МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ

імені ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО»

МАТЕМАТИЧНИЙ АНАЛІЗ:
ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ
ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

Рекомендовано Методичною радою КПІ ім. Ігоря Сікорського

як навчальний посібник для здобувачів ступеня бакалавра
за освітньою програмою «Інтелектуальні сервіс-орієнтовані розподілені обчислення»
спеціальності 122 «Комп’ютерні науки»

Київ
КПІ ім. Ігоря Сікорського
2021
Математичний аналіз: Диференціальне числення функцій однієї змінної [Електронний
ресурс]: навч. посіб. для студ. спеціальності 122 «Компьютерні науки» / КПІ ім. Ігоря
Сікорського ; уклад. Ю. Є. Бохонов. – Електронні текстові дані (1 файл: 3,63 Мбайт). –
Київ : КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2021. – 166 с.

Гриф надано Методичною радою КПІ ім. Ігоря Сікорського (протокол № 6 від 25.02.2021 р.)
за поданням Вченої ради Інституту прикладного системного аналізу (протокол № 2 від 22.02.2021 р.)

Електронне мережне навчальне видання

МАТЕМАТИЧНИЙ АНАЛІЗ:
ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ
ЗМІННОЇ
Укладач: Бохонов Юрій Євгенович, канд. ф. - мат. наук,
Відповідальний Подколзін Г. Б. канд. ф.-мат. наук, доц.
редактор
Рецензент: Голуб А.П., д-р ф.-м. наук, провідний науковий
співробітник Інституту математики НАН України

Навчальний посібник «Математичний аналіз: Диференціальне числення функцій однієї

змінної» призначено для вивчення тем «Границі послідовностей та функцій, диференціальне
числення функцій однієї змінної» студентами 122 «Компьютерні науки». Він містить основні
теоретичні положення з названої теми. Разом зі стандартними фактами теорії послідовностей
розглядаються методи знаходження границь, що базуються на теоремах Тьоплиця та Штольца, а
також теоремі Банаха про стискаючі відображення, що вміщено в Доповненні. Викладено теорію
границь функцій, теорію неперервних функцій та диференціальне числення, що ілюструється
численними прикладами, в тому числі, підвищеної складності.

©КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2021

Зміст

Вступ 6
1. Теорія дійсних чисел 7
1.1. Принцип математичної індукції 7
1.2. Поняття дійсного числа 11
Аксіома повноти 12
1.3. Властивості дійсних чисел 25
1.4. Основні факти, пов’язані з повнотою множини дійсних чисел 17
Принцип Коші-Кантора 17
Лема Гейне-Бореля-Лебега 17
Принцип Больцано-Вейєрштраса 19
1.5. Границі послідовностей 20
Перехід до границі в арифметичних операціях 24
Перехід до границі в нерівностях 25
Критерій Коші 32
Число e 36
Теорема Тьоплиця 41
Теорема Штольца 43
Початкові відомості про числові ряди 48
Число e як сума ряду 51
1.6. Частинні границі 53
Лема Больцано-Вейєрштраса 54
2. Теорія функцій скалярного аргументу 60
2.1. Границі функцій 60
Граничний перехід і арифметичні операції 62
Перехід до границі у нерівностях 63
Перша важлива границя 64
Друга важлива границя 65
Критерій Коші існування границі функції 70
Порівняння асимптотичної поведінки функцій 72
2.2. Неперервність функції в точці 74
Композиція відображень або складена функція 76
Точки розриву функції 77
Класифікація точок розриву 77
2.3. Глобальні властивості неперервних функцій 78
Монотонні функції 84
3. Диференціальне числення 87
3.1. Локальна теорія. Диференційовність функції у точці. 87
Дотична і нормаль до графіка функції 92
Локальні властивості диференціалів і похідних 95
Таблиця похідних 100
Диференціювання функцій, заданих неявно 104
3.2. Глобальні властивості похідних 107
3.3. Диференціали та похідні вищих порядків 113
Формула Лейбниця 114
Формула Тейлора 116
1). Формула Тейлора для многочлена (полінома) 116
2). Формула Тейлора для довільної функції 117
Формула Тейлора (Маклорена) для деяких елементарних функцій 120
4. Дослідження функцій засобами диференціального числення 123
4.1. Екстремум 123
Дослідження на екстремум за допомогою старших похідних 125
Нерівності Юнга 126
Нерівності Гельдера 127
Нерівність Мінковського 128
Опуклі функції 130
Властивості опуклих функцій 133
Властивості диференційовних опуклих функцій 135
5. Дослідження функцій 144
5.1. Розкриття невизначеностей 144
0 145
Розкриття невизначеностей вигляду
0
 147
5.2. Розкриття невизначеностей вигляду

Інші невизначенності 148
5.2. Дослідження функцій і побудова графіків 148
Доповнення I. Стискаючі оператори в метричних просторах 150
I.1. Метричні простори 150
I.2. Стискаючі оператори 152
I.3. Застосування до розв’язання систем лінійних рівнянь методом 158
послідовних наближень

ЛІТЕРАТУРА 164
 Вступ

Навчальний посібник «Математичний аналіз 1. Диференціальне числення функцій

однієї змінної» призначено для вивчення тем «Границі послідовностей та функцій,
диференціальне числення функцій однієї змінної» студентами 122 «Компьютерні
науки». Він містить основні теоретичні положення з теорії числових послідовностей
та початкові поняття з теорії рядів (більш докладно цю теорію викладено в
наступному посібнику). Разом зі стандартними фактами теорії послідовностей
розглядаються методи знаходження границь, що базуються на теоремах Тьоплиця та
Штольца, а також теоремі Банаха про стискаючі відображення, що вміщено в
Доповненні.
Викладено теорію границь функцій, теорію неперервних функцій з
класифікацією точок розриву, поняття рівномірної неперервності з дослідженням
ситуації на обмежених та необмежених проміжках. Доведено основні теореми, що
характеризують локальну та глобальну поведінку неперервних функцій.
При викладенні основ диференціального числення перевага віддається
поняттю диференційовності, з якої випливає існування похідної. Це зумовлено тим,
що саме такий підхід потім буде використано у курсі теорії функцій багатьох
змінних. Доводяться теореми Ролля, Дарбу, Лагранжа та Коші, причому,
підкреслюється роль формули скінченних приростів для з’ясування поведінки
функцій, отримання умови Ліпшиця, тощо.
Докладно вивчаються підходи до дослідження функції на екстремум, в тому
числі, у виродженому випадку.
Теорія опуклості функцій викладається, виходячи з нерівності Ієнсена із
з’ясуванням подальших властивостей таких функцій при умові існування похідних
першого та другого порядку. Проводиться аналіз існування точок перегину, в тому
числі, у виродженому випадку.
Викладена теорія використовується при аналізі функцій і побудові графіків.
У посібнику розглянуто багато прикладів, в тому числі, підвищеної
складності. Пропонуються питання і завдання для самоперевірки.
 1. Теорія дійсних чисел

Далі будемо вважати справедливою аксіому: будь-яка підмножина множини

натуральних чисел містить найменший елемент.

Зауважимо, що всі підмножини множини натуральних чисел обмежені знизу

числом 1.
1.1. Принцип математичної індукції
Нехай необхідно довести певний факт для об’єктів, що занумеровані
натуральними номерами (в нашому курсі це будуть, як правило, числа або функції).
1) Нехай факт справедливий для деякого номера n  n0  .

2) Нехай з припущення, що факт має місце для номера n  , випливає, що він

має місце для номера n  1 .
Тоді факт має місце для всіх натуральних номерів n  n0 .

Доведення. Нехай існують номери, n  , для яких факт не вірний. З умови

випливає, що вони задовольняють умові n  n0 . Тоді на множині таких номерів

існує найменший елемент n*  n0 , для котрого твердження не вірне. Значить, для
номера n * 1 твердження вірне. Тоді з пункту 2) випливає, що для номера

 n * 1  1  n * твердження вірне. В результаті прийшли до протиріччя, яке й

доводить справедливість принципу математичної індукції.

Приклад 1.1.1. Нехай a1, a2 ,..., an ,...  0. Довести нерівність Коші (Огюстена
Луї, 21/08/1789 – 23/05/1857):

a1  a2  ...  an n (1.1.1)
 a1 a2 ... an ,
n
 причому, рівність тут має місце тоді і тільки тоді, коли всі ці числа рівні між
собою.
Вираз зліва називається середнім арифметичним цих n чисел, вираз справа =
їхнім середнім геометричним.
Доведення розіб’ємо на два етапи: спочатку доведемо нерівність для значень n ,
які є степенями двійки: n  2k , k  , а потім, посилаючись на доведений факт,
доведемо його для довільних n  , n  2.
I. Отже, за допомогою методу математичної індукції доведемо нерівність:
a1  a2  ...  a2k
k
 2k a1 a2 ... a2k .
2
Індукцію будемо проводити по k .
1). Перевіримо справедливість нерівності для k  1 , тобто, доведемо, що
a1  a2
 
2
 a1 a2 . Очевидно, a1  a2  0. Звідси після елементарних перетворень
2
a1  a2
одержимо: a1  a2  2 a1 a2  0  a1  a2  2 a1 a2   a1 a2 . Очевидно,
2
рівність в цій нерівності справджується тоді і тільки тоді, коли a1  a2 .
2). Тепер доведемо, що з справедливості нерівності для k випливає її
справедливість для k  1. До того ж вважаємо, що рівність в цій нерівності має місце
тоді і тільки тоді, коли всі числа рівні між собою.
Розглянемо вираз у правій частині нерівності:
a1  a2  ...  a2k 1 1  a2k 1
k 1
 2k 1 a1 a2 ... a2k 1 1a2k 1 .
2
Очевидно, в лівій частині доданків парна кількість, тому їх можна розбити на
пари в кількості 2k , записавши цей вираз таким чином:
a1  a2 a k 1  a k 1
 ...  2 1 2
2 2 .
k
2

Застосуємо нерівність, доведену для двох чисел. Будемо мати:

 a1  a2 a k 1  a k 1
 ...  2 1 2 a1 a2  ...  a2k 1 1a2k 1
2 2  .
2k 2k
Завдяки припущенню індукції для 2k чисел одержимо:
a1 a2  ...  a2k 1 1a2k 1
k
 2k a1 a2 ... a2k 1 1a2k 1  2k 1 a1 a2 ... a2k 1 1a2k 1 ,
2
Що й треба було довести.
II. Доведемо тепер нерівність Коші для довільного n ,n  2 , не
використовуючи метод математичної індукції, а посилаючись на доведену в пункті
1) нерівність для степенів двійки.
Нехай 2k  n найближча до n степінь двійки (наприклад, якщо
n  13 2k  24  16, n  137  2k  28  256 ). Доповнимо суму n доданків
a1  a2  ...  an
a1, a2 ,..., an штучно створеними доданками у кількості 2k  n Тоді
n
всього отримаємо суму 2k доданків Коші). Спростимо доведену у пункті 1)
нерівність
a1  a2  ...  an a  a  ...  an
a1  a2  ...  an   ...  1 2
n n 
k
2

2k  n
 a  a  ...  an 
2 k
a1 a2 ... an  1 2 
 n 
Спростимо середнє арифметичне у лівій частині:
a1  a2  ...  an a  a  ...  an
a1  a2  ...  an   ...  1 2
n n 
k
2
n  a1  a2  ...  an    2k  n   a1  a2  ...  an  a1  a2  ...  an
k
 .
n2 n
В результаті одержимо:
 2k  n
a1  a2  ...  an  a  a  ...  an 
 2 k
a1 a2 ... an  1 2  
n  n 
2k 2k  n
 a1  a2  ...  an   a1  a2  ...  an 
   a1 a2 ... an   
 n   n 

 a1  a2  ...  an  a1  a2  ...  an n
n

   a1 a2 ... an   a1 a2 ... an .
 n  n
Читач легко перевірить, що рівність тут має місце тоді і тільки тоді, коли всі ці
числа рівні.
Задача. Спираючись на нерівність Коші, довести нерівність для середнього
арифметичного, середнього геометричного і середнього гармонічного n додатних
чисел:

n a1  a2  ...  an
 n a1 a2 ... an  ,
1 1 1 n (1.1.2)
  ...  
a1 a2 an

в якій рівність має місце тоді і тільки тоді, коли всі ці числа рівні між собою.
Приклад 1.1.2. Довести нерівність Бернуллі (Якоба, 06/01/1655 – 16/08/1705):
Нехай x1 , x2 ,..., xn ,...  , xk  1, xk x j  0 k , j  . Тоді справедлива нерівність:

1  x1 1  x2 ...1  xn   1  x1  x2  ...  xn .

Для доведення застосуємо метод математичної індукції.
1). При n  1 має місце рівність.
Нехай нерівність справедлива для n чисел. Доведемо її для n  1 числа.
Помножимо обидві частини цієї нерівності, яка справедлива за припущенням
індукції, на 1  xn1  :

1  x1 1  x2 ...1  xn 1  xn1   1  x1  x2  ...  xn 1  xn1  

 1  x1  x2  ...  xn  xn1   x1xn1  x2 xn1  ...  xn xn1   1  x1  x2  ...  xn  xn1,

що й треба було довести. Зауважимо, що остання нерівність справедлива, оскільки з

умови випливає, що xk xn1  0 k  .
Наслідок. Нехай x  1, n  . Тоді справедлива нерівність:

1  x   1  nx.
n

4 6 2n
Приклад 1.1.3. Довести нерівність: 2   ...  2n  1.
3 5 2n  1
Доведення. 1. при n  1 вираз у лівій частині дорівнює 2, а у правій - 3 . оскільки
4  3 , то 2  3 , і нерівність доведено.
4 6 2n
2. Вважаючи, що для n нерівність справедлива: 2   ...  2n  1 , доведемо її
3 5 2n  1
4 6 2n 2(n  1)
справедливість для n  1: 2   ...   2n  3.
3 5 2n  1 2n  1
Помножимо обидві частини нерівності, справедливої за припущенням індукції, на
2(n  1) 4 6 2n 2(n  1) 2(n  1)
. Одержимо: 2   ...   2n  1.
2n  1 3 5 2n  1 2n  1 2n  1
2(n  1)
Доведемо, що 2n  1  2n  3. Для цього досить оцінити відношення
2n  1
2(n  1) 2n  1
. Маємо:
 2n  1 2n  3
2(n  1) 2n  1 2(n  1) 2( n  1) 2( n  1) 2( n  1)
     1.
 2n  1 2n  3 2n  1 2n  3 4n2  8n  3 4n2  8n  4 2(n  1)
Отже, потрібну нерівність доведено.
1 3 5 2n  1 1
Наслідок. Справедлива нерівність   ...  .
2 4 6 2n 2n  1

1.2. Поняття дійсного числа

Означення 1.2.1. Множина дійсних чисел – множина на якій визначені операції
додавання і множення  ,  , а також відношення порядку  «менше або дорівнює»,
що задовольняють наступним аксіомам. Зараз для дійсних чисел будемо
використовувати позначення: x, y, z  .
Аксіоми, яким задовольняють алгебраїчні операції
 Аксіоми додавання
1) x  y  y  x (комутативність);
2) x  ( y  z)  ( x  y)  z (асоціативність);
3).  0  : x  0  x (існування нейтрального елемента по відношенню до
додавання – існування нуля);
4).  x    x   : x    x   0 (існування протилежного елемента по
відношенню до додавання).
Аксіоми множення:
5) xy  yx (комутативність);

6) x( yz )  ( xy ) z (асоціативність);
7). 1 : x  1  x (існування нейтрального елемента по відношенню до
множення – існування одиниці);

 
8). x  , x  0  x 1 : x x 1  1 (існування оберненого елемента).

Аксіома, що пов’язує операції додавання і множення:

9). x( y  z )  xy  xz (дистрибутивність).

Аксіоми, яким задовольняє відношення порядку:

10) x  x;
11).  x  y    y  x   x  y .

12) x  y, y  z  x  z (транзитивність);
13). x, y  R : x  y  y  x .
Зв’язок додавання і порядку:
14). x  y  x  z  y  z .
Зв’язок множення і порядку:
15).  0  x    0  y   0  xy .
Пояснимо, що нейтральний елемент 0 щодо додавання єдиний. Дійсно, якщо їх два:
0,0 , то 0  0  0 , а також 0  0  0 . Отже, вони однакові. Аналогічно доводиться
єдиність нейтрального елемента щодо множення, тобто, одиниці.
Наведемо деякі наслідки з алгебраїчних аксіом дійсних чисел.
A) x  ,0  0 x 0 .

Доведення. Дійсно, 0 x  0 x   0  0  x  0 x , звідки, додаючи протилежний до 0 x до

обох частин рівності, одержимо 0 x  0 .

Б)  1 x  x . Дійсно, x   1 x  1  (1)  x  0 x  0 (останню рівність доведено у

пункті А). Тобто, вектор   x  протилежний до x .

В) Якщо  x  0 , то або   0 , або x  0 . Дійсно, якщо   0 , то 0 = a1 (ax) =

 (a 1a) x  1 x  x і x  0 . Якщо ж   0 , то  x  0 , як доведено у пункті А.

Зауваження.    x    x .

Доведення.    x      x   x . Тут було застосовано аксіому 7 і властивість Б.

Вводиться відношення порядку "  ":x  y  y  x .
Вводиться також відношення порядку "  ":x  y  x  y  x  y . А також
"  ": x  y  x  y  x  y . Читач самостійно може встановити властивості цих
відношень порядку.

Аксіома повноти

16). Нехай A, B  , x  A, y  B, x  y . Тоді існує c  : x  c  y x  A, y  B .

Означення 1.2.2. Множина M називається обмеженою зверху, якщо

c  : x  M  x  c . При цьому c називається верхньою межею M . Множину
*
верхніх меж позначатимемо M .

Лема 1.2.1. Нехай M обмежена зверху множина, M

*
– множина верхніх меж

множини M . Тоді m*  M * такий, що m*  c , де c  M * .

Доведення. З аксіоми повноти x  M , c  M * : x  c  m*  : x  m*  c  m* –
верхня межа, причому, m*  M *  m*  min M * .
Означення 1.2.3. Найменший елемент множини верхніх меж обмеженої зверху
множини називається точною верхньою межею даної множини: sup M  m * .
Приклади 1.2.1:
а) sup0;1  max 0;1  1 . Це очевидно.
б) sup0;1  1 .

1  m*
Доведення. Якщо sup[0,1)  m  1 , візьмемо 0  x 
*
 1 , тобто x [0,1) . З
2
1  m* m*  m*
іншого боку, x    m* , що протирічить тому, що m - верхня межа.
*

2 2
Отже, sup0;1  1 .
Аналогічно вводиться поняття точної нижньої межі обмеженої знизу множини.
Її позначатимемо inf M  m* .

Означення 1.2.4. Еквівалентне означення sup : sup M  m * , якщо:

1) x  M  x  m ;
*

2)   0 x  M : m    x .
*

Аналогічно
inf M  m* , якщо:

1) x  M  x  m ;
*

2)   0 x  M : x  m   .
*

Приклади 1.2.2. Нехай

A  an , n   , B  bn , n   , a*  sup A, b*  sup B, b*  inf B.
Довести нерівності:
1.sup an  bn   sup an   sup bn  ,
2.sup an   inf bn   sup an  bn .

Доведення.
1. n  an  a* , bn  b*  an  bn  a*  b*. Це означає, що a*  b* - якась верхня всіх

сум вигляду an  bn . Тепер справедливість нерівності 1 випливає з того факту, що

точна верхня межа не перевищує якоїсь конкретної верхньої межі.
2. Очевидно, an  b*  an  bn  supan  bn   d . Звідси an  d  b* 

a*  sup an   d  b*  supan   supan  bn   inf bn  , що й доводить другу

нерівність.
Задача для самостійного розв’язання.
Довести нерівності:
3.inf an   inf bn   inf an  bn  ,
4.inf an  bn   inf an   sup bn .

Cлід зазначити, що на множині дійсних чисел визначено поняття відстані між будь-
якими двома елементами x, y  . Вона знаходиться таким чином: | x  y | . В
математиці виникають різні об’єкти, на яких визначається деякий аналог відстані.
Він називається метрикою.
Означення метрики 1.2.5. Нехай на деякій множині X визначено дійсну функцію
двох аргументів
x, y X   ( x, y )  0,
яка має наступні властивості (аксіоми метрики):
1.  ( x, y )  0  x  y ,
1.  ( y, x)   ( x, y ) ,
3. x, y, z  X  ( x, z )   ( x, y )   ( y, z ) (нерівність трикутника).
Така функція називається метрикою, а множина X , на якій визначено метрику –
метричним простором. Інколи кажуть, що метричний простір – це пара ( X ,  ) .
Цілком зрозуміло, що в нашому випадку X  , x, y   ( x, y ) | x  y | . Читач
повинен перевірити виконання аксіом метрики в цьому прикладі.
Наведемо менш очевидний приклад метрики.
Приклад 1.2.3. Розглянемо одиничне коло C1 (O) з центром у початку координат,
точці O. Кожній точці M  C1 (O) одиничного зіставимо кут 0    2 , який її
радіус-вектор утворює з додатним напрямком осі Ox . Але, насправді, їй відповідає
безліч таких кутів:   2 n, n  . Нехай M1, M 2 C1 (O) , і їм відповідають кути
1  2 n1 і 2  2 n2 . Визначимо метрику таким чином:

 1  2 n1 ,2  2 n2   1  2 . (1.2.1)

1.3. Властивості дійсних чисел

Означення 1.3.1. M необмежена зверху множина, якщо
N  0 x  M : x  N .
Лема 1.3.1 (Принцип Архімеда). Нехай h  0 . Тоді
x  n  Z : nh  x  (n  1)h .
x
Доведення. Візьмемо число  . Розглянемо підмножину множини цілих чисел
h
~
 x ~ ~ x
N  n  : n   . Вона обмежена зверху, значить n0  N , n0  max N . Тоді n0  ,
 h h

x x
і з максимальності n0 випливає, що n0  1   n0   n0  1, що й доводить
h h
справедливість леми Архімеда.
Приклад 1.3.1. Нехай h  1 . З принципу Архімеда випливає існування n  такого,
що n  x  n  1 .
Означення 1.3.2. Таке n , що n  x  n  1 називається цілою частиною дійсного
числа x (французькою «entier») і позначається n  [ x] .

1
Твердження 1.3.1.   0  n  таке, що 0   .
n
Доведення. В правій частині нерівності з принципу Архімеда покладемо x  1, h   ,
а замість n  1 писатимемо n . Тоді будемо мати: 1   n . Оскільки 1  0,   0 звідси
1
випливає, що n  0 , а в такому разі 0   .
n
Твердження 1.3.2. Нехай a, b  , a  b . Тоді r  : a  r  b .
Доведення. В твердженні 1.3.1 покладемо   b  a . Тоді знайдеться таке n  0 , що
1 m 1 m
0  b  a . Згідно з принципом Архімеда m  :  a  . Доведемо, що при
n n n
m
цьому  b . Якщо уявити, що це не так, будуть справедливі нерівності
n
m 1 m m m 1 1
 a  b  , а з них випливає, що b  a     b  a , і одержано
n n n n n
m m
протиріччя. Отже, доведено, що a   b , а за означенням число r 
n n
раціональне, і твердження доведене.
Задача для самостійного розв’язання. Довести, що між двома дійсними числами
можна вставити ірраціональне число.

Скінченною називається множина, що містить скінченну кількість елементів.

Якщо є дві множини з однаковими кількостями елементів, то між ними можна
встановити взаємно однозначне відображення, завдяки чому їх можна вважати
еквівалентними за цим принципом.
Узагальненням поняття кількості елементів скінченної множини є потужність.
Потужність скінченної множини є кількість її елементів. Означення потужності
нескінченної множини в математиці не дається, але можна дати наступне
Означення 1.3.4. Еквівалентні множини мають однакові потужності.
Множина, еквівалентна множині натуральних чисел, називається зліченною. Про
множини, рівнопотужні множині всіх дійсних чисел, кажуть, що вони мають
потужність континууму. Множина потужності континуум незліченна.
Приклад 1.3.2. Довести, що множина [0,1] незліченна.
Доведення. Нехай це не так, тобто, всі числа (нескінченні десяткові дроби) з цього
проміжку можна занумерувати:
1  0, a1(1) a2(1) ...an(1) ...
 2  0, a1(2) a2(2) ...an(2) ...
...
 n  0, a1( n ) a2( n ) ...an( n ) ...
...
Виберемо тепер число   0, bb
1 2 ...bn ... , у якого bk  ak , bk  0, bk  9 . Очевидно,
(k )

  (0,1) , але це число не співпадає з жодним n  (0,1) . Одержане протиріччя і

доводить твердження.

1.4. Основні факти, пов’язані з повнотою множини дійсних чисел

Принцип Коші-Кантора
Нехай є послідовність вкладених відрізків I n  a n , bn   I n 1  a n 1 , bn 1 . Тоді

1). c  , яке міститься в кожному відрізку: c   I n .
n 1

2). Якщо   0 N n  N : bn  an   , тоді така точка єдина.

Доведення. 1). Очевидно, a n  bn , доведемо, що m, n  an  bm . Припустимо, що

це не так, будемо мати: m0 : bm0  an  bn , але am0  bm0  am0  bm0  an  bn , а це

означає, що відрізки I m0 , I n - не вкладені, що суперечить умові. Отже, множини

A  an , n  , B  bn , n   задовольняють умові з аксіоми повноти, і тоді

n  c  : an  c  bn .
2). Єдиність точки c доведемо від супротивного. Нехай існує ще одна точка c , яка
належить усім проміжкам. Нехай, наприклад, c  c . Тоді
c  c  const  bn  an     0, n  , але ненульова константа не може бути
менша ніж довільне як завгодно мале число. Одержане протиріччя і доводить
теорему.
Означення 1.4.1. Нехай  - деяка множина індексів, U ,   - сім’я множин і M -

множина. Якщо U   M , то сім’я множина U  ,    називається покриттям



множини M. Якщо 0   : U  M , сім’я U  ,   0 називається

0

підпокриттям множини M .

Лема 1.4.1 (Гейне-Бореля-Лебега). Нехай  нескінченна множина індексів і

інтервали I   a , b  утворюють покриття відрізка a, b ,  a , b   a, b . Тоді


n
існує скінченне підпокриття цього відрізка: 1 ,..., n : I k   a, b  . Припустимо,
k 1

що це не так.
Доведення. Припустимо, що це не так. Розіб’ємо відрізок [a, b] на два рівних
відрізка, і виберемо з них той, що не покривається скінченною кількістю інтервалів.
Це можливо, інакше весь відрізок покривався б скінченною кількістю інтервалів.
Продовжуючи цей процес до нескінченності, отримаємо вкладену систему відрізків

Kn . Тоді n  : bn  an   ,   0  !c  Kn . Ці відрізки не
n 1

покриваються скінченною кількістю інтервалів, вони вкладені і всім їм належить

одна єдина точка. Вона належить деякому інтервалу покриття: c U 0 . Можна

вибрати настільки малий за довжиною відрізок K n , що він буде підмножиною U 0 ,

тобто, буде покриватись цим інтервалом, що протирічить припущенню, що такі

відрізки не покриваються скінченною кількістю інтервалів.
Питання для самоперевірки. Чи можна в умові леми Гейне-Бореля-Лебега відрізок
замінити інтервалом? Навести приклад.

Означення 1.4.2.  -околом точки c називається інтервал: B c   c   , c    .

Виколотий  -окіл: B c   c   , c   c, c    .

o

Означення 1.4.3. M  називається відкритою, якщо x  M B  x   M .

Означення 1.4.4. Множина називається замкненою, якщо доповнення до неї є
множина відкрита.

Твердження 1.4.1. Нехай U  ,    – відкриті множини, тоді 



U – множина

відкрита.

Доведення. Беремо довільну точку x з об’єднання 


U ,

значить

U 0 : x U 0  B  x   U 0 . Звідси випливає, що B  x   U .



Твердження 1.4.2. Нехай K  ,    – замкнені, тоді 


K

– також замкнена.

Доведення випливає з тотожностей де Моргана:

A  BC  AC  BC , (1.4.1)

A  BC  AC  BC , (1.4.2)

Твердження 1.4.3. Якщо K n – замкнені, тоді K

j 1
j – замкнена.

Означення 1.4.5. Точка c називається граничною точкою множини M , якщо

o o
 B  c  x  M : x  B  c  ,  x  c  . Для множини M , множина її граничних
точок буде позначатись M a .
Приклад 1.4.1. (a, b) a  [a, b].
Множина граничних точок множини може в деякому розумінні бути більшою за
саму множину.

Приклад 1.4.2.  (0,1)  Q   [0,1]. Тобто, замикання множини раціональних чисел,

a

що містяться на відрізку [0, 1], тобто, зліченної множини, є відрізок [0, 1] - множина
потужності континуум.
Означення 1.4.6. Множина M називається обмеженою, якщо  [a, b]: M  [a, b].
Принцип Больцано-Вейєрштраса.
(Больцано, Бернард Пласідус Іоган Непомук, 05/10/1781 – 18/12/1848 – чеський
математик; Вейєрштрас, Карл Теодор Вільгельм, 31/10/1815 – 19/02/1897 –
великий німецький математик.)
Нескінченна обмежена множина має хоча б одну граничну точку.
Доведення. Припустимо, що це не так: нехай ця множина (позначимо її через M )
не має жодної граничної точки. Обмеженість M означає існування відрізку [a, b] ,
такого, що M  [a, b] . Відсутність граничних точок у множини означає, що
x [a, b] існує відкритий окіл B x ( x) , який або не містить елементів з M , або

містить скінченну кількість елементів з цієї множини. Очевидно, B x ( x)  [a, b] ,

x[ a ,b ]

тобто, ці околи (інтервали) утворюють покриття відрізку [a, b] . Тоді за лемою

Гейне-Бореля-Лебега існує скінченне підпокриття такими околами. З цього
випливає, що множина M містить скінченну кількість елементів.
Завдання для самоперевірки. Довести узагальнину лему Гейне-Бореля-Лебега.
Нехай  - нескінченна множина індексів, і відкриті множини U ,   утворюють

покриття замкненої множини M : U   M . Тоді існує скінченне підпокриття цієї



n
замкненої множини: 1 ,..., n : U k  M .
k 1

1.5. Границі послідовностей

Означення 1.5.1. Нехай кожному елементу з деякої множини (x  X )

ставиться у відповідність деякий елемент (лише один) з іншої множини (Y ) , тоді

кажуть, що задано функцію f : X  Y . При цьому y  f ( x) - значення функції на
елементі x . Множина X називається областю визначення функції і позначається
D ( f ) . Областю значень функції називається множина

R( f )   y  Y : x  X , y  f ( x) .
Означення 1.5.2. Функція натурального аргументу називається
послідовністю:
f 1  a1 , f  2   a2 ,..., f  n   an ,... .
Означення 1.5.3. Послідовність називається фінально сталою, якщо
n0   n  n0 an  C  const.
Означення 1.5.6. Послідовність називається сталою, якщо вона фінально
стала і n0  1. Інакше кажучи, всі члени сталої послідовності однакові.

Зараз вводиться одне з найважливіших означень математичного аналізу – границя

послідовності.
Означення 1.5.7. Число a називається границею числової послідовності, якщо

  0  N  n  N an  a   . (1.5.1)

Цей факт позначається таким чином:

a  lim an . (1.5.2)
n

Інколи ми будемо вживати також таке позначення:

an a, n  . (1.5.3)

Якщо послідовність має границю, вона називається збіжною.

Задача для самостійного розв’язання. Нехай послідовність an , n   збіжна і

a  lim an . Тоді послідовність

n
a n , n  теж збіжна і lim
n
an  a .

