МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
імені О. М. Бекетова

Г. А. Кузнецова, С. М. Ламтюгова,
Ю. В. Ситникова

ОСНОВИ МАТЕМАТИЧНОГО
АНАЛІЗУ
В СХЕМАХ І ТАБЛИЦЯХ

ЧАСТИНА 1

Навчальний довідник
для самостійного вивчення курсу вищої математики
(для студентів 1, 2 курсів денної та заочної форм навчання
за напрямами підготовки 6.060101 «Будівництво»,
6.050702 «Електромеханіка», 6.050701 «Електротехніка
та електротехнології»)

Харків – 2015
 Кузнецова Г. А. Основи математичного аналізу в
схемах і таблицях. Частина 1 : навчальний довідник для
самостійного вивчення курсу вищої математики (для
студентів 1, 2 курсів денної та заочної форм навчання
за напрямами підготовки 6.060101 «Будівництво»,
6.050702 «Електромеханіка», 6.050701 «Електротех-
ніка та електротехнології») / Г. А. Кузнецова,
С. М. Ламтюгова, Ю. В. Ситникова; Харків. нац. ун-т
міськ. госп-ва ім. О. М. Бекетова. – Харків : ХНУМГ
ім. О. М. Бекетова, 2015. – 106 с.

Автори : Г. А. Кузнецова,
С. М. Ламтюгова,
Ю. В. Ситникова

Рекомендовано для студентів будівельних,

електромеханічних та електротехнічних спеціаль-
ностей як додатковий допоміжний матеріал, а також
для самостійного вивчення теми «Основи матема-
тичного аналізу» в процесі вивчення курсу вищої
математики.

Рецензент: к. ф.-м. н., доц. Л. Б. Коваленко

Рекомендовано кафедрою вищої математики,

протокол № 4 від 26.11.2014 р.

2
 ЗМІСТ

Вступ 4
Роль математичного аналізу в науковому всесвіті 7
1. Основні формули шкільного курсу 10
1.1 Алгебраїчні функції 10
1.1.1 Властивості степенів 10
1.1.2 Многочлени 10
1.1.3 Властивості арифметичних коренів 11
1.2 Тригонометричні функції 12
1.2.1 Співвідношення між тригонометричними 12
функціями одного і того ж аргументу
1.2.2 Формули додавання 12
1.2.3 Формули подвійного аргументу 13
1.2.4 Формули половинного аргументу 13
1.2.5 Формули зниження степеня 14
1.2.6 Формули перетворення суми в добуток 14
1.2.7 Формули перетворення добутку в суму 15
1.2.8 Запис тригонометричних функцій 15
через тангенс половинного кута
1.2.9 Формули зведення 16
1.2.10 Властивості обернених функцій 16
1.2.11 Розв’язки найпростіших тригономет- 17
ричних рівнянь
1.2.12 Значення тригонометричних функцій 18
1.3 Властивості логарифмів 19
1.4 Прогресії 20
1.5 Основні формули комбінаторики. Біном 20
Ньютона
1.6 Числові значення деяких величин 21
2. Властивості та графіки основних 22
елементарних функцій
3
 2.1 Степенева функція 22
2.2 Показникова функція 26
2.3 Логарифмічна функція 26
2.4 Тригонометричні функції 26
2.5 Зворотні тригонометричні функції 28
2.6 Геометричні перетворення графіків функції 29
3. Вступ до математичного аналізу 33
3.1 Границя функції. Нескінченно малі 33
та нескінченно великі величини
3.2 Обчислення границь функції. 36
Розкриття невизначеностей
3.3 Чудові (важливі) границі 40
3.4 Порівняння нескінченно малих 42
3.5 Таблиця еквівалентних нескінченно малих 43
3.6 Неперервність функції 44
3.7 Класифікація точок розриву 46
4. Диференційне числення функції 49
однієї змінної.
. 4.1 Приріст аргументу та функції. 49
Похідна функції
. 4.2 Геометричний зміст похідної. Дотична 50
до графіка функції
4.3 Фізичний зміст похідної 53
4.4 Правила диференціювання 54
4.5 Таблиця похідних 55
4.6 Похідна складеної функції 59
4.7 Логарифмічне диференціювання 59
4.8 Похідна неявної функції 61
4.9 Похідна параметрично заданої функції 61
4.10 Похідні вищих порядків 62
4.11 Диференціал функції та його властивості 66
4.12 Диференціали вищих порядків 69
5. Застосування диференційного числення 71
4
функції однієї змінної числення.
5.1 Основні теореми 71
5.2 Правило Лопіталя 74
5.2.1 Границя відношення двох нескінченно 75
малих величин («невизначеність» виду 0 0 )
5.2.2 Границя відношення двох нескінченно 76
великих величин («невизначеність» виду   )
5.2.3 Границя різниці двох нескінченно великих 77
величин(«невизначеність» виду    )
5.2.4 Границя добутку нескінченно малої і 78
нескінченно великої величин («невизначеність»
виду 0   )
5.2.5 «Невизначеності» виду 1 ,  0 , 00 78
5.3 Монотонність іі екстремуми функції 80
5.4 Найбільше і найменше значення функції 87
на відрізку
5.5. Опуклість (угнутість) і точки 88
перегину функції
5.6 Асимптоти графіка функції 92
5.7 Повне дослідження функції 94
Додатки 102
Список джерел 105

5
 ВСТУП

У довіднику викладено теоретичний матеріал

щодо основ математичного аналізу за такими темами:
«Основні формули шкільного курсу», «Властивості та
графіки основних елементарних функцій», «Диферен-
ційне числення функції однієї змінної», які входять до
курсу вищої математики для студентів 1, 2 курсів бу-
дівельних, електромеханічних та електротехнічних
спеціальностей денної та заочної форм навчання за на-
прямами підготовки 6.060101 «Будівництво», 6.050702
«Електромеханіка», 6.050701 «Електротехніка та елек-
тротехнології».
Довідник «Основи математичного аналізу (частина
1)» складається з 5 розділів: «Основні формули шкіль-
ного курсу»; «Властивості та графіки основних еле-
ментарних функцій»; «Вступ до математичного аналі-
зу»; «Диференційне числення функції однієї змінної»;
«Застосування диференційного числення функції
однієї змінної» та додатків.
Теоретичний матеріал представлено у вигляді
опорних таблиць, які містять: визначення основних
понять та формули, коментарі, зауваження, рисунки,
приклади розв’язання типових задач з застосуванням
зазначеного теоретичного матеріалу.
У додатках подано окремі визначення, теореми та
задачі, розв’язання яких викликає труднощі, або є
допоміжним матеріалом під час розв’язання більш
складних задач.

6
 РОЛЬ МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ В
НАУКОВОМУ ВСЕСВІТІ
Математичний аналіз як самостійна система є ал-
геброю у широкому розумінні цього слова, яка роз-
глядає всі величини як невідомі числа, використо-
вуючи при цьому букви замість арифметичних знаків
– цифр. Аналіз, як такий, поєднує в собі вчення про
рівність із шкільної алгебри, яка утворює першу його
частину, а друга його частина займається дослід-
женням кінцевих та нескінчених величин. Аналіз кін-
цевих величин, називають «Теорією функцій», є вчен-
ня про форми величин яке поєднане у теорії рядів,
сполучень, логарифмів. Аналіз нескінчених величин
зазвичай називають математичним аналізом скла-
дається з трьох розділів диференційного, інтег-
рального та варіаційного числень.
Математичний аналіз має широке наукове поле,
застосовується в фізиці, інформатиці, статистиці, тех-
ніці, економіці, бізнесі, фінансах, медицині, демогра-
фії та інших областях, в яких для рішення проблем
мають бути побудовані математичні моделі та необ-
хідно відшукати оптимальне рішення. Зокрема, майже
всі поняття в класичній механіці та електромагнетизмі
знаходяться у непорушному зв’язку між собою саме
засобами класичного математичного аналізу. Наприк-
лад, якщо відомий розподіл щільності об’єкта, то його
маса, момент інерції, а також повна енергія в потен-
ційному полу можна обчислити за допомогою дифе-
ренційного числення. Інший, не менш яскравий прик-
лад застосування математичного аналізу в механіці –
другий закон Ньютона: історично склалося так, що в
цьому законі термін швидкість ототожнюється зі змі-
7
ною. Так, згідно самого формулювання закону: «Сила
дорівнює масі помноженій на прискорення», оскільки
прискорення – це є похідна за часом від швидкості або
друга похідна за часом від траєкторії або просторо-
вого положення матеріальної точки.
Теорія електромагнетизму Максвела та загальна
теорія відносності Ейнштейна також зазначається мо-
вою диференційного числення. У хімії диференційне
числення застосовується під час визначення швид-
кості реакції та швидкості радіоактивного розпаду. У
біології за допомогою диференційного числення вико-
нуються розрахунки динаміки популяції, з урахування
даних щодо відновлення та смертності окремих видів.
Математичний аналіз застосовується поряд з ін-
шими математичними дисциплінами. Наприклад, його
застосовують разом з лінійною алгеброю, щоб від-
шукати лінійну апроксимацію для множини точок в
області їх визначення. У теорії ймовірностей його еле-
менти застосовують для визначення ймовірності непе-
рервної величини в залежності від щільності її розпо-
ділу. В аналітичні геометрії під час вивчення графіків
функції диференційне числення допомагає пошуку то-
чок мінімуму та максимуму, кутів нахилу, кривизни та
точок перегину кривої.
Теорема Гріна, яка встановлює співвідношення
між криволінійним інтегралом за простою замкненою
кривою С і подвійним інтегралом за плоскою областю
D, обмеженої цією кривою С, використовується у та-
кому відомому інструменті, як планіметр. Цей інс-
трумент застосовують для розрахунку площі плоскої
поверхні на кресленні. Його застосовують для розра-
хунку площі фігури неправильної форми: квітника або
басейну під час проектування будівництва будь-якої
8
його ділянки. Дискретна теорема Гріна, яка
встановлює співвідношення між подвійним інтег-
ралом функції за периметром прямокутника та лі-
нійною комбінацією значення первісної за кутовими
точками прямокутника, дозволяє швидко обчислити
суму площин прямокутних областей, може бути вико-
ристана для ефективного розрахунку суми прямо-
кутних областей на зображенні, для того щоб швидко
описати властивості та ідентифікувати об’єкти.
Математичний аналіз застосовується також для
знаходження наближених розв’язків рівнянь. На
практиці це стандартний засіб рішення диференційних
рівнянь та знаходження коренів у більшості прикладів
застосування. Таким прикладом є метод Ньютона,
метод простої ітерації та метод лінійної апроксимації.
Наприклад, під час розрахунку траєкторії космічних
апаратів застосовується варіант методу Ейлера для
апроксимації криволінійних курсів руху у випадках
відсутності сили тяжіння.
В області медицини математичний аналіз засто-
совується для знаходження оптимального кута розга-
луження кровоносних сосудів, які максимізують потік
крові. Завдяки закону згасання, який інтерпретується у
контексті виводу певних препаратів з тіла людини,
числення застосовується для оцінки рівня дозування
цих медичних препаратів. В ядерній медицині матема-
тичний аналіз допомагає розробляти моделі переносу
випромінювання в цільовій терапії пухлин.
В економіці поняття математичний аналізу такі,
як: границя, граничні витрати і граничний дохід, доз-
воляють визначати, аналізувати та прогнозувати мак-
симальні прибутки та витрати.

9
 1. ОСНОВНІ ФОРМУЛИ ШКІЛЬНОГО
КУРСУ

1.1 АЛГЕБРАЇЧНІ ФУНКЦІЇ

1.1.1 Властивості степенів

Для будь-яких x , y та додатних a , b мають

місце такі рівності:

a0  1; ( ab ) x  a x b x ;
x x
a  a
x
a a  ay x y
;    x ;
b  b
1
a x : a y  a x y ; a x  .
ax
( ax ) y  ax y ;

1.1.2 Многочлени

Для будь-яких a , b, c мають місце такі рівності:

a2  b2  ( a  b ) ( a  b ) ;
( a  b ) 2  a 2  2ab  b 2 ;
( a  b ) 2  a 2  2 ab  b 2 ;
( a  b ) 3  a 3  3 a 2 b  3 ab 2  b 3 ;
( a  b ) 3  a 3  3 a 2 b  3 ab 2  b 3 ;
a 3  b 3  ( a  b ) ( a 2  ab  b 2 ) ;
10
 a 3  b 3  ( a  b ) ( a 2  ab  b 2 ) ;
ax 2  bx  c  a ( x  x1 ) ( x  x2 ) ,
де x1 , x 2  корені рівняння a x 2  b x  c  0 ,
 b  b 2  4ac
x 1, 2  .
2a
Для n  N

an  bn  (a  b) (an1  an2b  an3b2  abn2  bn1 )

.
Якщо n – парне,
an  bn  (a  b) (an1  an2b  an3b2  abn2  bn1) .
Якщо n – непарне,

an  bn  (a  b) (an1  an2b  an3b2  abn2  bn1) .

1.1.3 Властивості арифметичних коренів

Для будь-яких натуральних n , k , більших одиниці,

та будь-яких невід’ємних a , b мають місце такі
рівності:
n n
ab  a  b ;
n
 a
n n
 a a  0  ;
n
a a
n  n
b  0  ; n n
a  b , якщо
b b
0 a b;
 a при a  0,
 a
n k
 a
n k
; a2  a  
 a при a  0;
11
 2n
n k
a 
kn
a ; a 2n  a ;
nk
a a  0 .
n 2n1 2n1
a  ak ; a  
1.2 ТРИГОНОМЕТРИЧНІ ФУНКЦІЇ

(У всіх формулах, наведених у цьому пункті, слід

враховувати область припустимих значень лівої та
правої частини формул)

1.2.1 Співвідношення між тригонометричними

функціями одного і того ж аргументу

sin 2 x  cos 2 x  1 ; tg x  ctg x  1 ;

sin x 1
tg x  1  tg 2 x 
cos x ; cos 2 x ;
cos x 1
ctg x  1  ctg 2 x 
sin x ; sin 2 x .

1.2.2 Формули додавання

sin ( x  y)  sin x cos y  cos x sin y ;

sin ( x  y)  sin x cos y  cos x sin y ;
cos ( x  y)  cos x cos y  sin x sin y ;
cos ( x  y )  cos x cos y  sin x sin y ;

12
 tg x  tg y
tg ( x  y ) 
1  tg x tg y ;
ctg x ctg y  1
ctg ( x  y )  ;
ctg x  ctg y
tg x  tg y
tg ( x  y )  ;
1  tg x tg y
ctg x ctg y  1
ctg ( x  y )  .
ctg x  ctg y

1.2.3 Формули подвійного аргументу

sin 2 x  2 sin x cos x ;

cos 2 x  cos2 x  sin 2 x  2 cos2 x  1  1  2 sin 2 x ;
2 tg x ctg 2 x  1
tg 2 x  ; ctg 2 x 
1  tg 2 x 2 ctg x .

1.2.4 Формули половинного аргументу

x 1  cos x x 1  cos x
sin 2  ; cos 2  ;
2 2 2 2
x 1  cos x x 1  cos x
tg 2  ctg 2 
2 1  cos x ; 2 1  cos x ;
x sin x 1  cos x x sin x 1  cos x
tg   ; ctg  
2 1  cos x sin x 2 1  cos x sin x .

