МІНІСТЕРСТВООСВІТИІНАУКИУКРАЇНИ

ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКИЙДЕРЖАВНИЙТЕХНІЧНИЙУНІВЕРСИТЕТ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
з дисципліни «Вища математика» для студентів всіх
спеціальностей освітньо- кваліфікаційного рівня «бакалавр» денної
та заочної форм навчання

Дніпродзержинськ 2015

1
Конспект лекцій з дисципліни «Вища математика» для студентів всіх
спеціальностей освітньо- кваліфікаційного рівня «бакалавр» денної та
заочної форм навчання

Укладачі: професоркафедри ВМ., д. ф.-м.н.Стеблянко П.О.;

професоркафедри ВМ., д. пед.н.Крилова Т.В.;
доцент кафедри ВМ., к. тех.н. Волосова Н.М.;
доцент кафедри ВМ., к. ф.-м.н.ДерецьЄ.В.;
доцент кафедри ВМ., к. тех.н. Нікулін О.В.;
доцент кафедри ВМ., к. ф.-м.н.Худа Ж.В.;
старший викладач к. пед.н. Гулеша О.М.
старший викладач Тонконог Є.А.
Дніпродзержинськ, ДДТУ, 2015 р. , стор.

Відповідальний за випуск: зав. каф. ВМ

проф. Стеблянко П.О.

Затверджено на засіданні кафедри вищої математики

Протокол № 7 від 29.01.2015

2
 Р о з ді л 1 . Е Л ЕМ Е Н Т И ЛІ Н І Й Н О Ї А ЛГ Е Б Р И … … … … … … … 9
1. Матриці та дії над ними……………………………………………………….9
2. Визначники ……………………………………………………………………12
3. Обернена матриця.Ранг матриці……………………………………………...16
4. Системи лінійних рівнянь………………………………………….…………19
Розділ2. ВЕКТОРНА АЛГЕБРА ………………………………………..26
1.Лінійні дії над векторами …………………………….………………………26
2.Система координат …………………………………………………….…….…32
3. Вектори в системі координат…………………………………………………38
4.Скалярний добуток двох векторів …………………………………………..…42

5. Векторний добуток двох векторів…………………………………………...47

6. Мішаний добуток двох векторів ………………………………………..51

Р о з ді л 3 . Е Л ЕМ Е Н Т И А Н А Л І Т И Ч Н О Ї Г ЕО М Е Т Р ІЇ … … … . . 5 6
1. Пряма на площині………………………………………………………………56

2. Криві другого порядку………………………………………………………..…65

3. Площина у просторі …………………………………………………………….78
4. Пряма лінія у просторі ………………………………………………………….85
5. Поверхні другого порядку ………………………………………………..……95

Р о з ді л 4 . ВС Т У П Д О М А Т ЕМ А Т И Ч Н О Г О А Н А Л І З У … … . 1 0 3
1. Множини. Дійсні числа.

2. Функція.
3. Теорія границь.
3.1. Границя числової послідовності. Границя змінної величини
3.2. Границя функції
3.3. Нескінченно малі та їх основні властивості
3.4. Основні теореми про границі
3.5. Перша визначна границя
3.6. Друга визначна границя

3
 3.7. Порівняння нескінченно малих
3.8. Таблиця еквівалентних нескінченно малихвеличин
3.9. Неперервність функцій
3.10. Властивості неперервних функцій на замкненому проміжку

Р о з ді л 5 . Д И Ф Е РЕ Н Ц І А Л Ь Н Е Ч И С Л Е Н Н Я Ф У Н К Ц І Ї
О Д НІ Є Ї З М І Н Н О Ї … … … … … … … … … … … … … . . 1 5 9
1. Похідна
1.1. Означення похідної. Геометричний та механічний зміст похідної.
1.2. Диференційованість функції.
1.3. Правила диференціювання функцій.
1.4. Диференціювання тригонометричних функцій.
1.5. Похідна логарифмічної функції
1.6. Диференціювання степеневої, показникової та степенево-показникової
функцій.
1.7. Диференціювання обернених функцій.
1.8. Диференціювання гіперболічних функцій.
1.9. Таблиця похідних.
1.10. Диференціювання неявно заданої функції.
1.11. Диференціювання функції заданої параметрично.
1.12 Диференціал функції. Властивості диференціала.
1.13 Похідні та диференціали вищих порядків.
2. Дослідження функції
2.1. Зростання, спадання функції. Екстремальні точки
2.2. Локальний екстремум функції
2.3. Знаходження найбільшого і найменшого значень функції на відрізку
2.4. Опуклість і вгнутість кривих. Точки перегину
2.5. Асимптоти кривих
2.6. Загальна схема дослідження функції та побудови її графіка

4
 Р о з ді л 6 . І Н Т ЕГ Р А Л Ь Н Е Ч ИС Л Е Н Н Я Ф У НК Ц І Ї О Д Н І Є Ї
ЗМІННОЇ………………………………………………207
1 . Не в и з н а че н и й ін те г р а л
1.1. Первісна функції та невизначений інтеграл
1.2. Властивості невизначеного інтеграла
1.3. Основні методи інтегрування
1.4. Інтегрування раціональних дробів
1.5. Інтегрування деяких ірраціональних функцій
1.6. Інтегрування диференціальних біномів
1.7. Інтегрування деяких класів тригонометричних функцій
1.8. Інтегрування деяких ірраціональних функцій за допомогою
тригонометричних підстановок
1.9. Інтеграли, які не виражаються через елементарні функції
2 . В и з н а че н и й ін те г р а л
2.1. Задача про площу криволінійної трапеції
2.2. Визначений інтеграл.Умови існування визначеного інтеграла
2.3. Властивості визначеного інтеграла
2.4. Теорема про середнє значення визначенного інтеграла
2.5. Визначений інтеграл із змінною верхньою межею.
Формула Ньютона-Лейбніца
2.6. Заміна змінної у визначеному інтегралі. Формула інтегрування
частинами
3. Невласні інтеграли
3.1. Невласні інтеграли з нескінченними межами
3.2. Невласні інтеграли від необмежених функцій
4 . З а с то с у ва н н я визначеного інтеграла
4.1. Площа плоских фігур в декартових і полярних координатах.
4.2. Довжина дуги плоскої кривої
4.3. Диференціал довжини дуги.
4.4. Об’єм тіла. Об’єм тіла обертання

5
 4.5. Об’єм тіла, в якому відома площа паралельних перетинів
4.6. Площа поверхні обертання

Розділ7.ДИФЕРЕНЦІЙНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ БАГАТЬОХ

ЗМІНИХ…………………………………………………..293
1.1. Поняття функції багатьох змінних
1.2. Поняття границі функції багатьох змінних та її неперервність
1.3. Поняття частинної похідної функції
1.4. Неявні функції багатьох змінних
1.5. Деякі приклади застосування частинних похід них
1.6. Градієнт функції
1.7. Частинні похідні вищого порядку
1.8. Екстремуми багатовимірних функцій

Р о з ді л 8 . К Р А Т Н І І Н Т ЕГ Р А Л И … … … … … … … … … . . . 3 1 0
1 . По д в і й н и й і н те г р а л
1.1. Деякі попередні зауваження
1.2. Задача про об’єм циліндричного тіла
1.3. Задача про масу матеріальної пластинки
1.4. Подвійний інтеграл та умови його існування.
Поняття подвійного інтеграла
1.5. Умови існування подвійного інтеграла
1.6. Властивості подвійних інтегралів
1.7. Повторні інтеграли
1.8. Обчислення подвійного інтеграла для прямокутної області
1.9. Зведення подвійного інтеграла до повторного у випадку
криволінійної області
1.10.Площа в криволінійних координатах
1.11.Заміна змінних у подвійному інтегралі
1.12.Подвійний інтеграл у полярних координатах

6
 2 . П о тр і й н и й і н те г р а л
2.1. Задача про масу матеріального тіла
2.2. Поняття потрійного інтеграла та умови його існування
2.3. Властивості потрійних інтегралів
2.4. Обчислення потрійного інтеграла
2.5. Заміна змінних у потрійному інтегралі.
2.6. Циліндричні координати
2.7. Сферичні координати

Р о з ді л 9 . З В ИЧ А Й Н І Д И Ф ЕР Е Н Ц І А Л Ь Н І Р І В НЯ Н Н Я … . . 3 5 2
1.Диференціальні рівняння першого порядку
1.1. Задачі, що приводять до диференціальних рівнянь
1.2. Основні поняття
1.3. Диференціальні рівняння першого порядку
1.4. Диференціальні рівняння з відокремлюваними змінними
1.5. Однорідні диференціальні рівняння
1.6. Лінійні диференціальні рівняння першого порядку
1.7. Рівняння Бернуллі
1.8. Наближене розв’язування диференціальних рівнянь. Метод Ейлера
2 . Д и ф е р е н ц і а л ьн і р і в н я н н я ви щ и х п о р я д к і в т а с и с те м и
д и ф е р е н ц і а л ьн и х р і в н я н ь
2.1. Диференціальні рівняння вищих порядків
2.2. Диференціальні рівняння другого порядку.Рівняння, які допускають
пониження порядку.
2.3. Лінійні диференціальні рівняння другого порядку
2.4. Лінійні однорідні диференціальні рівняннядругого порядку
2.5. Лінійне неоднорідне рівняння другого порядку
2.6. Метод варіації довільних сталих (метод Лагранжу)
2.7. Лінійні диференціальні рівняння із сталими коефіцієнтами
2.8. Лінійні диференціальні рівняння n - го порядку

7
 2.9. Системи диференціальних рівнянь
2.10.Нормальні системи рівнянь. Метод вилучення змінної

Р о з ді л 1 0 . РЯ Д И… … … … … … … … … … … … … … … … … . . 3 9 5
1. Числові ряди
1.1. Загальні означення теорії рядів
1.2. Прогресії
1.3. Проблема вивчення внутрішньо збіжності ряду
1.4. Ознаки збіжності рядів
1.5. Ознака збіжності – розбіжності, що базується на порівнянні рядів
1.6. Ознака Даламбера (достатня ознака збіжності)
1.7. Ознака Коші (достатня ознака збіжності)
1.8. Інтегральна ознака збіжності та розбіжності рядів
1.9. Знакопочережні ряди. Достатня ознака Лейбніца для їх збіжності.
Оцінка остачі
1.10.Абсолютно і умовно збіжні ряди
2 . С те п е н е в і р я д и
2.1. Радіус та інтервал збіжності
2.2. Властивості степеневих рядів
2.3. Ряд Тейлора
2.4. Розклад елементарних функцій в ряд Тейлора
2.5. Наближені обчислення за допомогою рядів
3 . Ря д и Ф у р 'є .
3.1 Коливання і періодичні процеси. Періодичні функції
3.2. по ортонормований послідовності функцій
3.3. Ряд Фур'є по тригонометричній послідовності функцій
3.4. Ряд Фур'є для парних і непарних функцій
3.5. Ряд Фур'є для l - періодичної функції
3.6. Ряди Фур'є для функцій, заданих на відрізку або на відрізку
3.7. Комплексна форма

8
 Р о з ді л 1
Е ЛЕ М Е Н Т И ЛІ Н І Й Н О Ї А ЛГ Е Б Р И
1. МАТРИЦI ТА ДІЇ НАД НИМИ

Матрицею A  aij  mn розміру m  n називається таблиця, що складається

з m рядків та n стовпчиків.
 a11 a12 ... a1n 
 
A   a 21 a 22 ... a 2n 
a 
 m1 am 2 ... amn 
Символ aij називається елементом матриці А, причому індекси :i –номер

рядка ( 1  i  m ); j – номер стовпця (1  j  n ).

Іноді матриця Aпозначається не круглими дужками, а подвійними
вертикальними відрізками A  aij
mn
, або квадратними дужками A  aij mn .
Матриця розмірності n  n називається квадратною матрицею n-порядку.

Елементи a11 , a22 ,..., a nn в цьому випадку утворюють головну діагональ

матриці.
Квадратна матриця називається діагональною, якщо її елементи поза
головної діагоналі дорівнюють нулю:
 a11 0  0 
 
A   0 a 22  0  .
0 0  a 
 nn 

Квадратна матриця, в який на головний діагоналі стоять одиниці, а інші

елементи дорівнюють нулю, називається одиничною і позначаєтьсяE:
 1 0 0
 
E   0 1 0 .
0 0 1
 
Якщо всі елементи матриці дорівнюють нулю, то таку матрицю
називають нульовою і позначають 0.
Матриця називаєтьсянульовою, якщо усі її елементи дорівнюють нулю:
9
 0  0
 
0  0  0 .
0  0
 
Дві матриці A  aij mn і B  bij mn називаються рівними, якщо вони

однакового розміру та рівні їх елементи, що стоять на однакових місцях.

Транспонування матриці – це заміна її рядків на стовпці з такими же
номерами, тобто, якщо:
 a11  a1n   a11 a21  am1 
   
A   a21  a2 n  , то AT   a12 a22  am2  .
a  amn  a a2n  amn 
 m1  1n

Легко бачити, що: AT T  A .

Добутком числа  на матрицю А є матриця такої ж вимірності як і
матриця А, елементи якої знаходяться за формулою:
 a11 a12 ... a1n 
 
B   a21 a22 ... a2 n 
 a 
 m1 am 2 ... a mn 
Таким чином, щоб помножити матрицю А на число  , потрібно кожний
елемент матриці А помножити на це число.
Сумою матриць А та В однакового розміру m  n називається матриця С
розміру m  n ,елементи якої знаходяться як: cij  aij  bij для всіх iтаj.Отже

додавання матриць зводиться до додавання відповідних елементів цих матриць.

Віднімання цих матриць визначається через дії, які вже розглядалися
A  B  A  (1) B,
тобто віднімання двох матриць зводиться до віднімання їх відповідних
елементів. Очевидно що віднімати можна лише матриці однакового розміру.
Добутком матриць A  aij  mn і  nk називається
B  bij матриця

 mk , елемент
C  cij cij якої дорівнює сумі добутків i-го рядка матриці А на

відповідні елементи j-го стовпчика матриці В, тобто

10
 n
cij   aip b pj (i  1, m; j  1, k ).
p 1

Множення матриць можливо, коли кількість стовпців матриці, яка стоїть

ліворуч, дорівнює кількості рядків матриці, яка стоїть праворуч.
Операції додавання матриць мають властивості:
1. A+B=B+A;
2. (A+B)+C=A+(B+C);
3. A+0=0+A=A
4. ЯкщоA+B=0, тоді B - протилежна до Aматриця.
5. Для будь якого дійсного числа  та будь-яких матриць
А і В однаковогорозміру   A  B   A  B .
6. Для будь-яких дійсних чисел  і  та будь якої матриці А
A     A  A,  A   A  A  ;
Операції множення матриць мають такі властивості:
1. А·ВВ·А. ;
2.А·(ВС) = (АВ)·С.
3. A·E=E·A=A;
4. Для будь- якого дійсного числа виконується (АВ) = (А)·В = А·(В).
5. А·(В+С)=А·В+А·С.

Квадратна матриця A 2 це результат множення цієї матриці самої на себе.

Приклад 1. Для матриць
 2 2  1 2 1 0  1 2  1
     
A  1 0 3  , В  1 1 2 , С   2 1 0 
 4 13 2   3 2 4 1 1 3 
     

знайти матриці А+В, AT , С 2 , АВ, ВА.

Розв’язання:
 2 2  1  2 1 0   4 3  1
     
A  В  1 0 3   1 1 2   2 1 5  ;
 4 13 2   3 2 4   7  1 6 
     

11
 Т
 2 2  1 2 1 4 
   
AТ   1 0 3    2 0  3  ;
 4 13 2  0 3 2 
   
 1 2  1 1 2  1
  
С 2  СС   2 1 0  2 1 0  
  1 1 3   1 1 3 
  
 1  1  2  2  1 1 1  2  2  1  1  1 1(1)  2  0  1  3   6 3  4 
   
  2  1  1  2  0(1) 2  2  1  1  0  1 2(1)  1  0  0  3    4 5  2 
  1  1  1  2  3(1)  1  2  1  1  3  1  1(1)  1  0  3  3    2 2 10 
   

 2 2  1 2 1 0   4  2  3 2  2  2 0  4  4   3  2 0 
      
AВ   1 0 3  1  1 2    2  0  9 1  0  6 0  0  12   11 7 12 
 4 13 2  3 2 4   8  3  6 4  3  4 0  6  8  11 11 2 
      
 2 1 0  2 2  1  4  1  0 4  0  0  2  3  0   5 4 1
      
ВА   1  1 2  1 0 3    2 1 8 2  0  6 1  3  4    9  4 0 
 3 2 4  4  3 2   8  3  16 6  0  12  3  6  8   24  6 11
      

Помічаємо, що АВ  ВА .

Завдання для самостійної роботи:

1. Для матриць
7 4 1 0 1 
1 1 6    
А   , В   8 1 , С   3  1 2 
 2  3 4  3 2  0 2  3
   

обчислитиАВ+Е, 2 AT  3В , АВ-С.
2. Обчислити
 4
   1 2
 1 3  2 5  3  1 0  2  
а)    ; б) 1 2 3 4   ; в)    1 3 
  6 2  3  1  2
   3  5 4  4 2 
1  
 

12
 2. ВИЗНАЧНИКИ
В и з на ч н и к и д ру г о г о т а т ре т ь о г о п о р я д кі в
З кожною квадратною матрицею порядку n пов’язане деяке дійсне число,
яке називається визначником даної матриці або детермінантом (detA).Він
визначається тільки для квадратних матриць.
a11  a1n
det A       ― позначення визначника.
an1  ann

Числа а11, а12,..., а33, що складають визначник, називаються елементами

визначника. Для позначення елементів визначника використовуються подвійні
індекси: аij. Перший індекс (i) визначає номер рядка, а 2-й (j) - номер стовпчика
визначника.
Для обчислення визначників існують спеціальні правила. Розглянемо
правила обчислення визначників 2 порядку.
a11 a12
 a11  a 22  a12  a 21 . (2.1)
a 21 a 22

1 2
Наприклад,  1  4  2  3  2
3 4
Обчислення визначників 3 порядку (правило трикутника)
a11 a12 a13
a 21 a22 a 23  a11  a 22  a33  a12  a23  a31  a13  a 21  a32 
(2.2)
a31 a32 a33
 a13  a22  a31  a11  a23  a32  a12  a33  a 21

Права частина рівності (2.2)обчислюється за такими схемами.

тобто елементи добутків (2.2), взяті з відповідно вказаними знаками, або

з'єднані відрізками (головна і друга діагональ), або утворюють трикутники.

13
 Наприклад,
1 2 3
  4 5 6  10  0  12  0  6  16  0 .
0 1 2
Для обчислення визначника третього порядку можна використовувати і
так зване „правило Саррюса". Для обчислення визначника за цим правилом
припишемо справа до визначника спочатку перший, а потім другий стовпчики:

Тоді, як показано на схемі, доданки суми (2.2), що не змінюють свій знак,

знаходяться шляхом добутку елементів, що стоять на головній діагоналі та
паралельно їй; а для знаходження доданків, що змінюють свій знак, треба
перемножити елементи, що стоять на другій діагоналі та паралельно їй.

Властивості визначників (на прикладі визначників третього порядку).

1. Величина визначника не змінюється, якщо його рядки замінити
стовпчиками, причому кожен рядок замінюють стовпчиком з тим же самим
номером.
2. Якщо у визначнику поміняти місцями лише два рядки (або два
стовпчики), то визначник змінює знак на протилежний, зберігаючи абсолютне
значення.
3. Якщо визначник має два однакових стовпчика або два однакових
рядка, то він дорівнює нулю.
4. Якщо визначник містить два пропорційних рядки (стовпчики), то
значення його дорівнює нулю. Якщо елементи деякого рядка (стовпчика)
дорівнюють нулю, то і сам визначник дорівнює нулю.
14
 5. Якщо всі елементи деякого рядка (стовпчика) помножити на одне й
те ж число, то значення визначника також помножиться на це число, то
значення визначника також помножиться на це число. Звідси зрозуміло, що
спільний множник всіх елементів рядка (стовпчика) можна винести за знак
визначника.
6. Якщо кожний елемент деякого рядка (стовпчика) є сума двох
доданків, то визначник можна представити у вигляді суми двох визначників: в
першому з них на місці кожної суми лишається тільки перший доданок, а в
другому – тільки другий доданок (інші елементи визначника зберігаються).
7. Значення визначника не змінюється, якщо до елементів деякого
рядка (стовпчика) додати відповідні елементи іншого паралельного рядка
(стовпчика), помноживши їх попередньо на одне й те ж число.
Якщо у визначнику  викреслити i - тий рядок і j -тий стовпчик, на
перетині яких розміщено елемент aij , то одержимо визначник другого порядку,

який називається мінором M ij елемента aij . Алгебраїчним доповненням

Aij елемента aij визначника  називається відповідний йому мінор зі знаком,

який обчислюється за таким правилом: Aij  ( 1) i  j M ij .

Ще одна властивість визначника.

8. Визначник дорівнює сумі добутків елементів деякого рядка
(стовпчика) на відповідні їх алгебраїчні доповнення.
Якщо за цим правилом розкрити визначник  по першому рядку, то
одержимо:
a 22 a 23 a 21 a 23 a 21 a 22
  a11 A11  a12 A12  a13 A13  a11  a12  a13
a 32 a 33 a 31 a 33 a 31 a 32
.
Приклад 1. Обчислити визначник
9 4 1
  36 48 30 .
6 8 6

15
 Винесемо спільний множник елементів другого рядка (число 6) і спільний
множник елементів третього рядка (число 2), а потім винесемо спільний
множник елементів першого стовпця (число 3) і спільний множник елементів
другого стовпця (число 4):
9 4 1 3 1 1
  6  2 6 8 5  6  2  3  4 2 2 5.
3 4 3 1 1 3
Обчисливши перетворений визначник
3 1 1
2 5 2 5 2 2
2 2 5 3    3  1  2,
1 3 1 3 1 1
1 1 3

дістанемо =62342=288. Відповідь. =288.

Приклад 2. Обчислити визначник
3 7 5
  1 2 3
4 2  11
Обчислюємо визначник розкладаючи його за елементами третього рядка
(користуючись властивістю 8).
7 5 3 5
  a31 A31  a32 A32  a33 A33  4(1) 31  2(1) 32 
2 3 1 3

3 7
 (11) 33  4  1((7)3  5(2))  2(1)(3  3  5  1) 
1 2
 (11)1((3(2)  (7)1)  44  8  11  63.
3. ОБЕРНЕНА МАТРИЦЯ. РАНГ МАТРИЦІ

Матриця A 1 називається оберненою до матриці А, якщо

AA 1  A 1 A  E .
Звідси випливає, що обернену матрицю можуть мати лише квадратні
матриці.Квадратна матриця А зветься невиродженою, якщо det A  0. Якщо det A
= 0, то А– вироджена матриця.Будь яка невироджена матриця має обернену
матрицю.
16
 Обернена матриця знаходиться за формулою:
 A11 A21 An1 
 ... 
 A A A 
 A12 A22 An 2 
1  ... 
A  A A A ,

 ... ... ... ... 
 A1n A2n Ann 
 A ...
 A A 
де |A|- визначник матриці. Тобто, обернена матриця складається з алгебраїчних
доповнень до елементів рядків, які записуються в стовпчики з відповідними
номерами, а потім кожне алгебраїчне доповнення ділиться на детермінант
матриці.
1
Приклад 1. Знайти матрицю A , обернену до матриці
 2 5  1
 
A  3  3 4 
1 2 3 

Розв’язок. Обчислимо визначник матриці А і алгебраїчні доповнення всіх
елементів.
2 5 1
  det A  3  3 4  68 .
1 2 3
3 4 2 5
A11  (1)11  17; A23  (1) 23  1;
2 3 1 2
3 4 5 1
A12  (1)12  5; A31  (1) 31  17;
1 3 3 4
3 3 2 1
A13  (1)13  9; A32  (1) 32  11;
1 2 3 4
5 1 2 5
A21  (1) 21  17; A33  (1) 33  21;
2 3 3 3

2 1
A22  (1) 2 2  7;
1 3

Обернена матриця має вигляд:

  17  17 17 
1 1  
A    5 7  11  .
68 
 9 1  21

17
 1
Матриця A знайдена правильно, тому що:
2 5  1   17  17 17 
1   1  
AA   3  3 4  (  )  5 7  11  
1 68 
 2 3   9 1  21
 2(17)  5(5)  1  9 2( 17)  5  7  1  1 2  17  5(11)  1(21) 
1  
   3(17)  3( 5)  4  9 3( 17)  3  7  4  1 3  17  3( 11)  4(21) 
68  
 1(17)  2(5)  3  9 1( 17)  2  7  3  1 1  17  2(11)  3(21) 

  34  25  9  34  35  1 34  55  21   68 0 0  1 0 0
1   1    
    51  15  36  51  21  4 51  33  84     0  68 0    0 1 0 
68   68 
  17  10  27  17  14  3 17  22  63  0 0  68  0 0 1 
.
Нехай нам дана матриця розміру m n

 a11  a1n 
A   .
 a m1  a mn 

Найбільший з порядків мінорів, які відрізняються від нуля, зветься

рангом матриці.
Пояснення. Якщо ранг матриці дорівнює r, то це означає, що в матриці
Аіснує мінор прядку r, який відрізняється від нуля, але-будь який мінор
порядку більшого ніж r дорівнює нулю. Якщо серед елементів матриці існує
хоча б один відмінний від нуля, то ранг матриці напевно не менше одиниці, так
як мінорами першого порядку виступають самі елементи матриці.
Якщо усі елементи матриці дорівнюють нулю, то її ранг дорівнює нулю.
Ранг матриці будемо позначати r(A).
Властивість 1. Під час транспонування матриці її ранг не змінюється.
Властивість 2. Ранг матриці не змінюється при переставленні стовпців.
Властивість 3. Ранг матриці не змінюється, якщо з неї вилучити стовпець, усі
елементи якого дорівнюють нулю.
Властивість 4. Ранг матриці не змінюється, якщо з неї вилучити стовпець, який
виступає лінійною комбінацією решти її стовпців.
Властивість 5. Ранг матриці не змінюється під час множення її будь-
якогостовпця на будь-яке відмінне від нуля число.

18
Властивість 6. Ранг матриці не змінюється, якщо до будь-якого стовпця її
додати лінійну комбінацію решти стовпців цієї матриці.
Перетворення, які були сформульовані у властивостях, звуться
елементарними перетвореннями матриці.Кажуть, що матриця, яка містить m
рядків та n стовпців, має діагональну форму, якщо усі її елементи дорівнюють
нулю, крім елементів a11 , a 22  a rr 0  r  min m, n . Ранг цієї матриці
дорівнює r.
Буде вірний наступний факт. Усяку матрицю можна елементарними
перетвореннями привести до діагонального вигляду.
Таким чином, для знаходження рангу матриці необхідно елементарними
перетвореннями привести її до діагонального вигляду та порахувати число
одиниць, які стоять на головній діагоналі.
1 3 5 4 
 
Приклад. Знайти ранг матриці: A   2 1 3 1 .
8 3 19 11

Розв’язок.
1 3 5 4 1 3 5 4    
    4      
r  A  r  2  1 3 1   = r 0  7 7  7 1 =
  2       
8
 3 19 11  0 7 7 7   7 

1 3 5 4   CT  3   CT 
   1 3 5 4    1 0 0 0  1 0
r  0 0 0 0   r    CT  5   CT   r   =r   =2.
0 1 1 1  0 1 1 1     0 1 1 1   0 1 
   CT  4   CT 

4 . С И С Т Е М И ЛІ Н І Й Н И Х Р І В Н Я Н Ь.

Рівняння виду a1 x1  a 2 x 2  ....  a n x n  b називається лінійним рівнянням

з n невідомими: x1 , x 2 .... х n . Слово лінійне означає, що рівняння 1-го степеня.
Розв’язком такого рівняння буде такий упорядкований набір чисел
1 ,  2 ,...,  n , який перетворює наше рівняння в числову тотожність.
Рівняння можна використати для побудови системи рівнянь:

19
  a11 x1  a12 x 2  ...  a1n x n  b1 ,

 a 21 x1  a 22 x 2  ...  a 2 n x n  b2 , (4.1)
a x  a x  ...  a x  b
 m1 1 m2 2 mn n m

Система (2) називається системою m лінійних рівнянь з n невідомими.

Якщо кількість рівнянь даної системи (m) не дорівнює кількості
невідомих (n), то таку систему називають прямокутною системою.
Якщо m=n, то система називається квадратною.
Розв’язком системи (4.1)будемо називати такий набір чисел  1 ,  2 ,...,  n ,
який задовольняє кожне рівняння системи (4.1). Це буде перетин множин
розв’язків кожного рівняння даної системи.
Якщо система (4.1)має принаймні один розв’язок, то така система
називається сумісною.
Якщо ж система (4.1)зовсім не має розв’язків, то система називається
несумісною.
Якщо система (4.1)має точно один розв’язок, то така система називається
визначеною.
Якщо система (4.1)має більше, ніж один розв’язок, то вона називається
невизначеною.
Класифікація систем.

Система лінійних рівнянь

Суміснасистема Несуміснасистема
лінійних рівнянь лінійних рівнянь

Визначена система Невизначена система

лінійних рівнянь лінійних рівнянь

20
 Крім того в системі (4.1)всі вільні члени можуть бути рівні 0. Тоді
система має такий вид:
 a11 x1  a12 x 2  ...  a1n x n  0
 a x  a x  ...  a x  0
 21 1 22 2 2n n
 (4.2)
 ...................................
a m1 x1  a m 2 x 2  ...  a mn x n  0

Системи виду (4.2)називається однорідними.

Однорідна система завжди сумісна, тому що вона завжди має принаймні
один розв’язок – нульовий (0,0,0...0) .

Нехай задана система (4.1)― n лінійних рівнянь з n невідомими

x1 , x 2 ,... x n , коефіцієнтами при яких є елементами матриці А, а вільними
членами є числа b1 , b2 ,..., bn :
Якщо визначник системи (4.1), тобто визначник, що складається з
коефіцієнтів при невідомих
a11 a12 ... a1n
a 21 a 22 ... a 2n
 A  0, (4.3)
... ... ... ...
a n1 an2 ... a nn

то система (4.1) має єдиний розв’язок. Цей розв’язок можна знайти різними
способами. Розглянемо наступні.
І. Метод Крамера. Позначимо через 1 визначник, що утворюється з

після заміни його першого стовпчика стовпчиком вільних членів системи

(4.1), аналогічно позначимо через  2 визначник, що утворюється з після
заміни його другого стовпчика стовпчиком вільних членів системи (4.1), …,
 n - замінено останній стовпчик стовпчиком вільних членів.
Тоді розв’язок системи (1.4.1) записується у вигляді:
1  
x1  , x2  2 ,..., x n  n . (4.4)
  

21
 Формули (4.1)називаються формулами Крамера. Якшо   0 , а хоча б
один з 1 ,  2 , ….,  n відмінний від нуля, то система (4.1)розв’язків немає.
Якщо ж 1 =  2 =…=  n =0, то система має безліч розв’язків.
ІІ. Матричний спосіб. Якщо позначити
 x1   b1 
   
 x b 
X   2  , B   2  - матриці-стовпчики невідомих та вільних членів, то
... ...
   
 xn   bn 
систему (1.4.1) можна записати в матричній формі:
AX  B (4.5)
Використовуючи властивості оберненої матриці, маємо:

A 1 AX  A 1 B  EX  A 1 B  X  A 1 B. (4.6)
З формули (1.4.6) випливає твердження: щоб знайти розв’язок системи

(1.4.1), потрібно знайти обернену матрицю A 1 (це можливо, бо   0 ), а потім

помножити на матрицю В. Результат цієї дії і дає розв’язок системи (4.1),
записаної у вигляді (4.5).
Приклад 1. Розв’язати задану систему рівнянь методом Крамера та за
допомогою матричного методу.
 2 x1  3 x 2  x3  6

 3 x1  4 x 2  2 x3  20
5 x  6 x  4 x  12
 1 2 3

Розв’язок.
І. Метод Крамера. Знаходимо визначник системи  , розкладаючи його за
елементами першого рядка:
2 3 1
4 2 3 2 3 4
  3 4 2 2  (3) 1 
6 4 5 4 5 6
5 6 4
 2(16  12)  3(12  10)  ( 18  20)  8  66  38  36.
Знаходимо визначники 1 ,  2 ,  3 .

22
 6 3 1 3 3 1 3 0 1
3 1
1  20 4  2  2  10 4  2  2  10  6  2  (2)(6) 
6 4
 12  6 4 6 6 4 6 0 4
 12(12  6)  12  6  72

2 6 1 2 3 1 2 3 1 2 3 1
2  3 20  2  2 3  10  2  2 3  10  2  2 7 4 0
5  12 4 5 6 4 11  14 0 11  14 0
7 4 7 2
 2  1  (2)(2)  4(49  22)  4  27  108.
11  14 11 7

2 3 6 2 3 3 2 0 3
2 3
3  3 4 20  (2) 3 4  10  (2) 3  6  10  (2)(6) 
5 6
5  6  12 5 6 6 5 0 6
 12(2  6  5  3)  12(3)  36
Тоді:
1 72  108  n  36
x1    2; x 2  2   3; x3    1.
 36  36  36
ІІ. Матричний спосіб. Матриця А з коефіцієнтів при невідомих для
2  3 1 
 
заданої системи рівнянь має вид: A   3 4  2  .
5  6 4 
 
Шукаємо алгебраїчні доповнення до кожного елемента матриці:
4 2
A11   4  4  (6)(2)  16  12  4
6 4

3 2
A12    (3  4  5(2))  (12  10)  22.
5 4
3 4
A13   3(6)  5  4  18  20  38.
5 6

3 1
A21    ((3)4  (6)1)  (12  6)  6.
6 4
23
 2 1
A22   2  4  5  1  3.
5 4

2 3
A23    (2(6)  5(3))  (12  15)  3.
5 6
3 1
A31   (3)(2)  4  1  6  4  2.
4 2
2 1
A32    (2(2)  3  1)  (4  3)  7.
3 2

2 3
A33   2  4  3(3)  8  9  17.
3 4

Щоб отримати обернену матрицю A 1 необхідно алгебраїчні доповнення

до елементів рядка записати у відповідний стовпчик, попередньо поділивши їх
на визначник матриці A .
 4 6 2
 
 36 36 36   6 
22 3 7  
A 1   . Стовпчик вільних членів B   20  .
 36 36 36    12 
 38 3 17   
  
 36 36 36 
Розв’язок системи шукаємо так:
 4 6 2  4(6)  6  20  2(12) 
   
 x1   36 36 36   6   36 
  22 3 7    (22)( 6)  3  20  7(12) 
X   x 2   A 1 B     20    =
x   36 36 36   36 
 3  38 3 17   12   (38)(6)  (3)20  7(12) 
    
 36 36 36   36 
 12(2  10  2)   6 
   
 36   3   2
 12(11  5  7)    9    3  .
 36   3   
 12(19  5  17)    3    1
   
 36   3 
Отже, x1  2; x2  3; x3  1.

24
. Метод Гаусса
Перетворимо систему (4.1), вилучаючи невідоме x1 з усіх рівнянь, окрім
a21
першого. Для цього помножимо перше рівняння на a  0  та віднімемо його
a11

a31
з другого, потім помножимо на та віднімемо з третього і таке інше.
a11

Ми прийдемо до системи з m рівнянь з n невідомими.

a11 x1  a12 x2  a13 x3    a1n xn  b1
 a22 x2  a23 x3    a2 n xn  b2

 a32 x2  a33 x3    a3n xn  b3 (4.7)
     

 am 2 x2  am3 x3    amn xn  bm

Відомо, що система (4.7)буде еквівалентна системі (4.1). Для

визначеності припустимо, що a 22  0 . Вилучимо з третього та наступних

рівнянь системи (1.4.7) невідоме x2 . Для цього помножимо друге рівняння


a32 a
системи (4.7) на та віднімемо з третього, потім помножимо на 42 та
a22 a22

am 2
віднімемо від четвертого і наприкінці помножимо на та віднімемо від
a22

останнього. Ми прийдемо до системи, еквівалентній системі (4.7), отже і

системі (4.1).
a11 x1  a12 x2  a13 x3    a1n xn  b1

 a22 x2  a23 x3    a2 n xn  b2

 a33 x3    a3n xn  b3 (4.8)
     

 a p x3    ap xn  bp

Наша система (4.8) має p рівнянь, де pm, так як деякі рівняння можливо
були відкинуті.
Після послідовного проведення подібних дій ми прийдемо до системи,

25
яка має рівняння, усі коефіцієнти лівої частини якого дорівнюють нулю, а
вільний член відрізняється від нуля. Тоді система несумісна.
В протилежному випадку ми одержимо систему з к рівнянь з n
невідомими.
a11 x1  a12 x2    a1k    a1n x n  b1
 a 22 x2    a 2 k    a 2n x n  b2

 (4.9)
   

 k 1 x    a k 1 x  b k 1
a kk
 k kn n n

Тут a11  0, a22  0  akkk 1  0 .

Легко бачити, що кn. В цьому випадку система сумісна. Якщо k  n , то

вона буде визначеною, отже вона буде мати єдиний розв’язок.
Якщо k  n , то вона буде невизначеною, отже вона буде мати
нескінченне число розв’язок.
Якщо к = n, то система буде мати “трикутну форму”:
a11 x1  a12 x2    a1n xn  b1
 a22 x2    a2 n xn  b2

 (4.10)
    
 n 1 x  b n 1
ann
 n n

Якщо к < n, то система буде мати „східчасту” або “трапецієподібну”

форму .
Отже, ми можемо сказати, що метод Гаусса може бути застосований до
розв’язання будь-якої системи лінійних рівнянь.
Приклад. Розв’язати систему методом Гауса
 x1  2 x2  5 x3  9  x1  2 x2  5 x3  9  x1  2 x2  5 x3  9
  
 x1  x2  3 x3  2    3 x2  2 x3  11   x2  2 x3  5
3 x  2 x  x  13   8 x  16 x  40   3x2  2 x3  11
 1 2 3  2 3 
 x1  2 x2  5 x3  9  x1  2
 
 x2  2 x3  5   x2  3
 4 x3  4  x  1.
  3

26
 Р о з ді л 2
В Е К Т О Р Н А А Л Г Е БР А
1 . ЛІ Н І Й Н І Д І Ї Н А Д В Е К Т О Р А М И

1 . 1 . С ка л яр н і т а в е к т о р н і ве л и ч и н и
Означення. Величиною можна вважати все те, що виражається в певних
одиницях і характеризується своїм чисельним значенням.
Означення. Величини, які характеризуються своїм чисельним значенням в
обраній системі одиниць (температура, робота) називаються скалярними.
Означення. Величини, які крім чисельного значення, мають також
напрямок в просторі (сила, швидкість), називаються векторними.
Скаляри на вісі зображаються точками, а вектори прийнято позначати за
допомогою напрямленого відрізка.Позначення : AB, a (рис. 1.1)

B a

Рис. 1.1 – Зображення векторів AB, a .

Довжина вектора (модуль вектора) позначається AB , a . Модуль вектора

– скаляр.
Означення. Довжина вектора – це відстань між його початком і кінцем.
Означення. Вектор називається нульовим, якщо його початкова і кінцева
точки збігаються.
Означення. Вектори, які мають однакові довжини, але протилежно
спрямовані, називаються протилежними.
Вектор, протилежний вектору a , позначається – a .
Означення. Вектори називаються колінеарними, якщо вони лежать на
одній прямій, або на паралельних прямих.
27
 Означення. Два вектори називаються рівними, якщо вони колінеарні,
однаково спрямовані і мають однакові довжини.
Із означення рівності векторів випливає, що вектор не змінюється, якщо
його пересувати паралельно самому собі, вибираючи в якості початку будь-яку
точку. Такий вектор називається вільним.

1 . 2 . Д о да ва н н я ве к т о р і в
Означення. Сумою двох векторів a і b називається такий третій вектор
c , який є діагоналлю паралелограма, що побудований на векторах a й b , як на
сторонах, початок вектора c співпадає з початками векторів a і b ; c = a + b
(рис. 1.2).
З правила паралелограма виходить правило трикутника: сумою двох
векторів a і b є третій вектор c , початок якого співпадає з початком вектора
a , кінець – з кінцем вектора b , якщо початок вектора b співпадає з кінцем
вектора a (рис. 1.3).

c  a  b b
a с a
c  a  b
b

Рис. 1.2 – Додавання векторів Рис. 1.3 – Додавання векторів за

за правилом паралелограма правилом трикутника

Додавання векторів підпорядкується наступним законам:

Комутативний закон : a + b = b + a .
Асоціативний закон : ( a + b )+ c = a +( b + c ).
Означення. Вектори називаються компланарними, якщо вони лежать на
одній площині або на паралельних площинах.

28
 Нехай є n компланарних векторів a1 , a2 ,..., an . Щоб знайти їх суму, треба

до кінця вектора a1 прикласти початок вектора a2 , до кінця вектора a2

прикласти початок вектора a3 і так далі. Тоді сумою векторів a1 , a2 ,..., an буде

вектор, початок якого співпадає з початком вектора a1 , а кінець – з кінцем

вектора an (рис. 1.4).

a3
a2

a1  a 2 a1  a 2  a 3
a1
an

a1  a 2  ...  a n

Рис. 1.4 – Сума n компланарних векторів

Нехай є три не компланарних вектори a , b , c (рис. 1.5).

C1
D1

A1
a b c B1
c D
a a b C

A b B

Рис. 1.5 – Сума трьох некомпланарних векторів

Сумою векторів a ( AD ) і b ( AB ) є вектор AC = a + b . Сумою векторів

a  b( AC ) і c ( AA1 ) є вектор AC1 . Таким чином, сумою трьох не компланарних

векторів a, b, c є четвертий вектор, що співпадає з діагоналлю паралелепіпеда,

який побудований на цих векторах, як на ребрах, початок якого є початком
векторів a, b, c.

1 . 3 . В і д ні м а н н я в е к т о р і в

29
 Означення. Різницею векторів a і b називається сума векторів a і (- b ),
тобто a  b  a  ( b). Зробимо рисунок

a b a b
a

b b
Рис. 1.6. Різниця двох векторів

Отже вектор a  b - це вектор, початок якого співпадає з кінцем вектора b , а

кінець – з кінцем вектора a .

1 . 4 . М н о ж е нн я ве к т о ра на с к а л я р
Нехай є вектор a і скаляр  .
Означення. Добутком вектора a на скаляр  називається такий вектор
b   a , який колінеарний a , має довжину   a ,спрямований так, як і вектор a ,

якщо   0 , і в протилежний бік, якщо   0 . Якщо   0 , то вектор b буде

нульовим.Геометрично вектор b   a являє собою лінійнозмінений вектор
порівняно з вектором a . Якщо   1,то вектор a розтягнутий, якщо   1 , то

вектор a стиснутий.
Означення. Вектор, довжина якого дорівнює одиниці, називається
одиничним вектором або ортом.
Нехай є вектор a . Розглянемо вектор a 0 , колінеарний вектору a ,

однаково спрямований з a , з довжиною, яка дорівнює одиниці.

Множення вектора на скаляр має наступні властивості:
1) (1)  a  a, 6)  (  a)  ( )  a ,

a 1
2) 0  a  0 , 7)  a,
 

30
 3)   0  0 , 8) n  a  a
a  ...
  a ,

n разів

4) (   )a   a   a , 9) a  a  a0 ,

5)  ( a  b)   a   b ,

10) для будь-якого вектора b ,який колінеарний a  0 , існує і притому

тільки одне число  , що задовольняє рівності b   a

1 . 5 . Р оз кл а д а нн я ве к т о ра п о б а з ис у
Нехай є nвекторів a1 , a 2 ,..., a n .

Означення. Будь-який вектор b  1 a1   2 a 2  ...   n a n , де  i (i  1, n) -

скаляри, називається лінійною комбінацією векторів a i (i  1, n) ;  i (i  1, n)

називаються коефіцієнтами лінійної комбінації.

Якщо вектор зображений як лінійна комбінація яких-небудь векторів, то
кажуть, що він розкладений за цими векторами.
Теорема 1.Нехай є два не колінеарних вектори a і b . Будь-який
компланарний з ними вектор c розкладається в їх лінійну комбінацію, причому
таке розкладання єдине, тобто c  1 a   2 b.

Доведення.Віднесемовектори a, b, c доодного початку O (рис.1.7). Через кінець

вектора c точку A проведемо пряму AP , паралельнувектору b , і пряму AQ ,

паралельну вектору a . Розглянемо вектори OP і OQ .

За означенням суми векторів, OA  OP  OQ .

P A
За властивістю (10) існують такі числа 1 і
c
a  2 ,що OP  1 a , OQ   2 b , тобто
O c  1 a   2 b .
b Q

Рис.1.7–Розкладання вектора c за векторами a і b

31
 Доведемо тепер єдиність цьогорозкладання. Припустимо супротивне,тобто
що існує інша лінійна комбінація 1 a   2 b , причому 1  1 ,  2   2 . Тоді

1 a  OP,  2 b  OQ , інакше було б дві прямі, які проходять через точку A

паралельно вектору b , і дві прямі, які проходять через точку A паралельно

вектору a . Але OP  1 a, OQ   2 b . Звідси маємо, що  1  1 ,  2   2 . Це
означає, що припущення невірне.
Теорема 2.Нехай є три не компланарних вектори a, b, c . Будь-який

вектор d розкладається в їх лінійну комбінацію, причому таке розкладання

єдине d  1 a   2 b   3 c
(Доведення теореми 2 аналогічне доведенню теореми 1.)
Означення. Базисом на площині називаються два не колінеарних вектори,
які беруться у неповному порядку.
Означення. Базисом у просторі називаються три не компланарних
вектори, які беруться у певному порядку.
З теорем 1 і 2 ясно, що кожному вектору базис дозволяє поставити у
відповідність упорядковану двійку 1 ,  2 або трійку 1 ,  2 ,  3 чисел.

Означення. Якщо a, b, c - базис і d  1 a   2 b   3 c , то числа 1 ,  2 ,  3

називаються компонентами (координатами) вектора d в даному базисі.

Символічно записують d (1 , 2 , 3 ) .
Мають місце наступні ствердження:
1. При множенні вектора d (1 ,  2 ,  3 ) на число  всі його компоненти
помножуються на це число:
 d   (1 a   2 b   3 c )  (  1 ) a  (   2 )b  (   3 )c
2. При додаванні (відніманні) векторів додаються (віднімаються)
відповідні компоненти:
d   1 a   2 b   3 c , m  1 a   2 b   3 c ,
d  m  ( 1  1 ) a  ( 2   2 )b  ( 3   3 )c.

32
 Означення. Лінійна комбінація кількох векторів називається тривіальною,
якщо всі її коефіцієнти дорівнюють нулю.
Означення. Лінійна комбінація векторів називається нетривіальною, якщо
хоча б один з її коефіцієнтів не дорівнює нулю.
Означення. Вектори a1 , a 2 ,..., a n називаються лінійно залежними, якщо
існує нетривіальна лінійна комбінація цих векторів, що дорівнює нулю.
Тобто існують такі числа  1 ,  2 ,..., n які задовольняють рівності

12   22  ...   n2  0, тобто серед них є хоча б одне, що не

дорівнює нулю, і такі, що 1 a1   2 a 2  ...   n a n  0.

В протилежному випадку вектори a1 , a 2 ,..., a n називаються лінійно

незалежними.
Лінійна залежність векторів має простий геометричний зміст, а саме:
Будь-які два колінеарні вектори лінійно залежні; не колінеарні вектори
лінійно незалежні.
Три компланарні вектори лінійно залежні; три не компланарні вектори
лінійно незалежні.Чотири вектори лінійно залежні.

Завдання для самоконтролю.

1. Що називається вектором, ортом, нульовим вектором?
2. Які вектори називають рівними, колінеарними, компланарними?
3. Як визначається сума двох векторів, сума кількох векторів, різниця
двох векторів, добуток вектора на число.
4. Сформулюйте властивості лінійних операцій над векторами.
5. Що називається базисом на прямій, на площині, у просторі?
Сформулювати теорему про розклад вектора за базисом і з’ясувати її
геометричний зміст.

2. СИСТЕМА КООРДИНАТ

2 . 1 . Д е ка р т о ва с ис те м а к о о р д и на т

33
 Зафіксуємо у просторі точку O і розглянемо довільну точку M . Вектор
OM називається радіусом – вектором точки M відносно точки O .

Якщо в просторі обрано точку O і деякий базис a, b, c, то точці M можна

поставити у відповідність упорядковану трійку дійсних чисел 1 ,  2 ,  3 ,які

являються компонентами вектора OM , тобто OM  1 a   2 b   3 c , або

OM  (1 ,  2 ,  3 ). Декартовою системою координат в просторі називається

сукупність точки O і базису.

Точка O називається початком координат; прямі, що проходять через
початок координат у напрямку базисних векторів, називаються осями
координат (перша вісь – вісь абсцис (OX ) , друга – вісь ординат (OY ) , третя –
вісь аплікат (OZ ) ).Площини, що проходять через вісі називаються
координатними площинами.
Компоненти 1 ,  2 ,  3 радіуса-вектора OM точки M відносно точки O
називаються афінними координатами точки M , а сама система називається
афінною декартовою системою координат;  1 – абсциса точки M ,  2 –

ордината,  3 – апліката.
Базис називається ортогональним, якщо його вектори утворюють
ортогональні (перпендикулярні) пари.
Базис називається нормованим, якщо його вектори мають довжину, що
дорівнює одиниці.
Базис називається ортонормованим, якщо він ортогональний і
нормований.
В цьому випадку базисні одиничні вектори (декартовій базис) позначають
буквами i , j , k .
Z
Декартова система координат,
базис якої ортонормований, називається
k
прямокутною системою координат. Радіус-
i j Y
X вектор r ( x, y, z ) можна записати

Рис. 2.1 Прямокутна система

34
координат
 увигляді
r  xi  y j  z k .
Координатні площини поділяють весь простір на 8 частин (октантів) (рис. 2.2).
Якщо M ( x, y, z ) належить R 3
Z
то в першому октанті x  0, y  0, z  0;
yoz
yoz
в другому - x  0, y  o, z  0;
в третьому - x  0, y  0, z  0;
k o в четвертому - x  0, y  0, z  0;
xoy i j Y
в п’ятому - x  0, y  0, z  0;
в шостому x  0, y  0, z  0;
X
в сьомому x  0, y  0, z  0;
Рис. 2.2  Октанти простору
в восьмому - x  0, y  0, z  0.
Якщо точка N лежить в площині XOY , то N ( x, y, o ) , в площині OYZ , то
N (o, y, z ) , в площині XOZ , то N ( x, o, z ) .
Якщо точка N лежить на вісі OX то N (o, o, z ) , на вісі OY , то N (o, y, o) ,
на вісі OZ , то N (o, o, z ) .
На площині Декартова система координат визначається початком
координат (точка O ) і двома базисними векторами.
Радіус – вектор r в прямокутній Декартовій системі координат
зображується у вигляді r  xi  y j .
Має місце принцип відповідності : кожній точці площини відповідають 2
числа - її координати та кожній парі двох чисел відповідає точка на площині ;
кожній точці простору відповідають 3 числа – її координати та кожній трійці
чисел відповідає точка у просторі.

2 . 2 . П ол я р на с ис те м а к о о р д и н а т
Для визначення положення точки на площині досить часто
використовується полярна система координат.

35
 Візьмемо на площині точку O та вісь OP , що проходить через точку O
(рис. 2.3). Точка O називається полюсом, піввісь OP - полярною віссю.Полюс
O , полярна вісь OP і одиничний відрізок OE визначають на площині полярну
систему координат.

Q
O E P

Рис. 2.3  Полярна система координат

Полярним радіусом  будь-якої точки M площини називають її відстань

від полюса O , тобто довжину вектора OM .

Полярним кутом  точки M називається кут нахилу вектора OM до
полярної вісі OP .
Кут  визначається з врахуванням знака і з точністю до доданка
2 k , k  Z .Як полярний кут точок площини беруть так звані головні їх
значення, тобто значення, які задовольняють нерівностям 0    2 .
Числа  і  (полярний радіус і полярний кут точки M ) називаються
полярними координатами точки M і позначається M (  ,  ) .
Таким чином, кожній точці M площини (окрім полюса) відповідає певна
(якщо береться головне значення полярного кута) пара дійсних чисел – її
полярних координат.
Для точки O (полюса) за означенням перша полярна координата   0 , а
друга – кут  - не має визначеного значення.
Завдання всякої пари дійсних чисел (  ,  ) ,   0 , дозволяє побудувати на
площині точку M , для якої ці числа є її полярними координатами.
Якщо   0 , то точка M співпадає з полюсом O .

Якщо   0 , то побудова точки M зводиться до побудови вектора OM ,

кут нахилу якого до полярної вісі дорівнює  ,а довжина -  .

36
 Іноді обмеження   0 буває незручним і домовляються припускати
значення   0 , розуміючи при цьому під цією точкою (, ) точку
(  ,    ) .Для побудови точки (  ,  ) , де   0 , треба побудувати промінь, який

має з полярною віссю кут нахилу  , а потім на продовженні цього променя від
полюса відкласти відрізок, довжина якого дорівнює  .

Упровадження узагальненої полярної системи координат дозволяє кожній

парі дійсних чисел поставити у відповідність одну точку площини.

2.3. Зв’язок між п рям о к у т н им и де к а р т о в им и та

п ол я р ним и к о о р д и на т а м и
Розглянемо на площині прямокутну декартову систему координат XOY
і полярну систему координат, у якої полюс співпадає з початком координат O ,
а полярна вісь співпадає з віссю абсцис.
(Одиничні відрізки по осям декартової

y
і полярної системи вважаємо однаковими).
Нехай M - довільна точка на площині (відмінна від
L M
 полюса), x, y  її декартові координати;  , –
 x
полярні (рис. 2.4). З прямокутного трикутника
O N p
OMN знаходимо
NM  OM  sin  ,
рис. 2.4
(OM ) 2  (ON ) 2  ( NM ) 2 ,
 x   cos  ,
тобто  ON NM
 y   sin  ; cos   , sin   ,
OM OM

 2  x2  y 2 ,   x 2  y 2 ,
отже x y
cos   , sin   ,
x2  y 2 x2  y2

Для узагальненої полярної системи координат

x y
   x 2  y 2 , cos    , sin    .
x2  y2 x2  y 2

37
 x
Якщо M не лежить на вісі OY , то tg  .
y
Приведемо графіки деяких визначних полярних кривих – лемніската
Бернуллі, кардіоїда, спіраль Архімеда, трьохпелюсткова троянда,
чотирьохпелюсткова троянда, равлик Паскаля (рис. 2.5 – рис. 2.10).

CARDIOIDA
90 90
120 60 120 60

150 30 150 30

2( 1cos( x) )
2 cos( 2 ) 180 0
180 0
0 0.83 1.67 2.5 0 1 2 3 4

210 330 210 330

240 300 240 300

270 270
 x

Рис. 2.5 – Лемніската Рис. 2.6. – Кардіоїда

90 90
120 60 120 60

150 30 150 30

2 3 sin ( 3 )
180 0 180 0
0 10 20 0 1 2 3

210 330 210 330

240 300 240 300

270 270
 

Рис. 2.7 – Спіраль Архімеда Рис. 2.8 – Трьохпелюсткова троянда

PASCAL's SNAIL
90
120 60

150 30

4 sin ( 2 ) ( 1 2 cos( ) )
180 0
0 1 2 3 4

210 330

240 300
270
 

Рис. 2.9 – Чотирьохпелюсткова Рис. 2.10 – Равлик Паскаля

троянда

38
 Завдання для самоконтролю
1. Що називається декартовою системою координат?
2. Охарактеризувати полярну систему координат та її зв’язок з
прямокутною декартовою системою.

3. ВЕКТОРИ В СИСТЕМІ КООРДИНАТ

3.1. Проекція вектора на вісь

Нехай у просторі заданий вектор AB і вісь OX (рис.3.1). Через точки A і
B проведемо площини, що перпендикулярні вісі OX . Позначимо через A1 й

B1 точки перетину цих площин з віссю OX .

Вектор A1B1 , що лежить на осі OX
B
називається геометричноюпроекцією вектора
A
AB на вісь OX і позначається
x
O A1 B1 прОх AB  A1 B1 . Довжина вектора A1B1 , що

береться зі знаком ,,плюс”, якщо на

Рис. 3.1  Проекція вектора на вісь
напрямок вектора A1B1 співпадає з додатним напрямком вісі OX ,і зі знаком

,,мінус”, якщо напрямок вектора A1B1 протилежний напрямку вісі OX ,

називається алгебраїчною проекцією вектора AB на вісь OX і позначається

прОx AB  A1 B1 або прОx AB   A1 B1 .

Основні властивості проекції вектора на вісь:

1. Проекція вектора на вісь дорівнює добутку довжини цього вектора на
косинус кута між вектором і віссю (рис.3.2);


x
A B1

39
 прОx AB  AB  cos  (3.1)

2. При множенні вектора a на число  , його проекція множиться на це

число прОx  a  прОx a ;
3.Проекція суми векторів на вісь дорівнює сумі проекцій векторів на цю
n n
вісь прОx  ai   прОx ai
i 1 i 1

Нехай є дві точки A( x1 , y1 , z1 ) й B ( x2 , y2 , z2 ) в деякій декартовій системі

координат Oabc (рис. 3.3 )
Побудуємо вектори OA і OB . Тоді за означенням віднімання векторів
маємо AB  OB  OA .Радіуси-вектори OA й OB мають координати
OA( x1 , y1 , z1 ), OB ( x2 , y2 , z 2 ) або

OA  x1 a  y1 b  z1 c, OB  x2 a  y2 b  z 2 c. (3.2)
Так як при відніманні векторів відповідні координати віднімаються, то,
враховуючи рівності (3.2), можна записати
AB  ( x2  x1 ) a  ( y 2  y1 )b  ( z 2  z1 )c ,

або
AB ( x 2  x1 , y 2  y1 , z 2  z1 ). (3.3)

Отже щоб знайти координати вектора, треба з координат його кінця

відняти координати його початку.

A B

a O b

Рис. 3.3 Знаходження координат вектора

40
 3 . 2 . У м ов и к ол і не а р н ос т і д в о х ве к т о рі в
Нехай в декартовій системі координат Oe1e2 e3 задані два колінеарних

(ненульових) вектори a( x1 , y1 , z1 ), b( x2 , y 2 , z 2 ). Так як вони колінеарні, то b   a

(див. 1.4.) Маємо
b  x2 e1  y2 e2  z 2 e3 ,  a  x1 e1  y1 e2  z1 e3 .

Вектори b й  a дорівнюють один одному, а це означає, що їх відповідні

координати теж дорівнюють між собою, тобто
x2  x1 , y2  y1 , z 2  z1 .

Тоді
x1 y 2 z1
  . (3.4)
x2 y 2 z 2

Обернено, якщо координати векторів a й b задовольняють умовам (3.4),

то b   a , тобто вектори a і b колінеарні.
Рівності (3.4) є умовами колінеарності двох ненульових векторів.

3 . 3 . П о д і л в і д р і з к а в да н ом у в і д н о ш е н ні . К о о р д и н а ти
це н тр а м а с .
Нехай задано відрізок АВ точками А (x1;y1;z1) і В (x2;y2;z2).
Знайдемо на відрізку таку точку М (x;y;z), яка ділить цей відрізок у

відношенні λ, тобто AM : MB   . Введемо радіуси-вектори

     
r1  OA1  ( x1; y1 ; z1 ), r  OM  ( x; y; z ), r2  OB  ( x2 ; y2 ; z 2 ). Так як
   
AM  r  r1 , MB  r2  r і за умовою AM   MB то r  r1   ( r2  r ) .
 
 r1  r2
Отже, r  . Прирівнюючи проекції обох частин цієї рівності
1 
на осі координат, згідно з формулами маємо:

x1   2 x y  y2 z  z2
x , y  1 , z 1 .(3.5)
1  1  1 

41
 Z Зокрема, координати точки, яка ділить відрізок

навпіл (λ=1) , знаходять за формулами:

x1  x2 y1  y 2 z z
x , y , z  1 2 . (3.6)
X 2 2 2
Рис. 3.4. – Поділ відрізка в заданому відношенні
Введемо тепер формули для координат центра мас системи матеріальних
точок M 1 ( x1; y1; z1 ), M 2 ( x2 ; y 2 ; z 2 ), … , M n ( xn ; yn ; z n ), в яких зосереджено маси m1,
m2, …. ,mn. Знайдемо спочатку центр маси N1 ( x N1 ; y N1 ; z N1 ) системи двох точок

M1 та M2. Оскільки центр маси лежить на відрізку М1 М2 і ділить його у


M 1N 1
відношенні  
m2
 , то за формулами (3.6)
1 
m1
M 1N 2

m1 x1  m2 x2 m y  m2 y 2 m z  m2 z 2
x N1  , y N1  1 1 , z N1  1 1 . (3.7)
m1  m2 m1  m2 m1  m2

Точка, координати якої обчислюються за формулами (3.7),

називається центром мас двох матеріальних точок М1 і М2.
Розглянемо тепер систему точок N1і M3, в яких зосереджено маси
m1+m2і m3 і знайдемо центр маси N 2 ( x N2 ; y N2 ; z N2 ) цих точок. Оскільки

N1 N 2
m3 , то з формул (3.5) і (3.7) маємо:
2   
m1  m 2
N2M 3

m1 x1  m2 x2  m3 x3 m y  m2 y2  m3 y3 m z  m2 z 2  m3 z3
xN2  , y N2  1 1 , z N2  1 1 .
m1  m2  m3 m1  m2  m3 m1  m2  m3

Точка, координати якої обчислюються за формулами , називається

центром мас трьох матеріальних точок M1,M2 і M3.
Методом математичної індукції можна довести, що центрмас системи n
матеріальних точок це точка C ( xс ; yс ; zс ), де

42
 n n n
 mi xi  mi yi  mi zi
i 1 i 1
xc  n
, yc  n
, z c  i 1n .
 mi  mi  mi
i 1 i 1 i 1

Завдання для самоконтролю

1. Як визначаються координати вектора.
2. У чому полягає задача про поділ відрізка в даному відношенні?
3. Записати формули для координат точки, яка ділить відрізок у даному
відношенні.

4 . С К А ЛЯ Р Н И Й Д О БУ Т О К Д В О Х В Е К Т О Р І В

4 . 1 . О зн а ч е н н я, ге о м е тр ич н и й та м е х а ні ч н и й зм і с т
с ка л я р н о г о д о б у т ку .
 
Скалярним добутком двох векторів a і b називається число a  b , що
дорівнює добутку довжин цих векторів на косинус кута між ними:
   
a  b  a  b cos  , (4.1)

 
де   ( a , b ) - кут між векторами a і b.

   
Якщо хоча б один з векторів a чи b нульовий, то за означенням a  b  0.
Оскільки за формулою (3.1) пр.a b  b  cos  і пр.b a  a cos  , то з (4.1) маємо
     
a  b  a пр b  b пр a . (4.2)
a b

Формули (4.2) виражають геометричний зміст скалярного

добутку: скалярний добуток двох векторів дорівнює добутку довжини одного
вектора на проекцію на нього другого вектора. З фізики відомо, що робота А

сили F при переміщенні матеріальної точки з початку в кінець вектора S ,

43
  
який утворює з вектором F кут α , дорівнює A  F S cos  , або

 
A  F  S . Отже, робота дорівнює скалярному добуткувектора сили навектор
переміщення. В цьому суть механічного
змісту скалярного добутку.

Рис. 4.1. – Механічний зміст скалярного добутку

4 . 2 . В л а с т ив о с ті с к а л я р н о г о д о б у т ку

     
У векторному численні величину a  b  a b cos( a , b ) називають

 
скалярним добутком векторів a та b тому що, по-перше, ця величина є скаляр
і, по-друге, має деякі алгебраїчні властивості звичайного добутку чисел.
Розглянемо три алгебраїчні властивості скалярного добутку.
1. Комутативна властивість множення:
   
a b  b a .
За означенням скалярного добутку
 
           
a  b  a b cos( a , b ) і b  a  b a cos( b , a ) .

 
       
Оскільки a b = b a як добуток чисел і cos( a , b ) = cos( b , a ) , тому що

 
       
( a , b ) = ( b , a ) , то a  b  b  a .
2. Асоціативна властивість відносно множення на число λ:
   
( a )  b   ( a  b ).
З формул (4.1) і (3.1) маємо:
       
( a )  b  b пр ( a )   b пр a   ( a  b ).
b b

44
 3.Дистрибутивна властивість відносно додавання векторів:
      
a  ( b  c )  a  b  a  c.
Згідно з формулами (4.1) і (3.1) дістанемо
             
a  ( b  c ) = a пр ( b  c )  a пр b  a пр c  a  b  a  c .
a a a

Ці три властивості обумовлюють глибоку аналогію між векторною

алгеброю і алгеброю чисел. Перша властивість дає змогу міняти місцями
множники, друга – об’єднувати числові коефіцієнти векторних множників. А
третя – розкривати або вводити дужки і виносити за них спільні скалярні чи
векторні множники. Проте аналогія між скалярним добутком векторів і
добутком чисел є неповною. Зокрема, не існує скалярного добутку трьох і
 
більшого числа векторів; рівність a  b  0 може виконуватись і при ненульових

    
множниках a  0, b  0, якщо ( a , b )  ; не можна ро- бити висновок, що з
2

рівності a  b  a  c випливає рівність b  c навіть, коли a  0 . Рівність

a b  a c при a  0 означає , що


(a, b  c)  і правильна при b  c .
2
Наведемо геометричні властивості скалярного добутку.

       
4. Якщо a  0, b  0, то a  b  0 , коли кут ( a , b ) – гострий, і a  b  0 ,

 
коли кут ( a , b ) – тупий.
5. Скалярний добуток двох ненульових векторів дорівнює нулю, тоді і
лише тоді, коли ці вектори взаємно перпендикулярні, або хоча б один з них
нульовий.

45
 
 a  0  a  0;

a  b  0  a  b  cos   0   b  0  b  0;

cos   0      a  b.
 2

Обернено, якщо один з векторів a чи b нульовий або вектори

перпендикулярні, то a  b  0 .
6. Скалярний квадрат вектора дорівнює квадрату його довжини:
 2
a2  a , (4.3)
 
звідки a  a 2 . (4.4)

4 . 3 . В и ра з с ка л я р н о г о д о б у т ку ч е ре з к о о р д и н а т и.
К у т м і ж ве к т о р а м и.
 
Нехай задано два вектори a  ( a x , a y , a z ) і b  (bx , b y , bz ) . Знайдемо їх
скалярний добуток. Використовуючи властивості скалярного добутку,
дістанемо
            
a  b  ( a x i  a y j  a z k )  ( bx i  b y  j  bz k )  a x bx i 2  a x b y i  j  a x bz i  k 
         
 a y bx j  i  a y b y j 2  a y bz j  k  a z bx k  i  a z b y k  j  a z bz k 2 .
  
Оскільки i , j , k – попарно ортогональні орти, то їх скалярний квадрат
дорівнює одиниці, а скалярний добуток кожної пари дорівнює, отже
 
a  b  a x bx  а y b y  a z bz . (4.5)

Отже, скалярний добуток двох векторів, заданих координатами в

прямокутній системі координат, дорівнює сумі добутків їхніх відповідних
координат. Вкажемо на ряд важливих висновків з формули (4.5).
1. Необхідною і достатньою умовою перпендикулярності векторів
 
a  ( a x , a y , a z ) і b  (bx , b y , bz ) є рівність

a x bx  а y by  a z bz  0. (4.6)

2. Довжина вектора a  ( a x , a y , a z ) визначається так

a  a x2  a 2y  a z2 (4.7)

46
  
3. Кут  між векторами a  ( a x , a y , a z ) і b  (bx , b y , bz ) визначається
рівністю
  a x bx  a y by  a z bz
a b
cos      . (4.8)
a b a x2  a 2y  a z2  bx2  b y2  bz2

Завдання для самоконтролю

1. Що називається скалярним добутком двох векторів?
2. У чому полягає механічний та геометричний зміст скалярного
добутку?
3. Сформулювати і довести алгебраїчні та геометричні властивості
скалярного добутку.
4. Довести, що скалярний добуток двох векторів, заданих координатами
в прямокутній системі координат, дорівнює сумі добутків їхніх відповідних
координат.
5. Сформулювати та довести необхідну і достатню умову
перпендикулярності двох векторів, заданих координатами.
6. Записати та довести формулу кута між двома векторами, заданих
координатами.

5 . В Е К Т О Р Н И Й Д О БУ Т О К Д В О Х В Е К Т О Р І В

5 . 1 . О з н а ч е н ня і вл а с т ив о с ті в е к т о р н о г о д о б у т ку

Векторним добутком вектора a на вектор b називається вектор c ,

який визначається такими трьома умовами:

    
1) довжина вектора c дорівнює c  a b sin  , де   ( a , b );

2) вектор c перпендикулярний до кожного з векторів a і b ;

   
3) якщо c  0, то вектори a , b , c утворюють праву трійку векторів
Векторний добуток позначають одним із символів:

47
   
     
c  a  b   a b    a  b .
   

Рис. 5.1. – Фізичний зміст векторногодобутку

Розглянемо кілька прикладів.
1. Нехай в точці А (рис. 5.1) прикладена сила F і О – деяка фіксована

точка. Як відомо з фізики, моментом сили F відносно точки О називається

вектор M , довжина якого дорівнюють добутку сили на плече і який

напрямлений по осі обертання так, що коли дивитися з його кінця, то обертання
тіла відбувається проти руху стрілки годинника.Оскільки

     
M  F ON  F r sin   F OA sin( F , OA ),

то момент сили F прикладеної в точці А, відносно точки О визначається

векторним добутком
  
M  O A F . (5.1)

2. Швидкість  точки Р твердого тіла, яке обертається з кутовою

швидкістю  навколо нерухомої осіl, визначається за формулою Ейлера
  
  r.

3. Якщо електрон, заряд якого дорівнює е , рухається з швидкістю v в
магнітному полі сталої напруги H , то на електрон діє сила F , яка
визначається за формулою
 e  
F  (v  H )
c
де с – швидкість світла.
Розглянемо алгебраїчні властивостівекторного добутку.

48
   
a b
b

 
 Рис. 5.2. – Антикомутативність
a множення
ba

   
1. Антикомутативність множення: a  b  ( b  a ), тобтовід
перестановки множників векторний добуток змінює знак. Це випливає з того,
   
що вектори a  b і b  a мають однакові модулі, колінеарніі трійки векторів
       
( a , b , a b) і ( a , b , b  a ) мають протилежну орієнтацію (рис. 5.2) .
2. Асоціативність відносно скалярного множника λ:
       
 a  b   ( a b ); a   b   ( a  b ).
3. Дистрибутивність відносно додавання векторів:
      
a  ( b  c )  a  b  a c.
Алгебраїчні властивості векторного добутку дають змогу при множенні
лінійних векторів виконувати дії так само, як з алгебраїчними многочленами.
Проте при виконанні векторного множення слід пам'ятати, що воно
некомутативне: при переставлянні співмножників знак векторного добутку
змінюється на протилежний.
Наведемо геометричні властивості векторного добутку.
4. Векторний добуток двох векторів дорівнює нулю тоді і лишетоді, коли
ці вектори колінеарні.
 
5. Модуль a  b векторного добутку неколінеарних векторів дорівнює

 
площині S паралелограма, побудованого на векторах a i b , віднесених до
спільного початку, тобто
 
S= a  b . (5.2)

49
 6. Векторні добутки ортів задовольняють такі рівності :
                    
i  i  j  j  k  k  0; i  j  k , j  k  i , k  i  j , j  i   k , i  k   j .

5 . 2 . В е к т о р н и й д о б у т о к д в о х ве к т о рі в, з а д а н и х
к о о р д и на т а м и

Нехай в прямокутній системі координат задано вектори a  ( a x ; a y ; a z )
  
і b  (bx ; by ; bz ). Покажемо, що векторний добуток вектора a на вектор b
визначається за формулою
i j k
 
a  b  ax ay az (5.3)
bx by bz

Використовуючи властивості векторного добутку і теорему про розклад

визначника, маємо :
           
a  b  ( a x i  a y j  a z k )  (bx i  b y j  bz k )  a x bx i  i  a x b y i  j 
           
 a x bz i  k  a y bx j  i  a y b y j  j  a y bz j  k  a z bx k  i  a z b y k  j 
    
 a z bz ( k  k )  ( a y bz  a z b y )i  (a x bz  a z bx ) j  ( a x b y  a y bx ) k 
  
i j k
ay az  ax az  a x ay 
 i  j  k  ax ay az .
by bz bx bz bx by
bx by bz

Приклади:
1. Знайти площину трикутника, заданого вершинами в точках А(1; 2; 0),
В(0; -2; 1), С(-1; 0; 2) .
Площа трикутника АВС дорівнює половині площі паралелограма,
 
побудованого на векторах AB і AC . Отже,
  
i j k
   
AB  AC   1  4 1  6 i  6 k ,
2 2 2

50
 1   1 2
то за формулою (5.2) площа: S  AB  AC  6  6 2  3 2.
2 2

Завдання для самоконтролю

1. Дати означення векторного добутку двох векторів.
2. Сформулювати властивості векторного добутку.
3. Записати формулу для обчислення векторного добутку двох векторів,
заданих своїми декартовими координатами.

6 . М І ША Н И Й Д О Б У Т О К В Е К Т О Р І В

6.1. О з н а ч е н ня і об ч ис л е н н я м і ша н о г о д о б у т к у
 
При множені двох векторів a і b вище було визначено два види
 
добутків : скалярний, результатом якого є число a b , і векторний,
 
результатом якого є вектор a  b .

Множення трьох векторів a , b i c можна виконати різними способами.

Зокрема, можна утворити такі добутки:
        
( a  b )  c, ( a b )  c, ( a b )  c .
 
Перший з цих добутків відповідає множенню скаляра a  b на вектор
      
c і не розглядається. Те саме стосується добутків ( a  c )  b та ( b  c )  a.

Результатом другого добутку є вектор d , який називається
подвійним векторним або векторно-векторним добутком даних трьох
   
векторів: d  ( a b )  c.
Для знаходження подвійного векторного добутку застосовують
                 
формули ( a  b )  c  ( a  c ) b  ( b  c ) a ; a  ( b  c )  ( a  c ) b  ( a  b ) c .
Подвійний векторний добуток часто зустрічається у векторному
численні, але певного геометричного змісту не має

51
   
Останній з наведених добутків ( a  b )  c – це скалярний добуток
     
вектора a  b на вектор c ; його називають мішаним добутком векторів a, b і c .
Цей добуток має чіткий геометричний зміст і широко використовується в
задачах.
  
Знайдемо мішаний добуток векторів a , b , c , заданих координатами:
  
a  ( a x , a y , a z ), b  (bx , b y , bz ), c  (c x , c y , c z ).
 
Координати вектора a  b визначаються за формулою (5.3)
  a y az  a x az  ax a y 
a b  i j k.
b y bz bx bz bx b y
  
Помноживши вектор a  b скалярно на вектор с за формулою (4.5)
дістанемо
ax ay az
  
( a b )  c  bx by bz (6.1)
cx cy cz

6 . 2 . В л а с т ив о с ті м і ш а н о г о д о б у т к у
1. Якщо в мішаному добутку поміняти місцями які-небудь два
множники, то мішаний добуток змінить знак, наприклад:
     
( a b )  c   c  ( b  a ).
Дійсно, якщо в мішаному добутку поміняти місцями два множники, то це
те саме, що у визначнику поміняти місцями два рядки, а від цього визначник
змінює знак.
2. При циклічній перестановці множників мішаний добуток не
змінюється:
        
( a b )  c  ( b  c )  a  ( c  a )  b.

52
 Справді, при циклічній перестановці міняються місцями два рази
множники, або, що те саме , у визначнику рядок міняється місцем два рази, а
від цього визначник не змінюється.
3. У мішаному добутку знаки векторного і скалярного добутків можна
міняти місцями:
     
( a b )  c  a  ( b  c ).
Дійсно, з властивості 2 і комутативності скалярного добутку маємо
        
( a b )  c  ( b  c )  a  a  ( b  c ).
  
У зв’язку з цим мішані добутки ( a  b )  c (векторно-скалярний добуток) і
     
a  ( b  c ) (скалярно-векторний добуток) позначають так: a  b  c .

  
4. Модуль мішаного добутку a  b  c
дорівнює об’єму паралелепіпеда,
  
побудованого на векторах a, b і c ,
віднесених до спільного початку:

Рис. 6.1. - Геометричний

зміст мішаного добутку 
V  ab c. (6.2)

  
Візьмемо три некомпланарних вектори a, b і c і побудуємо на цих
векторах паралелепіпед. Об’єм цього паралелепіпеда
V  Sh,
де S – площина основи, а h – висота. Але

       
S  a b sin( a , b )  a b , h  АA2  пр  c , тому
a b

      
V  a  b пр  c  ( a b )  c  a b c .
ab

53
    
4. Якщо мішаний добуток a b c додатний, то вектори a , b , c утворюють
праву трійку, а якщо від’ємний, то ліву. З формули (6.1) випливає, що
       
a b c  a b пр  c . Якщо a b c >0 , то пр  c >0 і кут   ( a  b , c ) гострий,
ab a b

    
тобто вектори a , b , c утворюють праву трійку. Якщо a b c <0, то пр  c <0, кут
a b


     
  ( a  b , c ) тупий, тому вектори a, b і c утворюють ліву трійку.
  
6. Вектори a , b , c компланарні тоді і тільки тоді, коли їхній мішаний
добуток дорівнює нулю.
   
Якщо a b c =0, то вектор c перпендикулярний до вектора a  b і лежить з
    
векторами a, b в одній площині. Це означає, що вектори a, b і c компланарні.
  
Навпаки, якщо вектори a , b , c компланарні, то можна вважати, що вони лежать

    
в одній площині, тому ( a  b , c )  ; a  b  c =0.
2
Властивості 4 – 6 виражають геометричний зміст мішаного добутку
трьох векторів.

Приклади:
1. Знайти об’єм тетраедра, заданого вершинами А(2; -1; 0), В(5; 5; 3), С(3;
2; -2), D(4; 1; 2).
Відомо, що об’єм тетраедра VABCD , побудованого на векторах

AB , AC , AD , дорівнює шостій частині об’єму паралелепіпеда, побудованого на

цих векторах. Тому за формулою (6.2) маємо
1   
V AB AC  AD .
6
  
Знаходимо вектори AB  (3;6;3) , AC  (1;3;2) , AD  ( 2;2;2).
За формулою (6.1) дістанемо

54
 1
3 6 3
V  mod 1 3 2 =3.
6 2 2 2
2. Довести, що точки А(0; 1; 2), В(-2; 0; -1), С(-1; 5; 8), D(1; 6; 11)
лежать в одній площині.

Точки A, B, C, Dлежать в одній площині, якщо вектори AB , AC , AD ,

компланарні. Знаходимо вектори

AB ( 2; 1; 3 ), AC ( 1; 4; 6 ), AD (1; 5; 9 )
Оскільки мішаний добуток
2 1 3
AB AC AD = 1 4 6 =0
1 5 9

то за властивістю 6 вектори AB AC і AD компланарні, тому задані точки

лежать в одній площині.

Завдання для самоконтролю

1. Що називається мішаним добутком трьох векторів?
2. Як обчислюється мішаний добуток трьох векторів заданих
координатами в прямокутній системі координат?
3. У чому полягає геометричний зміст мішаного добутку?
4. довести, що об’єм тетраедра дорівнює одній шостій частині модуля
мішаного добутку трьох некомпланарних векторів, які утворюють ребра
тетраедра.

РОЗДІЛ 3

55
 ЕЛЕМЕНТИ АНАЛІТИЧНОЇ ГЕОМЕТРІЇ
1. ПРЯМА НА ПЛОЩИНІ

1.1. Різні види рівнянь прямої на площині.

Пряма на площині геометрично може бути задана різними способами:

точкою і вектором, паралельним даній прямій; двома точками; точкою і
вектором, перпендикулярним до даної прямої, тощо. Різним способам задання
прямої відповідають у прямокутній системі координат різні види її рівнянь.
Нехай пряма (на площині чи в просторі) проходить через задануточку

Мопаралельнозаданому ненульовому вектору s , який називається напрямним
вектором прямої. Пряма має безліч напрямних векторів, їхні відповідні
координати пропорційні. Точка Моі її напрямний вектор цілком визначають
пряму, тому що через точку Моможнапровести лише одну пряму, паралельну

вектору s . Складемо рівнянняцієї прямої. Позначимо через М (рис.1.1)
 
довільну точку прямої ірозглянемо радіуси-вектори r0  OM 0 та
  
r  OM точок Мота Мівектор M 0 M , що лежить на даній прямій.
      
Оскільки вектори M 0 M  r  r 0 і s колінеарні, то r  r 0  st , звідки
  
r  r 0  st . (1.1)
Зміннаtу формулі (1.1) може набувати довільних дійсних значень і
називається параметром, а рівняння (1.1) називається векторним
параметричним рівнянням прямої.
Векторне параметричне рівняння прямої має однаковий вигляд і на
площині, ів просторі.
Якщо пряма l розглядається на площині і задається точкоюМ0(х0;

у0)та напрямним вектором s = (т; п), то, прирівнюючи відповідні координати
  
векторів r та s  st за формулою (1.1), маємо
x = x0 + mt, y=y o + nt, (1.2)
56
звідки
x  x0 y  y 0
 (1.3)
m n
Рівняння (1.2) називаються параметричними рівняннями прямої, а
рівняння (1.3) — її канонічним рівнянням.
Зокрема, якщо пряма проходить через точку Мо (х0; у0) паралельно

осі Ох, то її напрямний вектор s =(m; 0), тому рівняння (1.3) набирає
вигляду
x  x0 y  y 0
 .
m 0
Як відомо, добуток середніх членів пропорції дорівнює добутку крайніх
членів. Тому маємо (у — у 0 ) т = (х — х 0 )0, звідки у =у0 . Це і є рівняння
прямої, яка паралельна осі Ох.
Аналогічно, якщо пряма проходить через точку Мо (х0; у0) паралельно осі
Оу, то її рівнянням єх = х0.
Виведемо рівняння прямої з кутовим коефіцієнтом. Якщо пряма не
перпендикулярна до осі Ох, то рівняння (1.3) можна записати у вигляді
n n n
y  y0  ( x  x0 ) або y x  ( y 0  x0 ) .
m m m
т n
Позначивши  k , y0  x  b , дістанемо y  y0  k ( x  x0 ) або
n m
y  kx  b. (1.4)
n
Відношення k  tg , де α – кут, утворений прямо з додатним
m
напрямом осі Ох(рис. 1.2), називається кутовим коефіцієнтом прямої, а
n
величина b  y0  x0 - ордината точки перетину прямої з віссю Оу. Якщо
m
пряма проходить через початок координат, то b=0 і рівняння такої прямої має

57
 вигляд y  kx .

М0

s
r0

М1
0 r
(1.5)

Рис. 1.2 – Знаходження рівняння Рис. 1.1 – Знаходження

прямої з кутовим коефіцієнтом векторного рівняння прямої

Рівняння (1.4) називається рівнянням прямої, яка проходить через задану

точку і має заданий кутовий коефіцієнт, а рівняння (1.5) — рівнянням прямої з
кутовим коефіцієнтом.
Рівняння прямої, яка проходить через дві задані точки M1(x1;y1)та
M2(x2;y2),дістанемо з рівняння прямої, що проходить через точкуМ1 і має
 
напрямний вектор s  M 1M 2  ( x2  x1 ; y 2  y1 ) :
x  x1 y  y1
 . (1.6) Рівняння (1.6)
x 2  x1 y 2  y1

називається рівнянням прямої, яка проходить через

дві задані точки. Зокрема, якщо пряма
проходить через точки А (а,0) та В (0; b ), тобто
відтинає на осях відрізки ата b (рис. 1.3), то з
рівняння (1.6) маємо
xa y0 x y
Рис. 1.3 – Пряма, що    1 (1.7)
0a b0 a b
відтинає на осях відрізки ата
b
Рівняння (1.7) називається рівнянням прямої у відрізках на осях.

58
 Розглянемо рівняння прямої, яка проходить через задану
точку M1 ( x1 , y1 ) перпендикулярно до заданого ненульового вектора

n  ( A; B) .
Візьмемо на прямій l довільну точку М (х; у) і

введемовектор M 1M  ( x  x1 , y  y1 ) . Оскільки вектори n і M 1M

перпендикулярні, то їх скалярний добуток дорівнює нулю, тобто

A( x  x1 )  B( y  y1 )  0 (1.8)
Рівняння (1.8) називається рівнянням прямої, яка проходить через
задану точку перпендикулярно до заданого вектора.

Вектор n  ( A; B) називається нормальним вектором прямої. Пряма

має безліч нормальних векторів. Усі вони паралельні, отже, їхні відповідні
координати пропорційні.