Означення 1.5.8. Послідовність збігається до  , якщо

 M  0  N  n  N an  M . (1.5.4)

Читач може самостійно дати означення послідовності, яка збігається до мінус

нескінченності.
Згадаємо поняття   околу точки a (означення 1.4.2): B (a)   a   , a    .

Тепер означення границі можна дати таким чином: a  lim an , якщо

n

  0  N  n  N an  B (a). (1.5.5)

Зауваження. З означення границі 1.5.7 випливає, що починаючи з певного номера

N , нескінченна кількість членів послідовності попадає в  -окіл точки a , і лише
їхня скінченна кількість з номерами меншими або рівними N може не попадати в
нього.
Задача. Що можна сказати про послідовність, якщо для неї виконується умова, яку
одержано з (1.5.1) шляхом заміни кванторів або нерівність змінюється на
протилежну? Можливих варіантів, очевидно, 24  1  15. Проаналізуємо один з них, а
інші радимо розглянути читачу.
  0  N  n  N : an  a   .

Тут сказано, що в будь-якому   околі точки a , починаючи з деякого номера,

знаходиться хоча б один елемент послідовності (звідки випливає, що насправді їх
нескінченна кількість), тобто, послідовність, утворена деякими членами даної
послідовності (вона називається підпослідовністю), прямує до a .
Анонс: в розділі 1.6, ми будемо детально вивчати підпослідовності даної
послідовності.

1
Приклад 1.5.1. lim  0.
n n

Для доведення використаємо означення границі, тобто, для довільного як завгодно

малого   0 знайдемо натуральний номер N , що як тільки n  N члени
послідовності повинні (якщо гіпотеза вірна) бути менше  . Розв’яжемо відносно n
1 1 1 1
нерівність 0    . Маємо: n  . Звідси N    . Отже, при n  N   
n     
1
виконується потрібна нерівність 0   .
n
Далі ми не будемо так ретельно пояснювати розв’язання прикладів.

Означення 1.5.9. Якщо послідовність не має границі або прямує до нескінченності

(додатної або від’ємної), вона називається розбіжною.
Приклад 1.5.2. Доведемо, що послідовність an  (1)n1 :1,  1,1,  1... не має границі.

 a 1 a 1 
Дійсно, візьмемо довільне a  , a  1,   min  , . Тоді в
 2 2 

B (a)   a   , a    не входять члени даної послідовності. Якщо a  1 , візьмемо

  . Тоді в інтервал  ,  не входять члени послідовності 1 . Аналогічна

1 1 3
2 2 2
ситуація має місце, якщо взяти a  1. Отже, ніяке дійсне число не є границею даної
послідовності.
Зауваження. Цей приклад показує, що з існування границі lim an  A не обов’язково
n

випливає існування границі lim an .

n

Лема 1.5.1. Збіжна послідовність обмежена.

Доведення. Візьмемо, наприклад,   1 . Тоді з умови збіжності послідовності
випливає, що   0  N  n  N an  a  1 a  1  an  a  1. Члени послідовності
з номерами меншими або рівним N утворюють скінченну множину, отже, вона має
найбільший і найменший елементи. Тоді
n  A  min a1 , a2 ,..., aN , a  1  an  max a1, a2 ,..., aN , a  1  B ,

що й треба було довести.

Зауваження. Обернений факт, взагалі кажучи, не є справедливим, тобто, з
обмеженості послідовності не випливає її збіжність. Поясненням може бути приклад
1.5.2.
Лема 1.5.2. Збіжна послідовність має тільки одну границю.
Доведення. Нехай a  lim an , а також a  lim an . Будемо вважати, що a  a . Візьмемо
n n

aa
0  . З означення границі випливає:   0  N  n  N an  a   , а
2
також   0  N  n  N an  a   . З першої умови випливає:

aa aa
n  N : an  a    a   . Аналогічно, з другої умови випливає:
2 2
aa aa
n  N : an  a    a 
2

2
 
. Вибираючи N *  max N , N , будемо мати

aa
n  N * : an   an , що неможливо. Аналогічно розглядається випадок a  a .
2
Перехід до границі в арифметичних операціях

1). Нехай an - фінально-стала послідовність, тобто, N n  N an  a. Тоді

lim an  a.
n

Доведення миттєво випливає з означення границі.

Далі ми будемо вважати, що розглядувані послідовності збіжні: a  lim an , b  lim bn .

n n

2). lim  an   bn   lim an   lim bn  ,   . (Будемо вважати, що  ,   0 .)

n n n

 an   bn   a   b     an  a     bn  b   |  | an  a  |  | bn  b .


З умови збіжності послідовностей випливає:   0  N1  n  N1 an  a  ,
2 | |

  0  N 2  n  N 2 bn  b  . Взявши N  max  N1 , N 2  будемо мати, що при
2|  |
nN будуть виконуватися обидві нерівності, в результаті чого
 
|  | an  a  |  | bn  b |  | |  |   . А це і треба було довести.
2 | | 2|  |

3). lim  anbn   lim an lim bn .

n n n

Для доведення зауважимо, що із збіжності послідовностей випливає їхня

обмеженість, наприклад, bn  M .

Маємо: anbn  ab  anbn  abn  abn  ab  an  a bn  bn  b | a | .

З умови збіжності послідовностей випливає:
 
  0  N1  n  N1 an  a  ,   0  N 2  n  N 2 bn  b  .
2M 2|a|
 
Тоді n  N  max  N1 , N 2  an  a bn  bn  b | a |  M | a |   , що й треба
2M 2|a|
було довести.

an lim an
4). Нехай bn , b  0 n  . Тоді lim  n .
n b lim bn
n
n
an a a b  abn anb  ab  ab  abn  an  a  b  a  b  bn  an  a b bn  b a
  n     .
bn b b bn b bn b bn b bn b bn

b
З умови нерівності нулю границі bn випливає, що N  n  N bn  . Із
2
 |b|
збіжності послідовностей випливає:   0  N1  n  N1 an  a  ,
4
 b2
  0  N 2  n  N 2 bn  b 
4| a|


Тоді n  N  max N , N1 , N 2 
an  a bn  b a  | b | 2  b2 2 a
     , що й треба було довести.
bn b bn 4 | b | 4 | a | b2

Перехід до границі в нерівностях

Лема 1.5.3. Нехай a  lim an  lim bn  b. Тоді  N  n  N an  bn .

n n

ab ba
Доведення. Нехай c  ,   0. Із збіжності послідовностей випливає, що
2 2
ba ba
 N  n  N an  a  , bn  b  . Це еквівалентно двом подвійним
2 2
ba ba ab ba ba
нерівностям: a  an  a   b  bn  b  . Отже,
2 2 2 2 2
ab
починаючи з вказаного номера an   bn  an  bn , що й треба було довести.
2
Лема 1.5.4. Нехай для збіжних послідовностей хоча б з деякого номера виконується
нерівність an  bn . Тоді a  lim an  lim bn  b.
n n

Доведення. Нехай це не так, тобто, a  b . Тоді за лемою 2.3, починаючи з деякого

номера, an  bn , що протирічить умові. Таким чином, твердження доведене.
Зауваження. З строгої нерівності an  bn для збіжних послідовностей, взагалі
кажучи, не випливає строга нерівність для їхніх границь.
 1 1
Приклад 1.5.3. an    bn n  . При цьому lim an  lim bn  0.
 n  1 n 1
2
n n

Лема 1.5.5 (про три послідовності). Нехай an  bn  cn , an і cn збіжні, і

lim an  lim cn  A. Тоді послідовність bn теж збіжна, і lim bn  A.
n n n

Доведення. Візьмемо довільне   0 . З умови збіжності крайніх послідовностей,

починаючи з деякого номера будуть справедливі наступні нерівності:
 
A  an  bn  cn  A  .
2 2
Звідси випливає bn  A   , що й доводить твердження.

Наслідок. Нехай lim an  0, bn  M n  . Тоді lim anbn  0 .

n n

Доведення З умови випливає двостороння нерівність 0  anbn  M an n  . Тепер

справедливість факту випливає з леми про три послідовності.
Означення 1.5.10. Послідовність an називається монотонно неспадною, якщо

виконується нерівність an  an1 n  . Часто цей факт будемо позначати an  .

Послідовність an називається монотонно зростаючою (або строго монотонно
зростаючою), якщо виконується нерівність an  an1 n  . Часто цей факт будемо

позначати an  .
Аналогічно вводяться поняття монотонно незростаючої, відповідно, монотонно
спадною (або строго монотонно спадною). Це будемо позначати відповідно an  і

an  .
Зауваження. З обмеженості зверху монотонно неспадної (а також зростаючої)
послідовності випливає її обмеженість. Дійсно, послідовність обмежена знизу своїм
першим членом. Аналогічні твердження справедливі для інших монотонних
послідовностей.
Теорема 1.5.1, Вейєрштраса. Монотонна обмежена послідовність збігається.
Досить довести факт для неспадної послідовності. Інші випадки доводяться
аналогічно.
З обмеженості зверху послідовності: an  M n  випливає, що множина її
значень має точну верхню межу, яку позначимо через a . З означення точної
верхньої межі випливають умови: 1) an  a n  , 2)   0  N  : aN  a   . З
монотонної неспадності послідовності випливає, що a    aN  aN 1  ...aN  p  ...  a

, тобто, всі члени послідовності, починаючи з номера N , будуть знаходитись в  

околі точки a , а значить, це число і є границею послідовності, що й доводить
теорему. Слід зауважити, що доведено більш точний факт для монотонно неспадної
послідовності:
lim an  sup an   a.
n n

Задача для самостійного розв’язання. Довести, що limsin(sin(...(sin1)...))  0.

n

Підказка. Використати нерівність для x  0 : sin x  x, sin x  x  x  0. Розглянути

послідовність x0  1, x1  sin1, x2  sin x1  sin  sin x1  ,..., xn1  sin xn  sin(sin(...(sin1)...)) ,

застосувати теорему Вейерштраса і перейти до границі в рівності xn1  sin xn .

Приклад 1.5.4. Нехай

x1  y1 x  yn
x1  a  0, y1  b  0, x2  x1 y1 , y2  ,..., xn1  xn yn , yn1  n ,... .
2 2
Довести, що послідовності xn і yn збігаються і їхні границі рівні.
З нерівності Коші маємо:
xn  yn
xn1  xn yn   yn1.
2
xn  yn yn  yn
Далі, xn1  xn yn  xn2  xn , yn1    yn .
2 2
В результаті одержимо низку нерівностей:
a  x1  ...  xn  ...  yn  ...  y1  b .
За теоремою Вейєрштраса ці послідовності збіжні. Нехай A  lim xn , B  lim yn .
n n

xn  yn A B
Перейдемо до границі в рівності yn1  :B  A  B.
2 2
Зауважимо, що спільна границя цих послідовностей називається середнім
арифметико-геометричним і позначається  (a, b) .
Приклад 1.5.5. Нехай c  0 . Дослідивши послідовність

x1  c , x2  c  c ,..., xn  c  c  ...  c
(в члені xn послідовності n «вкладених» коренів), знайти її границю.
Очевидно, послідовність строго монотонно зростає. Доведемо її обмеженість. За
допомогою математичної індукції доведемо, що xn  c  1.

Очевидно, нерівність справедлива для n  1: x1  c  c  1.

Припустимо, що xn  c  c  ...  c  c  1. Тоді

 
2
xn1  c  xn  c  c  1  c  2 c  1  c  1  c  1, що й треба було

довести. Отже, за теоремою Вейєрштраса про існування границі монотонної

обмеженої послідовності lim xn  x  c . Знайдемо цю границю, переходячи до
n

1  1  4c
границі у рівності xn21  c  xn  x 2  c  x  x 2  x  c  0  x  , причому,
2
береться саме цей корінь квадратного рівняння, виходячи з умови x  c .

Звідси маємо цікавий частинний випадок: lim 2  2  ...  2  2.

n

Зауваження. З строгого монотонного зростання xn випливає, більш точна оцінка її

1  1  4c
членів: xn  .
2

Узагальнимо ситуацію. Нехай є послідовність cn  0. Утворимо нову послідовність:

xn  cn  cn1  ...  c1 . Очевидно, вона монотонно неспадна. Доведемо, що

послідовність xn обмежена тоді і тільки тоді, коли обмежена послідовність cn .

Нехай xn  A. Доведемо, що cn  An  . Справді, cn  xn  A cn  A2 .

Навпаки, нехай cn  c . Тоді xn  cn  cn1  ...  c1  c  c  ...  c  c  1, як

було доведено в попередньому прикладі. Отже, за теоремою Вейєрштраса

послідовність xn має границю.
Якщо послідовність cn має границю, тобто, вона обмежена, то звідси випливає, що
послідовність xn теж має границю, скажімо, lim xn  x і її можна знайти,
n

використовуючи ту саму методику, що і при знаходженні границі в попередньому

прикладі. Треба перейти до границі в рівності
1  1  4c
xn21  cn  xn  x 2  c  x  x  .
2
Приклад 1.5.6. Дослідивши послідовність
1
xn  n  n  1  n  2  ...  1
n
(в члені xn послідовності n «вкладених» коренів), знайти її границю.
Доведемо, що має місце оцінка:

n  n  1  n  2  ...  1  n  1.

При n  1 маємо очевидну нерівність 1  2 .

Припускаючи, що нерівність справедлива для n , доведемо її для n  1 .

 
2
Маємо: xn1  n  1  xn  n  1  n  1  n  1  2 n  1  1  n 1 1  .

 n  1  1, що і треба було довести.

Отже,
1 n 1 1
1  xn  n  n  1  n  2  ...  1   1 .
n n n
1
Переходячи до границі в нерівності 1  xn  1  , одержимо:
n

1  1 
1  lim n  n  1  n  2  ...  1  lim 1    1
n n n
 n 
 1
lim n  n  1  n  2  ...  1  1 .
n n
Приклад 1.5.7. Розглянемо послідовність, яку задано рекурентним
співвідношенням:
1 a 
xn1   (k  1) xn  k 1  , k  const  , n   {0}, x0  a  1, a  0.
k xn 
Зауважимо, що
1 a   a  (a  1)k   a  xnk 
x1   (k  1)(a  1)   1    a  1 ,..., xn1  1   xn .
k (a  1)k 1   k (a  1)k   k xnk 

1 a 
Оскільки x1   (k  1)(a  1)   0 і, припустивши, що xn  0,
k (a  1)k 1 
1 a 
за індукцією одержимо, що xn1   (k  1) xn  k 1   0. Звідси можна зробити
k xn 
a  xnk a  xnk
висновок, що 1   0  1.
k xnk k xnk
Доведемо за індукцією, що xna  a. При n  0 це очевидно: x0k  (a  1)k  a.

Нехай xnk  a. Використовуючи нерівність Бернуллі, будемо мати:

k
k a  xnk  k a  xnk  k a 
xn1  xn 1 
k
k 
 xn 1  k   xn 1  k  1  a.
 k xn   k xnk   xn 
Доведемо за індукцією, що послідовність строго монотонно спадна.
Перевіримо справедливість цього факту для n  0 . Оскільки a  (a  1)k  0, то
a  (a  1) k  a  (a  1) k 
1  1, звідки x0  a  1  1  k 
 a  1  x1.
k (a  1) k  k ( a  1) 
a  xnk
Як було доведено, xn  a. Звідси 1 
k
1, і в такому разі
k xnk
 a  xnk 
0  xn1  1  x  xn .
k  n
 k xn 
Отже, доведено монотонність і обмеженість розглядуваної послідовності, а тоді за
теоремою Вейєрштраса вона має границю: x  lim xn .
n

Знайдемо її, перейшовши до границі в рівності

1 a 
xn1   (k  1) xn  k 1 .
k xn 
Маємо:
1 a  a
x   (k  1) x  k 1   k 1  x  x k  a  x  k a .
k x  x
З одержаного результату робимо висновок, що за допомогою розглянутої
послідовності можна одержати наближені значення кореня натуральної степені з
довільного додатного числа.

Означення 1.5.11. Послідовність an , n називається фундаментальною або

послідовністю Коші, якщо

  0  N  n  N , p  an  an p   . (1.5.6)

Твердження 1.5.1. Фундаментальна послідовність обмежена.

Доведення. Візьмемо   1 . Тоді з умови (1.5.6) випливає:
aN 1  1  aN  p  aN 1  1p  .

Поклавши m  min a1 , a2 ,..., aN , aN 1  1, M  min a1, a2 ,..., aN , aN 1  1 , будемо мати:

m  an  M n  .
Теорема 1.5.2 (критерій Коші). Числова послідовність збігається тоді і тільки тоді,
коли вона фундаментальна.
Доведення.
Необхідність. Нехай послідовність має границю. З означення збіжності маємо:
 
  0  N  n  N an  a  . Тим більше p  an p  a  .
2 2
В цій ситуації
  0  N  n  N an  an p  an  a  a  an p  an  a  a  an p   ,

що й доводить фундаментальність послідовності.

Достатність. Нехай послідовність фундаментальна. Тоді (1.5.6) перепишемо в більш
 
зручній в даному випадку:   0  N  m  N , n  m am   an  am  .
3 3
Зафіксуємо m . Введемо позначення: Am  inf an , n  m , Bm  supan , n  m . Тоді
справедливі нерівності:
 
am   Am  an  Bm  am  n  m .
3 3
Легко бачити, що послідовність Am монотонно неспадна, а послідовність Bm
монотонно незростаюча. Обидві вони обмежені, тому з теореми Вейєрштраса
2
випливає їхня збіжність, причому, до спільної границі a , оскільки 0  Bm  Am   і
3
 як завгодно мале. При цьому Am  a  Bm а також Am  an  Bm n  m . Отже,
2
робимо висновок, що an  a  Bm  Am     n  m. А це свідчить, що lim an  a.
3 n

Зауваження. При доведенні замість теореми Вейєрштраса можна було б

скористатись лемою Коші-Кантора, застосувавши її до вкладених проміжків
 Am , Bm    Am1, Bm1 , m  .

Означення повного метричного простору. Метричний простір, в якому всяка

фундаментальна послідовність його елементів збігається до елементу цього
простору, називається повним.
Отже, з критерію Коші випливає, що дійсна пряма з метрикою
  x, y   x  y x, y  є повним простором.
Якщо ж розглядати простір раціональних чисел з тією самою метрикою, то він не
буде повним. Наприклад, можна розглянути послідовність rn раціональних чисел,

яка в збігається до 2 . Вона фундаментальна і в ,ів , але в вона не має

границі, оскільки 2 .
n 1
Приклад 1.5.8. S n  1  q  q  ...  q2 n 1
  qk .
k 0

n 1 1  qn
Як відомо, Sn  1  q  q  ...  q
2
 . Цілком зрозуміло, що при
1 q

q  1 Sn  n   . Так само при | q | 1 q  , n   lim Sn  . Збіжною ця

n

n
послідовність буде тільки при | q | 1 , оскільки тоді lim qn  0 , і з цього випливає, що
n

1  qn 1
lim Sn  lim  .
n n 1  q 1 q
Границя цієї послідовності називається сумою нескінченно спадної геометричної
прогресії і є прикладом числового ряду. Загальна теорія рядів буде вивчатись
пізніше.
n
Приклад 1.5.9. Знайти границю lim при q  1 .
n q n

n
Дослідимо послідовність an  на монотонність. Для цього оцінимо відношення
qn

an1  n  1 q  1  1
n
1
  1   . З умови q  1 випливає, що 0  1 . Оскільки
an nq n1  nq q
1
1  1, n  , то, починаючи з деякого номера, буде виконуватись нерівність
n
1 1 q 1 1 q q 1 2  2 
1   q. Дійсно,  1  n  n  N     1. Звідси
n 2 n 2 2 q 1  q  1 
 1  1 1 q
випливає: 1     q  1. Отже, 0  an1  qan  an . Оскільки послідовність
 nq 2q
an монотонно спадає і обмежена знизу, вона має границю, яку позначимо a .
Переходячи до границі в нерівності 0  an1  qan , Одержимо:
0  a  qa  0  1  q  a  0  0  a  0  a  0.

n
Остаточно, при q  1 lim  0.
n q n

nm
Наслідок 1. m  , q  1  lim n  0. Дійсно,
n q

m
  
m
 
m
n   n 
lim n  lim    lim 
n
n 
 0.
n 
   
n q n  
 m q   n  m q 
    
 Cnm
Наслідок 2. lim n  0.
n 2

n(n  1)...(n  m  1) C m nm
0  Cnm   n m  0  nn  n  0, n  .
m! 2 2

Приклад 1.5.10. Доведемо, що lim n n  1.

n

Візьмемо деяке   0. З прикладу 2.1.5 при q  1    1 випливає, що з деякого

номера N при n  N буде виконуватись двостороння нерівність 1  n  (1   )n . Тоді

1  n n  1    0  n n  1   , а це й означає, що lim n n  1.
n

Наслідок: при a  0  lim n a  1.

n

Дійсно, при a  11  a  n n  N  [a]. Звідси 1  n a  n n . Тоді за лемою про три

послідовності lim n a  1.
n

1 1 1
Якщо 0  a  1 , візьмемо b   1  a   lim n a   1.
a b n lim n b
n

Отже, при a  0  lim n a  1.

n

qn
Приклад 1.5.11. Довести, що lim  0 q  .
n n!

Очевидно, досить довести факт для q  0 , оскільки він випливатиме з того, що

n
q
lim  0.
n n !

qn
Розглянемо додатну послідовність an  і дослідимо її на монотонність:
n!
an1 q n1n! q q
 n   an1  an . Очевидно, при досить великих значеннях n
an q (n  1)! n  1 n 1
q
буде виконуватись: 0   1. Тоді an1  an і з теореми Вейєрштраса випливає
n 1
існування границі послідовності an : lim an  a  0. Переходячи до границі в обох
n

q
частинах рівності an1  an , будемо мати:
n 1
q
a  lim an  lim lim an  a  0a  a  0.
n n n  1 n

Число e
n n 1
 1  1
Розглянемо дві додатні послідовності xn  1   , yn  1   . Очевидно,
 n  n
 1
yn  1   xn  xn  yn .
 n
Доведемо монотонність кожної з них. Для xn використаємо нерівність Коші:

 1
1  n 1  
 n   n  1  1 1  1 
n
 1
n 1 x  n 1 1 1 
  
n 1 n 1 n 1
n
 n
n n 1
 1  1 
 xn  1    1    xn1.
 n   n 1
Розглянемо при n  2 другу послідовність:
n n
 1   n 
 1    n
yn1  n  1   n 1 n2n n  1  n
    1  2  .
 n  1   n  1   n 2  1 n  1  n  1  n  1
n 1 n n
yn  1
1      
 n  n   n 

Використовуючи нерівність Бернуллі, яка в даному випадку запишеться таким

n
 1  n
чином: 1  2  1 2 , продовжимо оцінювання:
 n 1 n 1

n 1 n
n
 1  n  n  n  1 n
1  2   1  2   1     1.
 n 1 n 1  n 1 n 1  n  n 1 n n 1

Отже, yn  yn1 .
Об’єднуючи одержані результати, одержимо:
2  x1  x2  ...  xn  ...  yn  ...  y2  y1  4 .
Отже, обидві послідовності монотонні і обмежені, тому вони мають границі. Але з
 1
рівності yn   1   xn випливає, що вони рівні. В математиці ця границя
 n
називається другою важливою, а її значення позначається e на честь великого
математика Леонарда Ейлера (15/04/1707 – 18/09/1783):

n
 1
lim 1    e. (1.5.7)
n 
 n

Число e є ірраціональним (нескінченний неперіодичний десятковий дріб) і

трансцендентним (не є коренем алгебраїчного рівняння з раціональними
коефіцієнтами). Його наближене значення: e  2,71828 .
n
 1
Приклад 1.5.12. Знайти lim 1   .
n
 n

 n 1 
n n
 1 1
lim 1    lim     e 1.
 n  n  n  1  1 
n
n
 1 
lim 1  
n
 n 1
З властивостей розглянутих послідовностей випливають цікаві висновки.
Приклад 1.5.13. n  3 (n  1)n  nn1.
n
 1
З монотонного зростання послідовності 1   випливає:
 n

 n  1  n 
n n
 1
1    e  3  n n  3
 n nn

 n  1  nn1 n  3 .
n
Звідси робиться висновок при n  3 : n 1
n  1  n n , тобто, послідовність n
n
монотонно спадає і, як відомо, прямує до 1.
Приклад 1.5.14. Довести двосторонню нерівність:

1  1 1
 ln 1    . (1.5.8)
n 1  n n

Прологарифмуємо всі частини доведеної нерівності і одержимо потрібний

результат:
n n 1
 1  1  1  1 1  1 1
1    e  1    n ln 1   1  (n  1)ln 1     ln 1    .
 n  n  n  n  n 1  n n
n
 1
Задача. Оцінити швидкість збіжності послідовності 1   до e.
 n
Маємо:
n n 1 n n n
 1  1  1  1  1  1 1 e 3
0  e  1    1    1    1    1   1   1     .
 n  n  n  n  n  n n n n

Отже,
n
 1 3
0  e  1    .
 n n

1 1
Приклад 1.5.15. Довести збіжність послідовності xn  1   ...   ln n .
2 n
 1 1  1 
З (1.5.8) випливає двостороння нерівність: ln 1     ln 1   k  2.
 k k  k 1
Записуючи ці нерівності при значеннях k  2,3,..., n , одержимо:
 3 1
ln     ln 2 ,
2 2
4 1 3
ln     ln   ,
3 3 2
...
 n  1  n 1 
ln    ln  ,
 n 1 n 1 n2
 n 1 1  n 
ln     ln  .
 n  n  n 1
В результаті додавання цих нерівностей одержимо:
3 4 n n 1 1 1  3 n 1 n 
ln   ...     ...   ln  2  ...  
 2 3 n 1 n  2 n  2 n  2 n 1
n 1 1 1 1 1
ln   ...   ln n  ln  n  1  1  ln 2  1   ...   1  ln n 
2 2 n 2 n
 1 1 1
 ln 1    1  ln 2  1   ...   ln n  1
 n 2 n
1 1
 1  ln 2  1   ...   ln n  1
2 n
Отже, послідовність xn обмежена. Доведемо її монотонність.

1 1  1 1 1   1 1
xn  xn1  1   ...   ln n  1   ...    ln  n  1   ln 1     0.
2 n  2 n n 1   n  n 1
Завдяки теоремі Вейєрштраса монотонно спадна і обмежена послідовність xn
збігається. Її границя – це ще одна константа Ейлера. Позачається вона C  0,5772...
(або інколи  ):

 1 1  (1.5.9)
lim 1   ...   ln n   C.
n 
 2 n 

Звідси маємо характеристику швидкості зростання до нескінченності скінченних

сум:
 1 1 (1.5.10)
1  ...   ln n  C   n ,  n  0, n  .
2 n

Звідси, між іншим, приходимо до висновку, що

1 1
Sn  1   ...   ln n  C   n  , n  .
2 n

Задача для самостійного розв’язання. Знайти границі

n n2
 1  1
1)lim 1  2  ,2)lim 1   .
n
 n  n
 n

Розглянемо тепер наступну ситуацію: є послідовність x1, x1,..., xn ,... . Її ми будемо

множити на коефіцієнти, які зручно записати у нескінченну трикутну матрицю:

 t11 
 
 t21 t22 
t t t  (1.5.11)
T   31 31 33 
 .............. 
 t t t ... t 
 n1 n 2 n 3 nn 
 ....................... 

Зауваження. Для того, щоб не робити запис занадто громіздким, нулі вище діагоналі
не пишемо (але маємо їх на увазі).
Зручно і дану послідовність вважати нескінченновимірним вектором-стовпчиком:
  x1 
x 
 2
x  (1.5.12)
x 3
 ... 
 xn 
 
 ... 

Утворимо нову послідовність:

 t11 x1 
 2 
 z1   t11 x1   t2 j x j 

z      j 1 
 2  t x
21 1 t x
22 2   3 
 z3   t31 x1  t32 x2  t33 x3   t3 j x j 

   j 1   Tx.
z   (1.5.13)
...
   ...   
 zn   tn1 x1  tn 2 x2  tn 3 x3  ...  tnn xn   ... 
     n 
  
... ...   nj j 
 t x
 j 1 
 ... 
 

Виникає задача: якщо відомо, що послідовність xn , n збігається, а на елементи

матриці T накладено певні умови, що можна сказати про збіжність послідовності
zn , n ? Зараз буде доведено два факти (другий узагальнює перший), які належать
Тьопліцу.
Теорема 1.5.3 (Тьоплиця). Нехай lim xn  0, а елементи матриці T (1.5.11)
n

задовольняють умовам:
1). Елементи кожного m  го стовпчика прямують до нуля:
lim tnm  0, m  .
n
2). Суми модулів елементів кожного рядку матриці обмежені однією і тією ж
константою K  0 :
n

t
j 1
nj  tn1  tn 2  ...  tnn  K .

n
Тоді lim zn   tnj x j  lim  tn1x1  tn 2 x2  ...  tnn xn   0.
n n
j 1

Доведення. Із збіжності до нуля послідовності xn , n випливає, що по   0


можна знайти таке m  , що при n  m буде виконуватись умова xn  . Тоді з
2K
урахуванням 2) будемо мати:

zn  tn1 x1  tn 2 x2  ...  tnm xm  tn ,m1 xm1  ...  tnn xn 

 tn1 x1  tn 2 x2  ...  tnm xm  tn,m1 xm1  ...  tnn xn 


  tn1 x1  tn 2 x2  ...  tnm xm   tn,m1 xm1  ...  tnn xn  

  tn1 x1  tn 2 x2  ...  tnm xm  
2K
t n ,m 1 
 ...  tnn 

K 
  tn1 x1  tn 2 x2  ...  tnm xm    tn1x1  tn 2 x2  ...  tnm xm  .
2K 2

Підкреслимо, що зараз m вже фіксоване (це означає, що кількість елементів суми в

останньому виразі фіксована). Тепер можна збільшувати n , тобто, рухатись униз по
кожному стовпчику матриці T (1.5.11), враховуючи, що елементи в кожному
стовпчику прямують до нуля. Отже, при вибраному   0 знайдеться N  m , що
n  N і перший доданок останньої суми може бути зроблений як завгодно малим:

tn1 x1  tn 2 x2  ...  tnm xm  . В результаті zn   , що і треба було довести.
2
Тепер доведемо більш загальний факт.
Теорема 1.5.4 (Тьоплиця). Нехай lim xn  a, | a |  , а елементи матриці T (1.5.11)
n

задовольняють умовам:
1). Елементи кожного m  го стовпчика прямують до нуля:
lim tnm  0, m  .
n

2). Суми модулів елементів кожного рядку матриці обмежені однією і тією ж
константою K  0 :
n

t
j 1
nj  tn1  tn 2  ...  tnn  K .

3). lim  tn1  tn 2  ...  tnn   1.

n

n
Тоді lim zn   tnj x j  lim  tn1x1  tn 2 x2  ...  tnn xn   a.
n n
j 1

Доведення.
zn  tn1 x1  tn 2 x2  ...  tnn xn  tn1  x1  a   tn 2  x2  a   ...  tnn  xn  a  

 a  tn1  tn 2  ...  tnn  .

До послідовності xn  xn  a , яка прямує до нуля, застосуємо теорему 1.5.3. Тоді

послідовність zn  tn1  x1  a   tn 2  x2  a   ...  tnn  xn  a  прямуватиме до нуля. З

урахуванням умови 3) одержимо: lim zn  lim zn  a lim  tn1  tn 2  ...  tnn   a.
n n n

З теорем Тьоплиця можна зробити кілька цікавих і корисних наслідків.

