Роботу виконала:

Самусь Ельвіра Вікторівна

103 СОУ

Модуль І
Семінарське заняття № __1___
Тема: ___Педагогічна терміносиситема. Поняття про методологію
педагогіки______
План
Теоретична частина:
1. Понятійний апарат педагогіки
Педагогіка — наука, що вивчає процеси виховання, навчання і розвитку
особистості.
Педагогіка як особлива сфера людського пізнання – наукова самостійна галузь, що має свій
обʼєкт і предмет дослідження та є синтезом знань про явища дійсності, які вона вивчає.
Об'єкт педагогіки - сфера суспільної діяльності, основним завданням якої є
виховання і навчання людини.
Сутність об'єкта педагогіки зумовлює виокремлення її предмета.
Предмет педагогіки - відносини, які виникають у процесі педагогічної
діяльності, методи, принципи, на основі яких вона реалізується, закони і
закономірності, яким вона підпорядковується.
Як і кожна наука, педагогіка покликана теоретично узагальнювати факти, проникати у
внутрішню природу явищ, виявляти їх причини, передбачати їх розвиток. Вона аналізує
об'єктивні закономірності виховного процесу, досліджує істотні й необхідні, загальні та стійкі
зв'язки, причинно-наслідкові залежності в ньому. Їх знання дає можливість правильно
будувати педагогічний процес, прогнозувати результати виховання і здійснювати його
відповідно до потреб суспільства.
Педагогіка має свій понятійний апарат - систему педагогічних понять, які
виражають наукові узагальнення.
Основні поняття педагогіки:

 Виховання
 Навчання
Викладання (керування навчанням) - організація навчання, формування
мотивації та досвіду пізнавальної діяльності у тих, хто навчається.
 Учіння - процес засвоєння знань і досвіду навчально-пізнавальної діяльності.
 Освіта
Самоосвіта - складова навчання, набуття знань під час самостійної роботи,
шлях до поглиблення, розширення й міцнішого засвоєння знань.
 Розвиток - процес і наслідки кількісних і якісних змін стосовно фізичної,
психічної, духовної, соціальної та інших сфер розвитку особистості.
Термін вживається для характеристики не тільки наслідків навчання, виховання
й особистісного формування, а й системи освітніх програм і державних освітніх
стандартів, навчальних закладів.
 Формування - процес і наслідки становлення особистості під впливом
спадковості, навколишнього середовища, цілеспрямованого виховання та
власної активності особистості.
 Соціалізація - осягнення людиною цінностей, норм, зразків поведінки,
соціального досвіду, властивих цьому суспільству, соціальній групі.
Розрізняють первинну соціалізацію (дитинство, підлітковий вік, юність) і
вторинну (зрілий вік).

Ці поняття утворюють систему категорій педагогіки - найзагальніших педагогічних

понять, що відображають основні, найістотніші сторони, властивості та зв'язки
явищ об'єктивного світу.

2. Сутність основних педагогічних категорій

Сутність основних педагогічних категорій полягає в тому, що вони визначають основні
поняття та ідеї, які досліджуються в педагогічній науці та використовуються в
педагогічній практиці.
Найважливіші педагогічні категорії - «виховання», «освіта» і «навчання». Вони
охоплюють сукупність реальних явищ, теоретичних і практичних питань, що належать
до предмета педагогічної науки. Правильне їх розуміння потрібне передусім для
пізнання педагогічних закономірностей.

Виховання - цілеспрямований та організований процес формування особистості.

Основне його призначення полягає у забезпеченні наступності поколінь, що неможливе

без засвоєння і розвитку новими поколіннями суспільно-трудового досвіду.
 Педагогіка досліджує виховання як педагогічний процес, систему засобів педагогічного
управління, складний комплекс виховних впливів.

Освіта - процес засвоєння систематизованих знань і формування на їх основі

світогляду, розвитку пізнавальних можливостей, а також набуття умінь і
навичок для практичного застосування загальноосвітніх та професійних знань.

Головним способом здобуття освіти, засвоєння суспільно-історичного досвіду,

найважливішим засобом опанування здобутків людської культури є навчання.

