Національний медичний університет ім. О.О.

Богомольця

Кафедра ортопедичної стоматології

Бюгельні протези – планування конструкції в залежності

від клінічних умов. Види фіксуючих елементів.
Паралелометрія.

Доцент кафедри ортопедичної

стоматології НМУ імені О.О. Богомольця
Михайлов Андрій Андрійович

6 семестр, лекція №3
Бюгельний протез - це знімний протез,
всі елементи якого об'єднані дугою, що
фіксується за допомогою опорно-
утримуючих кламерів, атачменів,
балкових кріплень, телескопічних
коронок і передають жувальний тиск і
навантаження на опорні зуби і слизову
беззубих ділянок через сідлоподібні
частини.
Бюгельні (дугові протези) відносяться до
різновидів частково-знімних протезів, які
опираються. Мають додаткову опору.
Бюгельний протез походить від німецького
слова «Bugel», що в перекладі означає
«дуга».
 Показання до використання
 Дистально необмежені дефекти
(одно- та двосторонні)
 Дистально обмежені дефекти

(одно- та двосторонні)
 Множинні включені дефекти

 Дефекти у фронтальній ділянці при

відсутності більше 4 зубів

 Дефекти зубних рядів при захворюваннях

пародонту (шини-протези)
 Умови для виготовлення
- Кількість зубів в зубном ряду не менше 6
- Кількість зубів тільки у фронтальній ділянці не менше 8
- Зуби стійкі, без переапікальних змін
- Коронки опорних зубів високі, з вираженим екватором
(при відсутності – змінення штучною коронкою)
- Виражені фісури опорних зубів (при відсутності –
допрепарування під накладки)
- Слизова в місцях сідлоподібних частин мінімально
піддатлива
- Форма беззубих альвеолярних частин не повинна
перешкоджати введенню протеза (хірургічна коррекція)
 Протипоказання
- Недостатня кількість опорних зубів
- 2-й – 3-й ступінь рухомості зубів
- Особливості прикусу, при яких відсутня
можливість розміщення елементів протезу
(відносне)
- Онкологічні захворювання порожнини рота
- Алергія на хімічні складові протезу
 Складові частини бюгельного протезу

1). Дуга
2). Опорні елементи
- кламери (а) 2
- замкові кріплення (б)
- телескопичні коронки (в) 4
1
- балочна система
3). Сідла 3
4). Штучні зуби

а б в
Особливості розміщення дуги бюгельного
протезу
На верхній щелепі:
- Переднє
- Середнє
- Заднє
- Вікончате
На нижній щелепі розміщення дуги при:
- “Відвісній” альвеолярній частині
- Пологій альвеолярній частині
- Грибоподібній альвеолярній частині
 Складові бюгельного протезу.
Дуга на верхній щелепі

 Ширина 5-10 мм
 Товщина 0.8-1.5мм
 Відстань між слизовою і
дугою 0.7-0.8 мм.

Чим вище піднебіння, тим

жорсткіше повинна бути дуга,
її можна посилити ребрами
жорсткості.
 Способи розміщення дуги бюгельного
протезу на верхній щелепі

 Переднє (дефект у фронтальній ділянці,

різко виражений блювотний рефлекс,
виражений торус)
 Середнє (включені дефекти в бокових
ділянках)

Заднє (дистально необмежені дефекти,
на 10-12 мм допереду від лінії А. Більш
швидка адаптація)

Вікончате
(при плоскому піднебінні, при поєднанні
кінцевих дефектів з дефектами у
фронтальній ділянці, при широкому і
довгому піднебінному торусі)
Переднє розташування дуги
Середнє розташування дуги
Заднє розташування дуги
Вікончате розташування дуги
 Складові бюгельного протезу.
Дуга на нижній щелепі.

 Ширина 3 мм;
 Твщина 1.5мм
 Відстань між слизовою
оболонкою і дугою 0.5-1.5
мм.

