Ситуація 1.

Акціонер приватного акціонерного товариства Доренко В.Л. подарував належні

йому акції, сумарна номінальна вартість яких становить 30% статутного фонду
товариства, рідному братові Доренку І.Л. ПрАТ подало позов до суду про
визнання угоди недійсною, стверджуючи що договір дарування був удаваною
угодою, яка прикривала договір-купівлі-продажу: Доренко В.Л. свого часу
вклав усі свої заощадження в акції і навіть продав автомобіль, аби оплатити
акції додаткової емісії. Після укладення так званого договору дарування акцій у
колишнього акціонера ПрАТ (Доренко В.Л.) з’явився дорогий автомобіль
іноземного виробництва, він уклав з будівельною компанією договір на
будівництво заміського котеджу. Крім того, брат колишнього акціонера –
Доренко І.Л. обіймав посаду генерального директора ПАТ, який був
конкурентом ПрАТ на одному товарному ринку. В результаті зосередження в
його руках значного пакету акцій підприємства-конкурента досягалася
економічна концентрація, що потребувала попереднього дозволу
антимонопольних органів, проте жоден з братів не звертався за отриманням
такого дозволу.

Чи є у Доренка В.Л. зобов’язання перед ПрАТ та його акціонерами? Якщо так,

то назвіть підстави виникнення таких зобов’язань.

Згідно ст. 173 ГКУ Господарським визнається зобов'язання, що виникає між

суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері
господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один
суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити
певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на
користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші,
надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт
(управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної
сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські

зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Відповідно до ст. 174 ГКУ Господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює

господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з
угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

Згідно ст. 8 Закону України «Про акціонерні товариства» акціонери товариства

можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів товариства.

Відповідно до ч.1 ст. 91 цього Закону особа (особи, що діють спільно), яка має
намір придбати акції, якщо з урахуванням кількості акцій, які належать їй та її
афілійованим особам, у результаті такого придбання вона стане власником
значного пакета акцій, зобов’язана не пізніше ніж за 30 днів до дати придбання
відповідного пакета акцій направити товариству письмове повідомлення про
свій намір та оприлюднити його. Оприлюднення повідомлення здійснюється
шляхом надання його Національній комісії з цінних паперів та фондового
ринку, кожному оператору організованого ринку капіталу (операторам
організованих ринків капіталу), на якому (яких) акції товариства допущені до
торгів, та розміщення повідомлення у базі даних особи, яка провадить
діяльність з оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків
капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків. Таке
повідомлення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку
здійснюється офіційним каналом зв’язку.

У повідомленні зазначаються кількість, тип та/або клас акцій товариства, що

належать особі (кожній з осіб, що діють спільно) та кожній з її афілійованих
осіб, а також кількість простих акцій товариства, які особа (особи, що діють
спільно) має намір придбати.

Отже, у Доренка В.Л. є зобов’язання перед ПрАТ та його акціонерами, які

виникають із положень Статуту ПрАТ.

Якщо договір дарування буде визнаний судом недійсним, то які саме дії
зобов’язані будуть вчинити брати Доренко?

Згідно ст. 216 ЦКУ Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім
тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій

стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі
неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у
користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати
вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Отже, брати Доренко мають відновити становище, яке існувало до укладення
договору дарування.

Ситуація 2.

ТОВ «Будівельник», що спеціалізувалося на оздоблювальних роботах в стилі

минулих епох, було визнано в установленому порядку монополістом на
регіональному ринку цього виду будівельної продукції. Невдовзі воно отримало
державне замовлення на участь в реставраційних роботах стародавнього замку,
що входив до комплексу державного історико-архітектурного музею. Проте
ТОВ намагалося уникнути укладення державного контракту.

Чи виникає у ТОВ «Будівельник» зобов’язання прийняти державне замовлення

та укласти державний контракт? Якщо так, то назвіть юридичні та
фактичні підстави виникнення у ТОВ «Будівельник» подібного зобов’язання?

Що може послужити підставою для відмови ТОВ «Будівельник» в прийнятті

державного замовлення та укладення державного контракту?

Чи може бути ТОВ «Будівельник» примушене до виконання державного

замовлення і відповідно – укладення державного контракту?

Згідно ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» Суб’єкт

господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару,
якщо:

на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу

інших суб’єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту
товарів, наявності бар’єрів для доступу на ринок інших суб’єктів
господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

2. Монопольним (домінуючим) вважається становище суб’єкта

господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо
він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Відповідно до ст. 13 ГКУ Державне замовлення є засобом державного

регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі
складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для пріоритетних
державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю)
цієї продукції (виконання робіт, надання послуг) серед суб'єктів
господарювання, незалежно від їх форми власності.

2. Державний контракт - це договір, укладений державним замовником від

імені держави з суб'єктом господарювання - виконавцем державного
замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов'язання сторін і
регулюються їх господарські відносини.

