Тема 5.

Видатки бюджету на соціальний захист населення соціальну сферу

З Державного бюджету фінансуються лише загальнодержавні за
ходи, програми, установи.
За характером задоволення соціальних потреб соціальні нормативи поділяються на:
- нормативи споживання - розміри споживання в нату
ральному виразі за певний проміжок часу (за рік, за місяць, за день) продуктів харчування,
непродовольчих товарів поточного споживання та деяких видів послуг;
- нормативи забезпечення - визначена кількість наявних в особистому споживанні предметів
довгострокового користу
вання, а також забезпечення певної території мережею закладів охорони здоров'я, освіти, підприємств,
установ, організацій со
ціально-культурного, побутового, транспортного обслуговуван
ня й житлово-комунальних послуг;
- нормативи доходу - розмір особистого доходу громадянина або який гарантує достатній
рівень задоволення потреб, що обчислюється на основі визначення вартісної величини набору
нормативів споживання й забезпечення.
Державні соціальні стандарти нормативи формуються, встановлюються та затверджуються у порядку,
визначеному Кабінетом України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального
партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України й законами України.
Базовим державним соціальним стандартом прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі
якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів насе
лення, житлово-комунального, побутового, соціально-культур
ного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Державні соціальні стандарти у сфері доходів населення встановлюються з метою визначення
розмірів державних соціальних гарантій у сфері оплати праці, виплат за обов'язковим державним
соціальним страхуванням, права на отримання видів соціальних виплат державної соціальної
допомоги та розмірів, а також визначення пріоритетності напрямів дер
жавної соціальної політики.
Державні соціальні нормативи у сфері соціального обслуговування встановлюються для визначення
розмірів державних гарантій соціальної підтримки осіб похилого віку, залишилися без піклування
батьків, та інших осіб, потребують соціальної підтримки.
З метою визначаються:
- перелік послуг, надаються закладами соціального обслуговування фінансуються за рахунок
державного та місце
вих бюджетів соціальних фондів;
- норми соціального обслуговування пенсіонерів, дітей, перебувають на утриманні держави;
норми харчування та забезпечення непродовольчими то
варами у державних комунальних закладах соціального обслу
говування.
Державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування встановлюються з
метою визначення державних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг розмірів плати за
житло й житлово-комунальні послуги, забезпечують реалізацію конституційного права громадянина
на житло.
До них належать:
- гранична норма оплати послуг з утримання житла, житлово-комунальних послуг залежно
одержуваного доходу;
- соціальна норма житла й нормативи користування житлово-комунальними послугами, щодо
оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії малозабезпеченим громадянам;
показники якості надання житлово-комунальних послуг.
Державні соціальні нормативи у сфері транспортного обслуговування та зв'язку включають:
- норми забезпечення транспортом загального користування;
- показники якості транспортного обслуговування;
- норми забезпеченості населення послугами зв'язку.
До державних соціальних нормативів у сфері охорони здо
ров'я включаються:
- перелік та обсяг гарантованого рівня медичної допомоги
громадянам у державних комунальних закладах охорони здо
ров'я;
- нормативи надання медичної допомоги, що включають обсяг діагностичних, лікувальних
профілактичних процедур;
- показники якості надання медичної допомоги;
- нормативи пільгового забезпечення окремих категорій населення лікарськими засобами та
іншими спеціальними за
собами;
- нормативи забезпечення стаціонарною медичною допо
могою;
- нормативи забезпечення медикаментами державних комунальних закладів охорони здоров'я;
- нормативи санаторно-курортного забезпечення;
- нормативи забезпечення харчуванням у державних ко
мунальних закладах охорони здоров'я.
До державних соціальних нормативів у сфері забезпечення навчальними закладами включаються:
- перелік та обсяг послуг, що надаються державними комунальними закладами дошкільної,
загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти;
- нормативи граничного наповнювання класів, груп співвідношення вихованців, учнів,
студентів педагогічних працівників у навчальних закладах;
- норми матеріального забезпечення навчальних закладів додаткових видів соціального
матеріального забезпечення учнів.
До державних соціальних нормативів у сфері обслуговування закладами культури включаються:
- перелік та обсяг безоплатних послуг, надаються населенню закладами, підприємствами,
організаціями та установами культури;
- показники якості надання населенню послуг закладами,
підприємствами, організаціями та установами культури;
- нормативи забезпечення населення закладами, підприємствами та установами культури.
До державних соціальних нормативів у сфері обслуговуван
ня закладами фізичної культури та спорту включаються:
- перелік та обсяг безоплатних послуг, надаються населенню закладами фізичної культури,
спорту, а також дитячо-юнацькими спортивними школами;
- нормативи забезпечення населення закладами фізичної культури та спорту.
Держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на встановлених законом державних
соціальних стандартів нормативів.
Основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного
права громадян на достатній життєвий рівень.
До числа основних державних соціальних гарантій включаються:
- мінімальний розмір заробітної плати;
- мінімальний розмір за віком;
- неоподатковуваний доходів громадян;
- розміри державної соціальної допомоги та інших соціаль
них виплат.
Основні державні соціальні гарантії, основним джерелом існування, не можуть бути нижчими
прожиткового встановленого законом.
Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим
категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо:
- рівня життя населення, що постраждало внаслідок на Чорнобильській АЕС;
- рівня оплати праці працівників в уста
новах та організаціях, фінансуються з бюджетів усіх - стипендій учням професійно-технічних
студентам ви
щих державних навчальних закладів;
- доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян купівельної
спроможності грошових доходів в умовах зростання цін;
- надання гарантованих обсягів соціально-культурного, житлово-комунального,
транспортного, побутового обслуговування та обслуговування у сфері освіти, охорони здоров'я,
фізичної культури та спорту, торгівлі та громадського харчування;
- забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах послугах окремим категоріям
громадян, потребують соціальної підтримки.
Нормативи фінансування встановлюються час прийняття Закону України про Державний бюджет
України на поточний рік, а також час формування бюджетів соціальних фондів.
Розмежування повноважень органів державної влада та органів місцевого самоврядування у сфері
формування й застосування нормативів фінансового забезпечення надання держав
них соціальних гарантій визначається відповідно до Конституції України законів України.
Координацію діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо
застосування державних соціальних стандартів нормативів нормативів фінансового забезпечення
надання державних соціальних гарантій здійснюють спеціально уповноважені центральні органи
виконавчої влади, що відповідають за реалізацію державної політики у фінансів соціального захисту.
Держава здійснює фінансову підтримку місцевого самоврядування з метою забезпечення надання
державних соціальних гарантій на основі нормативів витрат (фінансування).
Цільова державна підтримка здійснюється з метою вирівнювання можливостей окремих
територіальних громад щодо забезпечення надання державних соціальних гарантій.
З метою дотримання державних соціальних гарантій, оцінки ефективності державної соціальної
політики, впливу на рівень та якість життя в здійснюється постійний державний мо
ніторинг у сфері застосування й фінансового забезпечення дер
жавних соціальних стандартів нормативів.
Основними засобами здійснення моніторингу
- щомісячна оцінка вартісної величини основних державних соціальних стандартів;
- ведення державного статистичного обліку щодо дотримання державних соціальних
стандартів нормативів.
Види і склад видатків бюджету Вперше в БК здійснене законодавче розмежування та
закріплення за ДБ і МБ видатків на виконання повноважень і забезпечена реалізація основних
принципів бюджетної системи. Згідно БК (ст..10) видатки ДБ можуть розподілятися за:
1) функціональними ознаками:
· 0100 загальнодержавні функції;
· 0200 оборона;
· 0300 громадський порядок, безпека та судова влада;
· 0400 економічна діяльність;
· 0500 охорона навколишнього природн. середою;
· 0600 житлово-комун. господарства;
· 0700 охорона здоров’я;
· 0800 духовний та фізичний розвиток;
· 0900 освіта;
· 1000 соцзахист та соцзабезпечення
2) за економічним змістом
поточні видатки:
· оплата праці працівників бюджетних установ та нарахування на ЗП;
· придбання медикаментів та перев’язу вальних матеріалів;
· видатки на відрядження;
· оплата комунальн. послуг
капітальні видатки
· придбання основного капіталу;
· придбання землі та нема тер. Активів;
· створення держрезервів
3) за відомчими ознаками – розподіл видатків між головними розпорядниками бюджетних коштів
4) за програмно-ціловим методом
Цей метод дозволяє оцінити та обрахувати ефективність витрачання коштів переносячи акцент з
контролю за виконанням зобов’язань на забезпечення ефективності і досягнення конкретних
результатів розпорядниками бюджетних коштів.
Цей метод дозволяє оптимізувати та вдосконалити методику розробки державних цільових програм та
їх бюджетне призначення.
Класифікація видатків здійснюється за такими ознаками.
За роллю у відтворенні виробництва
А) Поточні- характеризуються витратами на утримання підприємств, об”єктів,установ .
Б)Капітальні- це видатки на створення нових і розширення діяльності діючих підприємств.
2.За суспільним призначенням видатки відображають функції держави:
економічні, соціальні, оборонні, управлінські.
3.За галузями економіки
4.За цільовим призначенням.
5. За рівнем бюджетної системи.
6.За формами бюджетного фінансування
 а)проектне фінансування – фінансування з бюджету інвестиційних проектів;
б) бюджетні кредити – надання фінансової допомоги на поворотній основі;
в) кошторисне фінансування – виділення бюджетних коштів(асигнувань) на підставі кошторису;
г)державні трансферти.
  Видатки розвитку – це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності,
зокрема: фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення;
фінансування структурної перебудови народного господарства; субвенції та інші видатки, пов”язані з
розширеним відтворенням.
Поточні видатки - це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій і
органів, яка діє на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального
захисту населення та інших заходів, що не належать до видатків розвитку. В складі поточних видатків
окремо виділяються видатки бюджету, зумовлені зростанням мережі перелічених вище об’єктів з
зазначенням всіх факторів, які вплинули на обсяг видатків
Забороняється використання бюджетних коштів для фінансування позабюджетних фондів.
Позабюджетні фонди можуть бути утворені за рахунок надходжень від необов’язкових платежів,
добровільних внесків фізичних і юридичних осіб, інших небюджетних джерел.
Захищенні статті видатків - це ті статті кі не підлягають секвестру (скороченню)
Секвестр – пропорційне скорочення видатків з усіх статтей бюджету (крім захищених) протягом часу,
що залишається до закінчення поточного бюджетного року.
Захищенні статті:
· Оплата праці працівників бюджетних установ (1110);
· Нарахування на ЗП (1120);
· Придбання медикаментів та перев’язувальних матеріалів (1132);
· Забезпечення продуктами харчування (1133)
· Виплата процентів за державним боргом (1200);
· Трансферти населенню (1340);
· Трансферти МБ (1320)
Бюджетна класифікація видатків.

