ВИДАТНІ ПОСТАТІ

ОПІЛЛЯ
 СТЕПАН БАНДЕРА (ОДИ Н З ІД ЕОЛО Г ІВ
У К РАЇН С ЬКОГО Н АЦІО НАЛ ІС ТИ ЧНОГО РУ ХУ XX С ТОЛ ІТТЯ .
ПР О В ІД НИ К ОР ГАНІЗ АЦ ІЇ У К РА ЇНС ЬК ИХ НАЦ ІОНА Л ІС Т ІВ . З АГ И НУ В
В ІД РУ К РАДЯ НС ЬКОГО А Г ЕН ТА БО ГД АН А С ТА Ш ИНС ЬКОГО У ЖОВТ НІ
19 5 9 -ГО. )

Народився Степан Андрійович Бандера 1 січня 1909 року в

Старому Угрині, що в Івано – Франківській області  в родині
греко-католицького священика.З 1919 по 1927 рік Бандера
навчався в Стрийській гімназії. Після її закінчення, в 1928 році
він поступає на агрономічне відділення Високої політехнічної
школи у Львові. Там Степан Бандера провчився вісім семестрів,
але так і не здав дипломного екзамену через свою політичну
діяльність.З 1930 року стає членом ОУН, глибоко пройнявшись
її ідеологією. В 1932 – 1933 роках Степан Андрійович стає
замісником та керівником Краєвої екзекутиви, так званим
комендантом Української Військової Організації (УВО).У червні
1934 року польська поліція арештовує Степана Андрійовича
Бандеру та інших членів ОУН. Під час Варшавського процесу  їх
судили за приналежність до ОУН та за організацію політичних
акцій. Степана Андрійовича було засуджено до ув’язнення у
в’язницях в містах Кельц, Вронках та Берестю, де він почергово
відсидів до 1939 року. Навіть там він залишався провідником
ОУН та підтримував зв’язок із підпіллям
У зв’язку з нападом Німеччини на Польщу, ситуація на дільницях, де
перебували в’язні стала настільки критичною, що в’язнична
адміністрація поспіхом евакуювалась і тим самим всі ув’язнені
вийшли на свободу. Паралельно з цим помирає провідник ОУН Євген
Коновалець та Провід ОУН очолює Андрій Мельник, полковник.
Повернувшись в лави ОУН, Степан Бандера почав вимагати його
звільнення та змінення тактики організації. Такі події сприяли
виникненню серйозного конфлікту. Його наслідком стало
відокремлення від ОУН групи людей, що підтримували Бандеру та
утворення  в квітні 1941 року організації ОУН-Б.
Він проводив активну боротьбу проти Москви та Радянської влади, за
що Радянський уряд бачив у ньому небезпечного ворога.Внаслідок
такої ситуації Степан Бандера постійно змінює місце проживання,
переїжджаючи з місця на місце. Остаточно він облаштувався у місті
Мюнхен, де навчалася його донька. Там він провів останні роки свого
життя за підробним паспортом на ім’я Штефана Попеля.
15 жовтня 1959 року його вбив агент КДБ Богдан Сташинський,
вистріливши йому в обличчя зі спеціального пістолету струмінь
ціанистого калію. Через п’ять днів його поховали на мюнхенському
цвинтарі.
СОЛОМІЯ
КРУШЕЛЬНИЦЬКА
Народилася 23 вересня 1872 року в селі Белявинцях на
Тернопільщині в родині греко-католицького
священика. Дитинство майбутньої співачки пройшло в
сусідньому селі Біла, куди незабаром переїхала вся її
велика родина: батько, мати й вісім дітей. Музика
ввійшла в життя Соломії з раннього дитинства, з
колискових пісень матері.
Ще маленькою дівчинкою вчилася грати на фортепіані, а
з 10 років виступала в хорі організованому її
батьком. Помітивши палке бажання доньки до музики,
батьки зайняли грошей і відправили її вчитися в
Львівську консерваторію.
РОКИ ПІСЛЯ
КОНСЕРВАТОРІЇ
У 1893 році Крушельницька з медаллю закінчила
консерваторію й з успіхом дебютувала на сцені Львівської
опери.Ставши солісткою оперного театру, Соломія вирішила
не зупинятися на досягнутому й восени того ж року поїхала
до Мілану, аби продовжити музичну освіту. Своїм голосом і
артистизмом вона відразу ж звернула на себе увагу педагогів і
заслужила «звання» «найталановитішої та найбільш
вихованої» серед усіх учениць міланської школи
бельканто.Через рік молода вокалістка вже співала провідні
партії в оперних театрах Італії, де швидко завоювала любов і
вдячність публіки. Звістка про це дійшла до рідного Львова, і
незабаром керівництво міської опери запросило
Крушельницьку на гастролі. Пробувши на батьківщині п’ять
місяців, восени 1894 року Соломія повернулася до Італії
продовжувати навчання.
 ГАСТРОЛІ
Слава Крушельницької рознеслася по всіх країнах Європи
й докотилася до Росії. Один з кращих у той час оперних
театрів — Одеський — запросив примадонну на гастролі в
складі італійської трупи.Виступаючи з тріумфом у
Варшаві, Соломія також кожен рік виїздила на гастрольні
виступи до Петербургу, де співала в складі італійської
трупи в Маріїнському театрі разом з Карузо, Баттістіні,
Аримонді, Куччині і Сільвестрі.У Крушельницької
складалася блискуча кар’єра.Проживаючи в Італії, співачка
тріумфально гастролювала в Португалії, Єгипті, Алжирі,
Іспанії, Аргентині, Бразилії,
Франції.Крушельницька завжди включала в свої програми
українські народні пісні, які безмірно любила, а також
твори українських композиторів: Лисенка, Людкевича,
Нижанковського, Вахнянина, Січинського.
СМЕРТЬ
В 1939 році після смерті чоловіка (в 1910 році вийшла заміж
за італійського адвоката Чезаре Риччоні) Крушельницька
вирішила назавжди повернутися на батьківщину і переїхала
до Львова.В 1944 році всесвітньовідома співачка стала
викладачем Львівської державної консерваторії ім. Лисенка, а
через 8 років — професором. У квітні 1947 року колишня
австрійська, а потім італійська громадянка звернулась до
Президії Верховної Ради УРСР з проханням надати їй
радянське громадянство.Останні роки Соломія жила й
працювала на рідній землі, передаючи свій багатий досвід й
величезні знання молоді. Незважаючи на свій вік, співачка
виступала з сольними концертами, останній з яких відбувся,
коли їй було 77 років.Померла вона 16 листопада 1952 року і
була похована на Личаківському кладовищі неподалеку від
могили свого друга Івана Франка.