Тема: "Хвороби

кришталика.
Класифікація. Стареча
катаракта."
Захворювання кришталика представлені, в
основному, його помутнінням (катаракта) і
зміщенням (дислокація).
Основні симптоми патології кришталика - це втрата прозорості,
порушення локалізації, зміна форми і його розмірів. Захворювання
кришталика бувають вроджені і набуті.
Але в 90% випадків
помутніння викликане
віковими змінами.
При катаракті зір
погіршується: контури
предметів сприймаються
нечітко і розмито, кольори
стають тьмяними, різко
погіршується зір у темряві.
Окуляри не покращують
зір.
У перекладі з грецької
слово "катаракта"
означає "той, що падає
вниз" або "водоспад".
Древні греки вважали,
що плівка сірого
кольору при катаракті
подібно водоспаду
спускається згори
донизу на зіницю,
забираючи в людини
зір.
Вроджені підвивихи,
вивихи кришталика.
Підвивих кришталика.
Частковий розрив
золулярних волокон;
кришталик
децентралізований, але
частково розміщений у
межах зіниці.
Вивих кришталика. Повний
розрив зонулярних волокон,
кришталик розміщений за
межами зіниці.
 Скарги
Погіршення зору, двоїння в очах, яке зберігається при затулянні одного ока
(монокулярна диплопія).

Найважливіші об'єктивні симптоми

Децентралізований або зміщений кришталик, іридодонез (тремтіння райдужки),
факодонез (тремтіння кришталика).

Інші симптоми
Виражений астигматизм, катаракта,
закритокутова глаукома в результаті
блоку зіниці, набута міопія високого
ступеня, проникнення склистого тіла в
передню камеру, асиметрія передньої
камери.
Етіологія
• Травма. Найпоширеніша • Синдром Марфана.
причина. Підвивих Кардіоміопатія, аневризма
кришталика виникає при аорти, високий зріст, довгі
розриві понад 25% кінцівки та викривлення
золулярних волокон. При хребта. Типовим для цього
цьому слід виключити захворювання є двобічний
наявність чинників, що підвививих кришталика у
сприяють цій патології. верхньовисковому напрямі.
Може поєднуватися з У цих пацієнтів
сифілісом. підвищений ризик
відшарування сітківки.
• Гомоцистинурія. Часто Типовим для цієї патології є
супроводжується розумовою двобічний підвивих кришталика у
відсталістю, деформаціями нижньомедіальному напрямі. У
скелета, будовою тіла, як при цих пацієнтів є підвищений
синдромі Марфана, високою ризик відшарування сітківки.
частотою тромбоемболічних
ускладнень (особливо при
загальній анестезії). У хворих з
легкою клінічною формою
захворювання діагноз іноді
встановлюють лише після
виникнення підвивиху
кришталика.
• Синдром Вейлля-Маркезані
(Weill-Marchesani). Короткі
пальці та низький зріст,
судоми, мікросферофакія
(малі, круглі кришталики),
міопія, розумової
відсталості не відзначають.
Захворювання часто
автосомно-рецесивне.
• Інші причини — набутий
сифіліс, вроджена ектопія
кришталика, аніридія,
синдром Елєрса-Данло
(Ehlers-Danlos), хвороба
Крузона (Crouzon),
гіперлізинемія,
недостатність
сульфітоксидази, міопія
високого ступеня, хронічні
запальні процеси,
перезріла катаракта тощо.
Лікування підвивиху та вивиху
кришталика
I. При дислокації кришталика в передню • Б. Видалити кришталик хірургічним
камеру: шляхом що виконують у таких
• А. Розширити зіницю, покласти пацієнта випадках: при наявності катаракти,
на спину і змістити кришталик у задню якщо лікування, описане в пункті А,
камеру за допомогою рухів головою. було неефективним, якщо розвинувся
Іноді для досягнення репозиції повторний підвивих кришталика або
кришталика необхідно натиснути на пацієнт неспроможний пунктуально
рогівку після закапування місцевого закапувати пілокарпін.
