ЛЕКЦІЯ 2.

Кратні інтеграли. (Потрійний інтеграл).

ПЛАН
1. Потрійний інтеграл та його властивості
2. Обчислення потрійного інтегралу.
3. Застосування потрійних інтегралів

1. Потрійний інтеграл та його властивості

Нехай функція u = f ( x, y, z ) неперервна в замкнутій області V, яка обмежена
деякою замкненою кусково-гладенькою поверхнею S. З допомогою будь-яких
гладеньких поверхонь розіб’ємо область V на n елементарних областей Vi (i = 1, n) ,
об’єми яких позначимо через vi . В кожній елементарній області V виберемо довільну
точку M i ( xi , yi , zi ) та побудуємо суму
n
I n =  f ( xi , yi , zi ) vi (1)
i =1

Через d i позначимо максимальний діаметр елементарної області Vi .

Сума (1) називається n -ою інтегральною сумою функції f ( x, y, z) по області V .

Границя сум (1) знайдених при умові що d i → 0 називається потрійним

інтегралом функції f ( x, y, z) по області V і позначається  f ( x, y, z)dv . Таким
V
чином за означенням
n

 f ( x, y, z)dv = lim  f ( x, y, z )

V
di →0
i =1
vi (2)

Якщо підінтегральна функція f ( x, y, z) неперервна в області V то інтеграл (2)

існує та не залежить від способу розбиття V на елементарні області Vi та вибору
точок M i .

В декартові системі координат область V зручно розбивати на елементарні

області площинами, які паралельні координатам площинам; при цьому елемент
об’єму dv = dxdydz .

Якщо в області V f ( x, y, z)  1 , то

 dv = v .
V
(3)

де v - об’єм області V .
 У випадку коли підінтегральна функція f ( x, y, z) визначає густину  ( x, y, z ) тіла,
що займає область V , то

m =   ( x, y, z )dv , (4)

V
де m – маса тіла.
Властивості потрійного інтегралу
1. Сталий множник можна винести за знак потрійного інтеграла:

 Cf ( x, y, z)dхdуdz = С  f ( x, y, z)dхdуdz .

V V

2. Властивість лінійності.
 ( f ( x, y, z) + g ( x, y, z))dхdуdz =  f ( x, y, z)dхdуdz +  g ( x, y, z)dхdуdz
V V V
3. Якщо в області інтегрування f ( x, y , z )  0 , то
 f ( x, y, z )dхdуdz  0
V
4. Якщо функції f ( x, y, z) і g ( x, y, z) визначені в одній і тій самій області V і
f ( x, y, z)  g ( x, y, z) , то  f ( x, y, z )dхdуdz   g ( x, y, z)dхdуdz
V V
5. Властивість адитивності. Якщо область V розбити на скінченну кількість
областей V1 ,V2 ,...,Vk , які не мають спільних внутрішніх точок, тобто спільними є лише
точки, що лежать на межах цих областей, то інтеграл по області V дорівнює сумі
інтегралів по областям Vk :
 f ( x, y, z)dхdуdz =  f ( x, y, z)dхdуdz +  f ( x, y, z)dхdуdz + ... +  f ( x, y, z)dхdуdz
V V1 V2 Vk

.
6. (Оцінка потрійного інтеграла). Якщо функція z = f ( x, y , z ) неперервна в
обмеженій замкненій області V , яка має об’єм V , то
mV   f ( x, y, z )dхdуdz  MV .
V
7. (Середнє значення функції) . Якщо функція z = f ( x, y , z ) неперервна в
обмеженій замкненій області V , яка має об’єм V , то в цій області існує така точка
( xc , yc , zc ) V , така що

 f ( x, y, z)dхdуdz = f ( x , y , z )V .
V
c c c

Число f ( xc , yc , zc ) називається середнім значенням функції z = f ( x, y , z ) в

області V .
 Тепер давайте перейдемо до обчислення подвійного інтегралу. Як ми будемо
обчислювати такий інтеграл?
2. Обчислення потрійного інтегралу.
Розглянемо правильну область V (довільні прямі паралельні осям координат,
перетинають границю області V не більше ніж у двох точках). Схема зведення
потрійного інтеграла  f ( x, y, z ) dx dy dz до трикратного приведена на рис. 1–3.
V

 f ( x, y, z )dxdydz =
V
 f ( x, y, z )dxdydz =
V
b 2 ( x )  2 ( x, y ) (5) d 2 ( y )  2 ( x, y ) (6)
=  dx  dy  f ( x, y, z )dz =  dy  dx  f ( x, y, z )dz
a 1 ( x) 1 ( x, y ) c 1( y)  1 ( x, y )

