Завдання до семінарського заняття з теми 2

План:
1. Конфлікт та його види у діяльності працівника Національної
поліції.
2. Створення та управління конфліктів у службовій діяльності.
3. Комунікативні інструменти маніпулювання у службових цілях та
протидії маніпуляцій спрямованих на поліцейського.
1. Конфлікт – це відсутність згоди між двома або більше сторонами
(особами або групами). При конфлікті кожна зі сторін нав’язує свою точку
зору, думку або ціль іншій стороні і заважає іншій стороні чинити так само.
Це визначення не вичерпне, але дозволяє усвідомити сутність явища досить
повно. Слід розрізняти поняття «конфлікт» та «конфліктна ситуація».
Звичайно конфліктна ситуація передує конфлікту, її наявність створює
передумову конфлікту, але це не означає, що конфлікт обов’язково
відбудеться, якщо була конфліктна ситуація. Ефективне управління на
підприємстві неможливе без знання основних форм прояву конфлікту, його
причин і процесу вирішення конфлікту.
Для ефективного управління конфліктами необхідно знати типи,
причини та способи їх вирішення. Існує чотири типи конфліктів:
внутріособистісний; міжособистісний; між особою та групою; міжгрупові.
Внутріособистісний конфлікт – це конфлікт, який виникає у випадку, коли
людина сама із собою не погоджується, не може прийняти рішення. Така
ситуація можлива у працівника, який отримує суперечливі вказівки від
різних менеджерів. Формально такий конфлікт повністю не відповідає
визначенню, що дається поняттю «конфлікт», але його наслідки являються
аналогічними результатам інших конфліктів. Найпростіший приклад, це
староста групи, перед яким стає дилема: відмічати чи не відмічати друзів,
якщо вони не прийшли на заняття. На підприємстві – це конфлікт працівника,
який отримує суперечливі вказівки від різних керівників, яким він
підпорядковується в однаковому ступені. Такий тип конфлікту може
виникнути і тоді, коли вказівки менеджера або умови трудової діяльності
суперечать особистим потребам, цінностям або принципам працівника. Цей
тип конфлікту притаманний людям, схильним до глибокого самоаналізу,
недостатньо впевненим у собі, замкнутим. Однак і сильні натури часто
опиняються у стані внутріособистісного конфлікту. Іноді такий конфлікт
може призвести до драматичних подій, найчастіше – до депресії.
Міжособистісний конфлікт є найбільш розповсюдженим. Він виникає при
розподілі ресурсів, матеріальних заохочень, обов’язків тощо, а також під
впливом відмінностей у характері, знаннях, рівнях інтелекту, ступенях
сумісності тощо. Такий конфлікт може виникати у наступних випадках: 1)
конфлікт між менеджером і працівником – причина недоброякісне виконання
робітником вказівок або порушення менеджером договору про винагороду
робітника за результатами його трудового процесу. 2) конфлікт між
працівниками – як правило, за причинами різних життєвих цінностей,
темпераменту, рівня освіти, культури і т.п. 3) конфлікт між менеджерами – в
основі звичайно є незадовільний розподіл ресурсів між підрозділами
підприємства, або особистісні якості Конфлікт між особою та групою
породжується порушенням групових норм, своїх обов’язків, загальних
правил гри, етики поведінки, культури взаємин тощо. Цей тип конфліктів має
наступні форми: 1) між менеджером та групою працівників. Причини: не
виконання групою управлінських рішень і вказівок; незадовільний розподіл
винагороди. 2) між працівником та групою працівників. Причини:
незадовільний розподіл винагороди у групі, різниця в цілях, цінностях тощо.
3) між працівником і групою менеджерів. Причини: не визнання
особистісних якостей працівника, несправедлива винагорода за виконану
роботу. 4) між менеджером і групою менеджерів. Причини: розподіл ресурсів
в організації, різниця в цілях, цінностях. Міжгруповий конфлікт виникає між
лінійним і штатним персоналом, комітетом профспілки і адміністрацією,
формальними і неформальними групами тощо. Основні причини такого
конфлікту незадовільний розподіл ресурсів, неякісне виконання посадових
обов’язків. Дуже часто конфліктна ситуація сприяє появі неформальних груп,
які вважають себе обійденими при розподілі яких-небудь благ, іноді
працівники різних підрозділів об’єднуються у неформальні групи для
боротьби із керівництвом. Причин конфліктів багато. Аналізуючи їх, можна
відзначити, що одні з них викликані трудовим процесом, інші – психологією
людських відносин, деякі – проблемами в особистісній сфері. Основними
причинами конфліктів на підприємстві є: обмеженість та розподіл ресурсів;
взаємозв’язок і взаємозалежність завдань; несхожість цілей; різне розуміння
ситуацій і цінностей; розходження у манері поведінки і життєвому досвіді;
незадовільні комунікації. Розглянемо більш докладно кожну з цих причин.

