Департамент освіти і науки

Чернівецької обласної державної адміністрації

Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області
Науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи

«Затверджено»
Рішенням обласної експертної комісії
Центр практичної психології і
соціальної роботи ОІППОЧО

Протокол №___ від «__»__ 2016 р.

Голова обласної експертної комісії
_______________Романовська Д.Д.

Корекційно-розвивальна програма формування керованої

поведінки та соціальної адаптації для підлітків, які
опинились у складних життєвих умовах

Автор-упорядник:
Якубенко Вікторія Вікторівна,
практичний психолог
середньої загальноосвітньої школи
І-ІІІ ступенів с.Іванівці Кельменецького району
 2016
Пояснювальна записка

Переживання кризи відбувається на всіх рівнях життєдіяльності особистості -

фізичному, інтелектуальному, психологічному, соціальному, професійному, та духовному.
Травматичні події та обставини (війна, переслідування, загроза життю та здоров'ю, голод
тощо) кардинально змінюють звичний спосіб життя людей, їх побут, стосунки, мрії,
цінності, пріоритети і перетворюють їхню звичну ідентичність в «переселенців», що часто
має негативне забарвлення та тягне за собою неприйняття себе в новій реальності.
Успішна адаптація та психологічне здоров'я залежить від багатьох факторів, частина з
яких є непідвласними пересічній людині, що є травмуючими обставинами. Та багато з цих
факторів можна взяти під контроль, успішно подолати складні, проблеми і перетворити в
їх посильні досягнення, які можуть стати ресурсом для успішної адаптації. Кожна
досягнута ціль забезпечує докази прогресу в адаптації, що сприяє позитивному стану
мислення і мобілізації до подолання труднощів. Основним завданням суспільства в
умовах соціальних криз є надання підтримки, допомоги в побудові зв'язків з спільнотою,
мобілізації власних ресурсів для подолання труднощів та формуванні впевненості у
можливостях взяти під контроль власне життя, реалізувати себе та успішно інтегруватися
в умовах нових викликів сьогодення.
Ресурси особистості - це сукупність індивідуальних матеріальних та нематеріальних,
інтра- та інтерперсональних цінностей, що потенційно дозволяють суб'єкту задовольнити
певні життєві необхідності та в кінцевому підсумку визначають його відношення зі світом
та самим собою, Людина володіє індивідуальним набором ресурсів, Людська діяльність є
витратою цих ресурсів, ефективністю використання яких визначається результативність
дій,
Ресурси перебувають у двох функціональних станах; актуальному і потенційному,
Коли умови, пропоновані людині ситуацією, виходять за межі актуального ресурсу
суб'єкта, активізується його потенційний ресурс,

Методичні рекомендації по організації та проведенню тренінгу

- дотримання принципів групової роботи та правил роботи групи;

- наявність більш чи менш постійної групи;
- робота у зручному та ізольованому приміщенні, де більшу частину часу учасники
знаходяться у колі;
- дотримання ситуації "тут і тепер";
- застосування активних методів групової роботи;
- об'єктивація суб'єктивних почуттів і емоцій учасниками групи стосовно один одного та
того, що відбувається в групі, акцент на вербалізованій рефлексії, безоціночні судження;
- атмосфера розкутості та свободи спілкування між учасниками, психологічна безпека,
конфіденційність.

Правила групової роботи:

 Конфіденційності. Учасники не виносять особисту інформацію про інших за межі

групи
 "Тут і тепер". Учасники працюють в ситуації "тут і тепер".
 "Відвертості". Орієнтація учасників на щирість висловлювань та почуттів.
  Правило “Стоп”. Учасники мають право відмовитись від виконання завдання, якщо
воно викликає у них надто неприємні відчуття.
 Принцип "Я-висловлювань". Кожен учасник говорить лише від свого імені.
 Правила групової роботи обговорюються з учасниками на першому занятті, а за
потреби ведучий повертається до них в процесі роботи. Правила можуть
розширюватись та доповнюватись учасниками групи.

Технологічні аспекти та структура тренінгу

Мета тренінгу: сприяння успішній соціальній адаптації учасників, вміння справлятись та

керувати своєю поведінкою у складних життєвих ситуаціях, розвиток творчих і
лідерських здібностей, вироблення та реалізація життєвих цілей.

Завдання:
- допомога учасникам у пізнанні своєї особистості;
- формування здатності до усвідомлення власного емоційного світу, розуміння почуттів
інших людей, розвиток емпатії;
- формування прагнення до самопізнання та самореалізації;
- розвиток навичок конструктивного спілкування, творчих та лідерських здібностей;
- формування здорового способу життя та вироблення антидевіантного імунітету;
- оптимізація стосунків учасників із протилежною статтю, створення образу бажаної сім'ї;
- сприяння виробленню адекватних життєвих цілей та усвідомлення можливостей їх
реалізації.
Програма побудована з використанням різноманітних психотерапевтичних технік
(психоаналізу, казкотерапії, гештальт-терапії, арт-терапії, використання, тілесної терапії,
психодрами, психогімнастики) та охоплює різні сфери життя підлітка.
Структура занять містить у собі обов’язковий ритуал привітання, розминку, основну
вправу та рефлексію. Після кожної вправи бажано поводити шеренг для надання
зворотнього зв’язку. Перед початком циклу занять проводяться тестування (1 год.) та
індивідуальні консультації з кожною дитиною (в залежності від ситуації 1-2 год.). після
закінчення групової роботи також проводиться консультації, на яких закріплюються
зміни, які відбулись з дитиною (2 год.)

Структура програми

І. Особистісний блок – перший, вступний, блок спрямований на пізнання внутрішнього

“Я” учасників.
ІІ. Емоційний блок – розширення знань учасників про почуття та емоції, вироблення
вміння керувати своїми почуттями та емоційними реакціями, відреагування витіснених
почуттів і підвищення емоційної зрілості.
ІІІ. Комунікативний блок – формування навичок спілкування, вміння висловлювати свою
точку зору, аргументувати та відстоювати свої інтереси, приходити до компромісного
рішення, встановлювати контакт, слухати,
ІV. Блок соціальної активності – сприяти успішній взаємодії учасників у різних
соціальних ситуаціях, досягненню ними поставленої мети.
V. Інтеграційний блок – мета – інтеграція досвіду, отриманих знань і навичок, соціалізація
учасників.
Кожен блок включає 4 тематичних заняття. Кожне заняття складається з трьох
основних частин: вступної, основної та заключної.
 Тематичний план

№
Теми занять Тривалість
п/п
І. Особистісний блок
1. Заняття 1. Знайомство
Мета: знайомство учасників групи, вироблення правил групової роботи, 1,5
створення атмосфери розкутості, довіри та психологічної безпеки.
2. Заняття 2. Я та інші
Мета: сприяння розвитку дружніх стосунків між учасниками групами, 1,5
дослідження індивідуальних особливостей власних границь.
3. Заняття 3. «Ми - однакові, ми - різні» Мета: 3. Розвиток групової
1,5
згуртованості. Формування довіри до учасників групи.
4. Заняття 4. «Нові можливості» Мета: Формування навичок самоаналізу,
1,5
визначення особистих сильних та слабких сторін
5. Заняття 5. «Я - господар свого тіла» Мета: навчання дітей навичкам
1,5
навичкам саморегуляції.
ІІ. Емоційний блок
6. Заняття 6. Знайомство з емоціями
Мета: продовження вивчення внутрішнього світу учасників, активізування
1,5
поняття “емоції іпочуття”, збагачення словника емоцій, гармонізування та піднесення
емоційного стану учасників.
7. Заняття 7. Вираження почуттів
Мета: розширення знань учасників про почуття та емоції, розвиток здатності
1,5
безоціночного сприймання людей довкола, вміння відреагувати емоції,
усвідомити зв’язок емоцій з тілесними переживаннями.
8. Заняття 8.Гнів – одне з наших почуттів. Мета: робота, спрямована на
навчання дитини прийнятним способам вираження гніву. 1,5
.
9. Заняття 9. Конфлікти. Мета: активізування поняття “конфлікт”,
визначення моделі поведінки учасників унезвичних, конфліктних 1,5
ситуаціях, розширення уявлення про шляхи вирішення конфліктів.
ІІІ. Комунікативний блок
10. Заняття 10. Встановлення контакту (Ч1.). 1,5
Мета: вивчення та формування навиків спілкування, дослідження учасниками
власного стилю спілкування.
11. Заняття 11. Встановлення контакту (Ч2.). Мета:відпрацьовувати вміння
слухати і чути, висловлювати власну точку зору, приходити до компромісного 1,5
рішення, аргументувати і відстоювати свої інтереси.
12. Заняття 12. "Активізація умінь" 1,5
Мета: активізація понять “темп”, “тембр”, “інтонація” у спілкуванні, розвиток
емпатії та навиків активного слухання.
13. Заняття 13. Невербальна комунікація. Мета: розвинути навички 1,5
передачі та розуміння невербальних повідомлень.
IV. Блок соціальної активності
14. Заняття 14. Соціальна самоідентифікація 1,5
 Мета: сприяння соціальній самоідентифікації учасників, знайомство з різними
соціальними ролями та бар’єрами.
15. Заняття 15. "Соціальні навички" 1,5
Мета: моделювання соціальних навичок: як ставити запитання, як розпочати
бесіду, прийняти критику, сказати “Ні”, попоросити про допомогу,
відстоювати свою думку, висловити вдячність.
16. Заняття 16. "Конструктивна поведінка". Мета:навчання дитини 1,5
конструктивним поведінковим реакціям у проблемній ситуації
17. Заняття 17. "Я та інші" Мета: формування функціональної готовності 1,5
до адекватного реагування на виклики сьогодення, формування
співробітництва, взаєморозуміння, уміння працювати в парі.
VI. Інтеграційний блок
18. Заняття 18. Здоровий спосіб життя 1,5
Мета: формування відповідального ставлення до свого життя та здоров’я,
орієнтація учасників на здоровий стиль життя, розвиток антидевіантного
імунітету.
19. Заняття 19. Моє майбутнє 1,5
Мета: інтеграція досвіду, усвідомлення можливості вчитись на власному
досвіді, планувати та уявляти майбутнє, розвиток здібностей до самостійного
визначення своїх життєвих цілей та здатності до самокорекції.
20. Заняття 20. Моє майбутнє Мета: розвиток творчих та лідерських здібностей. 1,5
Визначення критеріїв успішної самореалізації. Формування ефективної
стратегії особистої адаптації до нових умов.
Заняття 21. Завершення роботи в групі
21. Мета: усвідомлення та інтегрування особистіснихзмін, визначення 1,5
напрямків подальшого самовдосконалення, завершення роботи в групі.
ВСЬОГО: 31,5

