Задача 7.

Хвора В., 70 років, надійшла в терапевтичний стаціонар зі скаргами на задишку, що

виникає при невеликому фізичному навантаженні, серцебиття, набряки ніг, загальну
слабкість. Вважає себе хворою протягом 5 років, стан прогресивно погіршується. В
анамнезі: часті пневмонії, захворювання нирок (яке саме, хвора не пам'ятає). При
обстеженні: дихання жорстке, сухі розсіяні хрипи. ЧСС–105 ударів у хвилину, ритм
правильний. АТ–155/90 мм рт.ст. Живіт м'який, безболісний при пальпації, печінка на 3
см виступає з-під краю реберної дуги. Набряки гомілок і стіп. Сечовипускання вільне. При
біохімічному дослідженні сечовина крові 14,4 ммоль/л. Хворій призначений препарат
дигоксин у добовій дозі 0,75 мг. На четвертий день прийому в неї з'явилася різка
слабкість, нудота, відчуття перебоїв у роботі серця. На ЕКГ виявлена екстрасистолія.
Концентрація дигоксина в сироватці крові 2,3 мг/мл. Визначте діагноз та вірогідний
механізм погіршення стану пацієнтки.

1. Попередній діагноз : ІХС. Стенокардія напруги, III Фк, НК 2а. Передозування

препаратом Дігоксин.

Був виставлений такий діагноз, оскільки :

 Паціентка вважає себе хворою протягом 5 років, стан прогресивно погіршується (

тому Стенокардія напруги)
 III Фк , тому що пред’являє скарги на задишку, що виникають при невеликому
фізичному навантаженні, серцебиття, набряки ніг, загальну слабкість. Але
додатково для виставлення точного Фк необхідно провести пробу з дозованим фіз.
Навантаженням.
 НК 2а, бо з об’єктивного обстеження відомо : дихання жорстке, сухі розсіяні
хрипи, печінка на 3 см виступає з-під краю реберної дуги. Набряки гомілок і стіп.

Вірогідний механізм погіршення стану пацієнтки:

Вище зазначений стан пацієнтки, який виник після 4 діб прийому Дігоксину,
пов'язаний з передозуванням препаратом. Наявні характерні симптоми: з боку ССС -
на ЕКГ виявлена екстрасистолія, також виникли різка слабкість, нудота, відчуття
перебоїв у роботі серця. Це підтверджує концентрація дигоксина в сироватці крові 2,3
мг/мл ( норма до 2).

Але передозування не пов’язане дозуванням, воно було підібране правильно ( 0,75 мг).
Причиною затримки та сповільнення елімінації препарату стало супутнє захворювання
пацієнтки – з анамнезу відомо про захворювання нирок, також вік пацієнта - 70 років
( Дігоксин треба з обережністю застосовувати у літніх людей та людей з порушеною
функцією нирок та уважно титрувати дозу, оскільки в таких пацієнтів спостерігаються
більш високі сироваткові рівні дигоксину, подовження періоду напіввиведення, тому
існує підвищений ризик розвитку побічних реакцій, кумулятивного ефекту та
імовірність передозування.
Задача 7.

Хвора 63 років, була госпіталізована зі скаргами на сильний біль в епігастрії. В анамнезі

перенесений пів року назад дрібновогнищевий інфаркт міокарда. Об`єктивно: АТ 150/85
мм рт.ст., пульс 60 за хвилину, тони серця приглушені. Живіт при пальпації м’який,
чутливий в епігастрії. Печінка біля краю реберної дуги. Набряків немає. Лабораторні дані:
лейкоцити 9,1 х 109 /л, ШОЕ 16 мм/год. Дані ЕКГ: ритм синусовий, правильний, елевація
сегменту ST і патологічний Q у відведеннях III і aVF. Який з діагнозів найбільш
ймовірний в даному випадку? Визначте план фармакотерапії. Вкажіть протипоказання,
побічні дії та взаємодії запропонованих ліків.

Ймовірний діагноз : ІХС. Гострий коронарний синдром з елевацією сегмента ST : Гострий

Q-інфаркт міокарда задньо-діафрагмального (нижнього) відділу.

