Аналіз епічного тексту

Поза межами болю. О. Турянський.

1. Поза межами болю(підзаголовок «Картина за безодні»), О.
Турянський, 1917 г.
2. Рід та жанр (жанровий різновид), доведіть доцільність визначення.
Жанр – повість, рід – ліро-епічна поема(ліро-епос). Це повість бо у цьому
творі показано низку подій із життя персонажа. Це ліро-епічна поема, бо в
цьому творі є епічні та драматичні ознаки. Епічні – сюжетність, ліричні –
ліричні відступи героя-оповідача.
3. Тематичний комплекс (головна тема, «вічна»/конкретно-
історична), провідні мотиви (2-3). Тема визначається за схемою,
презентованою на лекції чітко та лаконічно.
Конкретно-історична тема – трагедія і жах подій Першої світової війни,
вічна тема – показ антигуманності війни, війна і мир, життя та смерть.
Провідний мотив – загальнолюдські цінності та їх значимість у нашому
світі. Просторовий мотив – показ природи не як антураж, а як караючу
ворожу силу (природа вбиває головних героїв - "Чорні хмари закрили
заздрісно сонце і блакить неба й повисли над ними, як велетенські чорні
крила всесвітнього духа знищення"). Мотиви-характери – боротьба різних
характерів (У кожного з сімох учасників двобою зі смертю була власна
життєва дорога, характер, світогляд та у цьому творі ми бачимо
суперечливість їх між собою)
4. Проблематика (тип). Основні ідеї твору. Основна проблема та тема
мають бути визначені за схемою, презентованою на лекції чітко та
лаконічно, а також – узгоджуватися з темою.
Проблематика:
1. Морально-етична – збереження духовності й моральних цінностей,
влада грошей
2. Соціальна – держава й людина
3. Філософська – війна і людина, протест проти війни
4. Національна – держава і людина, війна та політичні амбіції верхівки
Провідна ідея – перемога духа над матерією втілена через засоби
експресіонізму ("Коли у тьмі і в хаосі, в якому ми мучимося, тліє іскра
якої-небудь ідеї, то твоя огненна любов до життя й до його вищих
цінностей переможе смерть".). Ідея – засудження війни та руйнувань, які
вона несе у світ.
5. Тип конфлікту (-ів).
Соціальний конфлікт – кожний персонаж доказує свою правду та свій
світогляд.
Конфлікт характерів – автор підібрав дуже різних персонажів по
характеру, темпераменту, з різною поведінкою.
Конфлікт між персонажем і суспільством – у кожного з персонажів є свої
особисті обурення щодо влади та самого суспільства.
Внутрішній (психологічний конфлікт) – кожен з персонажів несе свій
особистий біль і страждає від нього.
Конфлікт між персонажем і природою – зміни у природі ярко
відображають емоційний та психологічний стан героїв.
6. Пафос (тип: героїчний, трагічний і т.д.)
Трагічний пафос (усі герої окрім Оглядівського вмирають, сліпий
Штранцінгер спалює у вогнищі свою скрипку, Сабо рве, що здобув на
війні, Добровський влаштовує жахливі танці з уявними «дамами» та ін.)
7. Якщо у творі присутні форми та прийоми комічного – визначити їх
(виписати, аргументувати визначення).
8. Твір „життєподібний” чи фантастичний (у другому випадку
визначити форми і функції фантастики).
Твір життєподібний – показ подій Першої світової війни та втілення
особистих переживань автора, який теж пройшов через цю війну.
9. Специфіка архітектоніки.
Складова – ліричний відступ і 5 частин:
 Ліричний відступ
 Експозиція
 Зав’язка
 Кульмінація
 Розвиток дії
 Розв’язка
10. Специфіка композиції (оповідна композиція, співвіднесеність
сюжету і фабули, основні елементи сюжету, тип сюжету, позасюжетні
елементи, їхні функції, композиція персонажів тощо). Основні
композиційні прийоми.
Оповідна композиція твору:
Убивство конвоїра – “танець смерті” – смерть Бояні – загибель Сабо –
смерть Добровського – порятунок Оглядівського.
Співвіднесеність сюжету і фабули не є хронологічним (в ліричному
відступі автор говорить, що він вижив та досі пам’ятає своїх друзів, а
після вже пише про те, що з ними трапилось).
Основні елементи сюжету:
• Ліричний відступ – автор пояснює, що змусило його взятися за цю
тему, розкриває мотиви написання повісті.
• Експозиція – опис по ходу військовополонених австрійців
• Зав’язка – змова полонених, убивство конвоїра, втеча. Чоловіки
наодинці з дикою природою.
• Кульмінація – «Танець смерті», як вияв волі до життя
• Розвиток дії – загибель друзів.
• Розв’язка – врятування Оглядівського.
Сюжет – автобіографічний(події з життя автора), зовнішній (побудований
на зміні дій) чи внутрішній / психологічний (заснований на зміні емоцій,
почуттів).
Позасюжетні елементи – авторські відступи(ліричні відступи про то як він
сумує за своїми друзями, роздуми про війну та потребу всесвітнього
братерства), вставні епізоди(розповідь персонажів про своє минуле), опис
(опис засніженої гори та темного неба, зміни в природі).
Авторські відступи – для показу гостроти та болю емоційних переживань.
Вставні епізоди – розкриття характеру кожного персонажу.
Опис – показати через антураж та природу як війна впливає на людей.
Основні прийоми композиції: не традиційність (кульмінація передує
розвиткові дії), сюжет з глибокою психологічною напруженістю дає змогу
простежити всі етапи боротьби героїв за життя. Прийом
уповільнення(авторські коментарі та внутрішні монологи, розгорнуті
описи, пейзажі, портретні характеристики), антитеза(протиставлення),
Прийом посилення, характерний для кумулятивної (градаційної,
східчастої композиції): кожен наступний сюжетний хід супроводжується
усе більшою концентрацією енергії, посиленням емоційної напруги, а
наприкінці відбувається своєрідний „вибух”. (напруга росте по ходу
сюжету, герої відчувають голод, летальну небезпеку та ледве не
подаються до людожерства), прийом паралелізму (автор проводить
паралель між переживанням людини і явищами природи).
У цьому творі один персонаж (головний - Оглядівський) знаходиться у
центрі твору, а інші (другорядні) – навколо нього.
11. Специфіка хронотопу (типи художнього часу та простору).
Події відбуваються поза конкретним часом і простором, тому що
порушуються проблеми вічні й загальнолюдські.
Хоча твір і стосується певного історичного періоду, автор вдається до
прийому умовності зображення. Події відбуваються поза конкретним
часом і простором, тому що порушуються проблеми вічні й
загальнолюдські.
Це хронотоп дороги.
12. Мова художнього твору. Виписати та охарактеризувати поетичні
прийоми (тропи), лексичні ресурси (жаргонізми, діалектизми,
професіоналізми тощо), фігури; визначити їхні функції у творі.
Достатньо 10 прикладів.
Основні тропи: Оксиморон: "Бачу їхні обличчя живих трупів".
Неологізм: шелестом-зітханням.
Повтори: "Огонь... огонь... огонь...! Згинемо без огню".
Протиставлення: «Прокляте те життя, в котрому слабший мусить згинути,
щоб дужчий міг жити.»
Порівняння: «Наче скам'янілий подих смерті, так застигли людські тіні»,

