Мет навч. в сш макет5

Ганна Токмань
МЕТОДИКА НАВЧАННЯ
УКРАЇНСЬКОЇ І ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА
Навчально-методичний посібник
2019
2
Рекомендовано до друку ухвалою вченої ради Переяслав-

Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія
Сковороди (Протокол №6 від 28.02.2019 р.)
Рецензенти:
доктор філологічний наук, професор М. П. Корпанюк,
доктор педагогічних наук, доцент Л. Л. Нежива,
доктор педагогічних наук, доцент В. В. Уліщенко.
На обкладинці книги використано зображення картини Жана-

Батиста Робі (1821-1910) «Натюрморт з квітами і книгою».
Токмань Г. Методика навчання української і зарубіжної літератури:

самостійна робота студента.  Київ : Міленіум, 2019.  110 с.
Навчально-методичний посібник містить навчальну програму, плани

практичних занять, завдання для самостійного опрацювання, темарій
науково-дослідних робіт з дисципліни «Методика навчання української і
зарубіжної літератури в середній школі», яка викладається в закладах
вищої освіти. Авторка пропонує студентам питання для обговорення,
наукові коментарі до кожної з тем та списки рекомендованої літератури.
Книгу адресовано студентам спеціальності «Українська мова і

література» освітнього рівня «Бакалавр», а також учителям, які
здобувають післядипломну освіту.
3
ЗМІСТ
Переднє слово………………………………………………. 4
Навчальна програма дисципліни «Методика навчання
української і зарубіжної літератури в середній
школі»……………………………………………………………...9
Практичні заняття: теми, плани, завдання, література,
наукові коментарі, тести………………………………………….15
Самостійна робота: теми, запитання для обговорення,
завдання, література, наукові коментарі………………………..60
Студентські науково-дослідні роботи: темарій, методичний
коментар, зразки оформлення списку джерел………………….97
Рекомендована література: основна, допоміжна…………105
4
ПЕРЕДНЄ СЛОВО
Фахова підготовка вчителя української мови і літератури 
складний тривалий процес, поступ у якому передбачає як
напружену інтелектуальну роботу на лекціях, так і самостійну
пізнавальну діяльність студента.
Здобувач освіти самостійно готується до практичних занять:
він має знайти відповіді на питання плану, виконати письмові
завдання, підготуватися до усних виступів і продумати, як
відстоювати свої рішення щодо проблемних, творчих завдань.
За нормативними документами, мінімум  половина,
максимум  дві третини навчального матеріалу, засвідченого в
програмі дисципліни, мають бути опановані студентом
самостійно, поза аудиторними заняттями. Викладач повинен
інформувати групу, які саме теми слід вивчити самотужки, дати
методичні рекомендації і насамкінець перевірити рівень знань.
Найцікавішою складовою самостійної роботи студента є
його творча, наукова діяльність. Наука як така має
індивідуальний, осяйний характер, що не заперечує клопіткої,
сумлінної праці з джерелами, їх аналізування й синтезування
провідних положень. Студент, проконсультувавшися з науковим
керівником, самостійно проводить дослідження актуальної
проблеми і викладає результати пошуку в певному жанрі: пише
статтю, текст доповіді на конференцію, роботу на конкурс,
курсову роботу.
«Методика навчання української і зарубіжної літератури в
середній школі»  одна з нормативних навчальних дисциплін для
студентів спеціальності «Українська мова і література»
освітнього рівня «Бакалавр». Як правило, університети відводять
на неї значну кількість кредитів, адже саме ця дисципліна
забезпечує формування методичного складника фахової
компетентності вчителя-бакалавра. Рівень сформованості знань,
умінь, навичок, мотивації дуже швидко перевіряється практично
 студенти проходять педагогічну практику на робочому місці
вчителя, випробовуючи набуту методичну компетентність у
5
класі. Якість проведених лекцій, активність студента в його

самостійній роботі, ефективність діалогу з викладачем на
практичних заняттях та під час індивідуальних консультацій
оприявлять не стільки іспит і тестування, скільки уроки,
проведені вчителем-початківцем. Аудиторні заняття та
позааудиторні форми освітньої діяльності мають скласти струнку
систему формування компетентного вчителя-філолога,
обізнаного, вмілого, залюбленого у свій фах.
Нині актуальною в процесі реформування національної
освіти є Концепція Нової української школи, запропонована
суспільству Міністерством освіти і науки України. Однією з 10-
ти ключових компетентностей, яких мають набути школярі,
названо таку: «Обізнаність та самовираження у сфері культури.
Здатність розуміти твори мистецтва, формувати власні мистецькі
смаки, самостійно виражати ідеї, досвід та почуття за допомогою
мистецтва. Ця компетентність передбачає глибоке розуміння
власної національної ідентичності як підґрунтя відкритого
ставлення та поваги до розмаїття культурного вираження інших»
[2]. Учитель української літератури повинен бути готовий до
фахової діяльності такого спрямування, тож у викладання
дисципліни «Методика навчання української і зарубіжної
літератури в середній школі» слід вводити історико-літературні
та теоретико-літературні знання, інтерпретацію тексту,
індивідуальний підхід до розвитку наукових здібностей,
художню творчість. Студент-філолог має усвідомити не тільки
загальні дидактичні ідеї та технології, а й специфіку предметів
«Українська література», «Зарубіжна література», саме ці
шкільні предмети є провідні для формування культурологічної
компетентності учнів нової української школи.
Засадничими для викладача, який готує вчителів української
літератури, є думки Василя Сухомлинського. Видатний
український педагог писав: «Багато вихователів забуває, що
література стає вчителем, наставником тільки тоді, коли, образно
кажучи, крила ідеї тримаються на повітрі краси. Без краси, без
естетичних почуттів цей птах каменем падає на землю» [3, с.
390]. Урок літератури без літератури, а лише з розмовами про неї
6
педагог порівняв із заняттям музикою без музики і дійшов

висновку: «Як учитель музики несе на урок скрипку, так в устах
словесника на уроці літератури повинно звучати художнє слово,
яке розкриває ідею, а не нудна розповідь про ідею» [3, с. 391].
В. Сухомлинський не відкидає осмислення художнього тексту, а,
продовжуючи думку засновника методики навчання української
літератури Олександра Дорошкевича (висловлену ним у першій
книзі з методики  «Українська література в школі», 1921 р. [1]),
наголошує на переважній ролі в навчанні літератури самої
літератури, тобто художнього слова, представленого емоційно й
красиво. Виховання через безпосереднє сприйняття серцем
образного тексту, який звучить у майстерному виконанні, 
домінанта літературної освіти. Тому в самостійній роботі
студента, спланованій у пропонованій читачеві книжці, значне
місце відведено творчим завданням, інтеграції різних видів
мистецтв, інтерпретації конкретного художнього тексту для його
шкільного прочитання.
Ключовим для національної освіти є володіння українською
мовою (поряд з рідною); у концепції Нової української школи так
описано цю компетентність: «Спілкування державною (і рідною
у разі відмінності) мовами. Це вміння усно і письмово
висловлювати й тлумачити поняття, думки, почуття, факти та
погляди (через слухання, говоріння, читання, письмо,
застосування мультимедійних засобів)» [2]. Українська і
зарубіжна література (в україномовних перекладах) становлять
широке поле як для тлумачень усіх перелічених феноменів
(думка, почуття, погляди), так і для всіх названих видів
учнівської діяльності (слухання, говоріння…). Готуючись до
фахової діяльності, студент під час самостійної роботи набуває
вмінь спостерігати за мовою художнього твору, розвивати
мовлення учня  монологічне і діалогічне, усне і писемне,
усвідомлює важливість власного фахового вчительського
мовлення.
До формули Нової української школи автори, поруч з
іншими, ввели такі складники, як: «Педагогіка, що ґрунтується
на партнерстві між учнем, учителем і батьками» і «Наскрізний
процес виховання, який формує цінності» [2], що відповідає
7
екзистенціально-діалогічному підходу до методики навчання

української і зарубіжної літератури. Самостійна робота студента-
філолога передбачає розуміння ним необхідності визначення
аксіологічної основи художнього твору і вміння стимулювати
процес інтеріоризації усвідомлених цінностей школярем-
читачем. Майбутній учитель літератури має вміти звернути увагу
учня на ситуацію екзистенційного вибору, у якій опинився
літературний герой, тим самим готуючи школяра до власної
свободи, гідного долання свого життєвого шляху.
Самостійна робота, передбачена у книжці, попри
індивідуальне її виконання, має діалогічний характер, адже
спирається на діалогіку  в літературознавстві, психології,
педагогіці. Студент готується до партнерського діалогу зі своїми
майбутніми вихованцями, міркує, як навчити їх читати 
спілкуватися з художнім текстом, усвідомлює діалогічну
природу літератури як такої, навчається шляхів оприявлення
діалогу художнього тексту з іншими текстами, історією,
мистецтвом.
Ставимо завдання розвивати критичне мислення студентів,
тому виносимо на обговорення проблемні, дискусійні питання,
пропонуємо самотужки обирати статті в періодиці, оцінювати
висунуті науковцями й вчителями методичні ідеї, пропонувати
власні. Позаяк ідеться про прикладну науку, велику роль у її
опануванні відіграє метод моделювання: студенти вивчають
методичні моделі найкращих учителів і науковців, а також
створюють власні – конспекти уроків, сценарії заходів, плани
роботи гуртка, напрацьовують етапи технологій (вивчення
теоретико-літературних понять, біографії письменника,
аналізування твору). На практичному занятті часто відбувається
рольова гра: студент виходить до кафедри і грає роль учителя, а
однокурсники підігрують йому, імітуючи поведінку учнів.
Теоретична глибина й практична спрямованість – дві засади
пропонованої концепції організації самостійної роботи студента
з дисципліни «Методика навчання української і зарубіжної
літератури в середній школі».
Посібник структуровано відповідно до форм самостійної
роботи студента: викладено програму – щоб було зрозуміле
8
місце винесених на самостійне опрацювання тем у контенті

дисципліни; підготовка до практичних занять зорієнтована на
розуміння студентом теми, висвітлення питань плану як її
аспектів, виконання творчих завдань, опрацювання
рекомендованої літератури, самоперевірку шляхом тестування.
Низку програмових тем викладач не обговорюватиме зі
студентською групою на аудиторному занятті, ці теми повністю
довірено самостійній активності й відповідальності студента; як
орієнтири в цій роботі подано питання для обговорення на
індивідуальних консультаціях-звітах, сформульовано завдання
для письмового виконання, які викладач має перевірити й
оцінити, рекомендовано літературу для опрацювання. Усі теми
(як практичних занять, так і самостійного вивчення) частково
висвітлено в наукових коментарях, аби студент мав основу знань,
яку можна розбудовувати далі, знаходячи нову інформацію, а
також креативно моделюючи шкільні уроки і позакласні заходи.
Навчально-методичний посібник написано з метою
зорієнтувати студентів у їхній самостійній діяльності з
формування методичної компетентності, а також допомогти
колегам-викладачам в організації освітнього процесу на
філологічному факультеті під час викладання дисципліни
«Методика навчання української і зарубіжної літератури».
ЛІТЕРАТУРА
1. Дорошкевич О. Українська література в школі (спроба
методики). Київ, 1921. 100 с.
2. Нова українська школа. Концептуальні засади реформування
середньої школи. 2016 [Электронный ресурс]. URL: https://www.
kmu.gov.ua/storage/app/media/reforms/ukrainska-shkola-
compressed.pdf (дата звернення 15.01.2019 р.)
3. Сухомлинський В. О. Думки про виховання.
В. О. Сухомлинський. Вибрані твори : в 5 т. Т.5. Статті.
Київ, 1977. С. 378392.
9
НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ

«МЕТОДИКА НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ І ЗАРУБІЖНОЇ
ЛІТЕРАТУРИ В СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ»
1. Мета та завдання навчальної дисципліни
Мета: сформувати методичну компетентність майбутнього
вчителя української літератури.
Досягнення мети передбачає виконання таких завдань, які
ставляться перед учасниками навчального процесу:
1. Закласти психолого-педагогічні основи викладання
української літератури.
2. Підготувати студента до проведення різноманітних
типів уроків літератури.
3. Навчити проводити шкільний аналіз художнього твору
на сучасних наукових засадах.
4. Виробити вміння застосовувати сучасні методи,
прийоми, інноваційні педагогічні технології навчання
літератури.
5. Сформувати готовність до організації позакласної
літературної роботи.
6. Сприяти формуванню ціннісних орієнтирів навчання
Очікувані результати навчання (компетентності і
програмні результати навчання). У результаті вивчення
навчальної дисципліни студент повинен сформувати методичну
складову професійної компетентності студентів-філологів. Він
повинен:
знати: психолого-педагогічні основи навчання літератури,
принципи викладання, типологію уроків літератури, методи та
прийоми навчання, шляхи аналізу художнього твору, форми
проведення позакласної літературної роботи;
уміти: спланувати навчально-виховну роботу з української
літератури, підготувати і провести урок та літературний
позакласний захід, проаналізувати художній твір, навчити
теоретико-літературного поняття, розвивати мовлення та творчі
здібності учнів;
мати мотивацію: популяризувати українське мистецтво
слова, формувати активних читачів української художньої книги,
10
зацікавлювати зарубіжною літературою в її найвищиї зразках і

талановитих українськомовних перекладах, виховувати духовні
цінності  національні, гуманістичні загальнолюдські, моральні,
демократичні, естетичні.
2. Зміст навчальної дисципліни «Методика навчання

української і зарубіжної літератури в середній школі»
Вступ. Методика навчання як прикладна галузь

педагогічної науки. Мета, завдання навчального курсу.
МОДУЛЬ 1. Методика навчання української літератури

як наукова галузь. Шкільний предмет «Українська
література».
Тема 1. Об’єкт, предмет та проблематика методики як
наукової дисципліни, її складові. Чинники розвитку та джерела
методики.
Тема 2. Методи наукового дослідження. Зв’язки методики
викладання української літератури з іншими науками.
Тема 3. Історія питання: курси методики викладання
Тема 4. Загальнодидактичні принципи як засади викладання
української літератури. Специфічні принципи викладання
Тема 5. Вимоги до фахової підготовки вчителя-літератора.
Особливості мовлення вчителя на уроці.
Тема 6. Завдання шкільного курсу української літератури.
Програми викладання української літератури: структура та зміст.
Особливості пропедевтичного курсу української літератури – 5-8
класи. Систематичний історико-літературний курс – 9-11 класи.
Тема 9. Навчальна література: вимоги до підручника та
його варіанти.
МОДУЛЬ 2. Психолого-педагогічні засади, методи та

форми викладання літератури.
Тема 1. Сприймання художнього твору як діалог тексту і
читача. Роль учителя в організації цього діалогу.
11
Тема 2. Основні етапи літературного розвитку школярів.

Сприймання літератури молодшими підлітками. Літературний
розвиток у старшому підлітковому віці. Особливості прочитання
художньої літератури в пору ранньої юності.
Тема 3. Поняття метод навчання; проблема класифікації
методів. Методи за джерелом знань учнів: лекція, бесіда,
самостійна робота, гра.
Тема 4. Методи за характером і рівнем пізнавальної
діяльності учнів.
Тема 5. Структура навчальної діяльності та функції завдань
з літератури. Класифікації навчальних завдань у методичній
науці. Види завдань за змістом діяльності, за співвідношенням з
текстом, за формою завершення. Проблема домашньої роботи та
шляхи її розв’язання.
Тема 6. Специфіка уроку літератури. Вимоги до нього.
Аналіз уроку літератури.
Тема 7. Структура уроку. Класифікації уроків літератури.
Тема 8. Завдання і джерела вивчення біографії
письменника. Форми роботи на уроці розгляду життєпису.
МОДУЛЬ 3. Шкільний аналіз художнього твору

Тема 1. Методологічні підходи до шкільного аналізу
художнього твору. Типи аналізу твору.
Тема 2. Методика шкільного визначення ідейно-тематичної
основи твору. Послідовність розкриття образу-персонажа.
Тема 3. Поділ художньої літератури на роди, жанри й
жанрові форми. Урахування жанрової природи твору під час
його вивчення в школі.
Тема 4. Специфіка викладання епосу. Структура аналізу
епічного твору. Особливості сприймання епічних творів учнями
різного віку. Прийоми роботи з епічними творами. Педагогічний
досвід з теми.
Тема 5. Необхідність урахування специфіки лірики як
літературного роду під час її шкільного вивчення. Цілісність
сприйняття ліричного твору та його текстуальний аналіз.
Методика вивчення віршування.
12
Тема 6. Специфіка драматичного мистецтва. Особливості

вивчення драматичних творів. Інтерпретація, запропонована
учнем як читачем, глядачем, виконавцем. Приойми інтеграції з
театральним мистецтвом.
Тема 7. Особливості вивчення жанрів на межі літературних
родів. Вивчення Біблії на уроках української літератури.
Тема 8. Місце фольклору в шкільних програмах.
Фольклорні жанри в їх шкільному прочитанні.
МОДУЛЬ 4. Основи методики навчання зарубіжної

Тема 1. Історія навчання зарубіжної літератури в
українській середній школі.
Тема 2. Сучасні програми зарубіжної літератури,
варіативність залежно від стандартного чи профільного вивчення
предмета. Рубрики і зміст пояснювальної записки,
структурування матеріалу, літературознавче наповнення
програми.
Тема 3. Структурування курсу зарубіжної літератури в
старшій школі: періоди, напрями, постаті, твори.
Тема 4. Специфіка викладання перекладних творів.
Національна культура автора та переклад українською мовою.
Тема 5. Принцип зв’язку викладання української і
зарубіжної літератур, застосування елементів компаративістики в
середній школі.
Тема 6. Сучасний підручник із зарубіжної літератури.
Завдання, функції, структурування, зміст, методичний апарат
сучасного підручника із зарубіжної літератури.
МОДУЛЬ 5. Методика вивчення літературознавчого

матеріалу різних типів.
Тема 1. Вивчення літературно-критичних статей: мета та
прийоми опрацювання.
Тема 2. Місце теоретико-літературних понять у шкільному
курсі української літератури. Методика формування в учнів
теоретико-літературних понять. Систематизація вивченого з
теорії літератури.
13
Тема 3. Система уроків позакласного читання та їхнє місце

в літературній освіті школяра. Методичні засади проведення
уроків позакласного читання.
Тема 4. Місце літератури рідного краю в шкільній освіті,
методика її вивчення.
Тема 5. Особливості уроків, що є вступними до розділу або
теми. Завдання та методика проведення підсумкових занять.
Тема 6. Шляхи роботи над мовою на уроках української
літератури. Критерії розвитку мовлення учнів.
Тема 7. Розвиток писемного мовлення учнів. Наукове
обґрунтування системи письмових робіт з літератури.
Класифікація творів з літератури: твори літературознавчого
характеру; твори літературного характеру: публіцистичні та
художні.
Підготовча робота до написання твору. Оцінювання творів.
Застосування символіки при виправленні помилок в учнівському
творі.
Тема 8. Значення наочності в літературній освіті учнів.
Мета і методичні засади застосування. Класифікації наочних
посібників.
Тема 9. Роль комп’ютерної техніки, дошки та учнівського
зошита у вивченні предмета. Місце літературного кабінету в
роботі вчителя, вимоги до його оформлення.
Тема 10. Позакласна робота з літератури. Індивідуальна
робота поза уроком. Гурткова позакласна робота. Масові заходи
з літератури.
МОДУЛЬ 6. Інноваційні технології викладання

Тема 1. Інноваційний характер модульно-розвивальної
системи навчання. Навчально-предметний, дидактичний,
змістовий модулі, їхнє місце в системі навчального процесу.
Методичні міні-модулі.
Тема 2. Застосування дидактичної евристики, суґестивної та
інтерактивної технологій.
Тема 3. Інноваційні технології концентрованого і
продуктивного навчання, технологія текстотворення.
14
Тема 4. Діалог як процес розвитку пізнавальної активності

учнів під час вивчення літератури. Види діалогів, які
досліджуються й організовуються на уроці.
Тема 5. Проблемні запитання і завдання на уроках
української літератури
Тема 6. Інформаційні технології навчання літератури.
Тема 7. Методи і прийоми інноваційної методики
літературної освіти.
15
ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ: ТЕМИ, ПЛАНИ, ЗАВДАННЯ,

ЛІТЕРАТУРА, КОМЕНТАРІ, ТЕСТИ
Практичне заняття №1
Шкільний курс української літератури
ПЛАН
1. Завдання та структура шкільного курсу української літератури.
Концепція Нової української школи та національної освіти.
2. Чинні програми викладання української літератури в середній
школі: принципи структурування та особливості змісту.
3. Навчальна література з предмета: вимоги до підручника та
його варіативність.
4. Сучасна проблематика літературної освіти в Україні.
ЗАВДАННЯ
1. Проаналізувати чинну шкільну програму з української
літератури за планом: пояснювальна записка, структурування
програмового матеріалу на навчальний рік, списки літератури.
Запропонувати власні зауваження і рекомендації.
2. Проаналізувати один зі шкільних підручників з української
літератури за планом: 1. Мета авторів. 2. Структура. 3.
Принцип добору персоналій письменників. 4. Художній рівень
та відповідність вікові дітей художніх текстів; їх жанрове,
тематичне й стильове різноманіття. 5. Науковість і форма
викладу літературознавчого матеріалу. 6. Висвітлення
теоретико-літературних понять. 7. Якість методичного апарату
(запитання і завдання для учнів). 8. Ваші загальні оцінки та
зауваження.
1. Державна національна програма «Освіта (Україна ХХІ століття). Київ,
1994. 94 с.
2. Наукові основи методики літератури. За ред. Н.Волошиної. Київ, 2002.
344 с.
середньої школи. 2016 [Электронный ресурс]. URL: https://www.kmu.gov.
ua/storage/app/media/reforms/ukrainska-shkola-compressed.pdf. (дата
звернення 1.01.2019)
4. Пасічник Є. А. Методика викладання української літератури в середній
школі. Київ, 2000. 384 с.
16
5. Ситченко А. Методика навчання української літератури в

загальноосвітніх закладах. Київ, 2011. 291 с.
6. Степанишин Б. Стратегія і тактика в літературній освіті учнів.
Тернопіль, 2003. 191 с.
7. Токмань Г.Л. Методика навчання української літератури в середній
8. Чинна програма української літератури для середньої
школи. URL: http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-
serednya/n.htmlavchalni-programy (дата звернення: 19.01.2019).
9. Статті в періодиці. Тут і далі рекомендуємо студентам звертатися до
періодичних видань, самостійно обираючи статті на теми, що
відповідають порушеній проблемі.
Рекомендовані методико-літературні та літературознавчі

часописи, які станом на 2019 рік виходять в Україні
Методика навчання української літератури
1. Газета «Літературна Україна».
2. Газета «Українська мова та література».
3. Журнал «Вивчаємо українську мову і літературу».
4. Журнал «Дивослово (Українська мова і література в навчальних
закладах)».
5. Журнал «Слово і час».
6. Журнал «Українська мова і література в школі».
7. Журнал «Українська мова і література в школах України».
Методика навчання зарубіжної літератури