План фармакотерапії:

1. Нітрогліцерин 0.5 мг сублінгвально (при необхідності повторити через 5

хвилин, максимально 3 т/день - під контролем АТ - САД>90 мм рт ст); при
вираженому больовому синдромі, який не усувається нітрогліцерином,
налбуфін 20 мг в/в повільно (повторне введення через 30 хвилин, виключаючи
прийом НПЗЗ за час лікування)

2. Наркотичні анальгетики: перевага надається морфіну – вводити дробно по 2-5

мг кожні 5-15 хв до припинення больового синдрому та задухи або появи
побічної дії (гіпотензії, пригнічення дихання, нудоти, блювоти).
3. АСК 300 мг 1 т. * 1 р/добу, розжовуючи, потім щодня 75 мг п/о
4. Клопідогрель 300 мг 1 т. * 1 р/добу п/о, переходячи на дозу 75 мг щодня - не
менше 12 місяців з комбінацією АСК

5.  Еноксапарин: однократне в/в введення болюсно 3000 МО (30 мг) плюс доза 100
МО/кг (1 мг/кг) п/ш з наступним введенням препарату у дозі 100 МО/кг (1
мг/кг) п/ш кожні 12 годин (максимум 10000 МО (100 мг) для кожної з перших
двох доз, що вводяться п/ш. Рекомендована тривалість лікування становить 8
днів.
6. Стрептокіназа 1500000 МО + розчин глюкози 5% - 100.0 мл в/в крапельно 30-
60 хвилин.
7. Пропранолол 20–40 мг 3–4 р/добу під контролем ЧСС.

8. Аторвастатин  40мг 1 раз на добу.

1. Нітрогліцерин

Протипоказання
Підвищена чутливість до нітратів та допоміжних компонентів препарату; церебральна
ішемія, геморагічний інсульт, крововилив у мозок, підвищення внутрішньочерепного
тиску, нещодавно перенесена травма голови, брадикардія (менше 50 уд/хв), артеріальна
гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт.ст.), шок, колапс, гіпертрофічна
обструктивна кардіоміопатія, аортальний стеноз, стани, що супроводжуються зниженням
тиску заповнення лівого шлуночка (гострий інфаркт міокарда, ізольований мітральний
стеноз, констриктивний перикардит), тампонада серця, токсичний набряк легенів,
закритокутова форма глаукоми з високим внутрішньоочним тиском, одночасне
застосування інгібіторів фосфодіестерази-5 (ФДЕ-5) (силденафілу, тадалафілу,
варденафілу).
Побічні реакції
 З боку центральної нервової системи:нечіткість зору, «нітратний» головний біль
(особливо на початку курсу лікування, при тривалій терапії зменшується),
запаморочення та відчуття слабкості, тривожність, психотичні реакції,
загальмованість, дезорієнтація.
 З боку серцево-судинної системи:зниження артеріального тиску, рефлекторна
тахікардія, рідко (особливо при передозуванні) - ортостатичний колапс, ціаноз,
метгемоглобінемія, почервоніння обличчя.
 З боку травного тракту: сухість у ротовій порожнині, нудота, блювання, біль у
животі.
 З боку імунної системи: алергічні реакції, у тому числі шкірні висипання,
кропив’янка, свербіж; гіперемія шкірних покривів, блідість, анафілактичний шок.
 Інші: збудливість, порушення зору, загострення глаукоми, гіпотермія, відчуття
жару, порушення дихання, слабкість.
 Також повідомлялося про поодинокі випадки побічних реакцій: загострення
ішемічної хвороби серця внаслідок гіпоксії, повна блокада, асистолія,
ангіоневротичний набряк.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій
 При одночасному застосуванні з іншими вазодилататорами, гіпотензивними
засобами, інгібіторами АПФ, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів,
діуретиками, трициклічними антидепресантами, інгібіторами МАО, етанолом та
етанолвмісними препаратами, бета-адреноблокаторами, прокаїнамідами,
хінідином, новокаїнамідом посилюється гіпотензивна дія нітрогліцерину.
 Інгібітори фосфодіестерази (силденафіл, тадалафіл, варденафіл) - протипоказане
одночасне застосування нітрогліцерину з цими препаратами, оскільки існує
потенційна небезпека неконтрольованої артеріальної гіпотензії, небезпечних для
життя серцево-судинних ускладнень.
 Атропін та інші препарати, що чинять М-холінолітичну дію, можуть знижувати
ефект нітрогліцерину внаслідок зниження секреції та біозасвоєння препарату.
 При одночасному застосуванні з гепарином можливе зниження антикоагулянтної
дії останнього (після відміни препарату можливе значне зниження згортання крові,
що може потребувати зниження дози гепарину).

