Інтеграли, що залежать від параметра

1. Власні інтеграли, що залежать від параметра

Розглянемо функцію, визначеному на прямокутнику D  [a, b]  [c, d ] . Як

правило, будемо вважати її неперервною на своїй області визначення:
f  C 0 ( D) . Розглянемо інтеграл

.
b
I ( y)   f ( x, y)dx (1.1)
a

Інтегрування відбувається по змінній x , тому інтеграл є функцією y [c, d ] , і

ця змінна називається вільним параметром.

2. Властивості інтегралів, що залежать від параметра

Теорема 1.1. Нехай f  C 0 [a, b]  [c, d ]. Тоді функція І, що визначається

рівністю (1.1) , неперервна на [c, d ] .
Доведення. Розглянемо приріст функції I в точці y [c, d ] :

b
I ( y)    f ( x, y  y)  f ( x, y)  dx,
a

За теоремою Кантора f рівномірно неперервна на [a, b]  [c, d ] , тому


  0   0 x [a, b], y, y  y [c, d ], y    f  x, y  y   f  x, y   .
ba

Звідси
b
 b
I ( y)   f ( x, y  y)  f ( x, y) dx 
b  a a
dx   ,
a

Що й доводить неперервність І.

Теорема 1.2 (Фубіні). Нехай f  C 0 [a, b]  [c, d ]. Тоді функція І, що

визначається рівністю (1.1) , інтегровна на [c, d ] і
 d d
b  d b b d

c I ( y)dy  c  a f ( x, y)dx dy  c dy a f ( x, y)dx  a dx c f ( x, y)dy. (1.2)

Доведення теореми буде проведене пізніше, при вивченні подвійних інтегралів.

А зараз зауважимо, що інтегровність випливає з тільки що доведеної
неперервності.

f
Теорема 1.3. Нехай f ,  C 0 [a, b]  [c, d ]. Тоді функція I , що визначається
y
рівністю (1.1) , диференційовна на [c, d ] і її похідна знаходиться за формулою

f ( x, y)
b
dI ( y)
 dx. (1.3)
dy a
 y

Слід зауважити, що таке правило диференціювання інтегралу за параметром

називається правилом Лейбниця.

Доведення. Зауважимо, що інтеграл в правій частині рівності існує завдяки

f b
f ( x, y)
неперервності частинної похідної . Позначимо його J ( y )   dx.
y a
y

Запишемо скінченний приріст для функції I :

I f ( x, y  y )  f ( x, y )
b
 dx .
y a y

Застосувавши формулу скінченних приростів в диференціальному численні,

оцінимо різницю

I
J ( y)  
y

 f ( x, y) f ( x, y  y)  f ( x, y ) 
b b
 f ( x, y ) f ( x, )y 
    dx      dx 
a
 y y  a
 y  y 

b
 f ( x, y) f ( x, ) 
    dx.
a
 y  y 
Тут  знаходиться між y і y  y . При малому y завдяки неперервності
частинної похідної різниця під інтегралом буде мала, і за теоремою про
I
неперервність інтеграла, що залежить параметра, різниця J ( y )  буде як
y
завгодно малою, як тільки приріст y як завгодно малий. Це й доводить
dI ( y )
існування похідної , і тим самим формулу (1.3) .
dy

Зауваження. Можна розглянути більш загальний випадок – криволінійної

трапеції. Справа і зліва вона буде обмеженою графіками неперервних функцій
x   ( y ), x   ( y ) . Тоді інтеграл буде мати вигляд

 ( y)
I ( y) 


( y)
f ( x, y )dx (1.4)

Доведені теореми 1.1, 1.3 припускають узагальнення на цей випадок.

Об’єднаємо їх в одне тредження.

Теорема 1.4. Нехай f неперервна на криволінійній трапеції D ,  , -

неперервні на [c, d ] функції. Тоді функція, визначена інтегралом (1.4)
f
неперервна. В разі неперервності похідної і неперервній диференційовності
y
 , функція (1.4) неперервно диференційовна, і її похідна дається формулою

 ( y)
dI ( y ) f ( x, y )
  dx   ( y ) f  ( y ), y   ( y ) f  ( y), y . (1.5)
dy  ( y)  y

Нехай max f ( x, y )  M .
D

Зафіксуємо y0 [c, d ] і візьмемо досить близьке до нього значення y  [c, d ] .

Перепишемо функцію (1.4) у вигляді:

 ( y0 )  ( y)  ( y)
I ( y)  
 ( y0 )
f ( x, y )dx  
 ( y0 )
f ( x, y )dx  
 ( y0 )
f ( x, y )dx. (1.6)
Перший інтеграл з сталими границями інтегрування, і для нього неперервність
доведено. Оцінимо другий інтеграл:

 y  y

 f ( x, y )dx   f ( x, y ) dx  M   y     y0  . Завдяки неперервності функції

 y0   y0 

 і одержаній оцінці інтеграл в лівій частині нерівності прямує до 0, якщо

y  y0 . Те саме справедливе для третього інтеграла.

Для доведення диференційовності і формули для похідної використаємо

зображення функції I у вигляді (1.6). Розглянемо другий доданок і його
похідну. Маємо:

1
 ( y)
f ( , y )  ( y )  ( y0 ) 
lim
y  y0 y  y 
0  ( y0 )
f ( x , y ) dx  lim
y  y0 y  y 0
 f ( ( y0 ), y0 ) ( y0 ) .

Аналогічний вираз можна одержати при розгляді третього інтеграла. В

результаті формулу (1.6) доведено.

2. Невласні інтеграли, що залежать від параметра

Розглянемо область D  [a, )  [c, d ] . Нехай в цій області визначено функцію

f , яка при кожному y  [c, d ] інтегрована на [a, ) . Таким чином визначена
функція


I ( y)   f ( x, y)dx (2.1)
a

Будемо говорити, що інтеграл збігається поточково. Як і в теорії

функціональних рядів, тут буде велике значення мати рівномірна збіжність.

Означення 2.1. Невласний інтеграл (2.1) називається рівномірно збіжним за

параметром y  [c, d ] , якщо він поточкові збігається на цьому проміжку і

  0  A  A     a R  A   f ( x, y )   y  [c, d ].
R
Теорема 2.1 (критерій Коші). Для рівномірної збіжності інтеграла за
параметром y  [c, d ] необхідно і достатньо, щоб
R2

  0  A  A     a R2  R1  A   f ( x, y )   y [c, d ].
R1

Доведення очевидне. Воно випливає з означення рівномірної збіжності

інтеграла.

Теорема 2.2 (ознака порівняння Вейєрштраса). Нехай функція f , яка при

кожному y  [c, d ] інтегрована на [a, ) і справедлива нерівність

f ( x, y)  g ( x) . Тоді із збіжності інтеграла  g ( x)dx випливає абсолютна і
a

рівномірна збіжність інтеграла (2.1).