1. Газета «Зарубіжна література».
2. Журнал «Всссвіт».
3. Журнал «Всесвітня література в сучасній школі».
4. Журнал «Всесвітня література в школах України».
5. Журнал «Зарубіжна література в школах України».
6. Журнал «Зарубіжна література в школі».
Науковий коментар
У своїй праці вчитель керується суспільними вимогами та
власними творчими прагненнями. Нормативні освітні документи
обов’язкові для виконання всіма учасниками навчального
17
процесу. У них визначені ідеї діяльнісного, особистісно

зорієнтованого і компетентнісного підходів, які нині вважають
домінантними для розвитку української школи загалом і
літературної освіти зокрема.
Мета літературної освіти: засобами предмета допомогти
учневі в його самопізнанні, життєвому самовизначенні,
самоздійсненні, формуванні предметної (літературної) і
ключових компетентностей, здатності до читацького й
особистісного саморозвитку.
Щодо української літератури предметною
компетентністю, за Державним стандартом базової і повної
загальної середньої освіти, є літературна. Її трактуємо як
готовність і здатність працювати з текстами різних художньо-
естетичних систем, культурно-історичних епох, світоглядних
орієнтирів, традицій і стилів: розуміти зміст прочитаного,
з’ясовувати авторську позицію і художні засоби донесення її до
читача, творити на основі прочитаного власні смисли щодо
порушених проблем, висловлювати власну (подеколи критичну)
позицію стосовано прочитаного, сприймати художній твір як
чинник формування життєвого досвіду та соціально-
психологічного й соціокультурного становлення.
Загальна мета навчання української літератури
конкретизується в таких завданнях предмета:
 Поглиблення інтересу до читання, зміцнення потреби
читати; усвідомлення ролі літератури як засобу
самопізнання і самотворення; використання досвіду
читацької діяльності для розв’язання життєвих
проблем.
 Розвиток емпатії, відтворювальної і творчої уяви,
художнього мислення й образного мовлення, чуття
жанру, форми.
 Розвиток здобутих у початковій школі вмінь і навичок
в усіх видах читацької діяльності, оволодіння
різноманітними читацькими стратегіями;
удосконалення вмінь діалогічної взаємодії з текстом,
18
умінь аналізувати й інтерпретувати художній твір;

збагачення читацького досвіду, розширення кола
читання, вироблення алгоритму прочитання художніх
творів різних естетичних систем, напрямів, жанрів,
стилів, опанування вміння орієнтуватися у світі
класичної і масової літератури, розрізняти явища
високого мистецтва і низькопробної культури.
 Оволодіння змістом української літератури, засвоєння
й систематизація основних літературознавчих понять
як засобу повноцінного сприйняття, прочитання й
інтерпретації художнього тексту. Усвідомлення
літературного процесу як цілісної системи, що має свої
природні закономірності й тенденції. Узагальнення і
поглиблення знань про мистецтво слова, умінь
розглядати художню літературу в контексті інших
видів мистецтв. Формування на основі читацького
досвіду переконаності в багатстві української
художньої літератури та її значущості серед інших
національних літератур.
 Формування культури художнього сприймання,
естетичних потреб, смаку, почуттів, читацької
культури, установок, мотивів, здатності сприймати
художній твір з естетичних позицій, розглядати його в
єдності змісту і форми, розрізняти художньо вартісні
та низькопробні твори.
 Розвиток чуття художнього слова, мовленнєвої
культури, творчих здібностей, набуття досвіду
літературно-творчої діяльності.
 Вироблення загальнонавчальних, зокрема
організаційно-діяльнісних умінь, здатності самостійно
формувати індивідуальну навчальну траєкторію,
керувати читацькою діяльністю, особистісним і
читацьким розвитком.
 Розвиток умінь працювати з різними видами
інформації, зокрема й електронними, здійснювати
пошуково-дослідницьку діяльність.
19
Літературна освіта є важливим чинником створення

оптимальних передумов розвитку всебічно освіченої особистості,
виховання громадянина-патріота України, а її зміст базується на
засадах загальнолюдських і національних цінностей, принципах
гуманізму й демократії.
Українська література також є потужним носієм
ідентичності нації, її генетичного коду, тому в національному
самоусвідомленні, самозбереженні й самоствердженні її роль
незаперечна й важлива. Виховання свідомого українця повинно
базуватися на історичних і культурних знаннях, традиціях, на
переосмисленні сучасного досвіду на основі загальнолюдських
цінностей. Ознайомлення з художнім твором, усебічний аналіз
змістової, жанрової та естетичної специфіки наблизять учнів до
розуміння літератури як вияву мистецтва, потужного чинника
світосприйняття та самоідентифікації.
(Українська література. Програма для 5-9 класів. 2017)
Зразки тестових завдань

Нормативним документом, який містить зміст навчання, для
вчителя літератури є:
1) наказ директора школи;
2) програма, затверджена Міністерством освіти і науки
України;
3) спеціальний випуск фахового журналу;
4) рішення методичного об’єднання вчителі української
мови.
Фаховим науково-методичним журналом для вчителя

української літератури є:
1) «Дзвін»;
2) «Дивослово»;
3) «Вітчизна»;
4) «Дніпро».
20
Методи навчання на уроках української літератури
ПЛАН
1. Поняття «метод навчання». Проблема класифікації методів,
історія питання.
2. Типи методів за джерелом знань учнів. Методичні вимоги до
шкільної лекції, її різновиди.
3. Методичні вимоги до бесіди та літературної гри, їх різновиди.
4. Типи методів за характером і рівнем пізнавальної діяльності
учнів.
5. Педагогічний досвід з теми.
ЗАВДАННЯ
1. Законспектувати 2 статті або главу з книги  за вибором.
2. Розробити фрагменти уроків: із системою питань для
евристичної бесіди за «Лісовою піснею» Лесі Українки (мета
бесіди: відкриття фольклорних джерел твору); з літературною
грою на вільно обрану вами тему.
1. Бондаренко Ю. Загальна модель шкільного навчання української
літератури. Рівне, 2017. 398 с.
2. Ващенко Г. Загальні методи навчання. Київ, 1997. 441 с.
3. Захарук Д.В. Ігри з літератури. Київ, 1970. 223 с.
4. Кудряшев Н.И. Взаимосвязь методов обучения на уроках литературы.
Москва, 1981. 190 с.
5. Лазаревськиий В.В. Літературні ігри. Київ, 1969. 176 с.
6. Мішкурова В., Пащенко М. Використання гри для активізації
навчально-виховного процесу. Київ, 2001. 270 с.
344 с.
10.Степанишин Б. І. Викладання української літератури в школі. Київ,
1995. 254 c.
11.Степанишин Б.І. Література – вчитель – учень. Київ, 1993. 240 с.
12.Токмань Г.Л. Методика навчання української літератури в середній
13.Статті в періодиці.
21
Основним завданням методики викладання української
літератури є навчання літератури. У цьому вона послуговується
навчальними методами — способами дидактичної взаємодії
вчителя й учнів, спрямованої на розв’язання тих навчальних,
освітніх і виховних завдань, які реалізуються на уроках.
У класифікації методів навчання літератури, укладеної за
джерелом знань, такі методи, як лекція, бесіда, гра, самостійна
робота, читання.
Спираючись на загальнодидактичну класифікацію методів
навчання за характером і рівнем пізнавальної діяльності (І.
Лернер, М. Скаткін), російський педагог М. Кудряшов розробив
іншу класифікацію методів вивчення літератури. Він виокремлює
творче читання, репродуктивний метод, евристичний та
дослідницький методи.
Творче читання – специфічно літературний метод, який
полягає в активізації безпосереднього, емоційного, естетичного
сприймання твору. Цей метод містить прийоми виразного
читання, прослуховування твору у виконанні актора,
переказування, читацьких відгуків, коментування, ілюстрування,
творчого завдання за особистими враженнями, навчальної
проблеми. Види діяльності школярів під час творчого читання
можуть бути такими: читання, завчання напам’ять, слухання,
складання планів, розповідь, створення відгуків, розгляд
ілюстрацій.
Репродуктивний метод вимагає від учителя передати
учням готову інформацію, яку вони мають зрозуміти й
запам’ятати. Репродуктивний метод спрямований на те, щоб учні
одержали знання в готовому вигляді, проте не догматично. Його
прийоми: лекційний виклад матеріалу, нарисова, асоціативна
розповідь, повідомлення, використання літературно-критичної
статті, теоретико-літературного довідкового матеріалу,
мемуаристики. Розвитку мислення учнів сприяє проблемний
виклад матеріалу. Важливо узагальнити, підсумувати знання
учнів. Види діяльності: запис плану або конспектування лекції
учнями, робота з підручником, підготовка доповіді за готовим
матеріалом.
22
Евристичний метод (у перекладі з гр. «heurisko» –

знаходжу, відкриваю) націлений на відкриття, яке учні роблять у
результаті відповідей на систему запитань, відшуковування
певних фрагментів у творі, роботи з науковою літературою.
Осердя цього методу – продумана серія завдань, які сходинка за
сходинкою ведуть до важливого, евристичного висновку.
Евристичний метод складається з прийомів: порушення
проблеми, побудова логічно чіткої системи запитань, складання
системи завдань за текстом. Учні працюють, виконуючи такі
види діяльності: добирання матеріалу з художнього твору,
переказ з елементами аналізу тексту, аналіз епізоду, аналіз
образу-персонажа, складання плану до виступу, тез твору.
Дослідницький метод застосовується тоді, коли засадничі
знання отримано, вміння робити літературознавчий аналіз
сформовано, навички роботи з літературою різного характеру
прищеплено. Учні отримують завдання і самостійно
досліджують певне питання за науковою літературою, роблять
літературознавчий аналіз незнайомого їм твору або поєднують ці
форми роботи. Це – краєзнавчі дослідження, аналіз твору,
винесеного на позакласне читання, рецензія на спектакль чи
кінофільм, порівняльний аналіз творів української і зарубіжної
літератури тощо.
Видатний методист Є. Пасічник запропонував класифікацію
методів навчання української літератури на основі:
1) наукового дослідництва;
2) джерела знань;
3) рівня активності учнів;
4) історичної епохи.
Учні під час евристичної літературної бесіди:

1) приходять до самостійних висновків;
2) повторюють вивчений матеріал;
3) творчо сприймають художній текст;
4) ведуть самостійний літературознавчий пошук.
23
Завдання з української літератури
ПЛАН
1. Структура та функції завдань з літератури.
2. Класифікації навчальних завдань у методичній науці.
3. Види завдань за змістом діяльності учнів.
4. Види завдань за їх співвідношенням з текстом; за формою
завершення.
5. Проблема домашньої роботи та шляхи її розв’язання.
6. Форми виявлення знань учнів та критерії їх оцінювання.
ЗАВДАННЯ
1. Законспектувати: класифікації літературних завдань (за
підручником Г.Токмань «Методика навчання української
літератури в середній школі», с. 9298).
2. Розробити систему навчальних завдань до вивчення одного з
творів української літератури, визначивши тип завдання (за
змістом, формою завершення, співвідношенням з текстом). У
систему мають також увійти тестові завдання, індивідуальні та
для груп учнів.
2. Голобородько В., Гнєдашев В. Наукова робота учнів: програма
організації науково-дослідницької діяльності учнів. Харків, 2005. 208 с.
3. Кухар Л., Сергієнко В. Конструювання тестів. Луцьк, 2010. 182 с.
4. Микитюк В. Методика тестування знань та умінь з української
літератури. Львів, 2015. 224 с.
344 с.
7. Пультер С. А., Лісовський А. М. Методика викладання української
літератури в середній школі. Тернопіль, 2004. 144 с.
9. Соп’яненко К. Г. Творчий пошук нових форм, методів і засобів
вивчення української літератури у сучасній середній загальноосвітній
школі. Глухів, 1999. 74 с.
10.Степанишин Б.І. Література – вчитель – учень. Київ, 1993. 240 с.
24

Літературне завдання може бути спрямоване на прочитання
тексту, його аналіз, вивчення напам’ять, на створення власного
тексту, пов’язаного з виучуваним, на моделювання, коментар
тощо. Для того щоб правильно спланувати роботу, слід
продумати кожну зі структурних частин завдання, а саме:
предмет діяльності – мета, що ставиться вчителем – прийняття її
учнями – актуалізація попереднього досвіду, вмінь і навичок
дітей – засоби для досягнення мети – способи діяльності – процес
діяльності – результати діяльності. Існує кілька класифікацій
літературних завдань залежно від критерію в основі
класифікування.
Наприклад, класифікація за відношенням до художнього
тексту:
1.Завдання від тексту: називаємо епізод з твору,
наводимо вірш або цитату з епосу чи драми, які треба
пояснити (Яку проблему порушує Є.Маланюк у рядках: «Куди
ж поділа, Степова Елладо, / Варязьку сталь і візантійську
мідь?»).
2.Завдання до тексту: пропонується підтвердити або
проілюструвати текстом теоретичне судження чи поняття
(Леся Українка в своїй інтимній ліриці зображує кохання на
порозі смерті та за її порогом. Проілюструйте цю думку
поетичними цитатами).
3.Завдання узагальнювально-ілюстративні: треба
сформулювати судження і підтвердити його художнім текстом
(Яким є провідний мотив лірики В.Симоненка?).
Для того щоб учні дисципліновано підійшли до виконання
завдання, варто назвати їм форму завершення роботи. За
формою завершення літературні завдання поділяються так:
1. Розповідь про життя автора.
2. Усний переказ змісту твору.
3. Знання твору або його фрагменту напам’ять.
25
4. План (Скласти план характеристики гетьмана Мазепи,

героя романів Б.Лепкого «Мотря», «Батурин», «Не убий»).
5. Тези (Написати тези доповіді на тему: «Фольклорні
джерела ”Лісової пісні” Лесі Українки»).
6. Конспект (Законспектувати реферат М.Коцюбинського
«Іван Франко»).
7. Виписки з наукової статті, словника, енциклопедії на
певну тему (Зробити виписки зі статті О.Білецького «Максим
Рильський» щодо рис індивідуального стилю поета).
8. Текст повідомлення (Підготувати текст повідомлення з
проблеми: «Яке значення міфологічної символіки в ранній
ліриці П. Тичини?»).
9. Текст доповіді (Підготуйте доповідь про репресії щодо
української культури в 1930-х роках, обравши постать
репресованого радянським режимом письменника).
10.Зв’язна відповідь на питання – усна чи письмова
(Поясніть зміст символічних образів «чисті руки» та
«заржавіла шабля» в драматичній поемі Лесі Українки
«Бояриня»).
11.Виписані цитати (Виписати цитати з мотивом
людських страждань з повісті В. Барки «Жовтий князь»).
12.Закладки в книзі (Простежте за тим, як Чіпка шукав
правду, зробіть закладки в книжці).
13.Графічне зображення – таблиця, схема (Визначте
розміри силабо-тонічної системи, які застосовував В.Сосюра,
позначивши графічно метричний малюнок його віршів,
уміщених у шкільній хрестоматії).
14.Рецензія (Прорецензуйте твір, написаний вашим
однокласником).
15.Анотація (Складіть анотацію на художній твір,
прочитаний вами в літературному журналі).
16.Літературний огляд (Зробіть огляд новел,
опублікованих у минулорічних числах журналу «Київ» або в
іншому часописі).
17.Твір-мініатюра (Напишіть біографічний етюд з життя
О.Теліги).
18.Твір.
26

Таке літературне завдання, у якому слід навести цитату,
належить до класифікації на основі:
1) відношення до тексту;
2) рівня аналізу твору;
3) форми завершення;
4) літературознавчого змісту.
Таке літературне завдання, у якому слід пояснити твір на

макрорівні, належить до класифікації на основі:
1) відношення до тексту;
2) рівня аналізу твору;
3) форми завершення;
4) літературознавчого змісту.
Типологія та структура уроку літератури
ПЛАН
1. Специфіка уроку літератури. Сучасні вимоги до нього.
2. Аналіз уроку літератури. Критерії його оцінки.
3. Структурування уроку літератури.
4. Класифікації уроків літератури в сучасній методичній науці.
ЗАВДАННЯ
1. Законспектувати дві статті з періодики  за вибором.
2. Розробити структуру 2-х уроків різних типів, які послідовно
розкривають одну з тем програми (тема  за вибором).
1. Білоус Х.В. Українська література. Нестандартні уроки. 5-6 класи,
10-11 класи. Тернопіль, 1998. 32 с.
2. Панченко В. Урок літератури. Кіровоград, 2000. 200 с.
3. Пасічник Є. А. Методика викладання української літератури в
середній школі. Київ, 2000. – 384 с.
27
5. Слоньовська О. В. Конспекти уроків з української літератури для 11

класу: Нове прочитання творів. Київ, 2001. 796 с.
7. Уліщенко В. Теорія і практика інтерсуб’єктного навчання
української літератури в школі. Київ, 2011. 398 с.
8. Шуляр В.І. Сучасний урок української літератури. Миколаїв, 2014.
552 с.
9. Статті в періодиці.
Специфіка уроку літератури полягає в поєднанні
об’єктивного й суб’єктивного: учневі пропонується твір, який
існує об’єктивно, йому передаються певні літературознавчі
знання, водночас і сприймання тексту, і його розуміння є
неповторно особистісними. Практикуються різні принципи
структурування уроку літератури, зокрема: викладацький,
технологічний, поетапний, ситуаційний, сюжетний.
За дидактичною метою урок літератури класифікується з
урахуванням того факту, що література в школі – це не тільки
літературознавство, а й сама література, отже, мета може бути і
навчальна, і навчально-творча, тож виокремлюємо такі типи
уроків:
1. Урок засвоєння нових знань і розвитку на їх основі вмінь
та навичок.
2. Урок узагальнення і систематизації знань.
3. Урок контролю знань, умінь і навичок з літератури.
4. Урок сприймання твору мистецтва.
5. Урок творчої діяльності. Учні можуть проявити творчість
кількох видів – наукову (написання робіт з аналізом художнього
твору), методичну (проведення уроку на місці вчителя),
інтерпретаційну (створення ілюстрацій до твору, його художнє
виконання – декламація, спів, інсценування), художню
(написання власного художнього твору певного жанру).
Зазначимо, що існує так званий комбінований тип уроку –
заняття, на якому сполучається кілька методичних ідей, кожній з
яких відповідає його певний складник.
28
Нестандартні уроки класифікуємо за типом

інноваційності, введеної у зміст і форму заняття. Класифікація
нестандартних уроків є такою:
1. Інтеграційні уроки ґрунтуються на ідеї єдності
знання як такого. Урок-блок; бінарний; інтегрований;
урок-психологічне, -філософське, -соціологічне, -
історичне дослідження; уроки-композиції
(літературно-історична, літературно-музична).
2. Рольові уроки мають засадою гру, учні
перевтілюються в інших людей, надягають певні
соціальні маски. Це «Урок-доля», «Театр», «Суд»,
«Літературна кав’ярня», «Літературний салон»,
«Редакція», «Прес-конференція», «Я – вчитель».
3. Мистецькі уроки. Ці уроки мають форму твору
певного виду мистецтва – урок-реквієм, урок-концерт,
урок-драма, урок-вернісаж, урок-казка, урок-пейзаж,
урок-портрет, кіноурок, собор муз, уроки
літературних напрямів.
4. Уроки-літературні мандрівки більше, ніж будь-які
інші, потребують унаочнення, бажано –
мультимедійного супроводу. Це можуть бути
мандрівки як у просторі, так і в часі. Урок-музейна
екскурсія, урок-мандрівка стежками письменника,
урок історичної епохи, урок художнього світу твору.
5. Інноваційно-технологічні уроки будуються за
певною технологічною моделлю, яка ґрунтується на
специфічному принципі, має свої етапи, правила,
прогнозований результат. Це уроки таких типів:
евристичний, суґестивний, занурення, опорних схем,
інтерактивний, продуктивний, проектний,
ейдетичний.
6. Уроки вищої школи спрямовано на випереджальне
навчання, вони готують школяра до продовження
освіти у коледжі, інституті, університеті. Академічна
лекція, семінар, колоквіум, наукова конференція,
дискусія з літературознавчих питань.
29
7. Уроки літературознавчих студій – це навчальна

модель наукового літературознавчого пошуку, який
учені проводять різноманітними науковими методами.
Тож на цих уроках застосовується один з методів
дослідження, звідси й назва – урок біографічний,
компаративний, міфологічний, структуральний,
текстуальний герменевтичний, феміністичний,
ґендерний тощо.
Учитель має широке поле для творчості та шляхів
підвищення ефективності своєї роботи: він обирає один із
численних типів уроку, які виробили науковці та колеги-
практики, або творить свій, оригінальний (нестандартний) тип.
Специфіка уроку літератури у поєднанні:
1) науково-технічного і художнього;
2) літературного і літературознавчого;
3) культурологічного і політологічного;
4) виховного і профорієнтаційного.
Крім інтелектуальної, на уроці літератури завжди важлива:

1) фізична активність;
2) соціальна активність;
3) політична активність;
4) емоційна активність.
Вивчення біографії письменника в школі
ПЛАН
1. Завдання і принципи вивчення біографії письменника.
2. Джерела розгляду життєпису митця слова.
3. Форми подання біографії письменника вчителем.
4. Завдання учням з вивчення життєпису письменника.
30
ЗАВДАННЯ
1. Законспектувати 2 статті з періодики або главу з книги – за
вибором студента.
2. Написати конспект уроку з вивчення біографії письменника
(постать – за вибором зі шкільної програми).
1. Галич О. Письменницькі мемуари в школі. Луганськ, 1999. 146 с.
2. Куцевол О. «Народився він для бою…» Вивчення творчості Івана
Багряного в школі. Вінниця, 2011. 288 с.
3. Куцевол О. Вивчення життя і творчості Михайла Коцюбинського
через рецепцію літературних і літературно-документальних джерел.
Вінниця, 2015. 440 с.
4. Куцевол О. М. Життя і творчість письменника в дзеркалі «поетичної
критики». Вінниця, 2010. 279 с.
5. Особистість письменника на уроці літератури. Упоряд. Н. П.
Каменська та ін. Суми, 1997. 200 с.
6. Островська Г. Формування професійної готовності майбутніх
учителів зарубіжної літератури до вивчення біографії письменників
у загальноосвітній школі. Івано-Франківськ, 2017. 472 с.
7. Пасічник Є.А. Методика викладання української літератури в
середній школі. Київ, 2000. С.354-368.
8. Степанишин Б.І. Т.Шевченко, І.Франко, Леся Українка в школі.
Київ, 1999. 384 с.
Життєпис письменника вивчають як окремі відомості про
нього в основній школі і як цілісну біографію в старшій.
Засадничими є принципи історизму, фактуальності,
психологізму, екзистенційності, естетизму. Автор має постати
перед учнями як історична особа, як конкретна доля, як жива
людина, яка мислить та емоційно реагує на світ і своє
перебування в ньому, як неповторна особистість, як митець,
безсмертя якої у художньому спадку, залишеному нащадкам.
Учитель повинен сумлінно готуватися до розповіді про
життєвий шлях письменника, послуговуючись багатьма
джерелами:
31
 Написане самим письменником, біографія якого

