План практичного заняття.

1. Фізіологічні параметри артеріального тиску.

2. Алгоритм визначення артеріального тиску.
3. Завдання для виконання.

1. Артеріальний тиск – це сила крові, з якою вона діє на стінки

судин. На рівень артеріального тиску впливають величина та швидкість
серцевого викиду крові, частота й ритм серцевих скорочень, периферійний
опір стінок артеріол.
Розрізняють систолічний (максимальний) тиск, що виникає в момент
систоли серця, коли пульсова хвиля досягає найвищого рівня, діастолічний
(мінімальний) тиск, який підтримується в артеріях під час діастоли внаслідок
зниження їх тонусу. Різниця між систолічним і діастолічним тиском
становить пульсовий тиск.
У нормі систолічний артеріальний тиск коливається від 100 до 140 мм
рт. ст., діастолічний – від 60 до 90 мм рт. ст. Залежно від віку, фізичного
навантаження, психічного стану людини добові коливання тиску в межах 10
– 20 мм рт. ст.

КЛАСИФІКАЦІЯ ГІПЕРТЕНЗІЇ ПО РІВНЮ АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ

ВІДПОВІДНО З РЕКОМЕНДАЦІЯМИ ВООЗ (1999 РІК)

 Вимірювання артеріального тиску служить незамінним діагностичним
методом під час обстеження пацієнтів і є важливим показником функції
серцево-судинної системи. Керуючись показниками артеріального тиску,
можна визначити ступінь тяжкості шоку або колапсу, величину крововтрати.
Під контролем артеріального тиску проводиться введення крові, лікарських
препаратів. Показники артеріального тиску можуть відображати ступінь
захворювання різних органів (нирок, ендокринних залоз).
Підвищення артеріального тиску понад норму називають артеріальною
гіпертензією, а зниження – артеріальною гіпотензією.
 2. Визначають артеріальний тиск за допомогою аускультативного
методу Короткова. Метод Короткова (механічний) – метод базується на
повному перетисканні манжетою плечової артерії і прослуховування тонів
(які згодом дістали назву тони Короткова), що виникають при випусканні
повітря з манжети, доки кровопотік через артерію знов не стане вільним.

Осцилометричний метод (електронний) – вимірювання артеріального

тиску проводиться електронним приладом, який фіксує осциляції тиску
повітря, за допомогою датчика тиску.
Окрім того існує методика прямого вимірювання артеріального тиску,
під час катетеризації артерії.
Для визначення артеріального тиску треба правильно підібрати розмір
подушки в манжетці, адже неправильно підібраний може дати неправильні
результати.

Алгоритм визначення артеріального тиску методом Короткова.