2. Ацетилсаліцилова кислота

Протипоказання.
Гіперчутливість до ацетилсаліцилової кислоти, інших саліцилатів або до будь-якого
компонента препарату. Бронхіальна астма, спричинена застосуванням саліцилатів або
інших НПЗЗ в анамнезі. Гострі шлунково-кишкові виразки. Геморагічний діатез.
Виражена ниркова недостатність. Виражена печінкова недостатність. Виражена серцева
недостатність. Комбінація з метотрексатом у дозуванні 15 мг/тиждень або більше (див.
розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). III триместр
вагітності.
Побічні реакції.
 Шлунково-кишкові розлади. Диспепсія, біль у епігастральній ділянці та
абдомінальний біль; вокремих випадках - запалення шлунково-кишкового тракту,
ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, які можуть у
поодиноких випадках спричинити шлунково- кишкові кровотечі та перфорації з
відповідними лабораторними та клінічними проявами. Рідко - транзиторна
печінкова недостатність із підвищенням рівня трансаміназ печінки.
 Система крові. Внаслідок антиагрегантної дії на тромбоцити ацетилсаліцилова
кислота може підвищувати ризик розвитку кровотеч. Кровотечі можуть призвести
до гострої та хронічної постгеморагічної анемії/залізодефіцитної анемії (внаслідок
так званої прихованої мікрокровотечі) з відповідними лабораторними проявами і
клінічними симптомами, такими як астенія, блідість шкірного покриву,
гіпоперфузія.
 Алергічні реакції.У пацієнтів з індивідуальною підвищеною чутливістю до
саліцилатів
 У хворих на бронхіальну астму можливе збільшення частоти виникнення
бронхоспазму.
 Нервова система.Спостерігалися запаморочення і дзвін у вухах, що може свідчити
про передозування.
Особливості взаємодії з іншими ЛП :
 При одночасному застосуванні препарату та антикоагулянтів підвищується
ризик розвитку кровотечі.
 Застосування з метотрексатом протипоказане, оскільки підвищується
гематологічна токсичність метотрексату.
 Одночасне застосування ібупрофену перешкоджає незворотному інгібуванню
тромбоцитів ацетилсаліциловою кислотою. 
 Одночасне застосування з урикозуричними засобами, такими як
бензобромарон, пробенецид, знижує ефект виведення сечової кислоти .
 Діуретичні засоби у комбінації з високими дозами ацетилсаліцилової кислоти
знижують фільтрацію клубочків завдяки зниженню синтезу простагландинів у
нирках.

