Курсова робота з методики викладання

КУРСОВА РОБОТА
З методики викладання української літератури

на тему:
Ефективні форми проведення позакласних занять з літератури
у школі
ЗМІСТ
ВСТУП.......................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ПРОВЕДЕННЯ
ПОЗАКЛАСНИХ ЗАНЯТЬ З ЛІТЕРАТУРИ У ШКОЛІ..................................6
1.1. Мета і завдання позакласної роботи з літератури у школі........................6
1.2. Принципи проведення позакласних занять з літератури у школі..............8
Висновки до розділу 1...............................................................................11
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЯ ЕФЕКТИВНИХ ФОРМ ПРОВЕДЕННЯ
ПОЗАКЛАСНИХ ЗАНЯТЬ З ЛІТЕРАТУРИ У ШКОЛІ................................12
2.1. Види та форми позакласної роботи з літератури у школі.......................12
2.2. Методика проведення позакласних занять з літератури у школі.............17
РОЗДІЛ 3. ПЕДАГОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНІ ФОРМИ
ПРОВЕДЕННЯ ПОЗАКЛАСНИХ ЗАНЯТЬ З ЛІТЕРАТУРИ У ШКОЛІ........23
3.1. Експериментальне дослідження проведення позакласних занять з
літератури у школі....................................................................................23
3.2. Аналіз результатів проведеного експериментального дослідження........31
ВИСНОВКИ.............................................................................................34
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ...........................37
ДОДАТКИ................................................................................................41
2
ВСТУП
Актуальність дослідження. На сучасному етапі реформування освіти

найбільшою цінністю визнається розвинута, вільна особистість, здатна жити і
творити в умовах мінливого світу. У зв’язку з цим головним завданням
освітнього процесу є всебічний розвиток тих, хто навчається, розкриття і
реалізація їхнього творчого і духовного потенціалу, виховання в них потреби
до самоосвіти, саморозвитку і самовиховання. Аксіоматично, що проведення
уроків невіддільне від позакласної роботи з предмета, це забезпечує
безперервність та гуманізацію навчання, розвиває творчі здібності школярів.
Проте повному вирішенню вище названих завдань з розвитку та підтримки
обдарованих учнів у системі літературної освіти сприятиме саме позакласна
робота. Адже, на відміну від діяльності на уроках, особливістю навчально-
виховного процесу в позакласній сфері є яскраво виражена специфіка
взаємин його суб’єктів, яка будується на співтворчості педагога й учнів,
взаємоповазі та взаємній зацікавленості в спільному успіхові й результатах
цієї роботи, відносна автономність школярів у розвитку свого внутрішнього
світу, широкі можливості для самоутвердження, самостійного вибору не
тільки змісту, а й способів власної діяльності, відсутності регламентованих
установок. Відтак, вагомого значення у позакласній роботі набувають
гнучкість і мобільність, урізноманітнення методів і форм діяльності,
доцільність та ефективність добору певних літературних завдань, що близькі
до їх досягнення та можуть оперативно змінюватися з урахуванням запитів і
творчих можливостей шкільної молоді [4, с.145]. Тому важко переоцінити
значення української літератури у вирішенні завдань освіти, розвитку та
виховання учнів, особливо в наш час, коли сучасне життя швидше руйнує
вікові моральні цінності, ніж стверджують їх у свідомості підростаючого
покоління.
Питання організації позакласної роботи з української літератури у
школі досліджують у своїх працях провідні науковці А. Лісовський, А.
3
Ситченко, Б. Степанишин, В. Андрусенко, В. Неділько, В. Цимбалюком, В.
Шуляр, Г. Іоніним, Г. Токмань, Є. Пасічник, З. Шевченко, Л. Базиль, М.
Кудряшовим, Н. Волошина, Н. Молдавською, О. Куцевол, С. Пультер, Т.
Бабійчук, Ф. Бугайко, та ін.
Актуальність порушеної проблеми, її недостатня розробленість, аналіз
можливостей позакласних занять з літератури у школі зумовили вибір теми
курсової роботи «Ефективні форми проведення позакласних занять з
літератури у школі».
Об’єкт дослідження: процес проведення позакласних занять з літератури у
школі.
Предмет дослідження: ефективні форми позакласних занять з літератури у
школі.
Мета дослідження: полягає в теоретичному обґрунтуванні й
експериментальній перевірці ефективних форм проведення позакласних
занять з літератури у школі.
Для реалізації мети поставлено такі завдання:
1. Уточнити мету і завдання позакласної роботи з літератури у школі.
2. Вивчити принципи проведення позакласних занять з літератури у
школі.
3. Здійснити опис видів та форм позакласної роботи з літератури у
школі.
4. Дослідити методику проведення позакласних занять з літератури у
школі.
5. Провести експериментальне дослідження проведення позакласних
занять з літератури у школі.
6. Надати аналіз результатів проведеного експериментального
дослідження.
Методологія дослідження: теоретичні методи (вивчення праць і робіт
з питань ефективних форм проведення позакласних занять з літератури у
4
школі); експерементальне дослідження ефективних форм проведення
позакласних занять з літератури у школі
Структура роботи. Робота складається з вступу, троьх розділів з
підрозділами, висновків до дорозділів, висновка та список використаних
джерел та літератури. Загальгна кількість сторінок становить 34.
5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ПРОВЕДЕННЯ
ПОЗАКЛАСНИХ ЗАНЯТЬ З ЛІТЕРАТУРИ У ШКОЛІ
1.1. Мета і завдання позакласної роботи з літератури у школі
Позакласна робота з літератури є невід’ємною частиною всієї

навчально-виховної роботи у школі та підпорядкована загальним цілям
освіти та виховання учнів.
Позакласна робота з предмету – це цілеспрямовані, організовані на
добровільних засадах, з урахуванням пізнавальних інтересів учнів заняття із
ними, які виходять поза рамки уроків, інколи ж – і за рамки програми.
Основна мета організації та проведення позакласної роботи – розвиток
в учнів інтересу до рідної мови та літератури та виховання потреби вивчати
їх [17].
Виходячи з основної мети, можна виділити завдання, які вирішуються
вчителем у процесі такої діяльності:
‒ здійснення морального, патріотичного, естетичного виховання
учнів шляхом залучення їх до різноманітних позакласних заходів, пов’язаних
із залученням до скарбниці літератури;
‒ розвиток творчих здібностей учнів, задоволення їх індивідуальних
запитів, інтересів, нахилів;
‒ підвищення загальної мовної культури;
‒ розширення та поглиблення запасу знань учнів та формування
лінгвістичної компетенції;
‒ підтримка та виховання віри у свої сили учнів, що слабко встигають
з літератури;
‒ розвиток та вдосконалення психологічних якостей учнів:
допитливості, ініціативності, працелюбності, волі, наполегливості,
самостійності у придбанні знань.
‒ виховання комунікативної культури учнів;
6
‒ активізація пізнавальної та розумової діяльності учнів;
‒ виховання толерантності, шанобливого ставлення один до одного,
уміння спілкуватися у колективі, культура спілкування.
Питання організації позакласної роботи у школі вирішується на
методичному об’єднанні вчителів, де й обирається тема, за якою вестиметься
робота у навчальному році, складається план, у якому перераховуються
заплановані заходи за класами, терміни їх проведення та відповідальні за
виконання [17].
До підготовки та проведення позакласних заходів потрібно залучити
якнайбільше зацікавлених, талановитих, закоханих в ідею людей: вчителів,
бібліотекарів, учнів та батьків. Щоб захід був досить цікавим, щоб усі
отримали справжнє задоволення від проведеного заходу, що стало справжнім
святом, потрібно працювати всім. «Жодного байдужого поруч!» - Девіз цієї
діяльності. Ланцюжок «вчитель літератури – бібліотекар – учні – батьки –
вчителі інших предметів» має працювати безперебійно. Тільки таким чином
можна досягти певних успіхів, тільки таким чином ми зберігаємо традиції,
передаємо з покоління до покоління [18].
Вчитель відбирає та рекомендує мовний та тематичний матеріал, є
організатором та безпосереднім учасником заходів. Завдання бібліотекарів
школи – допомогти вчителю у пропаганді книги (підготовка
рекомендаційних списків книг для самостійного читання, виставок книг,
книжкових бюлетенів, проведення розмов). Завдання батьків – допомогти
дітям в оформленні костюмів, декорацій і, звичайно, бути активними
учасниками конкретного заходу. Завдання вчителів – предметників – у разі
потреби давати консультації (якщо захід із міжпредметними зв’язками),
самим брати участь у заходах. Найголовніше завдання стоїть перед учнями
школи. Вони є головною дійовою особою і у підготовці сценаріїв, костюмів,
декорацій, і, звичайно ж, вони – виконавці.
Отже, учень повинен йти в клас із з бажанням працювати весь урок. Без
цього неможливе отримання знань. І для вчителів природно прагнення
7
шукати (і знаходити) нові ефективні прийоми та засоби навчання для того,
щоб підвищити грамотність учнів, успішніше вирішувати освітні та виховні
завдання. У цьому допомагає, звичайно, позакласна робота, яка є
невід’ємною частиною всієї навчально-виховної роботи школи.
Продовжуючи і підкріплюючи класні заняття, (позакласна робота) в той же
час відображає властиву тільки їй специфіку у змісті, організаційних формах,
методах та прийомах реалізації завдань, що стоять перед нею [2].
1.2. Принципи проведення позакласних занять з літератури у школі
При організації позакласної роботи слід у сукупності спиратися на

загальнодидактичні та методичні засади та принципи організації позакласної
роботи.
Принцип вибірковості. Єдиної програми для позакласної роботи з
літератури не існує, що змушує вчителя та методичне об’єднання самостійно
встановлювати тематику та напрямок позаурочних занять. Вибір теми,
форми, змісту конкретного позакласного заняття має визначатися такими
умовами: віком та підготовленістю учнів, наявністю у них інтересу до
предмета, спрямованістю та якістю цього інтересу, етапом позакласної
роботи (початок, продовження), позакласними заняттями з інших предметів
та участю в них школярів, традиціями школи, наявністю факультативних
занять та ін. [4].
Принцип науковості. Досліджуваний матеріал повинен відповідати
науковим даним. Наукові відомості, що адаптуються з урахуванням віку
учнів (діє принцип доступності), подаються на позакласних заняттях без
вульгаризації та спрощенства.
Принцип послідовності та системності викладу матеріалу. Цей
принцип передбачає як систематичність проведення позакласної роботи
протягом усього навчального року, а й систематичність змісту позакласних
занять. Позакласна робота повинна бути єдиним комплексом різноманітних
8
заходів, пов’язаних між собою тематично. Відібраний для роботи матеріал
повинен бути певною системою знань про мову або літературу. З цією метою
бажано вести тематичні гуртки, а не гуртки української мови чи літератури
взагалі.
Принцип наступності та перспективності. Вибраний для позакласних
занять матеріал не може повторювати в обсязі та характері роботи вивчене на
уроці, він має постати перед учнями новими гранями, у розгляді його
важливо пам’ятати перспективу – можливість участі школярів у роботі
факультативів.
Принцип зв’язку теорії із практичною спрямованістю. Виявляється у
взаємозв’язку уроків літератури та позакласних занять. Опора на наявні в
дітей віком знання розширює сферу їх застосування, сприяє зміцненню умінь
і навиків (лінгвістичного аналізу, аналізу художнього тексту, практичного
володіння мовою, культури мовлення). Реалізація принципу зв’язку теорії з
практикою проявляється також і в тісному зв’язку вивчення української мови
та літератури з життям через показ учням їх ролі у різних її областях.
Принцип індивідуального підходи до кожного учня. Дотримання цього
принципу має сприяти розвитку інтересу до позакласної роботи в учнів.
Інтерес до позакласної роботи немає стихійно; він розвивається за певних
умов, що створюються вчителем. Такими умовами може бути: почуття
задоволеності і під час подолання труднощів; успіх у вченні (підвищення
успішності); усвідомлення значення мови у житті суспільства; задоволення
від участі у позакласних заходах. Індивідуальний підхід до учня дозволяє
визначити, які з цих умов можна використовувати у кожному конкретному
випадку.
Принцип навчання. Позакласні заняття дають вчителеві необмежені
можливості для:
1) розвитку у школярів загальнонавчальних, інтелектуальних та
мовленнєвих умінь: вміння самостійно підібрати матеріал, скласти за ним
доповідь або провести бесіду; навичок правильної літературної мови;
9
навичок публічних виступів; вміння користуватися різноманітними
словниками-довідниками та ін.;
2) розвитку творчих здібностей учнів (складання граматичних загадок,
шарад, кросвордів тощо; написання невеликих творів чи оповідань на
граматичні та вільні теми);
3) прилучення школярів до науково-дослідної роботи, до наукового
пошуку, нехай ще не зовсім самостійного.
Принципи позакласної роботи з предмета:
Принцип добровільності. Добровільність вступу у той чи інший вид
позакласної роботи зобов’язує учнів до дисциплінованості та активності.
Принцип рівноправної участі школярів. Цей принцип дозволяє брати
участь у позакласній роботі школярів із різною успішністю.
Принцип самодіяльності. Передбачає самостійність учнів у підготовці
та проведенні заходів.
Принцип цікавості. Цей принцип знаходить своє вираження
насамперед у різноманітності та варіативності форм позакласних занять,
методів та прийомів роботи. Позакласна робота не терпить шаблону, схеми,
їй протипоказані тісні рамки із суворими регламентаціями. Використання
лінгвістичних ігор, цікавих завдань активізує діяльність учнів у позакласній
роботі [4].
10
Висновки до розділу 1
Позакласна робота є важливим засобом виховання школярів, це гарна

можливість для організації міжособистісних відносин у класі між
однокласниками, між учнями та класним керівником, між різними групами у
класі; це можливість створення учнівського колективу та органів
самоврядування. У процесі багатопланової позаурочної роботи можна
забезпечити розвиток загальнокультурних інтересів школярів, сприяти
вирішенню завдань морального виховання. Позакласна робота має широке
коло можливостей залучення соціального досвіду батьків та інших дорослих.
У її основі - спільність інтересів, єдність цілей та ідеалів сім’ї та суспільства
в цілому. Позаурочна робота є складовою навчально-виховного процесу
школи та однією з форм організації вільного часу учнів. Вона проводиться
класним керівником відповідно до планів виховної роботи класу та школи.
Позакласна робота з літератури ‒ це обов’язкова складова частина
нормально організованого навчально-виховного процесу школи. Вона
проводяться паралельно з класною і служить засобом розширення,
поглиблення і вдосконалення знань, здобутих учнями в школі. Якими, б
змістовними і методично досконалими не були уроки з літератури, вчитель
не досягне бажаних наслідків, якщо не організує систематичної й
багатогранної позакласної роботи.
11
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЯ ЕФЕКТИВНИХ ФОРМ ПРОВЕДЕННЯ
ПОЗАКЛАСНИХ ЗАНЯТЬ З ЛІТЕРАТУРИ У ШКОЛІ
2.1. Види та форми позакласної роботи з літератури у школі
Багатоманітність позакласної роботи, що випливає з багатоманітності

мети та завдань та принципів навчання мовленнєвого спілкування на
позакласному занятті, вимагає і різноманітності її форм [13], зображено на
рисунку. 2.1.
Форми позакласної роботи
Масові Групові Індивідуальна
Рис. 2.1 Форми позакласної роботи
1) Масові форми [13].