«І спокійні ці хмари, як німе прокляття, непорушні, мов скелі,

невблаганні, як доля.»

Антитеза: «Одні очі погасли, другі блищать гарячковим огнем»

Метафора: «тоне в морі крові й нікчемності»

Персоніфікація: «плаче жаль і туга за ними»

 Їх функція – посилити емоційне напруження, передати стан героя,

показати всю драматичність і трагізм подій.

13. Охарактеризуйте персонажа цього твору за схемою:

Оглядівський

- ім'я (показове чи ні);

Оглядівський це ім’я показове, бо як слово «оглядати» показує головного

героя як наратора – оповідача, який все оглядає та описує. Прізвище своєму

героєві О. Турянський дав за назвою села, у якому народився.

- персонаж головний, другорядний чи епізодичний / статичний чи

динамічний / діяч чи ідеолог (враховуючи, що характеристики певних

типів можуть поєднуватися в одному образі);

Це головний герой, саме через нього автор показує своє відношення до війни

та до подій у світі. Це статичний персонаж, бо на відміну від інших

персонажів, він зовсім не поміняв свою думку (до останнього мріяв

повернутися до своєї родини). Це ідеолог.

- типові (якого типу) та індивідуалізовані риси;

Він типовий головний герой – автор дає можливість вижити лише йому.

Індивідуальні риси – небагатослівний, більше слухає й міркує, ніж говорить.

Він спостерігає за поведінкою своїх побратимів, усіх жаліє, але нікому не дає

оцінок за їхні вчинки.

- виписати та прокоментувати портрет (динамічний чи статичний, які

риси виділені, прийоми уподібнення речам, анімалізації, виражає

внутрішній світ чи контрастує з ним, лейтмотивні деталі тощо);

Портрет персонажа ніяк не розписан, бо автор віддав більшу перевагу на

розкриття його внутрішнього образу.

