1

ЛЕКЦІЯ №1.
Методика викладання зарубіжної літератури як наука.
Концептуальне, нормативно-правове та науково-методичне
забезпечення вивчення зарубіжної літератури в школі.

1. Методика викладання зарубіжної літератури: мета, завдання, наукові

основи, зв'язок з іншими науками.
2. Програма як державний документ. Види програм.
3. Типи планувань. Календарне планування.
4. Концепція літературної освіти.
5. Апробація програм зі світової літератури для загальноосвітніх шкіл
(самостійне опрацювання).

1. Методика викладання зарубіжної літератури як дисципліна має свій

об’єкт дослідження, що визначається потребами школи, суспільного
виховання учнів засобами художнього слова. Ні літературознавство, ні
дидактика, ні психологія, ні педагогіка спеціально не досліджують форм,
методів і прийомів вивчення літератури в школі.
 Методика викладання зарубіжної літератури – самостійна
педагогічна наука про виховання, літературну освіту і розвиток
особистості учня засобами художнього слова;
 Наука про раціональне використання методів та прийомів, що
забезпечують вчителеві-словеснику найвищу педагогічну
результативність у його роботі з учнями за умови мінімальної
затрати їхньої енергії й сил.
Борис Степанишин наголошує: «Методика викладання літератури – це
наука про типологію форм літературної освіти, про сутність методів,
методичних прийомів і засобів вивчення художнього письменства в школі; це
наука про те, як організовувати учнів на самостійне опанування нашою
великою класичною і сучасною словесністю, як здійснювати естетичне
виховання школярів, як організувати їх на позакласне і позашкільне вивчення
літератури».
Завдання: вдосконалення змісту, структури і системи літературної освіти
учнів.
Джерела, що живлять методику літератури:
1. історичний досвід школи;
2. передовий досвід вітчизняних і зарубіжних шкіл;
3. теоретичні праці відомих педагогів;
4. спеціально організовані педагогічні експерименти, що підтверджують
чи спростовують істинність рекомендацій.
Зв'язок з іншими науками
В українських школах вивчається дві літератури – українська та світова
(зарубіжна). Словесники двох літератур розв’язують водночас спільні
завдання, а саме: планомірний розвиток школярів, виховання в них навичок
аналізу літературного твору, формування теоретико-літературних понять.
 2
1. Українська література (Гулак-Артемовський + Адам Міцкевич;
В. Підмогильний + Гі де Мопассан);
2. Мовознавство (мова в поетичному контексті, стиль, напрям; Н/д:
Джером Девід Селінджер «Над прірвою у житі»);
3. Живопис, графіка, кіно (Н/д: снобізм, дадаїзм, дендізм);
4. Народознавство, українознавство (вивчення особливостей
національного характеру, світогляду народу, його побуту,
національних традицій);
5. Психологія (психологія характерів, вчинків; Н/д: Гюстав Флобер «Пані
Боварі»);
6. Історія, соціологія (лише в контексті історичної епохи можна
зрозуміти митця як громадянина, учасника літературного процесу,
автора художніх творів)

Традиції і новаторство викладання літератури

Новаторство методики зарубіжної літератури полягає у закономірному
розвитку того досвіду, який був вироблений прогресивними методистами
минулого. Тільки творче освоєння і критичне осмислення давніх традицій у
світлі нових ідей і концепцій веде до справжнього новаторства.
Неувага до традицій, незнання або скептичне ставлення до минулого,
некритичне його осмислення завжди приводили до суб’єктивізму, до
методичних помилок або псевдоноваторства.

2. Програма як державний документ. Види програм.

