Вступ.

Поняття про реанімацію та інтенсивну

терапію. Термінальні стани. Серцево-легенева
та церебральна реанімація
• Критичний стан – це патологічний стан
організму, коли спостерігається гостра
декомпенсація хоча б однієї із систем
життєзабезпечення.

• У випадках критичних станів хворим

проводиться інтенсивна терапія.
• Інтенсивна терапія – це комплекс заходів,
що включає в себе методики проведення
інфузійно – трансфузійної терапії та
методи тимчасового штучного
заміщення (протезування) життєвоваж-
ливих функцій організму, направлених на
попередження виснаження адаптаційних
механізмів та виникнення термінального
стану.
• Термінальні стани – це межа між життям і
смертю, коли внаслідок різноманітних
причин відбуваються такі порушення
функціонування основних життєвих систем,
з якими сам організм потерпілого чи
хворого не може впоратися самостійно, і які
без допомоги хворому, як правило,
закінчуються смертю.
 Стадії термінального стану
• Преагональний стан
• Термінальна пауза
• Агонія
• Клінічна смерть
 Преагонія
Клінічна картина: свідомість різко
пригнічена чи відсутня. Шкіра бліда або
ціанотична. АТ прогресивно знижується до
нуля. Пульс на периферичних артеріях
відсутній, але пальпується на а. carotis чи
a.femoralis. Спочатку тахікардія, яка
переходить в брадиформу.
 Термінальна пауза
Перехідний період між преагонією та агонією.
Характеризується різким прискоренням
дихання з наступною раптовою повною
зупинкою. Згасають рогівкові рефлекси.
Триває 1-2 хв.
 Агонія
Характеризується останніми спалахами
життєдіяльності організму. Припиняється
регуляторна функція вищих відділів головного
мозку. Управління життєвими процесами
відбувається на підкірковому рівні. Відбувається
короткочасна активація життєдіяльності:
підвищується артеріальний тиск, з'являються
ознаки притомності, відновлюється серцевий ритм.
Але це не може повноцінно забезпечити дихання та
роботу серця. Дуже швидко настає наступний етап.
 Клінічна смерть
Триває 3-6 хв. Тривалість може змінюватись в
залежності від температури навколишнього
середовища, віку хворого, загального стану його
організму.
Повністю зникають всі зовнішні ознаки
життєдіяльності. Це зворотний процес.
Основні ознаки клінічної смерті:
1. Відсутність пульсу на сонних артеріях.
2. Відсутність самостійного дихання.
3. Розширення зіниць.
 Допоміжні ознаки клінічної смерті

