Реферат на тему :

Стоматологічні
пломбувальні матеріали

План
1. Стоматологічні пломбувальні матеріали: класифікація, вимоги.
2. Тимчасові пломбувальні матеріали: склад, властивості.
3.  Лікувальні прокладки: групи, механізм дії
 4. Сучасні пломбувальні матеріали для постійних пломб (цементи,
амальгами, композитні матеріали): склад, властивості, показання та
методика застосування.

1. Стоматологічні пломбувальні матеріали: класифікація,

вимоги.
Лікування уражень твердих тканин зубів завершують відновленням їх
анатомічної форми і функції за допомогою різних штучних
пломбувальних матеріалів. Пломбувальні матеріали призначені для
відновлення різних частин зуба, інколи на короткий термін, і залежно від
цього мають різні властивості . Пломбувальні матеріали класифікують за
різними ознаками : терміном використання, призначенням, способом
виготовлення, хімічним складом.

КЛАСИФІКАЦІЯ ПЛОМБУВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ

За терміном використання : постійні та тимчасові
За призначенням :
Матеріали для пов’язок та тимчасових пломб.
Матеріали для прокладок
Постійні пломбувальні матеріали для відновлення анатомічної форми та функції зуба
(цементи, амальгама, композити).
Пломбувальні матеріали для заповнення кореневих каналів.
Стоматологічні герметики.
Матеріали для фіксації ортопедичних та ортодонтичних конструкцій.
За способом виготовлення: Прямі і непрямі
За хімічним складом : Металеві , цементи, полімерні (ормокери, пластмаси,
композити, компомери), кальцій-вмісні.

ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПЛОМБУВАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ

Адгезія (прилипання)
Дезінтеграція (руйнування цілого)
Робочий час
Стирання (втрата маси пломби)
Коефіцієнт термічного розширення пломбувальних матеріалів
Крайове прилягання (наближеність пломбувального матеріалу до стінок каріозної
порожнини)
Оптимальна густота замісу пломби (замішування пломбувального матеріалу згідно
інструкції фірми-виробника)
Межа міцності пломби (опір до зламу, на стиснення)
Усадка (зменшення в об'ємі)
Постійні пломбувальні матеріали мають відповідати наступним
вимогам:
1.Біосумісність пломбувального матеріалу.
2.Стійкість до дії ротової рідини та компонентів їжі.
3.Висока механічна міцність і твердість, стійкість до стирання.
4.Зберігання форми і об'єму за відсутності деформації під час тверднення.
5.Мати відносно невелику теплопровідність.
6.Температурний коефіцієнт розширення має бути рівним або дуже
близьким до коефіцієнту розширення емалі та дентину.
7.Мати високий косметичний ефект.
8. Повинні зберігати стабільність кольору.
9. Мати гарні маніпуляційні властивості.
10.Щільно прилягати до стінок порожнини.
11.Швидке тверднення (впродовж 15-20 хвилин) у присутності води або
слини та відносна легкість при обробці та поліруванні пломби.
12.Не містити токсичних компонентів, шкідливих для здоров'я пацієнта та
медичного персоналу.
13.Володіти протикаріозною дією для попередження рецидиву пломби з
тканинами зуба.
14.Бути рентгеноконтрастним.
15.Мати тривалий термін придатності, не вимагати особливих умов
використання, зберігання і транспортування.

2. Тимчасові пломбувальні матеріали: склад, властивості

Це матеріали, що застосовуються стоматологом у випадку, коли по
клінічних показаннях недоцільно чи неможливо в один сеанс закінчити
лікування карієсу і його ускладнень.

Тимчасові матеріали застосовуються також для ізоляції лікарських

прокладок, залишених на дні каріозної порожнини, у пульповій камері чи
на устях кореневих каналів. А також як прокладки для постійної пломби.

Вимоги, пропоновані до тимчасових пломбувальних матеріалів, дуже

великі: вони повинні бути пластичними, легко вводитися і виводитися з
каріозної порожнини, не інактивувати лікарські речовини, бути досить
міцними і індиферентними до пульпи зуба і СОПР, не розчинятися в
ротовій рідині і забезпечувати герметичне закриття дефекту на необхідний
термін, але не менш 3 доби. Цим вимогам тією чи іншою мірою
відповідають матеріали, застосовувані для тимчасових пломб.

Замішуються тимчасові пломбувальні матеріали на шорсткуватій поверхні

скла металевим чи пластмасовим шпателем. У каріозну порожнину
матеріали вводяться однією порцією, пригладжуються ватяним тампоном,
не конденсуються.