Так як нижній край дуги

контактує зі слизовою дна
порожнини рота, то її край
повинен бути напівокруглий.
 Способи розміщення дуги бюгельного
протезу

 при “відвісному” альвеолярному відростку (мінімальна

відстань до слизової 0.5 мм);

 при пологому альвеолярному відростку (відстань дорівнює

величині податливості, але не більш ніж 1.5 мм)

 при грибоподібному альвеолярному відростку (розташовано

на рівні найбільшого виступа , відстоїть від слизової на 0.5
мм)
 Способи розміщення дуги бюгельного
протезу
 Якщо висота АЧ більше 8мм - дуга розташовується
паралельно поверхні АТ
 Якщо висота АЧ 8-4 мм - дуга розташовується під кутом
до АЧ
 Якщо висота АЧ менше 4 мм - дуга розташовується майже
горизонтально
 Компоненти бюгельного протезу.
Сідлоподібна частина.
 пластмасові (застосовують при
первинному протезуванні).

 металеві (застосовуються при

повторному протезуванні, а
також при невеликих
проміжних дефектах, при
захворюваннях слизової).

 комбіновані (поєднують у собі

естетичні та функціональні
вимоги).
 Особливості формування сідлоподібних
частин бюгельного протеза.

 Розташовуються по центру
альвеолярного відростка, при
сідлах, що вільно закінчуються
на верхній щелепі і в той же час
перекриваються горби, на
нижній щелепі базис повинен
бути подовжений у
ретромолярний простір.

 Площа базису повинна бути

достатньої ширини (в три рази
більше площі штучних зубів).
 Складові бюгельного протеза. Система
фіксації.
Основні функції:

1. Опорна (чинять опір руху протеза до протезного ложа)

2. Ретенційна (чинить опір руху протеза від протезного ложа)

3. Стабілізуюча (протидія горизонтальному зсуву протеза)

4. Фіксуюча (протидія зміщенню протеза від опорного зуба)

5. Розподіл жувального тиску

 Опорно-утримуючі кламери

 Система кламерів Ney.

 Система кламерів BIOS

 Система основних видів опорно-утримуючих

кламерів в залежності від конструктивних
особливостей утримуючих плечей кламерів.
Замкова система фіксації.
Телескопічна система фіксації.
 Складові бюгельного протеза. Система
фіксації.

Кламери, вимоги:
 
- Забезпечувати фіксацію і
стабілізацію протеза.
- Передавати жувальний тиск
по вісі зуба.
- В стані спокою не повинні
чинити тиск на зуб.
- Під час жування
раціонально розподіляти
тиск між зубами і слизовою.
- Шинування зубів при їх
рухомості.
 Накладення цільнолитого кламера на опорний
зуб, калібрування моделі і визначення глибини
піднутрення:

а - накладка
б - тіло
в - стабілізуюча частина
г - ретенційні закінчення
д - відросток кламмера
 Опорно-утримуючі кламери.
Система Нея.

Кламер Аккера

 Показання - моляри і премоляри

без нахилу, з досить вираженим
екватором.

Дефект - включений невеликої
протяжності
 Опорно-утримуючі кламери.
Система Нея.

Кламер Роуча

 Показання - ікла, премоляри,

моляри з нахилом і не типово-
розташованою межевою лінією.
 Дефект – включений, кінцевий.
 Опорно-утримуючі кламери.
Система Нея.

Комбінований кламер

 Показання – різці, ікла,

премоляри, при нахилах і
поворотах зубів з неоднаковою
топографією межевой лінії на
різних поверхнях зубів

 Дефект – включений, кінцевий.

 Опорно-утримуючі кламери.
Система Нея.

Кламер одноплечий
зворотної дії.

 Показання – при коротких

коронках чи у випадку
вестибулярного нахилу
премолярів, молярів і
фронтальних зубів, які
обмежують дефект без
дистальної опори.
 Опорно-утримуючі кламери.
Система Нея.

Кільцевий одноплечий
кламер.

 Застосовують на окремих
молярах, які обмежують дефект
зубного ряду і на верхній щелепі
нахилені у щічному напрямку, а
на нижній у язиковому, рідше на
премолярах.
 Недоліки системи Нея.

