Збірник з мат. аналізу част. ІІ

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича
Підлягає поверненню на кафедру
ЗАВДАННЯ
ДЛЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
З МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ
Частина ІІ
Чернівці
Чернівецький національний
університет
2012
УДК 517.2/.3(076)
ББК 22.161я7
З-13
Друкується за ухвалою редакційно-видавничої ради

Чернівецького національного університету
імені Юрія Федьковича
З-13 Завдання для практичних занять з математичного

аналізу : у 3 ч. / укл. : Т. І. Звоздецький, О. О. Карлова,
В. В. Михайлюк. – Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2012. –
Ч. ІІ. – 135 с.
Видання містить завдання для практичних занять з математичного

аналізу з таких розділів: невизначений інтеграл, визначений інтеграл
та його застосування, невласні інтеграли, числові ряди, функції
багатьох змінних.
Для студентів факультетів прикладної математики та
комп’ютерних наук.
УДК 517.2/.3(076)
ББК 22.161я7
© Чернівецький
національний
університет, 2012
3
ЗМІСТ
Розділ IV. Невизначений інтеграл……………………….. 5

4.1. Первісна, невизначений інтеграл, найпростіші
методи інтегрування ………………………………..... 5
4.2. Внесення під знак диференціала і заміна змінної в
невизначеному інтегралі……………………………... 8
4.3. Інтегрування частинами в невизначеному інтегралі. 11
4.4. Інтегрування раціональних функцій………………… 14
4.5. Інтегрування ірраціональних функцій…………….... 19
4.6. Інтегрування тригонометричних функцій………….. 22
Розділ V. Визначений інтеграл та його застосування… 25
5.1. Означення та властивості визначеного інтеграла….. 25
5.2. Формула Ньютона–Лейбніца………………………… 30
5.3. Заміна змінної та інтегрування частинами у
визначеному інтегралі………………………………... 34
5.4. Обчислення площ плоских фігур………………….... 38
5.5. Обчислення довжин дуг кривих…………………….. 42
5.6. Обчислення об’ємів тіл……………………………..... 44
5.7. Обчислення площ поверхонь обертання………….... 48
Розділ VI. Невласні інтеграли……………………………. 51
6.1. Означення та обчислення невласних інтегралів….... 51
6.2. Збіжність невласних інтегралів від невід’ємних
функцій………………………………………………... 56
6.3. Абсолютна й умовна збіжності невласних
інтегралів……………………………………………… 60
Розділ VII. Числові ряди………………………………….. 63
7.1. Сума числового ряду. Необхідна умова збіжності
ряду. Критерій Коші…………………………………. 63
7.2. Ознаки збіжності додатних рядів…………………… 66
7.3. Ознаки Лейбніца, Діріхле та Абеля………………… 76
7.4. Абсолютна та умовна збіжності числових рядів….. 79
7.5. Нескінченні добутки…………………………………. 81
4
Розділ VIII. Функції багатьох змінних………………….. 86

8.1. Збіжні послідовності й топологічні поняття в
метричному просторі  m ……………………………. 86
8.2. Область визначення функції багатьох змінних…….. 92
8.3. Границя і неперервність функції багатьох
змінних........................................................................... 93
8.4. Частинні похідні і диференціали функцій багатьох
змінних………………………………………………... 99
8.5. Частинні похідні та диференціали вищих порядків.
Формула Тейлора…………………………………….. 106
8.6. Неявно задані функції……………………………….. 113
8.7. Екстремум функцій багатьох змінних……………… 120
8.8. Умовний екстремум функцій багатьох змінних…… 127
Список літератури…………………………………………. 132
5
Роздiл IV. Невизначений iнтеграл

4.1. Первiсна, невизначений iнтеграл, найпростiшi мето-
ди iнтегрування.
Функцiя F (x) називається первiсною до функцiї f (x) на про-
мiжку X, якщо F 0 (x) = f (x) для кожного x ∈ X.
Теорема 4.1. Нехай F (x) – первiсна до функцiї f (x) на про-
мiжку X. Функцiя G(x) є первiсною до функцiї f (x) на про-
мiжку X тодi i тiльки тодi, коли iснує таке C ∈ R, що
G(x) = F (x) + C для кожного x ∈ X.
Сукупнiсть усiх первiсних до функцiї f (x) на промiжку X
називається
R невизначеним iнтегралом вiд функцiї f i познача-
ється f (x)dx.
Згiдно з теоремою 4.1, невизначений iнтеграл має вигляд
Z
f (x) dx = F (x) + C,
де F (x) – деяка первiсна до функцiї f (x) i C ∈ R – довiльна

стала.
Властивостi невизначеного iнтеграла:
R
1. d f (x) dx = f (x) dx;
R
2. d(F (x)) = F (x) + C;
R R
3. af (x) dx = a f (x) dx;
R R R
4. (f (x) ± g(x)) dx = f (x) dx ± g(x) dx;
R
5. Якщо f (x) dx = F (x) + C i a 6= 0, то
Z
1
f (ax + b) dx = F (ax + b) + C.
a
Таблиця основних iнтегралiв:
xp+1 dx
R R
1. xp dx = p+1
+ C, p 6= −1; 2. x
= ln |x| + C;
dx √
− x1 + C; dx
R R
3. x2
= 4. √
x
=2 x + C;
6
dx dx 1
arctg xa + C, a > 0;
R R
5. 1+x2
= arctg x + C; 6. a2 +x2
= a
dx
= 12 ln 1+x dx 1
ln a+x
R R
7. 1−x2 1−x
+ C; 8. a2 −x2
= 2a a−x
+ C, a > 0;
x
= lna a + C, a > 0, a 6= 1;
R R
9. e dx = ex + C;
x
10. x
a dx
R R
11. cos x dx = sin x + C; 12. sin x dx = − cos x + C;
dx dx
R R
13. cos2 x
= tg x + C; 14. sin2 x
= − ctg x + C;
R R
15. sh x dx = ch x + C; 16. ch x dx = sh x + C;
dx dx
R R
17. ch2 x
= thx + C; 18. sh2 x
= −cthx + C;
√ dx
R
19. 1−x2
= arcsin x + C = − arccos x + C;
√ dx = arcsin xa + C = − arccos xa + C, a > 0;
R
20. a2 −x2
√
√ dx
R
21. x2 +a
= ln |x + x2 + a| + C, a 6= 0.
З допомогою таблицi iнтегралiв знайти такi невизначенi iнте-

грали:
Z Z
3 2
1. (2 + 4x − 3x ) dx; 2. (7x6 − 2x + 11) dx;
√ √
Z Z
1 2
3. x + 2 dx; 4. − x dx;
3
x x3
Z √ Z √
4 2 1 6
5. 3 x3 − √ dx; 6. √3
+ 5 x7 dx;
x5 x4
Z Z 2
2 4 8 1−x
7. + + dx; 8. dx;
x x 2 x3 x
(1 − x)3
Z Z
x+1
9. √ dx; 10. √ dx;
x x3x
Z √ √3
√
Z q
x − 2 x2 + 1 1
11. √ dx; 12. 1− 2 x x dx;
4
x x
7
2x+1 − 5x−1
Z Z
x x 2
13. (2 + 3 ) dx; 14. dx;
10x
3e2x − ex + 2x 25x − 4e3x
Z Z
15. dx; 16. dx;
ex e2x
Z
17. (1 + sin x + cos x) dx; 18. (2 cos x − 3 sin x) dx;
Z Z
dx cos 2x
19. 2 ; 20. dx;
sin x cos2 x cos2 x sin2 x
Z Z
21. tg2 x dx; 22. ctg2 x dx;
x2 2x2 − 3
Z Z
23. dx; 24. dx;
1 + x2 4 + x2
2x2 + 3 3x2 + 1
Z Z
25. dx; 26. dx;
x2 − 1 9 − x2
Z Z
dx dx
27. ; 28. ;
x+2 3x − 5
Z Z
x x+1
29. dx; 30. dx;
3x + 4 2x + 3
Z Z
31. (x + 1)100 dx; 32. (2x − 3)10 dx;
Z Z
dx dx
33. ; 34. ;
4 + 9x2 1 + 16x2
Z √ √ Z √ 2 √
1 + x2 − 1 − x2 x − 1 + x2 + 1
35. √ dx; 36. √ dx;
1 − x4 x4 − 1
Z Z
dx dx
37. √ ; 38. √ ;
1 − 4x2 16 − 9x2
Z Z
dx dx
39. √ ; 40. √ ;
5x2 − 3 3x2 − 2
8
Z Z
dx dx
41. √ ; 42. √ ;
2 + 3x2 9x2 + 7
Z Z
−x −2x
43. (e +e ) dx; 44. e−3x+4 dx;
Z Z
45. sin 3x dx; 46. cos 5x dx;
Z Z
dx dx
47. ; 48. ;
1 + cos x 1 − cos x
Z Z
2
49. sin x dx; 50. cos2 x dx;
Z Z
dx dx
51. ; 52. ;
cos2 (5x + π4 ) 2
sin (2x + π3 )
Z Z
53. (cos 4x − cos 3x) dx; 54. (sin 5x − sin 2x) dx;
Z Z
55. sin 3x cos 5x dx; 56. cos 6x cos 8x dx;
Z Z
57. (sh(2x − 1) + ch(2x + 1)) dx; 58. (ch 7x − sh 3x) dx;
Z Z
dx dx
59. ; 60. .
ch2 x2 sh2 x2
4.2. Внесення пiд знак диференцiала i замiна змiнної в

невизначеному iнтегралi.
R
Теорема 4.2. Нехай f (x) dx = F (x) + C i x = ϕ(t) – дифе-
ренцiйовна функцiя. Тодi
Z
f (ϕ(t)) ϕ0 (t) dt = F (ϕ(t)) + C.
Цей факт можна записати у виглядi

Z Z
0 x=ϕ(t)
f (ϕ(t)) ϕ (t) dt = f (x) dx,
9
який називається формулою замiни змiнної в невизначеному

iнтегралi.
Використання формули замiни змiнної у виглядi
Z Z
0
f (ϕ(x)) ϕ (x) dx = f (ϕ(x)) d(ϕ(x))
називається внесенням пiд R знак диференцiала.

Перехiд Rвiд iнтеграла f (x) dx при замiнi змiнної x = ϕ(t) до
iнтеграла f (ϕ(t)) ϕ0 (t) dt називається пiдстановкою.
Використовуючи внесення пiд знак диференцiала елементар-
них функцiй, знайти такi iнтеграли:
Z Z
2x x
1. 2
dx; 2. √ dx;
x +1 1 + x2
3x − 1
Z Z
2x + 1
3. 2
dx; 4. √ dx;
9−x 1 − x2
x−3
Z Z
x+2
5. √ dx; 6. dx;
4 + x2 x2 − 9
Z
4
√ Z √
8. x3 · x4 + 1 dx;
5
7. x · 4 + x5 dx;
Z Z √
ln x ln x + 1
9. dx; 10. dx;
x x
Z Z
3
11. sin x · cos x dx; 12. cos2 x · sin x dx;
Z Z
sin x
13. √ dx; 14. esin x · cos x dx;
3
cos x
Z Z
15. tg x dx; 16. ctg x dx;
Z Z
sin x + cos x dx
17. √3
dx; 18. ;
sin x − cos x x ln x ln(ln x)
10
Z Z
−x2 3
19. xe dx; 20. x2 e−x dx;
ex dx ex dx
Z Z
21. ; 22. √ x ;
1 + ex e −2
Z Z
dx dx
23. ; 24. ;
e + e−x
x e − e−x
x
√4
arctg2 x arcsin3 x
Z Z
25. dx; 26. √ dx;
1 + x2 1 − x2
Z Z √
dx arctgx
27. 3
√ ; 28. dx;
arcsin x 1 − x2 x2 + 1
Z Z
1 1 dx
29. 2
sin dx; 30. √ ;
x x (1 + x) x
√ √
e x
Z Z
cos x
31. √ dx; 32. √ dx;
x x
Z x x
2 ·3 7x · 5x
Z
33. dx 34. dx;
9x − 4x 49x + 25x
Z Z
ch x
35. th x dx; 36. √ dx.
sh x
Використовуючи формулу замiни змiнної, знайти такi iнте-

грали:
Z Z
dx dx
37. √ ; 38. √ ;
1+ x 2+ x+1
Z Z
dx dx
39. √ ; 40. √ ;
2
x x −1 x x2 + 1
√
Z Z
dx x
41. √ ; 42. e · 1 − ex dx;
1+e x
11
Z √ Z
1 + ln x ln x dx
43. dx; 44. √ ;
x ln x x 2 + ln x
e4x dx e2x dx
Z Z
45. √
3 2x
; 46. √
4 x
.
e −1 e +1
Використовуючи тригонометричнi пiдстановки x = a sin t i

x = a tg t або гiперболiчнi пiдстановки x = a sh t i x = a ch t,
знайти такi iнтеграли:
Z √ Z √
47. 1 − x2 dx; 48. 4 − x2 dx;
Z √ Z √
49. 1 + x2 dx; 50. 9 + x2 dx;
Z √ Z √
51. 2
x − 1 dx; 52. x2 − 16 dx;
Z Z
dx dx
53. 3 ; 54. 3 .
2
(9 − x ) 2 (4 + x2 ) 2
4.3. Iнтегрування частинами в невизначеному iнтегралi.
Нехай u i v – диференцiйовнi функцiї. Тодi має мiсце рiвнiсть

Z Z
u dv = u v − v du,
яка називається формулою iнтегрування частинами.

Для знаходження iнтеграла
Z
f (x) g(x) dx
зручно використовувати формулу iнтегрування частинами в

нижченаведених випадках.
1. Функцiя f (x) – многочлен, а g(x) – функцiя вигляду eax ,
sin ax або cos ax. При цьому функцiю g(x) вносять пiд знак
12
диференцiала i з допомогою формули iнтегрування части-

нами переходять до подiбного iнтеграла, в якого степiнь
многочлена менший, нiж у початкового.
2. f (x) = xp , де p 6= −1, а g(x) – функцiя вигляду ln x,
arcsin x, arccos x, arctg x або arcctg x. При цьому функцiю
f (x) вносять пiд знак диференцiала i з допомогою фор-
мули iнтегрування частинами переходять до iнтеграла, у
якого пiдiнтегральний вираз не мiстить логарифмiчної чи
оберненої тригонометричної функцiї.
3. f (x) = eax , а g(x) – функцiя вигляду sin bx або cos bx.
При цьому двiчi використовують формулу iнтегрування
частинами, вносячи пiд знак диференцiала функцiю f (x)
або g(x), i переходять до такого ж iнтеграла, одержуючи в
такий спосiб рiвняння вiдносно R нього. Подiбним R методом
можна
R√ знаходити
R√ iнтеграли sin(ln x) dx, cos(ln x) dx,
2 2
x ± a dx, 2 2
a ± x dx.
dx
R
Для знаходження iнтегралiв In = (x2 +a 2 )n при n ≥ 2 вико-
ристовують рекурентну формулу

1 x 2n − 1
In+1 = 2 2 2 n
+ In ,
2na (x + a ) 2na2
яка одержується iнтегруванням частинами iнтеграла In .
З допомогою формули iнтегрування частинами знайти такi
невизначенi iнтеграли:
Z Z
1. x sin x dx; 2. x cos x dx;
Z Z
3. x cos 2x dx; 4. x sin 3x dx;
Z Z
x
5. x e dx; 6. x e−x dx;
Z Z
x
7. x 2 dx; 8. x 3x dx;
13
Z Z
2 −x
9. xe dx; 10. x3 ex dx;
Z Z
2
11. x cos x dx; 12. x2 sin2 3x dx;
Z Z
13. ln x dx; 14. x ln x dx;
Z Z
2
15. x ln x dx; 16. xn ln x dx, n 6= −1;
Z Z
17. 2
ln(x + 1) dx; 18. ln2 x dx;
Z Z
2
19. 3
x ln x dx; 20. x2 ln3 x dx;
Z Z
21. arctg x dx; 22. arccos x dx;
Z Z
2
23. x arcsin x dx; 24. x arctg x dx;
√
Z Z
2
25. x arctg x dx; 26. arctg x dx;
Z Z
x dx x dx
27. ; 28. .
cos2 x sin2 x
З допомогою формули iнтегрування частинами одержати рiв-

няння вiдносно наведених нижче iнтегралiв i знайти їх:
Z Z
x
29. e sin x dx; 30. ex cos x dx;
Z Z
2x
31. e cos 3x dx; 32. e−x sin 2x dx;
Z Z
33. sin(ln x) dx; 34. cos(ln x) dx;
14
Z √ Z √
35. x2 + a2 dx; 36. a2 − x2 dx;
Z Z
37. eax sin(bx) dx; 38. eax cos(bx) dx.
З допомогою формули iнтегрування частинами вивести реку-

рентнi формули i знайти такi iнтеграли:
Z Z
dx dx
39. 2 2
; 40. ;
(1 + x ) (4 + x2 )2
Z Z
dx dx
41. ; 42. ;
(9 + x2 )3 (1 + x2 )3
Z Z
dx dx
43. 2 4
; 44. .
(3 + x ) (5 + x2 )4
4.4. Iнтегрування рацiональних функцiй.

P (x)
Функцiя R(x) вигляду R(x) = Q(x) , де P (x) i Q(x) – деякi
многочлени, називається рацiональною функцiєю. Рацiональна
P (x)
функцiя R(x) = Q(x) називається правильним рацiональним
дробом, якщо степiнь многочлена P (x) менший, нiж степiнь
многочлена Q(x).
Серед правильних рацiональних дробiв розрiзняють простi
дроби чотирьох типiв:
A
1) – простий дрiб першого типу;
x−a
A
2) (n = 2, 3, . . . ) – простий дрiб другого типу;
(x − a)n
Bx + D
3) 2 (x2 +p x+q – незвiдний квадратний тричлен) –
x + px + q
простий дрiб третього типу;
15
Bx + D
4) (x2 +p x+q – незвiдний квадратний тричлен
(x2+ p x + q)n
i n = 2, 3, . . . ) – простий дрiб четвертого типу.
Теорема 4.3. Довiльний правильний рацiональний дрiб можна

подати у виглядi скiнченної суми простих дробiв.
Простi дроби 1 – 4-го типiв iнтегруються так:
Z
A
1) dx = A ln |x − a| + C;
x−a
Z
A A 1
2) n
dx = · + C;
(x − a) 1 − n (x − a)n−1
Z
Bx + D
3 - 4) iнтеграл dx подаємо у виглядi суми
(x + px + q)n
2
d(x2 + px + q)
Z Z
B Bp dx
2 n
+ (D − ) n ,
2 (x + px + q) 2 p 2 p2
(x + 2 ) + (q − 4 )
перший доданок в якiй зводиться до табличного iнтеграла (ана-

логiчно, як при iнтегруваннi дробiв першого
Z i другого типiв), а
dx
другий – до знаходження iнтеграла In = dx.
(x + a2 )n
2
Схема iнтегрування довiльної рацiональної функцiї

P (x)
1. Рацiональну функцiю R(x) = Q(x) подаємо у виглядi су-
ми многочлена S(x) i правильного рацiонального дробу
R1 (x) = PQ(x)
1 (x)
(видiлення цiлої частини).
2. Знаменник Q(x) дробу R1 (x) розкладаємо в добуток вза-
ємно простих незвiдних множникiв
Q(x) = (x − a1 )n1 · ... · (x2 + p1 x + q1 )m1 · ... . (4.1)
3. Використовуючи метод невизначених коефiцiєнтiв, пра-
вильний рацiональний дрiб R1 (x) розкладаємо в суму
16
простих дробiв, породжених множниками (x − a1 )n1 , . . . ,

(x2 + p1 x + q1 )m1 , . . . .
4. Iнтегруємо многочлен S(x) i простi дроби з розкладу,
одержаного на попередньому кроцi, i знаходимо суму цих
iнтегралiв.
Метод Остроградського
iнтегрування рацiональних функцiй
У випадку, коли розклад (4.1) знаменника Q(x) правильного
P (x)
дробу R(x) = Q(x) мiстить множники з показниками ni , mj ≥ 2,
тобто в розкладi функцiї R(x) на простi дроби є значна кiлькiсть
дробiв 2-го та 4-го типiв, зручно використовувати дещо iншу
схему iнтегрування. R Вона полягає у знаходженнi рацiональної
частини iнтеграла R(x) dx i називається методом Остроград-
ського.
Нехай
Q1 (x) = (x − a1 )n1 −1 · ... · (x2 + p1 x + q1 )m1 −1 · . . . ,
Q2 (x) = (x − a1 ) · ... · (x2 + p1 x + q1 ) · . . . .
Тодi Z Z
R(x) dx = R1 (x) + R2 (x) dx, (4.2)
де вирази
P1 (x) P2 (x)
R1 (x) = i R2 (x) =
Q1 (x) Q2 (x)
є правильними дробами. Продиференцiювавши (4.2), методом
невизначених коефiцiєнтiв знаходимо многочлени P1 i P2 .
Розклавши на простi дроби вiдповiдний правильний дрiб,
знайти невизначенi iнтеграли:
Z Z
dx dx
1. ; 2. ;
x (x − 1) x (x + 1)
Z Z
2 dx 3 dx
3. ; 4. ;
(x + 1)(2x − 3) (x − 2)(3x + 1)
17
Z Z
2x + 3 x dx
5. dx; 6. ;
(x − 2)(x + 5) (x + 1)(2x + 1)
Z Z
dx dx
7. 2
; 8. 2
;
x − 7x + 10 x + 3x − 10
2x3 − 11x2 + 4x + 6
Z 4
x + 5x3 + 4x2 + 13
Z
9. dx; 10. dx;
x2 − 6x + 5 x2 + 5x + 6
(2x2 + 41x − 91) dx
Z Z
x dx
11. ; 12. ;
(x − 1)(x + 3)(x − 4) (x + 1)(x + 2)(x + 3)
x2 + 1 3x2 + 10x
Z Z
13. dx; 14. dx;
(x + 1)2 (x − 1) (x + 2)(x2 − 4)
2x2 + 8
Z Z
4x dx
15. ; 16. dx;
x4 − 2x2 + 1 x4 − 8x2 + 16
x2 dx 8x2 − 36
Z Z
17. ; 18. dx;
(x + 2)2 (x + 4)2 x4 − 18x2 + 81
2x3 + 6x 12x2 + 16
Z Z
19. dx; 20. dx;
x6 − 3x4 + 3x2 − 1 x6 − 12x4 + 48x2 − 64
Z 5
x − 8x4 + 20x3 − 27x2 + 13x − 4
21. dx;
(x − 1)3 (x − 2)2 (x − 3)
Z
dx
22. ;
(x + 1)(x + 2)2 (x + 3)3
Z
dx
23. ;
x + x − 2x − 2x2 + x + 1
5 4 3
Z Z
dx 16x + 8
24. 4 2
; 25. dx;
x + 3x + 2 x + 10x2 + 9
4
Z 2
2x2 − 8x + 6
Z
x + 5x + 4
26. dx; 27. dx;
x4 + 5x2 + 4 x4 + 6x2 + 5
2x − 3
Z Z
x+1
28. 2
dx; 29. 2
dx;
x + 2x + 5 x − 4x + 5
18
Z Z
x+1 dx
30. 2
dx; 31. ;
x + 6x + 10 (x + 1)(x2 + 1)
Z Z
dx x dx
32. 3
; 33. ;
x +1 x3 − 1
x4 + 3 2x2 dx
Z Z
34. dx; 35. ;
x4 − 1 x4 − 16
2x2 + 2
Z Z
4x dx
36. dx; 37. ;
x4 + 1 x4 + 4
x2 + 2x − 1 x2 + x + 2
Z Z
38. dx; 39. dx;
x(x + 1)(x2 + 1) x(x − 1)(x2 + 1)
Z Z
dx dx
40. ; 41. ;
(x + 1)2
2 (x + 4)2
2
Z Z
dx dx
42. ; 43. .
(x + 9)3
2 (x + 1)4
2
Використовуючи метод Остроградського, знайти невизначенi

iнтеграли:
Z Z
2x + 1 4x dx
44. dx; 45. ;
x2 (x + 1)2 (x − 1)2 (x + 1)2
Z Z
x dx x+1
46. 2 3
; 47. dx;
(x − 1) (x + 1) x (x − 1)3
2
3x2 + 3x + 1
Z Z 3
x + 12x
48. dx; 49. dx;
x3 (x + 1)3 (x2 − 4)3
x2 dx
Z Z
dx
50. ; 51. ;
(x2 + 1)3 (x2 + 2x + 2)2
Z Z
dx x dx
52. 2 4
; 53. .
(x + 4) (x + 4x + 5)3
2
19
4.5. Iнтегрування iррацiональних функцiй.

Нехай R(u, v) – рацiональна функцiя двох змiнних, тобто
P (u, v)
R(u, v) = ,
Q(u, v)
де P (u, v) i Q(u, v) – деякi многочлени.
Iнтегрування найпростiших iррацiональностей. Iнте-
грал Z r !
n ax + b
R x, dx, де n ∈ N,
cx + d
q
з допомогою замiни t = n ax+b
cx+d
зводиться до iнтеграла вiд деякої
рацiональної функцiї.
Iнтегрування з допомогою пiдстановок Ейлера. Iнте-
грал Z √
2
R x, ax + bx + c dx
зводиться до iнтеграла вiд деякої рацiональної функцiї з допо-
могою таких пiдстановок Ейлера:
√ √
1) ax2 + bx + c = ± a x + t, якщо a > 0;
√ √
2) ax2 + bx + c = x t ± c, якщо c > 0;
p
3) a (x − x1 ) (x − x2 ) = t (x − x1 ), якщо ax2 + bx + c =
= a (x − x1 ) (x − x2 ).
Iнтегрування бiномiальних диференцiалiв. Iнтеграл
Z
xm (a + bxn )p dx, де m, n, p ∈ Q,
з допомогою вказаних нижче пiдстановок можна звести до iн-

теграла вiд деякої рацiональної функцiї в таких випадках:
1) якщо p ∈ Z (пiдстановка x = tN , де N – спiльний знамен-
ник дробiв m i n);
m+1
2) якщо n
∈ Z (пiдстановка a+bxn = tN , де N – знаменник
дробу p);
20
a+bxn
3) якщо m+1
n
+p ∈ Z (пiдстановка xn
= tN , де N – зна-
менник дробу p).
Зводячи до iнтегралiв вiд рацiональних функцiй, знайти не-
визначенi iнтеграли:
Z Z
dx dx
1. √ ; 2. √ ;
1+ x 1+ 3x
√ √
6
x−1
Z Z
x+1
3. √ dx; 4. √ dx;
1− 4x+1 2+ 3x−1
√
24x+2+3
Z
5. √ √ √ dx;
(x + 2) 4 x + 2 + 2x − x + 2 4 x + 2 + 4
Z Z
dx dx
6. √ √ ; 7. √ √ ;
x( x + x) 3
x(1 + 2 x + 3 x)
Z Z 2 √
dx x + 1+x
8. √ √3
; 9. √3
dx;
x+1+ x+1 1+x
Z Z
dx dx
10. √ √ ; 11. √ √ √ ;
(1 + x) x
4 3
x+ x+24x
3
Z r Z r
1−x 2+x
12. dx; 13. dx;
1+x x−2
Z r Z r
3 1 − x 3 3 + x
14. dx; 15. dx;
1+x x−1
Z √ √ Z √ √
1−x+ 1+x x+1− x−1
16. √ √ dx; 17. √ √ dx;
1−x− 1+x x+1+ x−1
Z Z
dx dx
18. p ; 19. p ;
3
(x + 1)2 (x − 1)4 4
(x − 1)3 (x + 2)5
Z s √ Z s √
1− x 1+ 3x
20. √ dx; 21. √ dx;
1+ x 1− 3x
21
Z Z
dx dx
22. √ √ ; 23. √ √ .
1+ x+ x+1 1+ x+ x−4
Використовуючи пiдстановки Ейлера, знайти такi iнтеграли:

Z Z
dx dx
24. √ ; 25. √ ;
2
x+ x +x+1 x − x2 − x + 1
Z Z
dx dx
26. √ ; 27. √ ;
2
1− x +x+1 1 + 1 − 2x − x2
Z Z
dx dx
28. √ ; 29. √ .
3x − x2 − 2 5x − x2 − 4
Знайти невизначенi iнтеграли вiд таких бiномiальних дифе-

ренцiалiв:
√ √
Z Z
4 dx
30. 3
x (1 + x) dx; 31. √ ;
x (1 + 3 x)
Z p √
√ 3 √ 3
Z
1+ x
q
32. x 2 − x dx; 33. √ dx;
x
Z Z
dx p
5 3
34. √
3
; 35. x (1 + x3 )2 dx;
x x +1 2
Z Z
x dx dx
36. p √ ; 37. √ ;
1 + x2
3
x + x4
3
Z Z
dx dx
38. √3
; 39. √4
;
1+x 3 1 + x4
Z √ Z √
3 3
x dx
40. x 1 + x dx; 41. p √ .
1+ 3x
22
4.6. Iнтегрування тригонометричних функцiй.