13
 1.2.5 Формули зниження степеня

1  cos 2 x 1  cos 2 x
sin 2 x  ; cos 2 x  .
2 2
1.2.6 Формули перетворення суми в добуток

x y x y
sin x  sin y  2 sin cos ;
2 2
x y x y
sin x  sin y  2 cos sin ;
2 2
x y x y
cos x  cos y  2 cos cos
2 2 ;
x y x y
cos x  cos y  2 sin sin ;
2 2
   
cos x  sin x  2 cos   x   2 sin   x  ;
4  4 
   
cos x  sin x  2 sin  x   2 cos   x  .
4  4 
sin ( x  y )
tg x  tg y 
cos x cos y ;
sin ( x  y )
ctg x  ctg y  ;
sin x sin y

14
 sin ( x  y )
tg x  tg y 
cos x cos y ;
sin ( x  y )
ctg x  ctg y   .
sin x sin y

1.2.7 Формули перетворення добутку в суму

1
sin x sin y (cos(x  y)  cos(x  y)) ;
2
1
cos x cos y  (cos( x  y )  cos( x  y )) ;
2
1
sin x cos y  (sin( x  y )  sin( x  y )) .
2
1.2.8 Запис тригонометричних функцій через
тангенс половинного кута

x x
2 tg 1  tg 2
sin x  2 cos x  2
x ; x;
1  tg 2 1  tg 2
2 2
x x
2 tg 1  tg 2
tg x  2 2
ctg x 
x ; x .
1  tg 2 2 tg
2 2

15
 1.2.9 Формули зведення

Назва функції не Назва функції змінюється

змінюється на подібну

u       3 3
   
2 2 2 2
функ-
ція
 sin  sin   sin  cos  cos   cos   cos 
sin u
cos   cos   cos  sin   sin   sin  sin 
cos u

tg   tg  tg  ctg  ctg  ctg  ctg 

tg u
ctg   ctg  ctg  tg   tg  tg  tg 
ctg u

1.2.10 Властивості обернених функцій

arcsin (  a )   arcsin a, a  1
arccos (  a )    arccos a, a 1
arctg (  a )   arctg a , a  R
arcctg (  a )    arcctg a , a  R

arcsin a  arccos a  , a  1
2

arctg a  arcctg a  , a 1
2

16
 1.2.11 Розв’язки найпростіших
тригонометричних рівнянь

Рівняння Розв’язки рівняння

sin x  a, a 1 x  ( 1) n arcsin a  n, n  Z

cos x  a, a 1 x   arccos a  2 n, n  Z

tg x  a , aR x  arctg a  n , n  Z
ctg x  a , aR x  arcctg a  n , n  Z

Окремі розв’язки тригонометричних

рівнянь

sinx 0  x  n, n  Z ,

sin x   1  x  2n , n  Z ,
2

cos x  0  x  n , n  Z ,
2
cos x  1  x  2 n , n  Z ,
cos x  1  x    2n, n  Z .

17
 1.2.12 Значення тригонометричних функцій

Значення кута Функції


град Рад sin  cos  tg  ctg 
1 2 3 4 5 6
0 o
0 0 1 0 не
існує
  3 3
30 o 3
6 2 2 3
45 o  2 2 1 1
4 2 2
60 o  3  3
3
3 2 2 3
90 o  1 0 не 0
2 існує
180 o  0 1 0 не
існує
270 o 3 1 0 не 0
2 існує
360 o 2 0 1 0 не
існує

18
 1.3 ВЛАСТИВОСТІ ЛОГАРИФМІВ

1. Основна логарифмічна тотожність :

x  a loga x , x  0 , a  0, a  1.
2. Логарифм основи дорівнює одиниці :
log a a  1 .
3. Логарифм одиниці дорівнює нулю :
log a 1  0 .
4. Формула для логарифма добутку :
log a ( x1 x 2 )  log a x1  log a x 2 , x1  0 , x2  0 .
5. Формула для логарифма частки :
x1
log a  log a x1  log a x2 , x1  0 , x2  0 .
x2
6. Формула для логарифма степеня :

log a x p  p log a x , x  0 , p  R .
7. Формула переходу до нової основи логарифма :
log b x
log a x 
log b a , x  0 , b  R , b  0 , b  1 .
Зокрема,
1
log a b  log a b  logb a  1
log b a ;

19
 1.4 ПРОГРЕСІЇ

Арифметична прогресія Геометрична прогресія

a n  a n 1  d , bn  bn 1 q ,
де d – різниця прогресії де q – знаменник
прогресії
Формула n -го члена
a n  a1  (n  1) d bn  b1 q n 1
n  1 , 2 , n  1 , 2 ,
Формула суми перших n членів
a1  a n 1  qn
Sn  n S n  b1 , q 1
2 1 q
Формула для різниці Формула для знаменника
d  a n  a n 1
bn
q
bn 1
Сума натуральних чисел Сума нескінченної
від 1 до n геометричної прогресії
n ( n  1) b1
S S
2 1 q

1.5 ОСНОВНІ ФОРМУЛИ КОМБІНАТОРИКИ.

БІНОМ НЬЮТОНА

Число перестановок з n елементів знаходяться за

формулою
Pn  1  2    ( n  1) n  n ! , 0!  1 .
20
 Число розміщень з n елементів по m елементів
знаходяться за формулою
n!
A mn  n (n  1)  ( n  (m  1))  .
( n  m) !
Число комбінацій з n елементів по m елементів
знаходяться за формулою

m A mn n ( n  1)  ( n  (m  1))
C 
n 
Pm 1  2  m
або
n!
C mn  , C nn  C 0n  1 .
m ! ( n  m) !

Властивості комбінацій:
C mn  C nnm ; C mn  C mn1  C mn11 .
Формула бінома Ньютона має вигляд
n
( a  b) n   C mn a n  m b m  C 0n a n  C1n a n 1b 
m 0

  C nn1a b n1  C nn b n ,
m n!
де C n  – число комбінацій з n
m ! ( n  m) !
елементів по m елементів; n  N .
n
Сума біноміальних коефіцієнтів  C mn  2 n .
m 0

21
1.6 ЧИСЛОВІ ЗНАЧЕННЯ ДЕЯКИХ ВЕЛИЧИН

Позначен- Позначен-
Числове Числове
ня ня
значення значення
величини величини
 3,14159 e 2,71828
2 6,28318 1e 0,36788
 2 1,57080 e2 7,38906
 3 1,04720 e 1,64872
 4 0,78540 lg e 0,43429
 6 0,52360 ln 10 2,30258
1 0,31831 1 радіан 57 o17 45
2 9,86960 1o (град) 0,0174
(рад)

 1,77245 2 1,41421
3
 1,46459 3 1,73205

22
 2. ВЛАСТИВОСТІ ТА ГРАФІКИ
ОСНОВНИХ ЕЛЕМЕНТАРНИХ ФУНКЦІЙ

Аналітичний
вираз Графік функції Властивості
функції
2.1 Степенева функція
y  xn , 1. D( x) : x  (,)
2. E( y) : y  (,) при n – непарному;
n N E( y) : y [0,) при n – парному
3. неперіодична
4. непарна, якщо n – непарне; парна, якщо
n – парне
5. зростає на (,) , якщо n – непарне;
спадає на (,0) , зростає на (0,) , якщо
n – парне
Частинні випадки:
yx

y  x2

23
 y  x3

y2  x

y  xn , 1. D( x) : x  (,0)  (0,)

2. E( y) : x  (,0)  (0,) якщо n – непар-
n N не; якщо n парне E( y) : y [0,)
3. неперіодична
4. непарна, якщо n – непарне; парна, якщо
n парне
5. спадає (,0) , та на (0,) , якщо n –не-
парне; зростає на (,0) та спадає на
(0,) , якщо n – парне
Частинні випадки:

y  x1
або
y 1 x

24
y  x2
або
2
y 1 x

1. D( x) : x  (,) , якщо n – непарне;

n
y x, x [0,) , якщо n – парне
2. E( y) : y  (,) при n – непарному;
nN,
E( y) : y [0,) при n – парному
n. 1 3. неперіодична
4. непарна, якщо n – непарне; загального
вигляду, якщо n парне
5. зростає на (,) , якщо n – непарне;
зростає на [0,) , якщо n – парне
Частинні випадки:
y x

y 3 x

25
 2.2 Показникова функція
1. D( x) : x  (,)
y  ax , 2. E( y) : y  (0,)
(a  0, 3. неперіодична
4.загального виду
a 1) 5. зростає на
(,) , якщо
a 1; спадає на
(,) , якщо
0  a 1
2.3 Логарифмічна функція
y  loga x 1. D( x) : x  (0,)
2. E( y) : y  (,)
(a  0, 3. неперіодична
a  1) 4. загального виду
5. зростає на (0,) ,
якщо a  1; спадає
на (0,) , якщо
0  a 1

2.4 Тригонометричні функції

1. D( x) : x  (,)
y  sin x
2. E ( y ) : y  [ 1,1]
3. період T  2
4. непарна
5. зростає на [   2  2n ,  2  2n] ;
спадає на [ 2  2n , 3 2  2n] , nZ

26
y  cos x 1. D( x) : x  (,)
2. E ( y ) : y  [ 1,1]
3. період T  2
4. парна
5. зростає на [   2n,2n] ; спадає на
[ 2n,   2n] , nZ

y  tgx 1. D(x) : x ( 2  n,

 2  n) , nZ
2. E( y) : y  (,)
3. період T  
4. непарна
5. зростає на (   2  n,  2  n) nZ

1. D(x) : x (n,   n)
y  ctgx
nZ
2. E( y) : y  (,)
3. період T  
4. непарна
5. зростає на (n,   n) nZ

27
 2.5 Зворотні тригонометричні функції
 
y  arcsinx 1. D ( x) : x  [ 1,1] 2. E( y) : y  ( , )
2 2
3. неперіодична 4. непарна
5. зростаюча

y  arccos x 1. D ( x) : x  [ 1,1] 2. E ( y ) : y  (0,  )

3. неперіодична 4. загального вигляду
5. спадаюча

y  arctgx  
1. D( x) : x  (,) 2. E( y) : y  ( , )
2 2
3. неперіодична 4. непарна
5. зростаюча

y  arcctgx 1. D( x) : x  (,) 2. E ( y ) : y  (0,  )

3. неперіодична 4. загального вигляду
5. спадаюча

28
 2.6 Геометричні перетворення графіків функції
Якщо відомо графік функції y  f (x) , то за допомо-
гою геометричних перетворень можна побудувати
графік більш складної функції. Для цього слід дотри-
муватися таких правил, як:
1) графік функції y  A  f (x) отримують з гра-
фіка функції y  f (x) завдяки «розтягуванню»
вздовж осі 0 y у A разів, якщо A  1 , і «стисненню»
вздовж осі 0 y у 1 A разів, якщо 0  A  1;
2) графік функції y  f (  x) отримують завдяки
«розтягуванню» графіка функції y  f (x) вздовж осі
0x у 1  разів, якщо 0    1 і «стисненню» вздовж
осі 0x у  якщо   1 ;
3) графік функції y  f ( x  b) отримують завдяки
паралельному перенесенню графіка функції y  f (x)
у від’ємному напрямку осі 0x на b при b  0 , і у до-
датному напрямку – при b  0 ;
4) графік функції y  f ( x)  M отримують зав-
дяки паралельному перенесенню графіка функції
y  f (x) у від’ємному напрямку осі 0 y в додатному
напрямку осі 0 y на M , якщо M  0 , і у від’ємному
напрямку на M при M  0 ;
5) графік функції y   f (x) отримують завдяки
симетричному відображенню (дзеркальне відображен-
ня) графіка функції y  f (x) відносно осі 0x ;
29
 6) графік функції y  f (x) отримують завдяки
симетричному відображенню (дзеркальне відображен-
ня) графіка функції y  f (x) відносно осі 0 y ;
7) графік функції y  f (x) отримують з графіка
функції y  f (x) наступним чином: частина графіка
функції y  f (x) , що розташована над віссю 0x (де
f ( x)  0 ), не змінюється, а частина графіка функції
y  f (x) , що розташована під віссю 0x (де f ( x)  0 ),
відображається симетрично осі 0x ;
8) графік функції y  f ( x ) отримують з графіка
функції y  f (x) наступним чином: при x  0 графік
функції y  f (x) не змінюється, при x  0 частина
графіка відображається симетрично осі 0 y .
Зауваження. Відомими графіками функції y  f (x)
вважають графіки елементарних функцій.
Розглянемо практичне застосування зазначених
нами правил геометричних перетворень графіків
функцій на прикладах побудувати графік декількох
функції.
ПРИКЛАД 1. Побудувати графік функції
y  4 cos 2 x  1 .
Розв’язання: Для побудови графіка зазначеної
функції виконаємо такі геометричні перетворення
графіка y  cos x :
1) побудуємо графік функції y  cos x (рис.1);
2) побудуємо графік функції y  4 cos x , для цьо
30
го розтягуванню» вздовж осі 0 y у 4 разів графік фун-
кції y  cos x , а також врахуємо той факт що коефі-
цієнт від’ємний, отримаємо графік на рис.1 позначе-
ний пунктирною лінією;
3) побудуємо графік функції y  4 cos 2 x , для
цього графік функції y  4 cos x стиснемо вздовж
осі 0x у 2 рази, оскільки 2  1 (дивись п. 2), отримає-
мо графік на рис.1 позначений жирною пунктирною
лінією;
4) побудуємо графік функції y  4 cos 2 x  1 , для
цього виконаємо паралельний перенос графіка функції
y  4 cos 2 x у додатному напрямку осі 0 y на 1, ре-
зультат представлено на рис. 1.

Рис. 1

31
ПРИКЛАД 2. Побудувати графік функції
y  ( x  1) 2  3
Розв’язання: Для побудови графіка заданої функції
виконаємо такі геометричні перетворення графіка
y  x2 :
2
1) побудуємо графік функції y  x (рис. 2);
y   x  1 , пара-
2
2) побудуємо графік функції
2
лельним перенесенням графіка функції y  x
ліворуч по осі 0x на 1 одиницю (рис. 2);
2
3) побудуємо графік функції y  ( x  1)  3 пара-
лельним перенесенням графіка функції y   x  1 у
2

від’ємному напряму по осі 0 y на 3 одиниці (рис. 2).

Рис. 2

32
3. ВСТУП ДО МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ
2.1 ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ. НЕСКІНЧЕННО
МАЛІ ТА НЕСКІНЧЕНО ВЕЛИКІ
ВЕЛИЧИНИ

Визначення поняття
Аналітичний вираз Властивості

Число b називають Основні теореми:

границею функції f (x) 1.
при x  x0 (читається: « x lim(u1  u2 )  limu1  limu2 .
прямує до x0 ») якщо при 2.
lim(u1  u2 )  limu1  limu2 .
наближені x до x0 - хоч
3.
праворуч хоч ліворуч, - lim(u1  u2 )  limu1  limu2 .
значення f (x) необмежено
u1 limu1
наближається («прямує») 4. lim( )  ,
до b . u2 limu2
Записуємо: lim f ( x )  b limu2  0
x  x0
5. lim(C  u)  C  limu .
АБО: Число b називають
границею функції f (x)
при x  x0 , якщо величина
f (x)  b скільки завгодно
мала при достатній малості
величини x  x0 .
ПРИКЛАД. Обчислити границі:
а) lim (7 x 2  3x  4) ; б) lim 3 x  7 .
x2 x 3 2 x  21
Розв’язання:
2 2
а) lim (7 x  3 x  4)  lim (7  2  3  2  4)  lim 26  26 ;
x 2 x 2 x2
33
 lim (3  3  7) lim 2 2
б) lim 3 x  7  x 3
 x 3
 .
x 3 2 x  21 lim (2  3  21) lim (15) 15
x 3 x3

Функція (x) називається 1. Алгебраїчна сума не-

нескінченно малою вели- скінченно малих величин
чиною при x  x0 , або при дорівнює нескінченно ма-
лій величині.
x   , якщо її границя до-
2. Добуток нескінченно ма-
рівнює нулю:
лої величини на обмежену
lim  ( x )  0 . функцію є величина нес-
x  x0
кінченно мала.
3. Частка від ділення не-
скінченно малої величини
на функцію, границя якої
відрізняється від 0, є вели-
чина нескінчена мала (див.
Додаток 1 ).
4. Нескінченно мала вели-
чини є обмеженою.
ПРИКЛАД 1. Функція 1  cos  є нескінченно малою
величиною при   0 , оскільки lim( 1  cos  )  0 .
 0
Кажуть, що «величина 1  cos  нескінченно мала, як-
що нескінченно мала  ».
ПРИКЛАД 2. Величина 3 x  7 при x  3 не є нескін-
2 x  21
ченно малою, оскільки її границя дорівнює  2 15 .
ПРИКЛАД 3. Функція x 2  4 є нескінченно малою ве-
личиною при x   2 . А при x  1 не є нескінченно
малою величиною.
Зауваження. З усіх сталих величин лише нуль є нескін-
ченно малою величиною.
34
Функція (x) називається 1. Не існує сталої величи-
нескінченно великою ни, яка є нескінченно вели-
величиною при x  x0 , кою.
2. Добуток сталої відмінної
якщо її границя дорівнює
від нуля величини C на не-
нескінченості:
скінченно велику є нескін-
lim  ( x )   ченно великою величиною.
x  x0
3. Добуток двох нескін-
ченно великих величин є
нескінченно великою ве-
личиною (див. Додаток 2 ).
ПРИКЛАД 1.Функція tgx є нескінченно великою вели-
чиною при x   2 .
ПРИКЛАД 2. Функція 1 x є нескінченно великою вели-
чиною при x  0 , тобто тоді, коли величина x є не-
скінченно малою величиною, оскільки при наближені
x до 0 , абсолютне значення 1 x необмежено зростає.

