Відстрочені реакції на

травматичний стрес.
Посттравматичний
стресовий розлад (ПТСР)
 СТРЕС
Основоположником вчення про стрес є фізіолог Ганс Сельє.
Стрес – це неспецифічна реакція організму на будь-яку вимогу ззовні.
Психоемоційне напруження (стрес) (від англ. stress – напруга) - це стан
психічного напруження, що виникає у людини в складних умовах
повсякденного життя та при особливих екстремальних обставинах.
Стрес сформувався у людини як один з важливих та закономірних елементів
механізму пристосування. Вплив будь-якого значимого фактору викликає в
організмі людини два взаємопов’язаних процеси:
- мобілізацію фізіологічних систем, що забезпечують пристосування саме
до даного фактора (голод, холод, фізичне навантаження, нестача повітря,
токсин).
- активацію стандартних, неспецифічних реакцій, що розвиваються під
впливом будь-якого незвичного для організму подразника.
Ці два взаємопов’язаних процеси є сутністю стрес-реакції.
Стрес виникає при комбінації стресора і стресової реакції.
ЗАГАЛЬНИЙ АДАПТАЦІЙНИЙ СИНДРОМ

У 1936 році Сельє описав загальний адаптаційний синдром (ЗАС), який

визначив як сукупність адаптаційних реакцій організму людини, що носять
загальний захисний характер і виникають у відповідь на стресори - значні по
силі і тривалості несприятливого впливу.
Він виділив три стадії стресу:
1 стадія - загальна реакція тривоги;
2стадія - підвищення загальної резистентності організму до стресових
впливів;
3 стадія - виснаження.
 Фази стресу

ІІІ фаза
виснаження

ІІ фаза
опору

І фаза
тривоги
 СТАДІЇ СТРЕСУ
1 стадія - загальна реакція тривоги.

Традиційно в стадії тривоги виділяють фази шоку і протишоку. Як тільки

організм сприймає значущу зміну умов, ресурси організму мобілізуються. Ці,
а також інші складні зміни зазвичай виникають миттєво і відповідають фазі
шоку. Оскільки надмірний надлишок гормонів і енергії, а також
функціонування органів «на виснаження» можуть стати небезпечними для
організму, досить швидко на зміну шокової фази приходить фаза протишоку,
при якій активізуються механізми, що знижують вплив стресу. Таким чином,
біологічний сенс стадії тривоги полягає в максимальній мобілізації
адаптаційних ресурсів організму, швидкому приведенні людини в стан
напруженої готовності - готовності боротися або бігти від небезпеки.

Фізіологічні реакції на даній стадії можуть бути наступними: почастішання

серцебиття; розширення коронарних артерій; звуження черевних артерій;
розширення артерій, що проходять в товщі скелетних м'язів; розширення
зіниць; розширення бронхіальних трубок; збільшення сили скелетних м'язів;
вироблення глюкози в печінці; збільшення продуктивності розумової
діяльності; прискорення метаболічних процесів.
 СТАДІЇ СТРЕСУ

2 стадія - підвищення загальної резистентності (опірності)

організму до стресових впливів.

Ця стадія настає, якщо стресогенний фактор дуже сильний або

продовжує свою дію досить тривалий проміжок часу. Завдання даної
стадії - пристосування до обставин, що змінюються.

У порівнянні з першою стадією активність фізіологічних процесів

знижується, всі ресурси витрачаються економніше - організм готовий
до тривалої боротьби за життя, його стійкість до різних впливів
підвищена. Всі зміни, що відбуваються на цій стадії адаптаційного
синдрому, можна вважати зворотніми, оскільки припинення дії
стресора повертає організм в стан спокою.
 СТАДІЇ СТРЕСУ
3 стадія – виснаження.
Відбувається розлад механізмів саморегуляції організму.

На фізіологічному рівні порушуються обмінні процеси, що призводить до

зниження загальної опірності організму і його здатності до адаптації при
несприятливих умовах. Це може призводити до серйозних порушень
функціонування організму.
 Фактори що викликають стрес
- перевантаження;
- конфлікт;
- невизначеність;
- нецікава діяльність;
- холод, спека; Стрес – подразники
- екзамени; викликають
- Військові конфлікти; Емоційні реакції

- нереалізовані потреби;
Страх Агресію
- знижена самооцінка, тощо
 Стресори, що виходять
за рамки звичайного
людського досвіду:
▶ стихійні лиха;
▶ техногенні катастрофи;
▶ теракти;
▶ массові насилля;
▶ бойові дії;
▶ ситуація полоненого;
▶ розруха власного дому;
▶ тортури;
▶ диверсії.
На жаль, уникнути стресів неможливо в
принципі. Це механізм пристосування до
навколишнього середовища. Стрес може не
тільки понизити, але й підвищити стійкість
організму до негативних факторів.
 ОЦІНКА СТАНУ ЛЮДИНИ ЗА ЗОВНІШНІМИ ПРОЯВАМИ
Характер проявів Оцінка стану
Міміка спокою і впевненості в своїх силах, в успіху виконуваної
діяльності, прояв готовності до дій. Відсутність скутості. Рухи Відсутність стресу
вільні і скоординовані..
Міміка помітно порушена, невелика психічна напруга, що
відображає готовність і прагнення до дій. Можливий прояв
незначної скутості, яка, однак, не перешкоджає скоординованості Включеність в стадію тривоги
рухів і пропорційності зусиль.

Міміка вираженого хвилювання, емоційного збудження, готовності

до значних вольових зусиль для досягнення мети. Емоційне
напруження, що відображає прагнення до успіху. Скутість рухів, Включеність в стадію адаптації
викликана високою «вартістю» скоординованих рухів, зайві
зусилля.
Міміка дуже вираженого хвилювання, емоційної напруги, що
переходить в напруженість. Щелепи стиснуті, жовна на щоках,
іноді нижня щелепа починає відвисати. З'являється розгублений Перехід до стадії виснаження
вираз. Загальна скутість, що порушує координацію рухів.