Доведення миттєво випливає з критерію Коші і оцінки

R2 R2 R2

 f ( x, y)dx  
R1 R1
f ( x, y ) dx   g ( x)dx   .
R1

Наслідок. Нехай в області D  [a, )  [c, d ] визначено обмежену функцію

 ( x, y) яка при кожному y [c, d ] 5нтегрована на кожному відрізку [a, R] .
Тоді, якщо збігається інтеграл

 h( x) dx ,
a

то абсолютно і рівномірно по y [c, d ] збігається інтеграл

 ( x, y)h( x)dx .
a

Доведення. Треба в ознаці Вейєрштраса покласти

f ( x, y )   ( x, y )h( x), g ( x)  M h( x) , M  sup  ( x, y) .

D

Зауваження. З невласним інтегралом можна зв’язати функціональний ряд

 a1  a 
  an 1


n 1 an
f ( x, y )dx .

Якщо при довільному розбитті інтервалу [a, ) точками a  a1  a2  ...  an  ...

цей ряд збігається (рівномірно збігається), то так само збігається невласний
інтеграл. Застосовуючи це зауваження, можна отримати ознаки рівномірної
збіжності невласних інтегралів.
Далі будемо вважати, що всі функції визначені в області D  [a, )  [c, d ].


Теорема 2.3. Ознака Абеля. Невласний інтеграл  f ( x, y) g ( x)dx збігається
a

рівномірно по y [c, d ] , якщо


1) інтеграл  f ( x, y) dx збігається рівномірно по
a
y  [ c, d ] ;

2) функція g ( x ) монотонна і обмежена на [a, ).


Теорема 2.4. Ознака Діріхлє. Невласний інтеграл  f ( x, y) g ( x)dx збігається
a

рівномірно по y [c, d ] , якщо

A
1)  f ( x, y) dx  M A  a
a

2) функція g ( x ) монотонно прямує до нуля, якщо x   .

Теорема 2.5 (ознака Діні). Нехай функція f ( x, y ) неперервна і невід’ємна на


D  [a, )  [c, d ] , а функція I ( y)   f ( x, y)dx неперервна на [c, d ] . Тоді цей
a

інтеграл збігається рівномірно на цьому відрізку.

Справедливість теореми випливає з теоремою Діні для функціональних рядів.

Теорема 2.6. Нехай функція f ( x, y ) неперервна на D  [a, )  [c, d ] , а інтеграл


I ( y)   f ( x, y)dx рівномірно збігається на [c, d ] . Тоді цей інтеграл є
a

неперервною функцією на цьому відрізку.

 f
Теорема 2.7. Нехай функція f ( x, y ) і її частинна похідна неперервні на
y
D  [a, )  [c, d ] . Нехай при деякому y  [c, d ] збігається інтеграл
 
f ( x, y)
I ( y)   f ( x, y)dx , а інтеграл J ( y)   dx рівномірно збігається на [c, d ] .
a a
 y
Тоді інтеграл I ( y ) збігається рівномірно по y  [c, d ] , ця функція
диференційовна по y , і її похідна знаходится за формулою

f ( x, y )
b
dI ( y )
 J ( y)   dx. (2.2)
dy a
 y

Справедливість цих фактів випливає, як було пояснено в попередньому

зауваженні, з теорії функціональних рядів.

Теорема 2.8 (Фубіні). Нехай виконано умови теореми 2.6. Тоді інтеграл (2.1)

I ( y)   f ( x, y)dx можна інтегрувати по параметра y по відрізку [c, d ] і
a

справедлива формула

d d
  d   d

c I ( y)dy  c  a f ( x, y)dx dy  c dy a f ( x, y)dx  a dx c f ( x, y)dy. (2.3)

Доведення. З теореми 2.6 випливає неперервність по y інтегралу (2.1), а

значить, його інтегрованість. Доведемо рівність (2.3).

Завдяки рівномірній збіжності інтеграла (2.1)



  0  A  A     a R  A   f ( x, y )  y  [c, d ].
R
ba

Зафіксуємо R  A і скористаємось теоремою Фубіні для випадку обмежених

проміжків інтегрування:

d d
R 
 R d d 

c I ( y)dy  c  a f ( x, y)dx  R f ( x, y )dx dy  a dx c f (x, y )dy  c dy R f (x , y )dx

З попередньої оцінки для залишку невласного інтеграла випливає нерівність

d R d

 I ( y)dy   dx  f ( x, y)dy   ,
c a c

яка й доводить теорему.

Наслідок. Нехай f ( x, y ) неперервна і невід’ємна на вказаній області

визначення, а I ( y)   f ( x, y)dx - неперервна функція на [c, d ] . Тоді справедлива
a

формула (2.3).
Доведення миттєво випливає з теореми Діні.

Можна розглядати функцію f , визначену в області D  [a, )  [c, ) .

Теорема 2.9. Нехай функція f визначена в області D  [a, )  [c, ) ,

неперервна в ній і невід’ємна. Нехай інтеграли
 
I ( y)   f ( x, y)dx, J ( x)   f ( x, y)dy
a c

неперервні при y  c, x  a . Нехай один з наступних інтегралів збігається:

  

 I ( y)dy   dy  f ( x, y)dx
c c a

або
  

 J ( x)dx   dx f ( x, y)dy .

a a c

Тоді із збіжності одного з них випливає збіжність іншого і їхня рівність.


Доведення. Нехай збігається інтеграл I ( y)   f ( x, y)dx . Для доведення
a

твердження теореми треба довести, що

  R1

  0  A  A    a R1  A   I ( y )dy   J ( x)dx   . (2.4)

c a

З попередньої теореми у випадку одного обмеженого проміжку випливає:

R1 R1   R1

 J ( x)dx   dx  f ( x, y)dy   dy  f ( x, y)dx .

a a c c a

Використовуючи цю рівність, оцінимо різницю (2.4):

 R1    R1  

 I ( y)dy   J ( x)dx   dy  f ( x, y)dx   dy  f ( x, y)dx   dy  f ( x, y)dx 

c a c a c a c R1

  R2   
  dy  f ( x, y )dx   dy  f ( x, y )dx   dy  f ( x, y )dx .
c R1 c R1 R2 R1


Дослідимо два одержаних інтеграли. Із збіжності інтеграла  I ( y )dy випливає,
c
  
 
що   0  R2  c  0   I ( y )dy   0   dy  f ( x, y )dx  .
R2
2 R2 a
2

Звідси і з невід’ємності f ( x, y ) можна зробити висновок, що при вибраному

R2  c і довільному R1  a має місце оцінка для другого інтеграла суми
 

0   dy  f ( x, y )dx  .
R2 R1
2

Зафіксуємо тепер R2  c і скористаємось незалежністю одержаної оцінки від

R1  a . В області [a, )  [c, R2 ] виконано всі умови ознаки Діні рівномірної
збіжності невласних інтегралів. Тому


  0  A  A     a R1  A   f ( x, y)dx  2( R y  [c, d ].
R1 2  c)


 
R2 R2

Отже, 0   dy  f ( x, y )dx 
 c) 
dy  .
c R1
2( R2 2c
Таким чином, одержали оцінку першого інтеграла досліджуваної суми. Тим
самим доведення теореми закінчено.

