліку документів, необхідних для проведення державної реєстрації
суб'єкта господарювання (стаття 58 ГКУ), відсутній документ про підтвердження фінансового (для юридичної
особи) або майнового стану (для фізичної особи) засновників або будь-який акт оцінки майна чи аудиторський
висновок, тому вимоги державного реєстратора щодо надання таких довідок при здійсненні державної реєстрації
є безпідставними <...>(Лист Держпідприємництва від 30.08.2004 р. №5865 «Про документи, що підтверджують
формування статутного фонду товариства»).

25. Які наслідки несплати ТОВ заявленого статутного капіталу протягом року з моменту державної
реєстрації?
Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув <...> лист від 29.07.2005
р. №ДК02-51 щодо зміни розміру статутного фонду і повідомляє таке.
Відповідно до статті 144 Цивільного кодексу України до моменту державної реєстрації товариства з
обмеженою відповідальністю його учасники повинні сплатити не менше ніж п'ятдесят відсотків суми своїх вкладів.
Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності
товариства.
Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів,
товариство повинно оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до
статуту в установленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.
Якщо після закінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства з
обмеженою відповідальністю виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про
зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку, якщо
учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів. Якщо вартість чистих активів товариства стає
меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації.
Таким чином, наприклад у випадках, якщо товариством допущені збитки, то чисті активи будуть меншими від
статутного капіталу. В такому разі товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу.
Щодо вимоги Державної податкової інспекції про зменшення суми статутного капіталу в судовому порядку, то
згідно з п. 15 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової
служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у
передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної
реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Оскільки законодавством України передбачені випадки, при яких товариство зобов'язане зменшити суму
статутного капіталу, Державна податкова інспекція може звернутися до суду із позовом про скасування державної
реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, в разі невиконання вимоги про зменшення суми статутного
капіталу (Лист Дєржпідприємництва від 09.08.2005 р. №6610 «Про розгляд листа»).

26.Чи потрібно формувати статутний капітал приватному підприємству? Якщо потрібно, то який
мінімальний розмір статутного капіталу приватного підприємства?
Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує
відповідно до закону ста-і у і ний фонд, не поділений на частки (паї) (п. 4. ст. 63 ГК).

Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет
діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів...(ч. 4 ст. 57 ГК).
<...> Статут суб'єкта господарювання відповідно до частини четвертої ст.. 111 і 57 Кодексу має містити, зокрема,
відомості про розмір та порядок створення статутного фонду. Частиною четвертої статті 63 установлено, що
унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для цього майно, формує
відповідно до закону статутний фонд, не розділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи,
безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством та формує його трудовий
колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є
підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної
організації або на приватній власності засновника.
Зараз розмір статутного фонду чинним законодавством для приватних підприємств не встановлений.
На підставі вищенаведеного вважаємо, що до прийнята відповідного закону вимоги органу державної
реєстрації правомірні в частині, що стосується включення до статуту приватного підприємства відомостей про
обов'язкове формування засновником (засновниками) статутного фонду в розмірі, визначеному засновником
(засновниками) (Лист Держпідприємництва від 26.03.2004 р. №1858 «Щодо формування приватним
підприємством статутного фонду»).
З огляду на норми законів, на які посилається Держпідприємництво у своєму листі, статутний капітал у ПП
потрібно створити. Розмір статутного капіталу визначається засновниками. На відміну від ТОВ та АТ, законом не
встановлено мінімального розміру статутного капіталу ПП. Статутний капітал може бути сформовано коштами,
цінними паперами, іншими речами або майновими чи іншими відчужуваними правами, що мають грошову
оцінку.
На відміну від господарських товариств, засновник (засновники) ПП не зобов'язаний (не зобов'язані) вносити
частину статутного капіталу до моменту державної реєстрації. Отже, заявлений статутний капітал можна
сформувати в строки, зручні для засновника (засновників) ПП.

27. Учасник ТОВ має намір продати частку у статутному капіталі товариства іншим особам. Чи
вільний він у виборі особи покупця?
Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам
допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до
розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший
порядок здійснення цього права (ч.2 ст.147 ГК).З точки зору Закону (ч. 1, 2 ст. 319 ЦК) власник володіє,
користується
і розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право діяти щодо свого майна будь-які дії, які не
суперечать законам України. Законами України можуть бути встановлені певні обмеження . Перш ніж продавати
частку третім особам (не учасникам товариства), слід запропонувати її за певною ціною іншим учасникам
товариства. У разі їх відмови (ненадання відповіді на пропозицію протягом встановленого терміну) частку можна
продавати третім особам, причому за ціною, за якою частка пропонувалася для продажу учасникам товариства.

28. Акціонер ЗАТ бажає продати належні йому акції. В якому порядку інші акціонери ЗАТ можуть
реалізувати своє переважне право на придбання акцій?

Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного
кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери
закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами
товариства (ч.3ст.81 ГК). Законодавством України не встановлено порядку реалізації цього права. Вважаємо, що
в цьому випадку необхідно застосовувати норми ЦК про переважне право учасників ТОВ на придбання частки,
що відчужується одним із учасників (абз. 2 ч. 2 ст. 147), а також норми ЦК України, що визначають переважне
право на придбання частки у праві спільної часткової власності (ст. 362 Кодексу).

29. Про які зміни слід повідомляти орган реєстрації?