2. Для визначення стану людини у складній ситуації найбільш

широко використовують термін „стрес‖ який означає – напруга. Г. Сальє,
який довів концепцію стресу, поділяв її на три стадії: тривога, коли після
деякого зниження опору в організмі починається мобілізація ресурсів;
підвищення опору організму; виснага організму, тобто зниження його опору.
Якщо навантаження продовжують зростати, то може наступити зрив. Стрес
може викликати будь-яка напружена праця. З фізіологічної точки зору стрес
супроводжується мобілізацією енергії організму і викликає зміни в серцево-
судинній, дихальній, ендокринній системі, м’язово-опорному механізмі та
інших системах. При цьому підвищується серцебиття, пітливість
головокружіння, сухість у роті, біль у шлунку тощо. Стрес – це погроза для
людини, емоційні переживання якої впливають на її здібність виконувати
свої обов’язки. За своєю сутністю стрес – це спосіб досягнення стабільності
організму, відповідь на дію негативного фактору. За даними вчених вплив
стресу щорічно забирає багато людей. Сьогодні прийнято поділяти стрес на
емоційний та інформаційний, який пов’язаний з неможливістю переробити
всю інформацію, яку отримує людина. Із поняттям стрес пов’язано багато
висловлювань: - „тільки слабкі люди страждають від стресу‖ – в дійсності,
найбільшому стресу піддаються люди, які дуже завантажені роботою,
працьовиті, з високим рівнем претензій, амбіціозні; - „я не несу
відповідальності за стрес у моєму житті, стрес в наш час неминучий – ми всі
його жертви‖, в дійсності стрес – це результат того, як людина реагує на те,
що відбувається, тому стрес є несвідомим вибором людини; - „я завжди знаю,
коли відчуваю надмірний стрес‖, чим більше стрес, тим менше людина його
відчуває, доки стрес не досягне такої сили, при якій його симптоми вже
неможна ігнорувати; - „всі люди реагують на стрес однаково‖ – це не вірно.
Ми відрізняємось один від одного за джерелами стресу, симптомами, та
захворюваннями, вихованням та реакцію на дійсність; - „коли я почуваю
надмірний стрес, все, що мені необхідно – це сісти та розслабитись‖. В
дійсності це не так, тому що напруга, яка виникає в результаті дії чинників
стресу не знімається релаксацією, а зберігається довго, після того, як
чинники зникли, і до того ще накопичується. Рівень стресу вимірюється у
відносних одиницях. Необхідно знати, що рівень стресу постійно
підвищується, а загальний показник його акумулюється. Дослідження
доводять, що при рівні показнику стресу 160 од. – людина має високий шанс
отримати ту чи іншу болячку у наступні 6 місяців, при рівні стресу 200 од. –
може наступити смерть. За даними досліджень найбільш сильними
чинниками, які викликають стрес є: смерть чоловіка (жінки) – 100 од.;
розлучення – 75 од.; поділ майна – 65 од.; весілля – 50 од.; втрата роботи – 47
од.; тощо. Менш за все впливають на людину: зміна режиму сну – 16 од.;
режиму харчування – 15 од.; хвилювання, що пов’язані із бюрократичною
тяганиною – 11 од. Стрес дозволяє зустріти труднощі, які виникають, та
пристосуватись до них. При повторюванні стресу людина пристосовується до
нього, але не слід забувати, що негативний вплив на здоров’я накопичується,
а сенсорні здібності людини стають гіршими. В будь-якій фірмі виникають
ситуації в роботі, що негативно впливають на людей і викликають у них
стрес. Глибокій та надмірний стрес руйнівно діє на особистість і має
