Основи медичного страхування.

Основні принципи та методи

паліативної допомоги.
Дайте відповіді на наступні запитання:
Привет, Євгенія. Когда вы отправите эту форму, владелец увидит ваше имя и адрес
электронной почты.
1.Що таке медичне страхування?
Це система, при якій надання медичної допомоги буде здійснюватись на
принципах страхування, коли захворювання сприймається як страховий
випадок.

Воно пов’язане з компенсацією витрат громадян, зумовлених оплатою

медичної та фармацевтичної допомоги, та інших витрат, пов’язаних із
підтриманням здоров’я, напр. проведенням профілактичних та оздоровчих
заходів, зубним протезуванням тощо.

У більшості країн є формою соціального захисту інтересів населення в

системі охороні здоров'я.

2.Яким чином формуються кошти на обов’язкове медичне страхування?

Джерелами формування коштів на обов’язкове медичне страхування є
- страхові внески,
- кошти державного та місцевих бюджетів,
- кошти, що надійшли від сплати штрафів, накладених за порушення норм
цього Закону,
- благодійні та добровільні внески підприємств, установ, організацій та
фізичних осіб,
- прибуток, одержаний від розміщення тимчасово вільних коштів Фонду
медичного страхування України на депозитному рахунку,
- інші надходження, не заборонені законодавством.

3.Що забезпечує добровільне медичне страхування?

Добровільне медичне страхування (ДМС) – це вид особистого комерційного
страхування, що використовує принцип страхової еквівалентності.

Тобто, відповідно до договору добровільного медичного страхування,

застрахований отримує тільки ті види медичних послуг і в такому обсязі, який
покриває сплачена страхова премія.
Має на меті забезпечити страхувальникові (застрахованому) гарантії повної
або часткової компенсації страховиком додаткових витрат, пов'язаних із
зверненням до лікувально-профілактичної установи за послугою, яка
надається згідно з програмою добровільного медичного страхування.

4.Ким і залежно від яких фактів визначаються розміри страхових внесків при
добровільному медичному страхуванні?
Страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються
самостійно страховиком (тобто страховою компанію, яку ви самі обираєте).
Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування
за згодою сторін.

Сума фінансових вкладів дуже різноманітна, це все залежить від

різноманітних факторів як: від переліку наданих послуг; від бонусних
програм; від категорії медичних установ, включених у пакет обслуговування;
кількості застрахованих; регіону обслуговування; стану здоров’я клієнта тощо.

5.Хто відноситься до суб'єктів медичного страхування?

1) застраховані особи,
2) страхувальники,
3) страховик,
4) заклади охорони здоров'я,
5) Фонд загальнообов'язкового соціального медичного страхування.

6.Що представляє собою договір між страховою медичною організацією і

медичною установою?
Це угода, за якою медична установа зобов'язується надавати застрахованому
контингенту медичну допомогу визначеного об'єму і якості в конкретні
терміни у рамках програм медичного страхування.

Договір, який повинен містити:

- найменування сторін;
- чисельність застрахованих;
- види лікувально- профілактичної допомоги (медичних послуг);
- вартість робіт і порядок розрахунків;
- порядок контролю якості медичної допомоги і використання страхових
засобів;
- відповідальність сторін і що не інші умови, що не суперечать законодавству
України.

7.Що таке фонд обов'язкового медичного страхування?

Це самостійна державна некомерційна фінансово- кредитна установа, яка
призначена для акумуляції
фінансових коштів на обов'язкове медичне страхування, забезпечення
фінансової стабільності державної системи обов'язкового медичного
страхування і вирівнювання фінансових ресурсів на його проведення.

Ця установа зацікавлена в наданні вигодонабувачу максимально якісних

послуг відповідно до умов, раніше оформленого, полісу медичного
страхування.

8.Що таке страховий медичний поліс?

Це іменний документ, що видається страховою медичною організацією
громадянину і що засвідчує узаключення між ними договору про
обов'язкове або добровільне медичне стрхування.

У полісі вказується номер договору страхування, термін його дії і

амбулаторно-поліклінічні медичні установи, де громадянин отримуватиме
медичну допомогу.