Зміни, що відбуваються, можна умовно поділити на дві групи.
1. Зміни, інформація про які вноситься до ЄДР, але не відображається в установчих документах юридичної
особи. Такою інформацією
є, зокрема, інформація про особу керівника юридичної особи, дані про
наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи,
дані про відокремлені підрозділи юридичної особи тощо.
Порядок внесення змін про таку інформацію до ЄДР врегульовано Законом про реєстрацію. У статті 19 Закону
вказано, що в разі зміни відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР і не пов'язані зі змінами до
установчих документів юридичної особи або не підлягають державній реєстрації, виконавчий орган юридичної
особи або уповноважена ним особа зобов'язані подати державному реєстратору за місцезнаходженням
реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку форми про внесення змін до відомостей
про юридичну особу. Для реєстрації таких змін подається заповнена реєстраційна картка за формою №4.
2. Зміни, які сталися в установчих документах юридичної особи і які підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону від 19.09.91 р. №1576-ХІІ «Про господарські товариства», господарське то
вариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що здій снив реєстрацію, про зміни в установчих
документах товариства.
Таким чином, документи слід подати державному реєстратору для державної реєстрації змін у п'ятиденний
строк.
Зверніть увагу: обов'язок державної реєстрації змін до установчих документів та 5-денний строк,
встановлений для повідомлення про такі зміни, стосується господарських товариств. Відносно приватних під-
приємств, виробничих кооперативів та інших суб'єктів господарювання, відмінних від господарських товариств,
таких строків не встановлено. Але в більшості випадків суб'єкт господарювання сам зацікавлений у
якнайшвидшій легалізації змін. Особливо це стосується таких змін, як зміна місцезнаходження, зміна розміру
статутного капіталу, зміна власника тощо. Щодо санкцій за недотримання 5-денного строку для реєстрації змін
до установчих документів, то на сьогодні чинне законодавство України таких санкцій не встановлює.

30. Чи можна зареєструвати зміни до установчих документів, якщо підприємство ще не отримало

свідоцтва про реєстрацію нового зразка?
Етап включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного угрупування юридичних осіб та
фізичних осіб — підприємців (далі — ЄДР) відповідно до вимог статті 19 та частини 2 Прикінцевих положень
Закону і їй «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб — підприємців заявник подає заповнену
реєстраційну картку (форма №6) (наказ підприємництва від 09.06.2004 р. №67) та свідоцтво про державну
реєстрацію старого зразка. Включення відомостей про юридичну особу до ЄДР здійснюється державним
реєстратором за допомогою команди з меню «Прийом документів», вибирається поле «Включення відомостей про
юридичну особу ЦР». І після отримання підтвердження про включення до ЄДР відомостей про шину особу
державний реєстратор роздруковує нове свідоцтво про . тну реєстрацію, на старому свідоцтві про державну
реєстрацію проте відмітку про заміну свідоцтва за допомогою відповідного штампу, яку завіряє підписом та
відбитком своєї печатки. У разі звернення заявника про здійснення реєстраційних дій (крім ведення державної
реєстрації новоствореної юридичної особи) щодо не зареєстрованої юридичної особи, але відомостей про яку ще
не створено до ЄДР, то спочатку, на підставі заповненої реєстраційної карти (норма №6) необхідно провести
включення відомостей про цю юридичну особу до ЄДР відповідно до викладеного вище, а потім здійснюванні
реєстраційні дії відповідно до вимог Закону(Лист Держпідприємництва від 21.07.2004 р. №4929 «Про порядок
включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців відомостей
про юридичну особу та фізичну особу — підприємця»).
Поки не подані документи про включення юридичної особи до ЄДР, внаслідок якого юридична особа
отримує свідоцтво нового зразка, зареєструвати зміни неможливо. Пов'язано це з тим, що з 01.07.2004 р. діє
новий реєстр — Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У цей реєстр
включаються відомості про юридичних осіб на підставі подання заповненої реєстраційної картки №6-включення
(для фізичної осо би — №10). І тільки після включення до реєстру можна вносити будь які зміни.

31.Які дії потрібно здійснити для зміни розміру

статутного капіталу?
Враховуючи те, що з прийняттям Господарського та Цивільного кодексів України Закон України «Про
господарські товариства» (далі — Закон) не втратив чинності та діє в частині, що не суперечить прийнятим
кодексам, то на даний час при визначенні порядку збільшення статутного фонду слід керуватися нормами,
встановленими зазначеними кодексами та Законом.
1. Щодо запитання — коли і в який термін може збільшуватися статутний фонд — повідомляємо наступне.
Відповідно до частини другої статті 87 Господарського кодексу України (ГКУ) товариство має право змінювати
(збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду в порядку, встановленому цим Кодексом та законом,
прийнятим відповідно до нього.
Відповідно до статті 16 Закону збільшення статутного фонду може бути здійснено лише після внесення
повністю всіма учасниками своїх вкладів (оплати акцій).
Порядок збільшення статутного фонду акціонерного товариства визначено статтею 38 Закону, в якій
передбачено, що право збільшувати статутний фонд акціонерне товариство має тоді, коли всі раніше випущені
акції повністю сплачені за вартістю не нижче номінальної.
Крім цього, питання щодо порядку збільшення статутного фонду акціонерних товариств врегульовані
Положенням про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства, затвер-
дженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 08.04.98 №44 (у редакції рішення
Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16.10.2000 №158), пунктами 7 та 9 якого пе-
редбачено відомості, які мають бути в протоколі рішення уповноваженого органу управління відкритого та
закритого акціонерного товариства про збільшення розміру статутного фонду.
Крім інших відомостей в протоколі повинні вказуватись і терміни проведення підписки на акції.
Щодо збільшення статутного капіталу, то єдина умова, яку слід виконати, перш ніж збільшувати статутний
фонд, — повністю сформувати раніше заявлений статутний капітал.