Інваріантність програм зумовлена різними типами навчальних закладів,
диференціацією навчання в загальноосвітніх школах.
У загальноосвітніх школах учителям дозволено працювати за
програмами, які складені:
а) співробітниками Інституту педагогіки АПН України;
б) працівниками Київського університету ім.Т.Шевченка та інституту
українознавства;
в) викладачами національного педагогічного університету ім.
М.Драгоманова та Прикарпатського університету.
Програма – державний документ, обов’язковий для виконання кожним
вчителем. Але зміни у суспільстві призвели й до змін у вимогах щодо роботз
програмами.
Принципи і структура програм з літератури
За сучасною концепцією зміст і структура програми повинні
відповідати таким принципам:
1. Принцип гуманізації національної освіти.
Основне навантаження у справі гуманізації національної освіти
припадає на курс літератури – того мистецтва, яке універсально відтворює
духовний світ людини. Удосконалення викладання предмета в сучасних
умовах потребує вилучення вульгарного матеріалізму, класовості й
 3
партійності, а в методиці – ліквідації інформаційного принципу (добре
відомого “переказу змісту”).
Загальна обов’язкова літературна освіта повинна давати мінімум знань
з історії і теорії предмета, контур основних етапів розвитку процесу, але
максимум навичок духовного осягнення, співтворчості. Акцент повинен
бути зроблений на вихованні грамотного, культурного читача, а відтак не на
“Обов’язкових творах, а на творах цікавих, які можуть по-справжньому
служити ґрунтом для такого виховання ”.
2. Принцип духовного збагачення особистості через її літературно-
художні уподобання та інтереси.
3. Історіософський принцип організації навчального матеріалу з
літератури.
За новою концепцією, не треба сліпо наслідувати принцип історизму,
“абсолютизацію банальної хронології”.
Історико-літературний принцип організації матеріалу пропонується
замінити на історіософський. Це дозволить зберегти основні контури
академічного курсу, узгодити його зі шкільною дидактичною метою. Замість
хронології літературного процесу обрано послідовну зміну епохи, література
про які відібрана не лише сучасна, а й інших часів.
4. Критерії добору літературно-художнього матеріалу:
а) цікавість
б) художність
в) вікова доступність
5. Принцип зв’язку з культурологічними проблемами.
6. Принцип вільного добору літературно-художнього матеріалу.
7. Принцип наступності – індикатор глибини засвоєння курсу – рівень
оволодіння усним і писемним мовленням.
Етапи літературної освіти в школі. Розміщення словесно-художнього
матеріалу в програмах згідно з етапами літературної освіти.
Сучасна програма з літератури має передбачати два ступені навчання –
пропедевтичний, або початковий курс літератури в 5 – 8 класах і
систематичний курс, на основі історико-літературного процесу у 9 – 11
класах.
Структура програми. Програма включає такі розділи:
1. Пояснювальну записку.
2. Програму, що вказує, які саме твори та в якій послідовності мають
вивчатися, а також кількість часу, відведеного на вивчення кожної теми.
3. Програму з розвитку мови на уроках літератури.
4. Список творів для позакласного читання;
5. Список творів для заучування напам’ять.
Літературний матеріал у програмі поділяється на два види:
монографічні теми та теми оглядові. Монографічні теми присвячені
вивченню творчості окремих письменників. Оглядові – узагальнення
розвитку літературного процесу певного періоду.
 4
3. На основі навчальних планів та програм з літератури вчитель
словесних планує свою роботу.
Практика сучасної школи знає три види планування роботи вчителя:
календарне, поурочне, тематичне.
Тематичне планування – вчитель докладно планує вивчення окремої
теми. Він продумує всі його аспекти – форму та методику уроків,
повторення, використання технічних засобів, домашнє завдання.
Схема тематичного планування: порядковий номер, тема, мета уроку,
методи, прийоми, обладнання, план пояснення нового матеріалу, література
до теми, повторення (тематичне, систематичне), домашнє завдання.
Календарне планування полягає у розподілі програмового матеріалу
за уроками та визначенні точної дати його вивчення.
Схема календарного планування:
1. Порядковий номер.
2. Тема, підтема програми.
3. Повторення.
4. Дата.
Календарний план складається на семестр.

Основні вимоги до складання календарного плану

Записується план у звичайному зошиті, затверджується заступником
директора з навчальної частини школи або директором.
Складання календарного плану – складна, творча робота, яка потребує
ґрунтовних різногалузевих знань і педагогічного досвіду.
На що треба зважати при складанні плану:
1. Програма, концепція літературної освіти;
2. Знання, вміння, навички щодо конкретної теми;
3. Вікові особливості дітей та особливості їх літературного розвитку;
4. Особливості класного колективу (здібні, обдаровані, з фізико-
математичним ухилом).
5. Дотримання кількості годин для вивчення літератури в класі,
кількості годин на чверть, тиждень, не планувати контрольні роботи на
понеділок та суботу, не давати домашнє завдання на понеділок;
6. Наявність літератури в шкільній бібліотеці;
7. Системність.
Відповідно до програми створюються нові підручники, хрестоматії,
учитель може користуватися окремими виданнями художніх творів певного
письменника і вступними статтями до них, матеріалами, що друкуються в
журналі “Українська мова та література в школі”, “Дивослово” тощо.

