Техніка мікроскопії мазків крові.

 Розглядають мазки крові під мікро-

скопом з імерсійною системою.
При дослідженні мазків з кровопаразитами бажано міняти силу
освітлення досліджуваного препарату звуженням і розширенням діафрагми, а
також підніманням та опусканням конденсора мікроскопа.
Мікроскопію мазків починають під малим збільшенням (об'єктив х 8)
мікроскопа. У кінцевій, найтоншій частині мазка знаходять добре забарвлену
ділянку, яка видається найкращою для мікроскопії. Паразитичні організми
здебільшого розміщені в еритроцитах на кінцевій частині мазка (бахромі), а
також на бокових ділянках. 
Відшукують найкраще місце в мазку під малим збільшенням. Потім
закріплюють скло з мазком на предметному столику мікроскопа двома
пружинними затискачами. Піднімають макрогвинтом тубус мікроскопа і на
мазок, у центр вибраної ділянки, скляною паличкою або металевою петлею
наносять краплю кедрової олії. Об'єктив х 8 змінюють (переводять) на
об'єктив х 90 (імерсійний) і за допомогою макрогвинта обережно опускають
тубус мікроскопа до стикання імерсійного об'єкта з краплею кедрової олії.
Потім, дивлячись в окуляр, повільно макрогвинтом піднімають тубус
мікроскопа до появи контурів еритроцитів. Чітке зображення поля зору
досягається регулюванням мікро-гвинта. Для мікроскопування мазків краще
користуватися окуляром х 10.
Для приготування мазків крові використовують добре знежирені пред-
метні скельця. Кров для дослідження беруть із периферичних судин кінчика
вуха. Волосся на місці взяття крові вистригають, а шкіру дезінфікують і зне-
жирюють етиловим спиртом. Приготувавши поле операції, проколюють гол-
кою або надрізують ножицями кінчик вуха. 
Обов'язково треба брати першу краплю крові, оскільки в ній значно
більше вражених піроплазмідами еритроцитів. Крім основного мазка, з
першої краплі крові роблять ще додатково два-три мазки.
Паразитичні організми здебільшого розміщені в еритроцитах на
кінцевій частині мазка (бахромі), а також на бокових ділянках. 
У пофарбованих мазках крові піроплазміди чітко видно па рожевому
фоні еритроцитів у вигляді округлих, грушоподібних та інших форм
включень, протоплазма яких забарвлена в голубий, а ядро - у червоний
колір. 
Кожна родина, рід і вид кровопаразитів мають свої характерні ознаки. 
Представники родини Babesiidae, залежно від стадії розвитку й виду,
частіше мають грушоподібну форму. А характерними ознаками роду цієї
родини є грушоподібні форми.
Характеристика хіміотерапевтичних засобів і методика їх введення
тваринам. Азидин-вет - вітчизняний препарат, що є аналогом німецького
беренілу. Це легкий аморфний порошок жовтого кольору, гіркий на смак,
розчиняється у воді. Водні розчини стійкі. Зберігають з обережністю (список
Б) в закритих банках з темного скла в захищеному від світла місці.
 Діагностика та лікувально-профілактичні заходи при протозойних
хворобах тварин
Препарат застосовують з лікувальною і профілактичною метою при
більшості піроплазмідозів жуйних тварин.
Доза азидину на 1 кг маси тіла тварини з лікувальною метою 3,5 мг, а з
профілактичною 1,5-3,5 мг за діючою речовиною.
Призначається препарат у формі 7 %-ного розчину на дистильованій
воді внутрішньом'язово або підшкірно. При необхідності введення препарату
повторюють з лікувальною метою через добу, а з профілактичною - через 10-
15 днів.
Крім описаного хіміотерапевтичного препарату, у боротьбі піроплазмі-
дозами застосовують береніл, імідокарб, діамедин, імізол, верибен, піроцид,
димінакел, азидин, батризин, трипоніл.
Кокцидіостатики відносяться до лікарських препаратів, що затримують
розвиток кокцидий або повністю їх вбивають. Кокцидії викликають
захворювання тварин кокцидіозом. Кокцидії є внутрішньоклітинними
паразитичними найпростішими сімейства еймерій. Існує багато видів
кокцидий, які можуть вражати тварин, але тільки деякі з них вважають
дійсно небезпечними. Наприклад, найбільш патогенними є: Eimeria tenella, E.