1. Довжина кламерного плеча не вимірюється індивідуально

2. Тільки розміру зуба недостатньо для визначення довжини плеча,
     так як кламер за своєю формою рідко дотримується прямої лінії
3. Профілактика карієсу і пародонтиту враховується недостатньо, форма окремих
кламерів не сприяє очищенню
4. Розрахована на золото-платиновий сплав

Система кламерів БІОС. Переваги.

1. Довжина кламмерного плеча вимірюється індивідуально

2. Перетин профілю кламера знаходиться в постійному співвідношенні
висота-ширина 8:10 по всій довжині
3. Враховується модуль еластичності для Au-Pt Co-Cr
      сплавів окремо
4. Лінійка-шаблон дозволяє точно розрахувати утримуючу силу кламерів
Систематизація основних видів опорно-утримуючих
кламерів в залежності від конструктивних
особливостей утримуючих плечей кламерів

 Кламери з плечима з боку оклюзії:

 1. двоплечі кламери;
 2. одноплечі кламери.

 Кламери з плечима з боку ясен

   Комбіновані системи кламерів
   1.кламер з одним стрижневим плечем
   2.кламер з одним дротяним плечем
Кламери з плечами зі сторони оклюзії

Двоплечі кламери:
 кламер Аккера

 дволанковий

 трьохланковий

 кламер Бонвіля

 амбразурний

 кламер із двух

зустрічних плеч
 медіодістальний

 плече-шпилька
Порівняльна характеристика
 Підготовка опорних зубів
Доцільність підготовки опорних зубів:

- Забезпечити потрібний простір між оклюзійними

поверхнями верхніх і нижніх зубів для
виготовлення достатньої величини і міцності

- Створити правильний нахил опорних поверхонь

для оклюзійних накладок

- Забезпечити для оклюзійної накладки необхідну

площу опори
 Підготовка зубних рядів до бюгельного
протезуванюю
Виготовленню бюгельних протезів повинна передувати
ортопедична підготовка зубних рядів і опорних зубів.
       
        Підготовка зубних рядів складається з наступних етапів:

1. Вирівнювання їх оклюзійної поверхні;

2. Відновлення висоти прикусу;
3. Заміщення невеликих дефектів зубних рядів.
4. Підготовка місця для оклюзійних накладок;
5. Зміна контурів опорних зубів
6. Іммобілізація недостатньо стійких або надмірно
навантажених зубів.
Планування елементів бюгельного протезу

Виконуюється в такій послідовності:

 Позначення на моделі меж базисів протезів (контурів
сідлоподібних частин);
 Вибір і розподіл опорних і стабілізуючих елементів;
 Забезпечення стійкості протеза проти зсуву в передньо-
задньому напрямку;
 Вибір і розташування ретенційних елементів;
 Вибір способу з'єднання сідлоподібних частин з дугою;
 Вибір способу з'єднання кламерів з сідлоподібними
частинами і дугою протеза.
 Умови для підготовки місця

 Розташування опорної площадки під прямим кутом до прямої

вісі зуба, щоб сила, прикладена до зуба була спрямована уздовж
поздовжньої осі зуба;
 Закруглення проксимального краю і зняття виступаючого валу;
 Основа оклюзійних накладок повинна бути широкою;
 Протяжність її повинна бути збільшена до центральної вісі зуба;
 Достатня глибина для оклюзійної накладки;
 Рівномірне силове співвідношення - зменшення навантаження на
зуби, що залишилися і беззубий альвеолярний відросток;
 Сильно висунуті зуби повинні бути вкорочені або видалені;
 Якщо відсутні зручні бічні поверхні для ретенції кламерів, вони
можуть бути створені шляхом покриття зуба коронкою з
правильною формою бічних поверхонь.
 Планування конструкції бюгельного
протезу

Вибір конструкції протезу, типу і

розташування кламерів розглядається в процесі
клінічного обстеження, але остаточний вибір
виконують на робочих моделях.
Планування конструкції проводиться шляхом
вибору окремих елементів протеза і способів
розподілу навантаження в залежності від
морфологічних умов і функціонального стану
опорних зубів.
Планування конструкції бюгельного
протезу на верхній щелепі
Планування конструкції бюгельного
протезу на нижній щелепі
 ПАРАЛЕЛОМЕТРІЯ
- це дослідження моделі у паралелометрі.

