1. Круглий стіл.

Положення про психологічну службу у

системі освіти України

Есе «Поняття психологічної служби: організаційний, прикладної,

практичний аспект»
Психологічна служба у сучасному суспільстві стає важливим
елементом для забезпечення психічного здоров'я та оптимального розвитку
особистості. Основним завданням психологічної служби є надання
психологічної підтримки та допомоги в різних сферах життя. У даному есе
розглянемо організаційний, прикладний та практичний аспекти
функціонування психологічної служби.
Організаційний аспект:
Організаційна структура психологічної служби має ключове значення
для ефективного виконання завдань. Зазвичай, вона входить до складу
освітніх установ, організацій, підприємств, а також може існувати в рамках
служб загального медичного обслуговування.
Важливо визначити завдання психологічної служби на організаційному
рівні. Це може бути психологічний супровід персоналу, розробка та
впровадження програм з психологічної підтримки працівників, а також
організація тренінгів та семінарів для підвищення психологічної
компетентності персоналу.
Прикладний аспект:
Психологічна служба включає прикладні психологічні методи та
підходи для розв'язання конкретних проблем. У сфері освіти, наприклад,
психологи можуть працювати з учнями, вчителями та батьками для
вирішення навчальних та поведінкових питань.
У підприємствах та організаціях, психологи можуть застосовувати
техніки та інструменти для підвищення комунікаційних навичок, розв'язання
конфліктів та підтримки колективного духу.
 Практичний аспект:
Практична робота психологічної служби зосереджена на
безпосередньому наданні допомоги та підтримки. Це може включати
індивідуальні консультації, групову терапію, психологічні тренінги та інші
форми взаємодії з клієнтами.
У сфері дитячого садка чи школи, психолог може працювати з дітьми,
батьками та вчителями, сприяючи соціальному та емоційному розвитку
малят.
Ці три аспекти психологічної служби тісно пов'язані та взаємодіють
для створення оптимального середовища для розвитку особистості.
Організаційна вбудованість створює умови для прикладного та практичного
впровадження психологічних підходів. Психологічна служба стає тим
катализатором, який сприяє не лише вирішенню проблем, але й створенню
умов для повноцінного саморозвитку та досягнення успіху у всіх сферах
життя.
 1. Дискусія. Робота практичного психолога