Бюджетна класифікація - єдине, систематизоване, функціональне згрупування доходів і видатків бюджету за

однорідними ознаками, що забезпечує загальнодержавну та міжнародну порівнянність бюджетних даних.
Бюджетна класифікація застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної
влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення
необхідного аналізу в розрізі доходів, а також організаційних, функціональних та економічних категорій видатків,
забезпечення загальнодержавної порівнянності бюджетних показників.

Видатки бюджету (ст.10) класифікуються за:

· функціональна класифікація. Нова класифікація видатків бюджету розроблена на основі класифікації функцій
управління (КФУ), опублікованої статистичним відділом ООН. Класифікація має три рівні деталізації: розділи,
підрозділи та групи.
Наприклад: нумерація розділів відповідає нумерації загальних цілей державного управління, а нумерації
підрозділів та груп визначають засоби досягнення цих цілей.(розділ 09 “Освіта”; підрозділ 0920 “Загальна середня
освіта”; групи 0921 “Загальньноосвітні навч.заклади”)
· економічна класифікація деталізує використання коштів за їх предметними ознаками – ЗП, нарахування на ЗП,
це дозволяє виділити захищенні статті та забезпечує єдиний підхід до всіх розпорядників та одержувачів
бюджетних коштів.
· Відомча класифікація відображає розподіл бюджетних коштів по головних розпорядниках.
· Програмна класифікація передбачає розподіл видатків за бюджетними програмами, які є систематизованим
переліком заходів, спрямованих на досягнення загальної мети та їх виконання.
На відміну від розділу, підрозділу чи групи функціональної класифікації, які лише визначають загальну категорію
видатків з бюджету, кожна програма має чітко окреслені цілі. Так, коду функціональної класифікації 0732
“Спеціалізовані лікарні ті інші спеціалізовані заклади” відповідає декілька програм, таких як: “Медична допомога,
що надається Українською спеціалізованою лікарнею “Охматдит” та ін.
Класифікація фінансування бюджету та класифікація боргу
З метою приведення бюджетного законодавства України у відповідність до міжнародних стандартів статистики
державних фінансів, згідно з методологією МВФ у Бюджетному кодексі передбачені статті “КФБ” та “КБ”.
· Класифікація фінансування бюджету – це згрупування за певними ознаками джерел покриття дефіциту бюджету
з метою конкретизації напрямів та обсягів запозичення коштів, а також визначення напрямів витрачання
фінансових ресурсів, що утворилися у результаті профіциту бюджету. У зв’язку з тим, що державний борг в
основному є наслідком накопичених та непогашених запозичень держави, здійснених для покриття бюджетного
дефіциту, класифікація боргу аналогічна класифікації фінансування бюджету.
Система соціального захисту та соцзабезпечення громадян України.