Зауваження. Вираз «абсолютне значення величини y

необмежено зростає» має значення, що y з деякого
моменту залишається більшим за будь-яке наперед за-
дане додатного числа. У зв’язку з цим уточнюємо визна-
чення нескінченно великої величини так:
Функція (x) називається нескінченно великою вели-
чиною при x  x0 , якщо абсолютне значення (x) за-
лишається більшим за будь-яке наперед задане додатне
число M у будь-якому випадку коли абсолютне значен-
ня x  x0 менше деякого додатного числа  (яке зале-
жить від M )
35
 3.2 ОБЧИСЛЕННЯ ГРАНИЦЬ ФУНКЦІЇ.
РОЗКРИТТЯ НЕВИЗНАЧЕНОСТЕЙ

Назва та вигляд Правило розкриття

невизначеності
0 Для розкриття невизначеності виду
0 0 для многочленів P( x ) Q ( x ) треба
0
чисельник P( x ) і знаменник Q ( x )
для
многочленів розкласти на множники та скоротити
дріб, а потім перейти до границі.
3x 4  5 x 3  5 x  2
ПРИКЛАД 1. Знайти границю lim .
x 2 x2  4
3x4  5x3  5x  2 0
Розв’язання: lim  
x 2 x2  4 0
_ 3x 4  5 x 3  5 x  2 x2
3x 4  6 x 3 3x 3  x 2  2 x  1
_ x3  5x  2
x3  2 x2
 _ 2 x2  5x  2 

2x2  4x
_ x2
 x2
0
( x  2 ) (3 x 3  x 2  2 x  1) 3x 3  x 2  2 x  1
 lim  lim 
x 2 ( x  2) ( x  2 ) x 2 x2
3  23  22  2  2  1 3
 7 .
22 4

36
 3x2  5x  2
ПРИКЛАД 2. Знайти границю lim .
x 1 x3 1
3x 2  5 x  2 3 12  5 1  2 0
Розв’язання: lim   
x 1 x3  1 13  1 0
3x 2  5 x  2  0 3( x  1) ( x  2 3 ) x2 3
  lim 2
 3 lim 2 
x1  1; x2  2 3 x  1 ( x  1) ( x  x  1) x 1 x  x  1

1 2 3 1
 3  .
12  1  1 3
0 Для розкриття невизначеності виду
0 0 для ірраціональних виразів треба
0
спочатку відповідним чином позба-
для витись ірраціональності, що дає
ірраціональних нуль, потім скоротити дріб, і,
виразів нарешті, перейти до границі.
Зауваження. Щоб позбавитися ірра-
ціональності необхідно і чисельник і
знаменник помножити на відповідно
протилежне та скористатися форму-
лами скороченого множення (див. п.
1.1.2 Многочлени).
5x 1  3
ПРИКЛАД 1. Знайти границю lim .
x 2 4 x 2  5 x  6

Розв’язання:
Помножимо і чисельник, і знаменник на 5x  1  3

lim
5x 1  3 0
  lim

5x 1  3  5x 1  3 

2
x 2 4 x  5 x  6 
0 x 2 4 x 2  5 x  6  5x 1  3 
1 5x 1  9 1
 lim  lim 2  
x 2 5 x  1  3 x 2 4 x  5 x  6 5 2 1  3

37
 5 x  10 4 x 2  5x  6  0 1
 lim 2   
x 2 4 x  5 x  6 x1  2 ; x2   3 4 6
5( x  2) 5 1 5 1 5
 lim  lim   lim  .
x  2 4( x  2 ) ( x  3 4 ) 4 x 2 x  3 4 4 x 2 2  3 4 11
3
4x  4  2
ПРИКЛАД 2. Знайти границю lim
x  3  3x  x
Розв’язання:
Помножимо і чисельник і знаменник на  3x  x ,
щоб позбавитися ірраціональності у знаменнику, а

також на вираз 3 (4 x  4) 2  23 4 x  4  4 щоб позбави- 
тися ірраціональності у чисельнику
3
4x  4  2 0
lim  
x  3  3x  x 0

 lim
3
4x  4  2  (4 x  4)  2 4 x  4  4  3x  x  
3 2 3

x  3
  3x  x    3x  x  (4 x  4)  2 4 x  4  4
3 2 3

 3x  x 4x  4  8
 lim  lim 
x  3 3
(4 x  4 ) 2  23 4 x  4  4 x  3  3x  x 2

 3  ( 3)  ( 3) 4( x  3)
  lim 
3 2 x  3  x (3  x )
(4  ( 3)  4)  23 4  ( 3)  4  4
6 1 1 2
  ( 4 ) lim 2  .
12 x  3 x 3 3
 Для розкриття невизначеності виду
  для многочленів P( x ) Q( x )

треба чисельник P( x ) і знаменник
для
Q ( x ) поділити на найвищий степінь
многочленів
x , а потім перейти до границі.

38
 Зауваження. Це правило справедливе
для всіх випадків нескінченно
великих величин  ,   чи   ,
тобто знак символу  можна не
уточнювати.
5x 2  4 x  7
ПРИКЛАД 1. Знайти границю lim .
x   8 x 2  3 x  6

Розв’язання: Поділимо і чисельник і знаменник на x 2 :

5x 2  4 x  7  5  4 x  7 x2 5
lim   lim  ,
x   8x 2  3x  6  x   8  3 x  6 x 2 8
4 3 7 6
оскільки lim  0 , lim  0 , lim 2  0 , lim 2  0 .
x   x x   x x   x x   x

5x 3  4 x  7
ПРИКЛАД 2. Знайти границю lim .
x  8 x 4  3x 2  6

Розв’язання: Поділимо і чисельник і знаменник на x 3 :

5x 3  4 x  7  5  4 x 2  7 x3 5 5
lim 4 2
  lim 3
 lim   0.
x   8 x  3x  6  x  8x  3 x  6 x x  8x 

2x5  5x3  4x  6
ПРИКЛАД 3. Знайти границю lim .
x  4 x 4  3x  1
Розв’язання: Поділимо і чисельник і знаменник на x 5 :
2x5  5x3  4x  6  2  5 x2  4 x4  6 x5
lim   lim 
x  4 x 4  3x  1  x  4 x  3 x 4  1 x 5
2000
lim 
x  000

(Див. Додаток 3)

39
 3.3 ЧУДОВІ (ВАЖЛИВІ) ГРАНИЦІ

Назва Аналітичний вираз Наслідки

Перша tg  0
lim   1.
чудова  0  0
границя sin  0 arcsin  0
lim   1. lim  1.
 0  0  0  0
arctg  0
lim   1.
 0  0
sin 2 5 x
ПРИКЛАД 1. Знайти границю lim .
x0 x
Розв’язання:
sin 2 5 x 0 sin 5 x  sin 5 x 5  sin 5 x  sin 5 x
lim   lim  lim 
x0 x 0 x0 x x0 5 x
sin 5 x
 lim  lim sin 5 x  1  lim sin 5 x  1  sin 0  0 .
x0 5 x x0 x0

1  cos2 x
ПРИКЛАД 2. Знайти границю: lim .
x 0 x tg x
Розв’язання:
1  cos 2 x 0 sin 2 x sin x
lim   lim  lim  lim cos x  1 1  1 .
x 0 x tg x 0 x 0 sin x x0 x x0
x
cos x
Друга  1


lim 1    1  e lim 1   1   1  e
чудова  0
 
 
границя
2 x 1
 x 5
ПРИКЛАД 1. Знайти границю: lim   .
x   x  2 

40
Розв’язання:
2 x 1 2 x 1
 x 5    x  5 
lim    1  lim 1    1  
x   x  2  x    x  2 
x  2 7
2 x 1  ( 2 x 1)
 7   7  7 x  2
 lim 1    lim 1   
x   x2 x  x2
7 ( 2 x 1) 2 1 x 2 0
lim  7 lim 7 14
 e x x2 e x 1 2 x e 1 0 e .

1x
ПРИКЛАД 2. Знайти границю lim 1  sin x  .
x 0
Розв’язання:
lim 1  sin x 1 x  1  lim 1  sin x 1 sin x   sin x x  
x0 x 0
 
 e xlim
0
sin x x
 e1  e .
ПРИКЛАД 3. Знайти границю lim 3  x ln 3 x  4  ln 3x  .
x0

Розв’язання:
lim 3  x ln 3 x  4   ln 3 x      
x 0
3 x 3 x
 3x  4   3x  4 
 lim ln    ln lim    1 
x 0
 3x  x 0
 3x 
3 x 3 x  4  3 x 
 3x  4   4  3 x   4 
 ln lim1   1  ln lim1   
x 0
 3x  x 0
 3x 
3 x  4  lim
4 x 12 4
4
 3x  3x 3
 ln lim e  ln e x 0
 ln e  .
x0 3

41
 3.4 ПОРІВНЯННЯ НЕСКІНЧЕНО МАЛИХ
ВЕЛИЧИН

Ознаки порівняння Приклад


Якщо lim  0 , то  Нехай   х 5 ,   х , n  1 ,
 х  0 . Тоді
називається нескінченно lim ( /  )  lim x 5 x   lim x 4  0 .
малою вищого порядку х0 х0 х0

Отже,    () .
малості порівняно з  і
позначається    ()
(див. Додаток 1).
 3
Якщо lim k  A  0 , то Нехай   4х ,   х , х  0 .
 Тоді
 називається нескін-    
lim  /  3  lim 4 x 3 x 3  4 .
х 0 х 0
ченно малою k -го по-
рядку малості порівняно Отже, величина  є нескін-
з . ченно малою третього поряд-
ку малості відносно  .
 Нехай   sin 2 х ,   х,
Якщо lim  A  0 , то 
 х  0 . Тоді
і  називаються lim ( / )  lim (sin 2 x / x)  2 .
х 0 х0
нескінченно малими Отже, нескінченно малі  і 
одного порядку малості.
одного порядку.
 2
Якщо lim  1 , то  і  Нехай   ( х  1) / х ,   1 / х ,
 х   . Тоді
називаються еквіва- x 1 1
лентними нескінченно lim  /    lim : lim 
х  х 
x 2 х 
x .
малими, позначається  lim (1  1 / х )  1 .
х
 ~  (див. Додаток 1).
Отже,  ~  .

42
Якщо відношення  /  Нехай   х sin(1 / х ) ,   х ,
не має ні скінченної, ні х  0 . Тоді
нескінченної границі, то x  sin 1 x 
 і  називаються lim  /    lim 
х0 х0 x
непорівнянними не-  lim sin(1 / х )
х 0
скінченно малими.
не існує. Отже,  і  –
непорівнянні.

3.5 ТАБЛИЦЯ ЕКВІВАЛЕНТНИХ

НЕСКІНЧЕНО МАЛИХ ВЕЛИЧИН

sin x ~ x
x0
arctg x ~ x
x0
a x  1 ~ x ln a
x 0

tg x ~ x
x 0
1  cos x ~ x 2 2 ln (1  x) ~ x
x0
x 0

arcsin x ~ x
x 0
ex 1 ~ x (1  x )  1 ~ x
x 0 x 0

ПРИКЛАД. Обчислити границі:

1) lim

ln 1  6 x 2
;
 2
2) lim arcsin 3 x  x .
x 0 arctg x x0
1 7 1 x
Розв’язання: 1) lim

ln 1  6 x 2 0
 
  ln 1  6 x 2 ~ 6 x 2 ;
x  0 arctg x 0
 6x2
arctg x ~ x  lim 0;
x 0 x
arcsin 3 x  x 2 0
2) lim   arcsin 3 x ~ 3 x ;
x0
1 7 1 x 0
x 3x  x 2 x(3  x) (3  x)
1 7 1 x ~  = lim  lim  lim  21.
7 x 0 x 7 x 0 x 7 x 0 1 7
43
 3.6 НЕПЕРЕВНІСТЬ ФУНКЦІЇ

Визначення Властивості
Функція f (x) 1. Сума, різниця та
називається добуток двох функцій
неперервною у точці неперервних у точці x  a
x  a , якщо виконують- неперервна у цій точці.
ся такі умови: Частка двох функцій,
1) при x  a функція неперервних у точці x  a ,
f (x) має певне неперервна, якщо дільник не
значення b ; дорівнює нулю.
2) при x  a функція 2. Якщо функція x  a
f (x) має границю, неперервна при деякому
значенні x , то приріст функ-
яка теж дорівнює b . ції нескінченно мале при не-
Якщо порушується хоча
скінченно малому прирості
б одна умова функція
аргументу.
називається розривною
3. Якщо функція
у точці x  a ю
y  f (u) неперервна у точці
u 0 , а функція u  (x) непе-
рервна у точці u 0   x0  то
складна функція y  f (x)
неперервна у точці x0 .
2
ПРИКЛАД. Функція f ( x)  неперервна у точці
x 4
x  5 , оскільки при x  5 вона має значення 2 , при
x  5 функція має границю, яка також дорівнює 2 .
Але у точці x  4 функція має розрив, тому що не ви-
конується перша умова ( f (4) не має значення), а

44
 2
також й друга lim 
x4 x4
Функція f (x) нази- 1. Якщо функція f (x)
вається неперервною неперервна на відрізку a, b ,
на відрізку, якщо вона то вона обмежена на цьому
неперервна у кожній відрізку (див. Додаток 4).
точці цього відрізка
разом з його кінцями. 2. Якщо функція f (x)
неперервна на відрізку a, b
(рис. 3), то вона досягає на
цьому відрізку найменшого
m та найбільшого значення
M (теорема Вейерштраса).

у=f(х)
М
m
а х2 х1 b х
Рис. 3
.
3. Якщо функція f (x)
неперервна на відрізку a, b і
значення її на кінцях цього
відрізку f (a) та f (b) мають
протилежні знаки (рис. 4), то
всередині відрізку знайдеться
точка   a, b така, що
45
 f ( )  0 (теорема Больцано-
Коши).

