Теоретико-множинний зміст різниці цілих невід’ємних чисел.

Визначення
різниці через суму. Необхідна і достатня умова існування різниці на
множині цілих невід’ємних чисел, її єдність. Правила віднімання числа від
суми і суми від числа.

Рекомендована література: Стойлова Л.П., Пышкало А.М. «Основы

начального курса математики», підручники з математики для 2 і 4 класів

Поняття про дію віднімання

Задача на знаходження суми: Скляр за перший день засклив 9 рам, а за другий
– решту 6 рам. Скільки рам він засклив протягом двох днів?
Обернена задача: Скляр повинен був засклити 15 рам. За перший день він
засклив 9 рам, а за другий – решту. Скільки рам засклив скляр другого дня?
Другу задачу коротко можна записати так:
І день – 9 р.
15 р.
ІІ день - ?
Або так:
Мав засклити – 15 р.
Засклив – 9 р.
Залишилося засклити – ?
У цьому випадку відома сума і один з доданків. Потрібно знайти решту,
остачу. Цю решту знаходимо арифметичною дією, яка називається дією
віднімання.
Означення: відніманням називається дія, за допомогою якої за даною сумою і
одним із доданків знаходимо другий доданок. (М. 4, с. 49 – 50).
Число, від якого віднімають, називається зменшуване. Число, яке віднімають,
називається від’ємником. Результат дії віднімання називається різницею. Знак
дії віднімання «−» (мінус) ставлять між зменшуваним і від’ємником.
Різницею називають також вираз на віднімання двох чисел, наприклад 20 – 12.

Рівність на віднімання можна прочитати так:

20 – 12 = 8
1) Від двадцяти відняти дванадцять, дорівнює восьми;
2) 20 мінус 12, буде 8;
3) 20 зменшити на 12, буде 8;
4) Різниця чисел 20 і 12 дорівнює 8 (восьми);
5) Зменшуване 20, від’ємник 12, різниця 8.
6)
Дещо з історії: Сучасні знаки « +» і «−»стали загальновизнаними у XVII
столітті. Вперше ці знаки з’явилися в праці лейпцизького професора Й.Відмана
(1489). Вважають, що знаки « +» і «−» спочатку виникли з торговельної
практики: знак «−» для позначення недостачі, а знак «+» для позначення
прибутку.
 4.2.
Теоретико-множинний зміст різниці двох цілих невід’ємних чисел.
Існування різниці, її єдність
Означення 1. Різницею цілих невід’ємних чисел a і b називається число
елементів в доповненні множини В до множини А при умові, що n(A) = a,
n(B) = b, B A. а – b = n (А \ В), де а = n(A), b = n(B), B ⊂ A.
⊂

Ілюстрація цього означення на прикладі множин має вигляд:

а) 7 – 3 = 4 OOOOǾǾǾ

б) кругів Ейлера

Означенн
я 2. Різницею цілих невід’ємних чисел a і b називається таке ціле невід’ємне
число с, сума якого і числа b дорівнює а.
Дійсно: а = n(A), b = n(B) а – b = n (А \ В) А\В ¿ В=Ǿ
A = (А \ В) ¿ B ⇒ а = n(A) = n (А \ В) + n(B) = (а – b) + b. с = а – b.
Виходячи з означення 2, можна довести, що різниця двох цілих
невід’ємних чисел a і b існує тоді і тільки тоді, коли b ≤ а, причому вона
єдина.
Доведення:
Пряма теорема (існування різниці)
1) Якщо a = b, то a − b = 0, отже різниця існує.
2) Якщо b < а, то існує таке число с, що а = b + с. Тоді за означенням с є
різницею чисел а і b, тобто а – b існує.
Обернена теорема (якщо різниця існує, то b ≤ а)
а – b існує ⇒ існує с таке, що а = b + с. Якщо с = 0, то а = b. Якщо с > 0, то b <
а ( виходячи з означення відношення «менше» ).
Єдиність доводиться від супротивного. Припустимо, що існують два значення
різниці а – b = с1 і а – b =с2. Виходячи з означення різниці маємо: а = b + с1 і а =
b + с2 ⇒ b + с1 = b + с2 ⇒ с1 = с2.

Правила віднімання числа від суми і суми від числа

Ці правила проілюструємо спочатку на конкретних прикладах, а потім зробимо
відповідні узагальнення.
а) (10 + 5) – 4 = 15 – 4 = 11; (10 + 5) – 4 = (10 – 4) + 5 = 11; (10 + 5) – 4 =
10 + (5 – 4) = 11.
Щоб відняти число від суми, досить відняти це число від якого-небудь із
доданків і до одержаного результату додати другий доданок.
(a + b) – c = (a – c) + b = ( a + (b – c).
Ця властивість дії віднімання використовується у початковому курсі
математики при вивченні усних прийомів віднімання: 12 − 3, 25 – 4, 56 –
40. (М. 2)
12 – 3 = (10 + 2) – 3 = (10 – 3) + 2 = 7 + 2 = 9;
24 – 4 = (20 + 5) – 4 = 20 + (5 – 4) = 20 + 1 = 21;
56 – 40 = (50 + 6) – 40 = (50 – 40) + 6 = 10 + 6 = 16.

б) 11 – (2 +3) = 11 – 5 = 6; 11 – (2 +3) = 11 – 2 – 3 = 9 – 3 = 6.
Щоб відняти суму від числа, досить від цього числа відняти перший доданок,
від знайденої різниці – другий і т.д. a – (b + c) = a – b – c.
Ця властивість дії віднімання використовується при вивченні прийому
віднімання числа частинами: 6 – 3, 13 – 5, 43 – 17. (М. 2)
6 – 3 = 6 – 1 – 1 – 1 = 5 – 1 – 1 = 4 – 1 = 3 або 6 – 3 = 6 – 2 – 1 = 4 – 1 = 3.
13 – 5 = 13 – (3 + 2) = 13 – 3 – 2 = 10 – 2 = 8.
43 – 17 = 43 – (10 + 7) = 43 – 10 – 7 = 33 – 7 = 33 – (3 + 4) = 30 – 4 = 26.

в) розв’язування складених арифметичних задач двома способами

( М. 2 , № 201, с. 36; № 213, с. 38).
Задача 1. У сітці було 12 кг картоплі. На приготування сніданку витратили 2 кг
картоплі, а обіду – 3 кг. Скільки кілограмів картоплі залишилося у сітці?

Задача 2.У Юрка було 8 зошитів у клітинку і 7 – у лінійку. 5 зошитів у лінійку

він віддав другові. Скільки зошитів залишилося у Юрка?

г) Особливі випадки дій додавання і віднімання ( М. 4 , с. 66).

1000 – 3, 1000 – 52, 4000 – 328.