анестетика (напр., пропаракаїну)
гоніопризмою Цейса (Zeiss) або ватним
тампоном. Після репозиції кришталика в
задню камеру слід тривалий час звужувати
зіницю шляхом закапування 0,5-1 %
пілокарпіну 4 рази на день і виконати
периферичну іридектомію за допомогою
лазера
II. При вивиху кришталика у склисте
тіло:
• А. Капсула кришталика • Б. При ушкодженні капсули
неушкоджена, скарги кришталика, наявності
відсутні, проявів скарг, запальному процесі
запального процесу немає: ока: екстракція кришталика
спостереження за через pars plana або із
пацієнтом. застосуванням лімбічного
доступу.
III. Підвивих кришталика:
• A. Асимптомний: • B. Симптоматична
спостереження. катаракта: методами вибору
• є хірургічна екстракція
Б. Виражений астигматизм, кришталика, мідріаз (0.25%
що не піддається корекції, скополамін щодня) та
або монокулярна диплопія: афакічна корекція, звуження
хірургічна екстракція зіниці (4% гель пілокарпіну) і
кришталика. афакічна корекція або
обширна оптична
іридектомія (далеко від
кришталика).
 Класифікація
катаракт
Усі катаракти
поділяються на дві
основні групи:
вроджені та набуті.
При вроджених
катарактах помутніння,
як правило, є
обмеженими за площею
і не прогресують. Набуті
ж катаракти мають
прогресуючий перебіг.
За причиною виникнення (етіології) набуті
катаракти поділяються на кілька груп:
• - вікові (старечі, сенильні) • - ускладнені катаракти (виникають
катаракти; при запаленні судинної оболонки
ока (увеїті), короткозорості високого
• - травматичні катаракти ступеня, пігментній дегенерації
(виникають у результаті тупої сітківки, глаукомі та деяких інших
травми (контузії) чи захворюваннях ока);
проникаючого поранення • - променеві катаракти (пов’язані з
очного яблука); ушкодженням кришталика
променевою енергією -
інфрачервоні промені; професійні
катаракти - наприклад, катаракта
склодувів), рентгенівські, радіаційні;
• - токсичні катаракти (у тому числі
й медикаментозні катаракти, що
формуються як результат
побічної дії при тривалому
прийомі ряду лікарських
препаратів: кортикостероїдів,
антималярійних препаратів та
ін.);
• - катаракти, що викликані
загальними захворюваннями
організму (цукровий діабет,
гіпотиреоз, хвороби обміну
речовин).
Залежно від локалізації помутнінь у кришталику,
катаракти поділяються на наступні види
• - передня полярна • - кортикальна (коркова)
катаракта; катаракта;
• - задня полярна • - задня субкапсулярна
катаракта; катаракта;
• - веретеноподібна • - тотальна (повна)
катаракта; катаракта.
• - слоїста (зонулярна)
катаракта;
• - ядерна катаракта;
За ступенем зрілості
розрізняють 4 стадії
вікової катаракти:
- початкова катаракта;
- незріла катаракта;
- зріла катаракта;
- перезріла катаракта.
Симптоми катаракти
Катаракта звичайно
починається (початкова
катаракта) з кори
кришталика (кортикальна
катаракта), ядра (ядерна
катаракта) чи субкапсулярно
(субкапсулярна катаракта).
Для вікової катаракти
типовою є коркова
локалізація помутнінь (92%).
Ядерна катаракта
зустрічається значно рідше
(7-8%).
Першими ознаками катаракти
є процеси оводнення
кришталика. Рідина
накопичується в корі
кришталика між волокнами
відповідно до розташування
швів. Формуються так звані
"водяні щілини". Дещо пізніше
з’являються характерні
помутніння кори, в першу чергу
по периферії кришталика, в
області екватора. При переході
таких помутнінь із передньої на
задню поверхню кришталика
вони набувають типової форми
"вершників" - початкова
катаракта. При початковій
катаракті помутніння
локалізуються поза оптичною
зоною - в області екватора - і
не знижують гостроту зору.
