Тетрацикліни

Підготувала студентка
5го курсу 14-а групи
медичного факультету №2
Шніп Вероніка
• Тетрацикліни – група антибіотиків, що відносяться до класу
близьких за хімічною будовою та біологічними властивостями
полікетидів і характеризуються загальним спектром і
механізмом антимікробної дії з повною перехресною стійкістю
та близькими фармакологічними характеристиками.
Відмінності стосуються деяких фізико-хімічних властивостей,
ступеня антибактеріального ефекту, особливостей
всмоктування, розподілу, метаболізму в макроорганізмі та
переносимості.
 Класифікація
• Анатомо-терапевтично-хімічна (АТХ) класифікація ВООЗ
(Anatomical Therapeutic Chemical Classification System, ATC)
J: ПРОТИМІКРОБНІ ЗАСОБИ ДЛЯ СИСТЕМНОГО
ВИКОРИСТАННЯ
J01 Антибактеріальні засоби для системного використання
J01A Тетрацикліни
J01AA Тетрациклін
J01AA02 Доксициклін
J01AA05 Метациклін
J01AA07 Тетрациклін
J01AA52 Доксициклін, комбінації
J01АА57 Тетрациклін, комбінаці
 Фармакокінетика
• При прийомі всередину тетрациклін добре всмоктується, причому доксициклін
• краще. Максимальні концентрації у сироватці крові створюються через 1-3 год після
прийому. При внутрішньовенному введенні швидко досягаються значно вищі
концентрації у крові, ніж при прийомі всередину.
• Тетрациклін розподіляється в багатьох органах і середовищах організму, причому
доксициклін створює вищі тканинні концентрації тетрациклін. Концентрації у
спинномозковій рідині складають 10-25 % рівня в сироватці крові, концентрації у
жовчі в 5-20 разів вище, ніж в крові. Тетрациклін має високу здатність проходити
через плаценту і проникати в грудне молоко.
• Екскреція гідрофільного тетрацикліну здійснюється переважно нирками, тому при
нирковій недостатності його виведення значно порушується. Більш ліпофільний
доксициклін виводиться не тільки нирками, але і шлунково-кишковим трактом,
причому у пацієнтів з порушенням функції нирок цей шлях є основним.
• Високий відсоток зв’язування тетрациклінів з білками плазми крові робить
застосування гемодіалізу з метою видалення препаратів з організму неефективним.
 Фармакодинаміка
Механізм дії цієї групи препаратів пов’язаний зі
зв’язуванням з 70S- та меншою мірою — з 30S-
субодиницями рибосом бактерій, вони специфічно
пригнічують ферменти, які беруть участь у процесі
зв’язування амінокислот-т-РНК з акцепторами
рибосом.
ХІМІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ТЕТРАЦИКЛІНУ
 Природні: діметилхлортетрациклін, окситетрациклін, тетрациклін.
 Напівсинтетичні: доксициклін, міноциклін, метацикліну
гідрохлорид.
 Комбіновані лікарські форми з олеандоміцином: олететрін,
олеморфоциклін.
У хімічній структурі тетрацикліну міститься чотири циклічні системи,
що і
визначило їх загальну назву (від грец. tetra – «чотири», kyklos –
«коло, цикл»)
 Спектр активності тетрацикліну

Грам(+) коки Стафілококи, стрептококи, проте в даний

час наголошується висока стійкість
пневмококів, бета-гемолітичного
стрептококу групи А і більшості
стафілококів.
Ентерококи стійкі

Грам(+) палички Лістерії, збудники сибірської виразки

Грам(–) коки М.catarrhalis.

Гонококи найчастіше стійкі

Грам(–)палички Ієрсинії, кампілобактерії, бруцелли,

H.influenzae, H.ducreyi, холерний вібріон,
збудники чуми, туляремія.
Багато штамів E.coli, сальмонел і шигел
стійкі

Анаероби:Спірохети.Рикетсії.Хламідї Клостридії (окрім С.difficile), фузобактерії.

