Глухівський національний педагогічний університет

імені Олександра Довженка

Кафедра теорії та методики викладання природних дисциплін

Практична робота з валеології

Тема: «Психічне здоров’я індивіда»

Студентка 21-Б групи

факультету природничої і
фізико-математичної освіти
Немолот Анастасії
Викладач: Мегем Олеся Миколаївна

м. Глухів
2020р.
Психічне здоров’я індивіда як складова досконалого здоров’я.

Психічне здоров'я - стан інтелектуально-емоційної сфери, основу якого складає

відчуття душевного комфорту, яке забезпечує адекватну поведінкову
реакцію. Такий стан обумовлений як біологічними, так i соціальними потребами, а
також можливостями їх задоволення.

На думку ВЛ.Бєлова, який розкриває ряд важливих аспектів даної

проблеми, активному довголіттю сприяють такі психічні якості i риси
характеру: стійка психіка, що досягається самовихованням i аутотренінгом;
доброта, чесність, чуйність, сумлінність i почуття гумору; бажання
жити. Перераховані фактори більш повно реалізуються при інтелектуальній
насиченості життя, творчій праці й сімейному благополуччі.

У той же час, хвилювання, горе, страх та інші емоції, які напружують i турбують
людину, є ворогами здоров'я. Реалізуючись у стресовий синдром, вони порушують
наше нормальне самопочуття, породжують дискомфорт i хворобу. Мабуть,
неможливо знайти людину, якій би був не знайомий стан сильної нервової напруги.
Добре, якщо такий стан швидко проходить. Якщо ж він не дає спокою протягом
тижнів, місяців i більш тривалий час, то перетворюється в серйозну життєву
проблему. Особливо актуальною вона стає, коли людина відчуває, що у неї починає
боліти серце чи шлунок, "стрибає" тиск, i вона розуміє, що її хвороба виникла, як
говорять, на нервовому ґрунті, тобто під впливом тривалої емоційної перенапруги.
Так виникає шлях від психічного нездоров'я індивіда до соматичних захворювань:
порушення ендокринного балансу, роботи органів травлення, кровообігу,
підвищення тиску, зміни температури тіла тощо.

Зв'язок соматичних захворювань з нервовими хворобами був помічений давно.

Невропатолог М. Аствацуров відзначав, що в людей, схильних до почуття страху,
внутрішньо напруженим частіше спостерігаються хвороби серця, а у схильних до
гніву – хвороби печінки, у людей апатичних, із зниженим життєвим тонусом –
хвороби шлунка i кишечнику. Негативні емоції можуть призвести до загострення
протікання виразкової хвороби, діабету, гіпертонії.

Психічне здоров’я – шлях до щастя та довголіття.

Стан здоров'я населення обумовлює щастя i довголіття як окремої людини, так i

процвітання всієї нації. Однак за останні роки у стані здоров'я населення України
спостерігається стійка тенденція до погіршення. Ситуація ускладнюється
одночасним погіршенням психічного стану здоров'я населення країни: за останніми
даними, 2 мільйони з 52 мають нервово-психічні розлади різної етіології, зростає
кількість психопатичних особистостей, a психічно нормальні люди стають хворими
за тієї причини, що не знають дієвих механізмів збереження, зміцнення i відновлення
психічного здоров'я в умовах постійних фізичних та інтелектуальних перевантажень,
стресів, соціальних негараздів.

Нервова система як матеріальна складова психіки людини.

Матеріальною основою психіки людини е нервова система, яка включає декілька

взаємопов’язаних систем. У пристосуванні організму до зміни середовища існування
визначальну роль відіграє центральна (ЦНС) i периферична нервові системи. До
ЦНС входить головний i спинний мозок, пов'язаний з усіма частинами й органами
тіла волокнами периферичної нервової системи, якими в ЦНС надходять у вигляді
відчуттів подразнення, що виникають в результаті впливу середовища на органи
чуттів. Реакцію-відповідь організму здійснюють волокна, які передають накази
органам руху. Таким чином, ЦНС регулює зв'язок організму i середовища.