1.2. Загальне рівняння прямої та його дослідження

Усі одержані вище рівняння прямої лінії є рівняннями першого степеня
відносно змінних хі у, тобто лінійними рівняннями. Отже, рівняння будь-якої
прямої, яка лежить в площині Оху, є лінійним рівнянням відносно х і у.
Покажемо, що правильним буде й обернене твердження: кожне лінійне
рівняння

Ax  By  С  0 (1.9)
з двома змінними хі увизначає на площині в прямокутній системі координат
пряму лінію.
Дійсно, якщо ( x1 , y1 ) — будь-який розв'язок рівняння (1.9), то
Ax1  By1  С  0 (1.10)
Віднімаючи почленно від рівняння (1.9) рівність (1.10), дістаємо
A( x  x1 )  B( y  y1 )  0 (1.11)
Рівняння (1.11) еквівалентне рівнянню (1.9) і згідно з формулою (1.8)
визначає на площині Охупряму, яка проходить через точку
59
M1 ( x1 , y1 ) перпендикулярно до вектора n  ( A; B) , тобто рівняння (1.9) також
визначає пряму і називається загальним рівнянням прямої. Коефіцієнти Аі Впри
невідомих хі узагального рівняння є координатами її нормального вектора.
Кожне з рівнянь (1.2) — (1.8) зводиться до рівняння (1.9), отже, кожна
пряма лінія задається рівнянням (1.9), і навпаки, кожне рівняння (1.9) визначає
на площині Охупряму. Це означає, що кожна пряма — це лінія першого
порядку, і навпаки, кожна лінія першого порядку є пряма.
Дослідимо загальне рівняння, тобто розглянемо окремі випадки
розміщення прямої в системі координат Оху залежно від значень коефіцієнтівА,
Ві С.
1. Якщо A  0, B  0, C  0 , то рівняння (1.9) зводиться до рівняння
прямої у відрізках на осях
x y
  1.
C A C B

тобто пряма перетинає осі координат в точках з координатами   C ; 0  та

 A 

 C .
 0; 
 B 

2.Якщо А= 0, то пряма Ву + С = 0 паралельна осі Охі прохо-

дить через точку  0;  C  оскільки нормальний вектор n  (0, B ) прямої

 B 

перпендикулярний до осі Ох, а координати даної точки задовольняють

рівняння прямої.
3.Аналогічно попередньому, якщо В= 0, то прямаАх+ С = 0паралельна

осіОуі проходить через точку   C ; 0  .

 A 

4. Якщо С= 0, то пряма Ах + Ву= 0 проходить через

початоккоординат, тому що координати точки О (0; 0) задовольняють
рівнянняпрямої.
5. Якщо А= С = 0, то згідно з попереднім рівняння Ву= 0 або
у= 0 визначає вісь Ох.

60
 6.Якщо В= С= 0, то рівняння Ах= 0визначаєвісь Оу.

1.3. Кут між двома прямими. Умови паралельності і

перпендикулярності двох прямих
Кут між двома прямими вимірюється кутом між їхніми напрямними
векторами. При цьому слід зазначити, що, вибравши на одній із прямих
напрямний вектор, напрямлений в протилежну сторону, дістанемо другий
кут, який доповнює перший до π.
а) Нехай прямі l 1 та l 2 задано канонічними рівняннями
x  x1 y  y1 x  x2 y  y 2
 ; 
m1 n1 m2 n2
 
і φ – кут між цими прямими:   (l1 , l2 ) , 0< φ<π. Оскільки вектори s 1  ( m1; n1 )
 
і s 2  ( m2 ; n2 ) є напрямними векторами даних прямих і   ( s1 , s2 ) , то (рис.
1.4)
 
s1  s 2 m1m2  n1n2
cos    
 . (1.12)
s1 s2 m12  n12 m22  n22

 
Якщо прямі l1і l2паралельні, то вектори s 1 і s 2 теж паралельні, тому
їхні координати пропорційні, тобто
m1 n1
 (1.13)
m 2 n2

— умова паралельності двох прямих.

 
Якщо прямі l1і 12 перпендикулярні, то вектори s 1 і s 2 теж
перпендикулярні і їхній скалярний добуток дорівнює нулю, отже,
m1m2  n1n2  0 (1.14)
— умова пер пен ди кулярн ості двох п рями х .

б) Нехай тепер прямі l1 іl2 задані загальними рівняннями A1 x  B1 y  C1  0

і A2 x  B2 y  C2  0 , тоді кут φ між ними дорівнює куту між їхніми

61
  
нормальними векторами n 1   A1 ; B1  і n 2   A2 ; B2  ; тому аналогічно випадку а)
дістанемо:
1. формулу для кута φміж прямими l1і 12:
A1  A2  B1  B2
cos   ; (1.15)
A12  B12 A22  B22

2. умову паралельності прямих l1і 12:

A1 B1
 ; (1.16)
A2 B2

3. умову перпендикулярності прямих l1і 12:

A1  A2  B1  B2  0 . (1.17)
Нехай прямі l1 і l2 задані рівняннями з кутовими коефіцієнтамиу
=k 1x+ b1,у =k 2x+ b2 , де k1 =tgα1, k 2 =tgα2 — кутові коефіцієнти, то з рис. 1.5
видно, що
tg 2  tg 1 k k
tg  tg ( 2   1 )   tg  2 1 . (1.18)
1  tg1tg 2 1  k1k 2

Зауважимо, що формула (1.18) визначає кут, на який треба повернути

пряму l 1 (проти годинникової стрілки), щоб вона збіглась з прямою l 2. Якщо
прямі l 1 і l 2 паралельні, то φ= 0іtgφ = 0, тому з формули (1.18) маємо k2 -k 1 =0.
Отже, умовою паралельності двох прямих є рівність їхніх кутових
коефіцієнтів:
k 1 =k 2.(1.19)

Якщо прямі l1 і l 2 перпендикулярні, тоφ = 90° і tgφне існує, тому що

знаменник дробу (1.18) дорівнює нулю. Таким чином, умова
перпендикулярності прямих має вигляд
1
k1k 2  1  0 або k 2   . (1.20)
k1

62
 Формули (1.12), (1.15) і (1.18) дають змогу визначити один із двох
суміжних кутів, які утворюються при перетині двох прямих. Другий кут
дорівнює    . Іноді вирази справа в цих формулах записують по модулю,

Рис. 1.4 – Кут між прямими Рис. 1.5 – Кут між прямими з
відомим кутовим коефіцієнтом

тоді визначається гострий кут між прямими

Приклади.
1. Знайти кут між прямими Зх–4y + 1=0 і 5x– 12y+3=0
За формулою (1.12) маємо
3  5  (4)  (12) 15  48 63
cos      0,96 , отже   arccos 0,96 .
2
3  ( 4) 2 2
5  ( 12) 2 5  13 65

2. Скласти рівняння прямої, що проходить через точку (– 8; 1) паралельно

прямій 2х – у + 7 = 0.
Приведемо заданерівняння до вигляду (1.5):у = 2х – 7, отже, кутовий
коефіцієнт прямої к = 2.
Оскільки шукана і задана прямі паралельні, то за умовою (1.19) їхні кутові
коефіцієнти рівні між собою, тому, скориставшись рівнянням (1.4)дістанемо
у – 1 = = 2 (х + 8) або у –2х – 17 = 0.

1.4. Відстань від точки до прямої на площині

Нехай задано пряму l рівнянням Ах + Ву + С = 0 іточку
М0(х0; у0). Відстань d(рис. 1.6)точки М 0 від прямої lдорівнює модулю

проекції вектора М 1М 0 , деM1(x1;y1) - довільна точка прямої l,на напрям


нормальноговектора n  ( A; B) . Отже,

63
 M0

 
M 1M 0  n
 Ax0  By0  Ax1  By1
M1 d  пр  M 1M 0  
 .
п
n A2  B 2

Рис. 1.6 – Відстань

точки доAxпрямої
Оскільки
від 1 +By 1+C = 0 , то – Ax 1– By 1=C, тому

Ax0  By0  C
d (1.21)
A2  B 2
З а у в а ж е н н я . Число dзавжди додатне, бо це відстань.
Відхиленнямδ точки М0(х0;y0)від прямої Ах + Ву + С = 0 називається
додатне число δ = d, якщо точки М0 і О (0; 0) лежать по різні сторони від
прямої, і від'ємне число δ = - d, якщо ці точки лежать по один бік від неї. З
формули (1.21) випливає, що відхилення

Ax0  By0  C
 
 A2  B 2

де знак знаменника має бути протилежний до знака С.

Приклад
Знайти площу квадрата, дві сторони якого лежать на прямих 4х –Зу – 10
= 0 і 8x – 6y+15=0.
Оскільки задані прямі паралельні, то довжину асторони квадрата можна
знайти як відстань від довільної точки однієї прямої до другої
прямої.Знайдемо яку-небудь точку на першій прямій. Нехай, наприклад, х=
1,тоді 4  1– Зу– 10 = 0, звідки у = – 2.
Отже, точка М0(1; – 2) належить першій прямій.За формулою (1.21)
знайдемо відстань від точки Модо другої прямої:
8 1  6  (2)  15 7 49
d   S d2  .
8 2  (6) 2 2 4

64
 Завдання для самоконтролю
1. Скласти рівняння прямої, яка проходить через задану точку паралельно
заданому вектору.
2. Вивести канонічні та параметричні рівняння прямої на площині.
3. Вивести рівняння прямої з кутовим коефіцієнтом та прямої, яка
проходить через дві точки.
4. Вивести загальне рівняння прямої.
5. Як знайти кут між двома прямими?
6. Вивести формулу для знаходження відстані від точки до прямої.

2. КРИВІ ДРУГОГО ПОРЯДКУ. ЇХНЯ ФОРМА І

КАНОНІЧНІ РІВНЯННЯ

2 . 1 . П о н я т т я к р и ви х д р у г о г о п о ря д к у
До кривих другого порядку належать такі лінії: коло, еліпс, гіпербола,
парабола, рівняння яких у декартовій прямокутній системі координат є
рівняннями другого степеня відносно х і у. Криві другого порядку називають
ще конічнимиперерізами, оскільки їх можна дістати як лінії перетину прямого
кругового конуса площинами. Так, якщо перетнути конус площиною, яка не
проходить через вершину конуса і перетинає всі його твірні, то матимемо еліпс
(рис. 2.1, а), якщо перетнути конус площиною, паралельною двом твірним конуса,
то дістанемо гіперболу (рис. 2.1, б), якщо перетнути конус площиною,
паралельною одній твірній конуса, то матимемо параболу (рис. 2.1, в)

Рис. 2.1. – Криві другого порядку

65
 2 . 2 К ол о Означення. Колом називають множину всіх точок
площини, відстані яких від заданої точки (центра кола) дорівнюють сталому
числу (радіусу)

Щоб скласти рівняння кола,центр якого знаходиться у

Рис. 2.2 – КолоточціО’ (a;b), а радіус дорівнює R,візьмемона колі

поточну точку М (х; у) і знайдемо залежність між її координатами і відомими

параметрами – координатами центра а, bі радіусом R. (рис. 2.2).Де б не
знаходилася точка Мна колі, завжди О'М = R, тобто

O' M  O' M = ( x  a) 2  ( y  b) 2  R.

Це є рівняння кола. Проте, щоб звести його до більш зручного виду,

позбавимось радикала:
( x  a ) 2  ( y  b) 2  R 2 . (2.1)
Якщо центр кола міститься в початку координат, то а = b= 0, і
рівняння кола має такий вид:
x2  y2  R2 (2.2)
Якщо в рівняння (2.1) розкрити дужки і звести подібні члени, дістанемо
загальне рівняння кола:
x 2  y 2  Ax  By  C  0, (2.3)
де через А – позначено 2а, через В позначено 2b, С  a 2  b 2  R 2 .
Рівняння кола має такі властивості:
1°. Це рівняння другого степеня відносно х і у;
2°. Коефіцієнти при квадратах х і у рівні;
3°. У рівнянні відсутній член з добутком xy.

66
 Приклад.
1. Звести рівняння кола х2+ у 2+ 4х - 6у - 12 = 0 до канонічного виду.
Щоб записати канонічне рівняння кола, треба його загальне рівняння
перетворити так, щоб члени з х і у утворили повні квадрати і при цьому не
порушилась еквівалентність рівнянь.
Згрупуємо члени з х і у і доповнимо здобуті вирази до повних квадратів.
Дістанемо
( x 2 +4х+4)+(у 2 -6y+9).
Ми додали відповідно 4 і 9. Щоб рівняння не змінилося, віднімемо 4 і 9.
Тоді
( х2 +4х+4)+(у2 -6y+9)-4-9-12=0,або(х +2) 2 + (y-3) 2 = 25.
Маємо канонічне рівняння кола, центр якого знаходиться в точці (-2;
3), а радіус дорівнює 5.

2 . 3 . Е л і пс
Означення. Е л і п с о м називають множину точок площини,
сума відстаней яких від двох фіксованих точок площини, які називаються
фокусами, є величина стала.
Нехай F 1 і F 2 — фокуси еліпса, а М — його
довільна точка (рис.7.3). Відрізки F1М і F2М
називають ф о к а л ь н и м и р а д і у с а м и точки М
еліпса, суму їх позначають через 2а, а відстань між
Рис.2.3 – Еліпс фокусами F1 F2— через 2с. Очевидно, що 2а >2с, тобто
а >с (сторона F1 F2 трикутника F1 МF2 менша суми двох інших сторін F1 М і
F2 М).
Виберемо на площині декартову прямокутну систему координат так:
за вісь Ох візьмемо пряму, що проходить через точкиF1 і F2, а вісь Оу
проведемо перпендикулярно до осі Ох через середину відрізка F1 F2. Тоді
фокуси еліпса відносно цієї системи координат матимутькоординати

67
F1 (c,0) і F2 ( c,0) . Координати поточної точки Мпозначимо х і у. За
формулами відстані між двома точками обчислимо довжини фокальних
радіусів точки М.
Дістанемо:

F1 М = ( x  c ) 2  y 2 ;F2М = ( x  c) 2  y 2 .

За означенням еліпса

( x  c ) 2  y 2  ( x  c ) 2  y 2  2a. (2.4)
Це, по суті, і є рівняння еліпса. Щоб звести його до зручнішого вигляду,
перенесемо перший радикал у праву частину і піднесемо обидвічастини
рівняння до квадрата. Матимемо

( ( x  c ) 2  y 2 ) 2  (2a  ( x  c ) 2  y 2 ) 2 ,

(х + с)2 + у2 = 4а2 — 4а ( x  c) 2  y 2  ( x  c) 2  y 2 ,

a ( x  c ) 2  y 2  a 2  cx.

Піднісши обидві частини рівняння до квадрата та виконавши відповідні

перетворення, дістанемо
х2 (а2— с2)+a2y2= а2 (а2 — с2).
Позначимо
а2 — с2 =b2(а>с).
Тоді
b2х2+а2у2= а2b2.
Поділивши обидві частини рівняння на а2b2, матимемо
x2 y 2
  1. (2.5)
a2 b2
Рівняння (2.5) є наслідком рівняння (2.4). Можна довести, що ці
рівняння еквівалентні.
Рівняння (2.5) називають канонічнимрівнянням
е л і п с а . Еліпс є крива другого порядку.
Щоб дослідити форму еліпса, розв'яжемо рівняння еліпса відносно у.
Матимемо
68
 b
y a 2  x 2 . (2.6)
a

При |х| >а значення у є уявними, тому для еліпса x  a . Згідно з

рівнянням (2.6), вісь Ох є віссю симетрії еліпса. Справді, кожному

значенню х відповідає два значення у, що мають однакові модулі і
протилежні знаки. Оскільки до рівняння (2.6) змінна х входить у квадраті,
то еліпс симетричний відносно осі Оу. Еліпс перетинає вісь Ох у точках
A1 (а; 0) і А 2 (-а; 0) і вісь Оу- у точках В1 (0; b)і В2 (0; -b), які називаються
вершинами еліпса. Якщо x збільшується від 0 до а, то |у|
зменшується від bдо 0 (рис. 2.4). Відрізки A ] A 2 = 2а і В 1 В 2 = 2b
називають довжинамиосей еліпса, 2а —
д о в ж и н а в е л и к о ї о с і , 2b— д о в ж и н а м а л о ї о с і (а >b), а і b—
параметри еліпса — називають відповідно малою і
в е л и к о ю п і в о с я м и еліпса. Внаслідок того, що еліпс має дві взаємно
перпендикулярні осі симетрії Ох і Оу, він має центр симетрії — точку О,
яку називають центром еліпса.
Якщо в рівнянні еліпса а = b, то дістаємо рівняння кола. Отже,
коло є окремим випадком еліпса. У загальному випадку, коли a  b , еліпс
має форму овалу з двома взаємно перпендикулярними осями симетрії.
Вся крива вміщується в прямокутник із сторонами 2а і 2b. Сторони
прямокутника дотикаються до еліпса в його вершинах
Означення. Ек с ц е н т р и с и т е т о м еліпса називають
відношення відстані між його фокусами до довжини його великої осі:
2c c
 = . (2.7)
2a a
При цьомуc<a, отже,  <1. Через ексцентриситет еліпса можна
виразити відношення його півосей:

b a2  с2 с2
  1  2  1  e2 .
a a a

69
 Звідси при збільшенні  , тобто при наближенні його до одиниці,
відношення півосей еліпса — зменшується, отже, еліпс стає дедалі більш
розтягнутим вздовж осі Ох овалом.
Означення. Директрисами еліпса називають дві прямі
перпендикулярні до фокальної осі еліпса і розміщені симетрично відносно
a
центра еліпса на відстані від нього.

x2 y 2 a
Директриси еліпса   1 мають рівняння x   , вони еліпс не
a 2 b2 
a
перетинають. Справді,  a , оскільки  <1.

Теорема. Відношення фокальних радіусів довільної точки еліпса до
відстаней цієї точки від відповідних директрис є величинастала і
r
дорівнює ексцентриситету еліпса, тобто  .
d
Доведення. Нехай М (x; y) – довільна точка еліпса (рис.2.5).
Визначимо її фокальні радіуси:

r1  ( x  c) 2  y 2 , r  ( x  c) 2  y 2 .

Складемо систему рівнянь

 r12  r22   4 cx ,

 r1  r2  2 a

і розв’яжемо її
 ( r1  r2 )( r1  r2 )   4 cx ,

 r1  r2  2 a ,

 c Рис. 7.5 – Директриси еліпса

r1  r2  2 x,
або  a  r1  a  x, r2  a  x.
r  r  2 a ,
1 2

a
Знайдемо відстаніd1точки М додиректриси x  і d2 -

a a a  x a a  x
директриси x   : d1   x  , d2   x  .
    

70
 r1 a  x r a  x
Тоді   , 1    , ч. т. д.
d1 a  x d1 a  x
 

2 . 4 . Г і пе р б ол а
Означення. Гіперболою називають множину точок
площини, різниця відстаней яких від двох фіксованих точок площини, які
називаються фокусами, є величина стала.
Нехай М  довільна точка гіперболи, а F 1 і
Y
F 2  їїфокуси (рис. 2.6).
M
Відрізки F1М і F2М називають
ф о к а л ь н и м и р а д і у с а м и точки М
гіперболи. Позначимо різницю їх
F1 O F2 X
Рис. 7.6 – Означення гіперболи

через ±2а (+2а, якщо F1 М >F 2 М, і —2а, якщо F 1 М <F 2 М). Відстань між
фокусами F1 F2 позначимо через 2с. Очевидно, що 2а<2с, тобто а< с
(сторона F1 F2 трикутника F1 МF2 більша від різниці двох інших сторін F1 М
і F2 М).
Виберемо на площині декартову прямокутну систему координат так: за
вісь Ох візьмемо пряму F 1 F 2 , а вісь Оу проведемо перпендикулярно до осі Ох
через середину відрізка F 1 F 2 (див рис.). Фокуси гіперболи у цій системі
координат будуть, очевидно, F1(с, 0) і F2(—с, 0). Координати поточної точки М
позначимо через х і у. За формулами відстані між двома точками обчислимо
довжини фокальних радіусів точки М. Дістанемо:

F1 M  ( x  c) 2  y 2 , F2 M  ( x  c ) 2  y 2 .

Згідно з означенням гіперболи

( x  c) 2  y 2  ( x  c) 2  y 2  2a (2.8)
(знак «мінус» матиме місце при х > 0, і знак «плюс» — при х < 0), рівняння
(2.8) є фактично рівнянням гіперболи. Зведемо його до зручнішого виду.

71
Перенесемо другий радикал у праву частину і піднесемо обидві частини рівняння
до квадрата. Матимемо

( ( x  c ) 2  y 2 ) 2  ( 2a  ( x  c ) 2  y 2 ) 2 ,
( x  c) 2  y 2  4a 2  ( x  c) 2  y 2  ( x  c ) 2  y 2 .

Звідси  a ( x  c) 2  y 2  a 2  cx.

Піднесемо обидві частини рівняння до квадрата. Розкривши дужки та

виконавши відповідні спрощення, дістанемо
х2(с2 — а2) — а2у2= а2(с2— а2).(2.9)
Позначимо с2 –a2=b2(c>a)
Тодіb2x2 – a2y2=a2b2.
Поділивши обидві частини рівняння на а2b2матимемо
x2 y 2
  1 (2.10)
a 2 b2
– канонічне рівняння гіперболи.Це рівняння другого степеня відносно х і
у.Для дослідження форми гіперболи розв'яжемо рівняння гіперболи відносно
y:
b 2
y x  a2. (2.11)
a

При x  a значення у уявні, тому для гіперболи x  a .Вісь Ох є віссю

симетрії гіперболи. Справді, кожному значенню хвідповідає двазначення у,
які мають однакові модулі та протилежні знаки.
Оскільки до рівняння (2.3) х входить у квадраті, то гіпербола симетрична
відносно осі Оу. Гіпербола перетинає вісь Ох у двох точках А1(а; 0) і A2(а; 0), а
вісь Оу  у двох уявних точках В1(0; іb) іВ2(0;—іb).ТочкиA1 і A2називають
д і й с н и м и , або просто в е р ш и н а м и г і п е р б о л и . Відрізок А1А2= 2а
називають д о в ж и н о ю д і й с н о ї о с і гіперболи.Точки В1і В2називають
уявнимивершинами гіперболи. Відрізок довжиною 2bназивають
у я в н о ю в і с с ю гіперболи. Відрізки а і b— параметри гіперболи — це
відповідно дійсна і уявна півосі гіперболи. Через те що гіпербола має дві

72
взаємно перпендикулярні осі симетрії Ох і Оу, вона має центр симетрії —
точку О, яку називають ц е н т р о м гіперболи.
Якщо в рівнянні гіперболи | х | = а, то у — 0, якщо | х | зростає,
прямуючи до нескінченності, то і у також необмежено зростає. Всередині
смуги, обмеженої двома паралельними прямими х = ±а, немає жодної
точки гіперболи. Гіпербола складається з двох нескінченних віток,
симетричних відносно осей Ох і Оу.Кожна з цих віток перетинає вісь Ох у
вершині гіперболи. Вершина поділяє вітку на дві симетричні відносно осі Ох
частини, які при зростанні | х | необмежено віддаляються від осі Ох .
Розглянемо ще рівняння
x2 y 2 x2 y 2
  1 , або  2  2  1 . (2.12)
a 2 b2 a b
Воно виражає гіперболу, для якої вісь Оу є дійсною, а Ох - уявною. Для
гіперболи (2.12) довжина дійсної півосі дорівнює b, уявної а, фокуси лежать
2 2 2 x2 y 2
на осі Оу, с = а +b , отже, маємо F 1 (0;с) і F2 (0;с). Гіперболи 2  2  1
a b

x2 y 2
і   1 , називають с п р я ж е н и м и .
a 2 b2
Означення. А с и м п т о т о ю к р и в о ї називають таку пряму з
властивістю, що точка, яка віддаляється по кривій у нескінченність,
необмежено наближається до цієї прямої.
b
Теорема . Прямі y   x є асимптотами гіперболи.
a
Д о в е д е н н я . Візьмемо на
x2 y 2
гіперболі 2  2  1 точкуM0(x0; y0) і
a b
доведемо, що, коли точка, рухаючись по
гіперболі, прямує в нескінченність, то вона
необмежено наближається до асимптоти
Рис. 2.7 – Асимптоти гіперболи
b
(прямої y  x ), тобто МоL  0 при хо   (рис. 2.7). Для цього досить
a

73
показати, щоМоN  0. Справді, М0N>М0L, M 0 N Oy , тоді МоLі поготів
прямує до нуля. Точка Nмаєкоординати N(х0; уN). Виразимо координати у0і
b b
уNточок М0 і N через х0: y0  x02  a 2 , a y n  x0 .
a a
Отже,
b b
M 0 N  yn  y0  x0  x02  a 2 .
a a
Зауваження. Оскільки гіпербола симетрична відносно осей координат,
то розглядатимемо тільки одну її чверть, саме, ту, де х > 0, у >0
Покажемо, що M 0 N  0 при x0   . Справді ,
2 2 2 2
b b ( x0  x0  a )( x0  x0  a )
M0N  ( x0  x02  a 2 )  
a a 2
( x0  x0  a 2

b a2 ab
  .
a x 2  x02  a 2 ) x0  x02  a 2

b
Отже, МоL  0 при х   і пряма y  x є асимптотою гіперболи. Те
a
b
саме можна сказати і про пряму y   x . Теорему доведено.
a
Обидві асимптоти проходять через центр гіперболи. Вітки гіперболи
розміщені у вертикальних кутах між цими прямими. В середині кутів проходить
x2 y 2
вісь Ох для гіперболи   1 і вісь Оу — для спряженої гіперболи
a 2 b2
x2 y 2
  1 (рис 2.8). Геометрична суть параметрів а і bдля гіперболи
a 2 b2
x2 y 2
  1 така. Якщо побудуватипрямокутник із сторонами 2а і 2b,
a 2 b2
симетричний відносно координатних осей, то дві його протилежні сторони
дотикаються до гіперболи у вершинах, а діагоналі прямокутника, якщо їх
продовжити, є асимптотами гіперболи. Асимптоти гіперболи значною мірою
характеризують її форму.

74
 Означення. Ексцентриситетом гіперболи називають відношення
відстані між її фокусами до довжини її дійсної осі:
2c c
  1, (2.13)
2a a
де с> а.

Рис. 7.8 – Спряжена гіпербола Рис. 7.9 – Директриси гіперболи

Через ексцентриситет гіперболи можна виразити відношення уявної

півосі до дійсної

b c2  a2 c2
  2
 1   2  1.
a a a
Ексцентриситет гіперболи характеризує її форму. Справді, для
b
гіперболи> 1. Чим ближче воно до 1, тим меншевідношення . Отже, тим
a
менший кут, який утворює асимптота з віссю Ох, тобто тим повільніше
відхиляється гіпербола від осі Ох.
Означення. Директрисами гіперболи називають прямі, які
a
перпендикулярні до дійсної осі гіперболи і знаходяться на відстані від початку

координат( рис 2.9) .

75
 x2 y 2 a
Рівняннями директрис гіперболи   1 є x   , а гіперболи
a2 b2 
x2 y 2 b
  1 є y   . Директриси гіперболу не перетинають. Справді,
a 2 b2 
x2 y 2
гіпербола   1 відтинає на осі Ох відрізки , що дорівнюють а,
a2 b2
a b
ексцентриситет гіперболи більше одиниці, отже,  a . Аналогічно, b.
 
Теорема.Відношення довжин фокальних радіусів кожної точки гіперболи
до відстаней цієї самої точки від відповідних директрис є величина стала і
дорівнює ексцентриситету гіперболи.(Довести самостійно).

2 . 5 . П а ра б ол а
Означення. П а р а б о л о ю називають множину точок площини, відстань
яких від фіксованої точки площини, яка називається фокусом, дорівнює відстані
від фіксованої прямої, що називається директрисою.
Нехай F— фокус параболи, а пряма l— її директриса (рис.2.10).
Візьмемо на площині таку декартову прямокутну систему координат,
щобвісь Ох проходила через фокус Fперпендикулярнодо прямої l, а вісь Оу
була перпендикулярною до осі Ох і поділяла б
відрізок осі Ох між фокусом і директрисою
пополам. Позначимо відстань фокуса від
директриси через р. Тоді координати фокуса
p
є F  ,0  , а рівняння директриси є
Рис. 7.10– Парабола 2 
p
x .Координати поточної точки М позначимо через
2
хіyFM=ML.Визначаємодовжини цих відрізків
p p
FM  ( x  ) 2  y 2 ; ML  x  .
2 2
Отже,

76
 p p
(x  )2  y 2  x  . (2.14)
2 2
є
рівнянн
ям
парабол
и. Щоб
спрости
ти його,
піднесе
Рис. 2.12. – Різні види парабол
мо обидві частини рівняння (2.14) до квадрата:
p 2 p2
(x  )  y 2  x 2  px 
2 4
Після спрощення дістанемо
y2=2px(2.15)
Можна довести, що рівняння (2.14) і (2.15) рівносильні.
Рівняння (2.15) називається канонічним рівнянням параболи. Отже
парабола є лінія другого порядку.
Дослідимо форму параболи. Оскільки рівняння (2.15) містить змінну у в
парному степені, то парабола симетрична відносно осі Ох.Тому достатньо
розглянути лише ту її частину, яка лежить у верхній півплощині. Для цієї
частини y  0 , тому з рівняння (2.15) дістанемо

y   2 px . (2.16)
З цієї рівності випливає, що парабола розміщена справа від осі Оу, тому
що при x  0 вираз (2.16) не має змісту. Значення x  0, y  0 задовольняють
рівняння (2.16) , тобто парабола проходить через початок координат. Із
зростанням х значення утакож зростає . Отже змінна точка М(х, у) параболи,
виходячи з початку координат із зростанням х, рухається по ній вправо і вверх.

77
 Виконавши симетричне відображення розглянутої частини параболи
відносно осі Ох, матимемо всю параболу (рис 2.10).
Вісь симетрії параболи називається її віссю; точка перетину осі з параболою
– вершиною параболи; число, яке дорівнює відстані фокуса від директриси –
параметром параболи. Віссю параболи, заданої рівнянням (2.15), є вісь Ох,
вершиною – точка О(0,0) і параметром число – р.
З’ясуємо вплив параметра р на форму параболи. Якщо в рівнянні (2.15)
p
покласти x  , то відповідні значення ординати y   p , тобто маємо на параболі
2
p  p 
дві симетричні відносно осі абсцис точки M 1  ; p , M 2  ; p  . Відстань між
2  2 
цими точками дорівнює 2р і збільшується з зростанням р. Отже параметр р
характеризує „ширину” області, яку обмежує парабола.
Рівняння y 2  2 px, x 2  2 py, x 2  2 py , у яких параметр р  0 визначають
параболи, зображені на рис. 2.12.
Оскільки для параболи ML=d, де d – відстань точки параболи до
директорії, а MF=rфокальний радіус точки параболи, то
r
 1   , тобто вважають що ексцентриситет параболи дорівнює одиниці.
d

Завдання для самоконтролю

1.Що називаєтьсяколом? Вивести рівняння кола з центром в точці
М0(х0,у0) і радіусом R.
2. Що називається еліпсом? Вивести канонічне рівняння еліпса.
3.Дослідити форму еліпса і побудувати його.
4. Що називається гіперболою? Вивести канонічне рівняння гіперболи.
5. Дослідити форму гіперболи і побудувати її.
6. Вивести рівняння асимптот гіперболи.
7. Що називається параболою? Вивести канонічне рівняння параболи.

78
 8. У чому полягає характерна особливість директрис еліпса, гіперболи і
параболи
.
3. ПЛОЩИНА В ПРОСТОРІ

3.1.Загальне рівняння площини та його дослідження

Нехай в прямокутній системі координат Оxyzзадано площину П(рис. 3.1)

точкою М0 (х0; у0;z0) і вектором n  ( A; B; C ) , перпендикулярним до цієї
площини. Візьмемо на площині точку М (х; у; z) ізнайдемо

вектор M 0 M  ( x  x0 ; y  y0 ; z  z 0 ) . При будь-якомуположенні точки М на
 
площині П вектори n і M 0 M взаємно перпендикулярні, тому їхній скалярний
добуток дорівнює нулю, тобто

A( x  x0 )  B ( y  y 0 )  C ( z  z 0 )  0 (3.1)

або
Ax  By  Cz  D  0 , (3.2)

де D   Ax0  By0  Cz 0 .
Рівняння (3.1) називається рівнянням площини, яка проходить через

точку М0 (х0; у0; z0) перпендикулярно до вектора n  ( A; B; C ) ,а рівняння (3.2) —
загальним рівнянням площини.

Вектор n  ( A; B; C ) називається нормальним вектором площини. Кожна
площина має безліч нормальних векторів. Усі вони паралельні між собою, а
їхні координати пропорційні. Отже, всяка площина в прямокутній системі
координат визначається рівнянням першого степеня.
Покажемо тепер справедливість оберненого твердження: всяке рівняння
першого степеня
Ax  By  Cz  D  0 (3 . 3)

79
 з трьома змінними х, у і zзадає в прямокутній системі
координат Охуzплощину.

Нехай задано довільне рівняння (3.3) і (х0,у0,z0)

— будь-який розв'язок цього рівняння,тобто

Рис. 3.1 – Площина

уAxпросторі
0  By0  Cz 0  D  0 . (3.4)
Віднявши від рівняння (3.3) рівність (3.4), дістанемо

А(х – х0) + В(у – у0) + С(z–z0)=0. (3.5)

Рівняння(3.5) еквівалентне рівнянню (3.3), і згідно з формулою (3.1)
визначає в просторі площину, яка проходить через точку М0

(х0;у0 ;z 0)перпендикулярно до вектора n  ( A; B; C ) . Отже, рівняння (3.5)
також визначає площину.
Таким чином, кожне алгебраїчне рівняння першого степеня із
змінними х, у і zє рівнянням площини.
Дослідимо загальне рівняння площини.
1. Якщо в рівнянні (3.3)D= 0, то воно набирає вигляду
Ax  By  Cz  0 .

Це рівняння задовольняє точка О (0; 0; 0). Отже,якщо в загальному

рівнянні площини відсутній вільний член, то такаплощина проходить через
початок координат.
2. Якщо А=0, то рівняння (3.3) набирає вигляду
By  Cz  D  0

і визначає площину, нормальний вектор якої n  ( 0; B; C ) перпендикулярний
до осі Ох. Отже, якщо в загальному рівнянні площини коефіцієнт при змінній х
дорівнює нулю, то таке рівняння визначає площину, що паралельна осі Ох.
Аналогічно рівняння Ax  Cz  D  0 визначає площину, паралельну осі
Оу, а рівняння Ах + Ву + С=0 – площину, паралельну Оz.

80
 3.Якщо А = 0, B=0, C  0 , D  0 , то рівняння (3.3) набираєвигляду
D
Cz  D  0 або z   . З випадку 2 випливає, що це рівняння визначає
C
площину, яка паралельна осям Ох іОу (коефіцієнти при х і у дорівнюють 0),
тобто площину, паралельну площині Оху.
Аналогічно площина Ву + D = 0 паралельна площині Охz, а площина
Ах + D= 0 паралельна площині Оуz.
4.Якщо в рівнянні (3.3)А =D=0, то площина By  Cz  0 проходить
через вісь Ох. Справді, згідно з попереднім, при D= 0 площина проходить
через початок координат, а при А = 0 — паралельноосі Ох, отже, проходить
через вісь Ох.
Аналогічно площина Ax  Cz  0 проходить через вісь Оу, а
площина Ax  D  0 - через вісь Оz.
5.Якщо в рівнянні площини A=B=D=0, то площина Сz=0абоz=0
збігається з площиною Оху.
Аналогічно площина Ах =0 або х = 0 збігається з площиною Оуz,а
площина у=0 – з площиною Охz.

Приклад
1. Скласти рівняння площини, яка проходить через точку М (1; 2; 3)

перпендикулярно до вектора n  (  1;  3; 1 )
Шукане рівняння знаходимо за формулою
(3.5)  1  ( x  1)  ( 3)  ( y  2)  1  ( z  3)  0 абоx+3y–z–4=0.

3.2. Рівняння площини, що проходить через три точки. Рівняння

площини у відрізках на осях
Нехай на площині П задано три точки: M 1 ( x1 ; y1 ; z1 ) , M 2 ( x2 ; y2 ; z2 ) ,
M 3 ( x3 ; y3 ; z3 ) ,які не лежать на одній прямій. Ці точки однозначно визначають

площину. Знайдемо її рівняння.

Візьмемо на площині довільну точку М (х; у, z)і знайдемо вектори
81
  
M 1M 3  ( x3  x1 ; y3  y1 ; z3  z1 ) , M 1M  ( x  x1; y  y1 ; z  z1 ) ,

M 1M 2  ( x2  x1 ; y2  y1 ; z 2  z1 ) .

Ці вектори лежать в площині П, тобто вони компланарні. Оскільки

мішаний добуток компланарних векторів дорівнює нулю, то
  
M 1 M M 1 M 2 M 1 M 3  0 або

x x1 y y1 z z1
x2 x1 y2 y1 z2 z1 = 0
x3 x1 y3 y1 z3 z1 (3.6)
Маємо рівняння площини, що проходить через три точки. Зокрема,
нехай площина відтинає на осях Ох, Оу, Оzвідрізки а, b, с, тобто проходить
через точки А (а; 0; 0), В (0; b; 0) і С (0; 0; с). Підставляючи координати цих
точок у формулу (3.6) і розкриваючи визначник, дістанемо

x y z
xbc  yac  zab  abc  0 або    1. (3.7)
a b c

Рівняння (3.7) називається рівнянням площини у відрізках на осях. Ним

зручно користуватись при побудові площини.

Приклади.
1. Написати загальне рівняння площини, що проходить через точки М1 (1;
2;3), М2(– 1; 0; 2), М3(– 2; 1; 0).
Підставимо координати точок у рівняння (3.6):
x 1 y 2 z 3
2 2 1 = 0
3 1 3
Розкладемо визначник за елементами першого рядка:
2 1 2 1 2 2
(x 1) (y 2) + (z 3) = 0
1 3 3 3 3 3
Обчислюючи визначники другого порядку, знаходимо шукане рівняння:
( x- 1) 5 – ( y – 2 ) 3 + ( z – 3 ) ( – 4 ) = 0 або 5x – 3y – 4z + 13 = 0 .

82
 2. Побудувати площину Зх– 2у + 4z– 12 = 0.
Запишемо задане рівняння у відрізках на осях. Для цього перенесемо у
праву частину вільний член і поділимо на нього обидві частини
x y z
рівняння:    1, звідки a= 4, b= – 6, c= 3.
4 6 3
Знаючи відрізки, які відтинає площина на осях координат, легко
побудуватиплощину (рис. 3.2).

Рис. 3.2 – Площина, яка відтинає Рис. 3.3 – Кут між площинами
задані відрізки на осях

3.3. Кут між двома площинами. Умови паралельності і

перпендикулярності двох площин
Нехай задано дві площини П1і П2 відповідно рівняннями
A1 x  B1 y  C1 z  D1  0 , A2 x  B2 y  C2 z  D2  0 .

Двогранний кут між площинами вимірюється лінійним


кутом,який дорівнює куту між нормальними векторами n 1  ( A1 ; B1 ; C1 ) і

n 2  ( A2 ; B2 ; C2 ) цих площин (рис. 3.3). Отже,

 
n1  n2 A1 A2  B1 B2  C1C2
cos    
 . (3.8)
n1 n2 A12  B12  C12 A22  B22  C 22

Якщо площини П1 і П2перпендикулярні, то скалярний добуток їхніх

нормальних векторів дорівнює нулю, тобто рівність

83
 А1А2+ В1В2+ С1С2= 0 (3.9)
є умовою перпендикулярності площин.
Якщо площини П1і П2 паралельні, то координати нормальних векторів
пропорційні, тобто умовою паралельності площин є рівність відношень
A1 B1 C1
  .
A2 B2 C2

Приклад
Знайти кут між площинами2х + у + Зz– 1 = 0 іх + у — 2+5=0.
За формулою (3.8) маємо
2  1  1  1  3  (1)
cos    0.
2 2  12  32 12  12  ( 1) 2

отже, дані площини перпендикулярні.

3.4. Відстань від точки до площини

Якщо задане рівняння Ах + Ву + Сz+ D = 0 площини П і точка М0(х0;
у0;z0), що не лежить на цій площині, то відстань dвід точки М0до площини П
знаходиться за формулою
Ax0  By0  Cz 0  D
d (3.10)
2 2 2
A B C

Доведення формули (3.10) таке саме, як і формули (1.21).

Приклад
Знайти висоту АН піраміди, з вершинами в точках А (–1; 2; –1), В (1; 0; 2),С(0;
1; – 1), D(2; 0; – 1).
За формулою (3.6) знаходимо рівняння площини, що проходить через
точки В, С, D:
x 1 y 0 z 2
1 1 3 = 0
1 0 3
звідки Зх+6у + z– 5 = 0.

84
 Висоту АН знайдемо як відстань точки А (– 1; 2; – 1) від площини
ВСDза формулою (3.10):
3  ( 1)  6  2  1  (1) 8
AH   .
32  6 2  12 46

Завдання для самоконтролю

1. Записати і дослідити загальне рівняння площини.
2. Вивести рівняння площини, яка проходить через дві точки.
3. Вивести рівняння площини у відрізках на осях.
4. Як обчислити кут між двома площинами? Які умови паралельності і
перпендикулярності двох площин?
5. Вивести формулу для обчислення відстані від точки до площини.

4. ПРЯМА ЛІНІЯ В ПРОСТОРІ

4.1. Різні види рівнянь прямої в просторі

Як уже зазначалося раніше, коли пряма задана точкою і напрямним
вектором, то її векторне параметричне рівняння (як на площині,так і в
   
просторі) має вигляд (1.1): r  r 0  st , де r – радіус-вектор змінної точки
 
Мпрямої; r 0 – радіус-вектор заданої точки М0 , s –ненульовий напрямний
вектор прямої; t– параметр.
Нехай у просторі в прямокутній системі координат задано прямуточкою

М0(х0; у0; z0)і напрямним вектором s = (т; п; р). Візьмемо довільну точку М (х;
у;z)цієї прямої (рис. 3.1). Тоді аналогічно тому, як було знайдено формули
(1.2), (1.3) і (1.4), дістаємо:
1) параметричні рівняння прямої в просторі:

х = х0 + тt, у = у0 + пt, z = z0+ рt; (4.1)

2) канонічні рівняння прямої в просторі:

85
 x  x0 y  y0 z  z0
  ; (4.2)
m n p

3) рівняння прямої в просторі, яка проходить через дві задані точки

M 1 ( x1 ; y1 ; z1 ) і M 2 ( x2 ; y 2 ; z 2 ) :
x  x1 y  y1 z  z1
  . (4.3)
x2  x1 y 2  y1 z 2  z1

У рівняннях (4.1) – (4.3) одна або дві координати напрямного вектора

можуть дорівнювати нулю (випадки т = п = р=0 та x2–x1= y2–y1= z2–z1= 0

неможливі, бо за означенням s  0 ). Якщо m  0 , n  0 , p  0 , то

напрямнийвектор s перпендикулярний до осі Ох, тому рівняння
x  x0 y  y0 z  z0
 
0 n p

визначає пряму, перпендикулярну до осі Ох.

Рис.4.1 – Пряма у просторі

Рис. 4.2 – Пряма, як перетин
двох площин

Аналогічно рівняння, в яких лишеn=0 або р=0, визначають прямі,

перпендикулярні до осі Оу або Оz.
Якщо m  n  0 , p  0 , або m  p  0 , n  0 , або n  p  0 , m  0 ,то
рівняння (4.2) визначають прямі, відповідно паралельні осям Оz, Оy, Ох.
Розглянемо тепер випадок, коли пряма в просторі задається перетином двох
площин. Відомо, що дві непаралельні площини перетинаються по прямій
лінії.Отже; система рівнянь двох площин

86
 A 1 x + B 1 y + C 1 z + D 1 = 0;
(4.4)
A2 x + B 2 y + C 1 z + D 2 = 0

нормальні вектори яких n 1 = A 1 ;B 1 ;C 1 i n 2 =(A 2 ;B 2 ;C 2 ) не колінеарні,

визначає в просторі пряму лінію.
Рівняння (4.4) називаються загальними рівняннями прямої в просторі.
Щоб від загальних рівнянь (4.4) перейти до канонічних рівнянь (4.2),

потрібно знайти точкуМ0(х0; у0;z0) на прямій і її напрямнийвектор s= (m; n; p ).

Для знаходження точки Моодну з її координат, наприклад, х = х0беруть
довільною, а дві інші визначають із системи
B1 y  C1 z   D1  A1 x0
 (4.5)
B2 y  C 2 z   D2  A2 x0
B1 C1
Ця система матиме розв'язок за умови, що  .Якщо ця
B2 C2
умова порушується, то в системі (3.5) довільне значення надають зміннійу
або змінній z.

Для знаходження напрямного вектора s врахуємо, що нормальні

вектори n 1 і n 2 даних площин перпендикулярні до прямої (рис. 4.2). Тому за


вектор s можна взяти їхній векторний добуток:

i j k
s = n 1 n 2 = A1 B1 C1 .
A2 B2 C2 (4.6)
Приклад
x + y z = 0;
Звести рівняння прямої до канонічного вигляду.
2x y + 3z + 5 = 0
Знайдемо яку-небудь точку М0(х0; у0;z0) на даній прямій. Для цього покладемо
в обох рівняннях х = 0 і розв'яжемо систему
y z 1 = 0;
y + 3z + 5 = 0

87
звідки z = –2, у = –1. Отже, точка М0(0; –1; –2) належить даній прямій.

Напрямний вектор s знаходимо за формулою (4.6):

i j k
s= 1 1 1 = 2i 5j 3k.
2 1 3
x y 1 z  2
Канонічні рівняння заданої прямої мають вигляд   .
2 5 3

4.2. Кут між двома прямими. Умови паралельності і

перпендикулярності прямих
Нехай прямі l1і l2задано рівняннями
x  x1 y  y1 z  z1 x  x 2 y  y 2 z  z 2
  ;   .
m1 n1 p1 m2 n2 p2
Кут між цими прямими (рис. 3.3) дорівнює куту φ між їхніми напрямними
 
векторами s 1  (m1; n1 ; p1 ) і s2  (m2 ; n2 ; p2 ) , тому аналогічно (1.12) дістанемо:
1) формулу для кута φміж прямимиl1і l2:

 
s1  s 2 m1m2  n1n 2  p1 p 2
cos    ; (4.7)
 
s1 s 2 m12  n12  p12 m22  n22  p 22

2) умову паралельності прямих l1і l2:

m1 n p
 1  1 ;
m2 n2 p2
3) умову перпендикулярності прямих:
m1m2  n1n2  p1 p 2  0

88
 Рис.
4.3 – Кут між двома прямими

Приклади
 x  2t
 2x + y z 1= 0;
1. Знайти кут φміж прямими  y  2  t і .
 z  2  3t 2x y + 3z + 5 = 0

Знаходимо напрямні вектори даних прямих:

s 1 = (2; 8; 4 ) і s 2 = (2; - 1; 3).

Оскільки s 1 s 2 = 0, тоφ = 90о.

2. При яких значеннях т1 і п2прямі
x y  2 z 1 x 1 y  5 z  3
  і  
m1 2 4 1 n2 2

паралельні?
3 умови (2) маємо
m1 2 4 m1 2
  ;  2;  2, звідки m1=2,n2= – 1.
 1 n2  2  1 n2

4.3. Відстань від точки до прямої у просторі. Відстань між двома

мимобіжними прямими.
Нехай є точка M 0 ( x0 , y 0 ) і пряма l задана своїми канонічними
x  x1 y  y1 z  z1
рівняннями   . Знайдемо відстань від точки M 0 ( x0 , y 0 ) до
m n p
прямої l (рис. 4.4).

89
 M0
d

S
M1
Рис. 4.4 – Відстань від точки до прямої.


Побудуємо на векторах S і M1M0 як на сторонах паралелограм.

Тоді, з одного боку його площа дорівнюєS = d  S , а з другого боку S=

 S  M 1M 0
S  M 1 M 0 . Отже, d   .
S

Нехай дві мимобіжні прямі l1і l2задано рівняннями

x  x1 y  y1 z  z1 x  x2 y  y 2 z  z 2
  ;   .
m1 n1 p1 m2 n2 p2

Знайдемо відстань між ними, тобто довжину спільного

перпендикуляра. Для цього проведемо через пряму l2 площину, паралельну
прямій l1. Ця площина проходить через точку М2 (х2,у2 ,z2) і її нормальним
  
вектором ми можемо вважати вектор N  S1  S 2 . Отже, рівняння цієї
 
площини M 2 M  S1  S2  0 , де точка M(x,y,z) – точка площини з поточними
координатами. Тоді, зрозуміло, що шукана відстань між мимобіжними прямими
– це відстань від точки М1до побудованої площини, отже
 
M 2 M1  S1  S2
d   .
S1  S2

90
 З геометричної точки зору, відстань між мимобіжними прямими – це

висота паралелепіпеда, побудованого на векторах 1 , S 2 і M 1 M 2 , де
S
 
S1  m1 , n1 , p1, S2  m2 , n2 , p2  i M1M 2  x2  x1 , y2  y1 , z2  z1 як на ребрах.

4.4. Кут між прямою і площиною. Умови паралельності і

перпендикулярності прямої і площини
Кут між прямою l і площиною П за означенням є кут між прямою lі її
проекцією на площину П.Нехай площинаП і прямаl задані рівняннями
x  x0 y  y 0 z  z0
Ах + Ву + Сz+ D = 0і   .
m n p
Позначимо гострий кут між прямою l (рис. 4.4) і її проекцією l1на

площину П через φ, а кут між нормальним вектором n  ( A; B; C ) площини П і

напрямним вектором s  ( m; n; p ) прямої l – через.

Я кщ о   90 o то   90 o – , том у sin   cos  ; я кщо ж   90 o , то

    90 o і sin    cos  . Отже, в будь-якому випадку sin  cos .

Рис. 4.4 – Кут між прямою Рис. 4.5 – Перпендикулярність прямої іі

площиною площини

 
ns
Але cos    тому кут між прямою і площиною знаходиться за
ns
формулою

91
  
n s Am  Bn  Cp
cos   
 . (4.8)
2 2 2 2 2 2
n s A  B C m n  p

Якщо пряма l паралельна площині П,то вектори

n i s перпендикулярні, тому n s= 0
Am + Bn + Cp = 0
- умова паралельності прямої і площини.
Якщо пряма l перпендикулярна до площини П, то вектори

n i s паралельні, тому співвідношення

A B C
 
m n p

є умовою перпендикулярності прямої і площини.

4.5. Деякі задачі на пряму і площину у просторі.

Задача 1. Через задану точку М0 (х0; у0; z0)провести прямуl,
перпендикулярну доплощини П, заданої рівняннямАх+Ву+Сz+D = 0
Розв’язок. Оскільки прямаl перпендикулярна до площини П, то
напрямним векторомпрямої l можна взяти нормальний вектор площини

П: s = n = (A; B;C ) Тому згідно з формулою (4.2) рівняння прямої l має

x  x0 y  y 0 z  z 0
вигляд   .
A B C
Задача 2.Через задану точку М0(х0; у0; z0)провести
площину,перпендикулярну допрямої l, заданої
x  x1 y  y1 z  z1
рівняннями   .
m n p
Нормальним векторомплощини П може бути напрямний (рис. 4.5) вектор
 
прямої l: n  s  ( m; n; p ) тому рівняння площини П має вигляд
m ( x  x 0 )  n ( y  y 0 )  p ( z  z 0 )  0.

92
 Задача 3. Через точку М0(x0; у0;z0)і пряму l, задану рівняннями
x  x1 y  y1 z  z1
  , провести площину П.
m n p
Розв’язок. Нехай М (х; у, z)–довільна точка площини П(рис. 4.6), аМ1(х1;
у1;z1)–задана точка прямої l. Тоді вектори
 
M 1 M 0  ( x0  x1 ; y 0  y1 ; z 0  z1 ) , M 1 M  ( x  x1 ; y  y1 ; z  z1 ) і напрямний вектор

s  ( m; n; p ) прямої компланарні, тому рівняння площини П має вигляд

x  x1 y  y1 z  z1
x0  x1 y 0  y1 z 0  z1  0 .
m n p

 М
 S2
М0 S

М1 S1
М М1

Рис. 4.6. Рис. 4.7.

Задача 4. Провести площину через дві прямі, що перетинаються.

Рис. 4.6.
Розв’язок. Нехай дві пряміl1і l2задано рівняннями
x  x1 y  y1 z  z1 x  x 2 y  y 2 z  z 2
  ;   .
m1 n1 p1 m2 n2 p2
Точка М (х; у, z)– довільна точка площини П(рис. 4.7), аМ1(х1; у1;z1)–задана
 
точка прямої l1. тоді вектори S1  m1, n1, p1, S2  m2 , n2 , p2  і вектор
M 1 M  ( x  x1 , y  y1 , z  z1 )  компланарні. Тоді рівняння площини має вигляд

x  x1 y  y1 z  z1
m1 n1 p1  0 .
m2 n2 p2

93
 М Задача 5. Провести площину через дві
S
паралельні прямі.

М1

М2

Розв’язок . Так як прямі паралельні, то їх напрямні вектори колінеарні.

Отже ми можемо скористуватися тільки одним з них. Нехай точка М(x,y,z)
–довільна точка площини з поточними координатами. Тоді вектори

M 2 M1 , M 2 M , S компланарні і рівняння
Рис. 4.8.
x  x2 y  y2 z  z2
площини має вигляд x1  x2 y1  y 2 z1  z 2  0
m2 n2 p2

Задача 6.Знайти проекцію точки М0 (х0; у0; z0) на площину П

задану рівнянням Ах+Ву+Сz+D = 0.
Розв’язок. Через точку М0 проведемо пряму, перпендикулярну
площині П(див. Задачу 1). Знаходимо точку перетину площини П та
прямої Р. Ця точка і являється проекцією точки М0 на площину П.
Задача 7. Знайти точку М1, симетричну точці М0 відносно площині П.
Розв’язок. Спочатку, знаходимо точку Р – проекцію точки М0 на площину
П. Нехай точка М1 має координати (х1; у1;z1). Так як точка Р– середина відрізку
М0М1 , то x1  2 x P  x0 ; y1  2 y p  y 0 ; z1  2 z p  z 0 .

Задача 8. Знайти проекцію точки М0(x0; у0;z0)на пряму, задану своїми

x  x1 y  y1 z  z1
канонічними рівняннями   .
m n p

Розв’язок.Проведемо через точку М0( x0; у0;z0)площину,

перпендикулярну даній прямій (див. Задачу 2). Далі, знаходимо точку

94
перетину – Р даної прямої та побудованої площини. Це і є проекція точки на
пряму.

Задача 9. Знайти точку М1, симетричну точці М0 відносно прямої

x  x1 y  y1 z  z1
  .
m n p
Розв’язок. Знаходимо точку Р – проекцію точки М0( x0; у0;z0) на дану
пряму. Далі, ураховуючи, що точка Р – середина відрізка М0М1, знаходимо
точку М1(х1; у1;z1) (див. Задачу 7).

5. ПОВЕРХНІ ДРУГОГО ПОРЯДКУ

5.1. Поняття поверхні другого порядку

Поверхнею другого порядку називається множина точок, прямокутні
координати яких задовольняють рівняння виду
Ax 2  By 2  Cz 2  Dxy  Exz  Fyz  Gx  Hy  Kz  L  0 (5.1)
де принаймні один з коефіцієнтів A, B, C , D, E , F відмінний від нуля.
Рівняння (5.1) називається загальним рівнянням поверхні другого порядку.
До поверхонь другого порядку належать, зокрема, циліндричні та конічні
поверхні, поверхні обертання, сфера, еліпсоїд, однопорожнинний та
двопорожнинний гіперболоїди, еліптичний та гіперболічний параболоїди.
Розглянемо ці поверхні та їх канонічні рівняння.

5.2. Циліндричні поверхні.

Циліндричною поверхнею називають поверхню, утворену множиною
прямих (твірних), які перетинають задану лінію L (напрямну) і паралельні заданій
прямій l.
Розглянемо випадок, коли твірні циліндричної поверхні паралельні осі Oz, а
напрямна лежить у площині Oxy.
Нехай задане рівняння
f ( x, y)  0 (5.2)

95
яке в площині Oxy визначає деяку лінію L – множину точок M(x,y), координати
яких задовольняють це рівняння. Дане рівняння задовольняють також координати
всіх точок N(x, y, z)у яких дві перші координати х і у збігаються з координатами
будь-якої точки лінії L , а третя координата z довільна, тобто тих точок
простору, які проектуються на площину Oxy в точки лінії L. Всі такі точки
лежать на прямій, яка паралельна осі Оz і перетинає лінію L в точці M(x,y).
Сукупність таких прямих і є циліндричною поверхнею. Таким чином, рівняння
(5.2) визначає в просторі циліндричну поверхню, твірні якої паралельні осі Оz . а
напрямна L в площині Oxy задається тим самим рівнянням f ( x, y)  0 .
Аналогічно, рівняння f ( x, z )  0 , в якому відсутня змінна у, визначає в
просторі циліндричну поверхню, твірні якої паралельні осі Оу, а напрямна L в
площині Охz задається тим самим рівнянням f ( x, z )  0 ; рівняння f ( у, z)  0
визначає в просторі циліндричну поверхню, твірні якої паралельні осі Oх.

Приклади.
Поверхня, яка визначається рівнянням x 2  y 2  R 2 , є циліндричною і
називається прямим круговим циліндром. Її твірні паралельні осі Оz, а напрямною
в площині Oxy є коло x 2  y 2  R 2 (рис. 5.1. а).

x2 y 2
Поверхня, яка визначається рівнянням   1 є циліндричною і
a2 b2
називається еліптичними циліндром (рис. 5.1 б).
x2 y 2
Циліндрична поверхня, яка визначається рівнянням   1,
a2 b2
називається гіперболічним циліндром (рис. 5.1. г).
Циліндрична поверхня, яка визначається рівнянням y 2  2 px , називається
параболічним циліндром (рис. 5.1. в).

96
 а) б)

в) г)

Рис. 5.1.

5.3. Поверхні обертання.

Поверхню, утворену обертанням заданої плоскої кривої L навколо
заданої прямої (осі обертання), яка лежить в площині кривої L , називають
поверхнею обертання.Для того, щоб дістати рівняння поверхні обертання
кривої навколо якої-небудь координатної осі, треба в рівнянні кривої залишити
без зміни координату, яка відповідає осі обертання, ф другу координату
замінити на квадратний корінь із суми квадратів двох інших координат, взятий
із знаком + або  .

97
 Приклад
Знайти рівняння поверхні обертання параболи z  y 2 , x  0 навколо осі
Oz .
У рівнянні параболи треба залишити без зміни координату z , а замість

координати у підставити в рівняння  x 2  y 2 : z  x 2  y 2 . Отже ми дістали

рівняння кругового параболоїду (рис. 5.2.).

Рис.
5.2. Рис. 5.3.

5.4. Конічні поверхні

Конічною поверхнею називається поверхня, утворена множиною прямих,
що проходять через задану точкуРі перетинають задану лінію L.
При цьому лінія L називається напрямною конічної поверхні, точка Р – її
вершиною, а кожна з прямих, які утворюють конічну поверхню – твірною.
Приклад
Скласти рівняння конічної поверхні з вершиною в точці О (0,0,0) і з
напрямною L, заданою рівнянням
X Y
  1, Z c.
a2 b2
Нехай М (x, y, z) – довільна точка конічної поверхні, а N (X, Y, Z) – точка
перетину твірної ОМ і лінії L. Канонічні рівняння прямої ОМ мають

98
 x y z x y
вигляд   . Оскільки Z  c  X  c , Y  c . Підставляючи ці
X Y Z z z
значення Х і  в перше з рівнянь напрямної L, дістанемо шукане рівняння:
с2 x2 c2 y2 x2 y2 z 2
 1     0.
a2 z 2 b2 z 2 a2 b2 c2
При a  b напрямною L є коло X 2  Y 2  a 2 , Z  c , а рівняння конічної

x2 y2 z 2
поверхні має вигляд    0 . Ця поверхняназивається прямим
a2 a2 c2
круговим конусом (рис. 5.3.).

5.5. Сфера
Сферою називають множину всіх точок простору, рівновіддалених від
заданої точки, яка називається центром сфери. Відрізок, який сполучає центр
сфери з її довільною точкою називається радіусом сфери. рівняння сфери з
центром в точці O1 (a, b, c) і радіусом R має вигляд

( x  a) 2  ( y  b) 2  ( z  c) 2  R 2 (5.3)
Зокрема, якщо центр сфери збігається з початком координат, то рівняння
такої сфери має вигляд (рис. 5.4)
x2  y2  z2  R2 .

Якщо в рівнянні (5.3) розкриємо дужки, то дістанемо загальне рівняння

сфери
x 2  y 2  z 2  Ax  By  Cz  D  0 (5.4)

Це рівняння має таки властивості:

Рівняння (5.4) є рівняння другого степеня відносно x,y,z, отже сфера це
поверхня другого порядку.
Коефіцієнти при x2,y2,z2рівні між собою.
У рівнянні відсутні члени з добутками xy, х z, іyz.
Проте не всяке рівняння виду (5.4), яке задовольняє вказаним умовам,
зображує сферу.

99
 Рис. 5.4. Рис. 5.5.

5.6. Еліпсоїд
Еліпсоїдом називається поверхня, яка деякій прямокутній системі
координат визначається рівнянням
x2 y2 z2
   1. ( 5.5)
a2 b2 c2
Рівняння (5.5) називається канонічним рівнянням еліпсоїда. Дослідити
форму еліпсоїда можна методом перерізів паралельних координатним
площинам. Розглянуті перерізи надають нам можливість зобразити еліпсоїд, як
замкнуту овальну поверхню (рис. 5.5).Величини a, b, с називаються півосями
еліпсоїда. Якщо будь-які дві півосі рівні між собою, то триосний еліпсоїд
перетворюється в еліпсоїд обертання, а якщо три півосі рівні між собою – у
сферу.

5.7. Однопорожнинний гіперболоїд

Однопорожнинним гіперболоїдом називається поверхня, яка в деякій
прямокутній системі координат визначається рівнянням
x2 y2 z2
  1. (5.6)
a2 b2 c2

100
 Рівняння (5.6) називається канонічним рівнянням однопорожнинного
гіперболоїда. Досліджують рівняння (5.6) методом паралельних перерізів.
Переринаючи однопорожнинний гіперболоїд площинами, паралельними
площині Оху, дістанемо в перерізі еліпси. Якщо поверхню (5.6) перетинати
площинами х = т або у = т , то в перерізі дістанемо гіперболи.
Детальний аналіз цих перерізів показує, що однопорожнинний
гіперболоїд має форму нескінченної трубки, яка необмежено розширюється в
обидва боки від найменшого еліпса, по якому однопорожнинний гіперболоїд
перетинає площину Оху (рис. 5.6.).

Рис. 5.6. Рис. 5.7.

5.8. Двопорожнинний гіперболоїд

Двопорожнинним гіперболоїдом називається поверхня, яка декартовій
прямокутній системі координат визначається рівнянням
x2 y 2 z 2
   1 (5.7)
a2 b2 c2
Рівняння (5.7) називається канонічним рівнянням двопорожнинного
гіперболоїда.
Метод паралельних перерізів дає змогу зобразити двопорожнинний
гіперболоїд, як поверхню, яка складається з двох окремих порожнин (звідси

101
назва двопорожнинний), кожна з яких перетинає вісь аплікат і має форму
опуклої нескінченної чаші (рис. 5.7).

5.9. Еліптичний параболоїд

Еліптичним параболоїдом називається поверхня, яка в деякій
прямокутній системі координат визначається рівнянням
x2 y2
z 2  2 . (5.8)
a b
Він має форму нескінченної опуклої чаші (рис. 5.8.). лініями паралельних
перерізів еліптичного параболоїда є параболи або еліпси. Якщо a  b , то ми
дістанемо круговий параболоїд або параболоїд обертання.

Рис. 5.8.
Рис. 5.9.

5.10. Гіперболічний параболоїд

Гіперболічним параболоїдом називається поверхня, яка в деякій
прямокутній системі координат визначається рівнянням
x2 y2
z 2  2 , (5.8)
a b
що є канонічним рівнянням гіперболічного параболоїда. Ця поверхня має форму
сідла (рис. 5.9).
Лініями паралельних перерізів гіперболічного параболоїда є гіперболи
або параболи.

102
 Запитання для самоконтролю

1. Вивести канонічні та параметричні рівняння прямої в просторі і

рівняння прямої, яка проходить через дві точки.
2. Написати загальні рівняння прямої. Як перейти від загальних рівнянь
прямої до канонічних?
3. Як знайти кут між двома прямими? Написати умови паралельності і
перпендикулярності двох прямих у просторі.
4. Як знайти кут між прямою ї площиною? Які умови паралельності і
перпендикулярності прямої та площини?
5. Що називається поверхнею другого порядку?
6. як скласти рівняння конічної поверхні, заданою вершиною і напрямною
лінією?
7. Скласти і охарактеризувати рівняння сфери.
8. Які поверхні другого порядку ви ще знаєте? Перелічите їх та дайте їх
визначення.

103
 РОЗДІЛ 4. В С Т У П Д О М А Т Е М А Т И Ч Н О Г О А Н А ЛІ З У

1 . Д І Й С Н І Ч И С ЛА

1 . 1 . М н ож и н и. Л о г і ч ні с им в ол и
Поняття множини є одним з фундаментальних у математиці. Воно
належить до понять, яким не можна дати строге означення, тобто до так званих
первісних, які не можна виразити через простіші поняття. Інтуїтивно множину
розуміють як сукупність (сімейство, набір, зібрання) деяких об'єктів, об'єднаних
за певною ознакою чи властивістю.
Прикладами множин може бути множина деталей, з яких складається
даний механізм, множина шкіл даного міста, множина зірок певного сузір'я,
множина розв'язків даного рівняння, множина всіх цілих чисел тощо.
Об'єкти, з яких складається множина, називаються її елементами.
Множини позначають великими буквами латинського алфавіту, а їх елементи –
малими. Якщо елемент х належить множині X, то пишутьх  X:записх  Xабо
х  Xозначає, що елементхне належить множині X.
Множина вважається заданою, якщо відома характеристика її елементів,
коли про кожний елемент можна сказати, належить він цій множині чи ні.
Так, множині цілих чисел належить число 7, але не належить число 0,7.
Множина, яка містить скінчену кількість елементів, називається
скінченою. Запис A   a1 ; a 2 ; ....; a m означає, що множина А скінчена і містить
т елементів. Множина X   x1 ; x2 ; ....; xn ; ... , яка містить нескінченну кількість
елементів, називається нескінченною. Так, множина слухачів в даній аудиторії –
скінчена, а множина трикутників, які можна вписати в дане коло,–
нескінченна.
Множина, яка не містить жодного елемента, називається порожньою і
позначається символом  .Прикладом порожньої множини є
множина дійсних коренів рівняння x 2  1  0 .
104
 Нехай задано дві множини А іВ.Якщо кожен елемент множини А є
елементом множини В, то множину А називають підмножиною множини В і
пишуть А  В або В  А («А міститься в В»або «В містить А»). Наприклад,
множина натуральних чисел є підмножиною цілих чисел. Очевидно, що кожна
множина є своєюпідмножиною і порожня множина є підмножиною будь-якої
множини. Якщо множини А і В містять одні і ті самі елементи, тобто
А  ВіВ  А, то їхназивають рівними іпишуть А = В.
Визначимо деякі операції, які
можна виконувати над множинами.
Множину С, яка містить
елементи, кожен з яких належить
множині А або множині В, нази-
Рис.1.1. - Операції над множинами
вають об'єднанням (сумою) множин А, Ві позначаютьС= А  В (рис.1.1а).
Отже,
а  А  B  a  A або a  B
Множину D, що складається з елементів, кожен з яких одночасно
належить множинам А і В, називають перерізом (добутком) множин А і В і
позначають D  A  B (рис.1.1б). Отже, a  A  B  a  B і a  A . Множину Е, що
складається з елементів, кожен з яких належить множині А і не належить
множині В, називають різницею множин А і В і позначають E=A\B(рис.1.1в).
Отже, а  А \ В  a  A і a  B .
Наприклад, якщо
 1 1 
A   2;  1; 0; 1; 2, B   ; 0; ; 1,
 2 2 

то
 1 1 
C  A  B   2;  1;  ; 0; ; 1; 2,
 2 2 

D  A  B  0; 1, E=A\B    2;  1; 2 .

105
 Нехай Р (х)– деяка властивість числа х, тоді запис  x P (x)означає множину
всіх тих чисел х,для яких виконується властивість Р (х). Наприклад,
x x 2

 1  0   1;1, x x  1, x  5 

1 . 2 . М н ож и н а ді йс н и х ч ис е л
У курсі вищої математики часто використовують множини, елементи
яких є числа. Такі множини називаються числовими. Назвемо деякі з них.
1) множина натуральних чисел N = {1; 2; ...; п; ...};
2) множина цілих невід'ємних чисел Z0 = {0; 1; 2; ...; п;...};
3) множина цілих чисел Z= {0; ±1, ±2; ...; ±n; ...};
4) множина раціональних чисел Q = {р/q| р  Z, q  N};
5) множина дійсних чисел R = {x | х – а, α1α2 α3...}, деa  Z, аі –
цифри десяткової системи числення.
Між цими множинами існує зв'язок:
N  Z0  Z  Q  R .

Множина дійсних чисел містить раціональні та ірраціональні числа.

Всяке раціональне число є або цілим числом, або скінченим чи періодичним
десятковим дробом. Ірраціональне число –це нескінченний неперіодичний
2 1
десятковий дріб. Так  0,4;  0,333... – раціональні числа;
5 3

2  1, 4142...,   3,1415 … – ірраціональні числа.

Не вдаючись до теорії дійсних чисел. зазначимо, що на множині дійсних

чисел завжди виконуються операції додавання, віднімання, множення і ділення
(крім ділення на 0). Корінь непарного степеня з довільного дійсного числа має
одне дійсне значення. Корінь парного степеня з додатного числа має два
значення, які відрізняються лише знаком. Корінь парного степеня з від'ємного
числа на множині дійсних чисел змісту не має.
Дійсні числа зображають точками на координатній осі або числовій
прямій.

106
 Таким чином, між множиною дійсних чисел R і множиною всіх точок
прямої можна встановити взаємно однозначну відповідність. Це означає, що
кожному числу x  R відповідає певна точка прямої і, навпаки, кожній точці
прямої відповідає певне число.

1 . 3 . Ч ис л о в і п р о м і ж ки. О кі л т о ч к и
Нехай а і b–дійсні числа, причому а<b. Розглянемо числові множини:
 a; b    x a  x  b  ;  a;      x a  x  ;
 a; b    x a  x  b  ;   ; b    x x  b  ;
 a; b    x a  x  b  ;  a;      x a  x  ;
 a; b    x a  x  b  ;   ; b    x x  b  ;
(;  )   x    x   .

Усі цімножини називаються числовими проміжками, причому a; b –

відрізок(сегмент), (а; b), (а; +∞), (– ∞; b), (– ∞; +∞) –інтервали,
 a; b  ,  a; b   a;   ,   , b  –півінтервали.
Проміжки  a; b , ( a; b ) ,  a; b ,  a; b  –називаються скінченими і
позначаються спільним символом a; b ;точки а і bназивають відповідно
лівим іправим кінцем цих проміжків.
Останні з наведених проміжків називаються нескінченними. Символи –
∞і +∞ в цих проміжках не треба розглядати як числа; це символічне позначення
процесу необмеженого віддалення точок числової осі від її початку вліво і
вправо. Арифметичні операції над символами–∞ і +∞ неприпустимі.
Вважають, що будь-яке дійсне число хбільше, ніж–∞, і менше, ніж+∞: –∞ <
х <+∞.
Введемо інтервали, що називаються околами точки. Нехай х0– довільне
дійсне число. Околом точки х0називають будь-який інтервал (α; β), що містить
цю точку, тобто α<х0<β. Так, околами точкиx0 = 1 є інтервали (–0,5; 1,5),
(0; 2) і т.д.

107
 Інтервал ( x0   ; x 0   ) , де ε0, називають ε–околом точки х0,
причому точку х0називаютьцентром, а число ε–радіусом околу.
Цей окіл називають досить малим, якщо число ε досить мале.

1 . 4 . М о ду л ь (а б с ол ю тн а ве л ич и на ) д і йс н о г о ч ис л а
Модулем дійсного числа х називають число | х |, яке визначається за
формулою

 x, x  0

x   0, x  0
  x, x  0


Так, | 5 | = 5, | –4 | = 4, | π–5 | = 5 –π,

 x  3, x  3;

x  3   0, x  3;
3  x; x  3.

Геометрично число | х|визначає відстань від початку відліку0до
точки, відповідної числух на числовій осі.

Розглянемо арифметичне значення кореня a 2 , де а – довільне дійсне

число. Очевидно, що
 a, a  0;

a 2   0, a  0;
 a; a  0.


Отже, a 2 = | а |.

Сформулюємо властивості модуля дійсного числа.

1. Рівні між собою числа мають рівні між собою модулі:
a  b  a  b.

2. Модуль числа є число невід'ємне:

x  0.

3. Число не більше свого модуля:

x  x.

108
 4. Протилежні числа мають рівні між собою модулі:
x  x .

5. Модуль суми двох чисел не більший суми їхніх модулів:

x y  x  y .

6. Модуль різниці двох чисел не менший різниці їхніх модулів:

x y  x  y .

7. Модуль добутку двох чисел дорівнює добутку їхніх модулів:

x y  x y

8. Модуль частки дорівнює частці модулів діленого і дільника:

x x
 , y  0.
y y

9. Якщо а > 0, то нерівності x  a та  a  x  a рівносильні:

 a  0 : x  a  x  a  x  a  .

10. Для довільного числа а > 0 нерівності| х | ≥а та х ≤–аабо х ≥а

рівносильні:
( a  0 : x  a)   x  a або x  a 

Користуючись поняттям модуля, деякі з наведених вище

проміжківможна записати у вигляді
 a  x  a   a; a   x  a ;

   x    (;  )  x  

Зокрема, ε–окіл точких0записується у вигляді

x0    x  x0    ( x0   ; x0   )  x  x0   ; цей самий окіл з виколотою

точкою х0записується так: 0  x  x0   .

2.ФУ Н К Ц І Я

2 . 1 . С та л і і зм і н н і в е л ич и н и

109
 Величина – одне з основних математичних понять, зміст якого з
розвитком математики змінювався і узагальнювався. Це поняття настільки
широке і всеохоплююче, що його важко визначити. Маса, сила, тиск, напруга,
довжина, об'єм, дійсне число, вектор – все це приклади величин. На першій
стадії під величиною розуміли те, що, виражаючись в певних одиницях
(наприклад, довжина в метрах, маса — в грамах і т. д.), характеризується своїм
числовим значенням.
Згодом величинами стали і такі поняття, як число, вектор та інші.
Величини в деякому процесі можуть набувати різних або однакових числових
значень. У першому випадку величина називається змінною, у другому —
сталою.
Приклади
1. Відношення довжини кола до його діаметра є величина стала для
всіх кілі дорівнює числу π.
2. Величина х, яка задовольняє умову x  [0;1] , є змінною величиною.
3. Якщо в різних місцях і на різних глибинах озера вимірювати
одночасно тиск води і її густину, то виявиться, що тиск — змінна величина, а
густину можна вважати величиною сталою.
У перших двох прикладах стала і змінна величини визначаються точно. У
третьому випадку густина води, хоч і незначно, але змінюється, тому вона є
сталою тільки з певною точністю. В багатьох реальних явищах можна вказати
величини, які лише умовно будуть сталими.
Предметом вищої математики є вивчення змінних величин.
Стала величина вважається окремим випадком змінної: стала –це така
змінна, всі значення якої рівні між собою.
Якщо величина набуває своїх значень дискретно (перервно), то ЇЇ
називають послідовністю. Якщо ж змінна величина набуває неперервних значень,
то її просто називають змінною.

2 . 2 . П о н я т тя ф у н к ці ї

110
 Вивчаючи те чи інше явище, ми, як правило, оперуємо кількома
величинами, які пов'язані між собою так, що зміна деяких з них приводить до
зміни інших.
Такий взаємозв'язок у математиці виражається за допомогою функції. Цей
термін вперше ввів Г. Лейбніц.

Приклади
Нехай електричне коло складається з джерела постійної напруги Uі
реостата R. При зміні опоруR змінюватиметься сила струму. Напруга U–
величинаcтала(в даному колі), а опір R і струм I– змінні, причому I змінюється
U
залежно від зміни R за законом Ома: I  , тобто сила струму I є функція
R
опору R.
Дамо тепер означення функції. Якщо кожному числу хз деякої числової
множини Xза певним правилом поставлене у відповідність єдине число у, то
кажуть, що у є функція від х і пишуть y  f ( x), x  X . Це означення
належить М.І. Лобачевскому і Л. Діріхле.
Змінна х називається незалежною змінною, або аргументом, а змінна у
—залежною змінною, або функцією; під символомfрозуміють те правило, за
яким кожному х відповідає у, або ті операції, які треба виконати над
аргументом, щоб дістати відповідне значення функції.
Множина Xназивається областю визначення функції. Множина Yусіх
чисел у, таких, що y  f (x ) для кожного x  X називається множиною значень
функції, тобто
Y  y y  f ( x), x  X 

Іноді у означенні функції припускають, що одному значенню аргументу

відповідає не одне, а кілька значень у або навіть нескінченна множина значень у.
У цьому випадку функцію називають багатозначною, на відміну від означеної
вище однозначної функції. Прикладами багатозначних функцій є

111
y   x, y  Arc sin x тощо. Надалі ми розглядатимемо лише однозначні

функції.
У ширшому розумінні поняття функції вживається як синонім поняття
відображення множини на множину.
Нехай задано дві не порожні множини X і Y з елементами
x  X і y Y і нехай перетворенняfпереводить х ву. Тоді це перетворенняf
(правило, закон, відповідність, відображення, залежність) називають функцією і
пишуть
X f Y або f : X Y


(XтаYмножини деяких елементів, не обов'язково числові).

У цьому випадку, як і у випадку числових множин Xта Y,ці множини
називають областю визначення та множиною значень функції. Залежно від
природи множини Xта Yдля функції fвживають різні назви. Так, якщо Xта Y–
множини дійсних чисел, то кажуть, що f– дійсна функція дійсного аргументу;
якщо X– множина комплексних чисел, а Y– множина дійсних чисел, то f–дійсна
функція комплексного аргументу; якщо X– множина функцій, а Y– числова
множина, то f називається функціоналом.
Порівнюючи означення функції, бачимо, що в першому з них під
функцією y  f (x) розуміють її значення – число у. За другим означенням
функція – це закон або правилоf, за яким кожному елементу x  X ставиться у
відповідність єдиний елемент y  Y . Таким чином, за першим означенням
поняття функції зводиться до поняття змінної величини, а за другим – до
поняття відповідності. Іноді поняття функції виражається і через інші поняття
(наприклад, множину). Надалі користуватимемось першим означенням
функції.
У курсі математичного аналізу розглядають функції, для яких область
визначення Xі множина значень Yскладаються з дійсних чисел. Тому під
поняттям «число», якщо не зроблено застереження, розумітимемо дійсне число.

112
 З означення функції не випливає, що різним значенням аргументу
відповідають різні значення функції. Функція може в усій області визначення
набувати кількох або навіть одного значення. Зокрема, якщо множина значень
функції складається лише з одного числа с, то таку функцію називають
сталою і пишуть у = с.

2 . 3 . С п ос о б и з а д а н ня ф у н к ці й
Щоб задати функцію y  f (x) , треба вказати її область визначення X,
множину значень Yі правило f, за яким для довільного числа x  X можна
знайти відповідне йому число y Y .

Основні способи задання функції: аналітичний, графічний і табличний.

При аналітичному способі задання функції відповідність між аргументом
і функцією задається формулою (аналітичним виразом), де зазначено, які дії
потрібно виконати над значенням аргументу та сталими числами, щоб дістати
відповідне значення функції. Якщо при цьому область визначення не
вказується, то під останньою розуміють область існування функції–множину всіх
дійсних значень аргументу, для яких аналітичний вираз має зміст.
З а у в а ж є н н я. Не слід ототожнювати функцію і формулу, за
допомогою якої ця функція задана. Однією й тією формулою можна задавати
різні функції, і навпаки, одна й та сама функція на різних ділянках її області
визначення може задаватись різними формулами. Так, функції y  x 3 , x  0 ; 1 і

y  x 3 , x  2 ; 5 — різні, бо вони мають різні області визначення; функція

2 x  1, x  0;
y
 lg x, x  0
визначена на проміжку (–∞; +∞), але для недодатних і додатних значень
аргументу її задано різними формулами.
При графічному способі задання функції y  f (x) відповідність між
зміннимих іузадається графіком– множиною точок (х; у)площини, прямокутні
координати яких задовольняють рівність y  f (x) . Залежно від того, яку задано

113
функцію, графік її може складатись з однієї суцільної лінії, кількох ліній,
дискретної множини точок площини тощо.
Графічним способом задання функції широко користуються при
дослідженнях, пов'язаних з використанням таких самописних приладів, як
барограф (для запису змін атмосферного тиску), осцилограф (для запису змін
електричного струму або напруги), електрокардіограф (для запису електричних
явищ, пов'язаних з діяльністю серця), термограф (для запису змін температури
повітря) тощо. Криві (їх називають відповідно барограма, осцилограма,
електрокардіограма, термограма), що їх виписують прилади, задають цілком
певну функцію, властивості якої характеризують перебіг того чи іншого процесу.
Графіки функцій можна спостерігати на дисплеях комп'ютерів. У
математиці графіками широко користуються для геометричного зображення
функцій, навіть тоді, коли ці функції задані аналітично. Якщо функція
y  f (x) задана на деякій множині Xформулою, то завжди можна вважати, що їй

відповідає певний графік, який визначає цю функцію геометрично. А якщо

функція задана довільним графіком, то чи можна її задати деякою формулою? Це
дуже складне запитання. Щоб відповісти на нього, потрібно з'ясувати, який зміст
має поняття формули. Якщо функція y  f (x) задана формулою, то ми поки що
вважаємо, що функціяуутворюється за допомогою скінченого числа таких
операцій над х, як додавання, віднімання, множення, ділення, добування кореня,
логарифмування, взяття sin,arcsin тощо. Математичний аналіз дає змогу значно
розширити поняття формули. Зокрема, формулою вважається також і
нескінченний ряд, членами якого є ті чи інші функції, тобто допускається
нескінченне число операцій над цими функціями. За допомогою таких формул
більшість кривих, що зустрічаються на практиці, можна задати аналітично.

Приклади
1. Графіком функції y  2n  3, n  N є нескінченна множина
ізольованихточок, які лежать на прямій у = 2х – 3.
2. Графіком функції y  x є сукупність бісектрис першого і другого
114
координатних кутів (рис. 2.1).
3. Графіком функції
 x 2  2,    x  2;
y
 2, 2  x  ,

що задана різними аналітичними виразами на різних частинах області зміни х, є

сукупність параболи і прямої (рис. 2. 3). Причому точка М (2; 2) не належить
прямій.
4. Функція
 1, x  0;

y  sign x   0, x  0;
 1, x  0.

(читається «сигнум ікс») визначена на всій числовій осі і набуває трьох
значень: – 1 ; 0 ; X =(–∞; +∞), Y   1, 0, 1. Графік цієї функції зображено на
рис.2.2.

6 3

5 2
4 1
3
x signum ( x) 5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5
2
1
1
2
10 8 6 4 2 0 2 4 6 8 10
1 3

x x

Рис. 2.1 Рис. 2.2

f ( x)  x 2
 2 if x  2
2 if x  2
2

1.5
5 1
4
0.5
3 sin ( x)
2 10 8 6 4 2 0 2 4 6 8 10
x
f ( x) 1 0.5

5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5 1
1
2 1.5
3 2

x x

115
 Рис 2.3 Рис. 2.4
sin x
Функція y  (рис. 2.4)визначена при х ≠0 і набуває значень від
x
нуля до одиниці x  R, y  (0,1) .

Табличний спосіб задання функції y  f (x) полягає в тому, що

відповідність між змінними х та узадається у вигляді таблиці.
Табличний спосіб досить часто використовується при проведенні
експериментів, коли задають певну сукупність х1,х2, ...,х п значень аргументу і
дослідним шляхом знаходять відповідні значення функції: у 1 , у 2 , ..., у п .
Якщо функція задана аналітично, то для неї можна побудувати таблицю,
тобтотабулювати функцію. Табулюються, як правило, функції, які виражаються
складною формулою, але часто зустрічаються впрактиці. Такими є, наприклад,
таблиці логарифмів, тригонометричнітаблиці тощо.
І тут, як і при графічному заданні функції, виникає обернене запитання:
чи завжди можна від табличного задання функції перейти до аналітичного,
тобто чи можна функцію, задану таблицею, задати формулою? Щоб відповісти
на нього, зауважимо, що таблиця дає не всі значення функції. Проміжні її
значення, які не входять у задану таблицю, можна знайти наближено за
допомогою так званої операції інтерполювання функції. Тому в загальному
випадку знайти точний аналітичний вираз функції за ЇЇ таблицею неможливо.
Проте можна побудувати формулу, причому не одну, яка для значень xiщо є в
таблиці, буде давати відповідні значення уiфункції. Такі формули називаються
інтерполяційними .
Останнім часом табличний спосіб широко застосовується у зв’язку
з використанням електронно-обчислювальних машин (ЕОМ), тому що вихідну
інформацію ЕОМ видає у вигляді числових масивів (таблиць). У зв'язку з цим
все більше поширюється і стає одним з основних четвертий спосіб задання
функції — за допомогою комп’ютерних програм. Як правило, цим способом
задаються такі функції, які є розв'язками складних математичних задач.
Жодним з попередніх способів подібні функції задати не можна.Крім

116
розглянутих існують й інші способи задання функції. Так, функцію можна
задати словесним описом залежності між змінними.
Приkлади
1. Функцію у задано умовою: кожному дійсному числу х ставиться у
відповідність найбільше ціле число, яке не перевищує х (рис.). Ця функція,
визначена намножині дійсних чисел, називається цілою частиною х і
позначається у = [x] абоу = Е (х)(Е – початкова літера французького слова
entire — цілий). Наприклад,[0, 2] = 0, [–2, 5] =–3, [5] = 5 і т. д.
2. Кожному раціональному числу ставиться у відповідність число 1, а
ірраціональному – число 0. Ця функція теж визначена на множині R. Вона
позначаєтьсячерез D(х) і називається функцією Діріхле:
1, якщо х  раціональне число ;
D ( x)  
0, якщо х  ірраціональне число.
Графік функції D(х)практично зобразити не можна, бо він складається з
точок прямої у = 1, що мають абсцисами раціональні числа, і з точок прямої у =
0, в якихабсциси – ірраціональні числа.