Зміст занять та методичні рекомендації

 І. ОСОБИСТІСНИЙ БЛОК

Заняття 1. Знайомство

Мета: знайомство учасників групи, вироблення правил групи, створення

атмосфери розкутості, довіри та психологічної безпеки.
Матеріали: роздруківка основних правил групи та аркуш для їх доповнень, папір
формату А4, кольорові олівці, фарби, пензлики, кольоровий папір, клей.
1. Вступ.
Представлення ведучого. Інформація про особливості тренінгової форми роботи,
зміст, мету і завдання подальшої роботи.
2. Вправа “Знайомство”.
Учасники обирають те ім’я, яке є для них найбільш приємним і щось розказують
про себе (можливо – це хобі, девіз, тощо) + очікування від роботи.
3. Обговорення правил групової роботи.
Тренер повідомляє учасникам основні правила групової роботи, далі група
обговорює їх та, за потреби, додає свої (Наприклад: правило “Без запізнень”, “Бути
творчим”, “Повага до іншого”, “Безоціночність ставлення”, тощо).
4. Соціодраматичний розігрів.
5. Вправа “Представлення”.
Учасники об’єднуються в пари.
Інструкція ведучого: “Для того, щоб нам краще познайомитись, давайте виконаємо
наступне завдання. Кожен учасник, по черзі, називає своє ім’я партнеру та розказує, в
яких ситуаціях він почувається найбільш вільно і чого він хоче навчитись в групі. Крім
того, потрібно продовжити речення: “Найскладніша ситуація, з якою я успішно впорався –
це...””
По завершенню обговорення, учасники “повертаються в коло” та представляють
свого партнера.
Хід: перший учасник стає позаду стільця іншого, кладе свої долоні йому на плечі та
розповідає почуте від імені першого: “Мене звати...” Далі – шерінг (обговорення почуттів
та думок учасників).
6. Вправа “Шукаю друга”.
Інструкція ведучого: “Кожна людина мріє про те, щоб знайти справжнього друга.
Комусь із вас напевно вже пощастило, і такий друг у вас є. А хтось його ще не знайшов. З
цього моменту ви маєте можливість написати оголошення під рубрикою: “Шукаю друга”.
Зробити це потрібно так, щоби саме ваше оголошення привернуло увагу, було цікавим і
творчим. На аркушах паперу ви можете написати про себе та свої захоплення, намалювати
свій портрет чи образ бажаного друга, список ваших вимог до нього, властивостей, тощо.
На виконання 10 хв.” По завершенню всі оголошення розвішуються. Кожен учасник може
поставити всього (наприклад) три позначки на тих оголошеннях з авторами яких він хотів
би познайомитись. Потім роботи знімаються та підраховується кількість потенційних
друзів. В кінці обговорення. (Чим характеризується те оголошення, яке набрало
найбільшу кількість зацікавлених відповідей? Що заважало вам відгукнутися на інші
оголошення?)
7. Заключний шерінг. Створення та виконання ритуалу прощання.

Заняття 2. Я та інші

Мета: сприяти розвитку дружніх стосунків між учасниками групами,

дослідження індивідуальних особливостей власних границь.
 Матеріали: папір формату А4, зображувальні матеріали (кольорові олівці,
фломастери, фарби, пластилін, тощо), міцні клубки в’язальних ниток.

1. Вступний шерінг.
2. Вправа “Долонька”.
Кожен учасник групи на аркуші паперу пише зверху своє ім’я, потім обводить
свою долоню олівцем. На кожному пальці пишеться певна особиста якість, пальці можна
розфарбувати різними кольорами. Потім “долоньки” пускають по колу, де інші учасники
можуть написати ті якості, які вони вважають притаманними автору. Шерінг (Що нового
ти дізнався про себе? Яким чином тебе сприймають інші? Чи подобається тобі такий
образ?).
3. Вправа "Відчуй свої границі".
Група об’єднується у дві команди. Учасники шикуються у дві шеренги, один
навпроти одного. За командою тренерів вони починають рухатися назустріч. Важливо
відчути, наскільки близько можна підійти до свого партнера (Наскільки він дозволяє мені
наблизитися? Наскільки мені приємно наблизитися до нього?). Потім учасники
повертаються на попередні позиції, роблять крок вліво і повторюють вправу з іншим
учасником. Коли всі учасники побувають один з одним у парі, вправа закінчується.
Шерінг.
5. Інформація ведучого про границі (проникність/непроникність границь,
індивідуальність психологічної границі, значення границі).
6. Проективна методика “Я в групі”.
Учасники малюють себе в тому образі, який імпонує їм в групі. Це може бути
абстрактна чи реальна картина (явище, реальний об’єкт, автопортрет, тощо). По
завершенню автор презентує свою роботу (зміст та почуття). Малюнки зберігаються до
завершення тренінгу. Шерінг.
7. Арт-терапевтична вправа “Плетення павутини”.
На першому етапі із заготовлених клубків в’язальних ниток ведучий, який
знаходиться в центрі кола, починає (як павук) плести павутиння, з’єднуючи всіх
учасників. В результаті у кожного учасника в руках повинен бути один із багатьох
“промінчиків” нитки. 2 етап: ведучий, який надалі перебуває в центрі, починає плести
(закріплюючи) нитки по колу. По завершенні роботи можна виконати певні групові рухи
(наприклад: походити по колу з павутиною, інше). 3 етап: учасники прикріплюють на
павутиння свої малюнки “Я в групі”.
Вправа не лише покращує настрій, позитивно впливає на групову динаміку, а і дає
можливість ведучому побачити соціометрію на початковому етапі (розташування робіт –
ближче/далі один від одного), тощо..
8. Заключний шерінг. Ритуал прощання.

Заняття 3. «Ми - однакові, ми - різні»

Мета: Розвиток групової згуртованості. Формування довіри до учасників групи.

1. Вступний шерінг.
2. Вправа«Подібне й різне»
Вправа виконується стоячи. Учасникам пропонується порухатись і ділитись на
групи, відповідно до почутого. В результаті можна побачити, наскільки учасники подібні і
на скільки відрізняються. Наприклад: ведучий каже: «Підійдіть до мене і станьте праворуч
ті, хто полюбляє гучну музику, а хто не любить, лишайтесь на місці». Далі продовжує
хтось з учасників: «Я не люблю манну кашу, підійдіть до мене, хто не любить, а хто
любить – лишіться на місці». Далі продовжує наступний.
3. Вправа «Сніговий ком».
 Перша людина називає своє ім'я . Друга людина називає ім'я першої, потім своє.
Третій - ім'я першого, другого, своє . І так до останньої людини. Гру можна зробити
цікавіше, якщо до кожного імені додавати прикметник на першу букву імені. Наприклад:
артистична Аня, таємнича Таня, лінивий Льоша і т.д.
4. Вправа «Мене звати… і я хочу… і я не хочу».
Учасник називає своє ім’я і те, чого б йому хотілось на даний момент або ж у
перспективі, так само чого б не хотілося. До нього приєднуються двоє, один, в якого
збігіються бажання, інший – збігаються небажання, називаючи свої бажання або
небажання, при цьому підтверджуючи спів падіння. Наприклад: «Я – Аня, я хочу літа і не
хочу морозива.». До Ані приєднуються Міша, який так само не хоче морозива, і Саша,
який теж хоче літа. Саша: «Я, як і Аня, хочу літа, не хочу отримати двійку». Міша: «я так
само, як Аня не хочу морозива, а хочу сноуборд» і т.д.
5. Вправа «В дитинстві я хотів бути…».
Кожному учаснику протягом трьох хвилин пропонується написати на
картці, ким він хотів бути в дитинстві і чому. Потім анонімні картки здаються ведучому,
який їх перемішує і знову роздає учасникам у випадковому порядку. Кожен учасник
повинен "вжитися" в отриманий образ невідомого автора, зачитати написане, припустити,
чи змінилося його думка зараз, коли він встав дорослішим. Якщо змінилося, то чому?
Решта учасників уважно слухають, задають питання.
6. Заключний шерінг. Ритуал прощання.

Заняття 4. «Нові можливості»

Мета: Формування навичок самоаналізу, визначення особистих сильних та

слабких сторін
1. Вступний шерінг.
2. Вправа «Розженемо потяг».
По колу кожен учасник робить по два хлопки в долоні. Завдання групи - поступово
зменшувати інтервал між ударами до команди ведучого, потім зворотний процес.
Важливо, щоб учасники чули хлопки (місце).
3. Вправа «Повітря, земля, вода, вогонь».
Гравці стають у коло, в середині якого - ведучий. Він кидає м'яч будь-кому із
граючих, вимовляючи при цьому одне з чотирьох слів : земля, вода, повітря, вогонь. Якщо
ведучий сказав слово «Земля!», той, хто спіймав м'яч, повинен швидко назвати якусь
домашню або дику тварину або рослину; на слово «Вода!» учасник відповідає назвою
будь-якої риби риби; на слово «Повітря!» - назвою птаха. При слові «Вогонь!» усі повинні
кілька разів швидко повернутися навколо себе, помахуючи руками. Потім м'яч
повертають. Ведучому.
4. Вправа «Танець з листком».
Вправа виконується в парах. Для виконання вправи краще використовувати
відповідну музику.
Кожній парі пропонується взяти по одному листку паперу, стати обличчям один до
одного і стикнутися головами лоб в лоб. Листок паперу при цьому прокладається між
лобами. Завдання кожної пари - рухатися по кімнаті, утримуючи свій листок лобами. Руки
при цьому необхідно закласти за спину. При цьому учасникам не можна довго стояти на
місці і не можна розмовляти.
Парам необхідно знайти канали інтуїтивного розуміння партнера. Партнери, які
упустили листок, повинні завмерти в тих позах, в яких вони знаходяться в момент, коли їх
листок торкнеться підлоги. І повинні залишатися в них до закінчення загальної
процедури. Процедура закінчується тоді, коли залишиться тільки одна пара.
Виконання вправи в невеликих кімнатах ускладнюється, тому що учасникам
необхідно робити багато врожай, щоб не зіткнутися з іншими учасниками або зі стінкою.
При цьому учасникам необхідно постійно «відчувати один одного», розуміти, хто першим
«входить в поворот»! У великих приміщення можна ускладнити вправу, безладно
розставивши по кімнаті стільці.
У завданні є ніша, яку не відразу помічають учасники. Завмерти потрібно тільки в
той момент, коли листок торкнеться підлоги. А поки він падає, можна встигнути прийняти
більш зручну позу, хоча б випростатися. Хтось навіть встигав сісти на стілець. Але іноді
учасники так і стоять, лоб в лоб. На ці моменти слід звернути увагу в процесі
обговорення.
5. Заключний шерінг. Ритуал прощання.