Соціальний захист - є складовою соціальних гарантій населенню, які повинні

забезпечуватися державою за ринкових умов відповідно до засад соціальної
політики. До таких гарантій належать:
- гарантування кожному працюючому громадянину мінімального рівня заробітної
плати, її індексації згідно з прожитковим мінімумом;
- задоволення освітньо-культурних потреб та належного рівня охорони здоров’я з
метою всебічного розвитку особистості;
- захист купівельної спроможності малозабезпечених громадян;
- вирівнювання рівнів життя окремих категорій населення.
Соціальне забезпечення -  це надання фінансового забезпечення тим громадянам,
які внаслідок певних об’єктивних причин не можуть мати власних доходів або не
перебувають на чийомусь утриманні.
До системи соціального забезпечення належать:
1) будинки-інтернати для пристарілих та інвалідів;
2) дитячі заклади-інтернати (для дітей з різними відхиленнями у здоров’ї);
3) притулки для неповнолітніх.
4) Соціальне страхування;
5) Пільги ветеранам війни та праці;
6) Допомога сім’ям з дітьми;
7) Пенсії військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів
внутрішніх справ.
Фінансування вказаних закладів здійснюється на кошторисній основі.
Система соціального забезпечення грунтується на таких основних Законах,
постановах, як Закон України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” 1992р, ЗУ “Про
статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” 1994р; та “Про основні засади
соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку”; ЗУ “Про
пенсійне забезпечення” 1991; ЗУ “ Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок ЧАЕС”1991р; ЗУ “Про зайнятість населення” 1998; “Про збір
на обов’язкове пенсійне страхування”; ЗУ “ Про обов’язкове соціальне страхування”;
ЗУ “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку
на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності” 1999р. положення “Про порядок призначення та надання населенню
субсидій”, ЗУ “Про недержавне пенсійне страхування”, ЗУ “Про загальнообов'язкове
пенсійне страхування"
Соціальна політика Уряду у середньостроковій перспективі головним чином
будуватиметься по напрямах: забезпечення ефективної зайнятості населення,
підвищення якості і конкурентності робочої сили, здійснення всеохоплюючої реформи
соціального страхування та пенсійного забезпечення; вдосконалення системи
адресної допомоги найбільш вразливим верствам населення, забезпечення
гарантованості та своєчасності виплати ЗП, пенсій, стипендій, допомог та інших
соціальних виплат.
Фінансування соц. сфери
Згідно з бюджетною класифікацією до закладів культури і мистецтва (код Головного розпорядника
бюджетних коштів 18000000 – Міністерство культури та мистецтв) - належать:
0820 Культура та мистецтво
0821 Театри
0822 Художні колективи, концертні і циркові організації
0823 Кінематографія
0824 Творчі спілки
0825 Бібліотеки
0826 Музеї і виставки
0827 Заповідники
0828 Клубні заклади
0829 Інші заходи та заклади в галузі культури та мистецтва.
Фінансування установ культури та мистецтва здійснюється за рахунок державного бюджету й
місцевого бюджету, а також коштів від надання платних послуг, Наказ N 732/306/152 від 21.12.99 Про
затвердження Порядку надання платних послуг закладами культури і мистецтв.
Видатки на культуру та мистецтво Vki
Згідно з основними напрямками бюджетної політики на 2003 р. визначено для формування місцевих
бюджетів розмір мінімальних видатків на фінансування культури виходячи із розрахунку 7,4грн.на
одного жителя країни. Основами законодавства України про культуру для фінансової підтримки цих
закладів можуть утворюватися державні та місцеві фонди розвитку культури.
Установи культури і мистецтва, які фінансуються за рахунок державного і місцевого бюджетів ,
складають єдиний кошторис доходів і видатків, який затверджує вища організація. Планування витрат
здійснюється в тому ж порядку, що і в інших бюджетних установах. Так оплата праці планується
виходячи з типових штатів, встановлених для кожного виду установ залежно від обсягу їхньої
діяльності. Для невеликих установ культури складаються загальні кошториси. Зведене планування
здійснюється за видами установ на основі середньої кількості установ кожного типу та середньої
норми витрат з виділенням витрат на оплату праці. Окремі заклади культури та мистецтва мають
власні доходи від основної діяльності. Для установ з бюджету планується сума дотації у розмірі
витрат, що не покривається власними доходами. Треба зазначити, що держава у сфері культури та
мистецтва здійснює політику пільгового оподаткування.
Найбільшим підрозділом кошторисно-бюджетного фінансування є соціально-культурні заходи.
Кошторисно-бюджетне фінансування – метод безповоротного, безвідплатного відпуску грошових
коштів на утримання установ, що перебувають на повному фінансуванні з бюджету, та на основі
фінпланів –кошторисів витрат.
До появи в Україні соціально-культурниих закладів з недержавною формою власності (приватні театри,
лікарні, школи), вся соціально-культурна сфера повністю включалася до бюджетної сфери, тобто
повністю фінансувалась з бюджету, а відносини, що виникли з приводу фінансування її видатків,
цілком врегульовувались нормами в галузі мобілізації розподілу і використання фондів коштів, що є
частиною НД, з метою забезпечення завдання та функцій держави. З появою недержавних соціально-
культурних закладів, яка зумовлена проголошенням у Конституції України, і в законі “Про власність”
існування приватної форми власності. Відбувається трансформація поняття фінансування соціально-
культурної сфери. До появи підприємств з недержавною формою власності правове регулювання
видатків на культуру здійснювалось:
А) нормами фінправа, що регламентують кошторисно-бюджетне фінансування;
Б) нормами фінансового, цивільного господарського права, що регламентують фінансування
госпрозрахункових підприємств та підприємств з недержавною формою.
Порядок фінансування витрат на культуру.
Фінансування культури здійснюється на нормативній основі за рахунок республіканського і місцевих
бюджетів, а також коштів підприємств, організацій, громадських об’єднань. Держава гарантує необхідні
асигнування на розвиток культури в розмірі не менше 8 відсотків від НД України. Місцеві Ради
народних депутатів мають право у порядку передбаченому законодавством, збільшувати видатки для
потреб культури понад установлені норми.
Установи культури, крім коштів, які вони одержують з місцевих бюджетів або ДБ на своє утримання,
використовують на свої потреби спеціальні кошти, які надходять від реалізації квитків до музеїв, на
виставки та ін.
При фінансуванні культури головними розпорядниками бюджетних коштів є Міністерство культури
України, міністри та керівники державних комітетів та відомств України, а також АРК у підпорядкуванні
яких знаходяться підприємства, організації, заклади культури. Розпорядниками бюджетних коштів
нижчого рівня є керівники відповідних закладів, підприємства , організації. Фінансування за державним
бюджетом України здійснюється Мін.фінансів України шляхом надання головним розпорядникам права
використання бюджетних коштів. Після отримання коштів із бюджетів на свої рахунки, головні
розпорядники у встановленому порядку перераховують кошти на поточні рахунки підвідомчих
підприємств та закладів культури. По бюджетах міст районного підпорядкування, сільських та
селищних бюджетах фінансування здійснюється відповідними виконавчими комітетами органів
місцевого самоврядування. Кожне підприємство, організація або заклад культури отримує асигнування
лише з одного бюджету. Розподіл установ культури на ті, що фінансуються з ДБ і ті, що фінансуються з
місцевих бюджетів здійснюється в залежності від їх значимості та підпорядкування. Кошторис видатків
підприємства, організації, закладу культури складається відповідно статтям бюджетної класифікації.
1110 Оплата праці працівників бюджетних установ
Стаття 1111 - З/П
Стаття1120 – нарахування на З/П
Стаття 1131 – придбання обладнання та інвентаря
Стаття 1134 – м’який інвентар та обмундирування
Стаття 1140 – видатки на відрядження