1. Психологічно підготуйте пацієнта, вимийте і висушіть руки.
2. Запропонуйте пацієнту лягти в ліжко або сісти біля стола з
оголеною рукою.
3. Розмістіть його руку на рівні серця в розслабленому положенні, а
для кращого розгинання руки під лікоть покладіть валик.
4. Накладіть манжетку на нижню третину плеча (на 3-5 см вище
ліктьового згину) так, щоб між нею і шкірою плеча проходив тільки один
палець. Одяг не повинен стискати руку вище від манжетки.
5. Перевірте положення стрілки манометра відносно нульової
поділки шкали і встановіть його на одному рівні з плечем.
6. Пальпаторно визначте в ліктьовому згині місце пульсації артерії і
без особливого натискування прикладіть фонендоскоп.
 7. Візьміть у долоню балончик тонометра, закрийте його вентиль за
годинниковою стрілкою і нагнітайте повітря в манжетку.
8. Зафіксуйте момент, коли зникає звук пульсових ударів, після
чого продовжуйте нагнітати повітря ще 20-30 мм рт. ст.
9. Трохи відкрийте вентиль на балоні проти годинникової стрілки і
поступово знижуйте тиск у манжетці. Одночасно за допомогою
фонендоскопа вислуховуйте тони на плечовій артерії і стежте за показником
шкали манометра.
Зафіксуйте на шкалі манометра відмітку, на якій з’являється перший
пульсовий удар, що характеризує величину максимального (систолічного)
артеріального тиску. Деякий час тони будуть прослуховуватися, потім
зникнуть. Момент зникнення тонів на ліктьовій артерії зафіксуйте на шкалі
манометра. Цей показник відповідає мінімальному (діастолічному) тиску.
10. Після визначення артеріального тиску відкрийте повністю
вентиль балона, випустіть повітря з манжетки, зніміть манжетку з руки.
11. Запишіть результат вимірювання артеріального тиску цифровим
методом (наприклад, 125/80 мм рт. ст.) або позначте графічно на
температурному листку у вигляді стовпчика. Максимальний тиск
зображають червоним олівцем, а мінімальний – синім. Ціна однієї поділки
шкали АТ відповідає 5 мм рт. ст.
12. У разі потреби визначайте артеріальний тиск тричі з інтервалом
3-5 хв. У цьому разі зареєструйте найнижчий показник. Продезінфікуйте
манжетку апарата і фонендоскоп.
 Алгоритм визначення артеріального тиску за допомогою
електронного тонометра.
1. Психологічно підготуйте пацієнта, вимийте і висушіть руки.
2. Запропонуйте пацієнту сісти на стілець або лягти у ліжку на
спину.
3. На оголену руку пацієнта накладіть манжетку так, щоб датчик
розмістився на 1 см медіальніше від ямки ліктьового згину.
4. З’єднайте манжетку з блоком живлення.
5. У манжетку нагнітайте повітря доти, доки не зникнуть звуковий і
світловий сигнали.
6. Поступово випускайте повітря з манжетки. Поява перших
звукового і світлового сигналів відповідає на манометрі величині
систолічного тиску. Останні звуковий і світловий сигнали відповідають на
манометрі величині діастолічного тиску. На манометрі реєструється
цифрами показання артеріального систолічного і діастолічного тиску.
7. Крім того, одночасно на манометрі реєструється частота пульсу.
8. Зніміть і продезінфікуйте манжетку.
9. Відключіть живлення танометру по закінченні роботи.
10. Дані показники зареєструйте у температурному листку.
 Вимірювання центрального венозного тиску (флеботонометрія).
Флеботонометрія – метод дослідження регіонарної гемодинаміки
шляхом реєстрації периферійного венозного тиску. При вивченні загальної
гемодинаміки вимірюють ЦВТ, а при спеціальних дослідженнях – тиск у
системі ворітної вени.
ЦВТ необхідно вимірювати для контролю за станом гемодинаміки і
серцевої діяльності при захворюваннях серцево-судинної системи, шоку,
колапсі, травмі для оцінки проведення інтенсивної інфузійної терапії.
Контроль за ЦВТ дає змогу виявити серцеву недостатність у ранній
стадії, а також порушення водного обміну (дегідратація, гіпергідратація).

3. Завдання для виконання

І. Відпрацювати практичну навичку «Вимірювання артеріального тиску»

ІІ. Дати відповіді на запитання (використовуючи підручник):

1. Допомога пацієнту в разі підвищеного артеріального тиску.
2. Допомога пацієнта при нападі стенокардії.
3. Допомога пацієнту при колапсі.
 ІІІ. Вирішити задачу, склаcти план сестринських втручань (в
щоденнику).
Пацієнтка А., 55 років, звернулась до дільничного лікаря зі скаргами на
головний біль у ділянці потилиці, запаморочення, шум у голові, відчуття жару,
пітливість, загальну слабкість, серцебиття порушення зору, нудоту, блювання.
При вимірюванні – AT 220/110 мм. рт. ст.. Оцініть симптоми і назвіть стан
пацієнта.
Визначить проблеми пацієнта, сформулюйте медсестринський діагноз,
мету та план сестринських втручань.

ІV. Дати відповіді на тестові завдання:

1. Пацієнту з серцевою недостатністю проведено кровопускання.
Медична сестра здійснює контроль за пульсом, АТ та рекомендує йому
дотримуватись суворого ліжкового режиму з метою попередження такого
ускладнення, як:
1) шок;
2) непритомність;
3) ортостатичний колапс;
4) напад ядухи.