Головний мозок людини є вищим відділом ЦНС. Кора головного мозку (зовнішній
шар) складається з більш ніж 14 мільярдів високо-диференційованих нервових
клітин, котрі забезпечують процес мислення. Симетричні півкулі кори у людини
виконують різні функції. Права півкуля працює з чуттєвими образами об’єктів, а ліва
— зi знаками (мовними та іншими). У глибині мозку розташовані більш древні за
часом формування відділи, які забезпечують діяльність вегетативної нервової
системи. Тут же розміщується спеціальне утворення – лімбічна система з
ретикулярною формацією, яка забезпечує прояв емоцій (почуттів). Видалення або
подразнення окремих ділянок лімбічноі системи призводить до вияву емоцій гніву,
страху, задоволення i т.п. Лімбічна система зв'язана з центрами вегетативної
регуляції i має двосторонній зв'язок з корою головного мозку.

Крім подразнень від периферичної нервової системи, в ЦНС надходить велика

кількість подразнень з боку внутрішніх органів організму. Це здійснюється
вегетативною нервовою системою, яка поділяється на симпатичний i
парасимпатичний відділи. Через вегетативну систему відбувається регуляція
процесів клітинного обміну, серцево-судинної i дихальної діяльності, функції
травного апарату i сечостатевої системи. Від неї головним чином залежить
життєдіяльність тканин i органів.

Нервова система виступає регулятором, який забезпечує взаємопов’язану реакцію

морфологічних i фізіологічних систем організму у відповідь на зовнішні впливи i
зміни у функціонуванні окремих органів. Вона забезпечує, таким чином, спільну
діяльність усіх систем організму i взаємодію з середовищем.

Психоемоційні перевантаження, фактори його виникнення.

У процесі трудової діяльності людина випробовує вплив різних факторів, що часто

призводить до напруги функціонуючих систем. Емоційні перевантаження можуть
призвести до явища, зворотного гальмуванню, – психоемоційної (нервової)
перенапруги. За визначенням А.Киколова, психоемоційна перенапруга – це стан
організму, що знаходиться між нормальними і патологічними реакціями. Цей
стан можна ще визначити як преадаптацію, тобто функціонування системи на
межі норми її адаптації, коли мобілізуються всі резервні системи.

Проблема психоемоційної напруги загострилася за останні два десятиліття внаслідок

зміни в способі життя і трудовій діяльності. Зокрема, вчені визначили
ряд факторів, які виникли останнім часом у сфері виробничої діяльності людей, і
які певним чином провокують розвиток психоемоційної перенапруги:

1) зростаюча інтелектуалізація професійної діяльності при поступовій ліквідації

фізичної праці;

2) заміна багатьох видів некваліфікованої праці кваліфікованою, пов'язаною з

обслуговуванням складних автоматизованих і механізованих установок;

3) збільшення ролі мисленнєвої діяльності, яка потребує підвищеної уваги,

активного спостереження і контролю, переробки інформації і прийняття рішення в
умовах гострого дефіциту часу;

4) ріст інформаційного перевантаження вчених, конструкторів, інженерів,

архітекторів, робітників мистецтва, літератури і керівного апарату;

5) зростаючі вимоги, пов'язані з інтенсифікацією професійної підготовки.

+У результаті цього механізми адаптації організму людини, що склалися раніше, в

нових умовах відстають від вимог життя. А це, у свою чергу, викликає значний
ступінь фізичної і психоемоційної перенапруги організму людини.

Психологія і концепція стресу. Індивідуальні відмінності реагування людини на

стрес.
тан психоемоційної (або нервової) перенапруги, який призводить до виникнення
ряду психосоматичних захворювань, найчастіше називають стресом. Цей термін
міцно увійшов у всі мови світу з легкої руки відомого канадського фізіолога,
дослідника стресу Ганса Сельє.

Г.Сельє визначив стрес як неспецифічну відповідь організму на будь-які впливи або

ситуації (стресори), які потребують пристосування до них. Стресори
активізують в організмі фізіологічні механізми, відповідальні за емоційне
збудження. Стан стресу може виникати під впливом найрізноманітніших життєвих
умов, починаючи з повсякденних турбот і закінчуючи екстремальними ситуаціями,
так знаними "ударами долі".

Психічним проявам синдрому, описаного Г.Сельє, було присвоєно найменування

"емоційний стрес". Термін яскравий, але він дав початок різним тлумаченням. У
зміст цього терміна включають і первинні емоційні психічні реакції, які виникають в
результаті критичних психологічних впливів, і емоційно-психічні симптоми, що
породжуються тілесними пошкодженнями, афективні реакції при стресах і
фізіологічні механізми, що лежать в їх основі.

