СИСТЕМА

ІМУННОГО
ЗАХИСТУ
1. Поняття про імунну систему

Органи імунної системи

Центральні Периферичні

Лімфатичні вузли
Тимус

Червоний Селезінка
кістковий мозок

Мигдалики

Гемолімфатичні
вузли
2. Визначення поняття “імунітет”

Імунітет – це система захисту

організму від генетично
чужорідних об’єктів: вірусів,
бактерій, пріонів,
найпростіших, паразитів, від
чужих клітин (в т.ч.
трансплантантів) та генетично
змінених власних клітин
(пухлинних клітин)
3. Визначення поняття “антигени”

Антигени – це біополімерні
речовини, які потрапляють із
зовнішнього середовища
(гетероантигени) чи з
внутрішнього середовища
організму (аутоантигени) та здатні
викликати велику кількість
імунних реакцій реагуючи з
антитілами чи сенсибілізованими
Т-лімфоцитами.
4. Визначення поняття “антитіло”

Антитіло - це молекула
глікопротеїну, що утворюється
у відповідь на специфічний
антиген.
Антитіла виробляються
плазматичними клітинами
крові та В- лімфоцитами після
виявлення чужорідної
речовини в організмі.

Ig G
4. Визначення поняття “антитіло”
Легкий ланцюг – L-ланцюг (Light chain)
Важкий ланцюг– Н-ланцюг (Heavy chain)

Кожен ланцюг містить:

варіабельну V (VH та VL) ділянку;
константну С (консервативну) ділянку. 

Fab-фрагмент - має один антигензв’язуючий

центр.
Fc-фрагмент - нездатний зв’язувати антиген.
5. Характеристика і функція різних
імуноглобулінів
Імуноглобуліни G (IgG) становлять
близько 75% антитіл плазми крові у
людини і є антитілами, що найчастіше
зустрічаються в кровотоку. IgG
продукуються B-лімфоцитами, і кожна
молекула IgG має два сайти зв'язування
антигену.

Антитіла складають головну частину

гуморального імунітету. IgG —
головний тип антитіл крові і
міжклітинної рідини, тому бере участь у
контролі інфекції по всьому тілу,
зв'язуючись з різними патогенами:
вірусами, бактеріями, грибками.
5. Характеристика і функція різних
імуноглобулінів
Імуноглобуліни A (IgA) домінують у
секретах організму (слині, травному
соку, виділеннях слизової оболонки носа
та молочної залози), їхня частка в плазмі
крові становить 10—15 % від загальної
кількості всіх імуноглобулінів.

Головна функція IgA – перша лінія

захисту на слизових оболонках
організму, що перешкоджає
проникненню вірусів.
5. Характеристика і функція різних
імуноглобулінів
Імуноглобуліни M (IgM). Молекули IgM
є найважчими та найбільш складно
організованими імуноглобулінами. Їхня
частка в плазмі крові становить 10%.
Молекула вільного IgM являє собою
пентамер, кожен мономер якого
складається з двох важких ланцюгів (μ-
ланцюгів) та двох легких ланцюгів κ-
або λ-типів

Це перша лінія протимікробного

захисту. Експресується на поверхні В-
клітин (маркер), секретується
плазмоцитами.
5. Характеристика і функція різних
імуноглобулінів
Імуноглобуліни D (IgD) На долю IgD
припадає 1 % мембранних білків
незрілих B-лімфоцитів, причому
зазвичай IgD експресуються разом з
іншими мембранними антитілами,
званими імуноглобулінами M (IgM). У
плазмі крові IgD міститься у дуже
невеликій кількості і становить 0,25 %
від усіх імуноглобулінів плазми крові.
Молекула IgD є мономером з двома
важкими δ-ланцюгами і двома легкими
ланцюгами.