2 . 4 . К л а с и ф і ка ц і я е л е м е нт а рн и х ф у н к ці й
Основними елементарними функціями називаються такі:
1. Степенева функція y  x  ,   R . Область визначення і графіки
цієї функції залежать від значення (рис. 2.5 а) - д)).
2. Показникова функція у = ах, а > 0, а ≠1 (рис. 2.6).
3. Логарифмічна функція у = 1оgαх, а > 0, а≠1 (рис.2.7).
4. Тригонометричні функції: у = sinх, у = cosx, у= tgx,у=ctgx;
(рис.2.8; 2.9).
5. Обернені тригонометричні функції: у = arcsinх, у = arccosx,у
=arctgх,y=arcctgx (рис. 2.10; 2.11).

117
 5
10
3
8
1
6 3
x 5 3
2 4 11 1 3 5
x
2 3

5 3 1 1 3 5 5
2
x
x
а) б)

5 9

3 7

1 1 1 5
5 3 1 1 3 5 2
x 1 x 3

3 1

5 5 3 11 1 3 5

x x

в) г)

4 2

3 1.2

2 0.4
3 3
2
x x 5 3 1 1 3 5
1 0.4

1.2
5 3 1 1 3 5
1 2

x x

г) д)
Рис. 2.5

118
 2
5
1.5
3
x 1 ln( x)
2 1
0.5  ln(x)
x
0.5 1 0 1 2 3 4 5
ln(2)
5 3 1 1 3 5
0.5 3

1 5

x x

Рис 2.6 Рис. 2.7

5
4
2 3
2
1 tan ( x) 1
sin ( x)
cot ( x) 5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5
1
cos ( x) 5 3 1 1 3 5 2
1 3
4
2 5

x x

Рис. 2.8 Рис. 2.9

4
4
3
3
2 2
acos ( x) atan ( x)
1 1
asin ( x) acot ( x)
2 1 0 1 2 10 6 2 2 6 10
1 1
2 2

x x

Рис 2.10 Рис. 2.11

Графіки основних елементарних функцій треба пам'ятати. Перетворюючи

їх, можна дістати графіки багатьох інших функцій. Нехай графік функції
y  f (x) відомий, розглянемо деякі перетворення цього графіка.

1. Графік функції y  f (x) +bдістанемо з графіка функції

119
y  f (x) паралельним перенесенням останнього вздовж осі Оу на величину, що

дорівнює b(рис. 2.12 г).

2. Графік функції y  f ( x  a ) дістаємо з графіка функції
y  f (x) паралельним перенесенням останнього вздовж осі Охна величину, що
дорівнює α(рис. 2.12 в).
3. Графік функції y  cf ( x), c  0 ,дістаємо з графікафункції y  f (x) при
1
0 <с < 1 за допомогою стискування в разів ординат останнього, а при с > 1 за
c
допомогою розтягування в сразівйого ординат із збереженням відповідних
абсцис. Якщо–∞ <с < 0, то графік y  cf (x ) є дзеркальним відображенням
графіка y   cf (x ) відносно осі Ох (відповідно до випадків–1 <с < 0 іс < – 1
)(р и с . 2. 1 2 а )
4. Графік функції y  f (kx), k  0 дістаємо з графіка
1
функції y  f (x) при 0 <k< 1 збільшенням в разів абсцис його точок, а при
k
1 <к < +∞ зменшенням вk разів абсцис його точок із збереженням їхніх
ординат (рис. 2.12 б).Якщо –∞ <k< 0, то графік y  f (kx) є дзеркальним

а) б)
відображенням графіка y  f ( kx) відносно осі Oy.

120
 в) г)
Рис. 2.12
Введемо арифметичні операції над функціями.
Нехай функція y  f (x) визначена на множині А, а φ(х)–на множині В,
причому переріз цих множин C  A  B  . Тоді на множині С можна
визначити суму функцій f ( x)   ( x) .Значення суми в точці x  x0  C –це

число, яке дорівнює сумі f ( x0 )   ( x0 ) . Аналогічно можна визначити різницю

f ( x)
f ( x )   ( x) , добуток f ( x)  ( x) та частку цих функцій (останню за
 ( x)

умови, що  ( x )  0,  x  C ).
Над функціями виконують і так звану операцію суперпозиції, або
накладання. Нехай функція y  f (u ) визначена на множині А, а функція
u   (x ) – на множині В, причому для кожного значення x  B відповідне

значення u   ( x )  A . Тоді на множині В визначена функція f ( ( x ) ) яку

називають складеною функцією від х, або суперпозицією заданих функцій,
або функцією від функції.
Змінну u   (x ) функції y  f (u ) називають проміжним аргументом,
або внутрішньою функцією, а змінну y  f (u ) зовнішньою функцією.
Наприклад, функція y  3 sin x є суперпозицією двох основних

елементарних функцій – степеневої та тригонометричної:

y  3 u , u   1; 1, u  sin x, x  ( ;   ) . Складені функції можна утворювати

за допомогою суперпозиції не тільки двох, а й більшої кількості функцій.

121
 3
Наприклад, функцію y  2sin x можна розглядати як суперпозицію
трьох функцій:
y  2 u , u   1; 1, u  sin  ,   (;  ),   x 3 , x  (;  )

Основні елементарні функції, а також функції, утворені за

допомогою формул, в яких над основними елементарними функціями
виконується лише скінчене число арифметичних операцій (додавання,
віднімання, множення, ділення) і суперпозицій, називаються
елементарними.
1 5x2 1
Так, функція y  arccos  є елементарною функцією,а функції
x sin x

x 2 ,    x  1; x2 x3 xn
y y  x   ...   ...
2 x  1, 1  x  ; 2 3 n

не є елементарними. Неелементарними є також функції п!,sinх, Е (х), D(х).

Елементарні функції поділяють на такі класи.
1) Функція видуР (х) = а 0 х п +а 1 x n-1 + ... + а п-1 x+ а п ,де n  Z 0 ,
а0, а1, ...,ап–дійсні числа – коефіцієнти (а0≠0), називається цілою
раціональною функцією, або многочленом (поліномом)степеня п.
Многочлен першого степеня називається також лінійною
функцією, а другого –квадратичною.
2) Функція, що є відношенням двох многочленів
a0 x n  a1 x n1  ...  a n
R ( x)  ,
b0 x m  b1 x m1  ...  bm

називається дробовою раціональною функцією, або раціональним

дробом.Сукупність многочленів і раціональних дробів утворює клас
раціональних функцій.
3)Функція, утворена за допомогою скінченого числа суперпозицій та
арифметичних операцій над раціональними функціями і над
степеневими функціями з дробовими показниками і яка не є раціональною,
називається ірраціональною функцією.

122
 2x  1
Наприклад, функції y  ; y  x  5 – ірраціональні.
x3 1

4) Елементарна функція, яка не є раціональною або

ірраціональною, називається трансцендентною функцією. Це, наприклад,
функції у =sinх, у = 2 х + х, у = 1+lgх, у=arctgх тощо.

2 . 5 . О б м е ж е ні ф у н к ці ї
Функцію f(x), визначену на множині А, називають обмеженою на
цій множині, коли існує таке число М >0, що для всіх x  A виконується
нерівність f ( x)  M . Таким чином, значення обмеженої функції не виходять
за межі відрізка [–М; М].Тому її графік лежить між прямими у = –М та у
= М (рис 2.13). Наприклад, функції у = sinxта у=соsх обмежені на всій
числовій осі, бо sin x  1, cos x  1,  x  R .

Якщо для функцій f(x), або φ(x),визначених на множині А, існує таке

число N, що виконується нерівність f ( x)  N або  ( x)  N , то
функціюf(x)називають обмеженою зверху, а φ(x) –обмеженою знизу.
Наприклад, функція у = а x на інтервалі(–∞; +∞)обмежена знизу прямою у
=0, але не обмежена зверху; функція у =x2+ 4х – 3 (рис. 2.14) обмежена
1
зверху прямоюу = 1, але не обмежена знизу; функція y  –необмежена.
x
Розглядаючи обмеженість функціїf(x), ми тим самим характеризуємо
множину значень цієї функції.

123
 Y
y=M
3
2
1
2
x 4x3
5 4 3 2 1 01 2 3 4 5 6 7
1
1 2
0
X 3
4
5
y=  M x

Рис. 2.13 Рис. 2.14

2 . 6 . М о н о т о н ні ф у н к ці ї
Нехай функція f(x) визначена на множині А. Якщо для двох довільних
різних значеньх1і х2аргументу, взятих із множини А, з нерівності
х1<х2випливає, що:
а) f(х1 )<f(х2 ), то функція називається зростаючою;
б)f(х1 )≤f(х2 ), то функція називається неспадною;
в) f(х1 )>f(х2 ), то функція називається спадною;
г) f(х1 )≥f(х2 ),тoфункція називається незростаючою.
Наприклад, функція у = а х (рис. 2.6) є зростаючою при а > 1 і
спадною при 0 <а < 1 на інтервалі (–∞; +∞); функція у = –х2+ 4X– 3 (рис.
2.14) є зростаючою на інтервалі (–∞; 2) і спадною на інтервалі (2; +∞).
Зростаючі, незростаючі, спадні її не спадні функції на множині А
називаються монотонними на цій множині, а зростаючі і спадні –строго
монотонними.
Нехай функція не є монотонною в усій своїй області визначення, але
цю область можна розбити на деяке (скінчене чи нескінченне) число
проміжків, які не перетинаються і на кожному з яких функція монотонна.
Такі проміжки називаються проміжками монотонності функції.

124
 Так, функція у = х 2 не є монотонною на всій числовій осі, але має два
проміжки монотонності: (–∞; 0) і (0; + ∞); на першому з них функція
спадає, а на другому –зростає.
Функції у = sinхіу = соsхмають нескінченну кількість проміжків
монотонності.

2 . 7 . П а р ні і не па р ні ф у н к ці ї
Нехай функція f(x)визначена на множині А точок осі Ох, розміщених
симетрично відносно точки х = 0, тобто якщо x  A , то й  x  A .
Функцію f(x)називають парною, якщо f ( x)  f ( x), x  A , і
непарною, якщо f ( x)   f ( x), x  A .

2 . 8 . П е рі о д ич н і ф у н к ці ї
Функціяf(x)визначена на всій числовій прямій, називається
періодичною, якщо існує таке число Т, що f(х + Т) =f(х). Число Т
називається періодом функції. Якщо Т –період функції, то її періодами є також
числа kТ, де kдорівнює ±1, ±2, . . . . Найменший з додатних періодів функції,
якщо такий існує, називається основним періодом функції.
Ми визначили періодичну функцію, задану на всій числовій прямій.
Більш загальним є таке означення.
Функція f(x), визначена на множині X, називається періодичною на цій
множині, якщо існує таке число Т ≠0, що x  T  X і f ( x  T )  f ( x), x  X .
З означення випливає, що для побудови графіка періодичної з періодом Т
функції досить побудувати її графік на довільному проміжку довжини Т, а потім
продовжити цей графік на всю область визначення, повторюючи його через
кожний проміжок довжини Т.
Знайти період функції у =sin(ах + b), x  (; ) . Якщо ця функція
періодична, то існує таке число Т ≠0, що
sin ( ax+b) = sin ( a( x+T) +b),
звідки
125
 2n
2πn + ax + b = ax + aT+b, T , nZ .
a
2n
Отже основним періодом даної функції є число T  .
a

Періодичні функції відіграють важливу роль для математичного опису

періодичних явищ, що спостерігаються в природі. Характерною особливістю цих
явищ є періодичне повторення їх через певні проміжки часу. Прикладами
можуть бути рух маятника навколо осі, рух небесних тіл (планети рухаються
по еліптичних орбітах), робота майже всіх машин і механізмів пов'язана з
періодичним рухом (рух поршнів, шатунів тощо).

2 . 9 . Н е яв н о за д а ні ф у н кц і ї
Якщо функція задана рівнянням у=f(х), розв'язаним відносно залежної
змінної у, то кажуть, що функція задана у явній формі або є явною.
Під неявним заданням функції розуміють задання функції у вигляді
рівняння F(х, у)= 0, не розв'язаного відносно залежної змінної.
Це рівняння задає функцію лише тоді, коли множина впорядкованих нар
чисел(х, у),які є розв'язком даного рівняння, така, що будь-якому числу х0у цій
множині відповідає не більше однієї пари (х0, у0)з першим елементом х0. Так,
рівняння2х + Зу–1 =0 задає функцію, а рівняння х2+ y2 = 4 не задає, бо
значенню x0  3 відповідає дві пари чисел: ( 3 , 1), ( 3 ,  1) .
Довільну явно задану функцію y  f (x) можна записати як неявно
задану рівнянням f ( x)  y  0 , але не навпаки. Наприклад, функцію
e y  x  y  0 явно записати не можна, бо це рівняння не можна розв'язати

відносно у. Тому неявна форма запису функції більш загальна, ніж явна.
Неявно задану функцію називають неявною.
Зауважимо, що терміни «явна функція» і «неявна функція»
характеризують не природу функції, а аналітичний спосіб її задання.

2 . 1 0 . О б е рн е н і ф у н к ці ї

126
 Нехай задана функція y  f (x) з областю визначення Xі множиною
значень Y. Функціяf(х)кожному значенню x 0  X ставить у відповідність єдине
значення y 0  Y (рис. 2.15). При цьому може виявитись, що різним значенням
аргументу х1 і х2відповідає одне й те саме значення функції у1(рис. 2.16).
Додатково вимагатимемо, щоб функція f(х)різним значенням х ставила у
відповідність різні значення

у.
Рис. 2.15 Рис. 2.16 Рис. 2.17
Тоді кожному значенню y  Y відповідатиме єдине значення x  X ,
тобто можна визначити функціюз областю визначення Yі множиною значеньX.
Ця функція називається оберненою функцією до даної.
Отже, функція х = φ(у)є оберненою до функції у =f (х), якщо:
1) областю визначення функції φ є множина значень функції f;
2) множина значень функції φ є областю визначення функції f;
3) кожному значенню змінної y  Y відповідає єдине значення змінної
x X .
З цього випливає, що кожна з двох функцій у =f (х)і х = φ(у)може бути
названа прямою або оберненою, тобто ці функції взаємно обернені.
Щоб знайти функцію х = φ(у), обернену до функції у =f (х),достатньо
розв'язати рівняння f(х) = у відносно змінної х (якщо це можливо). Оскільки
кожна точка(х; у)кривої у = f(х)є одночасно точкою кривоїх = φ(у),то графіки
взаємно обернених функцій у =f (х)іх = φ(у) збігаються. Якщо ж додатково
зажадати, щоб, як звичайно, незалежна змінна позначалась через х,а залежна
– через у, то замість функціїх = φ(у)матимемо функцію у =f (х).Це означає,
що кожна точка М1(х0; у0)кривої у =f (х)стане точкою М2(y0; x0)кривої у

127
=φ(х)Оскільки в системі координат Oxy точки М1 іМ2 симетричні відносно
прямої у = х, то графіки взаємно обернених функцій у = f(х)і у = φ (х)
симетричні відносно бісектриси першого і третього координатних кутів (рис.
2.17).
З означення оберненої функції випливає, що функція у =φ(х), x  X ,
y  Y має обернену тоді і тільки тоді, коли ця функція задає взаємно

однозначну відповідність між множинами Xі Y. Таку властивість мають,

зокрема, зростаючі функції, оскільки для них (х1<х2)  (у1< у2),і спадні
функції, тому що для них (х1<х2)  (у1> у2).Звідси випливає, що будь-яка
строго монотонна функція має обернену функцію. При цьому, якщо пряма
функція строго зростає (спадає), то обернена їй функція також строго зростає
(спадає).
Зазначимо без доведення, що коли функція у = f(х) зростає (спадає) і
неперервна на відрізку [а; b],то вона має обернену функцію, яка зростає
(спадає) і неперервна на відрізку [f(а); f(b)] ( [f(b); f(a)]).

Приклади
x 1
1. Функція у = 2х – 1 має обернену функцію y  (рис. 2.18)
2

5
5
4 4
2
3 x
2x1 2 3
1 x
x
2
( x 1) 5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 x
1
2 2 1
3
4
0 1 2 3 4 5
5
x

Рис. 2.18 Рис. 2.19

2. Функція у –х2 на множині (–∞; +∞)не має оберненої, тому що вона не

ємонотонною; на множині (0; +∞)вона має обернену функцію

128
y  x , x  (0;   ) (рис. 2.19).

3. Функція y  a x , x  R, y  (0;  ) (рис.) має обернену функцію

y  log a x, x  (0;  ) y  R

4. Функція y  sin x, x  R не має оберненої; функція

  
y  sin x, x   ;  має обернену функцію y  arcsin x, x   1; 1.
 2 2
5. Функція y  cos x, x  0;   має обернену функцію

y  arccos x, x   1; 1, y  0;   .

6.Функція y  arctg x, x  (;) обернена функції

  
y  tg x, x   ; , y  R .
 2 2
7. Функція y  arctg x, x  R обернена функції
y  ctg x, x  (0;  ), y  R .

2 . 1 1 . П а р а м е т ри ч н о з а д а ні ф у н к ці ї
Нехай задано дві функції
x   (t ), y   (t ) (2.1)
однієї незалежної змінної t,визначені на одному й тому самому проміжку. Якщо
функція х = φ(t)строго монотонна, то згідно з попереднім пунктом вона має
обернену функцію t = Ф (х).Тому змінну у можна розглядати як складену
функцію від х : у =φ(Ф (x))
Задання функціональної залежності між х і у увигляді двох функцій
(2.1) називають параметричним заданням функцій. Допоміжна зміннаtпри
цьому називається параметром. Всяка параметрично задана функція (2.1)
визначає па площині Оху деяку криву, проте не всяка параметрично задана
крива визначає функцію.
Приклади
1. Рівняння x  R cos t , y  R sin t , t  0;   визначають функцію,
оскільки змінна x  R cos t , t  0;   строго монотонна. Задана функція

129
визначає півколо y  R 2  x 2 розміщене у верхній півплощині, тому що при 0
≤t<π значення y  R sin t  0 .
3. ТЕОРІЯ ГРАНИЦЬ

3 . 1 . Г р а ни ц я ч ис л о в о ї п ос л і д о в н ос т і . Г ра н и ця
зм і н н о ї ве л ич и н и
Числовою послідовністю називається нескінченна множина чисел
x1 , x 2 ,..., x n ,..., розміщених в означеному порядку одне за одним, яка
позначається {xn}.
Числа, які входять в послідовність, називаються її членами.
В багатьох випадках можна скласти формулу для загального члена
хnпослідовності.
Нехай задана змінна величина х своїми значеннями х1, x2, …, xn,… Можна
вважати, що задана послідовність {xn}. Дамо означення границі послідовності
{xn} і границі змінної величини xn, n = 1, 2 , … .
Означення. Стале число а називається границею змінної величини хn,
якщо яким би ані було наперед задане додатне число , котре може бути як
завгодно малим, знайдеться такий номер N, що як тільки n буде більшим за N
(n>N), то
xn – a< .
Якщо а – границя змінної величини хn, то кажуть, що хn прямує до
границі а, коли n прямує до нескінченності, і пишуть
lim xn  a
n

З геометричної точки зору стале число а є границею змінної xn , якщо для

будь-якого наперед заданого як завгодно малого околу точки а радіуса 

знайдеться таке значення хN, що усі точки, які відповідають наступним
значенням змінної, знаходяться в цьому околі (рис. 3.1)

130
 Рис. 3.1 – Границяпослідовності
Приклад1. Довести, що послідовність
1 1 1
x1  1  1, x2  1  , x3  1  , . . ., xn  1  , . . . має границю 1:
2 3 n
 1
Розв’язання. Доведемо, що lim 1    1.
n  n

 1
За означенням, 1    1  , n>N.
 n
 1 1 1  1
 1   1  ,   ,   , n  1
Тоді  n n  n   N .
 nN  nN n  N n  N 
 
За заданим  знайшовся номер N, а це означає, що
1
1  1 при n  .
n
Якщо сталу величину с розглянути як змінну, усі значення якої однакові
x n  c , то її границя буде дорівнювати самій сталій, оскільки завжди

виконується нерівність x n  c  c  c  0   для будь-якого >0 і будь-

якого n.
З означення границі виходить, що змінна величина не може мати двох
границь.Не кожна змінна величина має границю.
1 1 1 1 1
Наприклад, x1  , x 2  1  , x 3  , , x 2 k  1  2 k , x 2 k 1  2k 1 ,... При
2 4 8 2 2
достатньо великих k значення x2k з парними номерами прямують до 1, a x2k+1 з
непарними номерами до 0. Таким чином, змінна хn не має границі.
Означення. Змінна хn прямує до , якщо яким би ані було наперед задане
додатне число М, яке може бути як завгодно великим, знайдеться такий номер
N, що як тільки n буде більшим за N (n>N), то xn  M .

131
 Якщо змінна xn прямує до , то її називають нескінченно великою
змінною величиною і пишуть xn або lim xn   .
n

Приклад 2.Нехай x1  1, x 2  2, x 3  3, ... x n  ( 1) n n, ...

Покажемо, що xn   при n.За означенням,

 x n  M ,  ( 1) n  n  M , n  M ,
    N  M.
 n  N 
 n  N  n  N

Оскільки по заданому М знайшовся номер N, то xn, коли n  .

Означення. Змінна величина xn прямує до +, якщо яким би ні було
наперед задане число М 0, яке може бути як завгодно великим, знайдеться
такий номер N, що як тільки n буде більшим за N( n>N), то xn >M.
Приклад 3. Доведемо, що послідовність, або змінна величина
x1  1, x2  2,..., xn  n,... прямує до +.
З’ясуємо, чи знайдеться такий номер N, щоб x n  M для n>N. За

 x  M , n  M
означенням,  n   N  M . Отже, x n   , коли n  .
n  N n  N
Означення. Змінна величина хn прямує до –, якщо яким би ані було
додатне число М, яке може бути як завгодно великим, знайдеться такий номер
N, що як тільки n буде більшим за N (n >N), то x n   M .
Приклад 4. Доведемо, що змінна величина
x1  1, x 2  2 2 , x3  32 ,..., xn  n 2 ,... прямує до – . Дійсно,

 x n   M ,   n 2   M , n 2  M , n  M ,
     N  M.
 n  N  n  N  n  N  n  N

За заданим М знайшовся номер N, тобто x n  .

3 . 2 . Г р а ни ц я ф у н к ці ї
Нехай функція y  f (x ) визначена в деякому околі точки х = а або в
деяких точках цього околу.

132
 Означення. Стале число b називається границею функції f(x), коли х
прямує до а (xa), якщо яким би ані було наперед задане додатне число ,
котре може бути як завгодно малим, знайдеться таке додатне число , що як
тільки x  a  , то f ( x)  b   .

Якщо b є границею f(x) при х  а, то пишуть: lim f ( x )  b, або

x a

f ( x )  b при х  а. Якщо f ( x)  b при x  a ,то з геометричної точки

зору для всіх точок х, що віддалені від точки а не далі ніж на , точки М графіка
функціїy = f(x) розміщуються в смузі шириною 2, яка обмежена прямими
y  b  , y  b   (рис. 3.2)

Рис. 3.2 – Границя функції

Означення. Стале число b1 називається границею функції f(x) в точці
х = а зліва, якщо яким би не було наперед задане додатне число , котре може
бути як завгодно малим, знайдеться таке додатне число , що як тільки
a  x   , то f ( x )  b1   .

Символічно це записується так : lim f ( x )  b1 .

x a  0

Означення. Стале число b2 називається границею функції f(x) в точці

х = а справа, якщо яким би ані було наперед задане додатне число , котре

133
може бути як завгодно малим, знайдеться таке додатне число , що як тільки
x  a   , то f ( x )  b2   , що символічно має вигляд lim f ( x )  b2 .
x a  0

Рис. 3.3 – Однобічна границя

Можна довести, що якщо границя справа та границя зліва існують і
дорівнюють одна одній, тобто b1 = b2 = b, то b і буде границею функції f(x)в
точці х = а.
Для існування границі функції при x  a не вимагається, щоб функція
була визначена в точці х = а.
x2  a2
Наприклад, довести, що lim  2a .
x a xa
x2  a2
Розв’язання. Функція f ( x )  не визначена при х = а.
xa
Треба довести, що при довільному > 0 знайдеться таке > 0, що

x2  a2
виконується нерівність  2a   , якщо х  а   :
xa

 x2  a2  ( x  a )( x  a )
  2a   ,   2a   ,
 x  a   x  a 
xa  xa 
 

 x  a  2a   ,  x  a   ,
      .
 x  a    x  a  

x2  a2
Таким чином, функція f(x) = при х  а має границею
xa
число 2а.
Означення. Стале число b називається границею функції f(x), коли х
прямує до нескінченності, якщо яким би ані було додатне число , котре може
бути як завгодно малим, знайдеться таке додатне число N, що як тільки для всіх
значень х, які задовольняють нерівності x  N , то виконується нерівність

f ( x)  b   .

134
 Рис. 3.4 – Границя функції на нескінченності

Означення. Функція f(x) буде нескінченно великою величиною при

х  а, якщо для кожного додатного числа М, котре може бути як завгодно
великим, можна знайти таке   0 , що для всіх значень х відмінних від а, що

задовольняють умові x  a   , має місце нерівність f ( x )  M .

В цьому випадку пишуть lim f ( x )  , або f (x )   при x  a .

xa

Рис. 3.5 – Нескінченно велика функція

Якщо функція f (x )   при x   ,то пишуть: lim f ( x )   .

x 

Можливі і інші випадки: lim f ( x )   , lim f ( x )   .

x  x 

Наприклад, lim x 2   , lim x 3   .

x  x 

135
 Зауважимо, що функція у = f(x) при ха, або х може не мати
границі. Наприклад, y  sin x , при x   не прямує ні до якого числа.
Означення. Функцію y = f(x) називають обмеженою в області, де
змінюється аргумент х, якщо існує таке додатне число М, що для всіх значень х,
які належать цій області, буде виконуватися нерівність f ( x )  M . Якщо ж
такого числа М не існує, то функція f(x) називається необмеженою в даній
області.
Приклад. Функція y=sinx обмежена при всіх значеннях х sin x  1  M .

Означення. Функція f(x) називається обмеженою при x  a , якщо існує

окіл з центром в точці а, в якому дана функція обмежена.
Означення. Функція y = f(x) називається обмеженою при x   , якщо
існує таке число N> 0,яке може бути як завгодно великим, що при всіх
значеннях х, що задовольняють нерівності x  N , функція f(x) обмежена.

Теорема 1. Якщо lim f ( x )  b , при цьому b має кінцеве значення, то

x a

функція f(x) буде обмеженою при x  a .

 f ( x )  b  ,
Доведення. Так як lim f ( x )  b, то 
x a  x  a  .

 f ( x )  b  ,    f ( x )  b  ,
Звідси  Тобто 
 x  a  .  x  a  .

 f ( x )  b  ,
Отже,  Позначимо b   =M,
 x  a  .

М > 0, так як b  0,   0.

 f ( x )  M ,
Тоді  А це означає, що f(x) обмежена, коли x  a .
 x  a  .

1
Теорема 2. Якщо lim f ( x )  b  0, то функція y  буде обмеженою
x a f ( x)
при x  a.

136
 Доведення. За умовою теореми lim f ( x )  b.
x a

 f ( x )  b  ,  b    f ( x )  b  ,
Звідси  тобто 
 x  a  ,  x  a  .

 1 1 1
 b    f ( x)  b  
Тоді 
 x  a  .

Таким чином,
 1
 y   M, 1
 f ( x ) де M  ( b  0 за умовою теореми і b    0)
 x  a  , b  

1
Отже, y  обмежена, коли x  a .
f ( x)

3 . 3 . Н е с к і н ч е н н о м а л і т а ї х о с н о в ні вл а с т и в о с ті
Означення. Функція   (x) називається нескінченно малою при
x  a або при x  , якщо lim ( x )  0 або lim ( x )  0 .
x a x 

З означення границі виходить, що якщо lim ( x )  0, то це означає, що

x a

яким би ані було наперед задане додатне число  , котре може бути як завгодно
малим, знайдеться таке додатне число , що для всіх х, що задовольняють
нерівності x  a  , то виконується вимога ( x )  .

1
Наприклад,   (2 x  1) 2 є нескінченно малою при x   , так як
2
lim1   0 .
x 
2

Теорема 3. Якщо функція y = f(x) зображується у вигляді суми сталого

числа b і нескінченно малої  (при х  а або при х   )
y  b  , (3.1)
то пишуть lim y  b або lim y  b .
х а x 

137
 Обернено, якщо lim y  b або lim y  b , то можна написати y  b  , де
x a х 

 – нескінченно мала при х   або при x   .

Доведення. З того, що y  b   , виходить y  b   . При довільному

  0 всі значення  для х  а   або для х  М задовольняють нерівності

  .

Тоді у  b   для х  а   або для х  М . А це означає, що lim y  b

х а

або lim y  b відповідно.

x 

Обернено. Якщо lim y  b або lim y  b , то y  b   для х  а  

х а x 

або для х  М .

Позначимо y  b   .Тоді   для х  а   або для х  М . А це

означає, що  – нескінченно мала при х  а або при х   відповідно.
Теорема 4. Якщо   ( х )  0 при х  а (або при х   ) і не
1
перетворюється в нуль, то y  .

1
Доведення. Так як ( x)  0 при x  a (або при x   ), то ( x )  , де
C
С – як завгодно велике додатне число, при x  a   (або

1
при x  M ). Тоді y   C при x  a   (або при x  M ). А це означає, що


y   при x  a (або при x   ).

Теорема 5. Алгебраїчна сума скінченого числа нескінченно малих є
функцією нескінченно малою.
Доведення. Наведемо доведення для двох доданків.
Нехай U  x   α x   βx  , де lim ( x )  0, lim ( x )  0 .
x a x a


Так як lim ( x )  0 , то ( x )  при x  a  1 ; так як lim ( x )  0 ,
x a 2 x a


то ( x )  при x  a  δ2 .
2
138
  ε
Оберемо   min ( 1,  2 ) . Тобто ( x )  при x  a  δ1  δ і β(x)  при
2 2
x  a  δ2  δ . Тоді

ε ε
U  x   α  x   β x   α  x   β  x     ε при x     , тобто U x   ε при
2 2
x  a  δ , що означає: lim U x   0 . Отже, U(x) – функція нескінченно мала.
x a

Теорема 6. Добуток α x   Z x , де (x) – нескінченно мала, Z(x) –

обмежена функція при x  a (або при x   ), є функцією нескінченно малою.
Доведення. Розглянемо випадок, коли x  a . Так як Z(x)– обмежена
функція при x  a, то Z ( x )  M (М > 0) при x  a  1 . Так як (x) –


нескінченно мала при x  a , то ( x )  1  (   0 ) при x  a   2 .
M

Нехай   min ( 1 ,  2 ) . Тоді ( x )  Z( x )  ( x )  Z ( x )  M   при
M
x  a   .Отже, ( x )  Z ( x ) – нескінченно мала.

Висновок 1. Якщо lim ( x )  0 , lim ( x )  0 , то lim ( ( x )  ( x ))  0 .

x a x a x a
(x  ) (x  ) (x  )

Висновок 2. Якщо lim ( x )  0 , C = const, то lim (C  ( x ))  0 .

x a x a
(x  ) (x  )

 (x)
Теорема 7. Частка , де lim  (x)  0 , lim Z(x)  0 , є функцією
Z(x) x a
(x  )
x a
(x  )

нескінченно малою.
1
Доведення. Нехай lim Z ( x )  b  0 . Тоді – обмежена функція
x a
(x  )
Z ( x)

( x ) 1
при x  a ( x   ) за теоремою 2. Тому  ( x )  при
Z ( x) Z ( x)
x  a ( x   ) є функцією нескінченно малою за теоремою 6.

3 . 4 . О с н о в ні те о ре м и п р о гр а ни ц і

139
 Теорема 8. Границя алгебраїчної суми скінченого числа функцій
дорівнює алгебраїчній сумі границь цих функцій
n n
lim U k ( x )   lim U k ( x ) .
x a x a
k 1 k 1

Доведення. Наведемо доведення для двох доданків. Нехай

lim U1 ( x )  A1 , lim U 2 ( x )  A2 . Тоді за теоремою 3 U1 ( x )  A1  1 ,
x a x a

U 2 ( x )  A2   2 , де lim 1  0, lim  2  0.
x a x a

Звідси U1  U 2  ( A1  1 )  ( A2   2 )  ( A1  A2 )  ( 1   2 ). ( A1  A2 ) – стале
число, ( 1   2 ) – функція нескінченно мала за теоремою 5. Тоді за теоремою 3
lim (U1  U 2 )  A1  A2 , тобто lim (U 1  U 2 )  lim U 1  lim U 2 .
x a x a x a xa

Теорема 9. Границя добутку скінченого числа функцій дорівнює добутку

n n
границь цих функцій lim  U k ( x )   lim U k ( x ) .
x a x a
k 1 k 1

Доведення. Наведемо доведення для двох співмножників. Нехай

lim U1  A1 , lim U 2  A2 . Отже, U1  A1  1 , U 2  A2   2 ,
x a x a

де lim 1  0, lim  2  0.
x a x a

Тоді U1  U 2  ( A1  1 )( A2   2 )  A1 A2  1 A2   2 A1  1 2 . A1 A2 – скінчене

число; 1 A2 ,  2 A1 – функції нескінченно малі за висновком 2 з теореми 6; 1 2 –
функція нескінченно мала за висновком 1 з теореми 6; ( 1 A2   2 A1  1 2 ) –
функція нескінченно мала за теоремою 5.
Звідси lim (U 1 U 2 )  A1  A2 , тобто lim (U1  U 2 )  lim U1  lim U 2 .
x a x a x a x a

Висновок. Сталий множник можна виносити за знак границі.

Доведення. Якщо lim U ( x )  A , С = сonst, то
x a

lim (C  U ( x ) )  lim C  lim U ( x )  C  lim U ( x ) .

xa x a xa xa

Теорема 10. Границя частки двох функцій дорівнює частці границь цих
функцій, якщо границя знаменника відмінна від нуля

140
 U ( x ) lim U ( x)
lim  x a (lim V ( x )  0) .
x a V ( x ) lim V ( x ) xa
x a

Доведення. Нехай lim U ( x )  A , lim V ( x )  B. Тоді

x a x a

U ( x )  A   , V ( x )  B   , де lim   0, lim   0 .Отже,

x a x a

U ( x ) A   A  A   A  A AB  B  AB  A A B   A
       
V ( x) B   B  B   B  B B ( B  ) B B ( B  )
A
– стале число; ( B  A) – нескінченно мала; lim B ( B  )  B 2  0 ;
B x a

B  A U ( x ) A lim U ( x)
x a
– нескінченно мала. Звідси lim   .
B( B  ) x a V ( x ) B lim V ( x )
x a

Теорема 11. Якщо між відповідними значеннями трьох функцій U(x),

V(x), Z(x) виконуються нерівності U ( x)  Z ( x )  V ( x), при цьому U(x) i V(x) при
x  a прямують до однієї та тої же границі b, то Z(x) при x  a прямує до тої
же границі b.
Доведення. Так як lim U ( x )  b та lim V ( x )  b , то U ( x )  b   для
x a x a

x  a  1 та V ( x)  b   для x  a  2 . Нехай   min ( 1 ,  2 ) . Тоді

   U ( x )  b   для x  a  1   та    V ( x )  b   для x  a   2   .
Звідси
   b  U ( x )    b, x  a   ; (3.2)

   b  V ( x)    b , x  a   . (3.3)

Використовуючи нерівності U ( x )  Z ( x )  V ( x ) , (1.2),(1.3), отримаємо

   b  U ( x )  Z ( x)  V ( x)    b , x  a   . (3.4)
З (3.4) виходить
   b  Z ( x)    b , x  a  
або
   Z ( x)  b   , x  a   ,

141
а це означає, що lim Z ( x )  b .
x a

Теорема 12. Якщо при x  a функція у(x) набуває невід’ємні значення

у(х)0 і при цьому прямує до границі b, то b є невідємне число (b0).
Доведення. Припустимо, що b 0, тоді y ( x )  b  b , тобто (у(х) – b) не

прямує до нуля при ха. Тоді у(х) не прямує до b, коли ха. Але це
суперечить умові теореми. Отже, припущення, що b < 0, було невірним. Це
означає, що b 0.
Теорема 13. Якщо між відповідними значеннями двох функцій U(x) i V(x),
які прямують до границь при ха, виконується нерівність V(x) U(x), то
справджується нерівність lim V ( x )  lim U ( x ) .
x a x a

Доведення. З умов теореми ясно, що V(x)–U(x)  0. Тоді за теоремою 12

lim (V ( x )  U ( x ))  0. За теоремою 8
x a

lim V ( x )  U ( x )   lim V ( x )  lim U ( x ) .

xa x a xa

Звідси lim V ( x )  lim U ( x )  0 .

x a x a

Отже, lim V ( x )  lim U ( x ) .

x a x a

Теорема14. Кожна змінна обмежена зростаюча величина має границю.

Теорема 15. Кожна змінна обмежена спадна величина має границю.

3 . 5 . П е р ш а в и з на ч на г ра н и ця
sin x
Теорема 16. lim  1.
x 0 x

142
 Доведення. На площині XOY побудуємо коло радіуса 1 з центром в

Рис. 3.6 – Перша визначна границя

точці (0;0), центральний кут АОМ і позначимо його величину через


x (0  x  ) .Проведемо MBOX і ACOX . Розглянемо трикутники АОМ,
2
АОС і сектор АОМ. З рис. 3. 6 видно, що S AOM  S сект . АОМ  S AOC .
1 1 1 1
S AOM  AO  BM  AO  OM sin AOˆ M   1  1  sin x  sin x;
2 2 2 2
1  1 1 1
S сект. АОМ  АО  AM  АО  АОˆ М   1  х  х;
2 2 2 2
1 1 1 1
S AOC  AO  AC  AO  AO  tgAOˆ M   1  1  tgx  tgx .
2 2 2 2
1 1 1
Тоді sin x  x  tgx або
2 2 2
sin x  x  tgx . (3.5)

Так як 0  x  , то sin x  0 .
2
Поділимо всі члени нерівностей (3.5) на sin x
x 1
1 
sin x cos x
або

143
 sin x
1  cos x ,
x
тобто
sin x
cos x   1. (3.6)
x
(3.6) справедливо для х > 0.
Нехай х<0. Тоді cos x  заміна

sin x
x   y , y  0  cos(  y )  cos y ,  заміна
x
sin( y )  sin y sin y
x   y, y  0    .
y y y
Для y > 0 (3.6) справедливо. Таким чином, (1.6) справедливо і для x< 0.
Застосуємо теорему 11 до (1.6), оскільки lim cos x  1, lim1  1, маємо
x 0 x 0

sin x
lim  1.
x0 x
sin x
Означення. lim  1 називається першою визначною границею.
x0 x
Наприклад,
tg 3x  sin 3x 3  sin 3x 3 3
1) lim  lim    lim  lim  1   3;
x 0 x x 0  3 x cos 3x  x 0 3x x 0 cos 3x 1
sin kx  sin kx 
2) lim  lim  k   1 k  k;
x 0 x x 0  kx 
x  x 
2 sin 2  sin 1 
1  cos x 2  lim 2  2   sin x   2  1  1  0  0;
3) lim  lim
x 0 x x 0 x x0
 x 2 2 2
 
 2 
sin mx sin mx
 mx lim
sin mx m 1 m m
 lim mx
x 0 mx
4) lim      .
x 0 sin nx x 0 sin nx sin nx n 1 n n
 nx lim
nx x  0 nx

144
 3 . 6 . Д р у га ви з на ч н а г ра н и ц я
n
 1
Теорема 17. Змінна величина 1   при n   має границю, яка
 n
міститься між числами 2 і 3.
n
 1
Доведення.Розкладемо 1   за формулою бінома
 n
n 2 3
 1 1 n ( n  1)  1  n n  1n  2   1 
Ньютона 1   = 1  n          ... 
 n n 2! n 3! n
n
n n  1...n  n  1  1 
   (3.7)
n! n
Тоді
n
 1 n n  1 1 n n  1n  2  1
1    2   2  3  ... 
 n 2! n 3! n
nn  1....n  n  1 1
  n 
n! n
1 n n  1 1 n(n  1)( n  2) 1 nn  1...n  n  1
2     ....   
2! n2 3! n3 n! nn
1  1  1  1  2  1  1   n 1
2  1    1  1    ....  1  ...1  .
2!  n  3!  n  n  n!  n   n 
Оскільки
1
1  0,
n
2
1   0,
n
..............
n 1
1  0,
n
то
1  1  1  1  2  1  1  2   n  1 
1    1  1    ...  1  1  ...1    0.
2!  n  3!  n  n  n!  n  n   n 

145
 n
 1
Значить, 1    2.
 n
n
 1
Зясуємо, чи є величина x n  1   зростаючою.
 n
n 1

x n 1

 1 
1 
 2
n  1  n 1

(n  1)  n (n  1)

1
 ... 
 2
 n 1 2! n  1 3! ( n  1) 3
(n  1)n(n  1)...(n  1  n ) 1
  . (3.8)
(n  1)! (n  1) n 1

Розклад (3.8) має на один додатний член більше, ніж (3.7); крім того,
1  1 1  1 
1    1  ,
2!  n  2!  n  1 
1  1  2  1  1  2 
1  1     1  1  ,
3!  n  n  3!  n  1  n  1 
……………………………………………..,
тобто члени (3.7) менше, ніж члени (3.8), а це означає, що
n n 1
 1  1 
1    1   ,
 n  n 1
n
 1
отже, 1   змінна зростаюча величина.
 n
n
 1
Покажемо тепер, що 1    3.
 n
В розкладі
n
 1 1  1  1  1  2 
1    2  1    1  1    ... 
 n 2!  n  3!  n  n 
1  1   n 1
 1  ...1  
n!  n   n 
члени
1
1  1,
n

146
 2
1  1,
n
..............
n 1
1  1,
n
n
 1 1 1 1
тобто 1    2    ...  .
 n 2! 3! n!
Тут
1 1
 ,
2! 2
1 1 1 1 1
    2,
3! 1  2  3 2 3 2
1 1 1 1 1 1
     3
4! 1  2  3  4 2 3 4 2
…………………………….
1 1 1 1 1 1
       n 1
n! 1  2  3...n 2 3 n 2
n
 1 1 1 1 1 1 1
Тоді 1    2   2  ...  n 1   2  ...  n 1 – сума геометричної
 n 2 2 2 2 2 2
прогресії,
1 1 1 1 1 
 n 1  1  n 1 
2 2 2 2 2 2 2  
1 1 1 1
де u1  , q  1
2 2 2 2
1 1
 2  1  n 1  3  n 1  3.
2 2
Отже,
n
 1
2  1    3,
 n
n
 1
тобто 1   – величина обмежена, а в силу теореми 14 вона має границю
 n
причому за теоремою 13

147
 n
 1
2  lim 1    3.
n  n
n
 1
Означення. Границя змінної величини 1   при n   називається
 n
числом e:
n
 1
lim 1    e.
n   n
За теоремою 17
2  e  3.
Число e – трансцендентне число, що вперше довів Ш. Ерміт в 1873 році.
Отже , e  2,718 281 828 459 045...
x
 1
Теорема 18. lim 1    e.
x   x
Доведення. Нехай спочатку х > 0, x   . Тоді кожне значення х
знаходиться між двома цілими додатними числами n  x  n  1.
Звідки
n x n1
1 1 1 1 1 1  1   1  1 
  1 1 1  1   1   1  (3.9)
n x n 1 n 1 x n  n 1  x   n 
Коли x  , то і n   .
Застосуємо теорему 11 до (3.9), оскільки
n 1
 1 
n 1  
 1   n 1 e
lim 1    lim   e,
n   n 1 n  1 1  0
1
n 1
n 1
 1   1 n  1 
lim 1    lim  1    1     e  1  0  e,
n   n n    n   n  

x
 1
маємо lim 1    e. (3.10)
x    x
Нехай тепер х< 0, x  . Обчислимо

148
 x
 1
lim 1    зробимо заміну t  ( x  1)  x  (t  1);
x    x
коли x    t   =
 t 1  t 1
 1   t  11
 lim 1    lim   =
t    t 1 t    t  1 

 t 1
t 1
 1
t 1
  1 t  1   t
 1
 lim    lim 1    lim  1    1     lim 1    e
t    t  t    t t   
 t   t  t    t

в силу (3.10) = e1  0  e.

Таким чином,
x
 1
lim 1    e. (3.11)
x   x
(3.11) називається другою визначною границею.
1
Якщо в (3.11) позначити   , то   0 при х   і отримаємо
х
1
lim 1     e .
 0

3 . 7 . П о рі в н я н ня не с к і нч е нн о м а л и х
Нехай (х), (х) – нескінченно малі при xa (x).
( x )
Означення 1. Якщо lim  A0 (А – скінчене число), то
xa ( x )
( x )

нескінченно малі (х) і (х) називаються нескінченно малими одного порядку.

( x )  ( x ) 
Означення 2. Якщо lim  0  lim    , то (х) називається
xa ( x )  x a ( x ) 
( x )
( x )

малою величиною вищого порядку, ніж (х).

149
 Означення 3. Нескінченно мала величина (х) називається нескінченно
малою k-го порядку відносно (х), якщо (х) і k(х) – нескінченно малі
( x )
величини одного порядку, тобто lim  A0
xa ( x )
( x )

( x )
Означення 4. Якщо lim  1, то (х) і (х) називаються
xa ( x )
( x )

еквівалентними нескінченно малими величинами і пишуть (х) ~ (х).

Теорема 19. Якщо (х) ~ (х) при ха або х, то ((х) – (х)) –
нескінченно мала величина вищого порядку, ніж (х) і ніж (х).
Доведення. Розглянемо
( x )  ( x )  ( x ) 
lim  lim 1    11  0 ,
xa ( x ) xa
 ( x ) 
( x ) ( x )

тобто за означенням 2 ((х) – (х)) – нескінченно мала величина порядку вище,

ніж (х).Аналогічно
( x )  ( x )  ( x ) 
lim  lim   1  1  1  0 ,
xa ( x ) xa
 ( x ) 
( x ) ( x )

тобто ((х) – (х)) – нескінченно мала величина вищого порядку, ніж (x ) .
Теорема 20. Якщо lim ( x )  0, lim ( x )  0 і ((х) – (х)) – нескінченно
xa xa
( x ) ( x )

мала величина порядку вище, ніж (х) і ніж (х), то (х) ~ (х).
Доведення.Розглянемо
( x )   ( x ) ( x )   ( x )   ) x )  ( x )  ( x ) 
lim  lim lim   1  0  1  1 ,
xa ( x ) x a ( x ) x a
 ( x ) 
( x ) ( x ) ( x )

тобто за означенням 4 (х) ~ (х).

3 . 8 . Т а б л и ц я е кв і ва л е н т н и х не с кі нч е н н о м а л и х
ве л ич и н
Нехай (х)  0 прих 0.

150
 10 sin(х)~(х).
Доведення. Розглянемо
зробимо заміну
sin ( x ) y
lim = ( x )  y ; = lim  1  sin ( x )  (x ),
x 0 ( x ) y  0 sin y
x  0  ( x )  0  y  0

2 0 tg(х)~(х)
1
30 1 – cos(х)~ ((х))2
2
4 0 arcsin(х)~(х)
Доведення.Розглянемо
зробимо заміну
arcsin ( x )
lim  arcsin ( x )  y  ( x )  sin( y ); 
x 0 ( x )
x  0  ( x )  0  arcsin ( x )  0  y  0
y 1
 lim  lim  1  arcsin ( x )  ( x ),
y 0 sin y y 0 sin y

y
5 0 arctg(х)~(х)
6 0 ln (1 + (х)) ~(х)
Доведення.
1
ln(1  ( x )) 1
lim  lim ln(1  ( x ))  lim ln(1  ( x ))  ( x )  lim ln e 
x 0 ( x ) x  0 ( x ) x 0 x 0

 lim 1  1  ln(1  ( x ))  ( x ).
x 0

7 0 a(х)– 1 ~(х)lna (a> 0).

Доведення.

151
 зробимо заміну
a ( x )  1 1 a ( x )  1 ln( y  1)
lim  lim  a  ( x )  1  y  ( x )  ;
x 0 ( x ) ln a ln a x 0 ( x ) ln a
x  0  ( x )  0  y  0
1 y  ln a 1 1 1 1
 lim  lim   1
 
ln a y 0 ln( y  1) y 0 ln( y  1) 1  ln e
lim  ln(1  y )  lim ln(1  y ) y
y y 0 y
  y 0
1  a  ( x )  1  ( x ) ln a.
8 0 e(х)-1 ~(х)(окремий випадок 7 0 , коли а=е)
9 0 (1 + (х)) p– 1 ~p(х)
Доведення.
(1  ( x )) p  1
lim 
x 0 p( x )

 p ( p  1) p ( p  1)( p  2)
 1  p( x )  (( x )) 2  ( ( x )) 3 
 lim  2! 3!  ... 
x 0  p( x )


p( p  1)( p  2)( p  ( p  1)) 
(( x )) n  1 
 n! 
p( x ) 


 p( x )  p ( p  1) ( ( x )) 2  p ( p  1)( p  2) (( x )) 3 
 2! 3!
 lim   ... 
x 0
 p  ( x )

p( p  1)( p  2)( p  ( p  1))
(( x )) n 
 n!

p( x ) 


152
  p  ( x )(1  p  1  ( x )  ( p  1)( p  2 ) (  ( x )) 2  
 2! 3!
 lim 
x0
 p ( x )

( p  1)( p  2 )  ( p  ( p  1)
(  ( x )) n 1 
n!

p ( x ) 

p 1 ( p  1)( p  2 )
 lim (1  ( x )  (  ( x )) 2  .. 
x0 2! 3!

 p  1( p  2 )...( p  ( p  1)) (  ( x )) n 1 )  1
n!
Отже, (1+ (х))p – 1 ~p(х)
(x) 1
10 0 n 1  ( x )  1 ~ (окремий випадок 9 0 , коли p  ).
n n

3 . 9 . Н е пе ре рв н і с т ь ф у н к ц і й
Нехай функція y  f (x) визначена в деякій точці x  x0 і в її околі.
Позначимо y 0  f ( x 0 ). Дамо приріст x аргументу x. Одержимо x  x 0  x .
Тоді функція y  f (x) отримає приріст y  f x 0  x   f ( x 0 ).
Означення. Функція y  f (x) називається неперервною в точці x 0 (або
при значенні x  x0 ), якщо вона визначена в деякому околі то
lim y  0 (3.12)
x 0

(3. 11) можна переписати у вигляді (3. 12)

lim ( f ( x 0  x )  f ( x 0 ))  0 (3.13)
x 0

Умову неперервності (3. 12) можна записати так

lim f ( x 0  x )  f ( x 0 ) (3.14)
x 0

Позначимо x  x 0  x. Тоді, коли x  0, то x  x0, тобто

x 0  lim x  lim x .
x 0 x  x0

Таким чином, (3.14) можна переписати у вигляді

153
 lim f ( x )  f  lim  (3.15)
x  x0  xx 
0

Отже, якщо функція f(x) неперервна при x  x 0 , позначення lim і f можна

міняти місцями.

Рис. 3.7 – Неперервність функції

Геометрично неперервність функції в даній точці означає, що різниця
ординат графіку функції y  f (x) в точках x 0  x і x 0 y буде за абсолютною

величиною довільно малою, якщо тільки x буде достатньо малим (рис. 3.7).

Приклад. Довести, що функції y  x 3 , y  sin x неперервні в довільній

точці x 0 .
Доведення. Для доведення треба показати, що lim y  0.
x 0

3 3 2
lim y  lim (( x 0  x )) 3  x 0 )  lim ( x 0  3x 0 x  3x 0 ( x ) 2  ( x ) 3 ) 
x 0  x 0 x 0

2
 lim ( x  (3x 0  3x 0  x  ( x ) 2 ))  0
x 0

Отже, y  x 3 неперервна в точці x 0 .

 x  x  x 0 x  x  x 0 
lim y  lim (sin( x 0  x )  sin x 0 )  lim  2 sin 0 cos 0 
x 0 x  0 x  0
 2 2 
x  x 
2 lim sin  lim cos x 0    2  0  cos x 0  0.
x 0 2 x 0  2 
Таким чином, y  sin x неперервна в точці x 0 .
Розглядаючи кожну основну елементарну функцію, можна довести, що
кожна основна елементарна функція неперервна в кожній точці, де вона
визначена.

154
 Теорема 21. Якщо функції f 1 (x ) і f 2 ( x ) неперервні в точці x 0 , то функція
( x )  f 1 ( x )  f 2 ( x ) теж неперервна в точці x 0 .
Доведення. Розглянемо lim ( x ) :
x 0

lim ( x )  lim ( f 1 ( x )  f 2 ( x ))  за теоремою 8 =

x 0 x0

 lim f1 ( x )  lim f 2 ( x )  за умовою теореми f 1 (x ) й f 2 ( x ) неперервні в

x  x0 x  x0

точці x 0  f 1 ( x 0 )  f 2 ( x 0 )  ( x 0 ) .
Таким чином, (x ) неперервна в точці x 0 .
Теорема має місце для любого скінченого числа доданків.
Теорема 22. Добуток двох неперервних функцій в точці x 0 є функція
неперервна в точці x 0 .
Доведення. Нехай ( x )  f 1 ( x )  f 2 ( x ), де f 1 ( x ), f 2 ( x ) – неперервні функції
в точці x  x 0 .

Розглянемо приріст функції (x) в точці x = x0

  ( x 0  x )  ( x 0 )  f 1 ( x 0  x )  f 2 ( x 0  x )  f 1 ( x 0 )  f 2 ( x 0 ) 

f 1  f 1 ( x 0  x )  f 1 ( x 0 )  f 1 ( x 0  x )  f 1 ( x 0 )  f 1 ; 
 
f 2  f 2 ( x 0  x )  f 2 ( x 0 )  f 2 ( x 0  x )  f 2 ( x 0 )  f 2 
  f 1 ( x 0 )  f 1  f 2 ( x 0 )  f 2   f 1 ( x 0 )  f 2 ( x 0 ) 
 f 1 ( x 0 ) f 2 ( x 0 )  f 2 ( x 0 )  f 1  f 1 ( x 0 )  f 2  f 1  f 2  f 1 ( x 0 ) f 2 ( x 0 ) 
 f 2 ( x 0 ) f 1  f 1 ( x 0 ) f 2  f 1  f 2
Тоді lim   lim  f 2 ( x 0 )f 1  f 1 ( x 0 )f 2  f 1  f 2  
x 0 x 0

 f 2 ( x 0 ) lim f 1  f 1 ( x 0 ) lim f 2  lim f 1  lim f 2  0

x 0 x 0 x 0 x 0

Отже,(x) – неперервна в точціx = x0.

Теорема має місце для любого скінченого числа співмножників.
Теорема 23. Частка двох неперервних функцій в точці x0 є функція
неперервна в точціx0, якщо знаменник в точці x0 не дорівнює нулю.

155
 f1 ( x )
Доведення. Нехай ( x )  ; функції f1(x) і f2(x) неперервні в точці x0,
f 2 ( x)
f2(x)  0 Розглянемо приріст функції (x) в точці x0
f 1 x 0  x  f1 x 0 
  x 0  x   ( x 0 )   
f 2  x 0  x  f 2  x 0 
f1 x 0  x   f 2 ( x0 )  f1 ( x0 )  f 2 ( x 0  x )
 
f 2 ( x 0  x )  f 2 ( x 0 )

f 1  f 1 ( x 0  x )  f 1 ( x 0 )  f 1 ( x 0  x )  f 1 ( x 0 )  f 1 ; 
 =
 f 2  f 2 ( x 0  x )  f 2 ( x 0 )  f 2 ( x 0  x )  f 2 ( x 0 )  f 2 
( f1 ( x 0 )  f1 ) f 2 ( x 0 )  f1 ( x 0 )( f 2 ( x 0 )  f 2)
 
f 2 ( x0  x )  f 2 ( x 0 )
f1 ( x 0 )  f 2 ( x0 )  f1  f 2 ( x0 )  f1 ( x0 ) f 2 ( x 0 )  f1 ( x 0 )  f 2
 
f 2 ( x 0  x )  f 2 ( x 0 )
f 1  f 2 ( x 0 )  f 1 ( x 0 )  f 2
 .
f 2 ( x 0  x )  f 2 ( x 0 )
Тоді
f1  f 2 ( x 0 )  f1 ( x 0 )  f 2
lim   lim 
x 0 x 0 f 2 ( x 0  x )  f 2 ( x 0 )
lim f 1  lim f 2 ( x 0 )  lim f 1 ( x 0 )  lim f 2 
x 0 x 0 x 0 x  0
   так як f1 ( x ) і f 2 ( x) неперервні в
lim f 2 ( x 0  x )  lim f 2 ( x 0 ) 
x  0 x 0


точці x 0 , то lim f 1  0, lim f 2  0 
x 0 x  0

0  f 2 ( x0 )  f1 ( x0 )  0 0
  2  0.
f 2 ( x0 )  f 2 ( x0 ) f 2 ( x0 )
Таким чином, за означенням неперервної функції (x ) неперервна в точці
f1 ( x )
x 0 , тобто неперервна в точці x 0 .
f 2 ( x)

156
 Теорема 24. Якщо функція u  (x ) неперервна в точці x  x 0 і функція
y  f (u ) неперервна в точці u  u0 , причому u 0  ( x ) , то складна функція
y  f (( x)) неперервна в точці x  x 0 .

Доведення. Покажемо, що lim f (( x ))  f lim ( x )
x 0 x 0

lim f (( x ))  u  ( x ) за умовою теореми   xlim f (u)   u= (x) неперервна
x 0 x0

в точці x = x0 , тому u  ( x 0 ) при x  x 0 ; ( x 0 )  u 0 =

 lim f (u ) =
uu0
 f(u) за умовою теореми неперервна в точці u = u0 =
= f (u 0 )  u 0  ( x 0 )   f ( ( x 0 ))  (x ) неперервна в точці x  x 0 =

 f  lim ( x ) .
 x x0 
Таким чином, за означенням неперервної функції f (( x)) неперервна в
точці x  x0 .
А це означає, що неперервна функція від неперервної функції є функція
неперервна.
Використовуючи теореми 21, 22, 23 можна довести, що люба елементарна
функція неперервна в кожній точці, де вона визначена.
Означення. Якщо функція f (x) неперервна в кожній точці інтервалу
( a, b), де a  b, то функція f (x) називається неперервною на інтервалі ( a, b) .
Означення. Якщо функція f (x) визначена при x  a і lim f ( x )  f (a ) , то
xa 0

функція f (x) називається неперервною справа в точці x  a .

Означення. Якщо функція f (x) визначена при x  b і lim f (x)  f (b) , то

xb0

функція f (x) називається неперервною зліва в точці x  b .

Означення. Якщо функція f (x) неперервна на інтервалі ( a, b) ,
неперервна справа в точці x  а , неперервна зліва в точці x  b , то функція
f (x) називається неперервною на відрізку a, b.
Означення. Якщо в якій-небудь точці x  x для функції y  f (x) не
виконується хоча б одна з умов неперервності, тобто якщо 1) при x  x

157
функція невизначена; 2) при x  x функція f (x) визначена, але не існує
lim f ( x ); 3) при x  x функція f (x) визначена, існує lim f ( x ) , але
x  x x  x

lim f ( x )  f ( x ) , то при x  x функція f (x) називається розривною, а точка

x  x

x  x називається точкою розриву функції f (x) .

3. 10. В л а с т ив о с ті не пе ре рв н и х ф у н к ці й на
за м к не н ом у п р ом і ж к у
Властивість 1. Якщо функція f (x) неперервна на відрізку a, b, де
a  b , то на цьому відрізку знайдеться хоча б одна точка x  x , що значення
функції f (x) в цій точці буде не більше, ніж значення f (x) в інших точках
відрізку a, b, тобто f ( x )  f ( x ), x  a , b , і знайдеться хоча б одна точка
x  x , що значення f (x) в цій точці буде не менше, ніж значення f (x) в інших
точках відрізку a, b, тобто f ( x )  f ( x ), x  a , b .
Означення. Значення f (x ) називається найменшим значенням функції
f (x) на відрізку a, b і позначається m, значення f (x ) називається найбільшим
значенням функції f (x) на відрізку a, b і позначається М.
Тоді властивість 1 можна сформулювати так:
Функція f (x) , неперервна на відрізку a, b, досягає на цьому відрізку
своїх найменшого та найбільшого значень.
Висновок із властивості 1. Якщо функція f (x) неперервна на відрізку
a, b, то вона на цьому відрізку обмежена.
Властивість 2. Якщо функція f(x) неперервна на відрізку [a, b] і на його
кінцях одержує значення різних знаків, тобто f (a )  f (b)  0 , то всередині
відрізку знайдеться хоча б одна точка x = x0 (a<x0<b), що значення функції в
цій точці дорівнює нулю, тобто f(x0) = 0.

158
 Геометрично це означає, що графік функції y = f(x) перетинає вісь Ох,
якщо точки графіка функції y = f(x) лежать з різних сторін вісі Ох (рис. 3.8).
Рис. 3.8. – Нулі функції

На рис. 3.8 таких точок три:x01, x02, x03.

Властивість 3. Якщо функція f(x) неперервна на відрізку [a, b] і m, M –
найменше і найбільше значення функції f(x) відповідно, то для будь-якого
числа , яке задовольняє нерівностям
m M ,

на відрізку [a, b] знайдеться хоча б одна точкаx = x*, щоf(x*) = .

Рис. 1.9.- Найбільше і найменше значення функції на відрізку

159
 На рис. 1.9 таких точок три:x*1, x*2, x*3.

Р о з ді л 5 . Д И Ф Е Р Е Н Ц І А Л Ь Н Е Ч И С ЛЕ Н Н Я Ф У Н К Ц І Ї
О Д Н І ЄЇ З М І Н Н О Ї

1 . 1 . О зн а ч е н н я п о х і д н о ї . Г е ом е т р ич н и й т а м е х а н і ч н и й
зм і с т п о х і д н о ї .
Нехай на деякому проміжку a, b  задано функцію y = b (x). Візьмемо

будь-яку точку x є (a, b) і надамо х довільного приросту х такого, щоб точка

х+х також належала проміжку (а; b). Знайдемо пристрій функції: у = f (x +
х) – f (x).
Означення: П о х і д н о ю функції у = f (x) в точці х називається границя
відношення приросту функції у в цій точці до приросту аргументу х, коли
приріст аргументу прямує до нуля будь-яким чином.
Похідна функції у = f (x) в точці х позначається одним із таких символів:
df dy
f ( x ); y ; ; ; y x .Таким чином, за означенням
dx dx
y f ( x  x )  f ( x )
f x  lim  lim (1.1)
 x  0 x x 0 x
Для кожного значення х похідна f (x ) повне значення, тобто похідна є
також функцією, залежно від х.
y
Якщо границя lim в деякій точці х не існує, то не існує в цій точці і
x 0 x

похідна f (x ) .
Значення похідної функції y = f (x) в точці х = х0 позначається одним із
таких символів:
df ( x 0 ) dy
f ( x 0 ); f ( x ) x  x ; ; y  x  x ; y ( x 0 ); ; y x x  x0
.
0
dx 0
dx x  x0

160
 Операція знаходження похідної від функції f(x) називається
диференціюванням цієї функції.
1
Приклад: Знайти похідну функції y  . Ця функція існує для всіх
2x  1
1
дійсних х, крім x   . За означенням похідної
2
1 1

y f ( x  x )  f ( x ) 2( x  x )  1 2 x  1
y   lim  lim  lim 
x 0 x x 0 x x 0 x
( 2 x  1)  (2  ( x  x )  1) 2 x  1  2 x  2 x  1
 lim  lim 
x 0 x  ( 2  ( x  x )  1)  ( 2 x  1) x 0 x  ( 2  ( x  x )  1)  ( 2 x  1)

 2 x 2
 lim  lim 
x 0 x  ( 2  ( x  x )  1)  ( 2 x  1) x 0 ( 2  ( x  x )  1)  ( 2 x  1)

2 2
 
(2  ( x  0)  1)  (2 x  1) (2 x  1) 2
Таким чином,

 1  2 1 1
y     2
для всіх х є ( ;  )  (  ; )
 2 x  1  ( 2 x  1) 2 2
Розглянемо задачу про дотичну до кривої:
Спочатку дамо загальне означення дотичної до кривої в заданій точці.
Розглянемо криву L і на ній точки М та М1. Пряму ММ1, що проходить

Рис. 1.1. – Геометричнийзміст похідної

161
через ці точки, називають січною. Нехай точка М1, рухаючись вздовж кривої,
наближається до точки М. Тоді січна ММ1 повертатиметься навколо точки М,
а довжина відрізка ММ1, прямуватиме до нуля.
Якщо при цьому і величина кута ВМА прямує до нуля, то пряму МВ
називають граничним положенням січної ММ1.
Пряму МВ, яка є граничним положенням січної ММ1, називають
дотичною до кривої L в точці М.
Існування дотичної не залежить від того, з якого боку точка М1
наближається до точки М, у будь-якому випадку січна ММ1 має наближатись
до однієї і тієї самої прямої МВ. Якщо ж січна ММ1 наближається до різних
прямих або не наближається ні до якої прямої, то вважають, що в точці М
дотичної не існує.
Розглянемо криву, задану в прямокутній системі координат
рівнянням y = f (x). Нехай ця крива має в точці М (х, у) не вертикальну дотичну.
Знайдемо кутовий коефіцієнт цієї дотичної. Надамо аргументу х приросту х,
тоді новому значенню аргументу х + х відповідатимуть значення функції у +
у = f (x+х) і точка М1 (х+х: у+у) на кривій. Проведемо січну ММ1 і
позначимо через  кут, утворений цією січною з дотичним напрямом осі Ох.
тоді кутовий коефіцієнт січної ММ1 дорівнює:
M 1C y f ( x  x )  f ( x )
tg    .
MC x x
Якщо тепер х0, то точка М1 прямує до точки М вздовж кривої
у = f (х). А січна ММ1, повертаючись навколо точки М, переходить в дотичну
МВ з кутовим коефіцієнтом tg , якщо при х0 кут  прямує до де-якої
границі . Отже
y f ( x  x )  f ( x )
tg  lim tg  lim  lim  f ( x ),
x 0 x 0 x x 0 x
тобто значення похідної f (x ) при заданому значенні аргументу х дорівнює
тангенсу кута , утвореного дотичною до графіка функції
y = f (x) у точці М (х, у) з додатним напрямом осі Ох:

162
 f ( x )  tg .
Таким чином, зміст похідної полягає в тому, що кутовий коефіцієнт
дотичної до кривої у = f (x) в точці М0 (х0, у0) або тангенс кута , що утворює
дотична до кривої в даній точці з додатним напрямом осі Ох, – це похідна
f (x ) в цій точці:
k  tg  f ( x0 )
Оскільки дотична проходить через точку М0 (х0, у0) в напрямі, що
визначається кутом , то рівняння дотичної до кривої y = f (x) в точці
М0 (х0, у0) має вигляд
y  y 0  f ( x0 )( x  x0 )
Якщо функція в точці М0 (х0, у0) має нескінченну похідну, то дотична в
цій точці паралельна осі Оу, а її рівняння таке: х = х0.
Н о р м а л ь до кривої – це пряма, що проходить через точку дотику,
перпендикулярно до дотичної. Рівняння нормалі до кривої y = f (x) в точці
М0 (х0, у0) має вигляд
1
y  y0  ( x  x0 )
f ( x 0 )
За допомогою рівнянь дотичної та нормалі можна знайти довжину
відрізка дотичної М0В; довжину відрізка ВС, який називається піддотичною;
довжину відрізка нормалі М0А та піднормалі СА.
Тепер розглянемо задачу про швидкість прямолінійного руху. Нехай
матеріальна точка рухається нерівномірно вздовж деякої прямої і за час t
проходить відстань S, що дорівнює відрізку ОМ. Різним моментам часу t
відповідатимуть різні положення точки М, тобто відстань S рухомої точки М є
деякою функцією часу t: S = S (t) Треба знайти швидкість руху точки М.
Нехай з моменту t пройшов деякий час t (t> 0). За час t рухома точка
перейде в положення М1 і пройде шлях, який позначимо через S (відрізок
ММ1 на рис. 3) Отже, за час t +t матеріальна точка пройде шлях S(t)+ S = S(t
+ t), тому

163
 S  S (t  t )  S (t ).
Відношення приросту шляху S до приросту часу t називають
середньою швидкістю Vc за проміжок часу t:
S S (t  t )  S (t )
Vc   .
t t
Середня швидкість не може у всіх випадках точно відобразити швидкість
руху точки М в момент t. Найбільш точно швидкість руху точки М в момент t
відображає границя, до якої прямує середня швидкість Vc при t0. Цю
границю називають швидкістю руху точки в даний момент часу t (або миттєвою
швидкістю) і позначають:
S S (t  t )  S (t )
Vc  lim Vc  lim  lim .
t 0 t 0 t t 0 t
Таким чином, швидкістю руху в даний момент часу t називається границя
відношення приросту шляху S до приросту часу t, якщо приріст часу t
прямує до нуля.
Тобто швидкість в даний момент часу – це похідна від пройденого шляху
S (t) за часом t: V  S (t ) .
Взагалі, якщо функція y = f (x) описує деякий процес, то похідна
y   f (x ) є швидкістю зміни цього процесу.
Тепер визначимо односторонні похідні. Нехай функція y=f (x) визначена в
околі точки х.
y f ( x  x )  f ( x )
Означення. Якщо існує границя lim  lim , то вона
x 0 x x 0  x
x 0 x  0

називається правою похідною від f (x) в точці х і позначається:

y f ( x  x )  f ( x )
f   lim  lim .
x 0 x x  0  x
x  0 x 0

Аналогічно визначається ліва похідна:

y f ( x  x )  f ( x )
f   lim  lim .
x 0 x x 0 x
x 0 x  0

164
 Якщо функція f (x) задана на відрізку [a, b], то під похідною в точці а
розуміють праву похідну, а в точці b – ліву похідну.

1 . 2 . Д и ф е ре н ці й о в а н і с т ь ф у н к ці ї .
Означення. Функція y=f (x) називається диференційованою при x=x0 якщо
функція f(x) має похідну в точці x=x0, тобто, якщо існує
y f ( x 0  x )  f ( x 0 )
lim  lim  f ( x0 ) . (1.2)
x 0 x x 0 x
Означення. Функцію y = f (x) називається диференційованою на відрізку
[a, b] (інтервалі (а, b), якщо вона диференційована в кожній точці цього відрізку
(інтервалу).
Теорема. Якщо, функція y=f (x) диференційована в точці x0, то вона в цій
точці неперервна.
Доведення. Справді, якщо функція y=f (x) диференційована в точці x0, то
y y
існує lim  f ( x0 ) . Звідсіля маємо  f ( x0 )   , де 0 при х0. Тоді
x 0 x x
y  ( f ( x 0 )  )  x 0 при х0, а це означає, що функція y=f (x) в точці x0
неперервна.
Із цієї теореми витікає, що в точках розриву функція не має похідної.
Обернене твердження неправильне, тобто існують неперервні функції, які
в деяких точках не є диференційованими.
Приклад. Функція y  x в точці х=0 неперервна, але не диференційована.

Дійсно,
y f (0  x )  f (0) 0  x  0 x x
lim  lim  lim  lim  lim 1
x 0 x x 0  x x 0  x x 0 x x 0 x
x  0 x  0 x  0 x  0 x 0

(права похідна)
y f (0  x )  f (0) 0  x  0 x  x
lim  lim  lim  lim  lim  1
x 0 x x 0 x x 0 x x 0 x x 0 x
x  0 x 0 x 0 x 0 x 0

(ліва похідна)

165
 Тобто потрібна нам границя залежить від знаку х, а це означає, що не існує границя
y
lim , коли х прямує до нуля будь-яким чином і не існує похідна при х = 0.
x 0 x

Неперервність цієї функції в точці х = 0 витікає із того, що

y  x при х > 0 і y   x при х < 0,
а значить, в обох випадках у0 при х0.
Коли неперервна функція f (x) має ліву і праву похідні в точці х і вони
рівні, то похідна f (х) існує і f  ( x )  f  ( x )  f ( x ) . А якщо f  ( x )  f  ( x ) , то
похідна в точці х не існує.

1 . 3 . П р а вил а д и ф е ре н ці ю ва н ня ф у н кц і й.
Теорема 1 . Якщо у = С, де С – стале число, то y   C   0 .
Доведення. Для довільних х є R і х 0 маємо f (x) =C, f (x + x) = C і
y f ( x  x )  f ( x ) C C 0
y   C   lim  lim  lim  lim  lim 0  0 .
x 0 x x  0 x x 0 x x 0 x x 0

Теорема 2. Якщо у = х, то y   x   1 .
Доведення. Так як F (x) = x, f (x +х) =x + x, то
y f ( x  x )  f ( x ) x  x  x x
y   x   lim  lim  lim  lim  lim 1  1 .
 x  0 x x 0 x x 0 x x 0 x x 0

Теорема 3. Якщо функції U=U(х) та V=V(x) диференційовані в точці х, то

функція U + V також диференційована в цій точці і справедлива формула:
(U  V )  U   V 
Доведення. Нехай y=U(x)+V(x), тобто f(x)=U(x)+V(x), тоді
f (x +х) = U (x +х) + V(x +х) і

166
 y f ( x  x)  f ( x)
U ( x)  V ( x)  lim  lim 
x
x0 x0 x
U ( x  x)  V ( x  x)  U ( x)  V ( x)
 lim 
x0 x
(U ( x  x)  U ( x))  (V ( x  x)  V ( x))
 lim 
x0 x
U ( x  x)  U ( x) V ( x  x)  V ( x)
 lim  lim  U ( x)  V ( x)
x0 x x0 x
Теорема 4. Якщо функції U=U(х) та V=V(x) диференційовані в точці
х, то функція U (х)V(х) також диференційована в цій точці і справедлива
формула:

Доведення. Нехай y=U(x)V(x), тобто f(x)=U(x)V(x), тоді f (x +х) =

=U(x+х)V (x +х) і
y f ( x  x)  f ( x) U ( x  x) V ( x  x)  U ( x) V ( x)
U V   lim  lim  lim 
x0 x x0 x x0 x
U ( x  x) V ( x  x)  U ( x) V ( x  x)  U ( x) V ( x  x)  U ( x) V ( x)
 lim 
x0 x
(U ( x  x)  U ( x)) V ( x  x) U ( x)  (V ( x  x)  V ( x))
 lim  lim 
x0 x x0 x
U ( x  x)  U ( x) V ( x  x)  V ( x)
 lim  lim V ( x  x)  lim U ( x)  lim 
x0 x x0 x0 x0 x
 U ( x) V ( x)  U ( x) V ( x)

Теорема 5. Сталий множник можна виносить за знак похідної, тобто

(C  U )   C  U 
Доведення.
(C  U )  (з теор. 4) (С ) U  C  (U )  (з теор. 1) 0  U  C  (U )  C (U ) .
Теорема 6. Якщо функції U=U(х) та V=V(x) диференційовані в точці
U ( x)
х, то функція (V(x)  0)також диференційована в цій точці і справедлива
V ( x)
формула:

167
 
 U  U  V  U  V 
   .
V  V2
U( x ) U ( x)
Доведення. Нехай y  , тобто f ( x )  , (V(x)0).
V( x ) V ( x)
U ( x  x )
Тоді f ( x  x )  і
V ( x  x )

 U ( x)  y f ( x  x )  f ( x )
   lim  lim 
 V ( x )  x0 x x 0 x
U ( x  x ) U ( x )

V ( x  x ) V ( x ) U ( x  x )  V ( x )  U ( x ) V ( x  x )
 lim  lim 
x 0 x x  0 x  V ( x  x )  V ( x )
U ( x  x )  V ( x )  U ( x )  V ( x )  U ( x )  V ( x  x )  U ( x )  V ( x )
 lim 
x 0 x V ( x  x )  V ( x )
(U ( x  x )  U ( x ))  V ( x )  U ( x )  (V ( x  x )  V ( x ))
 lim 
x 0 x V ( x  x ) V ( x )
U ( x  x )  U ( x ) V ( x  x )  V ( x )
lim  lim V ( x )  lim U ( x )  lim

x 0 x x 0 x  0 x 0 x 
lim (V ( x  x ) V ( x ))
x 0

U ( x ) V ( x )  U ( x )  V ( x ) U ( x )  V ( x )  U ( x ) V ( x )
 
V ( x ) V ( x ) V 2 ( x)
(V(x)0).
Теорема 7. (Похідна складеної функції). Якщо функція U =  (x) має
похідну Ux в точці х, а функція y = f(U) має похідну yU у відповідній точці U,
то складена функція y = f ( (x)) має похідну yх в точці х і справедлива
формула yх= yU Ux .
Доведення. За умовою функція y = f(U) диференційована в точці U, тобто
y y
існує границя lim  yU , тому маємо  yU   , де   0 при U  0 ,
U 0 U U
Функція U=(x) також за умовою має похідну Uх в точці х, тому існує границя

168
 U
lim  U x і U  U x  x    x , де  0 при х0. Підставивши значення
U  0 x

U в вираз для у, дістанемо

y  yU  (U x  x    x )    (U x  x    x ) або
y  yU  U x  x  yU    x    U x  x      x
Тоді
y
y x  lim  lim ( yU  U x  yU      U x    )  yU  U x  yU  lim  
 x  0 x x  0 x  0

U x  lim   lim   lim   yU  U x

x  0 x  0 x  0

так як   0 при x  0 , і U  0 , при x  0 , а значить   0 при x  0 .

Теорему доведено.

1 . 4 . Д иф е ре н ці ю ва н н я т р и г о н ом е т р ич н и х ф у н к ці й.
Теорема: Похідні тригонометричних функцій знаходять за формулами:
(sin x )  cos x
(cos x )   sin x
1 
(tgx )  , x  n , n  Z
cos 2 x 2
1
( ctgx )   2 , x  k , k  Z .
sin x
Доведення. За означенням похідної в точці х маємо:
x x
2 sin cos( x  )
sin( x  x )  sin x 2 2 
(sin x )  lim  lim
x  0 x x 0 x
x
sin
 lim 2  lim cos( x  x )  1  cos x  cos x;
x 0 x  x  0 2
2

169
 x x
 sin( x  ) sin
cos( x  x )  cos x 2 2 
(cos x )  lim  lim
x 0 x x 0 x
x
sin
  lim 2  lim sin( x  x )  1  sin x   sin x;
x 0 x x0 2
2
Використовуючи теорему із пункту 1.3,
маємо:

 sin x  (sin x )   cos x  sin x  (cos x )  cos x  cos x  sin x  (  sin x )
(tgx )      
 cos x  cos 2 x cos 2 x
cos 2 x  sin 2 x 1 
 2
 2
, x   n , n  Z ;
cos x cos x 2

 cos x  (cos x )   sin x  cos x  (sin x )  sin x  sin x  cos x  cos x )
( ctgx )      
 sin x  sin 2 x sin 2 x
(  sin 2 x  cos 2 x ) 1
   , x  k , k  Z ;
sin 2 x sin 2 x

1 . 5 . П о х і д на л о га р и ф м і ч н о ї ф у н к ці ї
y  log a x ( a  0, a  1) та y  ln x .

Теорема: Справедливі формули:

log a x   1 log a e або log a x   1

,
x x ln a
x  0, a  0, a  1;

ln x   1 , x  0.
x
Доведення. Розглянемо спочатку функцію y  log a x ,
x  0, a  0, a  1. За означенням:

( x  x )
log a
log a ( x  x )  log a x
log a x   lim  lim x 
x 0 x x 0 x

170
  1 x  1 x x 
 lim   log a (1  )   lim    log a (1  )  
x 0 x x  x0 x x x 
x x
1  x  1   x 
 lim   log a (1  )   lim  lim  log a (1  ) x  
 x 
x 0 x x x 0 x x 0 x
   
x
1    x  1
 log a  lim  log a (1  ) x    log a e.

x  x0 x 
   x
1  1
Отже, (log x )  log a e або log a x   ,
x x ln a
x  0, a  0, a 1 .
Зокрема, якщо a = e, то log e e  1 (при цьому позначають log e x  ln x ) і
1
(ln x )   , x  0.
x
Тепер розглянемо функцію y  ln x , x  0.

Нехай спочатку х>0, тоді x  x, ln x  ln x і

ln x   (ln x)   1 для х> 0.

x
А тепер нехай x<0, тоді x   x і ln x  ln(  x ) (зауважимо, що –x>0
для x<0).
Функцію y  ln x  ln(  x ) будемо розглядати, як складену функцію, для
якої y  ln U , де U   x . Тоді за теоремою 7(§3) маємо:
1 1 1 1
y x  yU U x  U x   (  x )x   ( 1)  , тобто
U x x x

ln x   ln(  x )   1 і для х < 0.

x
Для х = 0 функція y  ln x не визначена.

 1
Отже, ln x   , x  0.
x

1 . 6 . Д иф е ре н ці ю ва н н я с те пе не в о ї , п о к а з ни к о в о ї та с те пе не в о -
п о к а з н и к о в о ї ф у н к ц і й.

171
 Розглянемо степеневу функцію y  x  де  R . Нехай

спочатку х> 0, тоді x  0 . Прологарифмуємо рівність y  x  за

основою е:
ln y  ln x 
y  ln x
Тепер знайдемо похідні по х від обох частин рівності:
(ln y ) x  (  ln x ) x ,
зліва застосовуємо правило диференціювання складеної функції:
1 y
(ln y )x  (ln y )y  y x   y x  , маємо:
y y
y 1 y x
   y     y    ,
y x x x

y    x 1 , тобто ( x  )   x 1 , якщо x  0 .

Нехай тепер x< 0, тоді якщо x  існує, то введемо заміну х = –t, при цьому
t  0 . Маємо
y  x   ( t )   ( 1)   t 
(для тих , для яких існує ( 1)  ).
Тоді
y x  ( x  )x  (( 1)   t  )x  ( 1)   (t  )x  ( 1)   (t  )t  t x  ( 1)    t 1  t x 
 ( 1)     (  x ) 1  ( x ) x  ( 1)     ( 1) 1  x 1  ( 1)  ( 1) 11    x 1 
 ( 1) 2    x 1  1   x 1   x 1 .

І для x  0 маємо ( x  )   x 1 .

Якщо x  0 і  – таке дійсне число, що x  існує, то x   0 і
( x  )   (0)  0 .
Отже, ( x  )   x 1 для всіх тих дійсних , для яких існує x  .

Розглянемо тепер показникову функцію y  ax, де a  0, a  1 .

Прологарифмуємо рівність y  a x :

172
 ln y  ln a x ,
ln y  x ln a,
знайдемо похідні по х від обох частин рівності:
(ln y ) x  ( x ln a )x ,
y
 x   ln a,
y
y
 1  ln a ,
y
y   y ln a ,
y   a x ln a .

Отже, ( a x )  a x ln a , a  0, a  1.
Якщо а = е, то ln a  ln e  1 і
(e x )  e x .
Тепер знайдемо похідну степенево-показникової функції y  (u( x)) v ( x ) .
Прологарифмуємо цю рівність:
ln y  ln(u( x )) v ( x ) ,
ln y  v ( x )  ln(u( x )),
знайдемо похідні по х:
(ln y )x  (v ( x )  ln u ( x ))x ,
y u ( x )
 v ( x )  ln u ( x )  v ( x )  ,
y u( x )
 u ( x ) 
y    v ( x )  ln u ( x )  v ( x )    y,
 u ( x ) 
u ( x )
y   v ( x )  ln u ( x )  (u ( x )) v ( x )  v ( x )   (u ( x )) v ( x ) ,
u( x )
y   (u ( x )) v ( x )  v ( x )  ln u ( x )   v ( x )  u ( x )  (u ( x )) v ( x )1 .
2
Приклад 1. Знайти похідну функції y  (sin x ) x .
Із умови маємо

173
 2
ln y  ln(sin) x ,
ln y  x 2  ln(sin x ),
(ln y )x  ( x 2  ln(sin x )) x ,
y 1
 2 x  ln sin x  x 2   cos x,
y sin x
y   ( 2 x  ln sin x  x 2  ctgx )  y ,
2
y   ( 2 x  ln sin x  x 2  ctgx )  (sin) x .

( x  3) 2  3 x  1
Приклад 2. Знайти похідну функції y  .
( x  8) 5  e x
Маємо
1
ln y  2 ln( x  3)  ln( x  1)  5 ln( x  8)  x,
3 ( x  3) 2  3 x  1
ln y  ln ,
y 2 1 5 ( x  8) 5
 e x
    1,
y x  3 3( x  1) x  8

 2 1 5 
y      1  y ,
 x  3 3( x  1) x  8 
 2 1 5  ( x  3) 2  3 x  1
y      1  5 x
.
 x  3 3( x  1) x  8  ( x  8)  e
Операція, яку ми застосували в цьому параграфі називається
логарифмічним диференціюванням.
1 . 7 Д иф е ре н ці ю ва н н я о б е р не н и х ф у н к ці й.
Теорема. Якщо для функції x  x( y ) існує обернена функція y  y (x)
(тобто обидві функції строго монотонні на деяких інтервалах) і функція
x  x( y ) має відмінну від нуля похідну x y в точці у, то у відповідній точці х

функція y  y (x) має похідну yx , причому

1
y x  .
x y

Доведення. Для функції x  x( y ) візьмемо приріст y такий, що y  0 ,

але y  0 , тоді x  0 , тому що x  x( y ) - строго монотонна функція.
Розглянемо рівність

174
 y 1
 .
x  y 
 
 x 
Із того, що y  0 витікає, що x  0 , бо функція x  x( y ) неперервна в
точці у, так як за умовою має похідну в цій точці.
Тоді
lim1
y 1 y y0 1
lim  lim  lim   yx  .
y 0 x y 0  y  y0 x y xy
  lim
y0 x
 x 
Теорему доведено.