9.Перерахуйте принципи загальнообов’язкового державного соціального

медичного страхування
1) законодавчого визначення умов і порядку страхування;
2) солідарності;
3) соціальної рівності;
4) субсидування;
5) цільового використання коштів загальнообов'язкового державного
соціального медичного страхування;
6) встановлення договірних відносин між страхувальниками, страховиком,
закладами охорони здоров'я та застрахованими особами;
7) конкуренції між закладами охорони здоров'я, які отримують кошти
відповідно до обсягів та якості наданої медичної допомоги (медичних
послуг);
8) установлення державних гарантій для реалізації застрахованими особами
своїх прав на отримання безоплатної медичної допомоги (медичних послуг);
9) відповідності встановленим медико-економічним стандартам надання
медичної допомоги в разі настання страхового випадку;
10) відповідальності суб'єктів загальнообов'язкового державного
соціального медичного страхування за вчинені правопорушення;
11) безоплатності надання застрахованим особам медичних послуг при
настанні страхового випадку в обсязі та на умовах, передбачених
Програмою страхування на всій території України;
12) обов'язковості сплати страхувальниками страхових внесків за
договорами загальнообов'язкового соціального медичного страхування, на
умовах і в розмірах, передбачених законодавством;
13) встановлення державних гарантій дотримання прав застрахованих осіб
на отримання медичних послуг за програмою страхування не залежно від
фінансового стану страховика, з яким було укладено договір страхування;
14) стійкостіфінансової системи загальнообов'язкового соціального
медичного страхування, що забезпечується на основі еквівалентності
страхового забезпечення грошовим коштам системи загальнообов'язкового
соціального медичного страхування;
15) забезпечення доступності та належної якості безоплатної медичної
допомоги застрахованими особами.
16) паритетності представництва суб'єктів та учасників системи
загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування в
управлінні загальнообов'язковим соціальним медичним страхуванням.

10.Що таке страховий випадок? Дайте визначення

Це подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання
медичної допомоги (медичних послуг), передбачених Програмою та
договором загальнообов’язкового державного соціального медичного
страхування.

11.Дайте визначення поняттю "паліативна допомога"

Це комплексний підхід, мета якого – забезпечити максимальну якість життя
пацієнта з невиліковним (смертельним) захворюванням і членів його
родини, шляхом запобігання та полегшення страждань завдяки ранньому
виявленню і точному діагностуванню (оцінці) проблем, що виникають, та
проведення адекватних лікувальних заходів (при больовому синдромі та
інших розладах життєдіяльності), а також надання психосоціальної та
моральної підтримки.

12.Перерахуйте основні компоненти, що входять до паліативної допомоги

1. Медичний компонент (полягає у контролі фізичного стану хворого,
симптоматичному лікуванні патологічних проявів хвороби, в тому числі,
болю, консультуванні та навчанні пацієнта та його рідних і близьких
навичкам догляду за хворим).

2. Соціальний та психологічний компонент (соціальний компонент має на

меті підтримку невиліковно хворих, завданнями соціальної роботи є
розширення можливостей пацієнта, з’єднання його з ресурсами, що
забезпечують підтримку, забезпечення діяльності системи надання
комплексних послуг таким особам, а також сприяння тому, щоб ця система
відповідала потребам пацієнта; психологічний компонент вирішує завдання
полегшення психоемоційних станів, пов’язаних з невиліковним
захворюванням, подолання стресу, тривожності, депресії хворих, їхніх
родичів та персоналу, залученого до надання паліативної допомоги,
обговорення та підготовки до смерті, допомоги близьким родичам підчас і
після важкої втрати)

3. Духовний компонент (відвідування священником хворого у відповідності зі

своїми переконаннями, соціальною, культурною та духовною ідентичністю
або уподобаннями)

13.Яким чином визначається ступінь виразності больового синдрому?

Ступінь виразності больового синдрому визначається за допомогою шкал
для оцінки:
1. 5-бальна шкала вербальних оцінок інтенсивності хронічного болю (оцінка
інтенсивності болю на підставі суб'єктивних відчуттів пацієнта)
0 — болю немає, 1 бал — слабкий, 2 бали — помірний, 3 бали — сильний, 4
бали — найсильніший біль.
2. візуально-аналогова шкала інтенсивності болю (градація болю за 10-
сантиметровою шкалою на підставі суб'єктивних відчуттів пацієнта)
від 2 до 4 см – слабка; від 4 до 6 см – помірна; від 6 до 8 см – дуже сильна; 8-
10 балів – нестерпний біль.

