Лекція 12

§19. Похідна функції

§20. Диференціал функції. Похідні та диференціали вищих порядків.

19.1. Похідна функції

19.2. Диференційовність функції
19.3. Правила диференціювання
19.4. Основні формули диференціювання
Вивчення швидкості перебігу будь-якого процесу, зокрема швидкості зміни функції,
приводить до поняття похідної функції. Розділ математики, який присвячений не
тільки розв’язанню цієї задачі в найзагальнішому випадку, але й висновкам, які
випливають з її розв’язання, називають диференціальним численням функцій.

19.1. Похідна функції

1. Розгляньмо функцію f , означену в деякому околі U (x 0 ) точки x 0 . Надаємо
фіксованому значенню аргументу x 0 приріст x такий, що точка x x0 x
належить околу U (x 0 ).

Означення 19.1 (похідної функції в точці).

Похідною функції f у точці x 0 називають границю відношення приросту
функції
f (x 0 ) f (x 0 x ) f (x 0 )
до приросту аргументу x , коли приріст аргументу прямує до нуля і
позначають
f (x 0 ) f (x 0 x ) f (x 0 )
f (x 0 ) lim lim .
x 0 x x 0 x
Для похідної функції y f (x ) у точці x 0 використовують ще позначення:

df (x 0 ) dy
y (x 0 ), , .
dx dx x x0

З означення похідної функції f у точці x 0 випливає, що

f (x 0 x) f (x 0 ) f (x ) f (x 0 )
f (x 0 ) lim lim .
x 0 x x x0 x x0
Якщо для деякого значення x 0

f (x 0 )
lim (або чи ),
x 0 x
то кажуть, що в точці x 0 існує нескінченна похідна.

2. Знайдімо, приміром, похідну функції f (x ) ax у точці x x0 :

ax ax 0 a(x x0)
f (x 0 ) lim lim a.
x 0 x x0 x 0 x x0

3. Покажімо, що функція f (x ) x у точці x 0 0 має нескінченну похідну:

0 x 0 x 1
f (0) lim lim lim .
x 0 x x 0 x x 0 x
4. Якщо значенню аргументу x функції f відповідає певне значення f (x ), то
означено функцію

f :x f (x ).

Кажуть, що функція f «породжує» функцію f , а функція f «походить» від функції

f.
Дію відшукання похідної функції f називають диференціюванням.

5. Означення 19.2 (однобічних похідних).

Лівобічною (правобічною) похідною функції f у точці x 0 називають

f (x 0 x) f (x 0 ) f (x 0 x) f (x 0 )
lim lim ,
x 0 x x 0 x
і позначають f (x 0 0) ( f (x 0 0)).
Праву та ліву похідні функції в точці називають однобічними похідними функції
в цій точці.
Нехай функцію f означено в околі точки x 0 .

Теорема 19.1 (критерій існування скінченної похідної).

Функція f , означена в околі точки x 0, має скінченну похідну f (x 0 ) тоді й лише
тоді, коли існують скінченні й рівні між собою однобічні похідні f (x 0 0) та
f (x 0 0) , причому:
f (x 0 ) f (x 0 0) f (x 0 0).
6. Приміром, знайдімо однобічні похідні функції f (x ) x у точці x 0 0:

x 0 0 x
f ( 0) lim lim 1;
x 0 x x 0 x
x 0 0 x
f ( 0) lim lim 1.
x 0 x x 0 x
Отже, функція f (x ) x не має похідної в точці x 0.

19.2. Диференційовність функції

1. Розгляньмо функцію f , яку означено в деякому околі точки x 0 .

Означення 19.3 (диференційовності функції в точці).

Функція f диференційовна в точці x 0 тоді й лише тоді, коли в точці x 0 існує
скінченна похідна f (x 0 ) A.
2. Теорема 19.3. (необхідна умова диференційовності).
Якщо функція диференційовна в деякій точці, то вона неперервна в цій точці.
Зворотне твердження неправдиве: з неперервності y y x
функції f у деякій точці не випливає диференційовність
її в цій точці.

Приміром, функція y x непрерервна в точці x 0 0, O x

має в цій точці однобічні похідні, але не має похідної в Рис. 19. Приклад
ній, а, отже, не є диференційовною (рис. 19.1). неперервної
недиференційовної
Множина диференційовних функцій є підмножиною функції в точці x 0 0
множини неперервних функцій.