1. Штучний дентин (цинк-сульфатний цемент) — це порошок білого

кольору, що складає з 24 % сірчанокислого цинку, 66 % окису цинку, 10 %
каоліну. Замішується на дистильованій воді до консистенції сметани. При
постановці тимчасової пломби потрібно ретельно висушити каріозну
порожнину, тому що в присутності ротової рідини матеріал не затвердіває.
Термін служби цієї пломби 1-3 доби.
2. Дентин-паста. Складається зі штучного дентину, ароматичних речовин
і гліцерино-вазелінової основи. Матеріал має гарну адгезію, здатний
затвердівати у вологому середовищі, при температурі порожнини рота,
протягом 8-10 годин. Термін служби цієї пломби 7-10 доби.

3. Віноксол. Складається з порошку і рідини, зберігаються окремо.

Порошок білого кольору, містить 89 % окису цинку, 5 % сульфату
кальцію, 6 % карбонату кальцію. Рідина — полістирол (5 %) у гваяколі (95
%). Матеріал має гарну адгезію, не подразнює пульпу зуба. Має достатню
механічну міцність, що дозволяє продовжити термін служби пломби до 6
місяців.

4. Цинк-евгенольний цемент (ЦЕЦ). Складається з окису цинку і

евгенолу, зберігаються окремо. Готується ЦЕЦ перед застосуванням,
замішується на шорсткуватій поверхні скла до консистенції пасти.
Тужавіння матеріалу настає у вологому середовищі, при температурі
порожнини рота, протягом 8-12 годин. ЦЕЦ здобув велику популярність у
практиці дитячої терапевтичної стоматології, використовується як
лікувальна прокладка при лікуванні глибокого карієсу і пульпіту
біологічним методом, для пломбування кореневих каналів і тимчасового
пломбування зубів. Даний пломбувальний матеріал володіє легким
седативним і знеболюючим діями, вираженими антисептичними і
регенераторними властивостями.

5. Полікарбоксилатний цемент (ПКЦ). Складається з окремо

збереженого порошку (окис цинку) і рідини (37 % водяний розчин
поліакрилової кислоти). Це сучасний пломбувальний матеріал, що був
винайдений як альтернатива фосфат-цементу. ПКЦ здатний забезпечити
хімічний зв'язок із тканинами зуба, утворити міцне зчеплення між
різнорідними поверхнями. Матеріал має високу біологічну сумісність із
тканинами зуба, непроникний для кислот і мономерів, що виділяються при
затвердінні пломби. Призначений не тільки для тимчасового пломбування
зубів у дітей, але і пломбування кореневих каналів. Також ПКЦ
використовують для фіксації ортопедичних конструкцій і реставрації
молочних зубів. Однак низька механічна міцність і слабка хімічна
стійкість не дозволяє використовувати ПКЦ для реставрації постійних
зубів.

6. Симпат (виробник Франція).

Добре переноситься зубними тканинами; швидко затвердіває в порожнині;

звязується з дентином; забезпечує герметичність при пломбуванні.
Симпат не викликає подразнення. Цю пасту можна застосовувати при
глибоких каріозних порожнинах у дітей, вона не викликає реакції ясен.

Симпат випускають двох видів:

- рожевого кольору;

- білого кольору.

Симпат рожева наноситься поверх ватяного тампона чи безпосередньо в

порожнину зуба.

Симпат біла більш пластична, чим рожева, призначена для пломбування

живих зубів, її звичайно наносять на тампон для запобігання хворобливих
компресійних явищ.