Рисунок 1
 f ( x, y, z )dxdydz =
V
 f ( x, y, z )dxdydz =
V
b 2 ( x )  2 ( x,z ) (7) d 2 ( z )  2 ( x,z ) (8)
=  dx  dz  f ( x, y, z )dy =  dz  dx  f ( x, y, z )dy
a 1( x) 1 ( x,z ) c 1(z)  1 ( x,z )

Рисунок 2
 f ( x, y, z )dxdydz =
V
 f ( x, y, z )dxdydz =
V
b 2 ( y )  2 ( y,z ) (9) d 2 ( z )  2 ( y,z ) (10)
=  dy  dz  f ( x, y, z )dx =  dz  dy  f ( x, y, z )dx
a 1 ( y ) 1 ( y , z ) c 1 ( z ) 1 ( y , z )

Рисунок 3
Таким чином, для знаходження значення потрійного інтеграла потрібно
знайти відповідний йому трикратний інтеграл.
Правило знаходження трикратного інтеграла: спочатку інтегрують функцію
f ( x, y, z) по внутрішній змінній інтегрування при умові, що дві інші є
константами, потім результат інтегрують по проміжній змінній при сталій
зовнішній змінній. У результаті отримаємо визначений інтеграл, який
знаходимо. Одержане число є шуканим значенням трикратного інтеграла.
Більш складні (неправильні) області інтегрування розбивають на скінченну
кількість правильних областей і, згідно властивості адитивності, результати
обчислення по цим областях підсумовуються.

П р и к л а д 1 . Обчислити потрійний інтеграл I =  (2 x + y )dxdydz , де V

V

обмежена поверхнями: y = x , y = 0 , x = 1, z = 1 , z = 1 + x 2 + y 2 .

По заданим поверхням будуємо область інтегрування та визначаємо область

D (рис. 4).

Рисунок 4

Згідно із схемою на рис. 1 та формулою (5), отримаємо

 1 x 1+ x 2 + y 2 1 x 1+ x 2 + y 2
I =  dx  dy  (2 x + y )dz =  dx  (2 x + y ) z dy =
0 0 1 0 0 1
1 x 1 x
=  dx  (2 x + y )( x + y )dy =  dx  ( 2 x 3 + 2 xy 2 + x 2 y + y 3 ) dy =
2 2

0 0 0 0

 3 2 3 1 2 2 1 4
1 x 1 1
41 4 41 x 4 41
=   2 x y + xy + x y + y  dx =  x dx = = .
0
3 2 4 0 0
12 12 5 0
60

Нехай функції
 x =  (u, v, w),

 y =  (u, v, w), (11)
 z =  (u, v, w)

неперервні та мають неперервні частинні похідні, якобіан
x x x
u v w
y y y
J= 0 (12)
u v w
z z z
u v w
та зберігають знак в області V  зміни змінних u, v, w . Якщо функції (11)
відображають взаємнооднозначно область V в область V  , то тоді
справедлива формула переходу до нових змінних u, v, w у потрійному
інтегралі
 f ( x, y, z)dxdydz =  f ( (u, v, w), (u, v, w),  (u, v, w)) J dudvdw .
V V'
(13)

Для циліндричних координат  , , z згідно з рис. 5 маємо:

x =  cos ( ) , y =  sin ( ) , z = z,
0    2 , 0    , −   z  , (14)
J =  , dx dy dz =  d  d dz.
 Рисунок 5
Для сферичних координат r , , (r - радіус-вектор,  - довгота,  - широта)
(рис. 6) отримуємо:
x = r sin ( ) cos ( ) , y = r sin ( ) sin ( ) , z = r cos ( ) ,
0  r  , 0    2 , 0     , (15)
J = r 2 sin ( ) , dx dy dz = r 2 sin ( ) dr d d .

Рисунок 6
В узагальнених сферичних координатах
x = ar sin ( ) cos ( ) , y = br sin ( ) sin ( ) , z = cr cos ( ) ,
0  r  , 0    2 , 0     , (16)
J = abcr 2 sin ( ) , dx dy dz = abcr 2 sin ( ) dr d d .
Підставивши (14) – (16) в формулу (13) отримаємо формули переходу в
потрійних інтегралах від декартових до циліндричних, сферичних чи
узагальнених сферичних координат.