19.3. Правила диференціювання

Знаходити похідну функції безпосередньо за означенням досить складно й
неефективно. На практиці функції диференціюють за допомогою низки правил і
формул.

Нехай функції u u(x ) та v v(x ) диференційовні в деякому інтервалі (a;b).

1. Сталий множник можна винести за знак похідної:

(Cu ) Cu .

2. Похідна суми (різниці) двох функцій дорівнює сумі (різниці) похідних

цих функцій:

(u v) u v.
Правило працює для будь-якої скінченної кількості доданків.

3. Похідна добутку двох функцій дорівнює сумі добутку похідної першого

множника на другий та добутку першого множника на похідну другого:

(uv ) uv uv .

4. Похідна частки двох функцій дорівнює дробу, чисельник якого є

різницею добутків знаменника дробу на похідну чисельника і чисельника дробу на
похідну знаменника, а знаменник є квадрат дільника:

u uv uv
(v 0).
v v2

5. Диференціювання складеної функції. Розгляньмо складену функцію y f ( (x ))

із проміжним аргументом u (x ) і основним аргументом x .

Нехай функція u (x ) має скінченну похідну ux у точці x , а функція y f (u ) має

скінченну похідну yu у відповідній точці u (x ).

Похідна складеної функції за основним аргументом дорівнює

добутку похідної зовнішньої функції за проміжним аргументом на похідну цього
аргументу за основним аргументом:

yx yuux .

Сформульоване правило працює також, якщо проміжних аргументів декілька.

ПРИКЛАД

( 
)
1) sin 2 x = 2sin x  ( sin x ) = 2sin x  cos x = sin 2 x

( 
) ( )

2) sin x 2 = cos x 2  x 2 = cos x 2  2 x

6. Диференціювання оберненої функції. Розгляньмо дві взаємно обернені функції

1
y f (x ) та x (y ) f (y ). Нехай функція f диференційовна.

Похідна оберненої функції дорівнює оберненій величині похідної заданої

функції:

1
xy ,y 0.
yx x

Зауважмо, що після диференціювання треба у праву частину рівності замість x

підставити (y ).
Доведення. Нехай функція y f (x ) строго монотонна в інтервалі (a;b) і має похідну
f (x ) 0, x (a;b). Розгляньмо обернену функцію x (y ). Надаємо аргументу y
приріст y 0. Йому відповідає приріст x оберненої функції, причому x 0 на
підставі строгої монотонності (оскільки f (x 0 ) 0) функції y f (x ). Тому можна
записати

x 1
.
y y
x
Якщо y 0, то завдяки неперервності оберненої функції приріст x 0. Оскільки

y
lim f (x ) 0,
x 0 x
то звідси випливають рівності

x 1 1
lim ,
y 0 y y f (x )
lim
x 0 x
тобто

1
(y ) .
f (x )

19.4. Основні формули диференціювання

1. Нехай u u(x ) — диференційовна функція, C — стала.
Функція Похідна Функція Похідна

C 0 u , u 1
u

au, 0 a 1 a u ln a u eu eu u

loga u, 1 ln u 1
u u
0 a 1 u ln a u
sin u cos u u cosu sin u u
tg u 1 ctg u 1
u u
cos2 u sin2 u
 arcsin u 1 arccosu 1
u u
2 2
1 u 1 u
arctg u 1 arcctg u 1
u u
1 u2 1 u2
sh u ch u u ch u sh u u
th u 1 cth u 1
u u
ch2 u sh2 u

Виведімо деякі формули таблиці похідних, користуючись визначними границями та

наслідками з них.
1. Нехай f (x ) C const, x . Тоді

f (x x ) f (x ) C C
f (x ) C lim lim 0.
x 0 x x 0 x
2. Для функції f (x ) ax , 0 a 1, x , маємо:

ax x
ax a x
1
f (x ) (a x ) lim lim a x a x ln a.
x 0 x x 0 x
Зокрема,

(e x ) ex .