у у=f(х)
f(b)

а  b
) f(a) х

Рис. 4

2
ПРИКЛАД. Функція f ( x)  x неперервна на відрізку
 2,3 (див. п. 2, графік функції)

3.7 КЛАСИФІКАЦІЯ ТОЧОК РОЗРИВУ ТА

ПРАВИЛО ЇХ ЗНАХОДЖЕННЯ

Назва Визначення
Точка розриву першого Точка x0 називається
роду точкою розриву першого
роду, якщо існують
односторонні границі
функції ліворуч та праворуч
при x  x0 , але не рівні
одна до одної.
Точка розриву другого Точка x0 називається точ-
роду кою розриву другого роду,
якщо хоча б одна з однос-
торонніх границь дорівнює
46
 нескінченості або не існує.
Точка усувного розриву Точка x0 називається точ-
кою усувного розриву, якщо
при x  x0 існує і границя
функції, але не дорівнює
значенню функції у цій
точці.
Точка розриву Якщо в точці розриву ІІ
нескінченний стрибок роду x0 існують одна нес-
кінченна одностороння гра-
ниця, а інша – скінченна чи
нескінченна, то маємо
нескінченний стрибок.
Правило. Для знаходження точок розриву функції
f (x ) і визначення їх характеру треба:
1) знайти можливі точки розриву (скінченні кінці
інтервалів області визначення; точки, в яких
змінюється характер задання функції, і т.п.);
2) у кожній «підозрілій» точці x0 обчислити , як-
що існують, значення функції f ( x0 ) та обидві одно-
сторонні границі lim f ( x )  A1 і lim f ( x )  A2 ;
x  x0  0 x  x0  0

3) з аналізу отриманих значень зробити висновок

про наявність і характер розриву.
ПРИКЛАД 1. Дослідити на неперервність функцію,
визначити точки розриву функції та побудувати її
2
графік у  3  1 / х
2
Розв’язання: Функція у  3 1/ х невизначена у точці
2 2
x  0 . Розглянемо lim 3 1 / х  0 і lim 3 1 / х  0 .
x  0 x  0

Якщо довизначити функцію рівністю f (0)  0 , то

47
дістанемо неперервну у точці x  0 функцію.
Отже,маємо усувний розрив (рис. 5).

y
1
2
y  3 1 x
O x
Рис. 5
ПРИКЛАД 2. Дослідити на неперервність функцію та
2 /( x  1)
побудувати її графік у  f ( x )   2  3 , x  1; .
 log 2 x, x 1

Розв’язання: Функція  2 2 /( x  1)  3 , x  1 ;
у  f (x)  
 log 2 x , x  1
визначена на всій числовій прямій, крім точки x  1 ,
а в точці x  1 змінюється її аналітичний вираз. Тому
маємо дві точки, що «підозрілі» на розрив. У точці
x  1 (ліворуч та праворуч від неї) маємо:
 
lim 2 2 /( x 1)  3  3;
x  10

y
22 /( x 1)  3, x  1; x  1 0

lim 2 2 /( x 1)  3   . 
у
 log2 x , x  1 Тож, у точці x  1 фун-
1 кція має нескінченний
O стрибок (рис. 6). У точці
1 1 1 x x  1 маємо:
2
3 
lim 22 /( x1)  3  1;
x10

Рис. 6 lim log2 x  0 ; f (1)  log21 0.
x 10

Отже, у точці x  1 функція має скінченний стрибок

висотою 1 (рис. 6).
48
4. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЇ
ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ
4.1 ПРИРІСТ АРГУМЕНТУ ТА ФУНКЦІЇ.
ПОХІДНА ФУНКЦІЇ

Нехай x , x0 - два значення аргументу з області

визначення функції y  f ( x ) .
Різниця x  x0 називається
Приріст аргументу приростом аргументу
(позначається x , читається
x  x  x0 «дельта ікс»).

Зміна значення функції на

Приріст функції величину y  f ( x)  f ( x0 ) 
 f ( x0  x)  f ( x0 )
y  f ( x0  x )  f ( x0 )
називається приростом
функції y  f ( x ) у точці x0
(можна також позначати f
або f ( x0 ) ).
y Визначення. Похідною
y   lim
x 0 x функції y  f ( x ) в точці x
називається границя
f ( x  x)  f ( x ) відношення приросту
y   lim
x 0 x функції в точці x до
приросту аргументу, коли
приріст аргументу прямує
до нуля (можна позначати
y  або f ( x ) ).
Операція знаходження похідної називається
диференціюванням.
49
 4.2 ГЕОМЕТРИЧНИЙ ЗМІСТ ПОХІДНОЇ.
ДОТИЧНА ДО ГРАФІКА ФУНКЦІЇ

L f ( x0 )  tg
у N
f(x0+Δx) k  tg  f ( x0 ) , де k -
K
кутовий коефіцієнт
M дотичної;
f(x0) P
y  y0  f ( x0 )( x  x0 ) -
Q
α0 α рівняння дотичної до
0 x0 x0+Δ х графіка функції
Рис. 7 y  f ( x ) в точці з
абсцисою x0 .
Нехай дано деяку лінію L і на ній точку М (рис. 7).
Візьмемо на лінії L деяку точку N, яка не збігається з
точкою М. Пряма МN є січною для лінії L. Нехай
тепер точка N наближається до точки М, залишаючись
на лінії L. Тоді кожному положенню точки N
відповідатиме своя січна і усі ці січні проходитимуть
через точку М.
Дотичною до лінії L у точці М називається граничне
положення МK січної MN, якщо точка N прямує до
точки М. Нехай y  f ( x ) – деяка функція, графіком
якої є лінія L, диференційована у точці x0 . У
декартовій прямокутній системі координат точка М,
яка лежить на графіку функції y  f ( x ) має
координати ( x0 ; f ( x0 )) .
Нехай точка N належить графіку функції (рис. 7) і має
координати ( x0  x; f ( x0  x)) . Проведемо через точку
М пряму, паралельну Ox , і позначимо точку її
перетину з прямою x  x0  x через Р. Розглянемо

50
прямокутний трикутник ΜΝΡ.
Відношення ( f ( x0  x)  f ( x0 )) x  tg дорівнює
тангенсу кута нахилу січної MN до додатного напряму
осі Ox .
Якщо приріст x  0 , то геометрично це означає, що
точка N ( x0  x ; y0  y ) рухатиметься по лінії L,
наближаючись до точки М, а кут  прямуватиме до
кута  0 – кута нахилу дотичної до додатного напряму
осі Ox . Тоді lim ( f ( x0  x )  f ( x0 )) x   lim tg .
x  0 x  0

Оскільки границя лівої частини рівності дорівнює

y0  f ( x0 ) , а границя правої частини дорівнює tg 0 ,
тому tg 0  y0 . Тобто значення похідної функції f ( x ) ,
у точці x0 , дорівнює тангенсу кута нахилу дотичної.
Геометричний зміст похідної: значення похідної в
точці x0 дорівнює кутовому коефіцієнту дотичної до
графіка функції в точці з абсцисою x0 і дорівнює
тангенсу кута нахилу цієї дотичної до осі абсцис (кут
відлічується від додатного напрямку осі Ox проти
годинникової стрілки).
ПРИКЛАД 1. Скласти рівняння дотичної до кривої
y  x  2 , якщо дотична паралельна до прямої
y  2x  7 .
Розв’язання: За умовою задачі відомо, що дотична
паралельна прямій y  2 x  7 , а це означає, що кутовий
коефіцієнт дотичної дорівнює кутовому коефіцієнту
даної прямої, тобто k  2 . Щоб визначити координати
точки дотику, знайдемо похідну від рівняння кривої
y  x2: y   1 (2 x  2) і прирівняємо до
коефіцієнту дотичної (використовуючи геометричний
51
зміст похідної функції),отримаємо:
1 (2 x  2)  2; (1  4 x  2) (2 x  2)  0;1  4 x  2  0 і
2 x  2  0; 4 x  2  1 і x  2; x  2  1 16 і x  2; x  33 16.
Отже, абсциса точки дотику дорівнює x0  33 16 .
Знайдемо значення ординати точки дотику,
підставимо x0  33 16 в рівняння кривої y  x  2 .
Отримаємо: y0  y (33 16)  33 16  2  1 4. Тепер всі
знайдені величини підставимо у рівняння дотичної
y  y0  f ( x0 )( x  x0 ) , отримаємо: y  1 4  2( x  33 16) .
Перетворимо рівняння дотичної до загального виду:
2 x  y  31 8  0 .
ПРИКЛАД 2. З’ясувати, в яких точках кривої
y  sin 2 x її дотична утворює з віссю Ox кут  4 .
Розв’язання: Знайдемо похідну функції: y   2cos 2 x .
Так як кутовий коефіцієнт дотичної дорівнює тангенсу
кута нахилу дотичної до вісі Ox , тоді:
tg  4  1  2 cos 2 x  1; cos 2 x  1 2; 2 x    3  2 n , n  Z;
x    6   n, n  Z - шукані точки.
Пряма MQ (рис. 7), яка проходить через точку дотику
М і перпендикулярна до дотичної МK, називається
нормальною прямою (нормаллю). Її рівняння
1
y  y0  ( x  x0 )
f ( x0 )
ПРИКЛАД. Записати рівняння нормалі до кривої
y  3tg 4 x у точці з абсцисою x0   16 .
Розв’язання: Знайдемо похідну функції
2
 
y  (3tg 4 x)  12 cos 4 x . Знайдемо значення похідної у
точці x0   16 : y ( x0 )  y( 16)  12 cos 2 ( 4) 

52
 12 (1 2) 2  24 . Знайдемо значення функції в точці
x0   16 : y0  y ( x0 )  y ( 16)  3tg ( 4)  3 . Підставимо
знайдені значення в рівняння нормалі:
y  3  1 24  ( x   16) , x 24  y  3   384  0 -
отримали шукане рівняння нормалі.

4.3 ФІЗИЧНИЙ ЗМІСТ ПОХІНОЇ

Нехай матеріальна точка рухається під дією деяких

сил. Візьмемо будь-який момент часу t0 і розглянемо
проміжок часу t від моменту t0 до моменту
t  t0  t . За цей проміжок часу точка пройде певний
шлях, який позначимо через S (t0 ) . Цей шлях –
функція t . За відомим з фізики означенням,
відношення S (t0 ) t є середня швидкість руху точки
за час t . Розглядатимемо дедалі коротші проміжки
t , що прямують до нуля. Границя
lim S (t0 ) t  S (t0 )  v(t0 )
t  0

є миттєвою швидкістю точки у момент часу t0 .

Отже, миттєва швидкість v нерівномірного
прямолінійного руху є похідна від функції, яка
виражає залежність пройденого шляху S від часу t :
v  S (t ) .
ПРИКЛАД 1. Закон руху матеріальної точки
S  5 2 t 2  4t  6 . В який момент часу швидкість її буде
дорівнювати 2 м/с?
Розв’язання: Застосовуючи фізичний зміст похідної,
знайдемо швидкість руху матеріальної точки, як
похідну від пройденого шляху:

53
 v(t )  S (t )  (5 2 t 2  4t  6)  5t  4 . Відомо, що швид-
кість в момент часу t0 дорівнює 2 м/с, тоді:
v(t0 )  2;5t  4  2; t  6 5  1 15 (ч).
ПРИКЛАД 2. Дві матеріальні точки рухаються за за-
конами: x1  5t 2  t  6 і x2  4t 2  18 . В який момент ча-
су їх швидкості будуть рівними?
Розв’язання: Застосовуючи фізичний зміст похідної,
знайдемо швидкість руху матеріальних точок, як
похідну від пройденого шляху:
v1 (t )  x1  10t  1 і v2 (t )  x2  8t .
За умовою задачі ці швидкості рівні, з цієї умови
знайдемо шуканий момент часу:
10t  1  8t ; 2t  1; t  1 2 .

4.4 ПРАВИЛА ДИФЕРЕНЦІЮВАННЯ

Формула Правило

(C  u )  C  u  Сталий множник можна виносити

за знак похідної.
( C - стала)

ПРИКЛАД. (9  x)  9  x  9 .
Похідна суми (різниці)
диференційованих функцій
(u  v )  u   v дорівнює сумі (різниці) їх
похідних.
ПРИКЛАД. (sin x  3)  (sin x)  3  cos x .
Похідна добутку дорівнює сумі
 
(u  v)  u  v  u  v  добутку похідної першої функції
на другу функцію та добутку
54
 похідної другої функції на першу
функцію
ПРИКЛАД. ( x 2  cos x)  ( x 2 )  cos x  x 2  (cos x) 
 2 x  cos x  x 2  sin x.
Похідна частки дорівнює від-
ношенню різниці між добутком
 u  u v  uv
   , похідної функції чисельника на
v v2
функцію знаменника і добутком
v0 похідної функції знаменника на
функцію чисельника до квадрата
функції знаменника
 e x  (e x )  x  e x  x  e x x  e x
ПРИКЛАД.     .
 x x2 x2

4.5 ТАБЛИЦЯ ПОХІДНИХ

Елементарні функції Складені функції

( u - складена функція)
1. Похідна сталої величини
C  0 ПРИКЛАД. 7  0
2. Похідна аргументу
x  1
3. Похідна степеневої функції
n n 1
( x )  n  x , n - стала. (u n )  n  u n 1  u
ПРИКЛАД. ПРИКЛАД.
( x10 )  10  x 9 u  tgx
(tg 2 x)   2tgx  (tgx) 
n2
 2tgx  1 cos2 x  .

55
 Частинні випадки
1 1
3а. ( x )  ( u )   u
2 x 2 u
ПРИКЛАД.
1 3
( 3 x  1)  u  3x  1   (3 x  1)  .
2 3x  1 2 3x 1
 1  1  1  1
3б.     2     2  u
x x u  u
ПРИКЛАД.
 1  1 1 1
   u  ctgx  2
 (ctgx)  2
 2 
 ctgx  ctg x ctg x sin x
2
sin x 1 1
   .
cos x cos x cos2 x
2 2

4. Похідна показникової функції

 a   a
x x
 ln a ,
a >0, a  1 ,  a   a
u u
 ln a  u
a - стала

ПРИКЛАД. ПРИКЛАД.
x x
(7 )  7  ln 7 .
 (1 2)   u 
x4
x4 
x4
 (1 2)  ln(1 2)  ( x  4) 
x4
 (1 2)  ln(1 2) 1 (2 x  4).
5. Похідна експоненти
(e )  e x
x
(eu )  eu  u

56
ПРИКЛАД.

e 3 (1 x ) 2
  u  3
(1  x) 2  e
3 (1 x ) 2
  3
(1  x)2  
3 (1 x ) 2 3 (1 x )2
e  2 3(1  x )1 3  (1  x )  (2e ) (3 3 1  x ) .
6. Похідна логарифмічної функції
1 1
(log a x)  , (log a u )   u ,
x  ln a u  ln a
a  0, a  1, x  0. a  0, a  1, u  0.
ПРИКЛАД. ПРИКЛАД.
(log 4 x)  1 ( x  ln 4) (log1 5 ( x 2  3x ))  u  x 2  3 x 
 1 (( x 2  3 x)  ln(1 5))  ( x 2  3x ) 
 (2 x  3) (( x 2  3x )  ln (1 5)).
Частинний випадок ( a  e )
1 1
6а. (ln x )  , x  0. (ln u )   u, u  0.
x u
ПРИКЛАД.
1 9
(ln(5  9 x ))  u  5  9 x   (5  9 x)  .
5  9x 5  9x
7. Похідні тригонометричних функцій
7а. (sin x)  cos x (sin u )  cos u  u
cos x
ПРИКЛАД. (sin x )  u  x  cos x  ( x )  .
2 x
7б. (cos x)   sin x (cos u )   sin u  u 
ПРИКЛАД.
 sin(ln x)
(соs(ln x ))  u  ln x   sin(ln x )  (ln x )  .
x
1 1
7в. (tg x )  (tg u )   u
cos 2 x cos 2 u
57
ПРИКЛАД. (tge x )  u  e x  1 (cos 2 e x )  (e x )  e x cos 2 e x .
1 1
7г. (ctg x ) 
2
(сtg u )   u
sin x sin 2 u
ПРИКЛАД. (tge x )  u  e x  1 (cos 2 e x )  (e x )  e x cos 2 e x .
8. Похідні обернених тригонометричних
функцій
1 1
8а. (arcsin x )  2
(arcsin u )   u
1 x 1 u2
ПРИКЛАД.
1 1
(arcsin (1 x))  u  1 x   (1 x )  
2
1  (1 x ) x2  1
x2
(1 x 2 )  1 ( x x 2  1).
1 1
8б. (arccos x )  (arccos u )   u
2
1 x 1 u2
ПРИКЛАД.
1 5
(arccos 5 x)  u  5 x   (5 x )  .
1  (5 x )2 1  25 x 2
1 1
8в. (arctg x )  (arctg u ) 
 u
1  x2 1  u2
1 x  9 x  ln x
ПРИКЛАД. (arctg 9 x )  u  9 x   (9 )  .
1  (9 x ) 2 1  92 x
1 1
8г. (arcctg x )  2
(arcctg u )   u
1 x 1  u2
ПРИКЛАД.
1 4  4 x 5
(arcctg x 4 )  u  x 4   ( x )  .
1  ( x 4 ) 2 1  x 8

58
 4.6 ПОХІДНА СКЛАДЕНОЇ ФУНКЦІЇ

Якщо y  f (u ) і Похідна складеної функції f

u  u ( x ) , тобто дорівнює добутку похідної
y  f (u ( x)) , то даної функції f за проміжною
( f (u ( x)))  fu(u )  u x ( x ) змінною u на похідну від
проміжної змінної u за неза-
лежною змінною x .
ПРИКЛАД. Знайти похідну функції y  arccos(ln x) .

f (u )  arccos(ln x ) 1
y   (arccos(ln x ))    (ln x) 
u ( x)  ln x 1  (ln x) 2

1 1
  .
1  (ln x) x
2

4.7 ЛОГАРИФМІЧНЕ ДИФЕРЕНЦІЮВАННЯ

Логарифмічне ПРИКЛАД 1. Знайти похідну

диференціюван- функції
ня
вують,
застосо-
якщо
y  3
( x  5)2  2 x 3  7 x  8  7
(1  x)6 .