До цієї форми належать наступні види позакласної роботи:
‒ дні і тижні рідної мови та літератури;
‒ свята мови та літератури;
‒ фестивалі, олімпіади, шкільне радіо та преса;
‒ усні журнали та мовні альманахи;
‒ конференції, культпоходи, зустрічі;
‒ мовні, літературні вікторини та конкурси.
Незважаючи на те, що активними учасниками у підготовці такого виду
позакласної роботи зазвичай є великі групи школярів, керовані вчителем,
вони призначені для всіх учнів класу, паралелі або школи. Переважна
12
більшість учнів або знайомиться з вже готовою “продукцією”, або
залучається до активної роботи протягом заходу.
Ефективність масових заходів багато в чому залежить від підготовчої
роботи з учнями, спрямованої на розвиток і вдосконалення їх мовлення. За
способом передачі мовного матеріалу розрізняють [13]:
‒ усні форми позакласної роботи;
‒ письмові форми позакласної роботи.
До усних форм відносяться всі види, що проводяться в усній формі, а
саме [13]:
‒ усні журнали;
‒ конференції;
‒ диспути;
‒ усні мовні та літературні конкурси;
‒ вікторини;
‒ аукціони;
‒ ринги;
‒ екскурсії;
‒ зустрічі з видатними людьми, які працюють над словом.
До письмових форм позакласної роботи відносять всі види, що
проводяться в писемній формі, а саме [13]:
‒ оформлення динамічних кутків мови та літератури;
‒ стендів;
‒ написання заміток, доповідей, рефератів;
‒ видання рукописних журналів, альманахів;
‒ листування, шкільна мовна преса, письмові конкурси (вікторини,
ринги, аукціони), олімпіади.
2) Групові форми з постійним та мінливим складом (гуртки,
товариства, клуби) [13].
Групові форми позакласної роботи з літератури характеризуються
обмеженим складом і однорідністю інтересів учнів. У них може бути
13
використаний і змінний склад школярів, що працюють епізодично і
виконують разові доручення (підготовка до проведення ранку, вечора, свята
тощо).
Групи з постійним складом являють собою різні гуртки, товариства,
клуби, що працюють регулярно, за певним планом. У них беруть участь учні
одного або паралельних класів і саме така однорідність складу дозволяє
відбирати мовний матеріал з урахуванням програмового матеріалу і
підготовки учнів. Великою перевагою є й те, що, володіючи власною чіткою
організаційною структурою, групова форма позакласної роботи дозволяє
координувати і спрямовувати всю позакласну роботу з мови та літератури,
головна ж перевага групових форм - у їх упорядкованості, в орієнтації на
розширення мовленнєвої сфери й активізації спілкування.
Найпоширенішими груповими формами позакласної роботи є гуртки
рідної мови та літератури, що мають багато варіантних назв. Переваги
гурткової роботи полягають передусім у тому, що засідання гуртківців
проводяться систематично за продуманим, заздалегідь складеним планом під
безпосереднім керівництвом словесника, при постійному складі учнів, яких
залучають до активної праці над цікавими і важливими для практики, освіти і
загального розвитку мовними явищами. Програми таких гуртків складаються
вчителями у відповідності з особистими інтересами, можливостями,
нахилами учнів та їх віковими особливостями. У практику шкіл активно
увійшло проведення засідань тематичних гуртків з метою глибокого
вивчення окремих питань і розділів рідної мови та літератури. На заняттях
гуртка учні вдосконалюють свої знання, вміння й навички, переконуються в
практичному значенні рідної мови в організації спілкування, набутті
додаткової інформації, з користю проводять своє дозвілля.
3) Індивідуальна консультація) [13].
Індивідуальна форма позакласної роботи передбачає самостійне
виконання окремими учнями різних завдань і доручень вчителя чи колективу,
пов’язаних з позаурочною діяльністю:
14
‒ підготовка рольових ігор;
‒ заучування текстів;
‒ написання заміток і доповідей;
‒ оформлення альбомів;
‒ виготовлення наочних посібників, схем, таблиць, кросвордів тощо.
При підготовці й проведенні всіх мовних та літературних заходів
ведеться клопітка індивідуальна робота з окремими учнями - учасниками
позакласної роботи. Індивідуальні консультації під час підготовки доповідей,
повідомлень, добору матеріалу до них багато дають учням, які цікавляться
мовою та літературою. А виконання індивідуальних завдань при вивченні
особливостей мови художніх творів, говірки жителів рідної місцевості
навчають елементам ведення самостійних лінгвістичних досліджень. Велика
індивідуальна робота проводиться з шкільними кореспондентами, авторами
творів до різноманітних конкурсів. Учні з творчими нахилами потребують
особливої уваги, гнучкого індивідуального керівництва їх роботою.
За рівнем активності учасників позакласного заходу можна поділити
на:
‒ активний кожен учасник;
‒ активна група учасників;
‒ активна одна людина, найчастіше організатор заходу.
За часом дії види позакласної роботи поділяються на:
1) постійно діють, тобто. такі форми, які передбачають систематичне
проведення занять протягом більш менш тривалого проміжку часу;
2) епізодичні – виступають як разові заняття, що організовуються
«іноді» (і, можливо, мало між собою пов’язані або навіть зовсім не пов’язані
ні тематично, ні єдиної метою).
Систематична позакласна робота проводиться протягом року за
складеним на півріччя планом при постійному складі учнів.
До цієї форми позакласної роботи відносяться такі види) [13]:
‒ мовний гурток (мовні товариства, клуби любителів словесності);
15
‒ оформлення динамічних куточків мови та літератури;
‒ шкільна мовна преса;
‒ видання мовних та літературних журналів та альманахів;
‒ шкільне радіомовлення.
Епізодична позакласна робота з літератури проводиться не регулярно,
вона організовується кілька разів на рік. Епізодичні заходи між собою мало
пов’язані або й зовсім не пов’язані ні темою, ні метою проведення.
Види епізодичної роботи надзвичайно різноманітні) [13]:
‒ мовні та літературні конкурси (лінгвістичні ринги, вікторини, КВК);
‒ заходи, що пропагують науку про мову (виставки, лекції, бесіди,
спілкування);
‒ мовні олімпіади;
‒ свята мови та літератури (ранки, вечори, фестивалі, дні, тижні,
декади);
‒ учнівські збори з питань мови та літератури;
‒ мовні конференції, семінари;
‒ екскурсії та культпоходи.
Вчителі у своїй практичній діяльності часто використовують такий вид
позакласної роботи, як мовна та літературна гра. Вона тренує мислення,
сприяє успішному засвоєнню програмового матеріалу, виробленню
кмітливості, закріпленню й поглибленню знань учнів, впливає на їхні емоції.
Тому учнів необхідно ознайомлювати з новими жанрами мовних ігор,
активно застосовувати їх не лише на позакласних заходах, а й на уроках для
піднесення інтересу дітей для вивчення матеріалу.
16
2.2. Методика проведення позакласних занять з літератури у школі

вирішенню завдань морального виховання.
Позакласна робота має широке коло можливостей залучення
соціального досвіду батьків та інших дорослих. У її основі - спільність
інтересів, єдність цілей та ідеалів сім’ї та суспільства в цілому. Позаурочна
робота є складовою навчально-виховного процесу школи та однією з форм
організації вільного часу учнів. Вона проводиться класним керівником
відповідно до планів виховної роботи класу та школи [15].
У плануванні позакласної роботи педагог має більшу свободу вибору
змісту, форм, засобів, методів, ніж під час проведення уроку. Це дає
можливість діяти відповідно до власних поглядів та переконань, організувати
те, що неможливо здійснити на уроці. Логіка планування вимагає від вчителя
аналізу попередньої виховної роботи, досягнутого рівня вихованості всього
класу, окремих учнів. Важливо проаналізувати, якими стали діти в результаті
педагогічних впливів вчителя, участі дітей у різноманітному житті
учнівського колективу: чи добрі вони, чуйні, працьовиті, чи добрі вони
товариші.
Аналізуючи результати роботи з класом, вчитель зазначає як позитивне
у розвитку колективу, а й конкретизує помилки, допущені у роботі з учнями.
При плануванні вчитель має враховувати специфічні особливості різних
видів діяльності. Обсяг та зміст діяльності на кожному віковому етапі
відповідають рівню та характеру психічного розвитку учнів.
17
Психолог О.М. Леонтьєв пише: «Життя, або діяльність у цілому, не
складається, проте, механічно з окремих видів діяльності. Одні види
діяльності є на даному етапі провідними і мають велике значення для
подальшого розвитку особистості, інші - менші. Одні відіграють головну
роль у розвитку, інші - підлеглу. Тому треба говорити про залежність
розвитку психіки не від діяльності взагалі, а від провідної діяльності. Для
школяра головним видом діяльності стає навчальна. Рушійною силою її
виступає інтерес. Якщо робота на уроці регламентується єдиною та
обов’язковою програмою, спрямована на формування системи знань, умінь
та навичок, то позакласна робота імпонує учневі добровільністю участі,
свободою індивідуального вибору матеріалу, форм спілкування з
мистецтвом, способів творчого самовираження. І одним з таких видів
навчальної діяльності є виховна робота з літератури, яка вже протягом двох
століть супроводжує її програмне вивчення, розширюючи можливості
спілкування школярів зі світом мистецтва [19].
Вона допомагає юним читачам спілкуватися з ширшим, ніж на уроці,
навколо естетичних явищ, стає джерелом різноманітних мистецьких вражень
– читацьких, музейних, театральних, музичних, вражень від зустрічей із
цікавими співрозмовниками.
У позанавчальній роботі більш відверто спілкування, різнопланове,
поліфункціональне (художнє, творче, міжособистісне, пізнавальне), а
взаємини вчителя і учнів відрізняє відкритість і неформальність, атмосфера
справжнього співтворчості.
Інтерес до позакласної роботи в сучасній школі пояснюється ще й тим,
що вона задає тон ламання методичних стереотипів, народженню нових
підходів до викладання літератури, привносить дух живого діалогу,
одкровення, розкріпаченості у пошук істини стомленим духовною жагою
поколінням [1].
Останнім часом посилилася тенденція комплексного використання
різноманітних форм роботи, що виявилася, зокрема, в організації постійно
18
діючих колективів – літературних гуртків, клубів, музеїв, спрямованих на
поглиблене вивчення автора. Всеукраїнські літературні свята – прикмета
масштабності сучасної позаурочної роботи з літератури.
Позакласна робота стає у час своєрідною лабораторією творчості
словесника, у якій моделюються нетрадиційні форми спілкування з
мистецтвом. Сьогодні нас не здивує, що випускний іспит може відбуватися у
формі захисту реферату з самостійно обраної учнем теми та навіть у формі
колективної гри. Прообразом багатьох форм уроку є позакласна робота.
Спілкування з літературою пов’язане з літературною творчістю
молодих читачів, спробами висловити себе у слові, образі. Чуйність до слова,
володіння літературними жанрами роблять творчим процес читання. Гуртки,
студії стають школою їхнього освоєння, оволодіння журналістикою,
мистецтвом перекладу, а рукописні журнали, альманахи, стінгазети –
зборами перших авторських публікацій. Потенціал художньо-виконавчої
діяльності реалізується у гуртках виразного читання, шкільних театрах,
створюють умови самовираження через звучить слово, драматичну
інтерпретацію [18].
Названі напрями пов’язані, з одного боку, із регіональною специфікою
літературно-краєзнавчого матеріалу, традиціями школи. З іншого боку,
джерелом позаурочної роботи літературно-творчого, художньо-
виконавського характеру стає яскраво виражена обдарованість чи творчі
уподобання педагога – поета.
У масовій практиці шкіл широко представлена позакласна робота з
освоєння життя та творчості того чи іншого письменника, що ведеться
паралельно до програмного вивчення автора. Сформоване в соціології та
педагогіці положення про те, що художні інтереси особистості реалізуються
у трьох видах діяльності (знайомство з художніми прийомами або
«споживання мистецтва», набуття знань про нього, власна художня
творчість), допомагає впорядкувати уявлення про структуру позакласної
роботи при освоєнні світу письменника.
19
Головне у позакласній роботі ‒ це вміло її організувати, причому так,
щоб ця робота розвивала пізнавальні інтереси учнів і тим самим надавала
цілеспрямованість їхньої діяльності. Для розвитку інтересів корисні
різноманітні заходи. Однак завжди в них радісні відкриття нового повинні
чергуватись з кропітким аналізом прочитаного, співвідношенням знань про
моральність із літератури та вчинків самих учнів. Вчитель у витоків такої
праці своїх вихованців, і від його почуття міри, такту, розуміння вікової
психології залежить вибір того конкретного моменту у спілкуванні з дітьми,
коли має прозвучати слово про працю, про людей праці, коли воно може
переконати, що праця для людей прекрасна. Один із способів розвитку
інтересу до літератури – це колективне читання. Зацікавити літературою,
допомогти полюбити та глибше зрозуміти її допомагають екскурсії
пам’ятними місцями та музеями письменників. Такі екскурсії розвивають
почуття прекрасного, почуття гордості за героїчне минуле народу, любов до
Батьківщини.
Сприйняття живого слова для школяра завжди відкриття, сплеск
емоцій, поштовх до роздумів. «Не дозволяй душі лінуватися!» - ось заповідь.
Щоб зацікавити учнів читанням найновіших творів, організуємо тематичні
виставки книг (наприклад, «Твоя майбутня професія», «Письменники про
молодь», «Твоя Батьківщина») з короткими анотаціями до цих книг.
Пропозиція ще й ілюструвати свої думки змушує учнів глибше вникати у
зміст, читати уважніше, вміти виділити найголовніше [14].
Поглиблений інтерес до художньої літератури благотворно,
відбивається і класних заняттях, підвищує читацьку культуру і рівень
літературної освіти школярів. Вирішити ці завдання можна лише у атмосфері
творчості, зіткнення різних думок. Прекрасною формою для такої роботи є
літературні дискусії, читацькі конференції, літературні вечори, вечори
фольклору. Для диспуту підбираємо тему, що відповідає віку учнів, їхнім
інтересам, заздалегідь знайомимо з питаннями, на які їм потрібно відповісти,
20
даємо завдання прочитати літературу, підібрати факти з життя. Уміння
бачити учні набувають у походах, на екскурсіях та в експедиціях.
Щоб розвинути літературну творчість, рекомендується учням завести
зошити для своїх віршів, оповідань, мініатюр. Теми для них учні вибирають
самі. Потім ці твори аналізуються у секції юних авторів. Найкращі роботи
поміщаємо у щомісячній літературній стінгазеті.
Багаторічний досвід педагогів показує, що ті учні, які займаються
літературною творчістю, пишуть добрі твори, стають серйознішими,
уважнішими, чуйнішими. Можливо, що вони не стануть письменниками, але
людьми великої душі будуть обов’язково [14].
21