3. Клопідогрель

Протипоказання.
Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого компонента препарату.
Тяжка печінкова недостатність. Гостра кровотеча.
Побічні реакції.
Кровотеча є найпоширенішою побічною реакцією, вона найчастіше виникає в перший
місяць лікування.
 З боку крові та лімфатичної системи. Тромбоцитопенія, лейкоцитопенія,
еозинофілія, нейтропенія, включаючи тяжку нейтропенію, тромботична
тромбоцитопенічна пурпура (ТТП), апластична анемія, панцитопенія,
агранулоцитоз, тяжка тромбоцитопенія, набута гемофілія А, гранулоцитопенія,
анемія.
 З боку імунної системи. Сироваткова хвороба, анафілактоїдні реакції, перехресна
гіперчутливість.
  Психіатричні порушення. Галюцинації, сплутаність свідомості.
 З боку нервової системи. Внутрішньочерепні кровотечі, головний біль, парестезія,
запаморочення, зміна смакового сприйняття.
 З боку органів зору. Кровотеча в ділянку ока (кон’юнктивальна, окулярна,
ретинальна).
 З боку органів слуху та лабіринту. Запаморочення.
 З боку серцево-судинної системи.Гематома, тяжкий крововилив, кровотеча з
операційної рани, васкуліт, артеріальна гіпотензія.
 Респ іраторні, торакальні та медіастинальні порушення. Носова кровотеча,
кровотечі респіраторного шляху (кровохаркання, легеневі кровотечі), бронхоспазм,
інтерстиціальний пневмоніт, еозинофільна пневмонія.
 З боку шлунково-кишкового тракту.Шлунково-кишкові кровотечі, діарея,
абдомінальний біль, диспепсія, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, гастрит,
блювання, нудота, запор, метеоризм, ретроперитонеальний крововилив, шлунково-
кишкові та ретроперитонеальні кровотечі з летальним наслідком, панкреатит, коліт
(зокрема виразковий або лімфоцитарний), стоматит.
 З боку гепатобіліарної системи.Гостра печінкова недостатність, гепатит,
аномальні результати показників функції печінки.
 З боку шкіри та підшкірної клітковини.Підшкірний крововилив, висипання,
свербіж, внутрішньошкірні крововиливи (пурпура), бульозний дерматит
(токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса - Джонсона, мультиформна
еритема), ангіоневротичний набряк, еритематозне висипання, кропив’янка,
медикаментозний синдром гіперчутливості, медикаментозний висип з
еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром), екзема, плескатий
лишай.
 З боку кістково-м’язової системи, сполучної та кісткової тканини. Кістково-
м’язові крововиливи (гемартроз), артрит, артралгія, міалгія.
 З боку сечовидільної системи.Гематурія, гломерулонефрит, підвищення рівня
креатиніну в крові.
 Загальні розлади. Кровотечі у місці ін’єкції, гарячка.
 Лабораторні показники.Подовження часу кровотечі, зниження кількості
нейтрофілів і тромбоцитів.
Особливості взаємодії з іншими ЛП :
 Пероральні антикоагулянти. Одночасне застосування препарату Клопідогрель з
пероральними антикоагулянтами не рекомендується, оскільки така комбінація
може посилити інтенсивність кровотечі.
 Між клопідогрелем та ацетилсаліциловою кислотою та гепарином є підвищенням
ризику кровотечі, одночасне застосування цих препаратів потребує обережності.
 Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП). Одночасне застосування
клопідогрелю та напроксену збільшує кількість прихованих шлунково-кишкових
кровотеч.
 Оскільки клопідогрель перетворюється у свій активний метаболіт частково під
дією CYP2C19, то застосування препаратів, які знижують активність цього
ферменту, найімовірніше, призведе до зниження концентрації активного
метаболіту клопідогрелю у плазмі, а також до зниження клінічної ефективності.
Слід уникати одночасного застосування препаратів, які пригнічують активність
CYP2C19. До препаратів, що пригнічують активність CYP2C19, належать
омепразол, езомепразол, флувоксамін, флуоксетин, моклобемід, вориконазол,
флуконазол, тиклопідин, ципрофлоксацин, циметидин, карбамазепін, окскарбазепін
та хлорамфенікол.
 4. Пропранолол

Протипоказання: гіперчутливість до препарату, кардіогенний шок, AV-блокада II і III

ступеня, СА-блокада, СССВ, синусова брадикардія (ЧСС менше 50 уд/хв), стенокардія
Принцметала, артеріальна гіпотензія, г. і хр. СН, важкий перебіг БА, с-м Рейно та інші
облітеруючі захворювання периферичних судин, період годування груддю, дитячий вік до
1 року.

Побічна дія: артеріальна гіпотензія, синусова брадикардія, AV-блокада,

розвиток/прогресування СН, порушення периферичного кровообігу, тромбоцитопенічна
пурпура, лейкопенія, агранулоцитоз, астенія, запаморочення, головний біль, безсоння або
сонливість, нічні кошмари, зниження швидкості психічних і рухових реакцій, депресія,
занепокоєння, сплутаність свідомості або короткочасна амнезія, парестезії, порушення
гостроти зору, зменшення секреції слізної рідини, сухість та болючість очей,
кератокон’юнктивіт, галюцинації, судоми, нудота, блювання, болі в епігастральній
ділянці, діарея або запор, тромбоз мезентеріальної артерії, ішемічний коліт, порушення
функції печінки (у тому числі холестаз), фарингіт, кашель, задишка, респіраторний
дистрес-с-м, бронхо- та ларингоспазм, гіпоглікемія, шкірні реакції, свербіж, гарячка,
алопеція, загострення псоріазу, артралгія, ослаблення лібідо, зниження потенції, хвороба
Пейроні.