Пропозиції щодо покращення посадових інструкцій

Пропозиції щодо покращення посадових інструкцій практичного
психолога в ЗДО:
 Розширення завдань та компетенцій: уточнення та розширення
переліку завдань та компетенцій практичного психолога,
включаючи сфери розвитку та психосоціальної підтримки дітей,
співпрацю з батьками та педагогічним колективом.
 Визначення ролі в інклюзивному навчанні: зазначення конкретної
ролі практичного психолога в інклюзивному навчанні, зокрема, в
організації та підтримці дітей з особливими освітніми потребами.
 Розвиток програм розвитку психологічної культури: введення
програми розвитку психологічної культури серед педагогічного та
адміністративного персоналу для сприяння взаєморозумінню та
плідної співпраці.
 Створення програм саморозвитку: розробка програми саморозвитку
для практичного психолога, яка враховуватиме сучасні психологічні
тенденції та методології роботи.
 Впровадження сучасних технологій: визначення можливостей
використання сучасних технологій в психологічній роботі, зокрема,
для збору та аналізу даних, а також для взаємодії з батьками та
колегами.
 Формування процедур взаємодії з батьками: розробка конкретних
процедур та рекомендацій для ефективної взаємодії практичного
психолога з батьками, включаючи проведення консультацій та
тренінгів.
 Удосконалення системи документації: оптимізація та удосконалення
системи документації, в тому числі, створення чітких алгоритмів та
шаблонів для ведення психологічних записів.
  Забезпечення постійного професійного розвитку: запровадження
системи постійного професійного розвитку для практичного
психолога, включаючи участь у тренінгах, конференціях та наукових
заходах.
Ці пропозиції спрямовані на удосконалення роботи практичного
психолога в ЗДО, сприяючи якіснішому психологічному супроводу дітей та
покращенню взаємодії з педагогічним та батьківським колективами.
 2. Практичне заняття Календарний план роботи
психолога
Ессе «Психологічна допомога сім'ї у вихованні дитини»
Сім'я – це основний виховний агент, де формуються основні цінності та
виробляються життєві стратегії для кожного її члена. Процес виховання
дитини вимагає не тільки фізичного догляду, але й уваги до її психологічного
благополуччя. Психологічна допомога сім'ї виявляється ключовим чинником
у створенні сприятливого середовища для здорового розвитку малюка.
Прагнення розуміти світ з точки зору дитинства є першочерговим
завданням сім'ї. Психологічна допомога включає в себе навички емпатії,
уважності до емоцій дитини та глибоке вникнення в її індивідуальні потреби.
Сім'я, де батьки готові слухати та розуміти свою дитину, забезпечує
психологічний комфорт та підтримку в її розвитку.
Психологічна безпека – основна передумова нормального психічного
розвитку дитини. Сім'я має створювати середовище, де вона відчуває
впевненість у тому, що може поділитися своїми думками та почуттями без
страху перед засудженням чи образою. Це стосується як позитивних, так і
негативних емоцій – важливо, щоб дитина вчилася адекватно реагувати на свої
власні почуття та емоції.
Сім'я має визнавати та підтримувати індивідуальні риси та таланти
дитини. Забезпечення можливостей для самовираження, стимулювання
творчості та активної участі в різних виданнях життя формує позитивний
психологічний бекграунд та підтримує психічне здоров'я дитини.
Психологічна допомога включає в себе не лише взаємодію батьків із
дитиною, але й розвиток сімейних взаємин. Здатність вирішувати конфлікти
конструктивно, спільні розваги та створення теплого сімейного атмосфери
сприяють формуванню позитивного психічного клімату в родині.
Сім'я, яка свідомо ставиться до питань психології виховання, виявляється
ефективнішою у підтримці розвитку дитини. Проведення сімейних тренінгів,
консультації з психологами та самостійне вивчення психологічних аспектів
виховання є важливим елементом готовності до важливого завдання –
формування особистості своєї дитини.
У висновку слід відзначити, що психологічна допомога сім'ї в вихованні
дитини – це процес взаємодії, спрямований на створення оптимальних умов для
психічного розвитку малюка. Забезпечуючи психологічний комфорт, безпеку та
підтримку розвитку, сім'я стає важливим чинником формування здорової,
щасливої та зрілої особистості.
 3. Практичне заняття Методичний інструментарій
психолога дитячого закладу
Аналітична записка
Аналітична записка: перелік методичного інструментарію для
психолога ДЗО.
1. «Шкала розвитку емоційного інтелекту дитини» (Emotional
Intelligence Scale for Children):
Опис: Методика для вимірювання рівня розвитку емоційного інтелекту у
дітей.
Застосування: Оцінка відповідності розвитку емоційного інтелекту віковим
стандартам, виявлення потреб у підтримці емоційного розвитку.
2. «Тест Самооцінки соціальних навичок» (Self-Evaluation of Social
Skills Test):
Опис: Методика для визначення самооцінки соціальних навичок дитини.
Застосування: Виявлення впливу соціальних навичок на соціальну адаптацію,
визначення потреб у тренінгах з розвитку соціальних компетенцій.
3. «Методика дослідження моторики та рухової координації» (Motor
Skills and Coordination Research Method):**
Опис: Оцінка рівня розвитку моторики та рухової координації у дітей.
Застосування: Визначення потреб у корекційних заняттях та спеціальних
програмах для покращення моторики.
4. «Методика дослідження пізнавального розвитку» (Cognitive
Development Research Method):
Опис: Вивчення рівня розвитку когнітивних функцій, таких як сприйняття,
мислення та пам'ять.
Застосування: Формування індивідуальних підходів до навчання, виявлення
можливостей та обмежень у когнітивній сфері.
5. . «Тест творчих здібностей дитини» (Child's Creative Abilities Test):
Опис: Визначення рівня розвитку творчих здібностей та креативного
мислення.
Застосування: Сприяння розвитку творчих здібностей, формування
індивідуальних творчих програм.
6. «Методика дослідження соціальної адаптації дитини» (Child's Social
Adaptation Research Method):
Опис: Вивчення рівня соціальної адаптації та взаємодії з оточуючим
оточенням.
Застосування: Виявлення проблем у соціальній взаємодії, розробка програм
для покращення соціальної адаптації.
Цей перелік методик забезпечить комплексне вивчення різних аспектів
розвитку та адаптації дітей у дитячому закладі. Використання цих
інструментів дозволить психологові здійснювати індивідуальний підхід до
кожної ситуації.
 7. Практичне заняття Методика «Неіснуюча тварина» та