Термін "емоційний стрес" зазнав у науковій літературі багатьох трансформацій.

Спочатку деякі автори були схильні розуміти під емоційним стресом ситуацію, яка
породжує сильні емоції, очевидно, як наслідок англійського значення цього слова –
"порушення рівноваги фізичних сил". Концепція стресу, що мала спрямованість на
цілісне розуміння адаптивних реакцій організму, привернула увагу спеціалістів із
розробки режимів життєдіяльності людини в екстремальних умовах. Як наслідок, ці
спеціалісти захопилися вивченням тільки несприятливих виявів стресу, цим
терміном вони називали ті адаптаційні емоційні реакції, якими супроводжувалися
шкідливі для організму фізіологічні і психофізіологічні зміни. Відповідно, під
емоційним стресом розумілися афективні переживання, що супроводжували стрес і
вели до несприятливих змін в організмі людини.

Згодом накопичилися дані про існування схожих фізіологічних і психологічних

реакцій, що виникають в результаті схожих негативних і позитивних емоційних
переживаннях. Під "емоційним стресом" почали розуміти зміни психічних проявів,
які супроводжувалися вираженими неспецифічними змінами біохімічних,
електрофізичних та інших корелятів стресу.

У повсякденному спілкуванні, коли говорять: "Я знаходжусь у стані стресу",

звичайно розуміють надмірний стрес, або дистрес, подібно до того, як слова: "У
мене температура" означають: "У мене підвищена температура", тобто жар.
Терміном "дистрес", пояснює Г.Сельє, називається стрес, який приносить шкоду
організмові. Будь-яка нормальна діяльність (наприклад, гра в шахи або пристрасні
обійми) може викликати значний стрес, але він не чинить шкоди організму. Стрес
перетворюється в дистрес під впливом деяких емоційних факторів, наприклад,
невдач, незадоволення життям, невизнання успіхів. На думку Г.Сельє,
найшкідливішим є стрес, котрий виник в результаті невдач і зруйнованих надій.
Дистрес, викликаний невиправданими зусиллями, не реалізованою мрією, залишає в
організмі незворотний рубець, що тягне за собою хворобу.

Психоемоційні методи підвищення стійкості до стресів.

Для підвищення стійкості до стресу і розширення психологічних резервів людини

розроблені спеціальні методи. їх умовно можна поділити на дві групи. До першої
належать різноманітні методи психічної саморегуляції, за допомогою яких людина
може самостійно впливати на свій емоційний, душевний і фізичний стан. У останні
роки як профілактичний засіб з метою боротьби зі стресом широко застосовуються
різні методи психічної саморегуляції: релаксаційно-дихальна гімнастика,
прогресивна м'язова релаксація, йога, аутогенне тренування, медитація.
Роль загальнозміцнюючих засобів у формуванні психічного здоров’я.

Вивчення психосоматичних недуг показує, що негативні емоції здатні порушити

ендокринний баланс в організмі, стан кровообігу (тиск тощо), провокувати
емоційний стрес, що призводить до розладу обміну речовин, а значить, і до хвороб. З
іншого боку, порушення обміну речовин, які пов'язані з неправильним,
неповноцінним харчуванням, у багатьох випадках стає істинною причиною
виникнення психічної неврівноваженості.

Давно відомо, що різкий дефіцит поживних речовин, вітамінів і мікроелементів

викликає серйозні психічні захворювання. В останні роки отримані дані про те, що
пограничні зони емоційних розладів також викликаються або погіршуються збоєм у
функціонуванні системи травлення.

Зовсім недавно дослідники з'ясували, що деякі люди генетично схильні споживати

додаткові поживні речовини (переїдати). І в багатьох випадках лише зміна характеру
харчування на оптимальний достатня для лікування. В інших випадках поєднання
різноманітних форм терапії з оптимальною дієтою призводило до видужання.

Численні стани, які звичайно кваліфікуються як "психічні", насправді дуже часто є

порушенням обміну речовин (метаболізму), що є результатом вживання бідної на
поживні речовини їжі. В таких випадках іноді достатньо просто замінити
психоаналіз на вітаміни.