2) епізодичні – ранки, вечори, олімпіади, вікторини, конкурси,
екскурсії та ін. – виступають як разові заняття, що організовуються «іноді» (і,
можливо, мало між собою пов’язані або навіть зовсім не пов’язані ні
тематично, ні єдиної метою).
За кількісним складом учасників форми позакласної роботи
поділяються на:
1) масові (фестивалі, олімпіади, шкільне радіо та преса та ін.) –
незважаючи на те, що активними учасниками у підготовці такого виду
більшість учнів або знайомиться з вже готовою «продукцією», або
залучається до активної роботи протягом заходу;
2) групові з постійним та мінливим складом (гуртки, клуби);
3) індивідуальні (консультації).
За рівнем активності учасників позакласного заходу
1) активний кожен учасник;
2) активна група учасників;
3) активна одна людина, найчастіше організатор заходу.
Позакласна робота має широке коло можливостей залучення
соціального досвіду батьків та інших дорослих. У її основі - спільність
інтересів, єдність цілей та ідеалів сім’ї та суспільства в цілому. Позаурочна
робота є складовою навчально-виховного процесу школи та однією з форм
організації вільного часу учнів. Вона проводиться класним керівником
відповідно до планів виховної роботи класу та школи
22
РОЗДІЛ 3. ПЕДАГОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНІ ФОРМИ
ПРОВЕДЕННЯ ПОЗАКЛАСНИХ ЗАНЯТЬ З ЛІТЕРАТУРИ У ШКОЛІ
3.1. Експериментальне дослідження проведення позакласних занять з

літератури у школі
Метою експерименту є виявлення ефективних форм проведення

позакласних занять з літератури у школі.
Експериментальні дослідження проводились у 11 «Б» класі
загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів № 19 м. Житомира, протягом вересня
та жовтня 2021 року та квітні 2022 року. Відповідно до мети та поставлених
завдань для збільшення пізнавального інтересу школярів був розроблений
план педагогічного експерименту, який включав у собі 3 етапи.
1 етап. Проводився на початку вересня.
Мета цього етапу – виявити пізнавальний інтерес в учнів 11 «Б» класу
до предмета література до позакласних занять у процесі навчання.
2 етап. Проводився наприкінці вересня, весь жовтень та на початку
квітня.
Мета цього етапу – впровадити ефективні форми проведення
позакласних занять у навчальний процес.
3 етап. Проводився наприкінці квітня.
Мета цього етапу – виявити пізнавальний інтерес в учнів 11 «Б» класу
після проведення позакласних занять та порівняти ці дані з результатами
першого етапу.
Анкета відносини учнів до шкільного предмету література.
а) Як ви ставитеся до предмета?
Варіанти відповідей та бали:
дуже подобається - 2
подобається - 1
байдуже - 0
23
не подобається - 1
дуже не подобається - 2
б) У чому виявляється ваш інтерес?
подобається слухати вчителя - 1
читаю додаткову літературу - 2
займаюся в гуртку - 3
3. Як ви готуєтеся до уроку?
регулярно до кожного уроку - 1
Тільки тоді, коли відчуваю, що вчитель запитає - 2
Виконую тільки те, що вважаю важливим - 3
4. Як ви оцінюєте свої результати?
задоволений, коли отримую високу оцінку - 1
задоволений, що розібрався у матеріалі - 2
задоволений, що все виходить і хочу дізнатися більше - 3
5. Я не можу вчитися краще, оскільки:
Не можу змусити себе працювати - 1
Мені важко, не все розумію - 2
Не встигаю працювати разом з іншими - 3
у мене є більш цікаві справи - 4
Анкета для учня «Ваша оцінка позакласної (виховної) роботи в школі»
Шановний юний друже! Ми пропонуємо тобі відповісти на питання
нашої анкети. Для відповіді необхідно обвести цифровий код вибраного
тобою варіанту відповіді (наприклад 1.1.) або написати відповідь самостійно
(варіант інше, що саме). Принципово важливо, щоб всі відповіді ти давав
тільки самостійно, без поради з ким-небудь. Прізвище вказувати не потрібно:
дані дослідження будуть використані в узагальненому вигляді.
1.Твоя стать
24
1.1. жіноча
1.2. чоловіча
2.Чи є у тебе хобі?
2.1. так, серйозне
2.2. так, але не дуже серйозне
2.3. можна сказати, що ні
3. Яке саме?
3.1. література
3.2. музика
3.3. комп’ютер
3.4. спорт
3.5. спілкування
3.6. інше (що саме)
4.Чи маєш ти можливість займатися своїм хобі в межах школи?
4.1. так, завжди
4.2. іноді, рідко
4.3. ні
4.4. важко відповісти
5.Чи вважаєш ти, що втрачаєш у школі багато можливостей для
самовдосконалення, культурного зростання?
5.1. так
5.2. швидше так, чим ні
5.3. швидше ні, чим так
5.4. ні
6.На скільки, на твій погляд, ти зміг розвинути свій потенціал під час
навчання в школі (по 10-ти бальній шкалі) --------------------------------------------
7.Чи вірно, що твоя школа не порушує твоїх основних прав і свобод?
7.1. так
7.2. іноді, рідко
7.3. ні
25
8.Чи вдається тобі жити гармонійно: поєднувати навчання, спорт,
мистецтво, хобі?
8.1. так
8.2. швидше так, ніж ні
8.3. швидше ні, ніж так
8.4. ні
9.Чи вірно, що школа постійно розширює круг твого спілкування:
запрошує цікавих людей, організовує поїздки, конференції і таке інше?
9.1. так
9.4. ні
10.Чи задоволений ти позакласною роботою, що проводиться твоїми
вчителями
10.1. так
10.4. ні
11. Чи вважаєш ти, що позакласною роботою з вами повинна займатися
окрема людина, а не безпосередньо класний керівник?
11.1. так
11.2. ні
12. Чи зумів ти порозумітися зі своїм класним керівником?
12.1. так
26
12.4. ні
13. Оціни, наскільки важлива для тебе позакласна робота (по 10-ти
бальній шкалі).-------------------------------------------------------------------------
14. Як часто ти проводиш свій позаурочний час з класом?
14.1. постійно
14.2. часто
14.3. інколи
14.4. рідко
15.Як ви проводите свій позаурочний час із класом?
15.1. ходите в кіно
15.2. відвідуєте музеї
15.3. їздите на екскурсії в інші міста
15.4. збираєтеся на виховну годину
15.5. разом відпочиваєте на природі
15.6. проводите ігри, змагання
15.7. нічого разом не робимо
15.8. інше, що саме -------------------------------------------------------------------
16.Чи вважаєш ти необхідним проводити виховні години?
16.1. так
16.4. ні
17.Як проходять ваші виховні години?
17.1. вчитель проводить бесіди
17.2. вчитель проводить різні форми виховної роботи
17.3. вчитель проводить інтерактивні форми виховної роботи
17.4. вчитель «вичитує» учнів за навчання і поведінку
27
Спасибі за співпрацю!
В процесі роботи були виділені наступні рівні пізнавального інтересу
до позакласних занять з літератури в школі.
Високий рівень пізнавального інтересу до позакласних занять. Учні
мають націленість пізнавальних інтересів певний навчальний предмет;
начитані, прагнуть розширити свій світогляд; використовують свій вільний
час для занять в області, що цікавить їх, створюють щось своє, нове,
оригінальне, несхоже ні на що інше.
Середній рівень пізнавального інтересу до позакласних занять. Учні
виявляють вибіркове ставлення до певного предмета; має місце діяльність із
розширення свого кругозору, але не як система, а епізодично. Своє дозвілля
рідко присвячують області, що їх цікавить, але нерегулярно.
Низький рівень пізнавального інтересу до позакласних занять. Інтерес
учнів неусвідомлений; до навчальних предметів інтерес з’являється, то згасає
в повній залежності від ситуації. Вільний час заповнюється випадковими
заняттями; коло читання невелике; вибір книг випадковий.
На 1 етапі експериментального дослідження був виявлений
пізнавальний інтерес в учнів 11 «Б» класу до предмета література та
позакласних занять у процесі навчання, подано в табл. 3.1.
Таблиця. 3.1
Пізнавальний інтерес в учнів 11 «Б» класу до предмета література та
позакласних занять у процесі навчання
Рівень учні, у %
Високий рівень 45,5%
Середній рівень 32,00%
Низький рівень 22,5%
За даними табл.3.1., в результаті педагогічного експерименту рівень

пізнавального інтересу знаходиться на низькому рівні 22,5%, середній рівень
32,00%, та 45,5% високий рівень. Отже, в учнів інтерес неусвідомлений; до
навчальних предметів інтерес з’являється, то згасає в повній залежності від
28
ситуації. Вільний час заповнюється випадковими заняттями; коло читання
невелике; вибір книг випадковий.
Далі було проаналізовано успішність учнів 11 «Б» класу. Успішність
школярів до проведення педагогічного експерименту на «12» та «11» балів
23%, кількість тих, хто навчається на «6-7» балів, 75%. На «1-5» балів 2%.
Виходячи з отриманих результатів, можна зробити висновок, що учні не
дуже добре розуміють матеріал, не намагаються дізнаватися більше, не
активні на уроках все це негативно позначається на успішності учнів на
уроках.
Також, наприкінці педагогічного експерименту з учнями був проведено
опитування, яке допомогло дізнатися, яка форма та вид позакласної роботи
викликає найбільший інтерес у школярів. Для збільшення інтересу школярів
та для підвищення пізнавальної активності разом із вчителем літератури з
урахуванням віку учнів, рівня їхнього інтелектуального розвитку та в
залежності від вивченої теми було поставлено цілі, завдання та затверджено
теми та форми проведення позакласних занять.
На 2 етапі експериментального дослідження ми впровадили ефективні
форми проведення позакласних занять у навчальний процес. Позакласні
заняття склали 4 заходи з літератури.
Перше позакласне заняття Гра-квест «Сім струн» присвячена 150-
річчю від дня народження Лесі Українки. У квесті може брати участь від
трьох до п’яти команд (Додаток А).
Мета: поглибити знання учнів про життєвий та творчий шлях Лесі
Українки; розвивати кмітливість, логічне мислення, пам’ять, вміння
працювати в команді; виховувати любов до творчості поетеси.
Друге позакласне заняття конференція – фрейм (Додаток Б).
Значення творчості О. Довженка як основоположника поетичного кіно.
Визнання його таланту у світі.
Мета. Проникнути у творчу лабораторію О. Довженка як засновника
поетичного кіно, художника, прозаїка. Осягнути світове значення художньої
29
творчості митця; показати історію крізь призму авторського бачення й
оцінки. Формувати навчально-пізнавальну, комунікативну, творчу
компетентності учнів шляхом розвитку умінь працювати самостійно з
додатковою літературою , викладати думки, робити узагальнення й висновки;
виховувати повагу до кращих представників української нації, любові до
рідного краю.
Методи і прийоми: skraybing – яскраве подання інформації, бесіда,
ланцюжок думок.
Обладнання: портрет письменника, літературна виставка «Багатий світ
О.Довженка», фотоколаж кадрів з його фільмів, світлини, комп’ютер,
презентація з елементами відео.
Третє позакласне заняття літературний вечір, присвячений Дню
народження Ліни Костенко) (Додаток В).
Метою літературного вечора є виховання в учнях уміння відчувати
красу української поезії, шанобливого ставлення до геніальної поетеси
Л.Костенко, її «Божого» дару створити такі поетичні рядки, де кожна людина
читає історію свого життя.
Четверте позакласне заняття Година спілкування «Трагедія Бабиного
Яру» для 11 класу (Додаток Д).
Тема: Тут кров людська пролита.
Мета: в доступній формі розкрити зміст трагедії в Бабиному Яру, її
вплив на долю людства, на історичну пам’ять сучасників; викрити
людиноненависницьку політику нацизму; формувати розуміння того, що
мир, мир, життя і злагода людей – найвищі цінності на землі.
Обладнання: фотографії, виставка книг, плакат «29 вересня 1941 року»,
стенд «Трагедія Бабиного Яру».
Асистенти: учні 11 класу в ролі ведучих.
Форма проведення: заочна екскурсія.
30
3.2. Аналіз результатів проведеного експериментального дослідження
Анкетування учнів 11 «Б» класу проводилося двічі: на початку

педагогічної практики до експерименту та після проведення позакласних
занять. З даних, отриманих за результатами аналізу анкет, видно, що
ставлення учнів до уроків літератури та позакласних занять змінилося на
краще. Кількість позитивних відповідей питання анкети помітно зросло,
результати подано в табл. 3.2.
Таблиця. 3.2
Пізнавальний інтерес в учнів 11 «Б» класу до предмета літератури
та позакласних занять у процесі навчання на початку дослідження та к в
кінці
Рівень учні, у %
Констатувальний етап Контрольний етап
Високий рівень 45,5% 84%
Середній рівень 32,00% 10%
Низький рівень 22,5% 6%
За даними табл.3.2., в результаті педагогічного експерименту високий

рівень пізнавального інтересу змінився з 45,5% до 84%. Можна зробити
висновок: після проведення позакласних занять у 11 «Б» класі рівень
пізнавального інтересу підвищився на 38,5%.
Опитування школярів показало, що найбільший інтерес в учнів
викликає Гра-квест та конференція – фрейм, що становить 43% та 36%.
Менш цікавий літературний вечір 14%. І лише 7% школярів хочуть, щоб
позакласна робота проводилася у формі бесіди, спілкування.
Для об’єктивної оцінки зміни інтересу та пізнавальної активності учнів
було проаналізовано успішність 11 «Б» класу.
Після проведення уроків та позакласних занять було проведено
вихідний контроль. Оскільки педагогічний експеримент проходив протягом
чверті, були враховані позначки за контрольну роботу учнів до та після
проведення позакласних занять.
31
Після проведення педагогічного експерименту успішність школярів
помітно зросла. Кількість «12» та «11» балів зросла на 7% і 18%, а кількість
тих, хто навчається на «6-7» балів, зменшилася на 25%. На «1-5» балів
контрольну роботу ніхто не написав. Успішність учнів в 11 класі до
проведення позакласних занять склала 79%, а якість – 43%. Після проведення
позакласних занять за результатами вихідного контролю успішність учнів
підвищилася до 100%. При цьому якість навчання збільшилась до 68%.
Виходячи з отриманих результатів, можна зробити висновок, що
позакласна робота сприяє підвищенню рівня пізнавального інтересу на
предмет літератури. Учні добре розуміють матеріал, намагаються дізнаватися
більше, дуже активні на уроках, коли у навчальному процесі з’являються
різні види позакласної діяльності. І все це позитивно позначається на
успішності учнів на уроках.
Отже, позакласні заходи сприяють розширенню кругозору учнів,
формуванню пізнавальної активності, розвитку творчого потенціалу, умінь
колективної та самостійної роботи, виховання екологічної культури.
Таким чином після проведеного педагогічного експерименту
ефективними формами проведення позакласних занять з літератури у школі
виявились гра-квест, конференція та літературний вечір. Менш
ефективними формами є бесіди, спілкування.
32