Загальна скутість, що порушує координацію рухів. Тремор повік,

рук і ніг. Міміка напруженості. Загальна вираз розгубленості,
приреченості, депресії. Загальна скутість, іноді переходить в Включеність в стадію
ступор. Іноді хаотичні, неадекватні рухи. Рухи рук виснаження
супроводжуються рухами всього тіла, плечі можуть бути сильно
підняті, «притиснуті до вух». Зусилля неспіврозмірні.
 СУБСИНДРОМИ СТРЕСУ
На основі дослідження напруження функціонального стану людей
при стресі наводять чотири види його субсиндромів: вегетативний,
емоційно-поведінковий, когнітивний, соціально-психологічний.

1. Вегетативний субсиндром – найдавніший в філогенезі.

Активність вегетативної нервової системи не контролюється
свідомістю, тому захисні вегетативні реакції запускаються
незалежно від виду стресора. До проявів вегетативного
субсиндромов стресу відносять:
- підвищення тонусу серцево-судинної системи;
- активацію фагоцитозу;
- активацію процесу регенерації тканин;
- тромбоцитоз;
- потовиділення;
- блювоту і т.д.

Якщо дія стресора триває і організм не справляється із завданням,

то вищевказані локальні вегетативні реакції можуть стати
причиною розвитку «хвороб стресу».
 СУБСИНДРОМИ СТРЕСУ

2.Емоційно-поведінковий субсиндром характеризується

особливостями поведінки в умовах стресу, тобто емоційними і
поведінковими реакціями на стрес. Діапазон цих реакцій може бути
дуже широким: від незначних змін в загальному емоційному фоні та
поведінці до гострих реакцій на стрес: плачі, істериці, агресивній
поведінці, апатії і т.д.

3.Когнітивний субсиндром проявляється в зміні пізнавальних

процесів (сприйняття, увага, мислення, пам'ять і ін.), А також
процесів самосвідомості (Я-образу, самооцінки), осмислення
дійсності т.д.

4.Соціально-психологічний субсиндром проявляється зміною

соціальної ролі, зміні стилю спілкування людей, що знаходяться в
стресових ситуаціях. Ці зміни можуть проявлятися як у вигляді
соціально-позитивних тенденцій, так і соціально-негативних форм
спілкування.
 КЛАСИФІКАЦІЯ СТРЕСУ

Існує декілька класифікацій стресу.

Виділяють два види стреса: еустрес і дистрес.

Еустрес - це стрес, який викликається позитивними емоціями або
несильним стресом. Цей вид стресу мобілізує організм, активізує
внутрішні резерви людини, поліпшує протікання психічних і
фізіологічних функцій. Людина відчуває прилив сил, що дозволяє їй
працювати на високому рівні.
Дистрес - руйнівний процес, дезорганізує поведінку людини,
погіршує перебіг психофізіологічних функцій. Дистрес несе в собі
руйнівну силу для нашого організму. Він негативно позначається на
здоров'ї людини і може призвести до важких захворювань.
АМЕРИКАНСКІ ДОСЛІДЖЕННЯ
Американскі науковці Томас Холмс і Річард Рейх в1967 р. Розробили шкалу
важкості стресового впливу різних життєвих подій («Тhе social readjustment
rating scale»).
Смерть чоловіка/дружини – 100 Зміна умов життя – 25
Розлучення – 73 Зміна звичок – 24
Разлади в подружньому житті – 65 Проблеми та конфлікти з керівництвом – 23
Ув’язнення– 63 Зміна житла – 20
Смерть близкого члена родини – 63 Зміна школи – 20
Серйозна травма або захворювання – 53 Зміна відпочинку – 19
Одруження – 50 Зміна в громадській діялності – 18
Втрата роботи – 47 Дрібний борг – 17
Вихід на пенсію – 45 Зміни в сім’ї – 15
Вагітність – 40 Зміни в звичному образі харчування – 15
Поява нового члена родини – 39 Відпустка– 13
Зміна місця роботи – 39 Свято – 12
Зміна в фінансовому становищі – 37 Проступок (штраф за проїзд без квитка і т.ін.)
Смерть близкого друга – 37 – 11
Перевод на іншу роботу – 36
Серйозні суперечності з партнером – 35
Великий борг– 31
Наближення терміну сплати боргу– 30
Уход сина або дочки з рідного дому – 29
Визначний особистий вчинок або досягнення – 27
Поступлення в школу або її закінчення – 26
ПОНЯТТЯ СТРЕСОСТІЙКОСТІ
Стресостійкість - це психофізіологічний стан людини, що забезпечує
оптимальну адаптацію до екстремальних умов, що дозволяє вирішувати
поставлені перед людиною завдання без негативних наслідків.

До найбільш відомих фізіологічних особливостей, що забезпечують

підвищену стійкість до стресів, відносять:
- Тип нервової системи;
- Гормональні особливості.
Деякі особистісні риси, що обумовлюють підвищену стійкість до стресів:
1. Рівень самооцінки;
2. Рівень суб'єктивного контролю;
3. Рівень особистісної тривожності;
4. Баланс мотивації досягнення і уникнення.
КЛАСИФИКАЦІЯ СТРЕСУ
Класифікація стресу за характером стресора:
Стрес
Фізіологічний: виникає Психологічний: поділяють на інформаційний та емоційний.
внаслідок фізичних подразників
– спека, холод, голод і т. д. Інформаційний стрес виникає при Емоційний стрес
Фізіологічнй стрес виникає інформаційний перенавантаженнях, развивається в ситуації
внаслідок дії подразника через коли людина вимушена виконувати загрози, образи і т.п. або ж,
будь-який сенсорний або велику кількість завдань, оперувати навпаки, у відповідь на
метаболічний процес. великим об’ємом інформації, надзвичайно радісну подію, а
приймати рішення – і при цьому вона також в конфліктних
зацікавлена в виконанні даної ситуаціях, коли відбувається
роботи, але об’єм інформації, що зіткнення протирічь потреб і
необхідно переробити, превищує мотивів людини.
можливості.
КЛАСИФІКАЦІЯ СТРЕСА
Також необхідно враховувати, що стрес може мати різні тимчасові
характеристики. У зв'язку з цим було виділено категорії, засновані на терміні
виникнення і перебігу стрес-реакції:

Гострий стрес. Це реакція організму, яка виникає безпосередньо у відповідь на

травматичну ситуацію. Характеризується нетривалістю. Він виступає в якості
орієнтування до адаптації в умовах зміненої ситуації. Гострий стрес
відрізняється відсутністю серйозних наслідків для здоров'я.

