Пацієнт, 48-ми років, діагноз: виразка шлунку, хелікобактер-асоційована.
a) Вкажіть схеми лікування для ерадикації H.pylori.
b) Який механізм дії омепразолу? c) Які побічні ефекти омепразолу? d) Які ризики взаємодії омепразолу з амоксициліном, диклофенаком натрію, теофіліном та клопідогрелем?
Відповідь:
А) Трикомпонентна терапія: ІПП в стандартній дозі 2 рази на добу + амоксицилін 1000
мг 2 рази на добу + кларитроміцин 500 мг 2 рази на добу впродовж 10-14 днів. При алергії на пеніцилін: ІПП в стандартній дозі 2 рази на добу + кларитроміцин 500 мг 2 рази на добу+метронідазол 500 мг 2 рази на добу впродовж 7-14 днів. NB! Використання високих доз ІПП останнього покоління (езомепразол 40 мг 2 р/д) призводить до підвищення ефективності трикомпонентної схеми.
Послідовна терапія: ІПП в стандартній дозі 2 рази на добу+амоксицилін 1000 мг 2 рази
на добу 5 днів з подальшим переходом на ІПП + кларитроміцин 500 мг 2 рази на добу + метронідазол (або тинідазол) 500 мг 2 рази на добу 5 днів.
Терапія другої лінії (квадротерапія): (призначається при неефективності
трикомпонентної або послідовної терапії, при непереносимості або резистентності до кларитроміцину) ІПП в стандартній дозі 2 рази на добу +вісмуту субцитрат 120 мг 4 рази на добу+ метронідазол 500 мг 3 рази на добу+ тетрациклін 500 мг 4 рази на добу) впродовж 10-14 днів .
Терапія «порятунку»: (призначається при відсутності ерадикації інфекції H. pylori після
другого курсу лікування) ІПП в стандартній дозі 2 рази на день + амоксицилін 1000 мг 2 рази на день + левофлоксацин 500 мг 1 раз на добу, або рифабутин 300 мг 1 раз на добу строком на 10-14 днів.
В)Омепразол .
Механізм дії препарату полягає у інгібуванні ферменту парієтальних клітин шлунку H
+ /K+ АТФази (який також називають протонною помпою), що призводить до блокування перенесення іонів водню із парієтальних клітин у порожнину шлунку та гальмування кінцевого етапу секреції соляної кислоти. Після введення в організм омепразол накопичується в каналах обкладочних клітин шлунку, саме у просвіт яких заходять частини молекул протонної помпи, де виключно і відбувається взаємодія препарату із ферментом H+ /K+ АТФазою виключно парієтальних клітин шлунку. Омепразол має найвищу ефективність при показнику pH шлункового соку близько 4. Омепразол пригнічує секрецію соляної кислоти парієтальними клітинами слизової оболонки шлунку; у тому числі як спонтанну (базальну), так і стимульовану гістаміном, гастрином та ацетилхоліном. Оскільки застосування омепразолу знижує рівень кислотності шлунку, то це призводить до стимуляції вироблення гастрину. Омепразол має власну активність проти Helicobacter pylori і використовується у схемах ерадикації цього мікроорганізму
С) З боку кровотворення та лімфатичної системи: лейкопенія, тромбоцитопенія;
агранулоцитоз, панцитопенія. З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи гарячку, ангіоневротичний набряк та анафілактичні реакції/шок.
Розлади харчування та обміну речовин: гіпонатріємія; гіпомагніємія. Тяжка гіпомагніємія
може призвести до гіпокальціємії; гіпомагніємія може також спричинити гіпокаліємію.
З боку психіки: безсоння; збудження, сплутаність свідомості, депресія; агресія,
галюцинації.
З боку нервової системи: головний біль; запаморочення, парестезії, сонливість;
порушення смаку.
З боку органів зору: нечіткість зору.
З боку органів слуху та рівноваги: вертиго.
Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення: бронхоспазм.
З боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі, запор, діарея, метеоризм,
нудота/блювання; сухість у роті, стоматит, кандидоз шлунково-кишкового тракту, мікроскопічний коліт.
З боку гепатобіліарної системи: підвищений рівень печінкових ферментів; гепатит із
жовтяницею або без неї; печінкова недостатність, енцефалопатія у пацієнтів з уже наявними захворюваннями печінки.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: дерматит, свербіж, висипання, кропив'янка;