Модуль «Клінічна імунологія та алергологія»

ТЕМА 5. Iмунологiя пухлин. Імунні аспекти аутоімунної патології.

Атопічні хвороби та інші алергічні (не атопічні) захворювання.
Диференційна діагностика псевдоалергій та алергій.
Варіант 7
1. Імуносупресивна дія пухлин.

Фактори, що допомагають пухлині уникати імунного нагляду: 

1. Слабка імуногенність пухлинних антигенів. (Оскільки пухлинні клітини
походять з власних клітин організму, вони зберігають більшість
автоантигенів, до яких ефективно підтримується імунна толерантність.)
2. Постійна модифікація антигенів.
3. Селекція імунологічно стійких атипових клітин.
4. Втрата антигенів HLA І класу з поверхні атипової клітини.
5. Швидкий ріст пухлини часто випереджає імунну відповідь.
6. Експресія на атипових клітинах рецепторів до факторів росту.
7. Надмірна активація Т-супресорів.
8. Здатність індукувати апоптоз цитотоксичних Т-лімфоцитів.
9. Експресія пухлинними клітинами «рецепторів-пасток». Такі рецептори
(наприклад, TRAІL-3 або TRAІL-4) за структурою відповідають молекулам,
що ініціюють апоптоз у клітині.
10.Поява клітинних рецепторів до різних ростових факторів та стимулюючих
зростання цитокінів.
11.Продукування пухлиною супресорних речовин. Однією з таких речовин є
трансформуючий чинник зростання Р, який пригнічує реакції клітинного
імунітету.

2. Типи та основні стадії імунологічних реакції.

Типи імунологічних реакцій:

І тип - анафілактичний, IgE-залежний
ІІ тип - цитотолітичний
III тип - імунокомплексний
IV тип - клітинно-опосередкований сповільненого типу
V тип - стимулюючий/блокуючий
VІ тип - антитілозалежна клітинна цитотоксичність

Стадії імунологічних реакцій:

1. Стадія імунних реакцій (імунологічна), яка включає:
1) первинний контакт організму з антигеном (сенсибілізуючий);
2) період сенсибілізації (вироблення і накопичення специфічних
антитіл або сенсибілізованих Т-лімфоцитів);
3) взаємодію антигену з антитілом (дозволяючий).
2. Стадія біохімічних реакцій (біохімічна, патохімічна).
Біохімічна (патохімічна) стадія полягає в тому, що у відповідь на взаємодію
антигену з антитілом або антигену з сенсибілізованими Т-лімфоцитами
відбувається активація клітин-мішеней і біохімічних факторів рідких середовищ
(плазми, тканинної рідини) з вивільненням або утворенням біологічно активних
речовин – медіаторів алергії. Первинні медіатори алергії втягують інші клітини-
ефектори, інші гуморальні фактори з утворенням вторинних медіаторів.
3. Стадія функціональних і структурних змін (патофізіологічна).
Патофізіологічна стадія характеризується появою клінічних симптомів алергії.
Клінічні прояви алергії є результатом фармакологічних
ефектів медіаторів алергії і, отже, залежать від набору і кількості вивільнених і
утворених медіаторів алергії.

3. Принципи протиалергійної терапії та імунотропних методів лікування

в алергології.

Принципи протиалергійної терапії:

1) Виключення контакту з алергеном
2) Проведення спеціфічної десенсибілізації шляхом повторного ведення
хворого невеликих доз спеціфчного алергену
 3) Проведення неспеціфічної десенсибілізації шляхом призначення препаратів,
які прігніҹують імунні реакції (iмунодепресантів)
4) Застосування протіалерrічніх коштів, як здатні попередити вивільнення
медіаторів алергії шляхом курсової стійкості мембран опасистих клітин
(лаброцитів) або ж заблокувати pецептори, з якими ц медатори взаємодіють в
тканинах
5) симптоматичне лікування проявів алергічних реакцій, які вже розвинулись
Протіалергічні препарати:
a) засоби, які стабілізують мембрани oпасістіх клітін (лаброцітів) та базофіnів
и гальмують вивільнення з них медаторів реакції гineрчутлівості (кромолін-
натрію, кетатіфен)
б) протігістамінні засоби - блокують рецептори, з якими з'єднуються у
тканинах гicтамін (димедрол, супрастин та ін.)
2) засоби, які зменшують пошкодження тканин (глюкокортікостероїди)
3) засоби симптоматичного лікування (Адреналін, еуфinін)
Специфічне імунотропне лікування:
Принцип специфічної гіпосенсибілізації полягає у введенні в організм
хворого наростаючих доз «винного» алергену або декількох алергенів, найчастіше
підшкірно чи перорально. Методи специфічної гіпосенсибілізації неінфекційними
алергенами можна розподілити на слідуючи варіанти:
1. Класичний метод передсезонної гіпосенсибілізації (Freeman, 1911; Noon,
1911).
2. Цілорічна безперервна гіпосенсибілізація (Feіnberg, 1946).
3. Прискорена гіпосенсибілізація (Sheppegrell, 1964).
4. Метод сезонної гіпосенсибілізації «шкірних квадратів» (Blamoutoer, 1959).
5. Блискавичний метод (Freeman,1930; Broun, 1958).
6. Schock-метод (Bray, 1958).

Найбільш широке застосування знайшли методи класичної передсезонної

профілактичної гіпосенсибілізації при полінозах та цілорічної безперервної
гіпосенсибілізації при побутовій алергії. Частіше застосовують водні екстракти
алергенів. Як правило, на курс лікування – 36-40 ін’єкцій. В останні роки
запропонований метод лікування депонованими алергенами.
Найбільш ефективна специфічна гіпосенсибілізація при пилковій, побутовій
та епідермальній алергії.