32. Чи можна виключити учасника з ТОВ без його згоди?........

Учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином
виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з
товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50
відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у
голосуванні участі не бере (ст. 64 Закону «Про господарські товариства»).
Відповідно до статті 64 Закону України від 19.09.91 р. №1576-ХІІ «Про господарські товариства» (далі — Закон)
учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином
виконує обов'язки або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства
на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної
кількості голосів учасників товариства.
Законодавством України не визначено, що слід вважати систематичним невиконанням чи неналежним
виконанням учасником товариства з обмеженою відповідальністю (далі — ТОВ) обов'язків.
Згідно зі статтею 11 Закону учасники товариства (у тому числі учасники ТОВ) зобов'язані:
а) додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів
управління товариства;
б)виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також
вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами;
в)не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;
г) нести інші обов'язки, якщо це передбачено цим Законом, іншим законодавством України та установчими
документами.
Інших обов'язків для учасника ТОВ глава 2 Закону не передбачає (Лист Держпідприємництва від 12.05.2003 р.
№2859 «Про розгляд листа»).

33. Приватне підприємство діє у складі одного засновника. Чи можна ввести у склад ще одного
засновника (учасника)?
Приватне підприємство, ... діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання
(юридичної особи) (ч.1 ст.63 ГК).
Відповідно до визначення, наведеного у частині першій статті 63 Господарського кодексу України (далі —
ГКУ), приватне підприємство — це підприємство, що діє на основі приватної власності громадян або суб'єкта
господарювання (юридичної особи).
Виходячи з наведеного положення законодавства можна відзначити, що приватне підприємство створюється
виключно на приватній власності фізичних осіб або юридичної особи й у ньому можуть брати участь двоє або
більше учасників. Тому введення до складу засновників приватного підприємства ще одного засновника —
фізичної особи не суперечить чинному законодавству....(Лист Держпідприємництва від 31.08.2005 р. №7515
«Про засновників приватного підприємства»).

34.Чи може директор (бухгалтер) підприємства подати документи для державної реєстрації змін?
Якщо документи для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи
подаються особою, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру, має право вчиняти
юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, державному реєстратору додатково пред'являється
паспорт.
Якщо такі документи подаються іншим представником юридичної особи, державному реєстратору додатково
пред'являється паспорт та надається документ або нотаріально засвідчена копія документа, що засвідчує
повноваження представника.
(ч. 8 ст. 29 Закону про реєстрацію).
Подати документи для державної реєстрації може будь-яка особа,на що існують відповідні на те
повноваження. Щодо директора (генерального директора, голови правління тощо), то в ЄДР, як правило,
містяться відомості про те, що ця особа має право вчиняти юридичні дії від імені підопічної особи без
довіреності.
Щодо інших осіб, відносно яких в ЄДР немає відповідних відомостей( У тому числі головного бухгалтера),
для представництва інтересів товариства їм необхідно мати відповідну довіреність з правом представництва
інтересів юридичної особи під час державної реєстрації змін до установчих документів товариства. Довіреність
підписується керівником і скріплюється печаткою підприємства.

35.Учасник ТОВ продав свою частку у статутному капіталі іншій особі. Які дії потрібно здійснити для
реєстрації таких змін?
Для проведення державної реєстрації змін до установчих документі юридична особа повинна подати
(надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:
- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів
юридичної особи;
- примірник оригіналу або нотаріально посвідчену копію рішення про внесення змін до установчих
документів;
- оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію або документ,
що підтверджує внесення плати за публікацію у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації
повідомлення про втрату оригіналів установчих документів;
- два примірники змін до установчих документів юридичної особи у вигляді окремих додатків або два
примірники установчих документів у новій редакції;
- документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до
установчих документів.
ч. 1. ст. 29 Закону про реєстрацію

У разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників)
юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається або копія
рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або но-
таріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально
посвідчена копія документа про перехід частки учасника у статутному капіталі товариства, або нотаріально
посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі, або рішення уповноваженого
органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників)
юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи (ч. З ст. 29
Закону про реєстрацію).
Відповідно до частини другої статті 82 Господарського кодексу України установчі документи господарського
товариства повинні містити відомості, зокрема, про склад засновників та учасників.
Згідно зі статтею 145 Цивільного кодексу України та статті 59 Закону України «Про господарські товариства»
питання внесення змін до статуту товариства та виключення учасника із складу товариства відносяться до виключної
компетенції повноважних загальних зборів учасників цього товариства.
В ст.. 60 зазначеного вище Закону визначено, що рішення про вчепи до статуту вважається прийнятим, якщо за
нього проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотків загальної кількості голосів
учасників товариства. Збори учасників вважаються повними, якщо на них присутні учасники (представники
учасників), що становлять у сукупності більш як 60 відсотків голосів. Голова зборів товариства організує ведення
протоколу, який оформлюється згідно із чинним законодавством. Відповідно до частини четвертої статті 83
Господарського кодексу зміни, які сталися в установчих документах господарського товариства вносяться до
державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної
реєстрації правила. Господарське товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що здійснив
реєстрацію, про зміни в установчих документах товариства. Враховуючи зазначене вище, Держпідприємництво
вважає, що зміни товариства, пов'язані зі зміною складу учасників цього товариства, набирають чинності з дня
внесення цих змін до державного реєстру. Проведення державної реєстрації змін до установчих документів
товариства та пакет документів, що подається при цьому державному реєстраторові, визначається статтею 29
Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців».
(Лист Держпідприємництва від 18.02.2005 р. №1008 «Про порядок внесення змін до статуту товариства»).
За проведення державної реєстрації змін стягується реєстраційний штраф у розмірі 51 грн. Окрім наведених у
Законі документів слід подати державному реєстратору додатково дві копії реєстраційної довідки за формою
№3.