завдань для збільшення інтересу та пізнавальної активності школярів був
розроблений план педагогічного експерименту, який включав у собі 3 етапи.
Після проведеного педагогічного експерименту було зроблено такі
висновки:
1. Позакласна робота має велике значення у вирішенні навчально-
виховних завдань шкільного курсу літератури, сприяє підвищенню
пізнавального інтересу школярів; існує багато форм та видів позакласної
роботи, їх вибір залежить від тематики навчального матеріалу та віку
школярів.
2. Опитування учнів дозволило дізнатися, що найбільший інтерес в
учнів викликає Гра-квест та конференція – фрейм, що становить 43% та 36%
за результатів анкетування.
3. Анкетування показало ставлення учнів до предмета «Література» та
позакласним заходам: рівень пізнавального інтересу підвищився на 38,5%
4. Аналіз успішності у період педагогічного експерименту показав, що
після проведення позакласних занять успішність учнів підвищилася на 21%, а
якість знань – на 25%.
33
ВИСНОВКИ
Таким чином, розглянувши курсову роботу на тему «Ефективні форми

проведення позакласних занять з літератури у школі, ми дійшли ряду
висновків:
вирішенню завдань морального виховання. Позакласна робота має широке
коло можливостей залучення соціального досвіду батьків та інших дорослих.
У її основі - спільність інтересів, єдність цілей та ідеалів сім’ї та суспільства
в цілому. Позаурочна робота є складовою навчально-виховного процесу
школи та однією з форм організації вільного часу учнів. Вона проводиться
класним керівником відповідно до планів виховної роботи класу та школи.
Позакласна робота з літератури ‒ це обов’язкова складова частина
нормально організованого навчально-виховного процесу школи. Вона
проводяться паралельно з класною і служить засобом розширення,
поглиблення і вдосконалення знань, здобутих учнями в школі. Якими, б
змістовними і методично досконалими не були уроки з літератури, вчитель
не досягне бажаних наслідків, якщо не організує систематичної й
багатогранної позакласної роботи.
2) епізодичні – ранки, вечори, олімпіади, вікторини, конкурси,
екскурсії та ін. – виступають як разові заняття, що організовуються “іноді” (і,
34
можливо, мало між собою пов’язані або навіть зовсім не пов’язані ні
тематично, ні єдиної метою).
За кількісним складом учасників форми позакласної роботи
поділяються на:
1) масові (фестивалі, олімпіади, шкільне радіо та преса та ін.) –
незважаючи на те, що активними учасниками у підготовці такого виду
більшість учнів або знайомиться з вже готовою «продукцією», або
залучається до активної роботи протягом заходу;
2) групові з постійним та мінливим складом (гуртки, клуби);
3) індивідуальні (консультації).
За рівнем активності учасників позакласного заходу
1) активний кожен учасник;
2) активна група учасників;
3) активна одна людина, найчастіше організатор заходу.
завдань для збільшення інтересу та пізнавальної активності школярів був
розроблений план педагогічного експерименту, який включав у собі 3 етапи.
Після проведеного педагогічного експерименту було зроблено такі
висновки:
Позакласна робота має велике значення у вирішенні навчально-
виховних завдань шкільного курсу літератури, сприяє підвищенню
пізнавального інтересу школярів; існує багато форм та видів позакласної
роботи, їх вибір залежить від тематики навчального матеріалу та віку
школярів.
35
Опитування учнів дозволило дізнатися, що найбільший інтерес в учнів
викликає Гра-квест та конференція – фрейм, що становить 43% та 36%, менш
цікавий літературний вечір 14%, і лише 7% школярів хочуть, щоб позакласна
робота проводилася у формі бесіди, спілкування за результатів анкетування.
Анкетування показало ставлення учнів до предмета «Література» та
позакласним заходам: рівень пізнавального інтересу підвищився на 38,5%.
Аналіз успішності у період педагогічного експерименту показав, що
після проведення позакласних занять успішність учнів підвищилася на 21%, а
якість знань – на 25%.
Таким чином після проведеного педагогічного експерименту
ефективними формами проведення позакласних занять з літератури у школі є
гра-квест, конференція літературний вечір. Менш ефективною формою є
бесіди та спілкування.
36
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. Академічний тлумачний словник української мови. URL:

http://sum.in.ua/s/nastupnistj (дата звернення : 21.05.2022).
2. Бабійчук Т. Формування української ментальності у студентів
педагогічного коледжу як результат екзистенційно-діалогічної
парадигми (на матеріалі позакласної роботи з літератури).
Теоретична і дидактична філологія : Збірник наукових праць. 2011.
Випуск 10. С. 445-454.
3. Білоус Н. В. Методика вивчення української літератури в 10-11
класах на тлі подій і явищ відповідної історичної епохи: автореф.
дис... канд. пед. наук : 13.00.02 «Теорія і методика навчання
(українська література)» / Ін-т педагогіки АПН України. Київ, 2009.
20 c.
4. Вайновська М.К. Формування творчої особистості підлітка в
навчально-виховному процесі : дис. ... канд. пед. наук: спец. 13.00.07
Запоріжжя, 2004. 214 с.
5. Волошина Н.И. Уроки позакласного читання у старших класах :
Пос. для вчителя. К. Рад.школа, 1988.
6. Гальонка О. А. Питання позакласної роботи педагогічної спадщини
Ніли Йосипівни Волошиної. VIІ Волошинські читання «Шкільна
мовнолітературна освіта : традиції і новаторство» : зб. матеріал.
всеукр. наук.- прак. конф, 17 травня 2019 р., м. Київ. Київ : УОВЦ
«Оріон», 2019. С. 24–30.
7. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. Либідь, 1997.
376 с. 243
8. Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учня /
учениці : Мовно-літературна освітня галузь. URL: http://newstandard.
nus.org.ua/derzhavni-vymogy-do-rivnya-zagalnoosvitnoyi-pidgotovky-
uchnyauchenytsi/ (дата звернення: 21.05.2022).
37
9. Дроботько Н. Літературний гурток школа любові до слова.
Дівослово. 2004. №1. С. 33 - 34.
10.Куцевол О.М. Життя і творчість письменника в дзеркалі «поетичної
критики» : навчальний посібник. Вінниця : 2010. 280 с.
11.Куцевол О.М. Специфіка та методика проведення літературних
вечорів у школі. Всесвітня література та культура в навч. закл.
України. 2000. № 8. С.2-6.
12.Логвіненко Н. М. Вивчення фольклорних джерел творчості
українських письменників на уроках української літератури в 10–11
класах : автореф. дис... канд. пед. наук : 13.00.02 «Теорія і методика
навчання (українська література)» / Ін-т педагогіки АПН України.
Київ, 2009. 20 c. 2010
13.Методика української мови та літератури про форми і види
позакласної роботи Стаття. Українська мова (vseosvita.ua) URL:
https://vseosvita.ua/library/metodika-ukrainskoi-movi-ta-literaturi-pro-
formi-i-vidi-pozaklasnoi-roboti-183924.html (дата звернення:
21.05.2022).
14. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка : навч. посібник. 3-є вид., доп. Н.Є.
Мойсеюк : ВАТ «КДНК», 2001. 608 с.
15.Наукові основи методики літератури : навч.-метод. посібн.
Волошина Н.Й., Бандура О.М., Гальонка О.А. та ін.; за ред. Н.Й.
Волошиної. Ленвіт, 2002. 344 с.
16.Пасічник Є.А. Методика викладання української літератури в
середніх навчальних закладах : навч. посібн. для студ. вищих навч.
закладів освіти. Ленвіт, 2000. 384 с.
17.Петрович О. Б. Погляд професора Ніли Волошиної на організацію
позакласної роботи в системі шкільної літературної освіти. Теорія та
методика навчання української літератури : актуальні проблеми: зб.
наук. пр. / наук. ред. 29 і упоряд. Логвіненко Н. М. Київ :
Педагогічна думка, 2015. С. 159–167.
38
18.Петрович О. Б. Проблема організації позакласної роботи з
української літератури в методичній концепції Н. Й. Волошиної.
Педагогічна освіта : теорія і практика : збірник наукових праць /
Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана
Огієнка; Інститут педагогіки НАПН України. Кам’янець-
Подільський, 2014. Вип. 1 (16-2014). С. 177–182
19.Привалова С. П. Вивчення мови художнього твору на уроках
української літератури в старших класах: автореф. дис... канд. пед.
наук: 13.00.02 «Теорія і методика навчання (українська
література)» / Ін-т педагогіки АПН України. Київ, 2010. 21 c. 2011
20.Пультер С. Методика викладання української літератури в школі.
Курс лекцій для студентів-філологів С. Пультер, А. Лісовський.
Тернопіль : Підручники і посібники, 2011. 144 с. 10.
21.Розвиток читацьких інтересів у процесі вивчення художньої
літератури. Методика викладання української мови і л-ри :
республік. наук.- метод. зб. Київ : Рад. школа, 1983. Вип. 9. С. 30–35.
22.Семиченко В.А. Психологія педагогічної діяльності : навч. посіб.
Вища школа, 2004. 335 с.
23.Ситченко А.Л. Методика навчання української літератури в
загальноосвітніх закладах : навч. посіб. для студентів-філологів.
Ленвіт, 2011. 291 с.
24.Соловйова Н. М. Формування в учнів основної школи умінь
здійснювати психологічну характеристику героїв-персонажів
літературного твору : автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.02
«Теорія і методика навчання (українська література)» / Ін-т
педагогіки АПН України. Київ, 2011. 19 c
25.Степанишин Б.І. Література – вчитель – учень Самостійне вивчення
учнями літератур : Посібник для вчителя. Освіта, 1993. 240 с
26.Ткачук Г. П. Проблема формування читацької самостійності через
уроки позакласного читання в методичній спадщині Ніли Йосипівни
39
Волошиної. Вітчизняна філологія : теоретичні та методичні аспекти
вивчення: зб. наук. пр.. Черкаси : Вид. Чабаненко Ю. А., 2015. Вип.
5. С. 87–95.
27.Токмань Г. Л. Методика навчання української літератури в середній
школі : підручник. Київ : ВЦ «Академія», 2012. 309 с
28.Якубова Л.А. Розвиток творчих здібностей підлітків у процесі
позакласної роботи загальноосвітніх навчальних закладів : дис. …
канд. пед. наук: 13.00.07 Л. А. Якубова. Вінниця, 2010. 252 с
40
ДОДАТКИ
41
ДОДАТОК А
Гра-квест «Сім струн»

присвячена 150-річчю від дня народження Лесі Українки
Мета: поглибити знання учнів про життєвий та творчий шлях Лесі Українки; розвивати
кмітливість, логічне мислення, пам’ять, вміння працювати в команді; виховувати любов
до творчості поетеси.
Опис гри
У квесті може брати участь від трьох до п’яти команд. Так як назва пов’язана з
однойменною назвою циклу поезій Лесі Українки, то і назви станцій відповідають назвам
поезій циклу:
Do (довідкова)
Re (реконструкція)
Mi (мішанина)
Fa (факт - фальш)
Sol (сольна партія)
La (лямур)
Si (сімейний альбом)
Станції розміщені в навчальних кабінетах, викладачі на кожній станції мають завдання,
які повинні виконати учні. Після виконання завдань, викладач виставляє набрані учнями
бали в картку оцінювання у клітинку своєї станції та відповідної команди.
Станція Do (довідкова)
На першій станції всі команди знайомляться з правилами гри, отримують маршрутні
листи, листки оцінювання. Після проходження всіх станцій вони знову повертаються на
першу для підбиття підсумків та нагородження команд.
(Назви станцій, маршрутні листи, картки оцінювання у презентації, дипломи у додатку)
Станція Re (реконструкція)
На цій станції учнів чекають цікаві завдання (ребуси, анаграми, кросворди).
На власний розсуд можна вибрати кількість завдань. Щоб всі команди мали рівні
можливості, викладач може встановити певний час для виконання того чи іншого
завдання.
Ребуси «Драматургія Лесі Українки»
«Лісова пісня»
42
«Одержима»
«Кассандра»
«У катакомбах»
«Бояриня»
«Камінний господар»
43
Анаграми
Кросворд
44
45
Станція Mi (мішанина)
На цій станції учням пропонується скласти три зображення за допомогою пазлів.
Пазли учні складають у презентації. Вчитель визначає кількість балів та час для
виконання завдання. Примітка: пазли можна складати, якщо презентація не відкрита на
весь екран
Станція Fa (факт - фальш)