методика «Моя сім’я»

Методика "Неіснуюча тварина":

Мета:*Оцінка та вивчення творчих та фантазійних здібностей дитини.

Хід роботи: 1. Завдання: дитина малює або описує тварину, яка не існує в

реальному світі.

2. Аналіз: психолог вивчає твір, спостерігаючи за елементами

та деталями. Аналізується рівень творчості, виразності та можливі аспекти

особистісного розвитку.

Методика "Моя сім’я":

**Мета:*Дослідження сприйняття дитиною родинної обстановки та

взаємин в сім'ї.

Хід роботи: 1. Завдання: дитина створює малюнок або розповідає про

свою сім'ю. Це може включати членів сім'ї, їхні ролі, взаємовідносини та емоції.

2. Аналіз: психолог вивчає роботу, звертаючи увагу на

відчуття дитини щодо родини, сприйняття себе у цьому контексті та можливі

труднощі чи позитивні аспекти.

Обидві методики спрямовані на розкриття творчих та емоційних аспектів

дитячого світогляду і можуть бути використані психологом для глибшого

розуміння психічного стану та розвитку дитини.

8. Практичне заняття. Методи психокорекції для

дошкільнят

Пісьмова відоповідь на запитання:

1). Який психологічний зміст поняття «норма психічного розвитку»?

Поняття "норма психічного розвитку" в психології вказує на типовий,

стандартний шлях еволюції особистості в контексті психічних процесів

та властивостей. Зміст цього поняття включає в себе кілька ключових

аспектів:

Середній розвиток. «Норма психічного розвитку» визначається

середнім рівнем функціонування різних аспектів психіки (сприйняття,

мислення, емоції) у великій групі людей певного віку та контексту.

Стандартизовані показники. Включає в себе стандартизовані

критерії та показники, які є типовими для більшості осіб і можуть

служити основою для порівняння та визначення відхилень від норми.

Динаміка розвитку. Позначає процеси зміни та розвитку психічних

функцій протягом різних етапів життя. Норма психічного розвитку

враховує вікові особливості та очікувані зміни у психіці.

Контекстуальний характер. Залежно від соціокультурного та

історичного контексту, норма психічного розвитку може варіюватися.

Суспільство визначає, які риси психічної діяльності вважатимуться

нормальними та прийнятними.

Врахування індивідуальних різниць. Враховує можливі

індивідуальні відмінності, в тому числі тимчасові відхилення, які можуть
 бути пов'язані з особистісними особливостями чи тимчасовими
обставинами.
Розуміння норми психічного розвитку є важливим для оцінки та
підтримки психічного здоров'я, а також для виявлення випадків, коли
існують потреби у додатковій психологічній або медичній підтримці.