Нехай R(u, v) – довiльна рацiональна функцiя двох змiнних.
Унiверсальна тригонометрична пiдстановка. Iнтеграл
Z
R(cos x, sin x) dx (5.1)
з допомогою замiни t = tg x2 , яка називається унiверсальною

тригонометричною пiдстановкою, зводиться до iнтеграла вiд
деякої рацiональної функцiї. При цьому
1 − t2 2t 2 dt
cos x = , sin x = , dx = .
1 + t2 1 + t2 1 + t2
Спецiальнi випадки iнтегрування тригонометричних
виразiв. Для знаходження iнтеграла виду (5.1) при виконаннi
деяких додаткових умов на рацiональну функцiю R зручнiше
використовувати такi пiдстановки:
1) t = sin x, якщо R(−u, v) = −R(u, v);
2) t = cos x, якщо R(u, −v) = −R(u, v);
3) t = tg x, якщо R(−u, −v) = R(u, v).
Знайти iнтеграли вiд тригонометричних функцiй:

Z Z
2 5
1. sin x cos x dx; 2. cos5 x dx;
sin3 x cos5 x
Z Z
3. dx; 4. dx;
cos4 x sin2 x
Z Z
dx dx
5. 3 ; 6. ;
cos x sin x sin x cos4 x
Z Z
dx dx
7. 3 ; 8. ;
sin x cos3 x
Z Z
dx dx
9. 2 ; 10. ;
2
sin x + 4 cos x cos x − 9 sin2 x
2
23
Z Z
4
11. sin x dx; 12. cos6 x dx;
Z Z
2 2
13. sin x cos x dx; 14. cos2 x sin4 x dx;
Z Z
sin x p
7
15. √
8
dx; 16. cos x sin2 x dx;
cos5 x
Z Z
5
17. tg x dx; 18. ctg6 x dx.
Використовуючи формули переходу вiд добутку тригоно-

метричних функцiй до суми або рiзницi, знайти:
Z Z
19. cos 3x sin x dx; 20. sin 5x cos xdx;
Z Z
21. cos 4x cos 2x dx; 22. sin 7x sin 2x dx;
Z Z
23. sin x sin 2x sin 3x dx; 24. cos x cos 3x cos 5x dx.
Використовуючи вiдповiднi тригонометричнi пiдстановки,

знайти:
Z Z
dx dx
25. ; 26. ;
(1 + cos x) sin x (1 − sin x) cos x
1 + sin2 x 2 + cos2 x
Z Z
27. dx; 28. dx;
cos3 x − 2 sin2 x cos x 2 sin3 x + sin x cos2 x
Z Z
dx dx
29. ; 30. ;
2
1 + cos x 1 + sin2 x
Z
sin x cos x dx
31. 3 2 ;
sin x − sin x cos x + sin x cos2 x − cos3 x
24
sin x cos3 x dx
Z
32. ;
cos3 x + sin x cos2 x − sin2 x cos x − sin3 x
Z Z
sin x cos x dx sin x cos x dx
33. ; 34. ;
sin x + cos x sin3 x + cos3 x
Z Z
dx dx
35. ; 36. ;
sin x + cos x sin x − cos x
Z Z
dx dx
37. ; 38. ;
2 sin x − cos x + 5 3 cos x − sin x − 1
2 − sin x
Z Z
1 + cos x
39. dx; 40. dx;
1 − sin x 2 + cos x
Z Z
dx dx
41. 2 ; 42. ;
4 sin x + 25 cos2 x 1 − 16 cos2 x
2 sin3 x + cos2 x sin 2x sin x + sin3 x
Z Z
43. dx; 44. dx;
sin4 x + 3 cos2 x cos 2x
Z Z
tg x dx dx
45. ; 46. 2
;
tg x − 3 tg x + 4 tg x
Z Z
dx dx
47. ; 48. ;
sin x + cos x + 1 4 cos x − 3 sin x − 5
Z Z
dx dx
49. ; 50. .
3 cos x + sin x + 5 7 cos x − 4 sin x + 8
25
Роздiл V. Визначений iнтеграл та його

застосування
5.1. Означення та властивостi визначеного iнтеграла.
Нехай на вiдрiзку [a; b] визначена деяка функцiя f . Впоряд-
кована множина P = {x0 , x1 , ..., xn } точок вiдрiзка [a; b] назива-
ється розбиттям цього вiдрiзка на n частин, якщо
a = x0 < x1 < ... < xk−1 < xk < ... < xn−1 < xn = b.
Позначимо ∆xk = xk − xk−1 для k = 1, 2, ..., n. Число
λ(P ) = max ∆xk
1≤k≤n
називається параметром розбиття P .
Для довiльного розбиття P вiдрiзка [a; b] на n частин та до-
вiльного набору τ = (τk )nk=1 вiдмiчених точок τk ∈ [xk−1 ; xk ]
вiдрiзка [a; b] вiдповiдною iнтегральною сумою функцiї f нази-
вається така сума:
n
X
σP,τ (f ) = f (τk )∆xk .
k=1
Якщо iснує скiнченна границя lim σP,τ (f ) = I, яка не за-
λ(P )→0
лежить нi вiд розбиття P вiдрiзка [a; b], нi вiд вибору набору
τ вiдмiчених точок, то функцiя f називається iнтегровною на
вiдрiзку [a; b], а число I – визначеним iнтегралом вiд f по [a; b]
Rb
i позначається через f (x) dx. Отже,
a
Zb Xn
f (x) dx = lim f (τk )∆xk .
λ(P )→0
a k=1
Теорема 5.1 (необхiдна умова iнтегровностi функцiї).

Якщо функцiя f iнтегровна на вiдрiзку [a; b], то вона обме-
жена на цьому вiдрiзковi.
Нехай функцiя f обмежена на вiдрiзку [a; b], P – фiксоване
розбиття вiдрiзка [a; b] на n частин i для k = 1, 2, ..., n
mk (P, f ) = inf f (x), Mk (P, f ) = sup f (x),
xk−1 ≤x≤xk xk−1 ≤x≤xk
26
ωk (P, f ) = Mk (P, f ) − mk (P, f ).

Число ωk (P, f ) називається коливанням функцiї f на вiдрiзку
[xk−1 ; xk ], а суми
n
X n
X
sP (f ) = mk (P, f ) ∆xk та SP (f ) = Mk (P, f ) ∆xk −
k=1 k=1
вiдповiдно нижньою та верхньою сумами Дарбу функцiї f для

розбиття P .
Теорема 5.2 (критерiй iнтегровностi функцiї). Обмежена
на вiдрiзку [a; b] функцiя f iнтегровна на цьому вiдрiзку тодi
й лише тодi, коли
Xn
lim ωk (P, f ) ∆xk = 0.
λ(P )→0
k=1
Теорема 5.3. Кожна неперервна на вiдрiзку функцiя iнтегров-

на на цьому вiдрiзку.
Теорема 5.4. Кожна монотонна на вiдрiзку функцiя iнте-
гровна на цьому вiдрiзку.
Теорема 5.5. Якщо обмежена на вiдрiзку функцiя має на ньо-
му лише скiнченну кiлькiсть точок розриву, то вона iнтегров-
на на цьому вiдрiзку.
Аналогiчно, як у випадку a < b, вводиться поняття визначе-
Rb
ного iнтеграла f (x) dx при a > b. А саме, в цьому випадку
a
P = {x0 , x1 , ..., xn } з умовою a = x0 > x1 > ... > xn = b,
∆xk = xk − xk−1 для всiх k = 1, 2, ..., n, λ(P ) = max |∆xk |,
1≤k≤n
τ= (τk )nk=1 з τk ∈ [xk ; xk−1 ] при k = 1, 2, ..., n,

i Zb n
X
f (x) dx = lim f (τk )∆xk .
λ(P )→0
a k=1
27
Зрозумiло, що функцiя f iнтегровна на [a; b] тодi й лише тодi,

коли вона iнтегровна на [b; a], причому
Zb Za
f (x) dx = − f (x) dx.
a b
Крiм цього, вважають, що
Za
f (x) dx = 0
a
для довiльної функцiї f i кожного a ∈ R.
1. Знайти iнтегральну суму σn для функцiї f (x) = 1 + x
на вiдрiзку [−1; 4], розбиваючи його на n рiвних вiдрiзкiв
i вибираючи за вiдмiченi точки τk середини вiдповiдних
вiдрiзкiв.
2. Знайти iнтегральну суму σn для функцiї f (x) = 2x на
вiдрiзку [0; 2], розбиваючи його на n рiвних вiдрiзкiв i ви-
бираючи за вiдмiченi точки τk середини вiдповiдних вiд-
рiзкiв.
3. Для вказаних нижче функцiй f знайти нижню sn (f ) та
верхню Sn (f ) суми Дарбу на вiдповiдних вiдрiзках, роз-
биваючи цi вiдрiзки на n рiвних частин:
а) f (x) = x2 , x ∈ [1; 4]; б) f (x) = x3 , x ∈ [−2; 3];
√
в) f (x) = x, x ∈ [0; 1]; г) f (x) = 2x , x ∈ [0; 10].
Обчислити визначенi iнтеграли, розглядаючи їх як границi
вiдповiдних iнтегральних сум:
Z2 Z3 Z2 Z1
4. x2 dx; 5. x3 dx; 6. 3x dx; 7. ax dx (a > 0);
−1 1 0 0
π
Z 2 Zπ Z4 Z3
dx dx
8. sin x dx; 9. cos x dx; 10. ; 11. ;
x2 x
0 0 1 1
28
Zb
12. xm dx (0 < a < b, m 6= −1).
a
13. Довести, що функцiя Дiрiхле

1, x ∈ Q,
d(x) =
0, x ∈ I,
неiнтегровна на довiльному вiдрiзку [a; b].

14. Довести, що розривна в нескiнченнiй кiлькостi точок
функцiя

sgn sin πx , x 6= 0,

f (x) =
0, x = 0,
iнтегровна на вiдрiзку [0; 1].
15. Довести, що функцiя Рiмана

0, x ∈ I або x = 0,
r(x) = 1
n
, x= m n
,
де m ∈ Z i n ∈ N – взаємно простi, iнтегровна на довiль-
ному вiдрiзку [a; b].
16. Нехай функцiя f iнтегровна на вiдрiзку [a; b] i для кож-
ного n ∈ N
fn (a) = f (a), fn (x) = sup f (t) при xk−1 < x ≤ xk ,
xk−1 ≤t≤xk
де
k
xk = a + (b − a), k = 1, 2, ..., n.
n
Довести, що
Zb Zb
lim fn (x) dx = f (x) dx.
n→∞
a a
17. Довести, що коли функцiя f iнтегровна на вiдрiзку [a; b],
то iснує така послiдовнiсть (ϕn )∞
n=1 неперервних на [a; b]
29
функцiй, що для кожного c ∈ [a; b]

Zc Zc
f (x) dx = lim ϕn (x) dx.
n→∞
a a
18. Довести, що коли функцiя f iнтегровна на вiдрiзку [a; b],

то i функцiя |f | iнтегровна на [a; b], причому
Zb Zb
f (x) dx ≤ |f (x)| dx.
a a
19. Нехай функцiя f абсолютно iнтегровна на вiдрiзку [a; b],

Rb
тобто iснує iнтеграл |f (x)| dx. Чи буде функцiя f iнте-
a
гровною на [a; b]? Розглянути приклад функцiї

1, x ∈ Q,
f (x) =
−1, x ∈ I.
20. Нехай функцiя f iнтегровна на вiдрiзку [a; b], причому
A ≤ f (x) ≤ B на [a; b], а функцiя ϕ неперервна на [A; B].
Довести, що функцiя ϕ ◦ f iнтегровна на [a; b].
21. Якщо функцiї f i ϕ iнтегровнi на вiдповiдних вiдрiзках, то
чи обов’язково складена функцiя ϕ ◦ f також iнтегровна?
Розглянути приклад функцiї ϕ ◦ r, де r – функцiя Рiмана,
а
0, x = 0,
ϕ(x) =
1, x 6= 0.
22. Нехай функцiя f iнтегровна на вiдрiзку [A; B]. Довести,
що f має властивiсть iнтегральної неперервностi, тобто
Zb
lim |f (x + h) − f (x)| dx = 0
h→0
a
для довiльного вiдрiзка [a; b] ⊆ [A; B].

30
23. Нехай функцiя f iнтегровна на вiдрiзку [a; b]. Довести, що

рiвнiсть
Zb
f 2 (x) dx = 0
a
iстинна тодi й лише тодi, коли f (x) = 0 у всiх точках
неперервностi функцiї f на [a; b].
5.2. Формула Ньютона–Лейбнiца.
Нехай функцiя f iнтегровна на вiдрiзку [a; b]. Тодi вона iнте-
гровна на кожному вiдрiзку [a; x], де x ∈ (a; b].
Функцiя Φ : [a; b] → R,
Zx
Φ(x) = f (t) dt,
a
називається iнтегралом зi змiнною верхньою межею.
Теорема 5.6. Якщо функцiя f iнтегровна на [a; b], то функцiя
Φ неперервна на [a; b].
Теорема 5.7. Якщо функцiя f iнтегровна на [a; b] i неперервна
в якiйсь точцi x0 ∈ [a; b], то функцiя Φ диференцiйовна в цiй
точцi i
Φ0 (x0 ) = f (x0 ).
Наслiдок 5.8. Кожна неперервна на промiжку функцiя має
первiсну функцiю на цьому промiжку.
Зауважимо, що не кожна первiсна для неперервної елемен-
тарної функцiї виражається через елементарнi функцiї. Напри-
2
клад, первiснi для функцiй ex , sin x2 , cos x2 через елементарнi
функцiї не виражаються.
Теорема 5.9. Нехай функцiя f неперервна на вiдрiзку [a; b], а
функцiя F – одна з її первiсних. Тодi
Zb
f (x) dx = F (b) − F (a).
a
31
Ця формула називається формулою Ньютона–Лейбнiца або

основною формулою iнтегрального числення. Зауважимо, що
b
рiзницю F (b) − F (a) позначають ще через F (x) .
a
1. Використовуючи формулу Ньютона–Лейбнiца, обчислити
наведенi нижче визначенi iнтеграли:
Z8 Z3 Zπ
√ dx
а) 3
x dx; б) √ ; в) sin x dx;
x+1
−1 0 0
π √ 1
Z 2 Z3 Z2
dx dx
г) cos 2x dx; ґ) ; д) √ ;
1 + x2 1 − x2
0 √1 − 12
3
Z2 Z0 Zsh 2
dx
е) |1 − x| dx; є) |x2 − 1| dx; ж) √ .
1 + x2
0 −2 sh 1
100π Z1
√
Z
d 1
2. Обчислити: а) 1 − cos 2x dx; б) 1 dx.
dx 1 + 2x
0 −1
3. Обчислити:
Z2
x2 , 0 ≤ x ≤ 1,
а) f (x) dx, якщо f (x) =
2 − x, 1 < x ≤ 2;
0
Z1
x, 0 ≤ x ≤ t,
б) f (x) dx, якщо f (x) = 1−x де
t 1−t
, t < x ≤ 1,
0
t ∈ (0; 1).
За допомогою визначених iнтегралiв знайти такi границi:

1 2 n−1
4. lim + + ... + ;
n→∞ n2 n2 n2
32

1 1 1
5. lim + + ... + ;
n→∞
n + 1 n + 2 n+n
n n n
6. lim 2 2
+ 2 + ... + 2 ;
n→∞
n + 1 n + 22 n + n2
1 2 n
7. lim 2 2
+ 2 2
+ ... + 2 ;
n→∞ n +1 n +2 n + n2 !
r r r
n+1 n+2 n+n
8. lim 3
+ 3
+ ... + ;
n→∞ n n n3
1 √ 2 √ √
9. lim 3 n + 12 + 2 n2 + 22 + ... + n n2 + n2 ;
n→∞ n
1 π 2π (n − 1)π
10. lim sin + sin + ... + sin ;
n→∞ n n n n
1p + 2p + ... + np
11. lim (p > 0);
n→∞ √ np+1
n
n!
12. lim ;
n→∞ n
n
1X b−a
13. lim f a+k , де f – iнтегровна на [a; b]
n→∞ n n
k=1
функцiя.
Вiдкидаючи рiвномiрно нескiнченно малi вищих порядкiв,

знайти такi границi:
n−1
X k kπ
14. lim 1+ sin 2 ;
n→∞
k=1
n n
n
X sin π
n
15. lim kπ
;
n→∞ 2
k=1 p
+ cos n
n
X (nx + k)(nx + k + 1)
16. lim 2
(x > 0);
n→∞
k=1
n
n k
X 2n
17. lim 1.
n→∞
k=1
n + k
33
Zb Zb Zb
d d d
18. Знайти: sin x2 dx, sin x2 dx, sin x2 dx.
dx da db
a a a
19. Знайти:
Zx Z0
d d
а) ln (1 + t) dt; б) tg (2t) dt;
dx dx
0 x
Zx2 √ Zex
d d 2
в) 1 + t2 dt; г) et dt;
dx dx
0 0
Zx3 cos
Z x
d dt d
ґ) √ ; д) cos(πt2 ) dt.
dx 1 + t4 dx
x2 sin x
20. Знайти границi:
Rx Rx
cos t2 dt arctg2 t dt
0 0
а) lim ; б) lim √ ;
x→0 x x→+∞ x2 + 1
x 2 sin
R t2 R x√
e dt tg t dt
0 0
в) lim Rx 2 ; г) lim tg x .
x→+∞ x→0+ R √
e2t dt sin t dt
0 0
Zx
2 1 x2
21. Довести, що et dt ∼ e при x → ∞.
2x
0
22. Нехай функцiя f додатна i неперервна на [0; +∞]. Довес-
Rx
t f (t) dt
0
ти, що функцiя ϕ(x) = Rx зростає на [0; +∞).
f (t) dt
0
34
5.3. Замiна змiнної та iнтегрування частинами у виз-

наченому iнтегралi.
Теорема 5.10. Нехай функцiя f : [a; b] → R неперервна, а
функцiя ϕ : [α; β] → [a; b] неперервно диференцiйовна, причо-
му ϕ(α) = a i ϕ(β) = b. Тодi
Zb Zβ
f (x) dx = f (ϕ(t)) ϕ0 (t) dt. (5.1)
a α
Теорема 5.11. Нехай функцiї u та v неперервно диференцiйов-

нi на вiдрiзку [a; b]. Тодi
Zb b
Zb
u(x) dv(x) = u(x) v(x) − v(x) du(x). (5.2)
a
a a
Формули (5.1) i (5.2) називаються вiдповiдно формулою замi-

ни змiнної та формулою iнтегрування частинами у визначено-
му iнтегралi. Вони використовуються, як правило, у тих самих
випадках, що й для невизначеного iнтеграла.
Використовуючи вiдповiдну замiну змiнної, обчислити наве-
денi нижче визначенi iнтеграли:
Z1 Z9
x dx √
3
1. √ ; 2. x 1 − x dx;
5 − 4x
−1 1
Zln 2 Zln 8
√ dx
3. ex − 1 dx; 4. √ ;
ex + 1
0 ln 3
Z1 √ Z1
arcsin x √
5. p dx; 6. x15 1 + 3x8 dx;
x(1 − x)
0 0
Z1 √ Z2
arctg x √
7. √ dx; 8. x5 5x3 − 4 dx;
x (1 + x)
0 1
35
√
Za √ Z3
dx
9. x2 a2 − x2 dx; 10. p ;
(4 − x2 )3
0 0
Z0,75 Z−1
dx dx
11. √ ; 12. √ .
(x + 1) 1 + x2 x x2 − 1
0 −2
Використовуючи формулу iнтегрування частинами, обчисли-

ти такi визначенi iнтеграли:
Z1 Zln 2
13. x e2x dx; 14. x e−x dx;
0 0
π
Zπ Z2
15. x sin x dx; 16. x cos 2x dx;
0 0
π
Zπ Z2
17. x2 cos 3x dx; 18. x2 sin x dx;
0 0
Ze Ze
19. x ln x dx; 20. x2 ln x dx;
1 1
e
√
3
Z1 Z2
21. arccos x dx; 22. arcsin x dx;
0 0
1
Z1 Z2
23. x arcsin x dx; 24. x2 arccos x dx;
0 0√
Z1 Z3
25. arctg x dx; 26. x arctg x dx;
0 0
36
Z3 r Ze
x
27. arcsin dx; 28. x2 ln2 x dx;
1+x
0 1
π π
Z 2 Z2
29. ex sin x dx; 30. ex cos x dx.
0 0
31. Довести, що коли функцiя f неперервна i парна на [−a; a],

то
Za Za
f (x) dx = 2 f (x) dx.
−a 0
Чи iстотна тут умова неперервностi функцiї f ?

32. Довести, що коли функцiя f неперервна i непарна на
[−a; a], то
Za
f (x) dx = 0.
−a

33. Довести, що одна з первiсних для неперервної i парної на
[−a; a] функцiї є непарною функцiєю, а кожна первiсна
для неперервної i непарної на [−a; a] функцiї є парною
функцiєю.
34. Довести, що коли функцiя f неперервна й перiодична з
перiодом T > 0 на R, то для кожного a ∈ R
a+T
Z ZT
f (x) dx = f (x) dx.
a 0

37
35. Довести, що коли функцiя f неперервна на вiдрiзку [0; 1],

то π π
Z2 Z2
а) f (sin x) dx = f (cos x) dx;
0 0
Zπ Zπ
π
б) x f (sin x) dx = f (sin x) dx.
2
0 0
Z1
1 + x2
36. Обчислити iнтеграл dx, зробивши замiну
1 + x4
−1
1
x− x
= t.
Z2
1 1
37. Обчислити iнтеграл 1+x− ex+ x dx, зробивши за-
x
1
2
1
мiну x + x
= t.
З допомогою iнтегрування частинами одержати рекурентнi
формули й обчислити такi визначенi iнтеграли, залежнi вiд на-
турального параметра n:
π π
Z2 Z2
38. In = sinn x dx; 39. In = sinn x dx;
0 0
π
Z 4 Z1
2n
40. In = tg x dx; 41. In = (1 − x2 )n dx;
0 0
Z1 Z1
xn dx
42. In = √ ; 43. In = xm (ln x)n dx (m ∈ N).
1 − x2
0 0
38
5.4. Обчислення площ плоских фiгур.

Теорема 5.12. Нехай фiгура D на площинi з прямокутною
декартовою системою координат обмежена прямими x = a
та x = b i графiками неперервних на [a; b] функцiй y = ϕ(x) та
y = ψ(x), причому ϕ(x) ≤ ψ(x) на [a; b]. Тодi площа S(D) цiєї
фiгури обчисляється за формулою
Zb
S(D) = [ψ(x) − ϕ(x)] dx.
a
Теорема 5.13. Нехай фiгура D на площинi з полярною систе-
мою координат є криволiнiйним сектором, обмеженим проме-
нями ϕ = α та ϕ = β, де 0 ≤ α ≤ β, i графiком неперервної
на вiдрiзку [α; β] функцiї r = r(ϕ). Тодi площа S(D) цiєї фiгури
обчисляється за формулою
Zβ
1
S(D) = r2 (ϕ) dϕ.
2
α
Теорема 5.14. Нехай проста замкнена лiнiя L на площинi з
прямокутною декартовою системою координат задається па-
раметричним рiвнянням

x = ϕ(t),
y = ψ(t), t ∈ [α; β],
де ϕ i ψ – неперервно диференцiйовнi на [α; β] функцiї. Якщо лi-
нiя L, що проходиться проти годинникової стрiлки, обмежує
злiва вiд себе фiгуру D з площею S(D), то
Zβ Zβ
S(D) = x(t) y 0 (t) dt = − y(t) x0 (t) dt =
α α
Zβ
1
= [x(t) y 0 (t) − y(t) x0 (t)] dt.
2
α
39
Знайти площi фiгур, обмежених кривими, заданими в прямо-

кутних декартових координатах:
1. y = x2 , x = y 2 ; 2. y 2 + 8x = 16, y 2 − 24x = 48;
3. y = 2x − x2 , x + y = 0; 4. y = x2 , x + y = 2;
5. xy = 3, x + y = 4; 6. xy = a, x + y = a + 1 (a > 1);
7. y = x2 , 3y = x3 ; 8. y = x(x − 1)2 , y = 0;
9. x = y 2 (y − 1), x = 0; 10. y(1 + x2 ) = 1, 2y = x2 ;
x2 y 2
11. 2 + 2 = 1 (a, b > 0); 12. y 2 = x2 (a2 − x2 ) (a > 0);
a b
13. y = x, y = x + sin2 x, 0 ≤ x ≤ π;
14. x = (y − 1)2 , x = 0, y = sin(πx), 0 ≤ x ≤ 1;
15. y = | ln x|, y = 0, x = 1e , x = e;
16. y = ex , y = e, x = 0;
17. y 2 = 2px, 27py 2 = 8(x − p)3 (p > 0);
3
a
18. y = , y = 0 (a > 0);
a2
+ x2
x3
19. y 2 = (циссоїда), x = 2a (a > 0);
2a − x
p
a + a2 − y 2 p 2
20. x = a ln − a − y 2 (трактриса)
y
(a > 0), y = 0, x = 0.
21. Знайти площу фiгури, яка обмежена параболою

y = −x2 + 4x − 3 i дотичними до неї в точках (0; −3) i
(3; 0).
22. Знайти площi фiгур, на якi парабола 2y = x2 дiлить круг
x2 + y 2 ≤ 8.
23. Знайти площi фiгур, на якi парабола y 2 = 6x дiлить круг
x2 + y 2 ≤ 16.
40
24. Знайти площу фiгури, яка обмежена двома вiтками лiнiї

(y − x)2 = x5 i прямою x = 4.
25. Знайти площу петлi лiнiї y 2 = x(x − 1)2 .
26. Знайти площу фiгури, обмеженої замкненою лiнiєю
y 2 = (1 − x2 )3 .
27. Знайти площу фiгури, обмеженої замкненою лiнiєю
y 2 = x2 − x4 .
Знайти площi фiгур, обмежених кривими, заданими в поляр-
них координатах:
28. r = a(1 + cos ϕ) (кардiоїда) (a > 0); 29. r = 3 + 2 cos ϕ;
30. r = 4 + sin 2ϕ; 31. r = 3 + cos 2ϕ;
√
32. r2 = a2 cos 2ϕ (лемнiската) (a > 0); 33. r = 2 sin 2ϕ;
34. r = a sin 3ϕ (трилисник) (a > 0); 35. r = 4 cos 3ϕ;
36. r = 3 + cos 3ϕ; 37. r = 4 + sin 3ϕ;
p
38. r = (парабола) (p > 0), ϕ = π4 , ϕ = π2 ;
1 − cos ϕ
p
39. r = (елiпс) (p > 0, 0 < ε < 1);
1 + ε cos ϕ
1 1
40. r = , r = , 0 < ϕ ≤ π2 .
ϕ sin ϕ
41. Знайти площу фiгури, яка обмежена лiнiями r = a cos ϕ

та r = a(cos ϕ + sin ϕ) i мiстить точку ( a2 ; 0) (a > 0).
42. Знайти площу фiгури, обмеженої лiнiєю r2 + ϕ2 = 1.
43. Знайти площу фiгури, яка обмежена кривою ϕ = r − sin r
та променем ϕ = π.
44. Знайти площу фiгури, яка обмежена кривою ϕ = r arctg r
та променями ϕ = 0 i ϕ = √π3 .
41
45. Знайти площу фiгури, яка обмежена кривою ϕ = 4r − r3

та променем ϕ = 0.
46. Знайти площу фiгури, яка обмежена кривою ϕ = sin(πr),
0 ≤ r ≤ 1, та променем ϕ = 0.
Переходячи до полярних координат, знайти площi фiгур,
обмежених лiнiями:
47. (x2 + y 2 )2 = 2a2 xy (лемнiската) (a > 0);
48. x3 + y 3 = 3axy (лист Декарта) (a > 0);
49. x4 + y 4 = a2 (x2 + y 2 ) (a > 0).
Знайти площi фiгур, обмежених кривими, що заданi парамет-
ричними рiвняннями:
50. x = 2t − t2 , y = 2t2 − t3 ;
51. x = 3t2 , y = 3t − t3 ;
52. x = t2 − 1, y = t3 − t;
53. x = a(2 cos t − cos 2t), y = a(2 sin t − sin 2t) (a > 0);
2 c2
54. x = ca cos3 t, y = b
sin3 t (еволюта елiпса) (c2 = a2 − b2 ,
a, b, c > 0);
a sin2 t
55. x = a cos t, y= 2+sin t
(a > 0).
56. Знайти площу фiгури, яка обмежена аркою циклоїди
x = a (t − sin t), y = a (1 − cos t), 0 ≤ t ≤ 2π, та
прямою y = 0 (a > 0).
57. Знайти площу фiгури, яка обмежена розгорткою круга
x = a (cos t + t sin t), y = a (sin t − t cos t),
0 ≤ t ≤ 2π, та променем x = a, y ≤ 0 (a > 0).
Записавши рiвняння кривих у параметричному виглядi, об-
числити площi фiгур, обмежених кривими:
2 2 2
58. x 3 + y 3 = a 3 (астроїда);
59. x4 + y 4 = a x2 y (a > 0).
42
5.5. Обчислення довжин дуг кривих.