Маркер В-лімфоцитів, опосередковує

диференціювання В-клітин.
5. Характеристика і функція різних
імуноглобулінів
Імуноглобуліни E (IgE). У плазмі крові
дуже мало, а їх основна роль полягає у
розвитку алергічних реакцій, крім того,
вони беруть участь у імунній відповіді
на паразитів, таких як гельмінти
6. Характеристика імунокомпетентних клітин.
Імунокомпетентні клітини:
■ Т-лімфоцити
■ В-лімфоцити
■ Нк-лімфоцити (натуральні кілери)
■ Антигенпредставляючі клітини: макрофаги, відростчаті клітини лімфовузлів і
селезінки, клітини Лангерганса, дендритні епітеліальні клітини тимусу та інші.
6. Характеристика імунокомпетентних клітин.

У тимусі вони перетворюються на бласти, які діляться і

диференцюються в двох напрямках:

1. Лімфоцити зі спеціальними рецепторами до чужорідних антигенів.

Вони заселяют спеціальні Т-зони в периферійних лімфоїдних органах. Там
під впливом антигена вони проліферують і диференціюються в ефекторні
клітини (Т-кілери, Т-хелпери, Т-супресори) і Т-клітини пам’яті.

2. Лімфоцити з рецепторами до клітин власного організму. Вони

руйнуються.
6. Характеристика імунокомпетентних клітин.
У популяції Т–лімфоцитів виділяють:

■ Нк (натуральні кілери) – швидко руйнують чужорідні клітини інфіковані вірусом

та пухлинні клітини.
■ Т-кілери – знешкоджують інфіковані вірусом і чужорідні клітини за допомогою
перфорина.
■ Т-хелпери - виділяють медіатори (лімфокіни), які стимулюють утворення
плазматичних клітин із В-лімфоцитів і продукцію ними антитіл.
■ Т-супресори пригнічують здатність В-лімфоцитів перетворюватись в плазмоцити,
тим самим забезпечуючи імунологічну толерантність (звикання).
■ Т-клітини пам’яті – містять інформацію про конкретний антиген і при
повторному потраплянні цього антигена забезпечує швидку імунну відповідь.
■ Т-ампліфаєри – модифікують імунні реакції.
6. Характеристика імунокомпетентних клітин.
Три основні групи лімфоцитів:

Т-лімфоцити В-лімфоцити О-клітини

Т-кілери Плазмоцити

В-клітини пам’яті
Т-гелпери

Т-супресори

Т-ампліфаєри

Т-клітини
пам’яті
7.Антигеннезалежне диференціювання
лімфоцитів.
Вона відбувається в центральних органах імунітету (тимус, кістковий мозок або фабрицієва сумка
птахів) під впливом специфічних факторів, що виробляються клітинами які формують мікрооточення
(ретикулярна строма або ретикулоепітеліальні клітини тимусу).
8. Антигензалежна проліферація і
диференціювання лімфоцитів.
Антигензалежна проліферація і диференціювання Т – та В – лімфоцитів проходить при зустрічі з
антигенами в периферичних лімфоїдних органах. При цьому утворюються ефекторні клітини та
клітини пам’яті (які зберігають інформацію про діючий антиген). Утворені Т – лімфоцити складають
об’єднання довгоживучих, рециркулюючих лімфоцитів, а В – лімфоцити – короткоживучих клітин.
9. Клітинний та гуморальний імунітет
Основні типи імуннух реакцій:
■ Клітинний імунітет. Ефекторними клітинам є Т-кілери, які безпосередньо
приймають участь у знешкоджені чужорідних клітин, пухлинних клітин, а також у
реакціях відторгнення трансплантату.
■ Гуморальний імунітет (humoral) - циркулюючий в крові. Гуморальний імунітет
зумовлений наявністю в крові спеціальних антитіл.
■ Ефекторні клітини- це плазматичні клітини, які синтезують і виділяють в кров Ig
(антитіла).
10. Міжклітинні взаємодії у забезпеченні
імунного захисту.
Розрізняють клітини макрофагічної природи:
■ моноцити крові
■ гістіоцити-макрофаги сполучної тканини
■ кістково-мозкові, перитонеальні, альвеолярні макрофаги
■ клітини Лангерганса шкіри
■ клітини Кащенка-Гофбауера плаценти
■ клітини Купфера печінки
■ дендритні та інтердигітальні клітини лімфатичних вузлів і селезінки
■ остеокласти кісткової тканини
■ мікрогліоцити нервової системи
10. Міжклітинні взаємодії у забезпеченні
імунного захисту.
Група мікрофагів:
■ нейтрофільні гранулоцити крові
■ ендотеліоцити
Третя група клітин об'єднує різні популяції Т- і Влімфоцитів:
 Т-кілери,
 Т-хелпери
 Т-супресори
 плазмоцити
 Т- і В- клітини пам'яті
11.Біологічні ефекти інтерлейкінів. Інтерлейкіни.
Назва Клітини-продуценти Головні функції