треба диферен- Розв’язання: Спочатку логариф-

ціювати добуток муємо обидві частини рівності за
декількох фун- основою e :
кцій або дріб, 3
( x  5) 2  2 x3  7 x  8 .
ln y  ln
чисельник і зна- 7
(1  x ) 6
менник якого Застосуємо властивості логарифмів:
містить добут- 2 1
ки; також цей ln y  ln( x  5)  ln(2 x3  7 x  8) 
5 2
метод застосо-
59
вують до фун- (6 7) ln(1  x ) . Тепер диференцює-
кцій виду мо обидві частини рівності:
g ( x)
y   f ( x)  , 1 2 6 x2  7

y   
тобто коли осно- y 5( x  5) 2(2 x3  7 x  8)
ва степеня, і по- 6
 . Помножимо обидві час-
казник степеня є 7(1  x )
функції залежні тини на y :
від x .
 2 6 x2  7 6 
y    3
 
 5( x  5) 2(2 x  7 x  8) 7(1  x ) 
3
( x  5)2  2 x 3  7 x  8
 .
7
(1  x )6

ПРИКЛАД 2. Знайти похідну функції

x
arcctg
.
y  (sin(3 x  9)) 5

Розв’язання: Логарифмуємо обидві частини рівності

x
arcctg
за основою e : ln y  ln(sin(3 x  9)) 5
; застосуємо влас-
x
тивість логарифмів: ln y  arcctg  ln(sin(3x  9)); дифе-
5
ренціюємо обидві частини рівності:
1  x  x
 y    arcctg   ln(sin(3 x  9))  arcctg   ln(sin(3 x  9))  ;
y  5 5
1 1 1 x cos(3 x  9)
 y  2
  ln(sin(3 x  9))  arcctg   3;
y 1   x 5 5 5 sin(3 x  9)
Помножимо обидві частини на y і отримаємо похідні
заданої функції:
x
  ln(sin(3 x  9)) x  arcctg
y   2
 3 arcctg ctg (3 x  9)  (sin(3 x  9)) 5
.
 5(1  x 25) 5 

60
 4.8 ПОХІДНА НЕЯВНОЇ ФУНКЦІЇ

Якщо незалежна змінна x і функція y пов’язані рів-

нянням виду F ( x, y )  0 , яке не можна розв’язати від-
носно y , тоді y називають неявною функцією від x .
Щоб знайти похідну функції, яка задана неявно, треба
обидві частини рівняння F ( x, y )  0 диференціювати за
змінною x з урахуванням , що y є функція від x , а
потім з отриманого рівняння визначається y  .
ПРИКЛАД. Знайти похідну від неявної функції
4 x3  9 y  11  0 .
Розв’язання: Диференціюємо по x обидві частини
рівності з урахуванням того, що: 1) y є функцію від x
і що 2) похідна правої частини дорівнює нулю, отри-
маємо:
4x2
12 x 2  9 y  0;  9 y   12 x 2 ; y   .
3

4.9 ПОХІДНА ПАРАМЕТРИЧНО ЗАДАНОЇ

ФУНКЦІЇ

 x   (t )
Похідну функції  , заданої параметрично,
 y   (t )
yt
обчислюють за формулою: y x  .
xt
 x  a (t  sin t )
ПРИКЛАД. Знайти похідну функції  ,
 y  a (1  cos t )
заданої параметрично.
Розв’язання: Знаходимо xt і yt :

61
xt  a (1  cos t ); yt  a sin t . Отримані значення підстав-
ляємо у формулу, для обчислення похідної парамет-
рично заданої функції:
a sin t sin t t
y x    ctg .
a (1  cos t ) 1  cos t 2

4.10 ПОХІДНІ ВИЩИХ ПОРЯДКІВ

Означення Приклади
Нехай f ( x ) є ПРИКЛАД. Знайти другу
похідною від похідну функції y  tg (ln 7 x) .
функції y  f ( x) , Розв’язання: y    tg (ln 7 x )  
тоді похідна від
7 1
функції f ( x ) нази-  2
 2
;
cos (ln 7 x)  7 x x  cos (ln 7 x )
вається другою
похідною від фун- y    y ( x)  
кції f ( x ) і позна-
 1   cos 2 ln 7 x 
чається f ( x )  2    
(читається: еф два  x  cos (ln 7 x)   x 
штриха від ікс), 7x
2cos 3 ln 7 x sin ln 7 x  cos 2 ln 7 x
або y  (читається:  7x 
2
ігрек два штриха), x
d2y
(читається: де  7x 
dx 2 cos 3 ln 7 x  2sin ln 7 x  cos ln 7 x 
 7x 
два ігрек по де ікс  2
x
квадрат)
7x
2sin ln 7 x  cos ln 7 x
 7x .
x 2 cos 3 ln 7 x

Третя похідна ПРИКЛАД. Знайти третю похід-

62
функції y  f ( x ) ну функції y  arcsin 3x .
позначається од- Розв’язання:
ним із символів: 3
y   (arcsin 3x )  ;
y  (читається: 1  9 x2
ігрек три штриха);
 3  27 x
f ( x ) (читається: y      ;
2 2 3
еф три штриха від  1  9x  (1  9 x )
ікс);
3
 27 x 
d y y     
(читається: де  (1  9 x 2 )3 
dx 3  
три ікс по де ігрек 3
27 (1  9 x 2 )3  27 x 1  9 x 2 18 x
куб); y (3) (ігрек  2 
третя похідна). (1  9 x 2 )3

27 1  9 x 2 (1  9 x 2  729 x 2 )
 
(1  9 x 2 )3
27(720 x 2  1)
 .
(1  9 x 2 )5
Похідна порядку n Знайдемо похідні порядку n
є похідна від по- деяких основних елементарних
хідної порядку функцій.
(n  1) . Ця похідна 1) Знайдемо y n  функції y  x m :
позначається y   mx m 1 ; y  m(m  1) x m 2 ;
одним із символів: y   m(m  1)(m  2) x m3 . Бачимо
dny
y   , f   ( x) ,
n n
. закономірність: число множників
dx n перед x дорівнює порядку
Знайти похідну похідної; перший множник
порядку n від за- дорівнює показнику степеня m , а
даної функції озна- кожний наступний – на одиницю
чає знайти форму- менший; в останньому множнику
63
лу, за якою можна із m віднімається число, на оди-
визначити похідну ницю менше від порядку похід-
будь-якого поряд- ної; показник степеня букви x
ку від цієї функції. дорівнює m мінус порядок по-
Взагалі, для цього хідної. Покладаючи, що для
треба обчислити похідної порядку n ця законо-
всі послідовні по- мірність зберігається, отримаємо
хідні до n -ї включ- y    m(m  1)(m  2)...(m  n  1) x m n .
n

но. Але цього мож-

2) Знайдемо y n  функції y  a x :
на уникнути, зас-
тосувавши метод y   a x ln a; y   a x (ln a ) 2 ;
y   a x (ln a )3 ; y    a x (ln a )4 .
4
математичної Тут
індукції. На прак- не важко помітити , що кожна із
тиці роблять нас- знайдених похідних дорівнює
тупне: добутку a x на ln a у степені,
знаходять декілька який дорівнює порядку похідної.
послідовних похід- Покладаючи, що ця законо-
них і закономір- мірність виконується для похід-
ність між ними, і, ної будь-якого порядку, отри-
враховуючи, що ця маємо y  n  a x (ln a )n .
закономірність ви-
3) Знайдемо y n  функції y  e x :
конується для по-
y   e x ; y  e x ; y  e x ;...; y    e x .
n
хідної будь-якого
порядку, скла- 4) Знайдемо y n  функції y  ln x :
дають вираз для 1 1 1 1
похідної порядку y   (1)0 ; y  2  (1)1 2 ;
x x x x
n. 2 1 2 2  3 x 2
y   3  (1)2 3 ; y  4  
x x x6
1 2  3
 (1)3 4 . Виконуючи індук-
x
тивний перехід, отримаємо

64
 1  2  3...( n  1)
y  n   (1)n 1 
xn
(1) n 1 (n  1)!
 .
xn
Друга похідна ПРИКЛАД. Знайти другу
параметрично  y  ctg 8t
заданої функції: похідну функції  .
 x  tg 8t
( yx )t Розв’язання: Знайдемо першу по-
y xx  . хідну функції, застосовуючи
xt
формулу
або yt 2
y x  : y x   8 sin 2 8 t 
y tt  x t  x tt  y t xt 8 cos 8 t
y xx  2
 x t 3  ctg2 8t ; y xx  16 ctg 8t sin
2
8t

8 cos 8t
 2tg 3 8t
Механічний зміст другої похідної. Якщо задано закон
прямолінійного руху тіла S  S (t ) , то dS dt  v (t ) –
швидкість, а
d 2 S dt 2  dv dt  a (t ) – прискорення.

ПРИКЛАД. Тіло рухається по прямій за законом

1 7
S  t 3  t 2  10t  16 . Визначити прискорення руху
3 2
тіла.
Розв’язання: За механічним змістом похідної, щоб
визначити прискорення руху тіла, треба знайти другу
похідну від шляху:
S   v (t )  t 2  7t  10 ,
S   a (t )  2t  7
- формула шуканого прискорення тіла.
65
 4.11 ДИФЕРЕНЦІАЛ ФУНКЦІЇ ТА ЙОГО
ВЛАСТИВОСТІ

Нехай y  f ( x ) – деяка функція, визначена на

проміжку (a; b) і неперервна у деякій фіксованій точці
x цього проміжку, і нехай приросту аргументу x
відповідає приріст функції y  f ( x)  f ( x  x )  f ( x ) ,
який є функцією аргументу x .
Якщо для приросту функції y існує таке число A ,
що приріст функції можна записати у вигляді
y  A  x    x , де множник    (x) задовольняє
рівності lim  (x )  0 , то кажуть, що функція y  f ( x )
x  0

диференційована у точці x . Головна частина

dy  A  x приросту функції y , яка прямо про-
порційна приросту аргументу x , називається
диференціалом функції.
Теорема 1 (зв'язок між похідною та диференціалом).
Щоб функція y  f ( x ) у точці x була диферен-
ційована, необхідно і достатньо, щоб вона мала у цій
точці скінченну похідну f ( x ) . Якщо виконується ця
умова, то dy  f ( x )  x .
Тут x не обов'язково нескінченно мала; але якщо x
– нескінченно мала, то й dy – нескінченно мала. Саме
у цих випадках dy (за умови, що f ( x )  0 ) є головною
частиною нескінченно малого приросту функції y .
Диференціалом незалежної змінної x називають її
приріст x , тобто dx  x . З урахуванням цієї рівності,
маємо dy  f ( x )  dx . Тоді f ( x )  dy dx .
Тобто, похідна дорівнює відношенню диференціалів
функції та аргументу.
66
Правила обчислення диференціалів і диференціали
основних елементарних функцій аналогічні відповід-
ним формулам для похідних.
Правила обчислення диференціалів
1 d (u  v)  du  dv 4 d (uv )  vdu  udv
2 d (u  v)  du  dv 5  u  vdu  udv
d  
v v2
3 d (Cu )  Cdu 6 dy  y 'u du , y  f u (x) 
Основні диференціали
1 dC 0 5 d sin u   cosu du
2 d u    u du
  1 6 d cos u    sin u du
2а d au  b   a du 7 du
d tg u  
cos 2 u
2б 
d au 2  bu  c   8
d ctg u   
du
 2au  b  du sin 2 u
2в du 9 du
d u   d arcsin u  
2 u 1  u2
3 du 10 du
d ln u   d arccos u   
u 1 u2
4  
d a u  a u ln a du 11
d arctg u  
du
1  u2
4а  
d e u  e u du 12
d arcctg u   
du
1  u2
ПРИКЛАД 1. Знайти диференціал функції:
y  esin x  ln 2 x .
Розв’язання:
dy  d esin x  ln2 x  ln2 x  d esin x   esin x  d ln2 x 
1
 ln 2 x  e sin x  cos x  dx  e sin x  2 ln x  dx .
x
67
Геометрична інтерпретація диференціалу. Нехай
y  f ( x ) – деяка диференційована функція, M ( x0 ; y0 ) –
точка, що належить графіку функції, y0  f ( x0 ) .

у y=f(x) Проведемо через точку

f(x0+Δx) M1 M (рис. 8) дотичну до
графіка функції. Кутовий
N
dу коефіцієнт нахилу доти-
f(x0) M P чної (тангенс кута нахилу
 ) дорівнює значенню
f ( x0 ) . Якщо
0 x0 x0+Δ х похідної
аргументу функції надати
Рис. 8
приріст x , то приріст
функції y  f ( x0  x )  f ( x0 ) . На рис. 8 приріст фун-
кції y – довжина відрізка M 1P . При цьому приріст
дотичної дорівнюватиме довжині відрізка NP .
Обчисливши NP як катет прямокутного трикутника
MNP , маємо NP  MP  tg  f ( x0 )  x .
За означенням диференціала f ( x0 )  x  dy . Таким
чином, якщо y  M 1 P – приріст ординати графіка
функції, то диференціал dy  NP є приростом орди-
нати дотичної.
Диференціал у наближених обчисленнях. При
достатньо малому x можна замінити приріст функції
її диференціалом, тобто f ( x0  x)  f ( x0 )  f ( x0 )  x .
Тоді наближене шукане значення функції можна
знайти за формулою f ( x0  x)  f ( x0 )  f ( x0 )  x .
Зауваження. Нажаль, ця формула не дозволяє оцінити
похибку отриманого наближення.

68
ПРИКЛАД 2. Обчислити наближено sin 310 .
Розв’язання: Покладемо x0   6 , що відповідає 300 ;
 
x   180 , що відповідає 10 ; x0  x   , що
6 180
0
відповідає 31 .
      1
Тоді sin 310  sin     sin  cos   
6 180
  6 6 180 2
3 
   0,5  0,866  0, 0175  0,5152 .
2 180
Теорема 2 (інваріантність форми диференціала).
Нехай y  f (u ) і u   ( x) – деякі диференційовані
функції зазначених аргументів такі, що з них можна
утворити складену функцію y  f ( ( x )) . Диференціал
складеної функції визначається рівністю dy  yu  du .
Тобто, форма диференціала функції не залежить від
того, є аргумент незалежною змінною чи функцією
іншого аргументу.

4.12 ДИФЕРЕНЦІАЛИ ВИЩИХ ПОРЯДКІВ

Нехай маємо функцію y  f ( x ) , де x – незалежна

змінна. Диференціал цієї функції dy  f ( x )  dx є
деякою функцією x , але від x може залежати тільки
перший множник f ( x ) , другий множник dx є
приростом незалежної змінної x і від значення цієї
змінної не залежить. Оскільки dy є функція від x , то
маємо право говорити про диференціал цієї функції.
Диференціал від диференціала функції називають
другим диференціалом (диференціалом другого
порядку) цієї функції і позначають через d 2 y :
69
 d 2 y  d (dy )  d ( f ( x)dx )  ( f ( x))dx  f ( x)(dx ) 2 .
Аналогічно визначаються диференціали третього і
наступних порядків. Диференціалом n -го порядку
називається перший диференціал від диференціала
(n  1) -го порядку: d n y  d (d n 1 y )  d ( f ( n 1) ( x )dx n 1 ) 
 ( f ( n 1) ( x )dx n 1 )dx  ( f ( n 1) ( x))dx n 1dx  f ( n ) ( x)dx n .
Зауваження. Диференціали другого і вищих порядків
властивості інваріантності форми не мають. Корис-
туючись поняттям диференціала, похідну другого і
вищих порядків можна подати як відношення
диференціалів відповідного порядку:
d2y (n) dny
y   , , y 
dx 2 dx n
при умові, що x – незалежна змінна.
ПРИКЛАД 1. Знайти диференціал другого порядку
функції y  2 x  cos 4 x .
Розв’язання:

   
dy  d 2 x  cos 4 x  cos 4x  d 2 x  2 x  d cos 4 x  
 cos 4 x  2 x  ln 2  dx  2 x  sin 4 x  4  dx ;


d 2 y  d cos 4 x  2 x  ln 2  dx  2 x  sin 4 x  4  dx  

  4 sin 4 x  2 x  ln 2  cos 4 x  2 x  ln 2 2 dx 2  
 2 x
 ln 2  sin 4 x  4  16 cos 4 x  2 x
dx 2
.