Особливості взаємодії з іншими ЛП :

 Гепарини  підвищують концентрацію пропранололу в плазмі крові.
 Пацієнтам, хворим на цукровий діабет, слід дотримуватися обережності при
одночасному застосуванні пропранололу і гіпоглікемічних засобів. Пропранолол
може пролонгувати гіпоглікемічну реакцію на інсулін.
 Антиаритмічні препарати класу І та аміодарон можуть потенціювати вплив
пропранололу на час провідності передсердь та спричиняти негативний інотропний
ефект.
 Одночасне застосування b-блокаторів з блокаторами кальцієвих каналів з
негативною інотропною дією (верапаміл, дилтіазем) може призвести до посилення
цих ефектів, зокрема, у пацієнтів з порушеною функцією серця та/або
синоатріальної або атріовентрикулярної провідності. 
5. Морфін
Протипоказання.
Порушення дихання внаслідок пригнічення дихального центру, схильність до
бронхоспазму, тяжка печінкова недостатність, черепно-мозкова травма,
внутрішньочерепна гіпертензія, інсульт, кахексія, епілептичний статус, загальне сильне
виснаження, біль у животі нез’ясованої етіології, гостра алкогольна інтоксикація, делірій,
дитячий вік до 2 років, одночасне лікування інгібіторами моноаміноксидази, гарячка,
індивідуальна підвищена чутливість до морфіну гідрохлориду.
Побічні реакції.
 З боку серцево-судинної системи: при тривалому застосуванні - брадикардія чи
тахікардія, порушення серцевого ритму, ортостатична гіпотензія.
 З боку дихальної системи: пригнічення дихання, бронхоспазм.
  З боку нервової системи: седативна або збуджувальна дія (особливо у пацієнтів
літнього віку), делірій, галюцинації, підвищення внутрішньочерепного тиску з
імовірністю подальшого порушення мозкового кровообігу, гіпотермія, головний
біль, зміни настрою, занепокоєння, гіпергідроз, дисфорія, алодинія, гіпералгезія
(див. розділ «Особливості застосування»), звуження зіниць. При застосуванні
високих доз можливий розвиток ейфорії, наркотичної залежності, м’язової
ригідності.
 З боку травної системи:нудота, блювання, запори, сухість у роті, спазм жовчних
шляхів з подальшим зростанням рівня жовчних ензимів.
 З боку сечовидільної системи:порушення відтоку сечі або погіршення цього стану
при аденомі передміхурової залози і стенозі уретри.
 Інші: алергічні реакції, включаючи висипання, свербіж, кропив’янку,
анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок та ангіоневротичний набряк, астенічні
стани.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами
При одночасному застосуванні:
- з бета-адреноблокаторами - посилення пригнічувальної дії морфіну гідрохлориду на
центральну нервову систему;
- з бутадіоном - можлива кумуляція морфіну гідрохлориду;
- з допаміном - зменшення аналгезивної дії морфіну гідрохлориду;
- з циметидином - посилення пригнічення дихання морфіну гідрохлоридом;
- з похідними фенотіазину і барбітуратами - посилення гіпотензивного ефекту і
пригнічення дихання морфіну гідрохлоридом.
Тривале застосування барбітуратів (особливо фенобарбіталу) або наркотичних
аналгетиків спричиняє розвиток перехресної толерантності.
Хлорпромазин посилює аналгетичний, а також міотичний і седативний ефекти морфіну
гідрохлориду.