Віддстрочений стрес. Характеризується деяким «відстроченим» на певний

період хвилюванням, що може бути пов'язано з різними причинами.
Відстрочений стрес - запізніла реакція на стресор.

Постійний накопичений (хронічний) стрес. Постійний стрес - непомітна на

перший погляд сумарна реакція на тривалий вплив стресорів. Сила впливу
стресора при накопиченому стресі, як правило, невелика, проте, постійна або
регулярна. Постійні емоційні переживання, що виснажують організм, можуть
стати причиною розвитку захворювань.
КЛАСИФИКАЦІЯ СТРЕСА
Травматичний стрес. Екстремальні ситуації характеризуються сильним
психотравмуючим впливом подій, пригод та обставин, які впливають на психіку
людини, що може призводити до дезадаптації.

Травматичний стрес - це стан, що виникає у людини, яка пережила ситуацію,

що виходить за рамки звичайного людського досвіду: загрозу своєму життю або
життю близьких людей, смерть, участь в бойових діях, насильство, стихійні
лиха, катастрофи тощо

Травматичний стрес виникає в разі, коли одномоментно присутні 2 компонента:

загроза своєму життю або життю близьких людей і відсутність можливості
контролювати ситуацію, неможливість що-небудь зробити, безпорадність.
ПСИХІЧНА ДЕЗАДАПТАЦІЯ
Під впливом травматичного стресу може виникнути стан психічної
дезадаптації. Вона є реакцією відповіді психіки на надмірні фізичні, емоційні
навантаження.

Психічна дезадаптація - це стан, при якому психофізіологічні і соціально-

психологічні механізми, вичерпавши свої резерви від впливу психогенних
факторів, не можуть більше забезпечувати адекватне відображення дійсності і
регуляторну діяльність людини.

Ознаки дезадаптації:
1. Переважання хронічних негативних емоцій;
2. Дезорганізація діяльності;
3. Порушення сприйняття простору і часу;
4. Незвичайні психічні стани;
5. Яскраво виражені вегетативні реакції.
НЕРВОВО-ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ
В умовах екстремальних ситуацій нервово-психічні порушення проявляються в
широкому діапазоні: від стану дезадаптації і невротичних, неврозоподібних
реакцій до реактивних психозів.

! Психічні реакції при екстремальних ситуаціях не носять якогось

специфічного характеру, властивого лише конкретної екстремальної
ситуації. Це скоріше універсальні реакції на небезпеку.
Травмуючий вплив поділяється на непатологічні психоемоційні реакції і
патологічні стани - психогенії.

- При непатологічних реакціях зазвичай зберігаються працездатність,

можливість спілкування з оточуючими і критичного аналізу своєї поведінки.
Типовими є почуття тривоги, страху, пригніченості, занепокоєння за долю
рідних і близьких, прагнення з'ясувати справжні розміри «катастрофи».

-Патологічні психогенні розлади є хворобливими станами, які виводять людину

з рівноваги, позбавляють її можливості продуктивного спілкування з іншими
людьми і здатності до цілеспрямованих дій. У більшості випадків при цьому
мають місце розлади свідомості, виникають психотичні розлади.
НЕРВОВО-ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ
Психопатологічні розлади в екстремальних ситуаціях мають багато
спільного з клінікою порушень, що розвиваються в звичайних умовах.
Однак є і суттєві відмінності:
1. Одномоментне виникнення психічних розладів у великої кількості
людей;
2. Клінічна картина в цих випадках не настільки індивідуальна, як при
«звичайних» психотравмуючих обставинах, і зводиться до невеликого
числа досить типових проявів.
3. Людина змушена продовжувати активну боротьбу з наслідками
стихійного лиха (катастрофи) заради виживання і збереження життя
близьких і всіх оточуючих.
 НЕРВОВО-ПСИХІЧНІ ПОРУШЕННЯ
Найбільш часто спостерігаються під час і після екстремальних ситуацій
психогенні розлади. Виділяють 4 групи порушень.
Реакції та психогенні розлади Клінічні особливості

Непатологічні (фізіологічні) Переважання емоційної напруженості, психомоторних,

реакції психовегетативних, гіпотимічних проявів, збереження критичної
оцінки того, що відбувається і здатності до цілеспрямованої
діяльності
Психогенні патологічні реакції Невротичний рівень розладів – гострі астенічний, депресивний,
істеричний та інші синдроми, зниження критичної оцінки того, що
відбувається і можливостей цілеспрямованої діяльності

Психогенні невротичні стани Стабілізовані та ускладнені невротичні розлади - неврастенія

(невроз виснаження, астенічний невроз), істеричний невроз, невроз
нав'язливих станів, депресивний невроз, в ряді випадків втрата
критичного розуміння того, що відбувається і можливостей
цілеспрямованої діяльності

Реактивні психози Гострі - гострі афективно-шокові реакції, сутінкові стани свідомості

з руховим збудженням або руховою загальмованістю

Затяжні - депресивні, параноїдні, псевдодементні синдроми,

істеричні та інші психози
НЕПСИХОТИЧНІ РОЗЛАДИ
Найбільш типовими проявами непсихотичних (невротичних) розладів на
різних етапах розвитку ситуації є:

1. Гострі реакції на стрес характеризуються непсихотичними розладами будь-

якого характеру, що швидко проходять, які виникають як реакція на
екстремальне фізичне навантаження або психогенну ситуацію під час
стихійного лиха та зазвичай зникають через кілька годин або днів. Ці реакції
протікають з переважанням емоційних або психомоторних порушень.