70
 5. ЗАСТОСУВАННЯ ДИФЕРЕНЦІЙНОГО
ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЇ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

5.1 ОСНОВНІ ТЕОРЕМИ

Теорема Ролля: Нехай функція f ( x ) диференційована

на замкнутому проміжку  a, b  і має на кінцях
проміжку однакові значення f ( a )  f (b) (дивись
рис. 9). Тоді похідна f ( x ) хоча б один раз обертається
на нуль всередині проміжку.
y A
На рис. 9 між точками
B xa і x  b , графік
функції f ( x ) має дві
O a c1 c2 b x точки, де дотична
паралельна вісі OX (тобто
Рис. 9
f ( x )  0 ).

Зауваження 1. Якщо диференційована функція f ( x )

має при x  a і x  b однакові значення, хоч би й не
рівні нулю, то похідна f ( x ) рівним чином обертається
в нуль всередині проміжку  a, b  .
Зауваження 2. Теорема Ролля залишається у силі і в
тому випадку, коли f ( x ) диференційована лише у
внутрішніх точках проміжку  a, b  , на кінцях же функ-
ція f ( x ) може бути і не диференційована, а лише
неперервна.
Теорема Лагранжа про середнє значення. Якщо
функція f ( x) диференційована в замкнутому
f (b)  f (a)
проміжку  a, b  , то відношення дорівнює
ba
71
значенню похідної f ( x ) у деякій точці x   , яка
f (b)  f (a )
лежить всередині проміжку  a, b  :  f ( ) .
ba
Геометричний зміст теореми Лагранжа.
f (b)  f (a ) KB
Відношення  (рис. 10) є кутовий кое-
ba AK
фіцієнт хорди AB , а f ( ) - кутовий коефіцієнт до-
тичної NT . Теорема
 Лагранжа стверджує, що між A і
B на дузі AB знайдеться щонайменше одна точка N ,
де дотична паралельна  хорді AB за умови, що в
кожній точці дуги AB існує дотична.
y T N
B

A
α α
O a  b x
Рис. 10
Друге формулювання теореми Лагранжа. Рівняння
f (b)  f (a )
f ( x )  (при виконанні умови теореми) має
ba
щонайменше один корінь x   всередині проміжку
 a, b  .
Зауваження 3. Положення цього кореня (або коренів)
залежить від виду функції f ( x ) . Якщо вона – квад-
ратична (графік парабола), отримаємо рівняння пер-
шого степеня; його корінь лежить точно всередині
 a, b  , тобто   (b  a) 2 .
Для інших функцій ця властивість виконується
приблизно; а саме, якщо a має постійне значення, а b
прямує до a , тоді один з коренів , як правило, прямує
72
  a 1
до середини відрізку  a, b  , тобто lim  .
b a b  a 2
Узагальнена теорема про середнє значення (Коші):
Нехай похідні f (t ) і  (t ) двох функцій f (t ) і  (t ) ,
диференційованих у замкнутому проміжку  a, b  , не
обертаються одночасно на нуль ніде в середині цього
проміжку. Нехай при цьому одна з цих функцій f (t ) ,
 (t ) має нерівні значення на кінцях інтервалу
(наприклад,  (a )   (b) ). Тоді прирости f (b)  f (a ) і
 (b)   (a) даних функцій відносяться як їх похідні у
деякій точці t   , яка лежить всередині проміжку
 a, b  :
f (b)  f (a ) f ( )
 . (*)
 (b)   (a )  ( )
Зауваження 4. Формула Лагранжа є частинним
випадком формули Коші при  (t )  t .
Геометрична інтерпретація теореми Коші.
Відношення
f (b)  f (a)
 (b)   (a)
є кутовий коефіцієнт хорди AB (рис. 4), а відношення
f ( ) dy

 ( ) dx
- кутовий коефіцієнт дотичної NT .
Зауваження 5. Якщо, всупереч умови теореми, ми мали
б f (b)  f (a) і  (b)   (a ) , тоді б ліва частина рівності
(*) була б невизначена.
Зауваження 6. Згідно умові теореми Коші треба, щоб
f (t ) і  (t ) не дорівнювали нулю одночасно всередині
проміжку  a, b  , але на одному з кінців (або на обох)
73
вони можуть одночасно обертатись на нуль ( і навіть
не існувати – тільки б f (t ) і  (t ) були неперервні на
обох кінцях).
ПРИКЛАД. Розглянемо функції f (t )  t 3 і  (t )  t 2 на
проміжку (0; 2) . На кінці t  0 похідні f (t )  3t 2 і
 (t )  2t обертаються в нуль, але всередині проміжку
обидві відмінні від нуля. Кожна з функцій f (t ),  (t )
мають нерівні значення на кінцях t  0 і t  2 . Умови
теореми Коші виконані. Значить, відношення
f (b)  f (a) f (2)  f (0) 23
   2 повинно дорівнювати
 (b)   (a )  (2)   (0) 22
f (t ) 3t 2 3
відношенню   t у деякій точці t   , яка
 (t ) 2t 2
3
лежить між a  0 і b  2 . Дійсно, рівняння t  2 має
2
корінь t  4 3 , який лежить всередині проміжку (0; 2) .

5.2 ПРАВИЛО ЛОПІТАЛЯ

Якщо функції f ( x ) і g( x ) Правило Лопіталя

такі, що: полягає у тому, що у ви-
1) lim f ( x)  0 і падку «невизначеностей»
x a 0 
типу або обчис-
lim g( x)  0 ;
x a
0 
лення границі відно-
або lim f ( x)   і
x a шення функцій, якщо
lim g( x)   ; виконуються всі вимоги,
x a замінюють обчисленням
2) вони мають перші границі відношення їх
похідні в околі точки x  a похідних, яке у біль-
74
(виключенням може бути шості випадків є більш
сама точка a ); простим.

f ( x) У випадку, коли і від-
3) існує lim , тоді
x a g ( x) ношення похідних при-
f ( x) водить до «невизначе-
існує також lim і має ності» 0 0 або   ,
x a g ( x )

місце така рівність можна знову застосувати

f ( x) f ( x) правило Лопіталя, і так
lim  lim . до тих пір, поки не поз-
x a g ( x ) x  a g ( x)
будетесь
«невизначеностей».
5.2.1 Границя відношення двох нескінченно малих
величин («невизначеність» виду 0 0 )
ПРИКЛАД 1. Знайти границю
x3  5x 2  2 x  8
lim 4 3 2
за допомогою правила
x 1 x  2 x  16 x  2 x  15

Лопіталя.
Розв’язання: Якщо у даний дріб підставити -1 замість
x , то отримаємо «невизначеність» виду 0 0 .
Застосовуючи правило Лопіталя, отримаємо:

x3  5 x 2  2 x  8 0 ( x 3  5 x 2  2 x  8)
lim 4 3 2
x 1 x  2 x  16 x  2 x  15

0 lim
 4 3 2
x 1 ( x  2 x  16 x  2 x  15)


3 x 2  10 x  2 15 5
lim
x 1 4 x 3
 6 x 2
 32 x  2
  .
24 8
x  sin x
ПРИКЛАД 2. Знайти границю lim за допо-
x0 x3
могою правила Лопіталя.
Розв’язання: Якщо у даний дріб підставити 0 замість
x , то отримаємо «невизначеність» виду 0 0 . Засто-
суємо правило Лопіталя:
75
 x  sin x 0 ( x  sin x )  1  cos x Знову
lim
x 0 x3
  lim
0 x0 ( x 3 )
 lim
x 0 3x2
0 1
«невизначеність» виду ; винесемо за знак границі і
0 3
вдруге застосуємо правило Лопіталя: 1 sin x .
3 lim
x0 2x
0
Знову «невизначеність» виду ; втретє застосуємо
0
правило Лопіталя: 1 lim cos x  1  1  1 .
6 x 0 1 6 6
5.2.2 Границя відношення двох нескінченно великих
величин («невизначеність» виду   )
ln x
ПРИКЛАД 1. Знайти границю lim 1 x за допомогою
x 0

правила Лопіталя.
Зауваження. В умові задачі x  0 , ця умова є
важливою, тому що при x  0 або при x  0 , ln x не
існує, так як від’ємні числа логарифмів не мають.
Розв’язання: Якщо у даний дріб підставити +0 замість

x , то отримаємо «невизначеність» виду . Засто-

совуючи правило Лопіталя, отримаємо:
ln x  (ln x) 1x x2
lim 1 x    lim (1 x)  lim 1 x   lim x 0.
x lim
2

x 0 x 0 x 0 x 0 x 0

ПРИКЛАД 2. Знайти границю lim ex за допомогою

x   x2
правила Лопіталя.
Розв’язання: Якщо у даний дріб підставити  замість

x , то отримаємо «невизначеність» виду .

76
Застосуємо правило Лопіталя два рази:
ex  (e x ) ex  ex .
lim
x   x2


 lim
x  ( x 2 )
 lim
x   2x


 lim
x   2
 

5.2.3 Границя різниці двох нескінченно великих величин

(«невизначеність» виду    )
Якщо lim f ( x)   і lim g( x )   , то для
x a x a

знаходження границі lim  f ( x )  g ( x )  треба

x a

перетворити різницю f ( x )  g ( x ) до такого виду:

 1 1   1 
f ( x)  g ( x)       ; тоді границя
 g ( x) f ( x)   f ( x)  g ( x ) 
 1 1   1  має
lim  f ( x )  g ( x )   lim  g ( x ) 
xa x a f ( x )   f (x)  g (x) 
 
0
«невизначеність» виду , яку можна обчислити за
0
допомогою правила Лопіталя.

ПРИКЛАД. Знайти границю  1 1

за
lim  sin x  x 
x 0

допомогою правила Лопіталя.

Розв’язання: Якщо у даний дріб підставити 0 замість
x , то отримаємо «невизначеність» виду    .
Перетворимо різницю у дріб і двічі застосуємо правило
Лопіталя:
 1 1 x  sin x 0 ( x  sin x ) 
lim  sin x  x   lim
x 0 x 0 x sin x
  lim
0 x 0 ( x sin x ) 


1  cos x 0 sin x 0
lim sin x  x cos x  0  lim cos x  cos x  x sin x  2  0.
x 0 x 0

77
 5.2.4 Границя добутку нескінченно малої і
нескінченно великої величин («невизначеність» виду
0 )
Нехай lim f ( x)  0 і lim g( x)   . Перетворимо
x a x a

добуток f ( x )  g( x) функцій у дріб:

f ( x)  g( x )  f ( x) (1 g ( x))
або
f ( x )  g( x)  g( x) (1 f ( x)) ,
тоді ми отримаємо наступні границі:
f (x) g( x) .
lim f ( x )  g ( x )  lim 1
xa x a g (x)
 lim 1
x a f (x)
x
ПРИКЛАД. Знайти границю lim 1  x  tg
x 1 2
за допо-
могою правила Лопіталя.
Розв’язання: Якщо у даний дріб підставити 1 замість
x , то отримаємо «невизначеність» виду 0   .
Перетворимо добуток у дріб і застосуємо правило Ло-
піталя:
x 1 x 0 (1  x ) 
lim 1  x  tg 2
 0  lim x
 
0 lim 
x 1 x1
1 tg x 1
 x 
2  ctg 
 2 
x
2 sin 2
1 2  2.
 lim  lim
x 1  2  x   x 1  
  1 sin 2   2
 
5.2.5 «Невизначеності» виду 1 ,  0 , 00
«Невизначеності» цих видів зводяться до «невиз-
наченості» виду 0   , за допомогою логарифмування:
g( x )
lim  f ( x)   A; ln lim  f ( x )g( x )   lim ln  f ( x)g( x )  
x a xa x a

78
 ln  f ( x )  0 
lim g ( x )  ln  f ( x )   lim 1  g ( x )   0
xa x a
або



 lim
 ln  f ( x )   k ; A  e k
( f ( x )  0 ).
x a
1 g ( x ) 
1x
ПРИКЛАД 1. Знайти границю lim 1  5 x 
x0
за допо-
могою правила Лопіталя.

Розв’язання: Скористуємось логарифмуванням:

1 x  1 x 1 x
lim 1  5 x   1  A ; ln lim 1  5 x   lim ln 1  5 x 
x 0 x 0 x0


ln 1  5 x  0 (ln 1  5 x )  5 1  5 x 
 lim
x 0 x

0
 lim x0 ( x )
 lim
x0 1


5 5
 lim   5; A  e5 .
x0 1  5x 1

ПРИКЛАД 2. Знайти границю lim  tg x sin 2 x за допо-

x  2

могою правила Лопіталя.

Розв’язання: Скористуємось логарифмуванням:
s in 2 x s in 2 x s in 2 x
lim  tg x    0  A ; ln lim  tg x   lim ln  tg x  
x  2 x 2 x 2

(ln  tgx )

 lim  sin 2 x  ln(tgx )   0    lim 
x  2 x  2 (1 sin 2 x )

1  tgx  cos x  2
sin 2 2 x
 lim  lim 
x 2  2 cos 2 x sin 2 2 x x 2  2 tgx cos 2 x cos 2 x
2
 sin 2 x  sin 2 2 x
 lim
x 2 2 sin x cos x cos 2 x
 lim sin 2 x cos 2 x 
x 2

 sin 2 x
 lim  0; e 0  1.
x  2 cos 2 x

79
5.3 МОНОТОННІСТЬ І ЕКСТРЕМУМИ ФУНКЦІЇ

Функція f ( x ) називається зростаючою на деякому

інтервалі, якщо для будь яких чисел x1 і x2 з цього
інтервалу з нерівності x1  x 2 випливає нерівність
f ( x1 )  f ( x 2 ) .
Функція f ( x ) називається спадаючою на деякому
інтервалі, якщо для будь яких чисел x1 і x2 з цього
інтервалу з нерівності x1  x 2 випливає нерівність
f ( x1 )  f ( x 2 ) .
Умови зростання та спадання функції (достатні
умови монотонності та сталості). Нехай функція
f ( x ) неперервна на відрізку  a; b  і диференційована в
усіх його внутрішніх точках. Якщо для всіх x   a; b 
похідна f ( x ) :
1) додатна, то функція на цьому відрізку зростає;
2) від’ємна, то функція на цьому відрізку спадає;
3) дорівнює нулю, то функція на цьому відрізку –
стала.
Зауваження 1. Розглядаємо монотонність у строгому
розумінні.
Зауваження 2. При розв’язанні задач, в яких треба
визначити інтервали зростання і спадання функції,
потрібно визначити область існування цієї функції.
ПРИКЛАД 1. Визначити інтервали зростання і
спадання функції y  4 x3  21x 2  18 x  20 .
Розв’язання: Областю існування даної функції є вся
вісь Ox , тобто функція існує при будь-якому x .
Знайдемо похідну функції y  4 x3  21x 2  18 x  20 :

80
 y   12 x 2  42 x  18 ; знайдемо критичні точки функції
(точки де y   0 і де y  не існує): 12 x 2  42 x  18  0 ;
x1  1 2; x2  3 . Отже, y   0 , якщо x  3 і x  1 2 , тобто
функція зростає на проміжках  ;1 2  і  3;   ; y   0 ,
якщо 1 2  x  3 , тобто функція спадає на проміжку
1 2;3 .
Максимум і мінімум функції.
Функція f ( x ) має в точці x  x0 максимум, якщо
значення функції в цій точці більше, ніж її значення в
усіх точках, достатньо близьких до x0 . Тобто: функція
f ( x ) має максимум при x  x0 , якщо
f ( x 0  x )  f ( x0 )
для будь-яких x - як додатних, так і від’ємних, але
достатньо малих за абсолютною величиною.