6.  Еноксапарин
Протипоказання.
- Підвищена чутливість до еноксапарину натрію, гепарину або його похідних, в тому числі
інших низькомолекулярних гепаринів.
- Наявність в анамнезі імуноопосередкованої гепариніндукованої тромбоцитопенії (ГІТ) у
межах останніх 100 днів або за наявності циркулюючих антитіл.
- Активна клінічно значуща кровотеча і стани з високим ризиком виникнення кровотечі, в
тому числі нещодавно перенесений геморагічний інсульт, виразка шлунково-кишкового
тракту, присутність злоякісного новоутворення з високим ризиком кровотечі, нещодавно
перенесене оперативне втручання на головному мозку, спинному мозку або очах, відоме
або підозрюване варикозне розширення вен стравоходу, артеріовенозні мальформації,
судинні аневризми або серйозні вади розвитку інтраспінальних або інтрацеребральних
судин.
- Спінальна або епідуральна анестезія або локорегіонарна анестезія, якщо еноксапарин
натрію використовувався для лікування у межах попередніх 24 годин.
- Підвищена чутливість до бензилового спирту.
Побічні реакції
 Розлади з боку крові та лімфатичної системи: геморагічні явища, геморагічна
анемія, тромбоцитопенія, тромбоцитоз.
 Розлади з боку імунної системи: алергічна реакція.
 Розлади з боку нервової системи: головний біль.
 Гепатобіліарні розлади: підвищення рівнів печінкових ферментів (головним чином
рівнів трансаміназ більш ніж у 3 рази від верхньої межі норми).
 Загальні розлади та реакції в місці введення препарату: гематома у місці ін’єкції,
біль у місці ін’єкції, інша реакція у місці ін’єкції (наприклад набряк, крововилив,
гіперчутливість, запалення, об'ємне утворення, біль або інші реакції).
Особливості взаємодії з іншими ЛП : з обережністю використовувати з такими
препаратами:
 саліцилати для системного застосування, ацетилсаліцилова кислота у
протизапальних дозах і нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), в тому числі
кеторолак;
 інші тромболітики (наприклад альтеплаза, ретеплаза, стрептокіназа, тенектеплаза,
урокіназа) та антикоагулянти
Підвищується ризик кровотеч при застосуванні з АСК, Клопідогрелем. Необхідний
контроль ЗАК.
7. Стрептокіназа.
Протипоказання.
Гіперчутливість до компонентів лікарського засобу.Через підвищений ризик кровотеч,
зумовлених тромболітичною терапією, препарат Стрептокіназа-Біофарма не слід
застосовувати у таких ситуаціях: наявні або нещодавно перенесені кровотечі; всі
форми зниженої здатності крові до коагуляції, особливо спонтанний фібриноліз і тяжкі
розлади згортання крові; нещодавно перенесений цереброваскулярний інсульт,
інтракраніальні або інтраспінальні хірургічні втручання;інтракраніальні
новоутворення; нещодавно перенесена травма голови; наявність новоутворень з
ризиком кровотечі; гострий панкреатит; артеріовенозна мальформація чи аневризма;
неконтрольована артеріальна гіпертензія із систолічним тиском понад 200 мм рт. ст.
та/або діастолічним тиском понад 100 мм рт. ст. чи гіпертензивні зміни сітківки III/IV
ступеня; нещодавня імплантація судинних протезів одночасний прийом пероральних
антикоагулянтів (міжнародне нормалізоване співвідношення > 1,3); тяжке ураження
печінки чи нирок; ендокардит чи перикардит (у окремих випадках перикардиту, хибно
діагностованого як гострий інфаркт міокарда, лікування стрептокіназою призводило
до ексудативного перикардиту, включаючи тампонаду серця); геморагічні
діатези;нещодавно перенесені великі операції (6-10 днів після операції);інвазивні
хірургічні втручання (біопсія органів, довготривалий (травматичний) закритий масаж
серця).
Побічні реакції
 Загальні порушення: головний, м`язовий біль, біль у спині, астенія, озноб та
гарячка, нездужання.
  З боку системи крові та лімфатичної системи: часто - крововиливи (кровотечі) у
місці ін’єкції, екхімози, шлунково-кишкові, сечостатеві, носові кровотечі.
 З боку імунної системи: дуже часто - зростання рівня антитіл до стрептокінази;
часто - алергічні анафілактичні реакції (висипання, в т. ч. у вигляді пухирців,
почервоніння обличчя та шкіри, свербіж, кропив’янка, ангіоневротичний набряк,
диспное, бронхоспазм, гіпотензія.
 З боку нервової системи: рідко - неврологічна симптоматика (запаморочення,
сплутаність свідомості, параліч, геміпарез, збудження, судоми) як прояв
церебрального крововиливу або кардіоваскулярного порушення з гіпоперфузією
мозку.
 З боку органів зору: дуже рідко - ірит, увеїт, іридоцикліт.
 З боку серцево-судинної системи: часто на початку терапії - артеріальна гіпотензія,
тахікардія, брадикардія; дуже рідко - холестеринова емболія, екстрасистолія, біль у
серці.
 Під час тромболітичної терапії стрептокіназою у хворих на інфаркт міокарда
спостерігались реакції, що розцінювались як ускладнення інфаркту міокарда та/або
симптоми реперфузії: дуже часто - гіпотензія, тахікардія, аритмія, стенокардія;
часто - стенокардія, що не купірується, серцева недостатність, повторний інфаркт
міокарда, кардіогенний шок, перикардит, набряк легень; нечасто - зупинка серця,
недостатність мітрального клапана, крововилив у перикард, тампонада серця,
розрив міокарда, легенева або периферична емболія. Ці кардіоваскулярні
ускладнення можуть загрожувати життю і призвести до смерті. Можливість
периферичної емболізації не виключається під час місцевого лізису в артеріях.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
 Існує підвищений ризик кровотечі у пацієнтів, які отримують або нещодавно
отримували лікування антикоагулянтами, наприклад гепарином або препаратами,
які гальмують утворення тромбоцитів або їх функцію, наприклад інгібітори
агрегації тромбоцитів, декстрани.
 До початку тривалого системного тромболізису слід дочекатись зменшення ефектів
препаратів, які діють на формування і функцію тромбоцитів.