Психодієтика — наука про правильне, оздоровче харчування з метою

підтримання норми психічного здоров'я — вказує, що в багатьох випадках зміна
дієти значно полегшила видужання пацієнтів, котрі страждають на шизофренію,
алкоголізм, наркоманію, психози, депресії та інші серйозні хвороби. Безумовно, що
цей факт вселить нову надію в людей з обтяженою психікою. Історія хвороб людей з
менш серйозними захворюваннями, людей знервованих, надто збудливих, надмірно
товстих або худих, яким допомогла зміна в дієті, надихає багатьох здійснити
аналогічні корекції у своєму раціоні.

Клітини мозку, як і всі живі клітини, потребують необхідного живлення.

Психодієтика наводить наукові докази, що пояснюють, чому "працює" теорія
харчування, а також пропонує поетапні програми для тих, хто захоче з допомогою
харчування нормалізувати своє здоров'я.

Дослідження показали зв'язок між помилковим харчуванням і майже всіма

емоційними травмами, включаючи депресії зі схильністю до самогубства,
автомобільні катастрофи, помилки пілотів, дитячу злочинність, психічну
загальмованість, сексуальні відхилення і безліч інших, більш буденних скарг. На
практиці можна переконатися, що у переважаючій кількості випадків розлучене
подружжя страждало від порушення балансу цукру в крові, що призводило до
роздратованості, спалахів гніву, патологічної чутливості до образ та надмірної
втоми.

Позитивне мислення і здоров’я людини.

Мислення, емоції і поведінка людини в житті тісно переплітаються, і всі вони

впливають одне на одне.

Наші думки, наш індивідуальний спосіб сприйняття, мислення впливають на наше

життя: іноді допомагають нам, а іноді — пригнічують.

Вплив на нас власних думок виявляється по-різному. Моделі мислення, основані на

позитивних емоціях, прийнятті життя таким, яким воно є, необхідності шукати у
всьому позитивні сторони, характерні, на жаль, для невеликого відсотка громадян.
Що б не зробила людина, котра бачить оточуюче і себе у позитивному світлі, її
самовідчуття, психічний стан не страждають. Таке бачення веде до цілого набору
особистісних захистів, і людина навіть після величезної невдачі ніколи не скаже:
"Провал відбувся не тому, що я нікчема". Швидше вона подумає, що невдача —
наслідок якихось упущень і що надалі все потрібно передбачати. Успіхи
підтверджуються, невдачі виконують корегуючу функцію, посилюється координація
Я, що фактично означає особистісний ріст людини, її рух до успіху та психічного
благополуччя, а значить, — і до здоров'я.

Буває і навпаки. Властиві нам звички багато в чому визначають наше бачення
реальності і всі майбутні дії. Уявіть, що ви беретеся за якусь роботу, супроводжуючи
кожну свою дію думками типу: "Для чого все це я роблю? Я ж обов'язково щось
наплутаю! Ніколи нічого я ще не робив правильно". Скоріш за все, ви не будете
напружено шукати рішення завдання. Така установка блокує всі існуючі механізми
мислення. Більше того, якщо для вас характерна негативна модель мислення, навіть
досягнутий успіх буде інтерпретуватися вами як випадковий, не заслуговуючий на
увагу.

Звичайно, роздуми про негативні сторони нашого життя занурюють нас у глибоку
депресію, викликають хворобливі стани, знижують апетит, денормалізують сон.

Вплив думок людини на її фізичний і психічний стан виявлено давно. Численні

факти, такі, як смерть від чаклунського закляття, зцілення важкохворих паломників
у "святих місцях", лікувальний ефект плацебо та звичайні для нас "чудеса" гіпнозу,
безсумнівно, свідчать про силу впливу, з якою мислення формує наше здоров'я.

Розглядаючи психологічний аспект лікування вірою, можна припустити, що хворий,

який отримав глибоку емоційну підтримку, перестає занадто зосереджуватися на
симптомах своєї хвороби: віра у зцілення ніби заміщає в думках хворого постійну
тривогу і відволікає його від фізичної недуги. Емоційний імпульс в акті віри знову
примушує працювати захисні сили організму, прискорюючи одужання.

Саморегуляція діяльності як фактор організації здорового способу життя.