вивчається: автобіографія, щоденник; записники;
епістолярій; автобіографічні мотиви у творчості.
 Написане його сучасниками: спогади; листи; присвяти;
літературно-критичні статті; ювілейні та прощальні
промови. Особливо цікавим є написане письменником про
письменника-сучасника, адже колеги по перу краще ніж
будь-хто розуміють і відчувають одне одного
(М.Коцюбинський про І.Франка, Леся Українка про
О.Кобилянську, М.Черемшина про В.Стефаника).
 Написане науковцями: біографії; огляди творчості
(літературні портрети).
 Написане письменниками: біографічні художні епос,
драма, ліро-епос, лірика, есе («Шрами на скалі»
Р.Іваничука, «Іду до тебе» І.Драча, «Сковорода»
П.Тичини, «Іван Вишенський» І.Франка, «Шевченко»
Є.Плужника, «Тричі мені являлася любов» Р.Горака).
 Музейні матеріали: родинні реліквії, особисті речі,
рукописи, першодруки, фото, портрети пензля художника
та інше.
 Історичні документи: протоколи допитів, постанови про
арешт, тексти вироків, протести видатних людей проти
несправедливих переслідувань українських письменників
(наприклад, документи про трагічні долі митців
Розстріляного відродження, про В.Стуса), документи про
нагородження тощо. Учителеві слід використовувати й
документи офіційної імперської влади, і свідчення, що
суперечили режиму в країні.
О.Галич пропонує розпочати урок вивчення біографії з
якогось влучного вислову, що яскраво характеризує його
постать, а також добирати з мемуаристики епіграфи уроку.
Жанрами мемуаристики є лист, щоденник, записна книжка,
нотатки, літературний портрет, есе, оповідання, повість та ін.
Звернення до мемуаристики сприятиме реалізації принципу
екзистенційності під час вивчення життєпису. Емоційне слово
вчителя, мультимедійний супровід, виставка книг автора стануть
поштовхом для зацікавленого прочитання художніх текстів.
32
З метою вивчення життєпису письменника учні можуть

виконувати такі завдання:
 підготувати співдоповідь про певний період із життя
письменника або грань його таланту; супроводжувати виступ
мультимедійною презентацією;
 заповнити хронологічну таблицю (не перевантажуючи її
датами і другорядними подіями, обов’язково називаючи в ній
твори, написані письменником);
 відповісти на питання, що вимагають розуміння
життєвого шляху й особистості митця;
 вивчити напам’ять вірш про письменника;
 самостійно прочитати біографічний твір (роман, повість,
оповідання) і переказати уривок з нього;
 провести дослідження з мемуаристики – познайомитись з
листами, спогадами, щоденником тощо і зробити відповідне
повідомлення на уроці з використанням аудіо-візуальних
матеріалів;
 написати біографічний етюд або біографічне есе;
 провести бібліографічне дослідження (зробити список
літератури — творів письменника і творів про нього);
 інсценувати сторінку з життя митця.
Епістолярій – це:
1) газетні дописи;
2) архівні документи;
3) листи;
4) записники.
Історизм, фактуальність, психологізм, екзистенційність,

естетизм вважаємо:
1) методами викладання життєпису письменника;
2) принципами викладання життєпису письменника;
3) прийомами викладання життєпису письменника;
4) засобами викладання життєпису письменника.
33
Методика викладання епосу в школі
ПЛАН
1. Місце епосу в шкільному курсі української літератури та
необхідність урахування його особливостей у викладанні.
2. Літературознавчий аналіз епічного твору під час
підготовки до уроку і під час уроку.
3. Система визначення ідейно-тематичної основи твору.
3. Розкриття образу-персонажа під час шкільного аналізу
художнього твору.
4. Прийоми роботи з вивчення епічного твору в класі.
ЗАВДАННЯ
1. Зробити виписки із книги або 2-х статей з періодики,
узагальнюючи педагогічний досвід, що в них відбито,  за
вибором.
2. Написати поширений конспект уроку зі шкільним аналізом
епічного твору  за вибором із чинної програми.
1. Бондаренко Ю. Вивчення образів-персонажів літературного
твору в школі: теорія і практикум. Ніжин, 2015. 216 с.
2. Забарний О. В. До таїни образу. Ніжин, 1997. 65 с.
3. І вічна таїна слова: Аналіз великого епічного твору. В. П.Марко,
Г. Д.Клочек, В. Є. Панченко та інші. Київ, 1990. 205 с.
4. Іванишин В. Пізнання літературного твору. Дрогобич, 2003. 79
с.
5. Клочек Г. Енергія художнього слова. Кіровоград, 2007. 448 с.
6. Марко В. Аналіз художнього твору. Київ, 2013. 280 с.
середній школі. Київ, 2000. – 384 с.
8. Романишина Н. В. Українська художня мала проза: теоретико-
методичні аспекти вивчення. Рівне, 2013. 576 с.
9. Ситченко А. Л. Навчально-технологічна концепція
літературного аналізу. Київ, 2004. 304 с.
10. Токмань Г.Л. Методика навчання української літератури в
середній школі. Київ, 2012. 312 с.
34
Епічний твір опрацьовують у двох аспектах: детально
аналізують окремі фрагменти і широко узагальнюють ідейно-
художнє багатство всього твору. Обов’язковою умовою
сучасного прочитання епічного твору є подання його в
історичному та естетичному контекстах епохи.
Для осмислення епічного твору в класі можна скористатися
цілісним, композиційним, пообразним, проблемно-тематичним,
структурно-стильовим типами аналізу.
План аналізу епічного твору може бути таким:
1. Історія написання твору.
2. Історичний контекст.
3. Рід, жанр, жанровий різновид.
4. Тематика і проблематика.
5. Композиція.
5.1. Зовнішня композиція (поділ твору на томи, розділи,
частини, глави).
5.2. Сюжет: конфлікт у його основі (соціальний,
психологічний, політичний, морально-етичний, побутовий),
художнє розташування компонентів (експозиція, зав’язка,
розвиток дії, кульмінація, розв’язка).
5.3. Позасюжетні елементи та їх художня роль (заголовок,
присвята, епіграф, авторські відступи, цитати, вставні епізоди,
пролог, епілог, описи – портрет, інтер’єр, пейзаж).
5.4. Розташування персонажів (головні, другорядні,
епізодичні; групування навколо конфлікту).
6. Характеристика дійових осіб.
7. Ідейний зміст твору, емоційні оцінки автора.
8. Мовностильові особливості.
Аналізуючи епічний твір, визначають також риси
літературного напряму (напрямів), стильову домінанту, ознаки
індивідуального стилю, особливості хронотопу, явища
інтертекстуальності.
Образ-персонаж аналізують за таким планом:
1. Становище героя. Визначаємо його національність,
соціальний статус, родинне становище, фах, вік.
2. Життєві умови, оточення, принципи і прагнення.
35
3. Тип характеру, риси вдачі.

4. Доля героя та зміни у його внутрішньому світі.
5. Засоби характеротворення (портрет; характеристика –
авторська, самохарактеристика, опосередкована; інтер'єр;
оточення; вчинки; екскурси в минуле і в майбутнє;
психологічне зображення; мовна індивідуалізація).
6. Ставлення автора до персонажа.
Сюжетність як особливість епосу поширюється й на
методику його викладання: урок набуває захоплювальної
сюжетної гостроти й напруженості. Застосовують такої прийоми
навчання: складання плану (за формулюванням – звичайний,
цитатний, комбінований; за побудовою – простий і складний);
переказування (переказ близько до тексту; розповідь-витяг;
стислий переказ; художній переказ); прийом усного
малювання, аналіз мікрообразу; використання карток-
завдань, прийом інсценізації твору/фрагменту.
Епос як літературний рід потребує:
1) аналітичної роботи над текстом, переказування змісту і його
осмислення, детального тлумачення окремих епізодів,
узагальнення проаналізованих складових;
2) емоційного цілісного сприйняття, творчої уяви, розуміння
перебігу почуттів і думок, уваги до образного
висловлювання та мелодики;
3) унаочнення, зв’язку з театром, проникнення в конфлікт,
стеження за дією, що відбувається у вчинках героїв, і
прочитання підтекстової дії, яка протікає в їхніх душах;
4) застосування прийомів, характерних для епосу і лірики,
лірики і драми тощо.
Якщо текст аналізується через дослідження сюжету та

позасюжетних елементів, це – аналіз:
1) цілісний;
2) композиційний;
3) пообразний;
4) проблемно-тематичний.
36
Особливості вивчення в школі лірики та драми
ПЛАН
1. Підходи до аналізу ліричного твору в школі.
2. Послідовність текстуального аналізу ліричного твору.
3. Місце теорії віршування в літературній освіті. Методика
вивчення в школі версифікаційних особливостей вірша.
4. Урахування специфіки драматичного твору на уроці.
Прийоми вивчення драматичних творів.
5. Узагальнення творчого педагогічного досвіду з теми.
ЗАВДАННЯ
1. Узагальнити творчий педагогічний досвід, зробивши
виписки з 2-х статей з періодики  за вибором.
2. Написати фрагменти уроків, присвячених ліриці і драмі за
шкільною програмою (за вибором).
1. Вітченко А. Теорія і технологія формування інтерпретаційної
компетенції старшокласників у процесі вивчення світової драматургії.
Луганськ, 2007. 326 с.
2. Домінанти духовного світу українців. Упор. Л.М.Горболіс,
О.Р.Єременко. Суми, 2010. 300 с.
3. Іванишин В. Пізнання літературного твору. Дрогобич, 2003. 79 с.
5. Лисовский A.M. Изучение лирики в школе. Киев, 1987. 190 с.
7. Падалка Н.И., Цимбалюк В.И. Изучение драматических произведений.
Киев, 1984. 160 с.
9. Семенчук І. Р. Живопис словом. Київ, 1995. 228 с.
10.Сидоренко Г. Як читати і розуміти художній твір. Київ, 1988. 128 с.
11.Ситченко А. Л. Навчально-технологічна концепція літературного
аналізу. Київ, 2004. 304 с.
12.Сторчак К. М. Основи методики літератури. Київ, 1965. 420 с.
14.Уліщенко В. Теорія і практика інтерсуб’єктного навчання української
літератури в школі. Київ, 2011. 398 с.
37
У школі вивчають лірику всіх жанрових груп, які
визначають за провідними мотивами: політичну, громадянську,
пейзажну, інтимну, медитативну, філософську, релігійну. Урок
доцільно провести за такими етапи:
1. Емоційна та інтелектуальна підготовка класу до слухання
ліричного твору. Демонструються твори суміжних видів
мистецтва, висвітлюється історія написання вірша,
звертається увага на мемуаристику – листи, щоденники,
спогади. Учитель може поділитися особистим досвідом,
пов’язаним з мотивом твору, спонукати школярів до
власних спогадів чи мрій тощо.
2. Художнє читання – виконання вірша напам’ять учителем,
учнем-декламатором, актором (в аудіозапису).
3. Завдання учням прочитати твір «про себе».
4. Опитування учнів про перше цілісне враження від твору.
5. Аналіз ліричного твору, інтерпретація неоднозначних
рядків.
6. Творча діяльність – виразне читання вірша учнями,
написання есе, спроби власного віршування.
План текстуального аналізу ліричного твору
1. Історія написання (якщо відома)
2. Історична основа (якщо є ).
3. Літературний рід, жанр.
4. Після такого вступу роблять безпосередній текстуальний
аналіз, читаючи текст із зупинками там, де вважають за потрібне.
Прочитаний уривок тлумачать, пояснюючи образи з погляду їх
семантичного наповнення і мовного вираження. Висвітлюють у
вільно обраному порядку своє розуміння таких художніх явищ,
як:
а) художній образ (ліричний герой, образ-пейзаж та ін.);
б) почуття і думки в їх перебігу;
в) виражальні засоби мови на чотирьох рівнях:
 тропи (епітет, порівняння, метафора,
метонімія, синекдоха, гіпербола, алегорія, символ,
іронія, сарказм);
38
 стилістичні фігури (повтор, анафора,

поетичне кільце, антитеза, паралелізм, градація,
риторичні фігури);
 засоби звукопису (алітерація, асонанс,
звуконаслідування);
 лексичні засоби (синоніми, антоніми,
застарілі слова, неологізми, діалектизми).
4. Особливості віршування (строфіка, метрика, фоніка), які
визначаються по завершенню інтерпретації всього тексту вірша.
Драма (від гр. дія) – літературний рід, який змальовує світ у
формі дії, здебільшого призначений для сценічного втілення.
Драматичний твір безпосередньо пов’язаний з театральним
мистецтвом, адже потребує вистави. Драма не має таких
композиційних компонентів епосу, як авторські характеристики,
відступи, описи, – драматург натомість подає лише скупі
ремарки. Про вчинки дійових осіб автор не розповідає — герої
діють, живуть на сцені.
Під час вивчення драми слід зважати на відсутність
психологічного зображення героя (немає внутрішніх монологів,
потоку свідомості, психологічних портретів, психологічних
пейзажів тощо). Найважчою складовою, що забезпечує цілісне
сприйняття драми, є розуміння внутрішніх мотивів поведінки
персонажа, їх учень має домислити, вгадати за діями і словами
героя. Прийомом вивчення п’єси стане «пояснення другого плану
ролі» (В.Немирович-Данченко), яку начебто одержав учень.
Драматичному твору властиві також обмеження в часі (4
години дійства), у просторі (кілька картин) і діях (не все, що
відбувається в житті, можна показати на сцені). Це теж спонукає
до активізації творчої уяви читача. Даємо завдання визначити у
творі сценічну і позасценічну дію, знайти способи передачі
останньої.
У п’єсах важливе значення має підтекст (за висловом
К.Станіславського, «підводна течія») — важливі думки й почуття
дійових осіб, передані в дещо прихованій формі. Підтекст актори
розкривають у грі не лише словами, а й за допомогою пауз,
жестів, міміки тощо. Тому щоб зрозуміти драматичний твір у
всій повноті, варто читати його вголос, за ролями (Н.Падалка і
39
В.Цимбалюк). Діалогічним прийомом роботи є участь учителя в

читанні п’єси за ролями: він виконує одну з ролей, даючи взірець
проникнення в підтекст дії, уміння передати його інтонаційно – і
веде інших читців за собою, спонукаючи до акторської
інтонаційної майстерності.
Учителеві варто використовувати для прилучення учнів до
драматургії позакласну роботу: факультативні заняття,
позакласне читання, відвідування театральних вистав, діяльність
драматичного гуртка в школі. Виконання на шкільній сцені
уривків із п’єс, що вивчаються на уроці, – найкращий вид
інтерпретації прочитаного.
Драма має важливу особливість — концентрованість дії та
значущість висловлювань персонажів. Тому у методиці уроків
важливим є прийом коментованого читання: ставимо завдання
пояснити значення події, визначити особливості індивідуального
мовлення кожного персонажа. Майстерність монологів, діалогів,
полілогів має бути в полі уваги учнів.
Перегляд спектаклю й осмислення режисерського задуму
підвищує загальний інтерес до читання й аналізу драматичного
твору, розуміння його конфлікту, наскрізної дії, внутрішнього
світу дійових осіб, драматургійної майстерності автора. Після
відвідин театру учні обговорюють побачене, характеризують не
лише героїв твору, а й гру акторів, сценічне вирішення п’єси в
цілому. Співтворчість виявляється у пропонуванні власної версії
сценічного прочитання драми.
План аналізу драматичного твору в основному такий самий,
як і епічного, зміни стосуються специфіки драми як
літературного роду. Не аналізуємо композиційні складники,
відсутні у драмі, зокрема такі позасюжетні елементи композиції,
як авторські відступи та описи, не розглядаємо серед засобів
творення образу-характеру психологічне зображення. Натомість
у план вводимо пункти «Художня роль ремарок»,
«Драматургійна майстерність автора», «Сценічна історія п’єси».
За А.Вітченком, доцільно вдаватися до 3-х видів інтерпретації
п’єси: читацької  тексту, глядацької  вистави, виконавської 
грати роль під час інсценування твору на шкільній сцені або
читання «за ролями» в класі.
40

Лірика як літературний рід потребує:
1) аналітичної роботи над текстом, переказування змісту і його
осмислення, детального тлумачення окремих епізодів,
узагальнення проаналізованих складових;
2) емоційного цілісного сприйняття, творчої уяви, розуміння
перебігу почуттів і думок, уваги до образного
висловлювання та мелодики;
3) унаочнення, зв’язку з театром, проникнення в конфлікт,
стеження за дією, що відбувається у вчинках героїв, і
прочитання підтекстової дії, яка протікає в їхніх душах;
4) застосування прийомів, характерних для епосу і лірики,
лірики і драми тощо.
Щоб схарактеризувати проблему твору, учні визначають:

1) головну думку, виражену всім художнім текстом;
2) явище (явища) життя, яке знайшло своє відображення в
художньому творі;
3) складне питання, яке ставиться і художньо досліджується
автором у творі;
4) поетикальні особливості художнього тексту.
Основи методики навчання зарубіжної літератури
ПЛАН
1. Історія навчання зарубіжної літератури в українській
2. Специфіка вивчення перекладних творів.
3. Принцип зв’язку викладання української і зарубіжної
літератур, застосування елементів компаративістики в
4. Завдання, функції, структурування, зміст, методичний
апарат підручника із зарубіжної літератури.
5. Актуальні питання вивчення зарубіжної літератури в
українській школі: проблеми і здобутки.
41
ЗАВДАННЯ
Проаналізувати один зі шкільних підручників із зарубіжної
літератури за планом: 1.Мета авторів. 2. Структура. 3. Добір
персоналій письменників. 4. Художній рівень та відповідність
вікові дітей художніх текстів; їх жанрове, тематичне й стильове
різноманіття. 5. Форма викладу літературознавчого матеріалу. 6.
Урахування специфіки викладання перекладних творів. 7. Якість
методичного апарату (питання і завдання для школярів). 8. Ваші
загальні оцінки та зауваження.
3. Проаналізувати один програмовий твір зарубіжної літератури
(за вибором) із урахуванням специфіки шкільного прочитання
перекладного твору, увести до аналізу компаративний елемент.
компетенції старшокласників у процесі вивчення світової
драматургії. Луганськ, 2007. 326 с.
2. Гладишев В.В. Теорія і практика контекстного вивчення художніх
творів у шкільному курсі зарубіжної літератури. Миколаїв, 2006.
372 с.
3. Зарубіжна література (рівень стандарту). Програма для 10-11-х
класів ЗНЗ. [Электронный ресурс]. URL:
https://osvita.ua/school/program/program-10-11/58872/ (дата
звернення 19.01.2019).
4. Зарубіжна література. Для 5-9 класів ЗНЗ.
[Электронный ресурс]. URL:
https://osvita.ua/school/program/program-5-9/56130/(дата звернення
19.01.2019).
5. Ісаєва О.О. Теорія і технологія розвитку читацької діяльності
старшокласників у процесі вивчення зарубіжної літератури. Київ,
2003. 380 с.
6. Клименко Ж. В. Теорія і технологія вивчення перекладних
художніх творів у старших класах загальноосвітньої школи. Київ,
2006. 340 с.
7. Мірошниченко Л.Ф. Методика викладання світової літератури в
середніх навчальних закладах. Київ, 2007. 415 с.
середньої школи. 2016 [Электронный ресурс]. URL: https://www.kmu
.gov.ua/storage/app/media/reforms/ukrainska-shkola-
compressed.pdf. (дата звернення 19.01.2019).
учителів зарубіжної літератури до вивчення біографії
42
письменників у загальноосвітній школі. Івано-Франківськ, 2017.

472 с.
10.Штейнбук Ф. Методика викладання зарубіжної літератури у школі.
Київ, 2007. 316 с.
З відновленням у 1991 р. державної незалежності України
постала проблема принципово нового викладання зарубіжної
літератури в школі: як самостійного шкільного предмета (в
СРСР вона викладалася в рамках уроків російської літератури),
без ідеологічного диктату – імперського й партійно-
комуністичного. До її вирішення стало наукове товариство,
передовсім учені-літературознавці: Тамара Денисова, Дмитро
Затонський, Дмитро Наливайко, Галина Сиваченко, Борис
Шалагінов, Кіра Шахова та інші. Проте адаптувати їхні ідеї до
школи і сформувати засадничі дидактичні положення могли
тільки науковці-методисти, фахівці з визначення шляхів здобуття
літературної освіти. Цей аспект проблеми розглядався і
продовжує розглядатися у працях учених-методистів, їхніх
дисертаційних роботах, монографіях, навчальних посібниках,
методичних рекомендаціях, статтях, виступах на конференціях.
Значну частину завдання методичного забезпечення навчання
юних громадян України зарубіжної літератури виконала вчена,
педагог-філолог Леся Мірошниченко. Вона першою в незалежній
Україні захистила докторську дисертацію зі спеціальності
13.00.02 – теорія і методика навчання (зарубіжна література),
написала підручник для студентів вищих навчальних закладів
«Методика викладання світової літератури в середніх навчальних
закладах», разом з колегами взяла активну участь у програмо- і
підручникотворенні.
Поступ методики навчання зарубіжної літератури
забезпечують провідні вчені, доктори педагогічних наук, які
висвітлили і запропонували рішення важливих проблеми освіти:
Олена Ісаєва («Теорія і технологія розвитку читацької діяльності
старшокласників у процесі вивчення зарубіжної літератури»),
Жанна Клименко («Теорія і технологія вивчення перекладних
43
художніх творів у старших класах загальноосвітньої школи»),

Володимир Гладишев («Теорія і практика контекстного вивчення
художніх творів у шкільному курсі зарубіжної літератури»),
Андрій Вітченко («Теорія і технологія формування
інтерпретаційної компетенції старшокласників у процесі
вивчення світової драматургії»), Галина Островська
(«Формування професійної готовності майбутніх учителів
зарубіжної літератури до вивчення біографії письменників у
загальноосвітній школі»). Анатолій Градовський зробив
науковий внесок, який збагатив навчання як рідного, так і
зарубіжного письменства, його праця присвячена зіставленню
творів українських і зарубіжних авторів – «Компаративний
аналіз у системі шкільного курсу літератури: методологія та
методика».
Провідними є принципи україноцентричного вивчення
зарубіжної літератури, етнокультурного аналізу творів,
визначення загальнолюдських гуманістичних цінностей, уваги до
майстерності перекладу, формування картини світу, історичної
контекстуальності, естетизму.
Для успішного опанування скарбів зарубіжної літератури
учні мають вирішувати проблемні, дослідницькі, творчі завдання,
інтерпретувати художні явища, здійснювати естетичну
комунікацію з інонаціональним перекладним твором,
встановлювати інтертекстуальні зв’язки, визначати місце
окремого твору в історії розвитку світового письменства. Цей
шкільний предмет має вилике значення для формування
естетичних смаків і уподобань школярів, їх загальної культури.
Учені називають специфічні прийоми навчання зарубіжної
літератури. Наприклад, методист-перекладознавець Жанна
Клименко запропонувала такі прийоми вивчення зарубіжної
літератури: прослуховування оригіналу, залучення національної
музики як фону декламації і засобу входження до
інонаціональної культури, використання коментарів (словесного,
зображального, лінгвістичного, культурологічного, авторського,
видавничого тощо), стереоскопічне читання, порівняння
оригіналу і перекладу (наприклад, заголовків та епіграфів),
44
визначення художньої домінанти твору, використання образу-