Відповідно до ч.3 ст. 179 ГКУ Укладення господарського договору є

обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні,
виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках,
передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості
укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів
державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ст. 181 ГКУ Господарський договір укладається в порядку,

встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей,
передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 183 ГКУ Договори за державним замовленням укладаються

між визначеними законом суб'єктами господарювання - виконавцями
державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від
імені держави укладати договори (державні контракти), в яких визначаються
господарські зобов'язання сторін та регулюються відносини замовника з
виконавцем щодо виконання державного замовлення.

2. Держава в особі Кабінету Міністрів України виступає гарантом за

зобов'язаннями державних замовників.

3. Укладення сторонами договору за державним замовленням (державного

контракту) здійснюється в порядку, передбаченому статтею 181 цього Кодексу,
з урахуванням особливостей, передбачених законодавством. Державний
контракт укладається шляхом підписання сторонами єдиного документа.

4. Ухилення від укладення договору за державним замовленням є порушенням

господарського законодавства і тягне за собою відповідальність, передбачену
цим Кодексом та іншими законами. Спори, пов'язані з укладенням договору за
державним замовленням, в тому числі при ухиленні від укладення договору
однієї або обох сторін, вирішуються в судовому порядку.

Отже, у ТОВ «Будівельник» не виникає зобов’язання прийняти державне

замовлення та укласти державний контракт.
Ситуація 3.

30.06.2017 за результатами проведення відкритих торгів на електронній системі

публічних закупівель Prozorro між Публічним акціонерним товариством
«Українська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця»), як покупцем, та
Товариством з обмеженою відповідальністю - Компанія
«Західпроектінжбудсервіс» (далі - ТОВ Компанія «Західпроектінжбудсервіс»),
як постачальником, укладено договір №Л/НХ-17757/НЮ (далі - договір), за
умовами якого постачальник зобов'язався у 2017 поставити покупцеві товар -
вату мінеральну, кількість якої вказана у Специфікації №1 до договору.

Умовами договору сторони передбачили, що обсяги закупівлі товару можуть

бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п. 1.5), поставка
товару проводиться протягом 15 днів після письмової заявки покупця (п. 5.2),
датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акту приймання-
передачі товару (п. 5.4), постачальник зобов'язаний забезпечити поставку
товару у строки, встановлені договором, а саме 15 днів (після письмової заявки
покупця (Структурний підрозділ «Служба матеріально-технічного забезпечення
регіональна філія «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця») (п. 6.3.1),
постачальник має право на дострокову поставку товарів за письмовим
погодженням покупця (п. 6.4), у випадку постачання постачальником товару
без письмової заявки покупця, товар приймається на відповідальне зберігання;
у цьому випадку постачальник зобов'язаний укласти договір зберігання з
покупцем та сплатити покупцеві вартість зберігання товару по пред'явленому
рахунку.

ТОВ Компанія Західпроектінжбудсервіс в період з липня по вересень 2017 року

частково поставлено товар (вату мінеральну, Технофас 145 кг/м куб товщина
50-100мм) на загальну суму 553 010,23грн. згідно умов договору №Л/НХ-
17757/НЮ від 30.06.2017, однак без наявності заявки.

В подальшому, 13.09.2017 структурний підрозділ «Служба матеріально-

технічного забезпечення» регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ
«Укрзалізниця» подано заявку №НХ-1/5995 від 13.09.2017 (отриману
відповідачем 16.10.2017) на поставку товару за договором на суму 1 259
520,00 грн., проте відповідачем товар поставлено не було.

Відповідно до п. 7.2 договору за прострочення поставки товару постачальник

сплачує покупцю штраф в розмірі 20 % від вартості непоставленого товару, а
пунктом 7.9 договору передбачено, що сплата штрафних санкцій не звільняє
сторони від виконання взятих на себе зобов'язань.
Посилаючись на порушення умов договору та приписів ст. 193 Цивільного
кодексу України, ст. 216 Господарського кодексу України, ПАТ «Українська
залізниця» в особі регіональної філії "Львівська залізниця" звернулось з
позовом про стягнення з ТОВ Компанії «Західпроектінжбудсервіс» штрафу у
сумі 148 544,19 грн. та зобов'язання здійснити поставку товару вату мінеральну
Технофас 145 кг/м куб, товщина 50-100 мм у кількості 330,8 м. куб. відповідно
до умов договору за поданою заявкою.

ТОВ Компанія «Західпроектінжбудсервіс» подано зустрічну позовну заяву, в

якій останній з посиланням на приписи ст. 37 Закону України «Про публічні
закупівлі», ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України просило визнати
недійсним Договір поставки Л/НХ-17757/НЮ від 30.06.2017, укладений між
ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Львівська залізниця» та ТОВ
Компанія «Західпроектінжбудсервіс».

Проаналізуйте справу та вирішіть спір.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки

одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені
строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець
зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну
грошову суму.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова

від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше
не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися
належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших
актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -
відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться.

Згідно з статтею 638 Цивільного кодексу України, договір вважається

укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі
досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для

виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є

його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом
зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до
виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором
або законом (п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення

зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом,
зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою

(штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен
передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є

неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або
неналежно виконаного зобов'язання.

Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити повністю.