Із дефініції поняття "здоров’я людини" (валеологічний словник М.С. Гончаренко),

випливає, що основною характеристикою здорової людини є здатність до досконалої
саморегуляції. Саморегуляція трактується як особливий рівень програмування
діяльності на основі процесів передбачення; цілеспрямована зміна як окремих психо-
фізіологічних функцій, так і нервово-психічного стану в цілому, а також характеру і
способу дій. Людей, які досягли найвищого рівня психологічного здоров’я,
А.Маслоу називає самоактуалізованими особистостями Такі люди присвячують своє
життя пошуку "буттєвих", тобто межових цінностей. Хвора людина – це людина, яка
впустила справжнє щастя, не пізнавши істинного виконання бажань, насиченого
емоціями життя і спокійної, сповненої сенсу старості. Критерії, запропоновані
М.С.Гончаренко та А.Маслоу, взаємодоповнюються, оскільки перші охоплюють
показники фізичного, психічного і соціального здоров’я, а другі стосуються
насамперед здоров’я психологічного і духовного. Уважне знайомство з теорією
самоактуалізації дозволяє зрозуміти, що остання неможлива без досягнення
досконалої саморегуляції і є наступним по тому кроком. Тож, ознакою високого
рівня здоров’я можна вважати досконалу саморегуляцію і самоактуалізацію
особистості. Здоров’я часто пов’язують із урівноваженістю з зовнішнім світом усіх
внутрішніх процесів організму, емоційних та фізіологічних реакцій тощо.
В.А.Ананьєв та Г.С.Нікіфоров називають урівноваженість одним з найважливіших
критеріїв психічного здоров’я. Згідно з В.М.М’ясищевим, від міри вияву психічної
рівноваги залежить урівноваженість людини з об’єктивними умовами, її
пристосовуваність до них. При цьому, урівноваженість – це не мертва, застигла
рівновага, а процес, поступальний рух життєво важливих біологічних і психічних
процесів.
Народні засоби зняття нервово-емоційної напруги.

Народна практика лікарювання накопичила численні засоби зняття нервово-

емоційної напруги. Найбільш відомі такі засоби:

1. Зрізати листки молодої кропиви зі стеблом зверху на 20 см (найкраще в квітні-

травні), промити, дрібно порізати, скласти, не ущільнюючи, в літрову банку і залити
холодною кип'яченою водою. Настояти 10 годин. Пити стільки, скільки потрібно для
задоволення денної спраги (замість води). Дитині можна давати разом з соком. Цей
засіб заспокоює нервову систему, а також сприятливо впливає на кишечник і
очищує кров від алергенів.

2. При підвищеній нервозності пити сок сирого буряка по ^/з склянки 3-4 рази на
день. При поганому перенесенні соку буряка, додавати в нього 1/4 частину
морквяного або яблучного соку.

3. Приготувати настій молодих весняних листків берези. 100 г листя подрібнити і

залити 2 стаканами теплої кип'яченої води. Настоювати 5-6 годин. Процідити,
віджати, відстояти. Вживати при неврозах по 1/2 стакана 2-3 рази на день перед
їжею. Настій дуже збагачений вітаміном С.

4. Настояти 1 частку подрібнених коренів аралії в 5 частках 70%-го спирту.

Приймати 2 рази на день (краще в першій половині дня) по 10-15 крапель при
депресіпа. неврастенії.

5. Взяти по 3 частки квітів глоду, трави пустирника і трави сушениці, 1 частку квітів
ромашки. 1 ст. ложку подрібненої суміші зварити стаканом окропу, настояти 8
годин, процідити. Вживати по 1/2 стакана 3 рази на день через годину після їжі при
захворюваннях серця і при нервовому збудженні (як заспокійливе).
6. Знімають нервову напругу і наслідки стресу обливання вранці і увечорі
прохолодною і холодною водою.

Очевидно, що роль харчування, фізичної активності, здорового сну, народних

засобів зняття нервово-емоційної напруги, досить велика у формуванні психічного
здоров'я сучасної людини.

Дихання як спосіб оздоровлення.

Дихальні вправи йогів. Основною дихальних вправ йогів є повне дихання.

Розрізняють три фази (частини) дихання: черевна, середня, верхня.