Приклад 2. Обчислити I =  x + y dxdydz , якщо область інтегрування

2 2

обмежена поверхнями x + y = 4 , z = 1, z = 2 + x + y .
2 2 2 2

Згідно заданих поверхонь побудуємо область V (рис. 7).

Рисунок 7

Перейдемо у заданому інтегралі до циліндричної системи координат:

2 2 2+  2 2 2
I =   d  d dz =  d   d  2
 dz =  d  
2
(1 +  2 )d =
V' 0 0 1 0 0
2 2
 3 5  2

 (  +  ) d  = 2 
272
= 2 4
+  = .
0 0  3 5 0 15
 3. Застосування потрійних інтегралів
Обчислення об’ємів тіл
Об'єм тіла обчислюється відповідно до властивості 1 потрійного інтеграла та
формули (3).
Приклад 3. Обчислити об'єм тіла, що обмежений поверхнями z = 1,
z = 5 − x2 − y 2 .
За заданими рівняннями поверхонь в декартових координатах будуємо
область V (рис. 8).

Рисунок 8

Тоді

v =  dx dy dz .
V
Перейдемо до циліндричної системи координат
dx dy dz =  d  d dz,
x =  cos ( ) , y =  sin ( ) , z = z,
z = 1  z = 1,
z = 5 − x2 − y 2  z = 5 −  2.
2 2 5−  2

v =   d  d dz =  d   d   dz =
V 0 0 1

2
 2 4  2
= 2   (5 −  − 1)d  = 2  2  −
2
 = 8 .
0  4 0
 2 2 2
П р и к л а д 4 . Обчислити об’єм тіла, обмеженого еліпсоїдом x 2 + y2 + z 2 = 1
a b c
.
Перейдемо до узагальненої сферичної системи координат (16)
x2 y 2 z 2
2
+ 2 + 2 = r 2 sin 2 ( ) cos 2 ( ) + r 2 sin 2 ( ) sin 2 ( ) + r 2 cos 2 ( ) = 1  r = 1.
a b c
Тоді
v =  abcr 2 sin  drd d ,
V'

де V ' - область, в яку відображається внутрішність еліпсоїда при переході

до узагальнених сферичних координат. Рівняння поверхні, обмежуючі область
V ' , в узагальнених сферичних координатах отримуються шляхом підстановки
в рівняння еліпсоїда значень x, y, z з формул (16):
r 2 sin 2 ( ) cos 2 ( ) + r 2 sin 2 ( ) sin 2 ( ) + r 2 cos 2 ( ) = 1, r = 1.

Отже,
2  1
v =  abc r sin ( ) dr d d = abc  d  sin ( ) d  r 2dr =
2

V 0 0 0
2 
 r3  1
= abc ( ) ( )
( − cos ( ) )  3  = abc ( 2 − 0 ) − ( cos ( ) − cos ( 0 ) ) 13 =
0 0  0

=  abc ( − ( −1 − 1) ) =  abc.
2 4
3 3

Обчислення маси тіла

Маса матеріальної об'ємної області V обчислюється, виходячи із фізичного
змісту потрійного інтеграла (4).

П р и к л а д 5 . Обчислити масу тіла, що обмежене поверхнею конуса

( z − 2) 2 = x 2 + y 2 та площиною z = 0 , якщо густина тіла  ( x, y, z ) = z .

Вершина конуса знаходиться в точці O1 (0;0; 2) . Проекція частини конуса, що

обмежена площиною z = 0 , на площину Oxy – круг що обмежений колом
x 2 + y 2 = 4 (рис. 9).
 Рисунок 9

Тоді маса
dx dy dz =  d  d dz
2 2 2− 

m =  z dx dy dz = ( z − 2 ) = x + y  z = 2 −  =  d  d   z  dz =
2 2 2

x2 + y 2 = 4   = 2
V 0 0 0

2 2−  2
2
 z2  2

 d  ( 4  − 4  + 3 )d =
1
=  d     d = 2

0 0  2 0 2 0 0
2 2 2
1  1  4
2
4 1 4 2
=   2  2 −  3 +  4  d =  0 d  =  = .
20 3 4 0 2 3 3 0 3