2. Адаптаційні (пристосувальні) реакції виражаються в легких або

проходящих непсихотичних розладах, які тривають довше, ніж гострі реакції
на стрес. Такі розлади часто в якійсь мірі обмежені в клінічних проявах
(парціальні) або виявляються в специфічних ситуаціях; вони, як правило,
зворотні.
До числа найбільш часто адаптаційних реакцій, що спостерігаються в
екстремальних умовах відносять:
▪короткочасну депресивну реакцію;
▪затяжну депресивну реакцію;
▪реакцію з переважним розладом інших емоцій (реакцію занепокоєння, страху,
тривоги і т. д.).
НЕПСИХОТИЧНІ РОЗЛАДИ
3. Неврози:
▪невроз тривоги (страху);
▪істеричний невроз, який має чотири основні типи проявів:
✓ рухові розлади (напади, паралічі, парези, які можуть супроводжуватися
стогонами, криками, плачем. Можуть з'являтися заїкання, втрата
звучання голосу);
✓порушення роботи органів чуттів (втрата чутливості шкіри, істерична
сліпота, глухота, глухонімота);
✓ фізіологічні порушення («комок» в горлі, істерична блювота, серцева
аритмія);
✓психічні порушення (страхи, раптові перепади настрою, пригніченість,
театральність поведінки та ін.);
▪фобії невротичні;
▪депресивний невроз;
▪неврастенія;
▪іпохондричний невроз.

! Непсихотичні розлади не порушують здатності людини здійснювати

трудову діяльність, приймати рішення, правильно оцінювати ситуацію.
ПСИХОТИЧНІ РОЗЛАДИ
Реактивні психози можуть проявлятися в наступних формах:
➢психогенна депресія (повільний розвиток стану пригніченості, утруднена
орієнтація в ситуації, рухова загальмованість, яка може перерости в
знерухомлених (ступор), можливі безглузді інтерпретації);
➢істерична депресія (після короткого періоду істеричного збудження
розвивається стан, що характеризується апатією, тугою, смутком, можливо з
раптовими проявами гніву. Психічна діяльність при цьому грубо не
порушується);
➢параноїдальний психоз (неприємна болісна тривога, емоційне напруження,
занепокоєння, можливий безглуздний стан);
➢ параноїдально-галюцинаторні синдром (мають місце уявлення
постраждалим себе в інших умовах або іншою людиною, явища помилкового
впізнавання. Цілеспрямоване мислення замінюється уявою. Можливі
галюцинації у вигляді голосів, дитячого плачу, криків про допомогу і ін.
Можуть виникати ідеї переслідування);
➢ синдром Ганзера (значне звуження свідомості. При цьому характерні явища
«мімомови», «мімодії»);
➢синдром пуерілізма (дитяча поведінка при значному звуженні свідомості,
дитяча мотивація).
ВІДСТРОЧЕНІ РЕАКЦІЇ НА ТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕС

Існує безліч факторів, від яких залежить виникнення відстрочених

реакцій на стресову, травматичну ситуацію. Це фактори, пов'язані з
самою ситуацією, а також фактори, пов'язані з індивідуальними
психічними та фізіологічними характеристиками людини, яка
пережила її.

Відстрочені реакції на сильну стресову ситуацію - це комплекси

змін в емоційній, психічній сфері, зміни в поведінці, що виникають
після отримання людиною психічної травми.
 ВІДСТРОЧЕНІ РЕАКЦІЇ НА ТРАВМАТИЧНИЙ СИТРЕС
Психічна травма - наслідок травматичного стресогенного впливу;
вона передбачає крайню (екстремальну) ступінь стресогенності
фактора, що руйнує систему індивідуальних особистісних захистів,
що призводить до глибинних порушень (від психологічних до
біологічних) цілісної системи функціонування практично будь-якої
людини (Лазебна, 2003).
! Травматичний досвід неможливо вкласти в повсякденні алгоритми
поведінки людини. Йдеться про ситуації, в яких була загроза життю,
безпеки (фізичної, психологічної) людини, були порушені базові
інстинкти людини: інстинкт самозбереження, інстинкт збереження
роду.
Відстрочені реакції - реакції, які відбуваються не в момент сильного
стресу, а коли ситуація сама по собі вже завершена, але психологічно
для людини не закінчена.
Психологічна травма - «душевна рана», яка
«болить», турбує, приносить дискомфорт, погіршує якість життя,
приносить страждання людині і оточуючим його близьким людям.
Як і будь-яка рана, психологічна травма може бути різного ступеня
вираженості, і, відповідно, «лікування» буде різним.
Іноді рана поступово затягується сама по собі і «хворе місце»
«заживає» природним шляхом. Існує певна послідовність етапів
переживання, що приводить психіку до відновлення. У цих
випадках відбувається реагування, осмислення, прийняття
людиною того, що сталося, не як травматичного, але як життєвого
досвіду, як частини своєї біографії.
 РАЗВИТОК ТРАВМАТИЧНОГО СТРЕСУ

Загальними умовами розвитку травматичного стресу

є наступні:
- людина сприймала ситуацію як неможливу;
-людина не могла ефективно протидіяти ситуації
(боротися чи бігти);
- людина не могла емоційно розряджати енергію (була в
стані заціпеніння);
-присутність в житті людини раніше невирішених
травматичних ситуацій.
 РАЗВИТОК ТРАВМАТИЧНОГО СТРЕСУ