Теорема 1.5.5 (Коші). Нехай lim xn  a. Тоді послідовність середніх арифметичних її
n

x1  ...  xn x  ...  xn
перших n членів zn  теж прямує до a : lim 1  a.
n n n
Для доведення досить в кожному n  му рядку матриці T покласти
1
tn1  tn 2  ...  tnn  . Виконання умов теореми 1.5.4 очевидне, і факт, який треба
n
довести, випливає з цієї теореми.
Зауваження. Теорема Коші справедлива також, якщо xn  0, lim xn  . Тоді
n

x1  ...  xn n 1inf xj
  j n  inf x j  , n  .
n n 1 j  n
Теорема 1.5.6 (Штольца). Нехай є дві послідовності an , bn , n  , a0  b0  0 ,
причому, bn строго монотонно зростаючи, прямує до  . Нехай існує границя
an  an 1 an  an1
послідовності xn  : lim  A. Тоді також існує границя
bn  bn 1 n  b  b
n n 1

an a
послідовності zn  і lim n  A.
bn n bn
bk  bk 1
Доведення. Покладемо в означеннях теорем Тьоплиця tnk   0 . Перевіримо
bn
виконання умов 2) і 3):
b1  b0  b2  b1  ...  bn1  bn2  bn  bn1 bn
tn1  tn 2  ...  tnn    1.
bn bn
n n
bk  bk 1 ak  ak 1 n ak  ak 1 an
Тоді zn   tnj x j     . Отже, за теоремою 2.4
j 1 j 1 bn bk  bk 1 j 1 bn bn

an a  an 1
lim  lim n  A.
n  b n b  b (1.5.14)
n n n 1

Приклад 1.5.16. Нехай lim xn  a, lim yn  b . Тоді

n n

x1 yn  x2 yn1  ...  xk ynk 1  ...  xn y1 (1.5.15)

lim  ab.
n n

ynk 1
Доведення. Покладемо tnk  . Розглянемо суму елементів матриці T в
bn
y1  y2  ...  yn
кожному рядку: tn1  tn 2  ...  tnn  . Зауважимо, що в чисельнику для
bn
зручності поміняли порядок доданків. Умови 1) і 2) теореми Тьоплиця 1.5.4 з
y1  y2  ...  yn y
очевидністю виконуються. За теоремою Коші lim  lim n  1 . Отже,
n bn n b

2.13 випливає з теореми 1.5.4.

 1  x0  Cn1 x1  Cn2 x2  ...  Cnn xn
Приклад 1.5.17. Нехай zn  і lim xn  a. Тоді і
2n n

lim zn  a.
n

Cnk
Застосуємо теорему Тьоплиця 1.5.4, поклавши tnk   0. Раніше вже вказувалось
2n
Cnk
(наслідок 2 після прикладу 2.1.5), що lim  0 , а це означає, що умова 1) в теоремі
n 2n

C k
n
Тьоплиця виконується. Виконання 2) і 3) випливає з k 0
 1 . Отже, результат
2n
випливає з теореми 1.5.4.
Задача для самостійного розв’язання. Розглянемо многочлен Pn ( z ) від z :

1  x0  Cn1 x1 z  Cn2 x2 z 2  ...  Cnn xn z n

Pn ( z )  при умові з попереднього прикладу:
2n
lim xn  a. Довести, що lim Pn ( z )  a.
n n

Твердження 1.5.2. Нехай an  0 і lim an  a. Довести, що

n

a1  a2  ...  an n
lim  lim n a1a2 ...an  lim  a.
n n n  n  1 1 1
  ... 
a1 a2 a1
Застосуємо теорему Штольца. Якщо a  0 , умова на послідовність у знаменнику
виконується з очевидністю. Якщо lim an  a  0 , тоді знайдеться N  , що для
n

a 3a 1 2
n  N буде виконуватись оцінка  an    . Звідси
2 2 an 3a
1 1 1 1 1 1 2
 ...    ...    ...   (n  N )  , n  .
an aN aN 1 an an aN 3a
n  (n  1) 1
Знайдемо границю lim  lim a.
n 1 1 1 1 1 1  n 1
  ...      ...    
a1 a2 an  a1 a2 an1   an 
n
Отже, за теоремою Штольца lim  a.
n 1 1 1
  ... 
a1 a2 an
Тоді твердження, яке треба довести, випливає з леми про три послідовності і
нерівність Коші:
n a1  a2  ...  an
 n a1 a2 ... an  .
1 1 1 n
  ...  
a1 a2 an
Тобто, ще раз повторимо: куди прямують члени додатної послідовності, туди ж
прямують і їхні середні арифметичне, геометричне і гармонічне. Застосуємо цей
факт для доведення цікавого і важливого в майбутньому результату.
an
Твердження 1.5.3. Нехай an  0, a0  1 і існує границя lim  q. Тоді і lim n an  q.
n  a n
n 1

a1 a2 an
Очевидно, n an  n a0 ... . З результату, одержаному у твердженні 1.5.2
a0 a1 an1
an
випливає, що куди прямує останній дріб в підкореневому виразі, до тієї ж
an 1

границі прямує і весь корінь, тобто, до q , але він дорівнює n an . Отже, lim n an  q.
n

n
n n
Приклад 1.5.18. Знайти границю lim n  lim n .
n n! n n!

Цілком очевидно, що прямими обчисленнями знайти цю границю навряд чи вдастся.

nn
Отже, розглянемо послідовність xn  і до неї застосуємо твердження 1.5.3.
n!

 n  1 n!  lim  n  1  lim 1  1   e.
n 1 n n
x
Знайдемо lim n1  lim  
n ( n  1)!n n
n x
n
n nn n
 n

nn n
Завдяки твердженню 1.5.3 lim  lim n  e.
n
n n! n n!
Приклад 1.5.19. Нехай є послідовність an , n   {0}, a0  0. Кажуть, що вона має
обмежену варіацію, якщо існує число M  0 , що
a1  a0  a2  a1  ...  an  an1  M n  .

Зазначимо, що сума модулів у лівій частині – це і є варіація послідовності.

Довести, що дана послідовність має границю.
Побудувати приклад збіжної послідовності, яка не має обмеженої варіації.
Розглянемо послідовність bn  a1  a0  a2  a1  ...  an  an1 . Очевидно, вона
монотонно неспадна і обмежена. Значить, за теоремою Вейєрштраса вона має
скінченну границю. З критерію Коші випливає її фундаментальність:
  0  N  n  N , p  bn  bn p   .

Доведемо, що і дана в умові задачі послідовність теж фундаментальна:

an p  an  an1  an  an 2  an1  ...  an p  an p 1 

 an1  an  a2  a1  ...  an p  an p 1   p  .

Отже, збіжність послідовності з обмеженою варіацією доведено.

Покажемо, що не всяка збіжна послідовність має обмежену варіацію.
1  (1) n
Розглянемо послідовність an  , n  . Оцінимо її варіацію. Помітимо
2n
1
спочатку, що при n  2k  1 x2 k 1  , при n  2k  x2k  0 .
2k  1
Маємо і при n  2k  1 , і при n  2k :
1 1 1
a1  a0  a2  a1  ...  an  an1  1    ...  
3 5 2k  1
 1  1  1 
 ln(1  1)  ln 1    ln 1    ...  ln 1  
 3  5  2k  1 
 4 6 2k 
 ln  2   ...   ln 2n  1  , n  .
 3 5 2k  1 
Тут при оцінці знизу ми скористались раніше доведеною за допомогою методу
математичної індукції нерівністю (1.1.3).

Приклад 1.5.20 (частинний випадок теореми Фекете). Нехай послідовність

дійсних чисел задовольняє умові:

0  xmn  xm  xn , m, n  .

xn
Довести, що існує скінченна границя lim .
n n
Можна для зручності вважати, що x0  0 . З умови випливає:
x x
0  xn  x1  xn1  x1  x1  ...  x1  nx1  0  n  x1 . Отже, послідовність n обмежена,
n n
x 
а тому існує точна нижня межа її значень x  inf  n , n   0. За означенням
n 

  0  m  : x  xm  x  . Зафіксуємо m , візьмемо довільне n  , n  m і
2
поділимо його з остачею на m : n  km  r , r 0,1,..., m  1. Тоді
0  xn  xkmr  xkm  xr  xm  ...  xm  xr  kxm  xr .
Тоді
x x kx  x x k x x x  x
x  n  kmr  m r  m   r  m  r  x  r .
n km  r km  r m km  r n m n 2 n

Оскільки, як було вказано, r 0,1,..., m  1 , то xr - обмежена величина і тому для

x 
раніше вибраного   0 N ( )  n  N ( )  r  . В результаті одержимо:
n 2
x x
x  n  x   . Це й означає, що x  lim n . Зауважимо, що в даному випадку
n n n

x x 
x  lim n  inf  n , n   0.
n  n
n 

Початкові відомості про числові ряди

Теорію рядів ми будемо вивчати пізніше, а тут дамо лише деякі початкові поняття.
Нехай є числова послідовність an , n . Утворимо суми перших n її членів:

n (1.5.16)
Sn  a1  a2  ...  an   ak
k 1

Вони будуть називатись частинними сумами ряду.

Означення 1.5.12. Границя частинних сум Sn (1.5.16), якщо вона існує і скінченна,
називається сумою ряду (або рядом). При цьому ряд називається збіжним.
Якщо границя частинних сум ряду не існує або дорівнює нескінченності, ряд
називається розбіжним.
Ряд будемо позначати наступним чином:

 n (1.5.17)
 an  lim  ak .
n 1
n
k 1

an називається загальним членом ряду.

 n 
Різниця  an   ak 
n 1 k 1
a
k  n 1
k  rn називається залишком ряду (після n –го члену).

Твердження 1.5.4. Ряд збігається тоді і тільки тоді, коли його залишок прямує до
нуля при нескінченному зростанні кількості доданків його частинних сум.
Доведення очевидне.
Приклад 1.5.21. Відома сума членів нескінченно спадної геометричної прогресії –

a
це приклад суми збіжного ряду:  aq
n 1
n 1

1 q
,| q | 1. Його вже було розглянуто.


Приклад 1.5.22.  (1)
n 1
n 1
.

2m 2 m 1
Легко бачити, що S2 m   (1) k 1
 0, S2 m1   (1) k 1
 1. Отже, послідовність
k 1 k 1

скінченних сум ряду розбіжна і тому ряд розбігається.

Критерій Коші для ряду. Ряд (1.5.17) збігається тоді і тільки тоді, коли

n p (1.5.18)
  0 N n  N , p  
k  n 1
ak   .
Доведення миттєво випливає з критерію Коші для послідовностей, якщо його
застосувати для послідовності частинних сум ряду Sn і помітити, що
n p
Sn p  Sn  a.
k  n 1
k

З критерію Коші миттєво випливає необхідна умова збіжності ряду.

Теорема 1.5.7. Загальний член збіжного ряду прямує до нуля при нескінченному
зростанні його номеру.
Для доведення в умові фундаментальності частинних сум ряду досить покласти
p  1:   0 N n  N  an1   .

Застереження! Дана умова не є достатньою! Було розглянуто приклад (1.5.8). З

дослідження скінченних сум випливала розбіжність ряду, який називається
гармонічним:

1
 n  .
n 1

1
Очевидно, його загальний член прямує до нуля при n   .
n
Розглянемо ряд з невід’ємними членами an  0 . Зрозуміло, що частинні суми такого
ряду утворюють неспадну послідовність. Тому ряд з невід’ємними членами може
або збігатись, або його сума може дорівнювати нулю. Випадку, коли частинні суми
не мають границі, для такого ряду бути не може – згадаємо властивості монотонних
послідовностей.
Теорема 1.5.8. Ознака порівняння. Нехай для членів двох рядів хоча б з якогось

номера має місце нерівність an  bn . Тоді із збіжності ряду b
n 1
n випливає збіжність

  
ряду  an , а з розбіжності ряду
n 1
 an випливає розбіжність ряду
n 1
b
n 1
n .

1. В першому випадку для «більшого» ряду виконано умови критерію Коші, тому з
n p n p
умови випливає:   0 N n  N  0  a
k  n 1
k  b
k  n 1
k   , тобто, для «меншого»

ряду теж виконуються умови критерію Коші і тому він збігається.

 n
2. Розбіжність «меншого» ряду означає, що його частинні суми a
k 1
k прямують до

n n
нескінченності при n   , тому  a   b  , n  
k 1
k
k n
k і «більший» ряд

розбігається.

Число e як сума ряду

Для послідовності, яка прямує до e , використаємо формулу біному Ньютона:

n
 1 1 1 1 1
xn  1    1  Cn1  Cn2 2  ...  Cnk k  ...  Cnn n 
 n n n n n
n 1 n(n  1) 1 n(n  1)...(n  k  1) 1 n(n  1)...(n  (n  1)) 1
1  2
 ...  k
 ...  
1! n 2! n k! n n! nn
1 1  1 1  1  2   k  1  1  1  2   n  1 
1  1    ...  1  1   ... 1    ...   1   1   ... 1  
1! 2!  n  k !  n  n   n  n!  n  n   n 

1 1 1 1
1   ...   ...  .
1! 2! k! n!
1 1 1 1
Введемо позначення: sn  1    ...   ...  . Очевидно, xn  sn . Цілком
1! 2! k! n!
очевидно також, що при k  n справедлива нерівність
1 1  1 1  1  2   k  1 
1  1    ...  1   1   ... 1    xn .
1! 2!  n  k !  n  n   n 
Перейшовши тут до границі при n   , одержимо:
1 1 1
1   ...   sk  e. Тоді xk  sk  e і за лемою про три послідовності
1! 2! k!
lim sk  e.
k 

Запишемо одержаний важливий результат:

(1.5.19)
 
1 1 1 1 1
   ...   ...    e.
0! 1! 2! n! n 0 n!

Оцінимо різницю

1 1 1  1 1 
0  e  sn    ...   1    ... 
 n  1!  n  2 !  n  1!   n  2   n  2  n  3 

1  1 1  1 1 n2 1
 1    ...     .
 n  1!  n  2  n  2  2
  n  1!
 1
1  n  1
2
n ! n !n
n2
Отже, ми оцінили похибку при наближеному обчисленні числа e скінченними
сумами:

n
1 1 (1.5.20)
0e  .
k 0 k ! n!n

Звідси можна зробити висновок, що

n
1 n
e  ,  n  (0,1).
k 0 k ! n!n

Твердження 1.5.5. Число e ірраціональне.

Якщо уявити собі, що це не так, знайдуться такі натуральні числа p  q , що

p 1 1 1 
 1    ...   q ,  q  (0,1).
q 1! 2! q! q!q
q! q! q!
Помножимо обидві частини цієї рівності на q ! і помітимо, що , ,..., - цілі
1! 2! q!

p q! q! q! 
числа: q!e  q!  q!   ...,   q 
q 1! 2! q! q

q! q! q! 
(q  1)! p  q!   ...,   q .
1! 2! q! q
Ліва частина цієї рівності – ціле число, а права – число неціле. Одержане протиріччя
і доводить твердження.

1.6. Частинні границі

Означення 1.6.1. Нехай є послідовність an , n і nk , k  - деяка строго

монотонно зростаюча послідовність номерів. Тоді нова послідовність a nk

називається підпослідовністю або частинною послідовністю даної послідовності.

Твердження 1.6.1. Якщо послідовність an , n збіжна, то її довільна
підпослідовність збіжна, причому, до тієї самої границі.
Доведення очевидне і випливає з означення границі послідовності.
Менш очевидним є обернений факт.
Зауваження. Треба розуміти ситуацію, яка буде виникати. Нехай an , n - числова
послідовність. Може статись так, що деякі її члени an , am , n  m і будуть рівними:
an  am , n  m як числа, але вони вважаються різними членами послідовності.
Наприклад, послідовність an  (1)n , n  нескінченна, але множина значень, які
приймають її члени, скінченна: вона складається з двох елементів: 1,1 .
Твердження 1.6.2. Послідовність an , n збіжна, якщо всі її підпослідовності
збігаються.
Зауваження. В умові не сказано, до яких границь збігаються підпослідовності –
рівних чи ні.
Доведення. Якщо припустити, що дві підпослідовності збігаються до різних
границь, то об’єднання цих підпослідовностей – розбіжна підпослідовність, що
протирічить умові.
Лема 1.6.1 (Больцано-Вейєрштраса). З довільної обмеженої послідовності дійсних
чисел можна виділити збіжну підпослідовність.
Розглянемо два випадки:
1. Множина A значень нескінченної обмеженої послідовності an , n містить

скінченну кількість елементів: A a1 , a2 ,..., am  . Тоді існує безліч членів

послідовності an , n , які співпадають з деким числом з A . Вони і утворюють
збіжну підпослідовність.
2. Множина A значень нескінченної обмеженої послідовності an , n містить
нескінченну кількість елементів. Очевидно, ця множина обмежена, а тоді за
принципом Больцано-Вейєрштраса вона має хоча б одну граничну точку, яку
позначимо a . Виберемо монотонно спадну до нуля послідовність чисел  n  0 . Тоді
у 1 -околі точки a знайдеться певний елемент послідовності, який позначимо an1 .

Виберемо  2  0 таким чином, щоб  2 -окіл точки a не містив an1 . Виберемо в

цьому околі деякий елемент an2 даної послідовності. Продовжуючи цей процес до

нескінченності, побудуємо підпослідовність ank , що прямує до a .

Твердження 1.6.3. Множина граничних точок обмеженої нескінченної

послідовності містить максимальний елемент.
Доведення. Нехай A - множина граничних точок даної послідовності an , n . У
випадку скінченної A справедливість твердження очевидна.
Нехай множина A нескінченна. Зрозуміло, вона обмежена. Нехай a*  sup A .

Виберемо  n  0,  n  0 . Тоді за означенням точної верхньої межі існує елемент

1 1
a1  A : a*   a1  a* . Оскільки a1 гранична точка послідовності an  , в її -околі
2 2
2
знайдеться елемент даної послідовності, який позначимо an1 . Далі в -околі точки
2
a2 так само виберемо елемент an2 даної послідовності an  , щоб при цьому n2  n1 .

Таким чином для довільного m будуть мати місце нерівності:

n n
anm  am  m
, 0  a*  am  m
. В результаті
2 2
n n
anm  a*  anm  am  am  a*  anm  am  am  a*  m
 m
  nm .
2 2
Таким чином, побудовано підпослідовність даної послідовності, що збігається до a* .
Отже a* - гранична точка даної послідовності, a*  A . Це означає, що
a*  sup A  max A , що й доводить твердження.

Легко бачити, що має місце аналогічний факт: a*  inf A  min A .

Застереження! Множина Aa граничних точок A , множини значень обмеженої

послідовності, може не містити a*  lim an .

n

1   
Приклад: an  1  (1) n    1 . Легко бачити, що A  2  , n  
2
{0}. Тоді
n   n 

Aa  2 . При цьому lim an  0  A , але 0  Aa  2.

n

Означення 1.6.2. Найбільша серед частинних границь послідовності називається її

верхньою границею і позначається

lim an . (1.6.1)
n

Найменша серед частинних границь послідовності називається її нижньою границею

і позначається

lim an . (1.6.2)
n

Зауваження 1. Насправді з існування верхньої границі миттєво випливає існування

нижньої, оскільки lim an   lim   an  .
n  n 

Зауваження 2. У необмеженої зверху послідовності верхня границя дорівнює

нескінченності. Аналогічно у необмеженої знизу послідовності нижня границя
дорівнює мінус нескінченності.
Твердження 1.6.3. lim an  lim an .
n  n 

Доведення очевидне.
Твердження 1.6.4. Послідовність an , n  збігається тоді і тільки тоді, коли

lim an  lim an  a.
n  n 

Необхідність. Нехай послідовність збігається, а це, очевидно, означає, що до границі

послідовності збігаються всі її підпослідовності, з чого і випливає справедливість
твердження.
Достатність.   0 нерівність a    an  a   справджується для всіх номерів за
виключенням скінченної їхньої кількості. А це й означає, що a  lim an .
n

Радимо читачу довести факт для необмеженої послідовності.

В наступному твердженні використовуються умови і позначення твердження 1.6.3.
Твердження 1.6.5. a*  sup Aa  limsup ak  , a*  inf Aa  liminf ak  . Тобто,
n  k  n n k  n

lim an  limsupak . (1.6.3)

n n k n

lim an  liminf ak . (1.6.4)

n n k n

Доведемо, наприклад, формулу (1.6.3) для обмеженої послідовності. Для

необмеженої вона очевидна.
Раніше вже відзначалось, що послідовність M n  supak  монотонно не зростаюча,
k n

тому, в силу обмеженості даної послідовності, вона має границю:

M  lim M n  limsup ak . Візьмемо послідовність чисел  n  0 , що монотонно
n n k  n

спадаючи, прямують до нуля. За означенням точної верхньої межі

 n  0  nk : M n   n  ank  M n . Будемо вважати, що послідовність  n  0 вибрано так,

що в наступний інтервал  M n1   n1, M n1  не входить елемент ank . В цьому

інтервалі вибираємо аналогічним чином елемент ank 1 і так далі. Оскільки

M n  M , n   , то за лемою про три послідовності побудована підпослідовність

також прямує до M . Залишилось довести, що це найбільша частинна границя даної
в умові послідовності. З монотонного прямування M n  M , n   випливає, що
  0  N n  N M  M n  supak   M   це означає, що ніяка частинна границя
k n

послідовності ak , k  n не може бути більша або рівна M   . Завдяки довільності

  0 вона не може бути більша за M . Отже, M  a* .

Аналогічним чином доводиться (1.6.4).
З’ясуємо ще одну важливу властивість верхньої і нижньої границь.
Теорема 1.6.1. Для того, щоб число a* було верхньою границею послідовності
an , n  , необхідно і достатньо, щоб   0
1. існував номер N ( ) , що для всіх n  N ( ) члени послідовності задовольняли

нерівності an  a*   .

2. n0   n  n   , n0   n0 : xn  a*   .
Доведення. Перш всього зауважимо, що умова 1 означає, що при вибраному
фіксованому   0 існує лише скінченна кількість членів послідовності, що більші
або дорівнюють a*   . Умова 2 означає, що у даної послідовності існує нескінченна
підпослідовність xnk така, що її члени задовольняють нерівності xnk  a*   .

Необхідність. Фіксуємо   0 . Нехай a*  lim an . Якщо б на  a* ,   існувала б

n

нескінченна кількість елементів послідовності, то за лемою Больцано-Вейєрштраса

вони б мали граничну точку, яка була б строго більшою ніж a* , що протирічить
умові.
Як було показано, верхня границя є границею деякої підпослідовності даної
послідовності, тому при довільному   0 всі її члени, починаючи з деякого номера,
будуть більше, ніж a*   .
Достатність. Нехай виконуються умови 1, 2. Виберемо строго монотонно спаду
послідовність додатних чисел, що прямують до нуля:  n  0, n  . Розглянемо

лівосторонній 1  окіл точки a* . З умови випливає існування елементу даної

послідовності – позначимо його an1 – який буде задовольняти нерівності an1  a*  1 ,

а також an1  a*  1 . Аналогічна ситуація буде мати місце для  2  0 , тільки треба

зауважити, що завдяки нескінченній кількості елементів послідовності можна при

цьому вибрати n2  n1. Продовжуючи цей процес далі, побудуємо деяку
підпослідовність даної послідовності, елементи якої будуть задовольняти
двосторонній нерівності a*   k  ank  a*   k , k  , що й означає її збіжність.

Доведемо тепер, що число a* є найбільшою верхньою границею, тобто, найбільшим

елементом множини граничних точок даної послідовності. Дійсно, якби знайшлась
a  b  a  b
частинна границя b  a , то на проміжку  , ,  a знайшлося б безліч
 2  2
елементів даної послідовності, що збігалася б до b , а це протирічить умові 1.
Зауваження. Аналогічний факт справедливий для нижньої границі послідовності.
Сформулюємо його.
Для того, щоб число a* було верхньою границею послідовності an , n  ,
необхідно і достатньо, щоб   0
1. існував номер N ( ) , що для всіх n  N ( ) члени послідовності задовольняли
нерівності a*    an .

2. n0   n  n  , n0   n0 : xn  a*   .

Приклад 1.6.1. Довести нерівності:

lim an  lim  bn   lim  an  bn   lim  an   lim  bn .
n n n n n

Доведення миттєво випливає з прикладу 1.2.2 і рівностей (1.6.3) і (1.6.4).

Задача для самостійного розв’язання. Довести нерівності:
lim an  lim bn  lim  an  bn   lim  an  bn   lim an  lim  bn .
n n n n n n

Приклад 1.6.2. Знайти частинні границі послідовності sin n , n  .

Введемо позначення:    . Розглянемо два випадки.
 p
1).   , p, q  . Очевидно, послідовність приймає скінченну множини значень:
q
p 2p 2qp
sin  ,sin  ,...,sin   sin 2 p  0. Ці числа і є частинними границями цієї
q q q
послідовності. Найбільше і найменше з цих чисел є верхньою і нижньою границями
послідовності.
1).   0 - ірраціональне. Кожній точці n зіставимо точку на одиничному колі. Для
точок на колі далі зручно використати метрику, яка знаходиться за формулою
(1.2.1). Різним натуральним числам n1  n2 відповідають різні точки на одиничному
колі. Дійсно, якби це була б одна точка, мала б місце рівність
n2  n1  2 k   n2  n1    2k , що неможливо при ірраціональному  . Це

означає, що нескінченній множині значень n , n  M відповідає нескінченна

множина різних точок на одиничному колі. Тоді   0 знайдуться два значення
n1 , n2 , яким відповідають точки на одиничному колі, відстань між якими менша за
 . Тобто,  n2  n1   2 k     , k  , n2  n1 і |  |  .
Сусідні точки на колі, яким відповідають значення 0, ,2 ,..., n ,... , знаходяться на
відстані, меншій за  . Звідси випливає, що   [0,2 ) (йому відповідає точка на
колі) за принципом Архімеда знайдуться значення k, k  1 такі, що
k     k  1  0    k   . Вибравши монотонно спадну до нуля послідовність

 n  0 , побудуємо послідовність точок nk на колі, що прямує до  . При цьому

limsin nk  sin  . Оскільки sin  приймають всі значення з проміжку [-1, 1],
n

знайдемо: limsin n  1,limsin n  1.

n n

2. Теорія функцій скалярного аргументу

2.1. Границі функцій

Далі мі будемо вважати, що a  D( f ) - внутрішня точка області визначення функції,

тобто, вона входить в неї з деяким відкритим околом.
Означення 2.1.1 границі функції за Коші. A називається границею функції f , при
прямуванні x до a : A  lim f ( x ) , якщо
x a

  0    ( , a)  0  0 | x  a |  | f ( x)  A |  . (2.1.1)

Математики називають це означенням мовою    .

Зауважимо, що строга нерівність 0 | x  a |  свідчить про те, що x береться з

виколотого околу точки a : x  B  a  .

З означення випливає, що якщо функція стала хоча б у деякому околі B  a  точки

a : f ( x)  C  const x  B  a  , то lim f ( x)  lim C  C.

xa xa

Означення 2.1.2 границі функції за Гейне. A називається границею функції f ,

при прямуванні x до a : A  lim f ( x) , якщо для довільної послідовності аргументів
x a

xn  a, n   відповідна послідовність значень функції yn  f  xn   A, n   .

Математики називають це означенням мовою послідовностей.
Доведемо еквівалентність цих означень.
1. Нехай функція має границю в розумінні Коші. Доведемо, що вона має ту ж
границю в розумінні Гейне. За означенням границі маємо:
  0    ( , x)  0  0 | x  a |  | f ( x)  A |  . Це означає, що яку б
послідовність значень аргументів, збіжну до a , не взяти, будемо мати:
  0  N   n  N | xn  a |  , тобто, з якогось номера всі члени цієї
послідовності попадуть у   окіл точки a . Тоді за умовою значення функції

попадуть у   окіл точки A : n  N f  xn   A   , що й означає, що

yn  f  xn   A, n   в розумінні Гейне.

2. Нехай A  lim f ( x) за Гейне. Доведемо, що функція має границю за Коші,

x a

причому, ту ж саму. Припустимо, що це не так. Це означає, що існує  0  0 таке, що

при будь-якому малому   0 і довільному значенню аргументу x з виколотого
  околу точки a : 0 | xn  a |  буде мати місце зворотна нерівність:
| f ( x)  A |  0 . Це означає, що значення функції в будь-якому малому околі точки a
не можуть як завгодно близько наближатись до A . Це, в свою чергу, означає, що для
послідовності аргументів xn  a, n  , xn  a послідовність значень функції
yn  f  xn  не може прямувати до A , оскільки при даних припущеннях виконується

нерівність | f ( xn )  A |  0 , а це протирічить тому, що A - границя функції у точці a

за Гейне. Приходимо до протиріччя, яке й доводить справедливість твердження.
Питання для самоперевірки. Нехай для деякої послідовності значень аргумента
xn  a, n   відповідна послідовність значень функції має границю

yn  f  xn   A, n   . Чи обов’язково при цьому функція буде мати границю в

точці a ?
Означення 2.1.3. A  lim f ( x) , якщо   0  M  M ( , a)  0 x  M f ( x)  M   .
x 

Означення 2.1.4 нескінченної границі (Коші). lim f ( x)   , якщо

x a

M  0   ( M , a)  0  0 | x  a |  f ( x)  M .
Читач самостійно може дати означення границі, якщо функція прямує до мінус
нескінченності.
Означення 2.1.5. lim f ( x)  , якщо M  0 N  0 x  N f ( x)  M .
x

Читач сам сформулює означення нескінченної границі за Гейне і доведе її

еквівалентність з означенням Коші.
Розглянемо тепер ситуацію, коли граничне значення аргументу не є внутрішньою
точкою області визначення функції. Таке може статись, наприклад, в зрозумілому
прикладі D( f )  [a, b] . Прямування x до a вимагає в означенні (2.1.1) границі брати
її правосторонній окіл: (a, a   ) і відповідна умова запишеться таким чином
a  x  a   . В такому разі кажуть про правосторонню границю функції в точці a, і
це позначається таким чином:
f (a  0)  lim f ( x).
xa 0

Означення 2.1.6. f (a  0) є правостороння границя функції f в точці a , якщо

   0    ( , a)  0  a  x  a   | f ( x)  f (a  0) |  . (2.1.2)

Аналогічно лівостороння границя функції у точці b позначається

f (a  0)  lim f ( x).
xa 0

Читач повинен самостійно дати її означення.

В теорії числових послідовностей доводився факт: якщо послідовність має границю,
вона обмежена. В теорії границь функцій це не так. Обмеженість функції можна
стверджувати лише локально, тобто, в деякому малому околі точки, до якої прямує
аргумент.
Твердження 2.1.1. Нехай функція f має скінченну границю у точці a . Тоді вона
обмежена в деякому її виколотому околі.
Доведення. Візьмемо   1 . Тоді з (6.1.1) випливає існування проколотого околу

B  a  , в точках якого має місце нерівність: A  1  f ( x)  A  1.

Твердження 2.1.2. Функція може мати лише єдину границю у даній точці.
Нехай функція f має дві різні границі у точці a : lim f ( x )  A1 і lim f ( x )  A2 .
x a x a

A2  A1
Будемо вважати, що A1  A2. Візьмемо 0    . Зрозуміло, що при цьому
2
B  A1   B  A2    . За вибраним   0 знайдуться 1  0, 2  0 , що

x  B1  a   f ( x)  B  A1  , x  B 2  a   f ( x)  B  A2 . Очевидно, що

x  B1  a   B 2  a   f ( x)  B  A1   B  A2   . Прийшли до протиріччя, яке й

доводить твердження.