Тепер розглянемо функцію y  arcsin x ( x  1, y  ) . Це обернена
2
функція для функції x  sin y . За теоремою маємо
1 1 1 1
(arcsin x )x  y x     ,
(sin y ) y cos y 2
1  sin y 1 x 2


тому що cos y  0 для y  .
2
Отримано формулу
1
(arcsin x )  для x  1.
1 x2
Тепер розглянемо функцію y  arccos x ( x  1, 0  y   ) - обернену

функцію для функції x  cos y .

За теоремою
1 1 1 1 1 1
(arccos x )x  y x       ,
x y (cos y ) y  sin y sin y 1  cos 2 y 1 x2
так як sin y  0 для 0  y  .
Доведено ще одну рівність:
1
(arccos x )   для x  1.
1 x2

175
  
Функція y  arctgx (   x  ,   y  ) - обернена функція
2 2
для функції x  tgy . Тоді
1 1 1 1 1
( arctgx ) x  y x     cos 2 y   .
x y (tgy )y 1 1  tg 2 y 1  x 2
cos 2 y
1
Таким чином, ( arctgx )  .
1 x2
Функція y  arctgx (   x  , 0  y   ) - обернена функція для
функції x  ctgy .
1 1 1 1 1
( arcctg ) x  y x      sin 2 y   2
 2
.
x y (ctgy )y 1 1  ctg y 1  x
 2
sin y
1
Ми довели, що ( arcctgx )   .
1 x2

1 . 8 Д иф е ре н ці ю ва н н я г і пе р б ол і ч н и х ф у н к ц і й.
Означення. Гіперболічними синусом sh x , косинусом ch x , тангенсом
th x і котангенсом cth x називаються функції, які визначаються за такими
формулами:
5
5
3

1
ex  ex sinh( x)
sh x  5 3 11 1 3 5
2
3

5 5

5 x 5

176
 5
5
4

3
x x cosh( x)
e e 2
ch x 
2 1

0
5 3 1 1 3 5
5 x 5

2
2
1.2
sh x e x  e  x
th x   0.4
ch x e x  e  x tanh( x)
5 3 1 1 3 5
0.4

1.2

2 2

5 x 5

5
5

ch x e x  e  x 3

cth x   x0 1
sh x e x  e  x coth( x)
5 3 1 1 3 5
1

5 5

5 x 5

Функції y  sh x, y  ch x , y  th x визначені для всіх дійсних х, а функція

y  cth x для всіх дійсних х, крім х = 0.
Гіперболічні функції зв’язані такими співвідношеннями:
1) ch 2 x  sh 2 x  1 ;
2) sh (a  b)  sh a  ch b  ch a  sh b ;
3) sh (a  b)  sh a  ch b  ch a  sh b ;
4) ch (a  b)  ch a  ch b  sh a  sh b ;
5) ch (a  b)  ch a  ch b  sh a  sh b ;
6) sh 2 x  2 sh x  ch x ;

7) ch 2 x  ch 2 x  sh 2 x ;
th a  th b
8) th(a  b)  ;
1  th a  th b
177
 th a  th b
9) th(a  b)  ;
1  th a  th b
1  cth a  cth b
10) cth ( a  b)  ;
cth a  cth b
1  cth a  cth b
11) cth ( a  b)  ;
cth a  cth b
1
12) 1  th 2 x  ;
ch 2 x
1
13) 1  cth 2 x   .
sh 2 x
Теорема. Похідні гіперболічних функцій визначаються за формулами
( sh x )   ch x ;
( ch x )   sh x ;
1
(th x )   ;
ch 2 x
1
( cth x )    , x  0.
sh 2 x
Доведення.

 e x  ex  (e x )  (e  x ) e x  e  x  ( 1) e x  e  x
( sh x )        ch x .
 2  2 2 2

 e x  ex  ( e x )  (e  x )  e x  e  x  ( 1) e x  e  x
( sh x )        sh x .
 2  2 2 2

 sh x  ( sh x )  ch x  sh x  ( ch x )  ch 2 x  sh 2 x 1
(th x )      2
 2
 2 .
 ch x  ch x ch x ch x

 ch x  (ch x )  sh x  ch x  ( sh x) sh 2 x  ch 2 x
(cth x)      
 sh x  sh 2 x sh 2 x
ch 2 x  sh 2 x 1
 2
 2
sh x sh x

1 . 9 Т а б л и ц я п о х і д н и х.
178
 У попередніх параграфах виведено формули, за допомогою яких можна
знаходити похідні, не користуючись означеннями похідної.
Вважатимемо, що U  U (x ) , V  V (x ) – диференційовані функції,
С – стала величина.
Запишемо правила диференціювання і похідні основних елементарних
функцій у таблицю.
1. (u  v )  u   v  ;
2. (u  v )  u v  uv  ;
3. (C  u )  C (u )  ;

 u  u v  uv 
4.    , v0;
v v2
5. y x  y u  u x , якщо y  f (u ) та u  u ( x ) ;
6. C   0 ;
7. x   1 ;
8. (u  )    u 1  u  ;

9. ( a u )  a u  ln a  u  , a  0 , a  1 ;

10. ( e u )  e u  u  ;
1
11. (log a u )    u , a  0 , a  1 ;
u ln a
1
12. (ln u )   u ;
u
13. (sin u )  cos u  u  ;
14. (cos u )   sin u  u  ;
1
15. (tgu )    u ;
cos 2 u
1
16. ( ctgu )    u ;
sin 2 u
17. ( sh u )   ch u  u  ;
18. ( ch u )   sh u  u  ;

179
 1
19. (th u )   u ;
ch 2 u
1
20. ( cth u )    u ;
sh 2 u
1
21. (arcsin u )   u ;
1  u2
1
22. (arccos u )    u ;
2
1 u
1
23. ( arctgu )   u ;
1U 2
1
24. ( arcctgu )    u
1 u2
1 . 1 0 Д и ф е р е н ц і ю в а нн я не я вн о за да н о ї ф у н кц і ї .
Нехай диференційована функція y (x ) задана неявно рівнянням
F ( x, y )  0 .
Щоб продиференціювати неявно задану функцію, потрібно взяти похідну
по х від обох частин цього рівняння, вважаючи, що у – функція від х, і одержане
рівняння розв’язати відносно y  .
Приклад 1. Знайти y функції у, заданої неявно рівнянням
y  sin x  cos( x  y )  0 .
Знайдемо похідні по х від обох частин рівняння
y   sin x  y  cos x  sin( x  y )  (1  y )  0 ,
y   sin x  y  cos x  sin( x  y )  y   sin( x  y )  0 ,
y   (sin x  sin( x  y ))   y  cos x  sin( x  y ) ,
 y cos x  sin( x  y )
y  ,
sin x  sin( x  y )
y cos x  sin( x  y )
y  .
sin( x  y )  sin x

Приклад 2. Знайти y  функції у, заданої неявно рівнянням x y  y x .

Спочатку прологарифмуємо це рівняння

180
 ln x y  ln y x ,
y ln x  x ln y .
Тепер знайдемо похідні від обох частин цього рівняння:
1 1
y   ln x  y   ln y  x   y  ,
x y
x y
y   (ln x  )  ln y  ,
y x
y  ln x  x x  ln y  y
y  ( ) ,
y x
y  ( x  ln y  y )
y  .
x  ( y ln x  x )

1 . 1 1 Д и ф е р е н ц і ю в а нн я ф у нк ц і ї з а да н о ї
па ра м е т р ич н о.
Нехай диференційована функція у від змінної х задана параметричними
рівняннями:
 x  (t )

 y   (t ) ,   t  .
Припустимо, що функції x  (t ) і y  (t ) мають похідні позмінній t і
що функція x  (t ) має обернену функцію t   (x ) , яка теж має похідну (по
змінній х). Тоді задану параметрично функцію у від х можна розглядати як
1 y t
складену функцію y   (t ) , де t  (x ) і y x  y t  t x  y t   . Отже
x t x t
y t
y x  .
x t
Приклад. Задана функція у(х) параметричними рівняннями
 3at
 x 
1 t2
 2
.
y  3 at
 1 t3
Знайти yx .

181
 y t
y x  .
x t
Спочатку знайдемо yt та xt .
 
 3at 2   t2  2t  1  t 3   t 2  3t 2 2t  2t 4  3t 4 2t  t 4 3at ( 2  t 3 )
y t   
3 t  3 a   
1  t3  t  3 a   3a   3 a   ;
1 t    (1  t 3 ) 2 (1  t 3 ) 2 1  t 3 2 (1  t 3 ) 2
 
 3at   t  1  1  t 3   t 2  3t 2 1  t 3  3t 3 3a  (1  2t 3 )
xt   3  t
 3a   3  t
 3a   3a   .
1 t  1  t  (1  t 3 ) 2 (1  t 3 ) 2 1  t 3 2
Тепер знайдемо yx .

3at (2  t 3 ) 3a (1  t 3 ) 3at  (2  t 3 )  (1  t 3 ) 2 t  (2  t 3 )
y x  :   .
(1  t 3 ) 2 (1  t 3 ) 2 (1  t 3 ) 2  3a  (1  2t 3 ) 1  2t 3

1 . 1 2 Д и ф е ре нц і а л ф у н к ці ї . В л а с т ив о с ті д иф е ре н ц і а л а .
Нехай функція y  f (x ) диференційована в точці x  a; b , тобто в цій
точці має похідну
y
y ( x )  lim ,
x 0 x

звідки
y
 y ( x )  ,   0 при x  0, або
x
y  y ( x )  x    x.

Перший з доданків лінійний відносно x і при x 0 та f x   0 є

f ( x )x
нескінченно малою одного порядку з x , тому що lim  f ( x ); а
x 0 x
другий доданок – нескінченно мала вищого порядку, ніж x , тому що
  x
lim  lim 2  0. . Таким чином, перший доданок є головною частиною
x 0 x x 0

приросту функції, лінійною відносно приросту аргументу.

Означення. Диференціалом dy функції y  y(x ) в точці х називається
головна, лінійна відносно x , частина приросту функції y (x ) в цій точці:
dy  y ( x )  x.
182
 Диференціал dy називають також диференціалом першого порядку.
Якщо y = x, то y   x   1 , тому dy  dx  x , тобто диференціал dx
незалежної змінної x збігається з її приростом x . Тому диференціал dy можна
записати у вигляді: dy  y ( x )dx.
Зясуємо геометричний зміст диференціала

Рис. 1.2. – Диференціал функції

AB
AC  y , із AMB :  tg 
AM
AB  AM  tg  x  y ( x )  y ( x )dx  dy;
звідки ясно, що диференціал функції y(x) при заданих значеннях x дорівнює
приросту ординати дотичної до кривої y = y(x) в точці x. Приріст функції при
цьому дорівнює приросту ординати кривої (рис. 1.2).
Оскільки диференціал функції дорівнює добутку її похідної на
диференціал незалежної змінної, то властивості диференціала зразу випливають
із відповідних властивостей похідної (правил диференціювання). Якщо u i v -
диференційовані функції від х, С – стала, то запишемо правила знаходження
диференціалів:
1. dC  0;
2. d (u  v )  du  dv;

183
 3. d (u  v )  v  du  u  dv;
4. d (C  u )  C  du;

 u  v  du  u  dv
5. d    .
v v2
Якщо y = y(u) - складна функція, де u = u(x), причому y(u), u(x)
диференційовані в точках u i x, то існує похідна y x  yu  u x , а отже, існує
диференціал dy  y x  dx  y u  u x  dx  yu  du, тобто dy  y u  du .
Бачимо, що диференціал першого порядку функції визначається за
однією і тією самою формулою незалежно від того, чи змінна функція є
незалежною змінною, чи вона є функцією іншої змінної. Цю властивість
диференціала називають інваріантністю (незмінністю) форми диференціала.
Зараз розглянемо застосування диференціала в наближених обчисленнях.
Оскільки диференціал dy функції y = y(x) в точці х є головна, лінійна відносно
x , то частина приросту функції у(х) в цій точці, то
y  dy,
або
y ( x  x )  y ( x )  y ( x )  dx,
звідки
y ( x  x )  y ( x )  y ( x )  x.
Це і є формула для наближених обчислень.

1 . 1 3 П о х і дн і та ди ф е ре н ці а л и в и щ и х п о р я д кі в.
Нехай функція у = у(х) диференційована на інтервалі (а; b). Тоді її похідна
у(х) (похідна першого порядку) також є функцією від х. Якщо функція у(х)
також має похідну на інтервалі (а; b) або в деякій точці х є
(а; b), то цю останню похідну називають похідною другого порядку і
позначають так:
d2y d  dy 
y , ,  .
dx 2 dx  dx 

184
 Похідну від похідної другого порядку, якщо вона існує, називають
похідною третього порядку і позначають так:
d3y d d2y 
y , ,  .
dx 3 dx  dx 2 

Похідною n–го порядку функції у = у(х) називають похідну першого

порядку, якщо вона існує, від похідної (n-1)-го порядку і позначають так:

(n) d (n) y d  d ( n1) y 

y , ,  .
dx ( n ) dx  dx ( n1) 

Похідні порядку вище першого називають похідними вищого порядку.

Для похідних n-го порядку мають місце формули:
1) (u  v ) ( n )  u ( n )  v ( n ) ;
2) (Cu ) ( n )  C  u ( n ) ;
n (n  1) ( n 2 )
3) (u  v ) ( n )  u ( n )  v  n  u ( n 1)  v   u  v  
2!
n (n  1)( n  2) ( n 3)
 u  v   ...  nu v ( n 1)  u  v ( n ) .
3!
Формула (3) називається формулою Лейбніца.
Якщо функція у = у(х) задана неявно рівністю F(x;y)=0. Диференціюючи
цю рівність по х і розвязуючи одержане рівняння відносно у, знайдемо похідну
першого порядку. Щоб знайти похідну другого порядку, потрібно
продиференціювати по х похідну першого порядку і в одержане співвідношення
підставити її значення. Продовжуючи диференціювання, можна знайти одну за
одною послідовно похідні будь-якого порядку. Всі вони будуть виражені через
незалежну змінну х і саму функцію у.
Якщо функція у = у(х) задана параметрично рівняннями
 x  x (t ) dy y t
 , t  ( ; ) і має похідну першого порядку  , то похідна
 y  y (t ) dx xt

185
другого порядку від функції у = у(х), якщо вона існує визначається за
 dy  
 2
d y  dx  t
формулою 
dx 2 xt

  
  dy  
 2     t

d y  dy   dy    dx 
 дійсно,    x    t  tx  .
 dx 2  dx   dx  x t 
 
 
Аналогічно знаходять похідну n-ого порядку (n > 2);
 d ( n 1) y  
n
 ( n1) 
d y  dx t .
n

dx xt

Диференціалом другого порядку d 2 y двічі диференційованої функції у =

у(х) називають диференціал від диференціалу першого порядку:
d 2 y  d (dy).
Оскільки dx не залежить від х, то при диференціюванні диференціала
першого порядку dx можна винести за знак похідної і тому маємо:
d 2 y  d (dy )  d ( y ( x )dx )  ( y ( x )dx )x  dx  y ( x )dxdx  y ( x )dx 2
тобто
d 2 y  y ( x )dx 2 .
Диференціалом третього порядку d 3 y , якщо він існує, називається
диференціал від диференціала другого порядку:
d 3 y  d (d 2 y )  d ( y ( x)dx 2 )  y ( x )dx 3 .
Диференціалом n-ого порядку d n y , якщо він існує, називається
диференціал від диференціала (n-1) ого порядку:
d n y  d (d ( n1) y )  y ( n ) ( x )dx n .
Диференціали вищих порядків інваріантної властивості не мають.
Покажемо це на прикладі диференціала другого порядку. Нехай задана двічі

186
диференційована складена функція у = у(u), де u = u(x). Знайдемо для неї
диференціал другого порядку:
d 2 y  d (dy )  d ( y u  du )  d ( yu )  du  y u  d ( du ) 
  dudu  y u  d 2u  y uu
 yuu   du 2  yu  u xx dx 2 ,
тобто d 2 y  yuu
  du 2  y u  u xx dx 2 .
Отже, диференціал другого порядку інваріантної властивості не має.

2 . Д О С ЛІ Д Ж Е Н Н Я ФУ Н К Ц І Ї
2 . 1 . З р о с т а н ня, с па д а н н я ф у н к ці ї . Е к с т ре м а л ь ні
т оч к и
Нехай функція f(x) визначена на деякому проміжку (а,b), а x 0 є
внутрішньою точкою цього проміжку.
Означення 1. Функцію f(x) називаютьзростаючою в точці x 0 , якщо існує
окіл ( x 0  ; x 0  ),   0, точки x 0 , який міститься в проміжку (a, b), і такий,

що f ( x )  f ( x0 ) , для всіх х  ( x 0  ; x 0 ) i f ( x )  f ( x0 ) для всіх

х  ( x 0 ; x 0  ).
Означення 2. Функцію f(x) називаютьспадною в точці x 0 , якщо існує окіл
( x 0  ; x 0  ),   0, точки x 0 , який міститься в проміжку (а,b), причому

f ( x )  f ( x 0 ) для будь-якого х  ( x 0  ; x 0 ) i f ( x )  f ( x 0 ) для будь-якого

х  ( x 0 ; x 0  ).
1
Приклад. Довести, що функція f(x)  у точціх = 1 є складною.
х
Розвязання. За окіл точки х = 1 візьмемо інтервал (0; 2). Тоді для всіх х 
1
(0;1) матимемо f(x)   1  f (1), а для всіх х  (1; 2) матимемо f(x) < 1.
х
Властивість доведено.
Означення 3. Якщо існує такий окіл ( x 0  ; x 0  ),   0, точки x 0 в

проміжку (а,b), і f ( x )  f ( x 0 ) для всіх х  ( x 0  ; x 0 )  x 0 ; x 0    , x  x 0 , то

187
точку x 0 називають точкою максимуму функції f(x), а саме число f ( x 0 ) –
максимумом функціїf(x).
Означення 4. Якщо існує такий окіл ( x 0  ; x 0  ),   0, точки x 0 , який
міститься в проміжку (а,b), і f ( x )  f ( x0 ) , для всіх х

 ( x 0  ; x 0 ) i f ( x )  f ( x 0 ), х  х 0 , то точку x 0 називають точкою мінімуму

функції f(x), а саме число f ( x 0 ) – мінімумом функціїf(x).
Зауважимо, що точки максимуму і мінімуму функції називають
екстремальними точками, а сам максимум і мінімум екстремумами функції.
Означення 5. Якщо функція є зростаючою (спадною) в кожній внутрішній
точці проміжку (а,b), то її називають зростаючою (спадною) на цьому
проміжку.
Теорема. (Достатні ознаки зростання (спадання) функції в точці). Якщо
функція f(x) у внутрішній точці x0 проміжку (а,b) має похідну
f ( x 0 ) i f ( x 0 )  0 ( f ( x 0 )  0) , то функція f(x) у точці x 0 зростає (спадає).
Доведення. Нехай f ( x 0 )  0 . Доведемо, що функція f (x ) в точці x 0 зростає.
f ( x 0  x )  f ( x )
За означенням похідної f ( x 0 )  lim ,
x  0 x
f ( x )  f ( x0 )
де x  x  x 0 . За умовою теореми lim  0. Тому знайдеться окіл
x 0 x  x0
( x 0  ; x 0  ) точки x 0 такий, що для всіх x  ( x 0  ; x 0  ) , крім, можливо
f ( x)  f ( x0 )
точки x  x 0 має місце нерівність  0. Нехай x  ( x 0  ; x 0 ) ,
x  x0
тобто x  x0 . Тоді з попередньої нерівності дістанемо, що f ( x )  f ( x 0 ). Нехай
x  ( x 0 ; x 0  ), тобто x  x 0 . З тієї самої нерівності маємо, що f ( x )  f ( x 0 ).
Отже існує окіл точки x 0 , а саме інтервал ( x 0  ; x 0  ) , такий, що для всіх
x  ( x 0  ; x 0 ) виконується нерівність f ( x )  f ( x 0 ), а для всіх x  ( x 0 ; x 0  ) –
нерівність f ( x )  f ( x 0 ). Це означає, що в точці x 0 функція f (x) зростає.
Теорему доведено. Аналогічно розглядається випадок, коли f x 0   0.

188
 Приклади. Знайти інтервали зростання і спадання функцій:
a ) f ( x )  x 3  2 x  5; б ) f ( x )  ln(1  x 2 ).

Ровязання:
а) Знаходимо похідну f ( x)  3x 2  2. При будь-якому x   ; 
похідна f ( x 0 )  0. Отже функція f ( x )  x 3  2 x  5 в інтервалі  ;  є
зростаючою.
2x
б) Знаходимо похідну: f ( x )  . При х <0 похідна f ( x )  0. Отже в
1  х2
інтервалі  ; 0  функція f ( x )  ln(1  x 2 ) спадає, а в інтервалі 0;  зростає.

2 . 2 . Л о к а л ь ни й е кс т ре м у м ф у н к ці ї
Екстремальні точки, згідно з означенням, це такі точки, в яких функція
набуває відповідно найбільшого чи найменшого значень порівняно із
значеннями функцій, що їх вона набуває в точках, досить близьких до
екстремальної точки. Такий екстремум називають локальним (від лат. locals, що
означає місцевий). Локальних максимумів і локальних мінімумів функція
може мати кілька, тоді, як найбільше значення (його ще називають абсолютним
максимумом), якщо існує, – єдине. Це саме стосується й найменшого значення
(абсолютного мінімуму) функції. Окремий локальний мінімум може бути
більшим за окремий локальний максимум.
Теорема 1. (Ферма). Якщо функція f (x) у внутрішній точці x 0 проміжки
(а,b) має екстремум, то в цій точці похідна f ( x 0 ) , якщо вона існує, дорівнює
нулю.
Доведення. Доводитимемо теорему від супротивного. Нехай у точці
х 0 ( а , b) , яка є екстремальною точкою для f (x), існує похідна f ( x 0 ) і
f ( x 0 )  0 . Припустимо, що f ( x 0 )  0. Тоді за теоремою, доведеною вище, f (x)
в точці x 0 зростає. Якщо f ( x 0 )  0 , то f (x) в точці x 0 спадає. Зайшли у
суперечність, бо x 0 не є екстремальною точкою. Теорему доведено.

189
 З цієї теореми випливає, що коли в точці x 0 існує похідна f ( x 0 )  0 , тоf
(x) в точці x 0 екстремуму мати не може.
Звідси дістаємо таку необхідну умову існування екстремуму: екстремум
може існувати тільки в тих точках, де похідна дорівнює нулю або не існує.
Внутрішню точку x 0 проміжку (а,b) називають стаціонарну точку функції
f (x), якщо в цій точці f ( x 0 )  0 . Стаціонарні точки і точки, в яких похідна не
існує, називають критичними точками функції.
Отже, згідно з попередніми міркуваннями, функція може мати екстремум
тільки в критичних точках.
Приклад.
Нехай f (x)  х 3 .Тоді f ( x)  3х 2 і f (0)  0 . Отже необхідна умова
існування екстремуму виконується. Проте задана функція в точці х = 0
екстремуму не має, вона в цій точці зростає.
Теорема 2. Нехай x 0 – критична точка функції , яка в цій точці
неперервна, і нехай існує окіл ( x 0  ; x 0  ) , в якому функція має похідну
f( x 0 ), крім, можливо , точки x 0 .Тоді:
якщо в інтервалі ( x 0  ; x 0 ) похідна f ( x 0 )  0 , а в інтервалі ( x 0 ; x 0  )
похідна f ( x 0 )  0 , то x 0 є точкою максимуму функції f (x);
якщо в інтервалі ( x 0  ; x 0 ) похідна f ( x 0 )  0 , а в інтервалі
( x 0 ; x 0  ) похідна f ( x 0 )  0 , то x 0 є точкою мінімуму функції;
якщо в обох інтервалах ( x 0  ; x 0 ) і ( x 0 ; x 0  ) похідна f (x) зберігає знак,
то x 0 не є екстремальною точкою функції f (x).
З теорем 1 і 2 випливає правило дослідження функції на екстремум:
Перше правило. Щоб дослідити функцію f (x) на екстремум, треба:
1) знайти стаціонарні точки заданої функції. Для цього слід розвязати
рівняння
f ( x )  0

190
причому з розвязків вибрати тільки дійсні і ті, які є внутрішніми точками
області існування функції;
2) знайти точки в яких похідна f (x ) не існує, але функція f (x) існує
(якщо критичних точок функція f (x) не має, то вона не має і екстремальних
точок; така функція не має екстремуму);
3) у кожній критичній точці, де функція неперервна, перевірити зміну
знака похідної першого порядку. Якщо при переході через критичну точку
(зліва направо) похідна змінює знак з + на – , то ця точка є точкою максимуму.
Якщо змінює знак з – на +, то ця критична точка є точкою мінімуму. Якщо при
переході через критичну точку знак похідної не змінюється, то розглядувана
критична точка не є екстремальною точкою заданої функції.
Приклад.
Дослідити на екстремум функцію f (x) = х 3 .
Розвязання. Використаємо наведене правило. Знайдемо похідну першого
порядку f ( x)  3х 2 . Розвяжемо рівняння f (x ) = 0, тобто 3 х 2  0 , звідки
дістанемо одну стаціонарну точку х = 0.
Точок, в яких f (x ) не існує, немає. Отже є тільки одна критична точка х
= 0. Перевіримо, чи є зміна знака похідної першого порядку. Оскільки
3 х 2  0 для всіх х  0 , то f (x ) не змінює знака при переході через критичну
точку х = 0. Таким чином, х = 0 не є екстремальною точкою. Функція
екстремуму немає.
Виявляється, що в окремих випадках можна застосовувати простіше
правило дослідження функції на екстремум, використавши при цьому похідну
другого порядку.
Теорема 2. Нехай точка х 0 є стаціонарною для функції f (x) і в цій точці
існує похідна другого порядку f ( x 0 ) , яка не дорівнює нулю, f ( x 0 )  0 . Якщо
f ( x 0 )  0 ,то х 0 є точкою мінімуму; якщо f ( x 0 )  0 , то х 0 є точкою
максимуму функції f (x) .

191
 Доведення. За умовою теореми х 0 є стаціонарною точкою для f (x) , тобто
f ( x 0 ) = 0. Тоді, якщо f ( x 0 )  0 то похідна f  x  , будучи функцією від х, в
точці х 0 зростає, а отже, існує окіл ( x 0  ; x 0  ) точки х 0 такий, що для всіх
х  ( x 0  ; x 0 ) справджується нерівність f ( x )  f x 0  , а для всіх
х  ( x 0 ; x 0  ) нерівність f x   f x 0  . Проте f  x 0  = 0.Тому при
х  ( x 0  ; x 0 ) виконується нерівність f  x 0   0 , а при х  ( x 0 ; x 0  ) нерівність
f  x 0   0 . Ми довели, що похідна першого порядку f  x  при переході через
точку х 0 змінює знак з – на +. Отже, згідно з теоремою 2, точка х 0 є точкою
мінімуму функції f x  .
Аналогічно доводять, що коли в стаціонарній точці х 0 друга похідна
f x 0   0 , то х 0 є точкою максимуму для функції f x  . Теорему доведено.
На основі цієї теореми можна сформулювати друге правило дослідження
функції на екстремум.
Друге правило. Щоб дослідити функцію на екстремум, треба:
1) знайти стаціонарні точки заданої функції;
2) знайти похідну другого порядку в стаціонарній точці.
Якщо при цьому в стаціонарній точці х 0 похідна f x 0   0 , то х 0 є
екстремальною точкою для функції f x  , а саме, точкою мінімуму, якщо
f x 0   0 , і точкою максимуму, якщо f x 0   0 .

2 . 3 . З н а х о д ж е н ня на й б і л ь ш о г о і на йм е н ш о г о з н а ч е н ь ф у н кц і ї
на ві д р і з ку
Нехай на відрізку a; b задано неперервну функцію f x  . Тоді згідно з
теоремою Вейєрштрасса, функція на цьому відрізку досягає свого найбільшого
і найменшого значень. Проте теорема Вейєрштрасса не дає способу
знаходження тих точок відрізка a; b, в яких функція досягає свого
найбільшого (найменшого) значення. Теорема тільки стверджує, що такі точки
існують. Це може бути як внутрішні точки відрізка, так і його кінці. На рис.2.1
зображено графік неперервної функції, яка у внутрішній точці с1 відрізка
192
a; b набуває найбільшого значення, а у внутрішній точці с2 – найменшого
значення.
На рис. 2.2 зображено графік функції, яка на кінцях відрізка набуває
найменшого і найбільшого значень.
Проте може бути й так, що одного із значень функція набуває всередині
відрізка, а другого – на одному з кінців. Так, на рис.1.3 зображено графік
неперервної функції, яка в лівому кінці відрізка (точці а) набуває найменшого
значення, а у внутрішній точці (точці с) – найбільшого значення.
Якщо функція набуває найбільшого (найменшого) значення всередині
відрізка, то це найбільше (найменше) значення є одночасно і локальним
максимумом (мінімумом) заданої функції. Звідси випливає спосіб знаходження
точок, в яких функція набуває найбільшого (найменшого) значення.

Рис. 2.1 Рис. 2.2 Рис. 2.3

Щоб знайти найбільше (найменше) значення неперервної функції на
відрізку a; b, треба знайти всі локальні максимуми (мінімуми) і порівняти їх зі
значеннями функції, яких вона набуває на кінцях відрізка. Найбільше
(найменше) число серед знайдених чисел і буде найбільшим (найменшим)
значенням функції на відрізку a; b.
Приклад.
Знайти найбільше і найменше значення функції f x  2x3  3x2 12x 1 на

 5
відрізку   2;  .
 2
Розвязання: Знаходимо стаціонарні точки. Для цього обчислимо похідну
f  x   6 x 2  6 x  12 . Прирівнюючи цю похідну до нуля і розвязуючи рівняння

193
6 x 2  6 x  12  0 , дістаємо стаціонарні точки х1  1, х 2  2 . Точок, в яких
похідна не існує , немає. Обчислюємо значення функції в точках х1 , х 2 , а також
5
на кінцях відрізку, тобто в точках х 3  2, х 4  . Маємо,
2
5 1
f  1  8, f 2   19, f  2  3, f    16 . Отже найбільше значення
2 2
f  1  8 , найменше f 2   19 .

2 . 4 . О п у кл і с т ь і в г ну ті с т ь к р и ви х . Т оч к и пе р е г и ну
Нехай крива задана рівнянням y  f x  , де f x  неперервна функція, яка
має неперервну похідну f  x  на деякому проміжку  a; b . Тоді в кожній точці
такої кривої можна провести дотичну. Такі криві називають гладкими.
Візьмемо на кривій довільну точку М0 (х0, у0) де x0   a; b, y0  f  x0  .
Означення 1. Якщо існує окіл x 0  ; x 0      a; b точки x 0 такий, що

для всіх x  x0  ; x0    x  x0  відповідні точки кривої лежать над

дотичною, проведеною до кривої в точці M 0 , то криву в точці M 0 називають
вгнутою догори (рис. 1.4).
Означення 2. Якщо існує окіл x 0  ; x 0      a; b точки x 0 такий, що
для всіх x  x0  ; x0    x  x0  відповідні точки кривої лежать під
дотичною, проведеною до кривої в точці M 0 , то криву в точці M 0 називають
вгнутою донизу (рис. 2.5).
Означення 3. Точку M 0 називають точкою перегину кривої, якщо існує
окіл x 0  ; x 0    a; b  точки Х 0 такий, що для всіх x   x0 ; x0   крива
вгнута донизу (догори) (рис. 1.6,1.7).

194
 Рис. 2. 4 Рис. 2.5 Рис. 2.6

Рис. 2.7 Рис. 2.8

Рис. 2.9 Рис. 2.10

Якщо крива задана рівнянням y  f x  , в кожній точці деякого проміжку
вгнута догори, то її називають вгнутою на цьому проміжку. Якщо крива в
кожній точці проміжку вгнута донизу, то її називають опуклою на цьому
проміжку.
Отже, крива, зображена на рис. 2.8, є вгнутою. Крива, зображена на рис.
2.9, є опуклою.
Точку перегину кривої ще визначають як таку точку, в якій крива змінює
свій вид угнутості.

195
 Теорема. Нехай криву задано рівнянням y  f x  і нехай існує окіл
x 0  ; x 0      a; b точки x 0 такий, що функція f x  при кожному

x  x0  ;x0   має похідні до другого порядку включно, причому f  x  в

точці x 0 є неперервної функцією. Тоді, якщо f x 0   0 , то крива в точці
M 0 x 0 , f  x 0  вгнута догори; якщо f x 0   0 , то крива в точці M 0 x 0 , f  x 0 
вгнута донизу.
Отже маємо таке правило знаходження точок перегину кривої, заданої
рівнянням y  f x  .
Для того щоб знайти точки перегину кривої, заданої рівнянням y  f x  ,
треба:
1) знайти похідну другого порядку f  x  і цю похідну прирівняти до нуля;
2) серед коренів рівняння f x   0 вибрати тільки дійсні корені і ті, які
належать області існування функції; в околі кожного вибраного кореня
визначити знак похідної другого порядку f  x  спочатку при значеннях х,
менших від розглядуваного кореня, а потім при значеннях х, більших за даний
корінь. Якщо при переході х через вибраний корінь х 0 похідна f  x  змінює
знак, то точка M 0 x 0 , f  x 0  є точкою перегину заданої кривої. Якщо при
переході х через х 0 знак похідної другого порядку не змінюється, то
M 0 x 0 , f  x 0  не є точкою перегину кривої.
Зокрема, якщо при переході х через х0 функція f x  змінює
знак з + на – , то крива при проходженні через точку перегину M 0 x 0 , f  x 0 
змінює відповідно свій вигляд із вгнутості на опуклість. Якщо f x  при
переході через х 0 змінює знак з – на + , то крива при проходженні через точку
перегину M 0 x 0 , f  x 0  змінює відповідно свій вигляд з опуклості на вгнутість.
Зазначимо, що правило знаходження точок перегину аналогічне першому
правилу знаходження екстремальних точок. Відмінність полягає тільки в тому,
що при знаходженні екстремальних точок перевіряється зміна знака похідної

196
першого порядку, тоді як при знаходженні точок перегину перевіряється зміна
знака похідної другого порядку.
Приклад.
Знайти інтервали вгнутості й опуклості та точки перегину кривої, яка
задана таким рівнянням y  3x 4  8 x 3  6 x 2  12 .
Розвязання: Знаходимо похідні першого та другого порядків:
y   12 x 3  24 x 2  12 x; y   36 x 2  48 x  12 . Прирівнюємо y  до нуля:
1
3 x 2  4 x  1  0. Звідси знаходимо корені : x1  , x 2  1 .
3
 1 1 
В інтервалах   ; , 1;    похідна y   0 , а в інтервалі  ;1 похідна
 3 3 
 1 1 
y   0 . Тому в інтервалах   ; , 1;    крива вгнута, а в інтервалі  ;1
 3 3 
 1 335 
опукла. Точки  ; , 1;13 – точки перегину кривої.
 3 27 

2 . 5 . А с им пт о т и к р и ви х
Нехай криву задано рівнянням y  f x  , де f x  – неперервнафункція на
відрізку а; b. Тоді ця крива всіма своїми точками знаходитиметься в
замкненому прямокутнику Rа; b;  M ; M , де М – найбільше значення функції

f  x  на відрізку а; b.

Якщо функція f x  задана на нескінченному проміжку або на

скінченому, який містить точки розриву другого роду заданої функції, то крива
не завжди знаходиться в прямокутнику. Така крива, або окремі її вітки йдуть у
нескінченність.
При цьому крива на нескінченності може наближатися до деякої прямої
лінії, яку називають асимптотою кривої.
Означення. Пряму лінію l (рис. 2.11) називають асимптотою кривої, якщо
відстань від точки М цієї кривої до прямої l прямує до нуля, коли точка

197
Мрухається по кривій у нескінченність, тобто lim MN  0 .
M 

Рис. 2. 11
Зазначимо, що не кожна крива з нескінченними вітками має асимптоту.
1
Так, парабола y  x 2 асимптот не має, а гіпербола y  має дві асимптоти (осі
x
Ох і Оу). Для кривої y  lg x асимптотою є вісь Оу.
Надалі розрізнятимемо похилі і вертикальні асимптоти.
Нехай крива має похилу асимптоту (до похилих асимптот належать також
і горизонтальні асимптоти). Рівняння асимптоти l можна записати у вигляді
y  kx  b  0. (2.1)
Знайдемо відстань dточкиMкривої до цієї прямої:
y t   kx t   b
d .
1 k 2
Якщо l – асимптота заданої кривої, то
lim d  0, (2.2)
t 

або
lim y t   kxt   b  0. (2.3)
t 

Отже, умова (2.3) є необхідною умовою того, щоб пряма (2.1) була
похилою асимптотою кривої. Неважко бачити, що умова (2.3) є й достатньою
умовою.
З умови (2.3) можна дістати формули для кутового коефіцієнта kта
вільного члена b.

198
 Справді, оскільки l– похила асимптота, то lim xt    .Тоді умову (2.3)
t 

можна записати так:

 y t  b 
lim x t  k    0,
t 
 x t  x t  
або
 y t  b 
lim  k   0.
t  x t 
 x t 
Внаслідок рівності
b
lim 0
t  x t 
маємо
y t 
k  lim .
t  x t 
З умови (2.3) дістаємо
b  lim y t   kx t .
t 

Отже, для того щоб пряма (2.1) була похилою асимптотою кривої, заданої
рівняннями x  x t , y  y t , t   ;  , необхідно і достатньо, щоб
справджувались співвідношення
y t 
k  lim , b  lim y t   kx t . (2.4)
t  x t  t 

Якщо хоч одна з границь формулах (4) не існує, то крива асимптоти

немає.
Приклад
1
x
Знайти асимптоти кривої, заданої рівнянням y  xe
Розвязання: Маємо
1
x 1
y xe
lim  lim  lim e x  1;
x   x x   x x  

199
  1x   1x  x
1
1
lim  xe  x   lim x  e  1  lim  1, бо e x  1  .
x   x   x   x x
   
Отже, k = b = 1. Рівняння похилої асимптоти має вигляд
y  x  1  0.
Крім того,
1
1 x  1 
1 x
e  2  1
x
e  x 
lim e  1  lim  lim  lim e x  
x   x   1 x    1  x  
 x0  ( x 0 ) ( x 0 )  ( x0)
2 
x  x 
(тут ми використали друге правило Лопіталя).
Отже, х = 0 є вертикальна асимптота.

2 . 6 . З а г а л ь на с х е м а д ос л і д ж е н н я ф у н к ц і ї та
п о б у д о в и ї ї г ра ф і к а
Нехай на відрізку а; b задано неперервну функцію y  f x  . Графіком
цієї функції є деяка лінія. Існує кілька способів побудови графіків функції.
Один з них – це побудова за точками. При цьому на площині хОу будується
кілька точок, координати яких задовольняють рівняння y  f x  , а потім ці
точки сполучають плавною лінією. Зрозуміло, чим більше таких точок буде
нанесено на площину, тим побудована лінія точніше відбиватиме графік
функції y  f x  . Проте при такій побудові графіка не відображується
справжня поведінка функції. Так, на рис. 1.12 суцільною лінією зображено
графік деякої функції, а пунктирною лінією – лінія, яка утворюється при
сполученні семи точок площини хОу, які належать цьому графіку.

200
 Рис. 2.12
Як бачимо, побудований і справжній графіки функції значно
відрізняються. Крім того, при побудові графіка за точками ми не знаємо, в який
бік напрямлено вгнутість кривої при переході від одної точки до іншої. Інакше
кажучи, метод побудови графіка за точками не дає змоги виявити точок
перегину кривої.
Отже, якщо знайти екстремальні точки та точки перегину кривої, то
можна точніше побудувати графік функції. Тому, перш ніж будувати графік
функції, треба дослідити цю функцію.
Схема дослідження функції.
1. Знаходження області існування функції.
2. Знаходження точок перетину графіка з координатними осями.
Для цього треба розвязати дві системи рівнянь
 y  f x ;  y  f x ;
 
 y  0,  x  0.
Перша система дає точки перетину з віссю Ох, а друга – з віссю Оу.
3. Дослідження функції на періодичність, парність і непарність.
Таке дослідження полегшить побудову графіка, оскільки побудову
доведеться виконувати не в усій області існування функції, а тільки в її частині.
Так, якщо f x  – періодична функція з періодом Т> 0, то графік досить
побудувати на відрізку числової прямої, довжина якого дорівнює Т, а потім цю
частину графіка повторити на кожному відрізку довжини Т. Якщо функція
парна, то графік функції симетричний відносно початку координат. Тому

201
досить побудувати графік тільки при х 0, а потім симетрично відобразити його
і на відємні х.
4. Знаходження точок розриву функції та дослідження їх.
Характер точок розриву допоможе визначити вигляд графіка функції
поблизу цих точок.
5. Знаходження значення функції на кінцях відрізків, де визначена
функція.
Якщо область існування функції є інтервал (півінтервал) або кілька
інтервалів (півінтервалів), то треба знайти граничне значення функції, коли х
наближається до кожного з кінців розглядуваних проміжків.
6. Знаходження інтервалів монотонності функції.
7. Знаходження екстремальних точок і побудова їх на площині.
8. Знаходження інтервалів угнутості та опуклості кривої, яка є графіком
функції.
9. Знаходження точок перегину і побудова їх на площині.
10. Знаходження асимптот графіка функції.
11. Побудова графіка функції.

Приклади

4 2 x3
Дослідити функції та побудувати їхні графіки: 1) y  2 x  x  1; 2) y  2 .
x 1
Розвязання:
1) Досліджуємо здану функцію: y  2 x 4  x 2  1 .
1. Функція є многочленом, область існування якого – вся множина
дійсних чисел, тобто інтервал  ;   .
2. Знаходимо точки перетину графіка з координатними осями. При
перетині з віссю Ох у  0) маємо 2x 4  x 2  1  0 .
Це рівняння дійсних коренів не має, тобто крива не перетинає вісь Ох.

202
 Для знаходження точок перетину графіка з віссю Оу покладемо х = 0.
Маємо у = 1. Отже, в точці М 1 0;1 графік заданої функції перетинає вісь Оу.
3. Функція не періодична, але парна. У подальшому досліджуватимемо
задану функцію тільки при х 0.
4. Оскільки многочлен – це функція, неперервна на всій числовій прямій,
то надана функція не має точок розриву.
5. Досліджуємо функцію на кінцях інтервалів. У точці х = 0 маємо
у = 1,
Знаходимо
 
lim y  lim 2 x 4  x 2  1  .
x  x  

6. Щоб знайти інтервали монотонності, треба розвязати нерівності

у   0, у   0 . У точках, де у   0 , функція зростає, а де у   0 , – спадає.
Обчислимо:
y   8 x 3  2 x  2 x 4 x 2  1; x 4 x 2  1  0.

Оскільки x  0 , то 4 x 2  1  0 .Звідси
1 1
x 2  ; або x  .
4 2
1   1
Отже, в інтервалі  ;    функція зростає, а в інтервалі  0;  – спадає.
2   2
7. Досліджуємо функцію на екстремум. Для цього прирівнюємо першу
похідну до нуля:
x 4 x 2  1  0.
1
Дістаємо стаціонарні точки: x1  0, x 2   (відємних значень х не
2
розглядаємо). Точок, в яких f  x  не існує, не має. Далі знаходимо

y   14 x 2  2  2 12 x 2  1;

1
f 0  2  0; f    4  0.
2
Отже, є точкою максимуму, а точка мінімуму, причому

203
 1 7
y max  f 0  1, y min  f    .
2 8
1 7
Таким чином, точки М 1 0;1 , М 2  ;  – екстремальні.
2 8
8. Знаходимо інтервали вгнутості та опуклості графіка. Розвяжемо
нерівність y   0 :
1 1
212 x 2  1  0, 12 x 2  1  0, x 2  ; x .
12 2 3
 1   1 
Отже, в інтервалі  ;    крива вгнута, а в інтервалі  0;  опукла.
2 3   2 3
9. Знаходимо точку перегину. Для цього другу похідну прирівнюємо до
нуля.
212 х 2  1  0.
1
Беремо додатній корінь х 3  . При переході хчерез точку х 3 , друга
2 3
67
похідна змінює знак з – на + . Отже х 3 , є абсцисою точки перегину, f x 3   .
72
 1 67 
Точка М 3  ;  є точкою перегину кривої.
 2 3 72 
10. Знайдемо асимптоти заданої кривої. Вертикальних асимптот немає.
Зясуємо, чи є похилі асимптоти. Обчислимо границю:
f x  2x4  x2 1
lim  lim
x   x x   x
Застосуємо друге правило Лопіталя:
2x4  x2 1
lim  lim 8 x 3  2 x   .
x   x x  

Отже, крива не має і похилих асимптот.

ІІ. Графік заданої функції зображено на рис. 1. 13.

204
 3
3

2.5

4 2 1.5
2x  x  1

0.5

0
2 1.5 1 0.5 0 0.5 1 1.5 2
2 x 2

Рис. 2.13

x3
2) Досліджуємо задану функцію: y 2
x 1
1. Оскільки задана функція дробово-раціональна, то вона не існує в тих
точках, де знаменник дорівнює нулю:
x 2  1  0,
звідки х =  1 .
Отже, область існування функції є  ;  1   1;1  1;   
2. Нехай у = 0, тоді х = 0. Нехай х = 0, тоді у = 0. Отже, графік перетинає
координатні осі в точці О(0; 0), тобто проходить через початок координат.
3. Функція не періодична. Проте вона непарна, тому розглядатимемо
тільки х  0.
4. Оскільки чисельник і знаменник є многочлени, які неперервні на всій
числовій прямій, то точкою розриву функції при х  0 є тільки одна точка х = 1.
Знайдемо односторонні границі
x3 x3
lim  ; lim  ;
x 1 x 2  1 x 1 x 2  1
 x 1  x 1

Отже, х = 1 є точка розриву другого роду, тому пряма х = 1 є

вертикальною асимптотою.
5. У точці х = 1 задану функцію вже досліджено. Знайдемо

205
 x3 3x 2
lim f x   lim 2  lim  
x x   x  1 x   2 x

6. Маємо

y 
x 2
 13 x 2  x 2 2 x

x 2 x 2  3
.
x 2
 1
2
x 2
 1
2

Розвяжемо нерівність y   0 , тобто

x 2 x 2  3
 0.
x 2
 1
2

x2
Скоротивши на додатний множник , дістанемо
x 2
 1
2

x 2  3  0,

звідки x  3 (при цьому враховуємо, що x  0 ).

Отже, в інтервалі  
3;   функція зростає, а в інтервалах 0;1, 1; 3 –  
спадає.
7. Розвяжемо рівняння y   0 , тобто

x 2 x 2  3
 0.
x 2
 1
2

Маємо стаціонарні точки: x1  0, x 2  3.

При переході х через точку х1 похідна у1 знака не змінює, а при переході
х через точку х 2 похідна у1 змінює знак з – на + . Тому х1 не є екстремальною
точкою, а х 2 є точкою мінімуму і

y min  f  3   3 23 .
8. Обчислюємо:

y 
x 2
 14 х 3  6 х   х 4  3 х 2 2 x 2  12 x

2 x x 2  3
.
x 2
 1
4
x 2
 1
3

Розвязуємо нерівність у   0 , тобто

206
 2 x x 2  3
 0.
x 2
 1
3

2 x x 2  3
Скоротивши на додатний множник , дістаємо
x 2
 1
3

1
 0.
x2 1
Ця нерівність справджується при х> 1. Отже, в інтервалі 1;    крива
вгнута, а в інтервалі 0;1 – опукла.

9. Розвязуємо рівняння y   0 , тобто

2 x x 2  3
 0.
x 2
 1
3

звідки x 3  0 .
При проходженні х через точку x 3 похідна y  змінює знак з + на –. Отже,
точка О(0; 0) є точка перегину.
10. Знаходимо
x3 1
lim f x   lim 2  lim  1;
x  x   x  1 x   1
1 2
x
 x3  x
lim  f x   kx   lim  2  x   lim 2  0.
x  x   x  1 x   x  1
 
Отже, k = 1, b = 0. Рівняння похилоїасимптоти: у = х.

11. Будуємографік функції (рис. 1. 14)

207
 5
5
4

2
x
1
3
x
3 2 1 0 1 2 3
2
x 1 1

4
5 5

3 x 3

Рис. 2.14

Ро з д і л 6 . І Н Т Е Г Р А Л Ь Н Е Ч И С Л Е Н Н Я ФУ Н К Ц І Ї
О Д Н І ЄЇ З М І Н Н О Ї

1 . 1 . П е рв і с на ф у н к ці ї т а н е в и з н а ч е ни й і н те г ра л
В л а с ти в о с ті не ви з на ч е н о г о і н т е г ра л у
Означення. Функція F (x )  називається первісною функції f (x) на
відрізку [ a; b] , якщо F (x )  диференційовна на [ a; b] функція і
F ( x )  f ( x ), x  [ a; b].
Наприклад,

4 x5
1) первісною функції f ( x )  x , x  R є функція F1 ( x )  , тому що
5

 x5  1
F1( x )      5 x 4  x 4 ; первісними будуть також функції
 5 5
x5 x5 x5 x5
F2 ( x )   1, F3 ( x )   3, F4 ( x )   2 і взагалі F ( x )   C , де С 
5 5 5 5

 x5 
довільна стала, оскільки F ( x )    C   x 4 , x  R;
 5 

208
 2) первісною функції f ( x )  sin x є функція F ( x )   cos x  C

( де x  R, C  довільна стала), бо F ( x )  (  cos x  C )   sin x .

Розглянуті приклади показують, що задача знаходження первісної
розв’язується неоднозначно: якщо для функції f (x) існує первісна F (x ) , то ця
первісна не одна. Виникає запитання: як знайти всі первісні даної функції, якщо
відома хоча б одна з них?
Теорема.Якщо F1 ( x ) i F2 ( x )  первісні функції f (x) на відрізку [a; b] ,
то різниця між ними, дорівнює константі.
Доведення. Так як F1 ( x ) i F2 ( x )  первісні функції, x  [a; b] ,
то f (x) F1( x )  f ( x ), F2( x )  f ( x ),  x  [a ; b].
Нехай ( x )  F1 ( x )  F2 ( x ), тоді
( x )  ( F1 ( x )  F2 ( x ))   F1( x )  F2( x )  f ( x )  f ( x )  0,  x  [a; b] .
Але з рівності  ( x )  0 випливає, що ( x )  C .
Дійсно, застосовуючи теорему Лагранжа до функції (x ) ( (x ) 
неперервна і диференційовна на відрізку [a; b] ), маємо:
( x )  ( a )  ( x  a )  ( ),  x  [a ; b], a    x.
Так як  ()  0, то  ( x )   (a )  0 , або  ( x )   ( a ),  x  [a , b].
Це означає, що функція (x ) є константа на відрізку [a , b] , тобто
 ( x )   (a )  C , або F1 ( x )  F2 ( x )  C .
З цієї теореми випливає, що множина функцій F ( x)  C ,
де F (x )  одна з первісних функції f (x) , а C  довільна стала, визначає всю
сукупність первісних заданої функції.
Означення. Якщо F (x )  первісна функції f (x) на проміжку [a; b] і

C  const , то вираз F ( x )  C називається невизначеним інтегралом функції

f (x) на [a; b] і позначається символом  f ( x) dx . Такім чином, символ

 f ( x) dx означає множину всіх первісних функції f ( x) :  f ( x ) dx  F ( x )  C .

209
 Означення. Знак  називається інтегралом, функція

f (x )  підінтегральною функцією, f ( x ) dx  підінтегральним виразом,

x  змінною інтегрування.
Означення. Операцію знаходження невизначеного інтеграла від функції
називають інтегруванням цієї функції.
З погляду геометрії невизначений інтеграл є множиною кривих, кожна з
яких називається інтегральною кривою і утворюється зсувом однієї з них
паралельно самій собі уздовж осі Oy . Щоб з цієї множини виділити певну
інтегральну криву F (x ) достатньо задати її значення F ( x 0 ) в якій  небудь
точці x 0  [a; b ] .

1 . 2 В л а с т и в ос т і не в и з на ч е н о г о і н те г ра л а
1. Похідна від невизначеного інтеграла дорівнює підінтегральній функції:

(  f ( x ) dx )   f ( x ) .

Дійсно, якщо F ( x )  f ( x ) , то

(  f ( x ) dx )  ( F ( x )  С )  F ( x )  f ( x ).

2. Диференціал від невизначеного інтеграла дорівнює підінтегральному

виразу: d (  f ( x ) dx )  f ( x ) dx.

Дійсно,

d (  f ( x ) dx )  (  f ( x ) dx) dx  f ( x ) dx.

3. Невизначений інтеграл від диференціала деякої функції дорівнює сумі

цієї функції і довільної сталої:

 d F ( x )  F ( x )  C.
Дійсно,

d (  d F ( x ))  d (  F ( x ) dx )  F ( x ) dx

і d ( F ( x )  C )  ( F ( x )  C )  dx  F ( x ) dx.

210
 4. Сталий множник можна виносити за знак невизначеного інтеграла:

C f ( x ) dx  C  f ( x) dx.
Дійсно,

(  C  f ( x ) dx )  C  f ( x )

(C   f ( x ) dx )  C  (  f ( x ) dx )   C  f ( x ).

5. Невизначений інтеграл від алгебраїчної суми двох функцій дорівнює

алгебраїчній сумі інтегралів від цих функцій:

 ( f ( x)  g ( x)) dx   f ( x ) dx   g ( x) dx.
Дійсно,

(  ( f ( x )  g ( x )) dx )   f ( x )  g ( x )

(  f ( x ) dx   g ( x ) dx )   (  f ( x ) dx)   (  g ( x ) dx )  f ( x )  g ( x ).

Властивість 5 справедлива для довільного скінченного числа доданків.

6. Якщо  f ( x ) dx  F ( x)  C і u   (x )  довільна функція, що має

неперервну похідну, то  f (u ) du  F (u)  C.

Дійсно, внаслідок інваріантності форми першого диференціала і
d F (u )  F (u) du  f (u) du ;
властивості 3 маємо
 f (u) du   d F (u )  F (u )  C .
Властивість 6 (її називають інваріантністю формули інтегрування) дуже
важлива. Вона означає, що та чи інша формула для невизначеного інтеграла
залишається справедливою незалежно від того, чи змінна інтегрування є
незалежною змінною, чи довільною функцією від неї, що має неперервну
похідну. Таким чином, кількість інтегралів, які обчислюються (або, як кажуть,
x5 4
”беруться”), необмежено збільшується. Наприклад,  x dx   C , оскільки
5

211
 
 x5 
  C   x 4 .
 5 
u5 4
Користуючись властивістю 6, одержимо формулу  u du   C,
5
де u  (x )  довільна функція, що має неперервну похідну. Зокрема,

sin 5 x
 sin x cos x dx   sin x d sin x   5  C,
4 4

4 dx 4 ln 5 x
 ln x  x   ln x d (ln x )  5  C.
Виникає запитання: чи для всякої функції існує невизначений інтеграл?
Виявляється, що не для всякої. Проте вірна
Теорема.Всяка неперервна на відрізку a; b функція має на цьому відрізку
первісну.
У зв’язку з цим надалі вважатимемо, що підінтегральна функція
розглядається лише на тих відрізках, де вона неперервна.

1 . 2 . Т а б л и ц я і н те гр а л і в
Нехай u (x)  довільна функція, що має на деякому проміжку неперервну
похідну u (x ) . Тоді на цьому проміжку справедливі такі формули:

1.  du  u  C.

 u 1
2.  u du   C ,   1.
 1
du
3.   ln u  C .
u
4.  e u du  e u  C .
au
5 .  a u du   C, a  0, a  1 .
ln a

6.  sin u du   cos u  C .

7.  cos u du  sin u  C.

212
 du
8.   tg u  C.
cos 2 u
du
9.  2  ctg u  C.
sin u
du
10.   arctg u  C.
1 u2
du
11.   arcsin u  C.
2
1 u
du 1 u
12.  2 2
 arctg  C.
a u a a
du u
13.   arcsin  C.
a2  u2 a
14.  tg u du   ln cos u  C .

15.  ctg u du  ln sin u  C.

du 1 ua
16.  2 2
 ln  C.
u a 2a u  a
du 1 au
17.  2 2
 ln  C.
a u 2a au
du
18.   ln u  u 2  a 2  C.
u2  a2
du
19.   ln u  u 2  a 2  C.
2 2
u a
du u
20.   ln tg  C .
sin u 2

du u 
21.   ln tg     C.
cos u 2 4
22.  sh u du  ch u  C.

23.  ch u du  sh u  C.
du
24.   th u  C.
ch 2 u
du
25.  2  cth u  C.
sh u

213
 26.  th u du  ln ch u  C.

27.  cth u du  ln sh u  C.

Інтеграли 127 називаються табличними інтегралами.

Частина цих формул безпосередньо випливає з означення невизначеного
інтеграла, таблиці похідних і властивості 6 (§ 1.1) невизначеного інтеграла.
Справедливість інших формул легко перевірити диференціюванням.
Доведемо, наприклад формулу 19. Так, як

ln x  x2  a2   x  1
x2  a2
 
 x  x2  a2  
1  1 
  1   2 x  
x  x2  a2  2 x2  a2 
1 x2  a2  x 1
   , то
x  x2  a2 x2  a2 x2  a2
dx
  ln x  x 2  a 2  C . А із властивості 6 (§ 1.1) маємо
2 2
x a
du
  ln u  u 2  a 2  C.
2 2
u a

1 . 3 . О с н о в ні м е т о д и і н те г р у ва н н я
Основними методами інтегрування є безпосереднє інтегрування, метод
підстановки (заміни змінної) та метод інтегрування частинами.
1. Метод безпосереднього інтегрування це обчислення інтегралів за
допомогою основних властивостей невизначеного інтеграла і таблиці
інтегралів.
2
 1 
Приклад 1. Знайти інтеграл   x  3  dx.
 x
Розв’язок.

214
 2
 1   x 1 
  x  3 x  dx    x  2 3 x  3 x 2  dx 

1 2 1 2
   
 3 
   x  2 x  x  dx   x dx  2  x dx   x 3 dx 
6 6

 
7 1
x2 x 6
x 3 x 2 12 6
  2  C   x  x  3 3 x  C.
2 7 1 2 7
6 3
3  1  x2
Приклад 2. Знайти інтеграл  dx.
2
1 x
Розв’язок.

3  1 x2  3 
 dx     1 dx 
1 x2  1 x
2

dx
 3   dx  3 arcsin x  x  C.
1 x2

Приклад 3. Знайти інтеграл  tg 2 x dx.

Розв’язок.

2  1  dx
 tg x dx    cos2 x   cos 2 x   dx  tg x  x  C.
  1  dx 

2. Метод підстановки ( заміни змінної ) полягає у введенні нової

змінної інтегрування.

Нехай треба знайти інтеграл  f ( x) dx , причому безпосередньо підібрати

первісну для f (x) ми не можемо, але нам відомо, що вона існує.
Введемо заміну змінної: x  (t ) , де (t )  неперервно диференційовна
функція, для якої існує обернена функція. Тоді dx  ( t ) dt і справедлива
рівність:

 f ( x ) dx   f ((t ))  (t ) dt (1.1)

( тут мається на увазі, що після інтегрування в правій частині рівності (1.1)

замість змінної t ми підставимо її вираз через x , знайдений із заміни x  (t ) ).

215
Щоб довести рівність (1), доведемо, що похідні по x від обох частин рівності
(1) рівні між собою. Похідна лівої частини:

 f ( x) dx   f ( x).
x

Похідна правої частини:

 f ((t ))  (t ) dt     f ((t ))  (t) dt    t   f ((t ))  (t )  x1 

x t
x
t

1
 f ((t ))  (t )   f ((t ))  f ( x ).
 (t )
Тобто похідні по x від обох частин рівності (1) рівні.
Іноді зручніше виконати підстановку t   (x ) .
Підстановки x   (t ) або t   (x ) підбирають так, щоб одержані після
перетворень нові інтеграли були табличними, або зводились до табличних.

Приклад 4. Знайти інтеграл

3 ln x  44 dx.
 x
Розв’язок.
 
 
введемо заміну змінної за формулою
 
3 ln x  4  t , звідки маємо 
3 ln x  4 4 
dx  d (3 ln x  4)  dt ,

 
x 3 
 dx  dt , 
x 
 dx 1 
  dt 
x 3 
1 1 4 1 t5 1 1 5
4
  t  dt   t dt   C  t 5  C  3 ln x  4   C .
3 3 3 5 15 15

Приклад 5. Знайти інтеграл  4  x 2 x dx.

Розв’язок.

216
  4  x 2  z, 
 
2 4  x 2  z 2 , 
 4  x x dx      z  (  z dz ) 
  2 x dx  2 z dz 
 x dx   z dz 
 

   z 2 dz  
z3
C  
z2  z
C  
4  x 2  4  x 2  C 
3 3 3


x 2
 4  4  x 2
 C.
3
3. Тепер розглянемо метод інтегрування частинами.
Нехай функції u  u(x ) і v  v(x) мають на деякому проміжку неперервні
похідні. Тоді
d (u  v )  u  d v  v  d u .
Інтегруючи обидві частини, маємо

u  v  u  d v  v  d u

або

 u dv  u  v   v du . (1.2)

Формула (2) називається формулою інтегрування частинами.

Іноді формулу (2) доводиться застосовувати кілька разів.
Методом інтегрування частинами обчислюються такі типи інтегралів:

а)  Pn ( x )  e x dx ;  P ( x )  sin x dx ;  P ( x )  cos x dx ,
n n

де Pn ( x )  алгебраїчний многочлен степеня n ,   дійсне число.

Тут за u треба взяти многочлен Pn ( x ) і інтегрувати частинами
n разів.
б )  Pn ( x )  ln x dx ;  P ( x )  arcsin dx ;  P ( x )  arccos x dx ;
n n

 P ( x)  arctgx dx ;  P ( x)  arcctgx dx ,
n n

де Pn ( x )  алгебраїчний многочлен степеня n . У цих інтегралах за u слід взяти

відповідно ln x ; arcsin x ; arccos x ; arctgx ; arcctgx .

217
 в)  e x  sin x dx ; e
x
 cos x dx ,

де  і   дійсні числа. Двічі застосовуючи формулу (1.2), ми отримаємо

лінійне рівняння відносно шуканого інтеграла.
Формулу (1.2) застосовують і в деяких інших випадках.
2
Приклад 6. Знайти інтеграл x  e 2 x dx .

Розв’язок.
u  x 2 , du  2 x dx 
2 2x  
 x  e dx  dv  e 2 x dx, v  e 2 x dx  1 e 2 x d (2 x )  1 e 2 x  
  2 2 
1 1
 x 2  e 2 x   e 2 x  2 x dx 
2 2
u  x, du  dx 
x 2 e2 x 2x  
   x  e dx   2x 1 2x  
2 dv  e dx, v  2 e 

x 2 e2 x  1 2 x 1 
   x  e   e 2 x dx  
2  2 2 
x 2 e2 x x e 2 x 1 2 x
    e dx 
2 2 2


x 2  e2 x x  e 2x e2 x
  C 
2 x 2  2 x  1 e 2 x
C.
2 2 4 4
Зауважимо, що під час знаходження функції v за диференціалом dv
беремо C  0 , оскільки на кінцевий результат ця стала не впливає.

Приклад 7. Знайти інтеграл  e 2 x  sin 3x dx.

Розв’язок.

218
 u  e 2 x , du  2e 2 x dx 
2x  
 e  sin 3x dx  dv  sin 3x dx, v   1 cos 3x  
 3 

 1   1 
 e 2 x    cos 3x      cos 3x   2e 2 x dx 
 3   3 
e 2 x  cos 3 x 2 2 x
   e  cos 3 x dx 
3 3
u  e 2 x ; du  2e 2 x dx 
  e 2 x  cos 3 x
 1  
 dv  cos 3 x dx ; v  sin 3 x  3
3
2 1 1 
  e 2 x  sin 3x   sin 3x  2e 2 x dx  
3 3 3 
e 2 x  cos 3 x 2e 2 x  sin 3 x 4 2 x
    e  sin 3x dx ;
3 9 9
тобто маємо

2x 2e 2 x  sin 3x e 2 x  cos 3x 4 2 x
 e  sin 3x dx  9

3
  e  sin 3x dx ;
9
звідки

2x 4 2x 2e 2 x  sin 3x e 2 x  cos 3x
 e  sin 3x dx  9  e  sin 3x dx  9

3
;

13 2x e 2 x  2 sin 3x  3cos 3x 
 e  sin 3x dx  ;
9  9

2x 9 e 2 x  2 sin 3x  3cos 3x 
 e  sin 3x dx  13  9
;

2x e 2 x  2 sin 3x  3 cos 3x 
 e  sin 3x dx  13
.

Таким чином, ми знайшли первісну функції e 2 x  sin 3x . Сукупність усіх

інших первісних функції e 2 x  sin 3x , тобто невизначений інтеграл  e 2 x  sin 3x dx

дорівнює:

2x e 2 x 2 sin 3x  3 cos 3x 
 e  sin 3x dx  13
 C.

219
 1 . 4 . І н те г ру ва н н я р а ц і о н а л ьн и х д р о б і в
Означення. Раціональним дробом (раціональною функцією) називається
функція, яка дорівнює частці двох многочленів
Pm ( x )
,
Qn ( x )
де Pm ( x )  многочлен степеня m, Qn ( x )  многочлен степеня n .
Означення. Дріб називається правильним, якщо степінь чисельника
менший степеня знаменника, в протилежному випадку дріб називається
неправильним.
Відмітимо, що усякий неправильний раціональний дріб можна подати у
вигляді суми многочлену та правильного раціонального дробу, а саме:
Pm ( x ) r( x )
 L( x )  ,
Qn ( x ) Qn ( x )
де L(x )  многочлен степеня m  n , а r (x )  многочлен степеня, меншого,
ніж n . Ця операція називається виділенням цілої частини раціонального дробу.
Серед усіх правильних дробів виділяють чотири типи найпростіших
дробів:
A
I. ,
xa
A
II . ,
( x  a)n
Mx  N
III . 2
,
x  px  q
Mx  N
IV . , n  2,3, ..., p 2  4q  0
( x  px  q) n
2

( A, M , N , a , p, q  довільні сталі), які легко інтегруються.

Pm ( x )
Теорема. Правильний раціональний дріб , де
Qn ( x )

Qn ( x )  ( x  a1 ) k 1  ...  ( x  a m ) km  ( x 2  p1 x  q1 )i1  ...  ( x 2  p  x  q )i

( k1  ...  k m  2i1  ...  2i  n ),
можна подати у вигляді суми найпростіших раціональних дробів, а саме:
220
 Pm ( x ) A1 Ak 1 B1 Bkm
  ...  k1
 ...   ...  
Qn ( x ) x  a1 ( x  a1 ) x  am ( x  a m ) km
M 1 x  N1 M i1 x  N i1 C1 x  D1
  ...   ...   ...  (1.3)
x 2  p1 x  q1 ( x 2  p1 x  q1 ) i1 x 2  p  x  q
Ci x  Di
 ;
( x  p  x  q  ) i
2

тут A1 , ..., Ak 1 , ..., C i , Di  дійсні числа (так звані невизначені коефіцієнти).
Вираз (1.3) називається розкладом правильного раціонального дробу на
найпростіші раціональні дроби.
Для знаходження коефіцієнтів A1 , ..., Ak1 , ..., Ci , Di можна скористатись
методом порівняння коефіцієнтів. Суть його така: помножимо обидві частини
рівності (1.3) на Qn (x ) , внаслідок чого дістанемо два тотожно рівні многочлени
(відомий многочлен Pm ( x ) і многочлен з невідомими коефіцієнтами
A1 , ..., Ak 1 , ..., Ci , Di ); порівнюючи їхні коефіцієнти при однакових степенях x ,
дістанемо систему лінійних рівнянь, з якої визначимо невідомі
A1 , ..., Ak 1 , ..., Ci , Di .
Крім методу порівняння коефіцієнтів, користуються також методом
окремих значень аргументу. Нехай після множення обох частин рівності (1.3)
дістанемо два тотожно рівні многочлени, один з яких  відомий, а другий з
невідомими коефіцієнтами. Надаючи змінній конкретні значення стільки разів,
скільки невідомих коефіцієнтів, дістанемо систему лінійних алгебраїчних
рівнянь, з якої і визначимо шукані коефіцієнти. Система рівнянь значно
спрощується, коли змінній x надавати значення дійсних коренів знаменника
Qn (x ) .
Іноді зручно скористатись комбінованим методом, тобто деякі з
невідомих коефіцієнтів визначати, надаючи x значення дійсних коренів
знаменника, а інші  визначати методом порівняння.
Наведена теорема стверджує, що інтегрування довільного правильного
раціонального дробу зводиться до інтегрування найпростіших дробів. Тому
покажемо, як обчислюються інтеграли від найпростіших дробів.
221
 A d ( x  a)
I.  x  a dx  A  A ln x  a  C.
x a
A A
II .  ( x  a) n
dx  A ( x  a )  n d ( x  a )   ( x  a )1 n  C .
 n 1

1 2 p 
Mx  N  ( x  px  q)  x   t 
III .  dx   2 2 
x 2  px  q dx  dt 

p Mp Mp
M (t  )  N N N
2 M 2t dt

p 2
dt 
2  2  p 2    2  2p 2    2  2p 2 dt 
t2  q t   q   t   q   t   q  
4  4   4   4 

M p2  Mp  1 t
 ln t 2  q  N   arctg C 
2 4  2  p 2
p 2
q q
4 4
p
x
M  Mp  1 2 C 
 ln x 2  px  q   N   arctg
2  2  p2 p2
q q
4 4
M 2 N  Mp 2x  p
 ln x 2  px  q  arctg  C.
2 4q  p 2
4q  p 2

 p 
Mx  N x   t t dt
IV .  2 dx   2   M  (t 2  b 2 ) n 
( x  px  q ) n dx  dt 
 Mp  dt
N   2 ,
 2  (t  b 2 ) n

2 p2
де b  q  .
4
Обчислимо окремо кожний інтеграл:

222
  
2 2
t  b  z 
t dt   1 dz 1 1
a)  2 2 n
 2t dt  dz    n   n1  C 
(t  b )  2 Z 2(1  n ) Z
1 
t dt  dz 
 2 
1
  C.
2(1  n )(t 2  b 2 ) n1

dt 1 dt t 2 dt 
б)  2  I n  2   2 ,
b  (t  b 2 ) n1  (t 2  b 2 ) n

(t  b 2 ) n 

1 t 2 dt 
звідки одержимо: I n   I   (t 2  b 2 ) n .
b 2 
n 1

Обчислимо окремо:
u  t , du  dt 
t 2 dt  
2 2 n

 (t  b ) dv  2 2 n , v 
 t dt 1 
 (t  b ) 2(1  n )( t 2  b 2 ) n1 

t 1 dt
 2 2 n 1
  
2(1  n )( t  b ) 2(1  n ) (t  b 2 ) n1
2

t 1
 2 2 n 1
 I n1 .
2(1  n )( t  b ) 2(1  n )
Отже:
1 t 1 
In   I   I .
b 2 
n 1 n 1
2(1  n)(t 2  b 2 ) n1 2(1  n ) 
Звідси остаточно одержимо рекурентну формулу:
1  t 2n  3 
In    I n1  , n  2, 3, ...,
b2 2 2 n 1
 2(n  1)(t  b ) 2n  2 
dt 1 t
де I1   2 2
 arctg  C .
t b b b
Приклади. Обчислити інтеграли
x5  x 4  8 x 2 dx
1).  x 3  4 x dx . 2).  ( x  2 ) 2 ( x  4) 2 .
x dx x3  x 1
3).  3 . 4).  2 dx .
x 1 ( x  2) 2

223
 Розв’язок.
1) В цьому прикладі підінтегральна функція являє собою неправильний
дріб, тому спочатку необхідно виділити цілу частину цього дробу, тобто
розділити чисельник на знаменник:

x5  x4  8 x3  4x

x5  4x3 x2  x  4
x4  4x3  8

x 4  4x 2
4x 3  4x 2  8

4 x 3  16 x
4 x 2  16 x  8
Підінтегральна функція буде мати вигляд:
x5  x4  8 2 x2  4x  2
 x  x4 4 .
x3  4x x3  4x
Знаменник одержаного правильного дробу, можна розкласти на
множники, а саме x 3  4 x  x( x  2)( x  2) .
Перейдемо тепер, використовуючи теорему, до представлення цього
дробу у вигляді суми найпростіших. Кожному співмножнику відповідає
найпростіший дріб першого типу.
x 2  4x  2 A B C
   .
x ( x  2)( x  2) x x  2 x  2
Згідно з методом невизначених коефіцієнтів одержимо:
x 2  4 x  2  A( x  2 )( x  2)  B x ( x  2)  C x ( x  2) ;
1
A
x0  2  4 A, 2
5
x2 10  8B, B
4
x  2  6  8C , 3
C
4
Отже, маємо:

224
 x5  x4  8  1 dx 5 dx 3 dx 
 x 3  4x dx   x 2
 x  4  dx  4       
2 x 4 x 2 4 x  2
x3 x2
   4 x  2 ln x  5 ln x  2  3 ln x  2  C .
3 2
2) Так як підінтегральна функція являє собою правильний дріб, то зразу
застосовуємо теорему про розклад на найпростіші дроби. Одержимо:
x2 A B C D
    ;
x  22  x  42 x  2 x  2 2 x  4  x  4 2
2 2 2 2
x 2  A x  2  x  4   B  x  4   C x  2   x  4   D x  2  ;

x  2 4  4 B, B 1
x  4 16  4 D, D4
x  0 0  32 A  16  16C  16  2 A  C  2 
 
x  1 1  75 A  25  45C  36  5 A  3C  4 
2 A  C  2  C2
 
 A2  A  2
Таким чином,
x 2 dx dx dx dx dx
 x  2 2 x  4 2  2 x  2    x  2 2  2 x  4   4   x  4 2 
1 4
 2 ln x  2   2 ln x  4   C.
x2 x4
3) В цьому прикладі маємо правильний раціональний дріб, знаменник
розкладається на множники слідуючим чином:
x 3  1   x  1x 2  x  1, тому в розкладі дробу з’являється найпростіший дріб
третього типу:
x x A B x C
   ;
x 3  1  x  1x 2  x  1 x  1 x 2  x  1

x  Ax 2  x  1  B x  C x  1.

Порівнюючи коефіцієнти при однакових степенях змінної x , одержимо
систему рівнянь для визначення коефіцієнтів A, B, C :

225
 1
B 
x2 0  A B  B   A 3

  1 
x1 1  A  C  B  1  3A   A  .
 CA  3 
x0 0  AC   1 
C
3 
Тобто
x dx 1 dx 1 x 1
 x 3  1 3  x  1 3  x 2  x  1 dx.
 

Обчислимо окремо другий інтеграл:

 1 
x  2  t t
3
x 1   1 2t dt 3 dt
 x 2  x  1 dx  dx  dt    2 23 dt  2  2 3  2  2 3 
 1 t  t  t 
x  t   4 4 4
 2
1 3 3 2t 1 2x 1
 ln t 2   arctg  C  ln x 2  x  1  3 arctg  C1.
2 4 3 3 2 3
Нарешті:
x dx 1 1 2 3 2x  1

 x3 1 3 ln x  1  ln x  x  1  arctg  C.
6 3 3
4) В цьому прикладі дріб правильний. Він розкладається на суму
найпростіших дробів третього та четвертого типів:
x3  x 1 Ax  B C x  D
 
x 2
 2
2
x 2  2 x 2  2 2

x 3  x  1   A x  B x 2  2   C x  D 

x3 1 A  A 1
x 2
0B  B0


x1 1  2 A  C  C  1
x0  1  2 B  D  D  1

Отже,

226
 x3  x 1 x dx x 1
 x dx    dx 
 2 2 2
x 2  2  x 2  2 2
1 2 x dx 1 2 x dx dx
  2    .
2 x  2 2 x 2  2 2  x 2  2 2

Використаємо рекурентну формулу при n  2 для обчислення останнього

інтегралу:
dx 1 x 1 dx  x 1 x
 x     2    arctg  C1 .
2
 2
2
2  2x  2 2 x  2  4x  2 4 2
2 2
2
Остаточно маємо:
x3  x 1 1 1 x 1 x
 x dx  ln x 2  2    acrtg  C.
2
 2
2
2 2x 2  2  4x 2  2  4 2 2

Зауважимо, що загальний метод інтегрування раціонального дробу не

треба застосовувати, коли інтеграл можна обчислити простіше.
Наприклад,
x 3 dx 1 d x 4  1 1 4
1)  x 4  1  4  x 4  1  4 ln x  1  C;
 
x2  t 
x dx   1 dt 1 dt
2)  x 4  x 2  1  2 x dx  dt   2  t 2  t  1  2   2 1 1  1

 1  t  2 t     1
 x dx  dt   2 4 4
 2 
 1  1
dt   t    2
1  2 1 2  2 1 2t  1
    acrtg C  arctg C 
2  1 3
2
2 3 3 3 3
t   
 2 4

1 2x2  1
 arctg  C;
3 3

227
3)
dx
dx 
1  x 2  x 2
dx 
dx dx
 x 4 x 2  1  x 4 x 2  1  x 4  x 2 x 2  1 


4
  x dx  
1  x   x 2 2
dx 
x 3

dx

dx 1
 3 
x 1
 arctg x  C 
x x  1 2 2
 3  x2  x2  1 3x 1
1 1
   arctg x  C ;
3x 3 x
4) 
 x  1
2
dx  
x 2  1  2 x dx
dx   2 
2 x dx

x 2  1 2
x 2  12
x 1 x 2  12
 arctg x   x  1 d x  1  arctg x 
2 2 2 x 2
 1
1

C 
1
1
 acrtg x  2
 C;
x 1
x 2 dx 1 d x 3  2  1
5)  x      C.
3
 2
2
3 x 3  2 2 3x 3  2 

1 . 5 . І н те гр у в а н ня де я к и х і р ра ці о н а л ь н и х ф у н к ці й
Нехай R u; v; ; s   раціональна функція від змінних u; v; ; s , тобто
така функція, в якій над зазначеними змінними та дійсними числами
виконується скінченна кількість чотирьох арифметичних дій: додавання,
віднімання, множення і ділення та піднесення до цілого степеня.
Розглянемо тепер інтеграли від деяких ірраціональних функцій і
покажемо, що в ряді випадків вони зводяться до інтегралів від раціональних
функцій (або, як кажуть, раціоналізуються).
1. Інтеграл виду
m r
 
R
  x ; x n
;  ; x s 
 dx
 
раціоналізується підстановкою x  t k , де k  спільний знаменник дробів
m r
, , .
n s

228
 Дійсно, якщо x  t k , то dx  k  t k 1dt , крім того, кожний дробовий степінь
змінної x виразиться через цілий степінь змінної t , отже підінтегральна
функція перетвориться в раціональну функцію від t .
2. Інтеграл виду
m r
 
  axbn  a x  b s 
 R x;  c x  d  ; ;  c x  d   dx
 
axb k
раціоналізується підстановкою  t , де k  спільний знаменник дробів
cxd

m r axb k b  d tk
, , . Дійсно, із виразу t маємо x і
n s cxd c tk  a

k  t k 1 a d  b c 
dx  dt , тобто x і dx є раціональні функції від t ; крім того
c  t k
 a
2

axb
кожний дробовий степінь дробу виразиться через цілий степінь змінної
cxd
t . Таким чином, підінтегральна функція перетвориться в раціональну функцію
від t .
x
Приклад 1. Знайти інтеграл  x dx.
3 2
x
Розв’язок.
x  t6 
x   t 3  6t 5dt 6 t8 t4
 dx  dx  6t 5dt    6 4   4 2 dt  6 2 dt 
3
x x 2
 6  t  t t t  1 t  1
 t  x 

 6
t 4
 1  1
dt  6
t 2  1t 2  1 dt  6 dt  6 t 2  1 dt  6 dt
t2 1  t2 1  t2 1   t  1t  1 
t3 1 t  1  t  1 dt dt
 6  6t  6  dt  2t 3  6t  3  3 
3 2 t  1t  1 t 1 t 1
t 1
 2t 3  6t  3 ln t  1  3 ln t  1  C  2t 3  6t  3 ln C 
t 1

229
 6
6 x 1
 2 x  6 x  3 ln 6  C.
x 1

1 x dx
Приклад 2. Знайти інтеграл  3  .
1  x 1  x 2
Розв’язок.
 
 
1  x  t 3 ; t  3 1  x 
1  x 1 x 
 3 3

 1  x  t  xt 
1 x dx  1 t 3 
 3   x  
1  x 1  x 2  1  t 3

  3t 2 1  t 3   3t 2 1  t 3  
 dx  dt  
 1  t 3 2 
  3t 2  2  6t 2 
 dt  dt 
 1  t 3  1  t 3 2
2


 t 
 6t 2

1
dt  
 6t 3

1  t 
3 2
dt 
1  t 
3 2
 1 t3 
1  
2
1  t 3 2 22
3 
 1  t 

3 3 3 t4 3 3 3 1 x 3 1 x
 t dt     C    t  t  C     C 
2 2 4 8 8 1 x 1 x
 31  x  3 1  x
  C.
81  x  3 1  x

1 . 6 . І н те г ру ва н н я д и ф е ре н ц і а л ь н и х б і н ом і в

Означення. Вираз виду x m a  b x n  dx , де m, n, p, a , b  сталі числа,

p

називається диференціальним біномом.

Теорема Чебишова. Інтеграл від диференціального бінома

 x  a  b x  dx ,
m n p

230
якщо m, n, p  раціональні сталі числа, зводиться до інтегралу від раціональної
функції відносно нової змінної (тобто виражається через елементарні функції)
лише в трьох випадках a  0, b  0  :

1) p  ціле число (додатне, від’ємне чи нуль);

m 1
2)  ціле число (додатне, від’ємне чи нуль);
n
m 1
3)  p  ціле число (додатне, від’ємне чи нуль);
n
В інших випадках інтеграл від диференціального бінома через
елементарні функції не виражається.
Зауважимо, що у випадку 1) треба виконати підстановку x  t s ,

де S найменший спільний знаменник дробів m і n ; у випадку

2) – підстановку a  b x n  t r , де r  знаменник дробу p ; у випадку

3) – підстановку a x  n  b  t r , де r  знаменник дробу p .

3
1 4 x
Приклад 1. Знайти інтеграл  dx .
x
Розв’язок.
1
3 4 1 1
1 x   
3

 dx   x 2 1  x 4  dx 
x  
 
 1 
   1 
1 1 1 m 1 2
m   2 ; n  4 ; p  3 ; тоді n  1  2  ціле число;
 
 4 
 тобто маємо випадок 2) ; виконуємо підстановк у 
 1

 
1  x  t  x  t  1  dx  4 t  1  3t dt 
3 3 4 3 3 2
4

 
 12t t  1 dt
2 3 3

1 1

  t  1
3

4 2
 t 
3 3
 12t 2 t 3  1 dt   t 3  1  t 3  1  t  12t 2 dt 
3 2 3

231
  t7 t4 
 12  t  1 t dt  12  t  t  dt  12    C 
3 3 6 3

7 4
12 7 12
t  3t 4  C  t 3   t  3t 3  t  C 
2

7 7
12

7
 2
 
1  4 x  3 1  4 x  3 1  4 x  3 1  4 x  C. 
dx
Приклад 2. Знайти інтеграл x .
4
1 x2
Розв’язок.
1
dx
x x 4
 1  x 2 2
 dx 
4
1 x2
 1 m 1  4 1 3 
 m   4; n  2; p   ; тоді    ; 
2 n 2 2
 
 m  1  p   3  1  2  ціле число; це випадок 3) ; 
 
n 2 2
 2 2 3

 виконуємо підстановк у x  1  t , звідки  2 x dx  2tdt , 
або x 3dx  t dt 
 
1 1
 x x  1 dx   x  x  x  1 dx 
4 2 2  4 1 2 
x 2 2

1 1
  x 5 x  2  1 2 dx   x  2  x  2  1
 
2  x 3 dx 
1
  t  1 t
2 2 2
   t dt     t 2
 1 t 1  t dt 

t3 t2 t
   t  1 dt    t  C  t 
2
C 
3 3

 x 2
1 
x 2
 1 x  2  1
С 
3

1  x 2 1  x 2  1  x 2
   C.
x 3x 3

1 . 7 . І н те гр у ва н ня де я к и х кл а с і в т р и г о н ом е т р ич н и х
ф у н к ці й

232
 1. Універсальна підстановка.

Інтеграл виду  Rsin x; cos x  dx за допомогою підстановки

x
t  tg , x    2 n, n  Z , зводиться до інтегралу від раціональної функції від t
2
x x
2tg 1  tg 2
2 2t 2 1 t2
Дійсно, так як sin x   2
, cos x   2
,
2 x 1  t 2 x 1  t
1  tg 1  tg
2 2
2 dt
x  2arctg t і dx  , то
1 t2
 2t 1  t 2  2 dt
 Rsin x; cos x  dx   R 1  t 2 ; 1  t 2   1  t 2   R1 t dt.
x
Підстановка t  tg , x    2 n, n  Z , називається універсальною
2
підстановкою.
dx
Приклад 1. Знайти інтеграл  4 sin x  3 cos x  5 .
Розв’язок.
 x 
 2tg  t , x    2 n , n  z , 
dx
 4 sin x  3 cos x  5   2 
sin x  2 t 1  t 2 dt 
 2
; cos x  2
, dx  2
1 t 1 t 1 t 
2dt
1  t2 dt 2dt
 2
 2 2
 2 
2t 1 t 8t  3  3t  5  5t 2t  8t  8
4  3 5
1 t2 1  t2
1
 2
dt

dt
 t  2 2
 d t  2  
t  2  C 
t  4t  4 t  22  1
1 1
 C    C.
t2 x
tg  2
2

233
Універсальна підстановка на практиці вона часто приводить до раціональних
дробів з великими степенями. Тому в багатьох випадках користуються іншими
підстановками. Розглянемо ці підстановки.
2. а) Якщо функція R sin x; cos x   непарна функція відносно sin x ,

тобто R  sin x; cos x    R sin x; cos x  , то  Rsin x; cos x  dx раціоналізується

підстановкою cos x  t (при цьому sin x dx   dt ).