14.Перерахуйте типи хронічного больового синдрому

Хронічний біль може бути постійним або нападоподібним, залежно від
локалізації патологічного осередку, його поширеності або попереднього
лікування.
За інтенсивністю біль поділяють на слабкий, середній, сильний /дуже
сильний (що позначається також, як «нестерпний» біль).
Розрізняють такі типи болю:
• Ноцицептивний біль
а) соматичний (подразнення ноцицепторів: ураження кісток; ураження
м`яких
тканин; м`язовий спазм);
б) вісцеральний (канцероматоз серозних оболонок; гідроторакс; асцит;
перерозтяжіння стінок порожнистих органів та капсули паренхіматозних
органів)
• Нейропатичний (перезбудження або пошкодження нервових структур)
• Каузалгія (біль, посилений симпатичними нервами – змішане порушення
периферічної інервації у первинних ноцицептивних та постгангліонарних
симпатичних волокнах за рахунок росту пухлини).
15.Перерахуйте, які препарати застосовуються для лікування хронічного
больового синдрому середнього ступеня важкості?
1. Слабкі опіоїди (Кодеїн, Гідрокодон)
2. Парацетамол та інші НПЗЛЗ (метамізол натрій, диклофенак, індометацин,
кеторолак, ібупрофен, мелоксикам, німесулід, саліцилати)
3. ад`ювантні препарати, ЛЗ, спрямовані на потенціювання дії анальгетиків та
контроль інших симптомів
хвороби, зокрема препаратів заспокійливої дії (снодійні, анксіолітики,
антидепресанти), протиблювотних препаратів, глюкокортикоїдів,
дифосфонатів.

16.Перерахуйте немедикаментозні методи лікування хронічного больового

синдрому
Застосувують фізичні фактори, таких як тепло, холод, світло, вода, механічний
вплив, динамічне навантаження та електричний струм.
- Теплолікування
- Кріотерапія
- Механічні види терапії (дотик, масаж)
- Фізичні вправи, активні та пасивні
- Мануальна терапія
- Ортопедичні пристрої і пристосування
- Іммобілізація
Додатково: психотерапія та психотерапевтичні методи: зняття напруження,
метод «зворотного зв’язку», гіпноз; не фармакологічні методи, що сприяють
покращенню сну, наприклад, режим тиші та мінімізація терапії в нічний час.

17.Які групи препаратів використовують у хворих з важким ступенем

больового синдрому?
1. Призначають препарати сильних опіоїдних анальгетиків (морфін,
трамадол, гідроморфон, фентаніл, бупренорфін, буторфанол, тримеперидин,
налбуфін та опіоїди пролонгованої дії, зокрема аплікаційні лікарські форми)
2. Не виключають при цьому ненаркотичні анальгетики та ад`ювантні
препарати

Підбір доз опіоідних анальгетиків здійснюється за висхідним принципом (від

нижчої до вищої, додаток 4) аж до отримання необхідного
фармакотерапевтичного ефекту

18.Що таке оцінка DIRE?

Оцінка DIRE — це клінічний рейтинг, який використовується для
прогнозування на тривале отримання опіоїдної аналгезії з приводу
хронічного болю, не пов’язаного з раком.
Вона складається з 4 факторів, які оцінюються окремо, а потім складаються,
щоб створити оцінку DIRE: діагностика, непіддатливість, ризик і ефективність.
Фактор ризику розбивається на чотири підкатегорії, в яких рейтинг
визначається окремо; потім бали складаються, щоб отримати показник.
Підкатегорії ризику — це психологічне здоров'я, хімічне здоров'я,
достовірність і соціальна підтримка.
Кожен фактор оцінюється за шкалою від 1 до 3, де 1 відповідає найменш
переконливому або найменш сприятливому випадку призначення опіоїдів, а
3 відповідає найбільш переконливому або сприятливому випадку
призначення опіоїдів.
Загальний показник використовується для визначення того, чи є пацієнт
підходящим кандидатом для опіоїдної аналгезії.
Результати можуть варіюватися від 7 балів, як найнижчий показник (пацієнт
отримує всі 1) до 21 бала, як найвищий показник (пацієнт отримує все 3).
У дослідженні надійності та достовірності більш високі бали (14 або вище)
свідчать про більш успішний процес призначення щодо податливості
пацієнта та ефективності лікування.

19.Перерахуйте показання до госпіталізації хворого з пролежнями

- цукровий діабет;
- патології серцево-судинної системи;
- травматичні ушкодження хребетного стовпа;
- зниження показників чутливості верхніх і нижніх кінцівок, шкірних
покривів;
- порушення цілісності шкірних покривів;
- захворювання дерматологічного характеру;
- перенесені в недавньому минулому переломи стегна, гомілкової кістки;
- порушення процесів кровообігу та мікроциркуляції в м’яких тканинних
структурах;
- надмірна вага, ожиріння;
- анемія;
- виснаження організму;
- коматозний стан.

20.Які лікарські засоби відносять до препаратів ад'ювантної дії?

До таких засобів належать ЛЗ з класів антидепресантів,

протисудомних засобів, анксіолітиків, нейролептики, снодійні та седативні
препарати, антигістамінні засоби, місцеві анестетики, агоністи центральних
альфа-адренорецепторів.
ад`ювантні препарати, ЛЗ, спрямовані на потенціювання дії анальгетиків та
контроль інших симптомів
хвороби, використовуються на фоні базисної терапії анальгетиками.