1. Непритомність
2. Блідість або ціаноз шкірних покривів
3. Арефлексія
4. Адинамія
 Причини раптової смерті
- Фібриляція шлуночків
- Кома, що призводить до обструкції
дихальних шляхів, гіповентиляції та зупинки
дихання
- Масивні кровотечі
- Нещасні випадки, що не супроводжуються
травмою (отруєння, утоплення)
- Травми з профузними кровотечами чи
тяжким пошкодженням мозку.
 Біологічна смерть
Це кінцевий незворотній етап існування
організму.
ознаки біологічної смерті:
1. Всі ознаки клінічної смерті
2. Ранні ознаки біологічної смерті:
- Помутніння рогівки
- Симптом «котячого ока» (Бєлоглазова)
3. Пізні ознаки біологічної смерті:
- Трупні плями
- Трупне заклякання
- Охолодження тіла.
Соціальна смерть – це стан, для якого
характерна втрата функцій кори головного мозку
при збереженні вегетативних функцій.
Розвивається, якщо реанімаційна допомога було
розпочата не вчасно або не була ефективна.
 Серцево-легенева реанімація – це комплекс
заходів, спрямованих на оживлення організму.
Складається з декількох етапів (по Петеру Сафару).
Показанням до проведення реанімаційних
заходів є наявність у хворого преагонального стану,
агонії чи клінічної смерті.
Діагноз «клінічна смерть» має бути
встановлений протягом 7-10 сек. Реанімаційні
заходи повинні бути розпочаті при наявності 2-х
ознак клінічної смерті.
 Протипоказання до проведення СЛР:
- Наявність ознак біологічної смерті;
- Якщо клінічна смерть настала на фоні
прогресування невиліковних захворювань
або невиліковних наслідків травми,
несумісних з життям.
 СЛЦР проводять в 3 стадії
І. Елементарна підтримка життя (базова СЛР).
1. Встановлення діагнозу «клінічна смерть»;
2. Укладання потерпілого. Хворому надають
положення на спині на твердій рівній поверхні.
Включає 3 етапи:
С.(circulation). Підтримка кровообігу за допомогою
непрямого масажу серця.
А.(airway). Відновлення прохідності дихальних шляхів
В.(breathing). Проведення штучної вентиляції легень.
ІІ. Подальша підтримка життя. Включає ще 3
етапа:
Д. Лікування фібриляції шлуночків – дефібриляція.
Е. Моніторинг серцевої діяльності.
F. Медикаментозна терапія.
ІІІ. Тривала підтримка життя. Полягає в
післяреанімаційній інтенсивній терапії,
спрямованій на відновлення функцій головного
мозку.
• С (compression) – непрямий масаж серця. Починають
відразу після встановлення факту зупинки кровообігу.
Суть закритого масажу серця полягає в тому, що серце,
зафіксоване між грудиною і хребтом, при натисканні на
грудину в передньо-задньому напрямку стискається.
Кров із порожнин серця надходить до великого і малого
кола кровообігу. Після припинення натискання на
грудину грудна клітка розправляється, і серце знову
наповнюється кров'ю. якщо НМС проводиться
правильно, то АТ сист. підвищується до 60-80 мм рт.ст., а
АТ діаст. залишається низьким.
 Методика НМС
Потерпілий перебуває в горизонтальному положенні
на спині на твердій рівній поверхні. До початку НМС
рекомендується дещо підняти ноги для збільшення
ОЦК.
Місце розташування рук: на грудину на 2 поперечні
пальці вище мечоподібно-грудного зчленування. Руки
реаніматора розміщуються так, щоб долоня однієї руки
притискала долоню іншої, що лежить безпосередньо
на грудині. Пальці рук дещо припідняті і не торкаються
грудної клітки. Руки у ліктьових суглобах не згинають, а
натискання здійснюють усією масою тіла.
 Глибина натискання у дорослих 5 см, у дітей – 2-3
см.
Співвідношення фази компресії і розслабляння 1:1.
Частота натискань на грудну клітку не менше
100/хв.
Співвідношення компресій з дихальними
циклами 30:2 незалежно від кількості реаніматорів
та зі здійсненням паузи для проведення ШВЛ. Після
інтубації трахеї НМС здійснюють без перерви для
ШВЛ.
 А (airway) – відновлення прохідності
дихальних шляхів
Виконують потрійний прийом Сафара:
- Максимальне розгинання голови;
- Висування вперед нижньої щелепи;
- Відкривання рота.
Видалить з рота сторонні тіла, згустки крові,
блювотні маси, зубні протези. Рідину з
ротової порожнини видаляють вказівним
пальцем, обгорнутим тканиною.
В (breathing) – штучна вентиляція легень.

На догоспітальному етапі ШВЛ проводиться методом

«з рота в рот». В повітрі, що видихає реаніматор,
міститься достатня кількість кисню для забезпечення
мінімальних потреб потерпілого.
Після відновлення прохідності дихальних шляхів
реаніматор двома пальцями руки, що фіксує голову в
розігнутому положенні, затискає носові ходи, робить
глибокий вдих, охоплює своїми руками рот потерпілого і
виконує повільний видих ( 1 сек) у дихальні шляхи
потерпілого. Об'єм для дорослих має становити 400-600
мл. з частотою 10 циклів/хв.
 Критерієм ефективності ШВЛ мотодом з
«рота в рот» є наявність екскурсії грудної
клітки без роздування епігастральної ділянки.
В окремих випадках ШВЛ можна проводити
методом «з рота в ніс», «з рота в повітровод».
 Помилки при проведенні ШВЛ
• Відсутність герметичності в контурі
«реаніматор-потерпілий» внаслідок
незатискання носа.
• Западання кореня язика в потерпілого, що
унеможливлює проведення ШВЛ.
 Ознаки ефективності НМС та ШВЛ

1. АТ підвищується до 60-80 мм рт.ст.