Незріла катаракта
Поступове прогресування
процесу зводиться до
просування помутнінь у
напрямку капсули кришталика
та в центральну оптичну зону.
Виражені помутніння речовини
кришталика призводять до
помітного зниження гостроти
зору.
Зріла катаракта
Вся область кори
кришталика зайнята
помутніннями. Гострота зору
знижується до рівня
світлосприйняття.
Перезріла катаракта
Подальше прогресування
катаракти супроводжується
розпадом кришталикових
волокон. Кора кришталика
розріджується, тому капсула
кришталика стає складчастою.
Кора набуває однорідного
(гомогенного) молочно-білого
відтінку. Більш щільне ядро
через свою важкість
опускається донизу. Такий
кришталик нагадує мішечок.
Подібна перезріла катаракта
називається морганієвою.
На стадії перезрілої
катаракти можливе
збільшення кришталика в
розмірі та блокування ним
шляхів відтоку
внурішньоочної рідини із
задньої камери ока в
передню, що сприяє
підвищенню
внутрішньоочного тиску і
може призвести до
вторинної глаукоми та
незворотної втрати зору.
Таке ж ускладнення можливе
і при оводненні кришталика
на незрілій стадії вікової
катаракти.
Клінічні прояви катаракти
• Одним із перших проявів
(симптомів) захворювання є скарги
на відчуття двоїння предметів,
появу "мушок", появу жовтуватого
відтінку видимого зображення.
Гострота зору на ранній стадії
розвитку катаракти майже не
страждає.
• Триває початкова стадія від 1-3 до
10-15 років. При розвиткові
катаракти всі ці скарги поступово
прогресують, хворий починає
відмічати зниження гостроти зору.
На стадії зрілої катаракти
втрачається предметний зір,
наявне лише світловідчуття, яке
повинне бути з правильною
проекцією світла при відсутності
уражень сітківки та зорового
нерва.
Вікова катаракта
Стареча катаракта
з’являється як результат
природного старіння всіх
систем організму. Це
класичний і найпоширеніший
вид захворювання. Для цього
виду катаракти характерно
повільний розвиток, іноді
починаючи з віку 40-45 років, і
чим старша вікова група, тим
вище ймовірність катаракти.
До 80-річного рубежу майже
кожна людина страждає від
зміни прозорості кришталика.
Для вікової катаракти
характерно двостороннє
ураження, але нерівномірне –
на одному оці помутніння
займає велику зону, ніж на
іншому.
Помутніння зазвичай
починається з кори
кришталика, тому
старечу катаракту по
локалізації
діагностують як
корковую.
Сама назва "стареча катаракта"
вказує на те, що захворювання
пов’язане зі зміною вікових
обмінних процесів організму.
Ще в давні часи люди
відзначали, що з віком,
особливо після 55 років,
відзначається збільшення числа
помутнінь кришталика.
В даний час існує
загальноприйнятий поділ віково
катаракти на 4 групи в
залежності від стадії розвитку
катаракти: початкова стадія
катаракти, незріла, зріла
катаракта і перезріла стареча
катаракта.
Стадії старечої
катаракти
Початкова стареча катаракта .
Початкова стадія катаракти
характеризується процесами
оводнення кришталика –
внутриглазная рідина
накопичується в коркових
шарах між кришталикові
волокнами у відповідність з
розташуванням ембріональних
швів кришталика. Формуються
так звані ‘водяні щілини’,
‘вакуолі’.
Надалі початкова стадія катаракти
супроводжується розвитком
більших спіцеобразних зон
помутнінь, які розташовуються в
середніх і глибоких відділах кори
на периферії кришталика, в
області його екватора, тобто поза
оптичною зоною. При переході
таких помутнінь з передньої на
задню поверхню кришталика вони
набувають типову форму
‘наїзників’.