Стаття 1160 – оплата комунальних послуг
Стаття 2130 – капітальний ремонт, реконструкція та реставрація.
Стаття 2135 – реставрація пам’яток архітектури.
Стаття 2133 – капремонт та реконструкція об’єктів соціально-культурного та побутового призначення.
Поквартальний розподіл бюджетних асигнувань за кошторисом повинен відповідати поквартальному
розподілу видатків відповідного бюджету. Кошториси закладів культури, які не підпорядковані
безпосередньо Мінкультури або ін. відомствам та відділам виконкомів органів місцевого
самоврядування розглядаються та затверджуються керівниками вищих організацій, яким вони
підпорядковані.
Тема 6. Державний кредит і видатки бюджету на обслуговування
державного боргу
Державний кредит - це сукупність грошових коштів, мобілізованих
державою, яка є позичальником та гарантом.
Державний кредит являє собою досить специфічну ланку державних
фінансів. Він не має окремого фонду фінансових ресурсів; кошти, що
мобілізуються з його допомогою, проходять через бюджет. В окремих
випадках через кредит залучаються кошти у фонди цільового призначення
чи під цільові проекти.
Державний кредит може бути у двох формах: ощадна справа і
державні позики.
Ощадна справа належить до державного кредиту, якщо залучені
кошти спрямовуються в доходи бюджету. Державні позики є основною
формою державного кредиту.
Державний кредит є сукупністю найрізноманітніших форм і методів
фінансових відносин. Такий підхід має на меті створення сприятливих
передумов для залучення коштів як для держави, так і для її кредиторів.
Різноманітність форм дає змогу органічно поєднувати інтереси юридичних,
фізичних осіб і держави.
Залучення позик має ґрунтуватися на двох чинниках - мінімізації
вартості позики та стабільності державних цінних паперів на фондовому
ринку.
Відносини державного кредиту на загальнодержавному рівні вре-
гульовані статтями 16 і 17 Бюджетного кодексу.
Право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх позик у
межах і на умовах, передбачених Законом про Державний бюджет України,
має держава в особі міністра фінансів України за дорученням Кабінету
Міністрів України. Платежі, пов'язані з виконанням гарантійних
зобов'язань, належать до платежів за боргом.
Використання державою у своїй фінансовій політиці залучення
коштів на кредитній основі веде до формування державного боргу і
необхідності розроблення системи управління цим боргом. Боргові
зобов'язання держави та органів місцевого самоврядування врегульовані
Бюджетним кодексом. У ст. 2 подано визначення державного боргу.
Державний борг (борг Автономної Республіки Крим чи борг місцевого
самоврядування) - загальна сума заборгованості держави (Автономної
Республіки Крим чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх
випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (Автономної
Республіки Крим чи місцевого самоврядування), включаючи боргові
зобов'язання держави (Автономної Республіки Крим чи міських рад), що
вступають у дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або
зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору. У
Бюджетному кодексі визначено також граничний обсяг боргу.
Граничний обсяг внутрішнього та зовнішнього державного боргу,
боргу Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування,
граничний обсяг надання гарантій установлюється на кожний бюджетний
період відповідно до Закону про Державний бюджет України на поточний
рік чи рішення про місцевий бюджет.
Величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати
60 % фактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту України.
У разі перевищення граничної величини, визначеної частиною другою
ст. 2 Бюджетного кодексу, Кабінет Міністрів України зобов'язаний вжити
заходів для приведення цієї величини у відповідність з положеннями
кодексу.
Держава не несе відповідальності за зобов'язаннями за запозиченнями
до місцевих бюджетів.
Видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів
загального фонду бюджету.
Видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть
щорічно перевищувати 10 % видатків від загального фонду відповідного
місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли
планується обслуговування боргу.
Якщо у процесі погашення основної суми боргу та платежів на його
обслуговування, обумовленої договором між кредитором та позичальником,
має місце порушення графіка погашення з вини позичальника, відповідна
рада не має права здійснювати нові запозичення протягом п'яти наступних
років.
Порядок здійснення запозичень до місцевих бюджетів установлюється
Кабінетом Міністрів України відповідно до умов, визначених Бюджетним
кодексом. У ст. 12 кодексу передбачена класифікація боргу. Ця
класифікація систематизує інформацію про всі боргові зобов'язання
держави, Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування. Борг
класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання.
Існує кілька методів управління державним боргом.
1. Конверсія - зміна дохідності позик. Вона відбувається внаслідок
зміни ситуації на фінансовому ринку (наприклад, рівня облікової ставки
НБУ) чи погіршення фінансового стану держави.
2. Консолідація - перенесення зобов'язань за раніше випущеною
позикою на нову позику з метою продовження терміну позики.
Проводиться у формі обміну облігацій попередніх позик.
3. Уніфікація - об'єднання кількох позик в одну. Це спрощує
управління державним боргом.
4. Обмін за регресним співвідношенням. Облігації попередніх
позик на нові проводиться з метою скорочення державного боргу.
Це не є оптимальним шляхом, оскільки означає часткову відмову
держави від своїх боргів.
5. Відстрочка погашення. Перенесення термінів виплати забор-
гованості. При цьому у даний період виплата доходів не проводиться.
6. Анулювання боргу. Означає повну відмову держави від своїх
зобов'язань.
ТЕМА 7. Бюджетний процес та організація касового виконання
державного бюджету. Управління бюджетною системою.
Бюджетний процес - це регламентований законодавством порядок
складання, розгляду, затвердження бюджетів усіх рівнів, їх виконання та
складання і затвердження звітності про виконання бюджетів. Він
визначається Конституцією України, Бюджетним кодексом України,
Законом ''Про бюджетну систему України '' та іншими законодавчими та
нормативними актами. Від початку складання бюджетів до затвердження
звітів про їхнє виконання весь бюджетний процес проходить під
контролем Верховної Ради України та місцевих органів влади.
1. Стадіями бюджетного процесу визнаються:
1) складання проектів бюджетів;
2) розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України,
рішень про місцеві бюджети;
3) виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін
до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;
4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття
рішення щодо нього.
Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний
бюджет України. Міністр фінансів України відповідає за складання проекту
закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-
методичні засади бюджетного планування, які використовуються для
підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту
Державного бюджету України. Міністр фінансів України на підставі
основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на
наступний бюджетний період та аналізу виконання бюджету у поточному
бюджетному періоді визначає загальний рівень доходів та видатків бюджету і
дає оцінку обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій проекту
Державного бюджету України.
Не пізніше 1 червня або першого наступного за цією датою дня
пленарних засідань Верховної Ради України у Верховній Раді України
відбуваються парламентські слухання з питань бюджетної політики на
наступний бюджетний період. Національний банк України до 1 квітня року,
що передує плановому, подає до Верховної Ради України та Кабінету
Міністрів України:
1) проект основних засад грошово-кредитної політики на наступний
бюджетний період;
2) проект кошторису доходів та видатків Національного банку України
на наступний бюджетний період.