Навчання - цілеспрямована взаємодія вчителя й учнів, у процесі якої

засвоюються знання, формуються уміння й навички.

Навчання не є механічним передаванням знань учителем учням, а їх спільною працею, в

якій викладання й учіння перебувають у єдності і взаємодії. Провідна роль уцьому
процесі належить учителю, який викладає учням навчальний матеріал, спонукає їх до
учіння, спрямовує та організовує їх пізнавальну діяльність, навчає засобам і прийомам
засвоєння знань, умінь і навичок, перевіряє, контролює та оцінює їх працю. Учні
засвоюють знання, перетворюють узагальнений наукою досвід людства на особисте
надбання, набувають навичок та умінь оперування знаннями, використання їх для
розв'язання навчальних завдань і практичної діяльності.
Виховання, освіта і навчання є найважливішими напрямами педагогічної діяльності, які
органічно пов'язані між собою і доповнюють один одного.

3. Окресліть систему педагогічних наук. Зʼясуйте взаємозалежність та

міжпредметні звʼязки педагогіки з іншими науками.
Система педагогічних наук - це комплекс наукових дисциплін, які досліджують
теоретичні та практичні проблеми виховання, навчання та освіти.
Нині педагогічна наука обʼєднує до двадцяти педагогічних галузей. Серед них:

 Загальна педагогіка, вона вивчає і формує принципи, методи, види, форми навчання й
виховання, загальні для всіх вікових груп і навчально-виховних галузей. Вона
складається з чотирьох розділів:
а) основи педагогіки (методологія, методи науки, понятійний апарат, фактори розвитку
особистості);
б) теорія навчання та освіти (дидактика) (сутність процесу навчання, зміст освіти,
закономірності й принципи навчання, методи і форми);
 в) теорія виховання (закономірності, принципи й методи формування взаємодії з
особистістю в процесі її виховання);
г) теорія управління навчально-виховним процесом (педагогічний менеджмент);
 Вікова педагогіка, що досліджує закони і закономірності виховання, навчання й
освіти, організаційні форми і методи навчально-виховного процесу стосовно різних
вікових груп. Її поділяють на такі напрями:
а) дошкільна педагогіка, що вивчає особливості процесу виховання й освіти дітей
дошкільного віку;
б) педагогіка загальноосвітньої школи, вона досліджує зміст, форми й методи навчання
та виховання у загальноосвітніх закладах;
 Професійна педагогіка досліджує і розробляє питання підготовки фахівців для різних
галузей народного господарства. Залежно від рівня освіти існують такі напрями:
а) педагогіка професійно-технічної освіти, що вивчає та розробляє проблеми навчання
й виховання учнів професійно-технічних закладів;
б) педагогіка вищої школи, яка опікується навчанням і вихованням студентів вищих
навчальних закладів;
 Історія педагогіки розглядає історію педагогіки та розвитку освіти.
 Корекційна (або спеціальна) педагогіка - педагогіка навчання та виховання людей з
особливими потребами, проблемами психофізичного розвитку. Залежно від виду
дефектів педагогічні знання цієї галузі поділяють на такі напрями:
а) сурдопедагогіка (навчання і виховання глухонімих, глухих і туговухих дітей);
б) логопедія (навчання і виховання дітей з порушеннями мовлення);
в) тифлопедагогіка (навчання і виховання сліпих та слабозорих дітей);
г) олігофренопедагогіка (навчання і виховання розумово відсталих і дітей з
уповільненим розумовим розвитком).
 Прикладна педагогіка (авіаційна, військова, спортивна, інженерна, медична,
культурно-освітня) розробляє методи, прийоми використання педагогічних знань у
різних сферах діяльності, а також методику викладання конкретних дисциплін.
 Наймолодшою у вітчизняній науці галуззю знань, яка активно розвивається, є
соціальна педагогіка. Вона вивчає закономірності й механізми становлення і розвитку
особистості в процесі здобуття освіти і виховання урізних соціальних інститутах, а
також
соціально орієнтовану діяльність освітніх, наукових, культурних та інших закладів,
установ і соціальних служб, які сприяють формуванню соціальної активності дітей та
молоді в процесі вирішення суспільних, політичних, економічних та інших проблем
суспільства, досліджує проблеми міжособистісних стосунків, взаємини людини з
оточенням, враховуючи її ціннісні орієнтації, динаміку процесу соціалізації.
Наприклад, одна з галузей цієї науки - превентивна педагогіка - розглядає шляхи та
способи попередження соціальних відхилень серед молоді.
Науково-теоретичну структуру соціальної педагогіки утворюють:
а) агогіка: досліджує проблеми попередження відхилень у поведінці дітей та підлітків;
б) герогіка: вивчає соціально-педагогічні проблеми людей похилого віку;
в) андрагогіка: переймається проблемами освіти і виховання дорослої людини
протягом усього її життя;
г) віктимологія: зосереджена на проблемах категорії людей, які стали жертвами
несприятливих умов соціальної організації та насильства.
 Окремо стоїть порівняльна педагогіка, яка досліджує системи освіти в різних країнах
світу.
 Методики викладання окремих предметів вивчають закономірності викладання і
вивчення конкретних навчальних дисциплін у закладах освіти різних типів.
 Шкільна гігієна досліджує і визначає санітарно-гігієнічні умови життя учнів,
організацію навчального процесу залежно від віку, стану здоров'я.
 Народна педагогіка є галуззю педагогічних знань і досвіду народу, що виявляється в
домінуючих поглядах суспільства на мету, завдання, засоби і методи виховання та
навчання.
 Педагогіка народознавства забезпечує практичне засвоєння учнями (у процесі
прилучення до творчих традицій, звичаїв і обрядів, у діяльності, поведінці) культурно-
історичних, мистецьких надбань батьків, дідів і прадідів.
 Родинна педагогіка є складовою народної, в якій зосереджено знання й досвід щодо
створення і збереження сім'ї, сімейних традицій (трудових, моральних, мистецьких),
формування в дітей любові до матері й батька, бабусі й дідуся, поваги до пам'яті
померлих та ін.
 Козацька педагогіка спрямована на формування козака-лицаря, мужнього
громадянина з яскраво вираженою українською національною свідомістю, твердою
волею і
характером.
 Духовна педагогіка - це галузь педагогічних знань, досвід з виховання і навчання
особистості засобами релігії.
 Педагогічна деонтологія є узагальненою системою принципів, норм, вимог
професійного й особистісного порядку, яким має відповідати поведінка педагога в
умовах професійної діяльності. Деонтологія досліджує етичний аспект поведінки
педагога з позицій належного, розглядає поведінку в практичній діяльності через
поняття повинності, належного ставлення до учасників педагогічного процесу (учнів, їх
батьків, колег), професійної праці. Центром її вивчення є професійний обов'язок
педагога, його поведінка, основана на деонтологічних принципах, нормах,
відповідальність за поведінку в нестандартних професійних ситуаціях, основні цінності
професії педагога тощо.