Граничний перехід і арифметичні операції

Сформулюємо поняття суми, добутку і частки функцій, що мають спільну область

визначення:
1. ( f  g )( x)  f ( x)  g ( x) ;
2. ( fg )( x)  f ( x) g ( x) ;

f f ( x)
3.   ( x)  , g ( x)  0.
 
g g ( x )
Сформулюємо правила переходу до границі по відношенню до введених операцій, а
доведення миттєво випливають з відповідних властивостей послідовностей.
Вважається, що функції мають границі: lim f ( x)  A, lim g ( x)  B.
xa x a

1. lim  f ( x)   g ( x)   lim f ( x)   lim g ( x) ( ,   );

x a x a x a

2. lim  f ( x) g ( x)   lim f ( x)lim g ( x);

x a x a x a

f ( x) lim f ( x)
3. lim  x a , g ( x)  0,lim g ( x)  0.
x a g ( x) lim g ( x) x a
x a

Перехід до границі у нерівностях

Будемо вважати, що нерівність між функціями має місце в деякому околі точки зі
спільної області визначення. Сформулюємо факти про перехід до границі в
нерівностях. Доведення випливає з відповідних фактів з теорії границь
послідовностей завдяки означенню Гейне.
Теорема 2.1.3. Нехай x  B (a) f ( x)  g ( x) і існують границі цих функцій у цій
точці. Тоді lim f ( x)  lim g ( x).
x a x a

Теорема 2.1.4 (про три функції). Нехай x  B (a) f ( x)  g ( x)  h( x) і

lim f ( x)  lim h( x ). Тоді в цій точці існує границя функції g і
x a xa

lim g ( x)  lim f ( x)  lim h( x).

xa xa x a

Як і в теорії границь послідовностей слід зауважити, що при переході до границі в

строгій нерівності одержимо, взагалі кажучи, нестрогу нерівність. Приклад читач
наведе сам, узагальнюючи приклад для послідовностей.
Означення 2.1.7. Функція  називається нескінченно малою у околі точки a , якщо
lim ( x)  0.
xa
З властивостей границь функцій робимо висновок, що якщо  ,  - нескінченно малі
функції в деякому околі B (a) , то нескінченно малими будуть також функції    і
 .
Наслідок з теореми 2.1.4. Нехай  - нескінченно мала функція в околі точки  , а
функція g обмежена: g ( x)  M . Тоді lim ( x) g ( x)  0 .
x a

Доведення випливає з теореми 2.1.4 завдяки двосторонній оцінці

0   ( x) g ( x)  M  ( x) .
1
Приклад 2.1.1. lim x sin  0.
x0 x
1
Дійсно, x  0, sin  1. І тепер досить застосувати тільки що доведений факт.
x
З означення границі (6.1.1) випливає, що в деякому досить малому околі точки a
функція  ( x)  f ( x)  A нескінченно мала. Отже, справедливий наступний факт:
Твердження 2.1.3. lim f ( x)  A тоді і тільки тоді, коли існує нескінченно мала
xa

функція  , що f ( x)  A   ( x).
Зараз розглянемо кілька важливих прикладів.
Перша важлива границя
Нехай C1 (0) - одиничка коло, A - точка його перетину з віссю Ox , OB - радіус в

першій чверті, 0  AOB  x  . Продовжимо цей радіус до перетину з
2
перпендикуляром до осі Ox , що проходить через точку A , а також з’єднаємо точки
A і B . В результаті утворилось два трикутники і сектор. Очевидно, для їхніх площ
справедливі нерівності: SOAB  SOAB  SOAC . Знаходячи їхні площі, будемо мати:

1 1 1
0  sin x  x  tgx . Звідси, по-перше, випливає і в подальшому важлива
2 2 2
подвійна нерівність:
 
0  sin x  x  tgx, x   0,  .
 2
 1 1 cos x
З неї випливає   . Помноживши всі частини на sin x , одержимо:
sin x x sin x
sin x sin x x x
1  cos x  0  1   1  cos x  2sin 2  2sin  x.
x x 2 2
sin x
Переходячи до границі в нерівності 0  1   x і використовуючи теорему про
x
три функції, одержимо так звану першу важливу границю:

sin x
lim  1. (2.1.3)
x0 x

sin x
Зауваження 1. Завдяки парності функції границя буде такою ж і при
x
від’ємних значеннях x.
Зауваження 2. З нерівності 0  sin x  x і непарності синусу випливає оцінка
x  : sin x  x . З неї, між іншим, випливає важливий факт: limsin x  0. Його
x0

x0
 
можна інтерпретувати таким чином: limsin x  sin lim x  0. Далі ми побачимо
x 0

важливість цього результату і подібних до нього для різних функцій. Також з

відповідної оцінки приходимо до границі lim 1  cos x   0  limcos x  1.
x 0 x 0

1  cos x
 lim
1  cos x 1  cos x 
 lim 2
sin 2 x

Приклад 2.1.1. lim
x 0 x2 x 0 x 2 1  cos x  x 0 x 1  cos x 

2
sin 2 x  sin x  1 1
 lim 2  lim   lim  .
x0 x 1  cos x  x0
 x  x0 1  cos x 2

sin  x  sin  x    x   
Приклад 2.1.2. lim  lim     .
x 0 sin  x x 0
  x   sin  x   
Застосуємо тепер 1-шу важливу границю до знаходження границі послідовності:
  
Приклад 2.1.3. Нехай   0. Знайти lim cos  cos 2
 ...  cos .
x 0 2 2 2n
Скориставшись тригонометричною формулою синуса подвійного аргументу,
одержимо:
   
   2 n
cos  cos 2  ...  cos n sin n
limcos  cos 2  ...  cos n  lim 2 2 2 2 
x 0 2 2 2 x 0 
2n sin n
2
    
2n1 cos  cos 2  ...  cos n1 sin n1
 lim 2 2 2 2  ...  lim sin   sin  lim 2n  sin  .
x 0  x 0 n   x0 sin  
2n sin n 2 sin n n
2 2 2

Друга важлива границя

Приклад 2.1.4. Розповсюдимо на функції 2-гу важливу границю, доведену до
n
 1
послідовності: lim 1    e.
n
 n
Розглянемо довільну послідовність дійсних чисел xk   . Введемо позначення

 xk   nk  nk  xk  nk  1. Маємо:
nk xk nk 1
1 1 1  1   1  1
   1     1  
  1   .
nk  1 xk nk  nk  1   xk   nk 

Застосовуючи лему про три послідовності, одержимо:

xk
 1
lim 1    e.
xk 
 xk 

Розглянемо тепер цю границю при xk  . Введемо послідовність yk   xk  .

xk  yk yk yk
 1  1   y   1 
Тоді 1    1     k   1    e, yk    xk   .
 xk   yk   k
y  1   y k  1 
Таким чином,
  1
x (2.1.4)
lim 1    e.
x 
 x

1
Знайдемо тепер границю lim 1  t  . t
t 0

Будемо застосовувати такі ж самі позначення. Розглянемо послідовність

1  1
tn  0    . Позначимо:    kn  , n  . Справедливі оцінки:
tn  tn 
1 1
 1  kn 1 1  1 kn 1

1    1  tn   1   . Звідси випливає: lim 1  t  t  e.

tn

 kn  1   kn  t 0

До значення цієї границі можна було б прийти скоріше, зробивши в (2.1.4) заміну:
1 1
t  0, x   x  , але такий факт не було доведено. Більш того, в загальній
x t
ситуації виникають певні труднощі, тому поки що подібні речі треба поки що
робити безпосередньо.
Отже, одержано результат:

x
1
 1
lim 1  t  t  lim 1    e. (2.1.5)
t 0 x 
 x

Кожна з (2.1.5) називається другою важливою границею.

Зауваження. В наступних прикладах ми все ж таки будемо робити заміни при
знаходженні границь, щоб показати, як вони працюють, знаючи при цьому, що їх
можна знайти і безпосередньо, користуючись технікою, подібною до тієї, яку
застосовували при одержанні границі (2.1.5). Радимо читачу знайти наступні
границі, не вводячи заміни.
1
Приклад 2.1.5. lim x . x
x 

Розглянемо довільну послідовність дійсних чисел xk   . Введемо позначення

 xk   nk  nk  xk  nk  1. Маємо двосторонні оцінки:

 1 1
1
nk xk 1
 xk xk
  nk  1 . Оскільки крайні послідовності прямують до одиниці,
xk

одержимо остаточний результат:

1
lim x  1. x
(2.1.6)
x 

1
Звідси випливає значення границі при a  1: lim a  1. Дійсно, при досить великих x
x 

1 1
значень x будемо мати: 1  a  x . Тепер досить застосувати теорему про три
x x

1
1 1
функції: lim a  1, a  1. Якщо 0  a  1 , введемо заміну: b  1 a  . Тепер
x
x  a b
1
1 1 1
a 
x
1
 1, x  . Якщо ввести заміну t   0, x   x  , будемо мати:
x
x t
b
lim at  1, a  0.
t 0

Сформулюємо остаточний результат:

1
lim a  lim a  1, a  0.
t x
(2.1.7)
t 0 x 

 1
Знайдемо тепер lim ln 1   . Застосовуючи методику і позначення попередніх
x 
 x
прикладів, будемо мати оцінки:

1  1   1  1  1
 ln 1    ln  1    ln 1   .
nk  2  nk  1   xk   nk  nk

 1 1 1
Звідти випливає: lim ln 1    0. Вводячи заміну t   0, x  ; x  ,
x 
 x x t
одержимо:
 limln 1  t   0. (2.1.8)
t 0

Звідси випливає: lim 1  x   lim e ln(1 x )  1.


x 0 x 0

Отже,

lim 1  x   1.
 (2.1.9)
x 0

x
 1
Застосуємо одержаний факт до наступної ситуації: lim 1    e . Звідси
x 
 x

 1
 1   x ln 1  
lim ln  1     ln e  1 lim 
x 1 1
 1. Після заміни t   0, x  ; x 
x   x   x  1 x t
  
 x
одержимо:

ln 1  t 
lim  1. (2.1.10)
t 0 t

Ця границя теж називається важливою (без номера).

Її узагальнення:

log a 1  t  ln 1  t  1
lim  lim  . (2.1.11)
t 0 t t 0 t ln a ln a

ex  1
Приклад 2.1.6. lim .
x 0 x
Введемо заміну x  ln(1  t )  e x  1  t. В результаті маємо:

ex  1 t
lim  lim  1.
x0 x t 0 ln(1  t )

Одержали ще одну важливу границю:

 ex  1
lim  1. (2.1.12)
x 0 x

Наслідок:
ax 1 e x ln a  1
lim  ln a lim  ln a, a  0.
x 0 x x 0 x ln a

ax 1
lim  ln a, a  0. (2.1.13)
x 0 x

1  x  1
a
ea ln(1 x)  1 ln(1  x)
Приклад 2.1.7. lim  a lim   a.
x0 x x0 a ln(1  x) x
Ще одна важлива границя:

1  x  1
a

lim  a, a  . (2.1.14)
x 0 x

Теорема 2.1.5. Критерій Коші існування границі функції.

Нехай функція визначена в деякому виколотому околі точка a . Для існування
границі в цій точці необхідно і достатньо, щоб

  0   0  x, x  B  a  : x  x    f ( x)  f  x    . (2.1.15)
2

Доведення. Необхідність. Нехай lim f ( x)  A, | A | . Це означає, що

xa

 
  0   0  0 | x  a |  | f ( x)  A | ,
2 2
 
  0   0  0 | x  a |  | f ( x)  A | .
2 2
  
Звідси | x  a | ,| x  a |  | x  x || x  a |  | x  a |  і для таких значень
2 2
 
аргументу | f ( x)  f ( x) | | f ( x)  A |  | f ( x)  A |    , що й треба було довести.
2 2
Достатність. Нехай виконується умова (2.1.13). Візьмемо якусь послідовність

xn  B  a  , xn  a, n  . За критерієм Коші для збіжної до a послідовності xn

2

має місце умова:   0  N  n, m  N  | xn  xm |  . Але тоді за умовою

достатності з цього випливає, що   0  N  n, m  N  | f  xn   f  xm  |  .


Це означає, що послідовність yn  f  xn  , n   задовольняє умові критерію Коші
для послідовностей і тому має границю. Отже, доведено, що для будь-якої
послідовності аргументів xn  a, n   послідовність значень функції має границю,

яку позначимо A. Візьмемо тепер іншу послідовність аргументів xn  a, n  .

Відповідна послідовність значень функції так само має границю A. Розглянемо
об’єднання цих двох послідовностей аргументів x1, x1, x2 , x2 ,..., xn , xn ,... є збіжна
послідовність, що прямує до a . Тоді так само доводиться, що відповідна
послідовність функцій теж збігається. Отже до однієї й тієї ж границі збігаються її
частинні послідовності, з чого випливає, що A  A, що й доводить теорему.

Означення 2.1.8. Коливанням функції на множині M називається величина

 ( f , M )  sup f  x1   f  x2  . (2.1.16)
x1 , x2M

Введення цього поняття дає змогу сформулювати критерій Коші таким чином:
функція має границю в точці x , якщо   0  B  x  ,  0   f , B  x     .

Означення 2.1.9. Коливанням функції в точці a називається величина

 ( f , a)  lim  f , B  a  . (2.1.17)
 0
Порівняння асимптотичної поведінки функцій

Під асимптотикою або асимптотичною поведінкою функції в околі деякої точки або
на нескінченності розуміють характер її поведінки, що, як правило, означає її
порівняння з добре вивченими функціями. На практиці такими функціями є
степеневі, експоненційна, логарифмічна.
Будемо розглядати функції, визначені в деякому околі точки a , можливо, в деяких
випадках, виколотому.
Означення 2.1.10. Функція  називається нескінченно малою вищого порядку по
відношенню до функції  в околі точки a , якщо

 ( x) (2.1.18)
lim  0.
x a  ( x )

Записується це так:   o   . Треба підкреслити, що в цьому записі знак рівності

читається не як «дорівнює», а «  є о-мале від  ».

Будь-яка нескінченно мала (без порівняння з якоюсь іншою) позначається o 1 .
Таке позначення задовольняє (2.1.18), якщо знаменник тотожньо дорівнює одиниці.
Приклад 1. o    o    o   .

Мається на увазі, що є дві функції:   o   і   o   . Написана рівність означає,

що     o   . Доведення очевидне і випливає з властивості границі:

 ( x)  ( x)  ( x)   ( x)  ( x)  ( x)
lim  0, lim  0  lim  lim  lim  0.
x a  ( x ) x a  ( x ) x a  ( x) x a  ( x ) x a  ( x )

Приклад 2. a  0; 0  b  c : x  o x .
c b
 
xc c b
Дійсно, lim b  lim x  0.
x 0 x x 0

Приклад 3. a  ; b  c  0 : x  o x .
b c
 
xb 1
Дійсно, lim c  lim c b  0.
x 0 x x 0 x
Означення 2.1.11. Кажуть, що функція g є «О-велике» по відношенню до функції

f в околі точки a , g  O  f  , якщо C  0 таке, що

g ( x)  C f ( x) . (2.1.18)

Приклад 1. x  [0, ); 0  b  c : x  O x .

b c
 
Дійсно, в даному випадку C  1 і x b  x c .
Означення 2.1.12. Кажуть, що функція g є « O * -велике» по відношенню до функції

f в околі точки a , g  O*  f  , якщо

g ( x) (2.1.19)
lim  A, A  
x a f ( x)

Твердження 2.1.4. Нехай g  O  f  . Тоді g  O  f  .

*

З означення границі випливає, що при   1 знайдеться B (a ) , в точках якого

 A  1 g ( x)   A  1 f ( x) .
g ( x) g ( x)
 A 1
f ( x) f ( x)
Означення 2.1.13. Кажуть, що f , g - функції одного порядку в околі точки a , якщо

g ( x)
lim  A, 0  A   .
x a f ( x)

Звідси випливає, що g  O  f  , f  O  g  .
* *

Означення 2.1.14. Кажуть, що f , g - еквівалентні функції в околі точки a , якщо

g ( x)
lim  1 . Еквівалентність будемо позначати g f.
x a f ( x)
Приклад. В околі нуля sin x x.
Твердження 2.1.5. g f  g  f  o( f ).
 g ( x)  f ( x)  g ( x)  g ( x)
Доведення. Нехай g f . Звідси lim  lim   1  lim  1  0.
xa f ( x) xa
 f ( x)  xa f ( x)

Навпаки, нехай g  f  o( f ). Це означає, що

g ( x)  f ( x)  g ( x)  g ( x)
lim  0  lim   1  0  lim  1.
xa f ( x) xa
 f ( x )  x a f ( x)

2.2. Неперервність функції в точці

Будемо тепер розглядати ситуацію, коли x0  D( f ) .

Означення 2.2.1. Функція називається неперервною в точці з області визначення,
якщо її границя в цій точці дорівнює її значенню в цій точці:

lim f ( x)  f ( x0 ). (2.2.1)
xx0

Це означає, що в означення границі точку x0 можна включити:

  0    ( , x0 )  0| x  x0 |  | f ( x)  f ( x0 ) |  . (2.2.2)

Зміст (2.2.1) полягає в тому, що для неперервної в точці функції границя, якщо
аргумент прямує до цієї точки дорівнює функції від границі аргументу:

lim f ( x)  f (lim x)  f  x0 . (2.2.3)

x x0 x x0

Такі висновки ми вже робили, знаходячи границі деяких функцій.

Означення неперервності в точці інколи зручно формулювати в термінах околів.
Означення 2.2.2. Функція називається неперервною в точці з області визначення,
якщо

B  y0   B  f  x0    B  x0  : f  B  x0    B  f  x0  . (2.2.4)
Читач повинен переконатись в еквівалентності означень 2.2.1 і 2.2.2.
Використовуючи поняття коливання функції в точці, можна сформулювати критерій
неперервності у точці.
Теорема 2.2.1. функція неперервна в точці тоді і тільки тоді, коли її коливання в ній
дорівнює нулю.
На основі розглянутих раніше прикладів на знаходження границь можна зробити
висновок, що основні елементарні функції неперервні в кожній точці з області
їхнього визначення.
1). lim a x  a x0 .
x  x0

 
x x
 
Доведення. З (2.1.7) випливає: lim a x  a 0  a 0 lim a 0  1  0, що й доводить
x
x  x0
x
x  x0

потрібний результат.
2). lim ln x  ln x0 .
xx0

 x   x   x  x0 
lim ln x  lim ln  x0   lim  ln x0  ln     ln x0  lim 1    ln x0 .
x  x0 x  x0
 x0  x x0   x0   x  x0
 x0 

3). lim x  x0 ( x  0).

x  x0

Доведення. З (2.1.9) випливає:

  x     x  x  
lim  x  x0   x0 lim     1  x0 lim  1  0
  1  0, що й доводить
x  x0 x  x0  x   0
 0   
x x x
 0 
твердження.
3). lim sin x  sin x0 .
xx0

x  x0 x  x0 x  x0
Доведення. 0  sin x  sin x0  2 sin cos  2 sin  x  x0 , що й
2 2 2
доводить рівність.
4). lim cos x  cos x0 .
xx0
Доведення аналогічне.
sin x sin x0 
5). lim tgx  lim   tgx0 , x0    n, n  .
x  x0 x  x0 cos x cos x0 2
При доведенні треба скористатись властивостями границь.

Композиція відображень або складена функція

Означення 2.2.3 композиції відображень. Нехай

D( f )  X , R( f )  f ( X )  Y , D( g )  Y , R( g )  g (Y )  Z .
Отже, X  x  y  f ( x)  z  g ( y )  g ( f ( x)).
Відображення
X  x  g ( f ( x))  ( g f )( x)  z
називається композицією відображень f і g .

Теорема 2.2.2. Нехай функції з означення 2.2.3 неперервні. Відповідно, у точках x0 і

y0  f  x0  . Тоді їхня композиція g f неперервна в точці x0 .

Доведення. З неперервності у точці y0  f  x0  функції g випливає:

B  z0   B  g  y0    B  y0  : g  B  y0    B  g  y0  .

З іншого боку, з неперервності у точці x0 функції f випливає:

B  y0   B  f  x0    B  x0  : f  B  x0    B  f  x0  .
Отже, можна зробити висновок, що

B  z0   B  g  y0    B  x0  :  g f   B  x0    B   g f   x0   ,
а це й доводить справедливість твердження.
1 1
Застереження! Нехай y  f ( x)  x sin . Оскільки x sin | x | функція має границю
x x

 1
при x  0 : lim  x sin   0. Якщо продовжити цю функцію в точці x  0 її
x 0
 x
граничним значенням, тобто, використовуючи для продовженої функції те ж саме
позначення, f (0)  0 , одержимо неперервну в точці 0 функцію. Нехай

1, y  0,
z  g ( y) | sgn y |   Очевидно, lim g ( y )  lim| sgn y |  1 g (0)  0. Тобто,
0, y  0. y 0 y 0

функція g не є неперервною в точці y  0. Розглянемо композицію цих функцій:

 1
z   g f  ( x)  sgn  x sin  . В довільному виколотому околі точки 0 функція
 x
1
f ( x)  x sin приймає значення 0 нескінченну кількість разів, і нульові значення в
x
 1
тих самих точках приймає композиція g f  ( x)  sgn  x sin  . В інших точках
 x
вона приймає значення 1. Значить, не виконано умову критерію Коші, а це означає,
що композиція не має границі в точці 0.
Отже, ми побачили, що існування границь кожної функції (якщо функції не є
неперервними) ще не гарантує існування границі композиції в деякій точці.

Точки розриву функції

Означення 2.2.4. Якщо функція не є неперервною в деякій точці, то така точка
називається точкою розриву.

Класифікація точок розриву

1. x0  D( f ) і існує скінченна границя lim f ( x)  A. Така точка x0 називається

xx0

точкою усувного розриву. В такій ситуації можна продовжить функцію в цій точці її
граничним значенням, і це продовження F буде неперервною функцією в цій точці:

 f ( x), x  x0 ,
F ( x)   (2.2.5)
 A, x  x0 .
 sin x
Приклад: Функція f ( x)  не визначена у точці 0 , і існує границя функції в цій
x
точці, Отже, x  0 є усувною точкою розриву функції. При доповненні її граничним
 sin x
, x  0,
значенням в цій точці одержуємо неперервну функцію: F ( x)   x

 1, x  0.

2. x0 називається точкою розриву 1-го роду, якщо існують скінченні значення

f  x0  0  , f  x0  0  , f  x0  , і хоча б два з них нерівні.

 1, x  0,

Приклад: sgn x   0, x  0,

 1, x  0.
Функція неперервна в усіх точках дійсної прямої крім точки 0, і ця точка є точкою
розриву 1-го роду.
3. x0 називається точкою розриву 2-го роду, якщо або хоча б одна одностороння
границя нескінченна, або не існує границі в цій точці.
1 1
Приклади: f ( x)  , lim  . 0 – точка розриву 2-го роду.
x x0 x
1
f ( x)  sin . 0 – точка розриву 2-го роду, оскільки в цій точці функція не має
x
границі.
2.3. Глобальні властивості неперервних функцій

В цьому розділі вивчаються властивості функцій, неперервних в кожній точці

області визначення.
Означення 2.3.1. Функція, неперервна в кожній точці області визначення,
називається неперервною на цій області.
Теорема 2.3.1 (перша теорема Коші). Нехай функція неперервна на відрізку [a, b] і
приймає на його кінцях значення різних знаків. Тоді існує точка на (a, b) , в якій
функція дорівнює нулю.
Доведення. Будемо застосовувати так званий метод половинного ділення.
Розділимо відрізок I 0   a, b навпіл. Якщо в спільній точці одержаних відрізків
половинної довжини функція приймає нульове значення, доведення закінчене. Якщо
це значення ненульове, візьмемо ту половину, в кінцях якої функція приймає
значення різних знаків (легко бачити, що такий відрізок існує). Позначимо його
кінці a1 і b1 . Поділимо тепер відрізок I1   a1 , b1  навпіл і знову виберемо відрізок

I 2   a2 , b2  , виходячи з тієї самої умови. В результаті отримуємо послідовність

вкладених відрізків, довжини яких прямують до нуля. За принципом Коші-Кантора
існує, притому, єдина точка c , яка належить усім відрізкам, тобто, їхні кінці
прямують до цієї точки. В результаті утворились дві послідовності: в одній функція
приймає від’ємні значення, в другій – додатні. Отже, при переході до границі
будемо мати, що, з однієї сторони, f (c)  0 , з іншої - f (c)  0 . З цих двох
нерівностей випливає, що f (c)  0 .
Теорема 2.3.2 (друга теорема Коші). Нехай функція неперервна на відрізку [a, b] .
Тоді яким би не було число C , що лежить між значеннями f (a ) і f (b) , знайдеться
число c  (a, b) таке, що f (c)  C .
Доведення. Теорема очевидна, якщо f (a)  f (b) . Нехай тепер A  f (a)  f (b)  B .

Розглянемо функцію g ( x)  f ( x)  C . Очевидно, g (a) g (b)   A  C  B  C   0 , з

чого випливає виконання для g умов 1-ї теореми Коші. Отже,
c  (a, b)  g (c)  f (c)  C  0  f (c)  C , що й доводить теорему.
Теорема 2.3.3 (перша теорема Вейєрштраса). Функція, неперервна на відрізку,
обмежена на ньому.
Доведення. Нехай функція визначена на відрізку [a, b] . З неперервності функції в
його кожній точці x [a, b] випливає її обмеженість в деякому околі B ( x ) ( x) кожної

його точці. Очевидно, якщо x пробігає весь проміжок [a, b] , ці околи утворюють
відкрите покриття цього відрізку. Тоді за лемою Гейне-Бореля-Лебега існує
 n
скінченне підпокриття відрізку такими інтервалами: B  xk   xn   [a, b]. На
k 1

кожному такому інтервалі функція обмежена: x  B  xk  : mk  f  xk   M k , k  1,..., n.

Оскільки інтервалів скінченна кількість, можна вибрати

m  min m1 ,..., mn  , M  max M1,..., M n . Тоді x [a, b] m  f ( x)  M , що й
доводить обмеженість неперервної функції на відрізку.
Теорема 2.3.4 (друга теорема Вейєрштраса). Функція, неперервна на відрізку,
досягає в його точках значення своїх точних нижньої та верхньої меж.

Доведення. Нехай M *  sup f ( x), m*  inf f ( x). Уявимо собі, що

x[ a ,b ] x[ a ,b ]

x [a, b] f ( x)  M *. Розглянемо допоміжну функцію g ( x)  M  f ( x)  0. Вона,

очевидно, неперервна і неперервна також (при зробленому припущенні) функція
1 1
 ( x)   * . За 1-ю теоремою Вейєрштраса ця функція обмежена. З
g ( x) M  f ( x)
іншого боку, за властивостями точної верхньої межі
1 1
  0  f ( x) : M *    f ( x)  M *  0  M *  f ( x)     . Таким
M *  f ( x) 
1
чином, беручи   0 , робимо висновок, що функція  ( x) 
M *  f ( x) буде
приймати як завгодно великі значення, що протирічить 1-й теоремі Вейєрштраса. Це
й доводить твердження.
Наслідок з 2-ї теореми Коші і 2-ї теореми Вейєрштраса. Неперервна на відрізку
функція приймає всі значення між своїми мінімальним та максимальним
значеннями.
Для доведення досить розглянути звуження функції на відрізок [ ,  ]  [a, b] , в
кінцях якого вона приймає свої мінімальне та максимальне значення чи навпаки, а
потім застосувати 2-гу теорему Коші.
Означення 2.3.2. Функція, визначена на множині D , називається рівномірно
неперервною на ній, якщо

  0   0  x, x  D : x  x    f  x   f  x    . (2.3.1)

Цю умову можна сформулювати в термінах коливання функції.

Означення 2.3.3. Функція, визначена на множині D , називається рівномірно
неперервною на ній, якщо

  0   0 x  D   B ( x)    . (2.3.2)

Твердження 2.3.1. Рівномірно неперервна на деякій множині функція неперервна на

цій множині.
Доведення. В означенні (2.3.1) досить взяти x  a , а x  x - з  -околу точки a .
Тоді одержимо означення неперервності функції в точці a . З довільності точки a
робимо висновок про неперервність функції на всій множині.
Зауваження. Обернене твердження, взагалі кажучи, не є справедливим.
1
Приклад 2.3.1. f ( x)  sin , x  (0,1]. Відомо, що ця функція неперервна на
x
вказаному проміжку, але в як завгодно малому околі точки 0 вона приймає значення
1 і 1 . Тому, якщо взяти 2    0 , то для неї не буде виконуватись умова (2.3.1), і
тому функція не буде рівномірно неперервною. Цікаво проілюструвати цей факт в
термінах коливання функції: в малих околах точки 0 її коливання буде дорівнювати
2, тобто, не буде як завгодно малим.
Твердження 2.3.2. Якщо функція необмежена в деякому околі точки a , то вона не є
рівномірно неперервною в цьому околі.
Доведення. Нехай   0 . Візьмемо дві точки x, x  B : x  x   . З необмеженості
2

функції в довільному околі точки a випливає, що знайдуться x, x : x  x   такі,

що f  x  f  x  1, а це протирічить умові рівномірної неперервності.

1
Найбільш простий приклад подібної ситуації дає функція f ( x)  , x  0.
x
Питання для самоперевірки. Чи обов’язково буде рівномірно неперервною
функція, неперервна на інтервалі? Навести контрприклад.
1
Приклад 2.3.2. f ( x)  , x [0, ).
1  x2
Оцінимо модуль різниці значень функції в двох довільних точках:

1

1

 x1  x2  x  x .
Оцінимо окремо значення дробу в
1  x 12 1  x 22 1  x 12 1  x 22 
1 2

останньому виразі:
 x1  x2  
x1

1 x
 22
1

1

1

1

1

1  x 1  x 
2
1
2
2
1  x 1 1  x 2 1  x 2 1  x 1 x  1 1  x 2 x  1 1  x 12
2 2 2

1
2

2
x1 x2

1 1 1 
     1.
2  1  x 22 1  x 12 
Звідси
1 1
  x1  x2 .
1  x 12 1  x 22
Отже, взявши довільне   0 , досить вибрати    , і умова рівномірної
неперервності буде виконуватись. Значить, функція рівномірно неперервна на півосі
дійсної осі, а через її парність – на всій осі.
Аналіз розглянутого прикладу показує, що рівномірна неперервність гарантована
для функції, яка задовольняє наступній умові, яка називається умовою Ліпшиця:

f  x  f  x  L x  x . (2.3.3)

Тут L називається константою Ліпшиця.
Відзначимо, що в даному випадку не має значення, в якій області визначено
функцію – обмеженій чи необмеженій.
Для рівномірної неперервності досить виконання більш загальної умови – умови
Гьольдера, в чому читачу рекомендується пересвідчитись самостійно:

f  x   f  x   H x  x ,   (0,1]. .

 (2.3.4)

Приклад 2.3.3. f ( x)  x , x [0, ).

2

Зауважимо, що це неперервна функція, яку задано на необмеженій множині.

1 1
Візьмемо xn  n  1, xn  n  xn  xn  n  1  n   .
n 1  n n
Отже,   0 N n  N  0  xn  xn   . Але при цьому f  xn   f  xn 1, і це має
місце на як завгодно близьких парах точок, тобто, умова рівномірної неперервності
виконуватись не буде.
 2 
Приклад 2.3.4. f ( x)  sin  x  , x  ( , ).
2 
Візьмемо ту ж саму послідовність, що і в прикладі 2.3.3:
1
xn  n  1, xn  n  0  xn  xn  . При цьому f  xn   f  xn 1, і умова
n
рівномірної неперервності не виконується.
Теорема 2.3.5, Кантора (Георга Фердинанда Людвіга Філіпа, 03/03/1845 –
06/01/1918) про рівномірну неперервність. Неперервна на відрізку функція
рівномірно неперервна на ньому.
Доведення. Нехай функція f визначена на відрізку [a, b] . Завдяки неперервності
функції в кожній точці по   0 для кожної точки x [a, b] можна знайти такий окіл
B ( x ) ( x) (взагалі кажучи,   0 залежить від x ) що на ньому коливання буде менше

за  :   f , B ( x ) ( x)  [a, b]   . Для зручності позначимо такі околи

U ( x )  B ( x ) ( x)  [a, b] . Також введемо околи V ( x )  U 1 . Очевидно, множини V ( x )
 ( x)
2

- це інтервали, що утворюють нескінченне покриття відрізку [a, b] . Завдяки лемі

Гейне-Бореля-Лебега з цього покриття можна вибрати скінченне підпокриття:
1 1 
V ( x1 ) ,...,V ( xn ) . Візьмемо   min    x1  ,...,   xn   , і нехай x, x [a, b] - дві
2 2 
довільні точки проміжку, відстань між якими менша за таким чином визначене
  0 : x  x   . Доведемо, що при цьому f  x  f  x   .