Черевне дихання. Необхідно зосередити своє дихання в ділянці пупка. Під час
видиху через ніс живіт треба втягнути якмога більше. Діафрагма виснажена. Черевна
стінка випинається на поверхню, а нижня частина легенів у цей час наповнюється
повітрям. Грудна клітка лишається нерухомою, тільки живіт виконує хвилеподібні
рухи і звільняє нижню частину легенів. Видих завжди слід робити через ніс. Черевне
дихання дає можливість відпочити серцю, знижує кров'яний тиск, регулює
діяльність шлунково-кишкового тракту та сприяє гарному травленню, робить масаж
органів черевної порожнини,

Середнє дихання. Увагу зосереджено на ребрах – під час вдиху ребра розширюються
максимально. Видих також здійснюють через ніс, стискуючи ребра. Таке дихання
сприяє зниженню напруги серця, освіжає кров, що циркулює в печінці, селезінці,
шлунку, нирках.

Верхнє дихання. Увагу треба зосередити на верхівці легень, робити вдих одночасно з
підніманням ключиць і плечей уверх і назад. Вдихати через ніс, повільно
наповнюючи верхню частину легенів. Видихати також через ніс, опускаючи ключиці
та плечі. Під час верхнього дихання середня частина грудної клітки залишається
нерухомою.

Повне дихання. Наповнює весь організм свіжим киснем і життевою енергією. У

цілому ця вправа зміцнює, омолоджує, тонізує організм, добре впливає на всі
частини тіла та мозок. Після видиху треба повільно вдихати через ніс (на вісім
ударів пульсу), чергуючи та поєднуючи нижнє, середнє та верхнє дихання у
хвилеподібному та безперервному русі. Піднявши трохи плечі та ключиці, спочатку
випинайте живіт, а потім розширте ребра. Видихуйте в тій же послідовності – знизу-
вверх, втягуючи живіт, стискаючи ребра, опускаючи плечі та ключиці. У момент
повного вдиху можлива затримка дихання без зусилля, до звичайного бажання
зробити наступний вдих. Видих на вісім ударів пульсу. Це дихання заспокоює
нервову систему та психіку, розвиває силу волі й упевненість у собі.

Очищувальне дихання. Повільний вдих носом як під час повного дихання йогів, і
зразу видих. Губи зложіть як для свисту, не надувайте щоки. Зробіть ряд коротких
сильних видихів. М'язи живота відіграють важливу роль, а робота діафрагми та
ребер допомагає лікувати багато запальних процесів, очищує легені та кров. Під час
занять повне дихання виконують по сім разів, усі інші вправи – по три – п'ять разів.

Іншим прикладом методик цього типу є парадоксальна дихальна гімнастика за

Стрельниковою. Основою цієї гімнастики є утворення парадоксу проміж актами
вдоху – видоху та роботою дихальних м'язів. Наприклад, на вдиху, за традиційного
дихання, потрібно за допомогою м'язів збільшити грудну клітку, а під час дихання за
методом Стрельникової за допомогою м'язів на вдиху потрібно зменшувати грудну
клітку. На видиху – навпаки.

Виконати тестові завдання та відкриті питання:

Методи психологічної корекції направлені на:

1) тренування нервових закінчень до температурного сприйняття;

2) подолання негативних рис характеру;

3) самостійний вплив на свій емоційний стан;

4) самостійний вплив на свій душевний і фізичний стан.

Саногенне мислення – це:

1) мислення, яке призводить до виникнення дистресів;

2) психічний процес самостійного пошуку і відкриття суттєво нового;

3) позитивне мислення, спрямоване на формування стійкого психічного здоров’я;

4) негативне мислення, яке призводить до руйнування власного Я.

Яка людина має добре психічне здоров’я:

1. Людина, яка реалізовує свій потенціал, долає стреси, ефективно і продуктивно

працює та може робити внесок у життя своєї спільноти;

2. Людина, яка не має суїцидальних думок та не створює проблем іншим.

3. Будь-хто, у кого немає симптомів психічних розладів, тобто більшість людей.

Ваш близький друг, який живе з родиною, зарошує вас у гості на свій день

народження. Ви знаєте, що його батько має психічний розлад. Ваші дії:

1. Запропоную зустрітися в іншому місці й відсвяткувати. Мені б не дуже хотілося

спілкуватися з людиною, яка має психічний розлад. Такі люди поводяться дивно:

марять, мають галюцинації, нелогічно говорять та агресивно поводяться.

2. Не думаю, що ця інформація вплине на моє рішення привітати друга та

познайомитись з його родиною.