Necatrix, E. Acervulina, E. maxima і E. Brunetlli. Вони вражають окремі
ділянки травного тракту, в основному товсту і тонку кишки. При великому
ураженні кишечника з’являється кровотеча, відбувається швидка втрата маси
тіла, діарея і смертність. Кокцидіостатики можуть отримувати хімічним
шляхом, а також за своїм характером вони можуть бути антибіотиками, що
виробляються різними мікроорганізмами.
Більшістькокцідіостатиків необхідно виключати з раціону за кілька днів до
забою тварин, щоб уникнути залишкового зараження м’яса.
Кокцісан 12% гранулят - лікарський засіб для профілактики кокцидіозу
у курчат-бройлерів, ремонтного молодняку курей-несучок, кіз та кролів.
Кокцісан 12% гранулят містить в якості діючої речовини 120 мг / г
поліефірного іоноформного антибіотика саліноміцин натрію, а в якості
допоміжних компонентів: карбонат кальцію, сахарозу, крохмаль
кукурудзяний. Препарат не містить генно-модифікованих продуктів.
Зовнішній вигляд - гранули світло-коричневого кольору, діаметром 6-8 мм із
специфічним запахом, не розчинні у воді.
Випускають препарат у герметично закритих паперових пакетах по 100
і 500 г і паперових багатошарових мішках по 25 кг.
Зберігають у захищеному від світла та вологи місці при температурі не
вище +25 º С, не допускаючи заморожування препарату. Термін придатності -
2 роки. Після першого відкриття пакету - 6 місяців. Після змішування
препарату з кормом готову суміш потрібно використати протягом 3 місяців.
Фармакологічні властивості
Саліноміцин натрію - поліефірний іоноформний антибіотик.
Проникаючи в біологічну оболонку кокцидій, посилює проникність іонів
натрію і калію, активізує Na +-насос і збільшує, таким чином, надходження
Na +. Це гальмує участь іонів калію і натрію в метаболічних процесах,
призводить до накопичення великої кількості води в клітинах і призводить до
припинення розвитку шизонтів кокцидій.
Застосування препарату
Профілактика і лікування кокцидіозів, викликаних еймерій:
у курчат-бройлерів і ремонтного молодняку курей-несучок:
E.acervulina, E.brunetti, E.maxima, E.mitis, E.necatrix, E.tenella;
у кіз (молодняк): E.arloingi, E.ninakohlyakimove;
у кролів: E.intestinalis, E.magna, E.perforans, E.flavescens, E.estidae.
Дозування
Препарат вводять з кормом курчатам-бройлерам з першої доби життя,
молодняку курей-несучок з першої доби життя і до 16 тижня вирощування,
молодняку кіз та кролів з моменту відлучення від самок (кози, кролиці) в
дозах:
курчата-бройлери, ремонтний молодняк - 0,5 кг на тонну корму;
кози (молодняк) - 20 г на 100 кг корму;
кролі - 20-40 г на 100 кг корму.
Препарат припиняють давати за 5 діб до забою.
Для забезпечення повної дисперсності препарату з кормом, його
потрібно спочатку змішати з невеликою кількістю корму, а потім додати до
всього корму.
Значне передозування натрію саліноміцин може призвести до
пригнічення росту і ознаками інтоксикації. Діагностують інтоксикацію на
підставі клінічних симптомів: погана координація рухів, парез кінцівок,
діарея.
Протипоказання
Не застосовувати одночасно з іншими кокцидіостатиками.
Не застосовувати одночасно з хлорамфеніколом, еритроміцином,
сульфонамідами та тіамуліном.
Не можна застосовувати Кокцісан тваринам за 7 діб до і після прийому
препарату тіамулін.
Не можна застосовувати курам-несучкам, індика, коням, вагітним
тваринам і тваринам в період лактації.
Період виведення: забій тварин і птиці на м'ясо дозволяється через 5
діб після останнього введення препарату. До зазначеного терміну, м'ясо
використовують у корм хутровим звірам або на м'ясо-кісткове борошно.