Заняття 5. «Я - господар свого тіла»

Мета: навчання дітей навичкам навичкам саморегуляції.

1. Вступний шерінг.
2. Вправа «Сліпий та поводир».
Група ділиться на пари, вибравши собі партнера найменш знайому людину. Одна
людина в кожній парі стає ведучою, а інша – та, яку ведуть, закриває очі (на очі
накладають пов’язки). Вправа виконується без слів.Ведучий бере свого партнера за руку і
водить його скрізь. Через три хвилини тренер просить помінятися місцями, що
знаходяться поруч. Наприкінці учасники обмінюються своїми думками, враженнями, коли
вони були змушені цілком довіряти іншій людині.
3. Вправа «Шестірка».
Кожний учасник по черзі називає число натурального ряду по
порядку (1, 2, 3, 4...). Той, кому дістається число 6, кратне йому або що містить цифру 6,
повинен мовчки підстрибнути і хлопнути в долоні. Що припустилися помилку вибувають
з гри.
4. Вправа «Відчувай тіло».
Інструкція: «Займіть вихідне положення – стопи паралельні, легко зігніть коліна,
таз розслаблений і злегка відведений назад. Дозвольте верхній частині тіла, не
зігнувшись, нахилитися вперед, поки не відчуєте вагу тіла на передній частині стопи. Вам
може здатися, що ви зараз впадете, обличчям вперед, але якщо ви насправді втратите
рівновагу, достатньо зробити крок вперед. Рівновага не втратиться, якщо ваша голова
знаходиться на одній лінії з тілом. Підійміть голову так, щоб ви змогли дивитися прямо
перед собою, щоб врівноважити центр тяжіння тіла, уявіть собі, що ви несете на голові
корзину. Зараз з піднятою головою дозвольте вашим грудям стати запалими, а животу
розширитися так, щоб ваше дихання було повним і глибоким. Дозвольте землі
підтримувати вас. Спочатку така поза може здаватися незручною. Вона навіть може
викликати біль в міру того, як напруженні м'язи розтягуються. Поступово біль мине. Його
можна легко перенести, особливо якщо ви дуже бажаєте, щоб життєва енергія вільно
рухалась у вашому тілі.).
5. Вправа «Струшування».
Інструкція : «Я хочу показати вам, як можна легко і просто привести себе до ладу і
позбутися неприємних відчуттів. часом ми носимо в собі великі і маленькі важкості, що
забирає у нас багато сил. Встаньте так, щоб навколо вас було достатньо місця. І почніть
струшувати долоні, лікті, плечі. При цьому уявляйте, що все неприємне - погані почуття,
важкі турботи і дурні думки про самих себе - злітає з вас, як з гуся вода. Потім обтрусіть
свої ноги від шкарпеток до стегон. А потім потрясіть головою. Буде ще корисніше, якщо
при цьому ви будете видавати які-небудь звуки... Тепер струсіть обличчя і прислухайтеся,
як смішно змінюється ваш голос, коли трясется рот. Уявіть, що весь неприємний вантаж з
вас спадає, і ви стаєте все бадьоріше і веселіше, ніби заново народилися».
 Дискусія в малих групах. Учасники діляться на 4 групи за принципом: апельсин -
банан - яблуко - груша. Кожній групі даються питання для обговорення, які участники
будуть вирішувати методом мозкового штурму. На роботу дається 15 хвилин. Після цього
група представляє результат роботи .
Завдання 1 -й групі: скласти портрет людини, впевненої в своїх силах.
Завдання 2 -й групі: якими способами поліпшити своє самопочуття, підняти
настрій ?
Завдання 3 -й групі: як зняти напруження, що виникло на роботі?
Завдання 4 -й групі: як впоратися з хвилюванням перед виконанням якоїсь
важливої справи ?
6. Заключний шерінг. Ритуал прощання.

ІІ. ЕМОЦІЙНИЙ БЛОК

Заняття 6. Знайомство з емоціями

Мета: продовження вивчення внутрішнього світу учасників, активізація поняття

“емоції і почуття”, збагачення словника емоцій, гармонізація та піднесення емоційного стану
учасників.
Матеріали: папір, кольорові олівці, фломастери, фарби, пензлики, малюнки-
фрактали.

1. Вступний шерінг.
2. Вправа “Швидке перевтілення”.
Інструкція: “Починайте ходити по колу. Зараз ми з вами будемо перетворюватись у
образи різних людей, які відчувають різні почуття. Уявіть що ви – актор, який стоїть на
сцені після успішного виступу. Зал аплодує вам: ”Браво!”. Перевтільтеся у цього актора.
Що ви зараз почуваєте? А тепер відчуйте, що в гостях у друга ви випадково розбили вазу.
Що ви почуваєте тепер?” і так далі.” Шерінг.
3. Завдання у підгрупах “Називаємо почуття”.
Ведучий поділяє групу на дві підгрупи та дає завдання: написати всі відомі
почуття. Всі варіанти записуються. Обговорення: Які почуття є неприємними, які ні? Яке
почуття вам знайоме найкраще/найгірше?
4. Інформаційне повідомлення ведучого “емоції та почуття” (визначення,
особливості, значення).
5. Малюнок у парі.
Спільно зі своїм партнером створіть малюнок на тему: “Мої почуття”. Обговоріть
малюнок з партнером.
6. Заключний шерінг. Ритуал прощання.

Заняття 7. Вираження почуттів

Мета: розширити знання учасників про почуття та емоції, розвиток здатності

безоціночного сприймання людей довкола, вміння відреагувати емоції, усвідомити зв’язок
емоцій з тілесними переживаннями.
Матеріали: папір, заготовки аркушів із зображенням “фантому” (контурний силует
людини), кольорові олівці, фломастери.
1. Вступний шерінг.
2. Вправа “Прогноз погоди”.
 Інструкція: “Візьміть аркуш паперу та олівці, намалюйте малюнок, який буде
відповідати вашому настрою, вашим теперішнім почуттям у вигляді погоди. Ви можете
показати, що у вас зараз “погана погода” чи “штормове попередження”, а можливо, у вас
на душі “світить сонце”. По завершенню – презентація, можна у вигляді прогнозу погоди
(було, є і що прогнозується).
3. Вправа “Фантом”.
Матеріали: аркуш із схематичним зображенням людського тіла – “фантом” – для
кожного з учасників і достатня кількість олівців синього, червоного, жовтого, чорного
кольорів.
Інструкція: “Уявіть, що ви зараз дуже сильно роздратовані на когось чи щось.
Спробуйте відчути цю злість усім тілом. Можливо вам буде легше уявити тоді, коли ви
згадаєте певний випадок, коли ви розізлились на когось. Відчуйте, де у вашому тілі
знаходиться ваша злість. Як ви її відчуваєте? Можливо вона схожа на вогонь в животі?
Можливо це свербіння в кулаках? Заштрихуйте ці ділянки червоним олівцем на своєму
малюнку. Тепер уявіть, що ви несподівано перелякались чогось. Що вас може налякати?
Уявили? Де знаходиться ваш страх? На що він схожий? Замалюйте чорним олівцем це
місце на своєму малюнку”. Аналогічно запропонуйте учасникам визначити синім олівцем
сум і жовтим – радість.
Обговорення: Де в тілі відчуваєте свою злість (страх, сум, радість)? Яке почуття
було найлегше уявити та відчути в тілі? А яке – важче? Чи були подібні відчуття в
реальному житті?
4. Інформаційне повідомлення ведучого.
Важливо наголосити на тому, що і “позитивні” і “негативні” почуття є природними,
і якщо ми тримаємо їх у середині то: 1) не ділимось з близькими людьми значною
частиною свого “Я”, 2) негативні почуття (гнів, біль, самотність) можуть знищувати нас
зсередини і провокувати психосоматичні захворювання.
5. Вправа “Зобрази свій страх (злість і т.д.)”.
Інструкція: „Налаштуйтеся і зобразіть свою злість в вигляді якоїсь істоти чи
образу”.
Ведучому потрібно бути готовим до прояву сильних, амбівалентних почуттів.
Для повного завершення вправи доцільно запропонувати учасникам домалювати чи
знищити малюнки.
6. Заключний шерінг. Ритуал прощання.

Заняття 8.Гнів – одне з наших почуттів.