посередника, читання і порівняння кількох варіантів перекладу,
підготовка довідок про перекладачів тощо.
Олена Ісаєва напрацювала інноваційні технології вивчення
зарубіжної літератури, зокрема технологію медіаосвіти.
Пояснено поняття про медіатекст у різноманітті його різновидів,
напрацьовано методику критичного аналізу медіатекстів як
засобу поглибленого вивчення художніх творів, учні можуть
створювати власні медіатексти під час вивчення зарубіжної
літератури. Визначено технологію створення мультимедійної
презентації та буктрейлера. Також запропоновано ідею
вчительського сайту (блогу) для дистанційної літературної освіти
і спілкування про прочитану книгу.
Олена Ісаєва  авторка монографії з методики навчання
зарубіжної літератури:
1) «Теорія і технологія розвитку читацької діяльності
старшокласників у процесі вивчення зарубіжної
літератури»;
2) «Теорія і технологія вивчення перекладних художніх
творів у старших класах загальноосвітньої школи»;
3) «Теорія і технологія формування інтерпретаційної
компетенції старшокласників у процесі вивчення
світової драматургії»;
4) «Формування професійної готовності майбутніх учителів
зарубіжної літератури до вивчення біографії письменників у
загальноосвітній школі».
Жанна Клименко запропонувала ввести у методику навчання
зарубіжної літератури:
1) контекстуальний аспект;
2) компаративний аспект;
3) біографічний аспект.
4) перекладознавчий аспект;
45
Вивчення теоретико-літературних понять у шкільному
курсі української літератури
ПЛАН
1. Місце теоретико-літературних понять у шкільному курсі
2. Методика формування в учнів теоретико-літературних понять.
3. Завдання з теорії літератури: типологія.
4. Методична модель вивчення літературного напряму.
5. Шляхи систематизації учнівських знань з теорії літератури.
ЗАВДАННЯ
1. Законспектувати 2 статті з періодики або глави з книг  за
вибором.
2. Обрати теоретичне поняття і показати методи та прийоми
роботи з його засвоєння, поглиблення, систематизації.
Розробити: фрагмент уроку з вивчення твору, у процесі аналізу
якого це поняття вводиться; систему завдань з його
закріплення та прищеплення навичок користування ним;
прийоми введення його в систему знань з теорії літератури.
1. Бандура О.М. Вивчення елементів теорії літератури в 4-7 класах. Київ,
1981. 129 с.
2. Микитюк В. Методика тестування знань та умінь з української
344 с.
4. Нежива Л. Л. Теорія і практика вивчення літературних напрямів
українського письменства в школі. Полтава, 2016. 356 с.
7. Степанишин Б. І. Викладання української літератури в школі. Київ,
1995. 254 c.
8. Телехова О. Вивчення теорії літератури в школі. Харків, 1998. 175 с.
46
Теоретико-літературні поняття  категорії
літературознавства, які називають явища художньої літератури.
У шкільних програмах теоретичні поняття пов’язані з певним
текстом, учні опановують їх значення під час його розгляду.
Підібрано найближчі до мистецької специфіки кожного твору
поняття, які здатні зрозуміти школярі певного віку.
Теоретико-літературні поняття, які учні вивчають протягом
шкільного навчання, можна поділити на: 1) такі, що виражають
специфіку літератури як мистецтва слова (художній образ,
єдність змісту і форми); 2) ті, які називають елементи художньої
структури твору (тема, проблема, ідея, композиція, образ-
персонаж, мовностильові особливості, рима, строфа, розмір); 3)
ті, що характеризують літературний процес (літературний
напрям, бароко, романтизм, фольклорний вплив) (Є. Пасічник).
Засвоєння наукового поняття ґрунтується на таких основних
принципах:
1) З’ясування поняття «зсередини тексту».
2) Поступове ускладнення, деталізація поняття.
3) Постійне застосування поняття як інструмента
літературознавчого аналізу.
4) Літературна творчість.
Вивчення теоретико-літературного поняття відбувається за
такими етапами: читаємо художній текст або його фрагмент;
знайомимо учнів з новим терміном, що називає озвучене явище,
записуємо його визначення. Наступним етапом є самостійна
робота учнів (індивідуальна, у парах, групова), коли
пропонуються такі завдання:
 знайти відповідне явище в іншому художньому тексті і
з’ясувати його роль у контексті твору;
 зіставити два твори різних авторів і визначити
особливості цього явища в кожному з них (спільне й відмінне);
 з’ясувати традиційне і новаторське у використанні
літературного явища в творчості певного письменника;
 пов’язати поняття з певним літературним напрямом, для
якого він характерний;
 використати у власній творчості.
47
Для ефективного засвоєння літературних напрямів

застосовують такі прийоми: стильових асоціацій, художнього
переказу зі збереженням стильової естетики, лекції-
мультимедійної презентації, опрацювання довідкової літератури,
евристичного спостереження, конструювання поняття, стильових
текстуальних і міжмистецьких порівнянь, визначення стильової
домінанти в художньому творі й творчості письменника,
визначення рис напрямів у художньому творі й творчості
письменника тощо. Застосування мультимедійних презентацій
уведе літературний напрям у загальномистецький контекст.
(Л. Нежива).
Теоретико-літературну інформацію, яку учні поступово, від
класу до класу засвоюють, потрібно систематизувати, адже
лише в системі поняття може набути усвідомленості й
довільності (Л.Виготський). У своєму літературознавчому
словничку школярі роблять рубрики, які називають підструктури
теоретико-літературного знання: 1) Художня література як вид
мистецтва. 2) Роди і жанри. 3) Ідейно-тематична основа твору. 4)
Композиція. 5) Образ-характер. 6) Виражальні засоби мови. 7)
Віршування. 8) Літературні напрями.
Теоретико-літературні поняття  це:
1) способи навчальної взаємодії учня і вчителя;
2) шляхи дослідницької діяльності літературознавця;
3) поняття, що означають сутність, специфіку художньої
літератури як мистецтва слова, методи її вивчення,
критерії оцінювання художнього твору;
4) поняття, які означають мету і завдання навчальної
діяльності на уроках української літератури.
Опанування теоретико-літературного поняття передбачає:

1) тлумачення сутності поняття;
2) застосування під час аналізу художнього твору;
3) реалізацію у власній творчості;
4) усі відповіді правильні.
48

Методика написання творів з української літератури
ПЛАН
1. Наукове обґрунтування системи письмових робіт з
2. Класифікація творів з літератури за критерієм: стиль мови.
2.1. Твори наукового (літературознавчого) характеру.
2.2. Твори літературного характеру: публіцистичні та
художні.
2.3. Твори на межі стилів.
3. Підготовча робота до написання твору.
4. Оцінювання творів. Застосування символіки під час
виправлення помилок в учнівському творі.
ЗАВДАННЯ
1. Узагальнити творчий педагогічний досвід, зробивши
виписки з 2-х статей з періодики або глав книги  за вибором.
2. Скласти тематику творів та плани до них за творчістю
Лесі Українки (або будь-якого іншого письменника за програмою
9-11 кл.). Підготуватися до захисту створеної системи.
1. Довга О. Як писати твір. Київ, 1995. 248 с.
2. Золотухін Г. Твір з української мови та літератури. Київ, 1997. 274 с.
4. Куцевол О. Теоретико-методичні основи розвитку креативності
майбутніх учителів літератури. Вінниця, 2006. 348 с.
344 с.
8. Степанишин Б. І. Викладання української літератури в школі. Київ,
1995. 254 c.
10.Цимбалюк B. I. Учнівський твір у середній школі. Київ, 1997. 207 с.
49
На уроках літератури діти вчаться не тільки володіти
мовною літературною нормою, а й творити словесні образи —
тропи і стилістичні фігури, писати в різних літературних жанрах,
опановувати літературознавче мовлення. Учитель покликаний
розвивати навички писемного мовлення учнів, навчити їх писати
тексти — зв’язні поширені висловлювання на певну тему.
Педагог повинен створити систему творів, яку буде
послідовно реалізовувати протягом літературної освіти учня в
школі, до системи мають увійти твори різних типів.
До творів, які учні пишуть науковим (науково-
популярним) стилем, належать:
1. Цілісний літературознавчий аналіз художнього твору чи
групи творів.
2. Частковий аналіз твору чи групи творів у певному аспекті
(висвітлення історії написання твору; з’ясування історичної
основи твору; характеристика тематики та проблематики
(або однієї теми, проблеми у її художньому розкритті);
дослідження композиційних особливостей тексту;
характеристика кількох (порівняльна чи групова) або
одного з літературних героїв; визначення ідейного змісту
твору; на межі з мовознавством проводять аналіз
мовленнєвих особливостей художнього тексту.
3. Детальний аналіз (з визначенням його типу) фрагмента
великого за обсягом твору.
4. Характеристика індивідуального стилю письменника
загалом або однієї з його ознак.
5. Роботи проблемного характеру.
6. Роботи узагальнювального характеру.
7. Роботи теоретико-літературного характеру.
8. Компаративні роботи.
9. Контекстні твори.
До публіцистичних належать такі твори: 1) на суспільно-
політичні теми; 2) роздуми морально-етичного характеру; 3) на
іншу актуальну для дітей певного віку тематику, пов’язану з
людиною та її оточенням (природою, книгами, пам’ятками
культури, іншими людьми).
50
Твори художнього типу учні пишуть за законами певного

жанру, який обирають після його вивчення на конкретному
художньому прикладі, наприклад: казка, загадка, легенда, етюд
(пейзаж, портрет, роздум), оповідання, новела, вірш, поезія в
прозі, одноактна драма (драматичний діалог, етюд),
мемуаристика (спогад, лист, сторінка щоденника), есе.
Виокремлюємо типи творів, написаних на межі наукового,
публіцистичного і художнього стилів, а саме: 1) про особу
письменника; 2) про уявлювану долю героїв; 3) за крилатою
фразою, наприклад: «Я в серці маю те, що не вмирає» (Леся
Українка); 4) враження від творів суміжних видів мистецтва
(спектаклю, кінофільму, картини); 5) виявлення ставлення учня
до прочитаного твору, наприклад: «Роздуми над притчами
Григорія Сковороди».
Підготовка до творчої письмової роботи триває протягом
усього вивчення відповідної теми, безпосередньо перед
написанням учнями твору вчитель повинен провести інструктаж.
Щодо творів літературознавчої та публіцистичної тематики
інструктаж полягає у поясненні тем та окресленні варіантів
структури майбутніх творів. Щодо творів на художню тематику
— це визначення жанру, нагадування його законів, можливої
манери написання.
Твір повинен відповідати таким вимога (С. Леонов):
відповідність змісту заданій темі; змістовність, завершеність,
повнота охоплення теми; доказовість висловлених думок;
логічність та послідовність у викладі матеріалу; самостійність у
підході до теми; єдність стилю викладу, ясність, точність,
доступність, образність мови твору; точність у використанні
епіграфа й цитатного матеріалу; раціональне поєднання
матеріалу художнього твору, літературної критики з власними
міркуваннями учня; відсутність фактичних помилок і
неточностей; правильне словокористування, граматико-
стилістична правильність, дотримання норм літературної мови.
У шкіьній літературній освіті також застосовуємо такі форми
творчих робіт, як твір-мініатюра і есе. Твір-мініатюра висвітлює
якесь одне питання щодо художнього явища, а есе сполучає
наукові факти із суб’єктивною, емоційною реакцією на текст.
51

Написання учнями творів належить до розвитку:
1) усного мовлення;
2) писемного мовлення;
3) полілогу;
4) літературної мовної норми.
Учні пишуть твори такими стилями:
1) науковим;
2) публіцистичним;
3) художнім;
4) усі відповіді правильні.

Методика використання наочності на уроках української
літератури в школі
ПЛАН
1. Значення наочності в літературній освіті учнів. Мета і
принципи застосування наочних посібників.
2. Класифікації наочних посібників у методичній науці.
3. Твір мистецтва як наочний посібник на уроці української
4. Інші види наочних посібників та їх роль на уроці української
5. Функції комп’ютерної техніки, дошки та учнівського зошита в
літературній освіті.
6. Місце літературного кабінету в роботі вчителя; вимоги до його
оформлення та устаткування.
ЗАВДАННЯ
1. Розробити конспект уроку із застосуванням різних видів
наочності.
2. Виготовити (на паперових/електронних носіях) наочність для
уроку, конспект якого ви розробили.
3. Спланувати оформлення літературного кабінету вашої мрії.
52
1. Бабійчук Т. Сучасна медіаосвіта: відеофрагменти художніх творів на
заняттх української мови та літератури в педагогічному коледжі.
Житомир, 2017. 372 с.
3. Жила С. Теорія і практика вивчення української літератури у
взаємозв’язках із різними видами мистецтв у старших класах
загальноосвітньої школи. Чернігів, 2004. 360 с.
344 с.
10.Цимбалюк В.І. Літературно-мовний кабінет у школі. Київ, 1975. 104 с.
Київ, 2007. 316 с.
Психологічною засадою ефективності наочності є активізація
різних видів пам’яті. Вдале застосування наочного посібника
сприяє запам’ятовуванню не тільки логічному, а й емоційному,
образному, на різних рівнях відчуттів. Основною методичною
засадою унаочнювання є доцільність. Застосування наочності
слід продумати, чітко усвідомлюючи мету послуговування нею:
як підготувати учнів до сприйняття, організувати навчальну
ситуацію, логічно пов’язати її з іншими навчальними ситуаціями.
Наочність для літературної освіти учнів можна класифікувати за
змістом наочного посібника:
1. Художнє слово. Твір або фрагмент з нього виконує
учитель, обдарований учень, професійний актор (аудіозапис).
53
2. Твори суміжного мистецтва або їх фрагменти. Школярів

знайомлять зі зразками театральних спектаклів,
кіномистецтва, живопису, музики, скульптури, архітектури.
Для паралельного розгляду творів літератури та іншого виду
мистецтва необхідно дати учням додаткові знання про
виражальні засоби іншого виду, щоб вони змогли проаналізувати
не лише зміст, а й специфіку його вираження, знайти спільне й
відмінне в концептах та мистецькій специфіці.
3. Документи, що відображають факт історії народу чи
особи. Документальні фото та кінокадри зберігають особливості
епохи; особисті документи додають достовірності розповіді про
письменника.
4. Науково-популярні посібники. Українське телебачення
на деяких каналах нині пропонує культурологічні передачі,
зокрема про діячів національної літератури, театру, кіно. Учитель
по змозі має записувати ці програми і використовувати цілком чи
фрагментарно на уроках.
5. Народознавчі посібники (записи народних традицій, свят,
обрядів, народний одяг, предмети побуту та прикладного
мистецтва, музичні інструменти, ритуальні предмети). Вони
необхідні задля ефективного вивчення учнями фольклору та
літературних творів з потужними фольклорними впливами та
мотивами.
6. Наукові посібники (літературознавчі словники,
літературні та літературознавчі енциклопедії, фахові часописи,
теоретико-літературні таблиці й схеми, літературні карти).
7. Книги. Книга  це художній текст, наукова чи науково-
популярна передмова до нього, документ, мистецький витвір.
8. Природа. Букет квітів чи осіннього листя, кетяг калини,
степова ковила не тільки прикрасять урок, а й набудуть
символічного значення, допоможуть дітям глибше сприйняти
художній твір або письменницьку долю. Бувають уроки просто
неба (про пейзажну лірику, літературу рідного краю).
9. Екзистенційна наочність. Ідеться про унаочнення твору,
наукової думки або біографії письменника власним,
учительським досвідом, сприйняттям і осмисленням.
54
Кабінет літератури в школі відіграє особливу роль, це

оптимальне місце для проведення уроків та камерних
літературних заходів (засідань клубу, зібрань студії поетів-
аматорів, зустрічей з письменниками тощо). Учитель структурує
зібраний у кабінеті матеріал, формуючи комплекси навчального
обладнання, об’єднані програмовими темами. До комплексу
мають увійти: художні тексти, літературно-критичні джерела для
учнів, науково-методична література для вчителя, тека з газетним
та журнальним матеріалом, репродукції картин, путівники по
музеях, роздавальний матеріал (картки із запитаннями й
завданнями), дидактичний матеріал (тематика творчих робіт,
перелік залікових питань, зразки учнівських творів та рефератів),
тести, аудіо- й аудіовізуальні засоби навчання. Матеріали можуть
зберігатися як в електронному варіанті, так і на паперових
носіях.
Особливу увагу слід звернути на текст у оформленні
кабінету. Добираємо текстове оформлення кабінету дуже
ретельно, за строгими критеріями: висловлювання мають бути
лаконічними, містити глибоку виховного змісту думку, виражену
в яскравому образі, влучно відбивати духовну та мистецьку
сутність особи письменника. Традиційно вчитель розвішує на
одній зі стін портрети українських письменників-корифеїв і
добирає до кожного крилатий вираз з твору.
Головним критерієм використання наочності є:
1) дидактична доцільність;
2) історизм;
3) контекстуальність;
4) стилістична оригінальність.
До мистецьких типів наочності належать усі, крім одного:

1) театральні спектаклі,
2) художні кінофільми;
3) твори живопису;
4) історичні документи.
55

Інноваційні технології викладання української
літератури
ПЛАН
1. Філософсько-психологічні засади та напрями інноваційної
діяльності в галузі літературної освіти.
2. Інноваційний характер модульно-розвивальної системи
навчання. Типи модулів.
3. Застосування елементів дидактичної евристики та суґестології.
4. Інтерактивна технологія викладання української літератури.
5. Технологія концентрованого навчання, методика «занурення».
6. Інноваційний характер продуктивного навчання. Види
літературної продуктивної діяльності учнів.
ЗАВДАННЯ
1. Розробити змістовий та міні-модулі з певної монографічної
теми.
2. Запропонувати методичну модель уроку на основі
інноваційної технології викладання української літератури
(за вибором).
Житомир, 2017. 372 с.
2. Бондаренко Ю. Методика шкільного вивчення української літератури на
засадах ідеаційно-концептуального підходу: теорія і практикум. Ніжин,
2012. 199 с.
творів у шкільному курсі зарубіжної літератури. Миколаїв, 2006. 372 с.
5. Гнаткович Т. Д., Бабич Г. С. Інноваційні технології навчання при
викладанні української літератури в школі. Ужгород, 2005. 144 с.
6. Градовський А. Компаративний аналіз у системі шкільного курсу
літератури: методологія та методика. Черкаси, 2003. 292 с.
56
8. Інноваційні технології навчання української мови і літератури. Укладач

О. І. Когут. Тернопіль, 2005. 204 с.
9. Інноваційні технології та сучасний урок літератури. Упоряд.
І. Кузьменчук. Київ, 2006. 128 с.
10.Ісаєва О.О. Теорія і технологія розвитку читацької діяльності
старшокласників у процесі вивчення зарубіжної літератури. Київ, 2003.
380 с.
11.Клименко Ж. В. Теорія і технологія вивчення перекладних художніх
творів у старших класах загальноосвітньої школи. Київ, 2006. 340 с.
12.Соп’яненко К. Г. Творчий пошук нових форм, методів і засобів
13.Стіл Д., Мередіт К., Темпл Ч. Методична система «Розвиток
критичного мислення у навчанні різних предметів»: Підготовка до
проекту «Читання та письмо для розвитку критичного мислення» :
[посібники 3-4] : пер. з англ. Київ, 2001. 104 с.
критичного мислення у навчанні різних предметів»: Підготовка до
проекту «Читання та письмо для розвитку критичного мислення» :
[посібники 5-8] : пер. з англ. Київ, 2001. 162 с.
15.Токмань Г. Методика викладання української літератури в старшій
школі: екзистенціально-діалогічна концепція. Київ, 2002. 320 с.
16.Токмань Г. Система діалогічного навчання літератури. Діалогічне
прочитання української літератури: колективна монографія. Київ,
2007. С. 305365.
17.Уліщенко В. Теорія і практика інтерсуб’єктного навчання української
літератури в школі. Київ, 2011. 398 с.
Київ, 2007. 316 с.
19.Щербина В., Волкова О. Інтерактивні технології на уроках української
мови та літератури. Харків, 2015. 96 с.
20.Юцявичене П. Теория и практика модульного обучения. Каунас, 1989.
272 с.
Поняття «інновація» (від лат. in  в, novus  новий) трактується
як нововведення, зміни всередині системи. Новація – це заміна
чогось узвичаєного новим, інновація ж означає таке
нововведення, яке здійснюється в системі за рахунок її власних
ресурсів.
57
Навчальною технологією називають послідовні практичні дії

учнів і вчителів у навчально-виховному процесі, які приводять до
формування в учнів заздалегідь заданих якостей (Г.Корнетов).
Ознаки технології: чіткість та визначеність у фіксації результату;
наявність критеріїв його досягнення; поетапна і формалізована
структура діяльності суб’єктів навчання, яка визначає
можливість перенести і повторити досвід.
Інноваційна технологія навчання  система новаторських
способів педагогічних дій, форм і засобів навчання, спрямована
на оптимізацію процесу навчання.
Дидактична (грецьк. didaktikos  навчальний) евристика
(грецьк. heurisko  відшукую, знаходжу, відкриваю)  технологія
навчання, яка передбачає створення або знаходження всіх
основних освітніх елементів самими учнями.
Інтерактивне (англ. interact  взаємодія) навчання 
технологія навчання, яка передбачає активну взаємодію всіх
учасників навчально-виховного процесу, індивідуалізує участь
кожного в колективній (груповій) діяльності із чітко
спланованим очікуваним результатом навчання.
Компаративне вивчення літератури (від лат. comparativus
– порівняльний) – вивчення явища мистецтва слова шляхом
зіставлення його з іншими подібними явищами переважно в
різних національних письменствах. Художні твори зіставляються
за певними параметрами, визначається спільне і відмінне.
Контекстне вивчення літератури (від лат. contextus –
з’єднання, зв’язок, зчеплення) – вивчення твору в текстуальному
оточенні, у мовних, культурних, історичних, суспільно-
політичних реаліях, які впливають на інтерпретацію тексту.
Концентроване (лат. con  об’єднання, спільність,
сумісність і contrum — середина) навчання  технологія
навчання, яка передбачає зосередження значного обсягу
навчального матеріалу навколо одного тематичного центру.
Метод проектів (від лат. projectus – кинутий уперед) –
організація навчання, за якої учні набувають знань і навичок у
процесі планування і виконання практичних завдань – проектів,
літературного, літературознавчого, культурологічного змісту.
58
Модульно-розвивальне навчання  педагогічна

технологія динамічного, індивідуалізованого навчання на основі
самостійних, завершених методично-змістових комплексів
(модулів).
Мультимедійні засоби навчання  дидактичні засоби, що
поєднують кілька різних засобів передавання інформації за
допомогою комп’ютера, компонентами якого є текст, графіка,
анімація, звуковий супровід, відео та ін.
Навчальна мультимедійна презентація – цифрове
представлення навчального матеріалу, в якому зміст подається в
інтерактивній мультимедіа-формі у вигляді слайдів, які об’єднані
певною темою і єдиним дизайном.
Проблемне навчання – тип розвивального навчання, яке
передбачає проблемний виклад матеріалу вчителем, порушення
складних питань і розв’язання проблемних завдань учнями.
Продуктивна технологія  навчальна технологія, яка
наближає учнівську діяльність до професійної, перетворюючи
навчальний результат на соціально значущий продукт, яким
можу стати статя, вірш, самостійно проведений урок,
буктрейлер.
Сугестопедична (лат. suggero  навчаю, навіюю і грец.
paidea  виховання) технологія  технологія навчання, основою
якої є емоційне навіювання в стані неспання, що призводить до
надзапам’ятовування.
Інтерактивні технології спрямовані на:
1) активну взаємодію всіх учасників навчально-виховного
процесу, індивідуалізує участь кожного в колективній
(груповій) діяльності;
2) професійну діяльність, яка перетворює навчальний
результат на соціально значущий продукт;
3) емоційне навіювання в стані неспання, що призводить
до надзапам’ятовування;
4) зосередження значного обсягу навчального матеріалу
навколо одного тематичного центру.
59
Дидактична евристика  це інноваційна технологія, яка