Галузі педагогіки формуються як наукові відгалуження, спираючись на загальні

педагогічні закономірності, принципи, рушійні сили, методи, прийоми, форми.

Міжпредметні звʼязки педагогіки з іншими науками

Педагогіка пов'язана з багатьма науками:

1. філософією (логікою, етикою, естетикою) - допомагають педагогіці визначити
мету виховання, правильно враховувати дію загальних закономірностей людського
буття і мислення, забезпечують оперативною інформацією про зміни в науці й
суспільстві, коригуючи спрямованість виховання;
2. психологією – розділи педагогіки спираються на відповідні розділи психології,
оскільки педагогіка вивчає ефективність виховних впливів, які зумовлюють зміни у
психіці людини, її внутрішньому світі й поведінці;
3. анатомією і фізіологією людини – є основами для розуміння біологічної сутності
людини;
 4. економічними науками - дають змогу простежити вплив закономірностей розвитку
виробничих відносин, економічних процесів, навчання й виховання;
5. етнологією - вказує на національні особливості людей, які завжди є
представниками певних етнічних груп;
6. соціологією - допомагає у пізнанні таких систем суспільства, як сім'я, школи різних
типів, трудові колективи, формальні та неформальні групи, юнацька субкультура
тощо, використовуючи фактичний матеріал для раціональної організації навчання й
виховання;
7. кібернетикою – дає змогу сконструювати і застосувати у педагогічному процесі
навчальні та контрольні машини;
8. лінгвістикою, історією, конфліктологією, статистикою тощо.
Міжпредметні зв'язки педагогіки з іншими науками дають змогу глибше пізнати
педагогічні факти, явища і процеси.