Мета: робота, спрямована на навчання дитини прийнятним способам вираження

гніву.
1. Вступний шерінг.
2. Вправа «Збери фігуру».
Вправи на рух і реакцію. Учасники вільно переміщуються по приміщенню з
закритими очима і жжужанням. По плесканню ведучого необхідно вишикуватися в коло.
Очі відкривати ні в якому разі не можна. Гра вважається вдалою, якщо всі учасники
опинилися в колі. На це відводиться декілька спроб (не більше 7). Ведучий фіксує
отримані форми на дошці. Після закінчення гри проводиться обговорення, що підкреслює
важливість групової роботи (якщо коло не виходить це означає ніхто з учасників не
виконав завдання).
3. Вправа «Аркуш гніву».
Учасникам пропонують згадати ситуацію з життя, коли ними володіли негативні
емоції. Пригадавши, взяти аркуш паперу і написати листа своєму гніву. В листі описати
своє самопочуття, як їм живеться з їхнім гнівом, чи хотіли б вони з ним частіше
зустрічатися і таке інше. Після написання, кожен зачитує свій лист і обговорюється
емоційний стан кожного.
4. Бесіда «Як керувати своїм гнівом». Мета: обговорити з дітьми причини та
наслідки проявів агресивності, показати прямий зв’язок агресії та насильства; формувати
навички правомірної поведінки, вміння самостійно приймати рішення, відстоювати
власну думку; розвивати мовлення учнів, елементи логічного мислення; виховувати
толерантність у ставленні до людей, кращі людські якості.
Притча «Все залишає свій слід».Жив-був один дуже запальний і нестриманий
молодий чоловік. І ось одного разу його батько дав йому мішечок із цвяхами і сказав, щоб
кожен раз, коли він не стримає свого гніву, вбити один цвях в стовп огорожі. У перший
день в стовпі було декілька десятків цвяхів. Другого дня ще більше.. Наступного тижня
він навчився стримувати свій гнів, і з кожним днем число забитих в стовп цвяхів стало
зменшуватися. Хлопець зрозумів, що легше контролювати свій гнів, ніж забивати цвяхи.
Нарешті прийшов день, коли він жодного разу не втратив контроль над своїми емоціями.
Він розповів про це своєму батьку і той сказав, що цього разу кожен день, коли синові
вдасться стриматися, він може витягнути зі стовпа по одному цвяху. Йшов час, і прийшов
день, коли він міг повідомити батька про те, що в стовпі не залишилося жодного цвяха.
Тоді батько взяв сина за руку, підвів до огорожі і сказав: «Ти непогано впорався, але ти
бачиш, скільки в стовпі дірок? Він вже ніколи не буде таким як раніше. Коли говориш
людині що-небудь зле, у нього залишається такий шрам, як і ці дірки. І не важливо,
скільки разів після цього ти вибачишся - шрам залишиться».
Питання для обговорення: Чого навчає притча, що її повідомила учениця?
- Як ви гадаєте, чи реально навчитися володіти собою, стримувати негативні
емоції?
Пам’ятка «Як зупинити насильство».
• Уникай ситуацій, які можуть призвести до насильства.
• Говори спокійно і впевнено.
• Дай агресору можливість зупинитися.
• Відійди в сторону. Це не ознака слабкості!
• Не прагни помсти ворогам. Вмій просити пробачення.
• Попроси допомоги. Це не ознака слабкості чи боягузтва!
5. Вправа «Розтули кулак».
Ця вправа розрахована на двох осіб. При цьому обидві, як правило, несподівано
добре впізнають один одного. Вони можуть багато чого побачити в своєму партнері: його
сприйнятливість, особливості поведінки, прямоту або скритність, схильність до
маніпулювання, стиль поведінки в конфліктах. Ця вправа є класичною, але вона не
втратила своєї значущості. Вона дуже проста і при цьому надає несподівано широкі
можливості пізнати один одного.
1. Попросіть групу утворити пари: «Знайдіть когось, хто вам цікавий або про кого
вам важко скласти враження».
2. Партнери сідають поруч і вирішують, хто з них буде А, а хто - Б.
3. А стискає праву руку в кулак. Перед Б стоїть завдання цей кулак розтиснути. Він
вибирає будь-який засіб (словесний або фізичний вплив), який здається йому відповідним,
і пробує застосувати його, а партнер А вирішує, чи хоче він вчинити опір, як довго він
буде це робити і коли він поступиться партнеру .
4. Після цього партнери міняються ролями. Тепер Б стискає руку в кулак, і А
намагається цей кулак розтиснути.
5. Коли пара виконала ці дії, вся група збирається разом і обмінюється досвідом:
• Які засоби тільки посилювали опір?
• Які засоби можна відзначити як тактовні?
• Чи намагався хтось, перевірити, як партнер реагує на стрес
 • Чи не відмовився хтось виконати завдання, тому що воно здалося йому смішним
або неприродним ?
• Чи відігравала якусь роль особиста довіра партнерів один до одного?
• Як би ви оцінили атмосферу довіри в групі в цілому?
• Чи є серед членів групи хтось, з ким би ви охоче повторили це завдання?
6. Заключний шерінг. Ритуал прощання.

Заняття 9. Конфлікти

Мета: активізувати поняття “конфлікт”, визначити моделі поведінки учасників у

незвичних, конфліктних ситуаціях, розширити уявлення про шляхи вирішення конфліктів.
Матеріали: папір, кольорові олівці, фломастери, заготовка карти острова.
1. Вступний шеренг
2. Вправа “Настрій”.
Інструкція: “Нехай кожен із вас по черзі прийме таку позу, яка відповідає вашому
настрою. Решта групи за сигналом повторює цю позу та вгадує емоційний стан автора.
Потім свій настрій зображує інший учасник і так по колу”.
3. Групова вправа “Острів”.
Ведучий завчасно готує карту острова, де на його різних частинах знаходяться:
діючий вулкан, плем’я канібалів, трясовина, крокодили, берег з акулами, пляжі, хащі,
річка, тощо.Інструкція:
1 частина: „Уявіть, що ви всією групою потрапили на невідомий остів... Ось карта
цього остова (вона розташована на столі, у центрі кола). За моїм сигналом, вам потрібно
знайти місце для життя та якимось чином позначити його на карті”.
Обговорення: Яку частину землі відділили? Хто ваші сусіди? Чи виникали
сутички?;
2 частина: “Половину острова залила вулканічна лава (ведучий закреслює її на
карті). Тепер тим, чиї ділянки знищено необхідно знайти вихід”.
Обговорення: Як ви вчинили? Як порозумілися із новими сусідами? Чи легко було
домовитись? Які почуття виникали? Шерінг.
4. Інформаційне повідомлення ведучого.
Поняття “конфлікт”, структура конфлікту, етапи та стратегії вирішення конфлікту.
5. Рольова гра “Конфліктні ситуації”.
1) Учасники записують реальні життєві ситуації, які можна було б назвати
конфліктними + окремо виділяють героїв. Потім, складають аркуші вчетверо та дають
ведучому для “лотереї”;
2) Учасники об’єднуються в пари (чи 4-ки);
3) Кожна групка “витягує” аркуш з історією, на протязі 10 хвилин обговорює її
зміст та пропонує вирішення;
4) Презентація результату у вигляді рольової гри. Шерінг.
6. Заключний шерінг. Ритуал прощання.

ІІІ. КОМУНІКАТИВНИЙ БЛОК

Заняття 10. Встановлення контакту (Ч.1)

Мета: вивчення та формування навиків спілкування, дослідження учасниками

власного стилю спілкування,
Матеріали: папір формату А4, кольорові олівці, фломастери.
1. Вступний шерінг.
2. Вправа-розминка „Вільний стілець”.
 Для проведення вправи потрібна непарна кількість учасників. Учасники
поділяються на „першого-другого”. Усі другі номери сидять на стільцях, перші стоять за
спинками стільців; учасник, який залишився без пари стоїть за спинкою вільного стільця.
Його завдання - запросити на свій стілець когось із тих, хто вже сидить. При цьому він
може користуватись лише невербальною мовою. Завдання тих, хто сидить - потрапити на
вільний стілець. Завдання тих, хто стоїть за спинками стільців – втримати свого
“підопічного”. (Для цього треба схопити його за плечі саме в той момент, коли той захоче
пересісти). Через деякий час учасники міняються місцями. Шерінг.
3. Вправа “Розмова”.
Учасники об’єднуються у пари та виконують наступні завдання:
а) протягом 3-5 хвилин вести розмову, сидячи спинами один до одного;
б)спілкуватись, коли один партнер стоїть, інший – сидить (зміна ролей);
в)розмовляти виключно очима. Далі - обговорення у парі. По завершенню –
груповий шерінг.

4. Інформаційне повідомлення ведучого (поняття спілкування, стилі спілкування,

вербальне/невербальне спілкування).
5. Заключний шерінг. Ритуал прощання.

Заняття 11. Встановлення контакту (Ч.2)

Мета: вміння слухати і чути, висловлювати власну точку зору, приходити до

компромісного рішення, аргументувати і відстоювати свої інтереси.
1. Вступний шерінг
2. Вправа «Метафори».
Учасникам пропонується написати асоціації до словника емоцій і зачитати їх.
Можна ставити уточнюючі запитання. Наприклад, гнів – шторм на морі; піднесення –
повітряна кулька; нетерпіння – вітер; страх – заєць тощо.
Емоції і почуття важливо висловлювати. І в цьому можуть допомагати образи, які
виникають. Застосування метафор, порівнянь, гумору допомагає пом’якшити гостроту
комунікативної ситуації. Давайте пригадаємо фрази, за допомогою яких люди описують
свій внутрішній стан, і скажемо їх за бажанням («Я почуваюся…на сьомому небі, не в
своїй тарілці» тощо).
Коментар. Вербалізація почуттів виконує подвійну роль: з одного боку, інформує
партнера про почуття, а з іншого – допомагає регулювати власний емоційний стан.
Негативне почуття втрачає свою інтенсивність і владу над людиною, якщо про нього
розповісти. Іноді важко висловити почуття такими словами, як «гнів», «відчай», «страх».
У цьому випадку можуть допомогти порівняння й метафори, які також є мовою почуттів.
Техніка метафоричного висловлення почуттів потребує творчого підходу.
3. Вправа «Без слів».
Чи помічали, спостерігаючи за собою та іншими, що свою вдачу людина передає
мовою тіла. Поспостерігайте за футболістами, які забивають голи: один б’є себе в груди
(від захоплення й радості), інший піднімає руки догори, третій – плескає в долоні,
четвертий пританцьовує та ін. Те ж саме можна сказати стосовно будь-якої діяльності:
свій успіх, задоволення, радість людина виражає мімікою, рухами рук, ніг, навіть співом.
Відтворюючи рухи радості, перемоги та ін., наповнюємося емоціями та отримуємо
наснаження.
Учасникам пропонується стати в коло і пригадати, яким саме способом (якими
рухами, звуками) вони виражають свої позитивні емоції (захоплення, радість, успіх).
Потім кожен учасник по колу виконує рух, а всі решта його повторюють.
 Обговорення: Як себе зараз почуваєте?Що відбулося в процесі виконання цієї
вправи? Як можна назвати техніку управління емоційним станом, з якою ви щойно
ознайомилися?
Техніка емоційної підзарядки. Ви ознайомилися з однією з технік «емоційної
підзарядки». Запам’ятовуйте рухи, слова, мелодії, які позитивно впливають на ваш настрій
і використовуйте їх при необхідності.
4. Рольова гра “Встановлення контакту”.
Учасники об’єднуються в пари та обирають одну ситуацію. (Варіанти ситуацій: 1-й
– продавець, 2-й – повинен поміняти придбані вчора туфлі; 1-й – поспішає, 2-й – повинен
спитати у нього, як пройти на певну вулицю; 1-й стоїть на початку величезної черги в
магазині, 2-му потрібно придбати щось без черги і т.д.). Далі обговорення в двійках та
презентація у вигляді рольової гри. Шерінг.
5. Заключний шерінг. Ритуал прощання.

