Основні механізми стресу і адаптації.

Вступ

Стрес—це стан психологічної і фізичної напруги у відповідь на зовнішні

чинники. Його здатні викликати емоційні фактори. Стрес допомагає
адаптуватись до змінливого навколишнього середовища, але також може стати
причиною негативних для здоров’я наслідків.

Актуальність проблеми. Стрес—це невід’ємна частина сучасного життя. Він

сприяє адаптації організму до нестабільних умов середовища і допомагає
виживанню. Натомість актвний робочий ритм, економічні проблеми
суспільства, постійна загроза життю і здоров’ю сприяють надмірним стресовим
ситуаціям. Підвищений рівень стресу невід’ємно пов’язаний із зростанням
кількості соматичних та інфекційних захворювань. Розуміння фізіологічних
процесів виникнення стресу дає ключ до керування стресом. Вивчення
адаптаційних механізмів може сприяти розробці алгоритмів управління
стресом, підвіщити рівень продуктивності робітників, покращити результати
навчання, знизити рівень захворюваності деякими хворобами серед населення.

Метою проведеного дослідження є розуміння фізіології стресу, визначення, як

стрес впливає на фізіологічні процеси організму, включаючи його зміни на
гормональному, нейрофізіологічному, імунологічному рівні. Розділення понять
«еустрес» і «дистрес». Винайдення можливостей захисту організму від
надлишкових стресових факторів, що дає можливість запобігти стресовим
розладам. Покращення здоров’я і благополуччя суспільства в цілому, складання
рекомендацій і алгоритмів керування стресом задля покращення психічного і
фізичного здоров’я людей. Допомога в розробці терапевтичних і
медикаментозних методів лікування стресових порушень. Здобуток наукових
знань і розуміння певних феноменів стресу і адаптації.

Завдання дослідження. Дослідити стадії розвитку стресу. Вивчити вплив стресу

на фізичне і психічне здоров’я людини, проаналізувати зв’язок стресу з
серцево-судинними, аутоімунними захворюваннями та психічними розладами.
Скласти підґрунтя для розробки стратегій управління стресом, практичних
рекомендацій для зменшення його рівня.

Об’єктом дослідження є зміни в організмі людини, що відбуваються на

клітинному рівні, на рівні органів і систем, таких як ендокринна, нервова,
імунна, кардіоваскулярна, дихальна, гастроінтестинальна системи, а також
вплив на стан психіки під час стресу і адаптації.

Предмет дослідження: Позитивна і негативна роль стресу в функціонуванні

організму. Роль кортизолу, адреналіну і норадреналіну в регулюванні
фізіологічних реакцій на стрес. Взаємодія ендокринної системи на інші
фізіологічні системи, такі як імунна система, нервова система,
кардіоваскулярна система. Адаптація гормональної системи до стресу,
включаючи регулювання негативних відповідей на тривалі або повторювані
стресові ситуації. Це дослідження може мати важливий внесок у розуміння
того, як стрес впливає на фізіологію організму та як можна розвивати методи
для збереження та покращення здоров'я в стресових ситуаціях.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФІЗІОЛОГІЇ СТРЕСУ

1.1. Поняття стресу

Стрес - це комплексна фізіологічна та психологічна реакція організму на будь-

який фізичний або психічний фактор, який вимагає адаптації або відповіді.
Виділяють поняття «позитивний стрес» (еустрес), який мобілізує ресурси для
подолання виклику, та «негативний стрес» (дистрес), який призводить до
негативних наслідків для здоров'я та благополуччя.

1.2. Фізіологія стресу

Стрес розглядається як сукупність неспецифічних адаптаційних (нормальних)

реакцій організму на вплив різних несприятливих факторів-стресорів (фізичних
чи психологічних), що порушує його гомеостаз. Стрес спрямований на
розвиток у відповідь на стресорну дію захисно-пристосувальних реакцій
організму, у яку залучається симпатоадреналова система з активацією
нейрогуморальної регуляції та гіперсекреції гормонів: кортиколіберину в
гіпоталамусі, адренокортикотропного гормону в гіпофізі, відповідно
кортикостероїдів в корі наднирників.