За результатами парламентських слухань Верховна Рада України

приймає постанову про схвалення або взяття до відома Основних напрямів
бюджетної політики на наступний бюджетний період.
Міністерство фінансів України подає проект закону про Державний
бюджет України Кабінету Міністрів України для розгляду, а також вносить
пропозиції щодо термінів і порядку розгляду цього проекту в Кабінеті
Міністрів України.
Кабінет Міністрів України приймає постанову щодо схвалення проекту
закону про Державний бюджет України та подає його разом з відповідними
матеріалами Верховній Раді України не пізніше 15 вересня року, що передує
плановому.
Законом про Державний бюджет України визначаються:
1) загальна сума доходів і загальна сума видатків (з розподілом на
загальний та спеціальний фонди, а також з розподілом видатків на поточні і
капітальні);
2) граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) Державного бюджету
України в наступному бюджетному періоді і державного боргу на кінець
наступного бюджетного періоду, повноваження щодо надання державних
гарантій, а також обсягу цих гарантій;
3) бюджетні призначення головним розпорядникам коштів Державного
бюджету України за бюджетною класифікацією;
4) доходи бюджету за бюджетною класифікацією;
5) бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів;
6) додаткові положення, що регламентують процес виконання
бюджету.
Не пізніше ніж через п'ять днів після подання Кабінетом Міністрів
України проекту закону про Державний бюджет України до Верховної Ради
України Міністр фінансів України представляє його на пленарному засіданні
Верховної Ради України. Після прийняття до розгляду представленого
проекту закону про Державний бюджет України не пізніше 1 жовтня року,
він розглядається народними депутатами України, а також у комітетах,
депутатських фракціях та групах Верховної Ради України. Комітети
Верховної Ради України формують свої пропозиції до проекту закону про
Державний бюджет України і передають їх до Комітету Верховної Ради
України з питань бюджету та призначають представників для участі у роботі
Комітету Верховної Ради України з питань бюджету. Після 1 жовтня
прийняття пропозицій Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету
припиняється.
Пропозиції стосовно збільшення видатків Державного бюджету
України мають визначати джерела покриття таких видатків; пропозиції
стосовно зменшення доходів Державного бюджету України мають визначати
джерела компенсації втрат доходів Державного бюджету України або види та
обсяги видатків, що підлягають відповідному скороченню.
Висновки та пропозиції до проекту закону про Державний бюджет
України, а також таблиці пропозицій Апаратом Верховної Ради України
розповсюджуються серед народних депутатів України не пізніше ніж за два
дні до розгляду проекту закону про Державний бюджет України у першому
читанні на пленарному засіданні Верховної Ради України.
Верховна Рада України приймає проект закону про Державний бюджет
України у першому читанні не пізніше 20 жовтня.
Доопрацьований до другого читання проект закону про Державний
бюджет України має містити текстові статті та показники, які пропонувались
Кабінетом Міністрів України в першому читанні, або схвалені Бюджетними
висновками Верховної Ради України.
Друге читання проекту закону про Державний бюджет України
завершується не пізніше 20 листопада року, що передує плановому. При
цьому загальний обсяг дефіциту (профіциту), доходів і видатків Державного
бюджету України, розмір мінімальної заробітної плати та рівень
забезпечення прожиткового мінімуму на наступний бюджетний період, обсяг
міжбюджетних трансфертів та інші положення, необхідні для формування
місцевих бюджетів, повинні бути прийняті у другому читанні в
обов'язковому порядку і не підлягають розгляду у третьому читанні.
Статті проекту закону про Державний бюджет України, не прийняті у
другому читанні, переносяться на розгляд у третьому читанні.
Третє читання проекту закону про Державний бюджет України
проходить не пізніше 25 листопада року, що передує плановому. Верховна
Рада України проводить голосування по пропозиціях Комітету Верховної
Ради України з питань бюджету щодо статей проекту закону про Державний
бюджет України, що не були прийняті у другому читанні, та по проекту
закону в цілому.
Закон про Державний бюджет України приймається Верховною Радою
України до 1 грудня року, що передує плановому.
Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету
України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та
управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність
учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.
В Україні застосовується казначейська форма обслуговування
Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним
казначейством України:
1) операцій з коштами державного бюджету;
2) розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних
коштів;
3) контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень,
прийнятті зобов'язань та проведенні платежів;
4) бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання
державного бюджету.
 Видатки на економічну діяльність.
 Видатки на економічну діяльність – видатки на фінансування окремих галузей національної
економіки (промисловості, енергетики, сільського господарства, будівництва, транспорту тощо)

