РОЗДІЛ ІV.

ІНТЕГРАЛИ, ЗАЛЕЖНІ ВІД ПАРАМЕТРІВ

ЛЕКЦІЯ №14.

Власні інтеграли, залежні від параметрів.

План лекції.
1. Означення власного інтеграла, залежного від параметра.
2. Рівномірна збіжність до граничної функції.
3. Перестановка місцями двох граничних переходів.
4. Граничний перехід під знаком власного інтеграла.
5. Диференціювання під знаком інтеграла.
6. Інтегрування під знаком інтеграла.

§ 14.1. Означення інтеграла, що залежить від параметра.

Розглянемо функцію двох змінних z = f ( x, y ), визначену для всіх x  a, b  і всіх

значень y із деякої множини Y =  y .

Означення. Нехай при кожному фіксованому значенні y  Y функція z = f ( x, y )
є інтегровною на відрізку a, b  у власному або невласному розумінні. Тоді такий
інтеграл
b
J ( y ) =  f ( x, y )dx , (1)
a

обчислений за змінною x  a, b , є функцією параметра y .

В цій лекції ми розглянемо власні інтеграли, що залежать від параметра.
Зауваження. При вивченні властивостей функціональних послідовностей
 f ( x ) ми вже зустрічалися з інтегралами
n

b
J n =  f n ( x ) dx ,
a

які представляють частинний випадок інтегралів типу (1): параметром в таких

інтегралах є змінний натуральний лічильник n .
По відношенню до функції (1) виникає низка питань – про існування і визначення
її границі за певного граничного переходу, наприклад, стосовно її неперервності за
змінною y , стосовно її диференційовності і обчислення її похідної, і, насамкінець, –
стосовно її інтеграла. Всі окреслені питання будуть розглянуті в цьому розділі.
 2

§ 14.2. Рівномірна збіжність до граничної функції.

Вирішальну роль у вивченні властивостей інтегралів, залежних від параметрів,
відіграє поняття рівномірної збіжності функції f ( x, y ) до своєї граничної функції
 ( x ) за y → y0 .
Нехай функція f ( x, y ) визначена на множині D = X  Y , де X та Y визначають

множини значень, яких набувають відповідно змінні x та y . При цьому множина Y

містить граничну точку, наприклад скінченне число y0 .
Означення 1. Нехай виконуються дві умови:
1). Для функції f ( x, y ) за y → y0 існує скінченна гранична функція

lim f ( x, y ) =  ( x), x  X , (2)

y → y0

2). Для довільного числа   0 існує таке незалежне від x число   0 , що як

тільки y − y0   , то одразу буде виконуватися нерівність

f ( x, y ) −  ( x)   . (3)

одразу для всіх x  X .

Тоді функція f ( x, y ) прямує до своєї граничної функції  ( x ) за y → y0
рівномірно відносно x з множини X .
Можна трансформувати це означення на випадок, коли y0 є невласним числом:
якщо y0 є невласним числом, наприклад, + , в цьому означенні потрібно нерівність
y − y0   замінити нерівністю виду y   .

Коли вивчалися властивості функціональних послідовностей, було встановлено,

що для їх рівномірної збіжності необхідно і достатньо, щоб мало місце «рівномірне
виконання критерію збіжності». Сформулюємо (без доведення) відповідну теорему,
яка фіксує необхідні і достатні умови у вигляді певного критерію для випадку
інтегралів (1) за умови, що y0 є скінченним числом.
Теорема 1 (критерій про умови рівномірної збіжності). Для того, щоб для
функції f ( x, y ) за y → y0 існувала певна гранична функція, до якої функція f ( x, y )
прямує рівномірно відносно змінної x  X , необхідно і достатньо, щоб для
довільного числа   0 знайшлося б таке незалежне від x число   0 , що нерівність
 3

f ( x, y ) − f ( x, y)   . (4)

виконується одразу для всіх x  X , як тільки будуть справедливими нерівності

стосовно y, y Y :
y − y0   , y − y0   , y, y Y . (5)

Зауваження. У випадку, коли y0 = + , замість нерівностей (5) слід записати

нерівності y   , y   .
Трансформуємо наведений вище критерій на випадок рівномірної збіжності
послідовності функцій.
Теорема 2 (критерій про умови рівномірної збіжності). Для того, щоб функція
f ( x, y ) за умови y → y0 прямувала рівномірно до функції  ( x ) відносно x  X ,

необхідно і достатньо, щоб до функції  ( x ) рівномірно прямувала кожна

послідовність функцій  f ( x, y )
n незалежно від закону прямування послідовності

 yn  , yn  Y , n до свого граничного значення y0 .

Нехай тепер множина X представляє скінченний проміжок [a, b] . Відомо, що

якщо послідовність функцій  f ( x ) , кожна з яких є неперервною (або інтегровною
n

у власному сенсі) на [a, b] , є рівномірно збіжною до граничної функції, то і сама

гранична функція з необхідністю також є неперервною (або інтегровною) функцією.
Враховуючи результат Теореми 2, ця властивість також переноситься і на загальний
випадок. Сформулюємо це у вигляді Теореми 3.
Теорема 3. (про неперервність (інтегровність) граничної функції). Якщо
функція f ( x, y ) за довільного y  Y є неперервною (інтегровною) за змінною x на

проміжку X = [a, b] , і за y → y0 рівномірно прямує до граничної функції  ( x ) , то і ця

функція  ( x ) також буде неперервною (інтегровною).
Нижче наведемо теорему, результати якої узагальнюють відому теорему Діні.
Припускаємо, що в процесі прямування y → y0 має місце нерівність y  y0 .
Теорема 4 (узагальнення теореми Діні). Нехай функція f ( x, y ) за довільного
y  Y є неперервною (інтегровною) за змінною x у проміжку X = [a, b] , і при
зростанні y , монотонно зростаючи, прямує до неперервної граничної функції  ( x )
 4

. Тоді прямування до граничної функції  ( x ) з необхідністю буде рівномірним

відносно x у проміжку X = [a, b] .
Хоча встановлений цією теоремою критерій рівномірного наближення й здається
доволі вузьким, проте він часто буває корисним, звільняючи дослідника від
необхідності іншим шляхом пересвідчуватися в наявності рівномірного наближення.
§ 14.3. Перестановка місцями двох граничних переходів.
При вивченні властивостей інтегралів, залежних від параметрів, дуже важливим
є питання стосовно перестановки двох граничних процесів того чи іншого типу. В
найпростішій формі це питання вивчалося в розділі ФБЗ [1], коли мова йшла про
існування і рівність повторних границь:
lim lim f ( x, y ) = lim lim f ( x, y ) . (6)
x→ x0 y → y0 y → y0 x → x0

у припущенні, що існує подвійна (основна) границя

lim f ( x, y ) .
x → x0
y → y0

Крім того, теорема про почленний граничний перехід у рівномірно збіжному

функціональному ряді також може бути представлена в подібній формі:
lim lim f n ( x ) = lim lim f n ( x ) ,
x →a n → n → x →a

в цьому разі вже у припущенні рівномірної збіжності функції f n ( x ) до своєї границі

за n → .
Сформулюємо теорему загального типу, яка встановлює умови перестановки
граничних переходів (6) місцями.
Будемо припускати, що функція f ( x, y ) визначена на множині D = X  Y , де

X =  x та Y =  y мають (окремо кожна) свої граничні точки x0 та y0 (скінченні чи

ні).
Теорема 5. Нехай за кожного x  X існує звичайна границя
lim f ( x, y ) =  ( x) ,
y → y0

та за кожного y  Y існує звичайна границя

lim f ( x, y ) =  ( y ) .
x → x0
 5

Тоді якщо за умови y → y0 функція f ( x, y ) прямує до граничної функції  ( x )

рівномірно відносно x  X , то існують і є рівними обидві повторні границі (6).

Наслідок Теореми 5. З Теореми 5 випливає, що має місце така низка рівностей
наступних границь:
lim lim f ( x, y ) = lim  ( x) = A ,
x→ x0 y → y0 x → x0

lim lim f ( x, y ) = lim  ( y) = A ,

y → y0 x → x0 y → y0

lim f ( x, y ) = A .
x → x0
y → y0

§ 14.4. Граничний перехід під знаком власного інтеграла.

Перед цим наша увага була зосереджена на властивостях самої підінтегральної
функції f ( x, y ) , які пов’язані із рівномірною збіжністю.
b
Розглянемо тепер інтеграл J ( y ) =  f ( x, y )dx , який є залежним від параметра y ,
a

обмежившись поки що випадком скінченного проміжку X = [a, b] та функції f ( x, y )

, яка є інтегровною (у власному сенсі).

Припускаючи, що область Y =  y має граничну точку (або точку накопичення)

y0 , з’ясуємо питання про існування границі функції J ( y ) за умови y → y0 .

Теорема 6. Якщо функція f ( x, y ) за сталого y є інтегровною за змінною

x  [a, b) і за умови y → y0 прямує до граничної функції  ( x ) рівномірно відносно
змінної x , то має місце рівність
b b b
lim J ( y ) = lim  f ( x, y ) dx =  lim f ( x, y ) dx =   ( x)dx (7)
y → y0 y → y0 y → y0
a a a

Доведення. Інтегровність граничної функції  ( x ) вже відома (Див. §2, Теорема

3 (про неперервність (інтегровність) граничної функції). Оберемо довільне число
  0 і за ним знайдемо таке число   0 , щоб забезпечити виконання нерівності
f ( x, y ) −  ( x)   .

Тоді за виконання нерівності y − y0   дістанемо:

 6

b b b b

 f ( x, y ) dx −  ( x)dx =   f ( x, y ) −  ( x)  dx   f ( x, y ) −  ( x) dx   (b − a) .
a a a a

Це й доводить формулу (7). В такому разі кажуть, що граничний перехід за

параметром під знаком інтеграла є дозволеним.
Наслідок. Нехай y  y0 . Якщо функція f ( x, y ) за сталого y є неперервною за
змінною x [a, b] і при зростанні y прямує до неперервної граничної функції  ( x )
, монотонно зростаючи, то має силу формула (7). (Див. результати узагальненої
Теореми 4 Діні).
В кінці цього параграфу сформулюємо ще одне твердження, яке має силу у
припущенні, що область Y являє собою скінченний проміжок y  [c, d ] . Воно має
практичний характер і стосується питання неперервності функції (1).
Теорема 7. Якщо підінтегральна функція f ( x, y ) визначена і неперервна, як

функція двох змінних, в прямокутнику  : ( x, y ); x  [a, b], y  [c, d ] , то інтеграл (1)

буде неперервною функцією від параметра y на проміжку [c, d ] .

Доведення. Нехай y0 − довільна точка з проміжку [c, d ] . Оскільки функція
f ( x, y ) є рівномірно неперервною в прямокутнику  (поясніть це!), то для довільно

обраного числа   0 знайдеться таке число   0 , що з нерівностей для аргументів

x − x   , y − y   ,

випливає нерівність для функції

f ( x, y ) − f ( x, y )   .

Розглянемо частинний випадок, коли

x = x = x , y = y0 , y = y .
Тоді за умови y − y0   та за будь-якого x   отримаємо:

f ( x , y ) − f ( x , y0 )   .

Отже, при прямуванні y до будь-якого частинного значення y0 [c, d ] функція

f ( x, y ) прямує до функції f ( x, y0 ) рівномірно відносно змінної x . В цьому разі за

Теоремою 6 можна записати:

 7

b b
lim  f ( x, y ) dx =  f ( x, y0 ) dx .
y → y0
a a

або
lim J ( y ) = J ( y0 ) .
y → y0

Остання рівність доводить Теорему 7, оскільки вона фіксує неперервність

функції J ( y ) в точці y0 за означенням.

Наприклад, такі інтеграли, як:

1
x 1
J1 ( y ) =  arctg   dx , J 2 ( y ) =  ln( x 2 + y 2 )dx .
0  y 0

представляють собою неперервні функції J ( y ) параметра y для довільних

додатних ( y  0) його значень (перевірте самостійно).

§ 14.5. Диференціювання під знаком інтеграла: випадок сталих меж.

В процесі дослідження властивостей функції (1), яка представляє собою інтеграл,

який містить параметр y , має важливе значення питання про існування похідної
цієї функції за параметром y . Якщо припустити існування частинної похідної

f y ( x, y ) підінтегральної функції, то для обчислення похідної J  ( y ) Лейбниць надав

правило, яке в позначеннях Лагранжа має такий вигляд:

b
J  ( y ) =  f y ( x, y ) dx . (8)
a

Якщо така зміна порядку дій (диференціювання за параметром y і інтегрування

за змінною x ) є дозволеною, то кажуть, що функцію (1) можна диференціювати за
параметром y під знаком інтеграла. Сама ж процедура обчислення похідної за
формулою (8) має назву «правила Лейбниця».
Сформулюємо теорему, яка встановлює достатні умови для застосування цього
правила.
Теорема 8 (про диференціювання під знаком інтеграла). Нехай функція
f ( x, y ) визначена в прямокутнику  : ( x, y ) | x [a, b], y [c, d ] і є неперервною за
 8

змінною x [a, b] за довільного сталого значення параметра y  [c, d ] . Крім того,

припустимо, що у всій області  існує частинна похідна f y ( x, y ) , яка є неперервною

як функція двох змінних. Тоді за довільного y  [c, d ] буде справедливою формула (8).
Доведення. Знайдемо за означенням похідну інтеграла (1) за параметром y :
J ( y + y ) − J ( y )
lim = J y ( y ) . (9)
y →0 y
Спочатку зазначимо, що
b
J ( y + y ) =  f ( x, y + y )dx .
a

Тому чисельник у лівій частині виразу (9) набуває такого вигляду:

b b b
J ( y + y ) − J ( y ) =  f ( x, y + y )dx −  f ( x, y )dx =  [ f ( x, y + y ) − f ( x, y )]dx .
a a a

Розділимо обидві частини цієї рівності на y :

J ( y + y ) − J ( y ) b f ( x, y + y ) − f ( x, y )
= dx . (10)
y a
y
Застосуємо теорему Лагранжа до підінтегральної функції, в результаті дістанемо:
f ( x, y + y ) − f ( x, y )
= f y( x, y +   y ),0    1 .
y
Оскільки f y ( x, y ) є неперервною в замкненій області  , то можна записати:

f y( x, y +   y ) = f y( x, y ) +  ( x, y, y ) ,

де  ( x, y, y ) прямує до нуля за умови y → 0 .

Підставимо отримані вирази у (10):
J ( y + y ) − J ( y ) b
=  [ f y( x, y ) +  ( x, y, y )]dx , або
y a

J ( y + y ) − J ( y ) b b
=  f y( x, y )dx +   ( x, y, y )d x .
y a a

Переходячи в останньому виразі до границі за умови y → 0 та вважаючи, що

b
інтеграл   ( x, y, y )d x прямує до нуля за умови y → 0 , дістанемо:
a
 9

J ( y + y ) − J ( y ) b b  b
lim =  f y( x, y )dx , або J y ( y ) =   f ( x, y )dx  =  f y( x, y )dx .
y →0 y a a y a
Зауваження. В цьому доведенні ми врахували той факт, що підінтегральна
b
функція в інтегралі   ( x, y, y )d x
a
і сам цей інтеграл прямують до нуля за умови

y → 0 . Разом з тим відомо, що якщо підінтегральна функція в кожній точці прямує

до нуля, то з цього не завжди випливає, що і сам інтеграл прямує до нуля. Проте, в
b
даному разі інтеграл   ( x, y, y )d x
a
прямує до нуля за умови y → 0 . Цей факт ми

приймаємо тут без доведення.

Розглянемо приклади на застосування правила Лейбниця.
1
Приклад 1. Розглянемо інтеграл J 2 ( y ) =  ln( x 2 + y 2 )dx , який був наведений в
0

кінці §4. Очевидно, що y  0 . Перевіримо, чи можна використовувати правило

Лейбниця для цього інтеграла за y = 0 . Спочатку продиференцйіюємо його за
правилом Лейбниця у припущенні, що це дозволено:
1 1
2y 1
J 2 ( y ) =  lny ( x + y )dx = 
2 2
dx = 2arctg   .
0 0
x +y
2 2
 y
1
Перевіримо цей результат, спочатку обчисливши інтеграл  ln( x + y 2 )dx «в
2

лоб»:
1
1
 ln( x + y 2 )dx = ln(1 + y 2 ) − 2 + 2 y  arctg   .
2

0  y
Тепер знайдемо похідну від отриманої функції за параметром y . Але оскільки в
точці y = 0 умови Теореми 8 порушуються, то обчислення похідної будемо

здійснювати за означенням, врахувавши, що J 2 ( 0 ) = −2 . Отже, маємо:

1
ln(1 + y 2 ) − 2 + 2 y  arctg   + 2
J 2 ( y ) − J 2 ( 0)  y ln(1 + y 2 ) 1
= = + 2arctg   →  .
y y y  y
 10

якщо y → 0 .

Таким чином, отримали J 2 ( 0 ) =  , проте разом з тим похідна за параметром y

від підінтегральної функції за y = 0 дорівнює нулю. Отже, інтеграл від неї також
дорівнює нулю. Висновок: правило Лейбниця за y = 0 «не працює»
Приклад 2*. Обчислити заданий інтеграл, застосувавши диференціювання за
параметром під знаком інтеграла:

2
J ( y ) =  ln( y 2 − sin 2  )d , y  1 .
0

Розв’язання. Умови Теореми 8 тут виконуються (перевірте), тому можемо при

диференціюванні переставити місцями оператори диференціювання і інтегрування
місцями:
  dt
t = tg  ; d = ;
d 1+ t2
J  ( y ) =  ln( y 2 − sin 2  )  d = 2 y 
2 2
= =.
y y 2 − sin 2  t2
0 0
t1 = 0; t2 = ;sin  =
2

1+ t2
dt 
   t y2 −1  
= 2 y 1 + t 2 2y
= 2  2
dt
=
2
 arctg   = .
t 2
y − 1 y y2 −1  y  y2 −1
0 y −
2 0 +t 2
 0
1+ t2 y2 −1
Тепер інтегруємо за параметром y :

J ( y) =  dy =  ln( y + y 2 − 1) + C . (А)
y2 −1

Знайдемо невідому сталу C . Для цього представимо інтеграл J ( y ) в такому

вигляді:
  
2
 2
 sin  2
 2
 sin 2  
J ( y ) =  ln( y − sin  )d =   2  ln y + ln 1 −
2 2
  d = ln y +  ln 1 −  d . (Б)
0 0  y2  0  y2 
Використовуючи вирази (А) і (Б), дістанемо:

 sin 2   2
 ln( y + y − 1) + C =  ln y +  ln 1 − 2  d 
2

0  y 
 11


2
 sin 2    y + y2 −1 
 C =  ln 1 − 2  d −  ln  .
 y  y 
0  
Тепер спрямуємо параметр y у нескінченність і обчислимо цю границю. В
результаті отримаємо: C = − ln 2 . Підставляючи цей вираз у (А), маємо остаточне
значення шуканого інтеграла:
 y + y2 −1 
J ( y ) =  ln( y + y − 1) −  ln 2 =  ln 
2
 , y  1.
 2 
 
Додаткове завдання. Доведіть, що функція J ( y ) є неперервною в точці
y =1+ 0.
§ 14.6. Диференціювання під знаком інтеграла: випадок, коли і
межі інтегрування залежні від параметра.
Розглянемо більш складний випадок диференціювання під знаком інтеграла,
коли не тільки підінтегральний вираз містить параметр, а й самі межі інтегрування
також залежать від нього.
В цьому випадку інтеграл має вигляд:
 ( y)
J ( y) =  f ( x, y ) dx . (11)
 ( y)

Зосередимося на двох теоремах відносно неперервності і диференційовності за

параметром інтеграла (11).
Теорема 9 (про неперервність функції J ( y ) за параметром y ).

Нехай функція f ( x, y ) є визначеною і неперервною в прямокутнику

 : ( x, y ) | x [a, b], y [c, d ] , а криві

x =  ( y ), x =  ( y ), y  [ c, d ] ,
є неперервними і не виходять за межі прямокутника  .
Тоді інтеграл (11) являє неперервну функцію J ( y ) від параметра y  [c, d ] .
Тепер сформулюємо відповідну теорему стосовно диференційованості функції
J ( y) .
Теорема 10 (про диференційовність функції J ( y ) за параметром y ).
 12

Якщо (крім умов, зазначених вище в Теоремі 9) функція f ( x, y ) має в

прямокутнику  неперервну частинну похідну f y ( x, y ) і, крім того, існують

похідні меж інтегрування  ( y),  ( y) , тоді інтеграл (11) має похідну J ( y) за

параметром y , яку обчислюють за формулою:
 ( y)  ( y)
d
f ( x, y ) dx =  f y ( x, y ) dx +  ( y )  f (  ( y ), y ) −  ( y )  f ( ( y ), y ) . (12)
dy  ( y )
J ( y ) =
 ( y)

Зауваження 1. Результати обох теорем зберігають свою справедливість і у

випадку, коли функція f ( x, y ) задана і має відповідні властивості лише в області, яка

міститься між кривими x =  ( y ), x =  ( y ) .