Зауваження. Всю цю теорію можна викласти для невласних інтегралі другого

роду, що залежать від параметра. Читач легко зробить це самостійно.

3. Застосування теорії інтегралів, що залежать від параметра до

обчислення деяких невласних інтегралів.

1). Інтеграл Діріхлє. Так називається інтеграл


sin ax
0 x dx. (3.1)

Нехай поки що a  1 .
Дослідимо на рівномірну збіжність по  [0, ) невласний інтеграл


sin x
I ( )   e x dx. (3.2)
0
x

Тут штучно було в підінтегральну функцію введено так званий «множник

збіжності».
sin x
Як це часто роблять, довизначимо у нулі функцію її граничним
x
значенням, що дорівнює одиниці. Нова функція буде неперервною на [0, ) .
З теорії невизначених інтегралів відомо значення:

e  x  sin x  cos x 
e
 x
sin xdx    C  ( , x)  C.
1  2

Легко бачити, що в даній області первісна обмежена:

1 
( , x)   2.
1  2

Нехай R  0 . Зробимо оцінку наступного інтегралу:

 

sin x ( , x)

( , x) ( , R)  ( , x)
e x R R x 2

 x
dx   dx  2
dx.
R
x R R
x

З урахуванням одержаної раніше оцінки первісної будемо мати оцінку

 
sin x 2 1 4
e dx   2 2 dx  .
 x

R
x R Rx R

Очевидно,
  
sin x sin x sin x
e dx   e x dx   e x
 x
dx .
0
x 0
x  x


Виберемо 0    настільки малим, щоб, завдяки неперервності
2
підінтегральної функції при довільному y  0 справджувалась оцінка

 
sin x sin x 
e dx  
 x
dx  ,
0
x 0
x 2

а потім, оскільки  зафіксоване, другий інтеграл буде збігатись рівномірно по

y  0 . Тому за теоремою 2.7 можна перейти до границі під інтегралом (3.2):

 
sin x sin x
lim I ( )  lim  e  x
dx   dx  I . (3.3)
 0  0 x x
0 0

Застосовуючи теорему 2.7 про диференційовність по параметра інтегралу, що

залежить від параметра, дослідимо на рівномірну збіжність по  [0, )
інтегралу від формально продиференційованої по  функції

e
 x
sin xdx.
0

Зафіксуємо   0 . Тоді при    інтеграл збігається абсолютно і рівномірно за

ознакою порівняння. Отже, за теоремою про диференціювання за параметром
інтегралу, що залежить від параметра, похідна по  ,     0 від інтеграла (3.2)
орівнює інтегралу від похідної підінтегральної функції. Звідси одержуємо:
 

e x  sin x  cos x  1
I ( )    e sin x dx 
 x
  .
0
1   2
0
1   2

Тепер значення інтегралу (3.2) знайдемо інтегруванням одержаної рівності:

 
1  
 I ( ) d   I ()  I ( )   
  1   2
d   arctg  
 
2
 arctg .

Зауважимо, що з вигляду інтегралу (3.2) випливає існування його границі

I ()  lim I (  )  0 .
 
 
sin x  sin x 
Остаточно I ( )   e  x
dx   arctg , 0 x dx  .
0
x 2 2


sin ax
Розглянемо тепер інтеграл 0 x dx і зробимо в ньому заміну y  ax ,
зауваживши, що

a  0, x :0    y  ax : 0  ; a  0, x :0    y  ax : 0   .

 
sin ax sin y 
Отже, a  0  dx   dy  ,
0
x 0
y 2
  
sin ax sin y
0
sin y sin y 
a  0  dx   dy    dy   dy   .
0
x 0
y 
y 0
y 2

При перетвореннях ми скористались парністю підінтегральної функції.

Об’єднуючи всі випадки, приходимо до результату:


sin ax 

0
x
dx  sgn a.
2
(3.4)

Цей інтеграл називається інтегралом Діріхлє.

Застосування інтегралу Діріхлє для обчислення деяких інтегралів

 
sin ax cos bx
a). 0 x
dx, a  0, b  0 . Застосовуючи елементарні перетворення,

одержимо:

1  sin  a  b  x  sin  a  b  x  
 
sin ax cos bx
0 dx    dx    sgn(a  b)  sgn(a  b)  
x 2 0 x  4

 , b  a,
2

  , b  a,
4

 0, b  a.



 , b  a,

2
sin ax cos bx 
0 x
dx   , b  a, (3.5)
4

 0, b  a.



sin ax sin bx
b). 
0
x 2
dx, a  0, b  0 .

Застосовуючи елементарні перетворення і інтегрування за частинами,

одержимо:

1 cos  a  b  x  cos  a  b  x
 
sin ax sin bx
0 x2 dx  2 0 x2
dx 


1  cos  a  b  x  cos  a  b  x

   cos  a  b  x  cos  a  b  x  d   
1 1

20 x 2 x 0



 a  b  sin  a  b  x   a  b  sin  a  b  x dx  

0
x 
 
 2 b, 0  b  a,
 
  (a  b)sgn(a  b)  (a  b)sgn(a  b)   
4 
 a, b  a  0.
2

Остаточно:



 2 b, 0  b  a,
sin ax cos bx 
0 x
dx  
(3.6)

 a, b  a  0.
2

2). Інтеграл Ейлера-Пуасона.

Покажемо, що


1
 e dx  .
x 2

(3.7)
0
2


Для зручності перепишемо його у вигляді I   eu du і введемо заміну:
2

u  xy, y  0, du  ydx .

 
 yx 
 e du  y  e
2
u2
dx . Помножимо другий інтеграл на e y ,
2
Маємо:
0 0

проінтегруємо одержаний вираз по y на інтервалі (0, )

     
d  yx    e
 yx   yx 
 ye d y e dx   e d y e d y  eu du  I 2
2 2
 y2  y2  y2 2

0 0 0 0 0 0

Поміняємо порядки інтегрування в повторному інтегралі. Законність цієї дії

доведемо пізніше:
       
 yx  
 1 x 2 y 2   
 1 x 2 y 2 1 dx 
I   ye d y e dx   d y  ye dx   dx  ye dy  
2
 y2
2
 .
0 0 0 0 0 0
2 0 1  x2 4


1
Отже, I   e x dx  .
2

0
2
Тепер законність заміни порядків інтегрування в повторному інтегралі законна
за теоремою 2.9. Дійсно, умови теореми виконано: підінтегральна функція
невід’ємна, функція


 
 1 x 2 y 2 1 1
 ye
0
dy 
2 1  x2

неперервна при x  0 , функція


 
 1 x 2 y 2
 ye dx  e y I
2

0
 
 yx 
 ye d y e
2
 y2
неперервна при y  0, і повторний інтеграл dx  I 2 збігається.
0 0

 e dx , a  0.
 ax 2
Узагальнимо результат, знайшовши інтеграл
0
 
dt 1 1 
Зробимо заміну: t  ax, dx    e ax dx  
t 2

2
e dt . Отже,
a 0 a 0
2 a


1 
 e dx 
 ax 2
. (3.8)
0
2 a

Цей інтеграл теж називається інтегралом Ейлера-Пуасона.