36.Чи потрібно повідомляти орган реєстрації про зміну місця проживання одного із засновників ТОВ?
<...> 2. Щодо внесення змін до установчих документів юридичної особи у разі зміни міста проживання
засновника (учасника).
Відповідно до частини другої статті 82 Господарського кодексу України установчі документи господарського
товариства повинні містити відомості зокрема, про склад засновників та учасників.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що зміни, які сталися в
установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за
тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства. Товариство зобов'язане у п'ятиденний
строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення
необхідних змін до державного реєстру (Лист Держпідприємництва від 01.08.2005 р. №6289).
Оскільки інформація про засновників (в тому числі місце проживання засновників) міститься в установчих
документах юридичної особи, будь-які зміни до установчих документів підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація змін до установчих документів здійснюється в порядку, встановленому ст. 29 Закону про
реєстрацію.

37.Змінився директор підприємства. Чи потрібно повідомляти органи ДПС ( інші органи) про такі
зміни?
Під час створення (реєстрації) підприємства відомості про керівника були внесені до реєстраційної картки та
включені до ЄДР. Отже, при зміні керівника підприємства слід внести зміни до відомостей про юри дичну особу,
що містяться в ЄДР.
Для цього потрібно подати державному реєстратору за місцезнаходженням підприємства реєстраційну картку
за формою №4, а після внесення змін до ЄДР слід отримати довідку з ЄДРПОУ (статистики).
Наступним етапом буде подання документів (реєстраційної картки за формою 1-ОПП, рішення про звільнення
попереднього керівника та призначення нового, копії паспорта нового керівника та довідки про присвоєння
ідентифікаційного номера, копії довідки з ЄДРПОУ) до органу ДПС, в якому юридична особа перебуває на
обліку.
У разі зміни керівника орган ДПС видає нову довідку про взяття на облік (форма 4-ОПП) замість старої .

38.У яких випадках відбувається припинення юридичної особи? На якій підставі може бути припинено
юридичну особу в судовому порядку?
Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим
юридичним особам — правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації)
або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або
 уповноваженим ними організації, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у
випадках, передбачених законом (ч. 1. ст. 33 Закону про реєстрацію). Підставами для постановлення судового
рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:
- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при
створенні юридичної особи і не можна усунути;
- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;
- невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;
- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів
фінансової звітності відповідно до закону;
- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її
місцезнаходженням.
ч. 2 ст. 38 Закону про реєстрацію
Юридична особа вважається такою, що припинилася, з дати внесення до єдиного державного реєстру запису про
державну реєстрацію припинення юридичної особи.

39.Для ліквідації підприємства державний реєстратор вимагає подання оригіналів установчих документів.
Що робити в разі втрати цих документів?
Державний реєстратор ... здійснює оформлення, видачу та засвідчення юридичним особам дублікатів
оригіналів їх установчих документів та змін до них (ст. 6 Закону про реєстрацію).
Відповідно до статті 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб —
підприємців» (далі — Закон) для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її
ліквідації голова ліквідаційної комісії або уповноважена ним особа після закінчення процедури ліквідації, яка
передбачена законом, але не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому дру-
кованому засобі масової інформації, повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення)
державному реєстратору відповідні документи, зокрема оригінал установчих документів. Державний реєстратор
має право залишити без розгляду документи, які подані для проведення державної реєстрації припинення
юридичної особи в результаті її ліквідації, якщо документи подані не в повному обсязі.
З огляду на те, що законодавством не врегульовано питання щодо припинення юридичної особи у випадку,
коли товариство не може надати державному реєстратору установчі документи у зв'язку з їх втратою,
Держпідприємництво вважає за можливе надавати державному реєстратору замість втрачених установчих
документів їх дублікат.
У такому випадку державний реєстратор проставляє спеціальну відмітку про державну реєстрацію припинення
юридичної особи на свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи і на дублікаті установчих документів та не
пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації припинення юридичної особи зможе видати їх
(надіслати рекомендованим листом) голові ліквідаційної комісії або уповноваженій ним особі (Лист
Держпідприємництва від 01.04.2005 р. №2388 «Про надання роз'яснень щодо ліквідації ТОВ»).

40.Який порядок проведення реорганізації у вигляді приєднання одного підприємства до іншого?