б) Якщо функція R sin x; cos x  непарна відносно cos x , тобто

R sin x;  cos x    R sin x; cos x  , то  Rsin x; cos x  dx раціоналізується

підстановкою sin x  t (при цьому cos x dx  dt ).

в) Якщо функція R sin x; cos x  парна відносно sin x і cos x

одночасно, тобто R  sin x;  cos x   R sin x; cos x  , то  Rsin x; cos x  dx

dt
раціоналізується підстановкою tg x  t (при цьому dx  ).
1 t2
dx
Приклад 2. Знайти інтеграл  sin 2
.
x  2 sin x cos x  cos 2 x
Розв’язок.
 
 
 
 
підінтегра льна функція парна відносно 
 
sin x і cos x одночасно, тому виконуємо 
підстановк у 
 
dx  dt 
 sin 2 x  2 sin x cos x  cos2 x  tg x  t , при цьому dx  2
, 
 1  t 
2 2
 2 tg x t 
sin x  1  tg 2 x  1  t 2 ; 
 
 2 1 1 
cos x  1  tg 2 x  1  t 2 ; 
 
 t 1 t 
sin x  cos x    2
; 
 1  t2 1  t2 1  t 

234
 dt
1 t2 dt dt dt
 2  2  2  
t
 2
t

1 t  2t  1 t  2t  1  2  2
t  1  2
1 t2 1 t2 1 t2
d t  1 1 t 1 2 1 tg x  1  2
  ln C  ln  C.
t  12   
2
2 2 2 t 1 2 2 2 tg x  1  2

m
3. Окремо розглянемо інтеграл виду  sin x  cos n x dx , коли

m і n – цілі додатні числа.

m
Якщо n  ціле додатне непарне число, то  sin x cos n x dx знаходиться

підстановкою sin x  t ; якщо m  ціле додатне непарне число, то 

підстановкою cos x  t ; а якщо m та n  цілі додатні парні числа, то
підінтегральну функцію треба перетворити за допомогою формул пониження
1  cos 2 x 1  cos 2 x
степеня: cos 2 x  , sin 2 x  .
2 2
Приклад 3. Знайти інтеграл  sin 4 x cos 5 x dx.

Розв’язок.

 sin x cos x dx   sin x cos x cos x dx   sin x cos x  cos x dx 

4 5 4 4 4 2 2

sin x  t 
  sin 4 x 1  sin 2 x  cos x dx      t 1  t  dt 
2 4 2 2

cos x dx  dt 
t 5 2t 7 t 9 sin 5 x 2 sin 7 x sin 9 x
  t  2t  t  dt  
4 6 8
 C     C.
5 7 9 5 7 9
Приклад 4. Знайти інтеграл  sin 2 x cos 4 x dx.

Розв’язок.
2
 sin x cos x dx   sin x cos x cos x dx   sin x cos x  cos x dx 
2 4 2 2 2 2

2
1  1 1  cos 2 x 1
   sin 2 x  cos 2 x dx   sin 2 2 x dx   sin 2 2 x dx 
2  4 2 8
1 1 1  cos 4 x dx 1 1
  sin 2 2 x cos 2 x dx      sin 2 2 x d sin 2 x  
8 8 2 8 2

235
 1 1 1 sin 3 2 x x 1 1 sin 3 2 x
  dx   cos 4 x dx      sin 4 x  C 
16 16 16 3 16 16 4 48
x sin 4 x sin 3 2 x
    C.
16 64 48

4. Інтеграли виду  Rtg x  dx та  Rctg x  dx раціоналізуються за

tg x  t  ctg x  t 
   
допомогою підстановок відповідно  dt  та  dt .
dx  1  t 2  dx   1  t 2 

Приклад 5. Знайти інтеграл  ctg 7 x dx.

Розв’язок.
 
ctg x  t 
7   7 dt  t7
 ctg x dx   x  arcctg t    t   2 
  2 dt 
   1 t  t 1
dt
dx   
 1 t 2 
 t  t dt
   t 5  t 3  t  2 5 3
 dt    t dt   t dt   t dt   2 
 t  1 t 1
t 6 t 4 t 2 1 d t 2 1
     2
 
t6 t4 t2 1
     ln t 2  1  C 
6 4 2 2 t 1 6 4 2 2
6 4 2
ctg x ctg x ctg x 1
    ln ctg 2 x  1  C 
6 4 2 2
6 4 2
ctg x ctg x ctg x 1 1
    ln C 
6 4 2 2 sin 2 x
ctg 6 x ctg 4 x ctg 2 x
    ln sin x  C .
6 4 2

5. Інтеграли виду  sin ax  cos bx dx,  sin ax  sin bx dx,  cos ax  cos bx dx ,

де a і b  сталі числа, обчислюються за допомогою формул:

1
sin ax  cos bx  sin a  bx  sin a  b x ,
2
1
sin ax  sin bx  cosa  b x  cosa  b x ,
2

236
 1
cos ax  cos bx  cosa  b x  cosa  bx .
2
x x
Приклад 6. Знайти  cos x  cos  cos dx.
2 4
Розв’язок.
x x  x x x x 1 3x
 cos x  cos 2  cos 4 dx    cos x  cos 2  cos 4 dx   2  cos 2
 cos   cos dx 
2 4
1  3x x x x 1 3x x 1 x x
   cos  cos  cos  cos  dx   cos  cos dx   cos  cos dx 
2  2 4 2 4 2 2 4 2 2 4
1 1 7x 5x  1 1 3x x
 cos  cos dx  cos  cos  dx 
22 22
  
4 4  4 4
1 7x 1 5x 1 3x 1 x
  cos dx   cos dx   cos dx   cos dx 
4 4 4 4 4 4 4 4
1 4 7x 1 4 5x 1 4 3x 1 x
   sin    sin    sin   4 sin  C 
4 7 4 4 5 4 4 3 4 4 4
1 7x 1 5x 1 3x x
  sin   sin   sin  sin  C.
7 4 5 4 3 4 4

1 . 8 . І н те г ру ва н н я де я к и х і р ра ц і о на л ь н и х ф у н к ці й за
д о п ом о г о ю тр и г о н ом е т р ич н и х пі дс т а н о в о к

Інтеграли виду  R x; 

a 2  x 2 dx,  R x; 
a 2  x 2 dx і

 R x; 
x 2  a 2 dx зводяться до інтегралів виду  R sin t; cos t  dt
1

за допомогою підстановок відповідно x  a  sin t (або x  a  cos t ),

a a
x  a  tg t (або x  a  ctg t ) і x  (або x  ).
cos t sin t
Зауважимо, що до одного з розглянутих інтегралів завжди можна звести

інтеграли виду  R x; 

ax 2  bx  c dx ( a , b, c  сталі числа).

Необхідно зазначити, що інтеграли виду  R x; 

ax 2  bx  c dx також

можна виразити через інтеграли від раціональних функцій за допомогою

підстановок Ейлера:

237
 1) ax 2  bx  c   a  x  t , якщо a  0;

2) ax 2  bx  c  xt  c , якщо c  0;

3) ax 2  bx  c   x     t , якщо b 2  4ac  0 і

  корінь тричлена ax 2  bx  c.
Спосіб інтегрування при цьому треба обирати залежно від умови.

Приклад. Знайти інтеграл  3  2 x  x 2 dx.

Розв’язок.
x  1  z
2  

2
3  2 x  x dx   4   x  1 dx   x  z  1 
dx  dz 
 
 z z
2  z  2 sin t  sin t   t  arcsin 
 4  z dz   2 2 
dz  2 cos t dt 

  4  4 sin 2 t  2 cos t dt   2 1  sin 2 t  2 cos t dt 

 4  cos2 t  cos t dt  4  cos t  cos t dt  4  cos 2 t dt 

1  cos 2t 1
 4 dt  2  dt  2  cos 2t dt  2t  2  sin 2t  C 
2 2
 2t  sin 2t  C  2t  2 sin t  cos t  C  2t  2 sin t  1  sin 2 t  C 
z z z2 z 4  z2
 2 arcsin  2   1   C  2 arcsin  z  C 
2 2 4 2 4
2
x  1  x  1  4   x  1
 2acr sin  C 
2 2
x  1  x  1  3  2 x  x 2
 2acr sin   C.
2 2

1 . 9 . І н те г ра л и, я к і не в и ра ж а ю т ьс я ч е ре з
е л е м е н т а р н і ф у н к ці ї
Інтегрування елементарної функції не завжди знову приводить до
елементарної функції (навіть коли первісна заданої елементарної функції

238
існує).Про такі інтеграли, які не виражаються через елементарні функції, ми
вже згадували (теорема Чебишова).
Такими є також інтеграли:
x 2 sin x cos x dx
 e dx;  x dx;  x dx;  ln x ;
 sin x
2
dx;  cos x
2
dx;  1  k 2  sin 2 x dx 0  k  1
і багато інших.

2. ВИЗНАЧЕНИЙ ІНТЕГРАЛ

ЗАДАЧІ, ЯКИ ПРИВОДЯТЬ ДО ПОНЯТТЯ ВИЗНАЧЕНОГО

ІНТЕГРАЛА.
Поняття визначеного інтеграла виникло внаслідок необхідності
розв’язання ряду геометричних i фізичних задач. Розглянемо деякі з цих задач.

2 . 1 . З а да ч а п р о пл о щ у к р ив о л і н і й н о ї т ра пе ці ї
Нехай маємо плоску фігуру АВСD, яка обмежена графіком неперервної i
невід’ємної функції y=f(x), заданої на відрізку [a;b], прямими x=a i x=b та
відрізком осі Ox. Таку фігуру називають криволінійною трапецією. Треба
обчислити площу цієї трапеції.
Оскільки криволінійна трапеція в загальному випадку відмінна від
многокутника, то спочатку треба дати означення площі криволінійної трапеції,
довести, що площа за цим означенням існує, а потім знайти спосіб її обчислити.
Для цього розіб’ємо відрізок [a;b] на n довільних частин зо допомогою
точок x0, x1,…, xk, xk+1,…, xn так щоб справджувалися нерівності
A = x0<x1<x2<…<xk<xk+1<…<xn= b.
Сукупність точок x0,x1,…,xn позначатимемо буквою Т і називатимемо Т –
розбиття відрізку [a; b].

239
 Через кожну точку поділу проведемо прямі, паралельні осі Oy, до
перетину з графіком функції f(x). Тоді криволінійна трапеція розіб’ється на n
частинних криволінійних трапецій. Розглянемо одну з цих трапецій, наприклад
ту, в основі якої лежить відрізок [xk;xk+1]. Згідно з другою теоремою
Вейєрштрасса, на відрізку [xk;xk+1] знайдуться точки Ck΄ Ck΄΄, в яких функція
f(x) набуває свого найменшого та найбільшого значень. Позначимо ці числа
відповідно через mk та Mk. Тоді справджуються рівності
   
mk  f (C k ), M k  f (Ck ), де x k  Ck  x k 1, x k  Ck  x k 1.

На кожному з частинних відрізків [xk;xk+1], k=0,1,…1n-1 побудуємо два

прямокутники, основи яких збігаються з відрізком [xk;xk+1], а висоти є
ординатами точок кривої y = f(x) з абсцисами Ck , Ck .
Прямокутники, висота яких дорівнює mk,, назвемо вхідними, а
прямокутники, висота яких дорівнює Mk, k=0,1,…, n-1, назвемо вихідними.
Позначимо через S суму площ вхідних прямокутників, а через S - суму
площ вихідних прямокутників. Тоді
n 1
S   f (Ck )( xk 1  xk ),
k 0
n 1
S   f (Ck )( xk 1  xk ).
k 0

Зрозуміло, що суми S і S для того самого Т – розбиття відрізка [a;b] на

частини є сталі числа. Проте, якщо Т – розбиття змінювати, то взагалі кажучи,
змінюватимуться і суми S і S . Отже S = S (Т), S = S (Т).
Нехай Δxk = xk+1 – xk, k=0,1,…n–1, є довжина відрізка [xk;xk+1] а
λ – найбільше з чисел Δxk,λ = max Δxk, 0  k  n  1 . Тоді число λ залежить від Т–
розбиття: λ= λ(Т). І нехай λ(Т)→0.
Означення. Якщо суми S (Т), S (Т) при λ(Т)→0 мають однакові границі.

lim S (T )  lim S (T )  S  (2.1)

 (T )0  (T )0

240
і ці границі не залежать від Т–розбиттів відрізка [a; b] на частини, то
криволінійну трапецію називають квадрованою фігурою, а число
S – площею криволінійної трапеції.
Якщо границі сум S (Т), S (Т) при λ(Т)→0 різні або хоч одна з цих
границь не існує, то кажуть, що фігура не має площі, тобто фігура є
неквадровною.
Крім сум S , S розглянемо ще суму
n 1
   f (Ck ) k , (2.2)
k 0

де Сk – довільна точка відрізка [xk; xk+1], xk  Ck  xk 1 , k= 0,1,…, n-1. Оскільки

виконуються нерівності mk  f (C k )  M k , то сума (2) є сумою площ
прямокутників, які знаходяться між вхідними та вихідними прямокутниками.
Отже, справджуються нерівності
S    S. (2.3)
Нехай криволінійна трапеція є квадрованою фігурою, тобто
lim S  lim S  S .
 ( T ) 0  ( T ) 0

Тоді з нерівностей (2.3) випливає, що й

lim   S .
 ( T )0

Таким чином, за площу криволінійної трапеції можна взяти границю

суми (2.2) при λ(Т)→0.
Суму (2.2) ще називають інтегральною сумою функції f(x), побудовану на
відрізку [a;b] для Т – розбиття. Зазначимо, що суми S і S є окремими
випадками значення інтегральної суми δ.
Як бачимо, задача про площину криволінійної трапеції зводиться до
встановлення існування або не існування границі інтегральної суми.
Задача про обчислення довжини шляху за відомою швидкістю.

241
 Нехай точка М рухається прямолінійно і її швидкість у кожний момент
часу v= f(t). Треба знайти довжину шляху S, який пройде за проміжок часу від
α=α до t= β.
Якщо точка М рухається із сталою швидкістю v= const, тобто рух
нерівномірний, то обчислити довжину шляху за попередньою формулою вже не
можна.
Тому застосуємо метод, аналогічний методу знаходження площі
криволінійної трапеції. Для цього відрізок [α; β] розіб’ємо на n довільних
частин точками
α=t0<t1<t2<…<tk<tk+1<…<tn-1<tn=b (2.4)
Розглянемо будь-який частинний відрізок, наприклад, відрізок [tk;tk+1],
k=0,1,2,…,n–1. Припустимо, що відрізок [tk;tk+1] настільки малий, що швидкість
v=f(t) при переході від точки до точки мало змінюється. Отже, її можна вважати
сталою, нехай вона дорівнює, наприклад f( ~ t k), де ~
tk – довільна точка відрізка
[tk;tk+1], tk  ~
tk  tk 1. Тоді довжина шляху ΔSk, який пройшла точка М за час
tk+1- tK= Δtk , наближено дорівнюватиме
S k  f ( ~
tk ) t k ; k  0,1,..., n  1.

Додавши членами ці нерівності, знайдемо наближення довжини шляху

n 1
S   f (~
tk )tk . (2.5)
k 0

Як бачимо, в правій частині цієї рівності є інтегральна сума функції f(t),

побудована на відрізку [α; β] для розбиття (4). Отже, якщо позначити
  max tk , 0  k  n  1,
то природно за довжину шляху взяти границю інтегральної суми
n 1
S  lim
 ( T ) 0
 f (~t )t .
k k (2.6)
k 0

при умові, що ця границя існує.

242
 2 . 2 . В и з на ч е ни й і н те г ра л . У м о в и і с н у в а нн я
в из н а ч е н о г о і н те г ра л а
Нехай на відрізку [a; b], де a  b, задано функцію y= f(x)
(не обов’язково неперервну). Розіб’ємо відрізок [a; b] на nдовільних частин
так, щоб
A = x0 <x1 <…<xk<xk+1 <…<xn= b.
Сукупність точок x0,x1,…,xnназиватимемо Е-розбиттям відрізка [a; b] на
частини.
На кожному частинному відрізку [xk;xk+1], k= 0,1,…, n–1, виберемо
довільно по одній точці Сkє [xk;xk+1]. Точки Сkназивають проміжними. Нехай λ –
найбільша довжина серед довжин частинних відрізків, тобто
  max x k , xk  xk 1  xk , k  0,1,..., n  1.
0k n 1

Зрозуміло, що для різних Т – розбиттів відрізка [a; b] число λ, взагалі

кажучи, буде різним. Отже, λ залежить від Т:
λ= λ(Т).
Надалі розглядатимемо тільки такі розбиття, для яких λ(Т)→0. Побудуємо
суму
n 1
   f ( C k ) x k . (2.7)
k 0

Суму (2.7) називають інтегральною сумою функції f(x), побудовану на

відрізку [a; b] для даного Т – розбиття.
Означення 1. Число I називають границею інтегральної суми (2.7) при
λ(Т)→0, якщо для будь-якого ε>0 існує таке число δ>0, що як тільки
λ(Т)< δ, то при будь-якому виборі точок Сkі будь-якому Т – розбитті відрізка [a;
b] справджується нерівність   i  .
Той факт, що число І є границею інтегральної суми σ, записують так:
n 1
I  lim
 ( T ) 0
 f (C
k 0
k ) x k . (2.8)

243
 Означення 2.Границя інтегральної суми, якщо вона існує, називається
визначеним інтегралом функції f(x) на відрізку
[a; b] і позначається
b
I   f ( x )dx. (2.9)
a

При цьому число а називається нижньою межею інтегрування,

b – верхньою межею; f(x) називається підінтегральною функцією;
f(x)dx – підінтегральним виразом; відрізок [a; b] – проміжком інтегрування.
Якщо границя інтегральної суми, або визначений інтеграл функції
y = f(x), існує, то така функція називається інтегрованою на відрізку [a; b].
Теорема. Будь-яка неперервна на відрізку [a; b] функція є
інтегрованою на цьому відрізку.
Теорему приймаємо без доведення.
Зрозуміло, що задачі, розглянуті в попередньому параграфі,
розв’язуються за допомогою визначеного інтеграла.
Так, площа криволінійної трапеції дорівнює
b
S   f ( x )dx (2.10)
a

А, шлях S, пройдений точкою за проміжок часу від t= αдо t= β дорівнює


S   f (t ) dt (2.11)


2 . 3 . В л а с ти в о с ті ви з на ч е н о г о і н те г ра л а
Сформулюємо і доведемо властивості визначеного інтеграла для
неперервної функції.
1. Нехай функція f(x) задана і неперервна на відрізку [a; b] , a<b.Тоді
існує визначений інтеграл
b

 f ( x )dx
a

і справджується рівність
244
 b a

 f ( x )dx    f ( x )dx.
a b

Для будь-якої функції y= f(x)

b

 f ( x )dx  0.
a

Властивості 1 і 2 приймають за означенням

b
3. Існує інтеграл  f ( x )dx , де С – довільна стале число, і справджується
a

рівність
b b

 Cf ( x )dx  C  f ( x )dx.
a a

Доведення. Запишемо інтегральну суму для визначеного інтеграла, який

міститься в лівій частині останньої рівності:
n 1 n 1
   Cf (Ck ) xk  C  f (C k )xk  C,
k 0 k 0

де σ – інтегральна сума функції f(x), побудована на відрізку [a; b] для даного Т–

розбиття. Тоді, перейшовши до границі в попередній рівності, матимемо
b
lim   lim C  C  lim   C  f ( x )dx.
 ( T ) 0  ( T )0  ( T )0
a

Властивість 3 формулюють ще так: сталий множник можна виносити за

знак визначеного інтеграла.
На відрізку [a; b] задано неперервні функції f(x) і φ(x). Тоді існує інтеграл
b

 ( f ( x)  ( x ))dx
a

і виконується рівність
b b b

 ( f ( x )  ( x ))dx   f ( x)dx   ( x )dx.

a a a

Доведення. Запишемо інтегральну сума для функції f(x) + φ(x):

245
 n 1 n 1 n 1
   ( f (Ck )  (Ck ))xk   f (Ck )xk   (Ck )xk .
k 0 k 0 k 0

Оскільки функції f(x) iφ(x) за умовою неперервні, то вони інтегровані на

відрізку [a; b]. Тому
n 1 n 1 b b
lim   lim
 ( T ) 0  ( T ) 0
 f (C
k 0
k )x k  lim
 ( T ) 0
 ( C
k 0
k )xk   f ( x )dx   ( x )dx.
a a

Властивість 4 формулюють ще так: визначений інтеграл від суми функції

дорівнює сумі визначених інтегралів від цих функцій.
Справедливою є рівність
b c b

 f ( x )dx   f ( x )dx   f ( x)dx, a  c  b.

a a c

b
Доведення.Оскільки існує  f ( x)dx, то він не залежить від розбиття
a

відрізка [a; b]. Тому розглядатимемо такі розбиття, де точка c є однією з точок
поділу a= x0 <x1 <…<xi= c<xi+1 <…<xn= b.
n 1
Інтегральну суму    f (C k ) x k
k 0

можна розбити на двісуми:

i n 1
   f ( C k ) x k   f (C k ) x k .
k 0 k i 1

Тут перша сума є інтегральною сумою функціїf(x), побудованої на

відрізку [a; b], а друга – інтегральною сумою функції f(x), побудованої на
відрізку [c; b]. На обох цих відрізках функція f(x) є неперервною, а отже,
існують границі інтегральних сум. Перейшовши до границі в попередній
рівності, дістаємо
b c b

 f ( x)dx   f ( x )dx   f ( x)dx.

a a c

Ця властивість справджується і тоді, коли c>b, а функція f(x) неперервна

на відрізку [a; c]. Отже,

246
 c b c

 f ( x)dx   f ( x )dx   f ( x)dx.

f a b

Звідси
b c c c b

 f ( x)dx   f ( x)dx   f ( x )dx   f ( x )dx   f ( x )dx.

a a b a c

Цю властивість можна узагальнити і на випадок, коли основний відрізок

[a; b] розбитий точками c1 <c2 <…<cmна mчастин. Тоді виконується рівність
b c1 c2 b

 f ( x )dx   f ( x)dx   f ( x )dx     f ( x)dx

a a c1 cm

Якщофункціїf(x) i φ(x) неперервні на відрізку [a; b] і для кожного

x  a; b справджуєтьсянерівністьf(x) ≤ φ(x), то справджується також нерівність
b b

 f ( x )dx   ( x)dx.
a a

Доведення. Побудуємо інтегральні суми для функції f(x) iφ(x) на відрізку

[a; b]:
n 1 n 1
   f (Ck ) x k ,    (Ck ) x k .
k 0 k 0

Згідно з умовою,    .
Перейшовши до границь при λ(T)→0 і врахувавши, що границі обох
частин нерівностей існують, маємо
b b

 f ( x )dx   ( x)dx.
a a

Якщо функція f(x) є неперервною на відрізку [a; b], то на цьому відрізку є

інтегрованою функція │f(x)│, і справджується нерівність
b b

 f ( x )dx  
a a
f ( x ) dx.

Доведення. Внаслідок неперервності функції f(x) на відрізку [a; b],

функція │f(x)│також неперервна, а отже, │f(x)│інтегрована на
відрізку [a; b]. Оскільки для будь-якого x  a; b

247
 f(x) ≤│f(x)│,
f(x)≥–│f(x)│, то

b b

 f ( x)dx   f ( x ) dx і
a a

b b

 f ( x )dx    f ( x ) dx.
a a

Об’єднаючи ці дві нерівності в одну, дістаємо

b b

 f ( x )dx  
a a
f ( x ) dx.

2 . 4 . Т е о ре м а п р о с е ре д нє зн а ч е н н я в и зн а ч е н н о г о
і н те г ра л а
Теорема1. Якщо функція f(x) інтегрована на відрізку [a; b], то
справджуються нерівності
b
m(b  a )   f ( x )dx  M (b  a ), (2.12)
a

де Mim – деякі числа.

Доведення. Оскільки функція f(x) інтегрована на відрізку [a; b], то вона
обмежена на цьому відрізку, тобто існують такі числа M i m, що
m  f ( x)  M , x  [a; b].
Користуючись властивість 6 визначеного інтеграла, маємо
b b b
і  mdx   f ( x )dx   Mdx.
a a a

Підставляючи в ці нерівності значення інтегралів,

b b

 mdx  m(b  a ),  Mdx  m(b  a ),

a a

248
дістанемо нерівність (2.12). Зауважимо, що нерівності (2.12) можна записати у
вигляді рівності. Для цього члени нерівностей (2.12) поділимо на числа (b– a) і
введемо позначення
b

 f ( x )dx
a
 M.
ba
Тоді матимемо таку рівність
b

 f ( x )dx  (b  a ),
a

де m≤ μ≤ M.
Наслідок. Якщо функція f(x) неперервна на відрізку [a; b], то існує точка
C  [a; b] така, що виконується рівність
b

 f ( x )dx  f ( c )(b  a ). (2.13)

a

Справді, за теоремою Вейєрштрасса неперервна на відрізку [a; b]

функція набуває свого найменшого і найбільшого значень, відповідно miM.
Тоді за теоремою про проміжне значення неперервної функції існує хоча б одно
точка C  [a; b] , в якій функція дорівнює числу μ.
Цей наслідок називають ще теоремою про середнє значення визначеного
інтеграла від неперервної функції.
Наприкінці зауважимо, що число
b
1
  f ( x )dx (2.14)
ba a

називають середнім значенням функції f(x) на відрізку [a; b].

2 . 5 . В из на ч е н и й і н те г ра л і з зм і н н о ю в е р х н ь о ю м е ж е ю
Ф о рм у л а Н ь ют о н а - Ле йб ні ца
Розглянемо одну з основних теорем інтегрального числення, а саме, що
всяка неперервна на відрізку [a; b] функція має первісну функцію, та знайдемо
спосіб обчислення визначеного інтеграла.
249
 Нехай на відрізку [a; b] задана неперервна функція f(x). Ця функція
інтегрована на будь-якому відрізку [a; b], де a≤ x≤ b. Отже, існує визначений
інтеграл
x

 f ( x)dt ,
a

який називають визначеним інтегралом із змінною верхньою межею. Очевидно,

він є функцією від х. Позначимо його через
x
 ( x)   f (t )dt . (2.15)
a

Лема. Якщо функція f(x) неперервна на відрізку [a; b], то функція

x
 ( x)   f (t )dt .
a

також неперервна на цьому відрізку.

Доведення. Нехай х0 – довільна точка відрізку [a; b]. Надамо
х0 довільного приросту h такого, щоб x0  h  [a; b]. Знайдемо приріст функції
Φ(x) в точці х0
x0  h x0

  ( x0  h)  ( x0 )   f (t )dt   f (t )dt.
a a

Застосуємо до першого інтеграла властивість 5) визначеного інтеграла.

Матимемо
x0 x0  h x0 x0  h

 ( x0 )   f (t )dt   f (t )dt   f (t )dt   f (t )dt. (2.16)

a x0 a x0

До останнього інтеграла застосуємо теорему про середнє:

 ( x0 )  f (c )  h, c  ( x 0 ; x0  h). (2.17)
Маємо

lim Ф( x0 )  0 (2.18)
h0

250
 Це означає, що функція Ф(х) є неперервною в точці х0. Оскільки
х0 – довільна точка відрізка [a; b], то функція Ф(х) неперервна в кожній точці
цього відрізка. Лему доведено.
Основна теорема інтегрального числення
Теорема. Якщо функція f(x) є неперервною на відрізку [a; b], то функція
x
 ( x )   f (t )dt є диференційованою в кожній точці цього відрізка і ( x)  f ( x).
a

Доведення. Нехай х – довільна точка відрізка [a; b], а hнастільки малий

приріст х, що
Тоді
x h x xh
 ( x)   f (t )dt   ft )dt   f (t )dt. (2.19)
a a x

Оскільки f(x) неперервна на відрізку [a; b], а отже, і на відрізку

[x;x+ h], то до останнього інтеграла можна застосувати формулу (2.17).
Маємо
 ( x )  f ( c )  h, c  ( x; x  h ).
Знайдемо

im  im f ( c )  f (l im c )  f ( x ),
h0 h h 0 h0

тобто
( x)  f ( x).
Теорему доведено.
Наслідок.Для будь-якої неперервної на відрізку [a; b] функції f(x) існує
первісна, і однією з первісних функцій є визначений інтеграл (2.15) із змінною
верхньою межею.
Далі, якщо (2.15) є первісною для f(x), то справджується рівність
x

 f ( x)dt  F ( x)  C ,
a

де С – довільна стала. Замість х підставимо в цю рівність а. Тоді

0=F(a) + C,з звідки C = F(a).

251
 Отже,
x

 f (t )dt  F ( x)  F (a).
a

Поклавши в цій рівності x= b, дістанемо формулу Ньютона-Лейбніца

b

 f ( x)dx  F (b)  F (a) (2.20)

a

(тут замість tвзято х).

Формулу Ньютона-Лейбніца записують ще так:
b b

 f ( x)dx  F ( x)
a a
F (b)  F ( a).

Приклад.Обчислити визначений інтеграл

1 1
dx 
а) 0 1  x 2  arktg  arktg1  arktg 0  .
0
2
2
б)  x ln xdx.
1

Знайдемо будь-яку первісну для функції xlnx. Інакше кажучи, знайдемо

невизначений інтеграл (з точністю до довільної сталої)

ulnx; dv xdx x2 x2 x2 x2 x2 x2

2
 xlnxdxdu dx; v  x  2 lnx  2 x dx 2 lnx  2 dx 2 lnx  4 F(x).
 x 2 
Тоді
2 2
1 2 1 1 1 1 3
1 x ln xd  2 x (ln x  2 ) 1
 2(ln 2  )  (ln 1  )  2 ln 2  ;
2 2 2 4

2 . 6 . З а м і н а зм і н н о ї у в и зн а ч е н о м у і нт е г ра л і . Ф о рм у л а
і н те г ру ва н н я ч а с т и на м и
При визначені невизначеного інтеграла ми розглянули один з найбільш
ефективних методів інтегрування функцій – метод підстановки. Цим методом
користуються також при обчисленні визначених інтегралів. Проте для
визначених інтегралів треба цей метод обґрунтувати. Доведемо таку теорему.

252
 Теорема.Нехай виконуються умови:f(x) неперервна функція на відрізку
[a; b].
Функція x= φ(t), її похідна x   (t ) неперервні на відрізку [α; β];
φ(α) = a, φ(β) = b і значення функції x=φ(t) не виходять за межі відрізка
[a; b] при t  [; ].
Тоді справджується рівність
b 

 f ( x )dx   f ((t ))(t )dt (2.21)

a 

Доведення. Спочатку зазначено, що в обох частинах рівності (2.19)

інтеграли існують, її підінтегральні функції неперервні на відповідних
відрізках. Введено допоміжні функції
x
 ( x )   f (u )du; x  (t );


t
I (t )   f ((u ))(u )du;   t  .


Легко бачити, що Ф(х) і І(t) мають похідні по t, знайдемо їх. Функція Ф(х)
є складеною. Продиференцюємо її:
Отже, похідні функцій Ф(φ(t)) і I(t) рівні між собою, тому функції
відрізняються одна від одної на сталу величину Ф(φ(t)) – I(t) = C.
Ця рівність справджується для будь-якого t  [; ] . Нехай t=α. Маємо:
Як бачимо,  (())   (a )  0, I ( )  0.
Отже, С = 0. Тому Ф(φ(t))=I(t).
Поклавши тут t= β і врахувавши, що Ф(φ(β)) = Ф(b), дістаємо формулу
(2.19). Теорему доведено.
Розглянемо окремий випадок формули (2.19), а саме, нехай маємо
a
визначений інтеграл  f ( x )dx, який можна записати так:
a

a 0 a

 f ( x )dx   f ( x)dx   f ( x)dx.

a a 0

253
 У першому інтегралі застосовуємо підстановку x= – t. Очевидно, функція
φ(t)= – t га відрізку [0, a] задовольняє умові попередньої теореми. Отже,
a 0 a a a

 f ( x )dx    f ( t )dt   f ( x)dx   f ( t )dt   f ( x)dx.

a a 0 0 0

Визначений інтеграл не залежить від того, якою буквою позначено змінну

інтегрування, тому в першому інтегралі замість t візьмемо х. Матимемо:
a a

 f ( x)dx   ( f (  x )  f ( x ))dx.
a 0

Припустимо, що функція f(x) на відрізку [– a; a] є парною, тобто

f(–x) = f(x). Тоді у попередньої рівності дістаємо:
a a

 f ( x )dx  2   f ( x )dx (2.22)

a 0

Якщо f(x) на відрізку [– a; a] є непарною, f(– x)= – f(x), то:

a

 f ( x)dx  0 (2.23)
a

Приклади:Обчислити інтеграл
 
2 2 1
2 2
а)  sin x cos
0
xdx; б)  sin
0
xdx; в)  x dx.
1

Розв’язання:
а) Застосуємо підстановку t= cosx, де 0  x   2

Знайдемо межі для змінної t (табл.1)

Тоді: dt = – sinxdx,

0 0
2
2 t3 2 1
0 sin x cos xdx   1 t dt   .
3 1
3

1  cos 2 x
б) Застосуємо формулу: sin 2 x  .
2
  
2
2 1 2 2
  1 cos 2 xdx.
Тоді: 0 sin xdx  (1  cos 2 x ) dx 
2 0 4 2
0

254
 1
Нехай t= 2x. Знайдемо межі по t (табл.3). Тоді dt  dx.
2

2  

 sin xdx   4   cos tdt   4  sin t  .

2
Отже, 4
0 0 0

1 1 1
в) Оскільки функція f  x   x парна, то  x dx  2   xdx  x
2
 1.
1 0 0

При обчисленні визначених інтегралів часто користуються формулою

інтегрування частинами:
b b b

 u( x )d( x )  (u( x )( x))

a a
  ( x )du ( x )
a
(2.24)

Виведемо цю формулу: нехай функції u(x) iδ(x)мають на відрізку

[a; b] неперервні похідні u ( x ) i ( x ).
Знайдемо похідну добутку
d d( x ) du( x )
( u( x )( x ))  u ( x )  ( x ) .
dx dx dx
Тоді функція u(x) δ(x) є не звісною для функції
d( x ) du( x )
u( x)  ( x ) .
dx dx
Згідно з формулою Ньютона-Лейбніца,
b b
d( x ) du ( x )
a (u( x ) dx  ( x ) dx )dx  (u( x )( x )) a .
До інтеграла, який знаходиться у лівій частині рівності, застосовуємо
властивість 4 визначеного інтеграла:
b b b
d( x ) du ( x )
a u ( x ) dx  0  ( x ) dx  (u ( x )( x )) ,
dx dx a

Звідси й дістаємо формулу (2.22)

Приклади:Обчислити визначений інтеграл.
2
1 4
а)  xarctg xdx; в)  sin x dx
0 0

255
 Розв'язання:
а) Маємо u= arctgx, dδ= xdx.
dx x2
Тоді du  , 
1  x2 2
Отже, за формулою (2.22) дістаємо
1 1 1 1
1 2 1 x2 1 1
 xarctgxdx  2 x arctgx   dx     (1  )dx 
2 0 1 x 2 8 2 1  x 2
0 0 0
1 1
1 1 1
   x  arctgx   .
8 2 2 4 2
0 0

б) Застосуємо спочатку підстановку

Тоді x= t2, dx = 2tdt
2 
4 2

 sin x dx  2  t sin tdt.

0 0

До інтеграла в правій частині застосовуємо формулу інтегрування

частинами.
Нехай u= t, dv= sintdt, тоді du= dt, v= - cost.
 
2 2
Отже,  t sin tdt  2( t cos t
0 0
 
2 2
  cos tdt )  2 sin  2.
0 0

Розглянемо ще один приклад на застосування формули інтегрування

частинами.
Приклад:Обчислити інтеграл:

2
In   sin n xdx.
0

Розв’язання:Запишемо заданий інтеграл у вигляді


2
In   sin n1 x sin xdx.
0

Нехай u= sinn-1x, dv= sinxdx

256
 Тоді du  (n  1) sin n 2 x cos xdx, v   cos x.
Отже, при n≥2
 
2 2
In  sin n1 x cos x  (n  1)  sin n 2 x cos 2 xdx 
0 0

  
2 2 2
( n  1)  sin n  2 x (1  sin 2 x )dx (n  1)  sin n 2 xdx  (n  1)  sin n xdx;
0 0 0

(2.25)
I n  (n  1)  I n 2  (n  1) I n
n 1
Звідси In  I n  2, n  2.
n
Дістала рекурентну формулу. Розглянемо спочатку випадок, коли і парне,
тобто n= 2m, де m≥ 0 – ціле число. Нехай m = 0, тоді
 
2 2

I 0   dx  x  .
0 0
2

1 1 
Користуючись формулою (2.23) знаходимо I 2  I0  
2 2 2
3 1 3 
Тоді I4  I2   і так далі.
4 24 2
Методом індукції можна довести, що
1  3  5    ( 2m  1) 
I 2m   .
2  4  6    2m 2
Так

2
8 1  3  5  7  35
 sin xdx    
0
2  4  6  8 2 256

Нехай n – непарне число, n=2m+1. Тоді


2 
I1   sin xdx   cos x  2  1.
0
0

За формулою (2.23) знаходимо

257
 2 2
I3  I1  ;
3 1 3
4 24
I5  I3  ;
5 1 3  5
6 246
I3  I5 
7 1 3  5  7
і так далі. Скориставшись методом індукції, доводимо, що
2  4  6    2m
I 2 n 1  . (2.26)
1  3  5   ( 2m  1)
Так за формулою (2.25)

2
9 2  4  6  8 128
 sin xdx   .
0
1  3  5  7  9 315

3 . Н Е В ЛА С Н І І Н Т Е Г Р А Л И

3 . 1 . Н е вл а с н і і н те гр а л и з не с кі нч е н н им и м е ж а м и
Раніше ми розглядали визначений інтеграл на скінченому відрізку
[a; b]. Проте у ряді задач необхідно розглядати інтеграл на нескінченних
проміжках [a; +∞[, ]–∞; b], ]–∞; +∞[. Зрозуміло, що безпосередньо поняття
визначеного інтеграла поширити на ці випадки не можна. Навіть не можна
побудувати інтегральної суми. Тому треба шукати інші методи і вводити нові
означення визначеного інтеграла у кожному з цих випадків.
Отже, нехай функція f(x) визначена, наприклад, на проміжку [a; +∞[
і є неперервною на будь-якому відрізку [a; b] де b>a є довільне дійсне число.
Тодііснуєвизначенийінтеграл
b

 f ( x )dx
a

і він є функцією верхньої межі (а – стале число)

b
F (b)   f ( x )dx
a

258
 b
Означення 1.Якщо існує скінчена границя інтеграла  f ( x )dx при b→ +∞
a

то цю границю називають інтегралом f(x) від aдо +∞ і записують

 b

 f ( x )dx  lim  f ( x )dx (3.1)

b 
a 0


В цьому випадку інтеграл  f ( x)dx називають збіжним, а саму функцію
0

f(x) – інтегрованою на проміжку [a; +∞[. Якщо границя (3.1) є невласним


числом (+∞ або –∞) або зовсім не існує, то інтеграл  f ( x )dx називають
a

розбіжним.
Приклад. Дослідити на збіжність(розбіжність) інтеграл
  
dx dx dx
а)  2
; б )  2 (  1) ; в)  .
1
1  x a
x a
x

Розв’язання
а) знайдемо визначений інтеграл
b b
dx 
1 1  x 2  arctgx 1
 arctgb  .
4

Маємо
b
dx    
lim
b  1 x 2
 lim ( arctgb  )    .
b  4 2 4 4
1

Отже, заданий інтеграл збігається і дорівнює


x 
 1  x2 4.

1

б) Знаходимо визначений інтеграл

b dx b  1 b 1 1 1
 
  x dx   (  1   1 ).
a x a (1   ) x  1 a 1 b a

Тоді

259
  1
bdx 1 1 1  , якщо   1;
lim    lim (  1   1 )   (  1) a  1
b  1 x b  1   b a , якщо   1.
 dx
Отже,  збігається при α>1 і дорівнює
1 x
 dx 1
 

1 x (  1) a  1
 dx
Якщо α>1, то інтеграл  розбігається.
0 x
в) Знаходимо
b b
dx b
a x  ln x a
 ln
a

Тоді
b
dx b
lim
b   lim ln  
x b  a
a


dx
Інтеграл  розбігається.
a
x
 dx
Отже, об’єднуючи приклади 2 і 3, робимо висновок, що  збігається
a x
1
при > 1 (функція при цьому є інтегрованою на
x
проміжку [a;+∞[) і розбігається при ≤ 1.
b
Аналогічно означається невласний інтеграл  f ( x )dx.


Нехай функція f(x) визначена на проміжку ]–∞; b] і є неперервна на будь-

якому відрізку [a; b], де а – довільне дійсне число і a<b. Тоді визначений
b b
інтеграл  f ( x )dx є функцією нижньої межі Ф( a )   f ( x )dx.
a a

260
 b
Означення 2. Якщо існує скінчена границя інтеграла  f ( x )dx
a

(функції Ф(а)) при а→ –∞, то цю границю називають інтегралом функції f(x) від
–∞ до а та записують
b b

 f ( x )dx  lim  f ( x )dx. (3.2)

a 
 a

b
У цьому інтегралі  f ( x )dx називають збіжним, а саму функцію f(x)


називають інтегрованою в проміжку ]–∞; b]. Якщо границя (35) є невласне

b
число або зовсім не існує, то інтеграл  f ( x )dx називають розбіжним. Інтеграл


 

 f ( x)dx як і інтеграл  f ( x)dx називають невласним.

a a

Приклад.Дослідити на збіжність (розбіжність) інтеграл

1
dx
 1  x2 .


Розв’язання. Обчислимо визначений інтеграл.

1 1
dx 
 1 x 2
 arctgx
a

4
 arctga.
a

Знайдемо
1
dx    3
lim
b  1 x 2
 lim (  arctga )    .
a  4 4 2 4
a

1 1
dx dx 3
Отже, інтеграл  2
збігається і дорівнює  1 x 2
 .

1  x 
4

Якщо функція f(x) визначена на проміжку [a; b], де a, b – довільні дійсні

числа, то можна означити інтеграл від –∞ до +∞, а саме,
 c 

 f ( x )dx   f ( x)dx   f ( x )dx, (3.3)

  c

261
 
де с – довільне число. Інтеграл  f ( x )dx називають невласним. При цьому,


якщо інтеграли в правій частині рівності (36) збігаються, то невласний інтеграл



 f ( x )dx називають збіжним. Якщо хоча б один з інтегралів правої частини




рівності (3.3) розбігається, то невласний інтеграл  f ( x )dx називають


розбіжним.
Приклад. Дослідити на збіжність інтеграл

dx
 1 x 2
.


Розв’язання. Проміжок ]–∞; +∞[ розіб’ємо точкою x=1 на два проміжки ]–

1 
dx dx
∞; 1] i [1; +∞[. Тоді, згідно з (2.3), якщо існують інтеграли  2
,  1 x 2
,

1  x 1

то можна записати таку рівність:

 1 
dx dx dx
 1  x2  1  x2  1  x2
  (3.4)
  1

Невласні інтеграли, які знаходяться у правій частині рівності (3.4)

існують і дорівнюють
1 
dx 3 dx 
 1  x 4 ,
2
 1 x 4
2

 1


dx
Тому існує невласний інтеграл  1 x 2
, який дорівнює



dx 3 
 1 x 2

4
   .
4


Легко бачити, що питання про збіжність (розбіжність) невласних

інтегралів розв’язується за допомогою первісної функції для підінтегральної
функції. Так, якщо первісна функція F(x) визначена на проміжку [a; +∞[, ф саме

262
функція f(x) є неперервна на будь-якому відрізку [a; b], де b – довільне дійсне
число, то можна застосувати формулу Ньютона-Лейбніца:
b

 f ( x )dx  F (b)  F ( a )
a


Оскільки F(a) є стале число, то  f ( x)dx існує тоді і тільки тоді, коли
a

існує границя lim F (b) . Якщо цю границю позначити

b

l im F (b)  F ( ),
b

то дістанемо узагальнену формулу Ньютона-Лейбніца для невласного інтеграла

 

 f ( x )dx  F ( )  F (a )  F ( x ) (3.5)

a a

Аналогічні формули можна записати і для решти невласних інтегралів

b b

 f ( x )dx  F (b)  F ( )  F ( x ) (3.6)

 

 

 f ( x)dx  F ( )  F ( )  F ( ) (3.7)

 

Приклад.Обчислити інтеграли:
 b
dx
а)  3
; б)  e px dx; p  0.
e
x2ln x 

Розв’язання.
1
а) знаходимо первісну функцію F(x) для функції .
x ln 3 x
1
F ( x)   .
2 ln 2 x
Тоді
1
F ( )  lim (  )  0.
b  2 ln 2 b
Отже,

263
 
dx 1 1
 x ln 3
 F (  )  F (e 2 )  2 2
 .
e2
x 2 ln e 8

1 px
б) Первісною функцією для epx є функція F ( x )  e .
p
Тоді
1 pa   , якщо р  0;
lim f (a )  lim e 
a  a  p 0, якщо p  0.
Отже, для p>0 інтеграл збігається і дорівнює
b
px 1 pb
 e dx  F (b)  F ( )  p
e .


Для p<0 інтеграл розбігається, у даному разі записують

b
px
e dx  .


Іноді питання про збіжність (розбіжність) невласного інтеграла можна

розв’язати, не знаходячи первісної для підінтегральної функції. При цьому
користуються так званими ознаками збіжності невласних інтегралів.
Розглянемо одну з таких ознак.
Теорема 1 (ознака Коши). Якщо при досить великому a>0 функція f(x), на
проміжку [a; +∞[ набуває додатних значень і існують числа > 1 iμ> 0 такі, що
при всіх x [a; + ∞[ справджується нерівність

f ( x)  , (3.8)
x

то  f ( x)dx збігається; якщо для всіхx [a; +∞[ справджується нерівність
a


f ( x)  , (3.9)
x

то інтеграл  f ( x)dx розбігається.
a

Доведення. Оскільки f(x)dx є монотонною зростаючою функцією

при b→ +∞.
264
 Проте, якщо виконується нерівність (3.8), то за властивістю 6
визначеного інтеграла маємо
b  dx  dx
 f ( x)dx       
a a x a x

Інтеграл у правій частині цієї нерівності збігається при α>1. Тому

b b

 f ( x )dx є обмеженим зверху. Отже, існує b

lim  f ( x )dx.
a a

  dx
Якщо виконується нерівність (3.9), то оскільки інтеграл  є
a x

розбіжним, то й інтеграл  f ( x)dx також розбіжний. Теорему доведено.
a

Приклад. Дослідити на збіжність невласні інтеграли

  
x 2 dx dx xdx
а)  4 3
, б)  , в) 
1
2 x  x  2 x  1 1 x 13
1 x4 1
Розв’язання.
а) підінтегральна функція
x2
f ( x)  при x≥ 1 задовольняє нерівність
2x4  x3  2x  1
1 1 1
  3 .
x3  1 x3 x 2

3
Отже, невласний інтеграл збігається (тут   1,    1 ).
2
б) Підінтегральна функція неперервна і додатна при x>1, справджується така
нерівність:
x x 1
  .
4
x 1 x x4

Отже, невласний інтеграл розбігається.

3 . 2 . Н е вл а с н і і н те гр а л и ві д не о б м е ж е н и х ф у н к ці й

265
 Ми вже знаємо, що необхідною умовою інтегрованості функції на
відрізку [a; b] є її обмеженість. Проте зустрічаються задачі, що приводять до
розгляду інтеграла від функції, яка майже на всьому відрізку є обмеженою
поблизу однієї чи обох меж. Тоді природно поширити поняття визначеного
інтеграла і на такі функції, ввівши при цьому додаткові означення. Інтеграли
від необмежених функцій також називаються невласними.
Отже, нехай функція f(x) задана на відрізку [a; b] крім, можливо, кінців і є
необмеженою, наприклад, поблизу точки x= a, зокрема, на відрізку [a; a+ ε], де
0 <ε<b - a.
Нехай f(x) є обмеженою і інтегрованою на будь-якому відрізку
[a+ ε; b]. Точку а при цьому називають особливою.
Означення 4. Якщо існує скінчена границя визначеного інтеграла
b

 f ( x)dx при ε→0, то цю границю називають невласним інтегралом функції

a 

f(x) на відрізку [a; b] і позначають

b b

 f ( x)dx  lim  f ( x )dx. (3.10)

c0
a a 

Цей невласний інтеграл називається збіжним. Якщо границя (3.10) є

b
невласним числом або зовсім не існує, то  f ( x )dx також називають невласним
a

інтегралом і про нього кажуть, що він розбігається.

b
dx
Приклад.Розглянемо інтеграл  ( x  a ) 2 , 0    1.
a

Розв’язання. Тут підінтегральна функція є обмеженою і інтегрованою на

будь-якому відрізку [a+ε; b] де 0 <ε<b - a і не є інтегрованою на відрізку [a;
a+ε].
Обчислимо

266
 b b b
dx  1
 ( x  a )   ( x  a ) d ( x  a )  (1  )( x  a ) 1 a 

a a 

1 1 1
 (  ).
1   (b  a ) 1  1
Тоді
b
dx 1 1 1
lim  
 lim (  1
 1 ) 
0 ( x  a ) 0 (   1) ( b  a ) 
a

 1
 , якщо 0    1;
  (1  )(b  a ) 1
 , якщо   1.
Отже, інтеграл при 0<α<1 збігається і дорівнює
b
dx 1
 ( x  a) 2
 і розбігається при α>1.
a
(  1)(b  a ) 1

Можна довести, що цей інтеграл розбігається також при α=1. Нехай

функція f(x) є обмеженою і інтегрованою на будь-якому відрізку [a; b – c],
0 <ε <b - a і не є інтегрованою на відрізку [b – c; b].
Означення 5. Якщо існує скінчена границя визначеного інтеграла
b 

 f ( x )dx при ε→0, то цю границю називають невласним інтегралом функції

a

f(x) на відрізку [a; b] і записують

b b 

 f ( x )dx  lim  f ( x)dx. (3.11)

0
a a

b
Цей власний інтеграл  f ( x )dx називають збіжним. Якщо границя (3.11)
a

b
є невласне число або зовсім не існує, то  f ( x )dx називають також невласним
a

інтегралом і про нього кажуть, що він розбіжний.

Приклад. Дослідити на збіжність інтеграл
R
dx
 R2  x2
.
0

267
 1
Розв’язання. Підінтегральна функція є необмеженою поблизу
R2  x2
точки x=R. Проте вона є необмеженою і інтегрованою на будь-якому відрізку
[0; R–ε], 0<ε<R.
Обчислимо інтеграл
R 
dx x R 1 R
 R2  x2
 arcsin
R 0

R
.
0

R 
dx R 
Тоді lim   lim arcsin  .
0
0 R2  x2 0 R 2
R
dx 
Отже,   , інтеграл збігається.
0 R2  x2 2
Таким чином, питання про збіжність (розбіжність) невласних інтегралів
від необмежених функцій розв’язуються за допомогою первісної функції.
Зокрема, якщо F(x) є функцією на всьому відрізку [a; b] для функції f(x), то
b
невласний інтеграл  f ( x )dx збігається. Справді, за означенням первісної
a

функції F(x), остання є неперервною на всьомувідрізку [a; b] зокрема і в точках

а і b . Тому правостороння границя функції F(x) в точці а дорівнює значенню
функції в точці, тобто
lim F (a  )  F ( a ).
0

Аналогічно lim F (b  )  F (b).

0

Отже, в цьому разі і для невласного інтеграла справджується формула

Ньютона-Лейбница.
b b

 f ( x )dx  F (b)  F (a )  F ( x )
a
a

Так, у попередньому прикладі первісною функцією для функції

268
 1
f ( x)  2 2
на відрізку [–R; r], а також і на відрізку [0; R] є функція
R x
x
F ( x )  arcsin , яка, як відомо, на цьому відрізку неперервна. Тому при
R
R
dx
обчисленні інтеграла  можна відразу застосувати формулу Ньютона-
2 2
0 R x
Лейбніца:
R R
dx x 
 R2  x2
 arcsin
R 0

2
.
0

1
dx
Приклад.Обчислити інтеграл  .
0
x

1
Розв’язання: Поблизу точки х=0 підінтегральна функція f ( x )  не є
x
обмеженою. Функція F  x   2 x навідрізку [0; 1] є первісною для
підінтегральної функції. Справді, функція 2 x на відрізку
1
[0; 1] неперервна, а всередині інтегралу ]0; 1[ похідна ( 2 x )  . Записуємо
x
1
dx 1
формулу Ньютона-Лейбніца:   2 x  2.
0 x 0

Іноді функція F(x) може задовольняти тільки другу умову того, що вона
для f(x) є первісною, а саме, всередині інтервалу ]a; b[ існує похідна F´(x)≡f(x).
Тоді якщо на кінцях відрізка [a; b] функція F(x) має граничні значення
lim F ( x )  F (a  0), lim F ( x )  F (b  0),
x a x b
( x a ) ( x b )

то, припустивши F(a)=F(a+0), F(b)=F(b–0) ми знову дістаємо, що F(x) на

відрізку [a; b] є первісною для функції f(x).
Отже і в цьому разі для невласного інтеграла справджується формула
Ньютона-Лейбніца. Зауважимо, що для невласних інтегралів від необмежених
функцій, так само як і для невласних інтегралів на нескінчених проміжках,
існує ряд теорем, які дають достатні ознаки збіжності (розбіжності).

269
 Теорема 2. Нехай функція f(x) у півінтервалі ]a; b] набуває додатних
b
значень і нехай lim f ( x )   . Тоді інтеграл  f ( x )dx збігається якщо існують
x a
( xa ) a

додатні числа 0<α<1 iμ>0 такі, що для всіх x ]a; b] справджується нерівність

f ( x)  . Якщо для всіх x  ]a; b] існує число α≥1 таке, що
( x  a)
b

f ( x)  то інтеграл  f ( x )dx розбігається.
( x  a ) a

Доведення. Доведемо першу частину теореми (другу частину пропонуємо

читачеві довести самостійно). Якщо f(x) на проміжку ]a; b] набуває додатних
b
значень, то інтеграл ( )   f ( x)dx ; будучи функцією від ε, монотонно
a 

зростає при ε→0. Крім того, цей інтеграл є обмеженим зверху:

b b dx b dx 
 f ( x) dx   
   

a  a ( x  a) a ( x  a) (1   )(b  a ) 1
b
Отже, існує lim ()  lim  f ( x)dx .
0 0
a 

Аналогічну ознаку збіжності можна було б навести і для того випадку,

коли функція f(x) є необмеженою поблизу точки x=b.
3
dx
Приклад.Дослідити на збіжність інтеграл: a) 
2 x2  4
Розв’язання.
1
а) Підінтегральна функція поблизу точки x=2 стає
x2  4
необмеженою. Отже, x=2 – особлива точка. Для всіх x ]2; 3]
1 1 1
  1
x2  4 ( x  2)( x  2) ( x  2) 2

1
Згідно з теоремою, заданий інтеграл збігається (    1) .
2

270
4. ЗАСТОСУВАННЯ ВИЗНАЧЕ НОГО ІНТЕГРАЛА ДО ЗАДАЧ
ГЕОМЕТРІЇ

4 . 1 П л о щ а пл о с к и х ф і г у р в де к а р т о в и х і п о л яр н и х
к о о р д и на т а х.
Задання кривої в декартовій системі координат. Як було вже
зазначено, однією із задач, які привели до поняття визначеного інтеграла, є
задача про обчислення площі криволінійної трапеції.

y
y
x   x 
y  f x  K K

 B
А
 C
C
D C

0 a b x 0 x
Рис.4.2
Рис. 4.1
Отже, якщо задано плоску фігуру ABCD(рис. 3.1), і функція f(x)≥0 на
відрізку [a; b] є неперервною, то площа Р такої фігури існує і дорівнює
b b
P   f ( x )dx   ydx (4.1)
a a

Якщо рівняння кривої в декартовій системі координат задано рівнянням

x=μ(y), задана на відрізку [c; k] є неперервною і набуває на цьому відрізку
додатних значень, то площа такої фігури (рис. 4.2) дорівнює
k k
P   ( y )dy   xdy (4.2)
c c

У загальному випадку, коли плоска фігура обмежена зверху і знизу

кривими y=f1(x) iy= f2(x) (рис. 4.3), де f1(x) і f2(x) – неперервні функції на

271
відрізку [a; b], які набувають невід’ємних значень, площа Р такої фігури
виражається формулою

y
y=f2(x) a b

0
x

B
y=f1(x) A
а b
Рис. 4.3 Рис. 4.4

А
С b

с
0 a x
 В
Рис.4. 5
b
P   ( f1 ( x )  f 2 ( x )) dx (4.3)
a

Може трапитися так, що неперервна функція f(x) для всіх x  [a;b] набуває
тільки від’ємних значень. Тоді крива, задана рівнянням y=f(x), міститься під
віссю ОХ (рис. 4.4). У цьому разі природно за площу Р фігури aABb взяти
додатне число
b b
P    f ( x )dx    ydx (4.4)
a a

Формули (4.3) і (4.4) можна записати як одну формулу:

b
P   y dx.
a

Запишемо тепер формулу (4.3) у вигляді

272
 b
P   y1  y 2 dx (4.5)
a

Якщо функція задана на відрізку [a; b], але не відрізку [a; c] вона набуває
додатних значень, а на проміжку [c; b] – від’ємних, і при x  [a; b] функція f(x)
неперервна, то площа Р фігури aACBb(рис. 4.5) дорівнює
b b
P   f ( x )dx   f ( x )dx (4.6)
a a

Приклади.Знайти площу фігури, обмеженої параболою y=6x–x2і

віссю ОХ.
Розв’язання.Запишемо рівняння параболи у вигляді
Y = – (x–3)2 + 9
Вершина цієї параболи знаходиться у точці М(3; 9) (рис. 4.6). Задана
фігура є криволінійною трапецією, її площа дорівнює
6 6
2 x2 6 2
P   ydx   (6 x  x )dx  (3 x  )  36
0 0
3 0

Обчислити площу фігури, обмеженої лініями y = x + 1, y = cosx

і віссю ОХ (рис. 4.7).
Розв’язання.Функція
 x  1, якщо  1  x  0;
y  f ( x)   
 cos x , якщо 0  x  .
2

є неперервна на відрізку [ 1; ] . Отже, задана фігура квадрована і її площа
2
 
0 
2 2
x2 0 2 3
P   f ( x )dx   ( x  1)dx   cos xdx  (  x )  sin 
1 1 0
2 1 0 2

273
 y
y M(3;9)
y = cos
1 x
y = x+1

0 -1 0 x
3 6 x π/2

Рис. 6 Рис. 7

Параметричне задання кривої. Розглянемо випадок, коли крива, що

обмежує криволінійну трапецію зверху, задана параметрично.
X= x(t), y= y(t), α≤ t≤ β, (4.7)
де x(t), y(t) – неперервні функції і мають неперервні похідні x΄(t), y΄(t) на
відрізку.
Тоді, якщо x(t) є монотонною і x(α)=a, x(β)=b, то для обчислення площі
криволінійної трапеції досить у визначеному інтегралі (3.1) зробити зміну
змінних: y=y(t), dx=x΄(t)dt. Дістанемо таку формулу:

P   y (t ) x (t )dt. (4.8)


Приклад.Обчислити фігуру, обмеженої еліпсом.

Розв’язання.Розглянемо параметричне рівняння еліпса:
X = acost, y = bsint, 0 ≤ t ≤ 2π.
Оскільки еліпс – це лінія, симетрична відносно обох координатних осей,
a
то шукана площа дорівнює P  4  ydx , або, використавши формулу (3.8), маємо
0


0 0 2
P   b sin t (  a sin t )dt  4ab sin 2 tdt  2ab (1  cos 2t )dt  ab.
  0
2 2

Звідси, якщо b=a=R, то матимемо формулу для площі круга

радіуса R:P= πR2.

274
 Задання кривої в полярних координатах. Розглянемо випадок, коли
крива, що обмежує криволінійну трапецію, задана рівнянням в полярних
координатах:
Нехай така фігура має вигляд, зображений на рис. 3.8, тобто вона

обмежена кривою AB , рівняння якої   () , і двома променями ОА і ОВ,
рівняння яких є θ=α і θ=. Тому фігуру називають криволінійним сектором.
A

Θ=θk +1 Θ=θk

β B

0
Рис. 4.8

Припустимо, що функція () на відрізку [α; β] є неперервною. Розіб’ємо

відрізок [α; β] на n довільних частин точками
α =θ0<θ1<…<θk<θk+1<…<θn=β.
Тоді функція () , будучи неперервною на кожному з відрізків
[θk;θk+1], набуває на них свого найменшого и найбільшого значень. Позначимо
кругові сектори з радіусами mk i μk. Площа таких секторів дорівнює
1 2 1 2
mk ( k 1  k ),  k ( k 1  k ).
2 2
Позначимо суму площ цих секторів відповідно через
1 n 1 2 1 n 1 2
S  k k 1 k
2 k 0
m (    ), S   k (k 1  k )
2 k 0
Як бачимо, S i S є суми Дарбу, побудовані на відрізку [α; β] для
1 2
неперервної функції  () . Якщо разом з цими сумами розглянути
2
інтегральну суму

275
 1 n 1 2
   ( C k )  k ,
2 k 0
де р  k   k 1   k ;  k  C k   k 1 , то ці суми внаслідок неперервності функції
1 2
 () , при λ= max Δθk→0мають однакові границі
2 0 k  n 1


1
lim S  lim S  lim     2 ()d .
 0  0  0 2

Цю границю приймають за площу криволінійного сектора. Отже, площа

криволінійного сектора

1
P    2 ()d . (4.9)
2

Приклад.Знайти площу фігури, обмеженої одним завитком

кривої ρ=2sin2θ.
Розв’язання.Для кривої, що знаходиться в першому квадранті, кут

змінюється від θ=0 до θ= (рис. 3.9). Тому площа фігури, обмежена цим
2
завитком, дорівнює
 
12 1 2 4 
P   2 2 sin 2 2d   4  (1  cos 4 )d   .
20 4 0 8 2

90
2.5
120 60

150 30

2 sin ( 2 ) 0
180 0
0 1 2

210 330

240 300
270


Рис. 4.9.

276
 3 . 2 . Д о вж и н а ду г и пл ос к о ї кр и в о ї
У шкільному курсі геометрії питання про довжину дуги розглядається
для кола. При цьому процес “вимірювання” довжини кола відмінний від
процесу вимірювання прямолінійних відрізків. І це природно. Адже ніякий
прямолінійний відрізок не може бути суміщений з частиною дуги кола. Це
стосується і довільної кривої.
y

M2 Mx
M k 1
M1
M n 1

A B

x
Рис. 10.

Тому так само, як і при знаходженні довжини кола, при знаходженні

довжини дуги кривої застосовуватимемо граничний перехід. Для цього
спочатку дамо значення довжини дуги плоскої кривої, а потім виведемо
формулу для її обчислення.

Параметричне задання кривої. Нехай плоска крива AB (рис. 3.10)

задана параметрично:
x  x t ; y  y t ;   t   . (4.10)
де x t , y t  – неперервні функції на відрізку ; , причому
точка A відповідає значенню параметра t   , а точка B – значенню параметра
t  .
Розіб’ємо відрізок ;  на n довільних частин точками
  t 0  t1  ...  t k  t k 1  t n   .
Сукупність точок t 0 , t1 ,..., t n називатимемо T – розбиттямвідрізка
,  . Кожному значенню параметра t  t k , k  0,1,..., n  1, на

277
кривій AB відповідає точка M k . Сполучимо ці точки відрізками прямої. В
результаті дістанемо, що в криву AB вписано ламану лінію. Позначимо
периметр цієї ломаної через
n 1
P   M k M k 1
k 0

Зрозуміло, що периметр P залежить від розбиття T :

P  P T  .
Найбільшу довжину частинного відрізка t k ; t k  1 позначимо через  T   0 ,
то в наслідок неперервності функцій X t  і Y t  найбільша довжина сторони
ламаної також наближатиметься до нуля.
Означення 1.Число S називають границею периметра P  PT  ламаної
лінії, вписаної в криву AB при  T  0  , якщо для будь якого   0 існує число
  0 , яке не залежить від розбиття T і таке, що як тільки  T    , то

P T   S  
і позначають
S  lim P T  . (4.11)
 T 0

Означення 2.Якщо існує границя периметра ламаної лінії, вписаної в

криву AB називають довжиною дуги кривої AB .
Зауважимо, що це означення стосується незамкнених кривих
(точка A не збігається з точкою B ). Випадок замкнених кривих буде
розглянуто окремо.
Теорема 1 .Якщо функції x t  , y t  неперервні на відрізку ;  і мають
на цьому відрізку неперервні похідні x ' t , y ' t  , то крива, задана рівняннями
(10) , є спрямованою і довжина дуги

S   x ' 2 t   y ' 2 t  dt. (4.12)


Доведення.Розглянемо довільне розбиття T відрізка ,  . Знайдемо

значення периметра PT  для цього розбиття

278
 n 1
P T    M k M k 1 .
k 0

Нехай точка M k , M k 1 мають відповідні координати

x k  x t k , y k  y t k ,
x k 1  x t k  1, y k 1  y t k  1 .
Тоді, як відомо, довжина сторони M k M k 1 дорівнює

M k M k 1   xtk  1  xt k 2   ytk  1  ytk 2 .

Оскільки x (t ), y ( t ) диференційовані функції на кожному відрізку t k ,t k 1 ,
то до різниць x t k 1   y t k  можна застосувати формулу Лагранжа про
скінчений приріст. Тоді

M k , M k 1  x 2  k   y  2  k t k 1  t k  ,

де точки  k ,  k знаходяться в середині інтервалу t k ;t k 1  . Тому

n 1
P T    x  2  k   y  2  k t k , t k  t k 1  t k (4.13)
k 0

Якби тут значення функції x ( t ), y ( t ) брали в одній точці  k або k , то в

правій частині рівності (4.13) мали б інтегральну суму неперервної функції

f t   x 2  k   y 2  k ,
побудовану на відрізку ; для даного розбиття Т . Границя такої суми
при T   0 існує і дорівнює визначеному інтегралу (4.12). Тому розглянемо
інтегральну суму
n 1
 T    x  2  k   y  2  k t k .
k 0

і знайдемо модуль різниці

n 1
PT    T    x  2  k   y  2  k t k  x  2  k   y  2  k t k 
k 0

n 1
  x 2  k   y  2  k   x  2  k   y  2  k t k .
k 0

Скористувавшись елементарною нерівністю.

279
 a 2  b12  a 2  b 2  b1  b ,

де a, b, b1 – довільні дійсні числа (пропонуємо читачеві цю нерівність

довести самостійно), маємо
n 1
P T   T    y k   y  k  t k .
k 0

Оскільки функція y t  неперервна на відрізку ;, то вона рівномірно


неперервна на цьому відрізку. Тому для числа , де   0 , знайдеться таке

число   0 , що як тільки t   t    , то


y t   y t   ,

де t , t  – довільні точки відрізку ;.
Отже братимемо таке розбиття Т відрізка ;, щоб T    , тоді й
поготів  k  k  . Тому


y t   y t   .

Отже,
n 1
 
P T   T    t k       .
 k 0 
Остання нерівність означає, що існує границя
lim P T   T   0.
 T 0

Оскільки

lim  T    x 2  k   y  2  k d ;
 T 0 

де T  – інтегральна сума підінтегральної функції, то й


lim PT    x 2  k   y  2  k dt .
 T 0 

Теорему доведено.

280
 
Декартове задання кривої. Нехай крива AB задана рівнянням y  f x  ,
де функція f x  задана на відрізку a, b . Якщо f x  неперервна і має

неперервну похідну f x  на відрізку a, b , то крива AB є спрямованою і її
довжина
b
S   1  f  2 x dx (4.14)
a

Справді, поклавши x  t , математично параметричне задання кривої

x  t , y  f x , a  t  b, причому функції x t , y t   f t  неперервні і мають
неперервні похідні x t   1, y t   f t  на відрізку a, b .
Тому, підставивши у теорему (1) значення x 2 t , y  2 t  дістанемо формулу
(4.14).
Полярне задання кривої. Нехай криву задано рівнянням в полярній
системі координат
   ,   0  ,
причому   неперервна і має неперервну похідну  на відрізку ;.
Тоді крива є спрямованою і довжина дуги

S    2      2  d . (4.15)


Справді, скориставшись формулами

x   cos , y   sin ,
знайдемо
x  2    y  2     2      2  .

Підставивши значення x  2    y  2   у формулу (4.12), дістанемо

формулу (4.15).
Приклади.
1. Обчислити довжину однієї вітки циклоїди x  at  sin t  ,
y  at  cos t , 0  t  2 .

281
 Розвязання.Користуватимуся формулою (3.12). Для цього знайдемо
t
x   a 1  cos t  , y   a sin t , x  2 t   y  2 t   4a 2 sin 2 .
2
Тоді
2 2 2
2 t 2 t t
S  4a sin dt  2a  sin dt  4a cos  8a.
0
2 0
2 2 0

2. Знайти довжину дуги ланцюгової лінії.

x x
a  a  
a 
y  e  e 
2 
від точки 0; a  до точки x; y  .

Розвязання. Скористаємося формулою (4.14). Для цього знаходимо

x x x x 2
1 a  
12 1 a  
y    e  e , 1  y   e  e 
a a
2  4 
Тоді
x x t t x x
1  a   a  a  
S  1  y dt   e  e dt  e  e a .
12 a 

0
2 0  
 2  

Розглянемо випадок замкненої кривої (точки А і В збігаються). Означення
довжини дуги для замкненої кривої вже не підходить.

A B

р
n

Рис. 4.11

У цьому випадку ламана лінія, вписана в криву може стягуватися в точку

(рис. 4.11), а отже периметр такої ламаної, – більша сторона прямує до нуля,

282
теж прямуватиме до нуля. Якщо крива не є замкненою, то коли найбільша
сторона прямує до нуля, то ламана лінія щільніше прилягатиме
до кривої. Тому природно за довжину кривої взяти границю периметра ламаної
лінії, що й було нами зроблено.
Проте замкнену криву можна за допомогою довільно вибраних на ній
точок А і В розглядати як суму двох незалежних дуг AmB  BnA . Якщо кожна
дуга є спрямованою, то за довжину замкненої кривої AnBmA беруть суму
довжин кожної дуги окремо. При цьому доводять, що сума довжин незалежних
кривих не залежить від вибору на кривій точок А і В .
Так, довжину кола   R можна було б обчислити як суму довжин дуг –
півкіл. Тоді
 2
2 2 2 2
 2

S      d      d  R   d   d   2 R .
0  0  

283
 4 . 3 Д иф е ре н ці а л д о в ж и ни ду г и .
Нехай криву задано параметрично: x  x t , y  y t ,   t   , де
x t , y t  – неперервні на відрізку ;  функції разом з похідними x t , y t  .
Розглянемо на кривій (рис. 3.12) точку М, яка відповідає довільно вибраному
значенню параметра t. Тоді пряма АМ є спрямованою і довжина дуги
t
S   x 2 t   y 2 t dt .


Оскільки верхня межа в цьому інтегралі є змінною, то інтеграл є

функцією верхньої межі t. Отже, і S є функція від t .
S  S t  .
Знайдемо похідну функції S t  . Похідна цієї функції в точці t існує і
дорівнює
ds
 x 2 t   y 2 t  .
dt
Звідси

ds  x  2 t   y 2 t dt

M  B

t=


A= t =

Рис. 4.12

Записуючи x t , y t  у вигляді

dx dy
x  , y  ,
dt dt
дістаємо таку формулу для диференціала дуги AM :

ds  dx 2  dy 2 , (4.16)
або

284
 ds 2  dx 2  dy 2 . (4.17)
Користуючись формулою (4.17) можна диференціалу дуги надати
геометричну інтерпретацію.
Справді, нехай криву задано рівнянням y  f x  , де f x  неперервна
функція на відрізку a ; b разом з похідною f  x  . Тоді
крива AB (рис. 4.13) є спрямованою. Візьмемо на цій кривій довільні дві точки
M  x ; y  і M  x  x ; y  y  . Позначимо довжину дуги MM  через S і в точці
M проведемо дотичну. Тоді ds дорівнює довжині гіпотенузи прямокутного
трикутника з катетами dx і dy . У цьому полягає геометричний зміст

dy
ds 
 B
s
M
M dx



A

0 x x+x x

Рис. 4.13

диференціала дуги.
З формули (4.16) можна дістати формули для диференціала дуги в різних
системах координат, зокрема:
1) в декартовій системі координат крива задається рівнянням y  f x  , тоді

ds  1  f 2 x dx ; (4.17)
2) крива задана параметричними рівняннями: x  x t  , y  y t  ,
тоді

ds  x 2  y 2 dt ; (4.18)

285
в полярних координатах крива задана рівнянням p  p  , тоді

ds  p 2  p 2 d . (4.19)
Оскільки S t  є монотонно зростаюча функція S t   0  , то для функції
S  S t  існує обернена функція t  S  . Тому, підставляючи в рівняння кривої
x  x t  , y  y t  значення t , достаємо такі рівняння:
x  x S   S  , y  y S    S  , 0  S  S .

4 . 4 . О б ’є м ті л а . О б ’ є м т і л а о б е р та н н я
Нехай на відрізку [a, b] задано невід’ємну і неперервну функцію
y =f(x) ≥ 0. Побудуємо криволінійну трапецію, яка зверху обмежена кривою
y  f (x ) . Обертатимемо криволінійну трапецію аАВb навколо осі Ох. В
результаті обернення утворюється тіло (рис. 3.14), яке називається тілом
обернення.
Виникає питання: що розуміємо під об’ємом цього тіла та як обчислити
цей об’єм? В елементарній геометрії розглядають тільки найпростіші тіла
обертання, такі, як прямий круговий циліндр, конус, куля. І для цих тіл дається
означення об’єму та виводяться формули для його обчислення.
y

A
 В

0 a x k C k x k 1 в x

Рис. 4.14

286
 Дамо означення об’єму тіла обертання. Для цього розіб’ємо відрізок [a, b]
на n довільних частин точками a = x0<x1<…<xk<xk+1<…<xn = b. Через кожну
точку поділу проведемо площину, перпендикулярну до осі Ох. Тоді тіло
розіб’ється на n частинних тіл. Розглянемо одне з них, наприклад, те, яке
утворюється внаслідок проведення площин через точки xk та xk+1, k = 0, 1 …, n–
1. Візьмемо на відрізку [xk; xk+1] довільну точку Сk є [xk; xk+1] і через цю точку
також проведемо площину x = Ck. Тоді об’єм прямого кругового циліндра,
радіус основи якого дорівнює f(Ck), а висота – довжині відрізка [xk; xk+1],
дорівнює πf2(Ck)(xk–xk+1). Такі циліндри побудуємо на кожному частинному
відрізку: суму
n 1
2
 f (C k )( xk 1  xk ) (4.20)
k 0

можна прийняти за наближене значення об’єму розглядуваного тіла.

Означення. Об’ємом тіла обертання називається границя
n 1
V  lim  f 2 (C k )( x k 1  x k ),   max( x k 1  x k ) ,
 0
k 0

якщо ця границя існує іне залежить від розбиття відрізка [a, b] на частини і від
вибору проміжних точок Сk, k = 0, 1, …, n–1.
Оскільки сума (8.56) є інтегральною сумою неперервною на відрізку [a, b]
функції F(x)= πf2(x) то зазначена вище границя існує і дорівнює визначеному
інтегралу
n 1 b
lim  f (C k )( x k 1  x k )    f 2 ( x )dx
2
 0
k 0 a

Отже, маємо таку формулу для об’єму тіла обертання:

b
b
V    f ( x )dx, абоV   y 2 dx,
2
 (4.21)
a
a

Якщо тіло зверху і знизу обмежене кривими, заданими рівняннями

y = f1(x), y = f2(x), де f1(x), f2(x) – невід’ємні і неперервні функції на відрізку [a, b]
і f1(x) ≥ f2(x), то об’єм тіла утвореного обертанням даної фігури навколо осі Ox
дорівнює

287
 b
V    ( y12  y 22 )dx (4.22)
a

Нарешті, якщо криволінійна трапеція обмежена кривою, рівняння якої є

x= φ(y),
де φ(y) – невід’ємна і неперервна функція на деякому відрізку [a, b], то об’єм
тіла, утвореного обертанням даної трапеції навколо осі Оу,
b
V    x 2 dy (4.23)
a

Формули (4.22), (4.23) дістають тим самим способом, що і формули

(4.21).
Приклади. 1. Знайти об’єм кулі, радіус якої дорівнює R.
Розв’язання: кулю можна розглядати як тіло, яке утворюється обертанням
півкруга навколо осі Ох. Рівняння верхньої частини півкола має вигляд:

y  R2  x2 .
Тому, скориставшись формулою (3.21), знаходимо
R R
4 3
V    ( R  x )dx  2   ( R 2  x 2 )dx 
2 2
R .
R 0
3
2. Обчислити об’єм тіла, яке утворюється обертанням навколо осі Оу
фігури, обмеженої параболами y = x2 i x = y2.
d
Розв’язання: скористаємося формулою: V    ( x12  x 22 )dx , яка є простим
c

узагальненням формули (4.22).

Обидві криві x = y і х = у2 проходять через точки з координатами (0; 0) і

(1; 1), причому y  y 2 , якщо 0 ≤ у ≤ 1. Тому

1
V    ( y  y 4 )dy  0.3
0

288
 4 . 5 . О б ’є м ті л а , в я к ом у ві д о м а пл о щ а па ра л е л ь н и х
пе ре т ин і в
Нехай маємо просторове тіло. Розіб’ємо це тіло рядом паралельних
площин на дуже тонкі частинні тіла. Нехай Q(xk) є площа перерізу, який
знаходиться на відстані xk від деякої точки О. Тоді циліндричне тіло, яке
міститься між площинами x = xk i x = xk+1 і основою якого є квадровна фігура
PQR, має об’єм
Q ( x k )  ( x k 1  x k ) , k = 0, 1,…n–1.
n 1
Тоді  Q( x k )  ( x k 1  x k )
k 0

b

0 a R x
Q

Рис. 4.15

можна прийняти за наближене значення об’єму розглядуваного тіла, а границю

n 1
цієї суми lim  Q( xk )  ( xk 1  xk ) , де   max ( x k 1  x k ) , якщо вона існує,
 0 k 0 0k n 1

природно прийняти за шуканий об’єм V заданого тіла.

Отже, за означенням:
n 1
V  lim  Q ( x k )  ( x k 1  x k ) (4.24)
 0
k 0

Припустимо, що функція Q(x) э неперервною на відрізку [a, b]. Тоді

границя (4.24) існує і дорівнює визначеному інтегралу.
b
V   Q ( x )dx . (4.25)
a

289
 x2 y2 z2
Приклад.Обчислити об’єм еліпсоїда 2  2  2  1 .
a b c
Розв’язання. У перетині цього тіла площинами, перпендикулярними до
осі Ох, матимемо плоскі фігури, обмежені еліпсом. Рівняння еліпса, який
знаходиться на відстані х від площини Оуz, має вигляд
y2 z2 x2
  1 
b2 c2 a2

x2 x2
Довжинами півосей еліпса є HP  c 1  2 , MQ  b 1  2 .
a a
 x2 
Тоді площа еліпса Q ( x )  HP  HQ  bc 1  2  .
 a 
Згідно з формулою (4. 25), об’єм еліпсоїда
a
 x2  4
V   bc 1  2 dx  abc (4.26)
a  a  3
Зокрема, якщо еліпсоїд вироджується в кулю (а = b = c), то об’єм кулі
4
V  a 3 .
3
4 . 6 П л о щ а п о ве р х н і об е р т а н н я
Перш, ніж розглядати поняття про площу поверхні обертання, з’ясуємо,
що слід розуміти під площею поверхні обертання та як обчислити цю площу.

Отже, нехай незамкнена спрямована крива AB , яка лежить у верхній площині

Mk+1
A=M0 Mk  B=Mk
 


0  x
 


Рис. 4. 16
290
(рис. 4.16), обертається навколо осі Ох. Поверхня, яка при цьому утворюється,
називається поверхнею обертання.

Для простоти припустимо, що криву AB мають задавати параметрично,
причому за параметр вибрано довжину дуги.

Отже, нехай рівняння кривої AB мають вигляд x   ( s ), y   ( S ),
0 sS, де точці А відповідає значення s = 0, а точці В – значення s = S.
Припустимо надалі, що функції (s) i (s) на відрізку [0; S] неперервні.
Побудуємо Т – розбиття відрізка [0; S] на частини за допомогою точок s0,
s1,…, sn так, щоб
0 = s0<si<…<sk<sk+1< … <sn = S

Тоді кожному значенню параметра s = sk, k = 0, 1…n–1 на кривій AB
відповідатиме точка Mk (M0 = A, Mn =B). Сполучимо ці точки відрізками ламаної
лінії. Дістаємо ламану лінію, вписану в криву АВ. При обертанні кривої
обертається і вписана в неї ламана. При цьому кожен відрізок ламаної опише
бічну поверхню зрізаного конуса. Формула площі бічної поверхні зрізаного
конуса відома із шкільного курсу геометрії.
Нехай Декартові координати точки Mk є xk = (sk), yk = (Sk), k = 0, 1, …,
n–1. Тоді площа бічної поверхні зрізаного конуса, який утворюється
y k  y k 1
обертанням відрізка (хорди) MkMk+1 навколо осі Ох, дорівнює 2 lk , де
2
lk довжина відрізка MkMk+1. Площа бічної поверхні, яка утворюється внаслідок

обертання ламаної, вписаної в криву AB , є
n 1 y k  y k 1
P (T )   2 lk (4.27)
k 0 2

Чим більше буде точок Mk на кривій AB таких, що довжини sk = sk+1–sk кожної
частинної дуги MkMk+1 наближатимуться до нуля, тим точніше сума (3.27)
визначатиме площину поверхні обертання, як ми її інтуїтивно уявляємо. Тому
природно площу поверхні обертання означити так.
Означення. Площею поверхні, яка утворюється обертанням незамкненої

спрямованої кривої AB навколо осі Ох, називають границю:
291
 n 1 y k  y k 1
  lim  2 lk , (4.28)
s 0 k 0 2
якщо вона існує і не залежить від розбиття відрізка [0; S] на частини при умові,
що найбільша довжина s дуг MkMk+1 прямує до нуля. Доведемо, що границя
(4.28) існує.
Суму (4.27) можна записати ще в такому вигляді:
n 1 n 1
y k  y k 1 y  y k 1
P(T )   2 s k   2  k ( l k  s k ) (4.29)
k 0 2 k 0 2
Покажемо, що
n 1
y k  y k 1
lim  2 (lk  s k )  0 (4.30)
s 0
k 0 2
n 1 
y  y k 1
lim  2  k s k  2  ( s )ds (4.31)
s 0
k 0 2 0

Доведемо співвідношення (4.30). Для цього в суму, яка міститься під

знаком границі , підставимо значення yk, yk+1. Матимемо:
n 1  ( s k )   ( s k 1 )
P    2 s k .
k 0 2
( s k )  ( s k 1 )
Число є середнім арифметичним чисел (sk) і (sk+1).
2
Оскільки (s)є неперервною функцією на кожному відрізку [sk; sk+1],
( s k )  ( s k 1 )
(k = 0, 1, … , n–1) знайдеться така точка  є [sk; sk+1], що = , тоді
2
n 1
P    2 (  k )sk
k 0

У правій частині цієї рівності маємо інтегральну суму, яка побудована на

відрізку [0; s] для неперервної функції  ( s )  2( s ) при даному розбитті Т.
Границя цієї суми при s0 існує і дорівнює визначеному інтегралу
n 1 s
lim  2  (  k )s k  2   ( s )ds .
s  0
k 0 0

292
 Доведемо співвідношення (4.31). Оскільки функція (s) є неперервною на
відрізку [0; s], то вона на цьому відрізку є обмеженою (s) <M. Тому маємо
нерівність:
n 1 n 1 n 1
y k  y k 1  

k 0
2
2
(lk  sk )  2M  ( sk  lk )  2M  S   lk 
k 0  k 0 

Згідно з припущенням, крива AB є спрямованою, а це означає, що
n 1
lim  lk  S ,
s 0
k 0

звідси
n 1
 
lim 2M  S   lk   0 .
s  0
 k 0 
n1
y k  y k 1
Тоді lim  2 (l k  S k )  0 . Співвідношення 2 доведено.
s  0
k 0 2
Перейшовши тепер в (4.29) до границі при s  0, дістаємо
s
lim P (T )  2  ( s )ds
s 0
0

Отже, площа поверхні обертання

s
P  2   yds (4.32)
0

Знаючи, чому дорівнює диференціал дуги ds в різних системах

координат, можна для кожної системи написати формулу для обчислення площі
поверхні обертання.
Справді, нехай криву АВ задано рівнянням у = f(x) де f(x) на відрізку [a, b]
невід’ємна і неперервана разом з похідною f(x). Тоді
b
P  2   f ( x ) 1  f  2 ( x )dx (4.33)
a

Якщо криву АВ задано параметрично x = (t), y = (t), де функції (t), (t)

задані на відрізку разом із своїми похідними (t), (t), то

293
 b
P  2   (t )  2 (t )  2 (t )dt (4.34)
a

Якщо криву задано рівнянням в полярних координатах =() де функція

() задана і неперервна разом із похідною () на відрізку [, ] то

P  2   ( ) sin   2 ( )    2 ( )d (4.35)


Приклади1. Знайти площу поверхні кулі радіуса R.

Розв’язання. Поверхню кулі можна розглядати як поверхню, яка
утворюється обертанням півкола навколо осі Ох. Запишемо рівняння півкола в
полярних координатах:  = R; 0 .

Скориставшись формулою (4.35), дістаємо P  2   R 2 sin  d = 2R2
0

Дістали формулу, відому із шкільного курсу геометрії.