2. Чітка пульсація судин.
3. Звуження зіниць.
4. Нормалізація забарвлення шкіри.
5. Відновлення дихання.
6. Відновлення свідомості.
ІІ стадія – подальше підтримання життя

• Етап Д - медикаментозна терапія.

Шляхи введення лікарських засобів:
1. в/в – якщо периферична вена – «водяний підпір».
2. в/кістковий доступ. Показаний, коли не вдалося
налагодити в/в доступ з 3-4 спроби чи за 90 сек.
3. в/серцевий. В IV міжребер’ї на 1,5-2 см зліва від
грудини.
Ендотрахеальний шлях введення не
рекомендується.
 Типи зупинок кровообігу
1. Асистолія
2. Електрична активність серця без пульсу (ЕА без
пульсу)
3. Фібриляція шлуночків (ФШ)
4. Шлуночкова тахікардія без пульсу (ШТ без пульсу)
ФШ – причина зупинки кровообігу в 90% випадків.
Успіх реанімації залежить від того, наскільки
швидко була розпочата дефібриляція.
 Медикаментозні засоби
• Адреналін:
а) при ЕА без пульсу/ асистолії – кожні 3-5 хв
в/в по 1 мг ( в Україні по 1мл 0,18% розчину)
б) при ФШ/ШТ без пульсу – після третього
неефективного розряду 1 мг, потім кожні 3-5
хв в/в (перед кожною другою дефібриляцією)
впродовж всього періоду реанімації.
• Аміодарон (кордарон) - при ФШ/ШТ без
пульсу після третього неефективного
розряду 300 мг ( 2 ампули розвести в 20 мл
5% глюкози). При необхідності повторно
вводити по 150 мг. В подальшому після
відновлення ритму – 900 мг протягом 24 год
на дозаторі.
• Лідокаїн – лише тоді, коли немає
аміодарону. Початкова доза 100 мг (5мл 2%
розчину або 1 мл 10% розчину). При
необхідності повторне введення по 50 мг.
• Бікарбонат натрію. Рутинне введення не
рекомендується. Вводиться в дозі 50мл
8,4% розчину.
• Кальцію хлорид – при гіперкалійемії,
гіпокальційемії, при передозуванні
блокаторів кальцієвих каналів.
• Атропін – не рекомендується.
 Етап F (дефібриляція)
При виявленні ФШ/ШТ без пульсу необхідно
нанести один розряд електричного дефібрилятора
200 Дж.
Відразу після розряду необхідно продовжити
компресію грудної клітки і інші компоненти СЛР 2 хв.
Потім знову дефібриляція.
Розряд 200 Дж → СЛР 2 хв. → оцінка ритму →
розряд 300 Дж→ СЛР 2 хв. → оцінка ритму → розряд
360 Дж → СЛР 2 хв. → оцінка ритму → адреналін,
аміодарон → розряд 360 Дж → СЛР 2 хв. → оцінка.
 Оцінка ритму/пульсу не повинна
перевищувати 10 сек.
Електроди накладаються на прокладку,
змочену гелем чи гіпертонічним розчином.
Мета дефібриляції – відновити електричну
«однорідність» кардіоміоцитів і дати
можливість природному водію ритму серця
відновити свою нормальну активність.
 Як довго проводити СЛР?
30 хв. Якщо був епізод відновлення
кровообігу – ще 30 хв.
 Ускладнення, спричинені
реанімаційними заходами
• Западання язика
• Регургітація шлункового вмісту і потрапляння його в
дихальні шляхи
• Вивих нижньої щелепи
• Розрив легені
• Пневмоторакс
• Перелом ребер та грудини
• Ушкодження легенів, серця, печінки, селезінки, шлунка
• Пневмомедіастинум
• Пневмоперитонеум.
 Післяреанімаційна хвороба
Це специфічний патологічний стан, що
виникає в організмі хворого внаслідок ішемії,
спричиненими тотальними розладами
кровообігу і реперфузією після успішної
реанімації, і характеризується тяжкими
розладами різних ланок гомеостазу на основі
порушеної функції ЦНС