Заняття 12. "Активізація умінь"

Мета: активізація понять “темп”, “тембр”, “інтонація” у спілкуванні, розвиток

емпатії та навиків активного слухання.
Матеріали: папір, ручки.
1. Вступний шерінг.
2. Вправа “Уяви”.
Кожен учасник на окремому аркуші, який підписується, пише відповіді на наступні
запитання:
1.Які три предмети ви взяли б із собою на безлюдний острів?
2.Якби чаклун перетворив вас на тварину, то це була б..?
3.Улюблена приказка чи прислів’я.
4.Коли мене хвалять я..?
Ведучий збирає відповіді, перемішує, і зачитує їх, не називаючи автора. Завдання
учасників – вгадати та записати можливого автора. Коли прочитані всі відповіді, ведучий
називає імена авторів.
Обговорення: Чи всіх вгадали? У кого скільки співпадінь? З чим пов’язана
успішність у виконанні завдання (ступінь знайомства, вміння відчувати іншу людину).
3. Вправа “Як усі”.
Інструкція: “Без обговорення вголос, спробуйте написати такий день тижня
(страву, колір, тощо), яку напише більшість. Намагайтесь не думати, а відчувати. Можете
заплющити очі та прислухатись до себе. Шерінг.
4. Інформаційне повідомлення ведучого (поняття емпатії, особливості
активного слухання: темп, тембр, інтонація співрозмовника).
5. Вправа “Почуй мене”.
Бажаюча пара сідає на стільцях у центр кола, спинами одне до одного.
Інструкція: “Зараз один із учасників буде квакати, гавкати, рахувати цифри,
тощо, іншому - потрібно підлаштуватись під його темп, інтонацію та вести розмову в
такий спосіб”. Участь беруть всі бажаючі пари. Шерінг.
6. Заключний шерінг. Ритуал прощання.

Заняття 13. Невербальна комунікація.

Мета: розвинути навички передачі та розуміння невербальних повідомлень.

1. Вступний шеренг.
2. Вправа «Заплутані ланцюжки».
 Завдання: Учасники стають в коло, закривають очі, і протягують перед собою
праву руку. По команді ведучого всі починають рухатися в центр кола, роблячи плавні
рухи правою рукою. Зіштовхнувшись, руки зчіпляються. Потім учасники витягують ліві
руки і знову шукають собі партнера. Ведучий допомагає рукам з’єднатися і слідкує за тим,
щоб кожен тримав за руки двох партнерів. Учасники відкривають очі, їх завдання –
розплутатись, не розжимаючи рук. Дозволяється зміна положення кисті без розчеплення
рук. В результаті можливі такі варіанти: коло, декілька кіл і пари.
3. Вправа «Взаєморозуміння»
Вправа спрямована на розвиток навичок інтуїтивного взаєморозуміння партнерів
при здійсненні спільної діяльності в ситуації штучного обмеження засобів передачі
інформації. Вправа проводиться в колі. Ведучий називає будь-яке число (але не більше,
ніж кількість учасників в групі). Одночасно з цим необхідно встати учасникам в кількості,
рівній названому числу з дотриманням наступних умов:
повинно встати рівно стільки учасників, скільки «замовлялося»;
учасникам не можна вголос домовлятися, хто саме буде виконувати завдання.
Доповнення. Можна визначити тривалість «затримки» (1-3 секунди) між проголошенням
ведучим числа і виконанням команди. Визначення спеціального часу, протягом якого
члени групи можуть якимось чином повідомляти свої наміри і вгадувати наміри інших,
наповнює вправу додатковим змістом. Можна ускладнити вправу, заборонивши
жестикуляцію. Але і при цьому у них залишаються такі параметри для аналізу, як міміка і
пози один одного.
Обговорення. Необхідно спільно з учасниками розглянути особливості взаєморозуміння
партнерів в ситуації штучного обмеження засобів передачі інформації. Також корисно
вийти на обговорення ролі лідера в ситуації, коли необхідно організувати групу на
виконання узгоджених спільних дій.
4. Вправа «Зіпсований телефон».
З кола вибираєте п'ять чоловік, чотири з них виходять з кімнати. П'ятому
даєте текст: "У батька було 3 сина. Старший розумний був чолов'яга, середній був ну так
собі, молодший син був не в собі ". Він повинен без слів показати цей текст четвертого
людині, той третій, той другий, і потім першому. Для кращого запам'ятовування перша
людина може проговорити текст кілька раз.Потом, починаючи c самого останнього
людини, ви розпитуєте, про що був текст історії. Можна просити повторювати текст, якщо
той, кому він передається, не розуміє його.Обговорення того, які кошти оповідач
використовував для передачі повідомлення. На що звертав в першу чергу увагу
слухач.Наскільки слухач міняв комунікативні засоби, стаючи оповідачем
5. Вправа «Втеча з в'язниці»
Учасники групи стають у дві шеренги обличчям один до одного. Ведучий пропонує
завдання: "Перша шеренга буде грати злочинців, друга - їх спільників, які прийшли в
тюрму, для того щоб влаштувати втечу. Між вами звуконепроникна скляна перегородка.
За короткий час побачення (5 хвилин) спільники за допомогою жестів і міміки
повинні" розповісти "злочинцям, як вони будуть рятувати їх з в'язниці (кожен" спільник
"рятує одного" злочинця ")". Після закінчення гри "злочинці" розповідають про те, чи
правильно вони зрозуміли план втечі.
Заключний шерінг. Ритуал прощання.

IV. БЛОК СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ

Заняття 14. Соціальна самоідентифікація

Мета: сприяти соціальній самоідентифікації учасників, знайомство з різними

соціальними ролями та бар’єрами
Матеріали: папір, кольорові олівці, фломастери, заготовка “ярликів”
 1. Вступний шерінг.
2. Вправа “Букет”.
Учасники сидять у колі, ведучий (чи інший учасник) стоїть у центрі. Група обирає
три назви квітів. Наприклад: ромашка, мак і троянда. Якщо в групі 12 чоловік, то вийде по
4 квітки кожного виду. За сигналом ведучого міняються місцями ті, чия квітка була
названа. А по команді “букет” - всі учасники. Ведучий гри повинен встигнути сісти на
вільне місце одного з учасників, який і стає наступним ведучим.
3. Інформаційне повідомлення ведучого.
Поняття “соціум”, рівні взаємодії в соціумі. (Навколо “Я” людини є певне близьке
оточення. Це - сім’я, близькі друзі, тобто мікросоціум. Інша сфера взаємодії – це родичі,
друзі, сусіди, колеги, однокласники, вчителі, ті люди, взаємодія з якими достатньо
важлива. Наступний рівень – це люди, які особливо не впливають на життя (продавець в
магазині, лікар, кондуктор...). Самий далекий рівень – це ті люди, про існування яких ми
можемо навіть не думати.
4.Малюнок “Я і мій світ довкола”.
Інструкція:
1 частина: на аркуші паперу намалюйте все, що вас оточує в житті, з ким чи з чим
вам доводиться спілкуватись, взаємодіяти – ваш соціальний світ, середину аркуша
залишаючи вільною. Прохання творчо підходити до завдання та малювати у вигляді
метафор. Якщо намалювали, то у центрі малюйте себе.” Далі - презентація малюнка
(Подобається/не подобається, який образ “Я”, оточення, тощо? Що із намальованого
найважливіше, що менш важливе? Чи є границя між тобою і оточуючим світом? До
чого/кого із оточення ти спрямований? Як взаємодієш із тим, що зображено довкола? Що
це для тебе означає?).
2 частина: позначте на своєму малюнку знаком “плюс” позитивні зв’язки (з
ким/чим вам приємно взаємодіяти) і знаком “мінус” - негативні (неприємно). Шерінг..
5.Вправа “Ярлики”.
Учасникам на спину приклеюються “ярлики” (повідомлення про те, як з ними
необхідно поводитись, наприклад: “постійно посміхайся мені”, ”говори зі мною дуже
тихо”, “розказуйте мені анекдоти”, “я люблю страшні історії”, тощо). Далі учасникам
пропонується взаємодіяти один з одним на протязі 10 хвилин, проте робити це слід
враховуючи “ярлики”. Шерінг (Чи здогадались ви, які ярлики вам “навішані”? Які почуття
у вас виникали? ).
Під час обговорення ведучому важливо провести аналогію між вправою і
стереотипами та ярликами у реальному житті.
6. Інформаційне повідомлення ведучого (поняття “ролі”, “соціальної ролі”,
стереотипи та бар’єри сприймання).
7. Заключний шерінг. Ритуал прощання.