Форми фінансування:
 Капіталовкладення
 Операційні витрати
 Кредити
 Дотації
Щоб залучити приватних інвесторів держава має створити належні умови
Але лише одних законодавчих актів чи спеціальних пріоритетних режимів недостатньо
Потрібно розвивати виробничу та соціальну інфраструктуру
Виробнича інфраструктура – комунікації (дороги, зв’язок, термінали), складські приміщення і т.д.
Приватний інвестор неохоче вкладає гроші в розвиток виробничої інфраструктури – тут має місце так
званий позитивний зовнішній ефект
Позитивний зовнішній ефект – вигоди від користування благом (тією ж дорогою, наприклад) має не
лише інвестор, а й ті, хто не здійснив витрат
Але соціальна інфраструктура - теж необхідний елемент залучення приватних інвестицій (робоча сила
мігрує з регіонів, де відсутня така інфраструктура)
Тому функцію інвестування у розвиток виробничої та соціальної інфраструктури має взяти на себе
держава за рахунок коштів бюджету
Фінансування операційних витрат
Витрати на утримання виробничої інфраструктури:
 Ремонт та утримання доріг
 Геологорозвідувальні роботи
 Землевпорядкувальні роботи
 Лісове та водне господарство
 Утримання насіннєвих станцій, племінних господарств
 Заходи по боротьбі з епідеміями, шкідниками тварин тощо

Кредити
Мова йде про кредити які надаються за рахунок бюджетних коштів державним підприємствам.
Такі кредити можуть отримати лише підприємства державної форми власності, у яких частка держави
перевищує 50%
Іншим суб’єктам господарювання надання кредитів за рахунок бюджетних коштів заборонено
Дотації
Дотації з бюджету надаються суб’єктам господарювання на безповоротній основі.
Дотації можуть надаватися лише тим підприємствам, які є збитковими по причині регульованості цін на
їхню продукцію з боку держави
Бюджети розвитку в складі місцевих бюджетів

На місцевому рівні є особливості здійснення інвестицій за рахунок бюджетних коштів

У складі місцевих бюджетів створюється два різних бюджети:
 Бюджет поточного фінансування
 Бюджет розвитку
Бюджет розвитку формується за рахунок:
1) кошти від приватизації комунального майна;
2) надходження дивідендів;
3) кошти від повернення позик;
4) запозичення до бюджету (крім покриття тимчасових касових розривів);
5) субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів

Всі ці кошти мають цільове призначення і мають бути використані на фінансування видатків на
розвиток.
Передача частини цих коштів до бюджету поточного фінансування заборонена

Видатки на розвиток:
1. Погашення основної суми боргу (крім повернення позик на покриття тимчасових касових
розривів);
2. Капітальні вкладення;
3. Внески місцевих органів влади у статутні фонди суб’єктів господарювання
Державна підтримка депресивних тереторій.
Депресивна територія - регіон чи його частина (район, місто обласного значення або кілька районів,
міст обласного значення), рівень розвитку якого за показниками є найнижчим серед територій
відповідного типу
Критерії депресивності:
 протягом останніх п'яти років найнижчий середній показник валової доданої вартості на одну
особу;
 протягом останніх трьох років найвищі середні показники рівня безробіття, найнижчий обсяг
виробництва на одну особу та найнижчий рівень середньої заробітної плати.
Фінансування стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій здійснюється за
рахунок коштів, передбачених на цю мету в законах України про Державний бюджет України та
рішеннях про місцеві бюджети.
В Державному бюджеті для цієї мети має передбачатися не менше ніж 0,2% дохідної частини
держбюджету

Бюджетне фінансування науки

Бюджетне фінансування науки:
 Фінансування фундаментальних досліджень
 Фінансування прикладних досліджень
Методи:
 Фінансування наукових закладів
 Фінансування наукової тематики
Шляхи:
 Базове фінансування як засіб підтримки фундаментальних досліджень
 Цільове фінансування окремих наукових досліджень і програм
 Контрактне фінансування окремих наукових досліджень, що пройшли конкурсний відбір
Соц-ек гарантії держави громадянам
Гарантії демократичної держави:
1. Створення громадянам умов для самозабезпечення життєво необхідними благами.
2. Надання громадянам суспільних послуг через перерозподіл частини створеного в країні ВВП

Конституція України гарантує кожному громадянину право:

1. На достатній рівень життя (достатнє харчування, одяг, житло).
2. На соціальний захист (право на забезпечення в разі втрати працездатності, старості і т.п.).
3. На медичку допомогу.
4. На освіту.