З 01.07.2004 р. набрав чинності Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб
— підприємців» (далі — Закон) відповідно до частини першої статті 3 Закону визначено, що дія цього Закону
поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми,
форми власного та підпорядкування.
Статтею 37 вказаного Закону встановлено порядок проведення державної реєстрації припинення юридичної
особи в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення (Лист Держпідприємництва від 16.11.2004 р.
№8020 «Про порядок проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття,
приєднання»).
Частиною першою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію і юридичних осіб та фізичних осіб —
підприємців» визначений перелік документів, що подаються державному реєстратору для ведення державної
реєстрації припинення юридичної особи внаслідок реорганізації (в тому числі приєднання).
Приєднання здійснюється за рішенням учасників (власника). Приєднання відбувається двома етапами:
1) державна реєстрація припинення юридичної особи, що приєднується;
2)внесення змін до установчих документів юридичної особи, до якої
приєднується інша юридична особа.
Для припинення юридичної особи слід прийняти рішення, нотаріально посвідчену копію якого подати
(надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням
юридичної особи, що припиняє діяльність. Крім рішення, державному реєстратору слід подати квитанцію
(платіжне доручення) з відміткою банку про внесення плати за публікацію оголошення про припинення
діяльності.
Не раніше ніж через два місяці державному реєстратору подаються (надсилаються рекомендованим листом з
описом вкладення) такі документи:
— заповнена реєстраційна картка;
— свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи;
— оригінал установчих документів;
— нотаріально посвідчена копія передавального акта;
— довідка архівної установи — про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають
довгостроковому зберіганню;
— документ про узгодження плану реорганізації з органом ДПС (за наявності податкового боргу);
— довідка відповідного органу ДПС про відсутність заборгованості з податків, зборів (обов'язкових
платежів);
— довідка відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості;
— довідки відповідних органів фондів соціального страхування про
відсутність заборгованості.
Передавальний акт затверджується засновниками (учасниками) юридичної особи. Підписи голови та членів
комісії з припинення юридичної особи на передавальному акті нотаріально посвідчуються.
Після припинення юридичної особи, що приєднується, слід внести зміни до установчих документів
товариства, до якого відбувається приєднання.
Для державної реєстрації змін державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи, до якої
відбувається приєднання, подаються:
— заповнена реєстраційна картка (форма №3);
— оригінал або нотаріально посвідчена копія протоколу, яким затверджено нову редакцію установчих
документів;
— оригінали старих установчих документів;
— два примірники додатків до статуту або нової редакції статуту;
— квитанція (платіжне доручення) з відміткою банку про сплату реєстраційного збору (51 грн.).

41.Чи можливе звернення стягнення на частку учасника за його особистими боргами? Які наслідки
такого стягнення для ТОВ?
Звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці
учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі
недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають
право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у
статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення.
Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з
балансом, який складається на дату пред'явлення вимог кредиторами.
Звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капіталі товариства з обмеженою
відповідальністю припиняє його участь у товаристві (пп. 1,2 ст. 149 ЦК).
Держкомпідприємництва України <...> щодо механізму оформлення документів у зв'язку з припиненням
участі в товаристві особи у разі стягнення частки учасника відповідно до положень частини другої статті 149
Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) повідомляє таке.
Поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльність, а також права та обов'язки їх
учасників і засновників визначає Закон ні їй «Про господарські товариства» .
Відповідно до статті 57 Закону звернення стягнення на частку учасника в товаристві з обмеженою
відповідальністю за його власними зобов'язаннями не допускається.
При цьому слід зазначити, що відповідно до частини другої зазначеної вище статті встановлено, що при
недостатності майна учасника для покриття його боргів кредитори вправі вимагати виділення частки учасника-
боржника в порядку, передбаченому статтею 55 цього Закону.
Відповідно до частини другої статті 55 Закону у разі виділення частки в майні товариства з обмеженою
відповідальністю розмір статутного фонду товариства підлягає зменшенню.
У свою чергу, відповідно до частини другої статті 149 ЦКУ звернення стягнення на всю частку учасника в
статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь у товаристві.
Отже, повинні бути проведені зміни до установчих документів товариства, пов'язані зі зменшенням статутного фонду та
зі зміною складу засновників.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб — підприємців,
регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців» (далі —
Закон про реєстрацію).
Для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати
(надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору документи, перелік яких
визначений частиною першою статті 29 Закону про реєстрацію.
Відповідно до частини другої статті 29 Закону про реєстрацію у разі внесення змін до статуту, пов'язаних зі
зменшенням статутного фонду (статутного або складеного капіталу) юридичної особи, крім документів,
передбачених частиною першої цієї статті, додатково подається документ, що підтверджує внесення плати за
публікацію в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації відповідного повідомлення.
У разі внесення змін до установчих документів, пов'язаних зі зміною складу засновників (учасників)
юридичної особи, відповідно до частини третьої вищезазначеної статті крім документів, передбачених частиною
першої цієї статті, додатково подається або нотаріально засвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу
засновників (учасників), або нотаріально засвідчена копія документа про перехід частки учасника в статутному
капіталі товариства, або нотаріально засвідчений документ про передачу права засновника (учасника) іншій особі,
або рішення уповноваженого органа юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі
складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами
юридичної особи.