3. Для функції f (x ) loga x , 0 a 1, x 0. маємо:

x
loga 1
loga (x x) loga x x 1
f (x ) lim lim .
x 0 x x 0 x x ln a
Зокрема,

1
(ln x ) .
x

4. Формулу диференціювання для функції x e ln x , ,x 0, можна одержати

за правилом диференціювання складеної функції:

ln x 1
(x ) e ( ln x ) x x .
x
5. Для функції f (x ) sin x , x , маємо:
 (sin x) = lim
sin( x + x) − sin x
= lim
2sin
x
2
cos (x + ) =
x
2
x→0 x x→0 x
x

( ) = cos x.
2sin x
= lim 2
lim cos x +
x→0 x x→0 2
Так само одержують і похідну функції f (x ) cos x , x .

sin x
6. Для функції f (x ) tg x ,x k, k , скористаємось правилом
cos x 2
диференціювання частки:

sin x (sin x ) cos x sin x (cos x ) cos2 x sin 2 x 1

(tg x ) .
2 2
cos x cos x cos x cos2 x

Так само одержують і похідну функції f (x ) ctg x , x k, k .

7. Похідну функції y arcsin x , x ( 1;1) одержують за правилом диференціювання

оберненої функції.

1
Маємо x f (y ) sin y, y ; . Отже,
2 2

1 1 1 1 1
(arcsin x ) .
1 (sin y ) cos y
(f (y )) 1 sin2 y 1 x2
У точках x 1 функція y arcsin x не є диференційовною.

Так само можна одержати похідні функцій y arccos x , y arctg x та y arcctg x .

8. Для функції f (x ) sh x , x , скористаємось правилами диференціювання:

ex e x
1 x x ex e x
(sh x ) (e e ( 1)) ch x .
2 2 2

Так само можна одержати похідну функції y ch x . Похідні функцій y th x та

y cth x дістають за правилом диференціювання частки.

2. Логарифмічне диференціювання. Розгляньмо функцію f (x ) 0 й утворімо

складену функцію ln f (x ). Обчислімо похідну функції ln f (x ), яку називають
логарифмічною похідною функції f (x ),

1
(ln f (x )) f (x ).
f (x )

Звідси випливає правило логарифмічного диференціювання:

f (x ) f (x )(ln f (x )) .
Логарифмічне диференціювання спрощує знаходження похідної:

1) степенево-показникових функцій (u(x ))v (x );

2) функцій, що мають велику кількість співмножників.

3. Приміром,

((sin x) x ) = (sin x) x (ln(sin x) x ) = (sin x) x ( x ln sin x) =

 (sin x) 
= (sin x) x 1  ln sin x + x  =
 sin x 
 cos x 
= (sin x) x  ln sin x + x   = (sin x) ( ln sin x + x ctg x ).
x
 sin x 
4. Диференціювання неявної функції. Нехай диференційовну функцію y y(x )
задано неявно рівнянням
F (x , y ) 0.
Якщо в рівнянні F (x , y ) 0 під y розуміти функцію y(x ), x X , то це рівняння
перетворюється на тотожність за аргументом x :
F (x , y(x )) 0.
Диференціюючи цю тотожність за змінною x та вважаючи, що y є функцією x ,
дістаємо лінійне щодо y рівняння, яке також містить змінні x та y .

Розв’язуючи його щодо y , знаходимо шукану похідну функції y f (x ), заданої

неявно:

yx g(x , y ).
5. Приміром, знайдімо похідну від функції y f (x ), заданої рівнянням
x2 y2 a 2.
Продиференціюємо рівняння за змінною x :
2x 2yy 0.
Отже,

x
y .
y
6. Диференціювання функцій, заданих параметрично. Нехай функцію y(x )
задано параметрично:

x x (t ),
t T.
y y(t ),

Припускаємо, що функції x (t ) та y(t ) диференційовні для будь-якого t T й

x (t ) 0. Нехай функція x x (t ) має диференційовну обернену функцію t (x ).
Функцію y y(x ), задану параметрично, можна розглядати як складену функцію
 y y(t ), t t(x ),
де t — проміжний аргумент.
Тоді

1 yt
yx yttx yt .
xt xt

Отже, похідна функції y y(x ), заданої параметрично, також задається

параметрично:

x x (t ),
yt t T.
yx ,
xt

x cos t,
7. Приміром, якщо задано функцію t [0; ], то її похідну задають
y sin t,
рівняння:

x cos t,
(sin t ) cos t t [0; ].
y ctg t,
(cos t ) sin t
 §20. Диференціал функції. Похідні та диференціали вищих порядків.