Напрями здійснення соціальних гарантій:

1. Гарантії нормального рівня добробуту через встановлення мінімального розміру заробітної
плати, помірного оподаткування і невтручання у підприємницьку діяльність.
2. Надання суспільних послуг (освіта, охорона здоров’я і т.п.)
3. Вирівнювання рівнів життя окремих верств населення, недостатня забезпеченість яких
пов’язана переважно з причинами, що не залежать від їхніх трудових зусиль

Склад видатків на соц. захист

Видатки на соціальний захист здійснюються у формі або ж грошових виплат отримувачам такої
допомоги, зокрема:
 пенсії військовослужбовцям;
 допомога сім’ям з дітьми;
 допомога малозабезпеченним сім’ям,
або ж у формі компенсації втрат підприємтвам, які надають таким громадянам пільги, зокрема:
 пільги ветеранам війни та праці;
 житлові субсидії.
Видатки на соціальне забезпечення населення здійснюються у формі бюджетного фінансування
установ соціального забезпечення, зокрема:
 будинків-інтернатів для престарілих;
 будинків-інтернатів для інвалідів;
 дитячих будинків;
 притулків для неповнолітніх;
 територіальних центрів обслуговування громадян на дому тощо
Фінансування соц сфери
Соціальна сфера:
 Освіта
 Охорона здоров’я
 Соціальний захист та соціальне забезпечення
 Культура і мистецтво
 Фізкультура і спорт

Освіта, підгалузі:
 дошкільне виховання
 загальна середня освіта
 заклади освіти для громадян, що потребують соціальної допомоги та реабілітації
 позашкільна освіта
 професійно-технічна освіта
 вища освіта
 післядипломна освіта
 інші заклади і заходи в галузі освіти
Охорона здоров’я, установи:
 лікарні широкого профілю
 спеціалізовані медичні заклади
 поліклініки та амбулаторії
 ФАПи (фельдшерсько-акушерські пункти)
 санітарно-епідеміологічна служба
 інші заклади
Культура і мистецтво, підгалузі:
 Мистецтво (театри, творчі спілки, музичні колективи і т.ін.)
 Культура (бібліотеки, музеї, заповідники, будинки культури, клуби, школи естетичного
виховання дітей)
 Кінематографія
 Архівна справа
 Інші заклади та заходи в галузі мистецтва та культури
Видатки на оборону
 Видатки на оборону – видатки бюджету на підготовку оборони держави, утримання Збройних
сил, розвиток оборонної промисловості, воєнні дослідження, видатки на ліквідацію наслідків
війн.

 Видатки на оборону фінансуються виключно з Державного бюджету України

Склад видатків на оборону

Видатки на держ управління
Склад

 Видатки на державне управління фінансуються з Державного бюджету України, окрім видатків

на утримання місцевих (обласних, районних, міських, сільських та селищних) рад
(фінансуються з відповідного місцевого бюджету)

Видатки на правоохоронну діяльність та забезпеч безпеки держави

 Фінансуються головним чином з Державного бюджету України.

 Місцеві пожежні частини (окрім підрозділів Державної пожежної охорони) фінансуються з
бюджетів територіальних громад
 Згідно Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” місцеві ради можуть утворювати і
фінансувати підрозділи місцевої міліції, але до набрання чинності змін до закону “Про міліцію”
ця норма не діє, тому вся правоохоронна діяльність фінансується з Державного бюджету.
 Державний кредит

 Державний кредит – сукупність грошових засобів, мобілізованих державою, що виступає в

якості позичальника та гаранта.

Облігації державних позик оформлюються як цінний папір з зобов’язанням держави

повернути вказану суму у встановлений термін із сплатою відповідних відсотків.
Як правило вільно продаються та купуються на фондовому ринку
Облігації державних позик:
 Знеособлені (на покриття бюджетного дефіциту)
 Цільові (під конкретні проекти)
Казначейський вексель розповсюджується серед населення-резидентів країни на добровільних
засадах. Гарантує повернення коштів у встановлений термін зі сплатою фіксованого доходу.
Казначейський вексель:
1. Казначейське зобов’язання (короткостроковий);
2. Казначейська нота (середньостроковий).
Держ борг
Державний борг – сума заборгованості держави перед своїми кредиторами.
Державний борг:
1. Внутрішній (перед резидентами);
2. Зовнішній (зобов’зання, отриманні на зовнішніх ринках).

За типом кредитора:
 перед юридичними особами
 перед фізичними особами
 перед НБУ
 перед іншими банками
 за позиками міжнародних фінансових інституцій
 за позиками іноземних урядів

За терміном погашення:
 Поточний (підлягає погашенню у поточному році)
 Капітальний (сума заборгованості і відсотків, які не можуть бути погашеними протягом
поточного року)

Управління держ боргом

 Кошторисне фінансування
 Кошторис – документ бюджетної установи, у якому встановлено обсяг бюджетних асигнувань
в розрізі КФК та КЕКВ з розподілом на загальний та спеціальний фонди на бюджетний рік.
 До кошторису обов’язково додається помісячний розпис бюджетних видатків в розрізі КЕКВ
Кошторис складається на основі довідки про асигнування (лімітної довідки), яку надає
розпорядник бюджетних коштів вищого рівня бюджетній установі після затвердження бюджету
 Кошторис є документом обов’язковим до виконання. Фінансування видатків не передбачених
кошторисом або перевищення будь-яких асигнувань (по КФК або КЕКВ) вважається
нецільовим використанням бюджетних коштів, і підпадає під дію Кримінального кодексу
України
Кошторисне фінансування здійснюється установами Державного казначейства України на
підставі поданих кошторисів та рахунків, що виставлені бюджетній установі
 Бюджетна установа вправі внести зміни до діючого кошторису лише за погодженням з
розпорядником коштів вищого рівня після внесення відповідних змін до бюджету конкретною
радою