4. Охарактеризуйте систему методів і методику педагогічного дослідження.

Система методів і методика педагогічного дослідження охоплює різноманітні методи

та підходи для вивчення педагогічних явищ, процесів та явищ.

Емпіричні методи - це методи дослідження, які базуються на зборі та аналізі

емпіричних даних, отриманих шляхом спостережень, експерименту, анкетування
тощо.

До найбільш поширених емпіричних методів дослідження належать:

 спостереження,
 експеримент,
 вимірювання,
 порівняння,
 опитування,
 тестування,
 експертна оцінка,
 кореляційний аналіз,
 факторний аналіз,
 впровадження результатів наукових досліджень та ін

Емпіричні методи спрямовані на вивчення, точний опис і детальне дослідження різних

об’єктів, явищ і процесів. Ці дослідження дають можливість отримувати різнобічну
інформацію про стан об’єктів, явищ і процесів і сприяють поглибленню вивчення їх кількісних
і якісних характеристик. Отримані за допомогою цих методів дані, як правило, є основою
подальшого теоретичного осмислення пізнавальних процесів та створюють цілісну єдність
наукового пізнання.

Теоретичні методи - це методи, що базуються на теоретичному аналізі

педагогічних понять та закономірностей. Вони включають аналіз теорій, понять,
логіку та аргументацію, моделювання тощо.
До теоретичних методів належать:

 аналіз і синтез (застосовують у теоретичних дослідженнях під час визначення

проблеми пошуку, формулювання гіпотези, завдань дослідження. Використовують їх і
з метою коригування експерименту);
 індукція та дедукція (відбувається перехід знання про одиничне та окреме у знання
про загальне, і навпаки. У педагогічному дослідженні його використовують для
з'ясування причинно-наслідкових зв'язків між педагогічними явищами, узагальнення
емпіричних даних на основі логічних міркувань від конкретного до загального);
 порівняння (полягає в зіставленні отриманих результатів дослідження з наміченими
цілями. У процесі дослідження отримані результати порівнюють не тільки з цілями, а й
зі станом об'єкта до початку дослідження, що дає змогу простежити динаміку
досліджуваного явища);
 класифікація (її завданням є логічний розподіл педагогічних фактів, явищ, процесів за
притаманною для певної групи ознакою);
 узагальнення (логічна операція, в результаті якої відбувається перехід від одиничного
до загального, від менш загального до більш загального судження, знання, оцінки);
 абстрагування (вдаються за необхідності виокремити із сукупності ознак,
властивостей явища ті, що становлять предмет дослідження. Тобто абстрагування є
процесом мисленнєвого відволікання дослідника від будь-яких ознак, якостей
педагогічного явища, від самого явища з метою глибшого його вивчення);
 конкретизація (передбачає надання предмету конкретного вираження. Під час
конкретизації відбувається збагачення педагогічних понять новими ознаками, оскільки
цей метод спрямований на висвітлення розвитку предмета як цілісної системи)

Статистико-математичні методи - це методи, які використовуються для обробки

та аналізу даних з використанням статистичних та математичних методів. Вони
включають методи кореляційного та регресійного аналізу, факторного аналізу,
класифікації та кластерного аналізу тощо.

Вони допомагають оцінити результати експерименту, підвищують надійність висновків, дають

підстави для теоретичних узагальнень. Найпоширенішими з математичних методів, які
застосовують у педагогіці, є реєстрація, ранжирування, шкалювання.