Теорема 5.15. Нехай лiнiя L на площинi з прямокутною
декартовою системою координат задана явним рiвнянням
y = f (x), x ∈ [a; b], причому функцiя f неперервно диферен-
цiйовна на вiдрiзку [a; b]. Тодi довжина `(L) цiєї лiнiї обчисля-
ється за формулою
Zb p
`(L) = 1 + [f 0 (x)]2 dx.
a
Теорема 5.16. Нехай лiнiя L на площинi з прямокутною де-

картовою системою координат задається параметричним рiв-
нянням
x = ϕ(t),
y = ψ(t), t ∈ [α; β],
де ϕ i ψ – неперервно диференцiйовнi на [α; β] функцiї. Тодi
довжина `(L) цiєї лiнiї обчисляється за формулою
Zβ p
`(L) = [ϕ0 (t)]2 + [ψ 0 (t)]2 dt.
α
Теорема 5.17. Нехай лiнiя L на площинi з полярною систе-

мою координат задана рiвнянням r = r(ϕ), ϕ ∈ [α; β], причому
функцiя r(ϕ) неперервно диференцiйовна на вiдрiзку [α; β]. Тодi
довжина `(L) цiєї лiнiї обчисляється за формулою
Zβ p
`(L) = [r(ϕ)]2 + [r0 (ϕ)]2 dϕ.
α
Знайти довжини дуг кривих, заданих у прямокутних декар-

тових координатах:
3
1. y = x 2 , 0 ≤ x ≤ 4; 2. x2 = y 3 , 0 ≤ y ≤ 1;
3. 4y = x2 , −1 ≤ x ≤ 1; 4. y 2 = 2x, 0 ≤ x ≤ 2;
5. y = ch x, 0 ≤ x ≤ ln 3; 6. y = ex , ln 3 ≤ 2x ≤ ln 8;
43
√ √
7. y = ln x, 3 ≤ x ≤ 8; 8. y = ln(1 − x2 ), 0 ≤ x ≤ 21 ;
y 2 − 2 ln y 4
9. x = , 1 ≤ y ≤ e; 10. y = 2 ln , 0 ≤ x ≤ 1;
4 4 − x2
11. y = ln(cos x), 0 ≤ x ≤ π3 ; 12. y = ln(sin x), π6 ≤ x ≤ 5π 6
;
√ √
13. y = x − x2 + arcsin x; 14. (y − arcsin x)2 = 1 − x2 ;
ex + 1
15. y = x , 0 < a ≤ x ≤ b;
e −1
p
2 + 4 − y2 p
16. x = 2 ln − 4 − y 2 , 1 ≤ y ≤ 2.
y
17. Обчислити довжину тiєї частини напiвкубiчної параболи

3y 3 = 2(x − 1)2 , яка вiдтинається параболою 3y 2 = x.
18. Обчислити довжину тiєї частини напiвкубiчної параболи
5y 3 = x2 , яка лежить усерединi кола x2 + y 2 = 6.
Знайти довжини дуг кривих, заданих параметричними рiв-

няннями:
19. x = a cos t, y = a sin t, 0 ≤ t ≤ 2π (коло) (a > 0);
2 2
20. x = a cos t, y = b sin t, 0 ≤ t ≤ 2π (a, b > 0);
21. x = a cos3 t, y = a sin3 t, 0 ≤ t ≤ 2π (астроїда) (a > 0);
22. x = a cos4 t, y = a sin4 t, 0 ≤ t ≤ π (a > 0);
23. x = a cos5 t, y = a sin5 t, 0 ≤ t ≤ 2π (a > 0);
24. x = a(t − sin t), y = a(1 − cos t), 0 ≤ t ≤ 2π (a > 0);
25. x = a(cos t+t sin t), y = a(sin t−t cos t), 0 ≤ t ≤ 2π (a > 0);
26. x = (t2 − 2) sin t + 2t cos t, y = (2 − t2 ) cos t + 2t sin t,
0 ≤ t ≤ π;
27. x = a(sh t − t), y = a(ch t − 1), 0 ≤ t ≤ 1 (a > 0);
28. x = 59 cos3 t, y = 94 sin3 t, 0 ≤ t ≤ 2π.
44
t
29. Знайти довжину дуги трактриси x = a (cos
t + ln tg√2 ),
y = a sin t вiд точки (0; a) до точки a(ln23−1) ; a 2 3
(a > 0).
t3
30. Знайти довжину петлi лiнiї x = t2 , y = t − 3
.
Знайти довжини дуг кривих, заданих у полярних координа-
тах:
31. r = a ϕ, 0 ≤ ϕ ≤ 2π (спiраль Архiмеда) (a > 0);
32. r = a eϕ , 0<r<a (a > 0);
33. r = a (1 + cos ϕ) (a > 0); 34. r = a (1 − cos ϕ) (a > 0);

35. r = a cos3 ϕ3 (a > 0); 36. r = a sin3 ϕ
3
(a > 0);
1 3 4 ϕ
37. r = , ≤ϕ
ϕ 4
≤ 3
38. r = th 0 ≤ ϕ ≤ 2π;
2
,
√ √

1 1
39. ϕ = r+ , 1 ≤ r ≤ 3; 40. ϕ = r, 0 ≤ r ≤ 5;
2 r
p π
41. r = , |ϕ| ≤ 2
(p > 0).
1 + cos ϕ
5.6. Обчислення об’ємiв тiл.
Теорема 5.18. Нехай проекцiєю тiла T на вiсь Ox є вiдрiзок

[a; b] i для кожного x0 ∈ [a; b] площа перерiзу тiла T площиною
x = x0 дорiвнює S(x0 ). Якщо функцiя S(x) неперервна на [a; b],
то об’єм V (T ) тiла T обчисляється за формулою
Zb
V (T ) = S(x) dx.
a
Теорема 5.19. Нехай тiло T обмежене площинами x = a та
x = b i поверхнею, яка утворена обертанням навколо осi
Ox графiка неперервної на вiдрiзку [a; b] функцiї y = f (x). Тодi
45
об’єм V (T ) тiла обертання T обчисляється за формулою

Zb
V (T ) = π f 2 (x) dx.
a
1. Знайти об’єм тiла, обмеженого поверхнею, яка утворюєть-

ся обертанням навколо осi Ox параболи y 2 = 4x, i площи-
ною x = 1.
2. Фiгура, обмежена дугами парабол y = x2 i x = y 2 , обер-
тається навколо осi Oy. Обчислити об’єм тiла обертання,
яке отримується при цьому.
3. Знайти об’єм тiла (”лимона” Кавальєрi), обмеженого по-
верхнею, яка утворюється обертанням навколо осi Ox лi-
нiї a2 y = h (a2 − 4) x2 , − a2 ≤ x ≤ a2 (a, h > 0).
ся обертанням навколо осi Ox лiнiї (x − 4)y 2 = x(x − 3),
0 ≤ x ≤ 3.
5. Знайти об’єм тiла, отриманого обертанням навколо осi Ox
криволiнiйної трапецiї, яка обмежена лiнiєю y = xex i пря-
мими x = 1 та y = 0.
6. Знайти об’єм тiла, отриманого обертанням навколо осi Ox
криволiнiйної трапецiї, яка обмежена лiнiєю y = arcsin x i
прямими x = 1 та y = 0.
7. Знайти об’єм тiла, отриманого обертанням фiгури, яка
обмежена прямою y = 0 i графiком функцiї y = sin x,
0 ≤ x ≤ π:
а) навколо осi Ox; б) навколо осi Oy.
8. Знайти об’єм тiла, отриманого обертанням криволiнiйної
трапецiї, яка обмежена прямою y = 0 i графiком функцiї
y = 2x − x2 , 0 ≤ x ≤ 2:
46
9. Знайти об’єм тiла, отриманого обертанням фiгури, яка

обмежена лiнiями a2 y = bx2 i ay = bx (a, b > 0):
10. Знайти об’єм тiла, отриманого обертанням криволiнiйної
трапецiї, яка обмежена прямою y = 0 i аркою циклоїди
x = a(t − sin t), y = a(1 − cos t), 0 ≤ t ≤ 2π (a > 0):
а) навколо осi Ox; б) навколо осi Oy;
в) навколо прямої y = 2a; г) навколо прямої x = aπ.
11. Знайти об’єм тiла, обмеженого поверхнею, яка утворю-
ється обертанням лiнiї x = a sin3 t, y = b cos3 t, 0 ≤ t ≤ 2π
(a, b > 0):
ся обертанням петлi лiнiї x = 2t − t2 , y = 4t − t3 :
13. Довести, що об’єм тiла, утвореного обертанням навколо
полярної осi криволiнiйного сектора, обмеженого проме-
нями ϕ = α i ϕ = β (0 ≤ α < β ≤ π) та лiнiєю r = r(ϕ)
(r(ϕ) – невiд’ємна i неперервно диференцiйовна на [α; β]
функцiя), обчисляється за формулою
Zβ
2π
V (T ) = r3 (ϕ) sin ϕ dϕ.
3
α
ся обертанням кардiоїди r = a (1 + cos ϕ) (a > 0):
а) навколо полярної осi; б) навколо прямої r cos ϕ = − a4 .
ся обертанням лiнiї (x2 + y 2 )2 = a2 (x2 − y 2 ) (a > 0):
а) навколо осi Ox; б) навколо осi Oy;
в) навколо прямої y = x.
47
16. Знайти об’єм тiла, обмеженого поверхнею, яка утворю-

ється обертанням навколо полярної осi частини спiралi
Архiмеда r = a ϕ, 0 ≤ ϕ ≤ π (a > 0).
ся обертанням навколо полярної осi фiгури, що обмежена
лiнiями ϕ = π та ϕ = π r3 , 0 ≤ r ≤ 1.
ся обертанням навколо полярної осi
√ фiгури, що обмежена
частинами лiнiй r = a та r = a 2 sin 2ϕ, якi лежать у
першiй чвертi.
x2 y 2 z 2
19. Знайти об’єм тiла, обмеженого елiпсоїдом 2 + 2 + 2 = 1
a b c
(a, b, c > 0).
20. Знайти об’єм тiла, обмеженого цилiндричною поверхнею
x2 y2
+ = 1 i площинами z = 0 та z = x + a (a, b > 0).
a2 b2
21. Знайти об’єм тiла, обмеженого елiптичним параболоїдом
x2 y2
z = + i площиною z = 1.
4 2
y2
z = 2 − x2 − i площиною z = 0.
4
23. Знайти об’єм тiла, обмеженого однопорожнинним гiпер-
x2 y2
болоїдом + − z 2 = 1 i площинами z = −1 та
4 9
z = 2.
24. Знайти об’єм тiла, обмеженого однопорожнинним гiпер-
x2 y2 z2
болоїдом 2 + 2 − 2 = 1 i площинами z = −c та
a b c
z = c (a, b, c > 0).
25. Знайти об’єм тiла, обмеженого конiчною поверхнею
2 x2 y2
(z − 2) = + i площиною z = 0.
3 2
48
26. Знайти об’єм тiла, обмеженого конiчною поверхнею

4 z 2 = x2 + 2y 2 i площиною z = 1.
27. Знайти об’єм тiла, обмеженого елiптичним
r параболоїдом
x2 y2 x2 y2
2z = + i конусом z = + .
4 9 4 9
28. Знайти об’єми тiл, обмежених елiптичним параболоїдом
z = x2 + 2y 2 i елiпсоїдом x2 + 2y 2 + z 2 = 6.
29. Знайти об’єми тiл, обмежених двопорожнинним гiпербо-
x2 y2 z2 x2 y2 z2
лоїдом − − = 1 i елiпсоїдом + + = 1.
3 4 9 6 4 9
30. Знайти об’єм тiла, обмеженого двома цилiндричними по-
верхнями x2 + z 2 = a2 i y 2 + z 2 = a2 (a > 0).
31. Знайти об’єм частини кулi x2 + y 2 + z 2 ≤ a2 , яка
лежить усерединi цилiндричної поверхнi x2 + y 2 = ax
(a > 0).
z = x2 + y 2 i площиною 2x + 2y + z = 2.
5.7. Обчислення площ поверхонь обертання.

Теорема 5.20. Нехай поверхня P утворена обертанням нав-
коло осi Ox графiка неперервно диференцiйовної на вiдрiзку [a; b]
функцiї y = f (x). Тодi площа S(P ) поверхнi обертання P об-
числяється за формулою
Zb p
S(P ) = 2π |f (x)| 1 + [f 0 (x)]2 dx.
a
Теорема 5.21. Нехай лiнiя L на площинi з прямокутною де-
картовою системою координат задається параметричним рiв-
нянням
x = ϕ(t),
y = ψ(t), t ∈ [α; β],
49
де ϕ i ψ – неперервно диференцiйовнi на [α; β] функцiї, а поверх-

ня P утворена обертанням лiнiї L навколо осi Ox. Тодi площа
S(P ) поверхнi обертання P обчисляється за формулою
Zβ p
S(P ) = 2π |ψ(t)| [ϕ0 (t)]2 + [ψ 0 (t)]2 dt.
α
Теорема 5.22. Нехай лiнiя L на площинi з полярною систе-

мою координат задана рiвнянням r = r(ϕ), ϕ ∈ [α; β], причо-
му функцiя r(ϕ) неперервно диференцiйовна на вiдрiзку [α; β],
а поверхня P утворена обертанням лiнiї L навколо полярної
осi. Тодi площа S(P ) поверхнi обертання P обчисляється за
формулою
Zβ p
S(P ) = 2π r(ϕ)| sin ϕ| [r(ϕ)]2 + [r0 (ϕ)]2 dϕ.
α
Знайти площi поверхонь, утворених обертанням навколо осi

Ox таких кривих:
1. y 2 = 4ax, 0 ≤ x ≤ 3a (a > 0); 2. ay 2 = x3 , 0 ≤ x ≤ a (a > 0);
3. 3y = x3 , 0 ≤ x ≤ a (a > 0); 4. y = sin x, 0 ≤ x ≤ π;
5. y = a cos πx
2b
, |x| ≤ b (a, b > 0); 6. y = tg x, 0 ≤ x ≤ π4 ;
7. x2 + (y − b)2 = a2 (a ≥ b > 0); 8. y = e−x , x ≥ 0.
Знайти площi поверхонь, утворених обертанням нижченаве-

дених кривих навколо: а) осi Ox; б) осi Oy.
9. 2py = x2 , 0 ≤ y ≤ a (a, p > 0);
x2 y 2
10. 2 + 2 = 1 (a ≥ b > 0);
a b
11. y = a ch xa , |x| ≤ b (ланцюгова лiнiя) (a, b > 0).
12. Знайти площу поверхнi, утвореної обертанням навколо осi
Ox петлi лiнiї 9ay 2 = x(3a − x)2 (a > 0).
50
13. Дуга кола x2 + y 2 = a2 , яка лежить у першiй чвертi, обер-

тається навколо хорди цього кола, що з’єднує точки (a; 0)
i (0; a) (a > 0). Знайти площу утвореної поверхнi обер-
тання.
14. Знайти площу поверхнi, утвореної обертанням астроїди
x = a cos3 t, y = a sin3 t (a > 0) навколо:
а) осi Ox; б) прямої y = x.
абсцис дуги лiнiї x = et cos t, y = et sin t, 0 ≤ t ≤ π2 .
16. Знайти площу поверхнi, утвореної обертанням арки ци-
клоїди x = a(t−sin t), y = a(1−cos t), 0 ≤ t ≤ 2π, навколо:
а) осi Ox; б) прямої x = aπ;
в) осi Oy; г) прямої y = 2a (a > 0).
абсцис трактриси x = a(cos t+ln tg 2t ), y = a sin t, 0 < t < π
(a > 0).
18. Знайти площу поверхнi, утвореної обертанням навколо
полярної осi кардiоїди r = a(1 + cos ϕ) (a > 0).
19. Знайти площу поверхнi, утвореної обертанням навколо
полярної осi кола r = 2a sin ϕ (a > 0).
20. Знайти
√ площу поверхнi, утвореної обертанням лемнiскати
r = a cos 2ϕ (a > 0) навколо:
а) полярної осi; б) променя ϕ = π2 ; в) променя ϕ = π4 .
51
Роздiл VI. Невласнi iнтеграли

6.1. Означення та обчислення невласних iнтегралiв.
Нехай a ∈ R, функцiя f визначена на промiжку [a; ω), де
ω ∈ (a; +∞] – особлива точка для f (тобто ω = +∞ або
ω ∈ R i f необмежена в кожному околi точки ω), i для кожного
A ∈ (a; ω) функцiя f iнтегровна на вiдрiзку [a; A].
RA
Якщо iснує скiнченна границя lim f (x) dx, то функцiя f на-
A→ω a
зивається iнтегровною (у невласному розумiннi) на промiжку
RA
[a, ω), а значення границi lim f (x) dx називається невласним
A→ω a
iнтегралом вiд функцiї f на промiжку [a; ω) i позначається че-
Rω
рез f (x) dx, тобто
a
Zω ZA
f (x) dx = lim f (x) dx.
A→ω
a a
Rω
При цьому невласний iнтеграл f (x) dx називається збiжним.
a
RA
У випадку, коли границя lim f (x) dx нескiнченна або не
A→ω a
iснує, то функцiя f не є iнтегровною на [a, ω) i невласний iн-
Rω
теграл f (x) dx називається розбiжним. При цьому, у випадку
a
нескiнченної границi, вважають, що значення невласного iнте-
грала дорiвнює вiдповiднiй нескiнченностi (+∞ чи −∞), а в
iншому випадку невласний iнтеграл значення не має.
Аналогiчно визначається невласний iнтеграл виду
Za Za
f (x) dx = lim f (x) dx,
A→ω
ω A
де ω ∈ [−∞; a) – особлива точка для визначеної на промiжку
(ω; a] функцiї f . Крiм цього, якщо f визначена на промiжку
52
(ω1 ; ω2 ), де ω1 , ω2 ∈ [−∞; +∞] – особливi точки для f , то вва-

жають, що
Zω2 Za Zω2
f (x) dx = f (x) dx + f (x) dx,
ω1 ω1 a
де a ∈ (ω1 ; ω2 ), причому iнтеграл з лiвої частини останньої рiв-
ностi збiгається, якщо збiгаються обидва iнтеграли з правої час-
тини цiєї рiвностi.
Якщо ω ∈ {−∞, +∞}, то вiдповiдний невласний iнтеграл на-
зивають невласним iнтегралом першого роду, а якщо ω ∈ R, то
невласним iнтегралом другого роду.
Теорема 6.1 (критерiй Кошi). Нехай функцiя f визначена
на промiжку [a; ω) i для кожного A ∈ (a; ω) iнтегровна на вiд-
Rω
рiзку [a; A]. Тодi невласний iнтеграл f (x) dx збiгається в то-
a
му й лише в тому випадку, коли для довiльного ε > 0 iснує
таке A0 ∈ [a; ω), що для всiх A0 , A00 ∈ [A0 ; ω) виконується не-
рiвнiсть
ZA00
f (x) dx < ε.
A0
Теорема 6.2. Нехай функцiя f неперервна на промiжку [a; ω),
а F – одна з її первiсних на цьому промiжку. Тодi
Zω
f (x) dx = lim F (x) − F (a).
x→ω
a ω
Рiзниця lim F (x) − F (a) позначається ще через F (x) .
x→ω a
Аналогiчно, як для визначених iнтегралiв, для невласних iн-
тегралiв вважають, що
Zω Za
f (x) dx = − f (x) dx.
a ω
53
1. Довести, що невласний iнтеграл

Z+∞
dx
,
xp
a
де a > 0, збiгається при p > 1 i розбiгається при p ≤ 1.
2. Довести, що невласний iнтеграл
Zb
dx
(x − a)p
a
збiгається при p < 1 i розбiгається при p ≥ 1.
Обчислити такi невласнi iнтеграли:
Z+∞ Z+∞ Z+∞
dx dx dx
3. ; 4. √ ; 5. ;
x4 x 1 + x2
1 1 −∞
Z+∞ Z+∞ Z+∞

dx dx dx
6. ; 7. ; 8. ;
2
x + 2x + 2 e2x e|x|
−∞ 0 −∞
Z+∞ Z+∞ Z1
dx dx dx
9. ; 10. ; 11. √ ;
x2 + 2x − 3 2x − x2 1 − x2
2 3 −1
Z6 Z+∞ Z2
dx dx x dx
12. √ ; 13. √ ; 14. √ ;
x−2 x x−1 x−1
2 1 1
Ze Ze Z1
dx dx dx
15. √ ; 16. ; 17. ;
x ln x x ln x x ln2 x
1 1 0
54
Z+∞ Z+∞ Z+∞

dx dx dx
18. 2
; 19. ; 20. √ ;
x (x + 1) x (x + 1)2 √ x x2 − 1
1 2 2
Z+∞ Z+∞ Z1
dx x dx dx
21. √ ; 22. ; 23. √ ;
x x2 + 1 (1 + x)3 (2 − x) 1 − x
4 0 0
Z+∞ Z+∞ Z+∞

dx x dx x2 + 1
24. 3
; 25. ; 26. dx;
x +1 x3 − 1 x4 + 1
0 0 0
Z1 Zb
dx dx
27. √ ; 28. p (a < b);
1− x2 + 2 1 − x2 (x − a)(b − x)
0 a
Z1 Zb
dx dx
29. √ ; 30. p (a < b);
(2 − x) 1 − x2 (x − a)(b − x)
−1 a
Z1 Ze Z+∞
31. ln x dx; 32. 2
ln x dx; 33. x e−x dx;
0 0 0
Z+∞ Z+∞ Z+∞ √
√ x
3 −x2 − x
34. x e dx; 35. e dx; 36. dx;
(1 + x)2
0 0 1
Z+∞ Z+∞ Z+∞
arctg x dx
37. dx; 38. ; 39. e−x sin x dx;
x2 (1 + x2 )2
1 −∞ 0
Z+∞ Z+∞ Z+∞
x ln x dx x ln x dx arctg x
40. ; 41. ; 42. 3 dx;
(1 + x2 )2 (1 + x2 )2 (1 + x2 ) 2
1 0 0
55
Z0 1 Z1 1 Z+∞
ex ex x2 − 2
43. dx; 44. dx; 45. √ dx;
x3 x3 x3 x2 − 1
−1 0 1
Z+∞ Z+∞
46. e−ax cos bx dx (a > 0); 47. e−ax sin bx dx (a > 0);
0 0
Z1 Z+∞
1+x x3 arctg (x − 1)
48. ln √ dx; 49. p dx;
1 − x 1 − x2 (x − 1)4
−1 0
π π
Z 2 Z2
50. ln sin x dx; 51. ln cos x dx;
0 0
π
Zπ Z2
52. x ln sin x dx; 53. x ctg x dx;
0 0
Z1 Z1
arcsin x ln x
54. dx; 55. √ dx;
x 1 − x2
0 0
Z+∞
dx
56. √ (0 < α < 2π).
(x − cos α) x2 − 1
1
Z+∞ Z+∞ 2
dx x dx π
57. Довести, що 4
= 4
= √ .
1+x 1+x 2 2
0 0
Використовуючи рекурентнi формули, обчислити наведенi

нижче iнтеграли:
Z+∞ Z+∞
2
58. xn e−x dx (n ∈ N); 59. x2n+1 e−x dx (n ∈ N);
0 0
56
Z1 Z+∞
dx
60. (ln x)n dx (n ∈ N); 61. (a > 0, n ∈ N);
(a2 + x2 ) n
0 0
Z1 Z1
xn dx (1 − x)n
62. √ (n ∈ N); 63. √ dx (n ∈ N);
1 − x2 x
0 0
Z+∞ Z+∞
dx dx
64. (n ∈ N); 65. (n ∈ N).
chn+1 x x(x + 1)...(x + n)
0 1
66. Нехай функцiя f неперервна на промiжку [a; +∞) i

+∞
R
lim f (x) = A 6= 0. Чи може iнтеграл f (x) dx збiгатися?
x→+∞ a
+∞
R
67. Чи обов’язково lim f (x) = 0, якщо iнтеграл f (x) dx
x→+∞ a
збiгається? Розглянути приклади:
Z+∞ Z+∞
2 2
а) sin(x ) dx; б) (−1)[x ] dx.
0 0
6.2. Збiжнiсть невласних iнтегралiв вiд невiд’ємних

функцiй.
Нехай ω ∈ [−∞; +∞] – особлива точка для функцiй f та g.
Позначимо через F та G вiдповiдно невласнi iнтеграли
Zω Zω
f (x) dx та g(x) dx.
a a
Теорема 6.3 (перша ознака порiвняння). Нехай