Р о з ді л 7 . Д И Ф Е Р Е Н Ц І Й Н Е Ч И С ЛЕ Н Н Я Ф У Н К Ц І Й
БАГАТЬОХ ЗМІНИХ

В попередніх розділах розглядалися функції однієї змінної. Однак таких

функцій не досить при розв’язанні різноманітних механічних та технічних
задач. Так, наприклад визначаючи напружено-здеформований стан просторових
тіл при нестаціонарному навантаженні або температуру тіла, необхідно
врахувати зміну компонент тензорів напруги, деформації та вектору зміщень
при переході від однієї точки до іншої, а також їх зміну за часом. Якщо
координати точки позначити через x , y , z , а час t , то компоненти тензорів
напруги та деформації, складові вектора зміщень або швидкості зміщень і
температура тіла визначатимуться значеннями, змінних x , y , z , t . Всі такі
залежності, а також багато інших, зв’язані з поняттям функції багатьох змінних.

1 . 1 . П о н я т т я ф у н к ці ї б а г а т ь о х зм і н н и х

294
 В загальному випадку сукупність n дійсних чисел x1 , x 2 , ..., x n , записаних
у певному порядку, називають точкою і позначають x  x1 ; x 2 ; , x n . Самі
числа x1 , x 2 ,  називають координатами точки x .
При вивченні функцій багатьох змінних часто користуються поняттями
точки з двома та трьома координатами, де змінними відповідно будуть точки
координатної площини  x, y  ,та координатного простору x , y , z .
Множину D точок називають метричним простором, якщо існує правило,
за яким двом довільним точкам x i y цієї множини відповідає число  x, y  ,
яке називають відстанню між цими точками, а також виконуються такі умови:
1.  ( x, y )  0 i ( x, y )  0 тільки тоді, коли x  y;
2. ( x , y )  ( y , x );
3. Для довільних точок x , y , z  D виконується нерівність
( x; z )  ( x , y )  ( y , z ).
Якщо відстань між двома довільними точками x i y визначається
формулою
n
( x , y )  (x i  yi ) 2 , (1.1)
i 1

то n – вимірний простір називають евклідовий і позначають R n . При цьому

пряма Оx R1 , площина Оxy R2 , простір Оxyz R3 .
Зробимо означення функції багатьох змінних.
Означення 1. Якщо кожній точці x   x1 ; x 2 ; x n   D, де D  R n , за
певним правилом (законом) відповідає одне і тільки одне дійсне число y , то
кажуть, що на множині D визначено функцію від n змінних x1 , x 2 , ..., x n , і
записують y  f ( x1 , x 2 , ..., x n ), чи y  f (x ).
Множину D при цьому називають областю визначення або областю
існування функції.

295
 Надалі дуже часто ми будемо звертатися до функції двох змінних, для
яких можна легко дати геометричні ілюстрації. В цьому випадку маємо
функцію Z  f ( x, y ) визначену на множині D  R2 .
Графіком цієї функції є геометричне місце точок x; y; f x , y  простору
R 3 . Функція Z  f ( x, y ) , ( x; y )  D , визначає поверхню (рис. 1.1).

296
 z

Z=f (x, y)
z0
A

y0

y
x0
D
y
x

Рис. 1. 1

1 . 2 . П о н я т т я г ра н и ці ф у н к ці ї б а г а т ь о х зм і н н и х
та ї ї не пе ре рв н і с т ь
Зробимо попередні зауваження. Усі властивості границь, які розглядалися
для функцій однієї змінної, виконуються й для функцій багатьох змінних.
Сукупність усіх точок x = (x1; x2; …; xn) простору Rn таких, що
( x 0 ; x )   , де x 0  ( x10 ; x20 ; ...; xn0 ), x  ( x1; x2 ; ...; xn ), називають n – вимірним

 – околом точки x 0 .
Означення 2.Число а називають границею функції f  x1 , x 2 ,, x n  в точці

x 0  ( x10 ; x 20 ; ...; x n0 ), якщо для довільного   0 існує таке  ()  0 , що для всіх

точок x  ( x1 ; x 2 ; ...; x n ), x  x 0 , які лежать в  – околі точки x0 виконується

нерівність f ( x1 ; x 2 ; ..., x n )  а   .

Означення 3. Функцію f(x, y) називають неперервною в точці (x0; y0), якщо

lim f ( x, y )  f ( x 0 , y 0 ) (1.2)
x  x0
y  y0

Означення 4. Функцію y=f (x1; x2; …, xn) називають неперервною в точці

x 0  ( x10 ; x 20 ; ...; x n0 ), якщо

297
 lim f ( x1 , x 2 , ..., x n )  f ( x10 , x 20 , ..., x n0 ).
xi  xi0
i 1, 2 , ...,n

Основні властивості неперервних багатовимірних функцій аналогічні

властивостям одновимірних функцій.

1 . 3 . П о н я т т я ч а с т и н н ої п о х і д н о ї ф у н к ці ї
Поняття частинної похідної розглянемо на прикладі функції
Z=f (x, y), визначену в околі точки (x0, y0). При фіксованому значені y = y0
дістанемо функцію Z = f (x, y0) однієї змінної x. Якщо це функція має похідну по
x при x = x0, то її називають частинною похідною функції f (x, y) по змінній x в
точці (x0; y0) і позначають
f ( x 0 , y 0 )
, або f x( x 0 , y 0 )
x
По аналогії з означенням похідної функції однієї змінної отримаємо
f ( x 0  x , y 0 )  f ( x 0 ; y 0 )
f x( x 0 , y 0 )  lim , (1.3)
x 0 x
або
 x f ( x0 , y 0 )
f x( x 0 , y 0 )  lim (1.4)
x  0 x
Тут через  x f ( x, y ) позначено частинний приріст функції f  x, y  по
змінній x в точці (x0, y0).
Аналогічно вводиться поняття частинної похідної функції f (x, y) по y в
f ( x 0 , y 0 )
точці (x0, y0), яку позначають , або f y ( x0 , y0 )
y
f ( x 0 , y 0  y )  f ( x 0 , y 0 )
f y ( x 0 , y 0 )  lim (1.5)
y 0 y
або
 y f ( x0 , y 0 )
f y ( x 0 , y 0 )  lim (1.6)
y 0 y
В цій формулі  y f ( x 0 , y 0 ) – частинний приріст функції f (x, y) по y в

точці (x0, y0).

298
 Оскільки графіком функції Z=f (x, y) є поверхня (рис. 1), то графіком
функції Z= f (x, y0) буде переріз цієї поверхні площиною у = у0. Звідси
дістанемо , що f x ( x 0 , y 0 ) є тангенс кута між віссю Оx і дотичною, проведеною
у площині у=у0 до кривої Z  f x , y 0  у точці А.
Аналогічно f y ( x 0 , y 0 ) є тангенс кута, утвореного дотичною до Z=f (x0, y0) з

віссю Оy.
z z
Зазначимо, що надалі частинні похідні будемо позначати , для
x y
u u u
функції двох змінних Z=f (x, y) або , , для функції
x y z
U=f (x, y, z) і так далі.
При знаходженні частинної похідної функції Z=f (x1, x2, …,xn) по одній із
змінних xi , i=1,2,…, n, решта змінних вважаються сталими.

Приклад 1. Знайти частні похідні функції Z  ln cos(2 x  3 y ) .

Розв’язання
z 1
 .(cos(2 x  3 y ))x   2 tg(2 x  3 y ),
x cos(2 x  3 y )
z 1
 .(cos(2 x  3 y ))y  3 tg(2 x  3 y ) .
x cos(2 x  3 y )

Приклад 2. Обчислити значення частинних похідних функції

Z  3x 2 y  5x  y 2 в точці (1;–2).
Розв’язання
z z
 6 xy  5  x 1  6  1( 2)  5  7,
x x y  2

z z
 3x 2  2 y  x 1  3  12  2( 2)  1.
y y y  2

Зазначимо, що функцію Z = f (x, y) називають диференційованою в точці

(х0; y0), якщо її повний приріст у цій точці можна подати у вигляді
299
 f ( x 0 , y 0 )  U ( x 0 , y 0 )x  V ( x 0 , y 0 ) y  ( x 0 , y 0 , x, y )x 
(1.7)
 ( x0 , y 0 , x, y )y ,
де U, V – дійсні числа, які не залежать від x та y , а функції  та 
нескінченно малі при x  0 , y  0 .
Функцію Z = f (x, y) називають диференційованою в області D  R2 , якщо
вона диференційована в кожній точці цієї області.
Необхідні умови диференційованості функції в точці надають наступні
теореми.
Теорема 1. Якщо функція Z = f (x, y) диференційована в точці (x0; y0), то
вона неперервна в цій точці.
Теорема 2. Якщо функція Z = f (x, y) диференційована в точці (x0; y0), то в
цій точці існують частні похідні функції по х та у, причому
f f
 U ( x 0 , y 0 ),  V ( x 0 , y 0 ).
x y
Достатню умову диференційованості функції дає теорема.
Теорема 3. Якщо функція Z = f (x, y) має частинні похідні в околі точки
(x0; y0), які неперервні в точці (x0; y0), то вона диференційована в цій точці.
Означення. Лінійну відносно x та y частину повного приросту функції
f (x, y) (7) називають повним диференціалом функції в точці
(х0, y0) і позначають df (x0, y0). Отже
f ( x 0 , y 0 )  U ( x 0 , y 0 ) x  V ( x 0 , y 0 ) y.
Якщо врахувати умови теореми 2 та ввести позначення
x  dx , y  dy (dx, dy – диференціали аргументів), то
f f
df  dx  dy . (1.8)
x y
Повний диференціал функції застосовують при наближених обчисленнях
значень функції. При цьому використовується наближена рівність
f ( x 0 , y 0 )  df ( x 0 , y 0 ), (1.9)
з якої можна отримати

300
 f ( x 0 , y 0 ) f ( x 0 , y 0 )
f ( x 0  x , y 0  y )  f ( x 0 , y 0 )  x  y . (1.10)
x y
Похідна складеної функції Z = f (x, y), де x = x(t), y = y(t), t [t0, t1]
обчислюється за допомогою формули
dz z dx z dy
    , (1.11)
dt x dt y dt
яка виводиться за допомогою виразу (8).
dz
Приклад 4. Знайти , якщо Z  sin 2 x  2 cos y , x  t 2  3t  4,
dt
y  t 2  4t  5 .
Розв’язання. Знайдемо
z
 2 sin x  cos x  sin 2 x,
x
z dx dy
 2 sin y ,  2t  3,  2t  4.
y dt dt
Тоді
dz
 (2t  3) sin 2 x  2(2t  4) sin y  (4t  6) sin x cos x  ( 4t  8) sin y 
dt
 4t sin x (cos x  1)  3 sin 2 x  8 sin y.
Розглянемо більш складний випадок. Нехай Z = f (x, y), а x = x(u, v),
y = y (u, v). Тоді за формулою (1.11) дістанемо
z z x z y z z x z y
    ,     . (1.12)
u x u y v v x v y v
uv
Приклад 5. Нехай f ( x, y )  x  y 2 , x  uv , y .
uv
f f
Знайти та .
u v
Розв’язання. Знайдемо
f f x 1 x 1
 y2,  2 xy ,   v,   u,
x y u 2 uv v 2 uv

301
 y (u  v )  (u  v ) 2v
 2
 ,
u (u  v ) (u  v ) 2
y  ( u  v )  ( u  v )  2u
 2
 .
v (u  v ) (u  v ) 2
Тоді за допомогою формул (1.12) отримаємо
f 1 2 v 2v 1 (u  v ) 2 v ( u  v )v
 y   2 xy     4 uv ,
u 2 u ( u  v ) 2 2 (u  v ) 2 u (u  v ) 3

df 1 (u  v ) 2 u uv
  4 uv  u 
dv 2 (u  v )2 v (u  v ) 3
1 u
 3
((u  v )(u  v ) 2  8 vu (u  v )).
2(u  v ) v
Формули (1.11), (1.12) можна узагальнити і для функцій з більшою
кількістю змінних.
Відповідним чином знаходяться диференціали складних функцій.
Оскільки
z z
dz  du  dv,
u v
то використовуючи формули (1.12) отримаємо
 z x z y   z x z y 
dz    du     dv.
 x u y y   x v y v 
Звідки
z z
dz  dx  dy, (1.13)
x y
x x y y
де dx  du  dv, dy  du  dv.
u v u v
Формули (1.8) та (1.13) мають однаковий вигляд незалежно від того,
будуть х та у незалежними змінними чи диференційованими функціями змінних
u i v.

1 . 4 . Н е я вн і ф у нк ц і ї б а га т ь о х зм і н н и х
Неявні функції можна записати у вигляді

302
 F ( x1 , x2 ,..., xn , y )  0. (1.14)
Питання про існування та диференційованість неявної функції n змінних
розв’язується аналогічно до того, як це було зроблено для функцій однієї
змінної, де, як відомо,
Fx ( x , y )
y   (1.15)
Fy ( x, y )

Нехай задано рівняння

F (x, y, z)=0. (1.16)
z z
При знаходженні частної похідної , або величина y вважається
x y
сталою. Тому з рівняння (1.16) за допомогою (1.15) дістанемо
z F ( x , y , z ) z F  ( x, y, z )
 x ,  y . (1.17)
x Fz( x, y , z ) y Fz( x, y , z )
Для неявної функції (1.14) маємо
y Fx ( x1 , x2 ,..., xn , y )
 i
, i=1,2,…,n. (1.18)
 xi Fy ( x1 , x2 ,..., xn , y )

Приклад 6. Знайти частинні похідні та повний диференціал функції

Z = f (x, y), якщо
cos xyz  2 xz  3 yz.
Розв’язання.З умови отримаємо
F ( x, y, z )  cos xyz  2 xz  3 yz  0.
Звідси
Fx   sin( xyz )  yz  2 z,
Fy   sin( xyz )  xz  3z,
Fz   sin( xyz )  xy  2 x  3 y.
Тоді
z  yz sin( xyz )  2 z z xz sin( xyz )  3z
 ;  .
x  xy sin( xyz )  2 x  3 y y xy sin( xyz )  2 x  3 y
Повний диференціал має вигляд

303
 z z z ((  y sin( xyz )  2)dx  ( x sin( xyz )  3)dy
dz  dx  dy   .
x y  xy sin( xyz )  2 x  3 y

1 . 5 . Д е як і пр и кл а д и за с т о с у ва н н я ч а с т и н ни х п о х і д
ни х
При розв’язанні багатьох прикладних задач використовується поняття
скалярного поля. Це область простору, кожній точці якої поставлено у
відповідність значення деякої скалярної величини. Прикладами скалярного
поля може бути поле температур тіла, поле атмосферного тиску і т. д.
Для того, щоб задати скалярне поле, досить задати скалярну функцію u(x,
y, z). Поле називають стаціонарним, якщо воно не залежить від часу. Скалярне
поле, яке змінюється з часом, називають нестаціонарним.
Важливою характеристикою скалярного поля є швидкість змін поля в
заданому напрямі.
Нехай задано скалярне поле u = u(x, y, z). Візьмемо в ньому точку
A( x0 , y 0 , z0 ) та вектор  , який виходить з цієї точки. Напрям  задамо за
допомогою кутів , ,  які він утворює з додатними напрямами осей
координат. Візьмемо точку B( x1 , y1, z1 ) яка лежить на прямій, що проходить

через А в напрямі  . Нехай відстань АВ дорівнює h. Тоді

AB  ( x1  x0 )i  ( y1  y 0 ) j  ( z1  z0 )k
та
AB  h cos  i  h cos j  h cos  k .
Звідси
 x1  x0  h cos ,

 y1  y 0  h cos ,
 z  z  h cos .
 1 0

Обчислимо приріст функції u(x, y, z) при переході від А до В

u( A)  u( B)  u( A) .

304
 u
Означення. Якщо існує границя відношення при h  0 , то цю
h
границю називають похідною функції u (x, y, z) в точці А за напрямом  і
du( A)
позначають , тобто
d
du( A) u( A)
 lim (1.19)
d h 0 h
Зазначимо, що коли напрям  співпадає з напрямом осі Оx ( i ), то
границя (1.19) дорівнюватиме частинній похідній функції u по змінній х в точці
А. Аналогічно, якщо  співпадає з j , або k , то формула (1.19)
u( A) u( A)
визначатиме та .
y z
du du
Величина визначає величину швидкості, а знак показує на
d d
зростання чи спадання величини u.
Виведемо формулу для обчислення похідної за напрямом. Користуючись
виразом
u( A)  u( x0  x, y 0  y, z0  z )  u( x0 , y0 , z0 ) 
u( A) u( A) u( A)
 x  y  z  ( x0 , y 0 , z0 , x, y, z )h,
x y z

де h  x 2  y 2  z 2 , lim   0, а також взявши

0

x  h cos , y  h cos, z  h cos  , отримаємо

du u u u
 cos   cos   cos . (1.20)
d x y z

Приклад 7. Обчислити похідну функції u ( x, y, z )  xy  y 2  z 2 в точці

А(1, 0, 2) у напрямку   i  j  2k .
du( A)
Розв’язання. На основі (1.20) обчислимо .
d
Так

305
 u( A) u( A)  y 
  1  0  1,
 y A  0,  x
x y  y 2  z 2  A 04

u( A) z 2
   1.
z y2  z2 A 04

Значення cos , cos , cos  знайдемо з формул

ax 1 1
cos     ;
 11 4 6
ay 1
cos    ;
 6
az 2
cos    .
 6

Тоді
du ( A) 1 1 ( 2 ) 1
 0  1  1   0,408.
d 6 6 6 6

1 . 6 . Г р а ді є н т ф у н к ці ї
Праву частину формули (1.20) можна розглядати як скалярний
добуток двох векторів
  cos  i  cos  j  cos   k ,
u u u
N i j  k.
x y z

Вектор N називають градієнтом функції в точці А і позначають grad u.

Отже
u u u
grad u  i j  k. (1.21)
x y z
du
Тоді  grad u  . (1.22)
d
du
N d . Звідси du доcягає
Нехай  – кут між  та N тоді cos   
 N grad u d

максимального значення при   0 (cos   1) . Таким чином

306
 2 2 2
 du   u   u   u 
   grad u          .
 d  max  x   y   z 
Це означає, що швидкість зростання скалярного поля в довільній точці є
максимальною у напрямі градієнта.
Приклад 8. В якому напрямі відбувається найбільше зростання
температури T  y 2  3xz в точці A(2, 1,  1) .
Розв’язання. Найбільше зростання скалярного поля відбувається у
напрямі вектора-градієнта, що виходить з точки А. Знайдемо grad T ( A). Маємо
T T T
 3z ,  2 y,  3x. Тоді
x y z

grad T ( A)  (3z z 1 ) i  (2 y y 1 ) j  ( 3x x 2 ) k  3 i  2 j  6 k .

1 . 7 . Ч а с т и нн і п о х і дн і в и щ о г о п о р я д ку
Частинні похідні f x( x, y ), f y ( x, y ) функції Z = f (x, y) в свою чергу є

функціями х та у.
Частинну похідну по х від f x ( x, y ) називають частинною похідною
другого порядку по х і позначають
2 f
f xx ( x, y ) або ( x, y ).
x 2
Аналогічно визначають і всі інші частинні похідні другого порядку:
2 f 2 f
f yx ( x, y )  f xy ( x, y )  ( x , y ), f yy ( x, y )  2 ( x , y ).
x y y
Якщо існують частинні похідні від частинних похідних другого порядку,
то їх називають частинними похідними третього порядку функції f (x, y).
 3 f ( x, y )  3 f ( x, y )
 ( x, y ) 
Наприклад, f xxx 

, f xxy ( x, y )  ,
x 3 x 2 y

 3 f ( x, y )  3 f ( x, y )
 ( x, y ) 
f xyy 

, f yyy ( x, y )  .
x y 2 y 3

307
 Частинні похідні вищого порядку, в яких диференціювання здійснюється
по різним змінним, називають мішаними. Зазначимо , що мішані частинні
похідні (наприклад, f xy та f yx ), які відрізняються тільки порядком

диференціювання, рівні між собою. Строге доведення цього твердження дав

німецький математик К. Шварц.
Приклад 9. Знайти f xy та f yx функції

f ( x, y )  x 3  5x 2 y  4 xy 2  2 x  7 y.
Розв’язання. Знайдемо частинні похідні першого порядку
f x( x, y )  3x 2  10 xy  4 y 2  2,
f y ( x, y )  5 x 2  8 xy  7.

Визначимо мішані похідні

f xy ( x, y )  ( f x( x, y ))y  (3x 2  10 xy  4 y 2  2)y  10 x  8 y ,
f yx ( x, y )  ( f y ( x, y ))x  (5 x 2  8 xy  7) x  10 x  8 y.

 3u
Приклад 10. Знайти , якщо u  cos( x  2 y  3z ) .
x y z
Розв’язання. Знайдемо
u
  sin( x  2 y  3z ).
x
Звідси
 2u   u 
    2 cos( x  2 y  3z ), а потім
x y y  x 

 3u    2u 
    6 sin( x  2 y  3z ).
x y z z  x y 

По аналогії з похідними вищих порядків послідовно визначаються і

диференціали вищих порядків. Так,
 z z   z   z 
d 2 z  d (dz )  d  dx  dy   d  dx   d  dy  
 x y   x   y 
(1.23)
2 2 2
 z   z   z  z  z
 d  dx  d  dy  2 dx 2  2 dx dy  2 dy 2 .
 x   y  x x y y

308
 Аналогічно можна отримати формулу для диференціала третього порядку

3 3z 3 3z 2 3z 3z 3

d z  3 dx  3 2 dx dy  3  dy . (1.24)
x x y x y 2 y 3
Якщо функція Z =f (x, y) має в околі точки (х, y) частинні похідні
n – го порядку, неперервні в точці (x, y), то
n
n n 1   
d z  d (d z )   dx  dy  z. (1.25)
 x y 
Ця формула доводиться за допомогою методу математичної індукції.

1 . 8 . Е кс т ре м у м и б а га т о в им і р н и х ф у н к ці й
Розглянемо функцію Z = f (x, y) визначену в області D  R2 . Якщо існує
окіл точки (х0, y0), який належить області D і для всіх точок окрім
(х0, y 0) цього околу виконується нерівність f ( x , y )  f ( x 0 , y 0 ), або
f ( x , y )  f ( x 0 , y 0 ), то точку (х0, y0) називають відповідно точкою максимуму,
або мінімуму функції f (x, y), а число f ( x 0 , y 0 ) – максимумом (мінімумом) цієї
функції. Точки максимуму та мінімуму називають точками екстремуму.
Необхідна умова екстремуму. Якщо диференційована функція
Z = f (x, y) має в точці (x0; y0) екстремум, то в цій точці частинні похідні
першого порядку по змінним х і у дорівнюють нулю
f x( x 0 , y 0 )  0, f y ( x 0 , y 0 )  0 . (1.26)

Необхідні умови (26) мають такий геометричний зміст: у точках

максимуму і мінімуму дотична площина до поверхні Z = f (x, y) паралельна
площині Оxy і має вигляд Z = Z0, де
Z 0  f ( x 0 , y 0 ).
Достатні умови екстремуму функції. Нехай функція Z = f (x, y) має
неперервні частинні похідні до другого порядку включно в деякому околі точки
(x0; y0), в якій виконуються умови (26). Якщо
  A  C  B 2  0, (1.27)
де

309
 A  f xx ( x 0 , y 0 ), B  f xy ( x 0 , y 0 ), C  f yy ( x 0 , y 0 ). (1.28)

то функція f (x, y) має екстремум в точці (х0, y0), причому максимум, якщо
A  0, та мінімум, якщо A  0.
Якщо ж   0, то в точці (х0, y0) функція f (x, y) екстремуму нема.
У випадку, коли   0 потрібні спеціальні дослідження, наприклад, за
допомогою означення екстремуму.
Приклад 11. Дослідити на екстремум функцію:
f  x, y   x 3  y 3  6 x  9 y  7,

f x( x , y )  3x 2  6, f y ( x, y )  3 y 2  9.

Умови (1.26) дадуть систему

3 x 2  6  0 x 2  2 x   2,
 
   
3 y 2  9  0 y2  3
  y   3.
Отже функція має чотири точки підозрілі на екстремум
A1 ( 2; 3 ), A2 (  2;  3 ), A3 (  2; 3 ), A4 ( 2;  3 ).
Знайдемо частинні похідні другого порядку
f xx ( x, y )  6 x, f xy ( x, y )  0, f yy ( x , y )  6 y.

Обчислимо  в кожній з точок Ai , i  1, 2, 3, 4 .

( 2 ; 3)  36 2 3  0, (  2 ; 3)  36 6  0
(  2 ; 3 )  36 6  0, ( 2 ; 3)  36 6  0.
Таким чином, A1 та A2 – точки екстремуму функції. Оскільки

f xx ( 2 ; 3 )  6 2  0, а f xx (  2 , 3 )  6 2  0,
то A1 – точка мінімуму, а A2 – точка максимуму функції. Обчислимо значення
функції в точках екстремуму
f min ( 2 , 3 )  9,049; f max (  2 , 3 )  23,049.

310
 Ро з д і л 8 . К Р А Т Н І І Н Т Е Г Р А ЛИ

1 . З АД АЧ І, ЩО П Р И В О Д Я Т Ь Д О П О НЯ Т ТЯ П О Д ВІ Й Н О Г О
І Н Т ЕГ Р А Л А

1 . 1 . Д е я к і п о п е ре д н і з а у ва ж е н н я
Розглядаючи диференціальне числення функцій багатьох змінних, ми
впевнилися в тому, що основні ідеї і методи диференціального числення
функцій однієї змінної переносяться і на функції багатьох змінних. У цьому
розділі ми узагальнимо основні поняття інтегрального числення функцій однієї
змінної та функції багатьох змінних. Почнемо з поняття інтеграла. З функцією
однієї змінної y  f (x) , яка визначена на відрізку [a; b], пов’язано поняття
визначеного інтеграла:
b

 f ( x )dx (інтеграл Рімана).

a

Узагальненням цього поняття на функцію від n змінних y  f ( x1 , x 2 , ..., x n ) ,

визначену в деякій замкненій області   Rn , буде поняттям n – вимірного

інтеграла. Зокрема для функції двох змінних z  f ( x, y ), ( x, y )  D  R2 буде

введено поняття подвійного, а для функції трьох змінних
u  f ( x, y, z ), ( x, y, z )  G  R3 – поняття потрійного інтеграла. При введені
подвійних та потрійних інтегралів ми матимемо справу з обмеженими
квадратовими областями простору R2 та з обмеженими кубовими областями
простору R3. Зауважимо, що коли межа області D  R2 складається із
скінченого числа неперервних кривих, кожна з яких визначається рівнянням
виду y  f (x) або x  ( y ) , де f(x) i (y) – неперервні функції своїх аргументів
на деяких відрізках простору R1, то така область квадрована. Це саме стосується
й області G  R3 . Якщо область обмежена скінченим числом поверхонь, кожна
з яких визначається рівнянням одного з трьох типів
z  f ( x , y ), y  ( x, z ), y  g ( y , z ) де f(x, y), (x, z) g(y, z) – неперервні функції
311
своїх аргументів в деяких обмежених областях простору R2, то таке тіло
кубоване. У подальшому припускатимемо, що межа області D  R2 ( G  R3 ) і
криві (поверхні), за допомогою яких ця область розбивається на частини,
належать до зазначеного класу кривих (поверхонь). Цим самим забезпечується
існування площ (об’ємів) в усіх випадках, які розглядатимуться. У подальшому
ми користуватимемося також поняттям діаметра області. Діаметром замкненої
області  називають найбільшу відстань між двома точками межі цієї області і
позначають diam  . Наприклад, діаметром відрізка [a; b] є число b – a (довжина
цього відрізка, діаметром паралелограма є довжина його більшої діагоналі,
діаметром кулі радіуса R є число 2R).

1 . 2 . З а да ч а п р о о б ’є м ц ил і н др и ч н о г о т і л а
Ця задача в деякому розумінні є аналогом задачі про площу трапеції, яка
розглядалася при введені поняття визначеного інтеграла. Нехай маємо тіло,
обмежене зверху поверхнею z  f ( x, y ) , з боків – циліндричною поверхнею,
твірні якої паралельні осі OZ, а знизу – замкненою обмеженою квадровною
фігурою D , яка лежить у площині OXY (рис. 1.1). Таке тіло називають
циліндричним. Обчислимо його об’єм. Зауважимо, що для
z  f ( x, y )  C , C  0 , С – const (циліндричне тіло зверху обмежено площиною,
паралельною площині ОХУ). Матимемо прямий циліндр, об’єм якого дорівнює
добутку площі основи на висоту. Проте якщо маємо довільну поверхню
z  f ( x, y ) , то такий спосіб обчислення об’єму безпосередньо застосувати не
можна. Спробуємо задане циліндричне тіло як завгодно точно наблизити за
допомогою тіл, об’єми яких обчислюються за відомими формулами.

312
 Рис. 1.1
Для цього розіб’ємо кривими область D на n довільних частин Dk , k = 0,
n 1
1, 2, ... n–1, попарно без спільних внутрішніх точок: D   Dk . На кожній

області Dk , k = 0, 1, 2, ... n–1, як на основі, побудуємо циліндричний стовпчик з

твірними, паралельними осі OZ. Цей стовпчик обмежений зверху частиною
поверхні z  f ( x, y ) , що ним вирізається. Всього таких стовпчиків є n і сума їх
об’ємів дорівнює об’єму заданого циліндричного тіла. У кожній з областей Dk

виберемо довільну точку Pk (хk,yk), Pk  Dk , k  0,1, 2, ...n  1 . Тоді числа

f ( x k ; y k )  S k , де S k – площа області Dk , є наближеними значеннями об’ємів

n 1
кожного циліндричного стовпчика. Сума    f ( x k , y k )S k дає наближене
k 0

значення об’єму заданого циліндричного тіла. Цілком зрозуміло, що сума  тим

ближча до шуканого об’єму. Чим дрібніші розбиття області Dk на частини Dk ,
k = 0, 1, 2, ... n–1. Точне значення об’єму циліндричного тіла дістанемо, коли в
сумі  перейдемо до границі при умові, що max d k  0 , де d k  diamDk ,
0 k  n 1

тобто

313
 n 1
V  lim
max d k 0
 f (x k , y k )S k (1.1)
0  k  n 1 k 0

Таким чином, задачу про обчислення об’єму циліндричного тіла ми звели до

знаходження границі виду (1.1).

1 . 3 . З а да ч а п р о м а с у м а те рі а л ь н о ї пл а с т и нк и
Нехай маємо плоску неоднорідну матеріальну пластинку, форма якої є
замкнена область D . Нехай площа цієї області дорівнює S (рис. 2).

Рис. 1.2
Припустимо, що функція  = (х, у) визначає густину в кожній точці цієї
пластини. Треба знайти масу пластинки.
Якщо  ( x, y )   0  const , тобто пластинка однорідна, то маса її
обчислюється за формулою m   0  . Масу неоднорідної пластинки обчислити
таким способом не можна. Розіб’ємо область D кривими довільно на n частин
Dk , k = 0, 1, 2, ... n–1, попарно без спільних внутрішніх точок так, що
n 1
D   Dk . Площі цих частин позначимо через Skk = 0, 1, ... n–1. У кожній
k 0

області Dk виберемо довільну точку Pk (хk,yk), Pk  Dk , k  0,1, 2, ...n  1 .

Припустимо, що густина в кожній області Dk стала дорівнювати  ( x k , y k ) . Тоді
величина  ( x k , y k )  S k є наближеним значенням маси тієї частини пластинки,
n 1
яку займає область Dk , а сума    f ( x k , y k )S k наближено визначає масу
k 0

всієї пластинки. Очевидно, що точне значення маси заданої пластинки

314
дістанемо, якщо в сумі  перейдемо до границі при max d k  0 , де
0 k  n 1

d k  diamDk , тобто
n 1
m  lim
max d k  0
 ( x k , y k )S k (1.2)
0  k  n 1 k 0

Таким чином, задачу обчислення маси неоднорідної матеріальної пластинки ми

звели до знаходження границі виду (1.2).

1 . 4 . П о д ві й н и й і н те гр а л т а у м о в и й о г о і с н у в а нн я.
П о н я тт я п о д ві й н о г о і н те гр а л а
Задачі про об’єм циліндричного тіла та про масу матеріальної пластинки
привели до розгляду, які були пов’язані з деякою обмеженою замкненою
квадрованою областю D і з заданою в цій області функцією двох змінних.
Можна навести ще ряд задач з фізики і техніки, розв’язання яких приводить до
обчислення границь такого виду. Тому виникає необхідність вивчення
властивостей цих границь в загальному вигляді. Незалежно від тієї чи іншої
фізичної або геометричної задачі. Нехай функцію z  f ( x, y ) визначено у

замкненій квадратованій обмеженій області D  R2 . Розіб’ємо область D

сіткою кривих на n довільних частин Dk ,

n 1
k = 0, 1, 2, ... n–1, попарно без спільних внутрішніх точок так, що D   Dk .
k 0

Назвемо це розбиття Т – розбиттям області D . Площі частин Dk позначимо

через Sk, k = 0, 1, 2,..., n-1. У кожній області Dk виберемо точку Pk (хk,yk),

Pk  Dk , k  0,1, 2, ...n  1 , і утворимо суму

n 1
   f ( x k ; y k ) S k (1.3)
k 0

Цю суму називають подвійною інтегральною сумою для функції z = f(x, y) в

області D , складеною для Т – розбиття області D і даного вибору точок Pk (хk,

yk), Pk  Dk , k  0,1, 2, ...n  1 . Зазначимо, що існує нескінчена кількість різних

315
способів Т – розбиття області D на частини Dk , k  0,1, 2, ...n  1 та нескінчене

число виборів точок Pk  Dk , k  0,1, 2, ...n  1 для одного й того самого Т-

розбиття області D . Для кожного такого розбиття і кожного вибору точок
Pk  Dk , k  0,1, 2, ...n  1 , інтегральні суми  будуть, взагалі кажучи, різними.

Нехай d k  diamDk , k  1, 2, ..., n  1.

(T )  max d k
0 k  n 1

Означення 1. Число І називається границею інтегральних сум  при (Т)

 0, якщо для довільного числа > 0 існує таке число () > 0, що нерівність
n 1
  I   виконується довільного Т – розбиття області D , D   Dk і будь-
k 0

якого вибору точок Pk ( x k , y k )  Dk , k  0,1, 2, ...n  1 , як тільки (T )   .

Означення 2. Якщо при (Т)  0 інтегральні суми  мають границею

число І, то це число називається подвійним інтегралом від функції f(x; y)по
області D і позначають

 f ( x; y )dS або  f ( x; y )dxdy .

D D

таким чином за означенням

n 1

 f ( x; y )dxdy  lim
 ( T ) 0
 f (x
k 0
k ; y k ) S k (1.4)
D

якщо границя (2.4) існує, тобто існує подвійний інтеграл від функції f(x; y) по
області D , то функцію f(x; y) називають інтегрованою (за Ріманом) в області
D.
Звернемося знову до задач 1 та 2, розглянутих вище. Якщо границі в
рівностях (1.1) і (1.3) існують, то з цих рівностей дістанемо:

V   f ( x; y )dxdy ; (1.5)
D

m    ( x; y )dxdy . (1.6)
D

316
Рівності (1.5) і (1.6) можна розглядати відповідно як геометричний зміст
подвійного інтеграла, якщо підінтегральна функція невід’ємна в
області D .

1 . 5 . У м ов и і с ну ва н н я п о д в і йн о г о і нт е г ра л а
Розглядаючи умови інтегрованості функції z = f(x; y) в області D ,
припускатимемо, що функція обмежена в цій області. Проте умова обмеженості
функції f(x; y) в області D ще не забезпечує її інтегрованості в цій області,
тобто існують функції, які не є інтегрованими. Як і в одномірному випадку, при
вивченні подвійних інтегралів важливу роль відіграють нижня та верхня суми
Дарбу
n 1 n 1
S   m k S k S   M k S k (1.7)
k 0 k 0

де mk та Mk – відповідно нижня та верхня границі множини значень функції f(x;

y) в області Dk , k  0,1, 2, ...n  1 . Якщо функція f(x; y) в області D , то mk і Mk – є

відповідної найменше та найбільше значення в області Dk . Оскільки

mk  f ( x k ; y k )  M k , k  0,1, ..., n  1, то S    S . Властивості суми Дарбу (1.7)
аналогічні відповідним властивостям сум Дарбу для одномірного випадку. За
допомогою цих сум можна встановити критерій інтегрованості функції f(x; y) в
області D .
Теорема 1 (критерій інтегрованості функцій).
Для того, щоб обмежена в області D функція f(x; y) була інтегрованою в
цій області, необхідно і достатньо, щоб виконувалася рівність
lim ( S  S )  0 .
 ( T ) 0

Користуючись теоремою 1, можна дістати достатню умову інтегрованості

функції.
Теорема 2 (достатня умова інтегрованості функції).
Кожна функція f(x; y) неперервна в замкненій обмеженій квадрованій
області D , інтегрована в цій області.

317
 Доведення цих теорем ми не наводимо. Зауважимо, що як і в
одномірному випадку, клас інтегрованих функцій не вичерпується тільки
неперервними функціями. Є ще інші достатні умови існування подвійного
інтеграла, але в подальшому ми обмежимося використанням тільки
сформульованої умови.

1 . 6 . В л а с т ив о с ті п о д ві й н и х і нт е гр а л і в
Для подвійних інтегралів виконуються такі властивості:
1. Якщо f(x; y) = С, С – соnst, (x, y)  D , то

 Cdxdy  CS
D
(1.8)

де S – площа області D .
Доведення. Справді, за означенням подвійного інтеграла
n 1 n 1

 Cdxdy  lim
 ( T ) 0
 CS
k 0
k  C lim
 ( T ) 0
 S
k 0
k  CS .
D

Властивість доведено. При С = 1 та С = 0 з рівності (2.8) дістанемо

 dxdy  S ,  0dxdy  0 .
D D

2. Якщо функції f(x; y) та  (х; у) інтегровані в області D , то в цій області

інтегровані також і функції f(x; y)   (х; у) і справджується рівність.

  f ( x; y )  ( x; y )dxdy   f ( x; y )dxdy   ( x; y )dxdy .

D D D

n 1
Доведення. Для довільного Т – розбиття області D , D   Dk , і для
k 0

вибору точок Pk ( xk ; y k )  Dk , k  0,1, ..., n  1 , маємо

n 1

  f ( x k ; y k )  ( x k ; y k )dxdy   (lim
D
T ) 0
  f ( xk ; y k )  ( xk ; y k )S k
k 0


n 1 n 1
 lim
 ( T ) 0
 f (x k ; y k )S k  lim
 ( T ) 0
 ( x k ; y k ) S k 
k 0 k 0

318
  f ( x; y )dxdy   ( x; y )dxdy .
D D

Доведена властивість виконується для суми будь-якого скінченого числа

інтегрованих в області D функцій.
3. Якщо функція f(x; y) інтегрована в області D , то в цій області
інтегрована й функція С f(x; y), де С –const, причому

 Cf ( x; y )dxdy  C  f ( x; y )dxdy .
D D

n 1
Доведення. Для довільного Т – розбиття області D , D   Dk і для довільного
k 0

вибору точок Pk ( xk ; y k )  Dk , k  0,1, ..., n  1 , маємо:

n 1 n 1

 Cf ( x; y )dxdy  lim
 ( T ) 0
 Cf ( x k ; y k )S k  C lim
 ( T ) 0
 f (x k ; y k ) S k 
D k 0 k 0

 C  f ( x; y )dxdy .
D

4. Якщо функція f(x; y) інтегрована в кожній з областей D 1 і D 2 , які не

мають спільних внутрішніх точок, то інтегрована також в області D  D 1  D 2 ,
причому

 f ( x; y )dxdy   f ( x; y )dxdy   f ( x; y )dxdy .

D 1 2
(1.9)
D D

n 1
Доведення. При довільному Т – розбитті області D, D   Dk
k 0

інтегральну суму , складену для функції f(x; y) в цій області, можна подати у
вигляді
n 1
   f ( x k ; y k ) S k   f (x k ; y k )S k   f (x k ; y k )S k ,
1 2
k 0 k ; Dk  D k ; Dk  D

причому доданки в правій частині рівності є інтегральні суми для функції f(x; y)
в області D 1 і D 2 відповідно. За умовою функція f(x; y) інтегрована в кожній з
областей D 1 і D 2 , а тому існує границя правої частини останньої рівності при
(Т)  0 і дорівнює:

319
  f ( x; y )dxdy   f ( x; y )dxdy .
D1 D2

При цій умові існує й границя лівої частини цієї рівності, яка дорівнює

 f ( x; y )dxdy , тобто виконується рівність (2.9).

D

5. Якщо f ( x; y )  0, ( x; y )  D і функція f(x; y) інтегрована в області D ,

то  f ( x; y )dxdy  0 .
D

n 1
Доведення. Для довільного Т – розбиття області D , D   Dk і для
k 0

довільного вибору точок Pk ( xk ; y k )  Dk , k  0,1, ..., n  1 маємо:

n 1

 f ( x; y )dxdy  lim
 ( T ) 0
 f (x
k 0
k ; y k ) S k  0 ,
D

бо кожний додаток інтегральної суми внаслідок умови невід’ємний.

6. Якщо f ( x; y )  ( x; y ), ( x; y )  D і кожна з функцій f(x; y) та (х; у)

інтегрована в області D , то  f ( x; y )dxdy   ( x; y )dxdy .

D D

Доведення. Розглянемо різницю f ( x; y )  ( x; y )  0, ( x; y )  D . Згідно з

властивістю 5,

  f ( x; y )  ( x; y )dxdy  0 .
D

Проте

  f ( x; y )  ( x; y )dxdy   f ( x; y )dxdy   ( x; y )dxdy ,

D D D

(див. властивість 2). Остаточно маємо:

 f ( x; y )dxdy   ( x; y )dxdy .
D D

Наслідок: якщо функція f(x; y) неперервна в області D , то функція

f ( x; y ) інтегрована в цій області і

 f ( x; y )dxdy  
D D
f ( x; y ) dxdy .

320
 Доведення. Оскільки функція f(x; y) неперервна в області D , то і функція
f ( x; y ) також неперервна, а тому інтегрована в області D . Розглянемо

очевидну нерівність по області D :

  f ( x; y ) dxdy   f ( x; y )dxdy   f ( x; y ) dxdy .

D D D

Це і означає, що  f ( x; y )dxdy  
D D
f ( x; y ) dxdy .

Теоремапро середнє значення подвійного інтегралу.

Якщо функція f(x; y) неперервна в обмеженій замкненій квадратовій
області D , то існує така точка ( x ; y )  D , що

 f ( x; y )dxdy  f ( x; y )S
D
(1.10)

де S – площа області D .
Доведення. Оскільки функція f(x; y) неперервна в обмеженій замкненій
області D , то, за теоремою Вейєрштрасса ,вона має в цій області найменше та

найбільше значення, відповідно m i M. Отже, mf(x; y) M, ( x; y )  D .

Проінтегруємо членами цю нерівність по області D :

 mdxdy  
D D
f ( x; y ) dxdy   Mdxdy ,
D

або

m  dxdy   f ( x; y ) dxdy  M  dxdy .

D D D

Оскільки  dxdy  S
D

де S – площа області D (див. властивість 1), то:

mS   f ( x; y )dxdy  MS ,
D

або

321
  f ( x; y )dxdy
D
m M (1.11)
S

 f ( x; y )dxdy
D
Позначивши   , нерівність (1.11) запишемо у вигляді
S
mM. Функція f(x; y) неперервна в замкненій області D , а m i M – її
значення в цій області. Тому за теоремою Больцано-Коші про проміжне
значення існує точка ( x ; y )  D , така, що   f ( x ; y ) .

Отже,  f ( x; y )dxdy  f ( x ; y )S.

D

Теорему доведено.

1 . 7 . П о в т о р ні і нт е г ра л и
Нехай функція f(x; y) визначена в прямокутнику
D  ( x; y ) : a  x  b, c  y  d 
і припустимо, що при довільному фіксованому х  [a, b] функція f(x; y),
розглядувана як функція від у [с, d] , інтегрована на відрізку [с, d]. Тоді
d d
інтеграл  f ( x; y )dy є деяка функція від х, х [a, b]:  1 ( x )   f ( x; y )dy . Якщо в
c c

свою чергу функція Ф1(х) інтегрована на відрізку [a, b], то інтеграл

b b d

  ( x )dx   dx  f ( x; y )dy
1 (1.12)
a a c

називають повторним інтегралом від функції f(x; y) по прямокутнику D .

У повторному інтегралі (2.12) інтегрування виконується спочатку по змінній у,
а потім по змінній х. Інтеграл по змінній у називають внутрішнім, а інтеграл по
змінній х – зовнішнім. Аналогічно, якщо при кожному фіксованому у  [с, d]

322
функція f(x; y), розглядувана як функція від х, х [a, b], інтегрована на відрізку
b
[a, b] і функція 1 ( y )   f ( x; y )dx інтегрована на відрізку [с, d], то інтеграл
a

d d b

  ( y )dy   dy  f ( x; y )dx
1 (1.13)
c c a

називають повторним інтегралом від функції f(x; y) по прямокутнику D . Тут

спочатку інтегрування виконується по змінній х, а потім по змінній у.
2 1
Приклад. Обчислити повторний інтеграл  dx  ( x 2  xy  y 2 )dy .
1 0

Розв’язання. Спочатку інтегруємо по змінній у, вважаючи змінну х

сталою, а потім обчислюємо інтеграл по змінній х:
2 1 2 y 1
2
2 2  2 xy 2 y 3   2 x 1
 dx  ( x  xy  y )dy    x y  2  3  dx    x  2  3 dx 
1 0 1 y 0 1

2
 x3 x2 x  11
      .
 3 4 31 4

У повторних інтегралах (1.12) і (1.13) внутрішній інтеграл має сталі межі.

Можна ввести більш загальне поняття повторного інтеграла, коли межі
внутрішнього інтеграла змінні.

Рис. 1.3 Рис. 1.4

Нехай функція f(x; y) визначена в області D , обмеженій прямими х = а, х
= b, де b>a, та неперервними кривими y= 1(x), y= 2(x), , причому 1(x) 2(x),
х [a, b], (Рис. 2.3). Якщо для довільного х  [a, b] існує інтеграл

323
 2 ( x )

 2 ( x)   f ( x, y )dy і функція 2(х) інтегрована на відрізку [a, b], то повторний

1 ( x )

інтеграл від функції f(x; y) по області D визначається формулою

b b 2 ( x )

 2 ( x )dx   dx  f ( x, y )dy . Якщо функція визначена в області D , обмеженій

a a 1 ( x )

прямими y = c, y = d, де d>c, та неперервними кривими

x = 1(y), x = 2(y), причому 1(x) 2(x), y [c, d], (Рис. 4) і для будь-якого
2 ( y )

y [c, d] існує інтеграл 2 ( y )   f ( x, y )dx та функція 2(у) інтегрована на

1 ( y )

відрізку [с, d], то повторний інтеграл від функції f(x; y) по області D

d d 2 ( y )

визначається так:   2 ( y )dy   dy  f ( x, y )dx .

c c 1 ( y )

1 y

Приклад. Обчислити повторний інтеграл  dy  ( xy  2)dx .

0 y

Розв’язання. Спочатку інтегруємо по змінній х, а потім по змінній у:

1 y 1 1 x y
 x2 y   y2 y3 
dy
  ( xy  2 ) dx  
  2  2 x 
 dy   
 2  2 y   2 y dy 
0 y 0  x y 0
2 
1
 y3 4 3 y4  7
   y 2   y 2    .
 6 3 8 0 24

1 . 8 . О б ч ис л е н н я п о д ві й н о г о і нт е г ра л а дл я
п рям о к у т н о ї об л а с ті
Спочатку зведемо подвійний інтеграл до повторного, виходячи з

геометричних міркувань. Розглянемо подвійний інтеграл  f ( x; y )dxdy як

D

об’єм циліндричного тіла. Нехай це тіло міститься між площинами х = а, х = b,

а функція S(x) неперервна на відрізку [a, b] і визначає площу перерізу тіла

324
довільною площиною, паралельної площині OYZ. Як було доведено раніше
об’єм такого тіла можна визначити за формулою
b
V   S ( x )dx (1.14)
a

Розглянемо найпростіший випадок, коли в основі циліндричного тіла

лежить прямокутник D  ( x; y ) : a  x  b, c  y  d  Рис. 2.5. Переріз тіла

площиною х = х0; ax0b, є криволінійна трапеція ABCDСпроектувавши її на

площину Oyz, дістанемо конгруентну їй трапецію A1B1C1D1. Рівняння лінії C1D1
на площині Oyz має вигляд z  f ( x0; y ), c  y  d . Тоді площа криволінійної

трапеції A1B1C1D1 а отже, і криволінійної трапеції ABCD визначиться за

формулою:

Рис. 1.5
d
S ( x0 )   f ( x0 ; y )dy .
c

Наведені міркування справджуються для довільного перерізу

циліндричного тіла площиною, паралельною площині Oyz. Тому
d
для axb маємо: S ( x )   f ( x; y )dy . Підставивши значення S(x) у формулу
c

(1.14) дістаємо:

325
 b d
V   dx  f ( x; y )dy . (1.15)
a c

Враховуючи геометричний зміст подвійного інтеграла, матимемо:

b d

 f ( x; y )dxdy   dx  f ( x; y )dy (1.16)

D a c

Доведемо строго цю формулу.

Теорема 1. Нехай функція f(x; y) інтегрована в замкненому прямокутнику
D  ( x; y ) : a  x  b, c  y  d . Якщо при кожному фіксованому х  [a, b] існує
d
інтеграл  f ( x; y )dy як інтеграл від функції однієї змінної у, y [c, d] то існує
c

повторний інтеграл
b d

 dx  f ( x; y )dy (1.17)
a c

і при цьому виконується рівність (1.16).

Доведення. Розглянемо розбиття відрізка [a; b]: a = x0<x1<...<xk<xk+1<...<xm
= = b та розбиття відрізка [c; d]: c = y0<y1< ...<yi<yi+1<...<xp = d. Якщо через точки
поділу провести прямі x = xk; y = yi; k = 1, 2, ..., m-1, i =1, 2, ...p–1, то
прямокутник D розіб’ється на mp елементарних прямокутників
D ki  ( x; y ) : x k  x  x k 1 , y i  y  y i 1  без спільних внутрішніх точок, площі

яких S ki  x k y i , xk = xk+1 – xk, yi = yi+1 – yi . Отже матимемо Т-розбиття

прямокутника D , D   D ki (Рис. 1. 6). У кожному прямокутнику D ki

0 i  p 1

виберемо довільну точку Pki(ki, ki) і складемо інтегральну суму:

m 1 p 1
   f ( ki , ki )x k y i (1. 18)
k 0 i0

326
 Рис. 1. 6
За умовою функція f(x; y) інтегрована в прямокутнику D , тому границя
інтегральної суми (1.18) не залежить від вибору точок Pki (  ki , ki ) , Pki  D ki , k =
0, 1,..., m– 1; i = 0, 1, ..., p–1. Для зручності за точку Pki візьмемо точку (xk; yk) –
ліву нижню вершину прямокутника D ki . Тоді інтегральна сума  має вигляд:
m 1 p 1 m 1 p 1
   f ( x k ; y i )x k y i   x k  f ( x k ; y i )y i .
k 0 i 0 k 0 i 0

Нехай  (T )  max d ki ,
0 k  m 1
0 i  p 1

де d ki  diamD ki  x k2  y i2
Використаємо означення подвійного інтеграла:
m 1 p 1

 f ( x; y )dxdy  lim
 ( T ) 0
 x  f ( x
k k ; y i ) y i .
D k 0 i0

Тоді згідно з означенням границі для довільного числа  0 існує число

 0 таке, що нерівність:
m 1 p 1

 f ( x; y )dxdy   x k  f ( x k ; y i )y i  (1. 19)
D k 0 i 0 2

виконується, як тільки max xk  , max yi   . Зафіксуємо розбиття

0 k  m 1 0 i  p 1

відрізка [a, b], яке задовольняє умову max xk   . Для будь-якого
0  k  m 1

фіксованого хk [a, b], k = 0, 1, ... m–1, справджуватиметься рівність:

327
 p 1 d
lim
max y i 0
 f (x k ; y k ) y i   f ( x k ; y k )dy  ( x k )
0 i  p 1 i 0 c

(останній визначений інтеграл за умовою існує).

Отже, з нерівності (2.19) при max yi  0 маємо:
0 i  p 1

m 1

 f ( x; y )dxdy   ( x k )x k   (1.20)
D k 0 2

Нерівність (1.20) справджується для будь-якого розбиття відрізка [a, b], що

задовольняє умову max xk   . Оскільки  0 є довільне, то нерівність (1.20)
0  k  m 1

означає, що
m 1 b b d

 f ( x; y )dxdy  lim
max xk 0
 ( x k ) x k   ( x )dx   dx  f ( x; y )dy ,
D 0 k  m 1 k  0 a a c

тобто повторний інтеграл (1.17) існує і справджується рівність (1.16). Теорему

доведено.
Аналогічно можна довести і таку теорему.
Теорема 2. Нехай функція f(x; y) інтегрована в замкненому прямокутнику
D  ( x; y ) : a  x  b, c  y  d . Якщо при кожному фіксованому у [c, d] існує
b
інтеграл  f ( x; y )dx як інтеграл від функції однієї змінної x, x [a, b] то існує
a

повторний інтеграл
d b

 dy  f ( x; y )dx (1.21)
c a

і виконується рівність
d b

 f ( x; y )dxdy   dy  f ( x; y )dx (1.22)

D c a

Наслідок. Якщо функція f(x; y) неперервна в замкненому прямокутнику

D  ( x; y ) : a  x  b, c  y  d , то існують обидва повторні інтеграли (1.17) та
(1.21) і при цьому виконується рівність

328
 b d d b

 f ( x; y )dxdy   dx  f ( x; y )dy   dy  f ( x; y )dx .

D a c c a

Справді, якщо функція f(x; y) неперервна в замкненому прямокутнику D , то

вона інтегрована в цьому прямокутнику при фіксованому x  [a, b] функція f(x;
y), розглядувана як функція від змінної у, у [c, d], неперервна на відрізку [c, d],
і, отже, інтегрована на цьому відрізку, а при фіксованому у  [c, d] та сама
функція f(x; y), розглядувана як функція від х, х [а, b], неперервна на відрізку
[а, b] і, таким чином, інтегрована на цьому відрізку. Звідси і з теорем 1, 2 й
випливає справедливість наслідку.
Приклад. Обчислити подвійний інтеграл

 ye
xy
dxdy, D  ( x; y ) :1  x  2; 2  y  3
D

Розв’язання. Зведемо подвійний інтеграл до повторного. Підінтегральна

функція неперервна всюди, а тому і в розглядуваному прямокутнику. Отже,
можна користуватися як формулою (1.16), так і формулою (1.22)
3 2 3 3
1 
 ye
xy
dxdy   ydy  e dx   e
xy 2y
 e dy   e 2 y  e y  
y

D 2 1 2 2 2
1 
 e 2 (e  1) e 2 ( e  1)  1 .
2 

1 . 9 . З ве де н н я п о д в і йн о г о і н те г р а л а д о п о в т о р н о г о у
в ип а дк у кр и в ол і ні й н о ї об л а с ті
Як і раніше, розглянемо спочатку це питання геометрично. Нехай в
основі циліндричного тіла лежить криволінійна трапеція D , обмежена
неперервними кривими y = 1(x), y = 2(x) та прямими x = a, x = b, b>a, причому
1(x) 2(x), x [a, b]. Цей випадок відрізняється від розглянутого вище тільки
тим, що
 2 ( x0 )

S ( x0 )   f ( x ; y )dy .
0 (1.23)
1 ( x 0 )

Тому матимемо

329
 b 21 ( x )

V   f ( x; y )dxdy   dx  f ( x; y )dy . (1.24)

D a 1 ( x )

Рис. 1.7
Щоб вивести формулу зведення подвійного інтеграла до повторного у
випадку криволінійної області, вмістимо задану замкнену область D у
прямокутник G  ( x; y ) : a  x  b, c  y  d , вибравши c  1 ( x ), d   2 ( x )
для всіх х [а, b] (Рис. 1.7). У прямокутнику G визначимо функцію
 f ( x; y ), ( x; y )  D ;
F ( x; y )  
0, ( x; y )  G / D .

Криві y = 1(x) та y = 2(x) ділять прямокутник G на дві частини D та G / D .

Якщо функція f(x; y) інтегрована в області D , то функція F(x; y) інтегрована в
прямокутнику G , оскільки функція 0 усюди неперервна і тому інтегрована в
області G / D . Скористаємось адитивною властивістю подвійного інтеграла:

 F ( x; y )dxdy   F ( x; y )dxdy   F ( x; y )dxdy   f ( x; y )dxdy

D D G /D D
(1.25)

(другий доданок дорівнює нулю).

Нехай для кожного х [а, b] маємо:
d 1 ( x ) 2 ( x ) d 2 ( x )

 F ( x; y )dy   F ( x; y )dy   F ( x; y )dy   F ( x; y )dy   f ( x; y )dy

c c 1 ( x ) 2 ( x ) 1 ( x )
(1. 26)

(перший та третій доданки дорівнюють нулю).

Крім того
b d

 F ( x; y )dxdy   dx  F ( x; y )dy (1.27)

G a c

Тоді з рівностей (1.25), (1.26), (1.27) маємо:

330
 b 2 ( x )

 f ( x; y )dxdy   dx  f ( x; y )dy
G a 1 ( x )
(1.28)

Таким чином теорему доведено.

Теорема 3. Нехай функція f(x; y) інтегрована в замкненій області D ,
обмеженій прямими x = a, x = b, b>a та неперервними кривими y = 1(x),
y = 2(x), причому 1(x) 2(x), x  [a, b]. Якщо для довільного х  [а, b] існує
інтеграл
2 ( x )

 f ( x; y )dy
1 ( x )

то існує повторний інтеграл

b 2 ( x )

 dx  f ( x; y )dy
a 1 ( x )

і виконується рівність (1.28).

Аналогічно доводиться і така теорема.
Теорема 4. Нехай функція f(x; y) інтегрована в замкненій області D ,
обмеженій прямими у = с, у = d, d>c i неперервними кривими x = 1(y),
x = 2(y), причому 2(x) 1(x), y  [c, d] (рис. 4). Якщо для довільного
2 ( y )

y [c, d] існує інтеграл  f ( x; y )dx

1 ( y )

d 2 ( y )

то існує повторний інтеграл  dy  f ( x; y )dx

c 1 ( y )

і виконується рівність
d 2 ( y )

 f ( x; y )dxdy   dy  f ( x; y )dx
D c 1 ( y )
(1.29)

Зауваження 1. Формули (1.28) та (1.29) справджуються зокрема для

функції f(x; y) неперервної у замкненій області D , зображеної на рис. 2.4 та 2.7.
Справді, функція f(x; y) неперервна в замкненій області D , вказаного вигляду,
інтегрована в цій області для будь-якого фіксованого х  [а, b] (відповідно y  [c,

331
 2 ( x ) 2 ( y )

d]) існує інтеграл  f ( x; y )dy

1 ( x )
(відповідно інтеграл  f ( x; y )dx ) як інтеграл від
1 ( y )

неперервної функції.

Рис. 1. 8.
2. Якщо область D є більш складною, ніж області, розглянуті в теоремах
3 та 4, то її необхідно розбити прямими, паралельними до осі ОХ або осі ОY та
такі частини, до яких можна застосувати формули (1.28)
або (1.29). Наприклад, якщо функція f(x;y) інтегрована в
області D (див. Рис. 1.8), то в силу адитивної властивості подвійного інтеграла:

 f ( x; y )dxdy   f ( x; y )dxdy   f ( x; y )dxdy   f ( x; y )dxdy .

D D1 D2 D3

Приклади: 1.Обчислити подвійний інтеграл .

а)  ( x  y )dxdy , якщо область D обмежена кривими y  x 2 , у = 2, х = 0;

D

2
б)  y
D
cos xy dxdy , якщо область D обмежена кривими ху = 1, у = 2; х = , х =

0, у = 0.
Розв’язання. а) область інтегрування зображено на рис. 1.9. Для
обчислення заданого інтеграла можна скористатися як формулою (1.28), так і
формулою (1.29), бо функція f(x; y) = x + y неперервна в усій площині Оху і,
зокрема, в замкненій області D . За формулою (1.28) маємо:

332
 1 2 1 y 2
 y2 
 ( x  y )dxdy   dx  ( x  y )dy    xy  2  dx 
x x
D 0 2 0 y 2

1 1 1
 2 2 2x  x 3
  x  2  x     x  2 dx  3    x  2 x dx
 4  ln 2  0 0 4 ln 2 0

U  x, dU  dx;
 
останній інтеграл проінтегруємо за частинами  x 2 x
.
dV  2 dx, V  ln 2 
1 1
3 x  2x 1 9
Тоді D ( x  y )dxdy  3  4  ln 2  ln 2   2 x dx  3  .
0
ln 2 0 4  ln 2

б) область інтегрування зображено на рис. 1.10.

Рис. 1.9 Рис. 1.10

Оскільки підінтегральна функція f ( x; y )  y 2 cos xy неперервна в області
D , то для обчислення заданого подвійного інтеграла можна скористатися як
формулою (1.28), так і формулою (1.29). За формулою (1.29) маємо:
1/   1/  1/ y 1/  x 
2 2 2
 y cos xy dxdy   y dy  cos xy dx   y dy  cos xy dx   y sin x y dy 
D 0 0 0 0 0 x 0
2 1/  2 1/  1 
x 1 / y 
 ys inxy dy   y sin ydy  sin 1   ydy   y sin ydy   2   sin 1.
1/ 
x 0
0 1/  0  2  2 
останній інтеграл проінтегруємо за частинами
U  y , dU  dy; 
 
 1 
 dV  sin ydy ,V   cos  y , 


333
 1/  1/ 
y 1/  1 1
 y sin ydy    cos  y 0    cos ydy   2
(sin 1  cos 1) .
0 0

Отже остаточно маємо:

2 1  1   1  1
 y cos xydxdy  2
(sin 1  cos 1)   2  2 
sin 1   2  2 
sin 1  2 cos 1.
D   2   2  
2. Змінити порядок інтегрування у повторному інтегралі.
1 ey 1 y 2 2 y 2

а)  dy  f ( x; y )dx ; б)  dy  f ( x; y )dx   dy  f ( x; y )dx .

0 0 0 0 1 0

Розв’язання:

Рис. 1.11 Рис. 1.12

а) спочатку побудуємо область інтегрування D . Визначимо криві, якими
обмежена ця область: y = 0, y = 1, x = 0, x = ey або y = ln x (Рис. 1.11).
Тепер сталі межі інтегрування треба вибрати для змінної х. Спроектувавши
область D на весь Ох, дістанемо відрізок [0; e]. На цьому відрізку ординати у
0, 0  x  1;
точок області D змінюються у межах від (х) до 1, де ( x )   .
ln x, 1  x  e .
Таким чином, змінивши порядок інтегрування матимемо
1 ey e 1

 dy  f ( x; y )dx   dx  f ( x; y )dy .
0 0 0 ( x )

2. Побудуємо область інтегрування D , яка обмежена кривими x  y,

x  2  y 2 та віссю Оу (Рис.1.12). Сталі межі інтегрування вибираємо по

334
змінній х, для чого область D спроектуємо на вісь Ох, в результаті дістанемо

відрізок [0; 1], на якому у змінюється від х2 до 2  x 2 . Таким чином:

1 y 2 2 y 2 1 2 x 2

 dy  f ( x; y )dx   dy  f ( x; y )dx   dx  f ( x; y )dy .

0 0 1 0 0 x2

1.10. Площа в к ри в о л і ні й н и х к о о р д и на т а х
При обчисленні визначених інтегралів широко використовують метод
заміни змінної. Цей метод часто застосовують і для обчислення подвійних
інтегралів. Спочатку, розглянемо деякі допоміжні питання.

Рис. 1. 13
Нехай у площині Оху задано область D , а в площині Ouv – область Е,
причому кожній точці А(х; у) області D відповідає одна і тільки одна точка
В(u; v) області Е і навпаки, кожній точці В(u; v) області Е відповідає одна і
тільки одна точка А(х; у) області D (рис.1.13). Точку В(u; v)  Е називають
образом точки А(х; у)  D, яку, в свою чергу, називають прообразом точки В(u;
v)  Е. Таку відповідність між точками областей D і Е називають взаємно
однозначною. Ця відповідність означає, що задання чисел u i v (координати
точки В(u; v)  Е) визначає числа x i y (координати точки А(х; у)  D), тобто x i y
є функціями від u i v :
x  x (u; v ); y  y (u; v ) (1.30)
Рівності (1.30) можна розглядати як формули перетворення області Е в область
D. Задавши числа u i v (координати довільної точки області Е), можна за
формулами (1.30) знайти числа x i y (координати відповідної точки області D).
В силу взаємно однозначної відповідності між точками областей D і Е можна

335
задати числа x i y і знайти відповідні їм u i v. Для цього досить розв’язати
рівняння (1.30) відносно u i v. Якщо з області Е виділити якусь її частину
E1  E , то множину D1  D усіх образів точок з Е1 називають образом
множини Е1. Зокрема, область D – образ області Е. Якщо функція x  x (u; v ) і
y  y (u; v ) у формулах (30) неперервні в області Е, то образом довільної
неперервної кривої u  u (t ), v  v (t ), t  [, ] , яка належить області Е, є
неперервна крива x = x(u(t), v(t)), y = y(u(t), v(t)) області D.
Приклад:
Формули x  u  2  v, y  2  u  v (1.31)
задають взаємно однозначну відповідність між точками всієї площини Оху (D)
та всієї площини Оuv (E). Наприклад, точці В1(0; 0) Е відповідає точка A1(0;
0) D, a точці В2(1; 2) Е – точка A2(-3; 4)  D. Якщо взяти х = –1,
у = 3, то з формули (1.31) дістанемо u = 1, v = 1, тобто прообразом
точки A3(–1; 3) D є точка В3(1; 1) Е. Функції x(u, v) = u – 2v,
y(u, v) = 2u + v неперервні в усій площині Ouv (область Е). Розглянемо в області
Е неперервну криву – пряму v = 5. Тоді з формул (2.31) маємо
x = u – 10, y = 2u + 5. Ці рівняння задають у параметричному
вигляді (u – параметр) деяку криву площини Оху (область D). Якщо з цих
рівнянь виключити параметр u, то дістанемо y = 2x + 25, тобто образом прямої v
= 5 у площині Оху є пряма y = 2x + 25.
Повернемося знову до перетворення (1.30). Надалі припускатимемо, що
функції x(u, v) і y(u, v) неперервні та мають неперервні частинні похідні
першого порядку по u і v в області Е. Нехай В1(u, v) – деяка точка області Е
площини Ouv, а А1(х, у) – відповідна їй точка області D площини Oху. Візьмемо
в області Е досить малу область Е1, яка містить точку В1, і нехай D1 – образ цієї
області в площині Oху. Нехай Sxy та Suv – площі областей D1 та Е1 відповідно.
S xy
Тоді відношення показує, як змінюється площа поблизу точки В1(u, v) , при
S uv

336
відображенні області Е на область D. Це відношення залежить від вибору
S xy
області Е1. Щоб уникнути цього, введемо величину I  lim , (1.32)
d 0 S uv
де d – діаметр області Е1. Якщо границі області в рівності (1.32) існує при
довільному виборі області Е1, то величину I називають коефіцієнтом
викривлення площі в точці В1(u, v)  Е1 при відображенні (1.30). Для
знаходження І досить взяти за Е1 геометричну фігуру, площа якої обчислюється
досить просто.

а) б)
Рис. 1. 14
Візьмемо, наприклад, прямокутний трикутник з вершинами В1(u, v),
В2(u + u, v), В3(u, v + v), u> 0, v> 0 (Рис. 2.14, а). Площа цього трикутника
визначається за формулою:
1
S uv  u  v (1.33)
2
Перетворення (1.30) переводить точки В1, В2, В3 відповідно у
точки А1(х(u, v); у(u, v)), А2(х(u+ u, v); у(u+ u, v)), А3(х(u, v+ v);
у(u, v+ v)), а прямолінійні відрізки В1В2, В2В3, В3В1 – в дуги А1А2, А2А3, А3А1,
тобто трикутник А1А2А3 (Рис. 1.14, б). Знайдемо площу Sxy цього трикутника.
Зазначимо, що при малих u та v дуги А1А2, А2А3, А3А1 також є досить малими
і тому наближено їх можна вважати прямими. Крім того, при малих u та

337
vприрости функцій x(u, v) і y(u, v) з досить великою точністю можна замінити
відповідними диференціалами:
x ( u  u, v )  x ( u, v )  xu u  x (u  u , v )  x (u, v )  xu u .
Аналогічно:
x ( u , v  v )  x ( u , v )  x v v ;
y ( u  u , v )  y ( u , v )  y u u ;
y ( u, v  v )  y ( u, v )  y v v .

Таким чином, дістанемо наближені значення координат вершин трикутника

А1А2А3: A1(x; y), x = x(u, v), y = y(u, v) (це точні значення),
A2(x + xu u ; y + y u u ), A3(x + x v v ; y + y v v ). Тоді площа Sxy криволінійного
трикутника А1А2А3 наближено визначається за формулою
1 x u u y u u 1
S xy   I (u, v ) uv . (1.34)
2 x v v y v v 2

x u y u
де I ( u, v )   x u y v  x v y u .
x v y v

Функціональний визначник I(u,v) називають визначником Остроградського –

Якобі або якобіаном відображення (2.30). Якщо I(u, v)  0, то з формули (1.33)
та (1.34) дістаємо
S xy  I (u, v ) S uv (1.35)

Рівність (1.35) виражає геометричний зміст величини I . Розглянемо для

прикладу функцію однієї змінної. Нехай за допомогою диференційованої

функції y = f(x) відрізок [a; b] осі Ох взаємно однозначно відображається на
відрізок [c; d] осі Оу. Для визначеності припустимо, що функція f(x) зростає на
відрізку [a; b] (рис. 1.14). Візьмемо точку х0  [a; b] задамо х 0 та розглянемо
відрізок довжиною х з кінцями в точках х0 та х0 + х. Цей відрізок
відображається за допомогою функції y = f(x) на відрізок довжиною у з
кінцями в точках у0 та у0 + у, де у = f(x0+ х) – f(x0). Складемо відношення

338
довжин цих відрізків y , при цьому х та у для зростаючої функції f(x)
x
мають однакові знаки. Очевидно, що
y
lim  f ( x ) .
x 0 x

Для спадної на відрізку [a; b] функції f(x) матимемо:

y
lim  f ( x ) .
x 0 x

Таким чином в обох випадках величину f ( x 0 ) можна вважати коефіцієнтом

розтягу або стиску відрізка [a; b] поблизу точки х0 при його відображенні на
відрізок [c; d].

1 . 1 1 . З а м і н а зм і н ни х у п о д ві й н о м у і нт е г ра л і

Нехай маємо подвійний інтеграл  f ( x, y )dxdy ,

D
де функція f(x, у)

неперервна в області D площини Оху. Відомо, що подвійний інтеграл від

неперервної функції існує і є границею інтегральної суми
n 1

 f ( x, y )dxdy  lim
 ( T ) 0
 f (x
k 0
k , y k ) S k .
D

Ця границя не залежить не від способу розбиття області D на частини

Dk , k  0,1, ..., n  1 , ні від вибору точок Pk ( xk , y k ), Pk  Dk , k  0,1, ..., n  1 .
Введемо замість х та у нові змінні u та v за допомогою співвідношень (2.30), де
функції х(u, v) та y(u, v) неперервні разом із частинними похідними І-го
порядку по змінним u i v в області E , яка є образом заданої функції D в
площині Ouv, та I(u, v)  0 в області E . Розіб’ємо область Е на частини
E k , k  0,1, ..., n  1 . Довільній точці Вk(uk, vk)  E k , k  0,1, ..., n  1 відповідає
точка Pk ( xk , y k )  Dk , k  0,1, ..., n  1 , причому xk = x(uk, vk), yk = y(uk, vk), k = 0,

1, ..., n-1. Згідно з формулою (1.35) площі k та Sk областей Ek і Dk зв’язані
наближеною рівністю:
S k  I (u k , v k )  k , k  0,1, ..., n  1 .
339
Тоді:
n 1 n 1

 f ( x k , y k )S k  f ( x(u k , v k ); y(uk , vk ))S k  I (uk , vk )  k

k 0 k 0
(1.36)

можна довести, що при max d k  0, d k  diam Dk матимемо

0 k  n 1

max  k  0,  k  diam E k . Отже, з рівності (2.36) дістанемо

0 k n 1

n 1 n 1
lim
max d k 0
 f (x k , y k ) S k  lim
max d k 0
 f ( x (u k , v k ), y (uk , v k ))S k  I (u k , v k )  k .
0 k n 1 k  0 0  k  n 1 k  0

У правій частині маємо інтегральну суму для функції

f ( x (u, v ); y (u, v ))  I (u k , v k ) в області E , яка неперервна в цій області і тому

інтегрована в ній. Таким чином остаточно:

 f ( x, y )dxdy   f ( x(u, v ); y (u, v )) I (u

D D
k , v k ) dudv (1.37)

Формулу (1.37) називають формулою заміни змінних у подвійному інтегралі, а

вираз I (u, v ) dudv – елементом площі в криволінійних координатах u, v.
Згідно з формулою (1.37), для переходу в подвійному інтегралі від декартових
координат х, у до криволінійних u i v необхідно замість змінних х та у
підставити вирази через змінні u i v, елемент площі dxdy замінити відповідним
йому елементом площі I (u, v ) dudv , а замість області D взяти область E .
Зауважимо, що вперше строге доведення формули (1.37) було дано
видатним російським математиком М.В. Остроградським.
Формула (1.37) є узагальненням формули заміни змінної для визначеного
інтеграла
b b

 f ( x )dx   f ( x(t )) x (t )dt .

a a

Роль якобіана тут відіграє похідна x t  .

Зазначимо, що як і в одномірному випадку, заміна змінних у подвійному
інтегралі є важливий метод зведення інтеграла до вигляду, більш зручного для

340
його обчислення. Проте, якщо в однократному інтегралі цей метод приводить
до спрощення підінтегрального виразу, а й області інтегрування.

1 . 1 0 . П о д в і йн и й і н те г ра л у п ол яр н и х к о о р д и н а та х
Відомо, що полярні координати  і  довільної точки зв’язані з її
декартовими координатами х і у формулами
x    cos , y    sin  (1.38)

Числа  та  вважатимемо прямокутними координатами точки площини О.

Тоді формули (1.38) задають відображення площини О на площину Оху. Це
відображення не є взаємно однозначним, бо різним точкам (, ) та (,  + 2)
відповідає одна й та сама точка (х, у). Крім того, цілій прямій  = 0 площини
О відповідає єдина точка (0, 0) площини Оху. Таким чином, перетворення
(1.38) має деякі особливості, які відрізняються від нього (оглянутого вище
перетворення (1.30)). Виділимо з площини О півсмугу R, яка визначається
нерівностями 0 < +, 0  2(рис. 1.15). Формули (1.38) відображають цю
півсмугу на всю площину Оху. Зокрема, будь-яка область Е, що міститься в
півсмузі R, відображається на деяку область D площини Оху. Якщо область Е
не містить точок прямої  = 2 (або  = 0), а також прямої  = 0 (або містить
тільки одну таку точку), то відображення Е на D буде взаємно однозначним.
Наприклад, прямокутник E  (, ) : 0  a    b, 0        2 площини

О взаємно однозначно відображається на область D площини Оху, яка

складається з точок, для яких  і  задовольняються тим самим нерівностям,
але є вже полярними координатами (для точок Е вони є прямокутними
координатами) (рис. 1. 14, а, б). Припустимо, що область E площини О
лежить всередині смуги R і за формулами (1.38) відображається на область D
площини Оху. Використовуючи загальну формулу (1.37) заміни змінних у
подвійному інтегралі, запишемо подвійний інтеграл у полярних координатах.
Враховуючи формули (1.38), матимемо

341
 x p y  cos  sin 
I (, )    .
x  y    sin   cos 

Отже,  f ( x, y )dxdy   f ( cos ,  sin ) dd

D E
(1.39)

Вираз dd є елемент площі в полярних координатах.

Приклад: Обчислити подвійний інтеграл.

а)  (1  x
2
 y 2 ) 5 dxdy , де область D є чверть круга x 2  y 2  1, що
D

лежить у першому квадранті (Рис 1.15).

б)  x 2  y 2 dxdy , якщо область D обмежена колонами x 2  y 2  2 x ,

D

x 2  y 2  4x .
Розв’язання.

у у

1 1

0 1 х 0 1 2 4 х

Рис. 1. 15 Рис. 1. 16.

а) Перейдемо до полярної системи координат x   cos  , y   sin  ,

0   1, 0    , Тоді (1  x 2  y 2 ) 5  (1   2 ) 5 і за формулою (1.39) матимемо
2

2 1
2
 (1  x  y ) dxdy   d  (1   2 ) 5 d 
2 5

D 0 0
1
  1 
   (1   2 ) 5 d (1   2 )   (1   2 ) 6 
40 24 0 24

б) Зобразимо область D . Для цього знайдемо центри і радіуси заданих кіл.

Маємо

342
 x 2  2 x  y 2  0, або ( x  1) 2  y 2  1 ;
x 2  4 x  y 2  0, або ( x  2) 2  y 2  4 ;
Область D зображено на рис. 2.16.
У заданому подвійному інтегралі перейдемо до полярної системи
координат x   cos  , y   sin  . Тоді підінтегральна функція матиме вигляд

x 2  y 2  1 . Запишемо полярні рівняння заданих кіл:

 2 cos2    2 sin 2   2 cos  , або   2 cos  ;

 2 cos2    2 sin 2   4 cos  , або   4 cos  .

  
Якщо кут  змінюватиметься на відрізку   ; , то змінна  матиме межі від
 2 2 
2 cos  до 4 cos  . Отже, за формулою (1.39) дістаємо
 
2 4 cos 
2 2 1 2 3 2 4 cos 
 x  y dxdy   d   d    d 
D  2 cos 
3  2 cos 
2 2
 
112 2 3 112 2
  cos d   (1  sin 2 )d (sin  
3 0 3 0

3
112  sin   224 2
  sin     .
3  3 0 9

343
 2. ПОТРІЙНИЙ ІНТЕГРАЛ

2 . 1 . З а да ч а п р о м а с у м а те рі а л ь н о г о т і л а
Нехай масу розподілено по замкненій обмеженій кубовій області G
простору R3 з об’ємною густиною    ( x, y , z ) . Треба знайти масу заданого
матеріального тіла. Відомо, що масу однорідного матеріального тіла з густиною
   0 , де  0 – const, визначають за формулою m   0V , де V – об’єм тіла. Для
неоднорідного тіла обчислювати масу таким способом не можна. Застосуємо
метод, аналогічний тому, яким було обчислено масу матеріальної пластинки.
Розіб’ємо тіло G сіткою поверхонь довільно на n частин Gk , k = 0, 1, ..., n–1,
n 1
попарно без спільних внутрішніх точок, так, що G   Gk , об’єми цих частин
k 0

позначимо через Vk, k = 0, 1, ..., n–1.

В кожній області Gk виберемо довільну точку Pk ( x k ; y k ; z k ), Pk  Gk , k = 0, 1,

..., n–1. Припустимо, що густина в кожній області Gk стала і дорівнює

 ( x k , y k , z k ) . Тоді величина  ( x k , y k , z k ) Vk є наближеним значенням маси тієї

частини тіла, яка займає область Gk , а сума

n 1
    ( x k , y k , z k ) Vk (2.1)
k 0

наближено визначає масу всього тіла. Очевидно, що точне значення маси

заданого тіла дістанемо, якщо в сумі  перейти до границі при умові, що
max d k  0 , де d k  diamGk , k = 0, 1, ... n–1, тобто
0  k  n 1

n 1
m  lim
max d k 0
 ( x k , y k , z k ) Vk (2.2)
0  k  n 1 k  0

Таким чином, задача обчислення маси неоднорідного матеріального тіла

зводиться до знаходження границь виду (2.2). Можна навести ще інші задачі
геометрії та фізики, які приводять до обчислення границі виду (2.2). Границі
виду (2.2) пов’язані з поняттям потрійного інтеграла.

344
 2 . 2 . П о н я т т я п о т р і йн о г о і н те г р а л а та у м о в и й о г о
і с н у ва н н я
Розглянемо процес утворення суми (2.1) в загальному вигляді. Нехай
функцію u  f ( x, y , z ) визначено в замкненій обмеженій кубовій області G  R3 .

Розіб’ємо область G сіткою поверхонь довільно на n довільних частин Gk , k =

n 1
0, 1, ..., n–1, попарно без спільних внутрішніх точок, так, що G   Gk .
k 0

Назвемо це розбиття Т – розбиттям області G . Об’єми частин Gk позначимо

через Vk, k = 0, 1, ..., n–1. У кожній області Gk візьмемо довільну точку

Pk ( x k ; y k ; z k ), Pk  Gk , k = 0, 1, ..., n–1 і складемо суму

n 1
   f ( x k , y k , z k ) Vk (2.3)
k 0

Суму  називають потрійною інтегральною сумою для функції f(x, y, z) в

області G, складеною для заданого Т–розбиття області Gk і заданого вибору

точок Pk  Gk , k = 0, 1, ..., n–1. Нехай d k  diam Gk ,

k = 0, 1, ... n–1,  (T )  max d k (0 kn–1).

Означення1. Число І називають границею інтегральних сум (45) при (Т)

 0, якщо для довільного числа  0 існує таке число ()  0, що нерівність
n 1
  1   виконується для довільного Т- розбиття області G , G   Gk і
k 0

кожного вибору точок Pk ( x k ; y k ; z k ), Pk  Gk , k = 0, 1, ..., n–1, як тільки (Т) <.

Означення 2. Якщо при (Т)  0 інтегральні суми (2.3) мають границею

число І, то це число називають потрійним інтегралом від функції
f(x, y, z) по області G і позначають

 f ( x, y, z )dv або  f ( x, y, z )dxdydz .

G G

Таким чином, за означенням

345
 n 1

 f ( x, y , z )dxdydz  lim

 ( T ) 0
 f (x
k 0
k , y k , z k ) V k . (2.4)
G

Якщо границя (46) існує, тобто існує потрійний інтеграл від функції
f(x, y, z) по області G , то функцію f(x, y, z) називають інтегрованою
(за Ріманом) в області G . Якщо границя в рівності (44) існує то матимемо
m    ( x, y , z ) dxdydz . (2.5)
G

Цю рівність можна розглядати, як механічний зміст потрійного інтеграла, коли

підінтегральна функція невід’ємна в області G . Потрійний інтеграл є
узагальненням подвійного інтеграла на випадок функцій трьох змінних. Теорія
потрійного інтеграла багато в чому аналогічна теорії подвійного інтеграла.
Тому в більшості випадків ми обмежимось лиш формулюванням тверджень.
Доведення їх аналогічне доведенню відповідних тверджень для подвійних
інтегралів. Як і у випадку функцій однієї та двох змінних, не можна обмежена
функція f(x, y, z) інтегрована в області G . Для встановлення достатніх умов
існування потрійного інтеграла користуються поняттям верхніх та нижніх сум
Дарбу, які при цьому мають вигляд
n 1 n 1
S   m k Vk , S   M k Vk ,
k 0 k 0

де mk, та Mk – відповідно нижня та верхня грані множини значень функцій f(x, y,

z) в областях Gk , k = 0, 1, ..., n–1. Для неперервної в області G функції f(x, y, z)
значення mk, та Mk є відповідно її найменше та найбільше значення в області
Gk . Сформулюємо критерій інтегрованості функції f(x, y, z) в області G .
Теорема 1. Для того, щоб обмежена в області G функція f(x, y, z) була
інтегрованою в цій області, необхідно і достатньо, щоб виконувалася рівність
lim S  S   0 .
 ( T ) 0

За допомогою цього критерію можна встановити достатні умови інтегрованості

функції. Сформулюємо одну з них.

346
 Теорема 2. Будь-яка функція f(x, y, z), неперервна в замкненій обмеженій
області G , інтегрована в цій області.

2 . 3 . В л а с т ив о с ті п о т р і й н и х і н те гр а л і в
1. Якщо f(x, y, z) = С, С – const, (х, у, z)  G , то

 Cdxdydz  CV ,
G
(2.6)

де V – об’єм області G . При С = 1, та С = 0 з рівності (48), зокрема, дістанемо

 dxdydz  V ,
G
 0dxdydz  0 .
G

2. Якщо функції f(x, y, z) та (х, у, z) інтегровані в області G , то в цій

області інтегровані також і функції f(x, y, z) (х, у, z), причому

  f ( x, y, z )  ( x, y, z )dxdydz   f ( x, y, z )dxdydz   ( x, y, z)dxdydz

G G G

3. Якщо функція f(x, y, z) інтегрована в області G , то в цій області

також інтегрована і функція Сf(x, y, z), де С – const, причому

 Cf ( x, y, z )dxdydz  C  f ( x, y, z )dxdydz .

G G

4. Якщо функція f(x, y, z) інтегрована в кожній з областей G 1 і G 2 ,

які не мають спільних внутрішніх точок, то вона інтегрована також і в області
G  G 1  G 2 , причому

 f ( x, y, z)dxdydz   f ( x, y, z )dxdydz   f ( x, y, z )dxdydz .

G G1 G2

5. Якщо f(x, y, z)  0, (х, у, z)  G функція f(x, y, z) інтегрована в

області G , то

 f ( x, y, z )dxdydz  0 .
G

6. Якщо f(x, y, z) (х, у, z)  G і кожна з функцій f(x, y, z) та (х, у, z)

інтегровані в області G , то

 f ( x, y, z )dxdydz   ( x, y, z )dxdydz .

G G

347
 Наслідок. Якщо функція f(x, y, z) неперервна в області G , то функція
f ( x, y , z ) інтегрована в цій області і

 f ( x, y, z )dxdydz  

G G
f ( x , y , z ) dxdydz .