Зрозуміло, що точка x попаде в деякий інтервал покриття, наприклад, V ( xk ) . Це

1
означає, що x  xk    xk  . Оцінимо відстань до xk точки
2
1
x : x  xk  x  x  x  xk  x  x  x  xk      xk  
2
1 1
   xk     xk     xk  .
2 2
Отже, точки x, x [a, b] попали в U ( xk )  B ( xk ) ( xk )  [a, b] , тому

 
f  x  f  x   f , B ( xk ) ( xk )  [a, b]   , що і треба було довести.

Монотонні функції

Для визначеності будемо розглядати монотонно неспадні (зростаючі) функції.

Аналогічні факти будуть справедливі для незростаючих (спадних) функцій.
Твердження 2.3.3. Неперервна функція здійснює взаємно однозначне відображення
відрізку [a, b] на деяку підмножину дійсної прямої тоді і тільки тоді, коли вона
строго монотонна.
Доведення. Необхідність. Нехай функція монотонна і неперервна. Тоді в різних
точках вона приймає різні значення, які знаходяться між її значеннями в крайніх
точках проміжку. Отже, це відображення взаємно однозначне, значення якого
повністю заповнюють проміжок між його екстремумами.
Достатність. Нехай неперервне відображення здійснює взаємно однозначне
відображення відрізку [a, b] на деяку підмножину дійсної пряиої. Доведемо, що
воно здійснюється строго монотонною функцією. Уявимо собі, що це не так. Тоді
знайдуться три точки x1  x2  x3 і значення f  x2  не лежить між значеннями

f  x1  і f  x3  . Можливі випадки: f  x3  лежить між f  x1  і f  x2  , або f  x1 

лежить між f  x2  і f  x3  . Розглянемо перший з них. Згідно з 2-ю теоремою Коші

між точками x1, x2 знайдеться точка x4 , в якій функція приймає значення f  x3  .

Тоді x4  x3 і при цьому f  x4   f  x3  , що протирічить умові взаємної

однозначності. Так само спростовується другий варіант.
Далі будемо розглядати функцію, що визначена в області визначення D , яка не має
«дірок», тобто, дві довільні її точки можна з’єднати відрізком з кінцями у цих
точках, який повністю лежить у D . Зауважимо, що така область називається
зв’язною. Нехай c  D . Введемо позначення: Dc  D  (, c), Dc  D  (c, ) .
Твердження 2.3.4. Монотонна функція має двосторонні границі в кожній
внутрішній точці своєї області визначення.
Нехай монотонно неспадна функція f визначена в області D . (Для монотонно не

зростаючої функції доведення аналогічне.) Тоді в підобласті Dc області визначення

вона обмежена зверху значенням f (c ) . Візьмемо довільну послідовність аргументів,
що монотонно зростаючи, прямують до c . Відповідна монотонна і обмежена
послідовність значень функції f  xn  за теоремою Вейєрштраса має границю. Якщо
взяти іншу послідовність аргументів з такими ж властивостями, відповідна
послідовність теж буде мати границю. Якщо взяти об’єднання цих двох
послідовностей аргументів, причому, побудувати з них монотонно зростаючу
послідовність, то відповідна послідовність значень функцій теж буде мати границю,
з якою повинні співпадати границі перших двох її підпослідовностей. Отже на
множині Dc функція має границю, коли її аргумент прямує до c зліва. Позначимо
його f (c  0) . Отже, f (c  0)  lim f ( x) . Аналогічно доводиться існування
xc 0
f (c  0)  lim f ( x) . Цілком зрозуміло, що f (c  0)  f (c)  f (c  0) .
xc 0

Наслідок. Монотонна обмежена функція на області визначення може мати лише

розриви 1-го роду.
Цілком очевидно, що функція буде неперервною в точці тоді і тільки тоді, коли
f (c  0)  f (c)  f (c  0). Але це твердження справедливе не тільки для монотонних
функцій.
Зауваження. Якщо c - точка границі області, наприклад у разі області визначення
D  [a, c] , то, зрозуміло, вона в цій точці має тільки лівосторонню границю.
Твердження 2.3.5. Для строго монотонної функції f : X  Y  f ( X ) існує обернена

функція f 1 :Y  X , яка має такий самий характер монотонності, що і f .

Доведення. Будемо розглядати монотонно зростаючу функцію. Для спадної
результат буде таким самим. Оскільки, в силу строгої монотонності, двом різним
значенням аргументу x1  x2 відповідають два нерівних значення функції

y1  f  x1   f  x2   y2 , то навпаки: двом різним значенням y1  y2 відповідають два

різні значення x1  x2 . Тим самим задано функцію, яку будемо позначати f 1 , яка

множину Y повністю взаємно однозначно переводить на X : f 1 : Y  X . Отже,

x  f 1 ( y ), якщо y  f ( x). З цих міркувань випливає також, що обернена функція

f 1 має такий самий характер монотонності, що і f .

Очевидно, мають місце тотожності:
f 1 ( f ( x))  x,
f  f 1 ( y )   y.

Зауваження. З приведених міркувань випливає, що графіки взаємно обернених

функцій симетричні відносно бісектриси кутів 1-ї і 3-ї координатних чвертей.
Твердження 2.3.6. Строго монотонна неперервна функція, що визначена на відрізку
[a, b] , має своєю областю значень має відрізок з кінцями f (a ) і f (b) .
Справедливість твердження випливає з 2-ї теореми Коші.
Твердження 2.3.7. Обернена до строго монотонної неперервної функції неперервна
функція.
Існування оберненої функції доведено в твердженні 2.3.5. Таким чином з
твердження 2.3.7 випливає, що область визначення оберненої функції є відрізок з
кінцями f (a ) і f (b) . Якщо уявити, що обернена функція має точку розриву
(раніше було доведено, що вона може бути тільки 1-го роду) y0 , то в її області

значень немає відрізку з кінцями f  y0  0  і f  y0  або f  y0  і f  y0  0  .

1 1 1 1

Але ці відрізки за умовою входять в область визначення самої функції f . Оскільки

область визначення f співпадає з областю значень f 1 , приходимо до протиріччя.

Твердження 2.3.8. Монотонна функція може мати тільки не більш, як зліченну
множину точок розриву (1-го роду).
Доведення. Завдяки монотонності з кожною точкою розриву пов’язані інтервали з
кінцями f  x0  0  і f  x0  або f  x0  і f  x0  0  , або f  x0  0  і f  x0  0  .
Очевидно, завдяки монотонності ці інтервали не перетинаються. В кожному з них
існує хоча б одна раціональна точка. Оскільки підмножина множини раціональних
точок, пов’язаних з точками розриву, не більш як зліченна, множина точок розриву
монотонної функції не більш як зліченна.
Питання для самоперевірки. Чи може монотонна функція мати розриви 2-го роду?

3. Диференціальне числення
3.1. Локальна теорія
Диференційовність функції у точці

Будемо вважати, що функцію f визначено на зв’язній множині D , x0 -

внутрішня точка D , тобто, існує  -окіл B  x0  ,   0 цієї точки, що входить у D.

Нехай x  D . Приростом аргументу називається величина x  x  x0 . Звідси

x  x0  x . Приростом функції у точці x0 називається різниця:

 f  x0   f  x0  x   f  x0  . (3.1.1)

Означення 3.1.1. Функція f називається диференційовною у внутрішній точці

визначення, якщо в її прирості можна виділити лінійну частину відносно  x :

f  x0   f  x0  x   f  x0   Ax    x0 , x  , (3.1.2)

  x0 , x 
де   x0 , x   o(x), тобто, lim  0.
x 0 x
Це означає, що головний внесок в приріст функції дає лінійна відносно  x частина
Ax .
Поділимо обидві частини (3.1.2) на  x :
f  x0  f  x0  x   f  x0    x0 , x 
  A .
x x x
Оскільки права частина має границю при x  0 , права частина теж має границю:

f  x0  f  x0  x   f  x0  (3.1.3)
lim  lim  A.
x 0 x x 0 x

Означення 3.1.2. Похідною f   x0  функції f у точці x0 називається границя

f  x0  f  x0  x   f  x0  (3.1.4)
f   x0   lim  lim .
x 0 x x0 x

Тепер умову диференційовності можна записати у вигляді:

(3.1.5)
 f  x0   f  x0  x   f  x0   f   x0  x    x0 , x  ,

Тим самим було доведено, що з диференційовності функції в точці випливає

існування похідної в цій точці.
Нехай тепер в точці x0 існує похідна функції. З означення границі маємо:

f  x0 
f   x0     (x), де  (x)  0, якщо x  0.
x

Звідси f  x0   f   x0  x   (x)x. Очевидно,  (x)x  o(x) .

Таким чином, доведено важливий факт:
Теорема 3.1.1. Функція диференційовна у внутрішній точці області визначення тоді
і тільки тоді, коли вона має похідну у цій точці.

Зауваження.  x не залежить від x , тобто, є константою по відношенню до x , тоді

як приріст функції f  x0  залежить як від  x , так і від x .
Нехай точка, в якій ми хочемо знайти похідну, не є внутрішньою для області
визначення. Наприклад, D( f )  [a, b] , і треба знайти похідні у точках a і b . Тоді
говорять про правосторонню і лівосторонню похідні відповідно у точках:

f  a  x   f  a 
f   a  0   lim ,
x 0
x 0
x
(3.1.6)
f  b  x   f  b 
f   b  0   lim .
x 0
x 0
x

Цілком очевидно, що якщо x - внутрішня точка області визначення, до для

диференційовності в цій точці (еквівалентно – існуванні похідної) необхідно і
достатньо, щоб односторонні похідні в цій точці співпадали: f ( x  0)  f ( x  0).
  x, x  0,
Приклад 3.1.1. f ( x)  x   .
  x, x  0.
Дослідимо питання існування похідної у точці 0.
| x | 0 x
f   0   lim  lim  1.
x0
x 0
 x x0 x
x 0

| x | 0 x
f   0   lim  lim  1.
x0
x0
 x x0 x
x 0

Отже, похідної у модуля в точці 0 не існує, і він не диференційовний у нулі.

Означення 3.1.3. Приріст незалежної змінної називається її диференціалом і

позначається dx  x.
Означення 3.1.3. Лінійна частина приросту функції у точці називається її
диференціалом у цій точці і позначається df  x0  . Таким чином, маємо
співвідношення:

df  x0   f   x0  dx (3.1.7)

Зауваження. Позначення належить f   x0  Лагранжу. Раніше Лейбниць ввів своє

df  x0 
позначення для похідної: . Не треба цей вираз сприймати як дріб! Але
dx
df  x0 
існування похідної в точці і рівність  f   x0  , в лівій і правій частинах якої,
dx
одна і та ж похідна, тільки в різних формах запису, еквівалентна диференційовності
функції в цій точці, а значить і справедливості (3.1.7). Отже, на формальному рівні
виходить, що ніби в рівності різних форм запису похідної обидві частини
помножили на dx і прийшли до (3.1.7). Тому інколи, припускаючи вільність
висловлювання, особливо таке буває при розв’язуванні звичайних диференціальних
рівнянь, кажуть, що обидві частини помножимо на dx . При цьому треба чітко
розуміти, що записи рівняння, що містить похідну і рівняння, що записано через
диференціали, еквівалентні.
Твердження 3.1.1. Нехай функція неспадна в точці x0 і диференційовна в ній. Тоді її

похідна в цій точці невід’ємна: f   x0   0 . У разі незростаючої функції f   x0   0.

Доведення. Розглянемо неспадну у точці функцію Нехай x  0 . Тоді з неспадності
f  x0  x   f  x0 
випливає:  0 . При x  0 маємо f  x0  x   f  x0   0 і
x
f  x0  x   f  x0 
 0 . Переходячи до границі при x  0 , одержимо: f   x0   0 .
x
Аналогічно розглядається випадок монотонно незростаючої функції.

Розглянемо тепер випадок f   x0   0.

Оскільки в (3.1.4)   x0 , x   o(x) , то в деякому околі B  x0  точки x0 буде

f   x0 
виконуватись нерівність   x0 , x   x , а звідси
2
f   x0  f   x0 
 x    x0 , x   x
2 2
і тоді

f   x0  f   x0 
f   x0  x  x  f  x0  x   f  x0   f   x0  x  x .
2 2
Нехай x1, x2  B  x0  , x1  x0  x2 . Розглянемо випадок f   x0   0 . Тоді, якщо
x  x1  x0 , то x  0 і

f   x0  f   x0  f   x0 
f  x1   f  x0   f   x0  x  x  f   x0  x  x  x  0, і
2 2 2
звідси f  x1   f  x0  . Так само при x  x2  x0  0 і

f   x0  f   x0 
f  x2   f  x0   f   x0  x  x  x  0  f  x2   f  x0 .
2 2
Аналогічно розглядається випадок f   x0   0.
Тоді
 x1  x0  x2  f  x1   f  x0   f  x2 . Ток f   x0   0 . Т
Сформулюємо висновок.
Твердження 3.1.2. Нехай f   x0   0 . Тоді існує досить малий окіл B  x0  точки x0 ,

що для x1, x2  B  x0  , x1  x0  x2 справедлива подвійна нерівність

f  x1   f  x0   f  x2  . Інакше кажучи, функція зростає у точці x0 .

Аналогічно при f   x0   0 f  x1   f  x0   f  x2  , тобто, функція спадає у цій точці.

З доведених фактів робиться висновок, що у внутрішній точці області визначення, в
якій похідна функції не дорівнює нулю, сама функція не може мати локального
екстремуму.
Слід зауважити, що обернене твердження, взагалі кажучи, не вірне: функція може
строго монотонно зростати (спадати) в точці, але похідна в ній може дорівнювати

нулю. Приклад: f  x   x 3 , x0  0, f   x   3x 2 , f   0   0. Тут ми скористались

значенням похідної для кубічної функції, яке буде одержано пізніше.

З диферційовності функції в точці випливає можливість наближеного обчислення її

значення в точці x , досить близької до x0 , якщо відомо її значення f  x0  :

f  x   f  x0   df  x0   f  x0   f   x0  x  x0 . (3.1.8)

Зауважимо, що тут приріст замінили його лінійною частиною, диференціалом.

Питання для самоперевірки. Чи випливає з неперервності функції у точці її
диференційовність в цій точці?

Дотична і нормаль до графіка функції

Зафіксуємо точку M 0  x0 , y0  на графіку функції f , диференційовної в цій точці і

неперервної в деякій області, що містить x0 . Нехай M  x, y   M  x, f ( x)  - довільна

точка графіку (рухома). На площині визначено поняття відстані між двома точками,
довжина   M 0 , M  відрізку, який будемо умовно позначати  M 0 , M  . Якщо задано

 M0, M   x  x0    y  y0  .
2 2
прямокутну систему координат, Будемо

зменшувати відстань між точками M 0 і M так, щоб точка M рухалась по графіку.

Через ці дві точки можна провести єдину пряму – січну графіку. Якщо існує
граничне положення січної, при   M 0 , M   0, M  M 0 і воно не залежить від
способу прямування, то це граничне положення є пряма, що називається дотичною
до графіка функції в точці M 0 . Ортогональна до дотичної пряма називається
нормаллю в цій точці. Знайдемо рівняння цих двох прямих в даній системі
координат.
Нехай r  M 0 , r  M  - радіуси вектори нерухомої і рухомої точок,

r  x0    x0 , f  x0   , r  x    x, f  x   - їхні образи в
T T 2
. Завдяки диференційовності

функції в точці M 0 при

x  0    M 0 , M   x 2   f  x0    x 1   f   x0     x, x0    0 .
2 2

Тут   x, x0   0, x  0 .
Нехай ( x, y ) - координати довільної точки січної, що проходить через точку графіку

функції з координатами  x0  x, f  x0  x   . Тоді, як відомо з аналітичної геометрії,

рівняння січної має вигляд:

f  x0  x   f  x0 
y  x  x0   f  x0  .
x
Звідси при x  0 одержуємо рівняння дотичної в точці M 0  x0 , f  x0   :

y  f   x0  x  x0   f  x0  (3.1.9)

При f   x0   0 одержуємо рівняння нормалі в цій точці:

 1 (3.1.10)
y  x  x0   f  x0 
f   x0 

Якщо ж f   x0   0 , рівняння нормалі буде мати вигляд x  x0 .

Знайдемо тепер відхилення точок дотичної від точок графіку в деякому досить
малому околі M 0  x0 , f  x0   , використовуючи (3.1.5):

f  x    f   x0  x  x0   f  x0      x0 , x   o  x  .

Виникає питання: чи є ще многочлени 1-ї степені P1  x, x0  , значення яких в точці x0

співпадають зі значенням даної функції, тобто, з f  x0  і відхилення яких від

значень функції в досить малому околі x0 є величина вищого порядку меншості

відносно  x ?
Очевидно, такий многочлен можна записати у вигляді P1  x, x0   c1  x  x0   c0 . З

рівності P1  x0 , x0   f  x0  , випливає, що c0  f  x0  і тоді

P1  x, x0   c1  x  x0   f  x0 .

За умовою f  x   c1  x  x0   f  x0   o  x  . Звідси

f   x0  x  x0   f  x0   o  x  x0   c1  x  x0   f  x0   o  x  x0  і тоді

o  x  x0 
f   x0  x  x0   c1  x  x0   o  x  x0   c1  f   x0   .
x  x0

Переходячи до границі при x  x0 , одержимо: c1  f   x0  .

Таким чином приходимо до висновку: многочлен першої степені з правої частини
рівняння дотичної є многочленом найкращого наближення функції з точністю до
o  x  x0  серед усіх многочленів першої степені. Пізніше будуть знайдено

многочлен найкращого наближення степені n з точністю до o  x  x0  .  n


Приклад 3.1.2. Написати рівняння геометричного місця точок, проведені з яких
дотичні до параболи y 2  2 px перетинаються під прямим кутом.
Забігаючи вперед, зазначимо, що  
2 px 
p
2x
. Очевидно, графік даного рівняння

– це об’єднання графіків двох функцій y  2 px , y   2 px . Напишемо рівняння

двох дотичних до параболи, що проходять через точки з координатами

x ,
1  
2 px1 , x2 ,  2 px2 :

p p
y  x  x1   2 px1 , y    x  x2   2 px2
2 x1 2 x2
Умова ортогональності прямих запишеться у вигляді

p  p  p
    1 x1 x2  . Абсциса точки перетину дотичних знаходиться з
2 x1  2 x2  2

рівняння:
 1 1 
p
2 x1
 x  x1   2 px1  
p
2 x2
 x  x2   2 px2   
x x
 x    
x1  x2 
 1 2 

p
x   x1 x2  x   , тобто, шуканим геометричним місцем точок є вертикальна
2
пряма, а саме, директриса параболи.

Локальні властивості диференціалів і похідних

Далі будемо вважати, що функції диференційовні в деякій точці x і, що

еквівалентно цій умові, мають похідні в ній. Доведемо, що похідні мають їхні
лінійні комбінація, добуток, частка від ділення при умовах нерівності нулю
знаменника. При доведенні властивостей похідних можна користуватись засвоєною
технікою граничного переходу, і читач може зробити це самостійно. Дещо новою є
техніка виділення лінійної частини приросту функції, тому покажемо, як
застосовувати саме її. Нагадаємо, що коефіцієнт при  x в лінійній частині приросту
і є похідна функції. Отже, далі будемо для функцій використовувати умову їхньої
диференційовності у точці:
f  x   f  x  x   f  x   f   x  x  o  x  ,
g  x   g  x  x   g  x   g   x  x  o  x  .

1).
d  f   g  x    df ( x)   dg ( x),
(3.1.11)
 f   g  ( x)   f ( x)   g ( x).

  f   g  x    f   g  x  x    f   g  x  

   f  x  x   f ( x)     g  x  x   g  x   

   f   x  x  o  x      g  x  x  o  x   

  f ( x)   g ( x)  x  o(x)  d  f ( x)   g ( x)   o(x) ,

що й доводить обидва твердження.

2).
d  fg  x   g ( x)df ( x)  f ( x)dg ( x),
(3.1.12)
 fg  ( x)  f ( x) g ( x)  f ( x) g ( x).

 fg  x  x    fg  x   f  x  x  g  x  x   f  x  g  x  
  f  x  x   f  x   g  x  x   f  x   g  x  x   g  x   

 g  x  x   f   x  x  o  x    f ( x)  g   x  x  o  x   

 g  x  f   x  x  f ( x) g   x  x  o  x   g  x  df  x   f  x  dg  x   o  x  ,

що й доводить твердження. Тут ми скористались неперервністю в точці x функції

g : g ( x  x)  g ( x)  o(1) і властивістю нескінченно малих: o(1)x  o(x) .

Приклад 3.1.3. Диференціювання функціонального визначника.

 f11 ( x) f12 ( x) ... f1n ( x)  f11 ( x) f12 ( x) ... f1n ( x)
f 21 ( x) f 22 ( x) ... f 2 n ( x) f 21 ( x) f 22 ( x) ... f 2 n ( x)
 
. . ... . . . ... .
f n1 ( x) f n 2 ( x) ... f nn ( x) f n1 ( x) f n 2 ( x) ... f nn ( x)
(3.1.13)
f11 ( x) f12 ( x) ... f1n ( x) f11 ( x) f12 ( x) ... f1n ( x)
f  ( x) f 22 ( x) ... f 2n ( x) f ( x) f 22 ( x) ... f 2 n ( x)
 21  ...  21 .
. . ... . . . ... .
f n1 ( x) f n 2 ( x) ... f nn ( x) f n1 ( x) f n2 ( x) ... f nn ( x)

Перевіримо справедливість формули для визначника 2-го порядку:

f11 ( x) f12 ( x) 
  f11 ( x) f 22 ( x)  f12 ( x) f 21 ( x)  
f 21 ( x) f 22 ( x)

  f11 ( x) f 22 ( x)  f12 ( x) f 21 ( x)    f11 ( x) f 22 ( x)  f12 ( x) f 21 ( x)  

f11 ( x) f12 ( x) f11 ( x) f12 ( x)

  .
f 21 ( x) f 22 ( x) f 21 ( x) f 22 ( x)
Далі для доведення треба застосувати метод математичної індукції. Радимо читачу
зробити це самостійно.

g ( x  x)  0. Тоді умова: g ( x  x)  0. Тоді

умова: g ( x  x)  0. Тоді умова: g ( x  x)  0. Тоді умова: g ( x  x)  0. Тоді

3. Нехай в деякому околі точки x виконується умова: g ( x  x)  0. Тоді

f  g  x  df  x   f  x  dg  x 
d   x  ,
g g 2  x
(3.1.14)
 f  f  x  g  x   f  x  g x 
   x  .
 
g g 2
 x 
f  f  f  x  x  f  x 
   x  x      x    
 
g  
g g  x  x  g  x 
f  x  x  g  x   f ( x) g  x  x   f  x  x   f ( x)  g  x   f ( x)  g  x  x   g  x  
  
g ( x) g  x  x  g ( x)  g  x   o(1) 

 f   x  x  g  x   f ( x)  g   x  x   o  x   g  x  df  x   f  x  dg  x   o(x).
g 2 ( x)  o(1) g 2  x

Тут ми знову скористались неперервністю функції g і формулою суми членів

нескінченно спадної геометричної прогресії. В результаті було використано:

x  
2
x x 1 o(1)  o(1) 
   1      ... 
g 2 ( x)  o(1) g 2 ( x) 1  o(1) g 2 ( x)  g 2 ( x)  g 2 ( x)  

g 2 ( x)
x x
 2
 o(1)x  2  o(x).
g ( x) g ( x)

4). Формула диференціювання складеної функції або композиції двох функцій, які
будемо вважати диференційовними у відповідних точках. Її ми доведемо для
похідних. Нехай y  f  x  , z  g ( y)  g  f  x   . Тоді

g x  f ( x)   g y  f ( x)  f ( x). (3.1.15)

Знову помітимо, що y  f ( x)  f  x  x   f  x   f   x  x    x, x  , і y  0

при x  0 . Отже, f  x  x   y  y . В результаті одержимо:

g  f ( x  x)   g  f ( x)  g  y  y   g  y  y
g x  f ( x)   lim  lim  g y  f ( x)  f ( x).
x0 x x0 y x
Знайдемо також диференціал складеної функції:


dg ( y)  g( y)dy  g ( y) yx dx  g  f  x    dx   g
x
f x dx.
5). Диференціювання оберненої функції. Нехай функція x  f  y  диференційовна у

точці y . Тоді обернена до неї функція y  f 1  x  диференційовна у точці x і для її

похідної справедлива формула:

 f  x  
1 1 (3.1.16)
 .
x f y  y 

Як відомо, обернена функція існує у строго монотонної функції. Отже, ненульовому

приросту x  x  x0  f ( y )  f  y0   0 відповідає ненульовий приріст

y  y  y0  f 1 ( x)  f 1  x0   0 . При цьому в силу неперервності обох функцій

прирости x, y прямують до нуля одночасно. Тоді

f 1 ( x)  f 1  x0  y  y0 1 1
lim  lim   ,
x  x0 x  x0 y  y0 f ( y )  f  y 
0
f ( y )  f  y0  f   y0 
lim
y  y0 y  y0

x0  f  y0  .

6). Диференціювання функції, заданої параметрично.

 x   (t ),

 y   (t ).

Нехай (t )  0 або (t )  0 в деякому околі точки t0 . Тоді функція  , як відомо з

твердження 3.1.2, має обернену t   1 ( x) і, згідно з 5), вона диференційовна в околі

x0    t0  . Тоді

d (t )
dy d (t ( x)) dt ( x)    t0  (3.1.17)
  dt  .
dx x  x0 dt t  t0 dx x x0 d (t )    t0 
dt t t0
Завдання для самостійної роботи. Довести всі властивості похідних
безпосередньо, виходячи з означення похідної.

Таблиця похідних

1). f ( x)  C  const  f ( x)  C  0.
C C
Доведення. lim  0.
x0 x

2).  x a   ax a 1.

 x 
a

 x  x   x
a a 1   1
Доведення. lim a 1
 x lim  x 
 ax a 1.
x 0 x x 0 x
x
Тут була застосована важлива границя (2.1.14).

3).  a x   a x ln a.

a x x  a x a x  1
lim  a x lim  a x ln a.
x 0 x x  0 x
Тут була застосована важлива границя (2.1.13).

Частинний випадок:  e x   e x .

1
4). loga x  .
x ln a
Доведення. Використаємо важливу границю (2.1.11):

 x 
log a 1  
log a  x  x   log a x 1  x  1 .
loga x  lim  lim
x 0 x x x0  x  x ln a
 
 x 
 1
Частинний випадок: ln  x  .
x
5). sin x  cos x, cos x   sin x .

 x   x 
2sin   cos  x  
sin  x  x   sin x  2   2  
Доведення. sin x  lim  lim
x 0 x x  0 x
 x 
sin  
 lim  2  lim cos  x  x   cos x.
x  
x 0 x0
 2 
2
   
cos x  sin   x   cos   x  (1)   sin x.
2  2 

 sin x  1  cos x  1
6). tg x     , ctg x     2
 cos x  cos x  sin x 
2
sin x

 sin x  cos x  sin x

2 2
1

Доведення tg x      .
 cos x  cos 2 x cos 2 x

 cos x  sin 2 x  cos 2 x 1

ctg x      2 .
 sin x 
2
sin x sin x

 e x  e  x  e x  e  x

7). ch x      shx.
 2  2

 e x  e  x  e x  e  x
shx      chx.
 2  2

8).  arcsin x   ,  arccos x   

1 1
.
1  x2 1  x2
  
Доведення. Нехай y  arcsin x, x   1,1 , x  sin y, y    ,  .
 2 2
Маємо:
 arcsin x  
1 1 1 1
   .
sin y cos y 1  sin 2 y 1  x2

  
Зауважимо, що перед коренем береться знак «+», оскільки cos y  0 y    ,  .
 2 2

   1
 arccos x     arcsin x    .
2  1  x2

9).  arctgx     1 .
1
,  arcctgx 
1  x2 1  x2
  
Доведення. Нехай y  arctgx    ,   x  tgy.
 2 2

Маємо:  arctgx  
1 1 1 1
   .
tg y  1  1  tg y 1  x 2
2

 cos 2 y 
 

   1
 arcctgx     arctgx    .
2  1  x2
10). Диференціювання обернених гіперболічних функцій.
e y  e y
Гіперболічний синус x  shy  – непарна функція, що строго монотонно
2
зростає на всій числовій осі y  (, ) , при цьому x  (, ) . Строге зростання
випливає з додатності похідної: shy  chy  0 . Таким чином, визначено обернену
функцію areshx - читається «ареасинус». Для визначення цієї функції через відомі
елементарні досить розв’язати рівняння

e y  e y  2 x  e2 y  2 xe y  1  0  e y  x  x 2  1.
В нашому випадку, як було відзначено, обидві функції – синус гіперболічний і
обернена до нього – монотонно зростають. Таким чином, перед коренем в
одержаному виразі треба взяти знак «+»:


areshx  ln x  x 2  1 . 
Зауважимо, що під логарифмом додатна величина (перевірте!).
 e y  e y
Розглянемо тепер гіперболічний косинус: x  chy  . Це парна функція, отже,
2
для визначення оберненої, ареакосинуса, треба розглядати піввісь y  [0, ) , де
гіперболічний косинус строго монотонно зростає. Дійсно, chy  shy  0 y  0 .
Слід також зауважити, що гіперболічні синус і косинус задовольняють так званій
основній гіперболічній тотожності:
ch 2 x  sh 2 x  1.
В її справедливості легко впевнитись, використовуючи вирази цих функцій через
експоненти. Читач повинен зробити це самостійно.
Аналогічним чином, як і у випадку ареасинуса, знайдемо:


arechx  ln x  x 2  1 , x  1. 
Знайдемо похідні цих обернених функцій:

 areshx  
1 1 1 1
   .
shy chy 1  sh 2 y 1  x2

 arechx  
1 1 1 1
   .
chy shy ch y  1
2
x 1
2

Приклад 3.1.4. Знайти похідну функції f ( x) g ( x )  e g ( x ) ln f ( x ) .

 f ( x)    e
g ( x) g ( x ) ln f ( x )
  e g ( x ) ln f ( x )
 g ( x)ln f ( x)  
 f ( x) g ( x) 
 f ( x) g ( x )  g ( x)ln f ( x)  
 f ( x) 

 f ( x) g ( x )1  f ( x) g ( x)ln f ( x)  f ( x) g ( x) .

Приклад 3.1.5. Дослідити неперервність, диференційовність та неперервну

 a 
x sin , x  0,
диференційовність функції f ( x)   x a  0.

 0, x  0.
  