3. Погоджуся, але мені буде не дуже комфортно спілкуватися з людиною, котра має

психічний розлад. Такі хвороби не лікуються, і людина не може нормально

функціонувати у соціумі.

Ви дізналися, що близька вам людина має психічний розлад, ваші дії:

1. Скажете, що завжди поруч, аби морально допомогти.

2. Запропонуєте звернутися їй до психолога чи лікаря.

3. Зробите усе із того, що вище.

Ваша подруга жаліється, що вже півроку не відчуває радості у житті: від своєї

роботи, улюблених справ та спілкування з близькими. Каже що їй важко

концентруватися на чомусь. Що ви їй порадите?

1. Пораджу не звертати на це увагу, а продовжувати ходити на роботу, поки за неї

платять.

2. Поговорю з нею про це більше та допоможу знайти фахівця з психологічного

здоров’я.

3. Намагатимуся їй пояснити, що такий стан природній і може тривати все життя.

Що ви готові робити (чи вже робите) для підтримки свого психічного здоров’я?

1. Достатньо сплю, намагаюся правильно харчуватися й уникати шкідливих звичок,

у

мене є коло близьких людей, з якими я можу поділитися переживаннями, а в разі

сильного стресу я звернуся до фахівця.

2. Загартовую силу волі й характер. Не даю емоціям мною управляти – проблеми з

психічним здоров’ям бувають у надто слабких і емоційних людей.

3. У мене в родині ніхто не мав проблеми із психічним здоров’ям, тому це мене не

стосується, адже вони переважно зумовлені генетично.

Скільки потрібно спати дорослим, аби мати добре психічне здоров’я?

1. 5-6 годин.

2. 7-9 годин.

3. 10-12 годин.

Чим відрізняється психічне здоров’я від фізичного?

Порівняльна ха

рактеристика понять «психічне» і «психологічне» здоров’я.

6. Визначення рівня психологічного здоров'я людини

Отже 30 запитань. Зосередьтеся, відповідайте швидко "так" або

"ні".

 1. У різних частинах свого тіла я часто відчуваю жар, поколювання, повзання

"мурашок", оніміння.

 2. Голова в мене болить часто.

 3. Ночами, 2-3 рази на тиждень, мене мучать жахи.

 4. Зараз я почуваю себе не ліпше, як будь-коли.

 5. Майже щодня трапляється щось таке, що лякає мене.

 6. У мене настають періоди, коли через хвилювання я втрачаю сон.

 7. Як правило, робота для мене – велика напруга.

 8. Більшу частину часу я не задоволений своїм життям.

 9. Я дуже втомлююсь.

 10. Раз на тиждень або частіше, без явної причини, раптово, відчуваю жар у
всьому

тілі.

 11. Кілька разів на тиждень у мене буває таке почуття, ніби має статися щось

страшне.

 12. Зараз мені складніше керувати людьми.

 13. Життя для мене майже завжди пов'язане з недугою.

 14. Раз на тиждень я буваю дуже збудженим і схвильованим.

 15. Я не зовсім упевнений у собі.

 16. Часом я хвилююся через дрібниці.

 17. Часом я виснажуюся через те, що забагато на себе беру.

 18. Біль у серці й грудях буває в мене часто (або не буває зовсім).

 19. Іноді у мене буває такий стан, що переді мною нагромадилося стільки

труднощів, що подолати їх просто неможливо.

 20. Психологічні навантаження викликають у мене слабкість і роздратування.

 21. Мене часто турбують похмурі думки.

 22. Ви легко прокидаєтеся від будь-якого шуму.

 23. Траплялося, що по кілька днів, тижнів ви нічим не могли зайнятися, бо було

важко примусити себе включитися в роботу.

 24. Коли ви йдете з дому, вас переслідує думка про те, що ви не закрили двері, не

вимкнули газ, електроприлади.

 25. У вас переривчастий і неспокійний сон.

 26. Ви часто стурбовані своїм здоров'ям.

 27. У більшості випадків ви відчуваєте слабкість.

 28. Коли ви що-небудь робите, то постійно щось відволікає вашу увагу.

 29. Іноді ви так наполягаєте на чому-небудь, що люди починають втрачати

терпіння

 30. Якщо справа не ладиться, вам відразу ж хочеться облишити її.

Якщо їх від 1 до 10: стан вашого психологічного здоров'я може вас не

турбувати. Ви самі

справляєтеся з життєвими проблемами.