Фактори, що посилюють Фактори, що послаблюють

травматичний стрес травматичний стрес
Сприйняття того що сталося як Сприйняття того що сталося як
вкрай несправедливого «очевидного»

Неспроможність і/або нможливість Часткове прийняття відповідальності

хоч якось протидіяти ситуації за ситуацію

Поведінкова активність. Наявність

Пасивність в поведнці. Наявність позитивного досвіду самостійного
незавершених раніше травм вирішення складних життєвих
ситуацій

Фізична перевтома Сприятливе фізичне самопочуття

Психологічна підтримка з боку членів

Відсутність соціальної підтримки
сім'ї, друзів, товаришів по службі

Антропогенні природні ситуації Природний характер катастрофи

 РАЗВИТОК ТРАВМАТИЧНОГО СТРЕСУ
Умовно можна виділити два шляхи розвитку ситуації після дуже сильного
стресу:
1. Людина, яка отримала травматичний досвід, зізналася собі в цьому (!) і
поступово проживає його, виробляючи більш-менш конструктивні способи
його подолання.
2.Людина, яка отримала травматичний досвід, але особистісне ставлення
до події відсутнє (випадковість, закономірність, знак понад), постаралася
«забути» його, витіснила його зі свідомості, запустивши неконструктивні
способи подолання з проявом симптомів відстрочених стресових реакцій.

! Будь-яка відстрочена реакція на травму - нормальна

 ПЕРЕЖИВАННЯ ПСИХОТРАВМУЮЧОЇ СИТУАЦІЇ

Фахівці виділяють 2 основні стратегії поведінки людей, які пережили

екстремальну ситуацію:
1. Витіснення, уникнення спогадів і емоцій, пов'язаних з нею;
Уникнення може приймати різні форми - наприклад, відхід від
нагадувань про подію, зловживання наркотиками або алкоголем, щоб
приглушити усвідомлення сильного внутрішнього дискомфорту.
2. Неусвідомлене прагнення до повторного переживання
травматичних подій (компульсивна поведінка). Спостерігається
при всіх видах травматизації.
Багато постраждалих, особливо діти, які перенесли травму, схильні
звинувачувати в тому, що трапилося самих себе. Взяття часткової
відповідальності на себе в цьому випадку дозволяє компенсувати
почуття безпорадності і уразливості.
Жертви сексуального насильства, що звинувачують у трагедії себе,
мають кращий прогноз відновлення, ніж ті, хто не приймає на себе
відповідальності.
Більш конструктивні стратегії боротьби з пережитою
травмою наступні:

• Спроба позбавити від нещастя інших.

Серед американських поліцейських досить багато людей, які
в дитинстві постраждали від насильства.
• Пошук захисника.
Найчастіше це жінки, з якими погано поводилися в
дитинстві. Вони схильні до дуже сильної прихильності і
залежності від своїх чоловіків (не можуть ні на день з ними
розлучитися, не можуть заснути одні та ін.).
• Кооперація.
Вступ в громадську організацію, об'єднання з людьми, що
пережили схожу ситуацію (товариство ветеранів, товариство
ошуканих вкладників, жертв насильства в сім'ї, видужуючих
наркоманів і т.п.).
Динаміка переживання травматичної ситуації
включає чотири етапи.
1. Перший етап - фаза заперечення, або шоку;
У цій фазі, що наступає відразу після дії травмуючого фактора, людина не може прийняти те, що
сталося на емоційному рівні. Психіка захищається від руйнівної дії травматичної ситуації. Він як
правило короткотривалий.
2. Другий етап - фаза агресії та провини.
Поступово починаючи переживати те, що трапилося, людина намагається звинувачувати в події тих,
хто прямо або дотично був причетний до події. Потім людина повертає агресію на самого себе і
відчуває інтенсивне почуття провини «Якби я вчинив інакше, цього б не сталося»;
3. Третій етап - фаза депресії.
Після того, як людина усвідомлює, що обставини сильніші за неї, настає депресія. Вона
супроводжується почуттями безпорадності, покинутості, самотності, власної непотрібності.
Людина не бачить виходу з ситуації, що створилася, втрачає відчуття мети. Життя стає
безглуздим: «Що б я не робив, нічого не зміниш»; «Ніхто мене не розуміє»;
4. Четвертий етап - фаза зцілення.
Для неї характерно повне (свідоме і емоційне) прийняття свого минулого і набуття нового сенсу
життя: «Те, що сталося, дійсно було, я не можу цього змінити; я можу змінитися сам і
продовжувати життя, незважаючи на травму ». Людина виявляється здатною витягти з подій
корисний життєвий досвід.
Ця послідовність є конструктивним розвитком ситуації.
Якщо потерпілий не проходить фази проживання травматичної ситуації, етапи занадто затягуються,
не приходять до логічного завершення, з'являються симптомокомплекси, впоратися з якими
самостійно людина вже не може.
 ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це специфічна клінічна
форма порушення процесу посттравматичної стресової адаптації. ПТСР
віднесено до групи розладів, пов'язаних з порушенням адаптації та реакції на
сильний стрес.

! Особливістю цього розладу є тенденція не тільки не зникати з часом, але

ставати більш вираженим, а також проявлятися раптово на тлі загального
благополуччя.