Задачі, пов’язані з інтегралом Ейлера-Пуасона

a). Диференціювання (3.8).

Очевидно, інтеграл (3.8) припускає диференціювання за параметром довільну
кількість разів. Маємо після першого диференціювання:
   12 
d a  
d  
     x 2e  ax2 dx  1 
  e dx   0
 ax 2

da  0  2 da 22 a a

Після другого диференціювання після спрощень:


3!! 
 x e dx 
2 2  ax
2
.
0
221 a 2 a

За індукцією одержуємо формулу:


 2n  1!!  .
 e x dx 
 ax 2 n
2

(3.9)
0
2n1 a n a

b).


I (  )   e x cos  xdx ,   const  0.
2

(3.10)
0

Його збіжність випливає із збіжності інтеграла Ейлера-Пуасона. Підінтегральна

функція неперервна по своїх змінних ( x,  ) [0, )  (, ) . За мажорантою
ознакою інтеграл збігається рівномірно при   (, ) .
Формально продиференціюємо його по  :


dI (  )
  xe x sin  xdx .
2

(3.11)
d 0

Пояснимо справедливість цієї дії.

Як вже зазначалось, підінтегральна функція в (3.9) неперервна у вказаній
області, в цій області неперервна також підінтегральна функція в тільки що
одержаному інтегралі.
Обидва інтеграли (3.10), (3.11) рівномірно збігаються при   (, ) завдяки
мажорант ній ознаці.
Отже, законність здійсненого диференціювання випливає з теореми 2.7.
Для знаходження інтегралу (3.8) проінтегруємо його за частинами:
 1   x2 
 
dI (  )  
   xe  x 2
sin  xdx  sin  x    e x cos  xdx    I (  ).
2

e
d 0
2  0
0  2

dI (  ) 1
Звідси   d  . Інтегруючи це диференціальне рівняння по  ,
I ( ) 2
одержимо:

 
dI ( ) 1 I ( ) 1 2 1
 2
0 I ( )   2 0  d  ln I (0)  4   I ( )  I (0)e .
4


1 
Згадавши, що I (0)   e ax dx 
2
, одержимо остаточно:
0
2 a


1   41  2
I ( )   e  x 2
cos  xdx  e . (3.12)
0
2 a

c).


 ax 2  2bx c 
I e

dx , a  0. (3.13)

Виділимо повний квадрат в квадратному тричлені у показнику і зробимо заміну

b
t  x  , dx  dt :
a
 b b
2
b2 
 b2 ac  b2 ac
 a x 2  2 x    c  2 
 a  
e e
a a  at 2
I 
dx  e a
dt  e a
.
 
a
d).

 
 a x  b1x  c1  e
 ax 2  2bx c
I 1
2
dx , a  0. (3.14)


Радимо читачу зробити цей приклад самостійно. Дамо деякі вказівки. По-
перше, треба, як і в минулому прикладі, виділити повний квадрат у показнику, а
потім ввести таку саму заміну. В результаті інтеграл перетвориться в лінійну
комбінацію інтегралів, серед яких потребує пояснення тільки
  

t e dt  2 t 2e at dt . Для його обчислення застосуємо формулу

2  at 2
I2 
2

 0

інтегрування за частинами для інтеграла Ейлера-Пуасона:

 
1  
  e at dt  te at  2 t 2e at dt  I 2 .
2 2 2

2 a 0 0
0

e).
 a2 
  x 2  2 
I (a)   e  x 
dx , a  0. (3.15)
0

Зобразимо цей інтеграл у вигляді суми:

 a2   a2   a2 
  x 2  2  1  x 2  2    x 2  2 
I (a)   e  x 
dx   e  x 
dx   e  x 
dx . В першому зробимо заміну
0 0 1

1 1 1
y   x   dx   2 dy, x : 0  1 y :   1 .
x y y
В другому для зручності замість x будемо писати y . Тоді
 1   a2 
  a 2 y 2  2    y 2  2 
dy
I (a)   e
y 2 1
 y 
 e  y 
dy .
1

Підинтегральні функції в одержаних інтегралах неперервні і неперервно

диференційовні по a . При a    0 інтеграли від продиференційованих по a
підінтегральних функцій рівномірно відносно параметра a збігаються завдяки
мажорантній ознаці. Тому вони I (a) неперервно диференційовна за
параметром і можна застосувати правило диференціювання Лейбниця:

  1 
 a 2 y 2  2  
 a2 
 y 2  2     a2 y 2  12   2
  y 2  a  
dI (a) d dy d  2  dy
 e  y 
 e  y 
dy   2a   e  y 
dy   e  y  2 .
da da 2
y 1 da 1 y 
1
 1

Якщо, знову-таки, в першому інтегралі зробити заміну
 1 1 1
x  y   dy   2 dx, y :1   x :1  0,
y x x
а в другому замість y писати x , одержимо:

 1  a2 x2  1   2
  x 2  a    2
  x 2  a 
dI (a) dx  2  dx  2  dx
  2a   e  x 
 e      2a e 
 
2 x x
.
da 0 x 2
x2  x 2
 1
 0

a
Якщо в початковому інтегралі (3.15) зробити заміну x  , то прийдемо до
y
нового його вигляду:
 a2 
  y 2  2 
dy
I (a)  a  e  y 
.
0
y2

dI (a )
Порівнюючи I (a ) з , приходимо до співвідношення, яке є
da
диференціальним рівнянням зі звичайними похідними першого порядку:
dI (a) dI (a)
  2 I (a)    2da.
da I (a)


З (3.15) випливає: I (0)   e x dx 
2
. Це дає змогу взяти визначений інтеграл
0
2
від обох частин отриманого диференціального рівняння, застосовуючи формулу
Ньютона-Лейбниця:

a
dI (t )
a
I (a)  2 a
0 I (t )  2 0 dt  ln
I (0)
 2 a  I ( a ) 
2
e , a  0. .