Зауваження 2. Розглянемо отримані в цих Теоремах результати з іншої точки
зору. Інтеграл J ( y ) ми отримуємо, виходячи з такого інтеграла
v
J ( y, u, v) =  f ( x, y ) dx ,
u

залежного вже від трьох параметрів y, u, v , підстановкою u =  ( y ), v =  ( y ) . Далі

питання, поставлені в двох попередніх теоремах, вирішуються застосуванням
загальних теорем про неперервність і диференційовність складеної функції. При
цьому формула (12) записана за класичною схемою:
d J ( y , u, v ) J ( y , u, v ) J ( y , u, v )
J ( y , u( y ), v ( y )) = +  u ( y ) +  v ( y ) . (13)
dy y u v
Грунтуючись на результатах теореми про диференційовність визначеного
інтеграла за змінною верхньою межею дістанемо:
J ( y, u, v ) 
v
=  f ( x, y )dx = f (v( y ), y ) .
v v u

J ( y, u, v )  
v u
=  f ( x, y )dx = −  f ( x, y )dx = − f (u( y ), y ) .
u u u u v

J ( y , u, v )
І насамкінець, для обчислення застосуємо наведене вище правило
y
Лейбниця:
 13

J ( y, u, v )
v
=  f y ( x, y ) dx .
y u

Підставляючи отримані вище вирази у формулу (13), дістанемо формулу (12) (з

точністю до позначень).
v
d
J ( y, u( y ), v( y )) =  f y ( x, y ) dx + f (v( y ), y )  v ( y ) − f (u( y ), y )  u( y ) .
dy u

Розглянемо приклади.
Приклад 1. Знайти границю похідної заданого інтеграла, залежного від
параметра:

d  
1+ y
dx
lim   2 
.
y →−1 dy  1 + x 2
+ y 
 − (1+ y ) 
Розв’язання. Заданий інтеграл задовольняє умови Теореми 11. Тому діємо за
формулою (12).

d   1+ y  
1+ y
dx 1  1   1 
dy  − (1+ y ) 1 + x 2 + y 2  − (1+ y )  1 + x 2 + y 2  y
   =   dx + 1    + 1   2 
=
 1 + x 2
+ y 2
 x=1+ y  1 + x 2
+ y  x=− (1+ y )

 y +1 
2 y  arctg  
1+ y
− y ( y + 1)  y + 1 
2

= −2 y 
1
dx + 2
1
= 2 −  +.
(1 + x 2
+ y 2 2
) y + y + 1 ( y + y + 1)( y 2
+ 1) 3
− (1+ y )
( y + 1) 2
2

 y +1 
2 y  arctg  
 
1− y  y +1  .
2
1
+ 2 = 2 −
y + y + 1 ( y + y + 1)( y 2 + 1) 3
( y + 1) 2
2

Тепер обчислимо границю знайденої похідної:

 y +1 
2 y  arctg  
1− y  y2 + 1 
lim 2 −   = 1.
y →−1 ( y + y + 1)( y + 1)
2 3
( y 2 + 1) 2

§ 14.7. Інтегрування під знаком інтеграла.

 14

В цьому параграфі з’ясуємо питання про інтеграл за параметром y від функції

(1) на проміжку y  [c, d ] . Особливо важливим є випадок, коли цей інтеграл
визначається формулою:
d
b d
 
b d

c J ( y )dy = c  a f ( x, y ) dx dy = a  c f ( x, y ) dy dx .
Цю формулу без дужок зазвичай подають у такому вигляді:
d b b d

 dy  f ( x, y ) dx =  dx  f ( x, y ) dy .
c a a c
(14)

Якщо формула (14) має силу, то кажуть, що функцію (1) можна інтегрувати за
параметром y під знаком інтеграла за змінною x .
Наведемо теорему, яка обґрунтовує найпростіші умови, достатні для
забезпечення рівності двох повторних інтегралів (14).
Теорема 11 (про інтегрування під знаком інтеграла). Якщо функція f ( x, y ) є

визначеною і неперервною в прямокутнику  : ( x, y ) | x [a, b], y [c, d ] (за обома

змінними), то формула (14) є справедливою.

Доведення. Доведення проведемо для більш загального випадку. Розглянемо
рівність (14), в якій замість фіксованої верхньої межі інтегрування d для y  [c, d ]
задамо змінну верхню межу  :
 b b 

 dy  f ( x, y ) dx =  dx  f ( x, y ) dy ,
c a a c
c   d . (14*)

Ліворуч і праворуч у (14*) маємо дві функції від параметру  ; обчислимо іх

похідні за цим параметром.
Зовнішній інтеграл, що стоїть ліворуч у (14*), має підінтегральну функцію (1),
яка є неперервною за змінною y за результатами Теореми 7. Тому його похідна за
змінною верхньою межею  дорівнюватиме підінтегральній функції, обчисленій за
умови y =  , тобто інтегралу:
b
J ( ) =  f ( x, ) dx .
a

Праворуч у формулі (14*) стоїть інтеграл

 15

b 

  ( x, ) dx , де  ( x, ) =  f ( x, y)dy .

a c

Зазначимо, що функція  ( x, ) задовольняє всі умови Теореми 8. Дійсно, за

результатами Теореми 7 функція  ( x, ) є неперервною за змінною x (яка тут

відіграє роль параметра). Далі похідна  ( x, ) = f ( x, ) також є неперервною як

функція двох змінних (за умовою цієї Теореми 11). Тому до зазначеного інтеграла
можна застосувати правило диференціювання Лейбниця:
b b b
d
 ( x, ) dx =   ( x, ) dx =  f ( x, ) dx = J ( ) .
d a a a

Таким чином, ліва і права частини рівності (14*), як функції від  , мають рівні
похідні, і тому можуть відрізнятися між собою лише на сталу величину. Проте за
умови  = c обидва зазначених вирази перетворюються на нуль, Тому вони є
тотожними за всіх значень c    d , і рівність (14*) доведено.
Зауваження. Як частинний випадок, з (14*) за умови  = d випливає рівність
(14).
Розглянемо приклади.
Приклад 1. Нехай f ( x, y ) = x y у прямокутнику  :  x [0,1], y [a, b] , де
0  a  b . В цьому разі умови Теореми 11 виконуються. Тому можемо записати
рівність (14):
b 1 1 b

 dy  x dx =  dx  x dy .
y y

a 0 0 a

Ліворуч легко отримуємо остаточний результат:

1
x y +1  1+ b 
b 1 b b
1
a 0 = a y + 1 a y + 1
= =
y
dy x dx dy dy ln  ,
0 1+ a 
а праворуч прийдемо до складного інтеграла
b
xb − x a
1 b 1 1
xy
0 a = 0 ln x 0 ln x dx .
=
y
dx x dy dx (!)
a

Висновок. Завдяки перестановці двох інтегралів отримано корисний результат -

обчислено складний невласний інтеграл (!):
 16

xb − x a  1+ b 
1

0 ln x dx = ln 
 1 + a
.


y 2 − x2
Приклад 2. Нехай f ( x, y ) = 2 у прямокутнику  :  x [0,1], y [0,1] .
( y + x 2 )2
Умови Теореми 11 порушуються: маємо розрив у точці (0,0) . Покажемо, що
співвідношення (14) в цій точці не виконується. Маємо:
1
y2 − x2
1 1
x 1

0
f ( x, y )dx =  2
0
( y + x 2 2
)
dx =
y 2
+ x 2
=
y 2
+ 1
, y  0.
0

Перший повторний інтеграл має вигляд:

1
y 2 − x2
1
dy
1

0 0 ( y 2 + x2 )2 0 y 2 + 1
= = =
1
dy dx arctg y 0
.
4
Обчислимо другий повторний інтеграл:
1
1 1 1 1
y 2 − x2
1
−y
1
dx 
0 dx0 f ( x, y)dy = 0 dx 0 ( y 2 + x2 )2 dy = 0 y 2 + x2 dx = −0 x2 + 1 = − 4 , ( x  0) .
0

Висновок: формула (14) «не працює» в точці (0,0) .

 РОЗДІЛ ІV.
ІНТЕГРАЛИ, ЗАЛЕЖНІ ВІД ПАРАМЕТРІВ (2022)

ЛЕКЦІЯ №15.
Невласні інтеграли, залежні від параметрів.
План лекції.
1. Невласні інтеграли по нескінченному проміжку. Означення рівномірної збіжності невласного інтеграла, залежного
від параметра.
2. Умова рівномірної збіжності. Зв’язок з рядами.
3. Достатні ознаки рівномірної збіжності. Ознаки Вейєрштрасса, Абеля, Діріхле.
4. Невласні інтеграли по скінченному проміжку. Другий випадок рівномірної збіжності невласних інтегралів.
5. Використання рівномірної збіжності невласних інтегралів, що залежать від параметра: а). граничний перехід під
знаком інтеграла; б). неперервність і диференційовність невласних інтегралів; в). інтегрування інтеграла, залежного
від параметра

§ 1. Невласні інтеграли по нескінченному проміжку,

що залежить від параметра.
Означення рівномірної збіжності невласних інтегралів.

При поширенні теорії інтегралів, залежних від параметра, на випадок невласних

інтегралів особливу роль відіграє поняття рівномірної збіжності інтегралів, яке ми
спочатку і розглянемо.
Припустимо, що функція z = f ( x, y ) задана для всіх значень x  a і всіх значень
y в деякій області Y . Нехай за кожного значення y в цій області існує інтеграл:
+
J ( y) =  f ( x, y ) dx . (1)
a
За означенням невласного інтеграла з нескінченною верхньою межею маємо
записати:
+ A

 f ( x, y ) dx = lim  f ( x, y ) dx .
a
A→+
a
(1*)

Таким чином, інтеграл

A
F ( A, y ) =  f ( x, y ) dx , (2)
a
який представляє собою функцію двох змінних A і y , і за умови A → + та y = const
має своєю границею функцію J ( y ) .
Означення. Якщо прямування інтеграла (2) до функції J ( y ) відбувається
рівномірно відносно y з області Y , то інтеграл (1) називають рівномірно збіжним
відносно y для вказаних значень параметра y  Y .
Це означає, що для довільного числа   0 знайдеться таке число A0  a , яке не
залежить від y , що як тільки A  A0 , так одразу нерівність
+ A +

 f ( x, y ) dx −  f ( x, y ) dx =  f ( x, y ) dx   .
a a A

буде виконуватися одночасно для всіх значень y  Y .

 2

 ye
− xy
Розглянемо приклад 1. Дослідити інтеграл dx на рівномірну збіжність на
0
двох проміжках: 1). на відрізку y  [c, d ], c  0 , та 2). на відрізку y  [0, d ] , d  0 .
Спочатку зазначимо, що заданий інтеграл є збіжним за кожного фіксованого

значення y  0 . Обчислимо інтеграл  ye dx безпосередньо. За умови y = 0 цей
− xy

A
інтеграл дорівнює нулю за будь-якого значення A ; якщо ж y  0 , то за допомогою
заміни змінної xy = t знайдемо:
 

 ye e
− xy −t
dx = dt = e − Ay .
A Ay

Якщо число y − фіксоване, то цей вираз за умови A → + прямує до нуля, і яким

би не було число   0 , нерівність e − Ay   буде виконуватися для всіх A  A0 ( y) , де
величина
1
ln  

A0 ( y ) =  
y
залежить від y .
1). Якщо зміна параметра y обмежена проміжком [c, d ] , де c  0 , то знайдеться
таке число A0 , яке не залежить від числа y , що за умови A  A0 нерівність e − Ay  
буде виконуватися одразу для всіх y : достатньо за число A0 вибрати A0 (c) , оскільки
за умови A  A0 в цьому разі отримаємо:
e− Ay  e− Ac   , (c  y  d ) .
Іншими словами, заданий інтеграл є рівномірно збіжним відносно y на відрізку
[c, d ] .
2). Іншу ситуацію отримаємо, якщо параметр y буде змінюватися у проміжку
[0, d ] , де d  0 . На цей раз такого числа A0 , як в попередньому випадку, вже не існує
(якщо вибрати, наприклад,   1 ). Це випливає із того, що яким би великим не
підібрати число A , величина e− Ay прямуватиме до одиниці за умови y → 0 , тому для
достатньо малих значень величина e− Ay буде більшою за будь-яке число   1 .
Отже, збіжність інтеграла при зміні y на проміжку [0, d ] вже не буде
рівномірною відносно y .
Приклад 2. Довести за означенням рівномірну збіжність інтеграла:

y2 − x2
1 ( y 2 + x 2 )2 dx для всіх y  (−, +) .
Розв’язання. За означенням рівномірної збіжності маємо:

y2 − x2 A 1
A ( y 2 + x 2 )2 dx = A2 + y 2  A .
 3

Звідси випливає потрібний результат: якщо вибрати число A0  A так, щоб

1 1
виконувалася нерівність    A  , то всі умови, викладені в означені будуть
A 
враховані.
Приклад 3. Довести за означенням, що інтеграл
 n
n − 2 x2
1 x 3 e dx для всіх n = 1,2,3, .
не є рівномірно збіжним відносно параметра n .
Розв’язання. За означенням рівномірної збіжності маємо:

 n n n
n − 2 x2 − 2 −

A x3 e dx = e 2x
= 1− e 2 A2
→ 1, if n →  .
A
Якщо обрати, наприклад, 0    1 , то нерівність
 n
n − 2 x2
A x 3 e dx   .
не може бути виконана за жодних умов.

§ 2. Умова рівномірної збіжності невласного інтеграла. Зв’язок з рядами.

Користуючись загальним критерієм рівномірної збіжності функції до своєї

границі, трансформуємо його на випадок невласних інтегралів з параметром.
Критерій рівномірної збіжності невласного інтеграла з параметром.
Для того, щоб інтеграл (1) був би рівномірно збіжним відносно y в області Y ,
необхідно і достатньо, щоб для довільного числа   0 знайшлося б число A0 , яке не
залежить від параметра y , і є таким, що нерівність
A1 A A1

 f ( x, y ) dx −  f ( x, y ) dx =  f ( x, y ) dx   ,
a a A

справджувалася б одночасно для всіх y в області Y , як тільки A1  A  A0 .

A1

Інтеграл  f ( x, y ) dx
A
можна собі уявляти, як «хвіст» інтеграла (1) у

нескінченності, тобто коли змінну величину A спрямувати у нескінченність. Отже,

якщо цей «хвіст» можна зробити меншим, ніж довільно обране число   0
незалежно від обраного параметра y  Y , тоді інтеграл (1) буде рівномірно збіжним
у зазначеному проміжку.
Існує зв’язок між функціональними рядами і інтегралом (1) у питанні
рівномірної збіжності інтеграла (1).
Нагадаємо, що для рівномірного (відносно y  Y ) наближення функції F ( A, y )
до інтеграла (1) за A → + необхідно і достатньо, щоб до цього інтеграла рівномірно
прямувала кожна послідовність функцій  F ( An , y ) за будь-якої послідовності
 An  , яка прямує у нескінченність, тобто за умови An → + .
Перейдемо від «мови послідовностей» до «мови нескінченних рядів».
 4

Рівномірна (відносно y  Y ) збіжність інтеграла (1) цілком рівносильна

рівномірній збіжності усіх рядів виду:
 An +1


n =0 An
f ( x, y )dx, ( A0 = a, An  a) ,

де  An  − це будь-яка числова послідовність, що прямує у нескінченність, An → + .

§ 3. Достатні ознаки рівномірної збіжності.

Встановимо деякі ознаки, за якими на практиці досліджують інтеграли (1) на

рівномірну збіжність.
Вони побудовані на основі відомих ознак Вейєрштрасса, Абеля і Діріхле
стосовно рівномірної збіжності функціональних рядів, а також є близькими до ознак
збіжності невласних інтегралів, які також пов’язані з іменами Абеля і Діріхле.
Теорема 1 (ознака Вейєрштрасса). Нехай функція f ( x, y ) інтегровна за
змінною x у кожному скінченному проміжку [a, A],( A  a) . Якщо існує така функція
 ( x ) , яка залежить лише від x , є інтегровною на нескінченному проміжку [ a, + ) ,
та за будь-яких значень y  Y виконується нерівність
f ( x, y )   ( x), x  a .
то інтеграл (1) є рівномірно збіжним відносно y  Y .
Ця нерівність безпосередньо випливає з нерівності
A1 A1

 f ( x, y ) dx    ( x)dx ,
A A

якщо скористатися критерієм попереднього параграфу.

За означених умов кажуть, що функція f ( x, y ) має інтегровну мажоранту  ( x )
, або що інтеграл (1) мажорується збіжним інтегралом
+

  ( x)dx ,
a
яка не містить параметра y .
Більш тонкі ознаки забезпечує використання другої теореми про середнє
значення функції.
Розглянемо інтеграл від добутку двох функцій
+
J ( y) =  f ( x, y ) g ( x, y)dx .
a
(3)

вважаючи функцію f ( x, y ) інтегровною за змінною x в будь-якому проміжку [a, A]

, а функцію g ( x, y ) монотонною за змінною x .
Теорема 2. Якщо інтеграл
+

 f ( x, y ) dx .
a

є рівномірно збіжним відносно y  Y , а функція g ( x, y ) є рівномірно обмежена

 5

g ( x, y )  L, ( L = const , x  a, y Y ) ,
то інтеграл (3) є рівномірно збіжним відносно y  Y .
Доведення. За другою теоремою про середнє значення функції на відрізку [ A, A1 ]
в узагальненій формі (мій підручник, І-й том, Властивість 7.11, стор.270) можемо
записати
A1  A1

 f ( x, y ) g ( x, y)dx = g ( A, y) f ( x, y ) dx + g ( A , y )  f ( x, y ) dx ,  [ A, A ] .
A A
1 1

Якщо у відповідності до критерію рівномірної збіжності з попереднього § 2 взяти

величину A0 настільки великою, щоби за умови виконання нерівності A0  A  A1
справджувалась нерівність

A1

 f ( x, y ) dx  2 L .
A

одночасно для всіх y , то не важко отримати потрібну оцінку

A1

 f ( x, y ) g ( x, y)dx   .
A

Покажемо це. Оскільки за означенням (1*) невласного інтеграла з параметром y

для довільного числа   0 знайдеться таке число A0  a , що за умови A0  A  A1
будуть справедливими наступні оцінки інтегралів:

 
A1

 f ( x, y ) dx  2 L ,  f ( x, y ) dx  2 L .
A

Далі, оскільки функція g ( x, y ) є рівномірно обмеженою за умовою цієї ж

теореми:
g ( x, y )  L, ( L = const , x  a, y Y ) ,
то за умови A0  A  A1 можемо записати наступну оцінку:

 
A1 A1

 f ( x, y ) g ( x, y )dx  g ( A, y )  f ( x, y ) dx + g ( A1, y )  f ( x, y ) dx  L  + L = ,
A A
2L 2L
що і тягне за собою рівномірну збіжність інтеграла (3).
Наведемо ще одну теорему та, відповідно, іншу комбінацію умов, які
накладаються на функції f ( x, y ) та g ( x, y ) . Приймемо цю теорему без доведення.
Теорема 3. Якщо інтеграл
A

 f ( x, y ) dx .
a
є рівномірно обмеженим, як функція від A і y :
A

 f ( x, y ) dx  K ,
a
( K = const , a  A, y  Y ) ,

а функція g ( x, y ) рівномірно прямує до нуля ( g ( x, y ) → 0 ) відносно y  Y за умови

x → + , то інтеграл (3) є рівномірно збіжним відносно y  Y .
 6

На практиці найчастіше зустрічається випадок, коли з двох множників f ( x, y ) і

g ( x, y ) насправді лише один містить параметр y . Таким чином, Теореми 2 і 3 дають
два частинних критерії (ознаки) (в залежності від того, який з множників містить
параметр y ). Сформулюємо одну з ознак, яка випливає з Теореми 2 та найчастіше
застосовується на практиці.
Теорема 4. Якщо інтеграл
+

 f ( x ) dx .
a

є збіжним, а функція g ( x, y ) є монотонною за змінною x та рівномірно

обмеженою, то інтеграл
+

 f ( x ) g ( x, y)dx .
a
є рівномірно збіжним відносно параметра y  Y .
Зауваження. Для прикладу, з цієї теореми випливає рівномірна збіжність
відносно y  0 , інтегралів такого виду:
+ +

 f ( x ) e dx ,
− xy
 f ( x ) e− x y dx , a  0 .
2

a a
+

 f ( x ) dx є збіжним. Дійсно, обидві функції e − xy , e− x y , які

2
у припущенні, що інтеграл
a
є монотонно спадними, обмежені одиницею. Це зауваження часто буде корисним в
подальшому.
Приклад 4. Довести, що інтеграл
+
− xy cos x
0 e
x
dx, (0    1) .