Заняття 15. "Соціальні навички"

Мета: моделювання соціальних навичок: ставити запитання, початок бесіди,

прийняття критики, як сказати “Ні”, прохання про допомогу, як відстоювати свою думку, як
висловити вдячність.
Матеріали: картки –підказки (кроки), папір, ручки.
1. Вступний шерінг.
2. Вправа “Так, ні”.
Мета: проекспериментувати з умінням відстоювати власні позиції.
Учасники стають у два кола (зовнішнє і внутрішнє), обличчям однин до одного та
утворюють пару. Ті, хто стоїть у зовнішньому колі, постійно повторюють слово “Так!”, з
різною інтонацією, ніби вмовляють свого партнера; який, в свою чергу, повинен постійно
відповідати “Ні”. Потім – зміна ролей. Шерінг. (Чи легко було наполягати на своєму? Чи
почали “відступати”? Коли? В якій позиції було легше: вмовляти чи заперечувати?).
3. Рольова гра “Відпрацьовуємо навики”.
Вправа виконується у підгрупах. Учасники методом жеребкування обирають
картки з ситуаціями + підказки (кроки), обговорюють шляхи вирішення та презентують
групі в ролях (картки із завданнями див. Додаток до заняття). Шерінг.
4. Вправа “Контраргументи”.
Інструкція: “Поділіть аркуш паперу на дві половинки. Зліва, в колонку
“Незадоволення собою” відверто запишіть все те, чим ви незадоволені в собі саме
сьогодні. Після цього, на кожне “Незадоволення собою” наведіть контраргументи, тобто
те, що можна протиставити – чим ви задоволені і запишіть в колонці “Контраргументи”.
На роботу – 10 хв. Потім учасники об’єднуються в групи по 3-4 чоловіки і обговорюють
свої записи”. В кінці – шерінг.
5. Вправа «Парафраз»
Учасники об'єднуються у групи, узгоджують тему для бесіди та відпрацьовують
техніку парафразу. Той, хто слухає спочатку постійно ставить уточнювальні запитання, а
потім переходить до переформулювання. Потім учасники міняються ролями.
Ведучий пояснює групі: буває так, що дитина сприймає питання як втручання в її
особистий простір, як агресію, і тоді необхідною є навичка запитувати в оповідальній
формі. Іноді вчитель не до кінця розуміє про що дитина говорить, або не знає, що їй
відповісти, але не може визнати це через страх втратити встановлений контакт. У таких
випадках дуже корисним є застосування техніки парафразу - переформулювання власних
думок та способу уточнення слів співрозмовника.
Ця техніка полягає в тому, щоб пом'якшити поставлене запитання. Наприклад,
фразу «Це тебе дратує?» можна сформулювати «Мені здається, що така ситуація може
дратувати, чи не так?». Або «Як ти почуваєшся, коли таке чуєш?» - «Такі слова можуть
викликати складні почуття, я правильно розумію?».
Крім того, техніка парафразу дозволяє скласти чіткіше уявлення про предмет
розмови, коли він недостатньо зрозумілий, перейти на глибший рівень усвідомлення
проблеми. Наприклад, дитина каже: «Я ненавиджу повертатись додому, самі знаєте чому».
Відповідь вчителя (який не повністю розуміє, про що йдеться) може бути такою:
«Повернення додому дуже складне для тебе, адже там таке відбувається».
Зазначені висловлювання підбадьорюють дитину до продовження розповіді, але не
дратують її. Такий спосіб спілкування демонструє вашу зацікавленість у визначенні всіх
деталей справи та дають дитині зрозуміти, що ви усвідомлюєте всю складність її стану.
Коментарі для ведучого
Тренер може заздалегідь підготувати та надати учасникам теми для бесіди на
кшталт «Мій день», «Моя улюблена книга», «Неприємна ситуація, що трапилася
минулого тижня». Водночас учасники й самі можуть визначити та узгодити бажану тему
для спілкування; це допоможе їм додатково розвинути навички комунікативної
компетентності та неагресивної поведінки. Наприклад, учасник говорить: «Я хочу
розповісти про...», після чого йде його/її розповідь на обрану тему.
Запитання для обговорення
У чому допомагає парафраз?
Коли було простіше розповідати? Коли співрозмовник виявився зацікавленішим в
темі бесіди?
Чому вам так здалося? Як парафраз пов'язаний з попередніми вправами?
6. Заключний шерінг. Ритуал прощання.

Заняття 16. "Конструктивна поведінка".

Мета: навчання дитини конструктивним поведінковим реакціям у проблемній
ситуації.
 1. Вступний шерінг.
2. Вправа “Воскова свічка”.
Інструкція: “Станьте у коло дуже близько один до одного. Це не звичайне коло, а
чарівне. Чарівне тому що ті, хто стоїть у колі, буде робити все для того, щоб той, хто
стоїть в його центрі, пережив чудові відчуття. Хто хотів би першим стати у центр кола?
Ставай у центр, ноги постав разом, тримайся прямо. Решта, підніміть руки на рівні грудей.
Коли наш доброволець падає у вашу сторону, ви повинні його впіймати долонями і
обережно повернути в попереднє положення. Можливо, він захоче впасти в іншу сторону,
і там його теж треба м’яко впіймати і повернути до центру. При цьому, дуже важливо,
щоб учасник в центрі стояв прямо, ніби зроблений з дерева”. Шерінг.
3. Вправа «Я-Ти-повідомлення»
Необхідні матеріали: картки з описом конфліктних ситуацій в сфері взаємодії
«дорослий - дитина», які готує тренер відповідно до особливостей аудиторії, інформаційні
матеріали «Особливості застосування «Я-повідомлень» (Додаток 8).
Хід вправи
Ведучий демонструє зразки «Ти-повідомлення» та «Я-повідомлення» так: він
викликає добровольця і починає звинувачувати того в егоїзмі, неуважності, неактивності
на занятті тощо доти, доки людина (або ще хтось з учасників групи) не розлютиться й не
почне відповідати тим самим (або займе оборонну позицію). Після цього ведучий зупиняє
«сварку», вибачається перед співрозмовником та пояснює, що це був типовий приклад
«Ти-повідомлення», яке є настановою, оцінку та не передбачає уваги до співрозмовника.
Слід пам'ятати, що гнів завжди призводить до «Ти-повідомлень».
Ведучий подає інформаційне повідомлення
Перш за все ведучий розповідає про негативну роль вербальної інформації, часто
актуалізовуваної в конфліктах:
 применшення значущості дій іншої людини («Так роблять лише бовдури»);
 приниження іншої людинип як особистості («Ти - ніхто, і звати тебе ніяк»);
 безапеляційні твердження від першої особи («Я не розумію, як таке взагалі
можна зробити. Я тепер просто не можу з тобою нормально спілкуватися»);
 оцінні твердження («Ти не маєш власної думки, ти просто повторюєш за
іншими. Це дуже погано»);
 схильність до узагальнень та застосування слів «завжди», «ніколи», «всі
нормальні люди», «жоден дурень», «немає жодної людини, яка б... » тощо.
Після цього ведучий здійснює перехід до практичної частини, по закінченні якої
звертає увагу на фрази: «Мені здається», «Я відчуваю, що...», «Коли я бачу, як ти...»,
«Мені б хотілося, щоб в майбутньому...», які містять в собі відмову від звинувачень та
негативних оцінок, прагнення описувати власні почуття, а не дії іншої сторони. Ведучий
підкреслює, що такий спосіб спілкування є безконфліктним, адже людина говорить про
себе, а не оцінює дії свого співрозмовника.
Ведучий також пропонує звертати увагу на подібні «Ти-висловлювання» в словах
інших людей - часто вони є способом спровокувати конфлікт, перевірити співрозмовника
на стійкість до подібного втручання, формою реагування на якусь болісну ситуацію,
спробою відштовхнути співрозмовника. В таких випадках слід переводити бесіду в
площину «Я-повідомлень» («Мені здається, що ти дуже ображений, що тобі погано»,
«Коли я бачу, як ти кричиш, мені стає дуже прикро за тебе» тощо).
На наступному етапі, група об'єднуються у підгрупи, і кожна з них розглядає
конфліктну ситуацію, в межах якої учасники тренігу формулюють «Ти- повідомлення» та
«Я-повідомлення», після чого порівнюють почуття, що виникають у кожному випадку.
Після роботи у групах відбувається презентація.
Коментарі для ведучого
Часто провокативна, конфліктна, дратівлива поведінка дитини проявляється в
спілкуванні з педагогічними працівниками. Отже, бажано, щоб ситуації, наведені
тренером у цій вправі, відбивали професійний досвід учасників групи. Так, якщо тренінг
проводять для педагогів загальноосвітніх шкіл, то ситуації можуть стосуватися взаємин
«вчитель - учень». Якщо серед учасників є вихователі або педагогічний склад інтернат
цих закладів - то конфліктних ситуацій, які виникають в межах таких інституцій (між
вихователями та вихованцями, вчителями та вихованцями тощо). Аналогічно ситуації
можуть стосуватися стосунків викладачів закладів позашкільної освіти та дітей,
вихователів дитячих садочків та вихованців тощо.
Запитання для обговорення:
Які думки та почуття виникають в ситуації «Ти-повідомлення»?
«Я-повідомлення»? Чому так?
Як людина може відреагувати в складній ситуації, щоб не загострювати конфлікт?
Чи дійсно вияв та пояснення власних думок та почуттів сприяє зниженню гостроти
конфлікту?Чому?
4. Вправа «Прощавй, напруго!». Учасники пригадують прийнятні способи
зняття нервово-психічної напруги. Якщо виникають труднощі, їм можна запропонувати
наступний перелік: газету розірвати на маленькі клаптики та викинути, пом’яти лист
паперу та викинути його, голосно заспівати, покричати голосно і тихо, глибоко вдихнути і
повільно видихнути 5-10 разів, подивитись на палаючу свічку, порахувати про себе до 20
тощо. При цьому більший ефект буде, якщо ці навички закріпити практично, тому у вас
має бути все необхідне обладнання.
5. Знайомство з методами саморегуляції: дихальна гімнастика, нервово-
м’язева релаксація, аутотренінг.
Одним з рівнів прояву емоцій є тілесні реакції. Внутрішні фізіологічні відчуття
найтриваліші. Більшість із них відносно стабільні (дихання, пульс, температура). Їх можна
використати для самодопомоги, звільнення від неприємних думок і небажаних емоцій.
Елементарні навички роботи з тілом можуть слугувати дієвим способом управління
емоціями.
Психофізіологічна саморегуляція – це свідомий вплив на психоемоційний стан за
допомогою слів, уявних образів, а також управління м’язовим тонусом і диханням.
Своєчасна саморегуляція є своєрідним психогігієнічним засобом: запобігає накопиченню
перенапруження, нормалізує емоційний фон діяльності, мобілізує ресурси організму,
сприяє відновленню сил та цілісній присутності у своєму тілі.
Нині розроблено різні способи саморегуляції, серед яких:
1. Дихальна саморегуляція.
2. М’язове розслаблення (прогресивна релаксація). Релаксація – стан спокою і
розслаблення, що виникає у результаті зняття напруги за допомогою спеціальних вправ
(на розслаблення різних груп м’язів) після сильних переживань або фізичних зусиль. При
психічному навантаженні, стресі, багатьох емоціях (тривога, страх, злість тощо)
спостерігається напруга скелетних м’язів. Справедливе і зворотне твердження: зниження
м’язової напруги, звільнення від м’язових затисків змінює емоційний стан.
3. Самонавіювання – це психічний вплив людини на себе за допомогою слів, що
змінює її психофізичний стан.
4. Аутотренінг (AT) – це методика впливу людини на себе, на діяльність
внутрішніх органів за допомогою формул свідомого самонавіювання відчуттів тепла,
важкості, легкості в стані релаксації. Аутогенне тренування запропонував німецький лікар
Й. Шульц. За допомогою AT можна навчитися розслабляти м’язи, концентрувати увагу,
управляти вегетативною нервовою системою, а через неї – діяльністю внутрішніх органів,
відновлювати стан спокою, налаштовуватися на бажані моделі поведінки.
5. Медитація (лат. meditatio – роздуми) – стан поглибленої зосередженості та
розслаблення, в результаті якого досягається рівновага, глибокий спокій, гармонія, ясність
розуму, почуття єдності зі світом.
6. Масаж, самомасаж.
 7. Моторна саморегуляція. Використання фізичної активності як каналу розрядки
емоційної напруги.
6. Заключний шерінг. Ритуал прощання.