4. Про нову Концепцію літературної освіти в 11-річній загальноосвітній

школі:
Літературна освіта – це навчально-виховна система вивчення літератури в
загальноосвітніх закладах України; її завдання – прищеплювати школярам
художній смак, формувати вміння розрізняти високовартісну й низькопробну
 5
книжкову продукцію, поціновувати класичну й сучасну літературу, в
загальноосвітніх закладах вона має сприяти вихованню культурного читача,
котрий відчуває потребу в читанні, веде з книгою внутрішній діалог, отримує
в процесі осягнення художніх творів естетичне задоволення, розширює свою
ерудицію.
Головна мета літературної освіти – виховання творчого читача із
самостійним критичним мисленням, формування гуманістичного світогляду,
загальної культури, естетичних смаків особистості.
Об’єкт літературної освіти – особистість учня (його духовно-емоційний
світ, моральні цінності та орієнтації, творче мислення, уява, читацькі
компетенції, мовлення).
Предмет літературної освіти – вершинні твори українського, російського,
світового письменства та представників інших національностей, що
мешкають в Україні.
У середніх загальноосвітніх закладах України літературну освіту учнів з 5 по
11 клас забезпечують такі навчальні дисципліни, як:
- «українська література»;
- «світова література», що включає вагомий окремий блок «російська
література»;
- інтегрований курс «література (рідна і світова)» для загальноосвітніх
навчальних закладів з навчанням мовами, що використовуються в Україні;
- курси за вибором та факультативи.
Структура літературної освіти. Літературна освіта, що реалізується в
закладах України різних типів, має структуру, що відзначається
послідовністю, наступністю й поступовим збагаченням знань, розвитком
умінь і навичок дітей: пропедевтичний етап (дитячий садок) – початкова
школа (1 – 4 класи) – основна школа (5 – 9 класи) – старша школа (10 – 11
класи).
Відповідно до вікових особливостей учнів курс літератури в 10 – 11
загальноосвітньої школи має три етапи:
Основна школа (5 – 9 класи):
5 – 7 класи – формування потреби до читання (1-й етап);
8 – 9 клас – системне читання (2-й етап).
Старша школа (10 – 11 класи) – творчо-критичне читання (3-й етап).
Частини й етапи літературної освіти відрізняються принципами відбору
літературних текстів, побудовою програм і відповідних методик, але поміж
ними має бути тісний зв’язок і наступність, адже всі разом вони складають
єдину систему літературної освіти.
Головними завданнями нової Концепції літературної освіти є:
- вироблення спільних методологічних засад для предметів, що
забезпечують літературну освіту в школі, – таких, які з найбільшою
повнотою та якістю дозволять розкрити духовно-естетичний потенціал
художньої словесності та забезпечити виховну функцію літератури;
- виокремлення та узгодження складових літературної освіти, а також
змістового їх забезпечення;
 6
- визначення структури, етапів і стратегічних завдань літературної освіти на
кожному етапі;
- забезпечення наступності і взаємозв’язку етапів літературної освіти учнів
протягом періоду навчання.
Вивчення літератури в 11-річній школі має забезпечити розв’язання
таких завдань:
прилучення учнів до найкращих здобутків українського, російського,
світового письменства та представників інших національностей, що
мешкають в Україні;
- підвищення рівня загальної культури школярів;
- формування у дітей стійкого інтересу до читання, естетичного смаку учнів,
здатності розрізняти й оцінювати художні явища, протистояти
низьковартісній масовій культурі;
- розкриття учням різноманітних функцій літератури – пізнавальної,
естетичної, виховної, гедоністичної;
- оволодіння змістом художніх творів, усвідомлення їх місця в літературному
процесі й розвитку національних культур;
- засвоєння учнями ключових літературних фактів, основних тенденцій
розвитку літератури в Україні та в інших країнах;
- розуміння школярами літератури як мистецтва слова і як складової духовної
культури людства;
- формування в учнів творчих здібностей, уяви, самостійного мислення;
- розвиток естетичних емоцій та почуттів, зв’язного мовлення, вміння
аргументовано, розлого й образно висловлювати свої думки, судження,
оцінки;
- сприяння моральному самовизначенню молодої людини, виробленню в неї
активної життєвої позиції на основі гуманістичних цінностей та ідеалів,
прагнення до самостійного пошуку, духовного самовдосконалення.