20.1. Диференціал функції

20.2. Геометричний і механічний зміст похідної та диференціала
20.3. Похідні вищих порядків
20.4. Диференціали вищих порядків
20.5. Похідні вищих порядків від функцій, заданих параметрично
20.6. Похідні вищих порядків від функцій, заданих неявно

20.1. Диференціал функції

1. Нехай функція f диференційовна в точці x 0, тобто має скінченну похідну f (x 0 ) і

f (x 0 ) f (x 0 ) x ( x ) x, x 0.

Означення 20.1 (диференціала функції в точці).

Диференціалом функції f у точці x 0 називають головну, лінійну щодо x,
частину приросту цієї функції f і позначають
df (x 0 ) f (x 0 ) x .
2. Знайдімо, приміром, диференціал функції f (x ) x.
Оскільки

f (x ) x 1,
то

df (x ) dx x,
тобто диференціал незалежної змінної дорівнює приросту цієї змінної і формулу для
обчислення диференціала можна ще записати так:

df (x ) f (x )dx .

З неї випливає рівність

df (x )
f (x ).
dx
 df (x )
Отже, позначення можна розглядати як відношення диференціалів df (x ) та
dx
dx .

20.2. Геометричний і механічний зміст похідної

та диференціала
1. Дотична до кривої. Розгляньмо задачу побудови дотичної до довільної плоскої
кривої. Нехай f неперервна функція, означена в деякому околі точки x 0 .
Розглядаємо дві точки

M 0(x 0; y 0 ) та M (x 0 x ; y0 y)
графіка цієї функції (рис. 20.1).
Через них проходить єдина пряма — січна y
M
x x0 y y0 y0 y
M 0M : T
x y
y f (x 0 )
y (x x 0 ) y 0,
x df (x 0 )
Кутовий коефіцієнт січної M0
y0
y x
k .
x O x0 x0 x x
Рис. 20. Дотична до кривої
Якщо точка M рухається вздовж кривої до точки M 0, то січна повертається навколо
точки M 0 і прямує до деякого граничного положення M 0T , яке називають дотичною
до кривої в точці M 0 .

Січна прямуватиме до граничного положення, відмінного від вертикальної прямої,

тоді й лише тоді, коли існує скінченна границя

f (x 0 )
lim f (x 0 ),
x 0 x
яка є кутовим коефіцієнтом дотичної до графіка функції f у точці x 0 .

У разі скінченної похідної f (x 0 ) дотична до кривої y f (x ) у точці M 0(x 0; y 0 ) має

рівняння

y y0 f (x 0 )(x x 0 ).

Кутом між двома кривими y f1(x ) та y f2(x ) у точці їх перетину називають кут
між дотичними до кривих, проведеними в цій точці.
З рівняння дотичної, позначаючи ординату дотичної через y дот , дістаємо рівності:

y дот y0 f (x 0 ) x dy(x 0 ).

2. Похідна й диференціал функції в точці мають такий геометричний зміст:

1) похідна функції f у точці x 0 дорівнює кутовому коефіцієнту дотичної, проведеної до

графіка функції y f (x ) у точці M 0(x 0; f (x 0 )), тобто

f (x 0 ) k дот tg ,

де — кут нахилу дотичної до осі Ox .

2) диференціал функції f у точці x 0 дорівнює приросту ординати дотичної у точці

M 0(x 0; f (x 0 )).
3. Перетворюючи рівняння січної до вигляду

y y0
x x0
y y
x x
і спрямовуючи x до нуля, дістаємо, що нескінченній похідній відповідає
вертикальна дотична з рівнянням x x 0.

Якщо в точці x 0 існують однобічні нескінченні похідні функції, то в цій точці графік
функції має вертикальну дотичну (рис. 20.1) з рівнянням

x x 0.
y y y y

x0 x x0 x x0 x x0 x
f (x 0 ) , f (x 0 ) , f (x 0 ) , f (x 0 ) ,
f (x 0 ) f (x 0 ) f (x 0 ) f (x 0 )

Рис. 20.1 Вертикальні дотичні до графіків функції

4. Якщо в точці x 0 не існує скінченної чи нескінченної похідної функції, то точка
M 0(x 0; y 0 ) є кутовою точкою графіка функції і в такій точці не можна провести
дотичну (рис. 20.3).
y y y x

x0 x O x
 Рис. 20.3. До графіка функції у кутовій точці не можна провести дотичну
5. Нормаллю до кривої y f (x ) у точці M (x ; y ) y дотична
0 0 0
називають пряму, що перпендикулярна до дотичної в цій y0
точці (рис. 20.4). y f (x )
Оскільки кутові коефіцієнти перпендикулярних прямих
зв’язані співвідношенням нормаль
1 O x0 x
k1k2 1 k2 , Рис. 20.4. Нормаль
k1 до кривої
то

1
k норм ,
f (x 0 )

за умови, що k дот f (x 0 ) 0.