На цій станції учням роздаються аркуші з висловлюваннями, пов’язаними з життям та
творчістю Лесі Українки (для друку у презентації). Після кожного висловлювання учень
підтверджує його правдивість, ставлячи в дужках слова «факт» або «фальш». Кількість
висловлювань та час для виконання завдання визначає вчитель.
Правдиві чи ні наступні висловлювання?
46
1. Перша поезія, написана Лесею Українкою, має назву «До мого фортеп’яно».
(Фальш)
2. Справжнє ім’я та прізвище Лесі Українки – Лариса Косач. (Факт)
3. Головними героями драми «Бояриня» є Оксана, Степан, дядько Лев. (Фальш)
4. Поезія «Надія» присвячена рідній тітці Лесі. (Факт)
5. Поему «Одержима» Леся Українка присвятила своєму чоловікові Климентію
Квітці. (Фальш)
6. У 19 років Леся Українка написала підручник «Стародавня історія східних
народів» для своїх сестер. (Факт)
7. Знаменитий лист «Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами» присвячений
Сергію Мержинському. (Факт)
8. Матір’ю Лесі Українки була письменниця Ольга Косач, що ставила на своїх
роботах псевдонім Олена Пчілка. (Факт)
9. Назва вірша «Contra spem spero», написаного 1890 року, означає «Надіюсь і
сподіваюсь». (Фальш)
10. Леся Українка мала двох сестер (Ольгу і Ізидору) та двох братів (Михайла і
Миколу). (Факт)
11. Оксана, головна героїня драми «Бояриня», після довгої розлуки з Україною та
хвороби повертається на Батьківщину. (Фальш)
12. У драмі-феєрії «Лесі Українки» є казкові персонажі «Той, що в скалі сидить»,
«Той, що греблі рве», «Той, що воду каламутить». (Фальш)
13. Батько Лесі Українки обіймав посаду юриста. (Факт)
14. Першу свою поезію Леся написала у 9 років. (Факт)
15. Леся Українка померла від невиліковної хвороби у Києві і похована на Байковому
кладовищі. (Фальш)
Станція Sol (cольна партія)
На цій станції учням пропонується обрати одного учасника зі своєї команди, який буде
виконувати «сольну партію», тобто самостійно виконувати завдання, а саме заповнювати
пропуски у поезіях Лесі Українки (на вибір).
У презентації - дві поезії на вибір вчителя: «Мамо, іде вже зима» та «Contra spem spero».
Роздрукувати вірші з пропусками можна з презентації. Можна вибрати й інші поезії Лесі
Українки (ті, які учні вивчали напам’ять). Максимальна кількість балів за завдання
визначається вчителем.
Станція La (лямур)
На цій станції учнів чекають завдання, пов’язані з коханням як Лесі Українки, так і
персонажів її драматичних творів. На окремих картках написані імена, імена і прізвища.
Учасникам команди треба поєднати ті імена героїв чи людей, яких пов’язувало почуття
кохання (розділене або ні) і назвати назву твору. Взяті персонажі з драматичних творів
Лесі Українки: «Одержима», «Руфін і Прісцілла», «Блакитна троянда», «Лісова пісня»,
«Бояриня». Картки для друку і розрізання в презентації. Максимальна кількість балів за
завдання визначається вчителем.
Станція Si (сімейний альбом)
На цій станції учням пропонуються фотозапитання з трьома відповідями до них. Учні
обирають одну відповідь. Час для виконання завдання та кількість балів визначає вчитель.
(Фотозапитання у презентації).
Станція Do (довідкова)
Після проходження всіх станцій команди знову повертаються на першу для підбиття
підсумків та нагородження. Вчитель отримує від учнів картки оцінювання, підбиває бали
та нагороджує команди.
47
ДОДАТОК Б
Конференція - фрейм
Тема. Значення творчості О. Довженка як основоположника поетичного кіно.
Визнання його таланту у світі.
Хід конференції
Вступне слово вчителя
Людина, про яку сьогодні піде мова, надзвичайно талановита. Тому що три шляхи
широкії поєдналися у її мистецькій ниві: кіно, література, малярство. Так, саме
Довженкова мистецька доля незвичайна і неповторна. Коли ми говоримо про
світлий геній Олександра Петровича, про унікальність та багатогранність його хисту,
неможливо, як би не хотілося, обійтися без пафосу… Талановитий, харизматичний,
натхненний, Довженко навіки став невід’ємною часткою світової культури, гордістю
українського народу. Він був письменником і кіномитцем, художником і промовцем,
публіцистом і критиком. А ще дипломатом, державним діячем, що завжди жив активним
громадським життям, цікавився новим, вірив у майбутнє. Сучасники Олександра
Петровича Довженка стверджували, що ніхто не бачив його пасивним, байдужим або ж
заспокоєним. Його звичайний стан – незмінна висока душевна напруга. Зовні стриманий,
він завжди був немов наелектризований, готовий до невідкладної дії, до неймовірного
злету фантазії. Довженко висловлював свої погляди всіма притаманними йому засобами –
пером і пензлем, статтею і оповіданням, фільмом художнім і фільмом публіцистичним.
Принісши в українське кіномистецтво особливу глибину художньої правди став
основоположником української школи поетичного кіно, створив новий літературний жанр
– кіноповість. «Світ кіно»- це таке собі делікатне запрошення придивитись до себе і
побути наодинці. Є фільми, як і люди, поверхневі, окультурені, а є глибокі, які залишають
враження на все життя, і після їх перегляду відчуваєш, як щось у тобі резонує. До таких
фільмів належить творча спадщина Олександра Петровича Довженка. Активна мистецька
налаштованість на сучасність і її проблеми, органічний історизм образного мислення,
принципи творення глибоко народних, національних характерів, поєднання високого
романтичного злету думки з проникливим аналізом реальної дійсності, застосування
гіперболізму, гротеску — ці й багато інших рис Довженкової творчості істотно
збагачували українську прозу. Письменник — єдиний по-справжньому український,
народний митець, який розкрив душу своїх земляків разом з Гоголем і Шевченком.
Він заслужив славу, шану і честь, створивши чудові фільми, на яких довго будуть
вчитися молоді режисери і сценаристи. У світ мистецтва, світ великої культури, він
прийшов з берегів зачарованої Десни, з глибин надр українського народу. В
автобіографічності Довженкових творів його індивідуальність, у кожному з них
просвічується, як крізь легкий сонячний серпанок, образ рідного краю з його безкрайнім
небом і тишею полів, з його задумливими лісами і мовою народу. Він весь свій світ від
перших вражень дитинства втілив у фільми, літературу, публіцистику, у все, що сказав і
написав.
Кажуть, що життя подібне до книги, у якій доля пише світлі й темні сторінки. Отож
перегорнемо деякі сторінки життя О. П. Довженка. «Поетичне кіно», у найширшому
значенні цього терміна, виникло водночас із народженням самого кінематографа. Та все ж
родоначальником поетичного напряму у світовому кінематографі справедливо визнано О.
Довженка. Лірико-епічне обдарування О. Довженка складалося зі сплаву реального й
художнього. Спираючись на національні естетичні традиції, виходячи із особливостей
свого образного поетичного внутрішнього світу, митець відображав соціальну дійсність...
Кадр І О.Довженко – Гомер світового кіно.
З іменем О. Довженка пов’язана особлива сторінка в історії української культури.
Його заслужено вважають «першим поетом кіно», Гомером світового поетичного кіно.
Романтичний пафос, віра в людину, її високе призначення на землі втілені і в його
48
літературних творах. О. Довженко виступає новатором, створюючи самобутній жанр —
кіноповість, який поєднує в собі риси кіносценарію та повісті. До створення своїх
кінематографічних шедеврів Олександр Довженко готувався дуже скрупульозно. Перед
зйомками кожного нового фільму він не один місяць ретельно вивчав все, що пов’язано з
темою майбутньої кінокартини. Від акторів і знімальної групи Олександр Петрович
вимагав такого ж занурення. Люди, які працювали з Олександром Довженком, згадують,
що він був дуже жорстким керівником і вимагав беззастережного виконання своїх
розпоряджень. За це він отримав від підлеглих прізвисько «Кінокороль». До речі,
результатами своєї роботи Олександр Петрович часто залишався незадоволений. «Картина
завжди і неминуче була гірше, ніж я уявляв її і створював. І це було одним з нещасть мого
життя», – писав режисер.
Фільми Довженка - перлини світової кіноіндустрії - і сьогодні не втратили своєї
актуальності.
Українець розробив власну концепцію кадру-скетчу і кадру-плакату. Олександр
був рішуче налаштований на створення унікального українського кіномистецтва, яке
мусить опиратися на історичну дійсність та неодмінно – на реальне життя людини.
Вийшовши із народу, Довженко знав, що таке справжнє життя, добре розумів психологію
людини, яка живе на землі і для землі, і поза нею не бачить свого існування.
Стежина О. Довженка до кіномистецтва була довгою. Де тільки не побував і чого
тільки не перепробував, аж поки не знайшов себе, нарешті, в кіно..
1926 рік стає переломним у творчій долі О. Довженка. Доля посилає його до
Одеси, яка в ті роки була колискою українського кіномистецтва, що тільки – но
народжувалося. Юрій Яновський, головний редактор, у своїй новелі напише так:
«Довженко знайшов те, чого він шукав… він знайшов полотно, на якому постаті та
образи, покладені пензлем, рухаються, живуть , ненавидять і кохають. Його прямування
довело його до правдивих шляхів і до живих образів».
Уже в 1926 році Довженко створив за своїми сценаріями перші фільми: «Вася –
реформатор», «Ягідка кохання». А от наступна стрічка «Сумка дипкур’єра» (1927 р. )
засвідчила неабиякі мистецькі здібності режисера. Її Довженко називав своїм першим
фільмом, відкидаючи два попередніх. У цій стрічці Олександр зіграв роль кочегара,
вперше й востаннє спробувавши себе в ролі актора.
Особливу роль у становленні українського кіномистецтва відіграли фільми О.
Довженка «Звенигора» (1928 р.), «Арсенал» (1929 р.), «Земля» (1930 р.).
Отже, дубль перший: «Звенигора» (одночасно показ відео і коментування
учня)
Справжній успіх прийшов до Олександра Довженка після виходу в прокат фільму
«Звенигора» у 1929 році. Після «Сумки дипкур’єра», яка отримала схвальні відгуки,
Довженко вирішив відзняти фільм «Звенигора». Фактично, Довженко ще у Харкові мав
сценарій до цього фільму. Ідея належала Юркові Юртику (Тютюннику), який у
співавторстві з Майком Йогансеном і написав сценарій фільма-легенди про скарб,
закопаний гайдамаками в надрах гори.
Але Довженко майже на 90 % переробив цей сценарій. Він прагнув створити «свою
Іліаду». Велетенська поетична фреска, що охоплює дві тисячі років буття, може бути
зрозумілою тільки тим, хто знайомий з історією України. Дванадцять пісень цієї стрічки
відтворюють легенди скіфів і варягів, запорізьких козаків, громадянської війни,
петлюрівців, більшовиків та білогвардійців. Усі вони поєднані одним персонажем —
дідом, який уособлює патріархальне селянство, прив’язане до цінностей минулого.
Довженко довго планував й обдумував, якою має бути ця стрічка. Він любив бути «не
таким» під час навчання, під час війни, під час повстань і навіть у роботі з дітьми, тому
відразу вирішив для себе, що це кіно має бути «не таким» як ті, котрі знімалися раніше…
Фільм вразив як і критиків, так і глядачів. Сергій Михайлович Ейзенштейн,
відомий радянський режисер театру та кіно, писав: »Дивовижне переплетіння реального з
49
глибоко національними поетичними вигадками, сучасного й разом із тим міфологічного,
гумористичного й патетичного, чогось Гоголівського. Серед нас – нова людина кіно,
майстер із своїм обличчям».
Перед зйомками Довженко поставив перед собою надзвичайно важливе завдання –
зберегти історичну дійсність, у центрі якої стоїть людина. І йому вдалося втілити задум у
життя всього лишень за 100 днів. У стрічці було 12 епізодів, які відтворювали майже всю
історію України. Подібного сюжету український глядач раніше не знав.
Пропонуємо дубль другий: «Арсенал» (одночасно показ відео і коментування
учня)
Народившись і виростаючи на лоні природи, Довженко завжди намагався
відтворити у фільмах красу України, її зелені луги й налиті сонцем сади. Акторів він
завжди знімав знизу, показуючи, яким великим і прекрасним може бути дует людини й
неба, яка стоїть на своїй землі. Однак були в його практиці й фільми-винятки, де на
перший план виходила природа людська…
Другим фільмом після «Звенигори» став «Арсенал» (1929), який розповідав про
повстання робочих на заводі «Арсенал». Фільм був сприйнятий неоднозначно. Більшість
кінознавців вважали цей фільм -поступкою перед владою.
Юрій Лавріненко у книзі «Розстріляне Відродження» так пояснив творчий задум
режисера: «Щоб уможливити собі дальшу працю в кіно, Довженко мусив зробити у
другому своєму фільмі «Арсенал» (1929) політичну концесію Москві, змалювавши
повстання проти Центральної Ради, яку Довженко сам же і захищав у 1917-18 роках. Ця
концесія, як видно це і з натяку в його «Автобіографії», завдала йому «великого болю». А
проте Довженко показав красномовними експресіоністичними засобами красу і силу
української людини, що невмируще стоїть в осередді самої смерті». Але фільм “Арсенал”
вважають одним з кращих творів українського кіно. Ця картина багата на
кінематографічні знахідки: провокації глядача, психологічні паузи, робота з
непрофесійними акторами та ін.
Завершується фільм досить незвично. У головного героя, Тімоша, стріляють
вороги, але кулі не можуть убити його – людину, яка поборола гніт влади, ба, навіть сама
смерть боїться прийти за ним.
Дубль 3: «Земля» (одночасно показ відео і коментування учня)
Над фільмом «Земля» Довженко працював будучи закоханим у Юлію Солнцеву,
яка невдовзі стала його дружиною. Світле почуття переповнювало душу митця й надихало
на роботу. Нарешті від липня до листопада 1929 року Довженко знімає свій
геніальний твір «Земля», гімн праці на землі, хліборобству та людині, яка працює на землі,
є частиною космічного ритму буття. У картині Довженко зобразив українську родину,
прототипом якої стала його власна. До речі, головну жіночу роль Наталки у фільмі
«Земля» зіграла Ю. Солнцева
Довженко першим у світовому кіно виразив світогляд, якісно відмінний від досі
зображуваного. Це світогляд нації хліборобської, в якої спокійна гідність зумовлена її
способом життя. Середовище і люди — єдине і нероздільне, а їхній спосіб життя є
споконвічним, світогляд непохитним. Символіка Довженка була тісно пов’язана зі
світоглядом українського народу, з образністю народної поезії. Саме в цьому відмінність
фільмів Довженка від фільмів російських авангардистів (формалістів) 1920-х років.
Після необхідних купюр та 32-х офіційних та приватних показів 8 квітня 1930 року
«Земля» виходить на київські екрани, а вже 17-го числа фільм з показу знімають.
Офіційна причина — натуралізм та замах на звичаї.
Олександр Довженко з трепетом у душі чекав відгуків на фільм, хвилювався чи
зрозуміє його глядач, чи почує те, що він хотів сказати, чи збагне. Але, на жаль, не
збагнув… На режисера з усіх боків посипалася нищівна критика. Зокрема, фейлетон
Дем’яна Бєдного привів Довженка до думки про самогубство, а сам він за добу посивів,
ледь не втративши здоровий глузд.
50
Після Довженко з подивом дізнався, що фільм має грандіозний успіх у Європі, у
той час як його заборонено в Україні. Стрічка тріумфально пройшла світовими екранами в
Англії, Америці, Японії, Італії, Франції, її навіть порівнювали з Бетховеновою «Дев’ятою
симфонією». Після прем’єри у Берліні про Олександра Довженка з’являється 48 статей, у
Венеції італійські кінематографісти називають Довженка «Гомером кіно». А ось у
Радянському Союзі стрічку реабілітують лише у 1958 році після міжнародного
референдуму у Брюсселі, де він увійде до числа 12 найкращих фільмів всесвітньої історії
кіно.
Загалом, «Звенигора», «Арсенал» та «Земля» розглядаються як окремий етап у
творчості Довженка, тим більше, що головні герої цих фільмів були об’єднані за рахунок
виконання ролі одним й тим же актором — Семеном Свашенком.
Кадр ІІ «Кіноповість «Зачарована Десна» - «свято босоногого дитинства».
Вона писалась «у стіл», не для видавництва! Після всіх провалів, драм, трагедій,
після злету і падіння, після страшних поневірянь від кордону на заході до кордону на
південному сході Туркменії - хресна дорожка Довженка неодмінно мала повернути його
до дитинства. Воно йому зявилось 5 квітня 1942 року. І відтоді впродовж 14 років
О.Довженко усе поринав у нехитрі спогади дитинства.
В українській літературі можна знайти чимало оповідань про «босоноге дитинство»
- всі вони досить схожі між собою. А от «Зачарована Десна» і дотепер залишається
єдиним унікальним у цьому жанрі твором. Це своєрідна енциклопедія сільського життя
українців кінця ХІХ початку ХХ століття.
9 листопада 1946 року в листі до матері й сестри Олексадр Петрович признавася:
« …пишу одну повість про діда, батька, матір і про все ,одним словом, сосницьке
життя,- ще коли я був маленьким, мамо, у вас і щасливим. Про всяке таке старовинне, що
щезло вже, минуло давно і ніколи, нікому не вернеться, як не вертаються літа. Чомусь я
часто, коли не щодня, згадую про Сосницю і про вас усіх, особливо про батька і про вас ,
моя рідна старенька мамо. Очевидно тому, що й сам уже сивий, і день мій вечоріє вже, і
хоч не гнеться ще спина і хожу ще рівно я, як дід Семен, оглядуватися став назад, почав
визирати в холодне чуже вікно - а чи не пливуть до мене в гості молоді літа деснянською
водою на дубах. Ні, не пливуть»
«Зачарована Десна» з’явилася як сповідь змученого митця, як найнадійніша
моральна опора для власного духу. Малий Сашко уособлює душу письменника. Автор
цим образом підсвідомо мовби хотів сказати: подивіться, люди, ось моя душа перед вами,
чиста, безгрішна. «Довженко у всьому поет. Він поет у думанні, у барвах, у зображенні
характеру людини, у погляді на природу, на комаху, на квітку. Поезію дитинства митець
зберіг до кінця днів» ,- такої думки про великого митця був Олесь Гончар. А як безмежно
Довженко любив рідний край, своє дитинство!
Твір сповнений тонкого гумору. Повість є гімном річки Десна, рідному
чернігівському краю, селянам-трудівникам і сільському способу життя.
Автор змальовує свої перші кроки пізнання життя, «перші радощі, і вболівання, і
чари перших захоплень дитячих…», віруючого в Бога діда-чумака і прабабу, яка все і всіх
проклинала, матір і батька, коваля діда Захарка, дядька Самійла — неперевершеного
косаря, сільського священика і зустріч селянами Великодня на дахах під час весняного
розливу Десни. Спогади ці час від часу переростають у короткі авторські роздуми — про
«тяжкі кайдани неписьменності і несвободи», інші лиха й страждання селян України і
разом з тим — багатство душ, внутрішню культуру думок і почуттів, їхній смак, їхню
вроджену готовність до «найвищого і тонкого», про війну й спалене фашистами село, про
ставлення до минулого: відомий авторський монолог, який починається словами: «Я син
свого часу і весь належу сучасникам своїм. Коли ж обертаюсь я часом до криниці, з якої’
пив колись воду…» і в якому висловлено знамениту формулу: «Сучасне завжди на дорозі
з минулого в майбутнє». І хоча автор пише про все з гумором, але відчувається біль його
душі. Змальовані в творі люди — не ідеальні, вони мають у собі як добрі риси, так і
51
погані, і автор цього не приховує. Проте, на його думку, не від хорошого життя зло
переважає в людині добро.
кiноповiсть О. Довженка «Зачарована Десна», без перебiльшення можна назвати
найкращим автобiографiчним твором в украïнськiй лiтературi повоєнних рокiв. Їï автор,
вiдмовившись вiд традицiйного переказу вражень дитячих лiт, нiби пiдняв завiсу над
найважливiшим, найпотаємнiшим i показав, як у трудовому середовищi формувався
свiтогляд майбутнього митця, якi об’єктивнi чинники впливали на становлення його
уявлень про прекрасне i потворне, про правду i кривду.
1964р. дружині Олександра Петровича, народній артистці, кінорежисеру Юлії
Солнцевій, дозволили зняти фільм за повістю «Зачарована Десна» до 70-и річчя з дня
народження Олександра Петровича.
Хоча Олександр РАЧЕК казав : «Якби Олександр Петрович екранізував свою
повість, то «Зачарована Десна» перевершила б всі його кінофільми, які він встиг зняти за
своє героїчно-бунтівне життя»
“Зачарована Десна” – це хроніка дитинства, спогади про життя селянської родини,
про красу хліборобської праці, про народну мораль і мудрість.
Кадр ІІІ. Кіноповість «Україна в огні» та її значення у творчості О.Довженка
З початком війни Довженко добровольцем іде на фронт. Реалізуватися як
кінорежисер не може, тому багато пише. У 1943 р. Довженко завершує кіноповість
«Україна в огні».
Творена по гарячих слідах історичних подій, вона стала криком болю, першим
гострим сприйманням фашистської навали, вражала своїм епічним розмахом,
непідробною щирістю і непідкупною правдою. Твір вирішили надрукувати двома мовами
– українською та російською. Видання вже було готове до друку, коли поступив донос
Сталіну і 31 січня 1944 року Довженковій повісті було присвячено спеціальне засідання
Політбюро, на якому над письменником було учинено моральну розправу, позбавлено
посад, а твір заборонено. І причина цього в тому, що О. Довженко поставив за мету
осмислити подвиг і страждання українського народу з позицій правди. Повість була
настільки викривальною і страшною для пануючої тоді тоталітарної системи, що твір не
допускали до читача довгі роки і після смерті О. Довженка. Вперше кіноповість побачила
світ 1990 року, а найповніша публікація з’явилася лише в 1995 році. Кіноповість «Україна
в огні» - чесна, неприхована правда про перший період Великої Вітчизняної війни.
Відео 1
І таких жахливих картин пожеж у кіноповісті багато, за їх допомогою автор хоче
показати страждання своєї країни, муку її синів і дочок, трагедію держави.
Письменник сильно й глибоко любив свій народ, і тому зобразив, можливо,
найнещасливіший період історії країни із по-справжньому нищівною правдивістю. Як же
він міг не хвилюватися, коли за короткий проміжок часу фактично вся Україна опинилася
під фашистським чоботом? Це неможливо було осягнути розумом, у це важко було
повірити. І в кіноповісті ми бачимо, як брутально було зруйновано «рай» українського
життя.
Ось, наприклад, картини життя України до приходу туди гітлерівців: (відео 2)
Просто вражає, з якою брутальністю німці вриваються в українські села, руйнуючи
віками створюване життя, зневажаючи українців, які тут жили.» Ці рядки кіноповісті
сповнені неприхованого болю за рідну країну, її нещасливу долю. Недарма Довженко
писав у своєму «Щоденнику» про перші дні війни: «На українських ланах і селах в огні і
полум’ї вирішується доля людства, вирішується велетенська проблема світової гегемонії,
вирішується доля людства на нашій недолі. Така нещаслива земля наша. Така наша доля
нещаслива.»
З великим болем пише майстер слова про тих юнаків, які не знайшли в собі сил
опиратися загарбникам, занепали духом: «Під тиском найтяжчих обставин не одійшли
вони на схід зі своїм великим товариством, що йому потім судила доля здивувати світ
52
своїми подвигами. Звиклі до типової безвідповідальності, позбавлені знання урочистої
заборони і святості заклику, мляві їх натури не піднялися до висот розуміння ходу історії,
що кликала їх до велетенського бою, до надзвичайного».
У творі багато неприхованої символіки. Це і прізвища головних героїв —
Запорожці, і назва села — Тополівка, і п’ять синів, як п’ять пальців однієї руки
Розповідаючи про долю сім’ї Запорожців, Олександр Довженко зумів у яскравій
формі відтворити трагізм історії української землі. Картини перших днів війни справді
апокаліптичні — руйнується весь світ українця, його родина, українська молодь потрапляє
у фашистську неволю, фактично у рабство. Але український народ опирається
поневоленню, бореться із загарбниками, найкращі його представники йдуть у партизани,
нищачи не тільки окупантів, але й ницих зрадників свого народу.
Заключна сцена твору теж досить символічна — у сплюндрованій ворогом
Тополівці знов зібралися Запорожці.
І ця сцена, незважаючи на всю свою трагічність, пройнята оптимізмом, адже, як
кажуть, «козацькому роду нема переводу».
Відео 3
З любов’ю до рідної землі, з болем за неї писав Олександр Довженко кіноповість
«Україна в огні», залишивши нащадкам згадку про страшні сторінки нашої історії. І хоч
твір довго чекав свого читача, але тепер він повернувся до нас після довгих років
замовчування і відкрив нам Олександра Довженка зовсім з іншого, нового боку.
Відео «Самокритика О.Довженка»
Поза кадром «Щоденник» - важливий історико – літературний документ»
Ім’я кінорежисера О. Довженка відоме всьому світові. Його роботи нерівнозначні
за художнім втіленням, та водночас грандіозні за масштабом авторського задуму. Його
творчість піднесла вітчизняний кінематограф до світового рівня. Якось митець сказав:
«Мої картини подібні до яблунь - добре потрясеш - набереш 500 яблук, погано - упаде
штук 10». О.Довженко прагнув, щоб український кінематограф став світовим. Не можна
говорити про нього лише як про режисера, бо вся його режисерська кінематографічна
діяльність –це поєднання і сукупність багатьох талантів, якими обдарувала його природа.
Говорити про нього як про режисера, на згадавши про Довженка – сценариста, живописця,
графіка, вченого і філософа, неможливо. Він був зразком сучасної цивілізованої людини,
цілковитою її гармонією.
А ще О. Довженко був справжнім «живим акумулятором ідей» з надзвичайно
багатим внутрішнім світом. У нього завжди були свіжі ідеї та сюжети, він створив цілий
проект архітектурної забудови і реставрації Києва, оформлення дніпровських схилів;
мріяв створити село-музей, у якому поєднувалися б хати з усіх регіонів України;
проектував монументи і пам’ятники видатним діячам українського народу.
Живучи і творячи в страшну епоху тоталітарного режиму, де заборонялося вільне
правдиве слово, не маючи змоги сказати відкрито про свої думки і переживання,
О. Довженко довіряв своїм записним книжкам найпотаємніші думи, безперечно
сподіваючись, що колись вони стануть набутком громадськості.
Не обов’язково читати біографію письменника, варто прочитати „Щоденник” – і
перед нами постає весь Довженко, біографія якого повна болю і трагізму, сподівань і
надій, що розбилися, як і життя його героїв. Ці окремо зроблені записи вміщують роздуми
митця більше ніж за десятиліття, вони сповнені філософського осмислення сучасного і
майбутнього України. „Щоденник” О. Довженка до українського читача ішов довго, лише
через 50 років, після зняття грифу „секретно” Російський державний архів літератури і
мистецтва привідкрив завісу життя українського майстра. Видали 74-ри зошити, написані
з 1939 до 1956 року, в основному українською.
Відео «О.Довженко»
Завершальним акордом літературної творчості, його лебединою піснею стала
«Поема про море». Це був би черговий фільм митця. У 1958 році
53
Ю. Солнцева його завершить, а у 1959 р. О. Довженку буде посмертно присуджена
Ленінська премія.
Поза кадром
Вшанування пам’яті За своє творче життя Олександр Довженко поставив 4
документальних і 10 ігрових фільмів, створив 15 літературних сценаріїв і кіноповістей, 2
п’єси, написав понад 20 оповідань і новел, автобіографічну повість, ряд публіцистичних
статей і теоретичних праць з питань кіномистецтва. Він був першовідкривачем нового
літературного жанру — кіноповісті, створив справжній авторський кінематограф і став
неперевершеним майстром монтажу.
Митця порівнювали з Гомером, Шекспіром, Рабле, Гофманом, Бальзаком,
Бетховеном, Брехтом. Його починання продовжили в Україні Іван Миколайчук, Сергій
Параджанов, Леонід Осика та ін. Так він здобув світове визнання, таким знає Олександра
Довженка Україна і людство. Найповніше життя та діяльність Олександра Петровича
представлено в експозиціях музею Довженка при Київській кіностудії та Сосницькому
літературно-меморіальному музеї О. П. Довженка. На його честь у різних куточках країни,
де він жив і працював, названо вулиці, кінотеатри, школи, а також встановлено
меморіальні дошки та споруджено пам’ятники. Його ім’я присвоєно Національній студії
художніх фільмів у м. Києві, Сосницькій гімназії, Глухівському педагогічному
університету, Чернігівській міській центральній бібліотеці для дітей, бібліотеці для
дорослих Солом’янської ЦБ м. Києва. По Дніпру ходить пароплав «Олександр
Довженко», води Тихого океану борознить 11 однойменний великий лайнер «Олександр
Довженко», а у глибинах космосу кружляє планета, названа на честь нашого знаменитого
співвітчизника. В пам’ять геніального кінорежисера та письменника випущено поштові
марки (1964, 1994) та введено в обіг Національним банком України ювілейну монету у 2
гривні (2004), присвячену 110-річчю від дня народження А.П. Довженка. У 1972 році
заснована Золота медаль імені О.П. Довженка «За кращий військово-патріотичний фільм».
З нагоди 100-річчя з дня його народження ЮНЕСКО проголосило 1994 рік — роком
Олександра Довженка. Цього ж ювілейного року в Україні Указом Президента створено
державний кіноархів, що отримав назву «Національний центр Олександра Довженка».
Роботу архіву зосереджено на двох основних напрямах: збирання та збереження фільмів
національного кіно та поширення і популяризація кінострічок (у першу чергу
українських) серед громадськості. У 2006 році центр завершив роботу над виданням
фільмів Довженка у форматі DVD. З 1995 року в день його народження присуджується
Державна премія України імені Олександра Довженка, лауреатами якої щорічно стають
діячі кіно: режисери, актори, кінокритики. Рішенням вищої академічної ради
загальнонаціональної програми «Людина року» О. Довженка разом з М. Грушевським і В.
Вернадським визнано у 1999 році Людиною України ХХ століття. На батьківщині
письменника в м. Сосниця Чернігівської області з 2004 року проводиться Всеукраїнський
молодіжний кінофестиваль «На хвилях зачарованої Десни». Нині триває робота з
реставрації фільмів О. Довженка та перенесення їх на нові, більш сучасні електронні носії.
Ім’ям Довженка названі вулиці в Києві, Одесі, Москві, Львові, Волгограді, Новій Каховці.
У Новій Каховці у 2012 році поставлений пам’ятник в міському парку відпочинку. Ім’ям
Довженка названі кінотеатри в Харкові, Запоріжжі та Львові.
Відеовиставка
Дякую за участь і за увагу
54
Додаток В.
(Літературний вечір, присвячений Дню народження Ліни Костенко)