є рівномірно збіжним відносно y на відрізку [0; +) (як за x = 0 , так і за x → + )

Розв’язання. Представимо заданий інтеграл як суму двох інтегралів:
+ 1 +
− xy cos x − xy cos x − xy cos x
0 e
x
dx = 0 e
x
dx + 1 e
x
dx .

Перший інтеграл має особливість в точці x = 0 і є невласним інтегралом 2-го

роду (див. нижче). Рівномірна збіжність першого інтеграла випливає з існування
1
мажоранти  , яка не залежить від y . Другий інтеграл є невласним інтегралом
x
першого роду, і для нього рівномірна збіжність за умови x → + слідує зі збіжності
+
cos x
інтеграла   dx та із врахуванням результату Теореми 4 цього параграфу. Отже,
a
x
обидва інтеграли є рівномірно збіжним і їхня сума теж.
 7

§ 4. Невласні інтеграли по скінченному проміжку

(або невласні інтеграли 2-го роду). Другий тип рівномірної збіжності.

Розглянемо функцію f ( x, y ) , визначену для всіх значень x у скінченному

проміжку [a, b] і значень y з певної області Y . Крім того, нехай вона є інтегровною
за змінною x за умови y = const (у власному або невласному сенсі). Тоді інтеграл
b
J ( y ) =  f ( x, y ) dx , (4)
a
власний чи невласний, є границею інтеграла:
b−

 ( , y ) =  f ( x, y ) dx .
a
(5)

за умови  → +0 .
Означення рівномірної збіжності другого типу. Якщо прямування інтеграла
(5) за умови  → +0 до своєї границі J ( y ) відбувається рівномірно відносно
параметра y з області Y , то кажуть, що інтеграл (4) є рівномірно збіжним
відносно параметра y Y .
Сформулюємо це означення на мові «  −  ». Отже, це означає, що за довільного
числа   0 знайдеться таке число   0 , що як тільки    , то нерівність
b b− b

 f ( x, y ) dx −  f ( x, y ) dx =  f ( x, y ) dx   .
a a b−

буде справедливою для всіх значень y Y одночасно.

Сформулюємо для цього випадку необхідні і достатні умови, які забезпечують
рівномірну збіжність інтеграла (4). Тут також все зводиться до рівномірного
виконання критерія збіжності: за довільно обраним числом   0 має знайтись таке,
незалежне від y , число   0 , що як тільки 0  1     , так одразу має виконуватись
нерівність
b−1

b−
 f ( x, y ) dx   ,
яким би не було значення y Y .
Аналогічно до встановлення рівномірної збіжності невласних інтегралів
першого роду питання рівномірної збіжності інтеграла (4) можна звести до
дослідження рівномірної збіжності нескінченного ряду:
b  an +1

 f ( x, y ) dx =   f ( x, y ) dx, (a
a n =0 an
0 = a , a  an  b) ,

якою б не була послідовність an  , за умови an → b .

На випадок, що розглядається, також можна поширити й достатні ознаки
попереднього параграфу § 3. З цим матеріалом можна познайомитись у класичних
джерелах [Фіхтенгольц, Ільін+Позняк].
Вище розглядався інтеграл (4) в межах від a до b як границя інтеграла (5) в
межах від a до b −  і нас цікавив характер наближення інтеграла (5) до своєї границі
 8

(4) за умови  → +0 . Таким чином, особливу роль тут відігравала точка x = b (як і
раніше, для невласних інтегралів першого роду – нескінченно віддалена точка x → 
).
Може виявитися, що таку ж особливу роль буде відігравати інша точка проміжку
[a, b] . Наприклад, той же інтеграл (4) можна розглядати як границю іншого інтеграла
b
 ( , y ) =  f ( x, y ) dx .
a+
(6)

за  → +0 .
Означення. Якщо інтеграл (6) наближається до своєї границі
lim  ( , y ) = J 1 ( y ) рівномірно відносно y Y за умови  → +0 , то кажуть, що
 →+0

інтеграл (4) є рівномірно збіжним.

Все, що було сказано вище стосовно інтегралів (4) і (5), переноситься також і на
цей випадок, тобто на інтеграли (4) і (6).
Якщо виникає сумнів стосовно того, про який вид рівномірної збіжності йде
мова, кажуть, що інтеграл є рівномірно збіжним (відносно y в заданій області Y ),
відповідно, за умови x →  , x = a або x = b .
Зазначимо, що, як правило, рівномірна збіжність інтеграла (4) нас буде цікавити
в тих випадках, коли, наприклад, саме точка x = b виявляється є особливою для
інтеграла (4) за тих або інших значень y .
Проте означення рівномірної збіжності інтеграла (4) матиме сенс та силу і тоді,
коли інтеграл (4) за всіх значень y Y виявляється власним, що може бути дійсно
корисним і в цьому випадку. Покажемо це на прикладі.
Приклад 5. Розглянемо інтеграл
1
y
0 x 2 + y 2 dx ,
який для кожного значення y з проміжку [0, d ] , де d  0 , буде існувати як власний.
Проте для вказаного проміжку зміни y його збіжність не буде рівномірною за x = 0 .

Дійсно, якщо обрати 0    , то наступну нерівність
2

y  
0 x 2 + y 2 dx = arctg  y .
 
неможливо задовольнити одночасно за всіх значень y  0 , якщо вибрати будь-яке
мале, але фіксоване,  . Нагадаємо, що величина  стосується змінної x . Це
пояснюється тим, що навіть за малих значень  ліва частина цієї нерівності за умови

y → 0 прямує до , і для достатньо малих значень y буде, очевидно, більше за  .
2
Висновок. Власний інтеграл, залежний від параметра, також може бути
нерівномірно збіжним.
Приклад 6. Довести за означенням, що інтеграл
y2 − x2
1

0 ( y 2 + x 2 )2 dx
 9

не буде рівномірно збіжним відносно y  [0,1] за умови x = 0 .

Розв’язання. Виберемо довільне фіксоване число  . За означенням рівномірної
збіжності маємо:
 
y2 − x2 x  1
0 ( y 2 + x 2 )2 dx = x 2 + y 2 =  2 + y 2 →  , if y → 0 .
0
1
Отже, якщо обрати 0    , то наступну нерівність


y2 − x2
0 ( y 2 + x 2 )2 dx   .
неможливо задовольнити одночасно за всіх значень y  [0,1] , якщо вибрати будь-яке
фіксоване, 0    1 .
Тим самим ми показали, що заданий інтеграл не буде рівномірно збіжним
відносно y  [0,1] за умови x = 0 .

§ 5. Використання рівномірної збіжності невласних інтегралів,

що залежать від параметра.

5.1. Граничний перехід під знаком інтеграла.

В цьому параграфі переважно розглядається граничний перехід під знаком

невласного інтеграла І-го роду. Теорема 6 з попередньої лекції тут те має сили: навіть
якщо у всьому нескінченному проміжку інтегрування функція f ( x, y ) за умови y = y0
рівномірно прямує до своєї граничної функції  ( x ) , граничний перехід під знаком
інтеграла може виявитися неприпустимим.
Розглянемо цікавий приклад. Нехай задано функцію таким співвідношенням:
 n − 2nx 2
 e , if x  0;
fn ( x) =  x3 , (n = 1,2,3, ) .
0, if x = 0.

З цією функцією ми вже зустрічалися вище у Прикладі 3. Звичайними методами
диференціального числення визначаємо, що свого найбільшого значення ця функція
n 3 − 23
досягає за умови x = і це значення дорівнює 3   e . Оскільки за умови n → 
3 n
це значення прямує до нуля, тому на всьому проміжку [0, +) функція f n ( x)
рівномірно прямує до граничної функції  ( x ) = 0 . Разом з тим інтеграл
+


0
f n ( x )dx = 1 .

за умови n →  зовсім не прямує до нуля.

Умови, достатні для забезпечення граничного переходу під знаком невласного
інтеграла, встановлюються наступною теоремою.
Теорема 5. Нехай функція f ( x, y ) за будь-якого y Y є інтегровною (у власному
сенсі) за змінною x у проміжку [a, A] та за довільного числа A  a , і в кожному
 10

такому проміжку за умови y → y0 вона рівномірно відносно x прямує до своєї

граничної функції  ( x ) . Якщо, крім того, інтеграл
+
J ( y) = 
a
f ( x, y )dx . (7)

є рівномірно збіжним відносно y Y , то справедливою є така формула

+ +
lim
y → y0 
a
f ( x, y )dx =   ( x)dx .
a
(8)

Доведення. Введемо, як і у випадку власних інтегралів з параметром, таке

позначення:
A
F ( A, y ) =  f ( x, y )dx . (9)
a
Для цього інтеграла виконуються всі умови Теореми 6 про граничний перехід
під знаком власного інтеграла, що залежить від параметра (див. Лекція №1 цього
Розділу ІV). Тому можна записати:
A A
lim F ( A, y ) = lim  f ( x, y )dx =   ( x )dx . (10)
y → y0 y → y0
a a
З іншого боку маємо:

lim F ( A, y ) =  f ( x, y )dx . (11)
A→
a
причому в умові цієї теореми зазначено, що тут прямування функції F ( A, y ) до своєї
границі відбувається рівномірно відносно параметра y . Тому в цьому разі можна
послатися на загальну Теорему 5 про перестановку граничних переходів (з Лекції №1
цього Розділу), що і підтверджує існування і рівність повторних границь. Це
безпосередньо приводить до співвідношення (8).
Звідси, застосовуючи узагальнену теорему Діні, можна (за умови, що y  y0 )
отримати такий
Наслідок. Нехай невід’ємна функція f ( x, y ) є неперервною за змінною x на
проміжку [a, +) і прямує, зростаючи разом зі зростанням y , до своєї граничної
функції  ( x ) , яка є також неперервною в зазначеному проміжку. Тоді із існування
інтеграла
+

  ( x)dx .
a
(12)

випливає як існування інтеграла (7), так і наявність формули (8).

Доведення. За умов, зазначених в Теоремі 5, прямування функції f ( x, y ) до своєї
границі  ( x ) відбувається рівномірно відносно x в будь-якому скінченному
проміжку [a, A] . Далі, за Теоремою 8.2 (ознака порівняння за нерівністю для
невласних інтегралів) (мій підручник, І-й том, розділ «Невласні інтеграли», стор. 312)
існує інтеграл (7), оскільки справджується нерівність
f ( x, y )   ( x ) .
Функція  ( x ) відіграє тут роль мажоранти, яка забезпечує рівномірну збіжність
інтеграла (7) відносно параметра y . Таким чином, виконуються всі умови для
 11

застосування Теореми 5. Крім того, припущення про існування інтеграла (7) від
граничної функції  ( x ) можна замінити припущенням про існування скінченної
границі
+
lim
y → y0 
a
f ( x, y )dx .

Вже звідси безпосередньо буде випливати існування інтеграла (12), і наявність

формули (8).
Наведемо (без доведення) теорему, яка узагальнює попередні результати на
невласні інтеграли ІІ-го роду по скінченному проміжку.
Теорема 6. Нехай функція f ( x, y ) є інтегровною (у власному сенсі) за змінною
x у проміжку [a, b −  ] за будь-якого y Y та за довільного числа 0    b − a , і в
кожному такому проміжку за умови y → y0 вона рівномірно відносно змінної x
прямує до своєї граничної функції  ( x ) . Якщо, крім того, інтеграл
b

 f ( x, y )dx .
a
є рівномірно збіжним (за x = b ) відносно y Y , то справедливою є така формула
b b
lim  f ( x, y )dx =   ( x )dx . (13)
y → y0
a a
Доведення існування формули (13) нічим не відрізняється від наведеного вище
для Теореми 5. У такий же спосіб на випадок невласних інтегралів ІІ-го роду
поширюється і Наслідок.
Зауваження. Роль особливої точки x = b може відігравати і будь-яка інша точка
проміжку. Більше того, таких точок на проміжку може бути декілька.

5.2. Неперервність і диференційовність невласних інтегралів,

що залежать від параметра.

В цьому параграфі узагальнюються ті теореми, які стосувалися неперервності і

диференційованості власних інтегралів (див. Лекцію №1 з цього розділу).
Теорема 7 (про достатню умову неперервності граничної функції). Нехай
функція f ( x, y ) є неперервною у пів-смузі   : ( x, y ) | a  x  +; c  y  d  , а
інтеграл (7) є рівномірно збіжним на відрізку [c; d ] . Тоді цей інтеграл є неперервною
функцією змінної y на відрізку [c; d ] .
Доведення. Розглянемо послідовність функцій
a +n
J n ( y) =  f ( x, y ) dx ,
a
кожна з яких (за Теоремою 7 з Лекції №1 цього розділу) є неперервною на відрізку
[c; d ] . Очевидно, що з рівномірної збіжності інтеграла (7) випливає рівномірна
збіжність функціональної послідовності J n ( y ) . А оскільки функціональна
послідовність J n ( y ) є рівномірно збіжною, то за Теоремою 4.5 (Коші), (мій
 12

підручник, 2-й том, стор. 338), і гранична функція J ( y ) теж є неперервною за y на

відрізку [c; d ] .
Зауваження 1. Ця Теорема дає дуже корисний практичний результат. Якщо

інтеграл  f ( x ) dx є збіжним (тобто функція f ( x ) є інтегровною), то інтеграл
a

J (k ) =  e− kx f ( x ) dx буде вже рівномірно збіжним відносно параметра k ,( k  0) , а у
a

«кращому» випадку, коли функція f ( x ) є неперервною, цей інтеграл представляє

собою неперервну функцію J ( k ) параметра k .
Зауваження 2. У випадку, коли функція є невід’ємною ( f ( x, y )  0) , має місце
в деякому сенсі обернене твердження: з неперервності інтеграла (7) як функції
J ( y ) параметра y , випливає його рівномірна збіжність.
Сформулюємо це твердження строго у вигляді ще одної корисної ознаки
рівномірної збіжності інтеграла (7).
Теорема 8 (ознака Діні). Нехай функція f ( x, y ) є неперервною і невід’ємною у
пів-смузі   : a  x  +; c  y  d  та за будь-якого y  [c; d ] невласний інтеграл (7)
є збіжним. Крім того, нехай функція J ( y ) є неперервною на відрізку [c; d ] . Тоді
інтеграл (7) є рівномірно збіжним відносно параметра y на відрізку [c; d ] .
Доведення. Розглянемо послідовність функцій
a +n
J n ( y) =  f ( x, y ) dx ,
a
кожна з яких є неперервною на відрізку [c; d ] . Оскільки підінтегральна функція
f ( x, y ) є невід’ємною у пів-смузі  , то послідовність J n ( y ) , монотонно не
спадаючи, прямує до неперервної функції J ( y ) . Отже, за ознакою Діні для
функціональних послідовностей зазначена послідовність J n ( y ) є рівномірно
збіжною до функції J ( y ) на відрізку [c; d ] . Це означає, що для довільного числа
  0 знайдеться такий номер N , що нерівність
+
J ( y) − J N ( y) =  f ( x, y ) dx   .
a+ N
буде виконуватися одночасно для всіх y з відрізку [c; d ] . З невід’ємності функції
f ( x, y ) випливає, що для довільного A  N + a і будь-якого y  [c; d ] маємо:
+
0  f ( x, y ) dx   .
A
А це і означає рівномірну збіжність інтеграла (7).
Теорема 9. Нехай функція f ( x, y ) і її частинна похідна f y( x, y ) є визначеними і
неперервними у півсмузі   : ( x, y ); x  [a, +), y [c, d ] (як функція двох змінних), а
інтеграл (7) є збіжним на відрізку [c, d ] . Крім того, припустимо, що інтеграл
 13

+

 f  ( x, y ) dx
a
y є рівномірно збіжним відносно параметра y на відрізку [c, d ] . Тоді

функція J ( y ) є диференційовною на відрізку [c, d ] , а її похідна може бути знайдена

за формулою:
+
J ( y ) =  f  ( x, y ) dx .
a
y (14)

Іншими словами, за умов, викладених в Теоремі 9, диференціювання за

параметром y можна здійснювати під знаком невласного інтеграла (7), що
залежить від параметра y .
Доведення. Знову розглянемо послідовність функцій
a +n
J n ( y) =  f ( x, y ) dx .
a
За Теоремою 8 (Лекція №1, прототип для власних інтегралів) кожна з функцій
J n ( y ) є диференційовною на відрізку [c, d ] і справджується така рівність:
a+n
J n ( y ) =  f  ( x, y ) dx .
a
y (15)

З умови поточної Теореми випливає, що послідовність власних інтегралів, що

стоять праворуч у виразі (15), є рівномірно збіжною на відрізку [c, d ] . Отже,
послідовність похідних  J n ( y ) також рівномірно прямує до тої ж граничної
функції. Далі застосовуючи результати Теореми 7 з Лекції №1 цього Розділу одразу
дістаємо рівність (14).

5.3. Інтегрування інтеграла, залежного від параметра.

Наведемо теорему про власне інтегрування невласного інтеграла, залежного від

параметра.
Теорема 10. Нехай функція f ( x, y ) є неперервною у пів-смузі
  : ( x, y ); x  [a, +), y [c, d ] , а інтеграл (7) є рівномірно збіжним на відрізку
[c; d ] . Тоді інтеграл (7) можна інтегрувати за параметром y на відрізку [c, d ] ,
причому має місце формула:
d d + + d

 J ( y)dy =  dy  f ( x, y ) dx =  dx  f ( x, y ) dy .
c c a a c
(16)

Іншими словами, за умов, викладених в Теоремі 10, невласний інтеграл, що

залежить від параметра, можна інтегрувати за параметром під знаком невласного
інтеграла.
Доведення. Оскільки виконані всі умови Теореми 7, то функція J ( y ) є
неперервною за параметром y на відрізку [c, d ] , і відповідно, є інтегровною на
цьому відрізку. Тепер перейдемо до доведення співвідношення (16).
 14

Використовуючи властивість рівномірної збіжності інтеграла (7), можна за будь-

яким числом   0 знайти таке число A0  a , що за умови A  A0 для всіх y на відрізку
[c, d ] є справедливою нерівність:
+

 f ( x, y ) dx  d − c .
A
(17)

Вважаючи далі, що A  A0 , та використовуючи можливість перестановки

порядку інтегрування для власних інтегралів, що залежать від параметра, можемо
записати наступні очевидні рівності:
d d A
 

c J ( y )dy = c  a f ( x , y ) dx + A f ( x , y ) dx dy = .

A
 d
 d
 +

=  dx   f ( x, y ) dy  +  dy   f ( x, y ) dx  .
a c  c A 
З цих співвідношень та нерівності (17) випливає наступна нерівність, яка є
справедливою для всіх A  A0 :
d A
d 
c J ( y )dy − a  c
dx  f ( x , y ) dy   ,

+ d
яке означає, що невласний (за змінною x ) інтеграл  dx  f ( x, y ) dy
a c
є збіжним і
d
дорівнює числу  J ( y )dy . Тим самим Теорему 10 доведено.
c
Якщо скористатися Зауваженням 2, яке формулюється як Теорема 8 (див. вище,
ознака Діні), у припущенні невід’ємності функції f ( x, y ) , то дістанемо наступний
Наслідок. У випадку невід’ємності функції f ( x, y ) лише одна неперервність
інтеграла (7) за параметром y тягне за собою справедливість формули (16).
Висновок. При зазначених умовах Теореми 10 було обґрунтовано право
переставляти місцями два інтеграли, з яких лише один є невласним (за нескінченним
проміжком), а другий - власним за скінченним проміжком.
Проте в багатьох випадках як раз приходиться переставляти місцями інтеграли,
які обидва є невласними за нескінченними проміжками, за формулою
+ + + +

 dy  f ( x, y ) dx =  dx  f ( x, y ) dy .
c a a c
(18)

Виправдати таку перестановку часто представляється складною і тонкою

справою. Лише для вузького класу випадків вдається обґрунтувати формулу (18)
загальними міркуваннями. Для цього класу інтегралів і сформулюємо відповідну
теорему.
Теорема 11. Нехай функція f ( x, y ) визначена і неперервна за умов x  a та
y  c . Крім того, обидва інтеграли
+ +

 f ( x, y ) dx та  f ( x, y ) dy .
a c
(19)
 15

є рівномірно збіжними: перший – відносно y , другий відносно x , у будь-якому своєму

скінченному проміжку кожен. Тоді, якщо хоча б один з інтегралів
+ + + +

 dy  f ( x, y ) dx ,  dx  f ( x, y ) dy .
c a a c
існує, то існують і є рівними повторні інтеграли (18).
Приймаємо результати цієї Теореми без доведення.
Дещо простіше виглядає випадок, якщо функція не змінює знаку. Наприклад,
для невід’ємної функції має місце такий
Наслідок. Нехай функція f ( x, y ) неперервна і невід’ємна за умови x  a та
y  c . Крім того, нехай обидва інтеграли (19) також є неперервними функціями,
перший за y , другий – за x . Тоді, якщо існує один з повторних інтегралів (18), то
існує і інший, та при цьому вони рівні між собою.
Доведення. За Теоремою 7 (про достатню умову неперервності граничної
функції) і Зауваженням до неї припущення про неперервність інтегралів (19) в цьому
Наслідку рівнозначно вимозі їх рівномірної збіжності (як в Теоремі 11). Далі
залишається застосувати попередню Теорему 11, зазначивши, що f ( x, y ) = f ( x, y ) .
В § 4 ми вже давали означення невласних інтегралів по скінченному проміжку
(або невласних інтегралів другого роду), залежних від параметра. Зазначимо, що за
допомогою відповідного перетворення (див.мій підручник, І-й том, Розділ «Невласні
інтеграли») невласні інтеграли другого роду, залежні від параметра y , можна звести
до залежних від параметра невласних інтегралів першого роду.
Тому твердження п. 5.3 також можна поширити та перефразувати на випадок
невласних інтегралів другого роду. При цьому особлива точка x → має бути
замінена на особливу точку x = b , а також, якщо потрібно, точка y = d на точку
y →.
Розглянемо важливий приклад на тему інтегрування інтеграла, залежного
від параметра.
+
cos  x
Приклад. Обчислити інтеграл Лапласа: L =  2 dx , (  0,   0) .
0
x +  2

Розв’язання. Очевидно, що
+
1
x 2 +  2 0
− t ( x 2 + 2 )
= e dt .