Місце й роль світової літератури в навчально-виховному процесі ЗНЗ згідно з

Концепцією літературної освіти в 11-річній загальноосвітній школі
Одним із важливих напрямків української освіти є гуманітарний, який
забезпечує духовний розвиток учнів. Серед навчальних дисциплін
гуманітарного циклу особливе значення має світова література як мистецтво
слова і спосіб формування загальної культури людини, її моральних
орієнтацій і цінностей.
Пропонована єдина Концепція літературної освіти в 11-річній
загальноосвітній школі наразі враховує висловлені протягом останніх років
ідеї та думки науковців, методистів, учителів, батьків, учнів
Вивчення світової літератури в 11-річній школі має забезпечити
розв’язання таких завдань:
 прилучення учнів до найкращих здобутків світового письменства;
 підвищення рівня загальної культури школярів;
 7

 формування у дітей стійкого інтересу до читання, естетичного смаку

учнів, здатності розрізняти й оцінювати художні явища, протистояти
низьковартісній масовій культурі;
 оволодіння змістом художніх творів, усвідомлення їх місця в
літературному процесі й розвитку національних культур;
 засвоєння учнями ключових літературних фактів, основних тенденцій
розвитку літератури в Україні та в інших країнах;
 розуміння школярами літератури як мистецтва слова і як складової
духовної культури людства;
 формування в учнів творчих здібностей, уяви, самостійного мислення;
 розвиток естетичних емоцій та почуттів, зв’язного мовлення, вміння
аргументовано, розлого й образно висловлювати свої думки, судження,
оцінки;
 сприяння моральному самовизначенню молодої людини, виробленню в
неї активної життєвої позиції на основі гуманістичних цінностей та ідеалів,
прагнення до самостійного пошуку, духовного самовдосконалення.
Світова література як і раніше буде вивчатися в основній школі (5 – 9
класи) – 1 година та – старшій школі (10 – 11 класи) –1 (3) в залежності від
профілю навчання.
Відповідно до вікових особливостей учнів курс «Світова література» у
загальноосвітніх школах має три етапи:
Основна школа (5 – 9 класи):
5 – 7 класи – формування потреби до читання (1-й етап);
8 – 9 клас – системне читання (2-й етап).
Старша школа (10 – 11 класи) – творчо-критичне читання (3-й етап).
Частини й етапи літературної освіти відрізняються принципами відбору
літературних текстів, побудовою програм і відповідних методик, але поміж
ними має бути тісний зв’язок і наступність, адже всі разом вони складають
єдину систему літературної освіти.
Системна робота з вивчення літератури в 5 – 7 класах повинна знайти
втілення в урочних і позаурочних формах. В основній школі спілкування
школярів із художньою літературою не обмежується тільки уроками
літератури. Тут доцільно використовувати й факультативи, літературні
гуртки, літературні вечори, конкурси, екскурсії, зустрічі з митцями тощо. Усе
це сприяє поглибленню літературних знань учнів і закріпленню інтересу до
книги.
В основній школі зростає необхідність підручників, хрестоматій та
посібників, в яких художні твори були б презентовані різними мовами
(рідною мовою, мовою оригіналу, різними перекладами).
Навчання в старшій школі є профільним, що визначає специфіку
викладання літератури. У зв’язку з цим доречно виокремити два підходи
(відповідно й два типи програм, підручників, посібників, хрестоматій):
1) для нефілологічних профілів (фізико-математичного, природничого,
спортивного та інших профілів);
 8
2) для філологічного профілю.
Викладання світової літератури в класах нефілологічних профілів має
забезпечити рівень стандарту, тобто базовий гуманітарний рівень,
необхідний для кожної культурної людини.
Викладання літератури в класах філологічного профілю базується на
стандарті, але значно поглиблює його як у змістовому плані, так і в методах,
формах, прийомах навчання. При цьому зазначимо безперспективність спроб
побудувати викладання літератури в старшій школі на університетських
програмах і навіть перенести до середньої школи форми занять вищої школи
(наприклад, практичне заняття, лабораторне заняття, семінарське заняття та
ін.), а також деякі елементи Болонського процесу (наприклад, модульне
навчання, система накопичувальних кредитів тощо).
У класах філологічного профілю порівняно з нефілологічними
профілями значно зростає роль позаурочних форм вивчення літератури, які в
поєднанні з урочними можуть дати прекрасні результати. Типологія уроків у
класах філологічного профілю має свою специфіку і є складнішою у
зіставленні з уроками для нефілологічних профілів.
Концепція літературної освіти в 11-річній загальноосвітній школі
повинна знайти втілення в нових стандартах, програмах, підручниках,
посібниках, хрестоматіях.
Для наповнення літературного курсу «Світова література» змістом слід
визначити країни, знакові літературні постаті та їх твори. Для кожного класу
визначається літературний канон: 80 % творів для обов’язкового вивчення
в школах усіх типів і 20 % творів таких, з яких учитель має змогу самостійно
обирати художні твори для вивчення з урахуванням типу школи,
індивідуальних особливостей учнів та регіонів, де вони мешкають.