Вступне слово вчителя. Дорогі друзі! Сьогодні ми відчинимо двері в дивовижно
яскравий світ художнього слова видатного українського Митця - Ліни Василівни
Костенко. На нинішньому поетичному олімпі України серед інших майстрів слова вже
кілька десятиліть живе вона як « нерозгадане чудо», «голос народу». Якими мають бути
слова, що могли б схарактеризувати цей феномен української культури адекватно його
значенню і силі! Маючи воістину Божий дар слова, Ліна Василівна є ще й лицарем честі,
взірцем громадянської мужності. Таким поетом може пишатися будь-який народ світу, бо
він є спадкоємцем кращих традицій не лише своєї нації, а й усього людства.
Учениця: Ти знов прийшла, моя печальна музо.
Не бійся, я не покладаю рук.
Пливе над світом осінь, як медуза,
і мокре листя падає на брук.
А ти прийшла в легесеньких сандаликах,
твій плащик ледь прип’ятий на плечі.
О, як ти йшла в таку негоду, здалеку,
така одно-однісінька вночі!
Де ти була, у Всесвіті чи в Спарті?
Яким вікам світилася в імлі?
І по якій несповідимій карті
знаходиш ти поетів на землі?
Ти їм диктуєш долю, а не вірші.
Твоє чоло шляхетне і ясне.
Поети ж є і кращі, й щасливіші.
Спасибі, що ти вибрала мене.
Учень: Стоїть у ружах золота колиска.
Блакитні вії хата підніма.
Світ незбагненний здалеку і зблизька.
Початок є. А слова ще нема.
Ще дивен дим, і хата ще казкова,
І ще ніяк нічого ще не звуть.
І хмари, не прив’язані до слова,
От просто так – пливуть собі й пливуть.
Ще кожен пальчик сам собі Бетховен.
Ще все на світі гарне і моє.
І світить сонце оком загадковим.
Ще слів нема. Поезія вже є.
Вчитель: Чимало сіячів виходило на ниву української культури, кидаючи в рідну
землю зерна віри, надії, любові. А ще приносили на Голгофу цвіту українського слова
свою Долю.
20-е століття подарувало Україні величну постать, яка успадкувала найкращі
риси своїх попередників: патріотизм, розум, щедрість, силу і відвагу говорити правду
красиво і велично. Це – наша сучасниця Ліна Василівна Костенко, для якої «поезія – це
завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі».
Кажуть, щоб зрозуміти філософію думки поета, треба здійснити мандрівку в
Країну його поезій. Я пропоную доторкнутись пензлями Ваших юних душ до палітри
поетичних думок Поетеси-філософа. І нехай девізом цієї подорожі стануть слова: «
Бувають, може, й кращі голоси, але такого другого немає».
Її життєве кредо – свобода й правда. З уст поетеси це звучить так:
Я не люблю нещасних. Я – щаслива.
55
Моя свобода завжди при мені.
Ведучий. Ліна Василівна Костенко, Поет, філософ, безстрашний й напружено
мислячий митець, кришталево чесний перед своїм народом і власною совістю. ЇЇ геній,
незважаючи на всі катаклізми й катастрофи, гоніння й замовчування, був і залишається
могутнім незламаним деревом, олімпом сучасної поетичної думки.
Далекі від видавничого процесу люди навіть і уявити собі не можуть, крізь які
«лінзи» в 60 – 70-і роки розглядалося кожне слово, як немилосердно перетрушувалися
рукописи й викидалося з них усе, що мало бодай натяк на незгоду з офіційною ідеологією.
Ліну Костенко звинувачували в найтяжчих гріхах, говорили про ідейну хибність її
творчості. Вона надовго замовкла, але не покаялася, а продовжувала писати, тільки вже в
шухляду.
Хто ж обрав для Ліни таку Долю?
Дівчинка- поетеса читає вірш «ДОЛЯ»
Вслухайтесь в Слово Поета, серцем доторкніться його чар, вдумайтесь у його
глибокий зміст – і вам відкриється багато таємниць - життєвих і поетичних.
Учениця читає поезію: «Страшні слова, коли вони мовчать..»
Вчитель: Ліна Костенко не любить галасу, вона скромна, рідко спілкується з
репортерами. Ми майже не бачимо її на телеекрані. Тому наводимо інтерв’ю, яке
кореспонденту Світлані Ференець пощастило взяти у 1990 р. в її доньки, відомої поетеси й
літерознавця Оксани Пахльовської.
/Інсценізація/
«Кореспондент»: Оксано! Ось переді мною лист із Запоріжжя від Любові
Зайченко. Вона пише: «Зовсім недавно я прочитала добірку віршів Ліни Костенко,
переписано моєю знайомою від руки. Коли зможете, то надрукуйте розповідь про цю
людину». Як Ви особисто – як донька Ліни Василівни і як відома поетеса Оксана
Пахльовська – ставитися до популярності маминого імені?
«Оксана Пахльовська». Мама свого часу стала легендою. Це тоді, коли
кострубатий молоток репресії у грубих кошлатих руках розбив на уламки цілісінький і
чистий кристал української культури 60-х. Власне, відповісти поставлене вам запитання –
це відповісти: чому Ліну Костенко не друкували шістнадцять років. А мамина поезія уже
з перших віршів була бунтом. Бунтом особистості. Повстанням духу.
Усі ці роки мама мені здавалась хранителькою згасаючого вогню, самотньою
на березі найчорнішого з морів. «Я умирала серед вас, отут під небом України». Це не
тільки про Марусю Чурай. Це мама і про себе. Вона писала історію. Історію свого
народу. Історію його трагедій і прозрінь. І в Україні прокидалась пам’ять, вбивана
десятиліттями. Вбивана століттями. Мама торкнула той шар історії, який залягає в
генах.
«Кореспондент». У книжці Михайла Слабошпицького Ліна Костенко постає
мужньою і вольовою людиною. А яку її рису Ви б назвали головною – як жінки, матері?
«Оксана Пахльовська». Сімдесяті… У цей час на руках у мами – маленьке дитя,
мій молодший братик Василько, який зіпнеться на ніжки і почне ходити й говорити в роки
маминого літературного небуття. Це мужність мами як жінки – народити дитину в розгул
чуми. Це правічний інстинкт, віра в перемогу життя і його непереможність.
Дівчинка- поетеса читає вірш
Я в людей не проситиму сили,
я нічого в житті не просила,
як не просять гранітні схили,
щоб у спеку дощі їх зросили.
Я в людей попрошу тільки віри
в кожне слово, почуте від мене,
в кожний погляд очей моїх сірих,
в кожну ласку рук не студених.
56
Вчитель: Слову Л.Костенко вірять, бо в ньому люди знаходять Істину життя.
Поетичний вернісаж (учні читають вірші Л.Костенко):
 «Життя іде і все без коректур»
 «Не треба класти руку на плече»
 «Українське альфреско»
Пісню на слова Л.Костенко « Осінній день» виконують учні
Ведуча. У нас добре навчилися не помічати особливо яскравих зірок, робити
вигляд, що їх не існує. Ще замолоду душа Ліни Костенко задихалася в атмосфері духовної
блокади, тотального наступу на паростки національного відродження, засилля кар’єристів
і підлабузників. Її поезія була криком протесту.
Блюстителі, халтура – ваше хобі.
Ви, фабриканти вір і недовір,
зробити вам би по духовній пробі –
вас забракує кожен ювелір.
Номенклатурні дурні, бюрократи,
пласкі мурмила в квадратурі рам!
Ваш інтелект не зважать на карати,
а щонайбільше просто на сто грам.
Ведучий. Але Божа справедливість все-таки є. 1977 року після довгих вагань і
консультацій на вищому рівні цензура дозволила вихід поетичної книжки Ліни Костенко
«Над берегами вічної ріки». Це була книжка великого болю, тривоги й іронії. Замість
набридлих фанфар і барабанів читачі, нарешті, відчули справжній словесний симфонічний
оркестр.
Учениця – поетеса: «Вечірнє сонце, дякую за день!»
«Літературознавець». Надзвичайний, безпрецедентний успіх мав історичний
роман у віршах «Маруся Чурай». Цей твір не має нічого спільного з усім тим, що досі
було написано про легендарну поетесу, і представляє в українській літературі рідкісний
жанр. Працюючи над ним, Ліна Костенко використала ті скупі історичні, а по суті,
напівлегендарні відомості про співачку-поетесу з Полтави Марусю Чурай, що з плином
часу дійшли до нас.
Літературознавець В. Брюховецький розповідає про враження, яке справив цей твір
на відомого ученого-ботаніка та прекрасного поета Михайла Доленга: «...Михайло
Васильович сидів біля порожнього столика і задумливо курив.
— Ви вже прочитали «Марусю Чурай»? — запитав він відразу.
— Прочитав. Тепер не страшно й помирати, — сказав вісімдесятичотирьохлітній
поет. — Прилучився до вічності. Я стільки років чекав на твір в сучасній українській
літературі, про який напевне міг би сказати, що стане класикою».
Вчитель: Роман дуже швидко здобув всенародну любов. Кожне його видання
швидко розкуповувалося. Його переписували, вивчали напам’ять.
Інсценізується уривок з роману «Маруся Чурай»
(Іван Іскра і Маруся Чурай )
Вчитель: 1987 року в житті Ліни Василівни відбулася знаменна подія – їй
присуджена Державна премія імені Т.Г.Шевченка за історичний роман «Маруся Чурай» і
збірку поезій «Неповторність». Це була вистраждана і заслужена нагорода. Слово Ліни
Костенко завжди було на сторожі правди. «Література, – писала поетеса, – це не
змагання, а боротьба. Боротьба не амбіцій, не стрибки в висоту, не біг наввипередки.
Це одвічна боротьба добра і зла, справедливості і несправедливості, людського і
нелюдського. Хто знає, якби не така нелегка доля, чи змогла б я підняти свою поезію
до таких висот.
Що доля нелегка, – в цім користь своя є.
Блаженний сон душі мистецтву не сприяє»
Запис пісні у виконанні О. Богомолець «Чоловіче мій, запрягай коня»
57
Вчитель. Збірка «Інкрустації» – це розсип перлин мудрості. Вони ніби показують
усім нам істинні шляхи добра, мобілізують волю, додають сили протистояти злу, активно
формують високі моральні переконання. За цю збірку Ліні Костенко присуджена одна з
найпрестижніших премій – премія Ф. Петрарки, титана італійського Відродження. У
дипломі, зокрема, зазначається: «Спеціальна премія світовій поетесі Ліні Костенко».
Не українській, а світовій, бо справжня поезія, звісно ж, належить світові. Це є свідченням
того, що Україна входить до духовного й інтелектуального європейського і світового
братства.
Звучить відеозапис поезії «КРИЛА» - у виконанні Б.Ступки.
Вчитель: Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану.
В барельєфах печалі уже їм спинилася мить.
А підмайстри іще не зробились майстрами.
А робота не жде. Її треба робить.
І приходять якісь безпорадні пронози.
Потираючи руки,беруться за все.
Поки геній стоїть, витираючи сльози,
метушлива бездарність отари свої пасе.
Дуже дивний пейзаж: косяками ідуть таланти.
Сьоме небо своє пригинає собі суєта.
При майстрах якось легше. Вони — як Атланти.
Держать небо на плечах. Тому і є висота.
Ведучий. Ліна Костенко самобутня, самостійна у всьому. Вона віддає перевагу
дорогам неторованим, темам – нерозробленим. Переспівів у неї немає. Кожне явище вона
сприймає й описує по-своєму. Духовна предтеча шістдесятників, поетеса відкрила для них
основні ідейні й стилістичні обрії, стала законодавицею літературної моди, ревно
дотримуючись національних традицій, духовним донором для всієї української культури,
візитною карткою поетичної України. Вона була і є найпопулярнішим поетом серед
читачів усіх вікових категорій, найчеснішим, найбезстрашнішим, з нині живущих, митцем
слова, який ніколи не зважав на кон’юнктуру. Тому з повним моральним правом Ліна
Костенко говорить своїм читачам жорстку правду про них самих і про те, в якому
суспільстві вони живуть.
У 1993 р. в «Літературній Україні» були надруковані сатиричні віршовані
мініатюри під загальною назвою « Коротко – як діагноз». Вони про нас.
Ми дикі люди, ми не знаєм звичаїв.
Ми нищим ліс. Ми з матір’ю на «ти».
Ми свій кінець пришвидшуєм, пришвидшуєм
У колективних нетрях самоти.
Душа ніяк не вийде із-під варти,
То культ особи, то культура мас.
Колись ми, кажуть, виникли від мавпи,
Надалі мавпа виникне від нас.
В минулому в нас відняли майбутнє.
В майбутньому нам віддадуть минуле.
А де ж наше життя сьогочасне?!
Все менше рук що вміють сіять хліб.
Все більше рук, що тягнуть все у пельку.
Так багато попелу на світі,
Що він вже не стукає в груди людства.
В мені щодня вбивають Україну.
Але і життєствердно:
Мене сьогодні голуб розбудив,
Він прилетів і плакав на балконі.
58
Я не прошу поблажливості Долі.
Хіба це мало — незабутня мить?
«Бібліограф». Велика Вітчизняна війна застала її одинадцятирічною дівчинкою в
Києві. Тому буде пригадуватися «дитинство, вбите на війні», «перший вірш, написаний в
окопі, на тій сипкій од вибухів стіні...». Біль не дитячих вражень залишив глибокий сум у
душі майбутньої поетеси.
Учень читає вірш «Мій перший вірш написаний в окопі…»
«Бібліограф». Закінчивши після війни середню школу, Ліна Костенко навчається у
Московському літературному інституті Горького. Після закінчення навчання 1956 року
Ліна Костенко повертається до Києва. Через рік виходить друком перша збірка
«Проміння землі» (1957), яка приносить їй визнання. Наступні збірки «Вітрила» (1958),
«Мандрівки серця» (1961) полонила читачів своєю неповторністю — свіжістю образів,
ніжністю почуттів, глибиною думок…Читачі чекають нових книг поетеси. Але... наступає
довга, довжиною в шістнадцять років перерва. Доба кінця 60-х — початку 70-х позначена
хвилею репресій серед митців. У цей період безкомпромісна Ліна Костенко не дозволила
потоптати гідність людини й митця, пристосуванству й кар’єризму протиставила творчу
незалежність і принципову непоступливість, не дозволяючи спотворювати написане.
Книжку «Зоряний інтеграл» після четвертої верстки розсипали ідеологічною цензурою, і
вона світу не побачила.
Дівчинка–поетеса:
Покремсали життя моє на частки,
на тьмяну січку слів і суєти.
А серце виривається із пастки
у нетрі дум, під небо самоти.
У мовчазливу готику тополі,
в труда одухотворену грозу.
Я трохи звір. Я не люблю неволі.
Я вирвуся, хоч лапи відгризу.
«Літературознавець». Поетичному слову Ліни Костенко було оголошено
заборону, її твори не виходили окремими виданнями до 1977-го, до появи збірки «Над
берегами вічної ріки». Твори й навіть саме ім’я авторки зникли зі сторінок періодики.
Поетеса писала «в шухляду». Це тоді були написані й «Берестечко», і «Маруся Чурай», і
вірші, що склали збірки «Над берегами вічної ріки» та «Неповторність».
Учениця: Поезія згубила камертон.
Хтось диригує ліктями й коліном.
Задеренчав і тон, і обертон,
і перша скрипка пахне нафталіном.
Поезія згубила камертон.
Перецвілась, бузкова і казкова.
І дивиться, як скручений пітон,
скрипливий ключ в лякливі очі слова.
У правди заболіла голова
од часнику, політики й гудрону.
Із правдою розлучені слова
кудись біжать по сірому перону.
Відходять вірші, наче поїзди.
Гримлять на рейках бутафорські строфи.
Але куди? Куди вони, куди?!
Поезія на грані катастрофи.
І чи зупиним, чи наздоженем?
Вагони йдуть, спасибі коліщаткам...
Але ж вони в майбутнє порожнем!
59
Як ми у вічі глянемо нащадкам?!
«Літературознавець». Проблема мови у творчості Л. Костенко звучить на
особливих регістрах. Нема набридливих штампів про красу слів, про милозвучність, є
обґрунтована й добре зведена оборона святині.
Багато народів потерпали переслідування і напади ворогів, які прагнули будь-що
вичавити пам’ять про те, хто вони є на своїй землі,їхню мову і культуру. Доля
вірменського народу вразила Л. Костенко – і,як наслідок, з’явилась поезія «Цавет танем»
(Читає учень).
Вчитель: Поезію Ліни Костенко можна читати до безконечності, в цьому плані вона
універсальна. У поетеси є думки на всі випадки життя, її художні образи можна підібрати
до будь-якого персонажа, до будь-якого настрою, події. / Звучить запис поезії у
виконанні самої поетеси/
«Вечірнє сонце, дякую за день..», «Красива осінь вишиває клени»
«Літературознавець». Золоту сторінку творчості Ліни Василівни становить її
духовний діалог з матінкою природою. Це особливо ніжна струна її поетичної ліри,
напоєної любов’ю до всього, що живе під небом рідної України.
Перечитуючи сторінки поетичних творів Костенко, млієш від краси весни. Яка
тільки дає про себе чути швидкими потічками талого снігу: «Весна прийшла так якось
несподівано! Зима стояла міцно до пори. Вітри війнули з півдня», або коли шурхоче під
ногами жовте листя, мимоволі йому в такт нашіптуєш: «Осінній день, осінній день,
осінній! О синій день, о синій день, о синій!»
Мене ізмалку люблять всі дерева,
І розуміє бузиновий Пан,
Чому верба, від крапель кришталева,
Мені сказала: «Здраствуй!» крізь туман.
Чому ліси чекають мене знову,
На щит піднявши сонце і зорю.
Я їх люблю. Я знаю їхню мову.
Я з ними теж мовчанням говорю.
Поетеса наділена даром відчувати природу, шанобливо ставитися до неї,
боготворити її красу, а ще почуватися дитям матері-природи. У цьому сила пейзажної
лірики письменниці.
Послухаю цей дощ.
Підкрався і шумить.
Бляшаний звук води, веселих крапель кроки.
Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить,
і раптом озирнусь. А це вже роки й роки!
А це уже віки. Ніхто уже й не зна,
в туманностях душі чи, може, Андромеди
я в мантіях дощу, прозора як скляна,
приходжу до живих, і згадую про мертвих.
Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю.
Він добре вам зіграв колись мою присутність.
Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.
І, може, це і є моя найвища сутність.
Вчитель:Поетичні рядки Ліни Костенко ідеальні для освідчень закоханих, які
тонуть в своїх почуття
Симфонія кохання у творчій палітрі поетеси – ніби «золоте пташеня» поетичного
саду. Ці перлини інтимної лірики дають щасливу нагоду делікатно доторкнутися до
найяскравішого в душі автора. Читаючи її вірші про кохання, ми ніби поринаємо в
дивовижний світ високих почуттів – святих і чистих, високошляхетних і одухотворених не
лише поетичним генієм Ліни Костенко, а її високістю і духу та мудрістю. Вона сама
60
встановляє найвищу планку почуттів, які можуть здолати лише Антеї духу, освячені
небесами люди.
Учениця читає поезію «Моя любове! Я перед тобою»
Інтимне життя поетеси завжди за сімома печатями, проте вірші про кохання
розкривають перед нами надзвичайно дивовижний світ високих почуттів – святих,
чистих,одухотворених, високошляхетних.
Вчитель читає «Світлий сонет»
Учениця читає «Двори стоять у хуртовинах айстр»
Поезія Л. Костенко надихає молодих сучасних композиторів на створення пісень.
Олександр Пономарьов виконує «Романс», рядки з якого багато про що заставляють
задуматися «сильну» половину людства.
(Звучить запис романсу у виконанні О. Пономарьова на слова із вірша Л. Костенко
«Пелюстки старовинного романсу»).
Вчитель: Для Л.Костенко надзвичайно важливою і актуальною є ідея служіння
митця народові. Афористичні рядки багатьох віршів підкреслюють, що поет зобов’язаний
бути свідомим не тільки свого призначення, а й своєї страдницької долі і навіть
невдячності суспільства, в якому живе, бо для багатьох пересічних людей сусідство з
генієм дуже клопітке й не особливо бажане, бо небезпечне через протистояння співця
владі. Ось лише окремі афористичні рядки:
Поет природний, як природа.
Од фальші в нього слово заболить.
З такого болю і з такої муки
Душа не створить бутафорський плід.
Це лиш слова. Зате вони безсмертні.
Вгамуйте лють. Їх куля не бере.
Народ шукає в геніях себе.
Ще не було епохи для поетів,
Але були поети для епох.
Презентація учениці «Афористичність поезії Л.Костенко»
«Літературознавець». Грецька поетеса Сафо в одному з віршів сказала: «Людина в
щасті рівня богові». У цей день - День народження нашої геніальної ЛІНИ – хочеться
запитати:
- Ліно Василівно! Ваш талант пошанований людьми, Ви удостоєні багатьох
нагород і премій, Ви отримали міжнародне визнання. У чому ж Ваше справжнє щастя як
митця? Яка з нагород найважливіша й найдорожча?
Можемо відповіді шукати знову ж таки у ліриці Поетеси:
Митцю не треба нагород,
Його судьба нагородила.
Коли в людини є народ,
Тоді вона уже людина.
Прийміть же, дорога наша українська Поетесо світу, слова вдячності,
безмежної любові і національної гордості у наших листах
/Діти зачитують листи до Ліни Костенко/
Ведучий. Ліна Костенко своєю поезією привчила нас, духовно не таких чутливих, а
інколи зовсім глухих до красивого. Вона багатьом речам дала оцінки, — історичні,
суспільні, матеріальні, — і вдихнула в них поетичну душу, зробила свої висновки, як
вердикти, щирі, правильні і безпомилкові.
Ведуча. Саме Ліна Костенко є тим, хто наважився вголос сказати про ницість
української державної політики, що з 1991 року була побудована на пострадянських
псевдоцінностях; саме Ліна Костенко є апологетом нового європейського мислення.
Тільки от гімнів вона не писала і писати не буде. Бо просто не вміє, не може. Вірші
61
вибирають її, а не вона їх, бо її Слово, її лірика — це голос серця, тобто Голос Правди і
Слово Честі.
Ведучий. Ось добігає кінця наш вечір. Але невичерпною і нескінченною є поезія
Ліни Костенко. Бездонною є криниця її лірики, раз напившись з якої, припадаєш до
цілющої води знову і знову, повторюючи слова геніальної поетеси:
(учасники вечора по черзі читають крилаті фрази Л.Костенко)
Не треба думати мізерно. Безсмертя є ще де-не-де.
Хтось перевіяний, як зерно, у грунт поезії впаде.
***
Куди йдемо? Який лишаєм слід?
Хто пам’ять змив, як дощик акварельку?
Все менше рук що вміють сіять хліб
Все більше рук, що тягнуть все у пельку
***
І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.
Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено,
Хай буде вік прожито, як належить,
На жаль, від нас нічого не залежить...
А треба жити. Якось треба жити.
Це зветься досвід, витримка і гарт.
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
Отак як є. А може бути й гірше,
А може бути зовсім, зовсім зле.
А поки розум од біди не згірк ще, –
Не будь рабом і смійся як Рабле!
Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено,
Хай буде вік прожито, як належить,
На жаль, від нас нічого не залежить...
***
Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.
А може, власне, і не в тому справа.
А головне, що десь вдалечині
Є хтось такий, як невтоленна спрага.
Я не покличу щастя не моє.
Луна луни туди не долітає.
Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.
Моя душа й від цього вже світає.
62
Додаток Д.
Година спілкування «Трагедія Бабиного Яру» для 11 класу

