МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В. Н. КАРАЗІНА

Факультет психології
Кафедра загальної психології

Практична робота
з навчальної дисципліни «Вступ до психології»

На теми: 1. «Порівняння описуючої та пояснювальної психології»

2. «Порівняння розуміння функцій психіки розробниками двох різних
парадигм сучасної психології на вибір»

Підготувала:

студентка ІІІ курсу бакалаврату

спеціальності 053 «Психологія»

заочної форми навчання

групи ЗПС-32

Клімушева Ганна

Викладач:

кандидат психологічних наук,

доцент кафедри загальної психології

Зуєв Ігор Олександрович

Харків – 2022
 ЗМІСТ

ПИТАННЯ 1: ПОРІВНЯННЯ ОПИСУЮЧОЇ ТА ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ

ПСИХОЛОГІЇ………………………………………..………………..……….3
1.1. Вступ……………………………………………………………..……….3
1.2 Що таке описуюча та пояснювальна психологія....................................3
1.3 Плюси й мінуси кожної з них………………….......................................4
1.4 Приклади психологічних проблем, для вирішення яких релевантним
є застосування описового підходу, і проблем, для яких — пояснювального
підходу………….....................………………….................................................5

ПИТАННЯ 2: ПОРІВНЯННЯ РОЗУМІННЯ ФУНКЦІЙ ПСИХІКИ

РОЗРОБНИКАМИ ДВОХ РІЗНИХ ПАРАДИГМ СУЧАСНОЇ
ПСИХОЛОГІЇ……………………………………………………………….....7
1.1 Опис парадигм сучасної психології: біхевіоризм та гештальтизм…....7
1.2 Порівняння розуміння функцій психіки цих парадигм, в чому їх
принципові відмінності…………………………………………….…………..8

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………...11

2
ПИТАННЯ 1: ПОРІВНЯННЯ ОПИСУЮЧОЇ ТА ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ
ПСИХОЛОГІЇ

1.1. Вступ
Сучасна психологія за час свого існування народила безліч
напрямків, кожний з яких по своєму вивчає психіку людини. Але хоч би
яким різноманітним не був цей список, кожне з навчань так чи інакше
звернене до однієї з двох головних спрямованостей психології — описової
чи пояснювальної психології.

Для того щоб дати визначення цим двом підходам, насамперед слід
згадати німецького історика культури та філософа Вільгельма Дільтея
(1833-1911), що ці терміни створив. Думка Дільтея складалася в період
активної експансії природничих наук, зокрема і у психологію. Але філософ
вбачав ряд проблем у їх підходах стосовно дослідження внутрішнього світу
людини.

1.2 Що таке описуюча та пояснювальна психологія

Дільтей називав пояснювальною психологією ті галузі психології, які

намагалися пояснити психіку, розбиваючи її на атомарні складові та
визначаючи між ними причинні зв'язки. Так, як це робить фізика чи хімія,
пояснюючи процеси зовнішнього світу.

Дільтей був переконаний, що як би докладно ми не вивчали

фрагменти, але це не дасть нам розуміння цілого. Він спирався на думку,
що ціле — це дещо більше ніж сума його частин. Крім того, філософ
звертав увагу, що при вивченні зовнішнього світу ми маємо стійкість

3
об'єктів, можливість вільно користуватися експериментом і вимірності
просторового світу, чого не можна сказати про світ внутрішній.

На противагу пояснювальній психології, Дільтей висунув

протилежний підхід — психологію описову (розуміючу, дескриптивну -
нім. Verstehende Psychologie). Філософ запропонував вивчати психіку не
через емпіричні методи, а безпосередньо переживаючи її інтуїтивно. Він
постулював ідею того, що психіка, як і саме життя, це явище єдине і
незведене до найпростіших частин, що, розбиваючи і вивчаючи її частини,
ми викидаємо з уваги саму психіку.