42.Помер один з учасників ТОВ. Спадкоємці відмовилися вступати в товариство і вимагають виплатити
належну їм частку. Який порядок визначення вартості частки?
Порядок і спосіб визнання вартості частини майна, що пропорційніші учасника у статутному капіталі, а також
порядок і строки її дії встановлюються статутом і законом (ст. 148 ЦК).
Відповідно до частини 5 статті 147 Цивільного кодексу України частина коштів в статутному капіталі товариства з
обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи
— учасника товариства, якщо статутом суспільства не передбачено, що такий перехід допускається тільки за
згодою інших учасників товариства.
Відповідно до статті 55 Закону України від 19.09.91 №1576 «Про господарські товариства» (далі — Закон №1576)
при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку зі смертю громадянина, учасники
товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу в це товариство.
При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу в товариство з обмеженою відповідальністю або
відмови товариства в прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається в грошовій або
натуральній формі частка в майні, що належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі
(спадкодавцю), вартість якого визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих
випадках розмір статутного фонду товариства підлягає зменшенню.
Відповідно до частини 2 статті 148 ЦК України, спадкоємець (правонаступник) учасника, що не вступив у
товариство, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці в статутному капіталі товариства.
За домовленістю між спадкоємцем (правонаступником) учасника та товариством виплата вартості частини майна
товариства може бути замінена передачею майна в натурі.
Якщо внесок до статутного фонду був здійснений шляхом передачі права користування майном, відповідне
майно повертається учаснику без виплати винагороди.
Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, пропорційної частці учасника в статутному фонді, а також
порядок і терміни її виплати встановлюються статутом і законом.
При визначенні вартості частини майна спадкоємця (правонаступника) учасника необхідно керуватися вимогами
Закону України від 12.07.2001 р. №2658 «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в
Україні» (далі — Закон №2658).
Так, відповідно до статті 1 Закону №2658 положення цього Закону поширюються на правовідносини, що
виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним і юридичним особам
України на території України і за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території
України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів
оцінки і здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.
Таким чином, для визначення вартості частини майна, пропорційної частці померлого учасника в статутному
фонді товариства з обмеженою відповідальністю, необхідно застосовувати положення статуту відповідного
товариства з обмеженою відповідальністю з урахуванням вимог Закону №2658.
Відповідно до статті 56 Закону №1576 рішення товариства з обмеженою відповідальністю про зменшення його
статутного фонду набирає чинності не раніше ніж через три місяці після державної реєстрації та публікації про це у
встановленому порядку.
Підсумовуючи вищенаведене, Держпідприємництво України вважає, що фактичній видачі правонаступнику
(спадкоємцю) учасника товариства в грошовій або натуральній формі частки в майні цього товариства визначення
вартості частки на момент смерті учасника на підставі положень статуту відповідного товариства і з урахуванням
вимог Закону проведення загальних зборів товариства і прийняття на ньому рішення про зменшення статутного
фонду у зв'язку з видачею правонаступному (спадкоємцю) учасника частки в майні товариства;державна
реєстрація змін до статуту;набрання чинності рішенням товариства про зменшення його статутного фонду (Лист
Держпідприемництва від 29.08.2005 р. №7332 «Щодо врегулювання порядку і способу визначення вартості
частки спадкоємців учасника товариства з обмеженою відповідальністю, що не вступили в товариство»).

43.Які дії потрібно здійснити для подальшої діяльності об’єднання громадян після його реєстрації
органом юстиції?
 Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців»
об'єднання громадян, профспілок, партії, благодійні організації реєструються в порядку і органами,визначеними
відповідно до законів, якими регулюються особливості їх регулювання та державної реєстрації.
Після реєстрації у відповідному органі вищеназвані суб'єкти звертаються до державного реєстратора для
включення їх до Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців (далі — ЄДР),
Йому подається заповнена реєстраційна картка (форма №6). Дані про реєстрацію підтверджуються пред'явленням
оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію такого суб'єкта у відповідному органі реєстрації.
Плата за включення до ЄДР не стягується. На підтвердження включення до реєстру оформлюється та
видається свідоцтво про державну реєстрацію юридичних осіб (Лист Держпідприємництва від 12.07.2005 р.
№5636 «Про надання роз'яснення»).
Після набрання чинності Законом про реєстрацію будь-які юридичні особи незалежно від організаційно-
правової форми, форми власності та підпорядкування повинні бути включені до Єдиного державного реєстру
юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців відповідно до цього Закону.
Отже, після реєстрації в органах юстиції юридична особа повинна подати державному реєстратору РДА за
місцезнаходженням об'єднання громадян свідоцтво, видане органом юстиції, та заповнену реєстраційну картку за
формою №6-включення.
Зазначені документи можна направити державному реєстратору рекомендованим листом. При цьому підпис
уповноваженої особи на реєстраційній картці необхідно посвідчити нотаріально.
Включення до ЄДР проводиться безоплатно.

44.Хто може призначити керівника АТ? Чи можна надати ці повноваження наглядовій (спостережній)
раді?