1.3. Вплив кортизолу як основного гормону стресу

Підвищення рівня кортизолу призводить до розвитку загального та місцевого

адаптаційного синдрому. Кортизол прямо або опосередковано впливає на всі
фізіологічні процеси в організмі. Кортизол регулює обмін вуглеводів: стимулює
синтез вуглеводів в печінці, зменшує використання глюкози в клітинах інших
органів, зменшує проникність мембран клітин для глюкози. Кортизол стимулює
синтез білків в печінці та пригнічує їх синтез у м’язах, лімфоїдній тканині та в
жировій тканині. Кортизол знижує проникність капілярів, підтримує тонус
артеріол та підвищує скоротливість міокарду. Кортизол пригнічує функцію
імунної системи, зокрема лімфоцитів, які відповідають за боротьбу з
інфекціями та патогенами. Це призводить до зниження імунної відповіді
організму. Кортизол зменшує запалення, знижуючи рівень цитокінів, що при
тривалому впливі повністю змінюють механізм нормальної імунної відповіді.
РОЗДІЛ 2. ЕУСТРЕС

2.1. Характеристики еустресу

Еустрес—це вид стресу, який відзначається позитивними або корисними

впливами на організм та психіку людини. Це єдиний вид стресу, який може
бути корисним і стимулюючим для індивіда. Основними характеристиками
еустресу є: короткочасне навантаження на організм. Навантаження не
перевищує ресурси організму. Підвищення рівня мотивації, стимуляція до
досягнення цілей. Відчуття контролю над ситуацією, адже люди, що
переживають еустрес, часто відчувають контроль над тим, що відбувається.
Також еустрес може сприяти розвитку індивіда, навчанню новим навичкам та
збільшенню стресостійкості.

2.2. Адаптація організму до стресу

У відповідь на стрес організм активує гормони стресу, зокрема кортизол,

адреналін, норадреналін, які підвищують рівень енергії та забезпечують
резерви для подолання стресової ситуації. Під час стресу організм збільшує
розщеплення глікогену, вивільняє запаси глюкози з печінки і м’язів для
надання додаткового джерела енергії для живлення мозку.
Дихальна система реагує, збільшуючи частоту і глибину дихання,
забезпечуючи більший об’єм кисню.
Серце б’ється швидше для постачання крові і кисню до життєво важливих
органів, таких як м’язи і мозок.
Також відбуваються зміни в психологічному статусі: підвищується увага,
концентрація та готовність до дії.
Стрес може сприяти виробленню специфічних біохімічних речовин, що
підсилюють нейронні зв’язки, і, як наслідок, покращуються функції мозку.
Досвід, набутий під час стресових ситуацій, може сприяти покращенню
адаптації до подібних стресових ситуацій в майбутньому.

РОЗДІЛ 3. ДИСТРЕС

3.1. Патогенез дистресу

Після мобілізації основних захисних сил організму, наступає фаза виснаження.

Реакції організму, які першопочатково вироблялись організмом як захисні,
починають руйнувати сам організм. Реакції «бий чи біжи» починають
проявлятись в повсякденних ситуаціях. Наприклад, в автомобільному заторі чи
під час напруженого робочого дня. Залежно від роду діяльності людини та
кількості стресових ситуацій, протягом дня організм відчуває на собі вплив
подібних стрибків гормонів стресу. І якщо цей стрес хронічний, то людина
перебуває під впливом кортизолу та адреналіну практично цілодобово.

3.2. ПРОЯВИ ДИСТРЕСУ

Тривалий стрес (дистрес) призводить до виснаження, хронічного придушення

імунної системи та, як наслідок, хвороб. В стадії виснаження внутрішні ресурси
людини вичерпані і немає резерву на відновлення, настає дистрес. Людина
втрачає інтерес до життя, відчуває втому і апатію, перестає чинити опір
стресорам. На цьому етапі найчастіше виникають соматичні та психічні недуги.
Ускладненнями розладу є проблеми зі сном, підвищення чи втрата апетиту,
хронічне підвищення чи пониження частоти серцевих скорочень, артеріального
тиску, проблеми з фокусуванням чи концентраціґю уваги, запам’ятовуванням,
постійне відчуття тривоги, нав’язліві думки, прояви хронічних захворювань, у
чоловіків еректильна дисфункція.