Використовуючи отримане співвідношення в інтегралі Лапласа, дістанемо

повторний інтеграл такого виду:
+ +

 cos( x)dx  e
−t ( x + 2 )
L=
2
dt .
0 0
Тепер переставимо місцями (за Теоремою 11) процеси інтегрування за x і за t :
+ +

e dt  e−tx cos(  x)dx .

− t 2
L=
2

0 0
Але внутрішній інтеграл нам відомий (перевірте за допомогою заміни змінних,
СРС):
 16

1  − 4t
+ 2

0 cos( x)  e dx = 2 t e .
− tx 2

Після цього перепишемо інтеграл Лапласа у такій формі:

+ 2 + 2
 − dt −t 2 − 2 − z 2 2

2 0
L= e 4t
= t = z =   e 4z
2
dz .
t 0

Для обчислення останнього інтеграла виконаємо наступні перетворення.

Спочатку доведемо наступну загальну формулу:
+
 B 
2
1
+

0 f  Ax − x   dx = A 0 f ( y )dy , A  0, B  0 .
2

 
B
Робимо підстановку y = Ax − (змінимо межі інтегрування: yН = −, yВ = + ,
x
xН = 0, xВ = + ), яка дає такий результат:
+ +
 B  
2
B
+
 B 
2 +
 B   dx
2

 f ( y )dy = 0f  Ax −    A + 2  dx =A  f  Ax −   dx + B  f  Ax −   2 .
2

−  x    x  0  x   0  x   x

B
Але останній інтеграл за рахунок підстановки x = − (межі інтегрування
At
tН = −, tВ = 0 , xН = 0, xВ = + ) зводиться до такого:
+
 B   dx
2 0
 B 
2

B f  Ax −   2 = A  f  At −   dt ,
0  x   x −  t  
так що
+
 B 
+
2

− f ( y )dy =A− f  Ax − x   dx .

2

 
Звідси випливає потрібний результат, оскільки підінтегральна функція є парною.
Далі, застосовуючи отриману формулу, остаточно отримаємо:
+ 2
− 2 − z 2 2  −
L =   e 4z dz = e .
0
2
 РОЗДІЛ ІV. ІНТЕГРАЛИ, ЩО ЗАЛЕЖАТЬ ВІД ПАРАМЕТРА
ЛЕКЦІЯ №16. ІНТЕГРАЛИ ЕЙЛЕРА (заключна) (2022).

§ 16.1. Означення інтегралів Ейлера,

їх область визначення та неперервність.

В цій лекції наводяться основні властивості двох важливих неелементарних

функцій, які називаються інтегралами Ейлера.
Означення 1. Інтегралом Ейлера першого роду або бета-функцією називають
інтеграл, залежний від двох параметрів:
1
B ( ;  ) =  x −1 (1 − x)  −1 dx . (1)
0
В інтегралі (1) величини  та  називають параметрами. Якщо ці параметри
задовольняють нерівності   1,   1, то інтеграл (1) представляє собою невласний
інтеграл, який є залежним від двох параметрів  та  , причому особливими точками
цього інтеграла є точки x = 0, x = 1 .
Зазначимо, що згідно із теоремою Чебишева відповідний невизначений інтеграл
 x (1 − x) dx ,
 −1  −1

виражається через елементарні функції лише в окремих випадках [6, стор.251]. Отже,
бета-функція не є елементарною (як було зазначено вище).
Означення 2. Інтегралом Ейлера другого роду або гама-функцією називають
інтеграл, залежний від одного параметра:

 ( ) =  e− x x −1dx . (2)
0
Інтеграл (2) має дві особливості: 1). інтегрування здійснюється на пів-прямій
0  x  + , 2). за умови   1 точка x = 0 є особливою точкою підінтегральної функції
(ця функція в ній прямує у нескінченність).
Далі будуть враховані зазначені вище особливості функцій B ( ;  ) і  ( ) .
В класичній літературі [2, 4] доводиться, що інтеграл (1) є визначеним за всіх
додатних параметрів   0 та   0 , а інтеграл (2) – є визначеним за умови   0 .
В цьому параграфі буде доведено, що обидві функції Ейлера є неперервними в
своїх областях визначення. Почнемо з бета-функції B ( ;  ) .
Очевидно, що для доведення неперервності функції B ( ;  ) в першій чверті (за
умови   0 ,   0 ) достатньо пересвідчитись в рівномірній збіжності інтеграла (1)
відносно параметрів  та  за умови   0  0 і   0  0 та за будь-яких
фіксованих значень  0 і  0 . Оскільки 0 − 1   − 1, 0 − 1   − 1, то за умови 0  x  1
справджуються такі нерівності:
x −1 (1 − x )  −1  x0 −1 (1 − x ) 0 −1 . (3)
1

x
0 −1
З нерівності (3) та зі збіжності інтеграла (1 − x ) 0 −1dx , за ознакою
0
Вейєрштраса випливає рівномірна збіжність інтеграла (1) для зазначених значень 
та  .
 2

Отже, неперервність функції B ( ;  ) в першій чверті (   0 ,   0 ) доведено.

Перейдемо до доведення неперервності гама-функції  ( ) на пів-прямій   0
. Для цього знову достатньо встановити рівномірну збіжність інтеграла (2)
відносно параметра  за умови 0  0    1 за будь-яких фіксованих значень 0 ,1
, які задовольняють таку умову 0  0  1 . Оскільки за вказаних значень 0 ,  та 1 і
за умови x  0 буде справджуватися нерівність
e− x x −1  e− x [ x0 −1 + x1−1 ] ,
то зі збіжності інтеграла


e [ x0 −1 + x1−1 ]dx .

−x

0
випливає рівномірна збіжність інтеграла (2) для зазначеного проміжку зміни
параметра  . Таким чином, неперервність функції  ( ) за умови   0 доведено.

§ 16.2. Диференціювання та основні властивості гама-функції  ( ) .

В цьому параграфі буде доведено існування похідної довільного порядку для

функції  ( ) . Крім того, для неї буде отримана формула, яка називається формулою
зведення.
1). Обгрунтування існування похідної довільного порядку для функції  ( )
.
Диференціюємо за параметром функцію  ( ) під знаком інтеграла, дістанемо
наступний інтеграл:


e x −1 ln xdx ,
−x
(4)
0
який є рівномірно збіжним за параметром  на будь-якому проміжку 0  0    1 .
Дійсно, абсолютна величина підінтегральної функції в інтегралі (4) на пів-прямій
x  0 задовольняє нерівність
x −1e − x ln x  e − x [ x0 −1 + x1 −1 ] ln x .
Звідси та зі збіжності інтеграла


e [ x0 −1 + x1−1 ] ln x dx .
−x

0
за ознакою Вейєрштрасса одразу випливає рівномірна збіжність інтеграла (4).
Ця обставина і неперервність підінтегральної функції в (4) за умови x  0 та
  0 дозволяє зробити висновок про можливість диференціювання функції  ( ) за
параметром  під знаком інтеграла.
Висновок. Похідна функції  ( ) існує і її вираз має вигляд (4), тобто

( ) =  e− x x −1 ln xdx .
0
 3

Розмірковуючи аналогічно, можна пересвідчитися в тому, що функція  ( ) має

похідну будь-якого порядку і ця похідна може бути знайдена за допомогою
диференціювання за параметром  під знаком інтеграла (2).
2). Виведення формули зведення для функції  ( ) .
Застосуємо формулу інтегрування частинами для функції  ( + 1) за умови
  0:

u = x ; du =  x −1dx −x  

( + 1) =  e x dx =
−x 
−x −x
= [ − e x ] +   e − x x −1dx = ( ) .
0 dv = e dx; v = − e 0
0

Отже, для довільного значення   0 є справедливою формула:

( + 1) = ( ) . (5)
Послідовно застосовуючи формулу (5) для довільного   n − 1 та будь-якого
натурального n , дістанемо:
( + 1) =  ( − 1) ( − n + 1)( − n + 1) . (6)
Означення. Співвідношення (6) називають формулою зведення для функції
 ( ) .
За допомогою формули (6) гама-функція для значень аргументу, більших за
одиницю, «зводиться» до гама-функції для значень аргументу, розташованих між
нулем та одиницею.
Оскільки  (1) = 1 , то поклавши у формулі (6)  = n , отримаємо:
(n + 1) = n  (n − 1)  2 1 = n ! .
3). Формула Стірлінга. Формула (n + 1) = n! використовується для виведення
так званої формули Стірлінга, яка визначає асимптотичне представлення для
факторіалів n ! .
Наведемо без доведення формулу Стірлінга для гама-функції:
1  ( )
− − +
( ) = 2   e 12 , де   0 , 0   ( )  1 .
2

Якщо в цій формулі покласти  = n і помножити її на n , дістанемо вираз для n ! :

 (n)
− n+
n! = 2 n  n e 12 , де n  1 , 0   (n)  1 .
n

Насамкінець, запишемо перші п’ять членів асимптотичного розвинення гама-

функції Ейлера:

   1 1 139 571 O(1) 
( + 1) = 2     1 + + − − + 5  . (С)
 e   12 288 51840 2488320  
2 3 4

Зазначимо без доведення, що залишок асимптотичного ряду (С) не перевищує

останнього утримуваного доданку.
4). Формула доповнення. Наведемо формулу доповнення, важливу у
практичній роботі (без доведення):

 ( ) (1 −  ) =
, 0    1. (7)
sin( )
Як приклад застосування формули (7), знайдемо значення гама-функції за умови
1
= :
2
 4

2
  1   1
  2  = =     =  .
    sin    2
 
2
Зауваження до формули (7).
1+ q
Якщо у формулі (7) зробити заміну, поклавши  = , дістанемо інший варіант
2
цієї формули:
1+ q   1+ q   1+ q  1− q  
   1 − =      = . (8)
 2   2   1+ q   2   2  q
sin     cos  
 2   2 
Тепер зробимо ще одну заміну q = 2 p та перепишемо формулу (8):
1  1  
 + p − p = .
2  2  cos ( p )
Повертаючись до старої змінної ( p →  ), дістанемо:
1  1  
 +  −  = . (9)
2  2  cos ( )
5). Інтеграл Раабе. З формулою доповнення пов’язане обчислення важливого
інтеграла:
1
R0 =  ln ( )d .
0
Цей інтеграл існує, оскільки ln ( ) = ln ( + 1) − ln  .
Замінимо  на 1 −  , після чого запишемо:
1
R0 =  ln (1 −  )d .
0
Додамо два отримані вирази для R0 :

1
  
1
1
2 R0 =  ln[(1 −  )( )]d =  ln 
  d = ln  −   ln sin( x)  dx = .
0 0  sin( )  0


2

= ln  −  ln sin( x)  dx =    ln 2; = ln  + 2   ln 2 = ln 2 .
2
2 ln sin( x ) dx = −
0 0
2  2
перевірте СРС !
Отже, інтеграл R0 дорівнює (   0 ):
ln(2 )
1
R0 =  ln (1 −  )d = = ln 2 .
0
2
Раабе дослідив інтеграл такого виду:
1+  +1 
R( ) =  ln (t )dt = 
0
− .
0
Знайдемо похідну від функції R ( ) :
R( ) = ln ( + 1) − ln ( ) = ln  .
 5

Тепер проінтегруємо попередній вираз:

R ( ) =  (ln  − 1) + C .
Знайдемо сталу C . Оскільки R ( ) зберігає неперервність за  = 0 , то перейдемо
до границі за умови  → 0 та дістанемо C = R0 . Підставимо в останню формулу
отримане значення константи C = R0 , остаточно дістанемо:
1+
R( ) =  ln (t )dt =  (ln  − 1) + ln

2 . (R)

6). Формула Лежандра. Виведемо важливу формулу Лежандра. Якщо в

інтегралі для бета-функції покласти  =  , то
1
 −1  −1
1
1  11
 
2
1  1
2
 
2

B ( ; ) =  x (1 − x) dx =   −  − x  
 −1  −1
dx = 2    −  − x   dx .
0 04  2   04  2  
1 t
В останньому виразі зробимо заміну змінної: − x = . В результаті дістанемо:
2 2
1 
1 1
1 − 1
B ( ; ) = 2 −1  t 2 (1 − t ) −1dt = 2 −1 B  ;  .
2 0
2 2 
Замінимо бета-функції праворуч і ліворуч гама-функціями (див. нижче § 16.3
«Властивості бета-функції»):
1
( )    
( )  ( ) 1 2.
= 2 −1
(2 ) 2  1
  + 
 2
1
З останнього виразу із врахуванням отриманого вище значення    = 
2
дістанемо остаточну формулу Лежандра:
1  
  +    ( ) = 2 −1   ( 2 ) . (10)
2  2
6). Теорема множення для гама-функції (Гаус).
Гаус отримав формулу, яка називається формулою множення для гама-функції
n −1

1  2   n −1  (2 ) 2
 ( )    +      +   
  +  =   ( n ) , (11)
n  n   
1
n n −
n 2
де n − довільне натуральне число. Для її обґрунтування він використав поняття
логарифмічної похідної гама-функції [2, стор. 770].
Зауваження. Формула Лежандра (10) є частинним випадком Теореми множення
Гауса. Дійсно, якщо в (11) покласти n = 2 , то одразу отримаємо формулу Лежандра.
7). Дослідження поведінки графіка гама-функції.
Отримані відомості про гама-функцію  ( ) дозволяють надати якісну
характеристику графіка цієї функції (рис.1). Пояснимо деякі особливості цього
графіка за допомогою похідних.
 6

Вище було встановлено, що областю визначення цієї функції є пів-пряма

0     . На цій пів-прямій функція  ( ) є неперервною і диференційовною
довільне число разів, причому будь-яка похідна може бути знайдена
диференціюванням виразу (2) за параметром  під знаком інтеграла. Наприклад,
друга похідна  ( ) дорівнює:

 ( ) =  e− x x −1 ln 2 xdx .
0

Оскільки  ( )  0 , то перша похідна  ( ) може мати лише один нуль. Далі,
через те, що  (1) =  ( 2 ) = 1 , то, згідно теоремі Ролля, цей нуль похідної  ( ) існує і
розташований в інтервалі (1,2) . Оскільки  ( )  0 , то в точці, в якій  ( ) дорівнює
нулю, функція  ( ) має мінімум. Також зазначимо, що графік функції  ( ) є
вгнутим, тобто має такий вигляд:  .
30

20
Рис. 1
 ( )

10

0
1 2 3 4 5


Встановимо асимптоти графіка функції  ( ) . Покажемо, що графік функції

 ( + 1)
 ( ) має вертикальну асимптоту  = 0 . Оскільки  (1) = 1 та  ( ) = , то із

неперервності функції  ( ) в точці  = 1 випливає, що lim  ( ) = + . Очевидно
 →0 + 0

також, що lim  ( ) = + . Крім того, відмітимо без доведення, що графік функції

 →+

 ( ) не має похилих асимптот. З’ясуємо поведінку функції  ( ) в околі точки

 → 0 + 0:
 ( )  ( ) 1
= ( + 1) , lim = lim ( + 1) = 1   ( )  , за умови  → 0 + 0 .
1  →0+0 1  →0+0 
 
Висновок. Гама-функція поводить себе в околі нуля приблизно так, як гіпербола:
1
 ( )  (  → 0 + 0 ).

Зауваження про однозначне визначення гама-функції її властивостями.
 7

Відомо, що функція  ( ) є неперервною разом зі своєю похідною для додатних

значень аргументу. Крім того, вона задовольняє три наступні функціональні
рівняння:
1). ( + 1) = ( ) ;

2).  ( ) (1 −  ) = , 0    1;
sin( )
1  
3).   +    ( ) = 2 −1   ( 2 ) .
2  2
Всі ці три властивості у сукупності цілком визначають гама-функцію, тобто
кожна функція, яка має такі властивості, є тотожною із  ( ) . З доведенням цього
твердження можна познайомитись у книзі [2, стор.760].

§ 16.3. Основні властивості бета-функції B ( ,  ) .

В цьому параграфі буде встановлено властивість симетрії бета-функції та

формули зведення для неї.
1). Зробимо у формулі (1) заміну змінної, поклавши x = 1 − t . Зробивши
відповідні перетворення, пересвідчимося у справедливості рівності:
B ( ,  ) = B (  ,  ) , (12)
яка виражає властивість симетрії бета-функції B ( ,  ) .
2). Встановимо для бета-функції формули зведення. З цією метою розглянемо
функцію B ( ,  + 1) , причому будемо вважати параметри  та  додатними.
Застосуємо інтегрування частинами і тотожність x  x −1 − x −1 (1 − x) ; в
результаті дістанемо:
1
1
 x  1 
B ( ,  + 1) =  x (1 − x) dx =  (1 − x)  +  x (1 − x)  −1 dx = .
 −1 

0  0  0
  1  −1 1
  
=   x (1 − x) dx −  x −1 (1 − x)  dx  = B ( ,  ) − B ( ,  + 1) .
 −1

 0 0   
З цих співвідношень отримаємо наступну формулу:

B ( ,  + 1) = B( ,  ) . (13)
 +
Аналогічно можна довести (за умови   0 ,   0 ) другу формулу:

B ( + 1,  ) = B( ,  ) . (14)
 +
Формули (13) і (14) називаються формулами зведення для функції B ( ,  ) .
Послідовне застосування цих формул дозволяє звести обчислення B ( ,  ) за
довільних додатних значень аргументів   0 ,   0 до обчислення цієї функції за
значень аргументів, які належать пів-відкритому квадрату K : 0    1;0    1 .
 8

§ 16.4. Зв'язок між ейлеровими інтегралами  ( ) та B ( ,  ) .

1
Зробимо в інтегралі (1) заміну змінної, поклавши x = . В результаті для бета-
1+ t
функції B ( ,  ) отримаємо наступний вираз:

t  −1
B ( ,  ) =   +
dt . (15)
0
(1 + t )
Використовуючи формулу (12), отримаємо, крім (15), ще один вираз для B ( ,  )
:

t  −1
B ( ,  ) =   +
dt . (16)
0
(1 + t )
Тепер розглянемо тепер вираз (2) для гама-функції  ( ) . За допомогою
підстановки x = ty , t  0 перетворимо вираз для  ( ) у такий спосіб:
 ( )  −ty  −1
=  e y dy . (17)
t 0
Замінимо в останньому виразі  на  +  , а t на t + 1 , дістанемо:
 ( +  )  − (t +1) y  +  −1
(1 + t ) +  0
= e y dy .

Далі помножимо обидві частини попереднього виразу на t  −1 та проінтегруємо

за змінною t в межах від 0 до  . Враховуючи співвідношення (16), дістанемо
формулу:
 
 ( +  ) B( ,  ) =  dt  e− (t +1) yt  −1 y +  −1dy . (18)
0 0
Якщо у правій частині виразу (18) можна поміняти місцями порядок
інтегрування за змінними t та y , то, враховуючи (17), дістанемо:
 
 ( )  − ty  −1 
− y  +  −1  ( )
 ( +  ) B ( ,  ) =  e y
−y
dy  e t
 +  −1 − ty  −1
dt = = 0 e t dt = 0 y
e dy = .
0 0
y y

=  ( )   e− y y  −1dy =  ( )   (  ) .
0
Отже, буде справедливою наступна симетрична формула (якщо зазначена вище
перестановка інтегралів у (18) можлива):
 ( )   (  )
B( ,  ) = . (19)
 ( +  )
Цей витончений вивід формули (19) належить Діріхле.
Доведемо тепер, що перестановка двох невласних інтегралів у формулі (18) є
дозволеною (законною). Для цього потрібно перевірити виконання умов Наслідку
до Теореми 11 (див. Лекція №15).
Нехай спочатку виконуються нерівності   1,   1 .
Зазначимо, що для цього випадку умови Наслідку виконуються:
 9

1). Функція f (t , y ) = e − (t +1) yt  −1 y +  −1 є невід’ємною і неперервною в квадранті

t  0, y  0 .
 