Інтерлейкін 1 Макрофаги, кератиноцити Прозапальний ендогенний піроген; активує

фібробласти, гранулоцити, остеокласти; робить
Тлімфоцити чутливими до сигналів

Інтерлейкін 2 Т-лімфоцити Стимулює розмноження Т-, В-лімфоцитів і МК-клітин

Інтерлейкін 3 Т-лімфоцити Стимулює розмноження поліпотентних кровотворних

клітин

Інтерлейкін 4 Т-лімфоцити, мастоцити Регулює ізотип В-лімфоцитів, перемикаючи його до

lgG та lgE

Інтерлейкін 5 Т-лімфоцити, мастоцити, Стимулює розмноження та диференціювання

можливо, В-лімфоцити еозинофілів; активує утворення lgА

Інтерлейкін 6 Т-лімфоцити, макрофаги, Прозапальний фактор; стимулює диференціювання В-

фібробласти лімфоцитів і тимоцитів

Інтерлейкін 7 Ретикулярна строма червоного Стимулює диференціацію та дозрівання В-лімфоцитів

кісткового мозку
11.Біологічні ефекти інтерлейкінів. Інтерлейкіни.

Назва Клітини-продуценти Головні функції

Інтерлейкін 8 Кератиноцити, фібробласти, Стимулює активацію та хемотаксис нейтрофілів

моноцити

Інтерлейкін 9 Т-лімфоцити Стимулює розмноження Т-лімфоцитів, тимоцитів і

мастоцитів

Інтерлейкін 10 Т-лімфоцити, мастоцити, Інгібує синтез цитокінів у багатьох клітинах;

можливо, В-лімфоцити стимулює розмноження мастоцитів
12. Участь тучних клітин та єозинофілів в
імунних реакціях
При первинному, а особливо вторинному введенні антигенів збільшується кількість тучних клітин, їх
контакт з макрофагами та масова дегрануляція. Дегрануляція зумовлена з'єднанням антигена
антитілами (IgЕ), що фіксовані на цитолемі. При цьому біологічно активні речовини (гістамін,
серотонін, гепарин), які містились в гранулах, виділяються і можуть здійснювати неспецифічний
стимулюючий вплив на процеси, проліферації та диференціювання імунокомпетентних клітин – Т – та
В – лімфоцитів. Поява в тканинах надлишку гістаміну призводить до збільшення числа еозинофілів, які
приймають участь в його руйнуванні. Введення в організм більшості антигенів супроводжується
збільшенням кількості єозінофілів в тканинах та регіональних лімфатичних вузлах. В ранній фазі
імунних реакцій, коли проходить “розпізнавання антигену”, еозинофіли, як і тучні клітини, приймають
участь в активації макрофагів. В продуктивній фазі імунітету еозинофіли виконують дезінтоксикаційну
функцію, приймаючи участь в фагоцитозі та руйнуванні комплекса антиген-антитіло.
Лейкоцит атакує паразита
Фагоцитоз нейтрофілів –лейкоцити поїдають бактерії золотистого
стафілокока
Дякую за увагу