0 ≤ f (x) ≤ g(x) на промiжку [a; ω). Тодi:
1) якщо iнтеграл G збiгається, то iнтеграл F також збi-
гається;
2) якщо iнтеграл F розбiгається, то iнтеграл G також роз-
бiгається.
57
Теорема 6.4 (друга ознака порiвняння). Нехай f (x) > 0

i g(x) > 0 на [a; ω), причому f (x) ∼ g(x) при x → ω. Тодi
iнтеграли F i G збiгаються чи розбiгаються одночасно.
Використовуючи ознаки порiвняння, дослiдити на збiжнiсть
такi невласнi iнтеграли:
Z+∞ Z+∞
x dx x−1
1. ; 2. dx;
x3 + 1 x4 + 1
1 1
Z+∞ Z+∞
x3 dx x2 dx
3. ; 4. ;
1 + 2x3 + 3x5 2 + 3x5
1 1
Z+∞ Z+∞
x3 + 1 2x2 + 5x + 1
5. dx; 6. dx;
x4 x3
1 1
Z+∞ Z+∞
dx dx
7. √
3
; 8. √
5
;
x x2 + 1 x x3 + 4
1 1
Z+∞ Z+∞
(2x + 1) dx (4x − 3) dx
9. √ √ ; 10. √
3
√ ;
x3 + 1 + 4x3 + 3 x + 1 + 3 x4 + 2
4
1 1
Z+∞ Z+∞
2−x dx e−x dx
11. ; 12. ;
x2 + 5x3 + 4x6 x4 + x + 3
2 e
+∞ +∞
√ −x √
Z Z
13. x e dx; 14. 3
x e−x dx;
0 0
Z+∞ Z+∞
ln x dx ln x dx
15. ; 16. ;
x2 + 1 x3 + 2
1 1
58
Z+∞ Z+∞
ln(x + 1) ln(x + 2)
17. dx; 18. √ dx;
x+2 x2 + 4
0 0
Z1 Z1 √
dx 3
x dx
19. √ ; 20. ;
x
e −1 ex −1
0 0
Z1 √ Z1
x dx 2tg x − 1
21. ; 22. √ dx;
3 x−1
sin 3
x
0 0
Z1 Z1
dx dx
23. ; 24. √ ;
ex − cos x ex − cos x
0 0
Z1 √ Z1
ln(1 + x) ln(1 + 2x)
25. dx; 26. √ dx;
arcsin x sin 4 x
0 0
Z1 √ Z1 √ √
x dx
4 3
x− 6x
27. √ ; 28. dx;
1 − cos x arctg x
0 0
Z1 √ Z1
x dx x2 dx
29. √ ; 30. p ;
1 − x4 3
(1 − x2 )5
0 0
Z+∞ Z+∞
dx dx
31. ; 32. ;
ln x x ln ln x
e e2
Z1 Z1
ln x dx
33. dx; 34. √ ;
1 − x2 3
ln x
0 0
Z+∞ Z+∞
arctg 2x dx
35. √3
dx; 36. √ ;
x3 + x4 x3 + x
0 0
59
π
Z+∞ 2 Z2
ln(1 + x ) ln(1 − sin x)
37. dx; 38. √ dx;
x x3
0 0
Z+∞ √ Z+∞ √
sin2 x2 dx
3 3
x4 dx
39. p ; 40. p ;
4
(1 + x2 )3 − 1 3
(1 + x2 )4 − 1
0 0
Z+∞ Z+∞
x+3 x5 + x + 2
41. dx; 42. dx.
x − x2 − 4
3 128 − x7
1 1
Встановити, при яких значеннях параметрiв збiгаються наве-

денi нижче невласнi iнтеграли:
Z+∞ Z+∞
ln(1 + x)
43. xp−1 e−x dx; 44. dx;
xp
0 0
π
2 Zπ
1 − cos x
Z
dx
45. dx; 46. ;
xp sinp x
0 0
Z+∞ Z+∞
dx dx
47. ; 48. ;
xp ln x x lnp x
2 2
Z1 Z+∞
x + sin x x + sin x
49. xp dx; 50. xp dx;
x − sin x x − sin x
0 1
Z+∞ Z+∞
arctg ax arctg ax
51. dx (a > 0); 52. dx (a > 0);
xp 1 + xp
0 0
+∞ +∞
xq xq arctg x
Z Z
53. dx (p ≥ 0); 54. dx (p ≥ 0);
1 + xp 2 + xp
0 0
60
Z+∞ x Z+∞ x
xq arcsin 1+x 2 xq sin 1+x 2
55. p
dx (p ≥ 0); 56. p
dx (p ≥ 0);
1+x 2+x
0 0
π
Z 2 Z+∞
dx dx
57. p ; 58. ;
sin x cosq x xp + xq
0 0
Z+∞ Z1
dx 1
59. ; 60. xp lnq dx;
xp lnq x x
1 0
Z+∞ Z+∞
dx dx
61. ; 62. .
xp ln x lnr (ln x)
q
|x − a1 |p1 ...|x − an |pn
e −∞
6.3. Абсолютна й умовна збiжностi невласних iнтегра-

лiв.
Нехай ω ∈ [−∞; +∞] – особлива точка для функцiї f .
Rω
Невласний iнтеграл f (x) dx називається абсолютно збiж-
a
Rω
ним, якщо збiгається iнтеграл |f (x)| dx. Якщо ж iнтеграл
a
Rω Rω
|f (x)| dx розбiгається, але сам iнтеграл f (x) dx збiгається,
a a
то вiн називається умовно збiжним.
Rω
Теорема 6.5. Якщо iнтеграл f (x) dx абсолютно збiжний,
a
то вiн збiгається.
Нехай на промiжку [a; ω) визначенi функцiї f та g, причому
точка ω особлива для їх добутку f g.
Rω
Теорема 6.6 (oзнака Дiрiхле). Iнтеграл f (x) g(x) dx збiга-
a
ється, якщо виконуються такi умови:
61
1) функцiя f монотонна на [a; ω);

2) lim f (x) = 0;
x→ω
3) iснує таке C > 0, що для всiх A ∈ (a; ω) виконується
RA
нерiвнiсть g(x) dx ≤ C.
a
Rω
Теорема 6.7 (oзнака Абеля). Iнтеграл f (x) g(x) dx збiга-
a
ється, якщо виконуються такi умови:
1) функцiя f монотонна на [a; ω);
2) функцiя f обмежена на [a; ω);
Rω
3) iнтеграл g(x) dx збiжний.
a
Дослiдити на абсолютну й умовну збiжностi такi невласнi iн-

теграли:
Z+∞ Z+∞
cos 2x sin 3x
1. √ dx; 2. √
3
dx;
x3 + 1 x4 + 1
1 1
Z+∞ Z+∞
arctg x arcctg x
3. dx; 4. dx;
x2 + 3 x3 + 4
0 0
Z+∞ Z+∞
sin x cos x
5. dx; 6. √ dx;
x x
0 1
Z+∞ √ Z+∞
x cos 5x x sin 4x
7. dx; 8. dx;
x + 10 x2 + 6
0 0
+∞
Z +∞
Z
arcctg x sin 2x arctg x cos x
9. dx; 10. dx;
ln(x + 2) ln(x + 3)
0 0
62
Z+∞ Z+∞
sin 2x x + cos x cos 3x x + sin x
11. dx; 12. dx;
x 1 + x + cos x x 2 + x + sin x
0 1
Z+∞ Z+∞
13. x2 cos(ex ) dx; 14. x sin(ex ) dx;
0 0
Z1 Z1 √
sin x1 dx 1 x−1
15. √ ; 16. √ cos √ dx.
x2 + x3 x x x
0 0
Дослiдити на абсолютну та умовну збiжнiсть при всiх значен-

нях параметрiв такi невласнi iнтеграли:
Z+∞ Z+∞
cos ax sin ax
17. dx; 18. dx;
xp xp
1 1
Z+∞ Z+∞
xp sin x xp cos x
19. dx; 20. dx;
x3 + 1 ln x
1 2
Z+∞ Z+∞
xp sin x
21. xp sin(xq ) dx (q 6= 0); 22. dx (q 6= 0).
1 + xq
0 0
63
Роздiл VII. Числовi ряди

7.1. Сума числового ряду. Необхiдна умова збiжностi
ряду. Критерiй Кошi.
Числовим рядом, або просто рядом, називається нескiнченна
сума ∞
X
a1 + a2 + . . . + an + . . . = an , (7.1)
n=1
де (an )∞
n=1 – довiльна числова послiдовнiсть. Доданок an нази-
вається загальним членом ряду (7.1).
Для кожного n ∈ N сума
S n = a1 + a2 + . . . + an
називається n-ю частинною сумою ряду (7.1).
Числовий ряд називається збiжним, якщо iснує скiнченна
границя S послiдовностi (Sn )∞ n=1 його частинних сум. При цьо-
му число S називається сумою ряду. Якщо границi послiдовно-
стi (Sn )∞
n=1 не iснує або вона нескiнченна, то ряд називається
розбiжним. При цьому, у випадку нескiнченної границi, вважа-
ють, що сума числового ряду дорiвнює вiдповiднiй нескiнчен-
ностi (+∞ чи −∞), а в iншому випадку числовий ряд суми не
має. ∞
P
Для збiжного ряду an його суму S позначають також че-
n=1
∞
P ∞
P n
P
рез an , тобто an = lim ak .
n=1 n=1 n→∞ k=1
Теорема 7.1 (необхiдна умова збiжностi ряду). Якщо ряд

(7.1) збiжний, то lim an = 0.
n→∞
Для кожного n ∈ N ряд

rn = an+1 + an+2 + . . .
називається n-м залишком ряду (7.1).
Теорема 7.2. Якщо ряд (7.1) збiгається, то кожний його за-
лишок також збiгається. Якщо хоча б один залишок ряду (7.1)
збiгається, то i сам ряд збiгається.
64
Для збiжного числового ряду (7.1) iз сумою S для кожного

n ∈ N має мiсце рiвнiсть S = Sn + rn .
Теорема 7.3. Якщо ряд (7.1) збiжний, то lim rn = 0.
n→∞
Теорема 7.4 (критерiй Кошi). Числовий ряд (7.1) збiжний

тодi i тiльки тодi, коли для довiльного ε > 0 iснує таке N ∈ N,
що для всiх n ≥ N i p ∈ N виконується нерiвнiсть
|an+1 + an+2 + . . . + an+p | < ε.
∞
P P∞
Теорема 7.5. Нехай c ∈ R, an i bn – збiжнi ряди. Тодi:
n=1 n=1
∞
P ∞
P ∞
P ∞
P
1) ряд (an ± bn ) збiжний i (an ± bn ) = an ± bn ;
n=1 n=1 n=1 n=1
∞
P ∞
P ∞
P
2) ряд can збiжний i can = c an .
n=1 n=1 n=1
Довести збiжнiсть наведених нижче рядiв i знайти їх суми:

1 1 1 1
1. + + + . . . + n + . . . ;
2 4 8 2
1 1 1 (−1)n−1
2. 1 − + − + . . . + + ...;
2 4 8 2n−1

1 1 1 1 1 1
3. + + + + ... + + + ...;
2 3 22 32 2n 3n

1 1 1 1 1 1
4. + + + + ... + + + ...;
6 7 62 72 6n 7n
5 13 3n + 2n
5. + + ... + + ...;
6 36 6n
1 9 5n − 4n
6. + + ... + + ...;
20 40 20n
1 1 1
7. + + ... + + ...;
1·2 2·3 n(n + 1)
65
1 1 1
8. + + ... + + ...;
1·3 3·5 (2n − 1)(2n + 1)
1 1 1
9. + + ... + + ...;
1·3 2·4 n(n + 2)
1 1 1
10. + + ... + + ...;
2·5 3·6 (n + 1)(n + 4)
1 1 1
11. + + ... + + ...;
1·2·3 2·3·4 n(n + 1)(n + 2)
3 5 2n + 1
12. + + ... + 2 + ...;
4 36 n (n + 1)2
1 3 2n − 1
13. + 2 + ... + + ...;
2 2 2n
14. q sin α + q 2 sin 2α + . . . + q n sin nα + . . . , |q| < 1;
15. q cos α + q 2 cos 2α + . . . + q n cos nα + . . . , |q| < 1;
∞
X √ √ √
16. ( n + 2 − 2 n + 1 + n);
n=1
1 1 1
17. arctg + arctg + . . . + arctg 2 + . . . .
2 8 2n
Користуючись необхiдною умовою збiжностi ряду, довести
розбiжнiсть таких рядiв:
18. 1 − 1 + 1 − 1 + . . . ;
√ √3
19. 0.001 + 0.001 + 0.001 + . . . ;
∞ ∞
X n X 2n2 + 1
20. ; 21. ;
n=1
n+1 n=1
1 − 6n2
∞ n ∞ n
X 3n − 2 X n−3
22. ; 23. ;
n=1
n + 2 n=1
n + 2
66
∞ ∞
X 1 X 1

24. n sin ; 25. n ln 1 + .
n=1
n n=1
n
З допомогою критерiю Кошi дослiдити на збiжнiсть такi ря-

ди:
∞ ∞
X 5 X sin n
26. ; 27. ;
n=1
n · 10n n=1
2n
∞ ∞
X arctg(n!) X cos nα − cos(n + 1)α
28. ; 29. ;
n=1
3n n=1
n
∞ ∞
X 1 X 1
30. ; 31. p ;
n=1
n n=1 n(n + 1)
1 1 1 1 1
32. 1 + − + + − + ... .
2 3 4 5 6
7.2. Ознаки збiжностi додатних рядiв.

∞
P
Числовий ряд an називається додатним, якщо an ≥ 0 для
n=1
всiх n ∈ N.
Теорема 7.6 (oзнака порiвняння у формi нерiвностей).
Нехай N ∈ N таке, що 0 ≤ an ≤ bn для всiх n ≥ N . Тодi:
∞
P ∞
P
1) якщо ряд bn збiжний, то ряд an збiжний;
n=1 n=1
P∞ ∞
P
2) якщо ряд an розбiжний, то ряд bn розбiжний.
n=1 n=1
Теорема 7.7 (oзнака порiвняння у граничнiй формi). Не-

хай L = lim abnn i N ∈ N таке, що an ≥ 0 i bn > 0 для всiх n ≥ N .
n→∞
Тодi: ∞ ∞
P P
1) якщо 0 ≤ L < +∞ i ряд bn збiжний, то ряд an
n=1 n=1
збiжний;
67
∞
P ∞
P
2) якщо 0 < L ≤ +∞ i ряд an збiжний, то ряд bn
n=1 n=1
збiжний;
3) якщо 0 < L < +∞ (зокрема, якщо an ∼ bn при n → ∞), то
P∞ ∞
P
ряд an збiжний тодi i тiльки тодi, коли ряд bn збiжний.
n=1 n=1
∞
P √
Для додатного ряду an число Cn = n an називається варi-
n=1
антою Кошi.
Теорема 7.8 (oзнака Кошi у формi нерiвностей). Якщо
iснує такий номер N , що для всiх n ≥ N виконується нерiв-
∞
P
нiсть Cn ≤ q, де q < 1, то ряд an збiжний. Якщо ж iснує
n=1
така послiдовнiсть номерiв (nk )∞
k=1 , що Cnk ≥ 1 для всiх k ∈ N,
∞
P
то ряд an розбiжний.
n=1
Теорема 7.9 (oзнака Кошi у граничнiй формi). Нехай

C = lim Cn . Тодi:
n→∞
∞
P
1) якщо C < 1, то ряд an збiжний;
n=1
P∞
2) якщо C > 1, то ряд an розбiжний;
n=1
P∞
3) якщо C = 1, то про збiжнiсть ряду an нiчого сказати
n=1
не можна.
P∞
Нехай ряд an строго додатний, тобто an > 0 для всiх n ∈ N.
n=1
an+1
Число Dn = називається варiантою Даламбера.
an
Теорема 7.10 (oзнака Даламбера у формi нерiвностей).
Якщо iснує такий номер N , що для всiх n ≥ N виконується
∞
P
нерiвнiсть Dn ≤ q, де q < 1, то ряд an збiжний. Якщо ж
n=1
68
∞
P
iснує такий номер N , що Dn ≥ 1 для всiх n ≥ N , то ряд an
n=1
розбiжний.
Теорема 7.11 (oзнака Даламбера у граничнiй формi).
Нехай D = lim Dn . Тодi:
n→∞
∞
P
1) якщо D < 1, то ряд an збiжний;
n=1
P∞
2) якщо D > 1, то ряд an розбiжний;
n=1
∞
P
3) якщо D = 1, то про збiжнiсть ряду an нiчого сказати
n=1
не можна.
∞

P an
Для строго додатного ряду an число Rn = n −1
n=1 an+1
називається варiантою Раабе.
Теорема 7.12 (oзнака Раабе у формi нерiвностей). Якщо
iснує такий номер N , що для всiх n ≥ N виконується нерiв-
∞
P
нiсть Rn ≥ r > 1, то ряд an збiжний. Якщо ж iснує такий
n=1
∞
P
номер N , що Rn ≤ 1 для всiх n ≥ N , то ряд an розбiжний.
n=1
Теорема 7.13 (oзнака Раабе у граничнiй формi). Нехай

R = lim Rn . Тодi:
n→∞
∞
P
1) якщо R > 1, то ряд an збiжний;
n=1
P∞
2) якщо R < 1, то ряд an розбiжний;
n=1
∞
P
3) якщо R = 1, то про збiжнiсть ряду an нiчого сказати
n=1
не можна.
Теорема 7.14 (iнтегральна ознака Кошi). Нехай f – мо-
нотонно спадна додатна функцiя на [1, +∞), an = f (n). Ряд
69
∞
P +∞
R
an збiжний тодi i тiльки тодi, коли iнтеграл f (x) dx
n=1 1
збiжний.
∞
1
P
Числовий ряд np
називається гармонiйним рядом p-го
n=1
степеня.
Теорема 7.15. Гармонiйний ряд p-го степеня збiжний тодi i
тiльки тодi, коли p > 1.
З допомогою ознак порiвняння дослiдити на збiжнiсть ряди:

∞ ∞
X 1 X 1
1. 2
; 2. ;
n − 4n + 5
n=1
(n + 1)(n + 4)
n=1
∞ 2 ∞ 2
X 1 + n2 X n+1
3. ; 4. ;
n=1
1 + n3 n=1
2n2 − 1
∞ ∞
X n+1 X n−3
5. ; 6. ;
n=1
n(n + 2) n=1
n(3n + 1)
∞ ∞
X 1 X n+1
7. √ ; 8. √
3
;
n=1
n3 + 2n n=1
n + 2012n3
7
∞ ∞
X 1 X n
9. √ ; 10. √
3
;
n=1
n2 + 2n n=1
n6 + n3 + 1
∞ ∞
X arctg(2 + (−1)n ) X cos(6 + (−1)n )
11. ; 12. √ ;
n=1
n2 + 3 n=1
n3 + 2
∞ ∞
X 1 X 1
13. ; 14. ;
n=1
ln(n + 1) n=1
ln(n2 + 1)
∞ ∞
X ln n X ln(n3 + 1)
15. √ ; 16. √ ;
n=2 n5 n=1
n3 + 4
70
∞ ∞
X ln n X ln n
17. ; 18. √ ;
n=2
n n=2
n
∞ ∞
X √ √ X √
19. ( n − n − 1); 20. ( n2 + 3 − n);
n=1 n=1
∞ √ √ ∞ √ √
X n+1− n−1 X n2 + 2n − n2 − n
21. ; 22. ;
n=1
n n=1
n2 + 1
∞ n ∞ n
X 1 X 1
23. ; 24. ;
n=1
2 + n1 n=1
3 − n1
∞ ∞
X π X π
25. sin n ; 26. tg ;
n=1
2 n=1
4n
∞ ∞
X √ X 3n + 1
27. ( n e − 1); 28. ln ;
n=1 n=1
3n
∞ ∞
X 1 X 2n
29. arctg ; 30. arcsin ;
n=1
n2 +2 n=1
n2+1
∞ ∞
X n2 + 1 X n+2
31. ln ; 32. ln ;
n=1
n2 n=1
n+1
∞
1 − cos √1 ∞
X n
X n+1
33. √ ; 34. 1 − cos 2 ;
n=1
n + 1 n=1
n + 4
4 5
X∞
1 + √2n − 1 X∞
1 + sin n1 − 1
35. ; 36. √ ;
n=1
n n=1
n
∞ ∞ √
X ne−n X n + 3 n3 − n + 3
37. 3+5
; 38. n+1 (n5 + 1)3
;
n=1
2n n=1
3
71
∞ ∞
X 2 + sin n X 3 + cos(n!) · (1 + n2 )2
39. √ ; 40. ;
n=1
n + 4 + n3 + 15
5
n=1
(n + 4)7
∞ ∞
X 2n + 3n X 2n+3 + 5n+2
41. ; 42. ;
n=1
5n − 4n n=1
8n+4 + 252n−3
∞ 2 ∞ 3
X (2n − 1)!! X (2n − 1)!!
43. ; 44. .
n=1
(2n)!! n=1
(2n)!!
З допомогою ознак Кошi чи Даламбера дослiдити на збiж-

нiсть такi ряди:
∞ ∞
X 1 X n
45. ; 46. ;
n=1
(2n + 1)! n=1
(n + 1)!
∞ ∞
X 1000n X (n!)2
47. ; 48. ;
n=1
n! n=1
(2n)!
∞ ∞
X (3n)! X (n!)4
49. ; 50. ;
n=1
((n + 1)!)3 n=1
(4n + 1)!
∞ ∞
X n! X 2n n!
51. ; 52. ;
n=1
nn n=1
nn
∞ n ∞
X 3 n! X (n + 1)n
53. ; 54. ;
n=1
nn n=1
en n!
∞ 2 ∞ 2
X (n!) X 3n
55. ; 56. ;
n=1
2n2 n=1
(2n)!
∞ ∞
X π X π
57. n tg ; 58. n2 sin ;
n=1
2n+1 n=1
3n
∞ ∞
X (n + 1)!! + 1 X √
59. 3n ln ; 60. 5n ( n! e − 1);
n=1
(n + 1)!! n=1
72
∞ ∞
X (2n − 1)!! X 3n (n − 1)!
61. ; 62. .
n=1
4n n! n=1
(2n)!!
1000 1000 · 1001 1000 · 1001 · 1002

63. + + + ...;
1 1·3 1·3·5
1 1·3 1·3·5
64. + + + ...;
10 10 · 11 10 · 11 · 12
4 4 · 7 4 · 7 · 10
65. + + + ...;
2 2 · 6 2 · 6 · 10
2 2·5 2·5·8
66. + + + ...;
1 1·5 1·5·9
∞
X √ √3
√ √5
√ √
2n+1
67. ( 2 − 2)( 2 − 2) . . . ( 2 − 2);
n=1
∞ ∞
X n X n2
68. n
; 69. ;
n=1
5 n=1
7n
∞ ∞
X 1 X 1
70. n ; 71. n ;
n=1
ln (n + 1) n=2
ln (1 + ln n)
∞ n ∞
X n X (3n − 1)n
72. ; 73. ;
n=1
(2n + 1)n n=1
(2n + 5)n+4
∞ 2 ∞
X n X (n + 1)3
74. n ; 75. √ n ;
n=1
2 + n1 n=1
1
2 − n+1
∞ ∞
X (2n − 1)2 X (3n + 5)n+2
76. ; 77. ;
n=1
(n + 1)n+1 n=1
(4n − 3)n
∞ ∞
X n5 X 4n − 3n
78. ; 79. ;
n=1
2n + 3n n=1
(n + 1)4
∞ ∞
X 1 X 2n + 1
80. arcsinn ; 81. lnn ;
n=1
n n=1
n
73
∞ 2 ∞ n+1
X (n + 1)n X n n
82. ; 83. n ;
n=1
nn2 · 3n n=1
n + n1
∞ n2 ∞ 1
X (n + 2) · 5n+1 X n2n+ n
84. ; 85. n ;
n=1
(n + 4)n2 n=1
2n + 2012
n
∞ ∞
X (2 + (−1)n )n X n2
86. ; 87. ;
n=1
4n + 5n n=1
(3 + (−1)n )n
∞ ∞
X (1 + n1 )n X (2 + sin πn
4
)n
88. ; 89. ;
n=1
(4 + cos πn2
)n n=1
4n − 3n
∞ n ∞
X 5 X 7n + 3
90. ; 91. .
n=1
(1 + sin n)n n=1
(1 + cos(3n))n
З допомогою iнтегральної ознаки Кошi дослiдити на збiж-

нiсть такi ряди:
∞ ∞
X 1 X 1
92. ; 93. ;
n=2
n ln n n=1
(n + 1) ln3 (n + 1)
∞ ∞
X 1 X 1
94. ; 95. ;
n=1
(2n + 1) ln2 (3n + 2) n=1
(n + 3) ln(5n − 1)
∞ ∞
X 1 X 1
96. ; 97. ;
n=3
n ln n ln2 (ln n) n=3
n ln n ln(ln n)
∞ ∞
X 1 X 1
98. ; 99. .
n=2
n lnp n n=3
n (ln n)p (ln ln n)q
З допомогою ознаки Раабе дослiдити на збiжнiсть ряди:

∞ ∞
X n! en X 1 n n
100. ; 101. ;
n=1
nn+p n=1
n! e
74
∞ ∞
X (2n − 1)!! X (2n − 1)!! 1
102. ; 103. · ;
n=1
(2n)!! n=1
(2n)!! 2n + 1
∞ p ∞ p
X (2n − 1)!! X (2n − 1)!! 1
104. ; 105. · q;
n=1
(2n)!! n=1
(2n)!! n
∞ √
X n!
106. √ √ √ ;
n=1
(2 + 1)(2 + 2) . . . (2 + n)
∞
X a(a + 1) . . . (a + n − 1)
107. , a > 0;
n=1
n! np
∞
X n! n−p
108. , a > 0;
n=1
a(a + 1) . . . (a + n − 1)
∞
X (1 + a)(1 + 2a) . . . (1 + nd)
109. ;
n=1
(3 + a)(3 + 2a) . . . (3 + nd)
∞ p
X a(a + 1) . . . (a + n − 1)
110. , a > 0, b > 0.
n=1
b(b + 1) . . . (b + n − 1)
Дослiдити на збiжнiсть наведенi нижче ряди:

∞
X √ √
4
111. ( n + a − n2 + n + b);
n=1
∞
X nπ nπ
112. ctg − sin ;
n=1
4n − 2 2n + 1
∞ √ √ ∞
X n+2− n−2 X n!
113. ; 114. √ ;
n=2
np n=1
n n
∞ r ! ∞
X 1 n+1 X nln n
115. √ − ln ; 116. ;
n=1
n n n=2
lnn n
75
∞ ∞
X ln(n!) X 1
117. ; 118. 2 ;
n=1
np n=1
ln (sin n1 )
∞ ∞
X √ X √
3
119. n2 e − n
; 120. e− n
;
n=1 n=1
∞ ∞
X 1 X p
nn − 1 ;

121. n n2 +1 −1 ; 122.
n=1 n=1
∞ ∞
X cos πn X a n 2
123. ln ; 124. cos .
n=3
ch πn n=1
n
125. Довести, що ряд з чисел, обернених до членiв арифметич-

ної прогресiї, розбiжний.
P∞
126. Довести, що коли додатний ряд an збiжний, то ряд
n=1
∞
a2n також збiжний. Чи правильне обернене тверджен-
P
n=1
ня? ∞ ∞
a2n i b2n збiжнi, то ряди
P P
127. Довести, що коли ряди
n=1 n=1
∞ ∞ ∞
X X X |an |
|an bn |, (an + bn )2 ,
n=1 n=1 n=1
n
також збiжнi.
∞
P ∞
P
128. Нехай задано два додатнi розбiжнi ряди an та bn .
n=1 n=1
Що можна сказати про збiжнiсть таких рядiв:
∞
X ∞
X
а) min{an , bn }; б) max{an , bn }?
n=1 n=1
∞
P ∞
P
129. Довести, що коли ряди an та bn збiгаються i чле-
n=1 n=1
ни послiдовностi (cn )∞
n=1 для всiх n ∈ N задовольняють
76
∞
P
нерiвнiсть an ≤ cn ≤ bn , то ряд cn збiгається. Що мож-
n=1
P∞ ∞
P
на сказати про збiжнiсть ряду cn , якщо ряди an та
n=1 n=1
∞
P
bn розбiгаються?
n=1
∞
P
130. Чи збiгається ряд an , якщо
n=1
lim (an+1 + an+2 + . . . + an+p ) = 0

n→∞
для всiх p ∈ N?
∞
P
131. Довести, що коли lim nan = a 6= 0, то ряд an розбiж-
n→∞ n=1
ний.
132. Довести, що коли an > 0 i an+1 ≤ an для всiх n ∈ N, то зi
∞
P
збiжностi ряду an випливає, що lim nan = 0.
n=1 n→∞
7.3. Ознаки Лейбнiца, Дiрiхле та Абеля.