Рівняння нормалі до кривої y f (x ) у точці (x 0 ; y 0 ) має вигляд

1
y y0 (x x 0 ).
f (x 0 )

6. Якщо дотична до графіка функції y f (x ) у точці y

M 0(x 0 ; f (x 0 )) є вертикальною прямою x x 0, то y0
нормаль до графіка є горизонтальною прямою (рис.
20.5) x0
O x
Рис. 20.5.
y y0; Горизонтальна нормаль
y
а в разі горизонтальної дотичної y y 0 нормаль має
рівняння (рис. 20.6)
y0
x x 0.
O x0 x
Рис. 20.6. Вертикальна
нормаль

20.3. Похідні вищих порядків

1. Розгляньмо диференційовну в кожній точці x X функцію f (x ).

Тоді її похідна f (x ), яку називають ще похідною 1-го порядку (першою похідною),

також є функцією від x . Якщо функція f (x ) диференційовна, то можна означити її
похідну

d 2f
( f (x )) f (x ) ,
dx 2
яку називають похідною 2-го порядку (другою похідною) функції f (x ).

Означення 20.2 (похідної n -го порядку).

Похідною n -го порядку функції f (x ) називають похідну від похідної (n 1) -го
порядку і позначають
dn f
f (n )(x ) n
( f (n 1)(x )) , n 1,2,..., f (0)(x ) f (x ).
dx
Похідні 1-го, 2-го та 3-го порядку позначають штрихами, приміром,

f (x ), f (x ), f (x ).
Починаючи з похідної 4-го порядку, похідні позначають цифрами (римськими або
арабськими, узятими в дужки). Приміром,

f (4)(x ) f IV (x ).

Функцію f називають n разів диференційовною в точці x X, якщо в цій точці функція

має всі похідні до n -го порядку включно.

Множину всіх функцій f, означених в інтервалі (a;b), які мають неперервну похідну n -го
порядку, позначають C n (a;b).

Функцію f (x ), що має похідні будь-якого порядку в кожній точці інтервалу (a;b), називають
нескінченно диференційовною в (a;b) і пишуть f C (a;b).
x
2. Приміром, функції e , sin x , cos x є нескінченно диференційовними на ( ; ).
Можна одержати формули:

m!
m (n ) xm n
, n m,
1) (x ) (m n )! n ;
0, n m,

2) (eax )(n ) a neax , n ;

3) (sin x )(n ) sin x n ,n ;

2

4) (cos x )(n ) cos x n ,n ;

2
(n )
1 ( 1)n n !
5) ,n ;
x a (x a )n 1

( 1)n 1(n 1)!

6) (ln(x a ))(n ) ,n .
(x a )n
4. Похідні вищих порядків суми та добутку функцій. Якщо функції u(x ) та v(x )
мають похідні n -го порядку в точці x , то функції u(x ) v(x ) та u(x )v(x ) також
мають похідні n -го порядку в цій точці, причому

(u(x ) v(x ))(n ) u (n )(x ) v (n )(x );

(u(x )v(x ))(n ) C n0u (n )v C n1u (n 1)

v ... C nn 1u v (n 1)
C nnuv (n )
n
C nk u (n k)
(x )v (k )(x ),
k 0

n!
де C nk ; u (0)(x ) u, v (0)(x ) v(x ), n .
(n k )! k !

Формулу для (uv )(n ) називають Ляйбніцовою формулою. Вона нагадує формулу
Ньютонового біному, лише замість степенів стоять порядки похідних.
Якщо функція f є n разів диференційовною в точці x , а C const, то

(Cf (x ))(n ) Cf (n )(x ),C const, n .