Незріла стареча катаракта . Якщо при початковій стадії
катаракти помутніння
У цій стадії катаракти
локалізувалися поза
поступове прогресування
оптичною зоною кришталика,
процесу призводить до
що не позначалося на
просування помутнінь в
гостроті зору, то незріла
напрямку капсули
катаракта при виражених
кришталика і в його
помутніння речовини
центральну оптичну зону.
кришталика призводить до
значного зниження гостроти
зору до 0,1-0,2 (одна – дві
строчки таблиці).
Зріла катаракта
Вся область кришталика
зайнята помутніннями,
кришталик стає гомогенно
каламутним, сірого кольору,
гострота зору знижується до
світловідчуття.
Іноді в цій стадії виділяють
стадію майже зрілої катаракти,
коли в корі кришталика є великі
помутніння, але гострота зору
варіює в межах від 0,1-0,2 до
сотих (рахунок пальців у особи).
Перезріла стареча катаракта
Перезріла катаракта У цій стадії катаракти кришталик
характеризується повною подібний мішечку, де в
дегенерацією і розпадом розрідженому речовині
кришталикових волокон. кришталика знаходиться тверде
Корковаречовина кришталика буре ядро. Подібна перезріла
розріджується, набуваючи стареча катаракта носить назву
рівномірний гомогенний вигляд морганіевих катаракта
і молочно-білий відтінок. Ядро
кришталика під власною вагою
опускається вниз, капсула стає
складчастої.
В даний час абсолютно
змінилася основа клінічних
показань до лікування старечої
катаракти. Ще 20-25 років тому
загальновизнаним правилом
було очікування ‘дозрівання’
катаракти, що вважалося
важливою умовою успішного
лікування, але прирікало хворих
на довгі роки повної або
часткової сліпоти.
У наші дні це правило
абсолютно втратило своє
значення, оперативне лікування
старечої катаракти можна
проводити навіть при її
початковій стадії, якщо у
хворого виникає значний
зоровий дискомфорт.
Перші ознаки
початкової катаракти:
двоїння зображення в ураженому
оці;
поява точок, мушок, дрібних цяток,
кіл перед очима;
виникнення кольорових кіл при
погляді на джерела світла;
погіршення сприйняття кольорів і
погана переносимість яскравого
світла;
зниження гостроти зору в темряві;
тимчасове поліпшення зору у хворих з
пресбіопіей, що дозволяє знову
читати без окулярів пояснюється
незначним набуханием кришталика,
що призводить до збільшення його
рефракції.
Сенільні (старечі) катаракти –
найбільш поширена форма
захворювання, що має значну
питому вагу серед катаракт
різного походження.
Помутніння кришталика можуть
починатися з кори (коркова
катаракта), з ядра (ядерна
катаракта), субкапсулярні
(субкапсулярна катаракта).
Кожен з цих видів відрізняється
один від одного не тільки
клінічно, але і по морфологічної
та біохімічної структурі.
Клінічні прояви
При корковою катаракті перші
ознаки помутніння виникають в
корі кришталика у екватора.
Центральна частина тривалий
час залишається прозорою, тому
гострота зору не змінюється.
Скарги хворих зводяться до
появи ‘мушок’, плям, диплопії
або поліопія, коли одним оком
хворий бачить кілька предметів,
особливо світяться.
Стан початкової катаракти
триває у різних людей по-
різному: у одних цей період
обчислюють десятиліттями, у
інших процес прогресує, і через
1-3 роки настає стадія незрілої,
або набухає катаракти.
Для виявлення катаракти огляд
хворого необхідно проводити з
широкою зіницею проходять
світлом. При цьому на тлі
рожевого світіння зіниці
помутніння в кришталику
здаються чорними, так як
частина відбитих променів
поглинають помутнілі волокна
кришталика.