Зауважимо, що завдяки парності підінтегральної функції відносно a від умови

невід’ємності цього параметра можна відмовитись. Тоді, очевидно, приходимо
до відповіді
 a2 
  x 2  2 

I (a)   e , a   ,   .
2 a
 x 
dx  e (3.14)
0
2
  
4). Інтеграли Френеля  sin x dx ,  cos x 2dx .
2

0 0

dt
Зробимо заміну зразу у двох інтегралах: t  x 2 , dx  . В результаті
2 t
прийдемо до їхніх записів у новій формі:

   
1 sin t 1 cos t
інтегралах:  sin x dx  
2
dt ,  cos x 2dx   dt .
0
2 0 t 0
2 0 t


1 1 2
  etu du :
2
Згідно з (3.8) замінимо вираз рівним йому інтегралом:
t t  0

  
sin t 2
0 t  0 0 du.
 tu 2
dt  sin t dt e

Легко бачити, що перестановка порядків інтегрування привела б до остаточної

відповіді, але її обґрунтування виявляється досить складним. Тому застосуємо
«множник збіжності» e kt , k  0. з Тоді перестановка порядків інтегрування
легко обгрунтовується з застосуванням теореми Фубіні:

     
sin t  kt 2 2  k u 2 t 2 du
0 t     
 kt  tu 2
e dt  e sin t dt e du  du e sin tdt  .
 0   0 1 k  u 
2 2
0 0 0


sin t  kt
Підінтегральна функція в 0 t e dt неперервна в області  t, k  [0, )  [0, ) ,
він збігається рівномірно в області k  [0, ) , тому цей інтеграл є неперервною
функцією від k  [0, ) . Значить, можна перейти до границі за теоремою 2.7 при
k  0:

 
sin t 2 du
0 t dt   0 1  u 4 .

Зображуючи підінтегральний вираз у останньому інтегралі у вигляді суми

елементарних дробів після нескладних перетворень одержуємо:
 
du  1 
 

x2  x 2  1 1 
0 1  u 4 4 2 x2  x 2  1 2 2
  ln  arctg x 2  1  arctg x 2  
1    . 
 0 2 2

І в результаті

 
1 sin t 1 2  1 
0 
2 0 t
 
2
sin x dx dt .
2  2 2 2 2

Аналогічним чином доводиться, що другий інтеграл Френеля має те ж саме

значення. Остаточно:

   
1 sin t 1 cos t 1 
0 sin x dx  0 cos x dx  2 0 t dt  2 0 t dt  2 2 .
2 2
(3.16)

7). Інтеграл Фрулані.

Так називається інтеграл при 0  a  b


f (bx)  f (ax)

0
x
dx. (3.17)

Розрізняють два випадки:

a). f ( x) неперервна і диференційовна на x  [0, ) , а f ( x) має скінченну
границю на нескінченності: f ()  lim f ( x) .
x 

b). Не існує скінченної границі f ( x), x   , але збігається інтеграл


f ( x)

A
x
dx, A  0 і існує похідна f (0) .

Розглянемо кожен з цих випадків.


a). З умови випливає :  f ( x)dx  f ()  f ((0).
0
Тому інтеграл

 f (ux)dx
0
(3.18)
збігається рівномірно по u на відрізку [a, b] . Дійсно, оскільки f ( x) має
скінченну границю на нескінченності f ( ) , то для цієї функції виконано
умови критерію Коші:   0  N  N ( )  x, x  N  f  x  f  x    a. Тоді

A
1
Au
f  Au   f  Au  1 1
 f (ux)dx   f (t )dt   f  Au   f  Au    a   .
A
u Au u a a

Тому інтеграл (3.17) можна знайти, інтегруючи (3.18) від a до b по параметра

u:
  
f (bx)  f (ax) f ()  f (0)
b b b


0
x
dx   dx  f (ux)du   du  f (ux)dx 
0 a a 0

a
u
dx 

b
  f ()  f (0)  ln .
a
Остаточно, у цьому випадку одержано значення інтегралу Фрулані:


f (bx)  f (ax) b
 dx   f ()  f (0)  ln . (3.19)
0
x a

b). Нехай не існує скінченної границі f ( x), x   , але збігається інтеграл


f ( x)

A
x
dx, A  0 і існує похідна f (0) .

В наступних двох інтегралах введемо заміни відповідно t  ax, t  bx :

f (t )  f (0) f (ax)  f (0)
as s


0
t
dt  
0
x
dx

f (t )  f (0) f (bx)  f (0)

bs s


0
t
dt  
0
x
dx .

Тоді

f (bx)  f (ax) f (bx)  f (0) f (ax)  f (0)

s s s


0
x
dx  
0
x
dx  
0
x
dx 
 f (t )  f (0) f (t )  f (0) f (t )  f (0)
bs as bs bs bs
f (t ) dt
 dt   dt   dt   dt  f (0)  
0
t 0
t as
t as
t as
t

bs
f (t ) b
 
as
t
dt  f (0)ln .
a

Перейшовши до границі при s   , одержимо значення інтегралу Фрулані:


f (bx)  f (ax) b

0
x
dx  f (0)ln .
a
(3.20)

Приклади обчислення інтегралів Фрулані.

a). Застосуємо формулу (3.19) до обчислення наступного інтегралу:


ebx  e ax a
0 x dx  ln
b
.

Неважко впевнитись в тому, що всі умови для застосування цієї формули

виконано:

b). Перевіривши, що всі умови для застосування формули (3.20) виконані,


cos bx  cos ax a
обчислимо інтеграл 
0
x
dx  ln .
b

Кілька прикладів знаходження значень деяких інтегралів, що залежать від

параметра


dx 
Приклад 01. Відомо: ax
0
2

2 a
, a  0.

Очевидно, цей інтеграл припускає диференціювання за параметром довільну

кількість разів. Маємо після першого диференціювання:
1 3
 
d  dx   da 2
 
dx a 2
da  0 a  x 2  2 a da 0 a  x 2 2
      
 
,
22
Звідки

3
 
dx a 2

   ;
a  x  2 2 2
0
2 22 a a

Продовжуючи диференціювання, одержимо:

5
  
dx 3!! a 2
3!! dx 3!! 3!!
2!   3 2   3  .
0 a  x  0      
3 3
2 23 2a a a  x 2 2 2! a 2
a 4 !! a 2
a

За індукцією одержимо:

1  2n  1!! 

dx
 
2  2n !! a n a
.
 a  x2 
n (3.21)
0

1
1
Приклад 02. Відомо:  x a1dx  , a  0 .
0
a
Нехай a    0 . В цій області інтеграл припускає довільну кількість похідних
за параметром. Маємо після першого диференціювання:

1
1
 x ln x dx 
a 1
.
0
a2

Легко бачити, що після n – кратного диференціювання одержимо:

1
n!
x
a 1
ln n x dx   1
n
. (3.22)
0
a n1


1  e x
Приклад 02. Обчислити інтеграл  cos x dx .
0
x
Включимо його в сім’ю інтегралів
 
1  e x
I ( )   cos x dx ,   0.
0
x

Легко бачити, що цей інтеграл задовольняє умовам застосування правила

Лейбниця – диференціювання за параметром:

 
d  c os x  sin x  x 
I ( )   e x cos x dx  e  2 .
d 0
 1
2
0  1

Після інтегрування за параметром одержимо :

 

  ln 1   2  . .
d 1  1
0 d        0 1       
2
I ( )d I ( ) I (0) 2
d ln 1
2 0 2

Враховуючи, що I (0)  0 , будемо мати:


1  e x
cos x dx  ln 1   2  .
1
I ( )  
0
x 2

Остаточно:


1  e x 1
0 x cos x dx  2 ln 2  ln 2. (3.23)

Функції (інтеграли) Ейлера

Будемо вивчати два інтеграли, що залежать від параметрів:

1
( ,  )   x 1 1  x 
 1
dx (3.24)
0


( )   x 1e x dx (3.25)
0
Перший називається  -функцією, а другий -  -функцією Ейлера. Функціями
Ейлера ці інтеграли запропонував назвати Лежандр.
З наших уявлень про збіжність невласних інтегралів зразу випливають умови
(необхідні і достатні) збіжності кожного з інтегралів, а значить, області
існування функцій Ейлера: область визначення  -функції -   0,   0 ,  -
функції -   0 .