передбачає:
1) створення або знаходження всіх основних освітніх
елементів самими учнями;
2) набуття знань у процесі планування і виконання
практичних завдань – проектів;
3) вивчення явища мистецтва слова шляхом зіставлення
його з іншими подібними явищами;
4) навчання у процесі гри певного типу.
60
САМОСТІЙНА РОБОТА: ТЕМИ, ЗАПИТАННЯ ДЛЯ

ОБГОВОРЕННЯ, ЗАВДАННЯ, ЛІТЕРАТУРА, НАУКОВІ
КОМЕНТАРІ (72 год.)
МОДУЛЬ 1. Методика навчання української літератури
як наукова галузь. Шкільний предмет «Українська
література».
ТЕМА № 3. Історія питання: курси методики викладання

української літератури в ХХ столітті. 6 год.
Запитання для обговорення
1. Які авторські здобутки методики навчання літератури ви
вважаєте актуальними для сучасного шкільництва?
2. Як розвиток парадигматики методичної науки пов’язаний з
історичною епохою, долею нації?
3. Вивчіть (за доступними для вас джерелами) і узагальніть
науковий внесок Бориса Степанишина в розвиток вітчизняної
методики навчання літератури. Наприклад, опрацюйте книжки
Б.Степанишина «Література – вчитель – учень» (Київ, 1993),
«Викладання української літератури в школі» (Київ, 1995),
«Дума про школу» (Рівне, 2004) та інші, прочитайте статті у
методичних часописах.
4. Схарактеризуйте книгу Євгена Пасічника «Методика
викладання української літератури в середній школі» (Київ,
2000).
6. Яким, на вашу думку, має стати новий сучасний курс методики
викладання української літератури? Спроектуйте структуру
актуальної методичної книги.
Письмове завдання
1. Підготуйте відгук про один з методичних посібників за
планом:
 автор (автори), назва, дата і місце видання, обсяг;
 структура;
 перелік проблем, порушених науковцем, і детальний
аналіз розгляду однієї з них;
 ваші оцінки методичного курсу, його значення для
студентів і вчителів.
61
1. Бугайко Т.Ф, Бугайко Ф.Ф. Навчання і виховання засобами літератури.
Київ, 1973. 176 с.
2. Дорошкевич О. Українська література в школі (спроба методики). Київ,
1921. 100 с.
3. Любар О., Стельмахович М., Федоренко Д. Історія української школи і
педагогіки. Київ, 2006. 447 с.
4. Мазуркевич О.Р. За рідне слово в рідній школі: На шляху становлення
методики української літератури. Київ-Херсон, 1995. 208 с.
5. Неділько В.Я. Методика викладання української літератури в середній
6. Оліфіренко В. Підручник з української літератури: історія і теорія. –
Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. – 324 с.
7. Пасічник Є.А. Методика викладання української літератури в середній
8. Семеног О., Базиль Л. Мовно-літературна освіта в Україні: погляд крізь
роки : Навч. посібник. Київ, 2008. 240 с.
9. Степанишин Б.І. Викладання української літератури в школі. Київ,
1995. 254 c.
10.Сторчак К.М. Основи методики літератури. Київ, 1965. 420 с.
11.Токмань Г. Уявні діалоги: Слово про науковців. Ніжин, 2017. 272 с.
12.Яценко Т. О. Тенденції розвитку методики навчання української
літератури в загальноосвітніх навчальних закладах (друга половина ХХ
– початок ХХІ ст.). Київ, 2016. 360 с.
Великий вплив на парадигматику методики навчання
літератури справив видатний український мовознавець
О.Потебня. Його психо-лінгвістична теорія літератури стала
основою концепції О.Дорошкевича – автора першої наукової
системної праці з методики «Українська література в школі
(спроба методики)», яка вийшла друком 1921 року в Києві. Свій
відбиток на українську методичну науку у ХХ ст. наклала
радянська ідеологія, що найвиразніше виявилося у праці
А.Машкіна «Методика літератури», яка вийшла друком у новій
столиці радянської республіки Харкові 1931 р. Головним
завданням літературного навчання висунуто комуністичне
виховання, автор диктує класову методологію – всі твори мали
розглядатися шляхом пошуку їх класової основи. У повоєнний
радянський час (1945-1991 рр.) ідеологічні основи методики
62
навчання української літератури було збережено, проте

поступово згладжувалася їхня агресивність і прямолінійність.
Літературну освіту було спрямовано на одержання готових
знань, які відповідали тогочасному радянському
літературознавству. З’явилися системні авторські методики
викладання української літератури в середній школі Тамари і
Федора Бугайків, Олександри Бандури, Кіндрата Сторчака,
Олексія Мазуркевича, Всеволода Неділька, Євгена Пасічника.
Відроджена 1991 р. незалежність України відкрила
можливості для вільного розвитку методичної думки, поставила
завдання реформувати національну школу. У кінці ХХ ст. було
написано два новаторські курси методики викладання
української літератури – Б.Степанишина (1995) і Є.Пасічника
(2000), у яких є виразним звільнення від комуністичного
ідеологічного канону, закладено нові теоретичні основи роботи
вчителя-філолога, запропоновано авторські моделі викладання
На початку ХХІ ст. побачили світ такі системні курси
методики навчання української літератури: Наукові основи
методики літератури : Навч.-метод. посібник. За ред.
Н.Волошиної. Київ, 2002. 344 с.; Ситченко А. Методика навчання
української літератури в загальноосвітніх закладах : Навч.
посібник. Київ, 2011. 291 с.; Токмань Г.Л. Методика навчання
української літератури в середній школі. Київ, 2012. 312 с.
Тема 4. Загальнодидактичні принципи як засади

викладання української літератури. Специфічні
принципи викладання української літератури. 4 год.
1. У чому специфіка вияву загальнодидактичних принципів у
процесі викладанні літератури? Чим вона пояснюється?
2. Які принципи викладання вирізняють уроки літератури серед
шкільних предметів?
Розробіть конспект уроку, в якому виразно реалізовуватиметься
один зі специфічних принципів навчання літератури.
63
1. Домінанти духовного світу українців. Упор. Л.М.Горболіс,
О.Р.Єременко. Суми, 2010. 300 с.
2. Енциклопедія освіти. Голов. ред. В. Г. Кремень. Київ, 2008. 1040 с.
3. Клочек Г. Зі студій про літературну освіту. Тернопіль, 2013. 192 с.
4. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та
українські перспективи. Під заг. ред. О. В. Овчарук. Київ, 2004. 112
с.
середньої школи. 2016 [Электронный ресурс]. URL: https://www.kmu.
gov.ua/storage/app/media/reforms/ukrainska-shkola-compressed.pdf.
(дата звернення 19.01 2019).
6. Куцевол О. М. Методика викладання української літератури
(креативно-інноваційна стратегія). Київ, 2009. 464 с.
7. Ми є. Були. І будем Ми! Виховання національної самосвідомості
учнів засобами художньої літератури. За ред. Н.Волошиної. Київ,
2003. 215 с.
8. Наукові основи методики літератури. За ред. Н.Волошиної. Київ,
2002. 344 с.
10.Ситченко А. Методика навчання української літератури в
11.Степанишин Б. Стратегія і тактика в літературній освіті учнів.
Засадниче значення у шкільній літературній освіті належить
принципам викладання. Недотримання педагогічних основ
призводить до грубих порушень внутрішньої логіки навчального
процесу, послаблює ефективність навчання. З огляду на критерії
розрізняють загальнодидактичні принципи і специфічні.
Загальнодидактичні принципи. До них належать
принципи науковості, систематичності, індивідуального підходу,
міцності й усвідомленості знань, зв’язку теорії з практикою,
наочності. Реформа, яка нині проводиться в галузі національної
освіти, акцентує такі педагогічні принципи, як етнізація,
64
культуровідповідність, природовідповідність, гуманізація.

Етнізація уроку української літератури означає увагу до
порушених у художньому творі проблем національного змісту –
визвольних змагань, ментальності, історичної долі, звичаїв.
Культуровідповідність як принцип навчання української
літератури полягає у формуванні системи духовних цінностей,
властивих українському народові, зокрема християнських, у
засвоєнні культурної традиції, повазі до надбань красного
письменства. Природовідповідність вимагає знань вікових
психологічних особливостей школярів, які впливають на
сприйняття та осмислення світу художнього твору. Гуманізація
спрямована на повагу до особистості юної людини, спонукання
до свідомого морально-етичного вибору, визначення власної
громадянської позиції.
Існують специфічні принципи викладання української
літератури, це – історизм, емоційність, естетизм, вихід за межі
предмета. Принцип історизму передбачає обов’язкове залучення
історичного контексту під час вивчення історико-літературних
періодів, життєписів письменників, характеристики твору,
зокрема історії його написання. Принцип емоційності
викликаний тим, що художній твір виражає не тільки думку, а й
почуття, і відповідно сприймається інтелектуальною та
емоційною сферою читацького «Я». Принцип естетизму
пов’язано з тим, що література є видом мистецтва, тож слід
розглядати такі естетичні категорії, як прекрасне, романтичне,
потворне, низьке, героїчне тощо, а також використовувати інші
види мистецтв. Принцип виходу за межі предмета пояснюється
тим, що художня література зображує життя в усій його
багатогранності, тому для тлумачення образного світу твору
застосовуються широкі знання – наукові, а також із життєвого
досвіду вчителя й учнів.
Принципи навчання літератури, загальнодидактичні та
специфічні, є базовими для будь-якої методичної моделі. Вони
повинні реалізовуватися в конкретиці методів, прийомів,
технологій літературної освіти. Один з принципів стає
домінантним на уроці, у цілому ж слід зреалізувати всі.
65
Тема 5. Вимоги до фахової підготовки вчителя-літератора.

Особливості мовлення вчителя на уроці. 4 год.
1. Словесно намалюйте образ сучасного вчителя
літератури – майстра свого фаху.
2. Звідки педагог має черпати нові наукові знання?
3. Чому вчитель має знати не тільки класику, а й сучасний
літературний процес?
4. Яка вимога до вчителя літератури, висунута
науковцями, є, на вашу думку, наразі
найактуальнішою? Чи маєте ви свою, оригінальну
вимогу до себе як майбутнього фахівця?
1. Спроектуйте використання різних стилів мовлення у
слові вчителя на обрану вами тему, доведіть доцільність
кожного стильового вибору.
1. Базиль Л. О. Розвиток літературознавчої компетентності майбутніх учителів
української мови і літератури. Київ, 2015. 574 с.
2. Буяльський Б. А. Поезія усного слова. Київ, 1969. 264 с.
3. Капська А. Й. Педагогіка живого слова. Київ, 1996. 154 с.
4. Концепція реалізації державної політики у сфері реформування
загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029
року [Электронный ресурс]. URL:
https://osvita.ua/legislation/Ser_osv/54258/.
майбутніх учителів літератури. Вінниця, 2006. 348 с.
344 с.
методичні аспекти вивчення. Рівне, 2013. 576 с.
1995. 254 c.
11.Токмань Г. Методика викладання української літератури в старшій
школі: екзистенціально-діалогічна концепція. Київ, 2002. 320 с.
66
Поряд із загальнопедагогічними вимогами до вчителя
літератури висувають специфічні, а саме:
 знання української художньої літератури –
прочитання прози, драми, поезії;
 сучасна літературознавча компетентність педагога,
що забезпечить науковий рівень викладання;
 риторична майстерність: слід володіти
багатостильовим словом, розповідати і вести бесіду
в науковому, публіцистичному, художньому і
частково розмовно-побутовому стилі, адже
проблематика художніх творів, які обговорюються, є
різноманітною;
 артистичні здібності й уміння, зокрема вміння
художньо читати вірші напам’ять, інсценувати
драматичні твори, розігрувати фольклорні свята;
 розвиток особистості: літературний процес
невпинний, тож слід стежити за появою нових
письменницьких імен та творів, поповнювати свою
бібліотеку, передплачувати літературні часописи;
 зростання наукового рівня: слід опрацьовувати нові
наукові монографії і методичні посібники, статті у
літературознавчій та методичній періодиці, вивчати
та засвоювати найкращий учительський досвід своїх
колег;
 життєвий досвід та широкі гуманітарні знання, адже
художній твір завжди тісно пов’язаний з явищами
життя, а його тлумачення вимагає залучення знань з
історії, психології, соціології, політології, філософії
тощо;
 естетичне чуття, мистецька ерудиція, викликані тим,
що художня література один з видів мистецтва,
учителеві слід знати явища суміжних мистецтв, щоб
бачити спільне і відмінне в них, представляти
літературні напрями як складники
загальномистецьких напрямів, формувати культурну
особистість;
67
 знання зарубіжної літератури, що дасть можливість

репрезентувати вітчизняне письменство у світовому
контексті;
 креативність, яка може виявлятися по-різному,
учитель розповідає про художню творчість, тож сам
повинен бути творчою особистістю: він пише тексти
– художні, публіцистичні, наукові; виступає на сцені
з художнім читанням; ставить шкільні спектаклі;
створює оригінальні сценарії літературних вечорів
та конспекти нестандартних уроків; нерідко
літератори гарно співають, подорожують разом з
учнями і проводять цікаві літературні екскурсії.
Учитель української літератури виконує важливу місію:
він сприяє естетичному розвиткові нації, екзистенційному
вибору особистості, збереженню рідної мови і культурних
традицій, формує активного читача української художньої
книги.
Мовлення вчителя має бути нормативним на всіх рівнях,
лексично багатим, стилістично вишуканим, художньо виразним,
національно самобутнім, логічним, інтелектуально та емоційно
насиченим.
Учитель на уроці або цитує, або виголошує своє живе слово.
Жива, своя мова вчителя звучить у різних формах: вступне слово,
розповідь, бесіда, аналіз твору, коментоване читання, інструктаж
до самостійної роботи та її підсумки, коментарі до наочних
посібників, пояснення незрозумілих учням слів, аналіз
учнівських творів, відповіді на питання тощо.
Учитель вдається до різних стилів – наукового, науково-
популярного, художнього, публіцистичного, розмовного,
чергуючи їх згідно з перебігом навчальних ситуацій на уроці.
Мовлення вчителя літератури має бути індивідуалізованим,
особистість педагога відбивається в неповторності його
інтонацій, манері будувати фразу, образності.
Слово вчителя передбачає художнє читання напам’ять або за
текстом уривків чи цілого літературного твору. Слід не тільки
дотримуватися правил виразного читання, а й виявляти свою
творчу індивідуальність, власне щире почуття.
68
МОДУЛЬ 2. Психолого-педагогічні засади, методи та форми

викладання літератури. 10 год.
Тема 2. Основні етапи літературного розвитку
школярів. Сприймання літератури молодшими підлітками.
Літературний розвиток у старшому підлітковому віці.
Особливості прочитання художньої літератури в пору
ранньої юності. 10 год.
Сприймання літератури молодшими підлітками
1. Які можливості читацької рецепції художнього слова
найкраще виявляються в молодшому підлітковому віці?
2. У чому обмеженість сприйняття художнього слова
молодшими підлітками?
3. Як ви врахуєте у викладанні літератури захопленість учнів
фантомним світом? Як подолаєте труднощі підліткового
неприйняття інших, ніж у їх колі, життєвих норм?
Cтарші підлітки як читачі художньої книги
1. Які риси «важкого віку» найперше має враховувати в
навчальному процесі вчитель літератури?
2. Яким чином доцільно використати принцип педагогіки
пригоди у викладанні літератури? Наведіть приклад.
3. Як ви розвиватимете просторові і часові уявлення учнів?
Покажіть це на матеріалі обраних вами творів.
Особливості прочитання художньої літератури в пору
ранньої юності
1. Які мотиви художньої літератури, на вашу думку,
найбільше хвилюють молодь?
2. Як уникнути невиправданого критицизму молодих
людей? Як ви вийдете з гіпотетичної ситуації
відкидання старшокласником духовних цінностей?
3. Яке місце ґендерного підходу до аналізу
художнього твору в старшій школі?
4. Чому виникає проблема «оглухнення» молоді? Як
уникнути збайдужіння до художнього слова та його
тлумачення?
69
1. Запропонуйте перелік форм конструктивної літературної
творчості для старших підлітків, на одній з них зупиніться
докладно.
2. Наведіть приклад застосування гендерного підходу до
аналізу обраного вами твору (приміром «Лісової пісні» Лесі
Українки).
1. Абрамова Г. С. Возрастная психология. Москва, 1999. 660 с.
2. Алексеева М. І. Психологія ранньої юності. Київ, 1971. 48 с.
3. Вікова та педагогічна психологія. О. В. Скрипченко, Л. В.
Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. Кивї, 2006. 343 с.
4. Костюк Г. С. Вікова психологія. Київ, 1976. 277 с.
5. Савчин М. Вікова психологія. URL: http:// pidruchniki.com/16990923/
psihologiya/vikova_psihologiya (дата звернення 19.01.2019).
Повнота сприйняття учнем художньої літератури залежить
від його індивідуальних та вікових особливостей, а також від
часу, в який він живе. Щоб діяльність учителя-словесника була
ефективною, він має знати основні етапи літературного розвитку
учня і відповідно до них вибудувати процес викладання.
Взаємозв’язок стадій літературного розвитку учнів буде
ефективним, коли вчитель вестиме навчання так, ніби перед ним
діти трохи старші, ніж це є насправді, тобто у викладанні
«забігатиме» вперед і завдяки цьому вестиме розвиток за собою.
Молодший підлітковий вік відповідає 56-тим класам
середньої школи.
Молодші підлітки сприймають твір безпосередньо, тобто
відчувають себе учасниками або свідками зображеного, їхня
реакція передусім емоційна, вони співпереживають героям,
люблять або ненавидять їх. Учні цього віку сприймають світ
твору як реальність, забарвлюють його і озвучують. Ще не
втративши дитячої здатності пізнавати і запам’ятовувати,
звертають увагу на найдрібніші деталі і докладно переказують
70
прочитане. У навчальній діяльності молодші підлітки люблять

читати вголос, відповідати на запитання, виконувати ролі в
літературних іграх. Це сензитивний період для розвитку усного і
писемного мовлення школяра.
Діти люблять казки, найбільше їх захоплюють фантастичні
– чарівні. Старший підлітковий вік є якісно новим етапом
літературного розвитку учнів (79 класи). Від суб’єктивної
активності діти переходять у пору егоцентризму: вони
відкривають свій власний духовний світ, прагнуть пізнати його.
Цей вік є найсприятливіший щодо літературного розвитку,
оскільки саме тоді завершується фаза формування багатьох
сенсомоторних реакцій, функціональних можливостей
емоційного спілкування з літературою. Учні вже не
перевтілюються в героїв, а зіставляють їх із собою,
самовизначаючись, заявляючи про свою позицію.
У старшому підлітковому віці виразніше виявляються
індивідуальні схильності дітей щодо літератури, зокрема
захоплення певним письменником або неприйняття його
творчості. Старші підлітки здатні бачити художні прийоми,
ширшає коло їхніх асоціацій. Завдяки зрослому життєвому
досвіду вони можуть визначати ідейно-тематичну основу твору.
Через зосередженість на власному «Я» підлітків найбільше
цікавить не фабула твору, а його психологічна проблематика.
Період отроцтва, як перехід з дитинства у юність, є важким.
Підліткові здається, що ніхто не зважає на його особистість і
свободу, він переживає фізичні труднощі дорослішання, його
реакції часто неадекватні, він сміється з трагічного і бачить
суперечності там, де їх немає. Тому найважливішими якостями
вчителя мають бути терплячість і такт.
У ранній юності відбувається дистанційоване сприймання
літератури. Старшокласник читає твір критично, бачить за
текстом автора, визначає авторську позицію щодо порушених
проблем і зіставляє її зі своєю. Він уже переймається
самореалізацією в сучасному йому суспільстві, тому стає на бік
героя, який протестує проти гноблення особистості, здатен
зрозуміти авангардистів з їх експериментаторством і епатажем,
бо прагнення до оригінального самовияву природне для цього
71
віку. Старшокласник замислюється над власною долею, його

цікавлять проблеми життєвого успіху, кохання і дружби,
цінностей, морального вибору. Юнаки і дівчата шукають у
літературі ідеал друга і коханого, їхні оцінки героїв твору
викликані співвіднесенням художнього образу з пошуковуваним
ідеалом. Молодь відчуває себе майбутнім нації (у етнічному і
політичному сенсі цього поняття) і з розумінням ставиться до
мотиву української історичної долі та національної ідеї. Проте не
треба переобтяжувати урок патетикою: конкретна історія життя
літературного героя схвилює більше, ніж абстрактно висловлена
ідея. Юність сахається пафосу, вона іронічна і глузлива, вона
нічого не приймає на віру і вимагає доказів. Вивчаючи в школі
тексти високого художнього рівня, підкреслюємо, що вони
водночас є мистецькими творами і художніми документами
епохи. Непроминальні цінності – демократії, соборності і
державності українського народу, гуманності, краси – будуть
прийматися особистістю молодої людини у своє «Я» через
читання цих текстів, захоплення образами, осмислення
проблематики.
МОДУЛЬ 3. Шкільний аналіз художнього твору. 12 год.