Функція f ( x ) має в точці x  x0 мінімум, якщо

значення функції в цій точці менше, ніж її значення в
усіх точках, достатньо близьких до x0 .
Тобто: функція f ( x ) має мінімум при x  x0 , якщо
f ( x 0  x )  f ( x 0 )
для будь-яких x - як додатних, так і від’ємних, але
достатньо малих за абсолютною величиною.
Якщо у деякій точці функція має максимум або
мінімум, то кажуть, що в цій точці має місце
екстремум, а значення функції в цій точці
називається екстремальним.
Зауваження 3. Треба пам’ятати:
1) максимум (мінімум) не є обов’язково
найбільшим (найменшим) значенням, яке приймає
81
функція. За околом точки x0 функція може приймати
більші (менші) значення, ніж у цій точці.
2) функція може мати декілька максимумів і
мінімумів.
3) функція, яка визначена на відрізку, може
досягати екстремум тільки у внутрішніх точках цього
відрізку.

Необхідна умова екстремуму. Якщо функція f ( x )

має екстремум при x  x0 , тоді її похідна в цій точці
дорівнює нулю, або  , або не існує.
З цього випливає, що точки екстремуму функції треба
шукати тільки серед тих, в яких її перша похідна
f ( x )  0, f ( x)   або не існує. Дослідження інших
точок не потрібно. Точки, в яких перша похідна
функції дорівнює нулю, нескінченності, а також ті, в
яких вона не існує, називаються критичними.
Зауваження 4. Треба пам’ятати, що ця ознака
екстремуму є тільки необхідною, але недостатньою:
похідна функції може дорівнювати нулю,
нескінченності або не існувати не тільки в тих точках,
в яких функція досягає екстремуму. Тому, знайшовши
критичні точки, в яких функція може досягти
максимуму, треба кожну з них окремо дослідити за
допомогою достатніх умов існування екстремуму.

Розглянемо їх.

82
 Перша достатня умова існування екстремуму
функції
Нехай точка x  x0 є критичною точкою функції f ( x ) ,
а сама функція f ( x ) неперервна і диференційована в
усіх точках деякого інтервалу, якому вона належить
(за виключенням самої точки). Тоді:
1) якщо при x  x0 похідна функції f ( x)  0 , а при
x  x 0 f ( x)  0 , тоді в точці x  x0 є максимум (тобто,
якщо при переході зліва направо через критичну
точку, перша похідна функції змінює знак з плюса на
мінус, тоді в цій точці функція досягає максимуму);
2) якщо при x  x0 похідна функції f ( x)  0 , а при
x  x 0 - f ( x)  0 , тоді в точці x  x0 є мінімум (тобто,
якщо при переході зліва направо через критичну
точку, перша похідна функції змінює знак з мінус на
плюса, тоді в цій точці функція досягає мінімуму);
3) якщо при переході через критичну точку перша
похідна функції не змінює знак, то екстремумів немає.

Правило для дослідження функції на екстремум за

допомогою першої похідної
Для дослідження функції на екстремум за допомогою
першої похідної треба:
1) Визначити область допустимих значень.
2) Знайти f ( x ) - першу похідну функції.
3) Розв’язати рівняння f ( x )  0 , а також визначити
ті значення x , при яких f ( x)   або не існує
(тобто, знайти критичні точки функції f ( x ) ).
Нехай цими точками будуть точки з абсцисами
x1 , x2 ,..., x n , які знаходяться на проміжку (a; b) .
83
 4) Усі критичні точки розташувати у порядку
зростання їх абсцис на проміжку (a; b) , в якому
функція має бути неперервною:
a  x1  x 2  ...  x n  b .
5) Всередині кожного з проміжків (a; x1 ) , ( x1; x2 ) ,
( x2 ; x3 ) ,…, ( xn ; b) взяти будь-яку точку і
визначити в цій точці знак першої похідної
функції (неперервна похідна зберігає знак на
кожному інтервалі між двома сусідніми
критичними точками).
6) Виходячи зі знака похідної f ( x ) , зробити
висновок про поведінку функції на кожному
інтервалі: якщо «+», то f ( x ) зростає; якщо «-»,
то f ( x ) спадає.
7) Проаналізувати зміну знака похідної f ( x ) при
переході через кожну критичну точку і зробити
висновок про наявність і характер екстремуму:
якщо «+,-», то f ( x ) має максимум; якщо «-,+»,
то f ( x ) має мінімум; якщо «+,+» або «-,-», то
екстремуму не має.
8) Обчислити екстремуми функції f ( x) у
знайдених точках екстремуму, якщо такі
існують: ymin  f ( xmin ) ; ymax  f ( xmax ) .

ПРИКЛАД 2. Дослідити на монотонність і екстремум

функцію y  x 4  8 x 3  22 x 2  24 x  12 .
Розв’язання: 1) D( x) : x  (,) ; E( y) : y  (,) .
2) Знайдемо y ( x) - першу похідну функції
y  x  8 x  22 x  24 x  12 : y ( x)  4 x3  24 x 2  44 x  24 ,
4 3 2

y ( x)  4( x 3  6 x 2  11x  6) .
84
3) Знайдемо критичні точки функції:
4( x 3  6 x 2  11x  6)  0 , x 3  x 2  5 x 2  5 x  6 x 
6  0 , ( x  1)( x  2)( x  3)  0 , x1  1, x2  2, x3  3 .
4) Нанесемо критичні точки на пряму. Визначимо знак
y ':  похідної на кож-
   ному інтервалі,
1 2 3 x
знайдемо екстрему-
y : min max min ми функції:

xmin  1  ymin  y (1)  1  8  22  24  12  3 ,

xmax  2  ymax  y (2)  24  8  23  22  2 
24  12  4 , xmin  3  ymin  y (3)  34  8  33  22  32 
24  3 12  137 .

Відповідь. Точки мінімуму (1;3) і (3;137) ; точка

максимуму (2; 4) . Функція зростає при x  (1; 2) і
x  (3;  ) ; функція спадає при x  (;1) і x  (2;3) .

Друга достатня умова існування екстремуму

функції
Якщо в точці x  x0 перша похідна функції f ( x )
дорівнює нулю ( f ( x0 )  0 ), тоді при x  x0 має місце
максимум, якщо f ( x)  0 і мінімум, якщо f ( x)  0 .
Якщо ж f ( x0 )  0 , тоді для висновку про екстремум в
цій точці потрібно додаткове дослідження
(передбачається, що функція f ( x ) в околі точки x  x0
має неперервну другу похідну).

85
 Правило для дослідження функції на екстремум за
допомогою другої похідної
Для дослідження функції на екстремум за допомогою
другої похідної треба:
1) ОДЗ
2) Знайти f ( x ) - першу похідну функції.
3) Розв’язати рівняння f ( x )  0 .
4) Дослідити знак f ( x ) - другої похідної функції
– в кожній точці, яку знайшли в п. 3:
якщо f ( x)  0 , то у цій точці буде мінімум;
якщо f ( x)  0 , то у ній буде максимум;
якщо f ( x ) =0, то дослідження треба провести
за допомогою першої похідної.

ПРИКЛАД 3. Дослідити функцію f ( x )  ( x  1)3 ( x  1)2

на екстремум.
Розв’язання: 1) D( x) : x  (,) ; E( y) : y  (,) .
2) Знайдемо першу похідну функції:
f ( x)  3( x  1)2 ( x  1) 2  2( x  1) 3 ( x  1)  ( x  1) 2 ( x  1)(5 x  1)
3) Розв’яжемо рівняння f ( x )  0 : x1  1, x2  1, x3  1 5
- критичні точки.
Дослідимо знак f ( x ) - другої похідної функції – у
кожній точці, які знайшли в попередньому пункті:
f ( x )  2( x  1)( x  1)(5 x  1)  ( x  1) 2 (5 x  1  5( x  1)) 
 ( x  1)(10 x 2  12 x  2  10 x 2  4 x  6)  ( x  1)(20 x 2  8 x  4) ;
f (1)  16  0 значить в цій точці буде максимум,
f ( 1 5)  114 25  0 , тобто в цій точці буде мінімум,
f (1)  0 , тож цю точку треба дослідити за допомогою
першої похідної. Візьмемо точку x  0 , яка знахо-
86
диться ліворуч від x  1 , і визначимо в ній знак першої
похідної: f (0)  1  0 ; потім візьмемо точку x  2 , яка
знаходиться праворуч від x  1 , і визначимо в ній знак
першої похідної: f (2)  33  0 . Оскільки перша похід-
на не змінює знак при переході через критичну точку
x  1 , то в цій точці немає екстремуму. Знайдемо
екстремальні значення точок екстремуму:
xmin  1 5  ymin  y (1 5)  3456 3125 ,
xmax  1  ymax  y (1)  0 .

5.4 НАЙБІЛЬШЕ І НАЙМЕНШЕ ЗНАЧЕННЯ

ФУНКЦІЇ НА ВІДРІЗКУ

Нехай функція f ( x ) неперервна на відрізку  a ; b  . Тоді

за відповідною властивістю на цьому відрізку вона
досягає найбільшого і найменшого значень, які
відповідно називають глобальним (абсолютним)
максимумом і мінімумом даної функції f ( x ) на
вказаному відрізку  a ; b  . Ці значення можуть
досягатися на кінцях відрізка або у внутрішніх точках,
що є точками екстремуму функції. Звідси випливає
Правило знаходження найбільшого і найменшого
значень неперервної функції f ( x ) на відрізку  a ; b  :
1) знайти всі критичні точки першої похідної f ( x ) ,
що лежать усередині відрізка  a ; b  ;
2) обчислити значення функції f ( x ) в знайдених
критичних точках і на кінцях відрізка;
3) з усіх отриманих значень функції вибрати най-
більше і найменше.

87
ПРИКЛАД. Знайти найбільше і найменше значення
функції y  x1ln x на відрізку 1; e .
Розв’язання: Знайдемо похідну функції y  x1ln x :
1  ln x 1  ln x
ln y  ln x1ln x ; ln y  (1  ln x) ln x ; y   ;
y x x
1  2 ln x 1 ln x
y  x .
x
Знайдемо критичні точки: y   0 ,
1  2 ln x 1ln x
x  0; 1  2 ln x  0 ( x  0, x1ln x  0); ln x  1 2;
x
x  e1 2 ; x  e критична точка, яка належить відрізку
1; e . Знайдемо значення функції в цій точці:
y ( e )  e1 ln e
 (e11 2 )1 2  e1 4  4 e .
Знайдемо значення функції на кінцях відрізку:
y (e)  e1 ln e  e 0  1 , y (1)  11ln1  1 .
Отже: найбільше значення max y  y ( e )  4 e ,
x1; e 

найменше значення min y  y (1)  y (e)  1 .

x1; e 

5.5 ОПУКЛІСТЬ (УГНУТІСТЬ) І ТОЧКИ

ПЕРЕГИНУ ФУНКЦІЇ

Нехай функція f ( x ) визначена і неперервна на

проміжку  a; b  і в точці x0   a; b  має скінченну
похідну. Тоді до графіка даної функції у точці
M 0 ( x0 ; f ( x0 )) можна провести дотичну.
Крива (графік функції) називається опуклою в точці
x0 , якщо в деякому околі цієї точки вона розташована

88
нижче дотичної, проведеної в точці x0 (рис. 11). Якщо
крива розташована вище дотичної, то вона
називається угнутою (рис. 12).
Точка M 0 ( x0 ; f ( x0 )) називається точкою перегину,
якщо у досить малому її околі точки кривої з
абсцисами x  x 0 лежать з одного боку від дотичної, а
точки з абсцисами x  x0 – з іншого (рис. 13). Тобто, у
точці M 0 крива переходить а одного боку дотичної до
іншого.
Крива (графік функції) називається опуклою на
інтервалі  a; b  , якщо вона опукла в кожній його точці.
Тобто, на цьому інтервалі крива лежить нижче кожної
своєї дотичної.
Аналогічно, крива (графік функції) називається
угнутою на інтервалі  a; b  , якщо вона угнута в
кожній його точці. Тобто, на цьому інтервалі крива
лежить вище кожної своєї дотичної.
Точка перегину – це точка кривої, в якій сполучається
ділянка опуклості з ділянкою вгнутості.

y y y

М0 М0
y0 y0 М0 y0

0 x0 x 0 x0 x 0 x0 x
Рис. 11 Рис. 12 Рис. 13

89
Теорема 1 (достатні умови опуклості та
угнутості). Нехай на інтервалі  a; b  задана двічі
диференційована функція f ( x ) . Якщо для всіх
x   a; b  друга похідна f ( x ) :
1) від’ємна, то графік функції опуклий;
2) додатна, то графік функції вгнутий;
3) дорівнює нулю, то графік функції – пряма лінія.

Теорема 2 (необхідні умови точки перегину). Якщо

M 0 ( x0 ; y0 ) – точка перегину графіка функції f ( x ) , то
друга похідна f ( x ) в точці x0 або існує і дорівнює
нулю f ( x0 )  0 , або не існує.
Якщо функція f ( x ) неперервна в деякому околі точки
x0 і в цій точці друга похідна f ( x ) або існує і дорів-
нює нулю, або не існує, то точка x0 називається кри-
тичною точкою другої похідної.
Зауваження. Критичні точки другої похідної – це точ-
ки, що «підозрілі» на перегин.

Теорема 3 (достатня умова точки перегину). Нехай

x0 – критична точка другої похідної функції f ( x ) , яка
двічі диференційована в деякому околі цієї точки x0 ,
крім, можливо, самої точки x0 . Якщо при переході
через цю точку:
1) друга похідна f ( x ) змінює знак, то при x  x0
функція має перегин;
2) знак другої похідної f ( x ) не змінюється, то при
90
x  x0 функція перегину не має.
Зауваження. Правило дослідження функції на опук-
лість, угнутість і перегин аналогічне правилу дос-
лідження функції на монотонність і екстремум. Треба
тільки замість знака першої похідної аналізувати знак
другої похідної.
ПРИКЛАД. Знайти інтервали опуклості, угнутості та
2
точки перегину графіка функції y  e  x (крива Гауса,
або крива ймовірностей).
Розв’язання: Область визначення функції:
D ( y ): x  ( ;  ) . Знайдемо другу похідну:
2 2 2 2
y   2 xe x ; y   2e  x  4 x 2 e  x  e  x (4 x 2  2) .
Знайдемо критичні точки другого порядку:
2
e  x (4 x 2  2)  0; 4 x 2  2; x   2 2
Область визначення функції розбивається на
інтервали (рис. 14):
y ' ': -
+ + На кожному з інтерва-
 2 2 0 2 2x лів обираємо по одному
y :  nep.  nep.  значенню аргументу
x1  2 , x2  0 , x3  2 , і
Рис. 14
визначаємо в них знак
другої похідної:
y (2)  e 4 (64  2)  62 e 4 >0; y (0)  e 0 (2)  2 <0;
y (2)  e 4 (64  2)  62e 2 >0.
Функція опукла при 
x   ;  2 2    
2 2;   ;


функція вгнута при x   2 2; 2 2 . Перегин при 
x1   2 2 і x2  2 2 . Тоді
91
 y1  y ( 2 2)  y2  y ( 2 2)  1 e.

Отже, M 1  2 2 ;1 e  і M2  2 2 ;1 e  - точки
перегину.

5.6 АСИМПТОТИ ФУНКЦІЇ

Нехай y  f ( x ) – функція, графік якої має нескінченну

гілку, тобто він має точки, що лежать як завгодно
далеко від початку координат.
Асимптотою графіка функції y  f ( x ) називається
пряма, до якої необмежено наближається гілка
графіка, що йде в нескінченність. Тобто, відстань від
змінної точки M ( x ; f ( x )) до цієї прямої прямує до
нуля, якщо вказана точка рухається вздовж вітки
графіка до нескінченності.
Зауваження 1. Крива може перетинати свою
асимптоту, причому неодноразово.
Асимптоти бувають двох видів: вертикальні й похилі
(зокрема, горизонтальні) (рис. 15).

y Права
похила
асимптота
Ліва
горизонтальна x
асимптота
Вертикальна
Графік
асимптота
функці

Рис. 15

Вертикальна асимптота має рівняння x  a , де a –

92
точка, в якій хоча б одна з односторонніх границь
lim f ( x) або lim f ( x ) нескінченна.
x a 0 x a 0

Зауваження 2. Точки, що «підозрілі» на вертикальні

асимптоти, – це скінченні межові точки області
визначення D ( f ) та точки розриву функції y  f ( x ) .
Зауваження 3. Графік функції може мати довільну
кількість вертикальних асимптот.
ПРИКЛАД 1. Знайти вертикальні асимптоти графіка
функції y  3 ( x  2) .
Розв’язання: Область визначення функції:
D ( y ): x  ( ; 2)   2;    . x  2 точка, що «підозріла»
на вертикальні асимптоти.
lim 3 ( x  2)  3 0    x  2 вертикальна асимптота.
x 2  0

Похилі асимптоти. Нехай функція y  f ( x ) має при

x   праву похилу асимптоту (при x   ліву
похилу асимптоти), тоді рівняння цих асимптот
y  kx  b , де k і b знаходять за формулами:
f ( x)
k  lim , b  lim ( f ( x )  kx ) .
x  x x 

Зауваження 4. Якщо k  0 , тоді похила асимптота є

горизонтальною y  b , де b обчислюємо за фор-
мулою: b  lim f ( x ) .
x 

Зауваження 5. Якщо хоча б одна з двох границь для

f ( x)
k  lim або b  lim ( f ( x )  kx ) не існує, то
x  x x 

відповідної похилої асимптоти крива не має.