Обчислення координат центра мас та статичних моментів тіла

Нехай у просторі задано деяке тіло V з неперервно розподіленою об’ємною
густиною  =  ( x, y, z ) . Тоді координати центра мас цього тіла визначається за
формулами:

 x ( x, y, z )dv  y ( x, y, z )dv  z ( x, y, z )dv

xc = V
, yc = V
, zc = V
. (17)
  ( x, y, z )dv
V
  ( x, y, z )dv
V
  ( x, y, z )dv
V

Величини

M x =  x ( x, y, z )dv , M y =  y ( x, y, z )dv , M z =  z ( x, y, z )dv . (18)

V V V
називаються статичними моментами тіла відносно координатних площин Oyz
, Oxz та Oxy відповідно. Якщо  ( x, y, z) = const , координати центра мас не
залежать від щільності тіла V .
П р и к л а д 6 . Обчислити координати центра мас однорідного тіла V , яке
обмежене поверхнями x = y 2 + z 2 , x = 4 .

Будуємо тіло, обмежене даними поверхнями (рис. 10). Область V обмежена

поверхнею параболоїда, відсіченого поверхнею x = 4 . Його проекція на площину
Oyz являє собою круг, що обмежений колом y 2 + z 2 = 4 .

Рисунок 10

Обчислимо спочатку масу тіла в циліндричних координатах, вважаючи, що

його щільність  = const :

x = x, y =  cos ( ) , z =  sin ( )
dx dy dz =  d  d dx 2 2 4
m =   dxdydz = x = y + z  x = 
2 2 2
=   d   d   dx =
V
x =4 x =4 0 0 2

y2 + z2 = 4   = 2

2
 2 4  2
= 2   (4 −  )d  = 2  2  −
2
 = 8
0  4 0 .

Тоді
2 4
1 2
2 4 2
1 1 1
xc =  x dxdydz = 0 0 2
d   d  xdx =  2 0  2 x 
 d =
m V 8 
8  2

1 2 6 
2 2
=   (16 −  ) d  =  8 −
1 8
 = .
4

80 8 6 0 3
Аналогічно визначаються yc і z c , але так як тіло – однорідне та симетричне
відносно осі Ox, то можна одразу записати, що yc = 0 та zc = 0 .

Обчислення моментів інерції тіл

Момент інерції відносно початку координат тіла V густиною  ( x, y, z)
визначається за формулою

I 0 =  ( x 2 + y 2 + z 2 ) ( x, y, z )dxdydz ; (19)

V

моменти інерції відносно координатних осей Ox , Oy, Oz відповідно:

I x =  ( y 2 + z 2 )  ( x, y, z )dxdydz, (20)
V

I y =  ( x 2 + z 2 ) ( x, y, z )dxdydz , (21)

V

I z =  ( x 2 + y 2 ) ( x, y, z )dxdydz. (22)

V
Моменти інерції відносно координатних площин Oxy, Oyz, Oxz відповідно:

I xy =  z 2 ( x, y, z )dxdydz, (23)

V

I yz =  x 2 ( x, y, z )dxdydz, (24)

V

I xz =  y 2 ( x, y, z )dxdydz. (25)

V

П р и к л а д 7 . Обчислити моменти інерції однорідної кулі радіусом R та

вагою P відносно його центру і діаметру.
4
Так як об’єм кулі v =  R3 , то його стала густина  = 3P / ( 4 g R 3 ) .
3
Помістимо центр кулі в початок координат, тоді його поверхня буде
визначатися рівнянням x 2 + y 2 + z 2 = R 2 . Момент інерції відносно центра кулі
зручно обчислювати в сферичних координатах (15):
I 0 =   ( x 2 + y 2 + z 2 ) dxdydz =   r 4 sin ( ) drd d =
V V'
2  R
R5 3 P 2
=   d  sin ( ) d  r dr =   2  2 =
4
R.
0 0 0
5 5 g

Так як внаслідок однорідності і симетрії кулі її моменти інерції відносно будь-

якого діаметра рівні, обчислимо момент інерції відносного діаметра, що
лежить на осі Oz :

lz =   ( x 2 + y 2 ) dxdydz =  r 2 sin 2 ( ) r 2 sin ( ) drd d =

V V'
2  R 
=   d  sin ( ) d  r dr = −2
3 4 R5
5 0 (1 − cos 2 ( ) ) d ( cos ) =
0 0 0

R5  1  2P 2
= −2  cos ( ) − cos ( )  =
3
R.
5  3  0
5g