8. Аторвастатин  
Протипоказання.
Гіперчутливість до будь-якого інгредієнта препарату. Захворюваннях печінки в гострій
фазі або стійке підвищення (невідомого генезу) рівнів трансаміназ у сироватці крові в три
чи більше разів. Препарат протипоказаний вагітним, жінкам які годують груддю, та
жінкам репродуктивного віку, які не застосовують належні методи контрацепції.
Побічні реакції.
Побічні ефекти у більшості випадків легкого ступеня та тимчасові.
З боку психіки: кошмарні сновидіння, безсоння.
З боку імунної системи:алергічні реакції, анафілаксія.
З боку обміну речовин та харчування: гіперглікемія, гіпоглікемія, збільшення маси тіла,
анорексія.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: імпотенція, гінекомастія.
З боку нервової системи:головний біль, парестезія, запаморочення, гіпестезія, дисгевзія,
амнезія, периферична нейропатія.
З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: біль у горлі та гортані, носова
кровотеча.
Інфекції та інвазії:назофарингіт.
З боку системи крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія.
З боку органів зору: затьмарення зору, порушення зору.
З боку органів слуху та рівноваги: дзвін у вухах, втрата слуху.
З боку метаболізму та харчування: підвищення трансаміназ, відхилення від норми
функціональних проб печінки, підвищення рівня лужної фосфатази в крові, підвищення
активності креатинфосфокінази, гіперглікемія.
З боку травної системи: запор, метеоризм, диспепсія, нудота, діарея, блювання, біль у
верхній та нижній ділянках живота, відрижка, панкреатит.
Гепатобіліарні порушення: гепатит, холестаз, печінкова недостатність.
З боку шкіри та підшкірних тканин: кропив'янка, шкірні висипання, свербіж, алопеція,
ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит, включаючи ексудативну еритему, синдром
Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.
З боку скелетно-м’язової системи: міалгія, артралгія, біль у кінцівках, м’язові спазми,
набряк суглобів, біль у спині, біль у шиї, слабкість м’язів, міопатія, міозит, рабдоміоліз,
тендонопатія (інколи ускладнена розривом сухожилля).
Загальні порушення: нездужання, пірексія, астенія, біль у грудях, периферичні набряки,
стомлюваність, пропасниця.
Лабораторні показники:відхилення функціональних проб печінки, підвищення рівня
креатинкінази в крові, наявність лейкоцитів у сечі.
Підвищення рівня трансаміназ у сироватці є дозозалежним.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами
Аторвастатин метаболізується за допомогою цитохрому P450 3A4 (CYP3A4) та є
субстратом для транспортних білків, наприклад печінкового переносника OATP1B1.
Одночасний прийом лікарських засобів, які є інгібіторами CYP3A4 або транспортними
білками, може призвести до підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові та до
збільшення ризику міопатії. Цей ризик також може зрости при одночасному прийомі
аторвастатину з іншими лікарськими засобами, які можуть спричинити міопатію, такими
як циклоспорин, фібрати, нікотинова кислота або інгібітори цитохрому Р450 3А4
(наприклад еритроміцин, азольні протигрибкові препарати).