Тема 7. Особливості вивчення жанрів на межі
літературних родів. Вивчення Біблії на уроках української
літератури. 6 год.
1. У чому своєрідність методичних засад викладання
творів на межі літературних родів?
2. Схарактеризуйте специфіку методики викладання
кожного межового жанру.
3. Як спланувати шкільний аналіз балад Т.Шевченка
«Лілея» і «Причинна»?
4. Які чинники звернення до Біблії на уроках української
літератури?
1. Напишіть конспект уроку вивчення однієї з
програмових байок в середніх класах.
72
2. Наведіть приклад шкільного аналізу біблійного мотиву

в художньому творі, наприклад у поемі І. Франка
«Мойсей».
1. Куценко Л.В. Час вчитися любити. Біблія на уроках літератури.
Кіровоград, 1999. 56 с.
4. Ситченко А. Л. Навчально-технологічна концепція літературного
аналізу. Київ, 2004. 304 с.
6. Смаль О.А. Біблія на уроках української літератури у 9 класі.
7. Сулима В. Біблія і українська література. Київ, 1998. 400с
10.Шевчук Валерій. Одна з найдавніших книг людства. Біблія для
дітей. Київ, 1992. С. 3–9.
11.Шевчук Валерій. Як би я викладав уроки Біблії в середній школі.
Слово і час. 1991. №1. С. 72– 9.
Київ, 2007. 316 с.
Міжродові жанри – це твори, у яких поєднуються риси
різних літературних родів. У школі вивчають такі міжродові
жанри, як: байка, балада, ліро-епічна і драматична поема,
кіноповість, роман у віршах. Засадничим для їх вивчення є
принцип поєднання прийомів, які застосовують під час розгляду
відповідних їх жанровій природі літературних родів.
Жанрова природа байки містить риси епосу, драми, лірики.
Тому її шкільне вивчення передбачає аналіз сюжету –
використовуємо такі прийоми роботи, як план, переказ,
визначення сюжетних компонентів. Природа драматичного твору
втілюється у гострий конфлікт і діалог, відтак байку часто
73
читають за ролями або інсценізують у класі. Ліричне начало є в

поетичній мові, моралі, версифікації (якщо твір віршований), що
викликає потребу аналізувати алегорію, інші засоби образності
мови, тлумачити мораль як вираження думок і почуттів автора,
досліджувати особливості версифікації.
Балада як ліро-епічний твір аналізується за планом ліричного
вірша, тобто текстуально, якщо в ній переважає суб’єктивність,
авторське «Я». Якщо ж вона велика за обсягом і в ній вагоме
епічне начало, то користуємося схемою аналізу епосу. У центрі
балади – незвичайна подія, яку часто зображають
міфологізовано, романтично, на тлі бурхливої природи.
У школі вивчаються різні види поем – епічна («Енеїда»
І.Котляревського), ліро-епічна («Катерина» Т.Шевченка),
драматична («Бояриня» Лесі Українки). Міжродовими є два
останні жанри. Ліро-епічна поема містить як розгорнуту оповідь
про події, так і потужний ліричний струмінь – вираження
почуттів та думок літературних героїв і автора. Драматична
поема – віршований твір середнього обсягу, якому притаманні
риси драми і ліро-епічної поеми. Організовуючи аналіз твору
цього жанру, враховуємо такі його ознаки, як бліда сценічна дія і
натомість психолого-філософська яскравість, виражена в емоціях
та ідеях героїв.
На уроках української літератури вчитель часто звертається
до Біблії. Книга Книг не тільки вивчається спеціально – як
сакральна збірка художніх текстів різноманітних жанрів, а й
щороку актуалізується в пам’яті учнів під час проведення
компаративного аналізу, коли художній твір зіставляється з
Біблією. До зіставлення вдаємося і тоді, коли український твір є
близький Книзі Книг, і тоді, коли він, навпаки, виразно
суперечить їй. На уроках української літератури нерідко
предметом вивчення стає – поруч з національним художнім
словом – біблійний мотив, образ, певний завершений текст зі
Старого чи Нового Заповіту. Український письменник пропонує
читачеві своє розуміння вічного образу, Біблія допомагає
прояснити національну літературу – учневі слід знати ці зв’язки,
на їх основі складати власне розуміння тих вічних питань, які
поставлено в мудрій пам’ятці культури, і визначати художньо-
74
філософські особливості присутності Біблії в іншому тексті.

Звернення до Біблії необхідне часто і проводиться такими
прийомами, як: наведення біблійної цитати; зіставлення двох
текстів – українського автора і біблійного; дослідження явища
інтертекстуальності; тлумачення назви та епіграфа; параболізація
ідейно-тематичної основи; пояснення особистісної
(письменницької, читацької) рецепції біблійного вислову або
образу; тлумачення художнього явища і в порівнянні з Біблією, і
водночас у певному контексті – історичному, літературному,
загальномистецькому тощо.
Тема 8. Місце фольклору в шкільних програмах.

Фольклорні жанри в їх шкільному прочитанні. 6 год.
1. Чим пояснити наскрізне, щорічне вивчення українського
фольклору в середній школі?
2. За яким принципом і як саме структурується викладання
усної народної творчості?
3. Назвіть особливості фольклору як виду художнього слова і
виведіть з них методичні засади його викладання.
4. Які форми активного залучення школярів до фольклорної
традиції ви пропонуєте?
5. Чим викликана потреба звертатися до усних народних
творів під час вивчення літературних текстів? Як проводити
відповідні зіставлення?
1. Сплануйте бінарний урок (українська література і
історія України) з вивчення однієї з програмових
дум чи історичних пісень.
1. Логвіненко Н. М. «Криниця та з чудовими струями – То люду мого
дух…» Ми є. Були. І будем ми! Виховання національної
самосвідомості учнів засобами художньої літератури. Київ, 2003.
С. 28–47.
75
4. Скуратівський В. Дідух : Свята українського народу. Київ,

1995. 272 с.
5. Степанишин Б. І. Викладання української літератури в школі.
Київ, 1995. 254 c.
8. Філоненко С. О. Усна народна творчість. Київ, 2008. 416 с.
Усна народна творчість дуже важлива для розвитку
школярів, адже долучає їх до джерел національної культури.
Фольклор посідає важливе місце у шкільному курсі української
літератури, вивчається в кожному класі основної школи. У
старших класах поетапне вивчення розвитку української
літератури також починаємо з усної народної творчості. Надалі
визначаємо фольклорні джерела та мотиви творів письменників.
Фольклор – це усна народна творчість, що існує у
різноманітті жанрів. У шкільній програмі фольклорні твори
групують за жанровим поділом: школярі вивчають народну
казку, легенду, переказ, байку, анекдот, прислів’я, приказку,
загадку, пісню, романс, думу, баладу, драму.
Специфікою усної народної творчості зумовлені основні
засади її викладання. Оскільки автор фольклорного твору
невідомий, зв’язок з його біографією відсутній, ідеться про
колективний геній народу.
Особливістю фольклору є те, що його творили усно. Тому
фольклорний твір має обов’язково прозвучати на уроці – бажано,
наближено до автентичного виконання.
Твір передавали з уст в уста, виконавці, бувало, вносили
зміни, доповнення, тобто ставали співавторами, тому він існує в
різних варіантах.
Усній народній творчості сотні і тисячі років, вона містить
вічні духовні цінності нації, у ній збережено найкращі риси її
ментальності.
Фольклор тісно пов’язаний з різними сферами життя
76
українців: віруваннями, обрядовим календарем язичництва і

християнства, сільськогосподарським циклом робіт, родинною
обрядовістю, ремеслами, прикладним мистецтвом, музикою,
танцем, рідною природою, звичаями і неписаними моральними
законами громади, з історичними подіями та визначними
особами.
Народна творчість, усне художнє слово продовжує жити,
передається з покоління в покоління. Тому учні мають співати
пісні, розповідати казки, загадувати загадки.
Кожному фольклорному жанру властива своя специфіка
викладання. Так, вивчення казок діти починають від
анімалістичних, які сприймають найлегше, потім переходять до
фантастичних і соціально-побутових, які потребують більшої
уяви і життєвого досвіду.
Прислів’я і приказки  короткі народні вислови повчального
характеру. У цих жанрах фольклору зосереджена багатовікова
мудрість народу. Захопливою інтелектуальною грою може стати
вивчення загадок. Тісно пов’язана з музикою співана народна
поезія – пісня, дума, балада. Дума – жанр суто українського
речитативного народного героїчного ліро-епосу, який
виконували мандрівні співці-музики. Образи народних героїв
мають захопити школярів своєю мужністю, відданістю Україні,
побратимством, саможертовністю. Пісню аналізують як ліричний
вірш, думу, що є переважно епосом, – як епічний твір.
Дуже цікавою формою роботи з фольклором є його
записування учнями з уст людей, передусім рідних та близьких.
МОДУЛЬ 4. Основи методики навчання зарубіжної

літератури. 10 год.
Тема 4. Структурування курсу зарубіжної літератури в
старшій школі: періоди, напрями, постаті, твори. 6 год.
1. Які завдання передбачає програма зарубіжної
літератури?
2. На які періоди поділено зарубіжну літературу, яка
вивчається в 10-11 класах?
77
3. Які літературні напрями названо в програмі, яку

модель ви пропонуєте для їх засвоєння?
4. Які персоналії і твори мають осмислити учні?
5. Як ви оцінюєте зміст програми для 10-11 класів, що
вважаєте за потрібне змінити?
Написати конспект вступного уроку до вивчення одного з
періодів зарубіжної літератури в старшій школі.
1. Варламова Ж. Завдання для тематичних атестацій із зарубіжної
літератури. Кам’янець-Подільський, 2002. 134 с.
2. Зарубіжна література. Для 5-9 класів ЗНЗ. URL:
https://osvita.ua/school/program/program-5-9/56130/ (дата звернення
19.01.2019).
класів ЗНЗ. URL: https://osvita.ua/school/program/program-10-
11/58872/ (дата звернення 19.01.2019).
учителів зарубіжної літератури до вивчення біографії письменників
у загальноосвітній школі. Івано-Франківськ, 2017. 472 с.
6. Штейнбук Ф. Методика викладання зарубіжної літератури у школі.
Київ, 2007. 316 с.
Відповідно до чинної програми (рівень: стандарт) у 10-11
класах загальноосвітньої середньої школи зарубіжна література
вивчається за хронологічним принципом  від ХІХ ст. до початку
ХХІ ст. У 10 класі розглядаються такі періоди, літературні
напрями, постаті та твори.
Загальна характеристика розвитку культури та літератури
XIX ст. Реалізм як напрям у світовій літературі. Розквіт
реалістичної літератури, його зв'язок із розвитком природничих
наук. Майстри соціальної прози: Стендаль, О.Бальзак, Г.Флобер,
Ч.Діккенс, Ф.Достоєвський, Л.Толстой, А.Чехов та ін. Роль
художньої літератури в культурному та суспільному житті ХІХ
78
ст. Стендаль (1783-1842). «Червоне і чорне». Онорé де Бальзак

(1799–1850). «Гобсéк». Фéдір Достоєвський (1821–1881).
«Злочин і кара». Лев Толстой (1828–1910) «Анна Кареніна».
Загальна характеристика головних шляхів розвитку поезії
сер. ХІХ ст. Нові грані романтичного поетичного світу в
творчості «пізніх» романтиків (Ш.Бодлера, В.Вітмена,
Ф.Тютчева). Принципи «чистого мистецтва» у поезії (група
«Парнас», творчість А.Фета). Волт Вітмен (1819–1892). (Вірші за
вибором учителя). Шарль Бодлер (1821–1867). «Альбатрос»,
«Відповідності», «Вечорова гармонія». Поль Верлен (1844–1896).
«Осіння пісня», «Так тихо серце плаче...», «Поетичне
мистецтво». Артюр Рембо (1854–1891). «Відчуття», «П’яний
корабель», «Голосівки».
Світоглядно-естетичні зрушення у мистецтві та літературі.
Роман ранньомодерністичної доби. Óскар Вайльд (1854–1900).
«Портрет Доріана Грея».
В 11 класі увагу зосереджено на таких періодах, напрямах,
постатях, творах. Складність і неоднозначність художнього
процесу І пол. ХХ ст. Модернізм як некласична модель культури.
Авангардизм 1910-20-их років, його основні течії.
Співвідношення модернізму та авангардизму. Еволюція реалізму
в літературі І пол. ХХ ст. Елітарна та масова культура.
Загальна характеристика модерністських явищ у художній
прозі першої половини ХХ ст. Франц Кафка (1883–1924).
«Перевтілення». Джеймс Джойс (1882–1941). «Джакомо Джойс».
Михáйло Булгаков (1891–1940). «Майстер і Маргарита».
Глибинні зрушення в поезії початку ХХ ст. Модернізм і
основні течії європейської поезії XX ст. Рáйнер Марíя Рільке
(1875–1926). «Орфей, Евридіка, Гермес», «Ось дерево звелось...»
Ґійом Аполінер (1880–1918). «Міст Мірабо», «Зарізана голубка й
водограй». «Срібна доба» російської поезії, розмаїття її напрямів
і течій. Олексáндр Блок (1880–1921). «Незнайома», «Весно,
весно, без меж і без краю...», «Скіфи». Аннá Ахматова (1889–
1966). «Довкола жовтий вечір ліг», «Дав мені юнь ти сутужную»,
«Реквієм».
Тема Другої світової війни в повоєнні десятиліття. Бертóльт
Брехт (1898–1956). «Життя Галілея». Альбéр Kамю (1913–1960).
79
«Чума». Ернéст Мíллер Хемінгуей (1899–1961). «Старий і море».

Вихід на авансцену світової літератури 1950-60-х рр.
літератури Латинської Америки. Габріéль Гарсіа Маркес (1928-
2014). «Стариган із крилами».
Постмодернізм у літературі другої половини ХХ ст.
Сучасний літературний процес (огляд). Помітні сучасні
літературні явища: творчість Ричарда Баха, Патріка Зюскінда,
Паоло Коельо, Італо Кальвіно, Мілана Кундери, Харукі
Муракамі, Дена Брауна та ін. Мúлорад Павич (1929-2009).
«Дамаскин»
У кінці 11 класу учні підводять підсумки вивчення всього
шкільного курсу зарубіжної літератури. Відбуваються
узагальнення. Найвидатніші здобутки світової літератури доби
античності, Середньовіччя, Відродження, ХVII і ХVIIІ століть, а
також ХІХ століття (доба романтизму). Найвидатніші здобутки
світової літератури ХІХ століття (доби реалізму та раннього
модернізму), а також ХХ – початку ХХІ століття (у т.ч. сучасного
літературного процесу).
Тема 5. Принцип зв’язку викладання української і

зарубіжної літератур, застосування елементів
компаративістики в середній школі. 4 год.
1. Місце міжпредметних зв’язків у викладанні
літературних предметів.
2. Компаративний метод літературознавчого
дослідження.
3. Методика застосування елементів літературної
компаративістики в середній школі.
1. Запропонувати конспект уроку/його фрагменту з
компаративним вивченням двох творів: української і
зарубіжної літератур.
80
2. Гладишев В.В. Теорія і практика контекстного вивчення

художніх творів у шкільному курсі зарубіжної літератури.
Миколаїв, 2006. 372 с.
3. Градовський А. Компаративний аналіз у системі шкільного
курсу літератури: методологія та методика. Черкаси, 2003. 292
с.
класів ЗНЗ. [Электронный ресурс]. URL:
https://osvita.ua/school/program/program-10-11/58872/
5. Зарубіжна література. Для 5-9 класів ЗНЗ.
[Электронный ресурс]. URL:
https://osvita.ua/school/program/program-5-9/56130/
старшокласників у процесі вивчення зарубіжної літератури.
Київ, 2003. 380 с.
художніх творів у старших класах загальноосвітньої школи.
Київ, 2006. 340 с.
9. Штейнбук Ф. Методика викладання зарубіжної літератури у
Наближення шкільного викладання української літератури
до сучасного рівня літературознавства здійснюється переважно в
старшій школі. Зробити діалог різноманітним, а екзистенційну
спрямованість розгляду твору дієвою допоможе часткове
використання на уроці методів літературознавчого дослідження.
Наукові способи розгляду художнього твору не є шкільними
навчальними, проте їх елементи можуть бути введені в роботу
над текстом як прийоми проведення уроку, а також стати
основою для дослідницької діяльності обдарованих дітей
(зокрема під час написання студій у рамках Малої академії наук).
Компаративний (порівняльний) метод, запропонований
Т.Бенфеєм (1809–1881), ґрунтується на «теорії запозичень». Його
прибічники вивчають той чи інший сюжет, мотив, образ,
простежуючи його долю в літературах різних народів та епох. У
такий спосіб конструюються первинні (вихідні) форми цих
літературних компонентів. Шукаємо у творах, які зіставляються,
81
генетичні (з одного джерела), контактні (внаслідок

взаємовпливів), типологічні (незалежні одне від одного)
сходження, подібності. Так акцентуються «прокляті питання»,
вічні образи, мандрівні сюжети, загальнолюдські цінності.
Мандрівний сюжет кохання дітей ворогуючих родів прочитуємо і
в трагедії В.Шекспіра «Ромео та Джульєтта», і в повісті
М.Коцюбинського «Тіні забутих предків».
Методист А.Градовський дослідив використання цього
методу в школі і підкреслив, що застосування елементів
компаративістики сприяє розумінню розвитку мистецтва слова
як єдиного процесу, усвідомленню гуманістичних цінностей та
виявленню національної специфіки кожної літератури. Учений
стверджує, що учні набудуть таких умінь: встановити факт
генетичної спорідненості; вміти характеризувати (описувати)
подібні або близькі явища; порівнювати літературно-мистецькі
твори на різних рівнях структури (фоніка, лексика, граматика,
синтаксис, фабула, сюжет, простір, час, семантика);
специфікувати національні особливості художніх творів;
відстежувати спільне в кількох творах і тим самим вибудовувати
історико-типологічний ряд.
МОДУЛЬ 5. Методика вивчення літературознавчого

матеріалу різних типів. 14 год.
Тема 1. Вивчення літературно-критичних статей: мета та
прийоми опрацювання. 2 год.
1. Назвіть і прокоментуйте з прикладами чинники
звернення учнів до літературно-критичної статті.
2. Проаналізуйте чинні програми для старшої школи з
погляду добірки наукових статей для опрацювання.
Висловіть ваші оцінки програм і пропозиції для
покращення наукового рівня викладання.
3. Яка дидактична технологія опрацювання в школі
літературно-критичної статті?
4. Назвіть і проілюструйте прикладами навчальні ситуації
використання вчителем цитат з літературознавчих
праць. Щоразу аргументуйте доцільність цитування.
82
1. За однією з літературно-критичних статей (за вибором)
сформулюйте завдання, які потребували б цитування
наукового тексту.
1. Ісаєва О.О. Теорія і технологія розвитку читацької
діяльності старшокласників у процесі вивчення зарубіжної
літератури. Київ, 2003. 380 с.
художніх творів у старших класах загальноосвітньої
школи. Київ, 2006. 340 с.
3. Мірошниченко Л.Ф. Методика викладання світової
літератури в середніх навчальних закладах. Київ, 2007. 415
с.
4. Наукові основи методики літератури. За ред. Н.Волошиної.
Київ, 2002. 344 с.
5. Пасічник Є. А. Методика викладання української
літератури в середній школі. Київ, 2000. 384 с.
7. Токмань Г. Методика викладання української літератури в
старшій школі: екзистенціально-діалогічна концепція.
Київ, 2002. 320 с.
8. Штейнбук Ф. Методика викладання зарубіжної літератури
у школі. Київ, 2007. 316 с.
До опрацювання в класі літературно-критичної статті
вчитель вдається зрідка, бо це складна навчальна робота через
надто різний рівень філологічного мислення літературного
критика і школяра. Звернення до наукової статті може бути
викликано такими чинниками: 1) Письменник, творчість якого
вивчається, є не тільки митцем, а й видатним науковцем
(І.Франко, М.Рильський, М.Зеров). 2) Між письменниками
існували дружні стосунки, співпраця, взаємоповага, і стаття
одного з них, присвячена іншому, глибоко розкриває духовну
сутність і мистецьку своєрідність творчості митця (Леся
Українка про О.Кобилянську). 3) Стаття, написана науковцем, у
83
доступній для учнів формі, без застосування складної наукової

термінології, стисло і влучно характеризує окремий твір
письменника або його творчість у цілому.
Методика роботи зі статтею вимагає чіткості й
послідовності в організації навчальних ситуацій. Передусім,
учнів треба підготувати до сприйняття статті. Учитель ставить
проблему, яку школярі не здатні розв’язати самотужки, вона має
бути цікавою, але заскладною для них, тоді на допомогу
приходить наукова думка – влучна, стисло й точно
сформульована. Якщо в науковому тексті зустрічаються терміни,
не знайомі учням, слід провести підготовчу словникову роботу.
Наступний етап – читання статті. Учні повинні не тільки
чути, а й бачити текст: на слух науковий матеріал дитина не
сприйме. Статтю читає вчитель зі своїми коментарями та
запитаннями до учнів – для їх розумової активізації та перевірки
адекватності сприйняття.
Письмове опрацювання статті може проводитися у 4-ох
формах: план, тези, конспект, виписки.
Порядок розгортання змісту має окреслювати план, у ньому
кожний пункт відбиває етап у перебігу роздумів науковця. Тези –
це розгорнутий план, учні стисло формулюють думку за кожним
пунктом плану. Конспект становить текст, а не окремі судження,
він складається зі слів автора і лаконічного переказу. Виписки
робимо тоді, коли нас цікавить не весь зміст статті, а його певний
аспект, наприклад риси індивідуального стилю письменника.
Цитування статті проводиться з окремих питань її змісту.
Діалогічним прийомом роботи зі статтею, спрямованим на
розвиток розумових та світоглядних рис дитини, є зіставлення
двох статей з різними поглядами на той самий твір.
Тема 5. Особливості уроків, що є вступними до розділу

або теми. Завдання та методика проведення підсумкових
занять. 4 год.
Методика проведення вступних уроків
1. Якими є завдання вступних уроків і основний
методичний принцип їх проведення?
84
2. Проілюструйте прикладами концепти вступних уроків

про феномен художньої літератури, що їх ми
проводимо у середніх класах.
3. Як структурувати характеристику історико-
літературного періоду?
Методика проведення підсумкових уроків
1. Якими є завдання уроку, підсумкового щодо
монографічної теми?
2. Які завдання слід поставити перед учнями на початку
розгляду монографічної теми, щоб використати
методичний прийом «портфоліо» як елемент
підсумкового уроку? Змоделюйте навчальну ситуацію
«захист портфоліо».
3. Як на підсумковому уроці синтезувати вивчену
творчість письменника з іншими видами мистецтва?
Якими завданнями спонукати учнів до власної
творчості?
1. Оберіть одну з літературних епох і підготуйте шкільну
лекцію з її загальною характеристикою.
2. Підготуйте ілюстровану розповідь про вшанування
пам’яті обраного вами літератора.
2002. 344 с.
4. Неділько В. Я. Методика викладання української літератури в
8. Степанишин Б. І. Викладання української літератури в школі.
Київ, 1995. 254 c.
85

10.Штейнбук Ф. Методика викладання зарубіжної літератури у
11.Шуляр В. І. Сучасний урок української літератури. Миколаїв,
2014. 553 с.
Вступні (оглядові) уроки — це заняття, які містять
значний теоретико-літературний, історичний та
культурологічний матеріал і готують учнів до вивчення
комплексу монографічних тем.
У середніх класах, характеризуючи літературу як вид
мистецтва, вчитель наголошує, що письменник – неповторна
талановита особистості, він творить у стані натхнення, виявляє
своє «Я» – світогляд, естетичні принципи, духовні цінності,
художню майстерність. Література – це вид мистецтва, тому твір
становить художній світ – ірреальний, створений
письменницькою уявою в образах. Однак література тісно
пов’язана з реальним життям, навіть тоді, коли митець прагне
заперечити дійсність або заглянути в майбутнє. Тому у творчості
письменника відбувається постійний діалог з історичною епохою
та літературною традицією.
На вступних уроках у старшій школі йдеться про історико-
літературний період, визначаємо: політичне становище України
(на той час це суверенна держава чи колонія імперії/імперій);
головні історичні події, що вплинули на розвиток літератури і
відбились у творах; становище української мови; умови
функціонування школи, науки, преси, театру, національної
культури загалом; досягнення у сфері мистецтва – в музиці,
театрі, живописі, літературі; провідну літературну традицію, нові
літературні напрями та течії; здобутки зарубіжної літератури цієї
доби тощо.
Учитель також повинен ознайомити учнів з творчістю
письменників, яких не вивчають монографічно. До викладення
нового матеріалу залучають школярів, які готують повідомлення
з мультимедійною презентацією.
86
Підсумкові уроки  уроки, на яких відбуваються