2). У чому полягає діяльнісний принцип корекції психічного розвитку

дитини?
Діяльнісний принцип корекції психічного розвитку дитини базується
на ідеї, що найбільший ефект в навчанні та розвитку можна досягти через
активну діяльність особистості. Основні аспекти цього принципу включають:
Активна роль дитини. Діяльнісний підхід передбачає, що дитина має
активно брати участь у власному процесі розвитку. Це включає в себе
створення ситуацій, в яких вона може виявити ініціативу та самостійність.
Орієнтація на реальну діяльність. Принцип базується на переконанні, що
реальна діяльність, спрямована на досягнення конкретних цілей, є основою для
ефективного навчання та розвитку. Це може включати різноманітні завдання,
проекти або практичні вправи.
Зорієнтованість на розвиток навичок. Основна мета полягає в розвитку
конкретних навичок та вмінь через їхню практичну застосовуваність. Замість
абстрактного навчання надається можливість навчитися та розвиватися через
конкретні дії.
Взаємодія з реальним середовищем. Дитина взаємодіє з реальним
середовищем, вирішуючи завдання та використовуючи наявні ресурси. Це
може включати в себе спілкування з оточуючими, взаємодію з природою або
використання реальних об'єктів у навчанні.
Активна участь батьків та вчителів. Діяльнісний підхід передбачає
активну роль батьків та вчителів у створенні умов для активної діяльності
дитини, спрямованої на розвиток конкретних компетенцій.
Урахування індивідуальних особливостей. Підхід враховує індивідуальні
особливості та потреби дитини, сприяючи вибору завдань та діяльностей, що
враховують її унікальний потенціал та інтереси.
Діяльнісний принцип наголошує на важливості активної участі особистості у
власному процесі розвитку, що сприяє більш ефективному навчанню та
розширенню компетенцій.

3). Що повинно бути включено психологом-консультантом до складу

рекомендацій по корекції і профілактиці психічного розвитку дитини?
Психолог-консультант, складаючи рекомендації по корекції і
профілактиці психічного розвитку дитини, повинен враховувати індивідуальні
особливості кожної дитини та контекст її оточення.
Важливо включити такі елементи:
1. Індивідуальний підхід. Рекомендації повинні враховувати унікальні
особливості психічного розвитку кожної дитини. Врахування індивідуальних
потреб, здібностей та особливостей є ключовим аспектом корекційної роботи.
2. Оцінка соціального та сімейного середовища. Рекомендації мають
включати аналіз впливу соціального та сімейного оточення на психічний
розвиток. Розгляд аспектів, таких як взаємини в сім'ї, шкільний контекст та
спілкування з ровесниками, може бути важливим.
3. Створення позитивного психосоціального клімату. Рекомендації мають
спрямовуватися на створення позитивного психосоціального середовища для
дитини. Врахування факторів, що сприяють психічному благополуччю,
включаючи підтримку, безпеку та позитивні взаємини.
4. Розвиток саморегуляції та емоційної інтелігенції. Рекомендації повинні
орієнтуватися на розвиток навичок саморегуляції та емоційної інтелігенції.
Навчання дитини управління власними емоціями та взаєминами з іншими є
важливим аспектом психічного розвитку.
5. Підтримка розвитку когнітивних навичок. Рекомендації мають
включати заходи для підтримки розвитку когнітивних навичок, таких як
мислення, мовлення та пам'ять. Сприяння навчанню та розвитку
інтелектуальних здібностей є важливим аспектом психічного розвитку.
6. Планування специфічних корекційних заходів. Якщо виявлено
конкретні труднощі чи ризики для психічного розвитку, рекомендації повинні
включати план корекційних заходів, спрямованих на подолання цих труднощів.