3.  Лікувальні прокладки: групи, механізм дії

Більшість сучасних постійних пломбувальних матеріалів або чинять
несприятливу дію на пульпу зуба (хімічну, термічну), або не забезпечують
герметизації поверхні відпрепарованого дентину. Тому між постійною
пломбою і дном каріозної порожнини (особливо, якщо порожнина
розміщена в межах дентину) накладають ізолюючу прокладку.
Ізолююча прокладка повинна відповідати ряду вимог і виконувати ряд
функцій:
1. Захищати дентин і пульпу зуба від подразливого впливу постійного
пломбувального матеріалу.
2. Витримувати механічне навантаження, пов'язане з перерозподілом
жувального тиску.
3. Сприяти поліпшенню фіксації постійного пломбувального
матеріалу.
4. Легко уводитися у порожнину, швидко тверднути.
5. Утворювати з тканинами зуба та постійним пломбувальним
матеріалом міцний зв'язок.
6. Справляти протикаріозну дію (виділяти фтор).
7. Стимулювати захисну функцію пульпи на ремінералізацію та
утворення вторинного дентину.
8. Не справляти токсичної дії на пульпу.
9. Бути сумісними з постійними пломбувальними матеріалами. 10.Мати
низьку теплопровідність.
11.Мати коефіцієнт термічного розширення близький до твердих
тканин зуба.
12.Бути рентгенконтрастним.
13.За кольором і прозорістю бути близьким до дентину.
14.Не інактивувати лікарський препарат лікувальної прокладки.
15.Матеріал прокладки не повинен руйнуватися під впливом
дентинної рідини, а в разі порушення герметичності постійної пломби –
під впливом ротової рідини.
При пломбуванні порожнин композиційними матеріалами
світлової полімеризації функцію ізолюючої прокладки виконує адгезивна
система композиту, яка утворює в дентині гібридну зону.
Лікувальні пломбувальні матеріали, що містять гідрат кальцію оксиду,
найповніше відповідають названим вище вимогам. Гідрат кальцію оксиду
— це погано розчинна основа, яка розпадається на іони Са2+ та ОН.
Виділені іони гідроксилу нейтралізують іони Н+ кислот, які утворюються
за умови каріозного процесу. Накладання гідрату кальцію оксиду на
каріозний дентин зумовлює склероз дентинних ка-нальців, стимулює
утворення вторинного дентину. Промисловість випускає різноманітні
препарати, що містять гідрат кальцію оксиду. Вони можуть складатися з
порошку та рідини або з двох паст. Ці два компоненти замішують на
скляній або паперовій пластинці, вносять у каріозну порожнину і
маленькою гладилкою-штопфером розподіляють по її дну. Останнім часом
розроблені препарати з кальцію гідроксидом, які тверднуть під впливом
світла, що дозволяє застосовувати їх як підкладки у разі пломбування
фотоком-позитами.
Цинк-евгенольні цементи. Основні їх властивості та методика
приготування описані вище. Завдяки своїм добрим антибактеріальним
властивостям вони чинять знеболювальну і протизапальну дію на пульпу
зуба, тому і можуть бути використані для лікування гострого глибокого
карієсу.
Комбіновані лікарські пасти являють собою пасти, що не тверднуть, які
готують з комбінацій різних лікарських засобів безпосередньо перед
уведенням у каріозну порожнину. До їх складу можуть входити
сульфаніламідні препарати, антибіотики, ферменти, кортикостероїдні
гормони, нітрофурани, вітаміни тощо. Накладену лікувальну підкладку
зверху закривають штучним дентином або іншим матеріалом для
тимчасових пломб.
1. Фосфат-цемент. Складається з роздільно збережених порошку і рідини,
порошок на 90 % складається з окису цинку, 6 % окису кремнію і 4 %
окису кальцію. Рідина — це 35 % водяний розчин ортофосфорної кислоти,
до складу якого уведені фосфати цинку, алюмінію, магнію з метою
зниження швидкості хімічної взаємодії рідини з порошком.
Замішується на гладкій поверхні скла металевим чи пластмасовим
шпателем, оптимальне співвідношення порошку до рідини 4:1.
Консистенцію формувальної маси вважають нормальної, якщо при відриві
шпателя від маси вона не тягнеться за ним, а обривається, утворю зубці
висотою в 1 мм.
Якщо маса вийшла густа, то регулювати її консистенцію, додаючи рідину,
не можна.
Оптимальний час схоплювання матеріалу 4-8 хвилин. Фосфат-цемент
може використовуватися також для пломбування молочних зубів, фіксації
ортопедичних конструкцій і пломбування кореневих каналів зубів. Зв'язок
цементу з тканинами зуба, металами й іншими пломбувальними
матеріалами обумовлена шорсткістю поверхні.
Позитивні властивості фосфат-цементу:
1) Не подразнює пульпу зуба, тобто хімічно не токсичний матеріал. Однак
при глибокому карієсі може викликати некроз судинно-нервового пучка,
тому не рекомендується використовувати даний матеріал для лікування
пульпіту біологічним методом і глибоким карієсом без лікувальної
прокладки.
2) Має низьку теплопровідність.
3) Непроникний для кислот і мономерів, що виділяються при затвердінні
постійної пломби.
4) Не змінює геометрію правильно сформованої каріозної порожнини.
5) Рентгеноконтрасний.
6) Має коефіцієнт теплового розширення, близький до твердих тканин
зуба. Негативні властивості фосфат-цементу:
1) Низька механічна міцність матеріалу не дозволяє використовувати його
як постійний пломбувальний матеріал для реставрації зубів.
2) Не володіє протикаріозною і антисептичною діями.
3) Розсмоктується при впливі ротової рідини.
4) Не підходить по кольору до твердих тканин зуба.