Він запропонував як метод "розуміння" (нім. Verstehende) —

інтуїтивне переживання, вираження та розуміння життєвого досвіду, що
виходило з його активної діяльності в галузі герменевтики. Вивчаючи
питання розуміння літератури, він звернув увагу, що неможливо достовірно
зрозуміти творчість автора без огляду на його психологічний стан,
історичний та культурний контекст, у якому він працював.

Отже, описова психологія — це та, яка у процесі пізнання психіки

пропонує відмовитися від емпірики і каузальності, а взяти за основу
безпосередній факт психічного переживання, тому що саме він є
первинним, цілісним і достовірним психічним явищем.

1.3 Плюси й мінуси кожної з них.

З плюсів описової психології можна відзначити, що вона краще

розуміє глобальне психічне життя як однієї людини, так і суспільства в
цілому. А також, вона заклала основу для формування у майбутньому
терміну “емпатія”, який став основою консультативної психології та без

4
якого неможливе повноцінне розуміння ірраціонального “душевного” світу
людини.

З очевидних мінусів описової психології можна назвати

необ'єктивність даних і неможливість будь-яких точних і стабільних
досліджень. Все, що можна пізнати про психіку таким шляхом, завжди
зберігатиме суб'єктивний характер.

Але пояснювальна психологія також має переваги. Наприклад,

завдяки їй можливо досить точно пізнавати ті нервові та психічні процеси,
які піддаються науковому спостереженню та об’єктивній фіксації. Також
пояснювальна психологія дозволяє більш активно впливати на ті області,
які вона здатна вивчити.

До мінусів можна віднести обмеженість областей, які пояснювальна

психологія здатна осягнути, відсутність глобальних та цілісних поглядів
щодо людської психіки, відсутність емоційної канви у методах втручання.

Але немає сенсу протиставляти ці два підходи. Тому що кожен з них

активно доповнює один одного та розкриває величезні можливості для
психології. Описова дає великий матеріал для пояснювальної, а та, в свою
чергу, дає об’єктивний дослідницький контекст, якого не вистачає першій.

1.4 Приклади психологічних проблем, для вирішення яких

релевантним є застосування описового підходу, і проблем, для яких —
пояснювального підходу.

На мій погляд, описова психологія найбільш актуальна у питаннях

глибоко емоційних, пов'язаних із безпосереднім переживанням життя.

5
 Наприклад, проблема подолання горя втрати близької людини. За
пояснювальною психологією це почуття можна розкласти на складові:
сприйняття, концентрацію уваги, спогади, емоційні або вольові процеси, на
нейробіологічні та нейропсихологічні фактори. Але це все одно не дасть
по-справжньому повного розуміння, що саме переживає людина. Будуть
відкриті лише окремі зрізи, але втрачатиметься цілісне почуття. Спроба
допомогти, виходячи з цих знань, буде неповноцінною, тому що почуття
горя може бути досить глобальним, воно здатне поширюватися глибоко у
чуттєву сферу, докорінно змінювати систему цінностей, серйозно впливати
на вольові процеси і, зрештою, виливатися в області фізіології. Пояснювати
чи навіть "лікувати" окремі частини, як мені здається, не ефективно.

Натомість описова психологія в такому контексті набагато краща,

тому що одразу заходить у саме почуття як у відправну точку, не
намагаючись пояснити його, що дозволяє психологу осягнути весь досвід
глобально і зсередини. Так він зможе зрозуміти весь обсяг, інтенсивність,
глибину, “колір”, мотиви цього почуття і сформулювати терапію, яка одразу
охопить всі, або як мінімум найважливіші, області психіки.

У свою чергу, у питаннях конкретних когнітивних процесів

глобалізація описової психології, швидше за все, буде заважати. Адже якщо
юному студенту потрібно якнайшвидше вивчити необхідний об’єм
інформації, то набагато ефективніше спертися на окремі більш чіткі
конструкції: пам'ять, увагу, мотивацію, волю. І працювати вже з кожною з
частин, розбираючи причинно-наслідковий зв'язок процесів. Наприклад:
якщо увага розсіяна — запам'ятовування значно погіршиться, але якщо є
система мотивів, то воно покращиться.