Деякі властивості  -функції Ейлера

a). Симетричність

(  , )  ( ,  ) (3.26)

. Для доведення досить в інтегралі (3.24) зробити заміну x  1  t .

b). Формула зниження.

 1
( ,  )  (  1,  ),   1.
   1 (3.27)

В результаті застосування формули інтегрування за частинами і деяких

елементарних перетворень, одержимо:

1   1 
1 1
 1
1  x  dx    x 1  x   (  1)  x 2 1  x  dx  
 1 
( ,  )   x  1

0
 0
0 

(  1) (  1)
1 1

 x 1  x   x 1  x 1  x 
 2   2  1
 dx  dx 
 0
 0

(  1) (  1)
1 1

1  x   x 1  x 
 1  1
x
 2  1
 dx  dx 
 0
 0
 (  1) (  1)
 (  1,  )  ( ,  ) ,
 
звідки й випливає формула зниження.
Використовуючи властивість симетричності (3.26), перепишемо цю формулу у
вигляді

 1
( ,  )  ( ,   1),   1. (3.27)
   1

1
Помітимо, що ( ,1)  , тому для натуральних значень n одержимо:

n 1 n2 n   n  1 (n  1)!
( , n)  ... ( ,1)  .
  n  1   n  2   n   n  1  (  1)...(  n  1)
Остаточно
(n  1)!
( , n)  .
 (  1)...(  n  1) (3.28)

В частинному випадку m, n формула має вигляд:

(m  1)!(n  1)!
(m, n)  .
(m  n  1)! (3.28)

c). Зображення  -функції Ейлера невласним інтегралом 1-го роду.

Зробимо заміну в (3.24):
y 1 1 y 1
, x 1  x  dx 
 1  1
x 1 1 x     dy ,
y 1 y 1 y 1  y  1
1
x : 0  1 y   1: 0  .
1 x
В результаті
 
y 1 y  1
1

1  x 
 1
( ,  )   x  1
dx   dy   dy. (3.29)
0  y  1 0  y  1
   
0
Зауважимо, що остання рівність випливає з властивості симетричності  -
функції Ейлера.

 -функція Ейлера і її властивості

a). Диференційовність.
Формально диференціюючи n разів за правилом Лейбниця інтеграл

( )   x 1e x dx , що задає   функцію Ейлера, одержимо:
0


 ( )   x 1e x ln n x dx
(n)
(3.30)
0

Обгрунтуємо законність цієї дії.

З теорії границь функцій відомо, що при досить великих значеннях x  R  1 і
обмежених значеннях o    b , b - будь-яке, 1  b   буде справджуватись
1 
 x
 1  x
оцінка x e ln x  e n 2
. Тому інтеграл  x 1e x ln n x dx за мажорантою
R

ознакою буде збігатись рівномірно по  . При 0  x  1 можна вибрати таке

 1  x
e x ln n x 1
 :1    1   , що буде виконуватись оцінка x e ln x  n
1
 ,і
x x
1
інтеграл  x 1e x ln n x dx буде збігатись рівномірно по   a  1    0 , a  0 -
0

R
будь-яке. Інтеграл  x 1e x ln n x dx власний, тому він теж збігається рівномірно
1

по  . З цих міркувань робимо висновок, що інтеграл (3.30) рівномірно по 

збігається на будь-якому проміжку  [a, b]  (0, ) . Тим самим формулу
диференціювання   функції Ейлера доведено.

b). Рекурентна формула:

 (  1)  ( ) (3.31)

Застосуємо формулу інтегрування за частинами:

  
 x 
(  1)   x e dx  x e
 x
   x e dx    x 1e  xdx  ( ).
 1  x
0
0 0 0


Помітимо, що (1)   e x dx  1 . Тоді, застосовуючи рекурентну формулу n разів,
0

одержимо:

(n  1)  n! (3.32)

З цієї формули випливає, що (2)  1. Отже, на кінцях відрізка [1,2]  

функція приймає однакові значення, тому за теоремою Ролля існує внутрішня
точка   (0,1) проміжку, в якій її похідна дорівнює нулю:     0. З формули
(3.30) бачимо, що друга похідна   функції додатна, тому це точка мінімуму.

1
Цікаво також підрахувати значення   функція при   .
2
 
1  
1
 dx
     x 2 e x dx  t  x ,  2dt ,  x  t 2   2  et dt   ,
2

2 0  x  0

1 (3.33)
    .
2

c). Формула Ейлера-Гауса.

( )  lim n
 n  1! .
(3.34)
n  (  1)...(  n  1)

Введемо в інтегралі (3.25) заміну:

 1 1
x  ln   ln u  e x  u, dx   du; x : 0   u :1  0.
u u

Маємо:


1
1
( )   x e dx   ln 1  du.
 1  x
(3.35)
0 0 u

За допомогою диференціального числення легко показати, що на проміжку

 1

u  (0,1) послідовність f n (u )  n 1  u n  монотонно зростаючи, прямує до
 
1
функції ln , n   . Тоді за теоремою Діні збіжність рівномірна, і за теоремою
u
2.6 інтеграл від границі послідовності функцій дорівнює границі інтегралів від
членів послідовності. Отже при   1 ,
 1
1  1  
1 1 1

 ln n  1  u n 
 1
 du  lim du.
0 u n
0 
1
n1
Зробимо заміну u  v  du  nv dv, v  u . В результаті отримаємо:
n n

1
1 1
n  v n1 1  v  dv  lim n (n, ) 
 1
 ln
 1
 du  lim
0 u n
0
n

(n  1)!
 lim n ( , n)  lim n .
n n  (  1)...(  n  1)

Нагадаємо, що формулу (3.33) було доведено при   1 . Застосовуючи до

функцій Ейлера рекурентні формули (3.27) і (3.31), доводимо справедливість
(3.34) для всіх   0 .

d). Формула доповнення (належить Ейлеру).