PTSD
Посттравматичний синдром, «в’єтнамський синдром»,
«афганський синдром» (американці називають його Combat
stress) це важкий психічний стан, різновид тривожного розладу
після психотравмуючих ситуацій, як, наприклад, військових дій,
важкої фізичної травми, сексуального насильства, або загрози
смерті, що виходять за межі звичайного людського досвіду і
загрозливих фізичній цілісності суб'єкта або інших людей.
Відрізняється пролонгованим впливом, має латентний період, і
проявляється в період від шести місяців до десяти років після
перенесення одноразової або повторюваної психологічної
травми.
При ПТСР , «синдромі АТО»
проявляється група характерних
симптомів, таких
як психопатологічні
переживання, високий рівень
тривожності, випадання пам’яті
про травмуючі події, небажання
згадувати такі події, або
навпаки часте, повторне
нагадування, уявлення і
переживання травматичних,
 ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД
Вивчення ПТСР почалося з клінічних спостережень і аналізу наслідків впливу
на людину екстремальних факторів. Страх смерті, на думку Є.О.
Александрова (1998), є спусковим гачком для розвитку посттравматичного
стресового розладу у ветеранів бойових дій.

Зі щоденника ветерана афганскої війни: «Мне страшно, когда я, вспоминая,

пишу. Одна только мысль, что в тот или иной описываемый мной момент я
просто мог легко исчезнуть навсегда и стереть свою страничку, длиною в
двадцать лет, приводит в ужас. Что такое смерть? Это хлопок
ладошками. Раз – и все. Именно столько времени необходимо, чтобы наша
жизнь перешла в другое измерение. Любое соприкосновение со смертью –
случайное собственное "везение", просто свидетельство чужой смерти — не
проходит бесследно. Это жестокая, жесткая перемена в будущем... ЭТО
застревает в подкорке, в глубине души, в каждой клеточке вашего тела. Мне
кажется, ЭТО называется СТРАХ...»
Посттравматичний стресовий розлад є професійним захворюванням у людей, що
мають за службовим обов'язком або робочої діяльності ставлення до
мимовільного насильства, злочинів або небезпечним для життя ситуацій.

До таких видів професій можна віднести службу в силових структурах,

проходження контрактної армії, рятувальників МНС, пожежників і безліч інших
спеціальностей. Психічний розлад активно розвивається у дітей і жінок, що
піддаються домашньому насильству, а також фізичному та психоемоційному
впливу з боку оточення. Дитина може стати об'єктом глузувань і жорстоких
знущань однолітків, внаслідок чого почати сприймати школу як місце, де її
обов'язково принизять і змусять почуватися нікому не потрібною. Вона починає
уникати відвідування навчального закладу і спілкування зоднолітками, оскільки
вважає, що всі її однолітки будуть знущатися над нею.
 ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД
Показники поширеності ПТСР у осіб, що пережили екстремальні ситуації
коливаються від 10% (у свідків події) до 95% серед важко потерпілих (в тому
числі з соматичними ушкодженнями).

За даними досліджень, проведених в США, серед ветеранів в'єтнамської

війни, поширеність ПТСР склала 30%.

В осіб, які пережили нацистські концентраційні табори, стану, які зараз

розглядаються як ПТСР, спостерігалися в 85-100% випадків.

У вітчизняній літературі показник поширеності ПТСР серед перенесли

важкий стрес склав 50 - 80%. У популяції розлади у жінок зустрічаються
більш ніж в два рази частіше (1,2%), ніж у чоловіків (0,5%).
 ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД

Можна виділити кілька узагальнюючих концепцій і сформованих на дану

проблематику поглядів:
1. «Модель хвороби» заснована на наявності довоєнного
внутрішньоособистісного конфлікту, який активізується переживаннями
війни і призводить до «травматичного неврозу» (Кардинер А.).
2.Відповідно до «моделі витривалості» вважається, що у людини, яка бере
участь у військових діях, є якась межа здатності переносити ці військові дії.
Після цього наступає психологічна декомпенсація, тобто невроз стає нормою і
має назву «бойового виснаження» (Камерон, 1963).
3.«Моделі навколишнього середовища» виділяли різні зовнішні чинники, що
впливають на виникнення ПТСР: фізичне виснаження, відірваність від сім'ї і
близьких, недолік сну, важкий клімат і т.д. Вважалося, що їх комбінація і
викликає психологічні порушення (Уенстейн, 1947; Хансон, 1949; Еппел,
1966).
4. «Модель експериментального неврозу» аналогічна теорії І.П. Павлова з
створенню штучного внутрішнього конфлікту, що призводить до «збивання»
нервових процесів. У цій моделі бажання вижити вступає в протиріччя з
бажанням виконати свій обов'язок (Вільсон, 1960).
 ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД
Американський психолог Дж. Ялом запропонував розглядати всі психологічні
проблеми травматичного стресу з точки зору смерті, свободи, ізоляції,
безглуздя. У звичайному житті у нас є психологічні захисні реакції, які
можуть виступати у вигляді базових ілюзій.
- Ілюзія власного безсмертя: «Всі, тільки не я».
-Ілюзія справедливості говорить: «кожен отримує по заслугах», отже - «Якщо
я буду робити добро людям, то воно повернеться до мене».
-Ілюзія простоти устрою світу: «Світ дуже простий, в ньому є тільки біле і
чорне, добро і зло, наші і не наші, жертви і агресори. Напівтони і діалектика
сприйняття тут відсутні. Весь світ як би поділений на дві протилежні
частини».

Руйнування базових ілюзій - момент, болючий для будь-якої людини.

 ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД

1. Аналіз емпіричного матеріалу, накопиченого після Другої світової війни

(1939-1945 рр.), Війни у В'єтнамі (1964-1975 рр.),
аварії на Чорнобильській АЕС (1986 рік), землетрусу у Вірменії (1988 р)
про психопатологічні та особистісні розлади в учасників бойових дій.
2. Схожа симптоматика виявлялась в осіб, які постраждали в інших
ситуаціях, близьких по тяжкості психогенного впливу. У зв'язку з тим, що
даний симптомокомплекс не відповідав ні одній з загальноприйнятих
нозологічних форм у 1980 р .: М. Горовіц пропонує виділити даний
симптомокомплекс в як самостійну одиницю, назвавши
«посттравматичним стресовим розладом »(post-traumatic stress disorder,
PTSD).
3. Група авторів на чолі з М. Горовіцем розробляє діагностичні
критерії ПТСР, прийняті спочатку для американський класифікаторів
психічних захворювань (DSM-III і DSM-III-R), а потім - і для МКБ-10.
Групи ризику:
• Учасники бойових дій;
• Професійні рятувальники;
• Біженці з зон локальних військових конфліктів;
• Різні категорії постраждалих від НС та ЕС;
• Жертви насильницьких дій.
При ПТСР спостерігається 4-ри кластери симптомів, таких
як:
• уникнення,
• гіпезбудженістю (проблемами із сном, може виявлятись
у ризиковій поведінці, відчутті непереможності),
• перепроживання, проблеми із пам'яттю та емоційною
сферою (наприклад,
• відчуття обрізаності власного життя, ізольованості в ід
людей).