Мікоплазми.Актиноміцети Більшість штамів B.fragilis стійкі

Найпростіші Р.falciparum.
Показання для застосування

• Хламідійні інфекції (пситакоз, трахома, уретрит,

простатит, цервіцит).
• Мікоплазмені інфекції. Бореліози (хвороба
Лайма, зворотний тиф).
• Рикетсіози (Ку-лихоманка, плямиста лихоманка
Скелястих гір, висипний тиф).
• Бактерійні зоонози: бруцельоз, лептоспіроз,
сибірська виразка, чума, туляремія (у двох останніх
випадках – у поєднанні зі стрептоміцином або
гентаміцином).
• Інфекції дихальних шляхів: загострення
хронічного бронхіту, позалікарняна пневмонія.
• Кишкові інфекції: холера, ієрсиніоз.
• Гінекологічні інфекції: аднексит,
сальпінгоофорит (при важкому перебігу – у
поєднанні з бета-лактамами, аміноглікозидами,
метронідазолом).
• Ранова інфекція після укусів тварин.
• Інфекції, що передаються статевим
шляхом: сифіліс (при алергії до пеніциліну), пахова
гранульома, венерична лімфогранульома.
• Інфекції очей.
• Актиномікоз.
• Бацилярний ангіоматоз.
• Ерадикація H.pylori при виразковій хворобі
шлунка і дванадцятипалої кишки (тетрациклін у
поєднанні з антисекреторними лікарськими
засобами, вісмуту субцитратом і іншими
антимікробними препаратами).
• Профілактика тропічної малярії
 Тетрацикліни Лікарська форма Режим дозування Особливості

Тетрациклін Табл. 0,05 г; 0,1 г; Всередину (за 1 год до Їжа в 2 рази знижує
0,25 г. їжі):дорослі: біодоступність.
Капс. 0,25 г. 0,3-0,5 г кожні 6 год; Часто знаходять
діти старше 8 років: H.pylori.
Мазь 3 % у тубах 25-50 мг/кг/добу (але Місцево застосовується
по 15 г. не більше 3 г) в 4 при висипі вугрів,
Очна мазь 1 % у прийоми. рожевих вуграх і
тубах по 3 г, 7 г і Місцево:мазь наносять бактерійних
10 на уражені ділянки інфекціях очей
шкіри 4-6 разів на
добу;очн. мазь
закладають за
віко кожні 2-4 год
Доксициклін Капс. 0,05 г і 0,1 г. Всередину (незалежно Активніший відносно
Табл. 0,1 г і 0,2 г. від прийому їжі): пневмококів.
Р-р д/ін. 0,1 г/5 мл. дорослі: 0,2 г/добу у 1-2 Краще переноситься.
прийоми;діти старше 8 Менше взаємодіє з
Пір. д/ін. 0,1 г; років: 5 мг/кг/добу (але їжею, антацидами і
0,2 г не більше 0,2 г) в 1- препаратами
2 прийоми. заліза.Незастосовується
В/в краплинно (за 1 для ерадикації H.pylori
год):дорослі: 0,2 г/добу Для профілактики
у 1-2 введення; легеневої форми
діти старше 8 років: 5 сибірської виразки
мг/кг/добу за введення після контакту зі
спорами може
призначатися дітям до
8 років
 Побічна дія ліків