2. Фосфат-цемент зі сріблом
Складається з роздільно збережених порошку і рідини. Порошок
складається з 88,5 % окису цинку, 6 % окису кремнію, 4,5 окису кальцію і
1,5 % срібла. Рідина — це 37 % водяний розчин ортофосфорної кислоти,
до складу якого уведені фосфати цинку, алюмінію, кремнію з метою
зниження швидкості хімічної взаємодії рідини з порошком.
Срібло володіє вираженою бактерицидною дією, що значно збагачує
позитивні властивості фосфат-цементу. Однак дана прокладка не може
бути використана при реставрації фронтальної групи зубів, тому що не
підходить по кольору до твердих тканин зубів, просвічує через композитні
пломби, а срібло зафарбовує тверді тканини зуба в сірий колір.
3. Вісмут-цемент (Вісфат)
Вісфат-цемент складається з роздільно збережених порошку і рідини.
Порошок крім окису цинку, окису кремнію й окису кальцію містить 8 %
вісмуту у виді окису. Рідина — це 37 % водяний розчин ортофосфорної
кислоти. Окис вісмуту дозволила даному пломбувальному матеріалу
набути бактерицидних і бактеріостатичних властивостей, механічну
міцність і хімічну стійкість у порівнянні з фосфат-цементом. Однак слід
зазначити, що даний матеріал не може бути використаний у ролі
ізолюючої прокладки при лікуванні фронтальної групи зубів, тому що
вісмут здатний змінювати колір твердих тканин зубів.
4. Полікарбоксилатний цемент (пкц)
Складається з окремо збережених порошку (окису цинку) і рідини (37 %
водний р-р поліакрилової кислоти). Це сучасний пломбувальний матеріал,
що був винайдений як альтернатива фосфат-цементу. ПКЦ здатний
забезпечити хімічний зв'язок із тканинами зуба, утворити міцне зчеплення
між різнорідними поверхнями. Матеріал має високу біологічну сумісність
із тканинами зуба, непроникний для кислот і мономерів, що виділяються
при затвердінні постійної пломби. Призначений не тільки для тимчасового
пломбування, пломбування кореневих каналів, але і для ізолюючої
прокладки під постійну пломбу. Також ПКЦ використовують для фіксації
ортопедичних конструкцій і реставрації молочних зубів. Але низька
механічна міцність і слабка хімічна стійкість не дозволяють
використовувати ПКЦ для реставрації постійних зубів.
5. Склоіономерні цементи (сіц)
СІЦ здобули величезну популярність і одержали широку підтримку
практикуючих лікарів у зв'язку з клінічним успіхом, зв'язаним із
пролонгованим виділенням фтору, що пригнічує розвиток карієсу зубів. У
практиці широко використовуються СІЦ хімічного і світлового
затвердіння. СІЦ складається з порошку (кальці-алюмінієве скло з
додаванням фторидів) і рідини (розчин поліакрилової чи палімаліенової
кислоти).
Сучасна стоматологія використовує СІЦ у ролі ізолюючих прокладок чи
для фіксації штифтів, ортопедичних конструкцій, для пломбування
молочних, а в екстремальних умовах і постійних зубів, з метою
герметизації фісур.
Пломбувальні матеріали цієї групи дозволяють домогтися ідеального
захисту пульпи і твердих тканин зуба від хімічних і термічних
подразників. СІЦ міцно зв'язуються з дентином і композитними
пломбувальними матеріалами без попереднього протравлення, володіють
високою біологічною сумісністю з твердими тканинами і пульпою зуба.
Фтор, що виділяється з маси склоіономера, дисоціює у тканини зуба й у
такий спосіб підвищує стійкість зуба до демінералізації. Зв'язок
пломбувального матеріалу з емаллю і дентином відбувається за рахунок
хелатного з'єднання карбоксилатних груп полімерної молекули кислоти з
кальцієм твердих тканин зуба. Сьогодні СІЦ витісняють фосфатні, силіко-
фосфатні і полікарбоксилатні цементи.
Позитивні властивості СІЦ:
1. Висока хімічна адгезія до тканин зуба.
2. Гарна біологічна сумісність із твердими тканинами зуба, пульпою і
СОПР у зв'язку з повною відсутністю антигенних властивостей.
3. Наявність протикаріозного ефекту.
4. Низька полімеризаційна усадка.
5. Коефіцієнт теплового розширення пломбувального матеріалу
наближений до коефіцієнта теплового розширення тканин зуба.
Негативні властивості:
1. Недостатня механічна міцність.
2. Задовільні естетичні і косметичні властивості, що не дозволяє
використовувати СІЦ для пломбування порожнин 3 і 4 класів за Блеком.
Це тонкошарові прокладки (лайнери). До складу лаку входять:
наповнювач (окис цинку), розчинник ( ацетон чи хлороформ), полімерна
смола (поліуретан) і лікарський засіб (фторид натрію, гідроокис кальцію).
Ізолюючий лак вноситься в каріозну порожнину пензликом, рівномірно
розподіляється по стінках і дну, висушується струменем повітря.
Рекомендується вносити послідовно 2-3 шару лаку, щоб уникнути
залисин, тріщин у прокладці. Основна роль ізолюючого лаку — захистити
пульпу зуба від токсичного впливу пломбувального матеріалу. Найбільш
відомі і популярні ізолюючі лаки:
1) Dentin protector — (фірма Vivadent).
2) Amalgam Liner — (фірма Voco).
3) Thermoline — (фірма Voсо).
4) Evicrol-Vamish — (фірма Dental Spofa).
Позитивні властивості лаків:
1) Стимулюють діяльність одонтобластів.
2) Створюють виражену бактерицидну і бактеріостатичну дію.
3) Володіють високою хімічною і вологостійкістю.
4) Зменшують крайову проникність.
Негативні властивості:
Недостатній термоізолюючий ефект, що не дозволяє накладати ізолюючий
лак на дно глибокої каріозної порожнини.