3.3. ВИЯВЛЕННЯ ДИСТРЕСУ

Діагностика дистресу починається з розмови, під час якоцінюється

психологічний статус пацієнта. Зазвичай не важко визначити основні стресори,
що провокують розлад. Наприклад, матеріальні труднощі, що виникли у сім'ї
втрата роботи, розлучення, втрата під час війни, тощо.

Для визначення тяжкості стану та більш точної діагностики існують різні

психологічні опитувальники: «Рівень депресії Бека», «Шкала психологічного
стресу PSM-25 Лемура-Тесье-Філліона», «Шкала самооцінки тривоги В.
Цунга», «Шкала ситуативної тривожності Ч. Д .Спілбергера» та інші. Ці шкали
ці опитувальники можна використовувати при підозрі на стресовий розлад.

3.4. ПРОФІЛАКТИКА ДИСТРЕСУ І СТРЕСОВИХ РОЗЛАДІВ

Для профілактики стресових розладів можна використовувати психологічні,

фізіологічні, біохімічні та фізичні методики.
До психологічних відносяться аутотренінги, при яких система вправ
направлена людиною на саму себе і призначена для саморегуляції психічних і
фізичних станів. Глибоке м'язове розслаблення (релаксація) спричиняє
усунення емоційної напруженості, покращення функціонального стану ЦНС та
роботи внутрішніх органів. Використовуючи словесні формули, спрямовані на
виникнення відчуттів тепла і тяжкості, можна свідомо досягти зниження
м'язового тонусу і потім, на цьому фоні, шляхом самонавіювання, спрямовано
впливати на різні функції організму.
До фізіологічних методів належать масаж та фізичні вправи. Фізична
активність при стресі генетично обумовлена, є реакцією у відповідь на стрес
(стратегія втечі або боротьби). Заняття фізкультурою переключають увагу на
нові подразники. Спорт активізує роботу серцево-судинної системи, нервової
системи, підвищує активність імунної системи. Активність тіла дає позитивні
емоції, гарний настрій.
Біохімічні методи зняття стресу включають вживання фармакологічних
препаратів, лікарських рослин, ароматерапію. Найбільш відомими
перевіреними засобами з заспокійливими є запахи валеріани, лаванди, меліси,
іланг-ілангу. При використанні ароматерапії необхідно враховувати
індивідуальну непереносимість запахів.

ВИСНОВКИ

Стрес - це природний імунний механізм, який допомагає організму впоратися з

небезпечними ситуаціями. Проте тривалий та надмірний стрес може мати
негативні наслідки для фізичного та психічного здоров’я.
Ендокринна система, імунна система та нервова система грають важливу роль у
регулюванні реакцій на стрес і мобілізації ресурсів для адаптації до стресових
ситуацій. Кортизол, гормони стресу та зміни у функціонуванні імунної системи
відіграють ключову роль у цих процесах.
Позитивний стрес, або еустрес, може бути корисним, стимулюючим та сприяти
розвитку особистості. Він може підвищувати мотивацію, підвищувати
продуктивність та сприяти росту. Проте, важливо зберігати баланс і навчитися
управляти будь-яким видом стресу, щоб уникнути негативних наслідків для
здоров’я.
Розуміння фізіологічних механізмів стресу та адаптації є важливим для
забезпечення здоров'я та добробуту. Дослідження в цій галузі допомагає
розробляти стратегії для управління стресом та підвищення стресостійкості
організму.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Сельє Г. Стрес без дистресу. —Прогрес, 1979

2. Щербатих Ю.В. Психологія стресу — Ексмо, 2008
3. Стрес і патологія. Під ред. Г. В. Порядина —РДМУ, 2009
4. Р. Сапольські. Фізіологія хронічного стресу (3-тє видання) — Макрос, 2022