В основі будови
паралелометра лежить
принцип паралельності
перпендикулярів, опущених
на площину.
 Ціль вивчення моделей за допомогою
паралелометра

Остаточне визначення конструкції протеза,

так як на етапі проведення паралелометрії
можливо виникне необхідність в
проведенні додаткової підготовки
порожнини рота до протезування, можливе
визначення умов, що взагалі
перешкоджають використанню даного виду
протезів.
 Клінічні задачі паралелометрії:
 Визначення шляху введення протеза.

 Фіксація обраного шляху введення протеза одним з методів

його повторного відтворення.

 Визначення лінії огляду.

 Визначення точки розташування утримуючого закінчення

плеча кламмера.

 Вибір конструкції протеза і нанесення її креслення на модель.

 Підготовка моделі до дублювання

 Визначення меж базису

 Класифікація паралелометрів:
 Параллелометр вперше був запропонований в 1918 році,
перший серійний - Неєм в 1933 році.

 Стандартні параллелометри, призначені для виконання

загальних клінічних та лабораторних робіт.

 Спеціальні пристрої, призначені для виконання суто

визначених операцій, наприклад, внутрішньоротові
мікропаралелометри, що забезпечують паралельність при
препаруванні зубів.

 Універсальні паралелометри, що мають багатофункціональне

призначення за рахунок включення в їх конструкцію
спеціальних блоків, наприклад, фрезерний пристрій або цангу
для установки наконечника бормашини, координатне або
кутомірне пристосування.
 Паралелометр комбінований

Призначений для виконання

модельного проектування,
аналізу гіпсових моделей і ряду
інших робіт. Має два
двошарнірних плеча, на які
кріпляться робочі інструменти
різних типів.
Паралелометр з кріпленням для фрезерно-
свердлильного пристрою

Призначений для виконання

модельного проектування,
аналізу гіпсових моделей і ряду
інших робіт. Має два
двошарнірних плеча. На одному
встановлюється робочий
інструмент. На іншому -
швидкознімний моторний
наконечник зуботехнічної
бормашини.
 Екватор зуба - найбільший периметр коронкової
частини зуба при його вертикальному положенні
(анатомічне поняття).

 Межова (розділова) лінія - найбільший периметр

коронкової частини зуба при його відхиленні від
вертикального положення.

 Межова лінія ділить зуб на дві зони:

        - Над лінією - опорна (оклюзійна)
        - Під лінією - утримуюча (ретенційна)
 Вплив нахилу
діагностичної моделі на
положення екватора на
коронці і зміна межової
лінії ілюструє схема з
яйцеподібним тілом.
 Шлях введення протеза - це шлях, який відповідає руху протеза
від початкового контакту його кламмерних елементів з
опорними зубами до остаточного розташування на тканинах
протезного ложа.

Можливі такі шляхи введення протеза:

- вертикальний, при якому повинна бути хороша ретенція, так як протез

може зміщуватися під час розмикання зубних рядів, особливо при
жуванні в'язкої їжі;
- вертикальний правий (зміщується вправо від істинного
вертикального);
- вертикальний лівий;
- вертикальний задній;
- вертикальний передній.
 Правила паралелометрії:

 Параллелометр дає можливість остаточно визначити

конструкцію бюгельного протеза.

 Загальна кламмерна лінія, незважаючи на те, що вона вигнута,

повинна бути в цілому паралельна оклюзійній площині.

 Протез при фіксації його в порожнині рота повинен передавати

жувальний тиск по вісі зуба.