Тема: Тут кров людська пролита.
Хід заходу
Вступне слово вчителя.
- Любі діти! Наша сьогоднішня зустріч присвячена трагедія Бабиного Яру.
Кожного року 29 вересня в школах нашої Батьківщини проводяться уроки пам’яті на
честь вшанування пам’яті жертв Голокосту.
Цього дня 1941 року фашисти в Києві знищили десятки тисяч громадян, мешканців
міста Києва, більшість з яких були євреями. Але серед них були тисячі українців,
громадян інших національностей. Усі 778 днів окупації Києва, німці розстрілювали
людей. Десятками, сотнями, сотнями кожного дня. Злочини Бабиного Яру перевершили
всі відомі до цього трагедії. Але це не тільки трагедія минулої війни, це уроки на
майбутнє, як зберегти мир і зупинити насильство.
1 Ведучий.
Історія виникнення Бабиного Яру.
До нас дійшла легенда в якій розповідається про те, що колись давно в цій
місцевості жив воєвода на прізвисько Бабій, тому його прізвиськом назвали яр.
2 Ведучий.
Саме це місце фашисти обрали для своїх злочинів. Бабин Яр – це місцевість порита
глибокими ярами.( Довжиною до 50 метрів) Тому тут легко було нищити трупи.
1 Ведучий.
29 вересня 1941 року радянські війська залишили Київ. Цього ж дня фашисти
окупували місто. І почали свою криваву тризну. Ввели свій страшний закон і порядок.
Вчитель
Смерть і насильство приніс новий німецький порядок. Першими жертвами репресій
стали київські підпільники і цигани. Їх знищили ще 20 вересня. А з двадцять другого
вересня до страшного місця Бабиного яру потяг колони машин з єврейським населенням.
2 Ведучий.
28 вересня в місті з’явилися оголошення в яких наказувалося всім євреям з’явитися
до Лук’янівського кладовища. Люди розуміли , що Бабин Яр – це смерть.
29 вересня 1941 року десятки тисяч киян вирушили в свою останню путь.
Вчитель
Це була страшна дорога смерті. Дорога по якій ішли приречені. Дорога в небуття.
1 Ведучий
Владико світла, доброти і правди,
Спустись з небес на землю нашу стань.
Тут людська кров, пролита без пощади, Горять в могилі, як не згасна грань.
1 дитина
Буде суд і буде кара,
Отверзеться Бабин Яр.
Хлине кров, як повінь яра,
Вдарить хвиля аж до хмар.
На узвишшя піднебесне
Вийде світлий судія,
Крикнуть сурми і воскресне,
Вся Давидова сім’я.
2 дитина
Не сховається почвара,
Ані вбивця , ні грабар.
63
Буде суд і буде кара.
Отверзеться Бабин Яр
Розпадуться небосхили,
Божа явиться можуть.
Вийдуть праведні з могил,
Злих в могилу поведуть.
2 Ведучий
Їх тисячі лягли у Бабин Яр широкий,
І катували їх тіла, у тім яру кати.
Топтали їх тіла, ридали хмари…
Й дощем червоним хмари ті лягли.
Страшним став вересень осінній,
Для тих , що йшли в далеке небуття.
Земля здригалася в холодній тіні,
І плакала немов хоронячи дитя.
А нелюди дивилися жорстоко,
Бо серця в них не було і нема.
А під ногами в них здригалася в потугах ,
Ридала й плакала багряная земля.
Її призначення високе:
Родити хліб від колоса зерня,
Знівечив варвар боже призвання,
Холодним дулом кулемета.
Пройшли роки, давно вже сплили ріки,
То вереск кров’ю в тім яру цвіте.
Бо біль землі, і біль душі навіки,
Про злочин пам’ять у віки несе.
Вчитель
Ті, хто прийшли до Бабиного Яру вже ніколи не повернуться. З 29 вересня по 2
жовтня 1941 року у Бабиному Яру було розстріляно сто тисяч дітей, жінок і людей
похилого віку. З них сорок тисяч євреїв, близько тисячі циган, решта : українці, та інші
народності , які проживали на той час в Києві.
Ці страшні цифри , ці факти не вміщаються в людській свідомості. Це неможна ні
осмислити, ні зрозуміти. Такій жорстокості немає пояснення.
В пам’ять про страшну трагедію Бабиного Яру в Києві поставлено пам’ятник тим,
хто пішов у небуття.
Цей пам’ятник є і пам’яттю і пересторогою для прийдешніх поколінь.
Ми маємо пам’ятати трагедію Бабиного Яру. Ми маємо молитися за безневинно
убієнні душі. Лише наша пам’ять може заспокоїти їх.
Ми маємо пам’ятати Бабин Яр для того, щоб така трагедія не повторилася. Ми –
Люди !
64