 метод реєстрування — виявлення певної якості в явищах та її кількості (наприклад,

кількості запізнень на уроки );
 метод ранжування — класифікація даних у певній послідовності (спадання чи
зростання показників), визначення місця в цьому ряду (наприклад, складання списку
учнів залежно від рівня успішності тощо);
 метод моделювання — створення і дослідження моделей. Є засобом теоретичного
дослідження психологічних явищ через уявне створення життєвих ситуацій, в яких
може відбуватися діяльність людини, змодельованої системи. Допомагає пізнати
закономірність поведінки людини у певних ситуаціях;

Вони надають процесу дослідження чіткості, структурованості, раціональності, ефективності

при опрацюванні великої кількості емпіричних даних.
Статистичні методи — методи математичної статистики, що використовуються для
опрацювання експериментальних даних з метою підвищення обґрунтованості
висновків. У педагогіці та психології вони представлені:

 описовою статистикою (табулювання, графічний вираз та кількісне оцінювання

даних);
 теорією статистичного висновку (передбачення результатів за даними обстеження
вибірок);
 теорією планування експериментів (виявлення та перевірка причинних зв’язків між
змінними).

Вивчення, узагальнення та використання передового педагогічного досвіду в

практику навчання та виховання - це метод, що базується на використанні
передового досвіду в педагогіці, що був накопичений у практиці, дослідженнях та
теорії. Цей метод дозволяє педагогам використовувати найкращі практики, що вже
були випробувані та успішно застосовані в інших контекстах, у власній роботі.

Передовий педагогічний досвід фіксують у процесі внутрішкільного контролю на педагогічних

читаннях, конференціях.

Важливим його показником є стабільність. Це означає, що результативність навчання і

виховання мають бути перевірені часом. Перспективність передового педагогічного досвіду
передбачає, що він «працює» й у практичній діяльності інших педагогів, його можна
поширювати, втілювати в життя.

Під час вивчення передового педагогічного досвіду з'ясовують сукупність методів педагогічної
діяльності, особливість їх співвідношення та взаємодії, що забезпечують результат і
визначають педагогічну майстерність автора досвіду.

Формами і методами втілення передового досвіду є:

 відкриті уроки та інші заняття;

 усні повідомлення результатів вивченого,
 узагальнення передового педагогічного досвіду у виступах педагогів у школі, на
нарадах, курсах, семінарах представників народної освіти;

Дієвість передового педагогічного досвіду забезпечує органічна взаємодія педагогічної

науки та шкільної практики, яка застерігає вчителів від випадковостей і помилок у
пошуках нових методів навчання та виховання.

Розрізняють передовий педагогічний досвід новаторський і зразковий.

Новаторському досвіду властиві оригінальність, новизна. Досвід педагога-новатора, що має

експериментальний характер, називають дослідницьким.

Зразковий досвід — це сумлінна діяльність учителя, який уміло використовує досягнення

педагогічної науки, і на цій основі його навчально-виховна робота є зразком для інших.
Кожен з цих методів має свої переваги та обмеження, тому педагогічні дослідження зазвичай
використовують комбінацію різних методів.

5. Перспективи розширення зони вивчення педагогічних явищ з

використанням мультимедіа та цифрових освітніх технологій.
Розвиток цифрових технологій та мультимедіа відкриває нові перспективи для
педагогічної науки та практики. Ці технології можуть допомогти підвищити
ефективність навчання та виховання, розширити зону вивчення педагогічних явищ та
покращити процес дослідження.
Однією з перспектив є використання віртуальної та доповненої реальності для
створення імітаційних середовищ, в яких можна відтворювати певні ситуації та
симулювати різні процеси. Наприклад, можна створити віртуальні класи, де студенти
та викладачі можуть спілкуватись та взаємодіяти між собою віддалено. Або можна
створити віртуальні лабораторії, де студенти можуть проводити експерименти та
спостерігати за їхніми результатами.
Також цифрові технології дозволяють збирати та аналізувати великі обсяги даних, що
може бути корисно при дослідженні педагогічних явищ. Наприклад, можна збирати
дані про ефективність різних методик навчання, використовуючи електронні
платформи для навчання та тестування. Ці дані можуть бути проаналізовані за
допомогою статистичних методів, що дозволяє зробити висновки про ефективність
різних методик та розробити більш ефективні підходи до навчання.
Ще однією перспективою є використання мультимедіа технологій для створення нових
форм інтерактивного навчання. Наприклад, можна створити відеоуроки, які поєднують
в собі різні форми представлення інформації, такі як відео, аудіо, тощо

Контекстні завдання:
1. На основі аналізу наведених понять “виховання”, “навчання” необхідно:

1) Виділити основні категорійні ознаки кожного з понять;

Виховання - цілеспрямований і організований процес формування особистості.