 Протез повинен бути сконструйований так, щоб він раціонально

розподіляв жувальний тиск між рештою зубів і альвеолярними
відростками.
Основні методи параллелометрії моделі:

 довільний (використовується при невеликій

кількості опорних зубів, які відносно паралельні)

 метод визначення середнього нахилу довгих вісей

опорних зубів за Новаком (найбільш точний, але
найбільш працемісткий, не враховує естетику) або
метод бісектриси кута за Кулаженко і Березовським

 метод вибору (найбільш часто використовується)

 Метод визначення середнього нахилу
довгих вісей опорних зубів за Новаком :

 а - проекція вісей в сагітальній

площині;
 б - схема утворення рівнобедреного
трикутника;
 в - розподіл паралельних ліній
навпіл;
 г - отримання результуючої трьох
проекцій.
 Метод визначення середнього нахилу довгих осей
опорних зубів за Новаком :

д - отримання результуючої на
задній стінці моделі;
е - установка штифта
відповідно шляху введення;
ж - орієнтація моделі в
паралелометрі.
 Метод паралелометрії за Новаком має
певні недоліки:

 визначення проекції поздовжніх осей зубів

проводиться на око;

 складно закріплювати дріт воском на кожному

зубі;

 не враховується естетичний фактор при

розташуванні кламерів.
 Положення моделей в паралелометрі відносно
вертикально розташованого діагностичного
стрижня
I. горизлнтально- нульовий нахил: вісь
діагностичного стрижня
перпендикулярна оклюзійній площині
жувальних зубів;

II. заднє, коли опущений задній відділ

зубного ряду;

III. переднє, коли опущений передній відділ

зубного ряду;

IV. ліве, коли модель нахилена вліво;

V. праве, коли модель нахилена вправо.

 Нанесення межової
лінії зуба (а),
розташування (б) і
вимір ретенційної зони
за допомогою калібрів
(в), опорно-
утримуючий кламер (г).
Накладення суцільнолитого кламера на опорний
зуб, калібр і визначення їм глибини ніші:

а - накладка;
б - тіло;
в – стабілізуюча частина;
г – ретенційне закінчення;
д - відросток кламера.
Визначення ретенційної точки за
допомогою калібрів.
Визначення ретенційної точки за допомогою
калібрів.
Визначення ретенційної точки за
допомогою калібрів.
Визначення ретенційної точки за
допомогою калібрів.
Визначення ретенційної точки за
допомогою калібрів.
 Різне положення і величина ретенційної зони в
залежності від вираженості екватора і нахилу
зуба :
а - відсутність світлового проміжку;
б - лінія огляду при нульовому
нахилі;
в - відсутність умов для ретенції;
г - поява світового проміжку при
нахилі моделі;
д - нанесення лінії огляду;
е - визначення ретенційної точки.
 Варіанти линії огляду:

а - серединна лінія;
б, в -діагональні;
г - висока;
д - низька;
е - ближня і дальня зони
(розділені вертикальною
лінією).
 Довільний метод

Недолік:
Використовується при мінімальній кількості опорних зубів
(2-3), паралельності їх вертикальних вісей необхідний
вертикальний шлях введення
Метод визначення середнього нахилу поздовжніх
осей опорних зубів
за Новаком

A O1 B
 Шварц пропонує
вважати цю методуку
орієнтовною

А
С E D B

Недоліки:
-Нанесення проекції вісей робиться на око
- Не враховується функціональний стан опорних зубів,
естетичний фактор, ступінь ретенції кламерів
 Метод бісектриси кута по Кулаженко і
Березовському

Вибір і
розташування
кламерів
проводиться з
урахуванням
шляху
введення протеза і лінії огляду
без попереднього спеціального
аналізу утримуючої зони на О О
опорних зубах

В
В
А
С
Логічний метод
 Логічний (довільний) метод.

Недолік:

не передбачено вивчення напрямку

поздовжньої осі кожного опорного зуба
Планування конструкції бюгельного
протезу на верхній щелепі
Планування конструкції бюгельного
протезу на нижній щелепі
Види каркасів бюгельних протезів з різними
варіантами кріплення
Виды кріплень, що використовуються у
бюгельному протезуванні
Види бюгельних протезів
Види каркасів бюгельних протезів
у порожнині рота
Підготовка моделей до дублювання..
Дублювання моделей.
Дублювання моделей.
Формування каркасу бюгельного протезу з
воску на вогнетривкій моделі.
Литво каркасу бюгельного протеза.
Припасування каркасу бюгельного протезу на
рабочій моделі.
 Моделювання сідлоподібної частини
бюгельного протезу і постановка штучних
зубов.
Готовий бюгельный протез.
Дякую за
увагу!!!