негативні наслідки для фірми. Стрес – це стан напруження, сукупність
захисних фізіологічних реакцій організму людини у відповідь на вплив
різних несприятливих факторів. При стресі виникає відчуття порожнечі й
тривоги, з’являється підвищена роздратованість, людина страждає від
безсоння. Наслідками надмірного стресу можуть стати захворювання
гіпертонією, стенокардією, астмою, виразкою шлунку тощо. Фактори, які
викликають стрес можна поділити на дві групи: організаційні - відсутність
важливої справи, перевантаження чи навпаки недовантаження роботою,
конфлікт ролей, їх невизначеність, погані гігієнічні умови праці; невірне
співвідношення між повноваженнями і відповідністю тощо. особистісні –
необхідність уживатися один з одним; смерть близьких; погані стосунки з
рідними; зміна квартири тощо. Щоб не допускати надмірних стресових
ситуацій керівникові необхідно: - оцінити свій власний стан та результати
діяльності; - конкретизувати систему своєї роботи, визначити пріоритети у
роботі, розписати свої дії по днях тощо; - не погоджуватися на нову роботу
(завдання), якщо не завершено попередню; - підтримувати доброзичливі
стосунки з начальником; - не погоджуватися із суперечливими вимогами; -
доповідати начальнику про нечіткість завдання; - поліпшувати стосунки з
членами колективу, формальними та неформальними групами; - не
скаржитися, обдумувати кожен свій крок; - вміло організовувати свій
відпочинок; - вивчати відповідну літературу і ці знання використовувати на
практиці.
Для зменшення рівня стресу у підлеглих менеджеру необхідно: -
вивчати особливості характеру, діапазон знань, ставлення до роботи своїх
підлеглих; - вибирати тип і обсяг робіт відповідно до здібності, потреб і
нахилів працівників; - надавати працівникам повну характеристику
майбутньої роботи; - дозволяти виконавцям обґрунтовано відмовлятися від
роботи, якщо вони відчувають, що не зможуть її виконати; - кваліфіковано та
зрозуміло пояснювати необхідність роботи; - приймати оптимальні рішення і
чітко встановлювати межі повноважень; - вдосконалювати комунікації і не
приховувати виробничо-господарську інформацію; - забезпечувати необхідну
винагороду за ефективну роботу; - створювати умови для підвищення
кваліфікації підлеглих тощо.

3.Для протидії маніпуляціям поліцейський має чітко усвідомлювати

мету такого спілкування; за необхідності, не змінюючи інтонації та тону, зі
збереженням ввічливості повторювати свою позицію та вимогу; посилатися
на нормативні акти, закон чи ситуацію, а також вміти відрізняти причину від
правопорушення. Комунікація поліцейського характеризується низкою озна.
Складові ділового спілкування поліцейських:
Діалогічне спілкування. Цей тип спілкування протистоїть
імперативному та маніпулятивному, адже оснований на засадах
рівноправності партнерів по спілкуванню. Він виникає, коли є психологічний
та емоційний настрій до розмови, присутня повна довіра до співрозмовника,
сприйняття якого відбувається з позиції рівного собі. Діалогічне спілкування
спрямоване на вирішення спільних проблем. Діалогічне, або ж гуманістичне,
спілкування дозволяє досягти більш глибокого взаєморозуміння, сприяє
саморозкриттю співрозмовників. Відмовою від примітивного, авторитарного
й маніпулятивного стилів спілкування, застосування жаргонів та інвективи
Наслідуванням вимог відомчих наказів Повагою, толерантним ставленням до
співрозмовника. Дотриманням мовленнєвого етикету Доречністю
застосування засобів комунікації