Нехай 0    1 0  1    1 . Значення  , 1   називають взаємно
доповнювальними (до одиниці).
При даних умовах щодо  має місце формула (доповнення):

 (3.36)
( )(1   )  ,0    1.
sin 

Для доведення застосуємо формули Ейлера-Гауса:

( )(1   ) 

 lim n
 n  1! n1
 n  1! 
n  (  1)...(  n  1) (1   )(2   )...(n   )

1 1 n
 lim 
n                 n 
 1  1   ...1   1  1   ...1  
 1  2   n 1  1  2   n 1

1 1
 lim .
 n   2  2   
2
     
12  22    n  12 
1 1 ... 1
 

Отже, при 0    1 одержано результат:

1 1
( )(1   )  lim .
 n   2  2   2  (3.37)
     
12  22    n  12 
1 1 ... 1
 

В теорії рядів Фур’є буде одержано формулу:

   2   2   2    2 
sin     lim 1  2 1  2  ...1  2 
   1  2  . (3.38)
n
 1  2    n  1  n 1
 n 

Її застосування і доводить формулу доповнення.

Зазначимо, що за допомогою формули доповнення легко обчислюється вже

1 1  1 1  1
відоме значення    . Дійсно,     1     2           .
2 2  2  2  sin  2
2
Ще один невеличкий приклад:

1 3 
      2.
 4   4  sin 
4
e). Зв’язок між  і  функціями Ейлера.

Доведемо формулу

( )(  ) (3.39)

( ,  )  .
(   )

Зауважимо, що при доведенні треба в одному місці пояснювати законність

перестановки місцями двох повторних інтегралів, але ми пропустимо це досить
кропітке доведення.

 
Зробимо заміну в інтегралі ( )   u e du u  tx, du  tdx  t
 1  u 
x
 1  tx
e dx.
0 0

Введемо тепер заміну t  1  y :

 
( )  1  y 

x
 1  (1 y ) x
e dx. Поділимо обидві частини на множник, що стоїть
0

перед інтегралом і зробимо заміну     :


(   )
  x   1e x e  yx dx. Помножимо обидві частини рівності на y 1 :
1  y 
 
0


y 1
(   ) x
 1    1  x  yx
y e e dx.
1  y 
 
0

Проінтегруємо тепер обидві частини рівності по y з урахуванням рівності

(3.29) :
  
y 1
(   )( ,  )  (   )  dy   y dy  x   1e xe  yx dx.
 1

1  y 
 
0 0 0

Зауважимо, що обґрунтування перестановки порядків інтегрування в цьому

місці легше проводити при умові   1,  1, але ми цього робити не будемо і
приймемо цей факт на віру. Маємо:

   
e e dx   x e dx   xy  e d  xy  
 1  xy
(   )( ,  )   y dy  x
 1    1  x  yx  1  x

0 0 0 0

 (  )( ) , звідки і випливає справедливість формули (3.39). Щоб пояснити її

справедливість при   0,   0 , треба скористатись рекурентними
співвідношеннями (3.27), (3.27) , (3.31).

Приклади
a).

     
  
2
1    1  2   2  (3.40)
0 sin  cos  d  2   2 , 2   2      .
 1  1

 
 2 
Доведення. Зробимо заміну x  sin 2   cos2  1  x  dx  2sin  cos d ,
 
1 2 1 
 d   sin    cos    2sin  cos   d  x 1  x  2 dx.
 1  1 1 1 1 1
sin  cos 2 2 2 2
2 2
     
   
1    1  2   2 

2 1
1 1
Отже,  sin 1  cos  1  d   x 2 1  x  2 dx    ,  
1
.
2 2  2 2  2     
0 0  
 2 
Розглянемо частинний випадок:

    1   
     
1  1  1  2   2 
2 1
2 .
1
1 2 1
x 1  x 

 sin  d  2 0
 1 2 dx    ,   
2  2 2 2   1 2   1
0    
 2   2 

1 1 1
 1
1 1n 1 
0 n 1  xn 0  
dx n n
b). dx  1  x dx   y  x n
, x  y n
, dx  y dy  
 n 

1
1 1n 1  1 
  y 1  y  n  dx 
1 1
.
n0 
n sin
n
Нехай треба розв’язати наступну задачу: знайти границю початкового інтегралу
з умови. Треба відзначити, що функціональна послідовність під цим інтегралом
не збігається рівномірно, тому немає підстави переходити до границі під
інтегралом. Але завдяки отриманій формулі, користуючись першою важливою
границею, зразу приходимо до відповіді:

 
1  
dx  lim   1.
dx n
ри lim 
0 1 x
n n n n 
sin
n

c). Формула Лежандра

 1 
  a    a    2 a 1   2a  (3.41)
 2 2
 a 1
1 1  
2 1 1
Для доведення розглянемо (a, a)   x 1  x  dx       x   dx 
a 1 a 1
4 2  
0 0

1
a 1
1 1
2
 
2

 2      x   dx 
4 2  
0


1 1 1 1  12  1  1   1
2


 x t  x : 0   t :1  0, dx   t dt ,     x    1  t   .
4 2   4
2
 2 2 4  


Звідси

1 
1 1
1 1 1
 t 1  t 
a 1
(a, a)  2 a 1
2
dt  2 a 1
 , a  .
2 0
2 2 

d). Інтеграл Раабе.

1
R0   ln ( )d . (3.42)
0

Інтеграл існує, оскільки завдяки рекурентному співвідношенню

(  1)  ( )  ln ( )  ln (  1)  ln a , а інтеграл від правої частини,
очевидно, існує.
Заміняючи в досліджуваному інтегралі   1   , впевнюємось в рівності

1 1
R0   ln ( )d   ln (1   )d .
0 0

Після додавання цих інтегралів одержуємо:

1 1 1 1

2 R0   ln ( )d   ln (1   )d   ln ( )ln (1   )d   ln d 
0 0 0 0
sin 

1 1
   ln   lnsin   d  ln    lnsin  d .
0 0
 dx
Зробимо в останньому інтегралі заміну x   , : 0  1 x : 0   , d  .

1 
1
 lnsin  d    lnsin x dx
0 0

Обчислимо інтеграл, який теж пов’язують з ім’ям Ейлера:

    
x x x x
I   lnsin x dx   ln 2sin cos dx   ln 2dx   lnsin dx   ln cos dx 
0 0
2 2 0 0
2 0
2
 
x x  x  
  ln 2   lnsin dx   ln cos dx  t  :0  , dx  2dt  
0
2 0
2  2 2 
 2 
 

 
2 2
  ln 2  2   ln sin tdt   ln cos tdt    ln 2  4  ln sin tdt
0 0  0
 

Зауважимо, що підстановка s   t , доводить рівність інтегралів
2
 
2 2

 ln sin tdt   ln cos tdt

0 0
, що тільки що було використано.