( +  )t  −1
  e y dy =
 −1 − ( t +1) y  +  −1
2). Інтеграл f (t , y)dy = t є неперервною
0 0
(1 + t ) + 
функцією аргументу t за умови, що t  0 .
 

 f (t , y)dt = e e
 +  −1 − ty  −1
3). Інтеграл −y
y t dt = ( ) y −1e − y є неперервною
0 0
функцією аргументу y за умови, що y  0 .
4). Збіжність інтеграла
 

 dy  f (t , y)dt .
0 0
встановлена безпосереднім обчисленням.
Отже, за умови   1,   1 формула (19) є справедливою.
Якщо ж виконуються нерівності   0,   0 , то за доведеним вище (за умови
  1,   1 ) буде справедливою формула:
 ( + 1)   (  + 1)
B( + 1,  + 1) = .
 ( +  + 2 )
З цієї формули та за допомогою формул зведення для функцій B ( ,  ) та  ( )
знову отримаємо формулу (19) без непотрібних обмежень.

§ 16.5. Обчислення інтегралів за допомогою бета- та гама-функцій.

Ейлерові інтеграли представляють собою добре вивчені неелементарні функції.

Задача вважається вирішеною, якщо вона зводиться до обчислення ейлерових
інтегралів.
В цьому параграфі продемонструємо техніку обчислення власних і невласних
інтегралів шляхом їх зведення до ейлерових інтегралів.
Приклад 1. За допомогою бета-функції обчислити невласний інтеграл
 1
J =  x (1 + x) −2 dx .
4

0
Розв’язання. Запишемо бета-функцію за формулою (14):

t  −1
B ( ,  ) =  dt .
0
(1 + t ) + 
1 5 3
Визначимо параметри бета-функції:  − 1 = ,  +  = 2 . Звідси маємо:  = ,  = .
4 4 4
Тепер можна записати заданий інтеграл як бета-функцію:
5 3
  
5 3 1 1 3
B ,  =     =    .
4 4
4 4  ( 2) 4 4 4
Для обчислення добутку гама-функцій використаємо формулу доповнення (9)
 10

1  1  
 +   −   = ,
2  2  cos ( )
1
в якій  = :
4
1  
J=  = .
4   2 2
cos  
4
Приклад 2. Знайти заданий інтеграл

dx
J = , p  0, pq  1 .
0
(1 + x p q
)
через бета-функцію, та обчислити його наближено за p = 4, q = 2 .
Розв’язання. Зробимо деякі тотожні перетворення:
  1 −1
1 1 1
1 1
dx 1 p −1 1
0 (1 + x p )q p 0
−q
= x = y p
; dx = y dy = y p
(1 + y ) dy = B  ; q −  , p  0, pq  1 .
p p p p
Обчислимо значення інтеграла за заданих параметрів p = 4, q = 2 :
1 7
  
1 1 1 1 1 7 1 4  4 1 1 7 1 3 1 3
J = B ;q −  = B ;  = =    =     .
p p p  p =4 4  4 4  4  ( 2) 4 4 4 4 4 4 4
q =2

Застосуємо формулу доповнення (9):

1  1  
 +   −   = .
 2   2  cos (  )
1 1 3
Покладемо  = та обчислимо добуток       :
4 4 4
1  3 
   = = 2 .
 4   4  cos   
 
4
Тепер остаточно знайдемо значення шуканого інтеграла:

dx 1 3  1   3  3
J = =     = .
0
(1 + x 4 2
) 4 4  4   4  8 2
Приклад 3. Знайти заданий інтеграл в загальній формі

2
J =  sin p −1   cos q −1  d ,
0
3 9
а потім обчислити його значення за умови p =та q = .
2 2
Розв’язання. а). Зробимо заміну змінної x = sin  , а потім - деякі тотожні
2

перетворення:
 11


1
2
1 2p −1 q
−1
J =  sin   cos  d =  x  (1 − x) 2 dx .
p −1 q −1

0
20
Можна побачити, що останній вираз представляє собою бета-функцію, у якої
p q
 = та  = :
2 2
 p q
  
1  p q 1
1 p q
J =  x 2  (1 − x) 2 dx = B  ;  =      .
1 −1 −1 2 2
20 2  2 2 2  p+q
 
 2 
3 9
б). За умови p = та q = шуканий інтеграл набуває вигляду:
2 2
 3 9 3 9 5 3 5
       
2
1  4   4  1  4   4  1 4  4   4 
J =  sin   cos   d = 
7
=  =  =.
0
2  ( 3 ) 2  ( 3 ) 2 2
1 5 1  3   1  5  3   1  5 2
=     =    = .
4 4 4  4   4  64  4   4  64
Приклад 4. Знайти заданий інтеграл в загальній формі

2
J p −1 =  sin p −1   d ,
0
7
а потім обчислити його за умови p = .
2
Розв’язання. Скористаємося результатами попереднього прикладу і одразу
запишемо відповідь на перше питання. Для даного випадку маємо: q = 1 . Тому
інтеграл в загальному випадку набуває такого вигляду:
  p 1  p
    
2
1 
J p −1 =  sin p −1   d =      =    =  =    .
1 2 2 2
2  p +1 2 2  p +1
0    
 2   2 
7
Тепер обчислимо заданий інтеграл за умови p = :
2
7 3 3
  
 4  4  4  1 3 3 2 2 3
J7 =  =  =       = 2 =      0,719 .
−1 2 9 2 1 5 1  4 4 5  4
2     
4 4 4 4
Приклад 5. Обчислити невласний інтеграл:

x 2 p −1
J = dx .
0
1 + x2
Розв’язання. Для зведення заданого інтеграла до одного з ейлерових зробимо
заміну змінної t = x 2 :
 12

 2 p −1 t = x2 ; x = t ; 
x 1 t p −1
J = dx = dt =  dt .
0
1 + x 2
dx = ; t 1 = 0; t 2 =  2 0
1 + t
2 t
Далі скористаємося формулою (14) для бета-функції:

t  −1
B ( ,  ) =   +
dt .
0
(1 + t )
Заданий інтеграл дорівнює (див. формулу (7)):
1 1 ( p)  (1 − p) 
J = B ( p;1 − p ) =  = .
2 2 (1) 2sin( p)
Приклад 6 . Обчислити невласний інтеграл

2
J =  tg p ( x)dx , p  1 .
0
Розв’язання. Для зведення заданого інтеграла до бета-функції зробимо заміну
змінної t = tg x :
 p −1
dt  p 
2
t = tg x; dx = t dt 1 z 2 dz
J =  tg p ( x)dx = 1+ t2 =  = z = t 2
=  .
1 + t 2
2 1 + z
0 t1 = 0; t2 =  0 0

Тепер запишемо бета-функцію за формулою (14):


t  −1
B ( ,  ) =  dt .
0
(1 + t ) + 
Визначимо параметри бета-функції:
p −1 p +1 1− p
 −1 =  = , +  = 1   = .
2 2 2
Отже, отриманий інтеграл праворуч знака рівності представляє собою бета-
p +1 1− p
функцію з параметрами  = та  = :
2 2
p −1  p +1  1− p 
 
1 z 2 dz 1  p + 1 1 − p  1  2   2 

J=  = B ; = .
2 0 1+ z 2  2 2  2  (1)
Далі використовуємо формулу (8) та отримаємо остаточний результат:
 p +1 1− p 
 
1  2   2  1 
J= =  .
2  (1) 2  p 
cos  
 2 
Отже, шуканий інтеграл дорівнює:

J= .
 p 
2cos  
 2 
 ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №12 (2022)

ВЛАСНІ ІНТЕГРАЛИ, ЗАЛЕЖНІ ВІД ПАРАМЕТРА.

І. Неперервність інтеграла. Якщо функція f ( x, y ) визначена і неперервна в

обмеженій області D : a  x  A; b  y  B , то інтеграл
A
g ( y ) =  f ( x, y )dx . (1)
a
являє собою неперервну функцію на відрізку b  y  B .
ІІ. Граничний перехід під знаком інтеграла.
Теорема 6. Якщо функція f ( x, y ) за сталого y є інтегровною за змінною x  [a, b)
і за умови y → y0 прямує до граничної функції  ( x ) рівномірно відносно змінної x , то
має місце рівність
b b b
lim J ( y ) = lim  f ( x, y ) dx =  lim f ( x, y ) dx =   ( x)dx
y → y0 y → y0 y → y0
a a a
ІІІ. Диференціювання під знаком інтеграла.
Якщо, крім сказаного вище у п. І, частинна похідна f y( x, y ) є неперервною в
області D , то за b  y  B має силу формула Лейбніца
A A
d d
g ( y ) =  f ( x, y )dx =  f y( x, y )dx .
dy dy a a
В більш загальному випадку, коли межі інтеграла (1) є диференційовними
функціями  ( y ) і  ( y ) параметра y та a   ( y )  A , a   ( y )  A , якщо b  y  B ,
зазначена формула набуває такого вигляду:
 ( y)  ( y)
d d
dy  (y )
g( y) = f ( x, y )dx = f ( ( y ), y )  ( y ) − f ( ( y ), y )   ( y ) +  f y( x, y )dx . (2)
dy  ( y)
ІУ. Інтегрування під знаком інтеграла.
При умовах, викладених в п. І, дістанемо:
B B A A B

 g ( y )dy =  dy  f ( x, y )dx =  dx  f ( x, y )dy .

b b a a b
Розглянемо низку типових прикладів на тему опанування власних інтегралів.


Завдання №1. Обчислити значення J (0 ) , якщо J ( ) = 

2 sin (x ) dx .
0 x
Розв’язання. Спочатку знайдемо похідну для J ( ) :

2 1  1  
J ( ) =  cos(x )dx = sin (x ) 0 2 = sin    .
0   2 
 2

1  
Тепер обчислимо значення J (0 ) як границю функції ( ) = sin    за  → 0 :
 2 
  
 sin    
2  
J (0 ) = lim   = .
→0   2
 
 
Для ілюстрації нижче наведемо графіки функцій J ( ) (червона крива) і  ( ) (синя
крива), рис.1:
2

J ( )
0
 ( )

−1

−2
− 10 −5 0 5 10

Рис.1
Зазначимо, що функція J ( ) є неперервною, а функція  ( ) – має усувний розрив
в точці  = 0 .
 x
e
Завдання №2. Обчислити значення J (1) , якщо J ( ) =  dx .
1 x
Розв’язання. Спочатку знайдемо похідну для J ( ) :
d  e x   e x  e e 2e  e
2 2 2
  
J ( ) =  
1
dx +     − 0 =  e x dx + = e x + = −
1 d  x   x  x =     
1
1

Тепер обчислимо значення J (1) : J (1) = e .

1
dx 1
Завдання №3. Знаючи, що J ( ) =  = ln (1 +  ),   −1,   0 , обчислити
0 1 + x 
1
xdx
значення іншого інтеграла J1 ( ) =  у точці  = 1 .
0 (1 + x )
2

Розв’язання. Диференціюємо заданий інтеграл J ( ) за параметром  , після чого

інтегруємо його за змінною x :
 3

1
xdx 1 1
J ( ) = − =− ln (1 +  ) + .
0 (1 +  x ) 2
 2
 (1 +  )
В результаті отримали співвідношення: J1 () = − J () . Звідси дістанемо:
1 1
J1 ( ) = 2 ln (1 +  ) − .
 (1 +  )
Тепер обчислимо значення цього інтеграла в заданій точці:
1
J1 (1) = ln 2 − .
2
1
1
dx 1
Завдання №4. Знаючи, що J ( ) =  2 = arctg  ,   0 , обчислити значення
0 x +
2
 
1
dx
іншого інтеграла J1 ( ) =  у точці  = 1 .
(
0 x +
2 2 2
)
Розв’язання. Диференціюємо заданий інтеграл J ( ) за параметром  , після чого
інтегруємо його за змінною x :
1
2dx 1 1 1 1  1 
J ( ) = −  = − arctg   + 2 
− 2 
(
0 x +
2 2 2
)  2
   
1+  
1   

1 1 1
 J1 ( )(− 2 ) = − 2 arctg   − 
      +1 ( 2
)
1 1 1
 J1 ( ) = 3 arctg   +
2    2  + 1 (
2 2
) .

Обчислимо значення цього інтеграла в заданій точці:

1  1  +2
J1 (1) =  + = .
2 4 4 8

ln (1 +  cos x )
Завдання №5. Знайти інтеграл J ( ) =  dx , попередньо
0 cos x
використовуючи диференціювання по параметру  .
Розв’язання. Спочатку диференціюємо інтеграл J ( ) за параметром  :
  ln(1 +  cos x )    ln(1 +  cos x )  
dx
J ( ) =   dx  =    dx =  =.
0 cos x  0  cos x   0
1 +  cos x
x 2dt 2dt
t = tg ; dx = ;  
2 1+ t 2
+ 2 2 dt
=
1 − t2 0
=  1 t
1− t 2
= 
1 −  0 1 +  + t2
=
t1 = 0; t2 = ; cos x = 1+ 
1 + t2 1 + t2 1−


2 1−  1−  
=  arctg  t  = .
1− 1+  1 +  0 1 −  2
 4

Щоб отримати заданий інтеграл J ( ) залишилося проінтегрувати цей дріб за

параметром  :

J ( ) =  d =  arcsin  + C .
1− 2

Знайдемо невідому сталу, скориставшись заданим виразом J ( ) :

J (0) = 0    0 + C = 0  C = 0 .
Таким чином, маємо остаточний результат:
J ( ) =  arcsin  .
Для ілюстрації нижче наведено графіки двох функцій (рис.2): одна – це заданий

ln (1 + y cos x )
інтеграл f ( y ) =  dx , залежний від параметра y (червона суцільна крива), а
0
cos x
другий – це отримана кінцева функція g ( y ) =  arcsin y (синя пунктирна крива). Як
бачимо, що вони співпадають.

6
4

f(y) 2
0
g( y )
−2
−4
−6
−1 − 0.5 0 0.5 1
y

Рис.2
Завдання №6. Показати, що інтеграл
1
g ( y ) =  f ( x, y )dx .
0
від розривної функції f ( x, y ) = sign( x − y ) є неперервною функцією. Побудувати
графік функції g ( y ) .
Розв’язання. Зробимо заміну змінної у інтегралі:
1
z = x − y; dz = dx 1− y
g ( y ) =  sign( x − y )dx = =  sign( z )dz .
0
z1 = − y ; z 2 = 1 − y −y

Тепер розглянемо цю функцію на трьох проміжках:

а). −  y  0 ; б). 0  y  1 ; в). 1  y   .
Зрозуміло, що від того, в якому з трьох проміжків буде знаходитися y , буде
залежати значення цієї функції.
 5

Розглянемо перший проміжок. а). −  y  0 . Оскільки в цьому проміжку змінна

y від’ємна, то обидві межі інтегрування у заданого інтеграла будуть додатними. Тому
змінна інтегрування z може набувати лише додатних значень, а функція sign( z ) на
цьому проміжку дорівнюватиме одиниці. Тепер можна обчислити цей інтеграл на
проміжку а):
1− y 1− y

 sign( z )dz =  1 dz = 1 − y − (− y ) = 1 .
−y −y

Розглянемо другий проміжок. б). 0  y  1 . Очевидно, що якщо змінна y належить

проміжку б), то межі інтегрування будуть мати різні знаки: верхня межа – додатний,
нижня межа - від’ємний. Тут точка z = 0 розбиває інтервал інтегрування на два під-
інтервали, в кожному з яких функція sign( z ) набуває різних знаків. Тому для проміжку
z  [0,1 − y ] треба брати sign( z ) = 1 , а для z  [− y,0] - sign( z ) = −1 . Отже, розбивши
точкою z = 0 інтервал інтегрування на два, отримаємо відповідно два інтеграли:
1− y 0 1− y
1− y
 sign( z)dz =  ( −1)dz +  1  dz = − z + z 0 = − y +1− y = 1− 2 y .
0
−y
−y −y 0

Третій проміжок досліджуємо аналогічно і отримуємо такий результат:

1− y 1− y

 sign( z )dz =  (−1)  dz = −(1 − y + y ) = −1 .

−y −y

Таким чином, отримали функцію g ( y ) , яку можна подати у такому вигляді:

1, if −   y  0;

g ( y ) = 1 − 2 y, if 0  y  1; .
 −1, if 0  y  .

Побудуємо графік цієї функції (рис. 3).
2

g ( y) 0

−1

−2
−1 0 1 2
y
Рис. 3
 6

Дійсно, отримали неперервну функцію. Цей приклад ще раз підкреслює, що процес

інтегрування «поліпшує» функцію в сенсі її гладкості.
Завдання №7. Чи можна здійснити граничний перехід під знаком інтеграла у
виразі:
1 x2
x − y2
lim  2 e dx ?
y →0 y
0
Відповідь перевірити безпосередньо.
Розв’язання. Ні, не можна, оскільки порушені умови Теореми 6 про рівномірне
x2
x − 2
прямування функції 2 e y до своєї границі  ( x) = 0 , якщо y → 0 (графік на рис.4 та
y
див. п. IІ). Проблемною точкою тут є точка x = 0 . Цей факт можна обгрунтувати так:
знайти екстремальне значення цієї функції звичайним диференціюванням за змінною x
(прирівнявши нулю похідну) і розв’язати отримане рівняння. Результат такий: y 2 = 2 x 2 .
Підставимо цей вираз у підінтегральну функцію замість y , та отримаємо екстремальну
1
криву: g ( x) = , яка складається з максимальних значень підінтегральної функції
2 ex
за різних значень y (крива М(х)). На рис.4 видно, що хвиля максимуму цієї функції при
зміні y прямує справа наліво до початку координат у точку x = 0 , що і пояснює
нерівномірну збіжність підінтегральної функції до своєї границі  ( x) = 0 в околі точки
x = 0.
Аналітичне обгрунтування. Отже, в цьому прикладі спочатку треба виконати
інтегрування, а вже потім перейти до границі. Отже, маємо:
1

1  − y2  1  − y2 
x2 x2 2
x 1
y2  x 
1 − 1 − 2
x y2 1
0 y 2 e dx = −
2 0
e d 

−
y 2 

= −
2


e 

= −
2


e − 1 .

 0  
І лише після цього можна перейти до границі:
1 − 2 
1
1
lim  1 − e  = . y
y →0 2   2
 
Якщо би ми переставили місцями оператор границі і символ інтеграла, то отримали
б неправильний результат:
2
 x − x2   x − x2  z = x
2 2
1 1
1  z
0 lim  e  dx = lim  2 e  = y = lim  z  = 0 =  0dx = 0 .
y y 2
y →0  y 2  y →0  y  x z→  e 
    z→ 0
 7

1.5

f1( x)

f3( x)
1
f5( x)

f03( x)
0.5
M ( x)

0
0 2 4 6 8 10
x

Рис. 4

Завдання №8. Знайти похідну F ( x ) від заданої функції:

x2
F ( x ) =  e − xy dy .
2

Розв’язання. Скористаємося формулою (2):

 x − xy 2 
2
x2
F ( x ) =   e dy  = e − xy
x 
2

y = x2
 ( x 2
)  − e − xy 2
y=x
(
 ( x ) +  e − xy
2

) dy = .
 x
x
x

x2
= 2 xe − x5
−e − x3
−  y 2 e − xy dy .
2

Завдання №9. Знайти похідну F ( ) від заданої функції:

b+
sin  x
a+
x
F ( ) =
dx . 
Розв’язання. Знову скористаємося формулою (2):
 b+ sin  x   sin  x   sin  x 
b+
 sin  x 
F ( ) =  
 dx  =   −  +    dx = .
 a+ x    x  x=b+  x  x=a+ a+  x  
b+
sin  (b +  ) sin  (a +  )
= − +  cos  xdx = .
(b +  ) (a +  ) a +

1 1  1 1 
= +  sin  ( b +  ) −   (a +  )  sin  ( a +  ) .
+
  (b +  )   

Завдання №10. Знайти похідну F ( ) від заданої функції:

 8


ln(1 +  x )
F ( ) =  dx .
0
x
Розв’язання. Знову скористаємося формулою (2):
  ln(1 +  x )   ln(1 +  x )   ln(1 +  x ) 

 ln(1 +  x ) 
F ( ) =   dx  =    1 −    0 +    dx =
0 x   x  x =  x  x =0 0  x 
ln(1 +  2 ) ln(1 +  2 ) 2
= − 0 + =  ln(1 +  2 ) .
  
Завдання №11. Обчислити інтеграл, використовуючи диференціювання за
параметром:


 1 + a cos x  dx
2

 ln  1 − a cos x  cos x ,
0
( a  1) .