Оскільки 0  x a sin  x a  0, x  0, то lim f ( x)  lim x a sin  0  f (0), звідки
x x0 x0 x
робиться висновок, що функція неперервна в точці x  0. Зауважимо, що в інших
точках її неперервність очевидна.
Виходячи з означення похідної, дослідимо функцію на диференційовність при x  0.

 x 
a
sin
lim
f (0  x)  f (0)
 lim x  lim  x a 1 sin   0, a  1.
x 0 x x 0 x x 0 x
Отже, при a  1 похідна в точці x  0 існує і f (0)  0.
Дослідимо тепер її на неперервність. Для цього знайдемо спочатку похідну в точках
x  0:

    
f ( x)   x sin   ax a 1 sin   x a 2 cos .
a

 x x x
Отже, при a  2 існує границя похідної при x  0, і вона дорівнює нулю, тобто,
lim f ( x)  0  f (0), а це й означає неперервність у нулі похідної функції при умові
x0

a  2. Підкреслимо, що при 1  a  2 похідна існує, але не є неперервною. Більш

того, x  0 - точка розриву 2-го роду.
Так само можна досліджувати існування похідних будь-якого порядку і їхню
неперервність у нулі.

Диференціювання функцій, заданих неявно

Нехай є рівняння F ( x, y )  0 . При деяких умовах, які будуть сформульовані в

розділі, де вивчається диференціальне числення функцій багатьох змінних, існує
функція, яку для зручності будемо позначати y  y ( x ) , що є розв’язком цього
рівняння, тобто після її підстановки вона перетворює його в тотожність:
F  x, y ( x)   0.
При деяких умовах ця функція диференційовна.
Приклад 3.1.6. З рівняння   aem , a  0 (логарифмічна спіраль), що записане в
полярних координатах, знайти похідну yx , записавши її в декартових і в полярних
координатах. Вважається, що вона існує. Нагадаємо:
y
x   cos , y   sin     x 2  y 2 , tg  .
x
    y
Розглянемо випадок, коли     ,     arctg . Випадок, коли  - кут другої
 2 2 x

  3  y
або третьої чвертей -    ,     arctg   читач легко розгляне самостійно.
2 2  x
Дамо два незалежних методи розв’язання задачі, працюючи в декартових і полярних
координатах.
Підставляючи функцію y  y ( x ) у рівняння, одержимо тотожність, а тотожність
можна диференціювати, оскільки вона має місце в деякому околі точки x .
marctg
y
x  y y marctg
y
1 xy  y
Маємо: x  y  ae
2 2 x
  mae x

x2  y 2 y 2 x2
1 2
x
x y 1
 y  m   xy  y   (mx  y) y  x  my 
  2
x  my
y  .
mx  y
Зауважимо, що з рівняння в умові задачі неможливо в елементарних функціях
виразити y як функцію від x , тому знайдена відповідь вважається остаточною.

Цей результат можна записати у полярних координатах:

y 1
 tg
1 m
x  my  1
y   x  m  tg    arctg  .
mx  y m  y 1  1 tg  m
x m
Тепер покажемо, як можна працювати у полярних координатах. З умови випливає:
x  aem cos  , y  aem sin . Звідси

e sin  
1
m
m m tg 
 me sin   e cos  m sin   cos 
y   m m
  m 
cos   me cos   e sin  m cos   sin  1  1 tg
e
x
m
 m
 1
 tg    arctg  .
 m
З одержаного результату випливає цікавий факт: дотична до логарифмічної спіралі
утворює сталий кут з радіусом-вектром точки дотику.
Позначимо цей кут через  , кут нахилу радіуса-вектра за означенням – це  , кут
нахилу дотичної до осі Ox - через  . Скористаємось знайденим значенням:

 1
tg    tg    arctg  . Тоді
 m
1
tg 
m  tg
1 1 1 2
tg    tg   1  tg  tg   tg  tg 
1
tg  tg       m  m m  .
1  tg   tg   tg 
1 1 1
1  tg  tg 2  tg m
1  tg m m m
1
1  tg
m
Це й доводить твердження.
Зауваження. Насправді, існує загальна формула, за якою можна знаходити тангенс
кута  між радіусом-вектором точки і її дотичною.
Нехай кут нахилу радіуса-вектра до осі Ox – це  , кут нахилу дотичної до осі Ox -
 . З геометричних уявлень     .
Нехай криву задано в полярних координатах:    ( ). Тоді
x   ( )cos , y   ( )sin  .
Маємо:
y  ( )sin    ( )cos   ( )tg   ( )
tg  yx    ,
x  ( )cos    ( )sin   ( )   ( )tg

 ( )tg   ( )
 tg
tg    tg    ( )   ( )tg
tg  tg       
1  tg   tg   1  tg  ( )tg   ( )
 ( )   ( )tg

 ( )tg   ( )   ( )tg   ( )tg 2  ( )

  .
 ( )   ( )tg   ( )tg 2   ( )tg  ( )
Остаточно, кут  між радіусом-вектором точки кривої і її дотичною знаходиться зі
співвідношення
  ( )
tg  .
 ( )

3.2. Глобальні властивості похідних

Означення. 3.2.1. Функція називається диференційовною на проміжку, якщо вона

диференційовна в кожній точці цього проміжку.
Лема 3.2.1 (Ферма). Нехай функція диференційовна у точці екстремуму, яка є
внутрішньою точкою області визначення. Тоді похідна функції у цій точці дорівнює
нулю.
Справедливість факту випливає з твердження 3.1.2.
Зауваження. Лема Ферма дає необхідну умову екстремуму. Умова рівності нулю в
точці не є достатньою для досягнення екстремуму в цій точці. Прикладом є функція
f  x0   x 3 , яка не має локальних екстремумів, але f   0   0.

Теорема 3.2.1 (Ролля). Нехай функція неперервна на проміжку [a, b] і

диференційовна на (a, b) . Якщо f  a   f  b  , то існує точка   (a, b) , в якій похідна

функції дорівнює нулю: f     0 .

Якщо f  x   const , то f   x   0, x  (a, b) , і твердження доведено.

Нехай тепер функція не є тотожною константою. Тоді існують її значення, які
більші або менші значення, ніж f  a   f  b  . Тоді згідно з 2-ю теоремою

Вейєрштраса вона досягає екстремуму у деякій внутрішній точці проміжку:

  (a, b) . З леми Ферма випливає, що f     0 .
Теорема 3.2.2 (Дарбу). Нехай функція диференційовна на проміжку [a, b] і на його
кінцях приймає значення різних знаків: f (a) f (b)  0 . Тоді існує точка   (a, b) , в

якій похідна функції дорівнює нулю: f     0 .

Доведення. З диференційовності функції в кожній точці проміжку випливає її
неперервність на ньому. Тоді, згідно з 2-ю теоремою Вейєрштраса, вона досягає
екстремальних значень в деяких точках цього проміжку. Розглянемо випадок
f   a   0, f   b   0. Згідно з твердженням 3.1.2 в деякому правосторонньому околі

точки a знайдеться точка x  a , що f  x   f (a). Аналогічно, знайдеться

x  b : f ( x)  f (b) . Отже, кінці відрізку не є точками максимуму, і найбільше

значення функція досягає у внутрішній точці  проміжку, тобто,   (a, b) . Тоді за

лемою Ферма f     0 . Аналогічно аналізується випадок f   a   0, f   b   0.

Наслідок з теореми Дарбу. Нехай функція диференційовна на проміжку [a, b] . Тоді
її похідна приймає всі значення між f   a  і f   b .
Доведення. Досить застосувати теорему Дарбу до функції g ( x)  f ( x)  Cx , де C -
значення між f (a) і f (b) . Маємо: g( x)  f ( x)  C . З умови випливає:

g (a) g (b)   f (a)  C  f (b)  C   0 . Отже,   (a, b) : g( )  0  f ( )  C.

Зауваження 1. Не треба думати, що теорема Дарбу є наслідком теореми Коші про

значення неперервної на відрізку функції, якщо її застосувати до похідної. Адже в
умові теореми Дарбу не передбачалась неперервність похідної.
Зауваження 2. З умови f   x   0, x [a, b] випливає, що або f   x   0, x [a, b], або

f   x   0, x [a, b] . Не може бути ситуації, коли відрізок розбитий на дві частини:

[a, b] [a, c]  [c, b] , і на кожній з них похідна мала б різні знаки. Інакше за теоремою
Дарбу існувала б внутрішня точка проміжку, в якій похідна дорівнювала б нулю, що
протирічить умові.
Теорема 3.2.3 (Коші). Нехай функції f , неперервні на проміжку [a, b] і
диференційовні на (a, b), причому x  (a, b) ( x)  0 . Тоді існує точка   (a, b) , в
якій виконується співвідношення:

f (b)  f (a) f   
 .
  b     a      (3.1.18)

Доведення. Розглянемо функціональний визначник

 f ( x)  ( x) 1
F  x   f (a )  (a ) 1
.
f (b)  (b) 1

З властивості визначника випливає: F  a   F  b   0. Тоді за теоремою Ролля існує

точка   (a, b) така, що F     0. Тобто,

f ( )  ( ) 0 f ( )  ( ) 0

F     f (a )  (a ) 1  f (a)  f (b)  (a)   (b) 0 
f (b)  (b) 1 f (b)  (b) 1

f ( )  ( ) 0
 f (a )  f (b)  (a )   (b) 0   ( a)   (b)  f ( )   f ( a)  f (b)  ( )  0.
f (b)  (b) 1

З умови x  (a, b) ( x)  0 і з зауваження 2 з теореми Дарбу випливає, що функція

 або строго монотонно зростає на проміжку, або строго монотонно спадає, тому
 (a)   (b)  0 , і на цей вираз можна поділити обидві частини одержаної рівності.
Також, завдяки умові, можна обидві частини поділити на ( )  0 . Для зручності
помножимо ще обидві частини рівності на -1. В результаті одержимо:
f (b)  f (a ) f   
 , що й треба було довести.
  b     a     

Наслідок. Теорема 3.2.4, Лагранжа (Жозефа Луї, 25/01/1736 – 10/04/1813). Нехай

функція неперервна на проміжку [a, b] і диференційовна на (a, b) . То існує точка
  (a, b) , в якій має місце співвідношення (формула скінченних приростів):

f (b)  f (a)  f    (b  a). (3.1.19)

Цю формулу часто записують у наступному вигляді:

 f (b)  f (a) (3.1.19a)
 f    .
ba

Справедливість формули випливає з теореми Коші 3.2.3, якщо у (3.1.18) покласти

 ( x)  x.
Зауваження. Очевидно, точку   ( a, b) можна подати у вигляді

  a    b  a  ,   (0,1) . Тоді (3.1.19) запишеться таким чином:

f (b)  f (a)  f   a    b  a   (b  a),   (0,1). (3.1.20)

Цю формулу теж часто записують у наступному вигляді:

f (b)  f (a)
 f   a    b  a   ,   (0,1).
(3.1.20a)
ba

Слід зауважити, що теорема Лагранжа і формула скінченних приростів, яка

доводиться в цій теоремі, мають багато застосувань в математиці.
Оскільки  - деяка внутрішня точка проміжку [a, b] , теорему Лагранжа називають
також теоремою про середнє.
Наслідок 1. Геометрична інтерпретація формули скінченних приростів.
Якщо (3.1.19) переписати у вигляді
f (b)  f (a)
f     ,
ba
то права частина – це тангенс кута нахилу хорди, що з’єднує точки графіка функції з
координатами  a, f  a   і  b, f  b   . Ліва частина – це тангенс кута нахилу дотичної

в точці графіка з координатами  , f    . Отже, теорема Лагранжа стверджує, що

на графіку функції існує принаймні одна точка, в якій дотична паралельна хорді, що
з’єднує кінці графіка.
Наслідок 2. Якщо на проміжку [a, b] функція неперервна, а в кожній точці
інтервалу (a, b) похідна функції невід’ємна (або недодатна), то сама функція
монотонно не спадає (не зростає). Якщо ж похідна додатна (від’ємна), то функція
строго монотонно зростає (спадає) на цьому інтервалі.
Доведення. Нехай x1, x2  (a, b), x1  x2 . Застосуємо для проміжку  x1 , x2  формулу

скінченних приростів: f ( x2 )  f ( x1 )  f    ( x2  x1 ),    x2 , x1  . Тоді при

f     0  f ( x2 )  f ( x1 ), при f     0  f ( x2 )  f ( x1 ).

Аналогічно при f     0  f ( x2 )  f ( x1 ), при f     0  f ( x2 )  f ( x1 ).

Наслідок 3. Якщо на проміжку [a, b] функція неперервна, а в кожній точці

інтервалу (a, b) похідна функції дорівнює нулю, то ця функція є тотожна константа.
Зауважимо, що обернене твердження також справедливе: похідна від константи
дорівнює нулю.
Доведення. Нехай x0  (a, b) - фіксована точка, а x  (a, b) - довільна. Тоді з
формули скінченних приростів завдяки рівності нулю похідної в усіх точках
інтервалу маємо: f  x   f  x0   0  f  x   f  x0   const.

Наслідок 4. Якщо на проміжку [a, b] функція неперервна, а на інтервалі (a, b)

похідна функції обмежена: f   x   L, x  (a, b) , то x1, x2  (a, b) виконується умова:

f  x2   f  x1   L x2  x1 . (3.1.21)

Доведення очевидне. Досить застосувати формулу скінченних приростів і

застосувати оцінку для похідної.
(3.1.21) називається умовою Ліпшиця, а L - константою Ліпшиця.
Зауваження. Цю умову можна застосувати для доведення рівномірної неперервності
функції на необмеженому проміжку, на якому теорема Кантора не працює. Якщо,
скажімо, sup f ( x)  L   , то для будь-яких двох точок числової прямої
x


виконується нерівність (3.1.21), отже,   0 можна вибрати   . Тоді
L
  
x1 , x2  , x1  x2     f  x2   f  x1   L x2  x1  L   , що й треба було
L L
довести.
5). Нехай функція неперервна в околі точки x0 . Якщо існує правостороння границя

похідної в x0 : lim f   x0  x   K f  x0  , тоді в цій точці функція має

x0

правосторонню похідну f   x0  0  , яка теж дорівнює K .

Доведення випливає з формули скінченних приростів (3.1.20a):

f  x0  x   f  x0 
f   x0  0   lim  lim f   x0  x   K  f  x0  .
x 0
x x 0

Тобто, із існування границі в правій частині рівності (правостороння границя

похідної) існує границя в лівій частині рівності, яка є правосторонньою похідною
функції в x0 . Зрозуміло, що те саме стосується і лівосторонньої похідної.
Отже, з існування однакових лівосторонньої і правосторонньої границь похідних в
деякій точці f   x0  0   f   x0  0  автоматично випливає існування похідної в цій
точці, оскільки лівостороння і правостороння похідні в цій точці співпадають:
f   x0   f   x0  0   f   x0  0   f   x0   f   x0  . З цього твердження випливає, що
похідна не може мати усувних розривів.
Якщо лівостороння і правостороння похідні не співпадають, то це свідчить про
недиференціовність фунції в цій точці. Тоді і границі похідних зліва і справа не
співпадають. Простий приклад дає функція f ( x) | x |, x0  0.
Якщо функція має похідну на деякому інтервалі (a, b) , а x0  (a, b) , і існують
лівостороння і правостороння границі похідної в цій точці, то вони рівні, оскільки,
як було доведено, співпадають з f   x0   f   x0   f   x0  . Це означає неперервність

похідної в точці x0 , а також той факт, що похідна не може мати розривів 1-го роду
(стрибків).
З усього сказаного випливає висновок, що якщо функція має похідну в кожній точці
деякого інтервалу, то вона може бути неперервною в деяких точках або мати
розриви 2-го роду. Це добре ілюструє приклад (3.1.5) при, наприклад, a  2 .
Якщо одностороння границя похідної в точці дорівнює  () , то робиться
висновок, що одностороння похідна в цій точці дорівнює  () .
Приклад 3.2.1. Нехай f - функція, визначена на всій числовій осі, і вона має
неперервну похідну на всій осі. Нехай для довільного  x виконується умова:
f  x  x   f ( x)  f ( x)x. Довести, що f  x   ax  b, де a, b - константи.

Візьмемо дві довільні точки x1, x2  , x  x2  x1  x2  x1  x. Тоді

f  x2   f  x1   f   x1  x2  x1  . Нехай тепер x  x1  x2  x1  x2  x. Тоді

f  x1   f  x2   f   x2  x1  x2   f  x2   f  x1   f   x2  x2  x1  . Звідси робимо

висновок, що f   x1   f   x2  . Це означає, що похідна функції є константою на всій

осі: f ( x)  a  const. Розглянемо функцію g ( x)  f  x   ax . Її похідна дорівнює

нулю: g ( x)  f   x   a  0. Тоді згідно з наслідком 3 з теореми Лагранжа

g ( x)  b  const  f ( x)  ax  b , що й треба було довести.
Завдання для самоперевірки. 1). Сформулювати теореми Лагранжа та Коші.
Довести теорему Коші, виходячи з теореми Лагранжа. Зараз це було зроблено в
зворотньому напрямку.
2). Нехай функція диференційовна в кожній точці проміжку, і її похідна не дорівнює
нулю. Пояснити, чому її похідна може бути або додатною на проміжку, або
від’єминою.

3.3. Диференціали та похідні вищих порядків

Похідна функції f - теж функція f  , і вона може мати похідну, що називається

другою похідною по відношенню до початкової функції f . Позначається друга
похідна f  , і за означенням (позначення Лагранжа)

f ( x)   f ( x) 
(3.3.1)

Також використовують позначення Коші:

 d 2 f ( x) d  df ( x)  (3.3.2)
  .
dx 2 dx  dx 

Використовуючи індукційний процес, визначивши (n  1) -у похідну f ( n1) ,

визначають n -у похідну f ( n ) за формулою

f ( n ) ( x)   f ( n1) ( x) 
(3.3.3)

або

d n f ( x) d  d n1 f ( x)  (3.3.4)
  .
dx n dx  dx n1 

Зауважимо, що за означенням нульова похідна – це сама функція:

f (0) ( x)  f ( x). (3.3.5)

Аналогічно визначаються диференціали вищих порядків:

d 2  f ( x)   d  df ( x)  , d n  f ( x)   d  d n1 f ( x ) . (3.3.6)

Знайдемо для прикладу другу похідну від добутку двох функцій, користуючись
відомим виглядом першої похідної:

 u( x)v( x)   u( x)v( x)  u( x)v( x),

 u( x)v( x)   u( x)v( x)  2u( x)v( x)  u( x)v( x).
Вимальовується закономірність, формула Лейбниця:

n
 u ( x )v ( x )    Cnk u ( nk ) ( x)v ( k ) ( x).
(n)
(3.3.7)
k 0
Для доведення скористуємось методом математичної індукції. Випадок n  1 . Вже
розглянуто. Отже, припустивши справедливість формули для n -ї похідної, доведемо
її для  n  1 -ї похідної. Маємо:


 u ( x )v ( x ) 
( n 1)

  u ( x )v ( x ) 
( n)
  n k ( nk )
   Cn u
 k 0
( x)v ( k ) ( x)  


n n
  Cnk u ( nk 1) ( x)v ( k ) ( x)   Cnk u ( nk ) ( x)v ( k 1) ( x) 
k 0 k 0

n n 1
u ( n 1)
( x )v ( x )   C u
(0) k
n
( n  k 1)
( x)v ( x)   Cnk u ( nk ) ( x)v ( k 1) ( x)  u (0) ( x)v ( n1) ( x).
(k )

k 1 k 0

В другій сумі зробимо заміну: j  k  1 k  j  1 . Тоді будемо мати:

k :0  n  1 j :1  n. Зробивши заміну, потім знову поміняємо j на k . Звідси

 u ( x )v ( x ) 
( n1)

n n
 u ( n1) ( x)v (0) ( x)   Cnk u ( nk 1) ( x)v ( k ) ( x)   Cnj 1u ( n j 1) ( x)v ( j ) ( x)  u (0) ( x)v ( n1) ( x) 
k 1 j 1

 u ( n1) ( x)v (0) ( x)    Cnk  Cnk 1 u ( nk 1) ( x)v ( k ) ( x)  u (0) ( x)v ( n1) ( x) 
n

k 1

n 1
  u ( x )v ( x )    Cnk1u ( nk ) ( x)v ( k ) ( x).
( n 1)

k 0

Тут було використано тотожність Cnk  Cnk 1  Cnk1. Дійсно,

n! n! n!  1 1
Cnk  Cnk 1     
 n  k !k !  n  k  1! k  1!  n  k ! k  1!  n  k  1 k 


 n  1!  C k .
 n  k  1!k ! n1
Приклад 3.3.1. Знайдемо n -у похідну від добутку: eax sin( x   ).

  
Помітимо, що e  ax ( n  k )
 a nk e ax ,  sin( x   ) 
(k )
  k sin   x    k  .
 2 
Тоді за

формулою Лейбниця
   
e sin( x   )   e
n

a
(n)
ax ax n k
 k Cnk sin   x    k .
k 0  2 
Приклад 3.3.2. Знайдемо другу похідну yx2 (t ) функції, заданої параметрично:

x(t )   (t ), y  (t ),(t )  0.

d   (t )  d   (t )  dt  (t ) (t )   (t ) (t ) 1

yx2 (t )    
dx   (t )  dt   (t )  dx   (t ) 
2
 (t )

 (t ) (t )   (t ) (t )

 .
 (t ) 
3

Задача 3.3.1 для самостійного розв’язання. Довести:

1  x  
a (n)
 a(a  1)...(a  n  1) x a n ,

(1) n1 (n  1)!

 ln x  
(n)
,
xn
  
sin ( n ) x  sin  x  n  ,
 2 
  
cos( n ) x  cos  x  n  .
 2 
Формула Тейлора
1). Формула Тейлора для многочлена (полінома)

Розглянемо многочлен

Pn  x, x0   c0  c1  x  x0   c2  x  x0   ...  cn  x  x0  .
2 n

При цьому кажуть, що його розкладено за степенями  x  x0  в околі точки x0 . Дамо

інтерпретацію його коефіцієнтів з точки зору диференціального числення.

Маємо: Pn  x0 , x0   c0 . Оскільки Pn  x, x0   1  c1  2c2  x  x0   ...  ncn  x  x0 

n 1
, то

Pn  x0 , x0 
Pn  x0 , x0   1!c1  c1  .
1!
Далі Pn x, x0   2  1c2  3  2c3  x  x0   ...  n(n  1)cn  x  x0 
n2
,

Pn x0 , x0 
Pn x0 , x0   2c2  c2  .
2!
 Pn( k )  x0 , x0 
За індукцією ck  . Отже,
k!

Pn(0)  x0 , x0  Pn(1)  x0 , x0 
Pn  x, x0     x  x0  
0! 1!

Pn( k )  x0 , x0  Pn( n )  x0 , x0 
 x  x0   ...   x  x0  
k n
...  (3.3.8)
k! n!
n
P  x0 , x0 
(k )
 n  x  x0  .
k

k 0 k!

Одержана формула називається формулою Тейлора для многочлена.

2). Формула Тейлора для довільної функції

Нехай тепер f - функція, яка має n похідних у точці x0 . Зіставимо їй многочлен
вигляду (3.3.8):

Pn  x, x0  

f ( k )  x0  f ( n )  x0 
 f  x0   f   x0  x  x0   ...   0  x  x0  
k n
x  x  ... 
k! n! (3.3.9)
n
f  x0 
(k )

  x  x0  .
k

k 0 k!

Очевидно, всі похідні цього многочлену до порядку n включно співпадають з

відповідними похідними функції. Його називають многочленом Тейлора функції f .
Нас цікавитиме різниця між значеннями функції і її многочлена Тейлора:
n
f ( k )  x0 
f ( x)    x  x0   Rn  x, x0 .
k
(3.3.10)
k 0 k!

Слід відзначити, що при x0  0 формула Тейлора називається формулою Маклорена:

n
f (k )  0 k
f ( x)   x  Rn  x  . (3.3.11)
k 0 k!
Rn  x, x0  також називається n -м залишком або n -м залишковим членом формули
Тейлора. Далі з’ясується, що многочлен Тейлора досить добре наближує
(апроксимує) функцію і тому Rn  x, x0  також називається похибкою обчислення.
Найближчою є задача оцінки залишкового члену.
Утворимо допоміжну функцію
 f t  f   t  f (n) t  n
F (t )  f ( x)   f (t )  x t   x  t   ...   x  t  .
2
(3.3.12)
 1! 2! n! 

Знайдемо її похідну по t :
f   t  f   t  f   t  f ( n1)  t 
F (t )   f (t )   x  t   x  t   ...  x t 
n

1! 1! 1! n!
(3.3.13)
f ( n 1)
 t
 x  t .
n

n!

Помітимо, що F ( x)  0, F  x0   Rn  x, x0 . Застосуємо для цієї допоміжної функції

формулу Коші, взявши поки що довільну функцію  , яка в околі точки x0
задовольняє умовам теореми Коші:
F  x   F  x0  F   
 ,
  x     x0     
де точка  знаходиться між точками x0 і x . Звідси одержимо:

 Rn  x, x0  f ( n1)  
  x   
n

  x     x0  n!   

  x     x0  f ( n1)  
Rn  x, x0     x   .
n

    n!
(3.3.14)

1). Нехай   t   ( x  t ) p , p  ,1  p  n  1. Тоді

 ( x)  0,   x0    x  x0  , (t )   p  x  t  , ( )   p  x   
p p 1 p 1
.
В результаті маємо залишковий член формули Тейлора у формі Шльомільха-Роша:

 x  x0   f ( n1)  
p

Rn  x, x0    x    . Остаточно
n

p x   
p 1
n!

f ( n1)  
Rn  x, x0    x     x  x0  .
n  p 1 p

pn! (3.3.15)

Найбільш вживаними є випадки p  1 і p  n  1 .

2). p  1 . Залишковий член формули Тейлора у формі Коші:

f ( n1)  
Rn  x, x0    x     x  x0 .
n

n!
(3.3.16)

3). p  n  1 . Залишковий член формули Тейлора у формі Лагранжа:

f ( n1)  
Rn  x, x0    x  x0  .
n1

 n  1! (3.3.17)

4). Помічаючи, що в формулі (3.3.17)  x  x0 

n 1
 
 o  x  x0  , одержимо формулу
n

Тейлора з залишковим членом у формі Пеано:

f ( k )  x0 
 
n
f ( x)    x  x0   o  x  x0  .
k n
(3.3.18)
k 0 k!

5). З (3.3.17) випливає:


Rn  x, x0   O  x  x0 
n 1
. (3.3.19)

Звідси одержуємо асимптотичну формулу:

f ( k )  x0 
 
n
f ( x)    x  x0   O  x  x0  .
k n 1
(3.3.20)
k 0 k!
Формула Тейлора (Маклорена) для деяких елементарних функцій

1). f ( x)  e x .

Оскільки  e 
(k )
x
 1, маємо:
x 0

x2 xn
e  1  x    rn ( x).
x

2! n!
Для оцінки залишкового члена використаємо формулу Лагранжа. Отже, x  [ R, R]
знайдемо:
e eR
rn  x  
n 1
x  R n 1.
(n  1)! (n  1)!

2). f ( x)  sin x, x [ R, R] :

x3 x 2 n1
   1
n 1
sin x  x   r ( x).
3!  2n  1! 2 n
Зауважимо, що похідні в нулі парного порядку від синуса дорівнюють нулю, тому в
формулі Тейлора відсутні степені x парної степені. Для оцінки залишкового члена
теж треба використати формулу Лагранжа:
  
sin    (2n  1) 
 2  2 n1 R 2 n 1
rn  x   x  .
(2n  1)! (2n  1)!

3). f ( x)  cos x, x  [ R, R] :

x2 n 1 x
2n

cos x  1     1  r ( x).

2!  2n ! 2 n1
Пояснення того факту, що в розкладі косинуса немає непарних степенів, випливає з
того, що похідні в нулі непарного порядку від косинуса дорівнюють нулю. Радимо
читачу одержати оцінку залишкового члену:
   
cos    (2n  2) 
 2  2 n2 R 2 n 1
rn  x   x  .
(2n  2)! (2n  2)!
4). f ( x)  ln 1  x .

x2 n 1 x
n

ln 1  x   x    1  rn ( x).

2 n

(1) n1 ( n  1)! ( n )

Як відомо, f ( n ) ( x)  , f (0)  (1) n 1 (n  1)! .
1  x 
n

Для дослідження залишку застосуємо дві форми – Лагранжа x [0,1] і Коші

x   1,0  :

(1) n 1 x n
rn ( x)  n , 0    1 - Лагранжа.
n 1   x 
n 1
xn  1   
rn ( x)  (1)  , 0    1 - Коші.
n 1

1 x 1 x 
xn 1
Нехай x [0,1] . З формули Лагранжа rn ( x)   . З цих оцінок видно, що при
n n
x  [0,1) прямування до нуля залишкового члена досить швидке, при x  1 - досить
повільне.
Нехай x   1,0   x  1 . Застосуємо формулу Коші:
n 1 n 1
x  1  x 1 
n n n
x
rn ( x)         0, n  .
1 x 1 x  1 x 1  1 x

5). f ( x)  1  x  , α - довільне дійсне число:



α  α  1 2 α  α  1 α  n  1 n
1  x 

 1  αx  x   x   rn ( x),
2! n!
x   1;1 Такий ряд називається біноміальним рядом.
Для оцінки залишкового члена використаємо формулу Коші:
 1 ( n1)  (  1)...(  n  1)
  x   x 
  n 1
rn ( x)  1  x  x 
n n
f
n! n!

     1 x  
n

  1  ...1   1   x
 1  n 1 
Нехай x  1 . Зробимо оцінку:

x  x 1 x 1 x
 1 1  x.
1  1  1  1 0

     1 n 1
Звідси rn ( x)   1   ...1   1   x
 1  n

  
При збільшенні n на одиницю права частина множиться на 1   x . При
 n 1

  
x  q  1 1   x  q  1 . Отже, rn ( x)  0, n   .
 n 1
Зауваження. З наведених оцінок залишкових членів для розглянутих функцій
випливає їхній вигляд у формі Пеано:

x2 xn
ex  1  x 
2!
 
  o x n ,
n!
x3 x 2 n1
sin x  x     1  o  x2n  ,
n 1

3!  2n  1!
x2 2n

 o  x 2 n1  ,
n 1 x
cos x  1     1
2!  2 n !
x2 n

 o  xn  ,
n 1 x
ln 1  x   x    1
2 n
α  α  1 2 α  α  1 α  n  1 n
f ( x)  1  x   1  αx  x  o  x n .

x 
2! n!

Формула Тейлора дає змогу знаходити границі функцій, коли треба враховувати
нескінченно малі вищих порядків, і важливі границі не працюють.
 sin x  x
Приклад 3.3.2. Знай lim . Записуємо формулу Тейлора для синуса до x3
x0 x3
x3
включно: sin x  x   o  x 4  . Звідси
3!

x   o x   x   o  x4 
x3 4 x3
sin x  x 3! 1
lim 3
 lim 3
 lim 3! 3  .
x 0 x x 0 x x 0 x 6

Завдання для самоперевірки. Записати формулу Тейлора з залишковим членом у

формі Пеано для функції tgx , обмежившись членами до x3 включно.

4. Дослідження функцій засобами диференціального числення

4.1. Екстремум

Означення 4.1.1. Внутрішня точка x0 області визначення функції f називається

точкою локального мінімуму, якщо існує її окіл B  x0  , що

x  B  x0   f  x0   f ( x). Якщо виконується строга нерівність:

x  B  x0   f  x0   f ( x), то x0 називається точкою строгого мінімуму.

Аналогічно визначається поняття локального максимуму:

x  B  x0   f  x0   f ( x).

x  B  x0   f  x0   f ( x).