7. Співпраця з батьками та вчителями. Психолог-консультант повинен
пропонувати рекомендації, які передбачають співпрацю з батьками та
вчителями. Важливо включати їх в план розвитку та корекції, оскільки їхня
підтримка важлива для успіху.
Ці рекомендації повинні бути адаптовані до конкретних потреб та
ситуацій кожної дитини, сприяючи її психічному розвитку та психологічному
благополуччю.
 9. Дискусія «Характеристика основних труднощів
розвитку дитини
Пісьмова відоповідь на запитання:
1). У чому суть психопрофілактичної роботи?
Психопрофілактична робота - це комплекс заходів та стратегій,
спрямованих на запобігання виникненню психічних проблем, розвиток
психічного здоров'я та підтримання психологічного благополуччя. Суть
психопрофілактичної роботи включає в себе:
1. Раннє виявлення ризиків. Систематичне виявлення факторів ризику,
які можуть впливати на психічне здоров'я, особливо у вразливих груп
населення.
2. Навчання навичкам копінгу. Надання інструментів та навичок, які
допомагають особам ефективно впоратися з стресом, труднощами та
емоційними викликами.
3. Створення посильних умов. Формування середовища, яке сприяє
психічному здоров'ю, включаючи підтримку сприятливих міжособистісних
відносин та розвиток соціальних навичок.
4. Розвиток соціальної компетентності. Програми та заходи, спрямовані
на розвиток навичок соціальної взаємодії, спілкування та взаєморозуміння.
5. Інформування та освіта. Надання інформації про психічне здоров'я,
стрес, депресію та інші аспекти, що допомагають підвищити рівень
свідомості та знизити стигму.
6. Підтримка групових та індивідуальних сесій. Організація тренінгів,
семінарів, консультацій для вивчення та розвитку психічного здоров'я.
7. Сприяння розумінню емоцій. Робота з розвитку емоційної
інтелігенції та розуміння власних та чужих емоцій.
8. Психологічна підтримка. Надання психологічної підтримки через
консультації, групові сесії або телефонні готовність надавати допомогу.
 Психопрофілактична робота орієнтована на створення умов для
збереження та розвитку психічного здоров'я, а також на зменшення ризиків
виникнення психічних проблем та захворювань.
2) Що таке психологічна консультативна робота?
Психологічна консультативна робота в дошкільних закладах освіти
(ЗДО) спрямована на підтримку психологічного розвитку та благополуччя
дітей, їх батьків та педагогічного персоналу.
Основні аспекти цієї роботи включають допомогу у вирішенні
психологічних та емоційних проблем дітей, сприяння їх соціальному та
емоційному розвитку. Консультування батьків у вигляді надання порад та
консультацій батькам стосовно питань виховання, розвитку та взаємин з
дітьми. Підтримка та консультування педагогічних працівників з питань
взаємодії з дітьми, вирішення конфліктів та психологічної адаптації.
Організація групових сесій для розвитку соціальних навичок, комунікації та
сприяння здоровому взаємодії. Також важливим аспектом є адаптація дітей
до ЗДО. Психологічна підтримка дітей у процесі адаптації до нового
оточення та соціального середовища. Організація тенінгів та семінарів для
педагогів та батьків з психологічних аспектів виховання та розвитку дітей.
Надання психологічної підтримки у випадках кризових ситуацій або подій,
які можуть впливати на психічне становище дітей або спільноти ЗДО.
Сприяння спільній роботі батьків, педагогічного колективу та психолога для
забезпечення повноцінного розвитку дітей.
Психологічна консультативна робота в ЗДО допомагає створити
позитивне психосоціальне середовище, сприяючи гармонійному розвитку
дітей та спільноти в цілому.