Розв’язання. Знайдемо похідну від підінтегральної функції за параметром a :

  1 + a cos x  1   cos x cos x  1 2
ln  1 − a cos x  cos x  =  1 + a cos x + 1 − a cos x  cos x = 1 − a 2 cos 2 x .
   a  
Проінтегруємо отриманий вираз за змінною x :


2
2dx z = tg x; 
2dz 2  z  
0 1 − a 2 cos2 x = z1 = 0; z2 =  = 0 1 + z 2 − a 2 = 1 − a 2 arctg  1 − a 2  =
1− a 2
.
0
Тепер залишилося проінтегрувати цей вираз за параметром a :
a


01− a 2
da =   arcsin a .

Завдання №12. Обчислити інтеграл, використовуючи диференціювання за

x − xa
1 b
параметром: K (a, b) =  dx, (a  0, b  0) .
0
ln x
Розв’язання. Розіб’ємо заданий інтеграл на два:
x − xa
1 b 1 1
xb xa
0 ln x dx = 0 ln xdx − 0 ln xdx = J (b) − J (a) .
Далі кожен з них продиференціюємо за своїм параметром (покажемо це на прикладі
першого інтеграла J (b) ):

  1 x b  1 b 1
( J (b) ) b =   dx  =  x dx = .
0 ln x b 0 b + 1
Тепер проінтегруємо отриманий вираз за параметром b :
b
db
J ( b) =  = ln(b + 1) .
0
b +1
 9

Аналогічний результат отримаємо, якщо повторимо всі ці викладки стосовно

параметра a :
a
da
J (a ) =  = ln(a + 1) .
0
a + 1
Тепер можна записати остаточний результат
x − xa  b +1
1 b
K ( a , b) =  dx = ln(b + 1) − ln(a + 1) = ln  .
0
ln x  a + 1 
1
1
Існує інший шлях обчислення цього інтеграла: використати інтеграл  x dx = n + 1
n

0
та інтегрувати його за параметром n в межах від  до  .
Завдання №13. Обчислити інтеграл:

2
J (a, b) =  ln(a 2 cos2 x + b2 sin 2 x )dx .
0
Розв’язання. Диференціюємо за параметром a :
 2  

  cos2 x
2
J a (a, b) =   ln(a cos x + b sin x )dx  = 2a  2
2 2 2 2
dx = .
0  0
a cos 2
x + b 2
sin 2
x
 a
dt b2 1

t = tg 2 x; dx = ; dt 1 b − a + a − b2 = .
2 2 2
= 1 + t 2 = 2a  2 = =
( a + b2 t 2 )(1 + t 2 ) ( a 2 + b 2t 2 )(1 + t 2 ) a 2 + b 2t 2 1+ t2
t1 = 0; t =  0

 
 2a  dt  2a  dt 2b  2a  
2   2  
= 2  +  2  = + = .
b −a  0 a 2 2  a − b  0 (1 + t ) b − a 2 a − b 2 a + b
2 2 2 2 2 2

 b2 + b t 
 
Тепер інтегруємо за параметром a :

J ( a , b) = 
da =  ln(a + b) + C . (!)
a+b
Невизначену константу C знайдемо, підставивши у вихідний інтеграл a = 0 , і
обчисливши його:
 
2
 2
J (0, b) =  ln(b sin x )dx = 2ln b 
2 2
+ 2  ln(sin x )dx =  ln b −  ln 2 .
0
2 0
Покладемо у виразі (!) a = 0 і обчислимо константу C : .
J (0, b) =  ln(b) + C =  ln(b) −  ln 2  C = − ln 2 .
Тепер зафіксуємо остаточний результат:
 10

a+b
J (a, b) =  ln(a + b) −  ln 2 =  ln  .
 2 

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ.

1
dz
Завдання №1. Знайти область визначення функції f ( x ) =  . Відп. x  0 .
0 x +z
2 2

2
sin( xu)
Завдання №2. Знайти радіус кривини лінії y ( x ) = 
 u
du в точці з абсцисою
3
(1 + y  )
2 2
x = 1 . Довідка: радіус кривини лінії обчислюється за формулою: R = .
y 

1
Відп. R = .
3
Завдання №3. Користуючись рівністю

2
dx 
a
0
2 2 2 2
=
cos x + b sin x 2 ab
,

знайти інтеграл:

2
dx  (a 2 + b 2 )
0 (a 2 cos2 x + b2 sin2 x)2 . Відп. 4 ab 3 .


 1 + a sin x  dx
2
Завдання №4. Обчислити інтеграл:  ln   , a  1 .Відп.   arcsin a .
0  1 − a sin x  sin x
В завданнях №5 - №10 обчислити задані інтеграли, диференціюючи за
параметром  .

1 − e − x
Завдання №5. J ( ) =  x
dx,   −1 , Відповідь. J ( ) = ln  + 1 .
0 xe


Завдання №6. J ( ) = 
2 arctg (  tgx )dx . Користуючись результатом, обчислити
0 tgx

2
x  
інтеграл I =  dx . Відповідь. J ( ) = ln  + 1 ; I = ln(2) .
0
tg x 2 2
arctg( x ) 
1

Завдання №7. 
0 x 1− x 2
dx . Відповідь:
2
ln( + 1 + a 2 ) .
 11


arctg( x )
1
 2 ln( + 1), if   0;
Завдання №8.  dx . Відповідь:  ..
0
x (1 + x 2
) 
 − ln(1 −  ), if   0
 2
ln(1 − a 2 x 2 )
1
Завдання №9.  dx, a  1 . Відповідь:  ln( 1 − a 2 − 1) .
0 x
2
1− x 2

1
ln(1 − a 2 x 2 )  1 − a2 + 1 
Завдання №10.  dx, a  1 . Відповідь:  ln  .
− 2  2 
0 1 x  
Завдання №11. Функція J 0 ( x) , яка визначається рівністю:

2
2
J 0 ( x) =
  cos( x sin  )d ,
називається функцією Бесселя нульового порядку. Довести, що

1
0
− ax
e J 0 ( x )dx = ,a  0 .
1+ a 2

1
Завдання №12 Довести, що функція y ( x ) =  ( z 2 − 1)n−1 e xz dz задовольняє таке
−1
диференціальне рівняння: xy  + 2ny  − xy = 0 .
1
1
 x dx =
 −1
Завдання №13. Використовуючи рівність ,   1 , знайти інтеграл:
0

1
k!
J ( , k ) =  x −1 (ln x )k dx . Відп. J ( , k ) = ( −1)k  .
0
 k +1
 Розділ ІV. ІНТЕГРАЛИ, ЗАЛЕЖНІ ВІД ПАРАМЕТРА - 2021

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №13

НЕВЛАСНІ ІНТЕГРАЛИ, ЗАЛЕЖНІ ВІД ПАРАМЕТРА.

І. Означення рівномірної збіжності.

Означення. Невласний інтеграл



 f ( x, y)dx,
a
(a  x  ; y1  y  y2 ) . (1)

де функція f ( x, y) є неперервною в області D : a  x  ; y1  y  y2 , називають

рівномірно збіжним в інтервалі y1  y  y2 , якщо за довільного числа   0 знайдеться
таке число B  B( )  0 , що за довільного числа b  B має місце нерівність:


 f ( x, y)dx   , ( y
b
1  y  y2 ) .

Твердження. Якщо інтеграл (1) є рівномірно збіжним в інтервалі y1  y  y2 , то

він являє собою неперервну функцію параметра y в цьому інтервалі.
Критерій Коші. Для рівномірної збіжності інтеграла (1) в інтервалі y1  y  y2
необхідно і достатньо, щоб для довільного числа   0 знайшлося таке число
B  B( )  0 , що нерівність
b

 f ( x, y)dx   , за
b
y1  y  y2 , (2)

виконується одразу, як тільки b  B та b  B .

Критерій Вейєрштрасса. Для рівномірної збіжності інтеграла (1) достатньо, щоб
існувала така незалежна від параметра y функція-мажоранта F ( x) , для якої
виконуються дві умови:
1). f ( x, y)  F ( x) за a  x   .

2).  F ( x)dx   .
a
В деяких задачах дуже корисним є результат наступної теореми.
Перша теорема про середнє значення.
Нехай обидві функції f ( x) та g ( x) є інтегровними на проміжку [a, ) , при цьому
функція f ( x) є обмеженою: m  f ( x)  M , а функція g ( x) не змінює знаку. Тоді і
функція f ( x)  g ( x) є інтегровною і має силу така рівність:
 


a
f ( x)  g ( x)dx    g ( x)dx , m    M .
a
(3)
 2

Зауваження. Якщо функція є неперервною і обмеженою на проміжку [a, ) ,

тобто m  f ( x)  M , тоді множник  виявляється рівним одному зі значень функції
f ( x) :
 


a
f ( x)  g ( x)dx  f (c)  g ( x)dx, c [a, ) .
a
(4)

ІІ. Диференціювання невласних інтегралів, залежних

від прараметру, під знаком інтеграла.

Твердження. Нехай виконуються три наступні умови:

1). Функція f ( x, y) є неперервною разом зі своєю частинною похідною f y( x, y ) в
області D : a  x  ; y1  y  y2 ;

2). Інтеграл  f ( x, y)dx є збіжним;
a

3). Інтеграл  f ( x, y)dx є рівномірно збіжним в інтервалі
a
y1  y  y2 , тоді має силу

правило Лейбніца:
 
d
dy a
f ( x, y )dx   f y( x, y )dx , за y1  y  y2 . (3)
a
ІІІ. Інтегрування невласних інтегралів, залежних
від параметру, під знаком інтеграла.

Твердження. Нехай виконуються дві наступні умови:

1). Функція f ( x, y) є неперервною в області D : a  x  ; y1  y  y2 ;

2). Інтеграл  f ( x, y)dx є рівномірно збіжним на скінченному відрізку
a
y1  y  y2 ,

тоді має силу формула інтегрування невласних інтегралів, залежних від параметру, під
знаком інтеграла:
y2   y2

 dy 
y1 a
f ( x, y )dx   dx  f ( x, y)dy .
a y1
(4)

Зауваження 1. Якщо функція f ( x, y)  0 , то формула (4) буде також вірною і для

нескінченного проміжку ( y1, y2 ) , наприклад, для b  y   , але тільки у разі, якщо
внутрішні інтеграли у (4) є неперервними функціями відповідних аргументів и одна з
частин рівності (4) існує (має сенс). Тоді формула (4) набуде такого вигляду:
   

 dy 
b a
f ( x, y)dx   dx 
a b
f ( x, y)dy . (4)

Зауваження 2 (про граничний перехід під знаком невласного інтеграла).

Відомо, що за певних умов можлива перестановка оператора граничного переходу і
 3

оператора інтегрування по скінченному проміжку (див. відповідну теорему для

власних інтегралів). Проте ця ж теорема «не працює», якщо інтеграл береться по
нескінченному проміжку: тут мова йде про те, що навіть рівномірна збіжність не
забезпечує таку переставну властивість. Конкретизуємо: навіть якщо підінтегральна
функція f ( x, y) за умови y  y0 рівномірно прямує до граничної функції  ( x) , то
граничний перехід під знаком інтеграла може виявитись недопустимим. Наведемо
відповідний приклад. Розглянемо функцію:
 n  2nx2
  e , if x  0;
f n ( x)   x3 .
0, if x  0.

Звичайними методами диференціального числення легко встановити, що найбільшого
n 3  32
значення ця функція досягає за x  , яке дорівнює 3  e . Оскільки за умови
3 n
n   це значення прямує до нуля, то звідси випливає, що за умови n  
послідовність функцій  f n ( x) одночасно на всьому проміжку [0, ) рівномірно
прямує до граничної функції  ( x)  0 . Разом з тим невласний інтеграл


 f ( x)dx  1 .
0
n

за n   зовсім не прямує до нуля.

Завдання №1. Дослідити на рівномірну збіжність на зазначених проміжках
наступні невласні інтеграли:


Приклад А). .  e yx sin xdx, (0    y  ) .

0
Розв’язання. Скористаємось критерієм Вейєрштрасса. За цим критерієм для


рівномірної збіжності заданого інтеграла  f ( x, y )dx

c
достатньо, щоб існувала

незалежна від параметра y функція-мажоранта F ( x ) , яка б задовольняла дві такі

умови:
1). f ( x, y )  F ( x ) за c  x   ; та


2).  F ( x )dx   .
c
Враховуючи проміжок дослідження на рівномірну збіжність обираємо як
функцію-мажоранту для заданої підінтегральної функції таку:
sin xe yx  F ( x )  e x . (1)
Отже, для будь-якого y з проміжку 0    y   нерівність (1) виконується.
Тепер покажемо, що виконується також і умова 2).
 4

 
1  1
 F ( x)dx   e dx  
 x
e  x    .
0 0
 0 
Висновок. Таким чином, доведено, що заданий інтеграл є рівномірно збіжним.

cos xy
Приклад Б). .  dx, (   y  ) .

1  x 2

Розв’язання. Знову скористаємось критерієм Вейєрштрасса. Обираємо як

функцію-мажоранту для заданої підінтегральної функції таку:
cos xy 1
 F ( x )  . (2)
1  x2 1  x2
Отже, для будь-якого y з проміжку   y   нерівність (2) виконується.
Доведемо, що виконується також і друга умова.
 
1 
 F ( x ) dx   1  x 2 dx  arctg x 
    .

Висновок. Оскільки і друга умова виконується, то заданий невласний інтеграл є

рівномірно збіжним.


sin x  xy
Приклад В). . 0 x e dx, (0  y  ) .
Розв’язання. Скористаємось критерієм Вейєрштрасса, оскільки ним можна
користуватись навіть тоді, коли функція є розривною. Обираємо як функцію-
мажоранту для заданої підінтегральної функції таку:
sin x  xy sin x
e  F ( x)  . (3)
x x
Отже, для будь-якого y з проміжку   y   нерівність (3) виконується.
Доведемо, що виконується також і друга умова.
 
sin x 
0 F ( x ) dx  0 x dx 
2
  .

Висновок. Оскільки і друга умова виконується, то заданий невласний інтеграл є

рівномірно збіжним.


Приклад Д). . g ( y )   ye  yx dx, (0  y  ) .

2

0
Розв’язання. Проблемна точка, в якій будемо досліджувати невласний інтеграл,
це точка y  0 . Для перевірки на рівномірну збіжність тепер використаємо інший
підхід. Відомо, що у випадку рівномірної збіжності заданого інтеграла функція g ( y )
має бути неперервною у всіх точках заданого проміжку ОВ. З’ясуємо це питання.
Спочатку знайдемо значення функції g ( y ) в точці y  0 :
 5


g (0)   e  yx  2


y dx 0.
0 y 0

Тепер знайдемо інтегруванням «в лоб» саму функцію g ( y ) і обчислимо її границю

за y  0 :
  

g ( y )   ye  yx 2
dx   e  yx 2
d ( y x )  z  y x   e  z dz  0.
2

0 0 0
2

Як бачимо, функція g ( y ) дорівнює сталій величині , яка не залежить від
2

змінної y . Оскільки границя сталої є сама стала, то вона також дорівнює і не
2
співпадає зі значенням функції g ( y ) в точці y  0 . Отже, функція g ( y ) не є
неперервною в точці y  0 , а заданий невласний інтеграл є нерівномірно збіжним.


Приклад Е). . g ( y )   e  (1 x sin ydx, (   y  ) .

2
) y2

0
Розв’язання. Проблемна точка, в якій будемо досліджувати заданий невласний
інтеграл, це знову точка y  0 . Скористаємося тим же підходом, що й у попередньому
прикладі. Спочатку знайдемо значення функції g ( y ) в точці y  0 :

. g (0)   e  (1 x  2
) y2
sin y dx 0
0 y 0

Тепер знайдемо інтегруванням «в лоб» саму функцію g ( y ) :

  
sin y
g( y)   e  (1 x 2 ) y 2
dx  e  y2
sin y   e  x2 y2
dx  e  y2
   e  x y d ( xy )  z  xy  .
2 2

0 0
y 0

sin y   y 2 sin y
e    e z dz 
 y2
e 
2
.
y 0 2 y
Обчислимо її границю за y  0 :
   y 2 sin y  
lim g ( y )  lim  e    0 .
y 0 y 0 2 y 2
 
Отже, функція g ( y ) не є неперервною в точці y  0 , а заданий невласний
інтеграл є нерівномірно збіжним. На підтвердження аналітичних міркувань нижче
наведемо графік функції g ( y ) для цього прикладу.
 6

0.5

g ( y) 0

 0.5

1
4 2 0 2 4
y

dx
Приклад Є) . g ( y )  
*)
, (1  y  ) .
0
x y
 1
*)
Цей приклад рекомендується розібрати після вивчення теми «Інтеграли Ейлера».
Розв’язання. Знайдемо заданий інтеграл «в лоб» з використанням інтегралів
Ейлера – гама- та бета-функцій (див. нижче «Третє практичне заняття» в цьому
розділі).
Запишемо за означенням загальний вираз для бета-функції:
1
B,    x 1 1  x 
1
dx,   0,   0 . (В1)
0
t
Зробимо у формулі (В1) заміну змінної x  :
1 t

t 1
B; =  dt . (В2)
0 1  t 
 

Тепер перетворимо заданий інтеграл:

1
1

dx t  x ; xt ;
y y

1 t dt y
1

g ( y)  
y 0 t  1
 1  .
xy 1 1 1
0 dx 
t dt y

y
Бачимо, що функція g ( y) може бути представлена через бета-функцію,
1 1 1
враховуючи формулу (В2), у такий спосіб: g ( y )  B  ;1   .
y y y
1 1
В нашому випадку:   ,   1 .
y y
Тепер запишемо за означенням загальний вираз для гама-функції:
 7


    x 1e  x dx,   0 . (Г)
0
Відомо, що бета- і гама-функції пов’язані між собою таким співвідношенням:
( )  (  )
B  ;    .
(   )
Скористаємося формулою доповнення для гама-функції:

 1     , 0    1.
sin 
Запишемо результати обчислення:
1  1
     1  
1 1 1 1 
g ( y )   B  ;1       
y y 1
  .
y y y y (1) y  
sin  
 y
Висновок. Бачимо, що функція g ( y) є розривною в точці y  1 , тому збіжність
інтеграла до своєї граничної функції g ( y) - нерівномірна.
Нижче представимо графік цієї функції в околі точки розриву y  1 .
400

200

g( y ) 0

 200

 400
0.8 0.9 1 1.1
y

Введемо таке нове поняття.

Означення. Інтеграл називають рівномірно збіжним за даного значення
параметра, якщо він є рівномірно збіжним в деякому околі цього значення.
Завдання №2. Довести, що інтеграл

 dx
J ( )  
0
1   2 x2
є рівномірно збіжним за будь-якого значення   0 , і не є рівномірно збіжним за   0 .
Розв’язання. Перевіримо функцію J ( ) на неперервність в точці   0 . Спочатку
знайдемо її значення в цій точці:

 dx
J (0)    0.
0
1   2 x 2  0
 8

Тепер знайдемо сам інтеграл і спрямуємо  до нуля:


 dx  
J ( )    arctg( x )  .
0
1   2 2
x 0
2

Оскільки границею цього сталого значення за   0 є сама стала  0 , то
2
виявляється, що функція J ( ) не є неперервною в точці   0 . А це означає, що
збіжність інтеграла є нерівномірною в околі значення   0 .
Доведення рівномірної збіжності інтеграла за будь-якого значення   0 проведіть
самостійно.
Завдання №3. Чи можна здійснити граничний перехід під знаком інтеграла у
виразі:

lim   e  x dx ?
 0
0


Розв’язання. Ні, не можна. Якщо довести, що заданий інтеграл f ( )    e  x dx є

0
нерівномірно збіжним, то тим самим можна обгрунтувати той факт, що неправильно
переставляти місцями операцію обчислення границі і операцію інтегрування. Для
цього доведемо, що гранична функція на є неперервною в точці   0 . Спочатку
обчислимо значення функції f ( ) в цій точці. Очевидно, що f (0)  0 . Тепер
обчислимо невласний інтеграл, а потім знайдемо границю:
 

f ( )    e  x
dx    e  x d (  x )   e  x 1.
0
0 0
Тепер знайдемо границю: lim f ( )  1  0 . Як бачимо, функція f ( ) не є
 0
неперервною в точці   0 , і, відповідно, невласний інтеграл не є рівномірно збіжнимв
околі точки   0 . Тому не можна переставляти місцями символ границі і інтеграла.
Наведемо нижче геометричну ілюстрацію до цього прикладу – графік f ( ) на рис.
1.5

f ( )

0.5

0
 0.1 0 0.1 0.2 0.3 0.4 0.5 0.6 0.7 0.8 0.9 1


Завдання №4. Обчислити інтеграл:

 9


dx
.lim 
n x n  1
0
Розв’язання. Розіб’ємо цей інтеграл на два у такий спосіб:
 1 
dx dx dx
0 x  1 0 x  1 1 x  1 .
n
 n
 n

В першому інтегралі проміжок інтегрування 0  x  1 , у другому - 1  x   .