Нагадаємо тепер лему Ферма, яка дає необхідну умову існування екстремуму: в
точці екстремуму диференційовної функції її похідна дорівнює нулю. Оскільки ця
умова не є достатною, будемо називати точки, в яких похідна дорівнює нулю,
підозрюваними на екстремум. Сюди ж треба віднести точки, в яких похідна не існує,
а також дорівнює нескінченності. Далі треба застосовувати достатні умови,
одержанням яких зараз займемось.
Теорема 4.1.1. Нехай функція f диференційовна в деякому околі точки x0 і

f   x0   0. Якщо в околі

x  x0 f   x   0, x  x0 f   x   0 ,

то x0 - точка строгого локального максиму функції, якщо

x  x0 f   x   0, x  x0 f   x   0,

то x0 - точка строгого локального мінімуму функції.

Доведення. Застосуємо формулу скінченних приростів:
f  x   f  x0   f     x  x0  .

Нехай виконується перша умова: x  x0 f   x   0, x  x0 f   x   0 . Тоді при

x    x0 маємо:

x  x0  0, f     0  f  x   f  x0   f     x  x0   0 

f  x   f  x0  ;

Аналогічно при x0    x маємо:

x  x0  0, f     0  f  x   f  x0   f     x  x0   0 

f  x   f  x0  .

Отже, x0 є точкою строгого локального максимуму. Читач самостійно проаналізує

умову x  x0 f   x   0, x  x0 f   x   0 , що має місце в деякому околі x0 , і зробить

висновок, що x0 є точкою строгого локального мінімуму: f  x   f  x0  .

Зауваження 1. Нехай похідна функції при переході через деяку точку x0 змінює
знак, і відомо, що в самій точці функція неперервна. Виникає питання: чи буде це
точка екстремуму. Відповідь позитивна: в лівосторонньому і правосторонньому
околах x0 функція має різні характери монотонності, а в самій точці вона визначена.
Отже, в цій точці функція має строгий локальний екстремум. Підкреслимо, що в
самій точці x0 функція може бути не диференційовною. Якщо відомо, що при
виконання цих умов в x0 функція диференційовна, то з теореми Дарбу випливає, що
в ній похідна дорівнює нулю.
Зауваження 2. Зміна знаку похідної при переході через підозрювану на екстремум
точку не є необхідною умовою. Розглянемо приклад, подібний до 3.1.3:
 2 
 2 x  x 2 sin , x  0,
f ( x)  x

 0, x  0.

 
f ( x)  4 x  2 x sin   cos . З аналізу прикладу 3.1.3 випливає, що у точці x0  0
x x
похідна функції існує, але не є неперервною. Очевидно також, що в будь-якому
околі цієї точки похідна нескінченну кількість разів змінює знак, оскільки він
  
визначається знаком  cos ,   cos [ , ] , а доданок 4 x  2 x sin в досить
x x x
малому околі точки 0 може бути зроблений як завгодно малим. Проте, функція має
строгий локальний екстремум у точці x0  0 . Це випливає з двосторонньої оцінки

0  x2  f ( x)  2 x2  x 2 sin  3x 2 і f (0)  0 .
x

Дослідження на екстремум за допомогою старших похідних

Нехай точка x0 - підозрювана на екстремум, причому,

f   x0   ...  f ( n1)  x0   0, f ( n )  x0   0 . Запишемо формулу Тейлора у околі цієї

точки:
f ( n )  x0   f ( n )  x0  
f ( x)  f  x0    x  x0    x  x0    x, x0       x, x0    x  x0  ,
n n n

n!  n! 
  x, x0   o(1).
Неодноразово було зауважено, що, оскільки   x, x0   o(1) - нескінченно мала у

околі x0 , то знак виразу у дужках визначається знаком f ( n )  x0  .

Розглянемо два випадки.

1. n  2k  1. Якщо, наприклад, f ( n )  x0   0 , знак f ( n )  x0  x  x0 

2 k 1
змінюється з «-»
на «+», і права частина теж змінює знак таким чином. Отже, в цій точці функція
строго монотонно зростає, а тому не може мати екстремуму. Аналогічна ситуація
має місце при f (2 k 1)  x0   0.

2. n  2k . В цьому випадку  x  x0   0, отже, якщо f (2 k )  x0   0 , тоді f  x   f  x0 

2k

в деякому околі точки x0 , і вона є точкою строгого локального мінімуму. Якщо

f (2 k )  x0   0  f  x   f  x0  , і це точка строгого локального максимуму.

Приклад 4.1.1. f ( x)  x a  ax  a  1, x  0, a  0. Дослідити функцію на екстремум.

f ( x)  a  x a 1  1  f (1)  0.

1). Нехай 0  a  1. Якщо 0  x  1 то f ( x)  0, при x  1 f ( x)  0. Отже, x  1

точка строгого максимуму, причому, в цій точці функція приймає найбільше
значення на проміжку x  0 : f (1)  0. Отже, справедлива нерівність:

f ( x)  x a  ax  a  1  0, x  0, 0  a  1. (4.1.1)

2). Нехай a  1 a  0. Якщо 0  x  1 то f ( x)  0, при x  1 f ( x)  0. Отже, x  1

точка строгого мінімуму, причому, в цій точці функція приймає найменше значення
на проміжку x  0 : f (1)  0. Отже, справедлива нерівність:

f ( x)  x a  ax  a  1  0, x  0, a  0  a  1. (4.1.2)

Зауваження. Оскільки в обох випадках екстремум строгий, рівність в (4.1.1) і (4.1.2)

має місце тільки при x  1.
Одержимо з доведених нерівностей важливі наслідки.

Нерівності Юнга
1 1 x
Нехай x, y  0, pq  0,   1. Підставимо в (4.1.1), (4.1.2) замість x число і
p q y
1 1 1
покладемо a  ,  1  . Тоді при
p q p
 1 1
0  a  1 p  1; a   0  a   1 p  1 p  0.
p p
1

1
1 1 1 1
 1p 1 1p x y  1
 1p 1q x y 
Маємо: x y p p
 xy   y  x y     y  x y    .
p q  p q   p q 
 
Звідси при p  1

1 1
x y
x y 
p q
 ; x, y  0, (4.1.3)
p q

при p  1 p  0

1 1
x y
x y 
p q
 ; x, y  0, (4.1.4)
p q

а рівність має місце тоді і тільки тоді, коли x  y .

(4.1.3) і (4.1.4) називаються нерівностями Юнга.
Помітимо, що при p  q  2 (4.1.3) – це частинний випадок нерівності Коші:
x y
xy  .
2
Нерівності Гельдера
1 1
Нехай   1; ak , bk  0, k  1,..., n.
p q
Тоді

1 1
n
 n p  p  n q q 1 1

k 1
a b
k k    ak    bk  , p  1, p  q  1.
 k 1   k 1 
(4.1.5)
 1 1 (4.1.5a)
n
 n p  p  n q q 1 1

k 1
a b
k k    ak    bk  , p  1, p  0, p  q  1.
 k 1   k 1 

Звичайно, при p  0 . Треба вважати, що ak , bk  0, k  1,..., n.

1 1
Доведення (4.1.5). p  1,   1. Введемо позначення:
p q
1 1
1 1
 n
   n
a b
   akp  , b q    bkq  .
p q
a Підставляючи в (4.1.3) x  k , yq  k ,
p

 k 1   k 1 
p
a p bq

одержимо:
ak bk 1 akp 1 bkq
  .
a p b q
p a p q bq
p q

Просумувавши всі ці нерівності по k :1  n , одержимо:

n n n

 ak bk  akp
1 k 1 1
b q
k
1 1
k 1
 p
 k 1
q
   1.
a p
b q
p a q b p q
p q

1 1
n
   n
 n

a b b q    akp    bkq  .
p q
Звідси k k  a
 k 1   k 1 
p
k 1

Знак рівності в (4.1.3) має місце лише при x  y . В нашому випадку це має вигляд:

 a p
p q
 a   b 
 k    k   akp   qp  bkq , k  1,..., n, тобто, якщо числа akp пропорційні
 a   b   b 
 p  q  q
числам bkq , k  1,..., n.
Радимо читачу довести (4.1.5a) самостійно.

Нерівність Мінковського
Нехай ak , bk  0, k  1,..., n. Тоді
 1 1 1 (4.1.6)
 n p p  n p p  n p p
  k a  bk     ak     bk  , p  1.
 k 1   k 1   k 1 

1 1 1
 n p p  n p p  n p p
   ak  bk      ak     bk  , p  1, p  0.
(4.1.6a)
 k 1   k 1   k 1 

Доведемо (4.1.6). Будемо користуватись нерівністю Гельдера. Спочатку помітимо,

1 1
що з рівності   1 випливає q ( p  1)  p , чим ми далі скористаємось.
p q
n n n

  ak  bk    ak  ak  bk    bk  ak  bk  . До правої частини
p p 1 p 1
Помітимо, що
k 1 k 1 k 1

застосуємо нерівність Гельдера:

1 1
n n
 n p  n  p 1q  q
 a a  bk    bk  ak  bk     akp     ak  bk 
p 1 p 1
k k  
k 1 k 1  k 1   k 1 
1 1 1 1 1 1
 n p p  n  p 1q  q 
n
p 
n
p q  n p p  n p q
   bk     ak  bk         
p

  ak   ak  bk   bk   ak  bk  .
 k 1   k 1   k 1   k 1   k 1   k 1 
Отже, прийшли до нерівності
 n 1 1
 n 1
n
   n
  p
a  bk      akp     bkp      ak  bk   .
p p p q

k 1
k
  k 1   k 1    k 1 
 
1
 n p q 1 1
Поділимо тепер обидві частини на    ak  bk   , помічаючи, що 1   :
 k 1  q p
1 1 1
 n
p  p  n
p
n

   ak  bk      ak     bk  ,
p p p

 k 1   k 1   k 1 
Що й треба було довести.
Радимо читачу довести (4.1.6a) самостійно.
Зауваження. Завдяки нерівності Мінковського (4.1.6) величини
1 1
n
p  n
p
   ak  , b    bk  ,
p p
a
 k 1   k 1 
p p

пов’язані з векторами a   a1 ,..., an   , b   b1 ,..., bn  

T T
n n
можна вважати їхніми
нормами, оскільки для них, з очевидністю, виконуються аксіоми норми, а нерівність
Мінковського – це нерівність трикутника, що переходить в рівність при
пропорційності координат векторів, тобто, при їхній колінеарності.
Нагадаємо, що норма вектора x з лінійного простору E , це невід’ємна функція, що
традиційно позначається x , яка має властивості:

1). x  0, x  0  x  0,

2).       x   x,

3). x, y  E  x  y  x  y - нерівність трикутника.

Зауваження. Лінійний простір, в якому визначено норму, називається нормованим.
В нормованому просторі можна визначити метрику за формулою:  ( x, y )  x  y .
Радимо читачу перевірити, що аксіоми метрики при цьому виконуються.
Зауважимо, що при p  q  2 нерівність Гельдера переходить в нерівність Коші-

Буняковського, її ліва частина – це скалярний добуток векторів з n

, в правій
частині – добуток евклідівських норм цих векторів. В цьому випадку норма вектора
– це корінь квадратний скалярного добутку вектора самого на себе. Всі ці
конструкції будуть розглянуті в розділі теорії функцій багатьох змінних.

Опуклі функції

Нехай D( f )  [a, b] . Помітимо, що x   x1 , x2  тоді і тільки тоді, коли знайдуться два

числа 1,2  0,1 2  1 таких, що x 1x1 2 x2 .
Дійсно,
x 1 x1  2 x2  1   2  x1  2 x2  x1   2  x2  x1   x1 ,
x 1 x1  2 x2  1 x1  1  1  x2  x2  1  x2  x1   x2 .
З іншого боку, нехай
1 2  1,

1 x1 2 x2  x.
Звідси

1 1 1 1
x x2 x x x x x  x1
1   2 , 2  1  . (4.1.7)
1 1 x2  x1 x2  x1 x2  x1
x1 x2

Легко бачити, що при цьому x   x1 , x2 .

Нарешті можна дати означення опуклої функції.
Означення 4.1.1. Нехай D ( f )  [ a, b] , Функція називається нази

вається опуклою (або опуклою униз), якщо для довільного проміжку  x1 , x2  [a, b] і
двох чисел 1,2  0,1 2  1 має місце нерівність (Ієнсена)

f 1 x1  2 x2   1 f  x1    2 f  x2 . (4.1.8)

Функція називається строго опуклою (або строго опуклою униз), якщо при тих
самих умовах і при x1  x2 , 12  0 має місце строга нерівність:

f 1 x1  2 x2   1 f  x1    2 f  x2 .

Функція називається угнутою (опуклою уверх), якщо при тих самих умовах має
місце нерівність Ієнсена

f 1 x1  2 x2   1 f  x1    2 f  x2 . (4.1.9)
Аналогічно строго угнутою (строго опуклою уверх), якщо має місце строга
нерівність
f 1 x1  2 x2   1 f  x1    2 f  x2 .

Будемо вивчати опуклі униз, а також строго опуклі униз функції, розуміючи, що для
опуклих уверх результати будуть аналогічні.
Підставимо в нерівність Ієнсена знайдені значення (4.1.7), вважаючи, що
x  1 x1 2 x2   x1 , x2  :

x2  x x  x1
f  x  f  x1   f  x2  . (4.1.10)
x2  x1 x2  x1

Помітимо, що

x2  x x  x1
y y1  y2 , (4.1.11)
x2  x1 x2  x1

де y1  f  x1  , y2  f  x2  , це рівняння хорди, що з’єднує точки з координатами

 x1, y1  ,  x2 , y2  . З геометричної точки зору нерівність Ієнсена (4.1.8) означає, що

частина графіку функції при x   x1 , x2  лежить під хордою, що стягує точки з

координатами  x , f  x   ,  x , f  x  .
1 1 2 2

Помножимо обидві частини (4.1.10) на x2  x1 і зробимо елементарні перетворення:

 x2  x1  f  x    x2  x  f  x1    x  x1  f  x2  
  x2  x  f  x1    x1  x2  f  x    x  x1  f  x2   0

Цікаво відзначити, що вираз в лівій частині одержаної нерівності можна записати у

вигляді визначника, і це приводить до наступної умови:
 1 x1 f  x1 
1 x f  x   0.
1 x2 f  x2 

Як відомо, такий визначник дає подвоєну орієнтовану площу трикутника з

вершинами A1  x1, f  x1   , A x, f  x   , A2  x2 , f  x2   . Його додатність означає, що

обходимо ми його вздовж периметру проти годинникової стрілки, рухаючись саме у

вказаному напрямку: A1  A  A2 . Строга нерівність має місце у випадку строгої
опуклості, а геометрично це означає, що трикутник не вироджується у хорду.
Продовжуючи перетворення попередньої нерівності, одержимо:

 x 2  x    x  x1   f  x    x2  x  f  x1    x  x1  f  x2  

  x2  x   f  x   f  x1     x  x1   f  x2   f  x   

f  x   f  x1  f  x2   f  x 
 . (4.1.12)
x  x1 x2  x

Нерівність (4.1.12) еквівалентна нерівності Ієнсена.

Приклад 4.1.2. f ( x)  ax  b. Маємо:

f 1 x1  2 x2   a 1 x1  2 x2   b  1 f  x1    2 f  x2  

 1  ax1  b    2  ax2  b   1 f  x1    2 f  x2  .

Тобто, в нерівності (4.1.8) має місце рівність. Аналогічно, рівність має місце в
(4.1.9). Це означає, що лінійна функція є водночас опуклою униз і вгору.

Приклад 4.1.3. f ( x)  x 2 . Маємо при x1  x2 , 12  0 :

f 1x1 2 x2   1 x1  2 x2   12 x12   22 x22  21 2 x1x2 

2
 1 1   2  x12   2 1  1  x22  21 2 x1 x2  1 x12   2 x22  1 2  x12  x22  2 x1 x2  

 1 x12  2 x22  1 2  x1  x2   1 x12  2 x22  1 f  x1   2 f  x2  ,

2

тобто, f 1 x1  2 x2   1 f  x1    2 f  x2  , що доводить строгу опуклість униз

квадратичної функції. Це є поясненням, чому параболу з гілками уверх малюють
таким чином, що точки довільної хорди, що проходять через довільні дві точки
параболи лежать вище частини графіку між цими точками.
Завдання для самоперевірки. Виходячи з означення, дослідити на опуклість
функцію f ( x)  x3 , x  0.

Властивості опуклих функцій

1). Сума двох опуклих функцій – функція опукла.

Доведення. За умовою
f 1 x1  2 x2   1 f  x1    2 f  x2  , g 1 x1  2 x2   1 g  x1    2 g  x2 .
Додаючи ці нерівності, одержимо:
f  g 1x1 2 x2   1  f  x1   g  x1    2  f  x2   g  x2   

 1  f  g  x1    2  f  g  x2 .

Зауваження. пізніше буде пояснено, що добуток опуклих функцій може не бути

опуклою функцією.
2). Нехай z  g ( y ) опукла і зростаюча функція, y  f ( x) - опукла функція. Тоді їхня

композиція z   g f  ( x)  g  f ( x)  опукла.
Доведення.
g f 1x1 2 x2   g  f 1x1 2 x2    g 1 f  x1   2 f  x2   

 1g  f  x1    2 g  f  x2    1  g f  x1   2  g f  x2 .

Радимо читачу розглянути випадок спадної функції z  g ( y ) , а також опуклих уверх

функцій.
3). Нехай y  f ( x), x  f 1 ( y ) - строго монотонно зростаючі, взаємно обернені

функції. Нехай f опукла униз. Тоді f 1 - опукла уверх.

Доведення. Нехай y1  f  x1  , y2  f  x2   x1  f 1  y1  , x2  f 1  y2  .
З опуклості f випливає:

f 1 x1 2 x2   1 f  x1   2 f  x2   1 y1  2 y2 .

Застосовуючи обернену функцію до обох частин одержаної нерівності, беручи до

уваги її монотонне зростання, одержимо:
f 1 f 1 x1   2 x2   1 x1   2 x2  f 1 1 y1   2 y2  ,

тобто, f 1 1 y1   2 y2   1 f 1  y1    2 f 1  y2  , що і означає опуклість угору

оберненої функції.
4). Опукла униз функція, що не є тотожною константою, задана на відрізку, не може
досягати максимуму у внутрішніх точках цього відрізку.
Доведення. Нехай x0 - внутрішня точка відрізку [a, b] , тобто, x0  (a, b) і в ній
функція набуває максимального значення. Через те, що функція не є тотожною
константою, існує відрізок  x1, x2   [a, b] , що містить цю точку, що, скажімо

f  x1   f  x0  , f  x2   f  x0  . Відомо, що існують числа 1,2 (див. (4.1.7)), що

x  1 x1 2 x2   x1 , x2  . Помножимо обидві частини першої з попередніх нерівностей

на 1 , а другу на 2 і результати додамо:

1 f  x1   2 f  x2   1 f  x0    2 f  x0   f  x0   f 1x1  2 x2  , а це протирічить умові
опуклості униз функції. Джерелом протиріччя стало невірне припущення, що опукла
униз функція може досягти максимального значення у внутрішній точці.
5). Нехай функція f опукла униз на [a, b] і  x1 , x2   [a, b] . Тоді нерівність (4.1.8)
може бути або строгою, або переходити в рівність.
Пояснимо: x  1x1 2 x2 - довільна точка інтервалу  x1 , x2  . Якщо в деяких точках
інтервалу виконується нерівність, то не може бути рівності в якійсь іншій його
точці. Рівність, звичайно, має місце в крайніх точках відповідного відрізку. Отже,
всі точки частини графіку на  x1, x2  (тобто, крім крайніх) лежать строго нижче
хорди, що проходить через його крайні точки. З рівності хоча б в одній точці
інтервалу випливає рівність в усіх інших його точках, тобто, графік функції на
проміжку  x1 , x2  співпадатиме зі своєю хордою.
Доведення. Розглянемо хорду, що проходить через крайні точки графіку звуження
функції на  x1 , x2  . Як відомо, вона має рівняння (4.1.11):

x2  x x  x1
y ( x)  y1  y2
x2  x1 x2  x1 .
Це пряма, тому вона опукла водночас і униз, і вгору. Те саме можна сказати про
 y ( x).

Розглянемо функцію g ( x)  f ( x)  y ( x)  f ( x)    y ( x)  . За властивістю 1) вона

опукла униз і тому для неї на  x1 , x2  виконується нерівність g ( x)  0 , оскільки за

умовою f ( x)  y ( x) . Можливий випадок g ( x)  0  f ( x)  y ( x) , тобто, на цьому
проміжку графік функції f повністю співпадає з хордою, що проходить через його
крайні точки. Нехай тепер функція g не є тотожною константою, і для неї в деяких
точках інтервалу має міс функція це нерівність g ( x)  0  f ( x)  y ( x) . Припустимо,

що існує точка x0   x1 , x2  , в якій має місце рівність:

f  x0   y  x0   g  x0   f  x0   y  x0   0 , тобто, в цій точці g , опукла униз функція,

досягає найбільшого значення, що протирічить властивості 4). Отже, твердження
доведено.

Властивості диференційовних опуклих функцій

Повернемось тепер до нерівності (4.1.12)

f  x   f  x1  f  x2   f  x 

x  x1 x2  x
і будемо вважати, що функція неперервна на всьому проміжку [a, b] і в точках
x1  x2 має похідну.
 f  x2   f  x1 
f   x1   . (4.1.13)
x2  x1

Аналогічно, переходячи до границі при x  x2 , одержимо:

f  x2   f  x1 
 f   x2  . (4.1.14)
x2  x1

В результаті приходимо до важливого висновку:

f  x2   f  x1 
f   x1    f   x2  . (4.1.15)
x2  x1

Він означає, що похідна опуклої униз функції неспадна.

Навпаки, нехай похідна функції неспадна. Доведемо, що сама функція опукла униз.
Застосуємо формулу скінченних приростів до виразів окремо з лівої і правої частин
нерівності (4.1.12). Відзначимо, що про справедливість нерівності поки що нічого не
відомо:
f  x   f  x1 
 f  1  , x1  1  x
x  x1
а також
f  x2   f  x 
 f   2  , x   2  x2 .
x2  x
Отже, завдяки нерівності x1  1  x  2  x2 1  2 і умові неспадності похідної,

одержимо f  1   f   2  , з чого випливає нерівність

f  x   f  x1  f  x2   f  x 
 ,
x  x1 x2  x
Яка еквівалентна нерівності Ієнсена, що й доводить опуклість униз функції.
Сформулюємо результат.
Теорема 4.1.2. Нехай функція f неперервна на проміжку [a, b] і має на ньому
скінченну похідну. Для її опуклості униз необхідно і достатньо, щоб іі похідна була
неспадною.
Сформулюємо тепер умови строгої опуклості. Якщо функція строго опукла, то,
використовуючи результат теореми 4.1.2 і формулу скінченних приростів,
одержимо:
f  x   f  x1  f  x2   f  x 
f   x1   f  1     f  2   f   x2  ,
x  x1 x2  x
тобто, одержано строге монотонне зростання похідної функції. Навпаки, із строгого
зростання похідної випливає:
f  x   f  x1  f  x2   f  x 
 f  1   f   2   ,
x  x1 x2  x
а це доводить строгу опуклість функції униз.
Отже, доведено наступний факт.
Теорема 4.1.3. Нехай функція f неперервна на проміжку [a, b] і має на ньому
скінченну похідну. Для її строгої опуклості униз необхідно і достатньо, щоб іі
похідна була строго монотонно зростаючою.
Нехай тепер функція має обмежену другу похідну на проміжку [a, b] . Застосуємо до
першої похідної твердження 3.1.1 і наслідок 2 з теореми Лагранжа. Це миттєво
приводить до наступного результату:
Теорема 4.1.4. Для опуклості двічі диференційовної функції униз (угору) необхідно
і достатньо, щоб її друга похідна на проміжку була невід’ємною (недодатною).
Якщо ж f   x0   0  f   x0   0  , то цього достатньо для того, щоб функція була

строго опуклою униз (угору).

Користуючись одержаним результатом, дослідимо на опуклість деякі елементарні
функції.
1). f  x   x a , x  0.

Маємо: f ( x)  a(a  1) x a2 . Тоді при a  (,0)  (0, ) друга похідна строго
додатна, з чого випливає, що функція строго опукла униз. При a  (0,1) друга
похідна строго від’ємна, тому функція строго опукла вгору. При a  0  a  1 функція
лінійна, і як вже відзначалось, вона опукла водночас і вгору, і униз.
2). f ( x)  a x , a  (0,1)  (1, ).

f ( x)  a x ln 2 a  0. Отже, показникові функція опукла униз.

3). f ( x)  loga x, x  0, a  (0,1)  (1, ).
1
f ( x )   2
. Очевидно, при a  (0,1)  f ( x)  0 і функція опукла униз, при
x ln a

a  (1, )  f ( x)  0 і функція опукла вгору.

4). f ( x)  sin x.

f ( x)   sin x. f ( x)  0  x     2 n,2 n  , n  і на цих інтервалах функція

строго опукла униз. На інтервалах  x   2 n,   2 n  , n  f ( x)  0 вона строго

опукла угору.
5). Радимо читачу дослідити функцію f ( x)  cos x самостійно.

З’ясуємо тепер, як поводить себе графік диференційовної функції по відношенню до

дотичних.
Теорема 4.1.5. Диференційовна функція опукла униз тоді і тільки тоді, коли її
графік лежить не нижче дотичної, що проведена в довільній його точці.
Для строгої опуклості униз необхідно і достатньо, щоб графік лежав вище довільної
дотичної за виключенням точки дотику.
Доведення. Необхідність. Нехай функція опукла униз. Запишемо рівняння дотичної
до графіка, що проходить через точку  x , f  x  : y  f  x   f   x  x  x 
0 0 0 0 0 і

дослідимо різницю
f ( x)  y  f ( x)  f  x0   f   x0  x  x0    f     f   x0    x  x0 .

З опуклості униз функції випливає, що її похідна не спадає, отже, знак різниці

 f     f   x  
0 співпадає із знаком різниці  x  x0  , звідки випливає невід’ємність

правої частини рівності, а значить, і правої. Тому при кожному x ордината точки
графіку не менша ніж ордината точки дотичної: f ( x)  y. І це й означає, що графік
функції лежить не нижче дотичної.
Якщо функція строго опукла униз, її похідна строго монотонно зростає і тому
f ( x)  y   f     f   x0    x  x0   0. Звідси f ( x)  y x  x0 і графік функції лежить

строго вище дотичної.

Достатність. Нехай графік функції лежить не нижче дотичної, проведеної в будь-
якій точці x0  (a, b). Тоді

f ( x)  y  f ( x)  f  x0   f   x0  x  x0   0  f ( x)  f  x0   f   x0  x  x0 .

Нехай x1  x0  x2 . Тоді з попередньої нерівності

f  x1   f  x0  f  x2   f  x0  f  x1   f  x0  f  x2   f  x0 
 f   x0  ,  f   x0    .
x1  x0 x2  x0 x1  x0 x2  x0
Остання нерівність, як відомо, еквівалентна нерівності Ієнсена, що й доводить
опуклість функції униз. Якщо ж графік лежить строго вище січної в кожній точці
крім точки дотику, прийдемо до строгої нерівності Ієнсена, з якого випливає строга
опуклість.
Зауваження. Читач може сформулювати і довести теорему про розташування
графіку опуклої угору функції по відношенню до довільної дотичної.
Приклад 4.1.4. e x  e x0  x  x0  1 , x  x0 . В частинному випадку x0  0 справедлива
нерівність

e x  x  1, x  0. (4.1.16)

Якщо x  x0 (4.1.16) перетворюється у рівність.

Доведення. Очевидне. Досить скористатись відомою опуклістю униз експоненційної
функції, написати рівняння графіка в точці з абсцисою x0 : y  e x0  x  x0   e x0 , а
потім застосувати теорему 4.1.5. Після підстановки x0  0 одержимо (4.1.16).
Приклад 4.1.5 (для самостійного доведення).

ln x  x  1, x  (0,1)  (1, ). (4.1.17)

При x  1 нерівність (4.1.17) переходить у рівність.
Означення 4.1.2. Нехай функція диференційовна в околі точки x0 і при x  x0 і

x  x0 вона має різні характери опуклості, то M 0  x0 , f  x0   називається точкою

перегину графіку.
З означення випливає, що при x  x0 і x  x0 графік функції лежить по різні сторони
від дотичної в точці M 0 .
Для визначеності нехай при x  x0 функція опукла униз, і значить, її перша похідна
не спадає. Нехай при x  x0 функція опукла вгору, значить, її перша похідна не
зростає. Отже, x  x0 - точка максимуму похідної функції і в разі існування другої

похідної функції в цій точці виконується необхідна умова екстремуму і f   x0   0 .

Це також є необхідною умовою точки перегину.
Радимо читачу проаналізувати іншу ситуацію зміни характеру опуклості при
переході через точку перегину.
Отже, доведено необхідну умову існування точки перегину.
Теорема 4.1.6. Нехай M 0  x0 , f  x0   - точка перегину графіку функції, яка має другу

похідну при x  x0 . Тоді f   x0   0.

Зауваження. Рівність нулю другої похідної в точці не ї достатньою умовою, щоб
вона була точкою перегину. Розглянемо функцію f ( x)  x 4 . При x  0 маємо:
f (0)  0 , але x  0 є точкою мінімуму, а не перегину.
Приклад 4.1.6. Не слід думати, що перехід з однієї сторони по відношенню до
дотичної в деякій точці на іншу є достатньою умовою, щоб ця точка була точкою
перегину. Досить трохи змінити модельний приклад 3.1.5, ідея якого потім
використовувалась в зауваженні 2 після теореми 4.1.1. Отже, розглянемо функцію
 3 1
2 x  x 3
sin , x  0,
f ( x)   x2

 0, x  0.
 1
2  x    x  sin
3 3

 x   1 
2

f (0)  lim  lim  2  x    x  sin 0.

2 2

x 0  2 
x 0 x   
x 

Зважаючи на те, що f (0)  0 , робимо висновок, що графік функції дотикається осі

Ox у початку координат. При x  0 справедлива двостороння оцінка 2 x3  f ( x)  x3 ;

при x  0 справедлива двостороння оцінка x3  f ( x)  2 x3 . З цього робиться

висновок, що графік функції переходить з одного боку дотичної по інший при
переході через x  0 . При цьому
 2 1 1
6 x  3 x 2
sin  2cos , x  0,
f ( x)   x2 x2

 0, x  0

в як завгодно малому околі нуля безліч разів змінює знак і тому не є монотонною в
такому околі, тому і не є опуклою ні в лівосторонньому околі нуля, ні в
правосторонньому. Отже, O(0,0) не є точкою перегину графіку функції.
Теорема 4.1.7. Нерівність Ієнсена. Нехай f - опукла униз на [a, b] функція,
x1,..., xn [a, b], 1,...,n [0,1],1  ...  n  1. Тоді справедлива нерівність

f 1 x1  ...   n xn   1 f  x1   ...   n f  xn . (4.1.18)

Доведення. З частинним випадком при n  2 ми вже зустрічались при визначенні

опуклої уних функції. З справедливості нерівності при n доведемо його при n  1 .
Завжди можна вважати, що серед чисел 1,...,n є хоча б одне, нерівне нулю. Нехай
2 
для зручності n  0 . Тоді   2  ...  n  0,  ...  n  1. Помітимо, що 1    1 .
 