Знімок демонструє зміни в головному

мозку людини при посттравматичному
стресовому розладі

З часом симптоми ПТСР мають тенденцію

посилюватись. ПТСР діагностують, якщо
сила симптомів наростає, заважає
нормальному функціонуванню людини, та
коли їх тривалість перевишує місяць від
травматичної події.
Стадії формування післястресових
порушень

Травматичний стрес
(під час критичного інциденту і після нього - До 2 діб)

Гострий стресовий розлад

(2х діб – до 4х тижнів)

Постравматичний стресовий розлад

(від 4 тижнів)

Постравматичний розлад особистості

(протягом всього життя)
 ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ ПТСР
Критерій А. Людина будь-коли пережила травматичну подію, причому
щодо цієї події обов'язково повинні виконуватися обидва наведених нижче
пункти:
1.Людина була учасником, свідком, або ще якимось чином виявилася
причетною до події (подій), які включають смерть або загрозу смерті, або
загрозу серйозних ушкоджень і / або загрозу фізичної цілісності інших
людей (або своєї власної);
2.В травматичній ситуації людина перенесла інтенсивний страх,
безпорадність чи жах.
 ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ ПТСР
Критерій В. Травматична подія постійно переживається одним (або більше) з
наступних способів, причому для постановки діагнозу ПТСР досить
наявності одного з цих симптомів:
1. Мимовільні нав'язливі спогади;
2.Постійно повторювані кошмари і сни про подію, при пробудженні
викликають інтенсивні негативні переживання;
3.Ознаки дісоціатівних станів, які проявляються в тому, що після травми
людина періодично здійснює такі дії або відчуває такі відчуття, так якби
травматична подія відбувалася знову. До них відносяться:
- відчуття «оживання» минулого у вигляді ілюзій і галюцинацій;
- «флешбек-ефекти»;
4.Драматичні нав'язливі спогади та інтенсивні важкі переживання, які були
спровоковані будь-якою ситуацією, що нагадує про травматичні події або що
символізує їх (річниці, фільми, пісні, розмови і т.п.);
5. Мимовільне підвищення психофізіологічної реактивності в ситуаціях, які
символізують різні аспекти травматичної події або пов'язані з ним асоціативно
(схожа місцевість, звуки, запахи, тип особи людини і т.п.).
 ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ ПТСР
Критерій С. Чи не спостерігалося до травми постійне прагнення до
уникнення і уникнення будь-яких чинників, пов'язаних з травмою (для
постановки діагнозу ПТСР потрібна наявність щонайменше трьох з цих
симптомів):
1. Наявність зусиль по уникненню будь-яких думок, почуттів або розмов,
пов'язаних з травмою;
2.Наявність зусиль по уникненню дій, місць або людей, які пробуджують
спогади про травму;
3. Нездатність згадати про важливі аспекти травматичної ситуації;
4. Знижений інтерес до життя, втрата інтересу до значимих до травми
занять;
5. Почуття відстороненості або віддаленості від інших людей;
6.Знижена вираженість позитивного афекту («numbing» - блокада
позитивних емоційних реакцій, емоційне заціпеніння, «бездушність»,
наприклад, нездатність відчувати емоційно насичене почуття любові, що
виявляється по відношенню до найближчих людей);
7.Почуття відсутності перспективи в майбутньому (наприклад, відсутність
очікувань з приводу кар'єри, одруження, дітей, довгого життя, очікування
швидкої смерті, кінця світу, глобальної катастрофи).
 ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ ПТСР
Критерій D. Постійні симптоми підвищеної психофізіологічної збудливості,
що не спостерігалися до травми (для постановки діагнозу ПТСР потрібна
наявність щонайменше двох симптомів);
1. Труднощі із засипанням або поганий сон (ранні пробудження);
2. Підвищена, насилу контрольована дратівливість або вибухи гніву;
3. Труднощі із зосередженням уваги;
4. Підвищений рівень настороженості, стан «гіперпильність»;
5. Гіпертрофована, перебільшена реакція переляку на раптові подразники.
 ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ ПТСР
Критерій Е. Тривалість протікання розлади (одночасне прояв необхідного
за критеріями В, С і D кількості симптомів) - більш ніж 1 місяць.

Критерій F. Розлад викликає клінічно значиме важкий емоційний стан або

виражені порушення в соціальній, професійної або інших важливих сферах
життєдіяльності.
 ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД

Залежно від часу виникнення, тривалості перебігу виділяють наступні

діагностичні форми посттравматичного стресового розладу:

-Гострий розлад: первинна маніфестація симптомів протягом перших 6-ти

місяців після травми (але не раніше 1 місяця після події). При цьому
тривалість поєднаних проявів всіх симптомів ПТСР - менше 6 місяців.
- Хронічне розлад: тривалість виявлення симптомів - понад 6 місяців.
-Відстрочене розлад: комплекс симптомів вперше з'являється не раніше,
ніж через 6 місяців після стресової ситуації.
 ПЕРВИННІ СИМПТОМИ ПТСР