Оглядівський не хоче здаватися, він прагне повернутися до сім'ї ("Я став

скакати так само, як він. А щоб дати ще більший доказ, яка в мене сила й

бадьорість, хоча смертельна втома й жах мене мучили, я тремтячим,

завмерлим голосом заспівав веселу народну пісню"). Ця цитата

характеризує його незламність.

- виписати та прокоментувати побут (житло, їжа, речі, що оточують

персонажа тощо);

Про його побут та повсякденне життя майже нічого не відомо, крім того,

що в нього є дружина та дитина. "Цей корч із двома круглими вершками, з

котрих горішній і більший нахилений над долішнім, нагадує мені жіночу

постать, яка пригортає дитину до грудей… Я не можу відірвати очей від

цієї картини й уявляю собі долю матері з дитиною серед ледової пустині"

- експозиція персонажа ( інформація про його родину, минуле,

обставини, у яких сформувався його характер, книги, що він читає

тощо);
Оглядівський живе спогадами про сім’ю. В нього щасливо склалося

власне подружжя (кохана дружина та улюблений син)

- поведінка (вчинки і мотивація);

Зі слів Добровського Оглядівський: "Дуже вразливий на тепло жіночого

серця… Але шукає того тепла тільки у своєму родинному гнізді".

Оглядівський небагатослівний, більше слухає й міркує, ніж говорить.

Він розуміє, що складні умови іноді пробуджують у побратимів тваринні

інстинкти. Сам він постійно сумнівається у своїх вчинках.

В кінці твору в нього ще так же виразно показана його віра та надія: «...в

душі багатьох людей живе ідея людяності й добра. Ця ідея — це поки що

іскра під попелом людського самолюбства і звірячості. Та прийде час, і ця

іскра вибухне могутнім огнем і спалить до тла попелище ладу, опертого

на звірячій боротьбі людини з людиною й народів із народами».

- мова (багата чи примітивна, наявність у мові професіоналізмів,

жаргонізмів тощо);

Переважає "внутрішнє" мовлення, герой багато роздумує, інколи

опиняється поза реальністю ("нагло видалось мені, що мої товариші щезли

і якісь дивні марева вищирили очі на мене..."), згадує дружину і сина

("Чую маленьку ручку за собою на шиї. Тепер ця ручка вже більша. Я ж її

два роки не видів! Ці дві істоти... Ні, я мушу жити!"), сам стає маленькою

дитиною на руках у матері.

- тип психологізму, прийоми зображення внутрішнього світу

персонажа;

У неймовірно трагічних ситуаціях, на межі виживання Оглядівський

вірить у силу любові. А дружина та син в його очах є світлою зорею, що

веде його до перемоги. Він долає тяжкі обставини і виходить переможцем

у двобої зі смертю, утверджуючи гуманізм та загальнолюдські цінності.

- ставлення до нього інших персонажів, автора (авторська

характеристика).

Добровський говорить про Оглядівського: "Пан доктор Оглядівський.

Гуляє нині, мабуть, перший раз у життю. Дуже вразливий на тепло

жіночого серця, особливо в сьогоднішніх зимних часах. Але шукає того

тепла тільки у своєму родинному гнізді..."

ВИСНОВОК:

- яким є зображуваний характер;

Високогуманна, духовно багата людина, огорнута теплом і співчуттям;

мрійник, заглиблений у внутрішній світ. Оглядівський  фізично слабкий,

проте смерть переміг, адже символом життя для нього були син і дружина.

Він ними марив. Віра у добро не покидала його.

- за допомогою яких художніх засобів його створено (пейзажна

характеристика, портретна характеристика, деталі побуту, мова

персонажа, пряма авторська характеристика, самохарактеристика –

листи, щоденники тощо);

"Я став скакати так само, як він. А щоб дати ще більший доказ, яка в мене

сила й бадьорість, хоча смертельна втома й жах мене мучили, я

тремтячим, завмерлим голосом заспівав веселу народну пісню" –

порівняння, оксиморон

Природа наче суголосна з переживаннями і горем героя. Часто вона

нагадує йому про сім'ю: "Цей корч із двома круглими вершками, з котрих

горішній і більший нахилений над долішнім, нагадує мені жіночу постать,

яка пригортає дитину до грудей… Я не можу відірвати очей від цієї

картини й уявляю собі долю матері з дитиною серед ледової пустині" –

персоналізація, порівняння

- яке його місце та призначення у творі.

Автор відводить особливе місце для цього персонажа – оповідальне. Саме

крізь Оглядівського ми бачимо всю історію, почуття та думки автора, а

саме його відношення до війни та подій у світі на той час. Автор

змальовує Оглядівського, як слабку людину саме для того, щоб довести

перемогу духу над тілом, духовного над фізичним, перемогу життя над

смертю.