Навчання – це спеціально організований, цілеспрямований і керований процес взаємодії

учителів і учнів, що передбачає засвоєння знань, умінь, навичок, формування світогляду,
розвиток розумових сил і потенційних можливостей учнів, зміцнення навичок самоосвіти у
відповідності з визначеними завданнями.

2) Розглянути сутність поняття «виховання» у «широкому» та «вузькому» значенні,

(при здійсненні аналізу понять різних авторів).
Поняття «виховання» трактують по-різному. У широкому розумінні – це процес формування
особистості, що відбувається під впливом соціальних умов. Оскільки дійсність нерідко буває
суперечливою і конфліктною, то особистість може не тільки формуватись під впливом
оточення, а й деформуватись під тиском антисоціальних явищ чи протистояти їм.

Виховання у широкому педагогічному розумінні – формування особистості дитини під

впливом діяльності педагогічного колективу закладу освіти, яке базується на педагогічній
теорії, передовому педагогічному досвіді.

Виховання у вузькому педагогічному значенні – цілеспрямована виховна діяльність педагога

для досягнення конкретної мети в колективі учнів.

Виховання в гранично вузькому значенні – спеціально організований процес, що передбачає

формування певних якостей особистості, процес управління її розвитком, який відбувається
через взаємодію вихователя і виховуваного.

Автори відрізняються в трактуванні поняття "виховання". Наприклад, Жан-Жак Руссо виділяв

виховання від навчання, підкреслюючи, що виховання має бути спрямоване на розвиток
природних задатків, а навчання - на передачу знань. Інші автори, такі як Іван Коменський,
підкреслювали взаємозв'язок між вихованням та навчанням.

2. Як ви розумієте слова К.Д. Ушинського: “Педагогіка – не наука, а

мистецтво, - найширше, складне, найвище і найнеобхідніше з усіх
мистецтв”?
На мою думку, Ушинський вважав педагогіку мистецтвом, тому що кожен педагог повинен
творчо підходити до своєї роботи. Методів організації навчального процесу стільки ж, скільки
і вчителів. Викладання матеріалу, ставлення до учнів, пояснення завдань - все має
індивідуальний характер та відрізняється у того чи іншого викладача. Також з кожним новим
поколінням учнів, вчителі повинні підлаштовуватись до них, вигадувати нові підходи та
слідкувати за новими тенденціями освіти та цифрових технологій. Як на мене, Ушинський
назвав педагогіку "найнеобіхіднішою" через те, що це мистецтво охоплює і виховання дітей.
Важливість проявляється в тому, що батьки впливають та несуть відповідальність за майбутнє
своєї дитини. У підсумку, хочу відзначити, що погоджуюсь зі словами К. Д. Ушинського та
розділяю його точку зору щодо "мистецтва" педагогіки.

3. З’ясуйте основні елементи методики педагогічного дослідження.

Організовуючи дослідження конкретної педагогічної проблеми, дотримуються певної

послідовності, а саме:
1. Визначення проблеми дослідження, яка має актуальне, життєве значення.
2. Ґрунтовне, всебічне і глибоке вивчення встановлених наукою фактів, положень, висновків.
Під час вивчення літературних джерел з'ясовують головну ідею, позицію автора та особливості
наукового доробку з досліджуваної проблеми.
3. Вивчення шкільної практики. У процесі аналізу літератури про досвід школи слід з'ясувати:
що у вирішенні цієї проблеми вчитель здійснює найуспішніше, з якими труднощами він
стикається; типові недоліки в його роботі з цього питання, головні причини труднощів і
недоліків.
4. Формулювання гіпотези, тобто наукового припущення, ймовірного висновку з дослідження.
5. Здійснення експериментальної роботи.
6. Вивчення передового досвіду.
7. Зіставлення експериментальних даних з масовою практикою.
8. Узагальнення результатів дослідження, формулювання наукових висновків, доведення або
спростування гіпотези.
9. Оформлення результатів дослідження, їх упровадження в життя.