Ряд вигляду
a1 − a2 + a3 − a4 + . . . ,
де (an )∞
n=1 – послiдовнiсть додатних (вiд’ємних) чисел, назива-
ється знакозмiнним. Такий ряд зручно записувати у виглядi
∞
(−1)n+1 an . Знакозмiнний ряд
P
n=1
−a1 + a2 − a3 + a4 − . . .
∞
(−1)n an .
P
скорочено записують у виглядi
n=1
Теорема 7.16 (oзнака Лейбнiца). Нехай виконуються такi

умови:
1) послiдовнiсть (an )∞
n=1 монотонна;
2) lim an = 0.
n→∞
77
∞
(−1)n an збiжний.
P
Тодi знакозмiнний ряд
n=1
Теорема 7.17 (oзнака Дiрiхле). Нехай виконуються такi

умови:
2) lim an = 0;
n→∞
P n ∞
3) послiдовнiсть bk обмежена, тобто iснує таке
k=1 n=1
C > 0, що для кожного n ∈ N виконується нерiвнiсть
|b1 + b2 + . . . + bn | ≤ C.
∞
P
Тодi ряд an bn збiжний.
n=1
Теорема 7.18 (oзнака Абеля). Нехай виконуються такi

умови:
n=1 обмежена;
P∞
3) ряд bn збiжний.
n=1
P∞
Тодi ряд an bn збiжний.
n=1
Використовуючи ознаку Лейбнiца, встановити збiжнiсть

нижченаведених рядiв:
∞ ∞
X (−1)n+1 X (−1)n+1
1. ; 2. ;
n=1
n3 n=1
2n − 1
∞ ∞
X (−1)n+1 X (−1)n+1
3. √ ; 4. ;
n=1
n+1 n=1
ln(n + 1)
∞ ∞
X n X n2
5. (−1)n+1 · 2
; 6. (−1)n+1 · ;
n=1
3n + 2 n=1
(2n − 1)3
78
∞ √ ∞ √
3
X n X n+1
7. (−1)n+1 · ; 8. (−1) · √ n
;
n=1
n + 100 n=1
n+2
∞ ∞
X
n+1 n3 X 2n n5
9. (−1) · n; 10. (−1)n · ;
n=1
2 n=1
3n
∞ 2 ∞
X ln n X ln(n2 + 1)
11. (−1)n · √ ; 12. (−1)n+1 · √ 3
;
n=1
n+1 n=1
2n − 1
∞ ∞ n
(−1)n+1

X X
n+1 2n + 100
13. ; 14. (−1) · ;
n=1
n − ln n n=1
3n + 1
∞ ∞
X sin πn
2
X cos πn
15. ; 16. √ 2 .
n=1
n n=1
n
Використовуючи ознаку Дiрiхле чи ознаку Абеля, встановити

збiжнiсть таких рядiв:
∞ ∞
X n(n−1) 1 X n(n+1) 1
17. (−1) 2 · n ; 18. (−1) 2 · ;
n=1
2 n=1
n
∞ ∞
X πn 1 X πn ln4 n
19. cos · ; 20. sin · ;
n=1
4 n n=1
4 n
∞ ∞
X cos n X sin n
21. √ ; 22. √
3
;
n=1
n n=1
n+1
∞ ∞
X sin nα X cos nα
23. ; 24. ;
n=1
n n=1
n
∞ √ ∞ √
X (−1)n 3 n X (−1)n+1 4 n + 1
25. √ ; 26. √3
;
n=1
n+5 n=1
n+3
∞ ∞
X cos n · arctgn X sin(n + 1) 2 ln n
27. √ √ ; 28. √3
· .
n=1
n+ 4n n=3 n2 − 1 1 + ln n
79
Дослiдити на збiжнiсть наведенi нижче ряди:

∞ ∞
X n+1 n
X n
29. (−1) · ; 30. (−1)n+1 · ;
n=1
n n=1
n + 10
∞ n ∞
X 2 + (−1) X 3 − (−1)n
31. (−1)n+1 · ; 32. (−1)n · √ ;
n=1
n n=1
n
∞ 2 ∞ n2 −1
X
n+1 2n X
n 3
33. (−1) · ; 34. (−1) · ;
n=1
n! n=1
(2n)!
∞ ∞
X (−1)n X (−1)n
35. √ ; 36. √ ;
n=2
n + (−1)n n=2
n + 1 − (−1)n
∞ ∞
X √ X 1 π n2
37. sin(π n2 + k 2 ); 38. · cos ;
n=1 n=2
ln2 n n+1
∞ √ ∞
[ n]
X (−1) X (−1)n
39. ; 40. √ ;
n=1
n n=1
n
n
∞ ∞
X cos 3n X sin2 n
41. (−1)n · √ ; 42. (−1)n+1 · .
n=1
n n=1
n
7.4. Абсолютна та умовна збiжностi числових рядiв.

P∞ ∞
P
Ряд an називається абсолютно збiжним, якщо ряд |an |
n=1 n=1
збiжний.
∞
P
Теорема 7.19. Якщо ряд an абсолютно збiжний, то вiн
n=1
збiжний.
Обернене твердження до цiєї теореми неправильне. Наприк-

∞
P (−1)n
лад, ряд n
збiжний, але вiн не є абсолютно збiжним.
n=1
80
∞
P ∞
P
Ряд an називається умовно збiжним, якщо ряд an
n=1 n=1
∞
P
збiжний, а ряд |an | розбiжний.
n=1
Дослiдити на абсолютну та умовну збiжностi такi числовi ря-

ди:
∞ ∞
X (−1)n X (−1)n
1. ; 2. ;
n=1
n5 n=1
n3
∞ ∞
X (−1)n−1 X (−1)n−1
3. √ ; 4. √3
;
n=1
n n=1
n+1
∞ ∞ n(n+1)
X (−1)n X (−1) 2
5. ; 6. ;
n=1
np n=1
n2011
∞ ∞
X (−1)n+1 X (−1)n+1
7. √ ; 8. √
3
;
n2+4 n 2 + 3n
n=1 n=1
∞ ∞
X (−1)n+1 X (−1)n+1
9. ; 10. √ ;
n=1
n3 + 5n − 2 n=1
n2 + 4 n + 1
∞ ∞
X sin πn
4
X cos πn
3
11. √
3
; 12. √ ;
n=1
n + 2 n=1
3n − 1
∞ ∞
X n100 X n90
13. (−1)n+1 ; 14. (−1)n+1 ;
n=1
2n n=1
(2n)!
∞ πn ∞
X cos 2
X sin πn
3
15. ; 16. 2 ;
n=1
ln(n + 1) n=1
ln (n + 1)
∞ ∞ √
X (−1)n n − 1 X
n+1
3
n
17. √ · ; 18. (−1) √ ;
n=1
100
n n+1 n=1
n + 1
81
∞ ∞
X (−1)n X cos πn
19. √ ;
n2
20. √ 4 ;
n3
n=1
n n=1 n+1
∞ ∞
X (−1)n X sin πn
4
21. ; 22. ;
n=1
(n − (−1)n )3 n=1
n2 + sin πn
4
∞ ∞
X sin nα X cos nα
23. ; 24. ;
n=1
np n=1
np
∞ ∞
(−1)n+1 (−1)n
X X
25. 1 ; 26. ln 1 + ;
n=1 np+ n n=1
np
∞ ∞
X
n+1 2n sin2n α X 3n tg2n α
27. (−1) ; 28. (−1)n √ ;
n=1
n n=1
n+1
1 1 1 1 1 1
29. p
− q + p − q + p − q + ...;
1 2 3 4 5 6
1 1 1 1 1 1 1 1 1
30. p
+ p − p + p + p − p + p + p − p + ...;
1 3 2 5 7 4 9 11 6
1 1 1 1 1 1 1 1 1
31. p
+ p − p + p + p − p + p + p − p + ...;
1 3 1 5 7 3 9 11 6
1 2 1 1 2 1 1 2 1
32. p
− p + p + p − p + p + p − p − p + ... .
1 2 3 4 5 6 7 8 9
7.5. Нескiнченнi добутки.

Нехай (pn )∞
n=1 – деяка числова послiдовнiсть. Вираз
∞
Y
p1 · p2 · . . . · pn · . . . = pn
n=1
називається нескiнченним добутком.
Для кожного n ∈ N добуток Pn = p1 · p2 · . . . · pn називається
n-м частинним добутком.
82
Якщо iснує скiнченна границя P 6= 0 послiдовностi (Pn )∞

n=1 ,
∞
Q
то добуток pn називається збiжним. Якщо ж такої границi
n=1
не iснує або вона нескiнченна чи дорiвнює нулю, то добуток на-
зивається розбiжним. Число P називається значенням добут-
∞
Q
ку. Для збiжного добутку pn його значення P позначається
n=1
∞
Q ∞
Q n
Q
також через pn , тобто pn = lim pk .
n=1 n=1 n→∞ k=1
Теорема 7.20 (необхiдна умова збiжностi добутку). Якщо

∞
Q
добуток pn збiжний, то lim pn = 1.
n=1 n→∞
∞
Q
Теорема 7.21. Нескiнченний добуток pn , де pn > 0, збiж-
n=1
∞
P
ний тодi i тiльки тодi, коли збiгається ряд ln pn .
n=1
∞
Q
Нескiнченний добуток pn називається абсолютно (умов-
n=1
∞
P
но) збiжним, якщо ряд ln pn абсолютно (умовно) збiжний.
n=1
Теорема 7.22. Нехай pn 6= 0 i αn = pn − 1 для кожного n ∈ N.
∞
Q
Тодi нескiнченний добуток pn абсолютно збiжний тодi i
n=1
∞
P
тiльки тодi, коли збiгається ряд |αn |.
n=1
Теорема 7.23. Нехай pn > 0, αn = pn − 1 для кожного n ∈ N i
∞
P ∞
Q
ряд αn збiжний. Тодi нескiнченний добуток pn збiжний
n=1 n=1
∞
αn2 .
P
тодi i тiльки тодi, коли збiгається ряд
n=1
При x ∈ R мають мiсце такi рiвностi:
∞ ∞
x2 4x2
Y Y
sin x = x 1 − 2 2 , cos x = 1− .
n=1
n π n=1
(2n − 1)2 π 2
83
Зокрема, з першої з цих рiвностей при x = π2 отримуємо вiдому

формулу Валлiса
∞
π Y 2n 2n
= · .
2 n=1 2n − 1 2n + 1
Довести рiвностi:
∞ ∞
Y 1 1 Y 2 1
1. 1− 2 = ; 2. 1− = ;
n=2
n 2 n=2
n(n + 1) 3
∞ ∞
Y n3 − 1 2 Y n4 + n3 + n2
3. 3
= ; 4. = 1;
n=2
n +1 3 n=1
n4 + n3 + n + 1
∞ 2n 2n !
! ∞
Y 1 Y 1 3
5. 1+ = 2; 6. 1+ = ;
n=0
2 n=1
3 2
∞ ∞
Y π 2 Y n 1
7. cos n+1 = ; 8. 1 + x2 = , |x| < 1;
n=1
2 π n=0
1−x
∞ ∞
Y x sin x Y x sh x
9. cos n = ; 10. ch n = ;
n=1
2 x n=1
2 x
π 2 2 2
11. =√ ·p √ ·q · ...;
2 2 2+ 2
p √
2+ 2+ 2
∞
Y 3n 3n 2π
12. · = √ .
n=1
3n − 1 3n + 1 3 3
Довести збiжнiсть наведених нижче добуткiв та знайти їхнi

значення:
∞ ∞
n2 − 4

Y 1 Y
13. 1+ ; 14. ;
n=1
n(n + 2) n=3
n2 − 1
∞ ∞
Y (2n + 1)(2n + 7) Y (−1)n
15. ; 16. a n , a > 0.
n=1
(2n + 3)(2n + 5) n=1
84
Дослiдити на збiжнiсть такi добутки:

∞ ∞
Y 2n3 + 1 Y 1 + n7
17. ; 18. ;
n=1
n3 + 5 n=2
4n7+n−5
∞ ∞ √
Y 1 Y 3
n
19. ; 20. √ ;
n=1
n n=1
n + 1
∞ ∞
Y (n + 1)2 Y n3 + 3n2 + 1
21. 2 + 2n + 2
; 22. ;
n=1
n n=1
(n + 1)3
∞ ∞
Y 1 Y 1
23. 1− ; 24. 1− √ ;
n=1
n n=1
n + 1
∞ r ∞ r 3 2
Y n+1 Y 3 n + n
25. ; 26. 3+2
;
n=1
n + 2 n=1
n
∞ ∞ √3
Y n Y n3 + 1
27. √ ; 28. ;
n=1
n 2+1
n=1
n
∞ r ∞
Y n 1 Y √
n2
29. 1+ ; 30. n;
n=1
n n=1
∞ ∞
Y 5 5
Y 3 √3
31. 1+ e− n ; 32. 1− √ e n .
n=1
n n=1
n
З’ясувати, при яких значеннях параметра x збiгаються такi

добутки:
∞ ∞
Y 1 Y 1
33. 1+ x ; 34. 1− x ;
n=1
n n=2
n
∞ 2 x ∞ x2
Y n −1 Y n+1
35. ; 36. ;
n=1
n2 + 1 n=1
n−1
85
∞ ∞
Y x −x Y x x
37. 1+ e n; 38. 1− en ;
n=1
n n=1
1+n
∞ ∞
Y
n
Y xn
39. (1 − x ); 40. 1+ n
n=1 n=1
2
Дослiдити на абсолютну та умовну збiжностi такi добутки:

∞ ∞
(−1)n (−1)n
Y Y
41. 1+ ; 42. 1− √ ;
n=1
n + 1 n=1
n
∞ ∞
(−1)n (−1)n
Y Y
43. 1− ; 44. 1+ √ ;
n=1
n2 n=1
n3 + 1
∞ ∞
(−1)n (−1)n
Y Y
45. 1+ ; 46. 1+ 2 ;
n=2
ln n n=1
ln (n + 1)
∞ √ ∞ n(n−1)
!
Y n n
Y (−1) 2
47. n(−1) ; 48. 1+ ;
n=1 n=1
n
∞ ∞
(−1)n (−1)n
Y Y
49. 1− p
; 50. 1+ p
;
n=1
n n=2
(n ln n)
∞ √ ∞ √3
Y n Y n+1
51. √ n
; 52. √
3
.
n=2
n + (−1) n=1
n + 1 − (−1)n
∞
Q ∞
Q
53. Нехай добутки pn i qn збiжнi. Довести, що добутки
n=1 n=1
∞ ∞ ∞ ∞
pn
p2n ,
Q Q Q Q
pn qn i qn
збiжнi. Чи збiжний добуток (pn + qn )?
n=1 n=1 n=1 n=1
86
Роздiл VIII. Функцiї багатьох змiнних

8.1. Збiжнi послiдовностi й топологiчнi поняття
в метричному просторi Rm .
Нехай m ∈ N i
Rm = {(x1 , . . . , xm ) : xi ∈ R, 1 ≤ i ≤ m}.
Функцiя d : Rm × Rm → R, яка дiє за правилом
p
d(x, y) = (x1 − y1 )2 + . . . + (xm − ym )2 ,
де x = (x1 , . . . , xm ) ∈ Rm , y = (y1 , . . . , ym ) ∈ Rm , називається
евклiдовою вiдстанню в Rm .
Елемент (0, 0, . . . , 0) ∈ Rm називається нульовим елементом
i позначається через 0.
Множина A ⊆ Rm називається обмеженою, якщо iснує таке
C ≥ 0, що для всiх x ∈ A виконується нерiвнiсть d(x, 0) ≤ C.
Елемент x0 ∈ Rm називається границею послiдовностi
(xn )∞
n=1 , де xn ∈ R
m
для всiх n ∈ N (позначається x0 = lim xn
n→∞
або xn → x0 при n → ∞), якщо для кожного ε > 0 iснує такий
номер N ∈ N, що для довiльного n ≥ N виконується нерiвнiсть
d(xn , x0 ) < ε.
Послiдовнiсть (xn )∞
n=1 елементiв xn ∈ R
m
називається збiж-
m m
ною в просторi R , якщо iснує таке x0 ∈ R , що lim xn = x0 .
n→∞
Нехай a = (a1 , . . . , am ) ∈ Rm i ε > 0. Множина
B(a, r) = {x ∈ Rm : d(x, a) < ε}
називається вiдкритою кулею з центром у точцi a i радiусом ε,
а множина
B[a, r] = {x ∈ Rm : d(x, a) ≤ ε}
називається замкненою кулею з центром у точцi a i радiусом ε.
Множина U ⊆ Rm називається околом точки x0 ∈ Rm , якщо
iснує таке ε > 0, що B(x0 , ε) ⊆ U .
Точка x ∈ A ⊆ Rm називається внутрiшньою точкою мно-
жини A, якщо iснує таке ε > 0, що B(x, ε) ⊆ A.
87
Множина U ⊆ Rm називається вiдкритою, якщо кожна точка

цiєї множини є внутрiшньою.
Точка x ∈ Rm називається точкою дотику множини
A ⊆ Rm , якщо B(x, ε) ∩ A 6= Ø для довiльного ε > 0.
Множина F ⊆ Rm називається замкненою, якщо вона мiстить
всi свої точки дотику.
Замкнена i обмежена множина K ⊆ Rm називається ком-
пактною.
1. Функцiї d1 , d∞ : Rm × Rm → R означаються так:

d1 (x, y) = |x1 − y1 | + |x2 − y2 | + . . . + |xm − ym |,
d∞ (x, y) = max{|x1 − y1 |, |x2 − y2 |, . . . , |xm − ym |},
де x = (x1 , . . . , xm ) ∈ Rm , y = (y1 , . . . , ym ) ∈ Rm . Довести,
що
d∞ (x, y) ≤ d(x, y) ≤ d1 (x, y) ≤ m d∞ (x, y)
для довiльних x, y ∈ Rm .
2. Довести, що множина A ⊆ Rm обмежена тодi i тiльки
тодi, коли iснує таке C ≥ 0, що d(x, y) ≤ C для довiльних
x, y ∈ A.
3. Довести, що множина A ⊆ Rm обмежена тодi i тiльки то-
дi, коли множина A покоординатно обмежена, тобто для
кожного i = 1, . . . , n множина Ai i-х координат усiх еле-
ментiв a ∈ A обмежена в R.
4. Нехай x0 ∈ Rm i xn ∈ Rm для всiх n ∈ N. Довести, що
x0 = lim xn тодi i тiльки тодi, коли lim d(x0 , xn ) = 0.
n→∞ n→∞
5. Довести, що кожна збiжна послiдовнiсть у просторi Rm

обмежена.
6. Довести, що послiдовнiсть (xn )∞ n=1 точок xn =
(x1,n , x2,n , . . . , xm,n ) збiжна в просторi Rm тодi i тiль-
ки тодi, коли вона покоординатно збiжна, тобто для
кожного i = 1, ... , m послiдовнiсть (xi,n )∞ n=1 збiжна в R.
88
7. Нехай lim xn = x0 i lim yn = y0 в просторi Rm . Довести,

n→∞ n→∞
що lim d(xn , yn ) = d(x0 , y0 ).
n→∞
8. Перевiрити, чи є послiдовнiсть (xn )∞ m

n=1 збiжною в R ,
якщо:
1 1 1
a) xn = , ,..., ;
n n n

n n n
б) xn = , ,..., ;
n+1 n+2 n+m
√n
√
n √
в) xn = ( 1, 2, . . . , n m);
n n n
n+1 n+2 n+m
г) xn = , ,..., ;
n n n
ґ) xn = (n, n2 , . . . , nm );

1 2 (−1)m m
д) xn = ,n ,...,n .
n
9. Довести, що вiдкрита куля в просторi Rm є вiдкритою
множиною.
10. Довести, що замкнена куля в просторi Rm є замкненою
множиною.
11. Довести, що множина F ⊆ Rm замкнена тодi i тiльки тодi,
коли її доповнення G = Rm \ F є вiдкритою множиною.
12. Довести, що об’єднання скiнченної кiлькостi вiдкритих
множин є вiдкритою множиною.
13. Довести, що об’єднання скiнченної кiлькостi замкнених
множин є замкненою множиною.
14. Довести, що перетин скiнченної кiлькостi вiдкритих мно-
жин є вiдкритою множиною.
15. Довести, що перетин скiнченної кiлькостi замкнених мно-
жин є замкненою множиною.
89
16. Довести, що об’єднання злiченної кiлькостi вiдкритих

множин є вiдкритою множиною.
17. Довести, що перетин злiченної кiлькостi замкнених мно-
жин є замкненою множиною.
18. Чи обов’язково перетин злiченної кiлькостi вiдкритих
множин є вiдкритою множиною?
19. Чи обов’язково об’єднання злiченної кiлькостi замкнених
множин є замкненою множиною?
20. Чи є множина рацiональних чисел замкненою або вiдкри-
тою у просторi R?
21. Чи є множина iррацiональних чисел замкненою або вiд-
критою у просторi R?
22. Чи є множина точок площини, хоча б одна координата
яких рацiональна, замкненою або вiдкритою в R2 ?
23. Чи є множина точок площини, хоча б одна координата
яких iррацiональна, замкненою або вiдкритою в R2 ?
24. Довести, що множина G вiдкрита в R, якщо:
а) G = (0, 1); б) G = (a, b);
в) G = (2, 3) ∪ (4, 5); г) G = (−∞, 0).
25. Довести, що множина G вiдкрита в R2 , якщо:
а) G = {(x, y) ∈ R2 : x2 + y 2 < 4};
б) G = {(x, y) ∈ R2 : x2 + y 2 < 1 i x < 0};
в) G = {(x, y) ∈ R2 : x2 + y 2 > 9};
г) G = {(x, y) ∈ R2 : 1 < x2 + y 2 < 16};
ґ) G = {(x, y) ∈ R2 : x + y < π};
д) G = {(x, y) ∈ R2 : |x| + |y| > 10};
е) G = (0, 1) × (0, 1);
є) G = (0, +∞) × (−∞, 0).
90
26. Довести, що множина G вiдкрита в R3 , якщо:

а) G = {(x, y, z) ∈ R3 : x2 + y 2 + z 2 < 1};
б) G = {(x, y, z) ∈ R3 : 4 < x2 + y 2 + z 2 < 9};
в) G = {(x, y, z) ∈ R3 : z < x2 + y 2 };
г) G = (0, 1) × (2, 3) × (0, +∞).
27. Довести, що множина F замкнена в R, якщо:
а) F = [0, 1]; б) F = [a, b];
в) F = [2, 3] ∪ [5, 7]; г) F = [0, +∞).
28. Довести, що множина F замкнена в R2 , якщо:
а) F = {(x, y) ∈ R2 : x2 + y 2 ≥ 1};
б) F = {(x, y) ∈ R2 : x2 + y 2 ≤ 4 або x = 6};
в) F = {(x, y) ∈ R2 : x2 + y 2 = 9};
г) F = {(x, y) ∈ R2 : 2x + 3y ≥ 0};
ґ) F = {(x, y) ∈ R2 : sin x = cos y};
д) F = {(x, y) ∈ R2 : y − x2 + 3|x| ≤ 2};
е) F = [0, 1] × [0, 1].
29. Довести, що множина F замкнена в R3 , якщо:
а) F = {(x, y, z) ∈ R3 : x2 + y 2 + z 2 ≥ 4};
б) F = {(x, y, z) ∈ R3 : 1 ≤ x2 + y 2 + z 2 ≤ 9};
в) F = {(x, y, z) ∈ R3 : z 2 − x2 − y 2 ≤ 0};
г) F = [0, 1] × [2, −3] × [−5, +∞).
30. З’ясувати, чи є множина A вiдкритою або замкненою в R,
якщо:
а) A = (0, 1]; б) A = [a, b);
91
в) A = Q ∩ [−1, 1]; г) A = Z.
31. З’ясувати, чи є множина A вiдкритою або замкненою в
R2 , якщо:
а) A = {(x, y) ∈ R2 : x < 3 або y ≥ 4};
б) A = {(x, y) ∈ R2 : x = 0};
в) A = {(x, y) ∈ R2 : y ∈ Z};
г) A = {(x, y) ∈ R2 : x ∈ Z, y ∈ N}.
32. З’ясувати, чи є множина A вiдкритою або замкненою в
R3 , якщо:
а) A = {(x, y, z) ∈ R3 : x < 0, y > 1, z ≤ −1};
б) A = {(x, y, z) ∈ R3 : y = 0};
в) A = {(x, y, z) ∈ R3 : x ∈ Z};
г) A = {(x, y, z) ∈ R3 : x ∈ N, y ∈ Z, z = 1}.
33. З’ясувати, чи є множина A компактною в R2 , якщо:
а) A = [0, 1]2 ;
б) A = [a, b] × [c, d];
в) A = {(x, y) ∈ R2 : 1 ≤ x2 + y 2 ≤ 9};
г) A = {(x, y) ∈ R2 : |x| + |y| ≤ 3};
ґ) A = {(x, y) ∈ R2 : 2 < x2 + y 2 ≤ 5};
д) A = {(x, y) ∈ R2 : max{|x|, |y|} < 7}.
34. Нехай f : R → R – неперервна функцiя. Довести, що її
графiк Γf = {(x, f (x)) : x ∈ R} – замкнена в R2 множина.
Чи правильне обернене твердження?
35. Довести, що множина A ⊆ Rm замкнена тодi i тiльки тодi,
коли lim xn ∈ A для довiльної збiжної в Rm послiдовностi
n→∞
(xn )∞
n=1 елементiв xn ∈ A.
92
36. Довести, що множина A ⊆ Rm компактна тодi i тiльки