2. Жінка, 40 років, знаходиться в кардіологічному відділенні з діагнозом

гіпертонічна криза, лікар заборонив їй вставати з ліжка. Тому медична сестра
відділення при потребі подавала хворій судно. У якому розчині потрібно
продезінфікувати судно після кожного застосування?
1) 1% розчині хлораміну;
2) 5% розчині хлораміну;
3) 3% розчині хлораміну;
4) 4% розчині перекису водню.

3. Пацієнт Д., 59 років, лікується в кардіологічному відділенні з приводу

хронічної серцевої недостатності. Лікар призначив щоденний контроль АТ.
Медична сестра накладає манжетку на ділянку плеча. Як перевірити
правильність накладання манжетки?
1) знайти пульсацію плечової артерії;
2) прикласти фонендоскоп до місця пульсації і нагнітати повітря в
манжетку;
3) перевірити, щоб між манжеткою і тілом проходив один палець;
4) перевірити положення стрілки манометра відносно нульової поділки.
 4. Чоловік, 60 років, звернувся до дільничного лікаря на прийом з
приводу скарг на головний біль, запаморочення, шум у голові, загальну
слабкість. При обстеженні: АТ 180/100 мм.рт.ст. Як називається такий
показник артеріального тиску:
1) артеріальна гіпотензія;
2) артеріальна гіпертензія;
3) гіпертермія;
4) тахікардія.

5. Пацієнтка 55 років, знаходиться на стаціонарному лікуванні в

кардіологічному відділенні з приводу стенокардії. Яка з проблем пацієнтки
буде пріоритетною?
1) відсутність апетиту;
2) виникнення пролежнів;
3) порушення добового діурезу;
4) стискаючий біль за грудиною.

6. Данні вимірювання АТ графічно записують у:

1) листок обстежень;
2) листок спостережень;
3) спеціальний бланк;
4) температурний лист.

7. Яку дієту призначають пацієнтам з серцево-судинними

захворюваннями:
1) № 10.
2) № 9;
3) № 8;
4) № 13.

8. Артеріальна гіпертензія – це артеріальний тиск, що перевищує:

1) 110/60 мм.рт.ст;
2) 120/70 мм.рт.ст;
3) 130/80 мм.рт.ст;
4) 140/90 мм.рт.ст.

9. Пацієнтка Л., 65 років, лікується у кардіологічному відділенні. АТ

90/50 мм.рт.ст. Як називається такий стан?
1) гіпертензія;
 2) атонія;
3) дистонія;
4) гіпотензія.

10. У хворого з інфарктом міокарда обличчя раптово набуло сіро-

зеленого кольору з синюшним відтінком, з’явилася інтенсивна задишка;
дихання поверхневе, 28-30 рухів за 1 хв, АТ 70/30 мм.рт.ст., зіниці помірно
звужені, мляво реагують на світло. Як ви оцінюєте стан такого хворого?
1) дуже тяжкий;
2) тяжкий;
3) агональний;
4) клінічна смерть.

11. Нормальні показники артеріального тиску (мм.рт.ст.):

1) 100/60 – 139/89 мм.рт.ст.
2) 140/90 – 160/100 мм.рт.ст.
3) 90/50 – 100/60 мм.рт.ст.
4) 145/95 – 150/95 мм.рт.ст.

12. Різниця між величинами систолічного і діастолічного тиску – це:

1) мінімальний тиск;
2) венозний тиск;
3) артеріальний тиск;
4) пульсовий тиск.

13. За призначенням лікаря медична сестра визначила АТ тяжкохворому

пацієнту, результати якого необхідно графічно зобразити у температурному
листі. Вкажіть ціну однієї поділки АТ в температурному листі:
1) 2 мм.рт.ст.
2) 15 мм.рт.ст.
3) 10 мм.рт.ст.
4) 5 мм.рт.ст.

14. Після хірургічного втручання у пацієнтки змінився пульс від 90 до

120 ударів за хвилину. Як називається таке збільшення частоти серцевих
скорочень?
1) брадикардія;
2) тахікардія;
3) аритмія;
4) дефіцит пульсу.