 2
З іншої сторони, I   ln sin x dx  2  ln sin x dx. З рівності
0 0

 
2 2
2  ln sin x dx   ln 2  4  ln sin tdt одержуємо значення інтеграла, одержаного
0 0

Ейлером:


2

0 ln sin x dx   2 ln 2 .
(3.43)

Нарешті,


1 
 
1 1 2

2 R0  2 ln ( )d  ln    ln sin x dx  ln     ln 2  4  ln sin tdt 
0
0  0 
 
 ln    ln 2  2ln 2   ln   ln 2  ln 2

1
Відповідь: R0   ln ( )d  ln 2 .
0

Доповнення
 -функція Ейлера як нескінченний добуток

Нехай x  . Розглянемо (беручи приклад з Ейлера) нескінченний добуток:

x
 1
 1   (3.43)
1
( x)    n
.
x n1 1  x
n

Дослідимо загальний член нескінченного добутку:

x
 1
1   
 n   1  x  x( x  1)  o  1   1  x  x  o  1   
2

 n  2    2 
   n 
2 2
x  2 n n   n n
1
n

x x x( x  1) x 2 x 2 1 x( x  1) 1
1     2  2  o  2  1   o 2 
n  n 
2 2
n n 2n n n 2n

Знайдемо n-частинний добуток:

n x  n  1
x
x x
 1  1   1 
x
2 x 3x
1 1 1 ...
1  1   2   n  1 1 2  n  1
x x x
nx
 n ( x)  x x x
...
x

x x 1 x  2 x  n

1 1 1 ...
1 2 n 1 2 n

 n 1
x
n!n x
   .
x( x  1)...( x  n)  n 

Отже,
 x
 1
 1   (3.43)
1  n n!n x
( x)    lim .
x n1 1  x n x ( x  1)...( x  n)

Це є відома вже формула Ейлера-Гауса для   функції Ейлера. Тому

позначення функції в виразі (3.43) виправдане.

Треба зауважити, що з інтегрального зображення   функції Ейлера (3.25)

випливало, що ця функція визначена тільки при додатних значеннях аргументу
тоді як функція (3.43) визначена і при від’ємних його значеннях крім цілих
від’ємних чисел. Таким чином, інтегральний вигляд   функції Ейлера
еквівалентний нескінченному добутку (3.43) при додатних значеннях
аргументу.

n!n x1
lim .
( x  1) n ( x  1)...( x  n)( x  n  1) nx
Знайдемо відношення   lim  x.
( x ) n!n x n x  1  n
lim
n x( x  1)...( x  n)

Звідси випливає відома формула ( x  1)  x( x) .

Згадаємо факт з теорії границь послідовностей:

1 1 1
  ...   ln n  C   n ,
1 2 n

де C - стала Ейлера  C  0,57721566490... ,  n  0, n  .

1
 n
e
Розглянемо нескінченний добуток n 1 1 
1
.
n
Запишемо його частинний добуток:

1 1 1 1 1 1
 ...
e 1
e 2
e e n
eln nC  n
1 2
n n

 n ( x)  1  1  ...  1  2 3 n  1  n  1  n  1 eC e n
1 1 1   ... 
1 2 n 1 2 n
 1
 n
e n C n C
Звідси випливає, що 
1 n
 lim  n ( x)  lim
n n  1
e e e .
n 1 1
n
Піднесемо обидві частини одержаної рівності до степеня x і перемножимо
одержану рівність з нескінченним добутком типу (3.43) для ( x  1)  x( x) :

x
 1
 1 
x
 
 n
n
e
e ( x  1)  
Cx
x 
.
n 1  1  n1 1  x
1   n
 n

Звідси випливає формула Вейєрштраса:


 x  n
x
1 (3.44)
 e  1   e
Cx

( x  1) n 1  n

Задача (Ейлер).

Розглянемо послідовність всіх простих чисел:

p1  2, p2  3, p3  5, p4  7, p5  11,..., pk ,...

Доведемо, що при x  1 має місце тотожність:

1 1 1 1 1 1
1      ...   ...   ( x)
 1  1  1  1  2 x 3x 4 x 5 x nx
 1  x 
1  x 
1  x  
... 1   ...
 2  3  5   pkx 

Нагадаємо, що ряд в правій частині рівності визначає  -функцію Рімана.

Цю рівність можна переписати у вигляді

 
1 1
    ( x) (3.45)
1 
x
k 1 n 1 n
 1  
 pkx 
Доведення. Згідно з формулою суми членів нескінченно спадної геометричної
прогресії

1 1 1 1
1    ...   ...
1
1 pk  p 2 
x x
 pk 
m x
k
pkx

Перемножимо скінченну кількість таких рядів, що відповідають простим

числам, які не перевищують N  :

1   1  N 1   1 
1  
P ( x)  
N
 x 
 x    x  (3.46)
pk  N 1  n 1 n  n 1 n  n N 1 n 
x
pk

Тут штрих коло знаку суми означає, що додавання розповсюджується тільки на

ті натуральні числа (крім одиниці), які в розкладі на прості множники містять
тільки введені прості числа

N
1   1  
1
0  P N ( x)   x
   x    x
.
n 1 n  n N 1  n N 1
n n

Завдяки збіжності ряду  ( x), x  1 права частина цієї оцінки може бути
зроблена як завгодно малою, що і доводить формулу.

При x  1 співвідношення (3.46) теж справедливе, і з нього випливає оцінка

знизу:

N
1 1
P N (1)  
pk  N 1 
1
 
n 1 n
 , N  .
pkx

Цей факт дав змогу Ейлеру дати доведення того факту, що існує нескінченна
кількість простих чисел, тому що при їхній скінченності і і добуток у
знаменнику був би скінченний.
Перепишемо (3.46) при умові розбіжності нескінченного добутку при x  1 у
вигляді
  1  1   1  
 1 
 1   1 
 2  3  
 
... 1  
pk 
...   1    0
k 1  pk 
(3.46)

За означенням нескінченний добуток ak 1

k збігається тоді і тільки тоді, коли
збігається ряд з логарифмів його членів (вважаються, що вони додатні):

 ln  a 
k 1
k

З необхідної умови збіжності ряду випливає необхідна умова збіжності до нуля

послідовності ln ak  0, k   ak 1 . Цей висновок робить більш зручною
форму запису нескінченного добутку у вигляді

 1    , 
k 1
k k  0, k   .

і пов’язаний з ним ряд:

 ln 1    .
k 1
k

Якщо, починаючи з якогось номера усі k  0 або k  0 , то збіжність (або

розбіжність) ряду з логарифмів еквівалентна збіжності (відповідно -

розбіжності) ряду 
k 1
k .

Застосуємо сказане для нескінченного добутку (3.46). Він розбігається – ряд з

його логарифмів розбігається, його члени не прямують до нуля. А це, в свою

1
чергу, означає, що ряд  розбігається, його сума дорівнює нескінченності.
k 1 pk

Одержаний результат набагато сильніший, ніж розбіжність гармонічного ряду


1
 n .
n 1