Обчислимо перший інтеграл:
1
1
dx
1
 x n1 x 2 n1 x 3n1 
0 x n  1  0 (1  x  x  x  ...)dx   x  n  1  2n  1  3n  1  ...   .
n 2n 3n

0
1 1 1
 1   ... .
n  1 2n  1 3n  1
Знайдемо границю від отриманого вище виразу за n   :
 1 1 1 
lim 1     ...   1 .
n
 n  1 2n  1 3n  1 
Аналогічно вчинимо із другим інтегралом. Нагадаємо, що для нього 1  x   .
   
xn  x  n1 x 2 n1 x 3n1 
1 x n  1  1 1  x n dx  1 x 1  x  x  x  ... dx   1  n  1  2n  1  3n  ...  
dx n n 2 n 3n

1
1 1 1
 0    ... .
n  1 2n  1 3n  1
Границя останнього виразу за n   дорівнює нулю. Тому шуканий інтеграл
дорівнює одиниці. Зазначимо, що ключову роль тут відіграла знакопочережність
відповідних рядів і іх збіжність в крайніх точках проміжків інтегрування. Для

dx
ілюстрації наведемо графік функції f (n)   n , з якого видно, що функція f (n)
0
x  1
прямує до одиниці за умови n   .

1.8

1.6
f ( n)
1.4

1.2

1
0 2 4 6 8 10
n
Завдання №5. Показати, що функція
 10


f ( y )   e  ( x  y ) dx .
2

0
є неперервною функцією змінної y .
Розв’язання. Спочатку припустимо, що y  0 . Для доведення неперервності
функції f ( y ) зробимо заміну змінної у невласному інтегралі:

z  x  y; dz  dx   z2 0  y

0    
 ( x  y )2  z2  z2  z2
e dx   e dz  e dz  e dz  e dz  .
z1   y; z2   y y 0 0
2
y

Розглянемо інтеграл J ( y )   e  z dz . Це є інтеграл зі змінною верхньою межею.

2

0
Відомо, що якщо підінтегральна функція є неперервною, то і інтеграл J ( y ) також є
неперервною функцією. Оскільки функція f ( y ) представляє собою суму двох
неперервних функцій, то і вона також є неперервною функцією.
Для випадку y  0 міркування аналогічні. Наведемо графік досліджуваної функції
f ( y) .

f ( y)

1
4 2 0 2 4
y
Завдання №6. За допомогою диференціювання за параметром обчислити
інтеграл:

1  cos  x  kx
J ( , k )   e dx, ( , k  0) .
0
x
Розв’язання. Похідна від J ( , k ) за параметром  представляє собою інтеграл,
який є рівномірно збіжним відносно  (доведіть):

dJ ( , k ) 
  e kx sin( x)dx  2 .
d 0
  k 2
 11

Тепер проінтгруємо цей результат за параметром  :

 1
J  2 d  ln( 2  k 2 )  C .
 k 2
2
Знайдемо довільну сталу. Оскільки за   0 інтеграл J дорівнює нулю, то
1
C   ln k 2 . Остаточний результат буде таким:
2
1 1 1 2 
J  ln(  k )  ln k  ln  2  1 .
2 2 2

2 2 2 k 

e  ax 2
 e  bx
2

 dx , (a  0, b  0)
Завдання №7. Знайти інтеграл:
x2 
0
.

Розв’язання. Проінтегруємо заданий інтеграл частинами:


e  ax 2
 e  bx
2

 dx   

 e 1

 ax 2
 e  bx d    .
2

 x
2
0
x 0

 

 ( 2ax ) e  ax  2bxe  bx
2 2
 
 e

  ax 2
e  bx 2 1
  
 x0 0
 x
dx   .

 
 

 ( 2ax )e  ax  2bxe  bx
2 2
 

 e



ax 2
e  bx 2 

 
1 
 x0 0
  x
dx 

 2 0 be  bx 2
 ae 
 ax 2
dx  . 
 

    
  e z dz   2b a    ( b  a) .
2

0
2  2 b 2 a 
Знайдіть цей же інтеграл диференціюванням за параметром a або b .
Приклад 8. Знайти інтеграл:

 ax sin bx  sin cx
0 e
x
dx

Розв’язання. За властивістю лінійності розіб’ємо заданий інтеграл на два

  
 ax sin bx  sin cx  ax sin bx  ax sin cx
0 e
x
dx  0 e
x
dx  0 e
x
dx .

і диференціюємо перший інтеграл за параметром b (доведіть можливість такого

диференціювання):
   ax sin bx    ax інтегруємо a
 e dx    e cos bxdx   2 .
0 x b 0 частинами a  b 2

Тепер проінтегруємо отриману частку за параметром b :

a b
 a 2  b2 db  arctg  C.
a
 12

Знайдемо сталу C , скориставшись тим, що перший інтеграл за умови b  0 дорівнює

нулю:
b
arctg    C  0  C  0 .
 a  b 0
Отже, перший інтеграл має такий остаточний вигляд:

 ax sin bx b
0 e x dx  arctg  a  .
Аналогічно обчислюємо другий інтеграл, змінивши параметр b на параметр c :

 ax sin cx c
0 e
x
dx  arctg  .
a
В силу лінійності інтеграла можемо записати остаточний результат:

 ax sin bx  sin cx b c  a (b  c ) 
0 e
x
dx  arctg 
 
a
  arctg 
 
a
  arctg  2
 a  bc
.

Приклад 9. (Загальний інтеграл Фрулані). Нехай функція f ( x ) :
1). є неперервною за x  0 ;
2). за x   прямує до скінченної границі f () : lim f ( x)  f () .
x
Довести, що за цих умов має місце рівність

f (ax )  f (bx ) a
0 x
dx  [ f (  )  f (0)]  ln
b
, ( a  0, b  0) .

Доведення. З умови п. 1) очевидно, що за 0       існує інтеграл:

 a b b b
f (ax)  f (bx) f ( z) f ( z) f (z) f (z)
 x
dx  a z dz  b z dz  a z dz  a z dz .
Толі заданий інтеграл визначається такими граничними співвідношеннями:
 b b
f (ax)  f (bx) f ( z) f ( z)
0 x
dx  lim 
 0
a
z
dz  lim 

a
z
dz . (Ф)

Застосуємо до кожного з двох інтегралів у правій частині рівності (Ф) окремо

узагальнену теорему про середнє значення. Для першого інтеграла маємо:
b b
f ( z) dz b
a z dz  f ( )a z  f ( )ln  a  , (a    b ) .
Аналогічно представимо другий інтеграл:
b b
f ( z) dz b
a z dz  f ( )a z  f ( )ln  a  , (a    b) .
Тепер перейдемо до границі у кожному з отриманих виразів. Оскільки за
  0    0 , а за        , то звідси маємо остаточно:

f (ax)  f (bx) b

0
x
dx  [ f (0)  f ()]ln   .
a
(Ф1)
 13

Приклад 10. (Частинний інтеграл Фрулані). Нехай функція f ( x ) є неперервною

за x  0 , але функція f ( x ) не має скінченної границі за x   , проте інтеграл

f ( x)
A x dx є збіжним за довільного числа A . Довести, що за цих умов справджується
така рівність:

f (ax )  f (bx ) b
0 x
dx  f (0)  ln   , ( a  0, b  0) .
a
(Ф2)

Доведення. В попередніх перетвореннях Прикладу 9 із самого початку замінимо

 на  , після чого отримаємо такий результат:
   b
f (ax)  f (bx) f ( z) f ( z) f ( z)
 x
dx  
a
z
dz  
b
z
dz  
a
z
dz .

Далі користуємося узагальненою теоремою про середнє значення:

b b
f ( z) dz b
a z dz  f ( )a z  f ( )ln  a  , (a    b ) .
Тепер остаточно переходимо до границі за   0    0 і отримаємо замість
формули (Ф1) шуканий результат – формулу (Ф2):

f (ax )  f (bx ) b
0 x
dx  f (0)  ln   , ( a  0, b  0) .
a
Приклад 11. Користуючись результатом Прикладу 10 знайти інтеграл:

cos ax  cos bx
J ( a , b)   dx .
0
x
Розв’язання. Оскільки f ( x)  cos x задовольняє умови Прикладу 10, то
скористаємося формулою Фрулані (Ф2). Вона одразу дає такий результат:
b b
J (a, b)  f (0) ln    ln   .
a a
Приклад 12. Обчислити інтеграл

b sin(ax )  a sin(bx )
J ( a , b)   2
dx .
0
x
Розв’язання. Проінтегруємо цей інтеграл частинами та зведемо заданий інтеграл
до інтеграла з Прикладу 11:
  
 1  a sin(bx )  b sin(ax ) [cos(bx )  cos(ax )]
J (a, b)   [a sin(bx )  b sin(ax )]d     ab  dx 
0  x  x 0 0
x

[cos(ax )  cos(bx )] b
 0  ab  dx  ab ln   .
0
x a
Приклад 13. Обчислити інтеграл
 14


sin 3 ( x )
J  2
dx .
0
x
Розв’язання. Представимо функцію sin 3 ( x ) через кратні дуги за відомою
формулою:
3 1
sin 3 ( x )  sin x  sin 3x .
4 4
Підставимо її під знак інтеграла і скористаємося результатом попереднього
Прикладу 12 ( a  1, b  3 ):

1 3sin( x )  sin(3x ) 3
J  dx  ln 3 .
40 x2 4


e
 z2
Приклад 14. Використовуючи відомий інтеграл Пуассона dz  , вивести
0
2
рівність

1 2
 0
 xz 2
 e dz, x  0 .
x
Використати її для обчислення двох інтегралів (інтеграли дифракції або Френеля):
 
cos x sin x
а).  dx ; б).  dx .
0 x 0 x
Розв’язання. Використовуючи інтеграл Пуассона отримаємо:
   
1 1 1  1 2
0 x 0 x 0  0
 xz 2  xz 2 t2  xz 2
e dz  e d ( x  z )  e dt     e dz .
x 2 x
Тепер скористаємося отриманим результатом для обчислення інтегралів Френеля.
Для обчислення першого інтеграла Френеля домножимо отриману вище формулу на
cos x і результат проінтегруємо в межах [0, ) .
    
cos x 2 змінюємо порядок 2
0 x  0 0  0 0
 xz 2  xz 2
dx  cos xdx  e dz   dz  e cos xdx  .
інтегрування

z22 2  2 
 0 z 4  1
 dz   .
 4 2
Коментар до обчислення двох невласних інтегралів. Перший інтеграл

z2
0 e cos xdx  z 4  1 .
 xz 2

береться частинами «сам через себе», а другий розкладаємо на елементарні дроби і

акуратно інтегруємо:
 
z2 z2 розклад на елементарні
0 z 4  1 0 ( z 2  2 z  1)( z 2  2 z  1)
dz  dz 
дроби
.
 15


  2
2
 
  z    1  
1   2   1    2    2    2
 ln
4 2  
2   2 2 arctg  2  z  2    arctg  2  z  2        4 .
 2          
  z    1
2  
   0
Другий інтеграл Френеля обчислюється аналогічно (СРС).
Приклад 15. Знайти інтеграл Діріхле за допомогою введення параметра під знак
інтеграла..
Розв’язання. Спочатку нагадаємо, як виглядає інтеграл Діріхле:

sin x
ID   dx . (Д)
0
x
Введемо нову функцію з параметром під знак інтеграла у такий спосіб:

sin x  x
J ( )   e dx,   0 . (Д1)
0
x
Очевидно, що за умови   0 значення функції J (0) буде дорівнювати значенню
шуканого інтеграла Діріхле. Зазначимо, що інтеграл (Д1) задовольняє всі умови
теореми про диференціювання невласного інтеграла за параметром  (Обгрунтуйте!).
Отже, можна переставляти місцями оператори диференціювання і невласного
інтегрування.
Знайдемо похідну J ( ) за параметром  :
  sin x  x    sin x  x  
J ( )    e dx     e  dx    sin x  e  x dx .
0 x  0 x  0

Крайній інтеграл, що стоїть праворуч в останньому виразі, обчислюється в

елементарних функціях інтегруванням частинами:
  

I ( )    sin x  e  x
dx   e  x
d (cos x )  e  x
 cos x 0    cos x  e  x dx  .
0 0 0

  x 

 
 1    e d (sin x )  1    e  sin x 0     e sin xdx   1    e  x sin xdx .
 x  x 2

0  0  0

З цього рекурентного співвідношення знайдемо шуканий інтеграл I ( ) :

1
I ( )    J ( ) .
12
Тепер розв’яжемо отримане диференціальне рівняння:
1
J ( )    J ( )   arctg   C .
12
Знайдемо невідому сталу C . Якщо спрямувати    , то шуканий інтеграл
дорівнює нулю, оскільки експонента e  x при цьому прямує до нуля. Розв’яжемо
рівняння відносно C :
 16


lim J ( )  lim(  arctg   C )  0  C  .
    2
Підставимо отриманий результат в вираз для J ( ) :

J ( )   arctg  
.
2
Тепер можна обчислити інтеграл Діріхле, поклавши в останньому виразі   0 :

sin x 
ID   dx  J (0)  .
0
x 2

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ СРС.


dx
Завдання 1. Дослідити на рівномірну збіжність інтеграл 1 x в наступних
проміжках: а). 1  0     ; б). 1     .
1
dx
Завдання 2. Дослідити на рівномірну збіжність інтеграл  x
0
в проміжку:

0    1.

Завдання 3. Довести, що інтеграл  e ( xa ) dx - неперервна функціія параметра a .
2

0
Завдання 4. Довести, що якщо функція f ( x) є неперервною і обмеженою на

yf ( x) 
0  x   , то має силу рівність: lim  dx  f (0) .
y 0 x  y
2 2
2
0
Завдання 5. Користуючись формулою

1
1  x 2 0
 y (1 x 2 )
 e dy ,

cos( x)
знайти інтеграл Лапласа: L   dx .
0
1  x2

x sin( x)
Завдання 6. Знайти інтеграл: L1   dx .
0
1  x2

cos( x)
Завдання 7. Знайти інтеграл: L2   dx .
0
(1  x 2 2
)

e x  cos(  x) 
2

Завдання 8. Обчислити інтеграл:  2

dx,(  0) . Відп.    .
0
x 2
 17


sin( x)  sin(  x) 1  
Завдання 9. Обчислити інтеграл: 0 x
dx . Відп. ln
2  
.

sin( x)cos(  x)
Завдання 10. Обчислити інтеграл: 
0
x
dx .

sin 4 ( x) 
Завдання 11. Обчислити інтеграл: J   2
dx . Відп. .
0
x 4

sin( x 2 ) 
Завдання 12. Обчислити інтеграл: J   dx . Відп. .
0
x 4

sin( x)sin(  x)
Завдання 13. Обчислити інтеграл:  e kx dx, (k  0,  0,   0) ..
0
x2

Завдання 14. Знайти результат перетворення Лапласа L( p)   e pt f (t )dt для таких
0
функцій:
 t 1  et sin( t )  sin(  t )
1). f (t )  t ; 2). f (t )  te ; 3). f (t )  ; 4). f (t )  .
t t
Завдання 15. Знайти результат перетворення Вейєрштрасса


e
( x y )
W ( x) 
2
f ( y )dy для наступних функцій:


1). f ( y)  1; 2). f ( y)  y 2 ; 3). f ( y)  e2 ay ; 4). f ( y)  cos ay .

 
1  e  az 1 
2

Завдання 16. Обчислити інтеграл  dz , ( a  0) , знаючи, що 0 e  az 2

dz  .
0
z2 2 a
Відп.  a .

Завдання 17. Знаючи рівність 2a  e  a z dz   , обчислити інтеграл:
2 2

  a2

 2 
2 2
b

0  e  e x  dx . Відп.  (b  a) .
x

 
Завдання 18. Функції si( x ) і ci( x ) визначаються такими формулами:
 
sin t cos t
si( x )    dt .(інтегральний синус) та ci( x )    dt .(інтегральний косинус),
x
t x
t
 

Обчислити два інтеграли:а). J S   si( x )sin xdx ; б). J C   ci( x ) cos xdx . В. J C  J S   .
0 0
4
 18


 p  qe ax  dx
Завдання 19. Знайти невласний інтеграл: 0  p  qebx  x , ( p  0, q  0) . Відп.
ln

 q b
ln 1    ln   .
 p a

sin( x )
Завдання 20. Обчислити невласний інтеграл: J ( )   e  x dx . Відп. arctg 
x
x

dx 
Завдання 21. Використовуючи рівність 0 x 2  a 2 a , a  0 , знайти інтеграл:


dx  1  3  5   (2n  1)
J (n)   n 1
. Відп. J ( n )   .
0
( x 2
 1) 2 2 n
 n !
Завдання 22 Знайти середнє значення функції e  x .на проміжку [0, ) , якщо

e  x dx
відомо, що  2  0.621 . В якій точці проміжку [0, ) воно досягається?
0
x  1
 РОЗДІЛ ІV. ІНТЕГРАЛИ, ЗАЛЕЖНІ ВІД ПАРАМЕТРА.
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №14 (2022).

Інтеграли Ейлера – бета та гама-функції. Техніка їх використання

для обчислення складних визначених інтегралів.

Спочатку надамо необхідний для практичної роботи теоретичний матеріал.

Науково-практична цінність інтегралів Ейлера полягає в тому, що через них
виражають багато визначених інтегралів, для яких відповідні невизначені інтеграли не
можна представити через елементарні функції.
Бета-функція (або інтеграл Ейлера І-го роду) визначається формулою:
1
B(, ) =  x −1 (1 − x )
−1
dx,   0,   0 (1)
0
Відповідний невизначений інтеграл виражається через елементарні функції лише в
окремих випадках. Якщо   1,   1 , то B (,  ) є невласним інтегралом з особливими
точками x1 = 0, x2 = 1. Отже, функція B (,  ) не є елементарною.
Основні властивості бета-функції B (,  ) .
а). симетричність: B (;  ) = B (;  ) . Доводиться заміною t = 1 − x ;
 
б). B( + 1; ) = B(; ) ; або B(;  + 1) = B(; ) ;
+ +

t −1
в). B (;  ) = 
t
dt ; доводиться заміною змінної x = . (1*)
0 (1 + t )
 +
1+ t
2. Гама-функція (або інтеграл Ейлера ІІ-го роду) визначається формулою:

( ) =  x −1e − x dx,   0 (2)
0
Можна довести, що за умови   0 інтеграл (2) збіжний.
Основні властивості гама-функції ( ) .
а). ( ) неперервна за   0 ;
б). ( ) диференційовна за   0 ;
 
 
( ) 
( ) =  f  ( x,  )dx =  ln x  x −1e − x dx  a u = a u ln au   .
0 0  
Крім того, ( ) нескінченно диференційовна за   0 .

 (n )
( ) =  ln n x  x −1e − x dx
0
в). ( + 1) = ( ) . Доведення наведено в лекційному матеріалі.
Для цілих  = n ця формула набуває такого вигляду: (n =  = 1  (1) = 1) :
(n + 1) = n(n ) = n  (n − 1)(n − 1) = n  (n − 1)(n − 2)(n − 2) =
= n  (n − 1)(n − 2)    1(1) = n! (n + 1) = n!
 2

г). (a ) , де a не ціле, можна звести до обчислення через ( ) , 0    1 , або

( + 1), 1    2 , тому таблиці для ( ) складено для 0    1 або 1    2 .
Зв’язок між ( ) , де   0 - довільне число, та ( ) , де 0    1 , встановлюється
такою формулою:
( + n) = ( + n − 1)  ( + n − 2)   ( ) . (3)
Отже, формула (3) показує, що ( ) для   0 повністю визначається за
формулою (2) своїми значеннями з проміжку 0    1 .
д). Формула доповнення:

( )(1 −  ) = , 0    1; (4)
sin ( )
Зауваження. Ця формула дає можливість знаходити значення гама-функції для
від’ємних аргументів (див. Приклад 1).
2
1   1   1
Наприклад: нехай  = ;   = =     =  .
2   2    2
sin  
2
1+ q
Зауваження до п. д). Якщо у формулі (4) покласти замість  = , дістанемо:
2
1 + q   1 + q   1 + q  1 − q  
   1 − = ,     = ;
 2   2  1 + q   2   2   q 
sin   cos 
 2   2 
Тепер зробимо ще одну заміну:
1  1  
q = 2 p   + p  − p  = .
2  2  cos(p )
Повертаючись до старої змінної ( p →  ), дістанемо:
1  1  
 +   −   = . (5)
2  2  cos()
е). Зв’язок між ( ) та B (;  ) :

x −1 ( )() ( )( )
B (;  ) =  dx =  B (;  ) = . (6)
0 (1 + x )+
 ( +  )  ( +  )
Авторство цієї формули належить Діріхле.
ж). Формула Лежандра :
 1 
( )  +  = 2−1 (2 ) (7)
 2 2
Наведемо деякі властивості гама-функції для побудови її графіка (рис.1).
( + 1)
1. Поведінка ( ) за умови  → 0 + 0 : lim ( ) = lim = +
 →0 + 0  →0 + 0 
 3

( ) ( ) 1
= ( + 1); lim = lim ( + 1) = 1  ( )  при  → 0 + 0
1 →0+0 1 →0+0 
 
2. Поведінка функції ( ) за  → + . Нехай  - ціле; тоді ( + 1) = ! ; звідси
випливає поведінка ( ) за  → + : ( + 1) → + за умови  → 
 1
3. Поведінка ( ) за умови − 1    0 . Знайдемо значення   −  :
 2
1
 
 1 1
 = −    −  =   = −2    = − 2  .
1 2
2  2 −
1 2
2
 ( + 1)
 ( + 1) =  ( )   ( ) = ;  + 1  0, −1    0 .