У класифікації психічних і поведінкових розладів,

складеної Всесвітньою організацією охорони
здоров'я, в симптоматичному комплексі
посттравматичного стресового розладу виділяють
три групи симптомів:
1. Група симптомів повторного переживання (або
симптоми «вторгнення»);
2. Група симптомів уникнення;
3. Група симптомів фізіологічної гіперактивації
(підвищеної збудливості).
 Група симптомів повторного переживання:
1. Флешбеки;
*Флешбек (англ. Flash - спалах, осяяння; back - назад) - зворотний кадр в літературі і кіно,
флешбек - мимовільне і непередбачуване повернення до травматичного досвіду через на
відроджувані з патологічною достовірністю і повнотою почуттів в поєднанні з гострим по
агресії. У цей час людина може чути вибухи, падати на землю, намагаючись сховатися від
заламати руки близькій людині; без видимих причин напасти на співрозмовника або випа
найгіршому випадку - навіть когось вбити (часто з подальшим самогубством). Флешбек-е
самі по собі, так і під дією алкоголю або наркотиків
2. Повторювані і насильно прориваються,
впроваджуються в свідомість спогади про подію,
включаючи образи, думки, уявлення;
3.Повторювані кошмарні сни про подію;
4. Повторювані дії або почуття, що відповідають
переживанням під час травми (ілюзії, галюцинації,
«спалахи спогадів»);
5. Спазми в шлунку, головні болі.
 ПЕРВИННІ СИМПТОМИ ПТСР
Група симптомів уникнення:
1.Уникнення думок, спогадів про пережите, прагнення не потрапляти в ті
ситуації, які б могли нагадати, викликати ці спогади;
2.Порушення пам'яті, концентрації уваги. нездатність згадати важливі
епізоди травми, місць, людей;
3. Відсторонення, віддаленість від навколишнього світу, відчуження від
інших людей, відчуття самотності («їм мене не зрозуміти», «вони цього не
пережили»);
4.Втрата здатності встановлювати близькі стосунки з оточуючими
людьми. Найважче відчувати почуття любові, радості (емоційна
притупленість), зникають почуття творчого підйому;
5. Зміна уявлень про світ, почуття укорочення майбутнього;
6. Почуття провини.
 ПЕРВИННІ СИМПТОМИ ПТСР
Група симптомів фізіологічної гіперактивації:
1. Гіперпильність;
2. Перебільшене реагування;
3.Підвищена дратівливість, нетерпимість в звичайних побутових питаннях,
часто виникає шалена ворожість, спрямована проти конкретних людей,
супроводжувана погрозами, іноді не тільки на словах;
4.Зростаюча агресивність - виникає прагнення вирішувати всі життєві
проблеми за допомогою силового тиску. Застосовується і груба фізична сила,
і мовна агресивність. Виникають спалахи гніву;
5. Зловживання алкоголем.
 ВТОРИННІ СИМПТОМИ ПТСР
До вторинних симптомів ПТСР, які спостерігаються у пацієнтів багато років,
належать:
➢ депресія;
➢ тривога;
➢ імпульсивна поведінка;
➢ алкоголізм (токсикоманія);
➢ соматичні проблеми;
➢ порушення почуття часу;
➢ порушення Его-функціонування.
- .
 Принципи терапії та реабілітації.

У початковий період, коли необхідна спеціалізована

допомога хворим, які перенесли катастрофу або стихійні лиха, слід
призначати також психофармакологічну терапію. У цих випадках
найбільш показані транквілізатори або антидепресанти в невисоких
дозах з метою нормалізації сну та зниження емоційного
напруження.
 Індивідуальна психотерапія.

Основна мета — допомогти пацієнту усвідомити справжню

природу його проблеми, розв'язати внутрішні конфлікти та життєві
кризи. Розроблено підхід психотерапевтичного навчання, який включає
шість компонентів:
• корекція помилкових уявлень щодо стресової реакції, які найчастіше
трапляються;
• надання пацієнту інформації про загальну природу стресової реакції;
• фокусування на ролі надмірного стресу в розвитку захворювання;
• розвиток у пацієнта здатності усвідомлювати прояви стресової
реакції і характерні симптоми ПТСР;
• розвиток у пацієнта здатності до самоаналізу для ідентифікації
характерних для нього стресорів;
• інформування клініцистом пацієнта щодо активної ролі, яку він
відіграє у терапії надмірного стресу. Важливо навчи
 Групова психотерапія.

Головна мета — допомогти хворому впоратися з почуттям провини,

станом безпомічності та безсилля, емоційним відчуженням,
дратівливістю, гнівом та знайти втрачене відчуття контролю над
оточуючими, станом безпомічності та безсилля. Дуже важливі групи
підтримки, в яких пацієнту допоможуть глибше розібратися у
значенні травматичної події та її наслідків
 Сімейна психотерапія.

Необхідно надати родичам інформацію про клінічні ознаки

ПТСР, про переживання та почуття хворого, про принципи
поведінки родичів у даній ситуації. Обов'язково необхідно
проінформувати їх про тривалість лікування цього захворювання і
про можливий "ЯахНЬаск"- ефект. З близькими родичами також
необхідно проводити психотерапевтичні сеанси, бо дуже час
 Подружня психотерапія.

Основне завдання — допомогти, подружжю

пристосуватися до тих змін, які відбулися для обох. Під час її
проведення необхідно враховувати сексуальні проблеми ветеранів,
пов'язані з їх військовим минулим (гомосексуальна поведінка в
ізольованих воєнних зонах, зґвалтування жінок на окупованих
територіях, перенесені венеричні захворювання, зв'язок із повіями
тощо).
 Соціально-історична корекція.

Основне завдання — обговорення історичної ситуації і

визнання заслуг ветеранів у засобах масової інформації,
соціальне схвалення учасників бойових дій, ліквідаторів
наслідків техногенних катастроф тощо, стимуляція їхньої
соціальної активності та затребуваності.