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув Ваш лист від
11.07.2005 р. №551-с щодо порядку призначення особи на посаду голови правління акціонерного товариства та в
межах своєї компетенції повідомляє таке.
Діяльність органів управління акціонерного товариства регулюється законодавством України, зокрема,
Цивільним кодексом України (далі — ЦК), Господарським кодексом України, Законом України від 19 вересня
1991 р. №1576-ХІІ «Про господарські товариства» (далі — Закон №1576).
Стаття 41 Закону №1576 визначає, що вищим органом управління акціонерного товариства (як відкритого, так
і закритого) є загальні збори акціонерів. Саме загальні збори обирають інші органи управління товариством:
—виконавчий орган — правління або директора;
—наглядову (спостережну) раду;
— ревізійну комісію.
— Згідно з статтею 23 Закону №1576 посадовими особами органів управління товариства визнаються
голова та члени виконавчого органу (правління).
— Відповідно до частини другої статті 47 Закону № 1576 роботою правління керує голова правління,
який призначається або обирається відповідно до статуту акціонерного товариства.
— До набрання чинності новим ЦК загальні збори могли передавати повноваження обрання посадових
осіб товариства іншому органу управління. Але з 1 січня 2004 року це право належить до виключної
компетенції загальних зборів акціонерів (стаття 159 ЦК).
— Питання, віднесені законом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, не можуть
бути передані ними для вирішення іншим органам товариства.
— Отже, наглядова (спостережна) рада більше не володіє вказаним повноваженням, як було до
набрання чинності ЦК. Однак відомі випадки, коли наглядова (спостережна) рада зловживає правом
призначення і звільнення голови і членів правління товариства.
— Згідно зі статтею 160 ЦК наглядова (спостережна) рада акціонерного товариства контролює
діяльність виконавчого органу — правління.
— Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради.
— Законодавством точно не визначені повноваження наглядової (спостережної) ради, тому, як правило,
ці повноваження кожне товариство відображає у своєму статуті або положенні про наглядову (спостережну)
раду виходячи з практики та загальних законодавчих норм.
— Окремо зазначаємо, що статут акціонерного товариства повинен мітити відомості, що не суперечать
законодавству України (стаття 4 Закону N1576, стаття 57 Господарського кодексу України).
— У випадку суперечностей товариство зобов'язане привести свої статути у відповідність до вимог
чинного законодавства.
— Отже, на підставі вищевикладеного Держпідприємництво України вважає, що положення статуту
акціонерного товариства про те, що голова правління призначається та звільняється з посади спостережною
радою, таким, що суперечить чинному законодавству України.
Лист Держпідприємництва від 15.08.2005 р. №6796 «Про розгляд листа»
Керівник юридичної особи (це стосується всіх юридичних осіб) повинен призначатися власником. У ТОВ це
компетенція загальних зборів учасників, в АТ — загальних зборів акціонерів.
 45.Які дії потрібно вчинити для створення філії ( іншого відокремленого підрозділу)?
Відокремлені підрозділи юридичної особи не підлягають державній реєстрації (ч. 4 ст. 4 Закону про
реєстрацію).

Відомості про відокремлені підрозділи юридичної особи залучаються до її реєстраційної справи та

включаються до Єдиного державного реєстру (ч. 1 ст. 28 Закону про реєстрацію).
Отже, для створення філії (іншого відокремленого підрозділу) слід прийняти відповідне рішення.
Керівник юридичної особи або уповноважена ним особа зобов'язані подати (надіслати рекомендованим
листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи заповнену
реєстраційну картку про створення відокремленого підрозділу (ф. №5) та рішення органу управління юридичної
особи про створення відокремленого підрозділу.
Державному реєстратору забороняється вимагати інші документи для включення до ЄДР відокремленого
підрозділу.
Включення до ЄДР відокремленого підрозділу відбувається безоплатно.

46.Який порядок закриття філії ( іншого відокремленого підрозділу)?

Виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов'язані подати (надіслати
рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи
повідомлення встановленого зразка про закриття відокремленого підрозділу (ч. З ст. 28 Закону про реєстрацію).
Для закриття відокремленого підрозділу слід прийняти відповідне рішення та подати державному реєстратору
за місцезнаходженням юридичної особи повідомлення такого змісту:
Державному реєстратору в
(найменування виконавчого комітету міської
ради міста обласного значення або районної,
районної у містах Києві та Севастополі
державної адміністрації)
(найменування та ідентифікаційний код
юридичної особи за ЄДРПОУ)
(місцезнаходження юридичної особи)
ПОВІДОМЛЕННЯ
про закриття відокремленого підрозділу
Згідно з рішенням від. _№. (назва органу управління юридичної особи, найменування юридичної особи,
ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ, місцезнаходження юридичної особи) повідомляю про
закриття відокремленого підрозділу (найменування відокремленого підрозділу, ідентифікаційний код
відокремленого підрозділу, місцезнаходження відокремленого підрозділу).

(17. І. Б. уповноваженої особи) (підпис) (дата)

м. п.

47.Чи потрібно повідомляти орган реєстрації про зміну місцезнаходження чи зміну керівника
відокремленого підрозділу?
<...> Згідно ІЗ частиною першою статті 19 Закону у разі, якщо зміна відомостей про юридичну особу, які
містяться в ЄДР, не пов'язана Із змінами до установчих документів юридичної особи або не підлягає державній
реєстрації, виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов'язані подати (надіслати
рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної
особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в
ЄДР (форма №4), що включає в себе також зміну відомостей про відокремлений підрозділ (Лист
Держпідприємництва від 08.11.2004 р. №7765 «Про внесення змін відомостей про відокремлений підрозділ»).
Інформація про особу керівника та інформація про місцезнаходження відокремленого підрозділу — це ті
відомості, які не містяться в установчих документах юридичної особи, але містяться в ЄДР. При зміні таких
відомостей слід заповнити та подати державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи
реєстраційну картку за формою №4. Ніяких інших документів подавати не потрібно. Сплачувати за внесення змін
до ЄДР також не потрібно.