Маємо:
   
f 1 x1   2 x2  ...   n xn   f  1 x1    2 x2  ...  n xn   
   
 1 f  x1    2 f  x2   ...   n f  xn  ,
що і треба було довести.
Зауваження. Для опуклої вгору функції справедлива нерівність

f 1 x1  ...   n xn   1 f  x1   ...   n f  xn . (4.1.19)

1
Приклад 4.1.7. f ( x)  ln x  f ( x)    0. Застосовуючи до цієї опуклої угору
x2
функції нерівність (4.1.9), одержимо:


ln 1 x1  ...   n xn   1 ln  x1   ...   n ln  xn   ln x11 ...xnn . 
З цієї нерівності можна одержати:
1 x1  ...   n xn  x1 ...xn .
1 n

1
Якщо взяти 1  ...  n  , одержимо нерівність Коші:
n
x1  ...  xn n
 x1...xn .
n
1
Приклад 4.1.8. f ( x)  x ln x  f ( x)   0.
x
До цієї опуклої униз функції застосуємо нерівність (4.1.18):

1x1  ...   n xn  ln 1x1  ...   n xn   1x1 ln  x1   ...   n xn ln  xn   ln  x1 x ...xn x

1 1 n n


1 1


ln 1x1  ...  n xn   ln x1 ...xn
1x1

n xn  x ... x
1 1 n n
 1x1
 1x1  ...  n xn  x1 ...xn 
n xn  x ... x
1 1 n n .

1
11 1
Поклавши в цій нерівності  k    ...   , k  1,..., n, одержимо:
xk  x1 xn 
 1 1 1 
 ... 
 
1 1
1 1  1 1  n  x1 xn 
n
 x  ... x 
 ...   ... 
1  1
x xn
n  1
x xn   n x1...xn .
1 1  
 ...   
x1 xn

Тобто, доведено нерівність між середнім геометричним і середнім гармонічним

додатних чисел, яку запишемо, об’єднавши з попередньою попередньою:

n x1  ...  xn
 n x1...xn  .
1 1 n
 ... 
x1 xn

Питання для самоперевірки. Чи можна з нерівності Ієнсене одержати нерівність

Гьольдера?

5. Дослідження функцій
5.1. Розкриття невизначеностей
Зараз розглянемо методи розкриття невизначеностей за допомогою
диференціального числення. Основні результати належать Лопіталю і Бернуллі.
Вони традиційно називаються правилами Лопіталя.
0
Розкриття невизначеностей вигляду
0
Теорема 5.1.1. Нехай функції f і g визначені в околі точки a: B (a) . Нехай

g ( x)  0 x  B (a), lim f ( x)  f (a)  0,lim g ( x)  g ( a)  0,  f (a), g(a)  0. Тоді

x a x a

f ( x) f (a) (5.1.1)
lim  .
x a g ( x) g (a)

f ( x)  f (a )
f ( x) f ( x)  f (a ) xa f (a)
Доведення. lim  lim  lim  .
x a g ( x ) x a g ( x )  g ( a ) x a g ( x )  g ( a ) g (a)
xa
Теорема 5.1.2. Нехай функції f і g визначені в околі точки a: B (a) . Нехай

g ( x)  0 x  B (a), lim f ( x)  lim g ( x)  0,  f ( k ) ( x), g ( k ) ( x); k  1,...n  1,

x a x a

f ( x) f ( n ) (a )
f (k )
(a)  g (a)  0, k  1,...n  1, f
(k ) (n)
(a), g (a)  0. Тоді lim
( n)
 (n) .
x a g ( x ) g (a)

f ( x) f ( n ) (a )
lim  (n) . (5.1.2)
x a g ( x ) g (a)

Доведення. Застосуємо до цих двох функцій формулу Тейлора з залишковим членом

у формі Пеано:

f ( x) 
f ( n ) (a)
n!
 x  a 
n

 o  x  a 
n
, g 
( x ) 
g ( n ) (a)
n!
n

 x  a  o  x  a .
n


o  x  a
n

Тоді lim
f ( x)
 lim
f (a)  x  a   o  x  a 
(n) n

 lim
 n
 f ( n ) (a) 
 x  a   f ( n ) (a) .
n

x a g ( x ) x a
g (a)  x  a   o  x  a 
(n) n n x a
  g ( n ) (a) 
o   x  a   g (a)
n (n)

 x  a
n

Частіше на практиці використовують правило Лопіталя у наступному вигляді.

Теорема 5.1.3. Нехай функції f і g визначені у виколотому околі точки a : B (a) .

Нехай f ( x), g ( x), g ( x)  0, g ( x)  0 x  B (a ); lim f ( x)  lim g ( x)  0,

x a x a

f ( x) f ( x)
 lim  K Тоді і  lim  K.
x a g ( x) x a g ( x )

Продовжимо функції за неперервністю (неперервність випливає з

диференційовності), поклавши f (a)  g (a)  0. Застосуємо формулу Коші:
f ( x) f ( x)  f ( a ) f ( )
  .
g ( x) g ( x)  g ( a) g ( )
Як вже відзначалось, з умови g( x)  0 згідно з теоремою Дарбу або g( x)  0, або
g( x)  0, звідки випливає, що g ( x)  g (a)  0 . При x  a    a. Тоді з
f ( ) f ( x) f ( )
lim  K  lim  lim  K.
x a g ( ) x a g ( x ) x a g ( )

Теорема 5.1.4. Нехай функції f і g визначені на

[c, ), c  0, lim f ( x)  lim g ( x)  0; f ( x), g ( x), g ( x)  0. Нехай існує границя
x x

f ( x)
lim K .
x  g ( x )

Тоді
f ( x)
lim  K.
x  g ( x )

1 1 1
Доведення. Введемо заміну x   t  :  0 x : c  . Тоді
t x c
1 1
lim f    lim g    0. Помітимо, що
t 0
 t  t 0  t 
1  1  1 
ft  f x    2 
1  1  1  1  1  1  t  f x  x 
gt    g x    2       
t t
ft   f x    2  ,  .
t   t  t  t   t  t  g   1  g   1   1  g x  x 
t  x   2 
t   t  t 

1
ft 
f ( x)
Оскільки lim    lim
t
 K , то згідно з теоремою 5.1.4
t 0  1  x g ( x)
gt  
t 

1 1
f  ft 
f ( x)
 lim    lim    lim
f ( x) t t
lim  K.
x  g ( x ) t 0  1  t 0   1  x g ( x)
g  gt  
t  t

5.2. Розкриття невизначеностей вигляду

Теорема 5.2.1. Нехай функції f і g визначені в околі точки a: B (a) . Нехай
lim f ( x)  lim g ( x)  ,  f ( x), g ( x), g ( x)  0,
xa xa

f ( x)
 lim  K.
x a g ( x)
Тоді
f ( x)
 lim  K.
x a g ( x)
Доведення. Нехай | K | . Будемо розглядати правосторонню границю в точці
a : x  a  0. З умови g( x)  0 з теореми Дарбу випливає строга монотонність
функції g , причому, оскільки x спадає, а g зростає до нескінченності, g( x)  0.

f ( x) 
Можна вважати, що g ( x)  0 . Нехай   0   0 x  (a, a   ) K  .
g ( x) 2

Позначимо x0  a  . Візьмемо x   a, x0 . Застосуємо формулу Коші:

f  x   f  x0  f ( )
 ,
g  x   g  x0  g ( )

f  x   f  x0  f ( ) 
де    x, x0 . Тоді K  K  .
g  x   g  x0  g ( ) 2

Використаємо тотожність, яка перевіряється безпосередньо:

f ( x) f  x0   Kg  x0   g  x0    f ( x)  f ( x0 ) 
K   1    K .
g ( x) g  x  g  x    g ( x)  g ( x0 ) 
Звідси

f ( x) f  x0   Kg  x0  f ( x)  f ( x0 )
K   K .
g ( x) g  x g ( x)  g ( x0 )


Другий доданок, як вже відзначалось, при x  a   буде менше . Оскільки при
2
x  a  0  g ( x)   перший доданок може бути зроблений як завгодно малим в
досить малому правому околі a : a  x  a   . Можна вважати, що 0     . В

f ( x)
результаті  K   , що й треба було довести.
g ( x)

f ( x) g ( x)
Розглянемо тепер випадок lim  K  . Тоді lim  0. Звідси за
x a g ( x) x a f ( x)
g ( x) f ( x)
доведеним lim  0  lim  .
x a f ( x) x a g ( x )
Інші невизначенності

a). 0  .
f ( x) g ( x)
Нехай lim f ( x)  0, lim g ( x)  . Тоді f ( x) g ( x)   .
x a xa  1   1 
 g ( x)   f ( x) 
   

0 
Другий вираз приводить до невизначенності , третій - до .
0 
b).   .
Нехай lim f ( x)  , lim g ( x)  . Тоді
x a x a

1 1

1 1 g ( x) f ( x)  0 
f ( x)  g ( x)      .
 1   1   1  1   0 
 f ( x)   g ( x)   f ( x)  
      g ( x) 
c). 1 ,00 , 0 .

Тоді f ( x) g ( x )  e g ( x ) ln f ( x ) і в показнику маємо невизначеність типу 0  , і ми прийшли

до вже розглянутої невизначеності.

5.2. Дослідження функцій і побудова графіків

Спочатку розглянемо поведінку функції на нескінченності.

Означення 5.2.1. Пряма y  kx  b називається похилою асимптотою графіка фунції
f ( x) при x  , якщо f ( x)  kx  b   ( x), де  ( x)  0, x  .

Знайдемо дві границі:

f ( x)
lim  k,
x x
(5.2.1)
 lim  f ( x)  kx   b.
x 

Очевидно, для існування похилої асимптоти необхідно і достатньо існування

скінченних границь (6.1).
Якщо графік функції має похилу асимптоту, то при великих за модулем значеннях
x графік мало відрізняється від прямої.
Якщо k  0, маємо горизонтальну асимптоту. Тоді
b  lim f ( x).
x 

Означення 5.2.2. Нехай a  D( f ) і lim f ( x)   Тоді xa називається

xa 0

вертикальною асимптотою.
До цієї вертикальної прямої як завгодно близько підходить графік при
x  a, y  .

Схема дослідження функції

1). Знаходження області визначення функції D ( f ) .

2). Знаходження асимптот.
Якщо існує a  D( f ) , знаходимо K  lim f ( x). Якщо K   , робимо висновок, що
x a

x  a - вертикальна асимптота.
За формулами (5.2.1) знаходимо параметри похилих або горизонтальних асимптот,
якщо вони існують. Треба відзначити, асимптоти можуть бути різні при x   і
x   .
3). Знаходження областей знакосталості і нулів функції.
4). Знаходження областей монотонності функції та дослідження на екстремум.
5). Дослідження на опуклість та знаходження точок перегину.
6). Для періодичних функцій знаходження періоду.
7). Для більш точної побудови графіку треба знайти односторонні похідні у
скінченних особливих точках для визначення, під яким кутом графік входить у такі
точки.

Доповнення I. Стискаючі оператори в метричних просторах

I.1. Метричні простори

В математиці виникають різні об’єкти, на яких визначається аналог поняття

відстані. Він називається метрикою.
Означення метрики I.1.1. Нехай на деякій множині X визначено дійсну функцію
двох аргументів
x, y X   ( x, y )  0,

яка має наступні властивості (аксіоми метрики):

1.  ( x, y )  0  x  y ,
1.  ( y, x)   ( x, y ) ,
3. x, y, z  X  ( x, z )   ( x, y )   ( y, z ) (нерівність трикутника).
Така функція називається метрикою, а множина X , на якій визначено метрику –
метричним простором. Інколи кажуть, що метричний простір – це пара ( X ,  ).

Означення I.1.2. Послідовність  xn , n   елементів метричного простору X

збігається до елемента x  X : x  lim xn , якщо
n

  0 N  n  N    xn , x    . (I.1.1)

Означення I.1.3. Фундаментальною послідовністю  xn , n   в метричному

просторі X називається така послідовність, що

  0 N  n  N , p     xn , xn p    . (I.1.2)
Означення I.1.4. Метричний простір називається повним, якщо довільна
фундаментальна послідовність його елементів має границю, яка є елементом цього
простору.

Приклад I.1.1. X  ,  ( x, y ) | x  y | x, y  .

Перевірка того, що  - метрика, тривіальна. З критерію Коші випливає, що,
оскільки кожна фундаментальна послідовність дійсних чисел у метриці (I.1.1) має
границю, дійсне число, то - повний метричний простір.
Якщо X  - простір раціональних чисел з тією ж метрикою, то він не буде
повним: можна запропонувати безліч прикладів, коли послідовність раціональних
чисел збігається до ірраціонального числа. Зрозуміло, що така послідовність
фундаментальна, вона збігається в , але розбігається в .

Приклад I.1.2. X  ,  ( x, y)  sin  x  y  x, y  .

Довести, що  - метрика. Перші дві аксіоми метрики виконуються тривіальним

чином. Доведемо нерівність трикутника.
sin( x  z )  sin   x  y    y  z    sin  x  y  cos  y  z   cos  x  y  sin  y  z  

 sin  x  y  cos  y  z   sin  y  z  cos  x  y   sin  x  y   sin  y  z  ,

Що й треба було довести.

 ( x, y )
Приклад I.1.3. ( X ,  ) - метричний простір. Довести, що  ( x, y )  - також
1   ( x, y )
метрика на X .
Введемо позначення:  ( x, y )  a,  ( y, x)  b,  ( x, z )  c  c  a  b. Розглянемо
x 1
функцію f ( x)  1 , x  0. Очевидно, функція зростає на [0,  ). Звідси
1 x 1 x
 ( x, z ) c ab a b
 ( x, z )    f (c )  f ( a  b )    
1   ( x, z ) 1  c 1 a  b 1 a  b 1 a  b
a b  ( x, y )  ( y, z )
      ( x, y )   ( y, z ),
1  a 1  b 1   ( x, y ) 1   ( y , z )
що й треба було довести.
Приклад I.1.4. ( X ,  ) - метричний простір. Нехай f - функція, D( f )  [0, ) , яка
має властивості:
1). f (0)  0,
2). f строго монотонно зростає на області визначення,
3). f має властивість напівадитивності: x, y [0, ) f ( x  y )  f ( x)  f ( y ).

Довести, що  ( x, y )  f   ( x, y )  - теж метрика на X .

Доведення.
 ( x, z )  f   ( x, z )   f   ( x, y)   ( y, z )   f   ( x, y)   f   ( y, z )    ( x, y)   ( y, z ),
що й треба було довести.
Задача для самостійного розв’язання. ( X ,  ) - метричний простір.

Довести, що  ( x, y )  ln 1   ( x, y )  - також метрика.

Вказівка. Довести, що функція f (u )  ln(1  u ), u [0, ) задовольняє умовам
прикладу I.1.4.

Приклад I.1.5. І ще один, більш складний приклад нормованого простору - C[ a ,b ]. Це

лінійний простір неперервних на [a, b] функцій. Норма на ньому задається таким

чином:

f  C[ a,b] f  max f ( x) . (I.1.3)

x[ a ,b ]

I.2. Стискаючі оператори

Означення I.2.1. Оператор (відображення) T , що діє в метричному просторі

T : X  X називається стискаючим, якщо

x, y  X  (Tx, Ty)   ( x, y), [0,1). (I.2.1)

Твердження I.2.1. Стискаючий оператор неперервний.
Доведення. Нехай   0, x0 , x  X . Якщо в (I.1.3)   0 , твердження очевидне:
x  X  Tx  Tx0 .

Нехай   (0,1) . Тоді  Tx,Tx0     x, x0        .

 1 
Приклад I.2.1. X  0,  , m  , m  2,  ( x, y )  x  y ; x  X Tx  x m .
 m  1
m
 Tx, Ty   x m  y m  x  y x m1  x m2 y  ...  y m1  x y 
 m  1
m 1

m 1 m m m
 x  y  x  y    x , y  ,    (0,1).
m  1  m  1m2 m 1 m 1 m 1

Означення I.2.2. x  X називається нерухомою точкою оператора (відображення)

T , якщо

Tx  x. (I.2.2)

Теорема Банаха (Стефана, 30/03/1892 – 31/08/1945) про нерухому точку.

Стискаючий оператор, що діє у повному метричному просторі, має нерухому точку,
і притому єдину. (Тобто, має місце рівність (I.2.2)).
Доведення. Нехай x0  X . Побудуємо послідовність за правилом:

x1  Tx0 , x2  Tx1  T 2 x 0 ,..., xn1  Txn  T n1x0 ,... (I.2.3)

Доведемо фундаментальність цієї послідовності. Зауважимо спочатку, що

 ( xk 1, xk )   (Txk , Txk 1 )   ( xk , xk 1 )  ...   k  ( x1, x0 ).
Маємо:
 ( xn p , xn ) 
  ( xn1 , xn )   ( xn2 , xn1 )  ...   ( xn p , xn p1 ) 
n
  n   n1  ...   n p   ( x1 , x0 )   n 1    ...   p   ( x1 , x0 )   ( x1, x0 ).
1
Оскільки при  [0,1) права частина нерівності при великих значеннях n може бути
зроблена як завгодно малою, фундаментальність послідовності доведено. З повноти
простору випливає, що існує границя x цієї послідовності, яка належить
метричному простору X : x  lim xn  limT n x0 . Доведемо, що ця границя і є нерухома
n n

точка стискаючого оператора T .

Перейшовши до границі в обох частинах оцінки  ( xk 1 , xk )   k  ( x1, x0 ) при k  ,
одержимо: 0   (Tx, x)  0   (Tx, x)  0  Tx  x.
Доведемо, що гранична точка не залежить від вибору послідовності вигляду (I.2.3).
Виберемо початкову точку x0  x0 і побудуємо послідовність

x1  Tx0 , x2  Tx1  T 2 x0 ,..., xn1  Txn  T n1x0 ,...

Очевидно, вона має границю x  lim xn  limT n x0 .

n n

Оцінимо відстань між елементами побудованої послідовності і послідовності (I.2.3):

0    xn , xn    Txn1 , Txn 1     xn1 , xn 1   ...   n   x0 , x0  . Перейшовши до границі

в обох частинах одержаної нерівності 0    xn , xn    n   x0 , x0  , n   , одержимо:

0   ( x, x)  0  x  x.
Доведемо єдність нерухомої точки. Нехай Tx  x,Tx  x. Тоді
0   ( x, x)   (Tx,Tx)   ( x, x) 0  (1   )  ( x, x)  0  0   ( x, x)  0 
  ( x, x)  0  x  x.
Зауваження. Послідовність (I.2.3) називається ітераційною, а методика знаходження
розв’язку рівняння (I.2.1) – методом послідовних наближень.

Приклад I.2.2. Знайти границю послідовності, заданої рекурентним

1 a 
співвідношенням: xn   xn1   , a  0.
2 xn1 
 
Розглянемо метричний простір X   a ,  з метрикою  ( x, y )  x  y . Розглянемо

1 a 
оператор, що діє за формулою Txn1  xn   xn1  .
2 xn1 


Доведемо, що він метричний простір X   a ,  переводить в себе. Дійсно,

1 a  a
Txn1   xn1    xn1   a.
2 xn1  xn1
Доведемо, що цей оператор стискаючий. Маємо:
1 a 1 a  1 1 1 1 a
 (Tx, Ty )     x   ,  y     x  y  a     1  x y.
 2 x  2 y  2 x y 2 xy

a a 1 a  1
Оскільки xy  a   1, 0  1   1 0  1    , то
xy xy 2  xy  2

1 1
 (Tx, Ty )  x  y   ( x, y ). За теоремою Банаха послідовність збігається до
2 2
нерухомої точки оператора T . Отже, границя є розв’язком рівняння
1 a
x   x    x 2  a  x  a . Від’ємний корінь рівняння,  a , не піходить, тому
2 x
що додатна послідовність не може мати від’ємної границі.
Відповідь: lim xn  a . Висновок: за допомогою розглянутої послідовності можна
n

наближено обчислювати квадратний корінь з будь-якого додатного числа.

Приклад I.2.3. Нехай c  1. Знайти границю ланцюгових дробів
1 1
x1  c, x2  c  , x3  c  ,... .
c 1
c
c
Розглянемо метричний простір X  c,   ,  ( x, y)  x  y . В ньому діє оператор

1
Tx  c  . Очевидно, Tx  c , тому оператор переводить метричний простір в себе.
x
Помітимо, що
  1 1 1
T 2x  T  c    c  , T 2c  c  .
 x c
1
c
1
x c
Легко бачити, що кожен член послідовності, даної в умові задачі, є результат дії
певної степені оператора T на c. Доведемо, що цей оператор стискаючий.
1 1 1 1
Tx  Ty  c  c  x y  2 x y.
x y xy c

1
З умови задачі  1. З теореми Банаха випливає, що дана ітераційна послідовність
c2
має границю, і ця границя є нерухомою точкою оператора T:
 1
x  c  ,  x 2  cx  1  0, c  c2  4
 x  x  .
 x  c;  x  c; 2

2
a
Приклад I.2.4. Нехай a  0, b    . Знайти границю послідовності, заданої
2

рекурентно: xn  axn1  b .


Розглянемо метричний простір X   b ,  ,  ( x, y )  x  y .

Розглянемо оператор Tx  ax  b . З’ясуємо, чи є він стискаючим:

a a
Tx  Ty  ax  b  ay  b  x y  x y.
ax  b  ay  b 2 b
a
Згідно з умовами задачі 0   1. Оператор стискаючий, тому границя
2 b
послідовності – це його нерухома точка:

a  a 2  4b
x  ax  b  x  ax  b  0  x 
2
 b . Зауважимо, що корінь рівняння
2

a  a 2  4b
, оскільки він від’ємний, не може бути границею додатної
2
послідовності.
 a
Приклад I.2.5. Нехай 0  a  1, x1  . Знайти границю послідовності, заданої
2
a xn2
рекурентно: xn1   .
2 2
a x2
Розглянемо оператор Tx   . Легко бачити, що
2 2
 a  1  a  1
T : 0,  0,  [0,1]. (відображення не сюр’єктивне). Доведемо, що
 2   2 
оператор стискаючий:
a x2 a y 2 x  y a 1
Tx  Ty      x y  x y.
2 2 2 2 2 2
Оператор стискаючий, тому границя послідовності – це його нерухома точка:
a x2
x    x 2  2 x  a  0  x  1  1  a . Підходить корінь x  1  1  a . Дійсно,
2 2
a 1 1 1 a a 1
1 1 a 
2 2

 1 a  2 1 a 
2
  
1  a  2  0 1  1  a 
2
.

Відповідь: границя послідовності, заданої рекурентно, дорівнює 1  1  a .

Приклад I.2.6. Знайти границю послідовності, заданої рекурентно:
1 3
xn1  xn  2  xn  , x0   x1  .
2 4
Розглянемо оператор Tx  x(2  x). Очевидно, x(2  x)  1 . Тому розглянемо цей

3 
оператор, який діє на X   ,1 .
4 
Tx  Ty   x 2  2 x  y 2  2 y  ( x  y )  2 x  y . Оцінимо ( x  y )  2 :

3 1 3 
0  ( x  y )  2  2   . Отже на  4 ,1 оператор T стискаючий:
2 2
1
Tx  Ty  x  y . Оператор стискаючий, тому границя послідовності – це його
2
3 
нерухома точка: x(2  x)  x  x( x  1)  0  x  1 x   ,1 .
4 
I.3. Застосування до розв’язання систем лінійних рівнянь методом послідовних
наближень

Означення I.3.1. Нехай E - лінійний простір. Нехай на ньому задано невід’ємну

функцію x  E x  0 , що називається нормою, яка має наступні властивості:

1). x  0  x  0,

2).   ( )   x   x ,

3). x  y  x  y нерівність трикутника.

Тоді цей простір називається нормованим.

Очевидно, модуль «геометричного» вектора з двох або трьохвимірного простору

(предмет вивчення аналітичної геометрії) є нормою. Отже, норма є узагальненням
поняття модуля.
З аксіом нормованого простору випливає, що на нормованому просторі можна
задати метрику за формулою:

 ( x, y)  x  y . (I.3.1)

Радимо читачу самостійно перевірити, що аксіоми метрики при такому визначенні

виконуються.
Приклад I.3.1. E  n
- лінійний простір вектор-стовпчиків:

 x   x1 ,..., xn  .
T
x n

На цьому просторі норму можна задавати різними способами. Наприклад,

x 1   x1,..., xn  (I.3.2)
T
 x1  ...  x1 .
1

Читач легко пересвідчиться, що всі аксіоми норми виконуються.

Нехай p  1 . Тоді
  
1 (I.3.3)
  x1 ,..., xn 
T
 x1  ...  x1
p p p
x p
.
p

Перевірка двох перших аксіом норми тривіальна, а нерівність трикутника випливає з

нерівності Мінковського, яка доведена в главі, присвяченій диференціальному
численню. Особливо цікавий випадок p  2 . Норма має вигляд

 
1

x 2   x1 ,..., xn 
T
 x1  ...  x1  x1  ...  x1 .
2 2 2 2 2

2
(I.3.4)

У випадку дійсного простору модулі в підкореневому виразі можна не писати.

Перевірка справедливості нерівності трикутника в цьому випадку більш проста і
використовує відому нерівність Коші-Буняковського:

n (I.3.5)
  x1 y1  ...  xn yn   x1  ...  x1 y1  ...  y1 .
2 2 2 2

k 1

Наведемо приклад ще однієї норми:

x  max  x1  ...  x1 . (I.3.6)

Зауваження, Як лінійні простори n

в цих прикладах однакові, а як нормовані
простори – різні, бо в них задано різні норми.
Нехай E , G - лінійні нормовані простори і A : E  G - лінійний оператор, що діє в
цих просторах. Легко бачити, що лінійні оператори утворюють лінійний простір,
який позначається L( E , G ) Зауважимо, що у випадку E  n
,G  m
оператор
A : E  G - це матриця розмірності m  n . Щоб не переобтяжувати наступні
позначення, будемо для норм в цих просторах використовувати одне і те ж
позначення.

Означення I.3.2. Нехай A  L( E , G ) - оператор, що діє в нормованих лінійних

просторах. Нормою A оператора називається

A  max Ax . (I.3.7)
x 1

Читач легко перевірить, що при цьому дійсно виконуються аксіоми норми. Треба
зауважити, що у випадку E  n
,G  m
норма матриці суттєво залежить від норм
лінійних нормованих просторів, в яких вона діє. Ми вже знайомі з різними
способами визначення норми на одному й тому ж лінійному просторі, і цими
прикладами не вичерпуються всі можливі випадки.
1
Зауважимо, що y  E , y  0 вектор x  y - одиничний, отже, означення норми
y
(I.3.6) можна записати ще у вигляді

Ay (I.3.8)
A  max .
yE y

З цього миттєво випливає нерівність:

Ay  A y . (I.3.9)

Нехай A  L  n
, n
 і в n
вибрано норму (1.3.6). Знайдемо A . Будемо

розглядати ненульову матрицю, оскільки для неї з очевидністю норма дорівнює

нулю. Маємо:
Ax  max ak1x1  ak 2 x2  ...  ann xn  max  ak1 x1  ...  akn xn  
1k n 1k n
 max  ak1  ...  akn  max  x1 ,..., xn   max  ak1  ...  akn  x .
1k n 1k n

Звідси випливає:
Ax
 max  ak1  ...  akn   A  max  ak 1  ...  akn .
x 1 k  n 1 k  n

Доведемо, що

A  max  ak1  ...  akn . (I.3.10)

1k n

, y   y1 ,..., yn  , такий що для

T
Для цього досить знайти одиничний вектор y  n

нього Ay  max  ak1  ...  akn . Дійсно, в такому разі

1k n

max  ak1  ...  akn   A  Ay  max  ak1  ...  akn   A  max  ak1  ...  akn .
1k n 1k n 1k n

Візьмемо деякий рядок матриці, не всі члени якого дорівнюють нулю. Зрозуміло, що
він існує, інакше матриця була б нульовою. Нехай цей рядок має номер k .
akj
Покладемо y j  , akj  0; y j  1, akj  0. Тоді k  та координата вектора Ay має
akj

вигляд:

 Ay k  ak1 y1  ...akn yn  ak1  ...  akn  Ay  max  ak1  ...  akn  ,

1k n

що й треба було довести.

Розглянемо тепер систему лінійних рівняня

Ax  b (I.3.11)

З матрицею розмірності n  n.
В координатному вигляді вона має вигляд
 a11 x1  a12 x2  ...  a1n xn  b1 ,
a x  a x  ...  a x  b ,
 21 1 22 2 2n n 2
 (I.3.12)
...
an1 x1  an 2 x2  ...  ann xn  bn .

Будемо вважати, що її діагональні елементи не дорівнюють нулю: akk  0, k  1,..., n.

Залишимо діагональні доданки зліва, всі інші перенесемо вправо і поділимо обидві
частини кожного рівняння на відповідний діагональний елемент матриці:

 1 b1
x
 1    a12 2x  ...  a x
1n n   ,
a11 a11

 1 b
 x2    a21x1  a23 x3  ...  a2 n xn   2 ,
 a22 a22 (I.3.13)
...


 xn  
1
 a n1 x1  a n , n 1 x n 1  
bn
.
 a nn a nn

Позначимо матрицю, що відповідає правій частині системи, через B , а вектор

вільних членів через c . В результаті одержимо систему

x  Bx  c. (I.3.14)

Елементи матриці B будемо позначати bkj  k , j  1,..., n. .

Введемо оператор (нелінійний) Tx  Bx  c . Розв’язком системи (I.3.14) буде

нерухома точка цього оператора. Знайдемо умову, при якій він буде стискаючим.
Маємо:
Tx  Ty  Bx  c  By  c  B  x  y   B x  y  max  bk1  ...  bkn  x  y .
1k n

Отже, система (I.3.14) буде мати єдиний розв’язок при умові max  bk1  ...  bkn   1 .
1k n

Для системи (I.3.12) це означає, що досить вимагати виконання умови

 n (I.3.15)
akk   akj , k  1,..., n.
j 1
j k

Сформулюємо результат.
Теорема I.3.1. Нехай діагональні елементи матриці A  L  n
, n
 не дорівнюють

нулю. Тоді система лінійних рівнянь (I.3.12) має, і при тому, єдиний розв’язок, якщо
виконуються умови (I.3.15).

Висновок: теорема Банаха про нерухому точку є потужним інструментом в теорії

наближених обчислень при розв’язанні різноманітних рівнянь.
 ЛІТЕРАТУРА
ОСНОВНА

1. Дороговцев А.Я. Математичний аналіз: підручник / А. Я. Дороговцев. – К.:

"Либідь". 1993. 323 с.
2. Шкіль. М. І. Математичний аналіз: підручн. у 2-х ч. /М. І. Шкіль. – К.:
Вища школа, 2005. – 447 с.

3. Дубовик В. П. Вища математика: навч. посіб. для студ. вищ. навч. зак. / В.П
Дубовик., I. I. Юрик. - 4-те вид. - К. : Ігнатекс-Україна., 2013. - 648 с.
4. Вища математика. Збірник задач : навч. посіб. / В. П. Дубовик, І. І. Юрик, І.
П. Вовкодав, В. І. Дев'ятко, Р. К. Клименко, В. В. Крочук, М. А.
Мартиненко ; за ред. В. П. Дубовика, І. І. Юрика. – К. : А.С.К., 2011. – 480
с.

ДОДАТКОВА

1. Демидович Б.П. Сборник задач и упражнений по математическому анализу:

задачник / Б. П. Демидович.- М.: Физмат, 1972. 544 с.
2. Зорич В. А. Математический анализ: учебник в 2 т. / В. А. Зорич. – М.: Наука,
1981. Т. 1. 554 с.
3. Ильин В. А. Математический анализ: учебник в 2 т. / В.А. Ильин, З. Г. Позняк.
- М.: Наука, 1982. Т. 1. 599 с.
4. Ильин В.А. Математический анализ: учебник. / В. А. Ильин, В. А.
Садовничий, Б. Х. Сендов. - М.: Наука, 1979. 720 с.
5. Фихтенгольц Г. М. Курс дифференциального и интегрального исчисления:
учебник в 3 т. / Г. М. Фихтенгольц. - М.: Физматгиз, 1963. Т. 2. 800 с.