Заняття 17. "Мої можливості"

Мета: формування функціональної готовності до адекватного реагування на

виклики сьогодення, формування співробітництва, взаєморозуміння, уміння працювати в
парі.

1. Вступний шерінг.
2. Вправа “Сонце”.
Інструкція: “Намалюйте сонце з променями. В колі напишіть своє ім’я, а на
променях – ті якості, якими ви пишаєтесь. Оберіть собі партнера та обговоріть Ваші
малюнки. Що у Вас спільного? А що різниться?». Груповий шеренг.
3. Вправа "Комісійний магазин".
Мета вправи:- формування навичок самоаналізу, саморозуміння і самокритики;
- виявлення значущих особистісних якостей для спільної тренінгової роботи;
- поглиблення знань один про одного через розкриття якостей кожного учасника.
Пропонується пограти в комісійний магазин. Товари, які приймає продавець - це людські
якості, наприклад: доброта, чуйність, відкритість. Учасники записують на картку риси
свого характеру, як позитивні, так і негативні Потім пропонується здійснити торг, в якому
кожен з учасників може позбутися від якоїсь непотрібної якості, або її частини, і придбати
щось необхідне. Наприклад, кому бракує для ефективного життя красномовства, і він
може запропонувати за нього якусь частину свого спокою та рівноваги.
По закінченні завдання підводяться підсумки і обговорюються враження.
4. Вправа «Рай та пекло».
Ведучий: «Один молодий воїн прийшов до мудрого старця і запитав: "О, мудрець,
розкрій мені таємницю життя. У чому різниця між раєм і пеклом?"
Мудрець помовчав секунду і відповів "Ти дурний молодий дурень. Людина, подібна тобі,
ніколи не зможе зрозуміти цього. Ти дуже clueless!"
Почувши ці слова, молодий воїн вибачився за гарячковість, сховав меч і сказав: "Ти
правий. Напевно, я дійсно ще занадто дурний, якщо не зміг побачити різницю між
відповіддю і грубістю." "А ось те, що ти взяв мої слова, - це і є рай", - зауважив мудрець.
Почувши таку відповідь, молодий воїн став злим і лютим, немов лев. "Так за такі слова я
готовий тебе вбити!" - закричав він і тут же схопився за меч. Але в цю мить мудрець
сказав: "Мої слова не були прямою відповіддю на твоє запитання. Так я хотів дізнатися, як
ти реагуєш на грубість. Твоє бажання вбити мене за грубість показало мені, що ти живеш
за принципом "око за око, зуб за зуб". А це і є пекло! Тому що на твою силу, злість і
агресію я можу відповісти тим же. Але хіба можна буде тоді побачити кінець образ, гніву
та люті?" Почувши ці слова, молодий воїн вибачився за гарячковість, опустив меч і сказав:
"Ти правий. Напевно, я дійсно ще занадто дурний, якщо не зміг побачити різницю між
відповіддю і грубістю" - А ось тобі і друга половина відповіді: "Рай - це коли людина
готова простягнути руку на знак примирення. Саме в цьому його сила і мудрість".

Обговорення
Чому старець сказав, що насильство, агресія - це пекло?
Що ти робиш, коли хто-небудь хоче у тебе щось забрати?
Що ти робиш, коли хтось ображає тебе словом?
Бійка - це хороший спосіб вирішити спір?
Що ти можеш зробити, щоб суперечка не перетворився в бійку?
Як ти думаєш, прощення - це ознака сили або ознака слабкості?
Чому так важливо прощати інших?
5. Вправа «Песиміст, Оптиміст, Блазень»
1. Тренер пропонує кожному учаснику описати на окремих аркушах в декількох реченнях
ситуацію, що викликає у нього стресовий стан або сильні негативні емоції, або ситуацію,
яку учасник не може прийняти. Написана історія не повинна містити ніяких емоційних
описів, - лише факти та дії.
2. Далі учасникам пропонується здати свої листки з написаними історіями тренеру для
подальшої роботи (можлива анонімність).
3. Тренер зачитує на групі всі варіанти стресових ситуацій, і група обирає 2-3 найбільш
типові, що мають значення для всіх.
4.Тренер пропонує групі розділитися на три підгрупи і роздає кожної підгрупи по одній
історії. Завдання для підгруп наступне: треба наповнити кожну історію емоційним
вмістом - песимістичним (для 1-ї підгрупи), оптимістичним (для 2-ї підгрупи) і
жартівливим (для 3-ї підгрупи). Тобто, скласти запропоновану історію і доповнити її
деталями, властивими Песимістові або Оптимісту, або Блазню.
5. Далі від імені запропонованих персонажів кожна група зачитує свою емоційну версію
стресових подій.
6. Після того, як зачитані всі ситуації і висловлені всі можливі варіанти ставлення до них,
тренер пропонує обговорити результати гри і ту реальну допомогу, яку отримав для себе
кожен учасник.
6. Заключний шерінг. Ритуал прощання.

V. ІНТЕГРАЦІЙНИЙ БЛОК

Заняття 18. Здоровий спосіб життя

Мета: формування відповідального ставлення до свого життя та здоров’я,

орієнтація учасників на здоровий стиль життя, розвиток антидевіантного імунітету.
Матеріали: заготовки хмаринок, жовтих квадратиків, ватман із зображенням
сонячного диску, визначення здоров’я, фактори здоров’я, папір, кольорові олівці,
фломастери.
1. Вступний шерінг “Почуття, яке переважає в дану хвилину” (по колу, по
одному слову).
2. Асоціації до слова “здоров’я”.
3. Обговорення домашнього завдання (презентація робіт).
4. Вправа “Промені сонця”.
Вправа виконується у двох підгрупах, кожна з яких отримує завдання: на
спеціально підготовлених хмаринках написати ті фактори, які негативно впливають на
наше здоров’я, а на жовтих квадратиках – позитивно. Далі обраний групою “спікер”
презентує роботу своєї групи. Він наклеює на підготовлений ватман (із зображеним в
центрі сонячним диском) хмаринки – негативні фактори, а потім із жовтих квадратиків
створює промені (наклеює один за одним у вигляді промінчиків) – те, що підтримує наше
здоров’я. Те саме виконує спікер іншої групи. Далі ведучий дає визначення поняття
“здоров’я” та вказує фактори, які на нього впливають.
5. Рольова гра "Спокуса"

Двоє бажаючих беруть на себе ролі подружок, які зустрілися якось увечері на квартирі,
поки батьків немає вдома. Завдання однієї - умовити іншу випити разом з нею спиртне,
використовуючи для цього будь-які аргументи. Інша повинна в що б те не стало
відмовитися. Тривалість такої взаємодії 15 хвилин. По закінченні інші учасники дають
"зворотний зв'язок" тій подружці, яка відмовляється, з метою виділити моменти, найбільш
вдалі в плані відстоювання своєї позиції, і те, що було непереконливо.
В іншому варіанті цієї ж вправи стороною що умовляє може бути хлопець, а дівчина
відмовляється; передбачається, що між ними є взаємна симпатія.
Під час загального обговорення учасникам пропонується відповісти на два питання:
- Які варіанти відмови були для вас найбільш переконливими?
- Що всередині вас допомагало вам відмовитися?
6. Проективна методика "Дерево здоров'я".
Методика складається з трьох етапів:
1) кожному учаснику пропонується намалювати своє дерево здоров'я;
2) ведучий робить аналіз малюнків за проективною методикою "Дерево" в
інтерпретації Рене Стора; 3) учасники визначають 5 крайніх точок на своєму малюнку
дерева (1 - вгорі, 2 - справа/зліва, 2 - внизу) і, з'єднуючи їх за допомогою лінійки і
олівця, малюють п'ятикутну зірку; ця зірка - символ гармонії, здоров'я; за зіркоподібною
пентаграмою С.Джінджера, здоров'я людини умовно поділяється на 5 основних
сфер (інтелектуальну - "голова" зірки, афективну - "ліва рука", соціальну - "права рука" ,
фізичну - "права нога" та духовну (ментальну) - "ліва нога"); високий рівень здоров'я
забезпечується гармонійним розподілом енергії на всі ці сфери; увага учасників звертається
на розмір променів та симетричність їхньої "зірки", що відображає особливості розподілу
їхньої життєвої енергії в кожну сферу здоров'я. Шерінг.
9. Заключний шерінг “Що я можу зробити для того, щоб зберегти своє здоров’я?”.
Ритуал прощання.