48.Державну реєстрацію юридичної особи було проведено 10 червня 1999 року. 20 серпня 2006 року
юридична особа підтвердила відомості про себе. Подавши державному реєстратору картку за формою №6.
Коли необхідно підтверджувати відомості знову?
 Не пізніше тринадцяти місяців з дня подачі (надіслання рекомендованим листом) останньої реєстраційної
картки, що містить відомості про юридичну особу, юридична особа зобов'язана подати (надіслати
рекомендованим листом) державному реєстратору реєстраційну картку встановленого зразка про підтвердження
відомостей про юридичну особу.
ч. 7 ст. 19 Закону про реєстрацію
У наведеній ч. 7 ст. 19 Закону чітко сказано, що реєстраційну картку про підтвердження відомостей необхідно
подати (надіслати) не пізніше тринадцяти місяців з дня подання останньої реєстраційної картки, що містить
відомості про юридичну особу. Ми вважаємо, що відомості про юридичну особу містяться у картці будь-якої
форми. Таким чином, якщо юридична особа після минулорічного підтвердження відомостей (подання картки за
формою №6) вже подавала якусь іншу
картку, наприклад картку за формою №3 при реєстрації змін до статуту, підтвердити відомості треба буде
протягом тринадцяти місяців з дня подання документів на реєстрацію змін. Якщо ж за цей час юри дична особа
жодного разу не подавала реєстраційну картку, тринадцятимісячний строк слід відлічувати з моменту
минулорічного підтвердження відомостей. Так, юридична особа, про яку йдеться у запитанні, повинна подати
(надіслати) картку за формою №6 підтвердження не пізніше 21 вересня 2007 року.
Незважаючи на це, державні реєстратори нерідко відлічують строк підтвердження відомостей не з моменту
подачі будь-якої з існуючих форм реєстраційних карток, що містять відомості про юридичну особу, і навіть не з
моменту подачі картки за ф.№ 6 востаннє. Ми стикалися з випадками, коли термін подання реєстраційної картки
відлічують з дати державної реєстрації юридичної особи. Якщо повернутися до випадку, про який йдеться у
запитанні, то за такого підходу юридична особа повинна подати (надіслати) реєстраційну картку за ф. №6-
підтвердження до 11 липня 2007 року.Вважаємо, що цей підхід суперечить вимогам закону.

49.Чи є якісь обмеження щодо існування одночасно двох адрес: юридичної та фактичної? Чи правомірні
вимоги податківців змінити юридичну адресу ТОВ і привести її у відповідність з фактичною?
Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, їм відповідно до установчих документів
юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Поняття «юридична адреса» та «фактична адреса» вживаються на практиці, але законодавство таких понять не
містить. Натомість є поняття місцезнаходження юридичної особи», що наведене нами вище. Що ж це за орган або
особа?Її правило, маються на увазі виконавчі органи: директор, дирекція, пише правління, правління тощо.
На жаль, законодавство не визначає поняття «адреса». Імовірно, під ім’ям «адреса» законодавець мав на увазі
місце проживання особи чи місце постійного перебування органу юридичної особи, за яким (місцем) таку
особу чи орган можна знайти, зв'язатися з ними за допомогою засобів зв'язку (переважно поштового).
Законодавство, що діяло в Україні до 1 липня 2004 року, визначало місцезнаходження юридичної особи —
суб'єкта підприємницької діяльності переважно за місцезнаходженням (місцем проживання) одного із її
засновників. Чинне законодавство визначає його по іншому. А оскільки засновники зазвичай не мають права
виступати від імені юридичної особи, то й визначати місцезнаходження останньої за місцем проживання
засновника тепер не можна. Але слід сказати, що в установчих документах багатьох підприємств і сьогодні
зазначається адреса одного із засновників як місцезнаходження підприємства. І такі юридичні особи, як правило,
без проблем проходячи державну реєстрацію.
Вимоги податківців щодо приведення юридичної адреси у відповідність з фактичною адресою є
неправомірними. Проте якщо за юридичною адресою підприємства немає жодного його представника, слід
обов'язково подбати, щоб уся кореспонденція якнайшвидше потрапляла керівництву підприємства. Справа в
тому, що Закон про реєстрацію передбачає обов'язок юридичних осіб щороку надавати під твердження
відомостей про себе в ЄДР (див. попереднє запитання). Якщо юридична особа вчасно не надасть такого
підтвердження, державний реєстратор надішле за місцезнаходженням юридичної особи повідомлення про
необхідність підтвердження. При цьому повідомлення обов'язково буде надіслане за «юридичною» адресою, тоб-
то за тією адресою, що зазначена у свідоцтві про реєстрацію. Якщо ж за «юридичною адресою» отримати лист
від імені юридичної особи нікому, лист повернеться до реєстратора з відміткою про відсутність адресата, а це є
підставою для внесення до ЄДР запису про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням. Наступним
кроком може стати звернення податкових органів до суду на підставі ст. 38 Закону про реєстрацію та ст. 11
Закону про ДПС з позовом про припинення юридичної особи.
Відповідно до ч. 8 ст. 19 Закону про реєстрацію, держреєстратор зобов'язаний надіслати юридичній особі
повідомлення про необхідність підтвердження відомостей, що містяться в ЄДР, також у разі одержання від
органу ДПС повідомлення встановленого зразка (форма №18-ОПП) про відсутність юридичної особи за її
місцезнаходженням. Такі повідомлення складаються податківцями, зокрема, у випадку, якщо довідка про взяття
на облік платника податків за формою №4-ОПП не знайде свого адресата і повернеться до ДПІ, а податкова
міліція після вжиття заходів щодо встановлення місцезнаходження юридичної особи підтвердить факт
відсутності платника податків за місцезнаходженням («юридичною» адресою). Також податківці можуть скласти
та надіслати держреєстратору повідомлення за результатами передбачених розділом 11 Порядку №80 функцій
тематичного контролю за повнотою та своєчасністю взяття платників податків.
 Міністерство освіти і науки України
Європейський університет
Черкаська філія

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

САМОСТІЙНА РОБОТА

з дисципліни «Підприємницький практикум на базі НТФ»

Перевірив
Ст.викл. Даниленко С.М. ВиконаВ
студент ІІІ курсу
групи Ф-51
Чепурний Олександр

Черкаси-2008