Зауваження 6. Графік функції y  f ( x ) може мати не
більше двох похилих (зокрема, горизонтальних)
93
асимптот. При цьому крива повинна мати відповідну
нескінченну гілку при x   або x   . Асимптоти
можуть бути різними при x   і x   .

ПРИКЛАД 2. Знайти похилі асимптоти графіка

функції
y  ln(e 2  e3 x ) .
Розв’язання: Область визначення функції:
D ( y ): e2  e3 x >0, x  ( ;  ) .
Оскільки крива має ліву при x   і праву при
x   нескінченні гілки, то можуть існувати обидві
– ліва і права – похилі асимптоти.
Шукаємо праву похилу асимптоту:
ln(e 2  e3 x )  3e3 x  9e3 x
k  lim   lim 2 3 x   lim 3 x  3 ;
x  x  x  e  e  x  3e
b  lim (ln(e2  e3 x )  3 x)      lim (ln(e 2  e3 x )  ln e3 x ) 
x  x 
2 3x 3x
e e  3e
 lim ln   ln lim 3 x  0 . Отже, пряма
x  e3 x  x  3e
y  3 x – права похила асимптота.
Шукаємо ліву похилу асимптоту
ln(e 2  e3 x ) ln(e 2  1)
k  lim  lim  0,
x  x x  
b  lim ln(e 2  e3 x )  ln(e2  1) . Отже, пряма y  ln(e 2  1)
x 

- ліва горизонтальна асимптота.

5.7 ПОВНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІЇ

Нехай функція задана явно рівнянням y  f ( x ) . Повне

дослідження цієї функції та побудову ескізу графіка
можна здійснювати за наступною схемою.
94
 Загальна схема дослідження функції та побудови
графіка
1. Попереднє дослідження.
1.1. Знаходження області визначення D ( f ) функції.
1.2. Знаходження точок перетину графіка з осями
координат.
1.3. Знаходження інтервалів знакосталості, де функція
зберігає знак (додатна чи від’ємна).
1.4. Дослідження функції на парність і непарність.
1.5. Дослідження функції на періодичність.
2. Дослідження точок розриву функції та її поведінки
на кінцях інтервалів області визначення. Знаходження
області значень E ( f ) функції. Знаходження асимптот.
2.1. Знаходження односторонніх границь функції в
точках розриву та на скінченних кінцях інтервалів
області визначення. Класифікація точок розриву.
Знаходження вертикальних асимптот.
2.2. Дослідження поведінки функції «на
нескінченності» (при x   і x   ). Знаходження
області значень E ( f ) функції. Знаходження похилих
асимптот.
3. Дослідження функції за допомогою першої
похідної.
3.1. Знаходження інтервалів зростання та спадання
функції.
3.2. Знаходження точок екстремуму та відповідних
екстремальних значень функції.
4. Дослідження функції за допомогою другої похідної.
4.1. Знаходження інтервалів опуклості та угнутості
функції.
4.2. Знаходження точок перегину.
5. Побудова графіка.
95
5.1. Побудова асимптот.
5.2. Побудова характерних точок, знайдених на
попередніх етапах.
5.3. Виділення штриховкою вертикальних смуг (вище
чи нижче осі Ox відповідно до знака функції), де
лежать частини графіка.
5.4. При необхідності проведення додаткових
обчислень значень функції в пробних точках з тих
інтервалів, де потрібно уточнити розміщення графіка.
5.5. Побудова ескіза графіка.

Зауваження. Під час дослідження конкретної функції

не обов'язково строго додержуватися зазначеної вище
схеми. Можна навіть не з'ясовувати тих чи інших
властивостей, якщо вони досить очевидні. Так, на
періодичність треба досліджувати тригонометричні
функції, а раціональні функції – не треба, оскільки
відомо, що вони неперіодичні.

3
 x 1 
ПРИКЛАД 1. Дослідити функцію y  і
 x 1
побудувати ескіз її графіка.

Розв’язання: Знайдемо область визначення функції:

D ( y ): x  1  0; x  1; x  (; 1)  (1; ) . Точки
перетину графіка функції: з віссю
3
 x 1 
Ox ( y  0) :    0; x  1 , з віссю Oy ( x  0) : y  1 .
 x 1 
Маємо дві точки: (1; 0) , (0; 1) .

Інтервали знакосталості, де функція додатна чи

96
 y:  - від’ємна (рис. 16): функція
+
-1 1 x від’ємна при x  (1;1) ;
Рис. 16 функція додатна при
x  ( ;  1)  (1; ) .
Перевіримо функцію на парність та непарність:
3 3
  x 1   x  1 
y (  x)       y ( x)   y ( x ) – функція не є
  x  1   x 1 
парною і не є непарною.
Функція неперіодична.
Так як функція має точку розриву x  1 , тоді в цій
точці має бути вертикальна асимптота. Покажемо це:
3 3
 x  1  8  x  1  8
lim      , lim     
x 1 0 x  1
  0 x  1 0
 x 1  0
тобто x  1 вертикальна асимптота.
Досліджуємо поведінку функції при x   і при
3
 x 1   3( x  1)2 
x   : lim y  lim     lim 2
 
x  x  1
x 
   x 3( x  1) 
3
2( x  1)   x 1  
 lim   1 , lim y  lim    
x  2( x  1)  x  x  1
x 
  
3( x  1)2  2( x  1) 
 lim 2
  lim   1.
x  3( x  1)  x  2( x  1) 
Область значень функції E ( f ) : y  ( ;1)  (1;  ) .
y ( x) ( x  1)3 
Похилі асимптоти: lim  lim 3
 
x  x x  x( x  1) 
x 3 (1  1 x 3 )3 1 ( x  1)3
 lim 4   0 , b  lim y ( x )  lim 
x  x (1  1 x 3 )3  x  x  ( x  1)3

 x 3 (1  1 x 3 )3
  lim  1  y  1 - горизонтальна (ліва і
 x x3 (1  1 x3 )3

97
права) асимптоти.
Обчислимо похідну і знайдемо її критичні точки:
  x  1 3  3( x  1) 2 ( x  1)3  3( x  1)3 ( x  1)2 6( x  1) 2
y     
  x  1   ( x  1)6 ( x  1) 4
 
6( x  1)2
 0; y   0 в точці x  1 ; y  не існує в точці
( x  1)4
x  1 .
y    +
Інтервали монотонності
-1 x
та екстремуми (рис. 17):
Рис. 17 функція зростає при
x  ( ;  1)  (1;1)  (1; )
Так як y  >0 на всій області визначення, то точок
екстремуму функція не має.
Обчислимо другу похідну і знайдемо її критичні
точки:
 6( x  1) 2  6(2( x  1)( x  1) 4  4( x  1)2 ( x  1)3 )
y    4 
 
 ( x  1)  ( x  1)8
12( x  1)( x  1)3 ( x  1  2 x  2) 12( x  1)(3  x )
  ;
( x  1)8 ( x  1)5
y   0 в точках x  1 і x  3 , y  не існує в точці x  1 .
Інтервали опуклості й угнутості та точки перегину
(рис. 18): функція опукла при x  (1;1)  (3; ) ; фун-
кція угнута при x  ( ;  1)  (1;3) , xпер  1, yпер  0 ,
xпер  3, yпер  1 8 .

Отже, (1;0) і (3;1 8) – точка перегину.

Ескіз графіка дослідженої функції побудовано на
рис. 19
98
 y  + - + 
-1 1 3 x
y: пер. пер.
Рис. 18

рис. 19

2x  5
ПРИКЛАД 2. Дослідити функцію y і
e 2( x  2)
побудувати ескіз її графіка.
Розв’язання: Знайдемо область визначення функції:

99
D ( y ) : x  R . Область значень функції E ( f ) : y  ( ;1) .
Точки перетину графіка функції: з віссю
2x  5 5 5
Ox ( y  0) :
2( x  2)
 0; x   , з віссю Oy ( x  0) : y  4 .
e 2 e
4
Маємо дві точки: (5 2; 0) , (0;5 e ) .
Інтервали знакосталості, де функція додатна чи
від’ємна: функція від’ємна при x  (; 5 2) ; функція
додатна при x  (5 2; ) .
Перевіримо функцію на парність та непарність:
2 x  5
y (  x)   y ( x )   y ( x) – функція не є парною і
e 2(  x  2)
не є непарною.
Функція неперіодична.
Так як функція існує на всій множині дійсних чисел,
то точок розриву вона не має, значить і вертикальних
асимптот не має.
Досліджуємо поведінку функції при x   і при
x   :
2 x  5 
lim y  lim    ,.
x  x  e 2( x  2) 0
2x  5  2 1
lim y  lim 2( x  2)   lim 2( x 2)   0 .
x  x  e  x  2e 
Похилі асимптоти: при
y( x) 2x  5 
x   : k  lim  lim 2( x  2)  
x  x x  xe 
2 2
lim   0,
x  e2( x  2)  2 xe2( x  2) 
2x  5  2 1
b  lim y ( x )  lim 2( x  2)   lim 2( x  2)   0 .
x  x  e  x  2e 
y  0 - горизонтальна (права) асимптота.

100
 y ( x) (2 x  5)e 2( x  2) 
при x   : k  lim  lim  ,
x  x x  x 
2( x  2) 2( x  2)
2e  2(2 x  5)e
 lim ,
x  1
значить при x   похилих асимптот не має.

Обчислимо похідну та знайдемо її критичні точки:

 2x  5  2e
2( x2)
 (4x 10)e2(x2) 2e2(x2) (1 2x  5) 4(x  2)
y   2( x2)     2(x2)
e  e4(x2) e4(x2) e
4( x  2)
 2( x  2) ,
e
4( x  2)
y  0 : 2( x  2)
0
e
y  - - у точці x  2 .
-2 0 x Інтервали монотонності
Рис. 20 та екстремуми (рис. 20):
функція зростає при
x  ( ;  2) , функція спадає при x  (2;  ) . Отже,
точка x  2 точка максимуму, ymax  1 .
Обчислимо другу похідну та знайдемо її критичні
точки:
 4( x  2)  e 2( x  2)  2( x  2)e 2( x 2)
y    2( x  2)   4 
 e  e 4( x  2)
e 2( x  2) (1  2 x  4) 4(3  2 x )
 4  2( x 2) ;
e 4( x  2) e
y   0 в точці x  3 2 .
Інтервали опуклості й угнутості та точки перегину:
функція опукла при x  ( ; 3 2) ; функція вгнута при
x  (3 2; ) , xпер  3 2 , yпер  2 e .

101
Отже, (3 2; 2 e) – точка перегину.
Ескіз графіка дослідженої функції побудовано на
рис. 21:

Рис. 21

102
 ДОДАТКИ

Додаток 1.
Зауваження. Властивість 3 не розглядає границю
відношення двох нескінченно малих (x) та  (x)
 ( x)
через наявність невизначеності. Ця границя xlim  x0  ( x )

може дорівнювати: нулю, числу або нескінченості. У

цьому випадку нескінчену малу (x) називають
відповідно: нескінченно малою більш високого
порядку малості ніж  (x) ; одного порядку малості;
більш низького порядку малості.
 ( x)
Якщо xlim
 x0  ( x )
 1 , то нескінченно малі (x) та  (x)

називають еквівалентними, та записують (x)   (x) .

Якщо (x) є нескінченно малою більш високого
порядку малості, то записують (x)  0 (x) .

Додаток 2.
Зауваження 1. Різниця двох нескінченно великих
величин може бути будь-якою величиною і нази-
вається невизначеністю виду    . Символічний
запис     ? Аналогічне твердження справедливе
для алгебраїчної суми будь-якого скінченного числа
нескінченно великих величин.
Зауваження 2. Відношення двох нескінченно великих
величин може бути будь-якою величиною і
називається невизначеністю виду   . Символічний
запис    ?

103
 Додаток 3.
Примітка. Границя раціонального дробу
 a0
 b , якщо т  n
0
a 0 x  a1 x  ...  a n 
n n 1
lim   0, якщо т  n
x   b x m  b x m 1  ...  b
0 1 m 
 , якщо т  n


Додаток 4.
Означення. Величина називається обмеженою якщо
абсолютне її значення не перевищує деякого (сталого)
додатного числа М.
Наприклад, функція y  sin x є обмеженою на всій
числовій осі, оскільки sin x  1; функція y  2 x
обмежена знизу числом 0 , а зверху необмежена.

104
 СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Бермант А. Ф., Араманович И. Г. Краткий курс

математического анализа : для втузов. – 7-е изд.,
стереотипное. – М. : Наука, 1971. – 735 с.
2. Выгодский М. Я. Справочник по высшей
математике. – М. : Наука, 1973. – 872 с.
3. Высшая математика для экономистов : учебник для
вузов / Н. Ш. Кремер, Б. А. Путко, И. М. Тришин,
М. Н. Фридман; Под ред. проф. Н. Ш. Кремера. – 2-
е изд., перераб. и доп. – М. : ЮНИТИ, 2001. – 471 с.
4. Гусак А. А. Справочное пособие по решению задач:
математичний аналіз. – Мн.: ТетраСистемс, 1998. –
228 с.
5. Данко П. Е., Попов А. Г., Кожевникова Т. Я.
Высшая математика в упражнениях и задачах. Ч. 1,
2. – М. : Наука, 1986. – Ч. 1. – 303 с., Ч. 2 – 415 с.
6. Колосов А. І., Якунін А. В., Ситникова Ю.В. Вища
математика для економістів: у 2-х модулях. Модуль
1: конспект лекцій (для студентів 1 курсу денної фо-
рми навчання за напрямами підготовки 6.030504
«Економіка підприємства» і 6.030509 «Облік і
аудит»). – Харків: ХНУМГ ім. О.М. Бекетова, 2014.
– 237 с. – Режим доступу :
http://eprints.kname.edu.ua/35973/
7. Пискунов Н. С. Дифференциальное и интегральное
исчисление : для втузов. – Том 1. – 8-е изд.,
стереотипное. – М. : Наука, 1968. – 552 с.

105
 Навчальне видання

КУЗНЕЦОВА Ганна Анатоліївна,

ЛАМТЮГОВА Світлана Миколаївна,
СИТНИКОВА Юлія Валеріївна

ОСНОВИ МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ

В СХЕМАХ І ТАБЛИЦЯХ
Частина 1

Навчальний довідник
для самостійного вивчення курсу вищої математики
(для студентів 1, 2 курсів денної та заочної форм навчання
за напрямами підготовки 6.060101 «Будівництво»,
6.050702 «Електромеханіка», 6.050701 «Електротехніка
та електротехнології»)

Відповідальний за випуск С. О. Станішевський

За авторською редакцією
Комп’ютерне верстання Ю. В. Ситникова

План 2014 р., поз. 99М

Підп. до друку 21.01.2015 р. Формат 60*84/16

Друк на ризографі. Ум. друк. арк. 4
Тираж 50 пр. Зам. №

Видавець і виготовлювач:
Харківський національний університет міського господарства
імені О. М. Бекетова,
вул. Революції, 12, Харків, 61002
Електронна адреса: rectorat@kname.edu.ua
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи:
ДК № 4705 від 28.03.2014 р.
106