Заняття 19. Моє майбутнє(Ч.1).

Мета: інтеграція досвіду, усвідомлення можливості вчитись на власному досвіді,

планувати та уявляти майбутнє, розвиток здібностей до самостійного визначення своїх
життєвих цілей та здатності до самокорекції.
Матеріали: папір, кольорові олівці, фломастери, картинки, різноманітні журнали,
картон, газети, нитки, клей, тощо.

1. Вступний шерінг.
2. Вправа “Привіт, я радий тебе бачити”.
Кожен учасник повинен привітатися з усіма одногрупниками. Для цього необхідно
правою рукою взяти за руку людину, яка поряд і привітатися, а для того, щоб випустити
руку необхідно лівою рукою взяти за руку іншого і т.д. В результаті утворюється живий,
перекручений ланцюжок рук.
3. Вправа «Я не схожий на ынших»
Учасникам пропонується продовжити речення “Я не схожий(а) на інших...”.
обоворення.
4. Колаж “Хто я?”.
Учасникам пропонується подумки поставити собі запитання “Хто я?”. І з
заготовлених картинок та газетних вирізок створити колаж (чи стінгазету), який
відповідав би на поставлене запитання. (Відповідь отримується від свого “внутрішнього
мудреця”). Шерінг.
Ведучому важливо спрямувати учасників до думки про власну неповторність та
потенціал свого внутрішнього ресурсу (який проявиться у роботах).
5. Проективна методика "Хатинка в лісі".
Ведучий пропонує учасникам сісти максимально зручно, закрити очі та
слухати його голос: "Уявіть себе на дорозі. Яка вона, з чого зроблена, які відчуття у вас
виникають? Навколо вас ліс: який він, чи є в ньому тварини? Ви йдете далі - чи бачите
дорогу перед собою? Яка вона? Ви йдете далі й підходите до будівлі: яка вона, з чого
побудована? Поряд із будівлею стоїть мудрець, ви дивитесь на нього: який він? Ви
розумієте, що цей старий володіє усією мудрістю світу і зможе відповісти на запитання, яке
хвилює Вас найбільше. Ви ставите своє запитання. Мудрець дивиться на Вас і
заходить у будівлю - зараз він винесе Вам відповідь. Мудрець виходить і дає відповідь.
Можливо, це слова, а можливо, це символ, який зрозумілий лише Вам. Ви дякуєте за
відповідь, повертаєтесь назад та відкриваєте очі”.
По завершенню розповіді ведучий просить учасників намалювати побачене. Коли
малюнки завершені, один учасник, за бажанням, описує свої фантазії. На основі цієї
розповіді ведучийінтерпретує методику: дорога - це символ життєвого шляху (легкий -
важкий, приємний - неприємний, широкий -вузький, тощо), ліс - життєва ситуація
(теплі стосунки з оточуючими - зелений, молодий, яскравий, світлий ліс, в якому
багато тварин, або несприятлива життєва ситуація); будівля – образ “ Я” (чим вона
міцніша, світліша, красивіша, викликає приємнівідчуття – тим більш сформованим є
власний образ, вища самооцінка і навпаки; особливу увагу звертає на
захищеність споруди: стіни, дах, двері, вікна, що може дати інформацію про особистісні
границі). Шерінг.
6. Заключний шерінг. Ритуал прощання.

Заняття 20. Моє майбутнє (Ч.2).

Мета: розвиток творчих та лідерських здібностей. Визначення критеріїв успішної

самореалізації. Формування ефективної стратегії особистої адаптації до нових
умов.
1. Вступний шерінг.
2. Вправа «Мішечок криків».
По черзі або за бажанням діти підходять до ведучого і якнайгучніше кричать у
спеціальний мішечок. А після заняття вони можуть, якщо захочуть, "забрати" свій крик
назад.
Діти не завжди обмежуються бурхливою словесною реакцією, а іноді пускають у
хід кулаки. У таких випадках варто їх учити контролювати свою фізичну агресію.
Учитель, бачачи, що діти занадто активні на перерві, може організувати рухливі ігри,
змагання. У класах шестирічок можуть бути підручні засоби: легкі м'ячі, які дитина може
жбурляти в мішень; м'які подушки, які розгнівана дитина може бити; газети, які можна
зім'яти і жбурляти у певне місце. Усі ці предмети можуть сприяти зниженню емоційної і
м'язової напруги.
3. Вправа «Повітря, земля, вода, вогонь».
Гравці стають у коло, в середині якого - ведучий. Він кидає м'яч будь-кому із
граючих, вимовляючи при цьому одне з чотирьох слів : земля, вода, повітря, вогонь. Якщо
ведучий сказав слово «Земля!», той, хто спіймав м'яч, повинен швидко назвати якусь
домашню або дику тварину або рослину; на слово «Вода!» учасник відповідає назвою
будь-якої риби риби; на слово «Повітря!» - назвою птаха. При слові «Вогонь!» усі повинні
кілька разів швидко повернутися навколо себе, помахуючи руками. Потім м'яч повертають
ведучому.
4. Проективна вправа “Машина часу”.
Інструкція: ”Уявіть, що за допомогою машини часу кожен, разом із іншими
учасниками групи, потрапив у той час, який для нього є найцікавішим. Ваше завдання
закрити очі і уявити якій це час і ким, на вашу думку, в цьому часі можуть бути учасники
групи. Свої фантазії обов’язково запишіть”. По завершенню – презентація своїх фантазій.
Шерінг.
5. Вправа «Перемогти дракона».
Ведучий розповідає про те, що майже в кожного є «свій дракон», вирощений в
домашніх умовах: це наші недоліки, які заважають нам жити, але з якими ми, чомусь
миримося. В один прекрасний день майже кожен наважується вбити свого дракона. Але
потім виявляється, що справа клопітна і довга, на місці однієї відрубаної голови якось
непомітно виростає інша, потім третя. І ми привчаємося жити зі своїм драконом, хоча з
часом він все більше псує і наше життя, і життя наших близьких.
Пропонується, намалювати чи склеїти за типом колажу «свого дракона» і назвати
його в цілому і кожну його голову в окремо.
Після виконання завдання учасникам пропонується придумати історію або казку
про те, як вони переможуть своїх драконів. Історія може бути зображена і вигляді
коміксу, представлена у вигляді розповіді або сценарію фільму. Бажаючі можуть
об'єднатися в групи і придумати спільну історію, але і драконів, і героїв має бути стільки
ж, скільки членів у групі.
Для творів кожній групі або окремому учаснику пропонується набір «гральних
карт». Це колода карт за типом гральних (добре, якщо вони ілюстровані, особливо
жартівливими, гумористичними малюнками), на кожній з яких записана функція дійової
особи або будь-яка тема для твору історії. Підкреслюється, що колода складена по
порядку, звичайному для казок, але вона може бути перетасовавоною колоду, можуть
витягти навмання кілька «карт» і створити історію по них і т.д. Єдина умова - герой
повинен діяти, як людина, упевнена в собі.
Набір з 15-ти карт: припис або заборона: порушення, прийняття рішення про битву
з драконом; збір озброєння; шлях до дракона; зустріч з дарувальником; чарівні дарунки!
Перешкоди, вороги; помічники; виклик дракона на бій; умови битви; битва; перемога;
повернення героя; наслідки перемоги.
Потім бажаючим пропонується розповісти або показати свої історії.
Обговорення:
- Що виявилося в цих історіях?
- Чи може ця казка допомогти реально «перемогти свого дракона» і в чому?
На закінчення ведучий запитує: чи думав хто-небудь над тим, що дійсно можна
зробити зі своїми «драконами»? Бажаючі можуть коротко розповісти про це.
6. Заключний шерінг. Ритуал прощання.

Заняття 21. Завершення роботи в групі

Мета: розвиток творчих і лідерських здібностей, усвідомлення та інтегрування

особистісних змін, визначення напрямків подальшого самовдосконалення, завершення
роботи в групі.
Матеріали: декілька ватманів, скотч, папір, різні зображувальні матеріали.

1. Вступний шерінг.

2. Вправа „Побажання”.
Інструкція: “Давайте почнемо день з побажань одне одному. І зробимо це так:
перший учасник встане та підійде до когось із нас, привітається з ним і побажає йому
щось на сьогоднішній день. Той, до кого підійшов перший учасник, в свою чергу, підійде
до наступного і так далі до тих пір, поки кожен із нас не отримає побажання”. Шерінг.
3. Вправа “Збираємо валізу”.
Учасники по одному виходять із приміщення. Решта, із зворотньої сторони
малюнку “Я в групі” (Див. Заняття 2), записують свої побажання цьому учаснику.
4. Вправа на актуалізацію та візуалізацію досвіду.
Ведучий пропонує учасникам сісти максимально зручно, закрити очі, слухати та
уявляти. Тренер повільно, поетапно пригадує найбільш яскраві моменти з життя групи.
(Увага! Залишайте простір для фантазії учасників!).
5. Вправа “Самоаналіз”.
 Знаходячись за спинкою свого стільця, учасники по черзі звертаються до себе
„минулого” (на початку тренінгу), з точки зору себе «теперішнього», розповідають про ті
зміни, які з ними відбулися в процесі групової роботи та майбутні цілі. Які відкриття
були? Над чим потрібно працювати далі? Шерінг.
6. Вправа «Малювання самого себе».
Спробуй намалювати себе у трьох дзеркалах: у зеленому - такий, яким ти
уявляєшся собі; в блакитному - яким ти хочеш бути; в червоному - якого тебе бачать
друзі. Робиться «експозиція» малюнків та обмін враженнями, почуттями, думками.
7. Вправа “Я хочу подарувати...”
Учасники мають можливість подарувати щось собі, комусь персонально, чи групі в
цілому.
Ведучому важливо спрямовувати учасників звертатись до когось конкретно,
називаючи його на ім’я.
8. Заключний шерінг. Ритуал прощання.