тодi, коли з довiльної послiдовностi (xn )∞
n=1 елементiв xn
iз A можна видiлити пiдпослiдовнiсть (xnk )∞k=1 , збiжну до
деякого елемента x0 ∈ A.
8.2. Область визначення функцiї багатьох змiнних.
Нехай X ⊆ Rm . Функцiєю f : X → R називається певне
правило, за яким кожному x ∈ X ставиться у вiдповiднiсть
єдине y ∈ R, яке називається значенням функцiї f у точцi x i
позначається f (x). При цьому множина X називається областю
визначення функцiї f i позначається Df , а множина f (X) =
{f (x) : x ∈ X} називається множиною значень функцiї f i
позначається Ef .
Функцiя f : X → R, визначена на деякiй множинi X ⊆ Rm ,
називається функцiєю m змiнних. Її позначають також так:
y = f (x), y = f (x1 , x2 , . . . , xm ) або просто f (x1 , x2 , . . . , xm ).
Знайти i зобразити областi визначення таких функцiй:
√ p √
1. u = 1 − x2 + y 2 − 1; 2. u = x + y;
p 1
3. u = 4 − x2 − y 2 ; 4. u = p ;
x 2 + y 2 − 25
s
x2 + y 2 − x p
5. u = 2 2
; 6. u = (x2 + y 2 − 1)(4 − x2 − y 2 );
2x − x − y
r
x2 y 2 √ √
7. u = 1 − 2 − 2 ; 8. u = x + y + x − y;
a b
1 1 √
q
9. u = √ +√ ; 10. u = x − y;
x+y x−y
p s
4x − y 2 x2 + 2x + y 2
11. u = ; 12. u = ;
ln(1 − x2 − y 2 ) x2 − 2x + y 2
13. u = ln(xy); 14. u = ln(−x − y);
1 1 1
15. u = √ + √ + √ ; 16. u = ln(xyz);
x y z
93
x
17. u = ln(x ln(y − x)); 18. u = arcsin + arcsin(1 − y);
y2
y x
19. u = arcsin ; 20. u = arccos ;
x x+y
21. u = ln x − ln(sin y); 22. u = arcsin(2y(1 + x2 ) − 1);
p p
23. u = sin(x2 + y 2 ); 24. u = x sin y;
p
25. u = ctgπ(x + y); 26. u = sin π(x2 + y 2 );
z
27. u = arccos p ; 28. u = ln(−1 − x2 − y 2 + z 2 );
2
x +y 2
s
R2 p
29. u = xy ln 2 2
+ x2 + y 2 − R 2 ;
x +y
p 1
30. u = R2 − x2 − y 2 − z 2 + p (R > r).
x2 + y 2 + z 2 − r 2
Зобразити лiнiї рiвня таких функцiй:
31. z = x + y; 32. z = x − y;
33. z = x2 + y 2 ; 34. z = x2 − y 2 ;
y 2x
35. z = 36. z = ;
x y
1 1
37. z = 2 ; 38. z = 2 ;
x + y2 x + 3y 2
39. z = min{x, y}; 40. z = max{x, y}.
8.3. Границя i неперервнiсть функцiї багатьох змiнних.
Точка a ∈ Rm називається граничною точкою множини

A ⊆ Rm , якщо для довiльного околу U точки a множина A ∩ U
нескiнченна.
Нехай X ⊆ Rm , f : X → R i a = (a1 , a2 , . . . , am ) – гранична
точка множини X.
94
Число b ∈ R називається границею функцiї f при x → a i

позначається
b = lim f (x) або b = lim
x1 →a1
f (x1 , x2 , . . . , xm ),
x→a x2 →a2
...
xm →am
якщо для довiльного ε > 0 iснує таке δ > 0, що |f (x) − b| < ε,

як тiльки d(x, a) < δ.
Теорема 8.1. Нехай (a, b) – гранична точка множини X ×Y ⊆
R2 , на якiй визначена функцiя f (x, y), iснує подвiйна границя
lim
x→a
f (x, y) i для кожного y ∈ Y iснує границя lim f (x, y). Тодi
x→a
y→b
iснує повторна границя lim lim f (x, y), причому

y→b x→a
lim lim f (x, y) = lim

x→a
f (x, y).
y→b x→a y→b
Функцiя f : X → R, де X ⊆ Rm , називається неперервною

в точцi x0 ∈ X, якщо для довiльного ε > 0 iснує таке δ > 0,
що для довiльного x ∈ X з нерiвностi d(x, x0 ) < δ випливає
нерiвнiсть |f (x) − f (x0 )| < ε. Зокрема, якщо x0 ∈ X – гранич-
на точка областi визначення X функцiї f , то f неперервна в
точцi x0 тодi i тiльки тодi, коли lim f (x) = f (x0 ). Функцiя, не-
x→x0
перервна в кожнiй точцi своєї областi визначення, називається
неперервною.
Аналогiчно вводиться поняття границi i неперервностi для
вiдображення f : X → Y , де X ⊆ Rm i Y ⊆ Rn . Наприклад,
вiдображення f : X → Y неперервне в точцi x0 ∈ X, якщо для
довiльного ε > 0 iснує таке δ > 0, що для довiльного x ∈ X з
нерiвностi d(x, x0 ) < δ випливає нерiвнiсть d(f (x), f (x0 )) < ε.
Множина X ⊆ Rm називається зв’язною або лiнiйно зв’язною,
якщо для довiльних точок a, b ∈ X iснує таке неперервне вiдо-
браження f : [0, 1] → X, що f (0) = a i f (1) = b.
Теорема 8.2 (теорема Больцано–Кошi). Нехай X ⊆ Rm –
зв’язна множина, f : X → R – неперервна функцiя, a, b ∈ X,
A = f (a) i B = f (b). Тодi для довiльного C ∈ [A, B] iснує таке
c ∈ X, що f (c) = C.
95
Теорема 8.3 (перша теорема Вейєрштрасса). Кожна не-

перервна на компактнiй множинi K ⊆ Rm функцiя f : K → R
обмежена.
Теорема 8.4 (друга теорема Вейєрштрасса). Нехай функ-

цiя f : K → R неперервна на компактнiй множинi K ⊆ Rm .
Тодi f має на K найбiльше i найменше значення.
Знайти lim lim f (x, y) i lim lim f (x, y), якщо:

x→a y→b y→b x→a
(x2 − 5x + 6)(y 2 − 1)
1. f (x, y) = , a = 3, b = 1;
(x2 − 8x + 15)(y 2 − 3y + 2)
(x − 4)(8 − y 3 )
2. f (x, y) = , a = 4, b = 2;
(x + 5)(2y − 4)
sin(x2 y)
3. f (x, y) = , a = 0, b = ∞;
x2 + y 2
3 2
ex y − 1
4. f (x, y) = √ , a = 0, b = 0;
tg xy
x2 + y 2
5. f (x, y) = , a = ∞, b = ∞;
x4 + y 4
x2 − 5y 2
6. f (x, y) = , a = ∞, b = ∞;
2x2 + y 2 + 1
xy
7. f (x, y) = , a = ∞, b = +0;
1 + xy
πx
8. f (x, y) = sin , a = ∞, b = ∞;
2x + y
1 xy
9. f (x, y) = tg , a = 0, b = ∞;
xy 1 + xy
10. f (x, y) = logx (x + y), a = 1, b = 0.
96
x−y
11. Показати, що для функцiї f (x, y) = виконуються
x+y
рiвностi lim lim f (x, y) = 1, lim lim f (x, y) = 1, але не iснує
x→0 y→0 y→0 x→0
границi lim
x→0
f (x, y).
y→0
x2 y 2
12. Показати, що для функцiї f (x, y) = вико-
x2 y 2 + (x − y)2
нуються рiвностi lim lim f (x, y) = lim lim f (x, y) = 0, але
x→0 y→0 y→0 x→0
не iснує границi lim
x→0
f (x, y).
y→0
1 1
13. Показати, що для функцiї f (x, y) = (x + y) sin sin
x y
iснує границя lim
x→0
f (x, y) = 0, але не iснують границi
y→0
lim lim f (x, y) i lim lim f (x, y).

x→0 y→0 y→0 x→0
2xy
14. Чи iснує границя lim ?
x→0
y→0
x2+ y2
Обчислити такi подвiйнi границi:

xy − x sin(x − 1) tg(y − 2)
15. lim ; 16. lim ;
x→0
y→1
(y 2 − 1) ln(1 + x) x→1
y→2
xy − 2x − y + 2
√
x2 + y 2 3
xy + 1 − 1
17. lim p ; 18. lim ;
x→0
y→0 x2 + y 2 + 1 − 1 x→0
y→0
exy − 1
p
x2 + y 2 x2 y 2 + 1 − 1
19. lim ; 20. lim ;
x→0
y→0
x2 y 2 x→0
y→0
x2 + y 2
sin(xy) ln(1 + xy 2 )
21. lim ; 22. lim ;
x→0
y→a
x x→2
y→0
ey2 − 1
sin(x3 + y 3 ) x5 + y 7
23. lim ; 24. lim ;
x→0
y→0
x2 + y 2 x→0
y→0
tg(x4 + y 6 )
97
− 1 1 − cos(x2 + y 2 )
25. lim (1 + x2 y 2 ) x2 +y 2 ; 26. lim ;
x→0
y→0
x→0
y→0
(x2 + y 2 )x2 y 2
x2 + y 2 x3 + y 5
lim
27. x→∞ ; lim
28. x→∞ ;
y→∞
x4 + y 4 y→∞
x4 + y 6
x+y x + y2
lim
29. x→∞ ; lim
30. x→∞ ;
y→∞
x − xy + y 2
2
y→∞
4x2 + 4xy 2 + 3y 4
− 21 2
e x +y
31. lim ; lim (x2 + y 2 )e−(x+y) ;
32. x→+∞
x→0
y→0
x4 + y 4 y→+∞
x2
1 x+y xy+y
lim 1 +
33. x→∞ ; 34. lim 1 + xy 2 3y ;
y→a
x x→a
y→0
ln(x + ey ) ln(ex + y 2 )
35. lim p ; 36. lim √ ;
x→0 3
y→0 x2 + y 2 x→0
y→0
x + |y|
x2
2xy 2

xy
lim
37. x→+∞ ; lim
38. x→+∞ .
y→+∞
x2 + y 2 y→+∞
x3 + y 5
39. Для яких x

напрямкiв ϕ iснує скiнченна границя
2 +y 2
lim e x , якщо x = r cos ϕ i y = r sin ϕ?
r→0+
40. Для яких напрямкiв ϕ iснує скiнченна границя

2 2
lim ex −y sin(2xy), якщо x = r cos ϕ i y = r sin ϕ?
r→+∞
Знайти точки розриву таких функцiй:

2 1
41. f (x, y) = ; 42. f (x, y) = p ;
x2 + y2 x2 + y 2
1 xy
43. f (x, y) = ; 44. f (x, y) = ;
x−y x+y
98
x+y y 2 + 2x
45. f (x, y) = ; 46. f (x, y) = ;
x3 + y 3 y 2 − 2x
1 1
47. f (x, y) = sin ; 48. f (x, y) = ;
xy sin πx + sin2 πy
2
1 1 1
49. f (x, y) = ; 50. f (x, y) = + ;
sin x sin y sin πx sin πy
1
51. f (x, y) = ; 52. f (x, y) = ln(1 − x2 − y 2 ).
xy
Дослiдити на неперервнiсть у точцi (0, 0) такi функцiї:

x2 y 2
53. f (x, y) = 2 2
, якщо x2 + y 2 6= 0, i f (0, 0) = 0.
x +y
x3 y 3
54. f (x, y) = , якщо x2 + y 2 =
6 0, i f (0, 0) = 0.
x2 + y 2
1
55. f (x, y) = 2 , якщо x2 + y 2 =6 0, i f (0, 0) = 0.
x + y2
x4 − y 4
56. f (x, y) = , якщо x2 + y 2 6= 0, i f (0, 0) = 0.
x4 + y 4
x2 y 2
57. f (x, y) = , якщо x2 + y 2 6= 0, i f (0, 0) = 0.
x4 + y 4
x2 y 2
58. f (x, y) = 2 4
, якщо x2 + y 2 6= 0, i f (0, 0) = 0.
x +y
59. Довести, що функцiя Шварца
2xy
x2 +y 2
, x2 + y 2 =
6 0,
f (x, y) =
0, x2 + y 2 = 0,
неперервна вiдносно кожної змiнної x i y, але не є непе-
рервною за сукупнiстю змiнних.
99
8.4. Частиннi похiднi i диференцiали функцiй багатьох

змiнних.
Нехай u = f (x1 , x2 , . . . , xm ) i x0 = (a1 , a2 , . . . , am ) – внутрiшня
точка множини Df .
Якщо iснує скiнченна границя
f (a1 , . . . , ak−1 , ak + ∆xk , ak+1 , . . . , am ) − f (a1 , . . . , am )
lim ,
∆xk →0 ∆xk
то вона називається частинною похiдною функцiї
u = f (x1 , x2 , . . . , xm ) у точцi x0 по змiннiй xk i позначається
одним iз таких символiв:
∂f ∂u
(x0 ), fx0 k (x0 ), , u0xk .
∂xk ∂xk
Приростом функцiї u = f (x1 , . . . , xm ) у точцi x0 =
(a1 , . . . , am ), який вiдповiдає приросту ∆x = (∆x1 , . . . , ∆xm ) ар-
гументу x = (x1 , . . . , xm ), називається вираз
f (a1 + ∆x1 , . . . , am + ∆xm ) − f (a1 , . . . , am ),
який позначається через ∆f (x0 ) або ∆u.
Функцiя f (x1 , . . . , xm ) називається диференцiйовною в точцi
x0 , якщо її прирiст ∆f (x0 ) можна подати у виглядi
∆f (x0 ) = A1 ∆x1 + . . . + Am ∆xm + α1 ∆x1 + . . . + αm ∆xm , (8.1)
де A1 , . . . , Am ∈ R i для кожного k = 1, ... , m функцiя αk =
αk (∆x) нескiнченно мала при ∆x → 0.
Теорема 8.5. Якщо функцiя f (x1 , . . . , xm ) визначена в деякому
околi точки x0 ∈ Rm i диференцiйовна в точцi x0 , то
∂f
Ak = (x0 )
∂xk
для всiх k = 1, ... , m, де A1 , . . . , Am – сталi з рiвностi (8.1).
Теорема 8.6. Якщо функцiя f (x1 , . . . , xm ) визначена в деякому
околi точки x0 ∈ Rm i має в цьому околi всi частиннi похiднi
∂f ∂f
∂x1
, . . . , ∂xm
, якi неперервнi в точцi x0 , то функцiя f диферен-
цiйовна в точцi x0 .
100
Для диференцiйовної в точцi x0 функцiї u = f (x1 , . . . , xm )

вираз
A1 ∆x1 + . . . + Am ∆xm ,
який є головною лiнiйною частиною приросту функцiї f у точ-
цi x0 , називається диференцiалом або повним диференцiалом
функцiї f у точцi x0 i позначається через df (x0 ) або du.
Згiдно з теоремою 8.5, для диференцiйовної в точцi x0 функцiї
u = f (x1 , . . . , xm ) маємо, що
∂f ∂f
df (x0 ) = (x0 ) ∆x1 + . . . + (x0 ) ∆xm .
∂x1 ∂xm
Оскiльки dxk = ∆xk для всiх k = 1, ... , m i незалежних змiнних
x1 , . . . , xm , то
∂f ∂f
df (x0 ) = (x0 ) dx1 + . . . + (x0 ) dxm ,
∂x1 ∂xm
що можна записати ще й у такому виглядi
∂u ∂u
du = dx1 + . . . + dxm .
∂x1 ∂xm
Зокрема,
df (x, y) = fx0 (x, y) dx + fy0 (x, y) dy
i
df (x, y, z) = fx0 (x, y, z) dx + fy0 (x, y, z) dy + fz0 (x, y, z) dz.
Теорема 8.7. Якщо функцiя u = f (x1 , . . . , xm ) визначена в
деякому околi точки x0 = (a1 , . . . , am ) ∈ Rm i диференцiйов-
на в точцi x0 , а функцiї x1 = ϕ1 (t), . . . , xm = ϕm (t) визна-
ченi в деякому околi точки t0 ∈ R i диференцiйовнi в точ-
цi t0 , причому ϕ1 (t0 ) = a1 , . . . , ϕm (t0 ) = am , то функцiя
u = g(t) = f (ϕ1 (t), . . . , ϕm (t)) диференцiйовна в точцi t0 i
g 0 (t0 ) = fx0 1 (x0 ) ϕ01 (t0 )+fx0 2 (x0 ) ϕ02 (t0 )+. . .+fx0 m (x0 ) ϕ0m (t0 ). (8.2)
101
Формулу (8.2) записують також в одному з таких виглядiв:

dg ∂f dϕ1 ∂f dϕm
(t0 ) = (x0 ) · (t0 ) + . . . + (x0 ) · (t0 );
dt ∂x1 dt ∂xm dt
du ∂u dx1 ∂u dxm
= · + ... + · .
dt ∂x1 dt ∂xm dt
Зокрема, якщо u = f (x, y), а x = ϕ(t) i y = ψ(t), то для скла-
деної функцiї u = f (ϕ(t), ψ(t)) формулу для похiдної можна
записати ще й так:
du ∂u dx ∂u dy
= · + · ;
dt ∂x dt ∂y dt
u0t = u0x · x0t + u0y · yt0 .
А якщо u = f (x, y, z), x = ϕ(t), y = ψ(t), z = χ(t), то для
складеної функцiї u = f (ϕ(t), ψ(t), χ(t)) формула для похiдної
записується в одному з таких виглядiв:
du ∂u dx ∂u dy ∂u dz
= · + · + · ;
dt ∂x dt ∂y dt ∂z dt
u0t = u0x · x0t + u0y · yt0 + u0z · zt0 .
З теореми 8.7 випливає наведена нижче теорема, яка дає фор-
мули для знаходження частинних похiдних складених функцiй
багатьох змiнних.
Теорема 8.8. Якщо функцiя u = f (x1 , . . . , xm ) визначена в де-
якому околi точки x0 = (a1 , . . . , am ) ∈ Rm i диференцiйовна в
точцi x0 , а функцiї x1 = ϕ1 (t1 , . . . , tn ), . . . , xm = ϕm (t1 , . . . , tn )
визначенi в деякому околi точки t0 ∈ Rn i мають усi частиннi
похiднi в точцi t0 , причому ϕ1 (t0 ) = a1 , . . . , ϕm (t0 ) = am , то
функцiя
u = g(t1 , . . . , tn ) = f (ϕ1 (t1 , . . . , tn ), . . . , ϕm (t1 , . . . , tn ))
має всi частиннi похiднi в точцi t0 , причому
∂g ∂f ∂ϕ1 ∂f ∂ϕm
(t0 ) = (x0 ) · (t0 ) + . . . + (x0 ) · (t0 ) (8.3)
∂tk ∂x1 ∂tk ∂xm ∂tk
для кожного k = 1, ... , n.
102
Якщо, крiм того, всi функцiї ϕ1 , . . . , ϕm диференцiйовнi в

точцi t0 , то функцiя g також диференцiйовна в точцi t0 i її
диференцiал, як i для випадку незалежних змiнних x1 , . . . , xm ,
має вигляд
∂u ∂u
du = dx1 + . . . + dxm .
∂x1 ∂xm
Зауважимо, що формулу (8.3) записують також у такому ви-
глядi:
∂u ∂u ∂x1 ∂u ∂xm
= · + ... + · .
∂tk ∂x1 ∂tk ∂xm ∂tk
Нехай l – вiсь у просторi Rm , яка проходить через точку
x0 ∈ Rm . Така вiсь однозначно визначається своїм одиничним
вектором e = (cos α1 , . . . , cos αm ), де α1 , . . . , αm – кути мiж до-
датним напрямком осi l i додатними напрямками вiдповiдних
координатних осей у просторi Rm . Нехай, окрiм того, функцiя
f (x1 , . . . , xm ) визначена в деякому околi точки x0 . Скiнченна
границя
f (x0 + te) − f (x0 )
lim
t→0 t
називається похiдною функцiї f у точцi x0 вздовж осi l або в
напрямку l i позначається через ∂f ∂l
(x0 ).
Теорема 8.9. Нехай функцiя f (x1 , . . . , xm ) визначена в деякому
околi точки x0 ∈ Rm i диференцiйовна в точцi x0 . Тодi для
довiльного одиничного вектора e = (cos α1 , . . . , cos αm ) функцiя
f має похiдну в точцi x0 вздовж вiдповiдної осi l, причому
∂f ∂f ∂f
(x0 ) = cos α1 (x0 ) + . . . + cos αm (x0 ).
∂l ∂x1 ∂xm
Нехай функцiя f (x1 , . . . , xm ) визначена в деякому око-
m
точки x0 ∈ R i диференцiйовна в точцi x0 . Вектор
лi
∂f ∂f
∂x1
(x0 ), . . . , ∂xm
(x0 ) називається ґрадiєнтом функцiї f у точ-
цi x0 i позначається через grad f (x0 ).
103
Знайти частиннi похiднi першого порядку вiд таких функцiй:

1. z = x − y; 2. z = x3 y − y 3 x;
3. z = 2x3 + y − 4xy 2 + 8; 4. z = (x − 3y)(5y 4 + 6);
x y2 − 5
5. z = ; 6. z = √ ;
y x
x3 + y 3
7. z = ; 8. z = (5x2 y − y 3 + 7)3 ;
x2 + y 2
√
r
√ x 4 y+x
9. z =x y+ √ 3 y
; 10. z = 7y x + 3 − ;
x
11. z = cos(x2 y); 12. z = sin(x − y) + 2 cos(x + 2y);
x + 2y cos(x − 2y)
13. z = sin ; 14. u = ;
x − 2y 2 cos(x + 2y)
x x cos y − y cos x
15. z = sin cos yx; 16. u = ;
y 1 + sin x + sin y
cos x2 √
17. z = ; 18. z = x sin(x − y);
y
1 + x + x2
19. z = tg √ ; 20. z = tg(sin x) · cos y;
1−y− y
x 1
21. z = arctg ; 22. z = ;
y arctg xy
p
x2 − y 2 x+y
23. z = arcsin p ; 24. z = arctg ;
x2 + y 2 x−y
x
25. z = xy ; 26. z = e− y ;
xy
1
27. z = esin πxy xy; 28. z = ;
3
p
29. z = ln(x2 + y 2 ); 30. z = ln(x + x2 + y 2 );
x
31. z = (1 + xy)y ; 32. z = ln tg ;
y
104
p
x2 + y 2 − x
33. z = ln p ; 34. z = ln(x + ln y);
x2 + y 2 + x
35. u = xyz; 36. u = xy + yz + xz;
p
37. u = x2 + y 2 + z 2 ; 38. u = ln(x + y + z);
39. u = x3 + yz 2 + 3yx + z; 40. u = sin(x2 + y 2 + z 2 );
q
41. u = arctg(x − y)z ; 42. u = sin2 x + sin2 y + sin2 z;
43. u = (sin x)yz ; 44. u = ln(1 + x + y 2 + z 3 ).
Знайти повнi диференцiали таких функцiй:

45. z = x2 y 4 − x3 y 3 + x4 y 2 ; 46. z = xy 3 − 3x2 y 2 + 2y 4 ;
x+y x2 + y 2
47. z = ; 48. z = ;
x−y x2 − y 2
p p
49. z = ln x2 + y 2 ; 50. z = x2 + y 2 ;
x
51. z = sin(xy); 52. z = arcsin ;
y
x+y
53. z = arctg ; 54. z = arctg(xy);
1 − xy
z
55. u = ln(x3 + 2y 3 − z 3 ); 56. u = xy .
p
57. Довести, що функцiя f (x, y) = |xy| неперервна в точ-
цi (0, 0), має частиннi похiднi fx0 (0, 0) i fy0 (0, 0), але не ди-
ференцiйовна в точцi (0, 0).
√
58. Знайти fx0 (0, 0) i fy0 (0, 0), якщо f (x, y) = 3 xy. Чи є ця
функцiя диференцiйовною в точцi (0, 0)?
p
59. Чи є функцiя f (x, y) = x3 + y 3 диференцiйовною в точ-
цi (0, 0)?
60. Дослiдити на диференцiйовнiсть у точцi (0, 0) функцiю
− 1
f (x, y) = e
x2 +y 2 , x2 + y 2 > 0,
0, x2 + y 2 = 0.
105
61. Довести, що функцiя

(
√ xy , x2 + y 2 > 0,
f (x, y) = x2 +y 2
0, x2 + y 2 = 0,
в деякому околi точки (0, 0) неперервна, має обмеженi час-
тиннi похiднi fx0 i fy0 , але не диференцiйовна в точцi (0, 0).
1
2
(x + y 2 ) sin x2 +y 2, x2 + y 2 > 0,
f (x, y) =
0, x2 + y 2 = 0,
в деякому околi точки (0, 0) має частиннi похiднi fx0 i fy0 ,
якi розривнi в точцi (0, 0) i необмеженi в кожному околi
точки (0, 0), але сама функцiя f диференцiйовна в точцi
(0, 0).
Нехай f – диференцiйовна функцiя вiдповiдної кiлькостi змiн-
них. Знайти частиннi похiднi вiд таких складених функцiй:
63. u = f (x2 + y 2 ); 64. u = f (2xy);
2 3
65. u = f (z + 2xy − y ); 66. u = f (x3 + y 3 );
x
67. u = f (x + y, x − y); 68. u = f xy, ;
y
x y z
69. u = f (x, xy, xyz); 70. u = f , , .
y z x
71. Нехай ϕ : R → R – диференцiйовна функцiя. Довести, що
функцiя u = ϕ(x2 + y 2 ) є розв’язком рiвняння y ∂u ∂x
= x ∂u
∂y
.
72. Нехай ϕ : R → R – диференцiйовна функцiя. Довес-
y2
ти, що функцiя u = 3x + ϕ(xy) є розв’язком рiвняння
x2 ∂u
∂x
− xy ∂u
∂y
+ y 2
= 0.
73. Нехай ϕ : R → R – диференцiйовна
функцiя. Довес-
x2
ти, що функцiя u = ey ϕ ye 2y2 є розв’язком рiвняння
(x2 − y 2 ) ∂u
∂x
+ xy ∂u
∂y
= xy u.
106
74. Нехай ϕ : R2 → R – диференцiйовна функцiя. Довести,

xy y z

що функцiя u = z ln x + x ϕ x , x є розв’язком рiвняння
x ∂u
∂x
+ y ∂u
∂y
+ z ∂u
∂z
= u + xy
z
.
Знайти похiдну функцiї u = f (x, y) у напрямку l з одиничним
вектором e, якщо:
√
75. f (x, y) = x2 − y 2 , e = 21 , 23 ;
76. f (x, y) = x3 + y 3 , e = √12 , √12 .

77. Знайти похiдну функцiї u = xyz у точцi M (1, 1, 1) у на-

прямку l з одиничним вектором e = (cos α, cos β, cos γ) та
величину ґрадiєнта цiєї функцiї у точцi M .
78. Знайти ґрадiєнт функцiї f (x, y, z) = √ 1
у точцi
x2 +y 2 +z 2
M0 (x0 , y0 , z0 ) та його величину.
8.5. Частиннi похiднi та диференцiали вищих порядкiв.