Курсова робота з методики викладання

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Курсова робота з методики викладання

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

КУРСОВА РОБОТА

З методики викладання української літератури

Актуальність дослідження. На сучасному етапі реформування освіти

1.1. Мета і завдання позакласної роботи з літератури у школі

Позакласна робота з літератури є невід’ємною частиною всієї

1.2. Принципи проведення позакласних занять з літератури у школі

При організації позакласної роботи слід у сукупності спиратися на

Позакласна робота є важливим засобом виховання школярів, це гарна

2.1. Види та форми позакласної роботи з літератури у школі

Багатоманітність позакласної роботи, що випливає з багатоманітності

Форми позакласної роботи

Масові Групові Індивідуальна

Рис. 2.1 Форми позакласної роботи

1) Масові форми [13].

Позакласна робота є важливим засобом виховання школярів, це гарна

За часом дії види позакласної роботи поділяються на:

3.1. Експериментальне дослідження проведення позакласних занять з

Метою експерименту є виявлення ефективних форм проведення

За даними табл.3.1., в результаті педагогічного експерименту рівень

Анкетування учнів 11 «Б» класу проводилося двічі: на початку

За даними табл.3.2., в результаті педагогічного експерименту високий

Метою експерименту є виявлення ефективних форм проведення

Таким чином, розглянувши курсову роботу на тему «Ефективні форми

1. Академічний тлумачний словник української мови. URL:

Гра-квест «Сім струн»

Станція Fa (факт - фальш)

(Літературний вечір, присвячений Дню народження Ліни Костенко)

Година спілкування «Трагедія Бабиного Яру» для 11 класу

You might also like