3). Що таке розвиваюча робота і чим вона відрізняється від розвивального

навчання?
Розвиваюча робота та розвивальне навчання у контексті роботи з
дошкільнятами представляють собою два різні концепти, хоча вони можуть
взаємодіяти в певних аспектах. Давайте розглянемо їхні визначення та
відмінності.
Розвиваюча робота - це галузь дослідження, яка займається розробкою
роботів, здатних до самостійного навчання та адаптації в середовищі, що
змінюється. Розвиваюча робота використовує методи штучного інтелекту,
машинного навчання та нейронних мереж для створення роботів, які можуть
вдосконалювати свої навички на основі власного досвіду.
Особливостями розвиваючої роботи є встановлення перед собою завдання
створення технічних систем, які можуть адаптуватися та вдосконалювати
свою продуктивність взаємодіючи з навколишнім середовищем.
Розвивальне навчання - це педагогічний підхід до навчання дітей,
спрямований на загальний розвиток особистості. Він враховує фізичний,
емоційний, соціальний та когнітивний розвиток дитини через ігри,
активності та спілкування.
Розвивальне навчання включає групові та індивідуальні активності, які
сприяють всебічному розвитку дітей. Цей підхід орієнтований на створення
позитивного навчального середовища, де діти можуть вчитися, розвиватися
та взаємодіяти з однолітками та дорослими.
Отже, розвиваюча робота фокусується на розробці технічних систем, тоді
як розвивальне навчання ставить за мету розвиток всебічної особистості
дитини в педагогічному контексті.
5). Які принципи і метод корекційної роботи психолога освіти?
Корекційна робота психолога освіти спрямована на виявлення та
вирішення проблем, пов'язаних із психічним станом та розвитком учнів.
До основних принципів корекційної роботи психолога освіти можемо
віднести:
Індивідуальний підхід - кожен учень унікальний, і корекційна робота
має ґрунтуватися на індивідуальних особливостях та потребах кожної
дитини.
 Системність - врахування всіх аспектів життя та навчання учня, не
обмежуючись вирішенням конкретної проблеми.
Діагностика перед корекцією включає в себе попереднє визначення
причин та особливостей проблеми перед розробкою корекційних заходів.
Співпраця з батьками та педагогічним колективом це важлива
взаємодія з різними сторонами освітнього процесу для забезпечення єдиної
стратегії підтримки.
Орієнтованість на розвиток включає в себе корекційну роботу,
спрямовану не лише на виправлення проблем, але й на стимулювання
всебічного розвитку дитини.
Активна взаємодія з учнем має на меті залучення учня до процесу
корекції, спільне встановлення мети та визначення шляхів досягнення цієї
мети.
Соціокультурний підхід це врахування культурних, соціальних та
інших контекстуальних аспектів впливу на психіку та розвиток дитини.
Методами корекційної роботи є:
Бесіди та спостереження включають в себе вивчення проблеми через
розмови та аналіз поведінки учня.
Тестування та анкетування – це використання психологічних тестів та
анкет для отримання об'єктивних даних.
Ігрові методи здійснюються з використання різноманітних ігор для
розвитку конкретних навичок або вирішення проблем.
Тренінги та групові заняття – це робота з групою однолітків для
розвитку соціальних навичок та вирішення проблем групи.
Психокорекційні програми – це розробка та впровадження
спеціалізованих програм для корекції конкретних проблем.
Технології взаємодії відбувається з використанням сучасних технологій
для підтримки психологічної роботи (наприклад, онлайн-консультування).
Ці принципи та методи взаємодії створюють комплексний підхід до
корекції психічних та психологічних проблем учнів.
10. Дискусія «Соціально педагогічна занедбаність в
дитячому віці»
Письмові відоповіді на запитання:
1) Які параметри можуть служити вихідними підставами для
визначення сутності соціально-педагогічної занедбаності?
Соціально-педагогічна занедбаність вказує на те, що дитина або
підліток не отримує належного рівня соціальної та педагогічної
підтримки, що може впливати на їхній розвиток та благополуччя. Для
визначення сутності соціально-педагогічної занедбаності розгянемо
ряд параметрів.
До соціальні умови відноситься низький рівень життя,
відсутність стабільного місця проживання, бідність, непрацездатність
батьків або відсутність соціальної допомоги.
Відсутність належної педагогічної допомоги, недостатня
підтримка у навчанні, відсутність стимулюючого навчального