Формула Тейлора.
Нехай u = f (x1 , . . . , xm ) – функцiя m змiнних i
∂f
v = ∂x k
(x1 , . . . , xm ) – її частинна похiдна по змiннiй xk .
∂v
Якщо функцiя v має частинну похiдну по змiннiй xi в
∂xi
точцi x0 ∈ Rm , то ця похiдна називається частинною похiдною
функцiї f (x1 , . . . , xm ) другого порядку по змiнних xk та xi i
позначається одним iз символiв:
∂ 2f ∂ 2u
(x0 ), fx00k xi (x0 ), , u00 .
∂xk ∂xi ∂xk ∂xi xk xi
Iншими словами,
∂ 2u

∂ ∂u
=
∂xk ∂xi ∂xi ∂xk
або
∂f
∂ 2f ∂( ∂x k
)
(x0 ) = (x0 ).
∂xk ∂xi ∂xi
107
∂ 2u
У випадку, коли i = k, частинну похiдну називають
∂xk ∂xk
∂ 2u
чистою i позначають її через . У випадку, коли k 6= i, час-
∂x2k
∂ 2u
тинна похiдна називається змiшаною.
∂xk ∂xi
Теорема 8.10. Нехай функцiя f (x, y) на деякому околi точки
00 00
(x0 , y0 ) ∈ Df має частиннi похiднi fxy i fyx , якi неперервнi в
00 00
точцi (x0 , y0 ). Тодi fxy (x0 , y0 ) = fyx (x0 , y0 ).
Аналогiчно вводяться поняття частинних похiдних вищих по-
рядкiв: третього, четвертого i так далi. Наприклад,
∂ 3u
2
∂ ∂ u
=
∂xk ∂xi ∂xj ∂xj ∂xk ∂xi
або 2
∂ f
3
∂ f ∂ ∂xk ∂xi
(x0 ) = (x0 ).
∂xk ∂xi ∂xj ∂xj
I в загальному,
∂ nu ∂ n−1 u

∂
=
∂xk1 . . . ∂xkn−1 ∂xkn ∂xkn ∂xk1 . . . ∂xkn−1
або
∂ nf ∂ n−1 f

∂
(x0 ) = (x0 ).
∂xk1 . . . ∂xkn−1 ∂xkn ∂xkn ∂xk1 . . . ∂xkn−1
Як i для випадку n = 2, якщо k1 = k2 = ... = kn , то вiд-
повiдна частинна похiдна n-го порядку називається чистою, в
протилежному випадку – змiшаною.
Iндукцiєю вiдносно порядку похiдних з допомогою теореми
8.10 доводиться рiвнiсть неперервних змiшаних похiдних, якi
беруться по однакових наборах змiнних, але в рiзнiй послiдов-
ностi.
Аналогiчно, як для функцiї однiєї змiнної, другим диферен-
цiалом функцiї u = f (x1 , . . . , xm ), який позначається через d2 u
108
або d2 f (x1 , . . . , xm ), називається диференцiал вiд першого дифе-

ренцiала функцiї f , який розглядається як функцiя вiд змiнних
x1 , ..., xm при фiксованих значеннях приростiв ∆x1 , ..., ∆xm . Iн-
шими словами,
d2 u = d(du)
або
d2 f (x1 , . . . , xm ) = d(df (x1 , . . . , xm )).
Так само, для кожного n ∈ N маємо
dn+1 u = d(dn u)
або
dn+1 f (x1 , . . . , xm ) = d(dn f (x1 , . . . , xm )).
Якщо функцiя u = f (x1 , . . . , xm ) має диференцiал n-го поряд-
ку в точцi x0 ∈ Df , то функцiя f називається n разiв диферен-
цiйовною в точцi x0 . Зауважимо, що вигляд n-го диференцiала
функцiї f залежить вiд n (можливо, рiзних) приростiв аргумен-
ту x = (x1 , . . . , xm ). Надалi ми розглядатимемо лише випадок,
коли цi прирости однаковi. Це спiльне значення приростiв по-
значатимемо через ∆x = (∆x1 , . . . , ∆xm ).
Якщо функцiя u = f (x1 , . . . , xm ) (n − 1) раз диференцiйов-
на в деякому околi точки x0 i n разiв диференцiйовна в точцi
x0 , то f має всi частиннi похiднi n-го порядку в точцi x0 i n-й
диференцiал цiєї функцiї в точцi x0 має вигляд
m m
X X ∂ nf
dn f (x0 ) = ... (x0 )∆xk1 . . . ∆xkn .
k =1 k =1
∂x k1 . . . ∂xkn
1 n
Цю формулу в символiчному виглядi можна записати так:

n
n ∂ ∂
d f (x0 ) = ∆x1 + . . . + ∆xm f (x0 ).
∂x1 ∂xm
У випадку, коли змiннi x1 , . . . , xm незалежнi, ця формула набу-
ває такого вигляду:
n
n ∂ ∂
d f (x0 ) = dx1 + . . . + dxm f (x0 ).
∂x1 ∂xm
109
Зокрема, для функцiї двох змiнних u = f (x, y) маємо

n
n ∂ ∂
d u= dx + dy u,
∂x ∂y
а для функцiї трьох змiнних u = f (x, y, z) маємо
n
n ∂ ∂ ∂
d u= dx + dy + dz u.
∂x ∂y ∂z
Нехай функцiя u = f (x1 , . . . , xm ) (n + 1) раз диференцiйовна
в деякому околi U точки x0 i ∆x ∈ Rm таке, що x0 + t∆x ∈ U
для кожного t ∈ [0, 1]. Тодi iснує таке θ ∈ (0, 1), що
n
X dk f (x0 ) dn+1 f (x0 + θ∆x)
f (x0 + ∆x) − f (x0 ) = + .
k=1
k! (n + 1)!
Ця формула називається формулою Тейлора для функцiї бага-
тьох змiнних.
Знайти частиннi похiднi другого порядку функцiї z = z(x, y),
якщо:
1. z = xy(x3 + y 3 − 3); 2. z = exy ;
3. z = y 2 (1 − ex ) ; 4. z = xy ;
x
5. z = ; 6. z = ln(x2 + y);
x+y
x y
7. z = arctg ; 8. z = y sin ;
y x
xy
9. z = cos(xy − cos y); 10. z = e ;
x
11. z = arcsin p ; 12. z = (xy)x+y .
x2 + y 2
Знайти частиннi похiднi другого порядку функцiї
u = u(x, y, z), якщо:
13. u = x(1 + y 2 z 3 ); 14. u = sin(x + y + z);
z
15. u = ln(x2 + y 2 + z 2 ); 16. u = xy .
110
∂2u ∂2u
Перевiрити рiвнiсть ∂x ∂y
= ∂y ∂x
, якщо:
2
17. u = x2 − 3xy − 2y 2 ; 18. u = xy ;
r
x
19. u = arcsin(xy); 20. u = arccos .
y
x2 −y 2

x2 +y 2
, x2 + y 2 =
6 0,
f (x, y) = 2 2
0, x + y = 0,
00 00
така, що fxy (0, 0) 6= fyx (0, 0).
22. Встановити, чи функцiя Шварца
2xy
x2 +y 2
, x2 + y 2 =
6 0,
f (x, y) =
0, x2 + y 2 = 0,
00 00
має частиннi похiднi fxy (0, 0) i fyx (0, 0).
4 4 4
23. Знайти ∂∂xu4 , ∂x∂3 u∂y , ∂x∂2 ∂y
u
2 , якщо
u = x − y + x + 2xy − y + x3 − 3x2 y − y 3 + x4 − 5x2 y 2 + y 4 .

2 2
∂3u
24. Знайти ∂x2 ∂y
, якщо u = x ln(xy).
∂6u
25. Знайти ∂x3 ∂y 3
, якщо u = x3 sin y + y 3 sin x.
∂8f
26. Знайти ∂x4 ∂y 4
, якщо u = x4 cos y + y 4 cos x.
3
Для функцiї u = f (x, y, z) знайти частинну похiдну ∂x∂∂yu∂z ,
якщо:
p
27. u = x y 3 z 5 ; 28. u = x4 + x2 y 3 − xz + xy 2 z 3 ;
x+y+z−xyz
29. u = exyz ; 30. u = arctg 1−xy−yz−zx .
Знайти всi частиннi похiднi другого порядку вiд наведених

нижче складених функцiй, де f – двiчi диференцiйовна функцiя
вiдповiдної кiлькостi змiнних:
31. u = f (x3 − y 2 ); 32. u = f (x2 + y 2 + z 2 );
111
x
33. u = f x, ; 34. u = f (x + y, xy);
y
35. u = f (x, xy, xyz); 36. u = f (xy, yz, zx).
Знайти другий диференцiал функцiї z = z(x, y), якщо:

37. z = x(1 + y); 38. z = x sin2 y;
exy
39. z = ; 40. z = y ln x;
y
41. z = ln(x2 + y 2 ); 42. z = arcsin(xy);
x2 x 2
43. z = e y ; 44. z = ex ;
y
45. z = x cos(xy); 46. z = 4y 2 + sin2 (x − y);
x
47. z = (2x + y) ln ; 48. z = ey ln x ;
y
2 − y − x2
49. z = exy−π sin y ; 50. z = ln ;
2 + y + x2
x
51. z = arctg(x2 − 2y); 52. z = y arctg ;
1 + 2y
53. z = (x + y)xy ; 54. z = (sin x)cos y .
Знайти другий диференцiал функцiї u = u(x, y, z), якщо:

55. u = xy + yz + xz; 56. u = ln(x + y + z);
57. u = x4 + 2y 3 x + 3z 2 y; 58. u = (1 + x)(1 + y)2 z 3 ;
z x z1
59. u = 2 ; 60. u = .
x + y2 y
Знайти диференцiали другого порядку вiд наведених нижче
складених функцiй, де f – двiчi диференцiйовна функцiя вiд-
повiдної кiлькостi змiнних, а x, y, z – незалежнi змiннi:
61. u = f (t), де t = x + y; 62. u = f (t), де t = xy;
112
x
63. u = f (t), де t = xyz; 64. u = f (t), де t = ;
y
65. u = f (x2 + y 2 + z 2 ); 66. u = f (x + y 2 + z 3 );
p p
67. u = f ( x2 + y 2 ); 68. u = f ( x3 + y 3 + z 3 );
69. u = f (s, t), де s = 2x i t = 3y;
70. u = f (s, t), де s = x + y i t = x − y;
71. u = f (s, t), де s = x + y i t = xy;
x
72. u = f (s, t), де s = xy i t = ;
y
73. u = f (x + y, z); 74. u = f (x − y, y − z);
x y
75. u = f , ; 76. u = f (x+y+z, x2 +y 2 +z 2 );
y z
77. u = f (x, x2 , x3 ); 78. u = f (x, 2y, 3z).
Вiдображення (оператор), яке кожнiй двiчi диференцiйовнiй
функцiї ставить у вiдповiднiсть суму її чистих похiдних другого
порядку, називається оператором Лапласа i позначається через
∆, тобто
∂ 2u ∂ 2u
∆u = +
∂x2 ∂y 2
для двiчi диференцiйовної функцiї u = f (x, y) i
∂ 2u ∂ 2u ∂ 2u
∆u = + +
∂x2 ∂y 2 ∂z 2
для двiчi диференцiйовної функцiї u = f (x, y, z).
Знайти ∆ u, якщо:
p
79. u = sin x ch y; 80. u = ln x2 + y 2 ;
1
81. u = x2 + y 2 + z 2 − 3xyz; 82. u = p ;
x2 + y 2 + z 2
p
83. u = f ( x2 + y 2 + z 2 ); 84. u = f (x+y+z, x2 +y 2 +z 2 ).
113
83. Функцiя u = f (x, y) задовольняє умову ∆u = 0, тоб-

то є розв’язком рiвняння Лапласа. Довести, що функцiя
x y

v = f x2 +y ,
2 x2 +y 2 також є розв’язком рiвняння Лапласа.
84. Довести, що для фiксованих сталих a, b ∈ R функцiя
1 (x−b)2
u = √ e− 4a2 t є розв’язком рiвняння теплопровiдно-
2a πt
2
стi ∂t = a2 ∂∂xu2 .
∂u
85. Нехай ϕ, ψ : R → R – двiчi диференцiйовнi функцiї i

a ∈ R. Довести, що функцiя u = ϕ(x − at) + ψ(x + at)
2 2
є розв’язком рiвняння коливання струни ∂∂t2u = a2 ∂∂xu2 .
86. Нехай ϕ, ψ : R → R – двiчi диференцiйовнi функцiї. До-
вести, що функцiя u = x ϕ(x + y) + y ψ(x + y) є розв’язком
2 ∂2u 2
рiвняння ∂∂xu2 − 2 ∂x ∂y
+ ∂∂yu2 = 0.
y y

вести, що функцiя u = ϕ x + x ψ x є розв’язком рiвнян-
2 ∂2u 2
ня x2 ∂∂xu2 + 2xy ∂x ∂y
+ y 2 ∂∂yu2 = 0.
вести, що функцiя u = ϕ(x + ψ(y)) є розв’язком рiвняння
∂u 2 2
· ∂ u = ∂u
∂x ∂x ∂y
· ∂ u.
∂y ∂x2
8.6. Неявно заданi функцiї.

Нехай P ⊆ R2 , F : P → R, X ⊆ R i f : X → R. Кажуть, що
функцiя y = f (x) задається неявно за допомогою рiвностi
F (x, y) = 0, (8.4)
якщо (x, f (x)) ∈ P i F (x, f (x)) = 0 для кожного x ∈ X. У

такому випадку також говорять, що рiвняння (8.4) неявно задає
функцiю f . При цьому звертають увагу на такий зв’язок мiж
функцiями F i f : якщо для фiксованого x ∈ X рiвнiсть (8.4)
розглядати як рiвняння вiдносно змiнної y, то значення функцiї
f у точцi x є розв’язком цього рiвняння.
114
Неявно задана функцiя називається також неявною функцi-

єю. Зауважимо, що хоча термiн ”неявна функцiя” за своєю фор-
мою стосується функцiї, насправдi вiн вказує лише на спосiб
задання цiєї функцiї i не має вiдношення до її природи. Так,
наприклад, рiвнiсть
x2 + y 2 = 1
√
неявно√ задає двi неперервнi функцiї y = 1 − x2 i
y = − 1 − x2 .
Теорема 8.11. Нехай виконуються такi умови:
1) функцiя F (x, y) неперервна на прямокутнику
[x0 − a, x0 + a] × [y0 − b, y0 + b];
2) F (x0 , y0 ) = 0;
3) для кожного фiксованого x ∈ [x0 − a, x0 + a] функцiя
F : [y0 − b, y0 + b] → R, F x (y) = F (x, y), строго зростає на
x
вiдрiзку [y0 − b, y0 + b].

Тодi на деякому околi U точки x0 рiвняння (8.4) визначає
єдину неперервну функцiю y = f (x), таку, що f (x0 ) = y0 i
F (x, f (x)) = 0
для кожного x ∈ X.
1) функцiя F (x, y) неперервна на прямокутнику
P = [x0 − a, x0 + a] × [y0 − b, y0 + b];
2) iснують неперервнi на P частиннi похiднi Fx0 , Fy0 ;
3) F (x0 , y0 ) = 0;
4) Fy0 (x0 , y0 ) 6= 0.
Тодi в деякому околi точки (x0 , y0 ) рiвняння (8.4) визначає
єдину функцiю y = f (x), яка є неперервно диференцiйовною,
причому f (x0 ) = y0 i
Fx0 (x0 , y0 )
f 0 (x0 ) = − .
Fy0 (x0 , y0 )
115
Нехай P ⊆ Rm+1 , F : P → R, X ⊆ Rm i f : X → R. Рiвняння

(чи рiвнiсть)
F (x1 , x2 , . . . , xm , y) = 0 (8.5)
неявно задає функцiю y = f (x1 , . . . , xm ), якщо
(x1 , . . . , xm , f (x1 , ... , xm )) ∈ P i F (x1 , . . . , xm , f (x1 , ... , xm )) = 0
для всiх (x1 , . . . , xm ) ∈ X.
1) функцiя F (x1 , . . . , xm , y) неперервна на паралелепiпедi
Ym
(0) (0)
P = [xk − ak , xk + ak ] × [y0 − b, y0 + b];
k=1
2) iснують неперервнi на P частиннi похiднi Fx0 1 , ... , Fx0 m , Fy0 ;

(0) (0)
3) F (x1 , . . . , xm , y0 ) = 0;
(0) (0)
4) Fy0 (x1 , . . . , xm , y0 ) 6= 0.
(0) (0)
Тодi в деякому околi точки x0 = (x1 , . . . , xm ) рiвняння (8.5)
визначає єдину функцiю y = f (x1 , . . . , xm ), яка має неперервнi
частиннi похiднi, причому y0 = f (x0 ) i
Fx0 k (x0 , y0 )
fx0 k (x0 ) = −
Fy0 (x0 , y0 )
для кожного k = 1, . . . , n.
Нехай P ⊆ Rm+n , F1 , . . . , Fn : P → R – функцiї (m + n) змiн-
них, X ⊆ Rm i f1 , . . . , fn : X → R – функцiї m змiнних. Система
рiвнянь
F (x , . . . , xm , y1 , . . . , yn ) = 0,

 1 1

F2 (x1 , . . . , xm , y1 , . . . , yn ) = 0,
(8.6)
 .............................

Fn (x1 , . . . , xm , y1 , . . . , yn ) = 0,
визначає функцiї y1 = f1 (x1 , . . . , xm ), . . . , yn = fn (x1 , . . . , xm )
неявним чином, якщо для кожної точки (x1 , . . . , xm ) ∈ X вико-
нуються такi умови:
(x1 , . . . , xm , f1 (x1 , ... , xm ), . . . , fn (x1 , ... , xm )) ∈ P,
116
F1 (x1 , . . . , xm , f1 (x1 , ... , xm ), . . . , fn (x1 , ... , xm )) = 0,

...................................................
Fn (x1 , . . . , xm , f1 (x1 , ... , xm ), . . . , fn (x1 , ... , xm )) = 0.
Для функцiй
F1 (x1 , . . . , xm , y1 , . . . , yn ), . . . , Fn (x1 , . . . , xm , y1 , . . . , yn )
з системи (8.6) позначимо через J якобiан D(F 1 ,...,Fn )
D(y1 ,...,yn )
, тобто такий
визначник:
∂F1 ∂F2
∂y1 ∂y1
. . . ∂Fn
∂y1
∂F1 ∂F2 ∂Fn
∂y2 ∂y2
... ∂y2
J= . (8.7)
... ... ... ...
∂F1 ∂F2 ∂Fn
∂yn ∂yn
... ∂yn
(0) (0)
Теорема 8.14. Нехай x0 = (x1 , . . . , xm ) ∈ Rm , y0 =
(0) (0)
(y1 , . . . , yn ) ∈ Rn i виконуються такi умови:
1) для кожного i = 1, . . . , n функцiя Fi (x1 , . . . , xm , y1 , . . . , yn )
неперервна на (m + n)-вимiрному паралелепiпедi
m
Y n
Y
(0) (0) (0) (0)
P = [xk − ak , xk + ak ] × [yk − bk , yk + bk ];
k=1 k=1
2) iснують неперервнi на множинi P всi частиннi похiднi

першого порядку функцiй F1 , . . . , Fn ;
3) Fi (x0 , y0 ) = 0 для кожного i = 1, . . . , n;
4) J(x0 , y0 ) 6= 0.
Тодi в деякому околi точки x0 система (8.6) однозначно виз-
начає функцiї y1 = f1 (x1 , . . . , xm ), . . . , yn = fn (x1 , . . . , xm ), якi є
неперервними i мають неперервнi всi частиннi похiднi першого
порядку, причому
(f1 (x0 ), . . . , fn (x0 )) = y0 .
Зауважимо, що для кожного k = 1, . . . , m частиннi похiднi
∂y1 ∂yn
∂xk
, . . . , ∂xk
функцiй y1 = f1 (x1 , . . . , xm ), . . . , yn = fn (x1 , . . . , xm ),
117
заданих системою (8.6), можна знайти, розв’язавши таку сис-

тему:  ∂F1 ∂F1 ∂y1 1 ∂yn

 ∂xk
+ ∂y1 ∂xk + . . . + ∂F ∂yn ∂xk
= 0,

 ∂F2 ∂F2 ∂y1 2 ∂yn
∂xk
+ ∂y1 ∂xk + . . . + ∂F ∂yn ∂xk
= 0,


 ................................
 ∂Fn ∂Fn ∂y1 n ∂yn
∂xk
+ ∂y1 ∂xk + . . . + ∂F ∂yn ∂xk
= 0.
А диференцiали dy1 , . . . , dyn цих функцiй є розв’язками такої
системи:
 ∂F1 ∂F ∂F ∂F
 ∂x1 dx1 + . . . + ∂xm1 dxm + ∂y11 dy1 + . . . + ∂yn1 dyn = 0,


 ∂F2 ∂F2
∂x1
dx1 + . . . + ∂x m
dxm + ∂F ∂y1
2
dy1 + . . . + ∂F ∂yn
2
dyn = 0,


 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ........
 ∂Fn ∂Fn ∂Fn ∂Fn
∂x1
dx1 + . . . + ∂xm dxm + ∂y1 dy1 + . . . + ∂yn dyn = 0.
1. Довести, що розривна в кожнiй точцi функцiя Дiрiхле

y = d(x),
1, x ∈ Q,
d(x) =
0, x ∈ I,
задовольняє рiвнiсть y 2 −y = 0, тобто визначається неявно
цiєю рiвнiстю. Якi неперервнi функцiї y = f (x), визначенi
на R, задаються неявно рiвнiстю y 2 − y = 0?
2. Нехай функцiя y = f (x), визначена на [−1, 1], задається
неявно рiвнянням x2 + y 2 = 1.
а) Скiльки є таких рiзних функцiй f ?
б) Скiльки є таких рiзних неперервних функцiй f ?
Знайти похiднi y 0 функцiй y = f (x), якi визначаються неявно
такими рiвностями:
3. x3 + y 3 = 1; 4. x4 − y 4 = 2;
5. x3 y − y 3 x = a4 ; 6. x2 y 2 − x4 − y 4 = a4 ;
7. (x2 +y 2 )2 −a2 (x2 −y 2 ) = 0; 8. xey + yex − exy = 0;
118
2 2 2
9. sin(xy) − exy − x2 y = 0; 10. x 3 + y 3 = a 3 .
Знайти похiднi y 0 та y 00 функцiй y = f (x), якi визначаються

неявно такими рiвностями:
11. x2 − 2xy − y 2 = 1; 12. x2 + 2xy − y 2 = a2 ;
13. xy − ln y = a; 14. y −a sin y = x (0 < a < 1);
p y x+y y
15. ln x2 + y 2 = arctg ; 16. arctg − = 0;
x a a
y y
17. 4y = xe x ; 18. y = 2xarctg ;
x
19. xy = y x ; 2
20. yx = e .y
21. Нехай k ∈ R i функцiя y = f (x) визначається неявно

рiвнянням
1 + xy = k(x − y).
Довести, що
dx dy
= .
1 + x2 1 + y2
22. Функцiя y = f (x) визначається неявно рiвнянням
x2 y 2 + x2 + y 2 = 1,
причому xy > 0 для кожного x ∈ Df . Довести, що
dx dy
√ =p .
1−x 2
1 − y2
Функцiя y = f (x) визначається неявно вiдповiдним рiвнян-
ням.
23. Знайти y 0 при x = 0, y = 0, якщо (x2 + y 2 )2 = 3x2 y − y 3 .
24. Знайти y 0 при x = 6, y = 2 та при x = 6, y = 8, якщо
x2 + y 2 − 4x − 10y + 4 = 0.
25. Знайти y 0 при x = y = a, якщо x4 y + xy 4 − ax2 y 2 = a5 .
119
26. Знайти y 0 , y 00 та y 000 при x = 0, y = 1, якщо x2 − xy + 2y 2 +

x − y − 1 = 0.
27. Знайти y 0 , y 00 та y 000 , якщо x2 + xy + y 2 = 3.
Знайти частиннi похiднi zx0 i zy0 функцiї z = f (x, y), яка виз-
начається неявно такими рiвняннями:
28. z 3 + 3xyz = a3 ; 29. x2 −2y 2 +z 2 −4x+2z−5 = 0;
30. ez − xyz = 0; 31. z 3 + 3x2 z = 2xy.
Знайти всi частиннi похiднi першого i другого порядкiв для

функцiї z = z(x, y), яка визначається неявно такими рiвняння-
ми:
32. x + y + z = ez ; 33. x2 + y 2 + z 2 = a2 ;
p z
34. z = x2 − y 2 tg p ; 35. x + y + z = e−(x+y+z) ;
2
x −y 2
36. cos2 x + cos2 y + cos2 z = 1; 37. z 3 − xz + y = 0.
Знайти dz i d2 z функцiї z = z(x, y), яка визначається неявно

такими рiвняннями:
x z
38. xyz = x + y + z; 39. = ln + 1;
z y
y y2 z2
40. z = x + arctg ; 41. x2 + + = 1;
z−x 4 9
Функцiя z = f (x, y) визначається неявно рiвнянням
F (x, y, z) = 0, де F – двiчi неперервно диференцiйовна
функцiя.
00
42. Знайти zxy , якщо F (x + y + z, x2 + y 2 + z 2 ) = 0.
43. Знайти zx0 i zy0 , якщо F (x − y, y − z, z − x) = 0.
44. Знайти zx0 , zy0 i zxx
00
, якщо F (x, x + y, x + y + z) = 0.
00
45. Знайти zxx , якщо F (xz, yz) = 0.
46. Знайти d2 z, якщо F (x + z, y + z) = 0.
120
47. Знайти d2 z, якщо F ( xz , yz ) = 0.

Знайти похiднi першого i другого порядкiв неявних функцiй
y = y(x) i z = z(x), що визначаються такими системами:
2
8x − z 3 − 4y 4 = 0, x + y + z = 0,
48. 3 2 49.
x − z + 5y = −3. x3 + y 3 − z 3 = 10.
2 2
x + y 2 = 12 x2 , x + y 2 + z 2 = 1,
50. 51.
x + y + z = 2. x + y + z = 0.
2
x + y 2 + z 2 = 3, 5x2 + y 2 − 2z 2 = 1,
52. 2 2 53.
x + z + 2y − 4z = 0. 4x2 + 2y 2 − 3z 2 = 0.
Знайти всi частиннi похiднi першого та другого порядкiв не-

явних функцiї u = u(x, y) та v = v(x, y), що визначаються таки-
ми системами:

xu − yv = 0, u + v = x + y,
54. 55. sin u
yu + xv = 1. sin v
= xy .
u+v
xu + yv = 4, xe + 2uv = 1,
56. 57. u−v u
yu − v = 0. ye − 1+v = 2x.
8.7. Екстремум функцiй багатьох змiнних.