• Шлунково-кишковий тракт: біль або

дискомфорт у животі, нудота, блювота, діарея.
• Центральна нервова система:
запаморочення, нестійкість; підвищення
внутрішньочерепного тиску при тривалому
прийомі (синдром псевдопухлини мозку).
• Печінка: гепатотоксичність аж до розвитку
жирової дистрофії або некрозу печінки.
Чинники ризику: початкові порушення
функції печінки, вагітність, швидке
внутрішньовенне введення, ниркова
недостатність.
• Кістки: порушення утворення кісткової
тканини, уповільнення лінійного зростання
кісток (у дітей).
• Зуби: дісколорація (жовте або сіро-коричневе
фарбування), дефекти емалі.
• Метаболічні порушення: порушення
білкового обміну з перевагою катаболізму,
наростання азотемії у пацієнтів з нирковою
недостатністю.
• Фотосенсибілізація: сип і дерматит під
впливом сонячного світла, причому ураження
шкіри нерідко поєднується з поразкою нігтів.
• Алергічні реакції (перехресні до всього
тетрацикліну): сип, кропив’янка, набряк Квінке,
анафілактичний шок.
• Місцеві реакції: тромбофлебіт (при
внутрішньовенному введенні).
• Інші: глосит, що супроводжується гіпертрофією
сосочків і почорнінням язика; езофагит, ерозії
стравоходу (частіше при прийомі капсул);
панкреатит; пригнічення нормальної
мікрофлори шлунково-кишкового тракту і
піхви, суперінфекція, яка включає
орофарінгеальний, кишковий і вагинальний
кандидоз
 Попередження
• Пероральні препарати тетрацикліну необхідно приймати стоячи і запивати
повним стаканом води з метою профілактики пошкодження стравоходу
(езофагит, виразка) і роздратування слизової оболонки шлунково-кишкового
тракту.
• Тетрациклін слід обов’язково приймати натщесерце – за 1 год до або через 2 год
• після прийому їжі.
• За винятком доксицикліну, тетрацикліни не повинні призначатися особам зі
зниженою функцією нирок, оскільки вони можуть погіршити їх стан.
Тетрациклін може також негативно впливати на печінку, особливо при
внутрішньовенних ін’єкціях особам з пониженою функцією нирок і печінки.
• Парентеральні лікарські форми слід використовувати лише в випадках, коли
неможливий прийом пероральних препаратів, оскільки є повідомлення про
запалення і тромбоз вен.
• Лікарські форми тетрацикліну для місцевого застосування (мазі) не показують
значної ефективності за винятком деяких інфекційних захворювань очей і
шкіри. Існують два види очних препаратів – краплі та мазь.
• Алергія. Перехресна до всіх тетрациклінових
препаратів.
• Вагітність. Застосування тетрациклінів при
вагітності не рекомендується, оскільки вони проходять
через плаценту і можуть викликати важкі порушення
розвитку кісткової тканини.
• Годування грудьми. Тетрацикліни проникають в
грудне молоко та можуть негативно впливати на
розвиток кісток і зубів дитини, що знаходиться на
грудному вигодовуванні.
• Педіатрія. Не можна призначати тетрациклін під час
зростання і утворення зубів – протягом другої
половини вагітності й у віці до 8 років (за винятком
випадків відсутності безпечнішої альтернативи),
оскільки вони можуть викликати уповільнення
зростання кісток, незворотну зміну кольору зубів (на
жовто-сіро-коричневий), гіпоплазію емалі. Є
повідомлення про вибухання тім’ячка у маленьких
дітей, що отримували великі дози тетрацикліни
• Порушення функції нирок. Тетрациклін
протипоказаний при нирковій недостатності.
Доксициклін може використовуватися у пацієнтів з
нирковою недостатністю, оскільки у них основним
шляхом його екскреції є шлунково-кишковий тракт.
• Порушення функції печінки. Тетрациклін
протипоказаний при важких порушеннях функції
Взаємодія з іншими лікарськими препаратами
 При прийомі тетрацикліну всередину одночасно з
антацидами, що містять кальцій, алюміній і магній, з
натрію гідрокарбонатом і холестираміном, може
знижуватися їх біодоступність унаслідок утворення не
всмоктуваних комплексів і підвищення рН шлункового
вмісту. Між прийомами перерахованих препаратів і
тетрацикліну необхідно дотримувати інтервали 1-3 год.
 Не рекомендується поєднувати тетрациклін з
препаратами заліза, оскільки при цьому може
порушуватися всмоктування і тих, і інших.
 Карбамазепін, фенітоїн і барбітурати підсилюють
печінковий метаболізм доксицикліну і зменшують його
концентрацію в крові, що може вимагати корекції дози
даного препарату або заміни на тетрациклін.
 При поєднанні з тетрацикліном можливе ослаблення
ефекту пероральних контрацептивів, що містять
естрогени.
 Тетрацикліни можуть підсилювати дію непрямих
антикоагулянтів унаслідок інгібування їх метаболізму в
печінці, що вимагає ретельного контролю
протромбінового часу.
 Є повідомлення про те, що при поєднанні тетрацикліну з
препаратами вітаміну А зростає ризик синдрому