5. Приміром,
0
C2012 =1 u (2012) = sin ( x + 1006 ) = sin x v=x
 2011 
( x sin x)(2012) = C2012
1
= 2012 u (2011) = sin  x +  = − cos x v = 1 =
 2 
2
C2012 = ... u (2010) = ... v = 0
= 1  x sin x + 2012  1(− cos x) + 0 + ... = x sin x − 2012cos x.

20.4. Диференціали вищих порядків

1. Розгляньмо диференційовну функцію f . Її диференціал (диференціал 1-го
порядку)

df (x ) f (x )dx
залежить від x та dx .
Диференціалом 2-го порядку (другим диференціалом) функції f називають
диференціал від диференціала 1-го порядку і позначають

d 2f d (df ).

Означення 20.3 (диференціала n -го порядку).

Диференціалом n -го порядку (n -м диференціалом) функції f називають
диференціал від диференціала (n 1) -го порядку і позначають
d n f (x ) d (d n 1f (x )), n ,
d 0 f (x ) f (x ).
2. Нехай f є функцією незалежної змінної x , що має диференціали будь-якого
порядку. Тоді

df (x ) f (x )dx ,

де dx x є сталим. За означенням

d 2 f (x ) d (df (x )) d ( f (x )dx ) d ( f (x ))dx

( f (x )dx )dx f (x )(dx )2.
Отже,

d 2 f (x ) f (x )(dx )2 f (x )dx 2.

Так само

d 3 f (x ) d (d 2 f (x )) d (f (x )(dx )2 ) d (f (x ))(dx )2
( f (x )dx )(dx )2 f (x )(dx )3 f (x )dx 3.
Далі

d n f (x ) f (n )(x )dx n , n .

Звідси, зокрема, випливає, що

(n ) d n f (x )
f (x ) .
dx n
3. Виведімо тепер формули для обчислення диференціалів у разі, коли аргумент x є
диференційовною функцією x (t ) незалежної змінної t . Для одного й того
самого t, але різних t (а, отже, і різних x ) прирости x різні, тобто в цьому разі
dx x не можна вважати незалежним від x , оскільки диференціал функції

dx d ( (t )) (t )dt.
Тому

df (t ) ft (t )dt f ( (t )) (t )dt fx (x )dx .

Отже, перший диференціал функції f визначають однією і тією самою формулою

незалежно від того, чи є її аргумент незалежною змінною, чи є функцією іншого
аргументу.
Цю властивість диференціала називають інваріантністю форми першого
диференціала.
Знайдімо диференціал 2-го порядку:

d 2 f (x ) d ( f (x )dx ) d (f (x ))dx f (x )d 2x
( f (x )dx )dx f (x )d 2x f (x )dx 2 f (x )d 2x .
Отже, диференціали 2-го (і вище) порядку вже не мають властивості інваріантності.

20.5. Похідні вищих порядків від функцій, заданих

параметрично
1. Розгляньмо функцію y y(x ) задану параметрично рівняннями:

x x (t ),
t T.
y y(t ),

Оскільки

yxx (yx )x ,
то

x x (t ), x x (t ),
x x (t ),
y: yx : yt yxx : (yx )t ...
y y(t ) yx yxx ,
xt xt
x x (t ),
y (nn ) : (y (nn 1)
)t
y (nn )
x 1
x
.
x xt

x cos t,
2. Приміром, якщо задано функцію t [0; ], то її першу похідну задають
y sin t,
рівняння

x cos t,
t [0; ].
y ctg t,

Другу похідну задають рівняння:

x cos t,
1 t [0; ].
( ctg t ) sin2 t 1
y ,
(cos t ) sin t sin 3 t

20.6. Похідні вищих порядків від функцій, заданих неявно

Розглянемо на прикладі, як знаходять похідні функції y(x ), заданої неявно.

x2 y2
Нехай неявна функція : 1.
a2 b2
Диференціюємо обидві частини рівності, що задає функцію y(x ) неявно, за змінною
x.

x2 y2
0
a2 b2

(y 2 ) 2y y ,

(x ) 1
2x 2yy
2 2
0
a b
.
Виражаємо y .

b 2x
y .
a 2y
Звідси

b 2x
y x
b2 y xy b2 a 2y b 2 a 2y 2 b 2x 2
y 2 2 2 2 4 3
a 2y 2 b 2x 2 a 2b 2
a y a y a y
b4 1
.
a2 y3