 1  ( + 1)  (+ 0)

lim  ( ) =   = −; lim ( ) = lim  =  − 1  = − .
→0−0 − 0 →−1+0 →−1+0

Рис. 1

4. Поведінка ( ) за − 2    −1 ;
 4

 ( + 1)   ( −0 ) 
lim  ( ) = lim =  = +;
 →−1−0  →−1−0   −1 
 ( + 1)   ( −1 + 0 ) 
lim  ( ) = lim =  = +;
 →−2+ 0  →−2+ 0   −2 
 3   1
  − + 1   − 
 3 2  −2  4
 −  = 
2 
=  = = .
 2 −
3
−
3
−
3 3
2 2 2
5. Формула Стірлінга. За великих значень n існує асимптотичне розвинення
гама-функції  ( n + 1) :
n
n  1 1 139 
(n + 1) = n! 2n   1 + + − −  .
 e   12n 288n 
2 3
51840n
Розглянемо типові приклади обчислення складних інтегралів із застосуванням
альфа- і бета-функцій.
 11   11 
Приклад 1. Обчислити вираз     −  , користуючись властивостями гама-
4  4
функції.
Розв’язання. Скористаємось властивістю гама-функції ( + 1) = ( ) :
 11  7  7  7 3  3 
  =    =    ;
 4  4  4 4 4  4
 7  3 1
 −   −   
 11   7  3
 −  =  4  ;  −  =  4  ;  −  =  4  .
 4  11   4   7  4   3
−  −  − 
 4   4   4
Перемножимо знайдені вирази і застосуємо формулу доповнення (4) до такого
добутку:
1 3 
     = = 2 .
 4   4  sin   
 
4
В результаті дістанемо шукану відповідь:
 11   11  4 2
    −  = − .
4  4 11
 1
Приклад 2. Знайти  n +  .
 2
Розв’язання. Скористаємося формулою (3):
 5

1 3 1 1 1 5 3  3 3 3 1 1 3

  =  ;   =   =  ;   =  + 1 =   =   = 2 ;
2 2 2 2 2 2 2  2 2 2 2 2
7 5  5 5 5 3 1 1 3  5
  =  + 1 =   =   = ;
     
3
2 2 2 2 2 2 2 2
1   2n + 1  1 3 5 2n − 1 1  3  5    (2n − 1)
 + n  =   =    = .
2   2  2 2 2 2 2n

Приклад 3. За допомогою гама-функції обчислити інтеграл Пуассона J =  e − x dx .
2

0
Розв’язання. Зробимо заміну змінної, щоб мати можливість застосувати гама-
функцію:
 dt 1  −t dt 1  −t 2 −1
1
1 1 
− x2
J =  e dx = t = x 2
; x = t ; dx = ;
2 t =  e =  e t dt = 
 
 = ;
0 t н = 0; tв =  2 0 t 2 0 2 2 2
 
− x2
dx = 2  e − x dx = 
2
J1 =  e
− 0
Приклад 4. За допомогою гама- та бета-функцій обчислити інтеграл:
1
dx
J= .
−1 (1 + x ) (1 − x )
3 2

Розв’язання. Зробимо заміну змінної та відповідні перетворення і в результаті

отримаємо бета-функцію:
1
dx 2t = 1 + x; x = 2t − 1; 1
2dt
J= = = =
−1 3 (1 + x ) (1 − x )
2 dx = 2dt; tн = 0; tв = 1; 0 3 4t 2 ( 2 − 2t )

1  2
  
1 2 2
1 2
=  t (1 − t ) dt =B  ;  =     =
− 1
3 −
3
3 3
0 3 3  (1) 3
Приклад 5. Обчислити власний інтеграл:

2 3
J =  (cos x  sin x ) dx . 2

0
Розв’язання. Зробимо заміну змінних для раціоналізації підінтегральної функції:

t = sin 2 x; t1 = 0; t2 = 1 1 3 3
t (1 − t ) dt 1 14
1
2 3 4 4 1
1 5 5
J =  (cos x  sin x ) dx =
2
dt = =  t (1 − t ) 4 dt = B  ;  .
dx = 0 2 t (1 − t )
20 2 4 4
0
2 t (1 − t )
Скористаємося формулою переходу від бета-функції до гама-функції: .
 6

5 5 1

2   2   2  
1 5 5 1 4 1 4
=    0,309 .
4
J = B ;  = =
2 4 4 2 5 2 3  24 
 
2 4
Приклад 6. Обчислити невласний інтеграл:
 4
x
J = dx .
0
(1 + x )2
Розв’язання. Зведемо інтеграл до бета-функції, скориставшись формулою (1*)
:

t −1
B (;  ) =  dt .
0 (1 + t )
 +

В результаті перетворень дістанемо:

 5  3  1  3
          
 5 3
dx =  = ;  = = B  ;  =     =  4  4 =.
4
x 5 3 4 4 1
J =
0
(1 + x ) 2
4 4 4 4 (2) 4 1
1  
= = .
4   2 2
sin  
4
Приклад 7. Обчислити власний інтеграл:

2
J =  cos4 x  sin 6 xdx .
0
Розв’язання. Зведемо заданий інтеграл до бета-функції, скориставшись такою
заміною змінних:

t = sin 2 x; x = arcsin t ; 1
2
1 25 3
1 7 5
J =  cos x  sin xdx =
4 6
dt =  t (1 − t ) dt = B  ;  = .
2
dx = ; t = 0; t2 = 1 2 0 2 2 2
0
2 t (1 − t )
7  5 1 3  5   1 3  
   
1 2 2 1 8 4 3
= = = .
2  (6) 2 5! 512
5 7
Вирази    та    були знайдені вище в Прикладі 1 як частинні випадки
2 2
1 
функції   + n  .
2 
Приклад 8. Обчислити інтеграл
 7


J =  e− x dx . n  0 .
n

0
Розв’язання. Зведемо заданий інтеграл до гама-функції, скориставшись такою
заміною змінних:
1
 z = x ; x = z ; z1 = 0;
n n 
1 − z 1n −1 1 1
J = e − xn
1 dx = =  e z dz =    .
1 −1 n0 n n
0 dx = z n dz; z2 = 
n
Приклад 9. Знайти границю інтеграла.

lim  e− x dx .
n

n→
0
Розв’язання. Скористаємося результатом попереднього прикладу:

1 1
J =  e− x dx =    .
n

0
n n
Оскільки гама-функція поводить себе в околі «плюс нуля» приблизно так, як
1 1
гіпербола  ( )  (  → 0 + 0 ), (див. Лекцію №16), то     n .
 n
Тому шукана границя дорівнює одиниці:

1 1 
lim  e− x dx =     n = lim   n  = 1.
n

n→
0 n 
n→ n

Приклад 10. Обчислити інтеграл
p
 1
1
J =   ln  dx .
0
x
Розв’язання. Зведемо заданий інтеграл до гама-функції, скориставшись такою
заміною змінних:
1
z = ln ; x = e − z ; z2 = 0
p 
 1
1 0
J =   ln  dx = x = −  z  e dz =  z p  e − z dz =  ( p + 1) , ( p  −1) .
p −z

0
x
dx = −e − z dz; z1 = +  0

Приклад 11. Обчислити інтеграл


J (n ) =  x 2 n e − x dx , n − натуральне число.
2

0
Розв’язання. Зведемо заданий інтеграл до гама-функції, скориставшись такою
заміною змінних:
 z = x2 ; x = z 
1 n− 12 − z 1 1
J (n ) =  x e dx =
2 n − x2
1 dz =  z e dz =  − 1 = n −   = n + = .
0 dx =  20 2 2
2 z
 8

1  1  1  3  5   (2n − 1)
= n +  = .
2  2 2n+1
Приклад 12. Обчислити інтеграл
 p −1
x  ln x
J ( p) =  dx .
0
1 + x
Розв’язання. Розглянемо інший інтеграл:

x p−1
J1 ( p) =  dx .
0
1 + x
За умови (0  p  1) цей інтеграл можна диференціювати, і інтеграл J1( p) ,
отриманий після диференціювання, буде дорівнювати заданому інтегралу J ( p ) .
Застосуємо бета-функцію для обчислення J ( p ) , а потім продиференціюємо
результат за параметром p .

x p−1 ( p)(1 − p) 
J1 ( p) =  dx = B( p;1 − p) = формула (4) = = .
0
1+ x (1) sin( p)
Тепер потрібно продиференціювати отриманий результат за параметром p :
    2 cos( p)
J1( p) =   = − sin 2 ( p) .
 sin( p) 
Отже, маємо остаточний результат:
 2 cos( p)
J ( p) = − , (0  p  1) .
sin 2 ( p)
Приклад 13. Обчислити інтеграл
1
dx
J (n) =  , (n  1) .
0
n
1 − xn
Розв’язання. Скористаємося заміною змінних та зведемо заданий інтеграл
спочатку до бета-функції, а потім до гама-функції. В кінці використаємо формулу
доповнення (4):
:
1
1
dx z = x ;x = z
n n
1
1 1
−1
1
− 1 1 1
J (n) =  = 1 =  z n (1 − z ) n dz = B  ;1 −  = .
n
1− x1 −1
n n0 n n n
0 dx = z n dz
n
1 1  1 1 
=     1 −  = .
n n  n n  
sin  
n
Приклад 14*. Обчислити інтеграл
 9

 cos x + sin x 
4 cos2 p

J ( p) =    dx .
  cos x − sin x 
−
4
Розв’язання. Зробимо певні перетворення над заданим інтегралом:
  2 tg x  z 
cos2 p z = ; x = arctg  
 cos x + sin x   2 tg x  1 − tg x  z+2
4 cos2 p 4
J ( p) =    dx =   1 +  dx = =.
  cos x − sin x    1 − tg x  dz
− − dx = ; z1 = −1; z2 = 
4 4
( z + 1)2 + 1
 2 1
 ( cos p −1)
dy  
cos p − 
= + =
2
  2 1 2
2  cos p −  dz y ( z 1) ; dz 1 y 2
dy 1 y
=  (1 + z )  2
= 2 y =  =  dy .
  ( z + 1) 2
+ 1 2 y + 1 y 2 y + 1
−1
y1 = 0; y2 =  0 0

Останній інтеграл представляє собою бета-функцію B ( cos2 p;1 − cos 2 p ) . Отже

шуканий інтеграл J ( p ) набуде такого вигляду:
 ( cos p −1)
2


dy = B ( cos2 p;1 − cos2 p ) =  ( cos2 p )  (1 − cos2 p ) =
1 y 1 1 1
J ( p) =  .
2 0 y +1 2 2 2 sin( cos2 p)
Приклад 15**. Обчислити інтеграл
1
J (n ) =  ln ( x ) cos(2 nx )dx . n − натуральне число.
0
Розв’язання. Перепишемо заданий інтеграл, в якому зроблено заміну x → 1 − z :
1 1
J (n ) =  ln ( x )  cos(2 nx )dx =  ln (1 − z ) cos[2 n(1 − z )]dz = .
0 0
1
=  ln (1 − z )  cos(2 nz )dz .
0
Тепер зробимо ще одну заміну z = x та додамо обидва інтеграли:
1 1 1
2 J (n) =  ln ( x ) cos(2 nx )dx +  ln (1 − x )  cos(2 nx )dx =  ln[ ( x ) (1 − x )]  cos(2 nx )dx .
0 0 0
Застосуємо формулу доповнення в добутку гама-функцій під знаком логарифма:
  
1 1
2 J (n) =  ln[( x )(1 − x )]  cos(2 nx )dx =  ln   cos(2 nx )dx = .
0 0  sin( x ) 
1 1 
dt 1
= ln   cos(2 nx )dx −  ln[sin( x )]cos(2 nx )dx = t =  x; dx = =−  ln[sin(t )]cos(2nt )dt
0 0
  0
=0
Останній інтеграл обчислимо частинами:
 10

cos t
 u = ln[sin(t )]; du = dt;
1 sin t
2 J ( n ) = −  ln[sin(t )]cos(2nt )dt = =.
 0 1
dv = cos(2nt )dt; v = sin( 2nt )
2n
1  sin(2nt ) cos t 
 
 1 sin(2nt ) cos t
=−  ln[sin(t )]  sin(2nt ) −  dt  =  dt .
2n  0
sin( t )  2 n sin( t )
 =0
0
 0
= I (2 n )

Окремо доведемо рекурентну формулу, за якою можна обчислити інтеграл I (2n) .

 
sin(2nt ) cos t sin[(2n − 1)t + t ] cos t
I (2n) =  dt =  dt = .
0
sin( t ) 0
sin( t )
 
sin[(2n − 1)t ]  cos2 t + sin t  cos[(2n − 1)t ]  cos t sin[(2n − 1)t ]  (1 − sin 2 t )
= dt =  dt + .
0
sin(t ) 0
sin(t )
  
sin[(2n − 1)t ]  (1 − sin 2 t ) sin[(2n − 1)t ]
+  cos[(2n − 1)t ]  cos tdt =  dt =  dt − .
0 0
sin( t ) 0
sin( t )
=0
  
sin[(2n − 2)t + t ] sin[(2n − 2)t ]cos t + cos[(2n − 2 )t ]sin t
−  sin[(2n − 1)t ]  sin tdt =  dt =  dt = .
0 0
sin( t ) 0
s in ( t )
=0
  
sin[(2n − 2)t ]cos t sin[(2n − 2)t ]cos t
= dt +  cos[(2n − 2)t ]dt =  dt = I (2n − 2) .
0
sin( t ) 0 0
sin( t )
=0
Висновок. Вище було доведено, що I (2n) = I (2n + 2), n = 1,2,3, . Тому після
обчислення найпростішого інтеграла I (2) ми отримаємо остаточний результат для
довільного n = 1,2,3, , оскільки всі інтеграли I (2n) з парним індексом 2n матимуть
однакову величину.
Отже, знайдемо I (2) :
  
sin(2t ) cos t
I (2n) = I (2) =  dt = 2  cos2 (t )dt =  [1 + cos(2t )]dt =  .
0
sin(t ) 0 0
Тепер можна записати кінцевий вираз для шуканого інтеграла J (n ) :
1 1 1
2 J (n) = I (2) =  J (n) = .
2 n 2n 4n
 11

ПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ СРС (ТЕМА «ЕЙЛЕРОВІ ІНТЕГРАЛИ»).

Питання для самоконтролю.

1. Які інтеграли називають інтегралами Ейлера? Наведіть їх означення. Яка їх
практична цінність?
2. Яка область визначення гама-функції? Чи є вона неперервною та
диференційованою у своїй області визначення? Як обчислюють похідну гама-
функції?
3. Доведіть, що ( + 1) = ( ) .
4. Запишіть формули доповнення та Лежандра. З їх використанням покажіть, що
1
  =  .
2
5. Запишіть формулу множення для гама-функції за Гаусом.
6. Виведіть інтеграл Раабе.
7. Охарактеризуйте поведінку графіка гама-функції. Яким чином отримують
значення гама-функції для від’ємних значень аргументу?
8. Надайте означення бета-функції та сформулюйте її властивості. Як між собою
пов’язані бета та гама-функції?

t −1
9. Доведіть формулу B (;  ) =  dt . Яка заміна змінної при цьому
0 (1 + t ) +

використовується?
10. Запишіть формулу Стірлінга для гама-функції.
11. Обчисліть інтеграл Пуассона за допомогою гама-функції.

Завдання для самоконтролю.

Приклад 1. Обчислити інтеграл
1 1 1
1
dx
J = , m  0 . Відп. J = B  ;1 −  .
0 1− x
n m m m n
Приклад 2. Обчислити інтеграл:
1
1 2  
. Відп. J =   .
dx 4
J =
0 1− x
4
4  2
Приклад 3. Обчислити інтеграл
 2
dx 1   1 
0 3 − cos x . Відп. 4    4  . Довідка: зробити заміну: cos x = 1 − 2 t .
Приклад 4. Обчислити інтеграл:

x  ln x  dx 2 2
J = . Відп. J = .
0
1 + x3 27
Приклад 5. Обчислити інтеграл:
 12

1
J =  ln ( x)dx . Відп. J = ln 2 .
0
Приклад 6. Обчислити інтеграл:
a +1
J=  ln ( x)dx .
a
Відп. J = ln 2 + a(ln a − 1) .

Приклад 7. Обчислити інтеграл:

1  4  7 10   (3n − 2) 
1
x 2 n dx
J = . Відп. J=  .
0
3
x (1 − x 2
) 3  6  9  12   3n 3
Приклад 8. Обчислити інтеграл:

ln 2 x 3 3
J = dx . Відп. J = .
0
1 + x 4
32 2
Приклад 9. Обчислити інтеграл:
 p −1
x  ln 2 x  3 (1 + cos 2 ( p ))
J ( p) =  dx . Відп. J = , (0  p  1) .
0
1 + x sin 3
( p )
Приклад 10. Обчислити інтеграл:

2 3 5
3 2
J =  cos x  sin x  dx . Відп. J =
2 2
.
0 16
Приклад 11. Обчислити інтеграл:

x 2 a −1 
J =  dx . Відп. J = .
0
1 + x 2
2sin( a )
Приклад 12. Обчислити інтеграл:
  p q
    
J =  sin ( x)  cos ( x)  dx, ( p  0, q  0) . Відп. J =     .
2
p −1 q −1 2 2
 p+q
0 2  
 2 
Приклад 13. Обчислити невласний інтеграл:

sh(ax)   a 
J = dx, (0  a  b) . Відп. J = tg  .
0
sh( bx ) 2 b  2 b 
Приклад 14. Обчислити невласний інтеграл:
 p −1
x ln 2 x  3 (1 + cos 2 ( p )
J =  dx . Відп. J = ,(0  p  1) .
0
1 + x sin 3
( p )
Приклад 15. Обчислити невласний інтеграл

ln x
J = dx . Відп. J = 0
0
1 + x2
13
 ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДО ТЕМИ
«НЕВЛАСНІ ІНТЕГРАЛИ З ПАРАМЕТРАМИ»

Дослідити на рівномірну збіжність невласний інтеграл з параметром та обчислити

його:

sin x − yx
J ( y) =   e dx , y  0 .
0
x
Нагадаємо одну із зручних практичних ознак дослідження рівномірної збіжності
невласного інтеграла з параметром. Розглянемо невласний інтеграл

J ( y ) =  f ( x)  g ( x, y )dx . (1)
a

Твердження. Нехай інтеграл  f ( x)dx
a
є збіжним в звичайному сенсі, а функція

g ( x, y ) є монотонною і рівномірно обмеженою, тобто

g ( x, y )  L,( L = const , x  a, y  Y ) .
Тоді інтеграл (1) є рівномірно збіжним.
Розв’язання. Тепер розглянемо заданий інтеграл. Розглянемо окремо функцію
 
sin x sin x 
f ( x) = . Оскільки інтеграл  f ( x)dx =  dx = є збіжним як інтеграл Діріхле,
x 0 0
x 2
а функція g ( x, y ) = e − yx є монотонно спадною за змінною x і обмежена одиницею, то
всі умови Твердження виконані.
Отже, можемо констатувати, що заданий інтеграл є рівномірно збіжним і всі
операції по перестановці операторів обчислення границі та диференціювання з
оператором невласного інтегрування для цього інтеграла дозволені.
Наприклад, операція диференціювання цього інтеграла за параметром може бути
проведена у такий спосіб:
  
 ( e )dx = −  sin x  e− yx dx = − 2
d sin x − yx sin x d − yx 1
J ( y ) =   e dx =  .
dy 0 x 0
x dy 0
y + 1
Далі оберненим інтегруванням можемо відновити функцію (1):
1
J ( y ) = − 2  J ( y ) = − arctg y + C .
y +1
Знайдемо сталу С:

sin x   
J ( y ) y =0 =  dx =  − arctg0 + C =  C = .
0
x 2 2 2
Отже, маємо остаточно:

J ( y ) = − arctg y .
2
Деякі цікаві прийоми щодо застосування гама функції. Ось один з них.
Нагадаємо формулу для гама-функції:

( s ) =  x s −1e − x dx
0
Зробимо у цій формулі заміну: ty = x . В результаті дістанемо важливу
формулу:

( s )
s
=  y s −1e−ty dy .
t 0
Вона використовується для обчислення таких інтегралів:
 
sin  x cos  x
A= s
dx, 0  s  2 ; B =  s
dx, 0  s  1
0
x 0
x