середовища.
Стан здоров'я та медична допомога включає в себе недоступність
або обмежений доступ до медичної допомоги, недооцінка або
ігнорування проблем здоров'я.
Соціальна ізоляція – це відсутність соціальних зв'язків та дружби,
відчуття відокремленості від оточуючого середовища.
Недостатній рівень емоційної підтримки, вияви емоційного
стресу, депресія або інші психологічні проблеми, пов’язані з це
емоційною нестабільністю.
Відсутність можливостей для участі в додаткових освітніх та
розважальних програмах.
Небезпечне оточення, відсутність захисту від фізичного,
емоційного або соціального насильства.
 Психосоціальний статус сім'ї може включати в себе конфліктні
взаємини в родині, відсутність підтримки батьків, розлад у сімейних
відносинах.
Відсутність самоствердження та самооцінки низька самооцінка,
відсутність можливостей для розвитку особистісних якостей.
Оцінка цих параметрів може допомогти виявити сутність
соціально-педагогічної занедбаності та визначити необхідні заходи для
поліпшення життєвого та навчального середовища дитини чи підлітка.
2) Яка діагностична основа психологічної допомоги соціально і
педагогічно занедбаним дітям?
Діагностична основа психологічної допомоги соціально і педагогічно
занедбаним дітям передбачає виявлення основних аспектів їхнього
становища, розуміння причин та визначення індивідуальних потреб. Перший
з основних діагностичніх етапів це збір історії розвитку дитини, аналіз її
соціального та педагогічного середовища, виявлення можливих причин
занедбання. Далі проводимо соціальний аналіз: оцінюємо соціальний статус
сім'ї, аналіз умов проживання, визначення рівня доступу до соціальних
послуг та ресурсів. Наступним етапом проводиться педагогічний аналіз за
для оцінки рівня освітньої підтримки, вивчення взаємин з вчителями,
ідентифікація особливостей навчання та розвитку. Під час психологічного
тестування маємо можливість виявити особливості розвитку, навчання та
психічного стану дитини. Слідуючий етап – це оцінка рівня емоційної
стабільності, наявність соціальних навичок, сприйняття себе та відносин з
оточуючими. Провевши поведінковий аналіз зможемо вивчити поведінкові
реакції та стратегії, виявити можливі проблеми в адаптації до навчального та
соціального середовища. Важливим етапом є аналіз взаємин у сім'ї .
Проводимо дослідження сімейних відносин, оцінка ролі батьків, наявність
підтримки та взаєморозуміння. При оцінці розвитку особистості аналізуємо
рівень психосоціального розвитку, виявляємо особливості в особистісній
сфері. Завершальним етапом діагностики пропоную отримати та вивчити
інформацію стосовно участі в додаткових освітніх та розважальних
програмах.
Діагностична основа повинна бути комплексною та системною,
спрямованою на визначення потреб та проблем дитини в контексті її
життєвого середовища. На основі цієї інформації можна розробити
індивідуальний план психологічної допомоги та соціально-педагогічної
підтримки.
3)Чому одним з головних аспектів психологічної корекції є робота з
самосвідомістю занедбаної дитини?
Психологічна корекція у дітей, які пережили занедбання, часто
включає в себе роботу з самосвідомістю. Розглянемо кілька причин, чому це
є важливим аспектом.
Перша причина – це формування позитивного самовідчуття.
Занедбані діти можуть виростати з низьким самоповагою та негативним
уявленням про себе. Робота з самосвідомістю допомагає дитині розуміти свої
сильні сторони, досягнення та цінності. Це сприяє формуванню позитивного
самовідчуття та збільшенню віри в свої можливості.
Розуміння власних емоцій. Занедбані діти можуть мати складнощі у
розпізнаванні та вираженні своїх емоцій. Робота з самосвідомістю допомагає
розвивати емоційну грамотність, тобто здатність розуміти та управляти
власними емоціями.
Підтримка соціальних навичок. Розвиток самосвідомості сприяє
формуванню соціальної компетентності. Дитина навчається розуміти, як вона
взаємодіє з іншими та як вона сприймається оточуючими. Це може
полегшити взаємодію з ровесниками, вчителями та іншими дорослими.
Вирішення проблем та робота з травмою. Занедбані діти можуть мати
невирішені проблеми та травматичні досвіди. Робота з самосвідомістю
дозволяє дитині осмислити свої думки та відчуття, виявити можливі витоки
проблем та шляхи подолання травматичних подій.
 Стимулювання особистісного розвитку. Розвиток самосвідомості