7. Теорема про середнє значення. Якщо функція f(x, y, z) неперервна в

обмеженій замкненій кубовій області G , то існує така точка ( x , y, z )  G , що

 f ( x, y, z)dxdydz  f ( x , y, z )V ,
G

де V – об’єм області G .

2 . 4 . О б ч ис л е н н я п о т рі й н о г о і н т е г ра л а
Метод обчислення потрійного інтеграла полягає у зведенні цього
інтеграла до повторного, тобто інтегрування по області G зводиться до
інтегрування по кожній із змінних окремо. Найпростішими при обчисленні
потрійних інтегралів є випадок, коли область G являє собою прямокутний
паралелепіпед, ребра якого паралельні осям координат.
Теорема 1. Нехай функція f(x, y, z) інтегрована у прямокутному
паралелепіпеді G  ( x; y; z ) : a1  x  b1 , a 2  y  b2 , a3  z  b3 . Якщо для
кожної фіксованої точки (х; у) прямокутника
G  ( x; y; z ) : a1  x  b1 , a 2  y  b2 , a3  z  b3 
b3

існує інтеграл  ( x, y )   f ( x, y, z)dz , то існує також і подвійний інтеграл

a3

b3

 ( x, y )   dxdy  f ( x, y , z )dz , причому

D a3

b3

 f ( x, y, z )dxdydz   dxdy  f ( x, y, z)dz

D D a3
(2.7)

Доведення цієї теореми аналогічне доведенню теореми про зведення

подвійного інтеграла до повторного у випадку прямокутної області

348
інтегрування. Якщо до умов теореми 1 додати ще умову, що для кожної
b2

фіксованої точки х  [a1; b1] існує інтеграл   ( x, y )dy , то існуватиме і

a2

повторний інтеграл
b1 b2

 dx   ( x, y )dy .
a1 a2

Тоді рівність (2.7) набирає вигляду

b1 b2 b3

 f ( x, y, z )dxdydz   dx  dy  f ( x, y, z)dz .

G a1 a2 a3
(2.8)

Згідно з цією формулою, обчислення потрійного інтеграла по паралелепіпеду

G зводиться до послідовного інтегрування по кожній із змінних х, у, z окремо.
При цьому інтеграли у правій частині спочатку обчислюються по змінній z,
потім по змінній у і, нарешті, по змінній х. Якщо припустити, що існує інтеграл
b1 b2

 1 ( y, z )   f ( x , y , z )dx та   1 ( y, z )dy , то матимемо ще одну формулу

a1 a2

b3 b2 b1

 f ( x, y, z)dxdydz   dz  dy  f ( x, y, z)dx .

G a3 a2 a1
(2.9)

Аналогічно можна дістати інші формули зведення потрійного інтеграла

до повторного, де інтегрування відбувається по змінних х, у, z у той чи іншій
послідовності. Зокрема, якщо функція f(x, y, z) неперервна в паралелепіпеді G ,
то потрійний і всі можливі подвійні та однократні інтеграли для такої функції
існують. Тому при обчисленні потрійного інтеграла по області G від
неперервної функції f(x, y, z) порядок інтегрування у повторному інтегралі по
змінних х, у, z може бути довільним.
Приклад. Обчислити потрійний інтеграл

а)  ( x  2 y )dxdydz, G  ( x; y; z ) : 1  x  2; 1  y  2; 1  z  2;

G

б)  e
x yz
dxdydz, G  ( x; y; z ) : 0  x  1; 2  y  3; 0  z  2.
G

349
 Розв’язання. Зведемо потрійний інтеграл до повторного. Оскільки
підінтегральні функції в обох випадках неперервні в паралелепіпеді G , то
порядок інтегрування по змінних х, у, z може бути довільним.
2 2 2 2 2
2 y2 3
а)  ( x  2 y )dxdydz   dx  ( x  2 y )dy  dz   ( xy  y ) y 1
dx   ( x  3)dx   ;
G 1 1 1 1 1
2
1 3 2
x y z
б)  e dxdydz   e dx  e dy  e z dz  e 2 ( e  1) 3 ( e  1) .
x y

G 0 2 0

Розглянемо тепер замкнену обмежену кубову область G , яка є

циліндричним тілом, обмеженим знизу та зверху відповідно поверхнями z =
1(x, y), z = 2(x, y), 1(x, y), 2(x, y) – неперервні функції в замкненій обмеженій
квадрованій області D , яка є проекцією області G на площину Оху, причому
1(x, y) 2(x, y) , (х, у)  D ; з боків область G обмежена циліндричною
поверхнею, твірні якої паралельні осі Оz.
Теорема 2. Якщо функція f(x, y, z) інтегрована в області G і для кожної
фіксованої точки (х, у)  D існує інтеграл
2 ( x , y )

 ( x, y )   f ( x, y, z )dz ,
1 ( x , y )

то існує також і подвійний інтеграл

2 ( x, y )

  ( x, y )dxdy   dxdy  f ( x, y, z )dz ,

D D 1 ( x , y )

причому
2 ( x, y )

 f ( x, y, z )dxdydz   dxdy  f ( x, y, z )dz

G D 1 ( x , y )
(2.10)

Доведення цієї теореми аналогічне доведенню теореми про подвійний

інтеграл. Якщо для функції
2 ( x , y )

 ( x, y )   f ( x, y, z )dz
1 ( x , y )

350
і області її інтегрування D виконуються умови теореми, то подвійний інтеграл

 ( x, y )dxdy зводиться до повторного, таким чином, з рівності (2.10)

D

дістанемо формулу, яка зводить потрійний інтеграл до повторного. Аналогічно

можна дістати інші формули обчислення потрійного інтеграла, в яких
інтегрування по змінних х, у, z здійснюється в іншому порядку.

2 . 5 . З а м і на зм і н н и х у п о т р і йн о м у і нт е г ра л і .
Розглянемо потрійний інтеграл  f ( x, y, z )dxdydz , де функція f(x, y, z)
G

неперервна в області G простору R3. Нехай область G простору Охуz зв’язана

взаємно однозначно з областю T простору Ouvw за допомогою формул
x  x (u, v, w), y  y (u, v, w), z  z (u, v, w) , (2.11)
де функції x(u, v, w), y(u, v, w), z(u, v, w) неперервні і мають неперервні частинні
похідні 1-го порядку по змінних u, v, w в області T . Введемо до розгляду
визначник
x u y u z u
I (u, v, w)  x v y v z v ;
x w y w z w
який по аналогії з двомірним випадком називають якобіаном
відображення (2.12). Якщо I(u, v, w)  0 в області T , то матимемо формулу
заміни змінних у потрійному інтегралі:

 f ( x, y, z )dxdydz   f ( x(u, v, w), y(u, v, w), z (u, v, w))  I (u, v, w) dudvdw . (2.13)
G T

Вивід цієї формули аналогічний виводу формули (2.37) заміни змінних у

подвійному інтегралі. Змінні u, v, w називають криволінійними координатами
точки (x, y, z), а вираз I (u, v, w) dudvdw – елементом об’єму в криволінійних

координатах u, v, w. На практиці найбільш вживаними в просторі R3 є

циліндричні та сферичні координати.

2 . 6 . Ц ил і н др ич н і к о о р д и н а т и
351
 Циліндричними координатами точки M(x; y; z) називають числа , , z, де
 і  – полярні координати точки (х; у). Тоді
x   cos ; y   sin ; z  z; 0    2, 0    ;    z   .
Якобіан такого перетворення має вигляд
x p y p z p cos  sin  0
I (u, v, w)  x  y  z      sin   cos  0  .
x z y z z z 0 0 1

З формули (2.13) дістаємо потрійний інтеграл у циліндричних координатах

 f ( x, y, z )dxdydz   f ( cos ,  sin , z )dddz .

G T
(2.14)

Добуток dddz визначає елемент об’єму в циліндричній системі координат.

Приклад. Обчислити потрійний інтеграл

 x 2  y 2  z 2 dxdydz , де G – область, обмежена поверхнями

G

x 2  y 2  1 , z = 1, z = 2 .

Розв’язання. За формулою (2.14) маємо:

 x 2  y 2  z 2 dxdydz    2  zdddz .

G T

Далі зведемо потрійний інтеграл до повторного.

2 1 2 1 z2
2 4 3
   zdddz   d  d    z dz    ( 2  z ) 2
2
d 
T 0 0 1
3 0 z 1

1
2 1 3 1 3  4 5 5
    ( 2  2) 2 d ( 2  2)   ( 2 1) 2 d ( 2 1)     ( 2  2) 2  ( 2  1) 2 
3 0 0  15  0
4

  9 3  8 2 1 .
15

4
Отже:  x 2  y 2  z 2 dxdydz 
15

 9 3  8 2 1 . 
G

2 . 7 . С ф е р ич ні к о о р д и на т и

352
 Сферичними координатами точки M(x, y, z) називають числа , , ,
де  – кут між віссю Oz і радіусом-вектором ОМ точки М,  – довжина цього
радіуса-вектора, тобто відстань від початку координат до точки М;  – кут між
проекцією ОВ радіуса-вектора ОМ на площину Оху і віссю
Ох.Маємо OB   sin , x   sin  cos , y   sin  sin , z   cos , 0     ; 0 ;
0  +; 0  2. Обчислимо якобіан цього перетворення.

xp y p z p sin  cos  sin  sin  cos

I (  , , )  x y z     sin  sin   sin  cos  0   2 sin 
x y z  cos cos   cos  sin    sin 

З формули (2.14) дістаємо потрійний інтеграл у сферичних координатах

2
 f ( x, y, z)dxdydz  f ( sin cos,  sin sin,  cos ) sinddd . (2.15)
G T

Елементом об’єму в сферичних координатах є добуток  2 sin ddd .

Р О З Д І Л 9 . З В И Ч А Й Н І Д И ФЕ Р Е Н Ц І А Л Ь Н І Р І В Н Я Н Н Я

1. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНІРІВНЯННЯПЕРШОГО ПОРЯДКУ

1 . 1 . З а д а ч і , щ о пр и в о д я т ь д о д иф е ре н ц і а л ь н и х рі в н ян ь
При вивченні деяких явищ іноді не вдається ураз безпосередньо знайти
закон, який зв’язує розглядувані величини, але в той же час порівняно легко
установлюється залежність між тими ж величинами і їх похідними, або
диференціалами.
Одним з процесів, які досліджує сучасна фізика, є радіоактивний розпад
речовини. Виявляється, що деякі елементи можуть перетворюватись з часом в
інші, причому швидкість такого перетворення прямо пропорційна наявній в
даний момент часу t масі речовини m, що не розпалася. Враховуючи, що маса
речовини, яка не розпалася, зменшується з часом, матимемо приріст цієї маси
m за проміжок часу t
m  kmt ,

353
де k – додатний коефіцієнт пропорційності.
Поділимо обидві частини рівності на t і перейдемо до границі, коли
t 0. Матимемо
dm
 km.
dt
Ця рівність – диференціальне рівняння, яке зв’язує шукану функцію m =
m(t) та її похідну.
Для розв’язування його переконаємося, що єдина функція, яка
задовольняє рівняння має вигляд
m  Ce kt ,
де С – довільна стала.
Якщо функцію m  Ce  kt підставити в рівняння, то воно перетвориться в
тотожність. Покажемо, що навпаки: ніяка інша функція не задовольняє
рівняння.
Справді, нехай u – функція, що задовольняє рівняння:
u    ku.
Запишемо u у вигляді u  ye kt . Маємо u  ye kt  kye kt . Оскільки u
задовольняє рівняння, то y   0. Згідно з ознакою сталості функції, якщо y   0
на деякому проміжку, то функція у – стала на цьому проміжку. Тоді у = С
(довільна стала) і, отже
u  Ce  kt .
Зауважимо, що довільна стала С, яка входить до розв’язку
диференціального рівняння, залежить від початкових умов і ними однозначно
визначається.
У випадку радіоактивного розпаду
m  m0e  kt ,
де m0 – маса речовини колиt=0.
Диференціальні рівняння успішно застосовуються в геометрії.

354
 Наприклад, знайдемо форму дзеркала, яке збирає в одну точку пучок
променів, які падають на нього паралельно. Відомо, що форма його поверхні є
поверхнею обертання.
Виберемо прямокутну систему координат так, щоб промені були
паралельні осі Ох, а точкою, в якій збираються відбиті промені, була точкою
О(0;0). Нехай y  (x ) – рівняння осьового перерізу дзеркала площиною Оху;
М(х,у) – точка падіння променя Lна дзеркало; N – точка перетину дотичної ВМ з
віссю Ох. Тоді за законом відбивання NMO=BML=, тому MOP=2.
y 2 y x
Оскільки tg  y x ,  tg 2  , то лінія y  (x ) задовольняє
x 1  ( y x ) 2
диференціальне рівняння
2 y y

1  ( y ) 2 x

C
Розв’язок рівняння має вигляд y 2  2C ( x  ), де С – довільна стала.
2
Маємо в площині Оху сім’ю парабол, симетричних відносно осі Ох, фокуси
яких знаходяться в точці О.
Оскільки форма поверхні дзеркала є поверхнею обертання, то дістаємо
шукану поверхню у вигляді параболоїда обертання
C
y 2  z 2  2C ( x  ).
2
Таким чином, перший етап розв’язування задач з практичним змістом
закінчується складанням диференціального рівняння для шуканої функції.
Якщо задача зведена до диференціального рівняння, методи розв’язування
якого відомі, то другий етап розв’зку не викликає утруднень.

1 . 2 . О с н о в ні п о н я т т я
Рівняння, в яких невідома функція входить під знаком похідної або
диференціала, називаються диференціальними рівняннями. Наприклад:

355
 d2y
y   y 2  2 xy;  4 y  x  0;
dx 2
2 z 2 z
  0; 2 x 2 dy  ydx  0.
x 2 y 2

Якщо в диференціальному рівнянні шукана функція є функцією однієї

незалежної змінної, то таке диференціальне рівняння називається звичайним.
Якщо невідома функція, яка входить у диференціальне рівняння, є
функцією двох або більшого числа незалежних змінних, то воно називається
рівнянням у частинних похідних. Надалі розглядатимемо тільки звичайні
диференціальні рівняння.
Порядком диференціального рівняння називається порядок найстаршої
похідної (диференціала), який зустрічається в рівнянні. Якщо рівняння є
багаточленом відносно похідної максимального порядку від невідомої функції,
то степінь цього багаточлена називається степенем даного диференціального
рівняння.
Наприклад, рівняння
( y)5  ( y) 6  3x  0
п’ятого степеня другого порядку.
Запишемо диференціальне рівняння у вигляді
F ( x, y, y, y ,... y ( n ) )  0.
В диференціальному рівнянні n-го порядку незалежна змінна х, шукана
функція y(x) і її похідні до n – 1порядку включно в явному вигляді можуть бути,
але можуть окремо або всі разом бути відсутніми. Наявність же в явному
вигляді похідної n-го порядку необхідна.
Довільне співвідношення між змінними, яке має ту властивість, що після
визначення з цього співвідношення похідних і підстановки їх у задане рівняння
утворюється тотожність, називається розв’язком рівняння. Наприклад, функція
y   (x) – розв’язок диференціального рівняння на інтервалі (a, b), якщо
F[ x , ( x ), ( x ),  ( x ),...,  ( n ) ( x )  0 ], тобто при всіх x(a, b). Розв’язати
диференціальне рівняння – це означає знайти всі його розв’язки. Ці розв’язки

356
найчастіше приводять до обчислення невизначених інтегралів. Тому операція
знаходження розв’язків диференціального рівняння називається інтегруванням
цього рівняння.
Зазначимо, що при геометричному тлумаченні диференціального
рівняння треба розглядати графік його розв’язку, який називається
інтегральною лінією рівняння.

1 . 3 . Д иф е ре н ці а л ь ні рі в ня н н я п е р ш о г о п о ря д ку
Зосередимо надалі основну увагу на диференціальних рівняннях першого
порядку. Отже, загальний вигляд рівняння першого порядку
F ( x , y, y )  0,
або
P( x, y )dx  Q( x, y )dy  0.
Диференціальне рівняння, нерозв’язане відносно похідної y, називають
неявним диференціальним рівнянням. Якщо його можна розв’язати відносно y,
то матимемо
y   f ( x, y )
тобто диференціальне рівняння першого порядку, розв’язане відносно похідної,
або рівняння в нормальній формі.
Розв’язком диференціальногорівняння на деякому інтервалі (a; b)
називається диференційована на цьому інтервалі функція y= x, яка при
підстановці обертає рівняння в тотожність, тобто
x  a; b  : x   f x , ( x ) .
Графік розв’язку диференціального рівняння називається інтегральною
кривою цого рівняння.
Задача знаходження розв’язку y   x  диференціального рівняння, що
задовольняє умову y0   x0  називається задачею Коші,
числа x 0 і y0 – початковими даними (умовами) задачі Коші. Геометрично

357
задача Коші полягає в тому, щоб знайти інтегральну криву рівняння, яка
проходить через фіксовану точку M 0  x0 ; y0 .
Відповідь на запитання про те, за яких умов задача Коші має розв’язок,
дає теорема Коші.
Теорема про існування і єдність розв’язку.
f
Нехай функція f  x, y  і її частинна похідна визначені і неперервні у
y
відкритій області Gплощини Oxy і точка  x0 ; y 0   G . Тоді існує єдиний

розв’язок y= xрівняння
dy
 f ( x, y ) ,
dx
який задовольняє умову y= y0 при x  x0 (тобто x0   y0 ).
Теорема використовується без доведення.
Наприклад, розв’язати задачу Коші:
y  e x  0; y 0   2 .
Запишемо рівняння у вигляді y  e x . Як відомо, усі первісні

для e x задаються формулою y   e x dx  e x  c, xПри х =0 дістаємо

y (0)  e0  c  2, звідки с = 1. Отже, частинний розв’язок y  e x  1 є розв’язком

заданої задачі Коші. Згідно з теоремою Коші частинний розв’язок складається
тільки з точок єдиності розв’язку задачі Коші для цього рівняння.
Якщо задачу про знаходження всіх розв’язків диференціального рівняння
вдається звести до обчислення скінченого числа інтегралів і похідних від
відомих функцій і алгебраїчних операцій, то кажуть, що диференціальне
рівняння інтегрується в квадратурах.
Дуже часто диференціальне рівняння не можна проінтегрувати не тільки
в елементарних функціях, а й у квадратурах. Проте існують окремі типи
рівнянь, для яких це можливо. Розглянемо такі рівняння.

358
 1 . 4 . Д иф е ре н ці а л ь ні рі в ня н н я з ві д о к ре м л юв а н им и
зм і н н им и
1.Рівняння не містить залежної змінної.
Нехай задане рівняння має вигляд
y   f  x ,
тобто не містить явно шуканої функції y. Всі розв’язки задаються формулою

y   f x dx  c,

де с – довільна стала.
Зазначимо, що частинний розв’язок рівняння з початковими умовами
y  x0   y0 зручно записувати у формі визначеного інтеграла із змінною
верхньою межею:
x
y   f t dt  y0
x0

Рівняння не містить незалежної змінної.

Нехай задане диференціальне рівняння має вигляд
y   f  y ,
тобто не містить явно незалежної змінної х. Запишемо рівняння у формі
dy
 dx
f ( y)
dy
Розв’язок цього рівняння x    C , де С – довільна стала.
f  y
3. Загальний випадок
Нехай задане диференціальне рівняння має вигляд
f1  x 
y 
f2  y 
або
f1 x dx  f 2  y dy.
Це так зване рівняння з відокремлюваними змінними (ліворуч – одна
змінна, праворуч – друга). В останній рівності ліворуч маємо диференціал

359
функції F1  x    f1  x dx, праворуч – диференціал функції F2  y    f 2  y dy.

Співвідношення F1  x   F2  y   c задаватиме саме загальний інтеграл рівняння.

Знаходячи з цього співвідношення y, загальний розв’язок рівняння у вигляді
y   x,c .
Нарешті, якщо диференціальне рівняння має форму
M  x N  y dx = M 1  x N1  y dy ,
його можна звести до попереднього вигляду, поділивши обидві частини на
добуток M 1  x N  y . Дістанемо диференціальне рівняння з відокремлюваними
змінними:
M ( x) N ( y)
dx  1 dy
M 1 ( x) N ( y)
Зауважимо, що при діленні обох частин рівняння на M 1 ( x ) N ( y ), можна
загубити деякі розв’зки. Корні рівнянь M 1 ( x )  0, N(y)=0, тобто стали y  y0 або
x  x0 є розв’зками рівняння (частинними або особливими).
Приклад. Розв’язати рівняння
x(1  y 2 )dx  y (1  x 2 )dy  0.
Перепишемо це рівняння у вигляді
x (1  y 2 )dx   y(1  x 2 )dy.
Поділивши обидві його частини на (1  x 2 )(1  y 2 )  0, дістанемо рівняння
з відокремленими змінними
xdx ydy
2

1 x 1  y2
Інтегруючи, маємо
ln(1  x 2 )   ln(1  y 2 )  ln C , С > 0.
Потенціюючи, дістаємо загальний інтеграл заданого рівняння
(1  x 2 )(1  y 2 )  C
Розглянемо тепер рівняння
y   f (ax  by  c ),

360
де a, b, c – задані числа.
Заміною
u  ax  by  c.
задане рівняння зводиться до рівняння з відокремлюваними змінними.
Приклад. Розв’язати рівняння
y  ( x  y)3
du dy du
Покладемо u= x+ y, тоді  1  , потім  1  u3,
dx dx dx
звідки
du
 dx.
1  u3
du
Інтегруючи це рівняння, знаходимо   x  C – загальний інтеграл
1 u3
заданого рівняння. Інший розв’язок
u= –1 або y= –(x+ 1).

1 . 5 . О д н о рі д ні д иф е ре н ці а л ь ні рі в н ян н я
Функція f(x,y) називається однорідною функцією n-го виміру відносно
змінних x та y, якщо для довільного t  0 виконується тотожність
f (tx , yx )  t f ( x, y ).
2x  y
Наприклад, функція f ( x, y )  – однорідна функція нульового
x y
виміру, оскільки
2tx  ty t ( 2 x  y ) 2 x  y 0
f (tx , ty )     t f ( x, y ).
tx  ty t( x  y ) x y
Диференціальне рівняння
y   f ( x, y )
називається однорідним, якщо функція f  x, y  є однорідною функцією
нульового виміру.
Рівняння виду

361
 P x , y dx  Q  x, y dy  0.
Буде однорідним тоді і тільки тоді, коли функція P x, y  i Q  x, y  будуть
однорідними функціями одного й того самого виміру.
Однорідні диференціальні рівняння підстановкою
y  x  u  x ,
де u x  – невідома функція, зводяться до рівняння з відокремлюваними
змінними.
Дійсно,
dy du
ux ,
dx dx
тоді
du
ux  f ( x, ux ).
dx
1
За умовою f tx , ty   f  x, y  . Поклавши в цій тотожності t  дістанемо
x
f  x, ux   f 1, u  , тому рівняння набирає вигляд
du
ux  f (1, u).
dx
Це рівняння з відокремлюваними змінними. Якщо f 1, u   u  0 , то
дістаємо рівняння
du dx
 .
f (1, u)  u x
Проінтегрувавши, знайдемо
du
  ln x  C .
f (1, u)  u
y
Підставимо після інтегрування u  і дістанемо інтеграл даного
x
рівняння.
du
Якщо f (1, u )  u  0, то маємо x 0.
dx
У цьому випадку диференціальні рівняння можуть мати ще розв’язки

362
y  Cx та x = 0.
Приклад. Знайти частковий розв’язок рівняння
x  y dx  xdy  0,
що задовольняє початковим умовам y 1  0.
Функції P  x  y та Q = x однорідні функції першого виміру. Отже,
задане рівняння однорідне. Покладемо y  x u, тоді dy  udx  xdu .
Підставляючи, маємо
x  xu dx  xudx  xdu   0.
Розв’язокх = 0 не задовольняє початковим умовам. Тоді
1  2u dx  xdu  0,
dx du
  0.
x 1  2u
Змінні відокремились. Інтегруючи, маємо:
1
ln( x )  ln(1  2u )  ln C.
2
Одержимо загальний розв’язок:
y
x 1 2  C.
x
Скористуючи початкові умови
0
1 1 2  C.
1
Тоді частковий розв’язок матиме вигляд:
y
x 1 2  1,
x
звідки одержимо
1 x2
` y .
2 x

1 . 6 . Лі н і йн і ди ф е ре н ці а л ьн і р і в н я нн я пе р ш о г о п о р я дк у
Диференціальні рівняння

363
 y   P( x ) y  Q ( x ),
в якому шукана функція у і її похідна y  зустрічаються в перших степенях,
називається лінійним. Якщо Q x   0, то рівняння називається однорідним, в
противному разі – неоднорідним.
Є кілька методів інтегрування лінійного рівняння. Розглянемо метод
Бернуллі. Розв’язок шукають у вигляді добутку
y  u  v,
де u= u(x), v= v(x) – нові невідомі функції х, причому одна з цих функцій
довільна ( але не рівна тотожно нулю).
Оскільки
y   uv  uv,
то після підстановки в рівняння матимемо
u v  uv   P( x )v   Q ( x ),
Користуючись довільністю у виборі функції v(x), доберемо її так, щоб
v   P( x)  v  0 ,
тоді
u v  Q x .
Розв’яжемо ці рівняння. Відокремлюючи в однорідному рівнянні змінні
та інтегруючи, знайдемо його загальний розв’язок
dv
  Pv ,
dx
dv
  P ( x )dx
v
ln v    P( x )dx

v  C1e 
 P ( x ) dx
, C1  0.
Візьмемо за v який-небудь частинний розв’язок, наприклад

ve 
 P ( x ) dx
dx.
Знаючи функцію v, знаходимо функцію u

364
 du  Q ( x )e 
P ( x ) dx
dx,

u   Q ( x )e 
P ( x ) dx
dx  C ,

де С – довільна стала.
Перемноживши знайдені функції u і v, дістанемо шуканий загальний
розв’язок лінійного рівняння

y  u v  e 
 P ( x ) dx  Q ( x )e  P ( x ) dx
dx  C .
 

При знаходженні у у кожному з інтегралів треба брати тільки одну з

первісних тому, що додавання до них довільних сталих веде до зміни лише
значення С, а це зовсім не істотно для загального розв’язку.
Приклад.Знайти загальний розв’язок рівняння
y sin 3 x
y   .
x x
Це лінійне рівняння, в якому
1 sin 3x
P( x)  ; Q( x )  .
x x
Зробимо заміну
y  u  v,
тоді
y   u v  uv .
Маємо
v sin 3x
uv  u(v   )  .
x x
Доберемо функцію v так. щоб
v
v   0.
x
1
Інтегруючи, дістаємо v  .
x
Підставивши значення v у рівняння, дістанемо

365
 1 sin 3x
u   ,
x x
du  sin 3xdx
cos 3x
u  C,
3
після чого знайдемо загальний розв’язок,
1 cos 3 x C cos 3x
y  uv  (C  )  .
x 3 x 3x

1 . 7 . Р і в н я н н я Бе р ну л л і
До лінійних рівнянь приводяться, так звані, рівняння Бернуллі, які мають
вигляд
y   P( x ) y  Q( x ) y n , n  R, n  0;1
Дійсно, при n= 0 це рівняння – лінійне, а при n= 1 – з відокремлюваними
змінними.
Припускаючи y  0, n 0, n 1, поділимо рівняння на y n , тоді матимемо
рівняння виду
y y
 P ( x )  Q ( x ).
yn yn

Заміною z  y1n рівняння Бернуллі зводиться до лінійного рівняння.

Проте на практиці розв’язок рівняння Бернуллі зручніше шукати методом
Бернуллі у вигляді y  u  v не зводячи його до лінійного рівняння. Слід
зазначити, що при n> 0, крім розв’язку y  u  v  0 , рівняння Бернуллі має
розв’язок y  0 .
Приклад. Розв’язати задачу Коші
( x 2 ln y  x ) y   y  0, y  1  1 .
Перетворимо рівняння
y
y  2
,
x ln x  x
звідки

366
 dx
y  x  x 2 ln y ,
dy
або
x ln y
x   x2 .
y y
Маємо рівняння Бернуллі відносно змінної х = х(у). Знайдемо його
розв’язки:
uv ln y
x  uv; u v  uv    u2v2
y y
v ln y
u v  u( v   )  u 2 v 2 ;
y y
dv v dv dy
  0; 
dy y v y;
1
v
y;

du 1 u 2 ln y du ln y
   ;  2 dy.
dy y y 2 y u 2 y
y 1
u ; x  u v   загальний розв’язок рівняння.
1  ln y  Cy 1  ln y  Cy
Знайдемо значення C  C0, що функція x   y ,C 0  задовольняє

початкову умову
1
1  С = 2.
1  ln 1  C  1,
Шуканий розв’язок
1
x .
1  ln y  2 y

1 . 8 . Н а б л иж е не р о з в’ я зу в а н н я д иф е ре н ц і а л ь н и х рі в н ян ь.
М е т од Е йл е р а
Були розглянуті деякі класи диференціальних рівнянь, які інтегруються в
квадратурах. Проте більшість рівнянь не інтегрується в квадратурах. Такі
367
рівняння розв’язують наближеними методами. Розглянемо найпростіший із них
– метод Ейлера.
Нехай треба знайти розв’язок диференціального рівняння
y  f (x, y)
з початковою умовою y ( x 0 )  y 0 .
Припустимо, що права частина рівняння задовольняє умові теореми Коші
про існування і єдність розв’язку. Тоді ( x 0  a ) на деякому відрізку a; b існує
єдиний розв’язок, який задовольняє початковій умові y ( a )  y 0 .
Розіб’ємо відрізок a; b на n частин точками a  x 0  x1  ...  x n  b.

Нехай частини рівні, x  x i  x i 1 , i  1, n. Позначимо через y i* наближені

значення розв’язку в точках xi і послідовно виконаємо такі однотипні
операції.Підставимо значення x 0 , y 0 у праву частину даного рівняння і
обчислимо кутовий коефіцієнт y   f  x 0 , y 0  дотичної до інтегральної кривої в

точці x 0 , y 0  . Для знаходження наближеного значення y1* шуканого розв’язку

замінимо на проміжку a; x1  інтегральну криву відрізком її дотичної в
точці ( x 0 ; y 0 ). При цьому дістаємо

y1*  y 0  f ( x 0 , y 0 )x.

Підставляючи значення x1 та y1* в праву частину даного рівняння,

обчислимо кутовий коефіцієнт y   f ( x1 , y1* ) дотичної до інтегральної кривої в

точці x ; y .
1
*
1 Замінивши на проміжку x1 ; x 2  інтегральну криву відрізком

дотичної, знаходимо наближене значення розв’язку y 2* в

точці x 2 :

y 2*  y1*  f ( x1 , y1* ) x.

Наближені значення yi* розв’язку в точках xi обчислюють за формулою

y i*  y i*1  f ( x i 1 , y i*1 )x,

яка є основною розрахунковою формулою методу Ейлера.

368
 Таким чином, наближено інтегральна крива побудована у вигляді ламаної
лінії, яку називають ламаною Ейлера, а метод її побудови – методом Ейлера.
Точність формули Ейлера тим вища, чим менша
різниця x .
Існують і інші наближені методи розв’язку задачі Коші.

2 . Д И Ф ЕР Е Н Ц І А Л Ь Н І Р І В НЯ Н Н Я В И Щ И Х П О РЯ Д К І В ТА
С ИС ТЕ М И Д ИФ Е Р Е Н Ц І А Л Ь Н И Х РІ В Н Я Н Ь

2 . 1 . Д иф е ре н ці а л ь ні рі в ня н н я в и щ и х п о р я д кі в
Розглянемо диференціальні рівняння, які містять похідні вищих порядків.
Зокрема, диференціальне рівняння n-го порядку має вигляд
F ( x, y, y ,..., y ( n ) )  0,
де x– незалежна змінна,у = y(x) – невідома функція, F – відома функція.

У рівнянні n-го порядку похідна n-го порядку y n  має справді входити,

тоді як наявність у ньому решти змінних, тобто x, y,... y n1 , необов’язкова.

Нормальним або явним диференціальним рівнянням n-го порядку
називається рівняння, розв’язане відносно y n  :

y n   f ( x, y, y ,..., y n 1 ).
Розглянемо в основному саме такі рівняння.
Для диференціальних рівнянь вищих порядків, як і для рівнянь першого
порядку, розглядається задача Коші або задача с початковими умовами: серед
усіх розв’язків рівняння знайти такий розв’язокy= y(x), x  (a, b), який при
x  x0  ( a, b), задовольняє такій умові:

y ( x 0 )  y 0, y ( x0 )  y 0 ,..., y ( n1) ( x0 )  y 0( n1) ,

де y 0 , y 0 ,..., y 0( n1) –задані числа.

369
 Зокрема, для рівняння другого порядку
y   f ( x, y , y )
початкові умови при x  x0 мають вигляд

y x  x0  y0 , y  y 0 .
x  x0

Існування і єдність розв’язку задачі Коші визначаються такою теоремою

Коші:
Якщо функція f ( x, y, y ,..., y ( n1) ) і її частинні похідні по аргументам

y, y ,..., y ( n1) неперервні в деякій відкритій області G R n 1 , то для всякої точки

( n 1)
( x0 , y 0 , y 0 ,..., y 0 ) G існує єдиний розв’язок y  y  x  рівняння, який
задовольняє початковій умові. Приймемо цю теорему без доведення.
В загальному випадку розв’язок диференціального рівняння n-го порядку
знаходиться в результатіn послідовних інтегрувань, тому загальний розв’язок
рівняння міститьn довільних сталих, тобто має вигляд
y  ( x, C1 , C 2 ,..., Cn ).
Якщо загальний розв’язок знаходиться в неявній формі:
( x , C1 , C2 ,..., Cn )  0,
то його називають загальним інтегралом рівняння.
Частинний розв’язок або частинний інтеграл знаходять із загального,
якщо кожній довільній сталій C1 , C2 ,..., Cn надати конкретного числового
значення. З погляду геометрії, загальним розв’язком рівняння є n–параметрична
сім’я інтегральних кривих, залежних від n C1 , C2 ,..., Cn параметрів, а частинний
розв’язок – окрема крива з цієї сім’ї.
Таким чином розв’язати (про інтегрувати) диференціальне рівняння n-го
порядку – це в основному означає: знайти його загальний розв’язок; із
загального розв’язку виділити частинний розв’язок, який задовольняє
початковій умові, якщо такі умови задані.

370
 2 . 2 . Д иф е ре н ці а л ь ні рі в ня н н я д ру г о г о п о р я д ку . Р і в н я нн я,
я кі д о пу с к а ют ь п о н и ж е н н я п о р я дк у
Диференціальні рівняння другого порядку широко використовують при
вивченні фізичних явищ та моделюванні у техніці. Тому розглянемо рівняння
другого порядку зокрема.
Почнемо з деяких простих випадків, коли рівняння другого порядку легко
інтегруються.
Безпосереднє інтегрування. Нехай рівняння має вигляд
y   f (x ).
В такому разі його загальний розв’язок визначається двома послідовними
інтегруваннями. Перше інтегрування дає

y    f ( x )dx  C1 ,

Інтегруючи вдруге, дістанемо загальний розв’язок рівняння

y  f ( x)dxdx  C x  C ,
1 2

де C1 , C2 – сталі інтегрування.
Одним з методів розв’язування диференціальних рівнянь вищих порядків
є метод пониження порядку. Суть його полягає в тому, що за допомогою
відповідної заміни змінної дане диференціальне рівняння зводиться до рівняння
нижчого порядку.
Розглянемо два типа диференціальних рівнянь, які допускають
пониження порядку.
Рівняння не містить у. Нехай рівняння має вигляд
F ( x, y , y )  0
або
y   f ( x, y ),
яке не містить явно шуканої функції у. Введемо нову змінну, зробивши заміну
p= y  . Тоді y   p  і рівняння матиме вигляд
F ( x , p, p )  0
або
371
 p   f ( x , p ),
Це рівняння першого порядку відносно р, загальний розв’язок якого
p= ( x, C1 ),
де C1 –довільна стала.
Підставляючи замість р його значення, дістанемо
dy
 ( x, C1 ),
dx
звідки

y   x , C1 dx  C2,

де C2 – друга довільна стала.

Рівняння не містить х. Розглянемо диференціальне рівняння виду
F ( y , y , y )  0
або
y   f ( y, y ).
Рівняння допускають пониження порядку на одиницю. Введемо нову
змінну, р= y  , де p є функція від у. Тоді за правилом диференціювання
складеної функції маємо:
dp dp dy dp
y     p ,
dx dy dx dy
тобто порядок другої похідної понизився на одиницю.
Таким чином, від рівняння другого порядку приходимо до рівняння
першого порядку. Наприклад, рівняння
F ( y , y , y )  0
dp
підстановкою y   p, y   p зводиться до рівняння
dy
dp
F ( y, p, p )  0.
dy
Це рівняння першого порядку відносно р. Розв’язуючи його і замінюючи

372
 dy
р значенням , знову дістаємо диференціальне рівняння першого
dx
порядку, що зв’язує вже у і х. Це рівняння, як правило, легко розв’язується,
тому що змінні в ньому відокремлюються.
Приклад. Тіло маси mпадає вертикально з деякої висоти без початкової
швидкості. При падінні тіло зазнає опору середовища, пропорційно швидкості.
Знайти закон руху тіла.
dS
Нехай S = S(t) – шлях, пройдений тілом, тоді  V –швидкість руху,
dt
d 2S
 a – прискорення руху. На тіло діють сили: P= mg– сила тяжіння і
dt 2
dS
F k –опір середовища. За другим законом Ньютона маємо:
dt
d 2S dS
m 2  mg  k ,
dt dt
де k  0 –коефіцієнт пропорційності.
Маємо диференціальне рівняння другого порядку, яке не містить явно
невідомої функціїS(t). Згідно з умовою задачі дістаємо такі початкові умови:
dS (0)
S (0)  0;  V (0)  0.
dt
dS d 2 S dV
Покладемо  V , тоді 2  і дістаємо рівняння
dt dt dt
dV
m  mg  kV
dt
або
dV k
2
 dt , a 2   0.
qa V m
Інтегруючи, знаходимо
1 C
 2
ln( g  a 2V )  t  2 ,
a a
звідки

373
 2
 C1e  a t  g
V
a2
g 2
V 2
(1  e a t ).
Оскільки V(0) = 0, то C1 = g ; тому a

Таким чином, для визначення невідомої функції S(t) маємо рівняння

ds g 2
 2 (1  e a t ).
dt a
Інтегруючи, дістанемо
2 2 t 2
g t a t g e a t gt  e  a t  1
S  2 t   e dt  2 t  2  ,
a 0 a a 0
a2

томуS(0) = 0. Шуканий закон руху має вигляд

kt
1  a 2t m 
S (t )  2 ( gt  e  1)  ( gt  e m  1).
a k

2 . 3 . Лі н і йн і ди ф е ре н ці а л ьн і р і в н я нн я д р у г о г о п о р я дк у
Рівняння виду
b0 ( x ) y   b1 ( x ) y   b2 ( x ) y  ( x ),
де b0 ( x ), b1 ( x ), b2 ( x ), ( x ), – задані функції, називається лінійним
диференціальним рівняння другого порядку.
Термін “лінійне рівняння” пов’язаний з тим, що рівняння містить
невідому функцію y  y  x  та її похідні лише в першому степені.
Функції b0 ( x ), b1 ( x ), b2 ( x ) називаються коефіцієнтами рівняння, а
функція (x ) –його вільним членом. Якщо вільний член тотожно дорівнює
нулю, то рівняння називається однорідним, якщо (x ) 0, то рівняння
називається неоднорідним. Коефіцієнт b0 ( x )  0 , бо в противному разі рівняння
не було б рівнянням другого порядку. Поділивши дане рівняння на b0 ( x ) ,
дістанемо
y   a1 ( x ) y   a 2 ( x ) y  f ( x ),
де

374
 b2 ( x ) ( x )
a2 ( x )  , f ( x)  .
b0 ( x ) b0 ( x )
Надалі розглядатимемо лише такі рівняння.
Якщо в деякому інтервалі ( a; b) (скінченому чи нескінченому) коефіцієнт
ai ( x ) і вільний член f(x)–неперервні функції, то рівняння при будь-яких
початкових умовах
y ( x0 )  y 0 ; y ( x0 )  y0 ;
має єдиний розв’язок, який задовольняє цій умові. Справді, рівняння
задовольняє умові теореми Коші. Надалі вважатимемо, що коефіцієнти і
вільний член рівняння на деякому інтервалі (a; b) є неперервними функціями.

2 . 4 . Лі н і йн і о д н о рі д ні д иф е ре н ц і а л ь ні рі в н ян н я др у г о г о
п о р я дк у
Розглянемо лінійне однорідне рівняння другого порядку
y   a1 ( x ) y   a 2 ( x ) y  0
і встановимо деякі властивості його розв’язків.
Рівняння має розв’язокy 0, який називають нульовим або тривiальним.
Надалі під задачею розв’язання однорідного диференціального рівняння
розумітимемо задачу відшукання його нетривіальних розв’язків.
Теорема. Якщо функції y1 ( x ) та y 2 ( x ) – розв’язки однорідного рівняння,
то розв’язком цього рівняння є функція
y  C1 y1 ( x )  C 2 y 2 ( x ),
де C1 ,C2 – довільні сталі.
Підставивши функціюy(x) в рівняння матимемо
C1 y1  C 2 y 2  a1 ( x )(C1 y1  C2 y 2 )  a2 ( x )(C1 y1  C2 y 2 ) 
 C1 ( y1  a1 ( x ) y1  a2 ( x ) y1 )  C 2 ( y 2  a1 ( x ) y 2  a2 ( x ) y 2 ).
Оскільки y1 ( x ), y 2 ( x ), – розв’язки рівняння, то виразки в дужках тотожно
дорівнюють нулю, а це означає, що функція y(x) є розв’язком рівняння.

375
 Щоб відповісти на запитання: чи не є цей розв’язок загальним розв’язком
рівняння, введемо поняття лінійної залежності і лінійної незалежності функцій.
Функції g1 ( x ) і g 2 ( x ) називаються лінійно незалежними на проміжку
a; b  , якщо тотожність
1 g1 ( x )   2 g 2 ( x )  0,
де 1 , 2 –дійсні числа,
справджується тоді і тільки тоді, коли 1   2  0
Якщо хоча б одне з чисел 1 чи  2 відмінне від нуля і виконується
тотожність, то функції g1 ( x ) і g 2 ( x ) називаються лінійно залежними на
проміжку (a; b).
Неважко переконатись, що функції g1 ( x ) і g 2 ( x ) тоді і тільки тоді лінійно

залежні на проміжку (a; b), коли існує таке стале число, що для x(a; b)
виконується рівність
g1 ( x )
  тобто g1 ( x )  g 2 ( x ).
g 2 ( x)
Це питання розв’язується за допомогою визначника Вронського або
вронскіана цих функцій
g1 g 2
W ( g1 , g 2 )   g 1 g 2  g1 g 2 .
g1 g 2

Теорема. Якщо функції y1 ( x ) та y 2 ( x ) – диференційовані і лінійно залежні

на проміжку (a; b), то визначник Вронського на цьому проміжку тотожно
дорівнює нулю.
Доведення теореми пряме.
Теорема. Якщо функції y1 ( x ) та y 2 ( x ) –лінійно незалежні розв’язки
рівняння на проміжку (a; b), то визначник Вронського цих функцій в жодній
точці даного проміжку не дорівнює нулю.
Доведення теореми методом від супротивного.
З теорем випливає такий критерій лінійної незалежності розв’язків
диференціального рівняння: для того щоб розв’язки y1 ( x ) та y 2 ( x ) рівняння
376
були лінійно незалежними на заданому проміжку, необхідно і достатньо, щоб
визначник Вронського не дорівнював нулю хоча б в одній точці даного
проміжку.
Теорема(Про структуру загального розв’язку однорідного рівняння).
Якщо функції y1 ( x ) і y 2 ( x ) –два лінійно незалежні на проміжку розв’язки
однорідного рівняння, то функція
y 0  C1 y1 ( x )  C2 y 2 ( x ),

де C1,C2 – довільні сталі, є його загальним розв’язком.

Функція у є розв’язком рівняння за будь-яких значень сталих C1 і C2 .
Покажемо, що з нього можна виділити єдиний частинний розв’язок, який
задовольняє заданій початкові умови
y ( x0 )  y 0 , y ( x0 )  y0 ,
де x (a ; b ).
Підставивши y(x) в початкові умови, дістанемо систему лінійних
алгебраїчних рівнянь стосовно C1 , C2 :

C1 y1 ( x 0 )  C 2 y 2 ( x 0 )  y 0

C1 y1 ( x 0 )  C 2 y 2 ( x 0 )  y 0
Оскільки y1 ( x ) та y 2 ( x ) –лінійно незалежні функції, то
W ( y1 ( x0 ), y 2 ( x0 ))  0, тому система має єдиний розв’язок (наприклад, за
формулами Крамера) C1  C10 і C2  C20 . Розв’язок
y 0  C10 y1 ( x )  C 20 y 2 ( x ),
є тим частинним розв’язком рівняння, який задовольняє початкові умови.

2 . 5 . Лі н і йн е не о д н о р і д не р і в н я н н я д ру г о г о п о р я д ку
Неоднорідне лінійне рівняння другого порядку має вигляд
y   a1 ( x ) y   a 2 ( x ) y  f ( x ),
де a1 ( x ), a 2 ( x ), f ( x ), – задані і неперервні на (a; b) функції.
Лінійне однорідне рівняння

377
 y   a1 ( x ) y   a 2 ( x ) y  0,
ліва частина якого збігається з лівою частиною неоднорідного рівняння, надалі
називатимемо відповідним йому однорідним рівнянням.
Теорема (Про структуру загального розв’язку неоднорідного рівняння).
Загальним розв’язкомнеоднорідного рівняння є сума його довільного
частинного розв’язкуі загального розв’язку відповідного однорідного рівняння:
y ( x )  y 0 ( x )  y* ( x )
або
y ( x )  C1 y1 ( x )  C 2 y 2 ( x )  y* ( x ).
Переконаємось, що функція y(x) – розв’язок неоднорідного рівняння,
який задовольняє довільні початкові умови
y ( x0 )  y 0 , y ( x0 )  y0 ,
де x (a ; b ).
Підставляючи функцію в рівняння, дістанемо
y 0  y*  a1 ( x )( y 0  y* )  a 2 ( x )( y 0  y* ) 
( y 0  a1 y 0  a 2 y 0 )  ( y*  a1 y*  a 2 y* )  0  f ( x )  f ( x ).
Підставивши функцію y(x) в умови, дістанемо систему рівнянь
C1 y1 ( x 0 )  C 2 y 2 ( x 0 )  y 0  y* ( x 0 )

C1 y1 ( x 0 )  C 2 y 2 ( x 0 )  y 0  y* ( x 0 )
де C1 , C2 – невідомі сталі.
Визначником цієї системи є визначник Вронського для функцій y1 ( x ) та
y 2 ( x ) в точці x0 . Отже система має єдиний розв’язок C10 ,C20 . Таким чином,
y  C10 y1 ( x )  C20 y 2 ( x )  y* ( x )
є розв’язок рівняння, який задовольняє довільні початкові умови.

2 . 6 . М е т о д в а р і а ц і ї д о ві л ь н и х с та л и х (м е т о д Ла г ра нж у )
Для знаходження загального розв’язку неоднорідного рівняння потрібно
знайти загальний розв’язок відповідного однорідного рівняння, а також який-
небудь частинний розв’язок неоднорідного. Якщо відомий загальний розв’язок

378
однорідного рівняння, то частинний розв’язок можна знайти, скориставшись
так званим методом варіації довільних сталих, який належить Лагранжу.
Нехай y 0 ( x )  C1 y1 ( x )  C2 y2 ( x ) – загальний розв’язок відповідного
однорідного рівняння. Замінимо сталі C1 і C2 невідомими функціями і підберемо
ці функції так, щоб функція
y*  C1 ( x ) y1 ( x )  C2 ( x ) y 2 ( x )
була розв’язком неоднорідного рівняння. Знайдемо похідну

y *  C1 y1  C1 y1  C 2  C 2 y 2 .
Накладемо на C1 ( x ) і C2 ( x ) умову, щоб
C1 y1  C2 y 2  0.
З урахуванням умови знайдемо другу похідну
y*  C1 y1  C2 y 2  C1 y1  C2 y 2.
Підставивши значення y* , y* , y* в рівняння, дістанемо
C1 ( y1  a1 y1  a 2 y1 )  C 2 ( y 2  a1 y 2  a 2 y 2 ) 
 C1 y1  C 2 y 2  f ( x ).
Оскільки y1 ( x ), y 2 ( x ) – розв’язки однорідного рівняння, то вирази в
дужках дорівнюють нулю, а тому
C1 y1  C 2 y 2  f .
Таким чином, функція y* буде тоді частинним розв’язком неоднорідного
рівняння, коли функції C1 ( x ) та C2 ( x ) (їх похідні C1, C2 ) задовольнятимуть
систему:
 C1 y1  C 2 y 2  0

 C1 y1  C 2 y 2  f
Визначником цієї системи є вронскіан для лінійно незалежних функцій
y1 ( x ), та y 2 ( x ) , тому W ( y1 , y2 )  0. . Тоді система має єдиний розв’язок

1 2
C1  , C2  ,
 
де 1 ,  2 ,  – визначники системи (   W ( y1 , y2 )) .

379
 Інтегруючи ці функції, знаходимо C1 ( x ) та C2 ( x ) , а потім складаємо
частинний розв’язок рівняння
 f ( x) y2 ( x )  y1 ( x ) f ( x )
y*  y1 ( x )   dx   y 2 ( x )  W1 ( y1 , y2 ) dx.
 W1 ( y1 , y 2 ) 

Приклад. Знайти загальний розв’язок неоднорідного рівняння

1
y   4 y  ,
cos x
якщо y 0  C1 cos 2 x  C2 sin 2 x.
Запишемо частинний розв’язок у вигляді
y *  C1 ( х ) cos 2 x  C 2 ( x ) sin 2 x.
Для знаходження невідомих C1 та С2 складемо систему:

C1 cos 2 x  C 2 sin 2 x  0


 1 .
  2C 
1 sin 2 x  2 C 
2 cos 2 x 
cos 2 x
cos 2 x sin 2 x
W ( y1 , y 2 )   2;
 2 sin 2 x 2 cos 2 x
1
1   f ( x ) y 2 ( x )    sin 2 x  2 sin x
cos x
1 1
 2  f ( x ) y1 x   cos 2 x  2 cos x  .
cos x cos x
Інтегруючи C1,C2 , дістаємо
2 sin x
C1    dx  cos x;
2
1 dx 1  x 
C 2   ( 2 cos x  )  sin x  ln tg    .
cos x 2 2 2 4
Отже, загальний розв’язок даного рівняння
 1  x  
y  C1 cos 2 x  C 2 sin 2 x  cos x cos 2 x   sin x  ln tg     sin 2 x
 2 2 4

2 . 7 . Л і н і й ні д иф е ре н ці а л ь ні рі в н я н ня і з с т а л им и к ое ф і ц і є н та м и

380
 Задача знаходження загального розв’язку диференціального рівняння
найповніше вивчена для лінійних рівнянь із сталими коефіцієнтами. Розглянемо
спочатку однорідне рівняння.
Лінійне однорідне рівняння другого порядку із сталими коефіцієнтами
(ЛОДР II) має вигляд
y   py   qy  0,
де p,q – задані дійсні числа.
Ейлер запропонував шукати частинні розв’язки цього рівняння у вигляді
y  ekx ,
де k – дійсна чи комплексна стала, яку треба знайти.
Підставивши функцію в рівняння, дістаємо
k 2e kx  pkekx  qekx  0.
Оскільки e kx  0 для x  ( ; ) , то

k 2  pk  q  0.
Це квадратне рівняння називається характеристичним рівнянням
диференціального рівняння (ЛОДР ІІ). Якщо k буде коренем квадратного
рівняння, то функція e kx буде розв’язком даного рівняння.
Розберемо всі можливі випадки для коренів характеристичного рівняння.
p2
1. D   q  0. Корені характеристичного рівняння дійсні і різні:
4
k1  k 2. . У цьому випадку частинними розв’язками рівняння є функції

y1  e k x ;
1
y2  e k x .
2

Ці розв’язки лінійно незалежні, тому що при k1  k 2

y1
 e k  k1 2 x
 const.
y2
Тому загальний розв’язок рівняння знаходять за формулою
y  C1e k x  C 2 е k x ,
1 2

де C1, C2 – довільні сталі.

381
 2. D  0 Корені характеристичного рівняння рівні: k1  k 2  k . Маємо

y1  e kx .
Другий лінійно незалежний розв’язок шукатимемо у вигляді
y 2  ze kx .
z = z(x) нова невідома функція від х.
Підставивши y 2 у рівняння, дістанемо

( z   2kz   k 2 z )e kx  p( z   kz)e kx  qzekx  0

або ( ekx  0)

z   ( 2k  p) z   ( k 2  pk  q) z  0.
Оскільки k– кратний корінь характеристичного рівняння, то
k 2  pk  q  0 і 2k  p  0. Тоді z   0 , звідки z  C1 x  C2 . Нас цікавить який -
небудь розв’язок, тому,наприклад (C1  1; C 2  0),
u  x,
другий частинний розв’язок
y 2  xe kx .
Загальний розв’язок рівняння має вигляд
y  e kx (C1  C2 x ).
3. D  0 . Корені характеристичного рівняння комплексно-спряжені:
k1    i; k 2    i.
Знайдемо частинні розв’язки:
y1  e (   i  ) x , y1  e(   i ) x .
Загальний розв’язок
y  C1* y1  C2* y2  e x (C1*eix  C2*e  ix ).
За допомогою формул Ейлера
eix  cosx  i sin x; eix  cosx  i sin x.
подамо розв’язок у вигляді

y  e x C1*  C2* cos x  i (C1*  C2* ) sin  x , 
382
або

y  e x C1 cos x  C2 sin  x , 
де C1  C1*  C2* , C2  i (C1*  C2* ) – довільні сталі.
Знайшли загальний розв’язок ЛОДР ІІ у випадку комплексних коренів
характеристичного рівняння

y  e x C1 cos x  C2 sin  x , 
Приклади
1. Розв’язати рівняння
y   5 y  6 y  0.
Характеристичне рівняння
k 2  5k  6  0,
корені якого k1  2 i k 2  3 дійсні і різні. Загальний розв’язок

y  C1e 2 x  C2e 3 x .
2. Знайти розв’язок рівняння y   4 y   4 y  0, який задовольняє
початкові умови y ( 0)  0; y ( 0)  4.
Складемо відповідне характеристичне рівняння
k 2  4k  4k  0,
його корені k1  k 2  2 – рівні. Загальний розв’язок має вигляд

y  e 2 x (C1  C2 x ).
Скористаємось початковими умовами. Оскільки
y   2e 2 x (C1  C2 x )  C2e 2 x , то

 y (0 )  0 C1  0 C1  0
 
  
 
 y (0)  4 2C1`  C 2  4 C 2  4.
3. Знаходимо шуканий розв’язок: y  4 xe2x .
Знайти загальний розв’язок рівняння
y   2 y   2 y  0.
Складемо характеристичне рівняння

383
 k 2  2k  2  0,
корені якого k1  1  i та k 2  1  i комплексні. Загальний розв’язок має вигляд
(   1;   1)

y  e  x (C1 cos x  C2 sin x ).

Перейдемо тепер до випадку неоднорідних лінійних диференціальних
рівнянь із сталими коефіцієнтами.
Розглянемо ЛНДР II (лінійне неоднорідне диференціальне рівняння
другого порядку із сталими коефіцієнтами) вигляду
y   py   qy  f (x ),
де p, q – задані дійсні числа, f (x) – задана функція, неперервна на деякому
проміжку (a; b)
Згідно з теорією, загальний розв’язок рівняння уявляє собою суму
частинного розв’язку рівняння y* і загального розв’язку y0 відповідного
ЛОДР II:
y  y0  y*
Як відшукати загальний розв’язок y0 , ми знаємо з міркувань, наведених
вище. Отже, лишається тільки вміти знаходити частинний розв’язок
рівняння y* .
Насамперед слід зазначити, що y* можна знайти в квадратурах методом
варіації довільних сталих. Проте для рівнянь із спеціальною правою частиною
частинний розв’язок можна знайти значно простіше, не вдаючись до операції
інтегрування.
Розглянемо деякі з таких рівнянь.
Нехай права частина має вигляд
f ( x )  e x Pn ( x ),
де  –дійсне число, Pn (x ) многочлен степеня n.
Не зупиняючись на доведеннях, вкажемо форму, в якій потрібно шукати
частинний розв’язок рівняння:

384
 y*  x r e xQn ( x ),
де Qn (x ) – многочлен степеня n з невизначеними коефіцієнтами; r – число

коренів характеристичного рівняння, які дорівнюють . Якщо  не є коренем

характеристичного рівняння, то приймаємо r= 0.
Нехай права частина в рівнянні має вигляд
f ( x )  e x Rn ( x ) cos x  Tn ( x ) sin x ,

де ,  – дійсні числа, Rn ( x ), Tn ( x ) – задані многочлени степеня n.

Частинний розв’язок рівняння треба шукати у вигляді
y*  x r e x Pn ( x ) cos x  Qn ( x ) sin  x ,
де Pn ( x ) та Qn (x ) – многочлени степеня n з невизначеними коефіцієнтами,

r – число коренів характеристичного рівняння, які дорівнюють  і або  - і.

Зокрема, якщо права частина рівняння має вигляд
f ( x)  A cos x  B sin x;
де А, В – відомі дійсні числа, то частинний розв’язок рівняння треба шукати у
вигляді
y*  x r ( a cos x  b sin x ),
де а, b – невідомі коефіцієнти, r – число коренів характеристичного рівняння,
які дорівнюють і(-і).
Зауваження 1. Шукані многочлени у формулах для y* мають бути
повними, тобто містити всі степені х від 0 до n, незалежно від того, чи повними
є задані многочлени.
Зауваження 2. Якщо f(x) – сума кількох перелічених вище виразів, то
y* слід шукати у вигляді суми всіхвідповідних виразів з невизначеними
коефіцієнтами.
Приклад. Знайти розв’язок рівняння
y   4 y   4 y  e2 x  x  1,
який задовольняє початковим умовам y ( 0)  0; y ( 0)  3.
Загальний розв’язок рівняння y  y0  y* .

385
 Характеристичне рівняння k 2  4k  4  0 має корені k1  k 2  2.
Тому загальний розв’язок відповідного однорідного рівняння
y0  e 2 x (C1  C2 x ).
Права частина неоднорідного рівняння f ( x )  f1 ( x )  f 2 ( x ),
де
f1 ( x )  e 2 x , f 2 ( x )  x  1.
Тому частинний розв’язок даного рівняння
y*  y*1  y*2 .
Частинний розв’язок
y*1  x 2 Ae 2 x ,

оскільки r= 2. Підставивши y*1 в відповідне рівняння, знайдемо

1
A
2
Частинний розв’язок другого рівняння шукаємо у вигляді
y*2  a  bx.

1 1
Підставивши y*2 , знайдемо a  ; b  .
2 4
Отже,
1 2 2x 1 1
y  y0  y*1  y*2  e 2 x (C1  C2 x )  x e  x
2 4 2
загальний розв’язок даного рівняння.
Підставивши загальний розв’язок і його похідну при х = 0 в початкові
умови, дістаємо систему рівнянь
 1  1
C  0 C  
 1
2  1
2
   .
1
2C1  C2   3 C2  15
 4  4
Отже, шуканий розв’язок
1 15 1 1 1
y  e2 x ( x 2  x  )  x  .
2 4 2 4 2

386
 2 . 8 . Лі н і йн і ди ф е ре н ці а л ьн і р і в н я нн я n- г о п о р я д ку
Застосуємо методи знаходження розв’язків диференціальних рівнянь
другого порядку до рівнянь вищих порядків. Нехай маємо лінійне
диференціальне рівняння n-го порядку
y ( n )  a1 y ( n 1)  ...  an y  f ( x ),
де a1 , a2 , ..., an – сталі дійсні числа, f ( x )  0 неперервна на деякому проміжку
функція.
Як і для рівнянь другого порядку, загальним розв’язком неоднорідного
рівняння є функція
y  y0 ( x )  y* ( x ),
де y0 ( x ) – загальний розв’язок відповідного однорідного рівняння,
y* ( x ) – частинний розв’язок неоднорідного рівняння.
Характеристичним для диференціального рівняння називається
алгебраїчне рівняння n-го степеня виду
k n  a1k n 1  ...  a n  0,
де k– невідоме дійсне чи комплексне число.
Як відомо це алгебраїчне рівняння має n коренів. Позначимо ці корені
через k1 , k 2 , ..., k n .
Теорема. Кожному простому кореню k характеристичного рівняння
відповідає частинний розв’язок e kx однорідного рівняння, а кожному кореню k
кратності m>1 відповідає mчастинних розв’язків виду ekx , xekx ,..., x m 1ekx .
Кожній парі   i простих комплексно – спряжених коренів рівняння

відповідає два частинних розв’язки e x sin  x та e x cos  x , а кожній парі   i

комплексно – спряжених коренів кратності p>1 відповідає 2р частинних
розв’язків виду
e x sin x , x e x sin  x, ..., x p 1 e x sin x;
e x cos x , x e x cos x, ..., x p 1 e x cos  x.

387
 Загальна сума кратностей всіх коренів однорідного рівняння дорівнює n,
тому кількість всіх частинних розв’язків рівняння, складених згідно з
теоремою, дорівнює n, тобто збігається з порядком рівняння. Позначимо
частинні розв’язки через y1 , y2 ,..., yn . Можна показати, що знайдені частинні
розв’язки є лінійно незалежними, тому загальний розв’язок однорідного
рівняння знаходиться за формулою
n
y0   Ci yi C1 y1  C2 y2  ...  Cn yn .
i 1

Побудову загального розв’язку y0 ( x ) однорідного рівняння з’ясовано.

Проаналізуємо знаходження частинного розв’язку y* ( x ) . Якщо права частина
f(x)не є функцією спеціального виду, то частинний розв’язок цього рівняння
треба шукати простіше, не вдаючись до операції інтегрування. Якщо права
частина f(х)не є функцією спеціального виду, то для знаходження y* ( x )
застосовують метод варіації довільних сталих (метод Лагранжа). Суть його
полягає в тому, що в розв’язку відповідного однорідного рівняння
n n
y 0   Ci yi ( x ) коефіцієнти Ci приймають як залежні від х: y*   Ci yi ( x ) yi ,
i 1 i 1

де C1 ( x ), C2 ( x ), ..., Cn ( x ) – невідомі функції.

Для знаходження Ci (x ) складемо систему:

 dC1 dC2 dCn

 y1 ( x )  y 2 ( x )  ...  y n ( x ) 0
dx dx dx

 y1 ( x ) dC1  y2 ( x ) dC2  ...  y n ( x ) dCn  0
 dx dx dx
..................................................................

 y (n 1) ( x ) dC1  y (n 1) ( x ) dC2  ...  y (n 1) ( x ) dCn  f ( x )
 1 dx
2
dx
n
dx
dCi
з якої спочатку знаходимо похідні , а потім інтегруванням і самі функції
dx
Ci (x ) .

Приклад. Розв’язати рівняння y (5)  4 y ( 3)  2.

388
 Характеристичне рівняння k 5  4k 3  0 має корені
k1  k 2  k 3  0; k4  2i; k5  2i . Маємо частинні розв’язки y1  1;

y 2  x; y 3  x 2 ; y 4  cos 2 x; y 5  sin 2 x.
Загальний розв’язок однорідного рівняння
5
y0   Ci yi C1  C2 x  C3 x 2  C4 cos 2 x  C5 sin 2 x.
i 1

Права частина неоднорідного рівняння спеціального виду, тому y*  ax 3 .

Далі маємо
  (3) ( 4) (5)
y*  3ax 2 ; y*  6ax; y*  6a; y*  y*  0.
1
Підставивши їх в дане рівняння, дістанемо 24a  2, a .
12
Отже загальний розв’язок
1 3
y  C1  C2 x  C3 x 2  C4 cos 2 x  C5 sin 2 x  x .
12

2 . 9 . С ис те м ид и ф е ре н ці а л ь н и х р і в ня н ь
Розглядаючи практичні задачі, часто доводиться мати справу з системою
рівнянь, які мають шукані функції та їхні похідні за однією й тією ж змінною.
Сукупність таких рівнянь утворює систему диференціальних рівнянь.
Приклад. Нехай матеріальна точка маси m має криволінійну траєкторію
руху в просторі. Потрібно визначити закон руху точки, тобто залежність
координат x, y, zвід часу t. Згідно з другим законом Ньютона маємо систему
трьох рівнянь:
 d 2x  dx dy dz 
m dt 2  Fx  t , x, y , z, dt , dt , dt ,
  
2
 d y  dx dy dz 
m 2  Fy  t , x, y , z, , , ,
 dt  dt dt dt 
 d 2z  dx dy dz 
m 2  Fx  t , x, y, z, , , ,
 dt  dt dt dt 

де F  Fx i  Fy j  Fz k – діюча сила.

389
 Наведенні диференціальні рівняння утворюють систему трьох
диференціальних рівнянь другого порядку відносно трьох невідомих функцій
x  x (t ), y  y (t ), z  z (t ).
Розглянемо деякі найпростіші системи диференціальних рівнянь.
Незалежну змінну позначатимемо буквоюt, а невідомі функції – через
x1 ( t ), x 2 ( t ),..., x n ( t ), або x ( t ), y (t ), z ( t ).
Якщо ліва частина рівнянь є похідною k-го порядку від функцій
xi (t ) (i  1, n ), то така система називається канонічною.

2 . 1 0 . Н о рм а л ь ні с ис те м и рі в ня н ь. М е т о д в ил у ч е н н я зм і н н о ї
Рівняння, які зв’язують змінну t і перші похідні від
x1 ( t ), x2 ( t ),..., xn (t ), утворюють канонічну систему диференціальних рівнянь
першого порядку або нормальну систему рівнянь. Нормальна система
диференціальних рівнянь має вигляд:
 dx1
 dt  f1 (t , x1 , x2 ,..., xn ),

 dx2  f 2 (t , x1 , x2 ,..., xn ),
 dt
.....................................

 dxn  f (t , x , x ,..., x ),
 dt n 1 2 n

або

xi  f i (t , x1 , x2 ,..., xn ), i  1, n.
Важливість вивчення саме нормальної системи випливає з того, що до неї
в багатьох випадках зводяться системи і рівняння вищих порядків.
Наприклад, система рівнянь плоского руху другого порядку
 d 2x  dx dy 
m dt 2  Fx  t , x, y, z, dt , dt ,
  
 2
m d y  F  t , x , y , z , dx , dy .
y
 dt 2  dt dt 
Введеннямнових змінних
390
 dx dy  d 2 x dV х d 2 y dV у 
Vx  , V y   2  ,  
dt dt  dt dt dt 2 dt 
зводиться до нормальної системи
 dx
 dt  Vx ,

 dy  V ,
y
 dt

 dVx  1 Fx (t , x, y ,Vx ,V y ),
 dt m
 dV y 1
  Fy (t , x , y,Vx ,V y ).
 dt m
Диференціальне рівняння n-го порядку
y ( n )  f ( x, y, y , y,..., y ( n 1) )
заміною y  z1 ( x ), y   z2 ( x ), y   z3 ( x ),..., y ( n 1) )  zn ( x )
можна звести до нормальної системи рівнянь першого порядку

zi  zi 1 , i  1, n  1, zn  f ( x, z1 , z2 ,..., zn ).
Розглянемо загальну схему розв’язку нормальної системи
 dx1
 dt  p11 (t ) x1  p12 (t ) x 2  ...  p1n (t ) x n ,

 dx 2  p (t ) x  p (t ) x  ...  p (t ) x ,
21 1 22 2 2n n
 dt
.....................................................................

 dx n  p (t ) x  p (t ) x  ...  p (t ) x
 dt n1 1 n2 2 nn n

у матричній формі. Нехай

 p11 p12 ... p1n   x1 
   
 p p ... p 2 n   x2 
P (t )   21 22  , X ( t )   ... 
........................
   
 p n1 p n 2 ... p nn   xn 
Отже, систему можна записати таким чином:
X (t )  P(t )  X (t ).

391
 Фундаментальною системою розв’язків системи називається сукупність
довільних n лінійно незалежних розв’язків
X k (t )  ( x1( k ) (t ), x 2( k ) (t ), ... , x n( k ) (t ) ), k  1, n.
Загальний розв’язок нормальної системи
n
X (t )   Ck X k (t ),
k 1

де C1 , C2 ,..., Cn – довільні сталі.

Для інтегрування нормальної системи можна застосувати метод, за
допомогою якого ця система зводиться до рівняння, порядок якого дорівнює
числу рівнянь системи. Цей метод називають методом виключення змінної.
Нехай задана нормальна система
xi  f i (t , x1 , x2 ,..., xn ), i  1, n.
Продиференціюємо по t будь-яке, наприклад, перше рівняння
d 2 x1 f 1 f 1 dx1 f1 dx2 f1 dx n
      ...   .
dt 2 t x1 dt x 2 dt x n dt
Підставивши в цю рівність значення похідних x1 , x2 ,..., xn з системи,
дістанемо
x1  F2 ( t , x1 , x2 ,..., xn ).
Аналогічно знаходимо похідні до n-го порядку включно:
f 2 F2 dx1 F dx
x1     ...  2  n  F3 (t , x1 , x 2 ,..., x n ).
t x1 dt x n dt
x1( n )  Fn (t , x1 , x 2 ,..., x n ).
Дістанемо систему рівнянь
 x1  f 1 (t , x1 , x 2 ,..., x n ),

 x1  F2 (t , x1 , x 2 ,..., x n ),
 .....................................

 x ( n )  F (t , x , x ,..., x ).
 1 n 1 2 n

Якщо з перших (n–1) рівнянь системи знайти (коли це можливо) змінні

392
 ( n 1)
x2   2 (t , x1 , x1,..., x1 ),
( n 1)
x3   3 (t , x1 , x1,..., x1 ),
................................
xn   n (t , x1 , x1,..., x1( n 1) ),
і підставити їхні значення в останнє рівняння, то одержимо рівняння n-го
порядку відносно змінної x1 :
(n) ( n 1)
x1  (t , x1 , x1,..., x1 ).
Нехай
x1  1 (t , C1 , C2 ,..., Cn ),
де C1 , C2 ,..., Cn –довільні сталі
розв’язок рівняння. Продиференціювавши його (n–1) разів і підставивши
значення похідних x1, x1, ... , x1( n 1) до відповідних рівнянь, дістанемо
x2   2 (t , C1 , C2 ,..., Cn ),
x3   3 (t, C1 , C2 ,..., Cn ),
...................................
xn   n (t, C1 , C2 ,..., Cn ).
Сукупність знайдених функцій буде загальним розв’язком системи.
Для нормальної системи справджується теорема Коші про існування і
єдність розв’язку: якщо в деякій області G функції f i (t , x1 , x2 ,..., xn ), i  1, n
f i
нормальної системи неперервні разом з усіма похідними , i, k  1, n , то для
x k
0 0 0
будь-якої точки (t 0 , x1 , x 2 ,..., x n )  G існує єдиний розв’язок x1 ( t ), x2 ( t ),..., xn (t ),
який задовольняє початкові умові:
x1 (t 0 )  x10 , x 2 (t 0 )  x 20 , ..., x n (t 0 )  x n0 .
Приклад. Знайти частинний розв’язок системи
 dx
  x  2 y,
 dt
 dy
  x  y,
 dt
якщо x 0   1; y 0  1 .
393
 З першого рівняння
d 2 x dx dy
  2 ,
dt 2 dt dt
dy
підставляючи значення із другого рівняння, маємо
dt
d 2 x dx dx
2
  2( x  y )   2 x  2 y.
dt dt dt
Знайшовши 2у з першого рівняння і підставивши його в знайдене
рівняння, дістанемо
d 2x
 x  0.
dt 2
Маємо лінійне однорідне рівняння другого порядку із сталими
коефіцієнтами. Інтегруючи його, одержуємо
x  C1 cos t  C2 sin t

1 dx
Оскільки y  ( x  ), то
2 dt
1 C  C2 C  C2
y  (C1 cos t  C 2 sin t  C1 sin t  C 2 cos t )  1 cos t  1 sin t.
2 2 2
Отже загальний розв’язок даної системи має вигляд
 x  C1 cos t  C 2 sin t,

 C1  C 2 C  C2
 y  cos t  1 sin t.
2 2
Згідно з початковими умовами
C  1,
 x (0)  1,  1 C1  1,
   C1  C 2  
 y (0)  1;   1; C 2  1.
 2
Отже, дістанемо
x  cos t  sin t ; y  cos t.

К о н тр о л ь ні за п и та н н я
1. Що називається диференціальним рівнянням?
2. Що називається загальним розв’язком диференціального рівняння?
394
 3. Сформулювати теорему Коші про існування та єдність розв’язку
рівняння першого порядку?
4. Дати означення рівняння з відокремлюваними змінними. Як воно
розв’язується?
5. Дати означення і описати інтегрування однорідного рівняння першого
порядку.
6. Дати означення лінійного рівняння першого порядку та викласти метод
його інтегрування.
7. У чому суть методу пониження порядку диференціального рівняння?
8. Що називається лінійним однорідним рівнянням другого порядку?
9. У чому полягає метод варіації довільних сталих?
10. Який вигляд має загальний розв’язок лінійного однорідного рівняння
другого порядку із сталими коефіцієнтами?
11. Для яких диференціальних рівнянь застосований метод підбору?
12. Як знайти частинний і загальний розв’язки неоднорідного
диференціального рівняння n-го порядку із сталими коефіцієнтами?
13. Що називається системою диференціальних рівнянь?
14. У чому полягає метод виключення змінних
В п ра в и
Визначити тип рівняння і розв’язати його:
а) y   ( y  1)ctgx; б) x 2 dy  y 2 dx  xydx;

в) xy  y  x 2 ; г) xy  y   xy 2 .
Розв’язати задачу Коші:
yy   y 2
а) xy   3 y ; y ( 1)  2; б)  e  0; y (1)  0 .
x
Розв’язати рівняння та знайти частинний розв’язок, якщо вказані
початкові умови:
1
а) y   ; б) y ( x  1)  2 xy   0; y (0)  1; y (0)  3;
x
в) y y 3  1  0; г) yy   ( y ) 2  ( y )3  0; y (0)  1; y (0)  1.

395
 Розв’язати рівняння:
а) y   3 y   2 y  0; б) y   4 y   13 y  0;

в) y   2 y   0; г) y ( 4 )  5 y ( 2 )  6 y  0;
д) y   5 y   6 x; е) y   6 y   8 y  sin x;
Розв’язати задачу Коші:
а) y   5 y   0; y ( 0)  1; y ( 0)  2;
б) 3 y   2 y   8 y  0; y (0)  1; y ( 0)  2;
в) y   9 y  15 sin 2 x; y ( 0)  5; y ( 0)  0;
г) y   2 y   x; y ( 0)  0; y ( 0)  0.
Розв’язати системи лінійних диференціальних рівнянь:
 dx  dx
 dt  x  2 y ;  dt  3x  4 y  4 cos t  sin t ;
 
 dy  x  y ,  dy   y  cos t.
 dx  dx

РОЗДІЛ10. РЯДИ
1 . Ч И С ЛО В І Р Я Д И

1 . 1 . З а г а л ь ні о з на ч е н н я те о р і ї ря д і в
Означення. Рядом називається послідовність чисел, сполучених знаками
додавання:
u1  u2  ...  un  ... . (1.1)
Числа u1, u2, …,un, … називаються членами ряду.
Сума скінченого числа n перших членів ряду називається частинною
сумою ряду і позначається так:
S n  u1  u2  ...  un . (1.2)
Коли n змінюється, то змінюється й S n .

396
 Отже, кожному ряду відповідає послідовність його частинних сум
S1 , S 2 , S 3 , . Навпаки, кожній послідовності S1 , S 2 , S 3 , ,відповідає ряд:
S1  ( S 2  S1 )  ( S 3  S 2 )  ...  ( S n  S n 1 )  ...
Ряд називається збіжним, якщо існує скінчена границя послідовності його
частинних сум lim S n  S . Ця границяS називається сумою ряду. Ряд
n

називається розбіжним, якщо такої границі не існує.

Поміж розбіжними рядами іноді відрізняють власне розбіжні, для яких
1
S n  , тобто lim  0.
n Sn
Якщо ряд збігається, то пишуть:
u1  u2  u3  ...  un  un 1  ...  S .
Якщо відокремити від збіжного ряду n перших його членів, тобто S n , то
сукупність решти членів S  S n  un 1  un  2  ...  rn називається остачею ряду.

1 . 2 . П р о гр е с і ї
В елементарній математиці розглядається арифметична й геометрична
прогресії.
Члени арифметичної прогресії утворюють послідовність:
a , a  d , a  2d , ..., a  ( n  1) d , ...
Якщо ми сполучимо члени цієї послідовності знаками додавання, то
дістанемо ряд:
a  (a  d )  (a  2d )  ...  [a  ( n  1)d ]  ...
З елементарної математики відома формула для частинної суми цього
ряду:
a  a  ( n  1) d n(n  1)
Sn  n  an  d.
2 2
Ця частина суми при n   сама прямує до нескінченності. Отже, ряд,
членами якого є члени арифметичної прогресії, є власне розбіжний.

397
 В елементарній математиці, як відомо, розглядаються тільки скінченні
арифметичні прогресії.
Розглянемо тепер геометричну прогресію. Члени її також утворюють
послідовність:
1, q, q 2 , ..., q n 1 , ... .
Із членів цієї послідовності можна утворити ряд:
1+q+q2+…+qn-1+….
Частинні суми цього ряду, як відомо з елементарної алгебри, записуються
так:
qn  1
Sn  , якщо q  1 .
q 1

1  qn
Sn  , якщо q  1.
1 q
Бачимо, що при q  1 ряд цей є власне розбіжний, а при q  1 ряд є
збіжний і є рація говорити про суму такого ряду. У цьому останньому випадку
можна записати:
1
 1  q  q 2  ...  q n1  ... ,
1 q
n
1  qn 1 qn 1 lim q 1
бо lim S n  lim  lim (  )  n   S.
n n  1  q n 1  q 1 q 1 q 1 q 1 q
Якщо q  1 , то S n  n, і ряд власне розбіжний. Якщо ж q  1 , то

S n  1  1  1  1  ....  ( 1) n1 і при nпарному S n  0, а при nнепарному S n  1.

Звідси бачимо, що не існує границі lim S n .
n 

Ми бачимо, що геометрична прогресія дає нам зразки всіх типів рядів:

а) власне розбіжного при q  1 і при q = 1,

б)розбіжного при q  1 і
в) збіжного при q  1 .

398
 В елементарній математиці розглядаються нескінченні геометричні
прогресії тільки спадні. При q  1 розглядаються тільки прогресії з скінченим
числом членів.

1 . 3 . П р об л е м а ви вч е н н я в н у тр і ш н ь о з б і ж н ос т і р я ду
У теорії рядів одними з основних є такі дві проблеми:
1) встановлення самого факту збіжності чи розбіжності досліджуваного ряду та
2) встановлення суми збіжного ряду. Треба зазначити, що розв’язання обох
проблем (особливо другої) дуже часто зводиться до безпосереднього
дослідження процесу зміни частинних сум ряду Sn
при n   .
Приклад. Розглянемо такий ряд:
1 1 1 1
   ...   ... .
1 2 2  3 3 4 n(n  1)
Оскільки
1 1 1 1 1 1
  ;   ; ... ;
( n  1)(n  2) n  1 n  2 (n  2)(n  3) n  2 n  3
1 1 1
  ,
( n  p )(n  p  1) n  p n  p  1
то
1 1 1 1 1 1 1 1
Sn    ...   1       ...
1 2 2  3 n ( n  1) 2 2 3 3 4
1 1 1 1 1
     1 
n 1 n n n 1 n 1
Отже, ця сума при n   прямує до одиниці.
1
lim Sn  lim (1  )  1,
n  n  n 1

1
то ряд  n(n  1)
n 1
збігається та його сума дорівнює одиниці.

В загальному випадку знаходження частинних сум ряду Snдля визначення

збіжності чи розбіжності заданого ряду пов’язано з значними труднощами,

399
тому вдаються до інших ознак збіжності чи розбіжності рядів, які ми доведемо
далі.
Попереду варто спинитись на одній важливій властивості ряду, а саме:
Теорема 1.Якщо збігається ряд, одержаний з заданого ряду


u
n 1
n  u1  u2  ...  un  ... (1.3)

відкиданням деяких його членів, то збігається і сам ряд(1.З)іншого боку якщо

збігається даний ряд, то збігається і ряд, одержаний із даного відкиданням
деяких членів. Отже, збіжність або розбіжність ряду не порушується, якщо
певну скінчену кількість членів ряду відкинути.
Доказ. Нехай S n – сума n перших членів ряду (1.3), Ck – сума k
відкинутих членів,  n  k – сума членів ряду, які входять в S n і не входять в Ck .
Тоді маємо
S n  Ck   n  k ,
де Ck – стале число, яке не залежить від n.
З останнього співвідношення випливає, що якщо існує lim  nk , то існує і
n

lim S n ; якщо існує lim S n , то існує і lim  nk , а це доводить вірність теореми.
n  n  n

Приведемо ще дві прості властивості рядів.

Теорема 2. Якщо ряд


a
n 1
n  a1  a 2  ..  a n  ... (1.4)

збігається і його сума дорівнює S, то ряд



 ca
n 1
n  ca1  ca 2  ..  ca n  ... (1.5)

де с – довільне фіксоване число, також збігається та його сума

дорівнює сS.
Доказ. Позначимо n-ю частинну суму ряду (1.3) через Sn, а ряду (1.4)
~
через S n . Тоді ~
s n  ca1  ca2  ..  can  c(a1  ..  an )  cSn .
Отже, границя n-ої частинної суми ряда (4) існує, так як
400
 ~
lim Sn  lim cSn  c lim S n  cS .
n n  n

Таким чином, ряд (1.4) збігається, та його сума дорівнює c  S .

Теорема 3.Якщо ряди


a
n 1
n  a1  a2  ...  an  ... (1.6)

в
n 1
n  в1  в2  .. вn ... (1.7)

збігаються, та їх суми відповідно дорівнюють S  та S  , то ряди



 (a
n 1
n  вn )  ( a1  в1 )  (a2  в2 )  ...  ( аn  вn )  ... (1.8)

та


 (a
n 1
n  вn )  (a1  в1 )  (а2  в2 )  ...  ( аn  вn )  ... (1.9)

також збігаються та їх суми відповідно дорівнюють S   S  та S   S  .

Доказ. Доведемо збіжність ряду (1.8). Позначимо частинні суми рядів
(1.6), (1.7) і (1.8) через S n , S n та  n . Тоді
n  (a1  в1 )  (а2  в2 )  ... (аn  вn ) 
( a1  a2  ...  an )  ( в1  в2  ...  вn )  Sn  S n .
Переходячи в останній рівності до границі при n   , отримаємо
lim  n  lim ( S n  S n )  lim S n  lim S n  S   S  .
n  n n n 

Отже ряд (1.8) збігається, та його сума дорівнює S   S  .

Аналогічно доводиться, що ряд (1.9) також збігається і його сума
дорівнює S   S  .

1 . 4 . О зн а к и з б і ж н о с ті р яд і в
Основна необхідна ознака збіжності рядів
Теорема.Якщо ряд


u
n 1
n  u1  u2  ...  un  ...

401
збіжний, то
lim u n  0 . (1.10)
n 

Якщо ж lim un  0 , то даний ряд напевно розбіжний.

n


Доказ. Нехай ряд u
n 1
n збігається. Отже має місце рівність lim S n  S , де
n

S – це сума ряду. Але тоді ми можемо записати, що lim S n1  S , так як при
n

n   і (n  1)   . Ясно, що lim S n  lim S n 1  0,

n  n 

або lim ( S n  S n 1 )  0.
n

Але S n  S n 1  un , отже, lim un  0, що і треба було довести.

n

Приклад. Ряд
2 4 6 2n
   ...   ... розбігається, так як
1 3 5 2n  1
2n
lim un  lim  1  0.
n  n  2n  1
Приведемо ще один приклад. Роздивимося ряд
1 1 1 1
1    ...   ...
2 3 4 n
Цей ряд досить часто зустрічається в теорії та практиці рядів. Він
називається гармонічним рядом, бо кожний його член un ( n  2) є середнім
гармонічним двох сусідніх членів – попереднього і наступного:
2
un 
(un 1 ) 1  (un 1 ) 1
Легко бачити, що необхідна ознака (1.8) виконується
1
lim un  lim  0,
n  n  n
але цей ряд розбігається.
Щоб довести це розпишемо детальніше гармонічний ряд

402
 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1
1          ...  ... (1.11)
2 
3
4 
5 
6 
7 8 
9 10
16


Далі напишемо допоміжний ряд

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1
1          ...     ...  ... (1.12)
2 
4
4 8
8 
8 8 16
16

16
 32
3232

8 доданків 16 доданків

Нехай Sn – сума перших nчленів гармонічного ряду, а  n – сума перших n

членів ряду (1.12). Легко бачити, що для n  2
Sn  n .

