Міністерство охорони здоров’я України

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова

Кафедра медицини катастроф та військової медицини

ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідуючий кафедрою
медицини катастроф та
військової медицини ВНМУ

доц. М.В. Матвійчук

“___” __________ 201__ р.

МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ
до практичного заняття
з дисципліни «Медична психологія надзвичайних станів, екстрена та
кризова психологія»

Тема 2: Емоційні стани людини в екстремальних умовах.

Заняття 1.

Вінниця – 2020

1
 В умовах катастроф і стихійних лих нервово-психічні порушення
проявляються в широкому діапазоні : від стану дезадаптації і невротичних,
неврозоподібних реакцій до реактивних психозів. Їхня вага залежить від
багатьох факторів: віку, статі, рівня вихідної соціальної адаптації;
індивідуальних характерологічних особливостей; додаткових обтяжливих
факторів на момент катастрофи (самотність, піклування про дітей, наявність
хворих родичів, власна безпорадність: вагітність, хвороба тощо).

Психогенний вплив екстремальних умов складається не тільки з прямої,

безпосередньої загрози для життя людини, але й опосередкованої, пов'язаної з її
очікуванням. Психічні реакції при повені, урагані та інших екстремальних
ситуаціях не носять якогось специфічного характеру, притаманного лише
конкретної екстремальної ситуації. Це скоріше універсальні реакції на
небезпеку, а їх частота і глибина визначаються раптовістю і інтенсивністю
екстремальної ситуації (Олександрівський, 1989; Олександрівський та ін, 1991).

Травмуючий вплив різних несприятливих факторів, що виникають в

небезпечних для життя умовах, на психічну діяльність людини поділяються на
непатологічні психоемоційні (певною мірою фізіологічні) реакції і патологічні
стани - психогенії (реактивні стани). Для перших характерна психологічна
зрозумілість реакції, її пряма залежність від ситуації і, як правило, невелика
тривалість. При непатологічних реакціях зазвичай зберігається працездатність
(хоча вона і знижена), можливість спілкування з оточуючими і критичного
аналізу своєї поведінки. Типовими для людини, що опинилася в катастрофічній
ситуації, є почуття тривоги, страху, пригніченості, занепокоєння за долю рідних
і близьких, прагнення з'ясувати справжні розміри катастрофи (стихійного лиха).
Такі реакції також позначаються як стан стресу, психічної напруженості,
афективні реакції і т.п.

На відміну від непатологічних реакцій патологічні-психогенні розлади є

хворобливими станами, які виводять людину з ладу, позбавляють її можливості
продуктивного спілкування з іншими людьми і здібності до цілеспрямованих
дій. У ряді випадків при цьому мають місце розлади свідомості, виникають
психопатологічні прояви, що супроводжуються широким колом психотичних
розладів.

Психопатологічні розлади в екстремальних ситуаціях мають багато

спільного з клінікою порушень, що розвиваються в звичайних умовах. Однак є і
суттєві відмінності. По-перше, внаслідок множинності раптово діючих
психотравмуючих чинників в екстремальних ситуаціях відбувається
одномоментне виникнення психічних розладів у великої кількості людей. По-
друге, клінічна картина в цих випадках не настільки індивідуальна, як при
«звичайних» психотравмуючих обставинах, і зводиться до невеликого числа
досить типових проявів. По-третє, незважаючи на розвиток психогенних
2
розладів і триваючу небезпечну ситуацію, потерпілий змушений продовжувати
активну боротьбу з наслідками стихійного лиха (катастрофи) заради виживання
і збереження життя близьких і всіх оточуючих.

Найбільш часто спостерігаються під час і після екстремальних ситуацій

психогенні розлади які об'єднуються в 4 групи - непатологічні (фізіологічні)
реакції, патологічні реакції, невротичні стани і реактивні психози (див. таблицю
1.1).

Таблиця 1.1.

Психогенні розлади, що спостерігаються під час і після

екстремальних ситуацій (Олександрівський, 2001)

Реакції і психогенні розлади Клінічні особливості

Непатологічні (фізіологічні) Переважання емоційної напруженості,
реакції психомоторних, психовегетативних,
гіпотимічних проявів, збереження критичної
оцінки того, що відбувається і здатності до
цілеспрямованої діяльності
Психогенні патологічні Невротичний рівень розладів - гостро
реакції виникли астенічний, депресивний, істеричний
та інші синдроми, зниження критичної оцінки
того, що відбувається і можливостей
цілеспрямованої діяльності
Психогенні невротичні стани Стабілізовані і ускладнюються невротичні
розлади - неврастенія (невроз виснаження,
астенічний невроз), істеричний невроз, невроз
нав'язливих станів, депресивний невроз, в ряді
випадків втрата критичного розуміння того,
що відбувається і можливостей
цілеспрямованої діяльності
Гострі Гострі афективно-шокові реакції, сутінкові
Реактивні стану свідомості з руховим збудженням чи
психози рухової загальмованістю
Затяжні Депресивні, параноїдні, псевдодементні
синдроми, істеричні та інші психози

Основні фактори, що впливають на розвиток і компенсацію психічних

розладів при надзвичайних ситуаціях, можуть бути класифіковані наступним
чином.