сприяє особистісному зростанню. Дитина вчиться визначати свої цілі,
прагнення та індивідуальні потреби. Це може допомогти їй направити свої
зусилля на досягнення особистих та навчальних успіхів.
Взаємодія з психологом або фахівцем з психологічної корекції може
стати важливим кроком у відновленні психічного здоров'я та соціальної
адаптації занедбаної дитини.
3) Чим відрізняються стан соціальної та педагогічної занедбаності
дітей і що в них спільного?
Соціальна та педагогічна занедбаність є двома різними аспектами, хоча
вони можуть взаємодіяти та впливати один на одного. Давайте спочатку
розглянемо спільні риси.
Як соціальна, так і педагогічна занедбаність можуть впливати на
всебічний розвиток дитини, її емоційний стан, соціальну адаптацію та
навчання.
Наступною спільною рисою є потреба в підтримці та допомозі. Діти,
які пережили соціальну та педагогічну занедбаність, часто потребують
підтримки та допомоги для повноцінного вирішення проблем та досягнення
нормального розвитку.
Розглянемо сутність відмінностей стану соціальної та педагогічної
занедбаності дітей . Соціальна занедбаність вказує на недостатню увагу та
дбайливість з боку оточуючих, включаючи родину, соціальні служби чи інші
установи. Це може включати брак адекватного догляду, фінансові труднощі,
відсутність підтримки та інші аспекти соціального благополуччя.
Педагогічна занедбаність відноситься до недостатньої уваги та
підтримки в галузі освіти. Це може бути пов'язано з низьким рівнем якості
навчання, відсутністю стимулюючого середовища, неадекватним
визначенням навчальних потреб дитини тощо.
Відмінності в область впливу. Соціальна занедбаність акцентується на
соціальному та емоційному благополуччі дитини, враховуючи її життєве
середовище та стосунки. Педагогічна занедбаність більше фокусується на
якості та ефективності освіти, адекватності методів навчання та педагогічної
підтримки.
Для подолання соціальної занедбаності може бути необхідною
соціальна допомога, робота з родинами та інші заходи, спрямовані на
покращення умов життя та стосунків.
А для подолання педагогічної занедбаності можуть знадобитися
заходи, спрямовані на поліпшення якості освіти, підвищення кваліфікації
педагогів та розробка індивідуальних педагогічних стратегій.
Обидва аспекти можуть взаємодіяти, оскільки соціальна занедбаність
може впливати на можливості отримання якісної освіти, і навпаки.
Узгоджена робота в області соціальної та педагогічної підтримки є важливою
для повноцінного розвитку та благополуччя дитини
5) Як враховувати в психокорекційній роботі взаємозв'язок
соціальної і педагогічної занедбаності дитини?
Врахування взаємозв'язку соціальної і педагогічної занедбаності в
психокорекційній роботі є ключовим для ефективного впливу на всебічний
розвиток та благополуччя дитини. Наведемо деякі рекомендації щодо цього
питання.
Розпочинати роботу із комплексної діагностики, яка включає аналіз
соціального та педагогічного середовища дитини. Визначити рівень
підтримки в сім'ї, якість освіти, соціальні зв'язки та інші важливі аспекти.
Враховати індивідуальні потреби та характеристики кожної дитини.
Розробити плани психокорекції, що враховують як соціальні, так і
педагогічні аспекти її розвитку.
Прийняти до уваги сімейний контекст та підтримку, яку можуть надати
батьки чи опікунство. Розвивати партнерські відносини з сім'єю, щоб
створити сприятливе соціальне середовище.
 Співпрацювати з освітніми установами та педагогічним персоналом для
визначення найефективніших методів навчання та підтримки. Розглядати
можливість впровадження індивідуалізованих навчальних планів.
Спрямовати психокорекційні заходи на розвиток соціальних навичок та
взаємодії з оточуючим середовищем. Це може включати тренінги з
комунікації, групові заняття з розвитку співпраці та взаємодії.
Забезпечити педагогічні зміни та адаптації, які створять сприятливе
навчальне середовище для дитини. Це може включати індивідуалізацію
навчання, створення спеціальних умов для вивчення та інші заходи.
Необхідно системно підійти до психокорекційної роботи, розглядаючи
взаємозв'язок та взаємовплив соціальних і педагогічних аспектів. Сприймати
дитину як цілісну особистість з урахуванням всіх її потреб.
Врахування взаємозв'язку соціальної і педагогічної занедбаності в
психокорекційній роботі допоможе створити комплексний та ефективний
підхід до підтримки розвитку дитини, покращуючи якість її життя та
навчання.