формування узагальнень і висновків, відтворення цілісності
твору, доведення читацького сприйняття до глибокого поєднання
образних та понятійних елементів мислення.
Метою підсумкового уроку є повторення вивченого,
систематизування та узагальнення знань. Школярі окреслюють
духовні цінності, проповідувані автором, громадянський пафос
його творів, їх провідні мотиви, морально-етичний вибір,
зроблений літературними героями. Учні визначають стильову
домінанту у творчості письменника, елементи інших
літературних напрямів у його стилі, тобто з’ясовують місце
творчості митця в загальному літературному контексті доби.
На підсумкових заняттях слід подолати «ілюзію всезнання»
(О. Богданова) школярів, навчити порівняльного аналізу, а також
активного володіння теорією літератури. Доцільно використати
прийом «захист портфоліо». Портфоліо – (італ.) тека фахівця.
Заключні заняття з вивчення лірики варто супроводжувати
конкурсами читців, літературно-музичними композиціями,
проводити написання статей, есе, малювання ілюстрацій, пробу
пера у продовженні прочитаного твору.
На підсумкових заняттях учням нагадують про необхідність
вшановувати пам’ять митця, емоційно завершують розмову про
нього, пов’язуючи твори письменників із сьогоденням.
Тема 10. Позакласна робота з предмету. Індивідуальна

робота поза уроком. Гурткова позакласна робота. Масові
заходи з літератури. 8 год.
Індивідуальна робота поза уроком
1. Чим може бути викликана літературна бесіда вчителя з
учнем сам на сам?
2. Як спланувати індивідуальну роботу зі старшокласником,
якого ви готуватимете до участі у філологічній олімпіаді?
Гурткова робота
1. У яких формах може бути проведена гурткова літературно-
краєзнавча робота?
87
2. Як у процесі позакласної роботи розвинути белетристичні і

літературно-критичні здібності молодої людини?
3. Запропонуйте ідею шкільного літературного періодичного
видання. Якою буде його філософія? Які вимоги ви
висунете до членів редакції?
4. Підготуйте розповідь про Малу академію наук і, зокрема,
завдання її літературознавчої секції.
Масові заходи з літератури
1. Як провести фольклорне свято?
2. Як провести літературну подорож?
3. Які ігрові інтелектуально-мистецькі шоу ви
пропонуєте для школярів різних вікових груп –
молодших підлітків, старших підлітків, юні?
4. Як відзначити у школі ювілей українського
письменника?
1. Сфантазуйте ідею літературного клубу для
старшокласників: дайте йому назву, визначте мету і
завдання, сплануйте річну діяльність, змоделюйте одну із
клубних зустрічей.
2. Гальонка О. Позакласна робота з української літератури. Харків,
2011. 94 с.
3. Голобородько В., Гнєдашев В. Наукова робота учнів: програма
організації науково-дослідницької діяльності учнів. Харків, 2005.
208 с.
4. Єрмакова Н. Позакласна робота з української літератури. Донецьк,
2000. 320 с.
6. Логвиненко Н. Українська фантистична проза в системі
факультативних занять. Київ, 2012. 288 с.
88

2002. 344 с.
10.Пасічник Є. А. Методика викладання української літератури в
11.Приходченко С. Факультативи з української мови і літератури.
Харків, 2011. 175 с.
12.Ситченко А. Методика навчання української літератури в
1995. 254 c.
Київ, 2007. 316 с.
Літературна освіта учнів продовжується поза уроками,
зокрема у формах позакласної діяльності, яку організовує
вчитель. Позакласна робота з предмета здійснюється в
індивідуальній, груповій та масовій формах. Особливістю
літературної додаткової діяльності є її переважно творчий,
ігровий, мистецький характер, що пов’язано із суттю художнього
слова.
Індивідуальні заняття проводять з учнями, що мають
низький рівень знань, з метою пояснити матеріал, заохотити до
навчання; з філологічно обдарованими дітьми – для розвитку
їхніх здібностей. Деякі діти потребують індивідуального
спілкування незалежно від успішності в навчанні. Учитель може
відчувати цю потребу учня, спостерігаючи за класом на уроках.
У таких бесідах поєднується обговорення літературознавчого
питання, яке викликало труднощі чи негативну реакцію школяра,
і душевних, психологічних, світоглядних проблем, що постають
перед дитиною.
Формами організації групової позакласної роботи з
літератури є гурток, літературна студія, клуб, товариство.
89
Гурток  добровільне об’єднання учнів з метою спільного

додаткового вивчення літератури в позаурочний час. Літературні
гуртки бувають двох типів: 1) з вивчення одного аспекту
літератури; 2) з різнобічного розгляду письменства.
Літературна студія об’єднує початківців – літераторів та
літературних критиків. Студійці запрошують на заняття майстрів
слова, однак основний зміст роботи студії  надання можливості
юним поетам, прозаїкам, драматургам, критикам виступити з
читанням власних творів. Клуб поєднує навчання й дозвілля.
Насамперед це гурт однодумців, людей із близькими поглядами
та уподобаннями, наприклад шанувальників поезії. Клуб
встановлює свою традицію в ритуалі вступу, формі проведення
засідань, манері одягатися і поводитися. Товариство — це
об’єднання, яке проводить роботу з предмета в кількох напрямах,
має секції. Літературне товариство, як правило, створюють у
великій школі, воно об’єднує кілька гуртків: фольклорний,
літературно-краєзнавчий, науково-дослідний, драматичний тощо.
Масштабними за кількістю охоплених ними школярів є
масові заходи з літератури – літературні вечори, читацькі
конференції, олімпіади, фольклорні свята, інтелектуально-ігрові
шоу, походи та поїздки літературними місцями, фольклорно-
краєзнавчі експедиції.
Літературний вечір є найскладнішою формою позакласної
роботи з предмета, це – об’єднаний літературною темою
театралізований масовий захід. Програма літературного вечора
містить художні читання, мелодекламації, вокальні, танцювальні
номери, гумористичні сценки. Особливо цікавим буде спектакль
– постановка уривка з п’єси або скорочено всієї п’єси.
Масові інтелектуально-ігрові заходи. Ці ігри можуть
дублювати популярні телевізійні конкурсні шоу. Методика їх
проведення відома всім, учитель має розумно скористатися
популярною формою, щоб поліпшити літературну освіту
школярів та зацікавити їх художнім словом.
Викликають зацікавленість учнів також походи, екскурсії,
поїздки літературними місцями. Підготовча робота полягає в
ознайомленні учасників походу з науковим історико-
літературним матеріалом про місця, де вони побувають.
90
Фольклорно-краєзнавчі експедиції є активною формою

роботи. Під час експедиції діти збирають фольклорні матеріали,
які паспортизують.
МОДУЛЬ 6. Інноваційні технології викладання літератури.

12 год.
Тема 6. Інформаційні технології навчання літератури. 6
год.
2. Які інформаційні можливості надає звернення до Інтернету
в процесі вивчення літератури?
3. Як інформаційні технології допоможуть учителеві провести
цікаву літературну лекцію?
4. З чого можуть складатися презентації літературних
проектів, підготовлених учнями?
5. Які можливості для літературного розвитку відкриває
спілкування за допомогою комп’ютерної техніки?
За допомогою комп'ютерної програми Місrosoft Power Point
підготуйте матеріал для мультимедійного супроводу літературної
лекції з використанням текстового формату, звукових та відео
файлів, анімаційного оформлення, різноманітних схем, таблиць,
динамічних графіків тощо.
Житомир, 2017. 372 с.
2. Бійчук Г. Л. Використання інформаційно-комп'ютерних технологій
та мультимедійного підручника у процесі вивчення української
літератури в старшій школі. [Электронный ресурс]. URL:
http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum /psp/2011_11/3_07.pdf. (дата
звернення 2.02.2019).
3. Гнаткович Т. Д., Г. С. Бабич. Інноваційні технології навчання при
4. Інформаційні технології і засоби навчання. За ред. В.Бикова,
Ю.Жука. Київ, 2005. 272 с.
старшокласників у процесі вивчення зарубіжної літератури. Київ,
2003. 380 с.
91
6. Назаренко Л. Уроки літератури з використанням інформаційних

технологій. Миколаїв, 2011. 136 с.
8. Уліщенко А.Б., Уліщенко В.В. Застосування інформаційних
технологій у навчанні мови і літератури. Харків, 2006. 96.
9. Штейнбук Ф. Методика викладання зарубіжної літератури у школі.
Київ, 2007. 316 с.
Комп’ютерна техніка ввійшла у життя сучасних школярів.
Художні тексти можуть розміщуватися як на паперових, так і на
електронних носіях. Проте книга як явище культури відпочатку
пов’язана з літературним твором, тому саме вона, а не екран
монітору перебуває в центрі уваги під час уроку літератури.
Комп’ютерна техніка під час літературної освіти виконує
такі функції: 1) бібліографічний пошук: у спеціальній програмі
або через систему Інтернет учень розшукує відомості про книги і
статті на потрібну тему, завдяки чому складає список джерел для
вивчення; 2) джерело знань: учень читає і опрацьовує художній
твір, літературно-критичну працю, підручник, статті з
літературної енциклопедії та інших словників, розміщені на
електронних носіях і запропоновані для вивчення вчителем або
розшукані ним самостійно, зокрема в системі Інтернет; 3)
наочність: учитель демонструє для візуалізації своєї розповіді
портрет письменника, географічні місця, пов’язані з твором та
його автором, музеї, пам’ятники, твори інших видів мистецтва,
теоретико-літературні таблиці і схеми тощо; 4) засіб
представлення навчального завдання для самостійної учнівської
роботи: запитання, теми творів (з методичним супроводом),
модель для виконання проекту, ігрові основи (кросворди) тощо;
5) засіб виконання учнем навчальних завдань – набір,
збереження, редагування власного тексту, укладання таблиці,
підготовка творчого звіту за проектом, його презентація тощо; 6)
засіб спілкування, інтерактиву на літературну тему – форум,
листування в електронному режимі; 7) засіб для проведення
92
контролю рівня літературних знань учнів: тести, спеціальні

програми; 8) запис театральних спектаклів та кінофільмів за
літературними творами, які учні можуть переглядати для
поглиблення сприйняття тексту; 9) доцільним є використання
спеціальних комп’ютерних програм (на СD-дисках) для
тренінгів, зокрема теоретико-літературних, стилістичних,
версифікаційних; 10) учнівська відеотворчість: самостійне
продукування відеофрагментів з художніх творів  сценарій,
режисура, гра акторів-аматорів, зйомка (Т.Бабійчук).
Навчальна мультимедійна презентація (В.Заболотний) – це
цифрове представлення навчального матеріалу, в якому зміст
подається у вигляді слайдів, в інтерактивній мультимедіа-формі,
які об’єднані певною темою і єдиним дизайном. Фахівці
рекомендують для створення мультимедіа-презентації обрати
програму «Microsoft Power Point», яка має широкі можливості
для роботи з текстом, зображеннями, для компонування-
під’єднання відео-аудіо фрагментів, застосування анімаційних
ефектів. Найпростіше творче завдання з підготовки презентації
літературної теми – це створення слайдів, які пов’язані між
собою змістово і формально. Слайд – логічно автономна
інформаційна структура, яка містить різноманітні об’єкти, подані
на загальному екрані монітора у вигляді єдиної композиції.
Комп’ютерно-технологічні прийоми навчання літератури
використовуються, як і будь-які інші, на основі доцільності. Слід
пам’ятати, що головною на уроці літератури має бути книга.
Комп’ютерна техніка, яка посідає значне місце на інших заняттях
і під час дозвілля школярів, може через недотримання гігієнічних
умов завдати шкоди здоров’ю дитини, тож застосування
інформаційних прийомів навчання є необхідною, цікавою,
плідною складовою методики, проте потребує особливої
обдуманості та обережності.
Тема 7. Методи і прийоми інноваційної методики

літературної освіти. 6 год.
1. Як ви розумієте поняття метод і прийом навчання?
93
2. У чому полягає прийом «алгоритм»? Яким є алгоритм

визначення жанру твору?
3. Як провести «аналіз під мікроскопом»?
4. Змоделюйте застосування методу «навчання
напівголосом» на прикладі одного з творів
(мікродискусії у групах).
5. Який інноваційний метод чи прийом вас зацікавив
найбільше? Як ви втілюватимете його в практику?
6. Який педагогічний ефект – дидактичний, виховний,
розвивальний – має давати літературна дискусія?
1. Сформулюйте теми для літературних дискусій,
використавши різноманітні джерела можливих
різночитань.
2. Запропонуйте теми для літературознавчих проектів
різних типів.
1. Бабійчук Т. Сучасна медіаосвіта: відеофрагменти художніх
творів на заняттх української мови та літератури в
педагогічному коледжі. Житомир, 2017. 372 с.
2. Гнаткович Т. Д. Інноваційні технології навчання при
викладанні української літератури в школі / Т. Д.
Гнаткович, Г. С. Бабич. Ужгород, 2005. 144 с.
3. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології. Київ,
2004. 352 с.
4. Ісаєва О.О. Теорія і технологія розвитку читацької
діяльності старшокласників у процесі вивчення зарубіжної
літератури. Київ, 2003. 380 с.
5. Куцевол О. М. Життя і творчість письменника в дзеркалі
«поетичної критики». Вінниця, 2010. 279 с.
10.Мірошниченко Л.Ф. Методика викладання світової
літератури в середніх навчальних закладах. Київ, 2007. 415
с.
11.Наукові основи методики літератури. За ред. Н.Волошиної.
Київ, 2002. 344 с.
6. Нищета В. Технологія життєворчих пректів у формуванні
життєвої компетентності старшокласників у процесі
навчання українознавчих предметів. Донецьк, 2011. 234 с.
1. Проектне навчання на уроках української мови та
літератури. Уклад. Є Науменко. Харків, 2008. 122 с.
94
2. Соп’яненко К. Г. Творчий пошук нових форм, методів і

засобів вивчення української літератури у сучасній
середній загальноосвітній школі. Глухів, 1999. 74 с.
3. Токмань Г. Екзистенціально-діалогічне прочитання
художнього тексту. Ніжин, 2016. 336 с.
12.Уліщенко В. Теорія і практика інтерсуб’єктного навчання
4. Чеховська Л. Проектне навчання на уроках української
літератури у середній школі. Запоріжжя, 2010. 263 с.
13.Штейнбук Ф. Методика викладання зарубіжної літератури
у школі. Київ, 2007. 316 с.
Створюючи модель вивчення певного літературного
матеріалу, педагог продумує дидактичну основу, а також
педагогічну техніку – засоби та прийоми, що використовуються в
часовому проміжку, протягом котрого досягається певна мета.
Методична інноватика охоплює всі рівні моделі, зокрема
прийоми навчання літератури.
Використовують такі інноваційні прийоми (класифікація
на основі ігрової форми роботи учнів):
1. Експертиза. Група школярів посилає питання
одному з тих, хто навчається. Питання мають стосуватися
як змісту, так і форми художнього твору, що вивчається.
2. Алгоритм. Це системний план, у котрому
розв’язання проблеми розбивається на кілька простих
операцій і вказується, у якому порядку вони мають бути
проведені. Застосовується, наприклад, щодо аналізу
метрики віршів, жанрового поділу творів.
3. Лабораторні студії. Проводяться як
літературознавчий аналіз  «під мікроскопом» (Г.Клочек)
 невеликого за обсягом художнього тексту (вірша, уривка
з епосу чи драми). Слід актуалізувати науковий
інструментарій для лабораторного дослідження.
95
4. Ділова гра. Це імітаційна гра, у котрій

відтворюється справжня діяльність конкретних
працівників (вчителя, редактора, укладача антології,
перекладача тощо).
5. Навчання напівголосом. Клас розбивається на
підгрупи для проведення мікродискусій.
6. Кейс-стаді. Це – ситуативне навчання, максимально
наближене до життя. Для осмислення реальної життєвої
ситуації, зображеної у творі, актуалізується комплекс
знань.
7. Лабіринт дій. Роздається друкований матеріал:
картки з художніми текстами, аналізом у різних аспектах.
Слід вибрати правильну комбінацію карток.
8. Мозкова атака. Клас поділяється на 2 групи:
генератори ідей і критики.
9. Проектування. Розвиток системного мислення,
складання проекту вивчення нової теми – щойно
прочитаного, але ще не обговореного в класі твору. Після
реалізації проекту (1-2 тижні) необхідна презентація його
результатів.
10.Акваріум. Частина класу сидить у центрі
приміщення, в оточенні інших, і веде дискусію. Навколо
кожний стежить за 1-2 учасниками дискусії – і потім дає
зауваження і коментарі.
11.Мікрофон. Прийом найбільш демократичного
характеру: по черзі кожному учневі дають змогу швидко
відповісти на запитання, висловити власну думку з
порушеної проблеми.
12.Тренінг. Прийом періодичного спеціально
організованого спілкування з метою набуття певних умінь і
навичок. Періодично варто влаштовувати тренінг з
визначення тропів, версифікційних особливостей вірша,
орфоепічно правильного виразного читання твору,
стилістичного редагування власного тексту тощо.
13.Рефлексія. Спосіб самопізнання, самооцінки,
самоаналізу. Раптово вчитель дає команду «Стоп», учні
мають задуматися над питанням «Що я роблю?», «Як
96
виконую завдання?», і можливо, прийти до інсайту –

несподіваного рішення, осягнення проблеми або бачення
шляху до її вирішення.
14.Ланцюжок асоціацій. Певний момент з художнього
твору стає початком асоціативного ряду, який створюється
учнями (індивідуально, попарно, в групі). Наприклад,
щастя в Мавчиному розумінні – це ... Пісня для Марусі
Чурай – це...
Деякі з названих прийомів можуть набувати статусу методу
(наприклад, метод проектів), за умови цілеспрямованого,
тривалого і поширеного на весь клас застосування.
Дискусія є діалогічним пошуковим прийомом
інноваційного навчання. Технологія проведення дискусії
(П.Юцявичене) передбачає такі етапи: чітке визначення мети,
прогнозування позицій і реакцій опонентів, планування вчителем
своєї поведінки, вибір запитань, слухання, розуміння інших
позицій, узагальнення, позитивний висновок.
97
СТУДЕНТСЬКІ НАУКОВО-ДОСЛІДНІ РОБОТИ:

ТЕМАРІЙ, МЕТОДИЧНИЙ КОМЕНТАР, ЗРАЗКИ
ОФОРМЛЕННЯ СПИСКУ ДЖЕРЕЛ
Темарій науково-дослідних робіт студентів з методики
навчання української і зарубіжної літератури в середній
школі
1. Методична система вивчення засобів психологічного
зображення героя епічного твору на уроках української
літератури в загальноосвітній старшій школі.
2. Методична система вивчення мемуаристики на уроках
української літератури в загальноосвітній старшій школі.
3. Методична система вивчення морально-етичної
проблематики художнього твору на уроках української
4. Методична система вивчення сучасного українського
літературного процесу на уроках української літератури в
загальноосвітній школі.
5. Методичні особливості вивчення біблійних жанрів на
уроках української літератури в загальноосвітній старшій
школі.
6. Теорія і практика формування генологічної компетенції
старшокласників у процесі вивчення української літератури
в загальноосвітній школі.
7. Теорія і технологія вивчення виражальних засобів
поетичної мови на уроках української літератури в
загальноосвітній основній школі.
8. Технологія аналізу композиції епічного твору у процесі
вивчення української літератури в загальноосвітній
основній школі.
9. Технологія вивчення гумористичних творів української
літератури в загальноосвітній основній школі.
10. Технологія вивчення категорії комічного на уроках
української літератури в загальноосвітній старшій школі.
11. Технологія вивчення міжродових жанрів на уроках
української літератури в загальноосвітній середній школі.
98
12. Технологія писемного текстотворення у процесі

вивчення української літератури в загальноосвітній старшій
школі.
13. Технологія проблемно-тематичного аналізу
художнього твору у процесі вивчення української
14. Формування теоретико-літературних засад аналізу
художнього тексту на уроках української літератури в
загальноосвітній старшій школі.
15. Теорія і технологія проведення групової позакласної
роботи з української літератури.
16. Інноваційні методи вивчення зарубіжної літератури.
17. Нестандартні типи уроків зарубіжної літератури.
18. Специфіка вивчення перекладних творів зарубіжних
письменників у середній школі.
19. Використання культурологічного контексту під час
вивчення творів зарубіжної літератури.
20. Методична система застосування компаративного
аналізу на уроках зарубіжної літератури в середній школі.
21. Методичні засади вивчення літературних напрямів на
уроках зарубіжнох літератури в середній школі.
Методичний коментар
Студенти проводять науково-дослідну діяльність у різних
формах, зокрема беруть участь у наукових гуртках і проблемних
групах, стають учасниками наукових конференцій, олімпіад і
конкурсів наукових робіт, пишуть статті. Нормативною формою
наукового дослідництва є написання курсової роботи. Під час
навчання на освітньому рівні «Бакалавр» філологи спеціальності
«Українська мова і література» пишуть курсові роботи з
української мови, літератури, методики навчання української
мови або літератури (за вибором).
Пишучи невелику наукову роботу (3-12 сторінок), слід
керуватися сучасними вимогами до наукової статті. Автор
структурує текст за такими складниками:
 висвітлення загальної проблеми;
 аналіз останніх досліджень та публікацій з теми;
99
 виокремлення невирішених частин загальної проблеми,

формулювання цілей статті;
 виклад власне матеріалу дослідження  положення та їх
аргументація;
 висновки та перспективи подальших розвідок у цьому
напрямку;
 укладання списку використаних у статті джерел, а також
анотації й переліку ключових слів (українською та
англійською мовами).
Праця над курсовою роботою триває протягом семестру,

обсяг основного тексту  25 сторінок (до нього не входять
Список використаних джерел і Додатки).
Загальні положення
Курсова робота з методики викладання української
літератури є формою науково-дослідної праці студента. У ній
розробляється певна проблема, актуальна для сьогоднішньої
національної школи. Проблематика може стосуватися таких
питань: теорія і практика певного дидактичного принципу,
методу викладання; шкільний аналіз художнього твору; наукові
засади організації позакласної роботи, інноваційні технології
літературної освіти, методика проведення уроків позакласного
читання, уроків літератури рідного краю тощо.
Курсова робота має становити зв’язний науковий текст,
написаний концептуально, логічно, аргументовано, стилістично
вправно.
Вимоги до Вступу
У Вступі студент має розкрити сутність і стан розробки
наукової проблеми, поставленої ним у роботі. Він доводить
актуальність теми свого дослідження, виходячи з потреб
суспільства щодо літературної освіти молоді. Критично
оцінивши відомі варіанти розв’язання заявленої ним проблеми,
аргументує необхідність нового її вирішення в сучасних умовах
українського шкільництва. Він має сказати про державну
концепцію літературної освіти, реальний стан викладання
української літератури в школі та назвати авторів наукових
праць із цієї теми.
100
Автор формулює мету і завдання роботи. Метою може бути:

створення методичної системи, педагогічної технології,
методичної моделі вивчення певного питання на уроках
української літератури в середній школі. Завдання відповідають
назвам розділів і підрозділів Змісту роботи.
Він визначає об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом є
навчально-виховний процес на уроках української літератури в
середній школі. Предметом  вивчення того явища, яке зазначено
в темі роботи.
Студент вибирає провідні методи дослідження (теоретичні 
аналіз літератури, синтез положень, моделювання; практичні 
вивчення педагогічного досвіду, опитування, тестування).
Слід визначити наукову новизну роботи. Як правило, новим
є систематизація, уточнення, розвиток методичних ідей. Новими
є також запропоновані конспекти уроків.
Студент проектує практичне значення результатів свого
дослідження, тобто вказує, у якому класі можна використати
конспекти розроблених ним уроків та сценарії позакласних
заходів.
Вимоги до розділів
Основна частина складається з двох розділів: перший –
теоретичного характеру, другий – практичного.
Перший розділ має таку орієнтовну структуру. У першому
підрозділі висвітлюється історія питання: слід проаналізувати
методичні праці (монографії, навчальні посібники, статті)
науковців та узагальнити творчий педагогічний досвід, тобто
опрацювати статті вчителів у методичній періодиці.
Окреслюється місце твору або теоретико-ілтературного поняття,
про методику викладання якого йдеться, у чинних шкільних
програмах. Студент аналізує матеріали підручників та
хрестоматій, розглядаючи альтернативні їх варіанти.
Другий підрозділ містить психолого-педагогічні засади
вивчення теми. Студент характеризує особливості сприймання
художнього твору дітьми певного віку, називає психологічні
чинники, які суттєво вплинуть на вивчення запропонованого ним
матеріалу. Також ідеться про специфіку викладання заявленого в
101
темі явища української літератури як предмета для шкільного

вивчення. Студент називає теоретичні засади викладання творів
певного літературного роду чи проведення занять певного типу,
наукові основи застосування методів чи форм роботи.
Розділ завершується Висновками з першого розділу, що
стисло передають провідні думки з проблеми, яка досліджується.
У другому розділі автор пропонує створену ним (цілком
оригінальну чи сконструйовану на матеріалі існуючої методичної
розробки як її розвиток) систему вивчення художнього твору в
школі. Перший і другий підрозділи містять поширені конспекти
уроків та сценарії позакласних заходів (якщо останні доцільні).
Крім конспектів має бути зв’язний текст, що ці конспекти
супроводжує: пояснення, чому обрано саме такий тип уроку і
провідний метод роботи, чому урок саме так структуровано.
Конспекти різних уроків мають бути логічно пов’язані, щоб
розкривався їхній взаємозв’язок як складових цілісної
методичної системи, запропонованої студентом. Поділ на
підрозділи відповідає темам уроків чи позакласних заходів.
Пишучи конспекти уроків та сценарії позакласних заходів,
студент називає тему, мету (навчальну, виховну, розвивальну),
описує обладнання та подає список літератури, за якою готується
цей урок чи захід. Хід уроку відбивається детально як перелік
навчальних ситуацій, які створюються на уроці, та відтворення їх
змісту. Студент має реалізувати загальнодидактичні та
специфічні для викладання літератури принципи, такі як:
науковість, систематичність, індивідуальний підхід, міцність та
усвідомленість знань, природовідповідність,
культуровідповідність, зв’язок теорії з практикою, зв’язок
навчання із суспільною свідомістю, унаочнення; історизм,
емоційність, особистісність сприйняття та розуміння мистецтва.
Розділ завершується Висновками з другого розділу, у яких
лаконічно аргументується доцільність запропонованої
методичної моделі.
Вимоги до Висновків
У висновках повинна бути відбита концепція курсової
роботи. Кожний абзац висновків має містити певне положення,
102
виражати концептуальну сутність розділів та підрозділів у

порядку їх розташування в тексті. У цій, заключній частині
тексту курсової роботи не слід цитувати: студент підводить
підсумки зробленого і стисло викладає провідні думки, яких
дійшов у ході наукового пошуку, не повторюючи їх доведення, а
лише констатуючи.
У кінці висновків подається стисле узагальнення всієї роботи
 сутність розв’язання порушеної проблеми.
Вимоги до Списку використаних джерел
Пишучи курсову роботу, її автор має опрацювати
літературу різних типів – художню і наукову. До художньої
належать твори письменника, доробок якого вивчається в школі
й методично осмислюється у роботі, а також твори інших митців,
використані студентом для компаративного аналізу або під час
розгляду біографії письменника. Наукова література – це праці з
методики викладання літератури і з літературознавства, а також з
інших, суміжних гуманітарних галузей, відомості з яких було
використано на запропонованих студентом уроках. Він
звертається до монографій, академічних курсів історії
української літератури, навчальних посібників, словників,
наукових збірників та часописів (передусім методичних),
матеріалів науково-практичних конференцій. Специфічним
джерелом є творчий педагогічний досвід, з яким студент мав
нагоду познайомитися в школі або з матеріалів методичного
кабінету місцевого відділу освіти. Список складається в
алфавітному порядку без поділу на частини.
ЗРАЗКИ ОФОРМЛЕННЯ ЛІТЕРАТУРИ У СПИСКУ

ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Книги
Однотомні видання
Один автор
Пасічник Є. А. Методика викладання української літератури
в середній школі. Київ, 2000. 384 с.
103
Два-три автори
Щербина В., Волкова О. Інтерактивні технології на уроках
української мови та літератури. Харків, 2015. 96 с.
Чотири і більше авторів
Г.Токмань, Л.Козубенко, Н.Дига, Н.Черниш. Практика в
системі бакалаврської і магістерської освіти філолога:
літературознавчий аспект. Ніжин, 2017. 304 c.
Діалогічне прочитання української літератури: кол.

монографія. Київ, 2007. 485 с.
Без автора
Софія Київська: Візантія. Русь. Україна. Вип. ІІ. Київ, 2012.
464 с.
Джерело, перекладене з іншої мови
Данилов В.В. Література як предмет викладання (Середня
та нижча школи. Учительські інститути) : пер. з рос. Ніжин, 2017.
107 с.
Матеріали конференцій, з’їздів, тези доповідей
Михайло Стельмах у нових парадигмах наукового знання.
Зб. мат. Всеукраїнської науково-практичної конференції,
присвяченої 150-річчю від дня народження письменника (2526
травня 2017, м. Вінниця). Вінниця, 2017. 285 с.
Багатотомні видання
Видання загалом
Енціклопедія історії України : в 10 т. / редкол. : В. А.
Смолій та ін. Київ, 2003–2013. Т. 1–10.
Окремий том
Енциклопедія історії України: у 10 т. Київ, 2013. Т. 10. 784
с.
Словники
Великий тлумачний словник сучасної української мови /
уклад. та голов. ред. В. Т. Бусел. Київ, 2005. 1728 с.
Автореферат дисертації
Старовойт С. В. Видавнича діяльність Національної
академії наук України у 1918—1933 рр. : автореф. дис. ... канд.
іст. наук. Київ, 2003. 20 с.
104
Частина видання
Стаття із журналу, збірника, розділ книги
Токмань Г. Українська літературна освіта: з погляду
вічності й у контексті сьогодення. Дивослово. 2017. №3. С.26.
Нежива Л. Л. Літературні напрями в змісті літературної

освіти та шкільній практиці. Зб. наук. праць Херсонського
державного університету. Педагогічні науки. Херсон, 2013. Вип.
64. С. 113–119.
Черниш Н. Педагогічна практика. Г.Токмань, Л.Козубенко,

Н.Дига, Н.Черниш. Практика в системі бакалаврської і
магістерської освіти філолога: літературознавчий аспект.
Ніжин, 2017. С. 80130.
Електронні ресурси віддаленого доступу
Наукові публікації і видавнича діяльність НАН України.
Київ, 2007. URL: http://www.nas.gov.ua/publications (дата
звернення: 19.01.2019).
Неопубліковані видання
Дисертації
Уліщенко В. В. Методика інтерсуб’єктного навчання
української літератури в основній загальноосвітній школі : дис.
…д-ра пед. наук : 13.00.02 / Нац. пед. університет імені
М. П. Драгоманова. Київ, 2012.
105
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА: ОСНОВНА,

ДОПОМІЖНА
Основна література
компетенції старшокласників у процесі вивчення світової драматургії :
монографія. Луганськ, 2007. 326 с.
творів у шкільному курсі зарубіжної літератури : монографія. Миколаїв,
2006. 372 с.
3. Градовський А. Компаративний аналіз у системі шкільного курсу
літератури: методологія та методика : монографія. Черкаси, 2003. 292 с.
загальноосвітньої школи : монографія. Чернігів, 2004. 360 с.
5. Зарубіжна література (рівень стандарту). Програма для 10-11-х класів
ЗНЗ. [Электронный ресурс]. URL: https://osvita.ua/school/program/program-
10-11/58872/ (дата звернення 15.01 2019).
6. Зарубіжна література. Для 5-9 класів ЗНЗ. [Электронный ресурс]. URL:
https://osvita.ua/school/program/program-5-9/56130/(дата звернення 15.01
2019).
старшокласників у процесі вивчення зарубіжної літератури : монографія.
Київ, 2003. 380 с.
8. Клименко Ж. В. Теорія і технологія вивчення перекладних художніх
творів у старших класах загальноосвітньої школи : монографія. Київ, 2006.
340 с.
майбутніх учителів літератури : монографія. Вінниця, 2006. 348 с.
10. Микитюк В. Педагогічні концепти Івана Франка (теорія і методика
навчання літератури). Львів, 2017. 408 с.
середніх навчальних закладах : підручник. Київ, 2007. 415 с.
12. Наукові основи методики літератури : навч.-метод. посібник / За ред.
Н.Волошиної. Київ, 2002. 344 с.
українського письменства в школі : монографія. Полтава, 2016. 356 с.
середньої школи. 2016 [Электронный ресурс]. URL: https://www.kmu.gov.ua
/storage/app/media/reforms/ukrainska-shkola-compressed.pdf. (дата
звернення 15.01 2019).
106

учителів зарубіжної літератури до вивчення біографії письменників у
загальноосвітній школі : монографія. Івано-Франківськ, 2017. 472 с.
середній школі : навч. посібник. Київ, 2000. 384 с.
методичні аспекти вивчення : монографія. Рівне, 2013. 576 с.
18. Ситченко А. Л. Навчально-технологічна концепція літературного
аналізу : монографія. Київ, 2004. 304 с.
загальноосвітніх закладах : навч. посібник. Київ, 2011. 291 с.
20. Степанишин Б. І. Викладання української літератури в школі :
метод. посібник для вчителя. Київ, 1995. 254 c.
21. Токмань Г. Методика викладання української літератури в старшій
школі: екзистенціально-діалогічна концепція : монографія. Київ, 2002. 320
с.
школі: підручник. Київ, 2012. 312 с.
української літератури в школі : монографія. Київ, 2011. 398 с.
24. Чинна програма української літератури для середньої школи.
[Электронный ресурс]. URL:http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-
serednya/n.htmlavchalni-programy(дата звернення 15.01 2019).
25. Штейнбук Ф. Методика викладання зарубіжної літератури у школі :
навч. посібник. Київ, 2007. 316 с.
26. Шуляр В. І. Сучасний урок української літератури : монографія.
Миколаїв, 2014. 553 с.
27. Яценко Т. О. Тенденції розвитку методики навчання української
літератури в загальноосвітніх навчальних закладах (друга половина ХХ –
початок ХХІ ст.) : монографія. Київ, 2016. 360 с.
Додаткова література
Житомир, 2017. 372 с.
2. Башманівська Л., Білоус Н. Практикум з методики викладання
української літератури. Київ, 2013. 144 с.
3. Бондаренко Ю. Вивчення образів-персонажів літературного твору в
школі: теорія і практикум. Ніжин, 2015. 216 с.
107
5. Бондаренко Ю. Методика шкільного вивчення української літератури на

засадах ідеаційно-концептуального підходу: теорія і практикум. Ніжин,
2012. 199 с.
6. Буяльський Б. А. Поезія усного слова. Київ, 1969. 264 с.
7. Варламова Ж. Завдання для тематичних атестацій із зарубіжної
літератури. Кам’янець-Подільський, 2002. 134 с.
8. Ващенко Г. Загальні методи навчання. Київ, 1997. 441 с.
9. Вікова та педагогічна психологія. О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З.
В. Огороднійчук та ін. Київ, 2006. 343 с.
10.Волошина Н. Уроки позакласного читання у старших класах. Київ,
1988. 174 с.
11.Гальонка О. Позакласна робота з української літератури. Харків, 2011.
94 с.
12.Гнаткович Т. Д., Бабич Г. С. Інноваційні технології навчання при
13.Голобородько В., Гнєдашев В. Наукова робота учнів: програма
організації науково-дослідницької діяльності учнів. Харків, 2005. 208 с.
14.Гулевич Л. Методика навчання української літератури. Практикум.
Дрогобич, 2014. 148 с.
15.Довга О. Як писати твір. Київ, 1995. 248 с.
16.Домінанти духовного світу українців / Упор. Л.М. Горболіс,
О.Р. Єременко. Суми, 2010. 300 с.
17.Дорошкевич О. Українська література в школі (спроба методики). Київ,
1921. 100 с.
18.Єрмакова Н. Позакласна робота з української літератури. Донецьк,
2000. 320 с.
19.Жила. С., Лілік О. Вивчення історичних творів у школі. Чернігів, 2014.
208 с.
20.Забарний О. В. До таїни образу. Ніжин, 1997. 65 с.
21.Золотухін Г. Твір з української мови та літератури. Київ, 1997. 274 с.
22.І вічна таїна слова: Аналіз великого епічного твору. В.П.Марко та інші.
Київ, 1990. 205 с.
23.Іванишин В. Пізнання літературного твору. Дрогобич, 2003. 79 с.
24.Інноваційні технології навчання української мови і літератури /
Укладач О.І. Когут. Тернопіль, 2005. 204 с.
25.Інноваційні технології та сучасний урок літератури / Упоряд.
І. Кузьменчук. Київ, 2006. 128 с.
26.Інформаційні технології і засоби навчання / За ред. В.Бикова, Ю.Жука.
Київ, 2005. 272 с.
27.Капська А. Й. Педагогіка живого слова. Київ, 1996. 154 с.
28.Киселівська-Ткач Л. Українська література у вищих клясах шкіл
українознавства : нарис методики навчання української літератури. Нью-
Йорк, 1983. 95 с.
108
29.Клочек Г. Енергія художнього слова. Кіровоград, 2007. 448 с.

30.Косогова О. Метод проектів на уроках зарубіжної літератури. Харків,
2008. 144 с.
31.Костюк Г. С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток
особистості. Київ, 1989. 608 с.
32.Кухар Л., Сергієнко В. Конструювання тестів. Луцьк, 2010. 182 с.
33.Куцевол О. «Народився він для бою…» Вивчення творчості Івана
Багряного в школі. Вінниця, 2011. 288 с.
34.Куцевол О. Вивчення життя і творчості Михайла Коцюбинського через
рецепцію літературних і літературно-документальних джерел. Вінниця,
2015. 440 с.
35.Куцевол О. М. Життя і творчість письменника в дзеркалі «поетичної
критики». Вінниця, 2010. 279 с.
36.Лазаревський В. В. Літературні ігри. Київ, 1969. 176 с.
37.Логвиненко Н. Українська фантистична проза в системі
факультативних занять. Київ, 2012. 288 с.
38.Мазуркевич О. Нариси з історії методики української літератури. Київ,
1961. 376 с.
39.Мазуркевич О. Р. За рідне слово в рідній школі: На шляху становлення
методики української літератури. Київ-Херсон, 1995. 208 с.
40.Марко В. Аналіз художнього твору. Київ, 2013. 280 с.
41.Ми є. Були. І будем Ми! Виховання національної самосвідомості учнів
засобами художньої літератури / За ред. Н.Волошиної. Київ, 2003. 215 с.
42.Микитюк В. Методика тестування знань та умінь з української
43.Микитюк В. Практикум з методики викладання української літератури.
Львів, 2011. 186 с.
44.Мішкурова В., Пащенко М. Використання гри для активізації
навчально-виховного процесу. Київ, 2001. 270 с.
45.Мхитарян О. Підвищення навчальних досягнень учнів з української
літератури. Миколаїв, 2014. 232 с.
46.Назаренко Л. Уроки літератури з використанням інформаційних
технологій. Миколаїв, 2011. 136 с.
47.Неділько В. Я. Методика викладання української літератури в середній
48.Нежива Л., Неживий О. Література рідного краю. Луганськ, 2006. 244с.
49.Оліфіренко В. Підручник з української літератури: історія і теорія.
Донецьк, 2003. 324 с.
50.Панченко В. Урок літератури. Кіровоград, 2000. 200 с.
51.Приходченко С. Факультативи з української мови і літератури. Харків,
2011. 175 с.
52.Проектне навчання на уроках української мови та літератури. Уклад.
Є. Науменко. Харків, 2008. 122 с.
109
53.Пультер С. А., Лісовський А. М. Методика викладання української

літератури в середній школі. Тернопіль, 2004. 144 с.
54.Романишина Н. Практикум із методики викладання української
літератури в загальноосвітніх навчальних закладах. Рвне, 2016. 208 с.
55.Семеног О., Базиль Л. Мовно-літературна освіта в Україні: погляд крізь
роки. Київ, 2008. 240 с.
56.Семенчук І. Р. Живопис словом. Київ, 1995. 228 с.
57.Сидоренко Г. Як читати і розуміти художній твір. Київ, 1988. 128 с.
58.Слоньовська О. В. Конспекти уроків з української літератури для 11
класу : Нове прочитання творів. Київ, 2001. 796 с.
59.Соп’яненко К. Г. Творчий пошук нових форм, методів і засобів
60.Степанишин Б. І. Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка в школі:
Методична трилогія. Київ, 1999. 384 с.
61.Степанишин Б. Стратегія і тактика в літературній освіті учнів.
критичного мислення у навчанні різних предметів»: Підготовка до проекту
«Читання та письмо для розвитку критичного мислення» : [посібники 3-4]
: пер. з англ. Київ, 2001. 104 с.
критичного мислення у навчанні різних предметів»: Підготовка до проекту
«Читання та письмо для розвитку критичного мислення» : [посібники 5-8]
: пер. з англ. Київ, 2001. 162 с.
64.Сторчак К. М. Основи методики літератури. Київ, 1965. 420 с.
65.Телехова О. Вивчення теорії літератури в школі. Харків, 1998. 175 с.
66.Телехова О. Методичні рекомендації до вивчення шкільного курсу.
Харків, 2011. 272 с.
67.Токмань Г. Система діалогічного навчання літератури. Діалогічне
прочитання української літератури: колективна монографія /За ред.
Г.Токмань. Київ, 2007. С.305-365.
68.Токмань Г. Екзистенціально-діалогічне прочитання художнього тексту.
Ніжин, 2016. 336 с.
69.Токмань Г. Уявні діалоги: Слово про науковців. Ніжин, 2017. 272 с.
70.Цимбалюк B. I. Учнівський твір у середній школі. Київ, 1997. 207 с.
71.Чеховська Л. Проектне навчання на уроках української літератури у
середній школі. Запоріжжя, 2010. 263 с.
72.Щербина В., Волкова О. Інтерактивні технології на уроках української
мови та літератури. Харків, 2015. 96 с.
110
Рекомендовані методико-літературні та літературознавчі

часописи, які станом на 2019 рік виходять в Україні
Методика навчання української літератури
1. Газета «Літературна Україна».
2. Газета «Українська мова та література»
3. Журнал «Вивчаємо українську мову і літературу»
4. Журнал «Дивослово (Українська мова і література в навчальних
закладах)»
5. Журнал «Слово і час».
6. Журнал «Українська мова і література в школі»
7. Журнал «Українська мова і література в школах України»
Методика навчання зарубіжної літератури

1. Газета «Зарубіжна література»
2. Журнал «Всссвіт»
3. Журнал «Всесвітня література в сучасній школі»
4. Журнал «Всесвітня література в школах України»
5. Журнал «Зарубіжна література в школі»
6. Журнал «Зарубіжна література в школах України»
111
Навчальне видання
Ганна Леонідівна ТОКМАНЬ
МЕТОДИКА НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ І ЗАРУБІЖНОЇ

ЛІТЕРАТУРИ:
САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА
Навчально-методичний посібник
У авторській редакції.
112

Мет навч. в сш макет5

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Мет навч. в сш макет5

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Ганна Токмань

УКРАЇНСЬКОЇ І ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА

Рекомендовано до друку ухвалою вченої ради Переяслав-

доктор педагогічних наук, доцент Л. Л. Нежива,

доктор педагогічних наук, доцент В. В. Уліщенко.

На обкладинці книги використано зображення картини Жана-

Токмань Г. Методика навчання української і зарубіжної літератури:

Навчально-методичний посібник містить навчальну програму, плани

Книгу адресовано студентам спеціальності «Українська мова і

класі. Якість проведених лекцій, активність студента в його

педагог порівняв із заняттям музикою без музики і дійшов

екзистенціально-діалогічному підходу до методики навчання

місце винесених на самостійне опрацювання тем у контенті

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ

зацікавлювати зарубіжною літературою в її найвищиї зразках і

2. Зміст навчальної дисципліни «Методика навчання

Вступ. Методика навчання як прикладна галузь

МОДУЛЬ 1. Методика навчання української літератури

МОДУЛЬ 2. Психолого-педагогічні засади, методи та

Тема 2. Основні етапи літературного розвитку школярів.

МОДУЛЬ 3. Шкільний аналіз художнього твору

Тема 6. Специфіка драматичного мистецтва. Особливості

МОДУЛЬ 4. Основи методики навчання зарубіжної

МОДУЛЬ 5. Методика вивчення літературознавчого

Тема 3. Система уроків позакласного читання та їхнє місце

МОДУЛЬ 6. Інноваційні технології викладання

Тема 4. Діалог як процес розвитку пізнавальної активності

ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ: ТЕМИ, ПЛАНИ, ЗАВДАННЯ,

5. Ситченко А. Методика навчання української літератури в

Рекомендовані методико-літературні та літературознавчі

Методика навчання зарубіжної літератури

процесу. У них визначені ідеї діяльнісного, особистісно

умінь аналізувати й інтерпретувати художній твір;

Літературна освіта є важливим чинником створення

Зразки тестових завдань

Фаховим науково-методичним журналом для вчителя

Евристичний метод (у перекладі з гр. «heurisko» –

Учні під час евристичної літературної бесіди:

11.Токмань Г.Л. Методика навчання української літератури в середній

4. План (Скласти план характеристики гетьмана Мазепи,

Зразки тестових завдань

Таке літературне завдання, у якому слід пояснити твір на

5. Слоньовська О. В. Конспекти уроків з української літератури для 11

Нестандартні уроки класифікуємо за типом

7. Уроки літературознавчих студій – це навчальна

Крім інтелектуальної, на уроці літератури завжди важлива:

 Написане самим письменником, біографія якого

З метою вивчення життєпису письменника учні можуть

Історизм, фактуальність, психологізм, екзистенційність,

3. Тип характеру, риси вдачі.

Якщо текст аналізується через дослідження сюжету та

 стилістичні фігури (повтор, анафора,

В.Цимбалюк). Діалогічним прийомом роботи є участь учителя в

Зразки тестових завдань

Щоб схарактеризувати проблему твору, учні визначають:

письменників у загальноосвітній школі. Івано-Франківськ, 2017.

художніх творів у старших класах загальноосвітньої школи»),

визначення художньої домінанти твору, використання образу-

Для ефективного засвоєння літературних напрямів

Опанування теоретико-літературного поняття передбачає:

Практичне заняття №10

Твори художнього типу учні пишуть за законами певного

Зразки тестових завдань