4.Сучасні пломбувальні матеріали для постійних пломб

(цементи, амальгами, композитні матеріали): склад,
властивості, показання та методика застосування
Сучасні пломбувальні матеріали не тільки відновлюють цілісність
тканин зуба, але і:
  використовуються для лікування карієсу, захищають від його
подальшого поширення;
 зменшують чутливість зубної емалі;
 продовжують життя натуральних зубів;
 виконують естетичну функцію;
 позитивно впливають на функціональні властивості зубів.

У лікуванні зубів використовуються різні види пломбувальних матеріалів.

Розглянемо їх характеристики, особливості застосування, переваги та
негативні властивості.

Сучасні стоматологічні пломбувальні матеріали класифікують за

кількома критеріями:

 За призначенням вони поділяються на сировину для тимчасових і для

постійних пломб.
 За пластичності, піддатливості основні класи пломбувальних матеріалів
- це пластичні (клас А) і непластичні (клас B).
 За способом затвердіння: хімічного, світлового та подвійного
затвердіння.

Ми розглянемо пластичні матеріали, які відносяться до класу А. Вони

мають м'яку консистенцію і легко піддаються моделюванню в процесі
пломбування.

Залежно від хімічного складу еластичні пломбувальні матеріали в

стоматології діляться на 4 типи:

 Цементи стоматологічні.
 Полімерні матеріали.
 Компомери.
 Металеві (амальгами).

Стоматологічні цементи
Років 20-30 тому цементи ще були основним матеріалом для пломбування.
У сучасній стоматології використовуються фосфатні і стеклоїономерні
матеріали, які характеризуються гарною адгезією, високою міцністю і
стійкістю до зносу. Однак навіть при таких поліпшених характеристиках
ці види пломбувального матеріалу зубів мають свої негативні властивості.

Стеклоїономерні цементи забезпечують відмінне крайове прилягання, не

роблять негативного впливу на емаль. Вони добре захищають зуби від
карієсу, але недостатньо міцні для постійних пломб.
Застосування пломбувальних матеріалів цієї групи
(стеклоїономерного цементу):

 під коронку;
 постійні пломби для молочних зубів.

Фосфатні цементи - бюджетний варіант, який використовується для

тимчасового пломбування, так як по адгезивності, міцності поступається
стеклоїономерним матеріалами.

Лікар повинен мати достатні навички для роботи з цементами, діяти

швидко і точно, так як ця сировина швидко твердне.

Композитні матеріали для пломбування

До складу пломбувальних матеріалів даної групи включені: органічна
матриця (синтетичні смоли) і порошковий наповнювач неорганічного
походження.