Обчислимо частинні суми ряду (1.12) для значень n  21 , 2 2 , 23 , ... Тоді

1 1
2  1 
1  1  1
2 2
1 1 1 1
2  1 
2      1 2
2 4 4 2
1 1 1 1 1 1 1 1
2  1 
3            1  3
2 4 4 8 8 8 8 2

1 1 1 1 1  1 1 1
2  1 
4        ..      ..    1  4  .
2  4 4 8 8 1616 2
  
4 доданки 8 доданків

1
Отже, взагалі 2k  1  k  .
2
Таким чином, частинні суми ряду (1.12) можуть бути зроблені більше
будь-якого додатного числа, тобто
lim  n   .
n

Але тоді, враховуючи співвідношення Sn  n , ми одержуємо, що і

lim S n  .
n

Отже гармонічний ряд (1.11) розбігається. Основна необхідна ознака

(1.10), як ми бачимо, не достатня, проте, через те, що вона проста, широко
використовується. Якщо для певного ряду умова (1.10) не задовольняється, то
ряд напевне є розбіжний, і нам немає потреби більш докладно його вивчати.
403
 1 2 3 4 5
Наприклад, ряд      ... є очевидно розбіжний, бо його загальний
2 3 4 5 6
член за абсолютним значенням прямує до одиниці, а не до нуля.
Ряд sin 1  sin 2  sin 3  sin 4  sin 5  ...  sin n  ... також
розбігається, бо серед його членів є такі, як
sin 90  1, sin 270  1, sin 450  1, sin 630  1,... . Причому ці члени, що
дорівнюють одиниці за абсолютним значенням, будуть зустрічатись як
завгодно далеко від початку ряду (наприклад, на 360 000 090-му місці буде член
: sin 360 000 090  sin(1 000 000  360  90)  sin 90  1). Члени ряду не
прямують до нуля, а тому ряд не може збігатись.
Розглянемо ряди з додатними членами.
Якщо в ряді u1  u2  u3  ...  un  ... всі члени додатні, то частинна сума
Sn монотонно зростає разом з n, тому можливе лише одне з двох : або величина
Sn залишається обмеженою при n   , тобто існує стала А така, що
S n  A (n  1, 2, 3, ...), і тоді за відомою теоремою існує певна границя

lim S n  S ( S  A), тобто ряд збігається; або ж величина Snзростає необмежено,

n

тобто S n   , і тоді ряд є власне розбіжним.

1 . 5 . О зн а ка зб і ж н ос т і – р о зб і ж н о с т і , щ о б а зу є т ьс я н а
п о рі в н я н ні р я ді в
Теорема.Нехай маємо два ряди з додатними членами:
u1  u2  u3  ...  un  ... , (1.13)
 
Sn

v1`  v2  v3  ...  vn  ... , (1.14)

 
n

причому u1  v1 ; u2  v2 ;...; un  vn ;... тоді

якщо ряд (1.14) збігається, то ряд (1.13) також збігається; якщо ж ряд (1.13)
розбігається, то ряд (1.14) також розбігається.

404
 Доведення. Позначимо суму nчленів ряду (1.13) через Sn , а ряду (1.14)
через  n . Маємо очевидно S n   n ( n  1, 2, 3, ...). Якщо  n  A (А – стала
величина), то напевне і S n  A ; коли ж S n   , то  n   і поготів.
Приклади.
1 1 1
1)   ...   ...
ln 2 ln 3 ln n
Члени цього ряду відповідно більші за члени ряду
1 1 1
  ...   ..., здобутого з гармонічного ряду відкиданням першого члену.
2 3 n
1 1 1
Так як, згідно теореми 1, ряд   ...   ... розбігається, то буде розбігатися
2 3 n

1
і ряд 
n 2 ln n
.

1 1 1
2) 1     ...
1  2 1  2  3 1 2  3  4
Цей ряд збіжний, бо починаючи з третього члену, ми дістаємо ряд члени
1 1 1
якого менші ніж члени ряду    ... – геометричної спадної прогресії.
22 23 2 4
Зауваження. На підставі попереднього ясно, що для застосовності данної
ознаки порівняння досить, щоб нерівності un  vn справджувалися, починаючи з
певного значення n.

1 . 6 . О зн а ка Д а л а м б е р а ( д о с т а т н я о зн а ка зб і ж н ос т і )
Теорема.Якщо в ряді з додатними членами відношення наступного члена
un 1
до попереднього , починаючи з певного значення n  n0 ,задовольняє
un
un 1
нерівність  q, де число qстале і менше за одиницю, то ряд напевне
un
збігається.

405
 un1
Коли ж, навпаки, починаючи з певного значення n  n0 , маємо  1 , то
un
даний ряд напевно розбігається.
Доведення. У першому випадку маємо:
un 1  un q,
0 0

u n  2  u n  1q  u n q 2 ,
0 0 0

u n  un q  un q 3 ,
03 0 2 0

……………………
un  p  un  p 1 q  un q p .
0 0 0

Таким чином, члени даного ряду, починаючи з un0 1, є менші від членів

геометричної спадної прогресії:

un q  un q 2  un q 3  ...
0 0 0

Отже, на підставі ознаки порівняння даний ряд збігається.

В другому випадку маємо:
un  un 1  un 2  ... ,
0 0 0

отже, не виконується навіть основна необхідна ознака збіжності, і ряд напевне

розбігається.
un1
Наслідок. Якщо існує lim   , то при   1 ряд напевне збігається,
n un
при   1– ряд напевне розбігається. У випадку  =1 про збіжність чи
розбіжність нічого певного сказати не можна. Це сумнівний випадок.
Доведення. Візьмемо яке-небудь число q, проміжне між  та 1
1 
(наприклад, q  ). Тоді з певного моменту матимемо: у першому випадку
2
un 1 u
 q  1, отже, ряд збігається; в другому ж випадку n 1  q  1 , отже, ряд
un un
розбігається.
2 22 2n
Приклад. 1    ...   ...
1! 2 ! n!
406
 2n 2 n1
Маємо un  , а un1  .
n! ( n  1)!

un1 2 n 1 n ! 2
Тоді lim  lim  n  lim  0,
n  u n  ( n  1)! 2 n  n  1
n

Тобто   0 і ряд напевне збігається.

1 . 7 . О зн а ка К о ш і ( д о с та т н я оз н а к а з б і ж н о с ті )
Теорема.Якщо в ряді з додатними членами загальний член, починаючи з
певного значення n, задовольняє нерівність
n un  q ,
де число q стале і менше за одиницю, то ряд збігається.
Коли ж, навпаки, починаючи з певного значення n, маємо n un  1 , то ряд
розбігається.
Доведення. У першому випадку маємо, починаючи з певного значення n,
un  q n (0  q  1).
Отже, збіжність ряду й тут безпосередньо встановлюється порівнянням із
спадною геометричною прогресією, знаменник якої q.
В другому випадку матимемо з певного моменту un  1 , отже, ряд
напевне розбігається, бо навіть основна необхідна умова збіжності не
виконується.
Наслідок. Якщо існує lim n un   , то при   1 ряд напевне збігається, а
n

при   1 ряд напевне розбігається. Випадок   1 і тут взагалі є сумнівний.

Доведення. Взявши й тут якесь число q, проміжне поміж  та 1 (   q  1) ,

ми з певного моменту матимемо – в першому випадку:
n un  q  1 ,

отже, ряд збігається; а в другому n un  q  1 , отже, ряд розбігається.

2 3 n
1  2  3  n 
Приклад 1. Ряд        ...     ...
3 5 7  2 n  1 
407
збіжний, бо
n
 n  n 1
lim n un  lim n    lim   1.
n n   2 n  1  n  2 n  1 2
4 5 n2
5 7 2n  1 
Приклад 2. Ряд 3        ...     ...
 3  5   2n  1 
є розбіжний, бо
2 n 1 2 n
n2 n n 
 2n  1   2n  1   2   2  2 2 n 1
lim n    lim    lim 1    lim 1   
n   2n  1  n   2 n  1  n  2n  1  n  2n  1 
2n
lim
 n   2 n 1
 e  1.
Докладнішим аналізом взагалі неважко встановити той факт, що ознака
Коші є порівняно сильніша, ніж ознака Даламбера, тобто у всіх випадках
застосовності ознаки Даламбера ознака Коші є напевне застосовна, але не
навпаки.
У тих випадках, де ознака Даламбера застосовна, вона здебільшого має
перевагу в тому, що вона простіша порівняно з ознакою Коші, оскільки вираз
un 1 n
нерідко буває значно простішим, ніж вираз un .
un

1 . 8 . І н те г ра л ь на о з на к а з б і ж н о с ті т а р о з б і ж н ос ті
ря д і в
Зробимо деякі попередні зауваження щодо невласних інтегралів з
додатною підінтегральною функцією.

Розглядаючи невласний інтеграл  f ( x ) dx , де f ( x )  0 , маємо подібно до
a

випадку ряду з додатним членами лише дві такі можливості: або монотонно
в
зростаюча величина інтеграла I ( в )   f ( x ) dx залишається обмеженою при
a

в   , тоді вона має якусь скінчену границю:

408
 в 
lim  f ( x ) dx   f ( x ) dx ,
в
a a


або ж I (в )   при в   , і тоді невласний інтеграл  f ( x ) dx не існує,
a

перетворюючись у нескінченність.
Теорема.Якщо функція f x  є додатна і монотонно спадна при x  a і
прямує до нуля при x   , то ряд
f (a )  f (a  1)  f (a  2)  ...  f (a  n  1)  f (a  n)  f ( a  n  1)  ...

збігається, якщо  f ( x ) dx існує, і розбігається, якщо цей інтеграл
a

перетворюється в нескінченність.
Доведення. З геометричної точки зору наш ряд є границею сум ординат,
або границею сум площ прямокутників з основою, що дорівнює одиниці, і
висотою, що дорівнює відповідним членам ряду (рис.1), коли число цих
прямокутників необмежено зростає.
Ми маємо, очевидно, з одного боку:
a n

 f ( x ) dx  f (a )  f (a  1)  ...  f ( a  n  1)  S n  f (a  n )
a

(ми взяли на кожному інтервалі ліву, тобто більшу ординату).

1 1 1
y = f (x)

a a+1 a+2 … a+n–1 a+n

Рис.1.1
З другого ж боку:
409
 a n

 f ( x ) dx  f (a  1)  f (a  2)  ...  f ( a  n )  S n  f (a ).
a

Інакше кажучи,
a n

 S n  f ( a  n )   f ( x ) dx,
 a
 an
(1.15 – 1.16)
 S  f (a )  f ( x )dx.
 n


a

 a n
Якщо  f ( x )dx існує, то інтеграл  f ( x)dx залишається обмежений при
a a

n   , а саме:
a n 

 f ( x )dx   f ( x )dx  k ,
a a

тоді за (1.15) і S n є обмежена:

S n  f (a )  k.
Отже, ряд збігається.

Коли ж  f ( x )dx перетворюється в нескінченність, це означає, що
a

a n
lim
n  f ( x)dx  ,
a

і на підставі (1.15) матимемо S n   при n   , бо

a n
Sn   f ( x )dx,
a

тобто ряд розбігається.

Розглянемо ряд Діріхле-Рімана
1 1 1
1   ...   ... ( p  0)
2 p 3p np
1
Тут f ( x )  , a  1. Нехай спочатку 0  p  1. Тоді
xp

410
  в
dx x1 p в в1 p 1
 f ( x )dx  lim  p  lim 1  lim   .
1
в 
1
x в 1  p в 1  p 1 p

Коли p>1, ми маємо


в 1 p 1 1
 f ( x )dx  lim
b 1  p
 
1 p p 1
.
1

При p=1, дістаємо

 в
dx в
 f ( x )dx  lim
в  x  lim
в
ln x 1  lim (ln в  ln 1)  lim ln в  .
в  в 
1 1

Бачимо, що ряд Діріхле-Рімана збігається при p>1 і розбігаєтьсяпри p1. Ряд


1
 n(ln n ) p
n 2

теж збігається при p>1 і розбігається при p1 (перевірте це самостійно).

1 . 9 . З на к о п о ч е ре ж н і ря д и . Д о с т а т ня о з на ка Л е й б ні ц а
дл я ї х зб і ж н о с т і . О ці н к а ос та ч і
Означення. Знакопочережними рядами називаються ряди вигляду:
a1  a2  a3  a4  a5  a6  ...  an ( 1) n1  ... ,
де а1, а2, а3… – невід’ємні числа.
Теорема Лейбніца.Якщо в знакопочережному ряді абсолютне значення
загального члена монотонно прямує до нуля (тобто 0<a1>a2>a3>…, до того ж
lim a n  0 при n   ), тоді в знакопочережний ряд збігається, причому сума
його має числове значення, проміжне між нулем та першим членом (0<S<a1).
Доведення. Розглянемо спочатку частинну суму парного порядку S2k,
причому запишемо її в двох різних виглядах:
1. S 2 k  ( a1  a 2 )  ( a 3  a 4 )  ( a5  a 6 )  ...  ( a 2 k 1  a 2 k ).
Помічаємо, що чим більше k, тім більше пар, але кожна пара додатна,
отже, S2k монотонно зростає при збільшенні k.
2. З другого боку,
S 2 k  a1  ( a 2  a3 )  ( a4  a5 )  ...  ( a 2 k 2  a 2 k 1 )  a2 k  0.

411
 Бачимо, що S2k<a1 для всіх значень k>1.Отже, S2kобмежена зверху.
Зіставляючи обидва факти, приходимо до висновку, що величина S2k
монотонна і разом з тим обмежена змінна, тому вона прямує до певної
скінченої границі , причому ця границя, очевидно, більше за a1  a2 і не
перевищує a1 :
a1  a 2    a1 .
Отже, напевне
0    a1 .
Розглядаючи вже тепер частинну суму непарного порядку S2k+1, маємо:
S 2 k 1  S 2 k  a 2 k 1 .
Отже,
lim S 2 k 1  lim S 2 k  lim a 2k 1    0.
k k  k 

Остаточно приходимо до висновку, що існує єдина границя:

S  lim S n  , (0  S  a1 ),
n 

коли індекс n є будь-яке натуральне число, як парне так і непарне, що й

доводить теорему.
Наслідок. За умовою теореми Лейбніца, остача S  S n  rn є меншою за

абсолютним значенням, ніж перший з відкинутих членів: rn  an 1 , і має знак

цього члена.
Доведення. Маємо:
S n  a1  a2  a 3  ...  ( 1) n 1 a n ,
rn  ( 1) n ( an 1  a n 2  an 3  ...).
Ряд в останніх дужках сам по собі є знакопочережний і задовольняє
теорему Лейбніца, тому
0  an 1  a n  2  a n 3  ...  an 1 ,
причому
0  S  S2 k  a2 k 1 ,
0  S2 k 1  S  a2 k 2 .

412
 Отже, якщо перший з відкинутих членів непарний, то S2kуявляєS з
недостачею. Похибка має знак плюс. Якщо ж перший відкинутий член є
парний, то S2k+1 представляє S з надвишкою. Похибка має знак мінус. В обох
випадках, як бачимо, похибка має знак першого відкинутого члена і менша за
абсолютним значенням, ніж перший з відкинутих членів.
1 1 1
Приклад. Ряд 1     ... є збіжним, так як
2 3 4
1 1
1) 1    ...
2 3
1
2) lim un  lim  0.
n  n  n

Сума перших n членів цього ряду

n
1
S n   ( 1) k 1
k 1 k
1
відрізняється від суми ряду S на величину меншу ніж .
n 1

1 . 1 0 . А б с ол ю т н о і у м о в н о з б і ж н і р я ди
Часто питання про збіжність ряду, члени якого додатні так і відємні (такі
ряди називають знакозмінними рядами), можна звести допитанняпро збіжність
знакододатного ряду. Розглянемо таку теорему.
Теорема.Ряд u1  u2  ...  un  ... напевне збігається, якщо збігається ряд

u1  u2  ...  un  ...

Доведення. Нехай Sn і n суми n перших членів відповідно рядів

u1  u2  ...  un  ... (1.17)

u1  u2  ...  un  ... (1.18)

Нехай надалі Sn сума усіх додатних, а S n сума абсолютних величин усіх
від’ємних членів між перших n членів ряду (1.17), тоді
S n  S n  S n,  n  S n  S n.

413
 Згідно умови теореми  n має скінчену границю ; Sn та S n – додатні

зростаючі величини менші . Отже вони мають границі S  та S  . З відношення

S n  S n  S n випливає, що і S n має границю и ця границя дорівнює S   S  , тобто
знакопочережний ряд (1.17) збігається.
Означення. Збіжний ряд u1  u2  ...  un  ... називається абсолютно

збіжним, якщо збігається також і ряд u1  u2  ...  un  ...

Розглянемо, наприклад, ряд
sin  sin 2 sin 
  ...   ... (1.19)
13 23 n3
де – будь-яке дійсне число. Цей ряд ні знакододатний і ні знакопочережний.
Як ми знаємо такі ряди називають знакозмінними рядами . Ряд
sin  sin 2 sin n
 3
 ...   ... (1.20)
1 2 n3
є знакододатний. Порівнюючи його з рядом
1 1 1
1 3
 3  ...  3  ... , (1.21)
2 3 n
маємо:
sin n  1
 3.
n3 n
Ряд (1.21) збіжний, як ряд Діріхле-Рімана при p=3>1, отже, є збіжним ряд
(1.20). Тоді за доведеною теоремою і за означенням ряд (1.19) є абсолютно
збіжний.
Оскільки ряд, члени якого  абсолютні значення членів будь-якого ряду, є
знакододатний, то, очевидно, щоб дослідити, чи будь-який ряд
u1  u2  ...  un  ... є абсолютно збіжний, ми можемо використовувати ознаки
збіжності, виведені для знакододатних рядів, замінивши у відповідних виразах
члени даного ряду їх абсолютними значеннями. Так, ознака Даламбера

414
 un1
збіжності ряду запишеться тоді у вигляді:  q  1, ознака Коші – у вигляді:
un

n un  q  1 і т.п.

Означення. Якщо ряд

u1  u2  ...  un  ... (*)
є збіжний, а ряд
u1  u2  ...  un  ...
розбіжний, то даний ряд (*) називається умовно збіжним.
Отже, ряд
1 1 1 1
1     ...  ( 1) n 1  ...
2 3 4 n
є умовно збіжний.
Так само ряд
1 1 1
1    ...
2 3 4
є умовно збіжний, бо ряд
1 1 1
1    ...
2 3 4
1
є ряд Діріхле-Рімана, в якому p   1.
2
Ми говорили вище про те, що поняття абсолютно збіжного ряду дає
змогу в деяких випадках визначати збіжність ряду (якщо даний ряд є
абсолютно збіжний). Але значення цього поняття далеко важливіше. Справа в
тому, що деякі властивості абсолютно збіжних рядів не збігаються з
відповідними властивостями умовно збіжних рядів (що ми побачимо далі).
Тому досить часто доводиться встановлювати факт абсолютної чи умовної
збіжності ряду навіть і в тому випадку, коли збіжність його нам вже відома.
Наприклад, ряд

415
 1 2 2 32 4 2 n 1 n
2
    ...(1)  ...
2 2 2 23 2 4 2n
є збіжний за ознакою Лейбніца.
Дійсно для n  4
4 2 52 6 2
1) 4  5  6  ...;
2 2 2
та
n2 2n 2
2) lim n  lim n  lim n 2  0.
n  2 n 2 ln 2 n  2 ln 2

Але за цією ознакою ми не можемо сказати абсолютно чи умовна

збіжність цього ряду. Застосуємо ознаку Даламбера до ряду, членами якого є
абсолютні значення членів даного ряду. Маємо
2 2 2
u
lim n 1  lim
n  1  2 n  1 lim  n  1   1 lim 1  1   1  1.
   
n u
n n 2 n1 n 2 2 n  n  2 n   2  2

Тепер ми вже встановили, що даний ряд є абсолютно збіжний.

На закінчення відмітимо (без доведення) наступні властивості абсолютно
та умовно збіжних рядів.
Теорема.Сума абсолютно збіжного ряду залишається без зміни при
будь-якій перестановці його членів.
Для умовно збіжного ряду ця теорема вже не справджується.
Теорема Рімана.Якщо ряд збігається умовно, то можна так
переставити його члени, щоб заново утворений ряд мав будь-яку наперед
задану суму, або став розбіжним.
(Доведення цих теорем можна знайти, наприклад, у підручнику
Фіхтенгольц Г. М. “Курс дифференциального и интегрального исчисления”,
1962, т ІІ, стр. 319–320).
Для ілюстрації того, що сума умовного збіжного ряду може мінятися при
перестановці його членів розглянемо наступний приклад, що має назву
“парадокс Діріхле”

416
 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1
S  1            ... (1.22)
2 3 4 5 6 7 8 10 11 12
1 1 1 1 1 1 1
S        ... (1.23)
2 2 4 6 8 10 12
3 1 1 1 1 1 1 1 1
S  1          ... (1.24)
2 3 2 5 7 4 9 11 6
Утворений таким способом ряд (1.24) складається точно з таких самих
членів, як і ряд (1.22), тільки розміщені вони в іншому порядку. Але сума його
в 1,5 раза перевищує суму ряду (1.22).

2. СТЕПЕНЕВІ РЯДИ

2 . 1 . Р а ді у с т а і н те рв а л з б і ж н о с т і
Функціональний ряд виду

a0  a1 x  a2 x 2  ...  an x n   an x n (2.1)
n 0

де a0, a1 , a2 , ..., an ,... – дійсні числа, називають степеневим рядом.

Степеневі ряди мають широке застосування при наближених

обчисленнях, що ми розглянемо пізніше. Насамперед введемо основні поняття,
що стосуються степеневих рядів.
Степеневий ряд (2.1) збіжний в точці х = 0, оскільки при х = 0 він
перетворюється в збіжний числовий ряд
a 0  a1  0  a 2  0  ...  a n  0  ...  a 0 .
Область збіжності степеневого ряду можна знаходити так само, як це
робилося для функціональних рядів.
Приклад. Знайти область збіжності степеневого ряду
а) 1  x  2 x 2  ...  n! x n ...;

x2 xn
б) 1  x   ...   ...;
2! n!
в) 1  x 2  x 4  ...  x 2n  ...;

417
 x2 x3 xn
г) x    ...  3  ...;
8 27 n
Розв’язання. а) застосуємо ознаку Д’Аламбера:
u n1 (n  1)! x n1
lim  lim n
 x lim ( n  1)  , x  0.
n u n  n ! x n 
n

Ряд збіжний тільки в одній точці х = 0.

б) застосуємо ознаку Д’Аламбера:
un 1 x n1n! 1
lim  lim n
 x lim  0  1, x  0.
n u n ( n  1)! x n  n  1
n

Ряд збіжний на інтервалі ( ; ) .

в) Це геометрична прогресія із знаменником q  x 2 , тому ряд збіжний при

x 2  1 , або x  1 . Областю збіжності ряду є інтервал (–1; 1).

г) застосуємо ознаку Д’Аламбера:
3
u x n1n 3  n 
lim n1  lim 3 n
 x lim    x , x  0.
n u n ( n  1) x n  n  1 
n

Отже, ряд збіжний x  1 , тобто на інтервалі (–1; 1). Оскільки ознака

Д’Аламбера не дає відповіді у випадку, коли розглянута границя
дорівнює 1, то в точках x  1 дослідимо ряд додатково.
При х = 1 дістаємо збіжний числовий ряд
12 13 1n
1   ...  3  ... (2.2)
8 27 n
це узагальнений гармонічний ряд, в якому p  3  1 .
При х = –1 дістанемо абсолютно збіжний ряд
1 1 ( 1) n
( 1)    ...  3  ... ,
8 27 n
бо ряд (2.2), складений з модулів членів цього ряду, збігається.
Областю збіжності заданого ряду є відрізок [1;1] .
Наступна теорема дає змогу визначити інтервал збіжності степеневого
ряду.

418
 Теорема Абеля. Якщо степеневий ряд (2.1)


a n xn
n 0

збіжний при x  x 0  0 , то він абсолютно збіжний при всіх значеннях х, що

задовольняють нерівність x  x 0 .
Якщо при x  x1 степеневий ряд збіжний, то він розбіжний при всіх
значеннях х, для яких x  x 1 .
Доведення. Розглянемо випадки, про які йдеться в умові теореми.
1. Степеневий ряд (2.1) збіжний при x  x0  0 . Тоді збіжним є числовий
ряд
2 n
a 0  a1 x 0  a 2 x 0  ...  a n x 0  ...
В силу необхідної умови збіжності ряду маємо
lim a n x 0n  0 ,
n 

 
тобто збіжною є числова послідовність a n x 0n , тому ця послідовність обмежена.
Отже, існує таке число М >0, що
a n x 0n  M , n  0,1, 2, ... (2.3)

Запишемо ряд (2.1) у вигляді

2 n
x  x  x 
a 0  a1 x 0  a 2 x 02    ...  a n x0n    ...
x0  x0   x0 
і складемо ряд з модулів його членів
2 n
x x x
a 0  a1 x0  a 2 x02  ...  a n x0n  ... (2.4)
x0 x0 x0
Враховуючи нерівність (2.3), матимемо
n n
n x x
a x
n 0 M , n  0,1, 2,... (2.5)
x0 x0
Розглянемо ряд

419
 2 n
x x x
M M M  ...  M  ...
x0 x0 x0

x
Це геометрична прогресія із знаменником q  . Якщо x  x 0 , то q  1 і цей
x0

ряд збіжний. Тоді за ознакою порівняння в силу нерівності (2.5) ряд (2.4)
збіжний. Отже, при x  x 0 ряд (2.2) абсолютно збіжний.

2. Степеневий ряд (2.1) розбіжний при x  x1 . Тоді він розбіжний і для

всіх х, що задовольняють нерівність x  x1 . Якщо припустити, що ряд збіжний

в якій-небудь точці х, що задовольняє цю нерівність, то він буде збіжним і в
точці х1, бо x1  x . Це суперечить умові теореми про те, що в точці х1 цей ряд
розбіжний. Отже, ряд (2.1) розбіжний при всіх х, що задовольняють нерівність
x  x1 . Теорему доведено.
Теорема Абеля дає змогу говорити про розміщення точок абсолютної
збіжності та розбіжності степеневого ряду (2.1). Якщо степеневий ряд (2.1)
збіжний в точці x 0  0 , то весь інтервал  x0 ; x0  заповнено точками
абсолютної збіжності цього ряду. Якщо х1 є точка розбіжності степеневого ряду
(2.1), то вправо від точки х1  x1 ;    містить точки розбіжності ряду. Звідси

впливає, що існує таке число 0  R   , що при x  R степеневий ряд

абсолютно збіжний, а при
x  R – розбіжний.

Означення. Інтервалом збіжності степеневого ряду a n x n називають
n 0

такий інтервал  R; R  , що для кожної точки х, яка лежить всередині цього

інтервалу, ряд збіжний і причому абсолютно, а для точок х, які знаходяться
поза цим інтервалом, ряд розбіжний. Число Rназивають радіусом збіжності
степеневого ряду.
Питання про збіжність ряду при x  R (на кінцях інтервалу)
розв’язується для кожного ряду окремо. Таким чином, область збіжності

420
степеневого ряду може відрізнятися від його інтервалу збіжності не більше ніж
двома точками, які є кінцями інтервалу збіжності.
Якщо степеневий ряд розбіжний всюди, крім точки х = 0, то R = 0, якщо
степеневий ряд збіжний усюди, то R   , інтервалом збіжності такого ряду є
вся числова пряма –  ;    .
Знайдемо спосіб визначення радіуса збіжності степеневого ряду (2.1)


a n x n  a0  a1 x  a 2 x 2  ...  a n x n  ...,
n 0

Розглянемо ряд, складений із модулів членів цього ряду



a n x n  a 0  a1 x  a 2 x 2  ...  a n x n  ...,
n 0

a n 1
Припустимо, що lim  L . Тоді
n a
n

u n 1 a n 1 x n 1 a
lim  lim n
 x lim n 1  x L, x  0.
n  u n a x n a
n n n

Якщо L  0, то x L  0 і за ознакою Д’Аламбера ряд (2.1) абсолютно

збігається при всіх х, тобто R   . Якщо L   і x  0 , то x L   і ряд

(2.1) розбігається при всіх х, тобто R  0 . Якщо 0  L   , то при x L  1 , або

1 1
x , ряд (2.1) абсолютно збігається, а при x L  1 , або x  , то ряд (2.1)
L L
розбігається. Таким чином, степеневий ряд (2.1) є абсолютно збіжним при
1 1  1 1
x і розбіжним при x . Отже інтервал   ;  є інтервалом
L L  L L
абсолютної збіжності ряду, а
1 a
R  lim n (2.6)
L n  a n 1

є його радіус збіжності.

421
 Аналогічно, для визначення інтервалу збіжності ряду (2.1) можна
1
користуватися ознакою Коші і тоді R  , де L  lim n a n . При цьому
L n

R = 0, якщо L   і R   , якщо L  0 .
Приклад. Знайти радіус, інтервал та область збіжності степеневого ряду

xn

n 1 n  n
.

Розв’язання. Знайдемо радіус збіжності ряду за формулою (2.6).

an n 1 n 1
R  lim  lim  1.
n a n  n n
n 1

Отже, інтервал збіжності ряду є (1;1) . Дослідимо збіжність ряду на

кінцях інтервалу.
При х = 1 маємо числовий ряд
1 1 1
  ...   ... (2.7)
2 2 2 n n

1 1 1 1 1 1
Оскільки 
n  n 2n
, n  1, 2,... , і ряд  2n  2 1  2  ...  n  ...
n 0

розбіжний, то за ознакою порівняння ряд (7) теж розбіжний.

При х = –1 маємо
1 1 ( 1) n
   ...   ...
2 2 2 n n
Дослідимо цей ряд за теоремою Лейбніца:
1 1 1
1)    ...
2 2 2 3 3
1
2) lim  0.
n n  n

Отже, ряд збіжний. Областю збіжності заданого ряду є відрізок [1;1) .

Розглянемо тепер більш загальний вид степеневого ряду

422
 
a 0  a1 ( x  a )  a 2 ( x  a ) 2  ...  a n ( x  a ) n   a n ( x  a ) n , (2.8)
n 0

де a0, a1 , a 2 , ..., a n ,... – задані дійсні числа.

Очевидно, що при х = а ряд (2.8) збігається, бо збігається числовий ряд

a 0  a1  0  a 2  0  ...  a n  0  ...  a 0
При а = 0 з ряду (2.8) дістаємо степеневий ряд (2.1)


a n x n  a0  a1 x  a 2 x 2  ...  a n x n  ... ,
n 0

Для визначення інтервалу збіжності ряду (2.8) введемо заміну x  a  X .

Тоді ряд (2.8) запишеться у вигляді

a0  a1 X  a 2 X  ...  an X   an X n .
2 n
(2.9)
n 0

Нехай інтервал збіжності ряду (2.8) є (  R; R ) , тобто  R  X  R . Тоді

інтервал збіжності ряду (2.8) визначається з нерівності  R  x  a  R , або
a  R  x  a  R , тобто інтервалом збіжності ряду (2.8) є інтервал ( a  R; a  R )
з центром у точці а. Оскільки ряд (2.9) розбігається поза інтервалом (  R; R ) , то
ряд (2.8) розбігається поза інтервалом ( a  R; a  R ) .
Дослідження збіжності степеневих рядів виду (2.8) аналогічне
дослідженню збіжності степеневих рядів по степенях х, які ми розглядали
раніше.
Приклад. Знайти радіус, інтервал та область збіжності степеневого ряду

( x  2) 2

n 1 n 3
.

Розв’язання. Застосуємо ознаку Д’Аламбера:

3
un 1 ( x  2) n 1 n 3  n 
lim  lim  x  2 lim    x  2 , x  2.
n  u n  ( n  1) 3 ( x  2) n n   n  1 
n

звідки x  2  1 , або x  ( 3;  1) . Інтервал збіжності заданого ряду є ( 3;  1) з

центром у точці –2 і радіусом R  1 .Дослідимо збіжність ряду на кінцях
інтервалу.

423
 
1
При х = –1 дістаємо збіжний ряд n
n 1
3
( це узагальнений гармонічний

ряд, в якому p  3  1 ).

( 1) n 
При х = –3 дістаємо абсолютно збіжний ряд  3 . Отже, область
n 1 n

збіжності заданого степеневого ряду є відрізок [3;  1] .

Хоча степеневий ряд (2.8) є рядом більш загального виду, ніж степеневий
ряд (2.1), проте його можна завжди звести до степеневого ряду виду (2.1). Тому
всі властивості степеневого ряду (2.1) всередині інтервалу
(–R; R) зберігаються для степеневого ряду (2.8) всередині його інтервалу
збіжності ( a  R; a  R ) . Надалі розглядаючи властивості степеневих рядів, ми
обмежимося розглядом степеневих рядів виду (2.1).

2 . 2 . В л а с т ив о с ті с те пе не в и х р я ді в
Теорема 1 (про рівномірну збіжність степеневого ряду). Степеневий ряд
рівномірно збіжний на кожному відрізку, який належить його інтервалу
збіжності.
Доведення. Нехай степеневий ряд (2.1)


a n x n  a0  a1 x  a 2 x 2  ...  a n x n  ... ,
n 0

абсолютно збіжний на інтервалі (–R; R). Візьмемо довільне число , 0    R і

розглянемо відрізок [–; ], який містить в інтервалі (–R; R). Оскільки
  (  R; R ) , то знакододатний числовий ряд

a 0  a1   a 2  2  ...  a n  n  ...

збіжний. Проте для всіх x  [; ] виконується нерівність

a n x n  a n  n , n  0, 1, 2,...

За теоремою Вейєрштраса ряд (2.1) рівномірно збіжний на відрізку

[ ; ] . Теорему доведено.
Наслідок. Сума степеневого ряду неперервна на інтервалі його збіжності.
424
 Доведення. Нехай степеневий ряд (2.1)


a n xn
n 0

має інтервал збіжності (–R; R). Візьмемо довільну точку x 0  (  R; R ) . Завжди

можна вибрати відрізок [ ; ] , який містить точку х0 і належить інтервалу (–R;
R). За теоремою 1 ряд (2.1) рівномірно збіжний на відрізку [ ; ] , члени
степеневого ряду (2.1) a n xn , n = 0, 1, 2, ..., неперервні функції при всіх х, тому
сума ряду (2.1) неперервна на відрізку [ ; ] , а отже, і в точці х0, як сума
рівномірно збіжного ряду. Оскільки точку x 0  (  R; R ) взято довільно, то сума
степеневого ряду (2.1) неперервна на всьому інтервалі (–R; R). Наслідок
доведено.
Теорема 2 (про почленне диференціювання степеневого ряду). Якщо

степеневий ряд (2.1) a n x n має інтервал збіжності (–R; R)., то ряд
n 0


n 1
 na x
n 1
n , (2.10)

утворений по членним диференціюванням ряду (2.1) , має той самий інтервал

збіжності (–R; R).; при цьому якщо f(x) є сума ряду (2.1), а (х) – сума ряду
(2.10), то
( x )  f ( x ), x  (  R; R ) (2.11)
Доведення. Розглянемо відрізок [ ; ] , який міститься в інтервалі

(–R; R). Нехай     R . Точка   (  R; R ) , тому ряд (2.1) при всіх х = 

збіжний, тобто збіжним є числовий ряд
a 0  a1  a 2  2  ...  a n  n  ...,

звідки lim a n  n  0 (необхідна умова збіжності ряду). Отже, послідовність

n 

a   збіжна, а тому – обмежена, тобто існує число M  0 таке, що

n
n

a n  n  M , n  0,1, 2,...

Якщо x  p, то використавши цю нерівність, дістаємо

425
 n 1
n 1 n 1 n 1 p M n 1
na n x  na n p  n an  n q , (2.12)
 
p
де q   1.

Розглянемо знакододатний числовий ряд

M M

 nq n 1


1  2q  ...  nq n 1 ... (2.13)
n 1

Оскільки
U n 1 (n  1) q n
lim  lim n 1
 q  1,
n  U n  nq
n

то за ознакою ДАламбера ряд (2.13) збіжний. Відповідно до нерівності (2.12) за

теоремою Вейєрштрасса ряд (2.10) рівномірно збіжний на відрізку  p; p .
Згідно з теоремою про почленне диференціювання рівномірно збіжного ряду,
маємо f ( x )  a1  2a 2 x  ...  nan x n 1  ..., x   p; p  ,
тобто
( x )  f ( x ), x   p; p .
Оскільки для кожної внутрішньої точки інтервалу (–R;R) можна вибрати
відповідний відрізок, який повністю міститься в інтервалі (–R;R), то ряд (2.10)
абсолютно збіжний в будь-якій внутрішній точці інтервалу
(–R;R) і справджується рівність (2.11).
Доведемо, що поза інтервалу (–R;R) ряд (2.10) розбіжний. Припустимо
протилежне, тобто, що ряд (2.10) збіжний в точці x  x1  R . Виберемо точку

n 1
x 2 так, що R  x2  x1 . Тоді за теоремою Абеля ряд n a x n 2 збіжний
n 1

абсолютно. Помноживши всі члени цього ряду на число x 2 , дістанемо


n
абсолютно збіжний ряд n a x
n 1
n 2 . Але тоді за ознакою порівняння абсолютно


n n n
збіжним є ряд a
n 1
n x 2 , бо a n x 2  n a n x 2 , n  1, 2,... Таким чином, ряд (2.1)

426
збіжний при x  x 2  R, що суперечить умові теореми. Враховуючи
симетричність інтервалу збіжності степеневого ряду, можна зробити висновок,
що ряд (2.10) має інтервал збіжності (–R;R). Теорему доведено.
Наслідок.Сума степеневого ряду має в середені інтервалу збіжності
похідні будь якого порядку.
Доведення. Справді, за теоремою 2 всіх х(–R;R) де R – радіус збіжності

n
степеневого ряду  a n x 2 , існуєf (x) причому справджується рівність
n 0


f ( x )   an x n1 , x   R; R  .
n 1

Застосувавши теорему 2 до ряду в правій частині рівності, доведемо існування

f (x ) , причому

f ( x )   n(n  1) x n 2 , x   R; R , і т.д.
n2

Теорема 3(про почленне інтегрування степеневого ряду).Степеневий

ряд можна почленно інтегрувати на кожному відрізку, який належить його
інтервалу збіжності.

n
Доведення.Нехай степеневий ряд (2.1) a x
n 0
n 2 має інтервал (–R;R) і суму

f (x) . За теоремою 1 ряд (2.1) рівномірно збіжний на кожному відрізку

0; x   (  R; R ) і крім того, члени ряду (2.1) an x n , n  0, 1, 2..., є неперервні
функції при всіх х, тому ряд (2.1) можна членами інтегрувати на відрізку 0; x ,
тобто
x x

 f (t )dt   ( a 0  a1t  a 2t 2  ...  a n t n  ...)dt 

0 0

a1 x 2 a 2 x 3 a x n 1 
a x n1
 a0 x    ...  n  ...   n
2 3 n 1 n 0 n  1 (2.14)
Ряд (2.14) має інтервал збіжності (–R;R). Якби це було не так, то ряд (2.1),
утворений з ряду (2.14) по членним диференціюванням, мавби інтервал
збіжності, відмінний від інтервалу (–R;R). Теорему доведено.
427
 Приклад. Розглянемо степеневий ряд
1  x 2  x 4  ...  ( 1) n x 2 n  ...

Знайдемо суму цього ряду, як суму геометричної прогресії при u1  1, q   x 2 .

1
S ( x)  .
1 x2
Отже, справджується рівність
1
2
 1  x 2  x 4  ...  ( 1) n x 2 n  ..., x  ( 1;1).
1 x
Проінтегруємо цю рівність на відрізку 0; x   ( 1;1) :
x x
dt 2 4 n 2n
 1  t 2   (1  t  t  ...  ( 1) t  ...) dt.
0 0

Звідси дістаємо розклад у степеневий ряд функції arctg x:

x 3 x5 x 2n 1
arctgx  x    ...  ( 1) n  ..., x   1,1.
3 5 2n  1

2 . 3 . Р я д Т е йл о ра
Як вже відомо, сума степеневого ряду в інтервалі його збіжності є
функція неперервна і нескінченне число раз диференційована. Розглянемо
тепер питання про те, при яких умовах задана функція f x  є сумою
степеневого ряду. Зазначимо, що задача подання функції у вигляді степеневого
ряду важлива тим, що з’являється можливість наближеної зміни функції з
необхідною точністю частиними сумами степеневого ряду, які є многочленами.
Тоді обчислення значень функції зводиться до обчислення значень многочлена,
тобто до виконання тільки найпростіших арифметичних операцій. Подання
функції у вигляді степеневого ряду знаходить застосування не тільки при
обчисленні значень функції, а й при обчисленні інтегралів, розв’язуванні
рівнянь тощо.
Нехай функція f(x) визначена в околі точки а і в цій точці має похідні
будь-якого порядку. Припустимо, що функцію f(x) можна подати у вигляді
степеневого ряду в інтервалі (a – R; a + R), тобто

428
 f ( x )  a0  a1 ( x  a )  a 2 ( x  a ) 2    a n ( x  a ) n   ,
(2.15)
x  (a  R; a  R ).
Виразимо коефіцієнти a0, a1, …an, … ряду (2.15) через значення
функції f(x) та її похідних в точці а.
При x = а з рівності (2.15) маємо а0 = f (a). Згідно з теоремою про
диференціювання степеневого ряду,
f ( x )  a1  2a2 ( x  a )    nan ( x  a ) n1  ,
(2.16)
x  (a  R; a  R ),
Звідки при x = a дістаємо a1 = f(a). Застосовуючи ще раз теорему про
диференціювання степеневого ряду тепер вже до рівності (2.16), матимемо
n 2
f  x   2a 2  3  2 a3  x  a     n n  1x  a    , x  a  R; a  R  ,
f ( a )
звідки a 2  .
2!
Продовжуючи цей процес, знаходимо
f ( n ) ( x )  n( n  1)  2an  (n  1)n( n  1)  2an1 ( x  a )  ,
x  ( a  R; a  R ),
і при x= a маємо
f ( n ) (a )
an  і т.д.
n!
Підставимо знайдені значення коефіцієнтів a0, a1,…an,…у рівність (2.15)
f ( a ) f (a )
f ( n ) ( x )  f (a )  ( x  a)  ( x  a)2   
1! 2!
f (n ) (a) 
f ( n ) (a )
 ( x  a )n     ( x  a ) n , x  (a  R; a  R ),
n! n 0 n!
f ( 0) (a )  f (a ), 0 !  1.
Ряд

f ( n ) (a )
 ( x  a)n (2.17)
n 0 n!
називають рядом Тейлора функції f(x).
Отже, ми довели теорему.

429
 Теорема 1. Якщо функцію f(x) в інтервалі (a – R; a + R) можна подати у

вигляді степеневого ряду a n ( x  a ) n , то цей ряд єдиний і є рядом Тейлора
n 0

даної функції.
Щоб написати ряд Тейлора для функції f(x), треба, щоб ця функція була
визначена в околі точки а і в точці а мала похідні всіх порядків. Проте
виявляється, що ця умова є тільки необхідна і не є достатньою для того, щоб
ряд Тейлора збігався у деякому околі точки а до функції f(x). Тобто, може
трапитися так, що складений ряд Тейлора буде збігатися до іншої функції, а не
до функції f(x), для якої його формально побудовано. Для виявлення умов, за
яких функцію f(x) можна подати у вигляді ряду Тейлора, тобто умов, за яких
для функції f(x) справджується рівність (2.17), застосуємо формулу Тейлора
f (a ) f ( a )
f ( n ) ( x )  f (a )  ( x  a)  ( x  a )2  
1! 2!
(2.18)
f ( n ) (a )
 ( x  a ) n  Rn ( x ).
n!
Залишковий член Rn(x) формули Тейлора можна записати у формі
Лагранжа
f ( n 1) (a  ( x  a ))
Rn ( x )  ( x  a ) n1 , 0    1,
(n  1) !
або у формі Коші
f ( n1) (a  ( x  a ))(1  ) n
Rn ( x )  ( x  a ) n1 , 0    1,
n!

f a f (n ) a
Нехай S n ( x )  f (a )  ( x  a)    ( x  a )n .
1! n!
Тоді рівність (2.18) запишеться так:
f ( x )  S n ( x )  Rn ( x ). (2.19)
Якщо справджується рівність (2.17), тобто f(x) є сума ряду (2.17), то,
lim S n ( x )  f ( x ), x  (a  R; a  R ),
n

Тоді з рівності (2.19) знаходимо

430
 lim Rn ( x )  0, x  ( a  R; a  R ), (2.20)
n

Рівність (2.20) можна розглядати як необхідну і достатню умову

поданння функції f x  у вигляді Тейлора, тобто справджується така теорема.
Теорема 2. Для того щоб ряд Тейлора (2.17) збігався до функції f(x) в
інтервалі (a – R; a + R), тобто для того щоб справджувалась рівність

f (n ) (a)
f ( x)   ( x  a ) n , х(a – R; a + R), необхідно і достатньо, щоб в цьому
n 0 n!
інтервалі функція f(x) мала похідні всіх порядків і щоб залишковий член її
формули Тейлора прямував до нуля при n для всіх х з цього інтервалу.
Користуючись теоремою 2, доведемо тепер теорему, яка дає досить
просту достатню умову подання функції f(x) у вигляді ряду Тейлора.
Теорема 3. Якщо функція f x  має на інтервалі (a – R; a + R) похідні всіх
порядків та існує M> 0 таке, що
f ( n ) ( x )  M , n  0,1,2,; x  ( a  R; a  R ) , (2.21)

то функцію f(x) можна подати у вигляді ряду Тейлора на цьому інтервалі, тобто

f ( n ) (a )
f ( x)   ( x  a ) n , x  a  R; a  R  .
n 0 n!
Доведення.Оскільки функція f x  має похідні всіх порядків на інтервалі
(a – R; a + R), то для неї формально можна побудувати ряд Тейлора. Покажемо,
що при умовах теореми цей ряд збігається до функції f x  . Для цього,
відповідно до теореми 2, досить показати, що lim Rn ( x )  0 x  ( a  R; a  R ) ,
n 

де Rn(x) – залишковий член формули Тейлора функції f(x). Скористуємось

виразом для Rn(x) у формі Лагранжа, тоді в силу нерівностей (2.21) маємо
n 1
f ( n1) (a  ( x  a )) xa
Rn ( x )  ( x  a ) n 1  M ,
( n  1) ! (n  1)! (2.22)
n  0,1,2,; x  ( a  R; a  R ).
Розглянемо ряд

431
  n 1
M xa
 (n  1)! .
n 0

Оскільки
n2
u M x  a ( n  1)! 1
lim n1  lim n 1
 x  a lim  0  1,
n u n  n  n  2
n (n  2)! M x  a
x  ( a  R; a  R ), x  a ,
то за ознакою Д’Аламбера ряд збіжний на інтервалі (a – R; a + R), тому на
цьому інтервалі для нього виконується необхідна умова збіжності, тобто
n 1
M xa
lim  0.
n (n  1)!
Тоді з нерівності (22) випливає, що
lim Rn ( x )  0, x  (a  R; a  R ).
n

Теорему доведено.

2 . 4 . Р оз кл а д е л е м е н т а р н и х ф у н к ці й в р я д Т е йл о ра
Розглянемо розклад елементарних функцій в степеневий ряд по степеням
х, який можна дістати з ряду (2.17) при а = 0:
f (0) f (0) 2 f ( n ) (0) n
f ( x )  f (0)  x x  x   , x  (  R; R ). (2.23)
1! 2! n!
Ряд (2.23) називають ще рядом Маклорена.

1. f(x) = sinx
Обчислимо похідні
 
f ( x )  cos x  sin  x  ,
 2
   
f ( x )  cos x    sin  x  2 ,,
 2  2
(n )  
f ( x )  sin  x  n ,,
 n
причому

432
 (n )
f ( x )  1, n  0,1,2,; x  ( ;  ).

Отже, функцію sinx можна розкласти в степеневий ряд на

інтервалі (–;). Далі дістаємо f(2k)(0)=0, f(2k–1)(0)=(–1)k+1, k= 1,2,…, тому
x3 x5 ( 1) n x 2b1 
( 1) n x 2 n 1
sin x  x      , x  ( ; ). (2.24)
3! 5! (2n  1)! n 0 ( 2 n  1 )!
2. f(x) = сosx.
Степеневий ряд для заданої функції можна утворити так само, як і для
функції f x   sin x . Проте можна зробити інакше, а саме,
продиференціювати почленно ряд (24). Тоді дістанемо
x2 x4 ( 1) n x 2 b1 
( 1) n x 2 n
cos x  x       , x  ( ; ). (2.25)
2! 4! ( 2n )! n 0 ( 2n )!
Цікаво зазначити, що непарна функція sinx розкладається в степеневий
ряд за непарними степенями х, а парна функція cosx розкладається за парними
степенями х.
3. f(x) = ex
Ця функція має похідні всіх порядків
f(n)(x) = ex, f(n)(0) = 1, n= 0,1,2,…
Крім того f (n )
( x )  e x  e R , x  (  R; R ). Тому функцію ex можна

розкласти в степеневий ряд на довільному інтервалі (–R; R)  (–; ), а отже, і

на всьому інтервалі (–;), тобто

x x2 xn 
xn
e  1      , x  ( ;  ).
2! n! n   n!

4.f(x) = ln(1+x).
Зазначимо, що функція ln x визначена в інтервалі (0; +), тому її не можна
розкласти в степеневий ряд виду (2.23). Очевидно, що функція
ln(1+x), визначену в інтервалі  1;    , можнаспробувати подати степеневим
рядом виду (2.23) тільки на інтервалі (–1;1). Щоб дістати цей ряд, досить
скористатися загальним методом, який ми застосували для функції sinx та ех.
Проте цю задачу можна розв’язати простіше. Розглянемо ряд

433
 
1  x  x 2  x 3    ( 1) n 1 x n 1     ( 1) n 1 x n 1 .
n 1

Цей ряд, як геометрична прогресія, збіжний при x  1 і його сума

1
дорівнює , тобто:
1 x
1
 1  x  x 2  x 3    ( 1) n1 x n 1  , x  ( 1; 1).
1 x
Проінтегруємо цю рівність на відрізку [0; x]  (–1; 1).
x x
dt
Дістаємо    (1  t  t 2  t 3    ( 1) n 1 t n 1  )dt ,
0
1 t 0
aбо
x2 x3 n 1 x
n
ln(1  x )  x      ( 1)  
2 3 n
 n
(2.27)
n 1 x
  ( 1) , x  ( 1; 1).
m1 n
5.f(x) = (1 + x)a, де а – дійсне число.
Знайдемопохідні:
f ( x )  a (1  x ) a 1 , f ( x )  a (a  1)(1  x ) a  2 ,,
f ( n ) ( x )  a ( a  1) (a  n  1)(1  x ) a  n ,
(n)
Отже, f (0) = a(a – 1)…(a – n+1), n = 1, 2,… Запишемо степеневий ряд
виду (23) для цієї функції
a a ( a  1) 2 a (a  1)( a  2)  (a  n  1) n
1 x x  x  
1! 2! n!

a (a  1)( a  2)  (a  n  1) n
 x .
n 0 n !
Цей ряд називають біноміальним, а його коефіцієнти –
біноміальними. Знайдемо інтервал збіжності ряду (28). Оскільки
U n1 a (a  1)  (a  n  1)(a  n) x n1n !
lim  lim 
n U n  ( n  1) ! a ( a  1)  ( a  n  1) x n
n

an
 x lim  x , x  0,
n n  1

434
то за ознакою Д’Аламбера (–1;1) є інтервал збіжності цього ряду. Доведемо, що
на інтервалі (–1; 1) цей ряд збігається до функції (1+х)а. Для цього покажемо,
що lim Rn ( x )  0, x  ( 1; 1) де Rn(x) – залишковий член формули Тейлора для
n 

функції f(x) = (1 + x)a.Візьмемо Rn(x) у формі Коші:

f ( n1) (x )[1  ]n n1 a ( a  1)  ( a  n )(1  x ) a n 1 (1  ) n n 1
Rn ( x )  x  x 
n! n!
n
a ( a  1)  ( a  n ) n1 1   a 1
 x  1  x , 0    1 .
n! 1  x
Оцінимо кожен множник цього добутку. Перший множник при n  
прямує до нуля, бо він є n  членом збіжного на інтервалі  1; 1 ряду

  1   n  1 n 1

n 1 n!
x .

У цьому легко впевнитися, застосувавши ознаку Д’Аламбера. Справді,

U n 1   1   n   n  1 x n 2 n !   n 1
lim  lim  x lim  x , x  0.
n  U
n
n n  1!   1   n  x n 1 n n 1
Крім того,
1 
 1, 1  x   1  x   1  x  , x   1; 1.
1 1  1
0
1  x
Отже, lim Rn  x   0, x   1; 1. Тому справджується рівність
n

1  x 1   x    1 x 2      1  2    n  1 x n 

1! 2! n!
(2.29)

  1  2   n  1 n
   x . x   1; 1
n 0 n!
m
Якщо a  m , де m – натуральне число, то функція 1  x  є многочлен
степеня m і тому всі похідні, починаючи з m  1 -ї, дорівнюють нулю, при
цьому обертаються в нуль і відповідні коефіцієнти ряду (2.29), і з рівності
m
(2.29), дістаємо відомий розклад двочлена 1  x  , який називають біномом
Ньютона:

1  x m  1  mx  mm  1 x 2    x m .
2!
435
 Утворені степеневі ряди можна використовувати при знаходженні
степеневих рядів для інших функцій.
Приклад. Розкласти в степеневий ряд функцію
x
a ) e x cos x; б ) cos 2 x; в) 2
.
x  x2
Розв’язання. Щоб дістати шукані степеневі ряди, можна в усіх випадках
використати рівність (2.23), як ми це робили для деяких елементарних функцій.
Проте зручніше використати вже відомі степеневі ряди.
а) Розглянемо ряди
x2 xn
x
e 1    , x   ;  ,
2! n!
n
cos x  x 
x2 x4
 
 1 x 2 n1
 , x   ;  .
2! 4! 2n !
Перемноживши ці ряди за правилом Коші, матимемо
1 1  1 1  1 1 1 
e x cos x  1  x     x 2      x 3      x 4 
2 2  2 6  24 4 24 
 1 1 1  5  1 1 1 1  6
   x       x  
 24 12 120   720 48 48 720 
або
x3 x 4 x 5
x
e cos x  1  x      , x   ;  .
3 6 30
1
б) Відомо, що cos 2 x  1  cos 2 x . З ряду (2.25) для функції cos x легко
2
дістати ряд для функції cos 2 x (замінити x на 2 x ):
22 x 2 24 x 4 2n 2 n
n 2 x
cos 2 x  1       1  , x   ;  .
2! 4! 2n !
Тоді
2 x 2 23 x 4 n 2
2 n 1 2 n
x
cos 2 x  1       1   , x   ;  .
2! 4! 2n !
в) Задану функцію подамо у вигляді

436
 x

x

A

B

 A  B x  A  2B .
x  x  2  x  2 x  1 x  2 x  1
2
 x  2x  1
A  B  1
Щоб знайти невідомі А і В, складемо систему 
 A  2 B  0,
1 2
звідки B  , A  .Отже,
3 3
2 1
x
2
 3  3 .
x  x  2 x  2 x 1
Розкладемо в степеневий ряд кожний додаток, розглядаючи функцію як
суму геометричної прогресії. Дістанемо
2
3  1 1 ; 1 x
S1  x   , u1  1, q  ;
x2 3 1 x 1
x 2
2 2
Тоді
2
2
3   1 1  x  x  , x   2; 2  . (2.30)
x2 3  2 4 

Аналогічно
1
3  1  1 , S x   1 , u  1, q   x;
2 1
x 1 3 x 1 1 x
Отже,
1
3  1 1  x  x 2  x 3  , x   1;1. (2.31)
x 1 3
Шуканий степеневий ряд матиме вигляд
x 1 x 2 3x 3 
   x      .
x2  x  2 2  2 4 
Здобутий розклад справедливий для всіх x , для яких одночасно
виконуються рівності (2.30) та (2.31), тобто для x   1;1 .

437
 2 . 5 . Н а б л иж е н і об ч ис л е н н я з а д о п о м о г о ю ря д і в
Наближені обчислення значень функцій. Припустимо, що функцію
f x  можна розкласти в степеневий ряд в інтервалі  R; R  . Тоді точне
значення функції в довільній точці x0 цього інтервалу визначається сумою
числового ряду, який утворюється із степеневого ряду при x  x0 , а наближене
значення функції f x  в точці x0 дорівнює частинний сумі ряду S n x0  .

Похибку f  x0   Sn x0  можна знайти, оцінюючи залишок ряду rn x0  . Для

знакозмінних рядів лейбніцевого типу справджується нерівність

rn x0   U n1. (2.32)
Для знакододатних рядів також існують відповідні оцінки.
Обчислення значень тригонометричних функцій. Щоб обчислити
наближені значення sin x та cos x , користуються рядами (2.24) та (2.25). При
будь-якому фіксованому значенні x ці ряди є знакозмінними рядами
лейбніцевого типу, тому для забезпечення заданої точності обчислення
користуються нерівністю (2.32).
Приклад. Обчислити cos 10о з точністю до 0,0001.
Розв’язання. Рівність (2.25) виконується, якщо під x розуміти радіанну
міру кута. Тому переведемо градусну міру кута в радіанну:
 
x  10о   10  .
180 18

При x  з рівності (2.25) матиме числовий ряд
18
2 4 6
  
     
  18   18  18
о
cos 10  cos  1       (2.33)
18 2! 4! 6!
Обчислюємо послідовно значення модулів членів ряду (2.33):

438
 U1  1;
2

 
 18  3,14159 2
U2    0,0152;
2! 648
4

 
 18  3,14159 4 1
U3     0,0001.
4! 18 4  24 15000
Отже для забезпечення заданої точності відповідно до оцінки (2.32) в ряді (2.33)
досить взяти два перші члени, тобто
2

 
18
cos 10  1     1  0,0152  0.9848.
o

2!
Обчислення чисел e і  . Якщо в ряд (2.26) підставити x  1, то
дістанемо числовий ряд для наближеного обчислення числа e :
1 1 1
e  11   
2 ! 3! n!
Приклад. Обчислити число e з точністю до 0,0001.
1
Розв’язання. Оскільки нерівність  0,0001 виконується при n  5 ,
n!
шукане значення числа e визначається рівністю
1 1 1 1 1
e  11     2   0,1667  0,04167  0,0083  2,717.
2 ! 3! 4 ! 5! 2
Це ряд лейбніцевого типу, тому для забезпечення заданої точності
користуються нерівністю (2.32).
Обчислення логарифмів. Розглянемо ряд (2.27)
x2 x3 n 1 x
n
ln 1  x   x       1   , x   1; 1
2 3 n
Коефіцієнти цього ряду спадають досить повільно. Про такі ряди кажуть,
що вони збігаються повільно. Незручність використання таких рядів пов’язана з
необхідністю обчислення великої кількості членів ряду для забезпечення
заданої точності. Крім того, ряд (2.27) можна використовувати тільки для чисел

439
виду a  1  x , які лежать в інтервалі 0; 2  . Тому виведемо більш зручну
формулу для обчислення логарифмів.
Підставимо в рівність (2.27) замість x число – x . Матимемо
x2 x3 xn
ln 1  x    x       x   1;1. (2.35)
2 3 n
Віднімемо членами з рівності (2.27) рівність (2.35):
1 x  x 3 x5 x 2 k 1 
ln  2   x     , x   1;1.
1 x  3 5 2k  1 
1
При x  остання рівність набуває вигляду:
2n  1
 1 1 1 
ln n  1  ln n  2  3
   2 k 1
  .
 2 n  1 32 n  1 2 k  12 n  1 
Цією формулою користуються для обчислення натуральних логарифмів
при n  1, 2,  Десятковий логарифм пов’язаний з натуральним рівністю
1
lg n  M ln n де M  lg e  є модуль переходу. Тому для обчислення
ln 10
десяткових логарифмів дістанемо таку формулу:
 1 1 1 
lg n  1  lg n  2 M       . (2.37)
 2n  1 32n  1
3
2k  12n  12 k 1 
Приклад. Обчислити ln 2 з точністю до 0,001.
Розв’язання. З формули (2.36) при n  1 знаходимо
2 2 2 2
ln 2      (2.38)
3 3  3 5  3 2n  132 n1
3 5

Спочатку знайдемо формулу для оцінки похибки. Маємо

 1 1 1 1 
S  Sn  rn  2  2 n 3   2 n  5   
 2n  3 3 2n  5 3 
2  1 1  2 1 1
 2 n3 
1  2  4      .
2n  33  3 3  2n  33
2 n 3
1
1 42n  332 n1
9
Щоб забезпечити точність до 0,001, треба взяти n членів ряду (2.38), де
число n визначається нерівністю

440
 1
 0,001.
42n  332n 1
Цю нерівність задовольняє n  2 . Отже, для обчислення ln 2 з точністю до
0,001 матимемо формулу
2 2
ln 2    0,6667  0,0247  0,6914.
3 3  33
Таким чином, ln 2  0,691.
Обчислення коренів. Для наближеного обчислення коренів
користуються біноміальним рядом (2.29)

1  x   1   x    1 x 2      1   n  1 x n   , x   1;1.

1! 2! n!
При певних значеннях  за допомогою цієї рівності наближено добувають
корені різного степеня із заданого дійсного числа. Звернемо увагу на те, що
формула справедлива при x  1. на перший погляд може здатися, що
використання цієї формули досить обмежене, проте в кожному конкретному
випадку дійсне число подають у такому вигляді, щоб можна було
користуватися рівністю (29).
5
Приклад. Обчислити 36 з точністю до 0,001.
Розв’язання. Подамо заданий корінь у вигляді
1
5  1 5
36  5 32  4  21   .
 8
1 1
Покладемо в рівності (29)   та x  .
5 8
Тоді
 11  1  1  1  
   1 2   1   2  3 
 1 1 5  5   1  5  5  5  1
5
36  2 1            
 5 8 2! 8 3! 8 
  (2.39)
 
2 24 2  4  9 2  4  9  14
2    
5  8 2 !5 8 3!54 84
2 2
4 ! 54 8 4
Дістали ряд лейбніцевого типу. Обчислимо члени ряду за модулем:
441
 1 24 1 249
U 1  2, U2  , U3  2 2
 , U4   0,001.
20 2 !5 8 400 3! 53 83
Отже, в ряді (39) залишаємо три члени, які забезпечують значення
заданого кореня з точністю до 0,001. Дістаємо

5 1 1
36  2    2,0475.
20 400
Таким чином, 36  2,048.
Обчислення інтегралів. Якщо підінтегральна функція у визначеному
b
інтегралі  f  x  dx неперервна на відрізку a; b , але її первісна F  x  не є
a

елементарною функцією, то формула Ньютона-Лейбніца

b

 f x  dx  F b  F a 
a

не дає змоги обчислити цей інтеграл. Якщо функцію f x  можна розкласти в

степеневий ряд
f  x   a0  a1 x  a2 x 2    an x n  ,
який рівномірно збігається до f x  на відрізку a; b , то користуючись
теоремою про почленне інтегрування ряду, маємо
b b b b

 f x  dx   a dx   a xdx     a x dx   
n
0 1 n
a a a a

1 a
 a 0 b  a   a1 b 2  a 2     n b n1  a n1   
2 n 1
Обчисливши з потрібною точністю суму ряду, одночасно з тією самою
точністю знайдемо і значення визначеного інтеграла.
Приклад. Обчислити інтеграл
1
2 x2
2 
2
a)  e dx з точністю до 0,001;
0
4
sin x
б)  dx з точністю до 0,001.
0
x

442
 Розв’язання. а) У теорії ймовірностей важливу роль відіграє функція
x t2
2 
F x    e 2
dt , яку називають функцією Лапласа або інтегралом
0
t2

ймовірностей. Обчислити значення цієї функції точно не можна, бо 2
e dt не

виражається через елементарні функції.

1. Маємо
x t2
 x3 x5 x7
e 2
dt  x      , x   ;  
0
2  3 2 2 2 ! 7 2 3  3! 7
Тоді
2  x3 x5 x7 
F x    x   2  3  , x   ;  . (2.40)
 2  3 2 2 ! 5 2 3! 7 
За цією формулою для функції F  x  складають таблиці значень з наперед

1 1
заданою точністю. Нам треба обчислить F   з точністю до 0,001. При x 
2 2
дістанемо

1 2 1 1 1 1 
F     3  7  10  .
2   2 2  3 2  2 ! 5 2  3! 7 
У дужках маємо ряд лейбніцевого типу. Тому послідовно обчислюємо модулі
його членів:
1
U1   0,5,
2
1
U 2  4  0,0208,
2 3
1
U3  7  0,0007  0,001.
2 215
Отже,
1 2
F   0,5  0,0208  0,5205  0,520.
2 3,1415
x
sin t
б) Функцію si x   dt називають інтегральним синусом.
0
t
443
 1
Нам треба обчислити sin з точністю до 0,0001. Розкладемо функцію
4
sin t
в ряд за степенями t , поділивши членами степеневий ряд для sin t на t .
t
Матимемо
sin t t2 t4 t6
 1     , x   ;  .
t 3! 5! 7 !
Тоді
1 1

1 4
sin t 4
 t2 t4 t6 
si  dt   1       dt 
4 0 t 0
3! 5! 7 ! 
1
 t3 1 t7 4 1 1 1 1
  t        3
 5
 7

 3  3! 5  5! 7  7 ! 0 4 3  3! 4 5  5 ! 4 7  7 ! 4

Дістали ряд лейбніцевого типу. Обчислимо значення модулів послідовних

членів ряду:
1
U1   0,25,
4
1
U2   0,00086,
3  3! 4 3
1
U3   0,0001.
5  5! 4 5
Отже,
1 1
si  0,2491, si  0,25  0,00086  0,24914,
4 4
Розглянемо приклад застосування степеневих рядів до наближеного
розв’язування диференціальних рівнянь.
1. Розв’язати задачу Коші
y   xy  0, (2.41)
y 0   1. y 0  1. (2.42)
Розв’язання. Розв’язок рівняння (2.41) шукатимемо у вигляді степеневого
ряду

444
 y  a0  a1 x  a2 x 2    an x n   (2.43)
Диференціюємо двічі ряд (43):
y   a1  2a 2 x  3a 3 x 2    na n x n1  
y   2a 2  6a 3 x    n n  1a n x n 2  
Коефіцієнт a 0 і a1 знайдемо з початкових умов
a0  y 0  0, a1  y 0  1.
Підставимо в рішення (2.41) замість y і y  їх розклад. Дістанемо тотожність

2a 2  3  2a3 x    n n  1a n x n 2   
 x 2  a 2 x 3    a n 3 x n 2  
Прирівнюючи коефіцієнти при однакових степенях x , матимемо
a 2  0, a3  0, n n  1 a n  a n 3 , 
Тому
1 1
a4  , a5  0, a6  0, a7  ,
3 4 3 4  6  7
1
a8  0, a 9  0, a10  ,
3  4  6  7  9  10
Взагалі,
1
a3m1  a3m  0, a3m1  , m  1, 2, 
3  4  6  7  3m3m  1
Отже, шуканий розв’язок задачі (2.41), (2.42) має вигляд
1 4 1 1
y  x x  x7    x 3m1  
3 4 3 4 6 7 3  4  6  7  3m3m  1
За ознакою Д’Аламбера легко впевнитися в тому, що утворений ряд
збіжний на всій числовій прямій (пропонуємо зробити це самостійно).
Зазначимо, що порядок диференціального рівняння не впливає на метод
його розв’язування за допомогою степеневих рядів.
2. Розв’язати диференціальне рівняння при заданій умові
y   xy 2  1, y 1  0.
Розв’язання. Це рівняння нелінійне і тому підстановка в рівняння
шуканого розв’язку у вигляді степеневого ряду
445
 2 n
y  a 0  a1 x  1  a 2  x  1    a n  x  1  
приведе до досить складних рівнянь для визначення коефіцієнтів a1 , a 2 , , a n ,
Тому продиференціюємо задане рівняння кілька раз підряд:
y   y 2  2 xyy ;
y   4 yy   2 xy 2  2 xyy ;
y ( 4 )  6 y 2  6 yy   6 xy y   2 xyy ;
............................................................
Покладаючи в заданому рівнянні і в усіх утворених x  1 беручи до уваги
початкову умову, послідовно знайдемо
y 1  1, y 1  0, y 1  2, y 4   6, 
З рівності маємо
1
a 0  y 1  0, a1  y 1  1, a2  y 1  0,
2!
1 1 1 1
a3  y 1  , a 4  y 4  1  ,
3! 3 4 4
Підставивши знайдені коефіцієнти в рівність, остаточно дістанемо
3 4
y   x  1 
x  1 
 x  1

3 4
3. РЯДИФУРЄ

3 . 1 К о л и в а н н я і п е р і о д ич ні п р о це с и . П е р і о д ич ні ф у н к ці ї
У природі і техніці дуже поширені процеси, які через певні проміжки
часу повторюються. Такі процеси називаються періодичними. Таким,
наприклад, є коливні та обертальні рухи різних деталей машин та приладів, рух
небесних тіл та елементарних частинок, акустичні та електромагнітні
коливання і тощо.
Моделюються періодичні процеси за допомогою періодичних функцій.
Функція y  f (x ) називається періодичною з періодом T  0 , якщо вона
визначена на всій числовій осі і для неї виконується рівність
f ( x  T )  f ( x ), x  R.

446
 Найпростішим періодичним рухом є гармонічні коливання матеріальної
точки, які описують за допомогою функції
y ( x )  a sin( k x  x 0 ), x0
де а – амплітуда коливання; k – циклічна частота; x0 – початкова фаза.
Функція y (x ) (та її графік) називається простою гармонікою.
Накладанням простих гармонік можна дістати різноманітні періодичні
коливання.
Природно, постає обернена задача: чи не можна періодичний рух,
заданий деякою періодичною функцією, подати як суму простих гармонік?
Виявилося, що цього, взагалі кажучи, зробити не можна, якщо обмежитися
скінченою сумою простих гармонік. Якщо ж ввести нескінченні суми простих
гармонік, то практично кожну періодичну функцію можна розкласти на прості
гармоніки.
Нехай f (x ) є 2 – періодична функція, треба подати цю функцію через
суму виду
a0
 a1 cos x  b1 sin x  a 2 cos 2 x  b2 sin 2 x  ...  a n cos nx 
2

a
bn sin nx  ...  0   a n cos nx  bn sin nx,
2 n1
a0
де a 0 , a1 , b1 , ..., a n , bn , ... – деякі сталі. Вільний член взято у вигляді для
2
зручності.
Отриманий ряд називають тригонометричним, дійсні числа
a 0 , a n , bn , ( n  1, 2,...) – його коефіцієнтами.

3 . 2 . Р я д Фу р  є п о о р т о н о рм о в а н и й п о с л і д о в н о с ті
ф у н к ці й
Нехай [a, b] – відрізок R і клас функцій  ( a , b ) визначається таким чином:

f   ( a , b  ) : [a , b ]  R , f інтегрована по Ріману на [a, b] .

447
 Скалярним добутком функцій f , q   ([ a ,b]) називається число
b
( f , q )   f ( x ) q( x ) dx.
a

Нормою функції f   ([ a ,b ]) називається число

b
1
f  (  f 2 ( x ) dx ) 2 .
a

Функція f   ([ a ,b ]) називається нормованою, якщо f  1.

Нехай f , q   ([ a ,b]) . Функція f і q називаються ортогональними на

[a, b] , якщо ( f , q)  0 .
Послідовність функцій {n }n 1 називається ортонормованою, якщо

1, nk
( n , k )  
0, n  k , n, k  1.

Нехай {n }n 1 – ортонормована послідовність функцій із  ([ a ,b ]) і

b
f   a , b . Числа c n  ( f , n )   f ( x ) n ( x ) dx, n  1 називаються
a

коефіцієнтами Фурє функції f відносно ортонормованої послідовності {n }n 1

на [a, b] , а ряд


 c  ( x ),
n n x  [ a , b]
n 1

рядом Фурє функції f відносно ортонормованої послідовності {n }n 1 .

Послідовність функцій {n }n 1 називається замкненою в  ([ a ,b ]) , якщо для

довільної функції f   ([ a ,b ]) і будь-якого   0 існує многочлен Р відносно

скінченого набору ортонормованих на [a , b ] функцій

n
1 , 2 , ..., n ( P   a k k , a k  R ) такий, що виконується нерівність
k 1

f P 
 .

448
 Теорема.Нехай {n }n 1 – замкнена ортонормована послідовність функцій

в  ([ a ,b ]) . Для довільної функції f   ([ a ,b ]) її ряд Фурє збігається до функції f ,

тобто
n b n 1
f   c k k  (  ( f ( x )   c k k ) 2 dx ) 2
 0, n  
k 1 a k 1


2
При цьому f   c n2 – рівність Парсеваля.
n 1

449
 3.3 . Р яд Ф у р  є п о т р и г о н ом е т р и ч ні й п о с л і д о в н ос т і
ф у н к ці й
Нехай y  f (x )  2  періодична, інтегрована на відрізку [ , ]
функція. Розглянемо функції послідовності
1, cos x, sin x, cos 2 x, sin 2 x, ..., cos nx, sin nx, ...
Теорема.Тригонометрична система функцій
1, cos x, sin x, ..., cos nx, sin nx, ... ортогональна на відрізку [ , ]
Доведення.
 
1
 1  cos nx dx  n
sin nx  0



1 

 1  sin nx dx   cos nx 0

n  

 
1
 cos kx sin nx dx  2  (sin( n  k ) x  sin( n  k ) x )dx  0
 
 
1
 sin kx sin nx dx  2  (cos(k  n) x  cos(k  n) x )dx  0,
 
 
1
cos kx cos nx dx  (cos(k  n ) x  cos(k  n ) x )dx  0, k  n.
2 

Припустимо, що тригонометричний ряд на відрізку [ ; ] збіжний до

a0 
функції f (x) , тобто f ( x )    a n cos nx  bn sin nx.
2 n 1
Проінтегрувавши почлено ряд на відрізку [ ; ] , матимо
    
a0
 f ( x ) dx   2 dx  
n 1
( a n  cos nx dx  bn  sin nx dx ),
   

  
a0 1
відкіля  f ( x ) dx   2 dx  a 0 ; a 0   f ( x ) dx ,
 
 
 
оскільки  cos nx dx  0;  sin nx dx  0.
 

450
 Помножимо обидві частини рівності на cos kx і проінтегруємо одержаний
ряд почленно на відрізку [ ; ] :

a0   

 f ( x ) cos kx dx  2  cos kx dx  
n 1
(a n  cos nx cos kx dx 
  

 bn  sin nx cos kx dx ),


проте
  

 cos kx dx  0,  cos nx cos kx dx  0, k  n,  sin nx cos kx dx  0.

  

Далі
  
2 1  cos 2nx
 f ( x) cos nx dx  a  cos n nx dx  a n  2
dx   a n ,
  

звідки

1
a n   f ( x ) cos nx dx , n  1, 2, ...
 

Аналогічно, помноживши на sin kx і проінтегрувавши почленно ряд на

відрізку [ ; ] , знайдемо

1
bn   f ( x ) sin nx dx , n  1, 2, ...
 

Нехай f (x) – інтегрована на відрізку [ ; ] функція.

Числа a 0 , a n і bn , які визначаються формулами
 
1 1
a 0   f ( x ) dx, a n   f ( x ) cos nx dx,
   

1
bn   f ( x ) sin nx dx, n  1,2,...
 

називають коефіцієнтами Фурє функції f (x) . Тригонометричний ряд,

коефіцієнти якого є коефіцієнти Фурє функції f (x) , називають рядом Фурє
цієї функції і записують

451
 a0 
f (x )    a n cos nx  bn sin nx  S ( x ).
2 n 1
Знак відповідності  означає, що інтегрований на відрізку [ ; ] функції
f (x) поставлено у відповідність її ряд Фурє.
Теорема Ліпшіца (достатні умови зображення функції рядом Фурє).
Якщо функція f (x )  2 періодична і кусково – диференційована на
відрізку [ ; ] функція, то ряд Фурє цієї функції збіжний на відрізку [ ; ]
до функції S (x ) , при цьому
a ) S ( x )  f ( x ) – в точках неперервності функції f (x );
f ( x 0  0)  f ( x 0  0)
б ) S ( x0 )  – у точці x 0 розриву функції;
2
f (   0)  f (   0)
в ) S ( )  S ( )  – на кінцях відрізка.
2
Приймемо цю теорему без доведення.
Приклад. Розкласти в ряд Фурє 2 періодичну функцію:
f ( x )    x, x  (  ; ].
Задана функція задовольняє достатню умову розкладання в ряд Фурє.
Отже, задача зводиться до знаходження коефіцієнтів Фурє. Маємо
 
1 1 1 (  x) 2 
a 0   f ( x ) dx   (   x ) dx   2 ;
     2 

 
1 1
a n   f ( x ) cos nx dx   (   x ) cos nx dx 
   
u    x , du  dx  
  1    x  1 
  0;
 sin nx   sin nx   sin nx dx

 n  n 

dv  cos nx dx, v
n   

452
  
1 1
bn   f ( x ) sin nx dx   (   x ) sin nx dx 
   
 u    x; du  dx  
  1    x  1 

 cos nx    cos nx   cos nx dx
dv  sin nx dx ; v     n  n  
 n    
1 2 ( 1) n 2
   ( 1) n 1 .
 n n
Таким чином, розклад функції f (x) у ряд Фурє має вигляд

( 1) n 1
f (x)    2 sin nx
n 1 n
Зазначимо, що періодична функція f (x) збігається з функцією y    x
лише на проміжку (  ; ) , а зовні інтервалу ці функції різні.

3 . 4 . Р я д Фу р  є дл я п а р н и х і н е п а р н и х ф у н к ці й
Нехай функцію f (x) можна подати на відрізку [ , ] рядом Фурє.
Покажемо, що обчислення коефіцієнтів цього ряду спрощується, якщо функція
f (x) є парною, або непарною.
Нехай, наприклад, f (x) парна на відрізку [ , ] , тоді
f ( x ) sin nx (n  1, 2, ...) – непарні, а f ( x ) cos nx, n  0, 1, 2, ... – парні функції
на цьому відрізку. Тому

1
bn   f ( x ) sin nx dx  0,
 
 
1 2
a 0   f ( x ) dx   f ( x ) dx,
  0

2
a n   f ( x ) cos nx dx, n  1, 2, ...
0

за властивостями визначених інтегралів.

Отже, ряд Фурє матиме вигляд
a0 
f ( x)    a n cos nx .
2 n 1
453
 Аналогічно, якщо функція f (x) непарна, то її ряд Фурє має вигляд

f ( x )   bn sin nx,
n 1

де

2
bn   f ( x ) sin nx dx.
0

Зазначимо, що ряд Фурє відображає характер функції. Парна функція

розкладається за косинусами (парними функціями), а непарна функція – за
синусами (непарними функціями).
Приклад. Розкласти в ряд Фурє 2  періодичну функцію
f ( x)  x 2 , x  [  , ].
Задана функція парна на відрізку [ , ] . Тому

a0 
f ( x)    a n cos nx,
2 n 1
знайдемо коефіцієнти
 
2 2 2
a 0   f ( x ) dx   x 2 dx   2 ,
0 0 3
  
2 2 2 2  sin nx  2 
a n   f ( x ) cos nx dx   x cos nx dx   x 2   x sin nx dx  
0 0   n 0 n0 


4  x  1  4 4
    cos nx   cos nx dx   2 cos n  ( 1) n 2 .
n  n 0 n0  n n

При обчисленні інтегралів використано метод інтегрування частинами.

Отже
2 
( 1) n 2 cos x cos 2 x
x2   4 2 cos nx   4  2  2
 ... 
3 n 1 n 3 1 2
cos nx
 ( 1) n  ..., x  [  , ].
n2
При x  0 маємо
2 1 ( 1) n
0  4 1  2  ...  2  ...,
3 2 n
454
тому сума ряду

( 1) n 1 1 1 ( 1) n1 2

n 1 n2
 1    ... 
2 3 n2
 ...  .
12

3 . 5 . Р я д Фу р  є дл я 2  пе р і о д ич н о ї ф у нк ц і ї
Нехай 2  періодична функція f (x) є кусково – диференційована на

відрізку [ , ]. Введемо нову змінну t  x . Якщо x змінюється на відрізку

 
[, ] , то t змінюватиметься на відрізку [ , ] . Функція (t )  f ( x )  f  t 
 
є 2  періодична за змінною t , бо
   
t  2    f  t  2    f  t  2   f x  2   f x  
   
 
 f  t   t ,
 
а також кусково – диференційована на [ , ].

Розкладемо функцію (x ) на відрізку [ , ] в ряд Фурє

a0 
(t )    a n cos nt  bn sin nt ,
2 n1

1   1  
a 0   f  t  dt , an  f  t  cos nt dt ,
       

1  
bn   f  t  sin nt dt , n  1, 2, ...
    

x 
Повернемось до змінної x . При t  , dt  dx маємо
 
a0  nx nx
f ( x)    a n cos  bn sin ,
2 n 1  
 
1 1 nx
a 0   f ( x ) dx; a n   f ( x ) cos dx ,
    

455
 
1 nx
bn   f ( x ) sin dx , n  1, 2, ...
  

Зауважимо, що всі теореми, які справджуються для рядів Фурє 2 

періодичних функцій, зберігаються і для рядів Фурє 2  періодичних функцій.

3 . 6 . Р я д и Фу р  є дл я ф у н к ці й, з а да н и х на ві д рі з ку [0, ]
а б о на ві д рі з ку [a, b]

На перший погляд здається, що через ряд Фурє можна подати тільки

періодичні функції. Проте це не так.
Нехай треба розкласти в ряд Фурє функцію f ( x) задану на відрізку
[0, ] . Ми можемо довільним способом продовжити функцію f (x) на відрізку
[ , 0] , але так, щоб утворена на відрізку [ , ] нова функція збігалась з

функцією f (x) при x  [0; ] і була кусково  диференційована.

Введемо допоміжну функцію
 f ( x ), x  [0, ]
F ( x)  
( x ), x  [  , 0),
де (x ) є кусково  диференційована на відрізку [ , ] , тому її можна

розкласти в ряд Фурє.

Зокрема, функцію f ( x ) можна продовжити парним способом на відрізку
[ , 0] , тоді її ряд Фурє міститиме лише косинуси. Якщо ж f (x) продовжити

на відрізок [ ; 0] непарним способом її ряд Фурє міститиме лише синуси.

Таким чином, якщо функцію f (x) , яка задана на відрізку [0, ] можна

розкласти в ряд Фурє, то таких рядів існує безліч.

Нехай кусково  диференційована функція f (x) задана на відрізку
[a , b]  [0, ] . Тоді функцію f (x) можна доповнити до функції F (x ) , кусково

диференційованої на відрізку [0, ] . Задача подання такої функції рядом Фурє

зводиться до розглянутої вище.

456
 Приклад. Розкласти функцію f ( x )  x 2 на відрізку [0, ] у ряд за
синусами.
Продовжимо дану функцію на відрізок [ , 0) непарним способом, а

потім періодично з періодом 2 на всю дійсну вісь.


Тоді F ( x )   bn sin nx,
n 1

 
2 2 2  x 2 cos nx  2 
bn   x sin nx dx     x cos nx dx  
0   n 0 n0 
2   2 cos n 2  x sin nx  1  
     2 cos nx  
 n n n 0 n 0 

2  2 2 
 n
n 1

n
n
   1  3  1  1 . 

Отже
2  2 2 
 n1  n
n 1

n
n

f ( x )     1  3  1  1  sin nx. 


3 . 7 . К ом пл е кс на ф о рм а р яд у Ф у р  є
Нехай
a0   n x n x
f ( x)     a n cos  bn sin ,
2 n 1    
де
 
1 1 n x
a 0   f ( x ) dx ; a n   f ( x ) cos dx ,
    

1 n x
bn   f ( x ) sin dx , n  1, 2, ...
  

Застосувавши формули Ейлера, дістанемо

457
 n x n x
i i
 
n x n x e e
a n cos  bn sin  an 
  2
n x n x
i i n x n x
 
e e i

i

 bn  cn e  c n e ,
2i
an  i bn a  i bn
cn  , c n  n .
2 2
Тоді

1 a
c0   f ( x ) dx  0 ,
2   2
  nx
1  nx n x 1 i

cn  f ( x ) cos  i sin dx  f ( x ) e dx ,
2  2 
 
   
  n x
1  n x n x 1 i

cn  f ( x ) cos  i sin dx  f ( x ) e dx.
2  2 
 
   

Отже, ряд Фурє можна записати у вигляді

n x n x
 i  i 
f ( x )  c0    cn e
 
 c  n e  ,
n 1  
 n x
i
або f ( x)  c
n  
n e 
.

Получена рівність є комплексна форма ряду Фурє функції f (x) , а числа

cn  комплексними коефіцієнтами Фурє.
n x
i

Члени цього ряду cn e називаютьгармоніками,

коефіцієнти cn комплексними амплітудами гармонік, а

n
числа  n  ( n  0,  1,  2, ...)  хвильовими числами функції. Сукупність

хвильових чисел називається спектром.

К о н тр о л ь ні за п и та н н я

458
1. Який ряд називається тригонометричним?
2. У чому полягає задача про зображення функції рядом Фурє?
3. Яка система функцій називається ортогональною?
4. Як знайти зображення функції рядом за ортогональною системою?
5. Вивести формули для коефіцієнтів Фурє функції
f (x) , x  [  , ].
6. Сформулювати достатні умови для зображення функції рядом Фурє.
7. Вказати особливості рядів Фурє для парних і непарних функцій і
вивести відповідні формули.
8. Написати ряд Фурє і вивести формули для його коефіцієнтів, якщо
функція f (x) задана на відрізку [ , ] .

9. Як можна розкласти в ряд Фурє функцію, задану на відрізку

[0, ] або [a , b] ?

10. Записати ряд Фурє в комплексній формі. Вивести формули для

коефіцієнтів цього ряду.

В п ра в и

1. Розкласти в ряд Фурє 2  періодичну функцію

1 ,    x  0
f ( x)  
 1 , 0  x   .
2. Подати через ряд Фурє за синусами та косинусами функцію
x 2 x
a) f ( x)  , x  [0; ] ; б ) f ( x)  , x  (0; ).
4 5
3. Розкласти в ряд Фурє функцію
f ( x )  e x , x  ( 1; 1)
4. Зобразити комплексною формою ряду Фурє функцію
e x ,    x  0 ;
f ( x)  
0 , 0  x  .
459
460