Нехай X ⊆ Rm , f : X → R – деяка функцiя i x0 ∈ X. Точ-
ка x0 називається точкою локального максимуму (мiнiмуму)
функцiї f , якщо iснує такий окiл U цiєї точки в Rm , що для
всiх x ∈ U ∩ X виконується нерiвнiсть
f (x) ≤ f (x0 ) (f (x) ≥ f (x0 )). (8.8)
Точка локального максимуму чи мiнiмуму називається точкою
локального екстремуму.
Якщо у (8.8) виконуються строгi нерiвностi для кожного
x ∈ U ∩ X, вiдмiнного вiд x0 , то точка x0 називається точкою
строгого локального максимуму (мiнiмуму) функцiї f , чи, за-
гальнiше, точкою строгого локального екстремуму.
121
Теорема 8.15 (необхiдна умова екстремуму функцiї ба-

гатьох змiнних). Нехай точка x0 є точкою локального екс-
тремуму функцiї f i в цiй точцi iснують усi частиннi похiднi
першого порядку функцiї f . Тодi
∂f ∂f
(x0 ) = . . . = (x0 ) = 0.
∂x1 ∂xm
Вiдзначимо, що для диференцiйовної функцiї f рiвнiсть нулю
всiх її частинних похiдних першого порядку в точцi x0 рiвно-
сильна тому, що df (x0 ) = 0. Як i для випадку функцiй однiєї
змiнної, точка x0 ∈ X, для якої df (x0 ) = 0, називається стацiо-
нарною для f . З теореми 8.15 випливає, що стацiонарнi точки
пiдозрiлi на екстремум.
Теорема 8.16 (достатня умова екстремуму функцiї двох
змiнних). Нехай функцiя u = f (x, y) має неперервнi частиннi
похiднi першого i другого порядкiв у деякому околi своєї ста-
цiонарної точки p0 = (x0 ; y0 ),
∂ 2f ∂ 2f ∂ 2f
A= (p 0 ), B = (p 0 ), C = (p0 ).
Тодi: ∂x2 ∂x ∂y ∂y 2
1) якщо AC − B 2 > 0 i A > 0, то p0 – точка строгого ло-
кального мiнiмуму;
2) якщо AC − B 2 > 0 i A < 0, то p0 – точка строгого ло-
кального максимуму;
3) якщо AC − B 2 < 0, то p0 не є точкою локального екстре-
муму.
Для формулювання достатнiх умов iснування чи вiдсутностi
екстремуму функцiї m змiнних у загальному випадку нагадаємо
деякi вiдомостi з курсу вищої алгебри щодо квадратичних форм
вiд m змiнних t1 , ... , tm , тобто однорiдних многочленiв другого
степеня вигляду
Xm
aij ti tj , (8.9)
i,j=1
де aij – фiксованi числа, причому aij = aji для довiльних
i, j = 1, . . . , m. Квадратична форма (8.9) називається додатно
122
(вiд’ємно) визначеною, якщо вона набуває лише строго додат-

них (вiд’ємних) значень при будь-яких значеннях змiнних t1 ,
... , tm , для яких |t1 | + ... + |tm | =
6 0. Якщо ж квадратична форма
(8.9) набуває значень рiзних знакiв, то вона називається невиз-
наченою.
Теорема 8.17 (критерiй Сiльвестра). Квадратична форма
(8.9) додатно визначена тодi й лише тодi, коли
a11 ... a1m
a a
a11 > 0, 11 12 > 0, ..., ... ... ... > 0,
a21 a22
am1 ... amm
а вiд’ємно визначена тодi й лише тодi, коли
a11 ... a1m
a11 a12
a11 < 0, > 0, ..., (−1)m ... ... ... > 0.
a21 a22
am1 ... amm
Теорема 8.18 (достатня умова екстремуму функцiї ба-
гатьох змiнних). Нехай функцiя f : X → R має неперервнi
частиннi похiднi першого i другого порядкiв у деякому околi
своєї стацiонарної точки x0 ∈ X, а
∂ 2f
aij = (x0 )
∂xi ∂xj
для всiх i, j = 1, ..., m. Тодi якщо вiдповiдна квадратична форма
(8.9) додатно визначена, то x0 – точка строгого локального
мiнiмуму, якщо вiд’ємно визначена, то x0 – точка строгого
локального максимуму, а якщо невизначена, то x0 не є точкою
локального екстремуму.
Дослiдити на екстремум наведенi нижче функцiї двох змiн-
них:
1. u = 3 − (x − 2)2 − (y + 2)2 ; 2. u = (x + 1)2 + (y − 3)2 ;
3. u = (x − 2y + 4)2 ; 4. u = 1 − (x + y − 2)2 ;
5. u = x2 + y 2 − 2x + 4y; 6. u = 8x − 6y − 2x2 − y 2 ;
123
7. u = x2 − y 2 ; 8. u = (x + 3)2 − (y − 1)2 ;
9. u = x2 − 2xy + 2y 2 ; 10. u = x2 − xy − y 2 ;
11. u = 12x + 3y − x2 − xy − y 2 ; 12. u = 2x − y − x2 + xy − y 2 ;
13. u = 3x + 6y − x2 − xy + y 2 ; 14. u = x2 + xy + y 2 + x − y;
15. u = x4 + y 4 − x2 − 2xy − y 2 ; 16. u = 2x4 + y 4 − x2 − 2y 2 ;
17. u = 2x3 + xy 2 + 5x2 + y 2 ; 18. u = 3x3 + y 3 − 3y 2 − x;
p
19. u = 3x2 y + y 3 − 12x − 15y; 20. u = 1 − x2 + y 2 ;
21. u = x3 + 3xy 2 − 39x − 36y; 22. u = (x + y 2 + 2y) e2x ;
2 −y
23. u = e2x+3y (8x2 − 6xy + 3y 2 ); 24. u = ex (5 − 2x + y);
−x2 −y 2
25. u = (x2 + y 2 ) e ; 26. u = xy ln(x2 + y 2 );
27. u = x2 y 3 (6 − x − y); 28. u = x3 y 2 (12 − x − y);
29. u = 4x2 − 4xy + y 2 + 4x − 2y;
30. u = x2 + y 2 + 2xy − 2x − 2y;
31. u = x3 + y 3 + 3axy (a ∈ R);
50 20
32. u = xy + + (x > 0, y > 0);
x y
r
x2 y 2
33. u = xy 1 − 2 − 2 (a > 0, b > 0);
a b
2 2
34. u = x + xy + y − 4 ln x − 10 ln y;
p y
35. u = x − 2y + ln x2 + y 2 + 3 arctg ;
x
36. u = x + y + 4 sin x sin y.
Дослiдити на екстремум наведенi нижче функцiї трьох змiн-

них:
37. u = x2 + y 2 + z 2 + 2x + 4y − 6z;
124
38. u = x2 + y 2 + (z + 1)2 − xy + x;
39. u = 8 − 6x + 4y − 2z − x2 − y 2 − z 2 ;
40. u = x2 + y 2 − z 2 − 4x + 6y − 2z;
41. u = x3 + y 2 + z 2 + 12xy + 2z;
42. u = x2 + y 3 + z 2 + 6xy − 4z;
43. u = x y z (16 − x − y − 2z);
44. u = x y 2 z 3 (a − x − 2y − 3z) (a > 0);
y z 1 256 x2 y 2
45. u = 1 + x + + + ; 46. u = + + + z2;
x y z x y z
y2 z2 2 x2 y2 z2
47. u = x + + + ; 48. u = + + ;
4x y z yz zx xy
2 2 2
a x y z2
49. u = + + + (x > 0, y > 0, z > 0, a > 0, b > 0);
x y z b
2 +y 2 +z 2 )
50. u = (x + 7z) e−(x ;
51. u = 2 ln x + 3 ln y + 5 ln z + ln(22 − x − y − z).
Дослiдити на екстремум наведенi нижче функцiї
u = f (x1 , . . . , xn ) багатьох змiнних:
52. u = x21 + x22 + . . . + x2n + x1 + x2 + . . . + xn ;
53. u = x1 + 2x2 + . . . + nxn − x21 − x22 − . . . − x2n ;
54. u = x21 + x22 + . . . + x2n − x1 x2 − x2 x3 − . . . − xn−1 xn − xn x1 ;
55. u = x1 x22 · . . . · xnn (1 − x1 − 2x2 − . . . − nxn ) (x1 , . . .xn > 0);
x2 x3 xn 2
56. u = x1 + + + ... + + (x1 , . . .xn > 0).
x1 x2 xn−1 xn
125
Дослiдити на екстремум наведенi нижче функцiї z = z(x, y),

заданi неявно вiдповiдними умовами:
57. x2 + y 2 + z 2 − 4x − 6y − 4z + 8 = 0, z > 2;
58. 25x2 + y 2 + 16z 2 − 50x + 64z − 311 = 0, z < −2;
59. x2 + 4y 2 + 9z 2 − 6x + 8y − 36z = 0, z > 2;
60. (x2 + y 2 + z 2 )2 = 8 (x2 + y 2 − z 2 ), z > 0;
61. (x2 + y 2 + z 2 + 9)2 = 100 (x2 + y 2 ), z < 0.
Дослiдити на екстремум наведенi нижче функцiї z = z(x, y),
заданi неявно вiдповiдними рiвностями:
62. x2 + y 2 + z 2 + 2x − 2y + 4z − 3 = 0;
63. x2 + y 2 + z 2 − 2x + 2y − 4z − 10 = 0;
64. 2x2 + 2y 2 + z 2 + 8yz − z + 8 = 0;
65. x2 + y 2 + z 2 − xz − yz + 2x + 2y + 2z − 2 = 0;
66. x3 − y 2 + z 2 − 3x + 4y + z − 8 = 0;
67. (x2 + y 2 )2 + z 4 − 8(x2 + y 2 ) − 10z 2 + 16 = 0;
68. (x2 + y 2 + z 2 )2 = a2 (x2 + y 2 − z 2 ) (a > 0).
Знайти найбiльше та найменше значення функцiї u на вiдпо-
вiднiй множинi:
69. u = x2 + y 2 − 4x, −2 ≤ x ≤ 1, −1 ≤ y ≤ 3;
2
70. u = x + 2xy − 4x + 8y, 0 ≤ x ≤ 1, 0 ≤ y ≤ 2;
71. u = xy + x + y, |x| ≤ 2, −2 ≤ y ≤ 4;
72. u = x3 + 8y 3 − 6xy + 1, 0 ≤ x ≤ 2, |y| ≤ 1;
73. u = x2 − xy + y, |x| ≤ 2, |y| ≤ 3;
74. u = x2 − xy + y 2 , |x| + |y| ≤ 1;
75. u = x + |x − y|, |x| ≤ 1, |y| ≤ 2;
126
76. u = (x + y) exy , −2 ≤ x + y ≤ 1;
77. u = x − 2y − 3, x + y ≤ 1, x ≥ 0, y ≥ 0;
78. u = xy(6 − x − y), x + y ≤ 12, x ≥ 0, y ≥ 0;
79. u = x2 − 2y + 3, y − x ≤ 1, x ≤ 0, y ≥ 0;
80. u = 1 + x + 2y, x − y ≤ 1, x ≥ 0, y ≤ 0;
81. u = x + 3y, x + y ≤ 6, x + 4y ≥ 4, y ≤ 2;
2 2
82. u = x − y , x2 + y 2 ≤ 4; 83. u = x2 −y 2 , x2 +y 2 ≤ 2x;
84. u = x2 y, x2 + y 2 ≤ 1; 85. u = y 4 − x4 , x2 + y 2 ≤ 9;
2 −y 2
86. u = (2x2 + 3y 2 ) e−x , x2 + y 2 ≤ 4;
2 +y 2
87. u = (y 2 − x2 ) e1−x , x2 + y 2 ≤ 4.
88. Додатне число a подати у виглядi суми трьох додатних
чисел так, щоб їх добуток був найбiльшим.
89. Додатне число a подати у виглядi суми чотирьох додат-
них чисел так, щоб сума їх квадратiв була найменшою.
90. Додатне число a подати у виглядi добутку трьох дода-
тних чисел так, щоб сума їхнiх обернених величин була
найменшою.
91. Додатне число a подати у виглядi добутку чотирьох до-
датних чисел так, щоб їх сума була найменшою.
92. На координатнiй площинi знайти точку, сума квадратiв
вiдстаней вiд якої до прямих x = 0, y = 0 та x + 2y = 16
була б найменшою.
93. У задану кулю дiаметром 2R вписати прямокутний пара-
лелепiпед найбiльшого об’єму.
94. Задано три точки A(0; 0; 12), B(0; 0; 4) та C(8; 0; 8). На
площинi z = 0 знайти таку точку D, щоб сфера, яка про-
ходить через точки A, B, C i D, мала найменший радiус.
127
8.8. Умовний екстремум функцiй багатьох змiнних.

Нехай m i n – фiксованi натуральнi числа, Φ1 , Φ2 , ... , Φn –
функцiї m + n дiйсних змiнних x1 , ... , xm+n , а X – це множина
всiх таких точок x = (x1 , ... , xm+n ) ∈ Rm+n , що для кожного
i = 1, . . . , n виконується рiвнiсть
Φi (x) = 0. (8.10)
Нехай, окрiм того, D – деяка пiдмножина простору Rm+n i
f : D → R. Кажуть, що функцiя f має в точцi x0 ∈ X ∩ D
умовний максимум (мiнiмум), якщо iснує такий окiл U точки
x0 в Rm+n , що для всiх x ∈ X ∩ D ∩ U виконується нерiвнiсть
f (x) ≤ f (x0 ) (f (x) ≥ f (x0 )). (8.11)
Точка умовного максимуму чи мiнiмуму називається точкою
умовного екстремуму.
Якщо у (8.11) виконуються строгi нерiвностi для кожного
x ∈ X ∩ D ∩ U , вiдмiнного вiд x0 , то точка x0 називається
точкою строгого умовного максимуму (мiнiмуму) функцiї f ,
чи, загальнiше, точкою строгого умовного екстремуму.
Iншими словами, точка умовного екстремуму функцiї f – це
точка локального екстремуму звуження функцiї f на множину
X ∩ D.
При дослiдженнi на умовний екстремум зручно використо-
вувати метод невизначених множникiв Лаґранжа. Цей ме-
тод базується на використаннi допомiжної функцiї Лаґранжа
L : Rm+2n → R, яка означається формулою
n
X
L(x1 , . . . , xm+n , λ1 , . . . , λn ) = f (x) + λi Φi (x),
i=1
де x = (x1 , . . . , xm+n ).
Теорема 8.19 (необхiдна умова умовного екстремуму).
Нехай функцiї
f (x1 , . . . , xm+n ), Φ1 (x1 , . . . , xm+n ), . . . , Φn (x1 , . . . , xm+n )
i точка (0) (0)
x0 = (x1 , . . . , xm+n ) ∈ Rm+n
128
задовольняють такi умови:

1) в деякому околi точки x0 функцiї f, Φ1 , . . . , Φn мають не-
перервнi всi частиннi похiднi першого порядку;
D(Φ1 , . . . , Φn )
2) якобiан (x0 ) 6= 0;
D(xm+1 , . . . , xm+n )
3) точка x0 є точкою умовного екстремуму функцiї f .
(0) (0)
Тодi iснують такi λ1 , . . . , λn ∈ R, що
(0) (0) (0)
dL(x1 , . . . , xm+n , λ1 , . . . , λ(0)
n ) = 0,
(0) (0) (0) (0)

тобто (x1 , . . . , xm+n , λ1 , . . . , λn ) – розв’язок системи

∂L

 ∂x1
(x1 , . . . , xm+n , λ1 , . . . , λn ) = 0,
..................................




 ∂L (x1 , . . . , xm+n , λ1 , . . . , λn ) = 0,

∂xm+n
(8.12)


 Φ 1 (x 1 , . . . , x m+n ) = 0,
..................................




Φn (x1 , . . . , xm+n ) = 0.

(0) (0)
Точку x0 = (x1 , . . . , xm+n ) ∈ Rm+n , таку, що
(0) (0) (0) (0)
(x1 , . . . , xm+n , λ1 , . . . , λn ) є розв’язком системи (8.12) для
(0) (0)
деякого набору чисел λ1 , . . . , λn ∈ R, називатимемо точкою,
пiдозрiлою на умовний екстремум.
Для довiльних i = 1, . . . , n, j = 1, . . . , m + n та x0 ∈ Rm+n
вважатимемо
∂Φi
ai,j = (x0 ). (8.13)
∂xj
D(Φ1 , . . . , Φn )
Зауважимо, що з умови (x0 ) 6= 0 випливає,
D(xm+1 , . . . , xm+n )
що для довiльних t1 , . . . , tm ∈ R система

 a1,1 t1 + . . . + a1,m tm + a1,m+1 y1 + . . . + a1,m+n yn = 0,
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (8.14)
 a t + ... + a t + a
n,1 1 n,m m n,m+1 y1 + . . . + an,m+n yn = 0,
129
вiдносно змiнних y1 , . . . , yn має єдиний розв’язок вигляду


 y1 = b1,1 t1 + . . . + b1,m tm ,
......................... (8.15)
 y = b t + ... + b t .
n n,1 1 n,m m
Нехай функцiя f (x1 , . . . , xm+n ) має всi частиннi похiднi дру-

гого порядку в точцi x0 . Для довiльних i, j = 1, . . . , m + n по-
кладемо
∂ 2f
ci,j = (x0 ) (8.16)
∂xj ∂xi
i позначимо
m+n
X
g(t1 , . . . , tm+n ) = ci,j ti tj . (8.17)
i,j=1
D(Φ1 , . . . , Φn )
Якщо, крiм того, (x0 ) 6= 0, то формула
D(xm+1 , . . . , xm+n )
h(t1 , . . . , tm ) = g(t1 , . . . , tm , y1 , . . . , yn ), (8.18)
де g визначається згiдно з (8.16) i (8.17), а змiннi y1 , . . . , yn вира-
жаються через змiннi t1 , . . . , tm згiдно з (8.15), визначає деяку
квадратичну форму вiд m змiнних t1 , . . . , tm .
Теорема 8.20 (достатнi умови умовного екстремуму). Не-
хай функцiї
f (x1 , . . . , xm+n ), Φ1 (x1 , . . . , xm+n ), . . . , Φn (x1 , . . . , xm+n )
i точка
(0) (0)
x0 = (x1 , . . . , xm+n ) ∈ Rm+n
задовольняють такi умови:
1) в деякому околi точки x0 функцiї f, Φ1 , . . . , Φn мають
неперервнi всi частиннi похiднi другого порядку;
D(Φ1 , . . . , Φn )
2) якобiан (x0 ) 6= 0;
D(xm+1 , . . . , xm+n )
3) точка x0 є точкою, пiдозрiлою на умовний екстремум
функцiї f .
130
Тодi, якщо квадратична форма (8.18) додатно визначена, то

x0 – точка строгого умовного мiнiмуму, якщо вона вiд’ємно
визначена, то x0 – точка строгого умовного максимуму, а
якщо невизначена, то x0 не є точкою локального екстремуму.
Дослiдити на умовний екстремум наведенi нижче функцiї:
1. u = xy, якщо: а) x + y = 1, б) x2 + y 2 = 18;
x y
2. u = + , якщо x2 + y 2 = 1;
2 3
3. u = x4 + y 4 , якщо x + y = 2;
1 1 1 1 1
4. u = + , якщо 2 + 2 = ;
x y x y 4
5. u = xy 2 , якщо: а) x + 4y = 1, б) x + 2y − 1 = 0;
6. u = x2 + y 2 , якщо 3x + 2y = 6;
7. u = 5 − 3x − 4y, якщо x2 + y 2 = 25;
8. u = 1 − 4x − 8y, якщо x2 − 8y 2 = 8;
9. u = x2 + xy + y 2 , якщо x2 + y 2 = 1;
10. u = 2x2 + 12xy + y 2 , якщо x2 + 4y 2 = 25;
11. u = x2 − y 2 , якщо 2x − y − 3 = 0;
12. u = cos2 x + cos2 y, якщо y − x = π4 ;
13. u = (x − 1)2 + (y + 1)2 , якщо x2 + y 2 − 2xy = 0;
1 1 1
14. u = x + y + z, якщо + + = 1;
x y z
15. u = 2x2 + 3y 2 + 4z 2 , якщо x + y + z = 13;
16. u = x y 2 z 3 , якщо x + y + z = 12, x, y, z > 0;
17. u = x2 y 3 z 4 , якщо 2x + 3y + 4z = 18, x, y, z > 0;
π
18. u = sin x sin y sin z, якщо x + y + z = , x, y, z > 0;
2
2 2 2
19. u = x − 2y + 2z, якщо x + y + z = 9;
131
20. u = x − y + 2z, якщо x2 + y 2 + 2z 2 = 16;

21. u = 2x2 + 3y 2 + 4z 2 , якщо x + y + z = 13;
22. u = xyz, якщо: а) x + y + z = 5, б) xy + xz + yz = 8;
23. u = xy + 2xz + 2yz, якщо xyz = 108;
24. u = xyz, якщо x + y − z = 3, x − y − z = 8;
2 2
25. u = xy + yz, якщо x + y = 2, y + z = 2, y > 0;
2
x
26. u = x2 + y 2 + z 2 , якщо + y 2 + z 2 = 1, x + y + z = 0;
4
x2
27. u = + y 2 + z 2 , якщо x2 + y 2 + z 2 = 1, x + 2y + 3z = 0;
4
28. u = x21 + x22 + . . . + x2n , якщо x1 + x2 + . . . + xn = 1;
29. u = x31 + x32 + . . . + x3n , якщо x1 + x2 + . . . + xn = 1;
30. u = x21 · x22 · . . . · x2n , якщо x1 + x2 + . . . + xn = n.
132
Список лiтератури
1. Дзядик В. К. Математичний аналiз. – К. : Вища школа,
1995. – Т. 1. – 495 с.
2. Дороговцев А. Я. Математичний аналiз : у 2 ч. – К. :
Либiдь, 1993. – Ч. 1. – 319 с.
3. Дороговцев А. Я. Математичний аналiз : у 2 ч. – К. :
Либiдь, 1994. – Ч. 2. – 302 с.
4. Нагнибiда М. I., Настасiєв П. П. Математичний аналiз.
Завдання для самостiйної роботи. – К. : Вища школа,
1981. – 222 с.
5. Банах С. С. Дифференциальное и интегральное исчисле-
ние. – М. : Наука, 1966. – 436 с.
6. Грауэрт Г., Либ И., Фишер В. Дифференциальное и ин-
тегральное исчисление. – М. : Мир, 1971. – 680 с.
7. Дороговцев А. Я. Математический анализ : справочное
пособие. – К. : Вища школа, 1985. – 528 с.
8. Зорич В. А. Математический анализ : в 2 ч. – М. : Наука,
1981. – Ч. 1. – 543 с.
9. Зорич В. А. Математический анализ : в 2 ч. – М. : Наука,
1984. – Ч. 2. – 640 с.
10. Ильин В. А., Садовничий В. А., Сендов Б. Х. Математи-
ческий анализ. – М. : Наука, 1979. – 720 с.
11. Райков Д. А. Одномерный математический анализ. – М. :
Высшая школа, 1982. – 415 с.
12. Райков Д. А. Многомерный математический анализ. – М. :
Высшая школа, 1989. – 270 с.
13. Рудин У. Основы математического анализа. – М. : Мир,
1976. – 320 с.
133
14. Фихтенгольц Г. М. Основы математического анализа :

в 2 т. – М. : Наука, 1968. – Т. 1. – 440 с.
15. Фихтенгольц Г. М. Основы математического анализа :
в 2 т. – М. : Наука, 1968. – Т. 2. – 463 с.
16. Фихтенгольц Г. М. Курс дифференциального и инте-
грального исчисления : в 3 т. – М. : ГИТТЛ, 1951. – Т. 1. –
696 с.
17. Фихтенгольц Г. М. Курс дифференциального и инте-
грального исчисления : в 3 т. – М. : ГИТТЛ, 1951. – Т. 2. –
864 с.
18. Шварц Л. Анализ : в 2 т. – М. : Мир, 1972. – Т. 1. – 824 с.
19. Шварц Л. Анализ : в 2 т. – М. : Мир, 1972. – Т. 2. – 528 с.
20. Шилов Г. Е. Математический анализ. Функции одного пе-
ременного : в 3 ч. – М. : Наука, 1969. – Ч. 1 – 2. – 528 с.
21. Шилов Г. Е. Математический анализ. Функции одного пе-
ременного : в 3 ч. – М. : Наука, 1970. – Ч. 3. – 352 с.
22. Берман Г. Н. Сборник задач по курсу математического
анализа. – М. : Наука, 1985. – 384 с.
23. Демидович Б. П. Сборник задач и упражнений по мате-
матическому анализу. – М. : Наука, 1977. – 527 с.
24. Задачник по курсу математического анализа : в 2 ч. /
Виленкин Н. Я., Бохан К. А., Марон И. А. и др. – М. :
Просвещение, 1971. – Ч. 1. – 352 с.
25. Задачник по курсу математического анализа : в 2 ч. /
Виленкин Н. Я., Бохан К. А., Марон И. А. и др. – М. :
Просвещение, 1971. – Ч. 2. – 336 с.
26. Сборник задач по математическому анализу : в 3 т. / под
ред. Кудрявцева Л. Д. – М. : Физматлит, 2003. – Т. 1. –
496 с.
134

504 с.
472 с.
29. Полиа Г., Сеге Г. Задачи и теоремы из анализа : в 2 ч. –
М. : Наука, 1978. – Ч. 1. – 391 с.
30. Полиа Г., Сеге Г. Задачи и теоремы из анализа : в 2 ч. –
М. : Наука, 1978. – Ч. 2. – 431 с.
Навчальне видання
ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

З МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ
ЧАСТИНА ІІ
Укладачі: Звоздецький Тарас Іванович,

Карлова Олена Олексіївна,
Михайлюк Володимир Васильович
Літературний редактор Колодій О.В.
Відповідальний за випуск Маслюченко В.К.
Комп’ютерний набір та верстка Карлова О. О.,

Михайлюк В. В.,
Звоздецький Т. І.

Збірник з мат. аналізу част. ІІ

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Збірник з мат. аналізу част. ІІ

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Чернівецький національний університет

Підлягає поверненню на кафедру

Друкується за ухвалою редакційно-видавничої ради

З-13 Завдання для практичних занять з математичного

Видання містить завдання для практичних занять з математичного

Розділ IV. Невизначений інтеграл……………………….. 5

Розділ VIII. Функції багатьох змінних………………….. 86

Роздiл IV. Невизначений iнтеграл

де F (x) – деяка первiсна до функцiї f (x) i C ∈ R – довiльна

З допомогою таблицi iнтегралiв знайти такi невизначенi iнте-

4.2. Внесення пiд знак диференцiала i замiна змiнної в

Цей факт можна записати у виглядi

який називається формулою замiни змiнної в невизначеному

називається внесенням пiд R знак диференцiала.

Використовуючи формулу замiни змiнної, знайти такi iнте-

Використовуючи тригонометричнi пiдстановки x = a sin t i

4.3. Iнтегрування частинами в невизначеному iнтегралi.

Нехай u i v – диференцiйовнi функцiї. Тодi має мiсце рiвнiсть

яка називається формулою iнтегрування частинами.

зручно використовувати формулу iнтегрування частинами в

диференцiала i з допомогою формули iнтегрування части-

ристовують рекурентну формулу

З допомогою формули iнтегрування частинами одержати рiв-

З допомогою формули iнтегрування частинами вивести реку-

4.4. Iнтегрування рацiональних функцiй.

Теорема 4.3. Довiльний правильний рацiональний дрiб можна

перший доданок в якiй зводиться до табличного iнтеграла (ана-

Схема iнтегрування довiльної рацiональної функцiї

простих дробiв, породжених множниками (x − a1 )n1 , . . . ,

Використовуючи метод Остроградського, знайти невизначенi

4.5. Iнтегрування iррацiональних функцiй.

з допомогою вказаних нижче пiдстановок можна звести до iн-

Використовуючи пiдстановки Ейлера, знайти такi iнтеграли:

Знайти невизначенi iнтеграли вiд таких бiномiальних дифе-

4.6. Iнтегрування тригонометричних функцiй.

з допомогою замiни t = tg x2 , яка називається унiверсальною

Знайти iнтеграли вiд тригонометричних функцiй:

Використовуючи формули переходу вiд добутку тригоно-

Використовуючи вiдповiднi тригонометричнi пiдстановки,

Роздiл V. Визначений iнтеграл та його

Теорема 5.1 (необхiдна умова iнтегровностi функцiї).

ωk (P, f ) = Mk (P, f ) − mk (P, f ).

вiдповiдно нижньою та верхньою сумами Дарбу функцiї f для

Теорема 5.3. Кожна неперервна на вiдрiзку функцiя iнтегров-

τ= (τk )nk=1 з τk ∈ [xk ; xk−1 ] при k = 1, 2, ..., n,

Зрозумiло, що функцiя f iнтегровна на [a; b] тодi й лише тодi,

неiнтегровна на довiльному вiдрiзку [a; b].

функцiй, що для кожного c ∈ [a; b]

18. Довести, що коли функцiя f iнтегровна на вiдрiзку [a; b],

19. Нехай функцiя f абсолютно iнтегровна на вiдрiзку [a; b],

для довiльного вiдрiзка [a; b] ⊆ [A; B].

23. Нехай функцiя f iнтегровна на вiдрiзку [a; b]. Довести, що

Ця формула називається формулою Ньютона–Лейбнiца або

Вiдкидаючи рiвномiрно нескiнченно малi вищих порядкiв,

5.3. Замiна змiнної та iнтегрування частинами у виз-

Теорема 5.11. Нехай функцiї u та v неперервно диференцiйов-

Формули (5.1) i (5.2) називаються вiдповiдно формулою замi-

Використовуючи формулу iнтегрування частинами, обчисли-

31. Довести, що коли функцiя f неперервна i парна на [−a; a],

Чи iстотна тут умова неперервностi функцiї f ?

Чи iстотна тут умова неперервностi функцiї f ?

Чи iстотна тут умова неперервностi функцiї f ?