Композити мають безліч позитивних властивостей:

 висока міцність;
 великий вибір відтінків, відповідно, естетичність і природний колір
реставрації;
 біосумісність і відмінна адгезія з тканинами натурального зуба;
 висока пластичність, що полегшує роботу стоматолога і позитивно
впливає на результат;
 висока зносостійкість (композити підходять для пломбування
молярів).

Завдяки таким властивостям композит - кращий пломбувальний

матеріал не тільки для пломбування, а й для естетичної реставрації.
Приклад для реставрації будь-якого типу - мікрогібридних універсальний
композитний матеріал TE-Econom Plus від Ivoclar Vivadent.

Композити за способом затвердіння діляться на дві групи:

 хімічного затвердіння - дуже швидко полімеризуються і володіють

унікальними характеристиками міцності, однак недостатньо
привабливі, щоб використовувати їх в естетичній реставрації;
 світлополімери - полімеризуються під впливом спрямованого
світловипромінювання, відповідають найвищим естетичним
вимогам, зручні в роботі.
Компомери
Даний пломбувальний матеріал включає полімерні смоли і
стеклоїономери. Такий незвичайний склад визначає характеристики,
особливості полімеризації і сферу застосування компомерів.

Суміш для пломби проходить дві стадії затвердіння:

 Світлове затвердіння під UV променями.

 Остаточне затвердіння у вологому середовищі ротової порожнини
(волога проникає в структуру компомера і завершує процес його
полімеризації).

У компомерах поєднуються основні властивості стеклоїономерів і

композитів, але не в такій вираженій формі. Це стосується і адгезивности,
тому в пломбуванні із застосуванням компомерів використовують також
адгезиви.

Компомери діляться на пакуються і рідкотекучі. Перші застосовують для

пломбування та реставрації при відсутності високих вимог до естетики.
Другі дозволяють виправляти дефекти і працювати в найбільш
важкодоступних ділянках порожнини рота.

Приклад текучих матеріалів для естетичної реставрації:

 TE-Econom Flow Ivoclar Vivadent;

 SDR Eco Dentsply Sirona - один з перших текучих матеріалів для
швидкої та ефективної реставрації.
Металеві пломби (амальгами)

Останнім часом втратили свою актуальність, а в деяких країнах

Скандинавії їх застосування строго заборонено. Причина в тому, що вчені
довели токсичність деяких компонентів пломбувального матеріалу для
організму пацієнта і навіть для лікаря, який працює з цим матеріалом.

Які чинники впливають на вибір пломбувального матеріалу?

Є кілька критеріїв, за якими вибирають матеріал для пломби. До них
відносяться:

 ступінь руйнування зуба (оцінюється площа здорових тканин, які

будуть забезпечувати підтримку для пломби);
 область пломбування;
 естетичні вимоги;
 вимоги до міцності (різні для жувальних і фронтальних зубів);
 тип і розмір пломбовальної порожнини (дефекту);
  індивідуальна сприйнятливість пацієнта до тих чи інших
компонентів пломбувальної суміші.

Який саме матеріал використовувати для пломбування, визначить лікар

після обстеження ротової порожнини. Але навіть в конкретній групі
пломбувальних матеріалів є можливість вибору. Стоматолог може
запропонувати пацієнту на вибір: дорогі матеріали преміум класу або
якісну бюджетну альтернативу. Однак якість пломбувального матеріалу
залежить не стільки від ціни, скільки від того, хто є його виробником.
Світові лідери з виробництва високоякісних матеріалів для пломбування -
це Ivoclar Vivadent, Dentsply Sirona. Ці компанії займаються розробкою
нових наногібридних матеріалів з унікальними характеристиками, які
дозволяють проводити реставрації в самих різних клінічних ситуаціях.

Якість пломбувального матеріалу - запорука якості, зносостійкості і

довговічності пломби. Цей фактор важливий не тільки для пацієнта, але і
для стоматолога, який виконав реставрацію, адже від результатів
лікування залежить репутація стоматологічної клініки.

Список використаної літератури

1. Терапевтична стоматологія: Підручник для студентів медичних вузів / За

редакцією Є. В. Боровського. - М.: «Медичне інформаційне агентство», 2003.
2. Практична терапевтична стоматологія: навч. посібник / А. І. Миколаїв.

Л. М. Цепов.- 9-е изд. перераб. І доп.-М .: МЕДпрессінформ 2010.

3. Леонтьєв В. К., Пахомов Г. Н. Профілактика стоматологічних захворювань. -

М., 2006.- 416с.