Безпосередньо під час події (катастрофа, стихійне лихо тощо):

3
 1) Особливості ситуації:
- Інтенсивність НС;
- Тривалість НС;
- Раптовість НС.
2) Індивідуальні реакції:
- Соматичний стан;
- Вік;
- Підготовленість до ЧС;
- Особистісні особливості.
3) Соціальні та організаційні чинники:
- Інформованість;
- Організація рятувальних робіт;
- «Колективна поведінка».
При проведенні рятувальних робіт після завершення небезпечної події:
1) Особливості ситуації:
- «Вторинні психогенії».
2) Індивідуальні реакції:
- Особистісні особливості;
- Індивідуальна оцінка і сприйняття ситуації;
- Вік;
- Соматичнй стан.
3) Соціальні та організаційні чинники:
- Інформованість;
- Організація рятувальних робіт;
- «Колективне поведінку».
На віддалених етапах надзвичайної ситуації:
1) Соціально-психологічна та медична допомога:
- Реабілітація;
- Соматичне стан.
2) Соціальні та організаційні чинники:
- Соціальний устрій;
- Компенсації.

ХАРАКТЕРИСТИКА ПСИХІЧНИХ СТАНІВ ОСОБИСТОСТІ ЗА

УМОВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ:
Первинні психічні стани при катастрофах

1.1. Страх
Страх відчувається чи сприймається людьми як загроза особистій безпеці.
Він спонукає людей докладати зусилля, спрямовані на уникнення
загрози,усунення небезпеки. Страх може бути викликаний як фізичною, так і
психологічною загрозою.
Страх- негативна емоція в ситуації реальної чи уявної небезпеки.
Емоція страху сама по собі викликає страх, а переживання страху ще
більше посилює, доводячи до екстремальної стадії жаху.
4
 Жах - це максимальний ступінь переживання страху, що підсилює самого
себе за рахунок повторюваної циркуляції цього переживання в психіці.
Як філософське поняття «страх» введено С. К'єркегором розрізнявшим
емпіричний «страх-боязнь» перед конкретною небезпекою і несвідомий
метафізичний «страх-тугу», специфічний для людини.
Страх має дві основні функції : мотивацію когнітивних і поведінкових
актів та адаптивну мотивацію.
Первинною функцією страху є мотивація специфічних когнітивних і
поведінкових актів, що сприяють зміцненню безпеки і почуттю впевненості, а
також страх несе адаптивну функцію, змушує людину шукати способи захисту
від можливої загрози. Передчуття страху може стати імпульсом для зміцнення
«Я», може спонукати індивіда до самовдосконалення з метою зниження власної
вразливості.

В залежності від походження розрізняютьчотири види страху:

- біологічний (безпосередня загроза життю);
- соціальний (соціальна загроза);
- моральний (неможливість здійснення свого вибору);
- дезінтеграційний (порушення структури взаємодії з навколишнім
світом).

1. Біологічний страх викликається ситуацією, загрозливою

безпосередньо життю. Загроза може виходити ззовні або зсередини організму.
Як вираження порушення внутрішньої рівноваги, страх виникає, коли
порушується метаболічний обмін організму із середовищем. Головним
елементом цього обміну є кисень. Киснева недостатність, яка найсильніше
впливає на нервову систему, збуджує стан страху при інфаркті міокарда,
гострій недостатності кровообігу, бронхіальній астмі, втраті крові і т.п., а його
посилення залежить від ступеня зменшення доступу кисню (тому страх при
інфаркті сильніший, ніж при анемії). Крім нестачі кисню страх викликає спрагу
і голод. Одиницями часу при депривації кисню є хвилини, води - години, їжі -
дні. Наростання страху залежить від довжини періоду: чим коротший період,
тим швидше наростає страх.
2. Соціальний страх. Людина не може жити і розвиватися без інших
людей, а виключення його з соціального світу (соціальна смерть) дорівнює
біологічної смерті.
3. Моральний страх. Інтеракція з оточенням, виконання визначених
ролей і норм поведінки, оцінка самого себе відповідно реакції оточення
впливають стабілізуючим чином на емоційне ставлення до самого себе. Раптова
поява чого-небудь викликає страх, який буде зростати прямо пропорційно
винятковості ситуації.
4. Дезінтеграційні страх. Переживання страху супроводжується
відчуттям невпевненості, незахищеності, неможливості контролювати
ситуацію.
5
 Існує ряд стимулів і ситуацій, на які ми біологічно схильні реагувати
страхом. У міру набуття досвіду людина навчається боятися самих різних
ситуацій, явищ і об'єктів. Більшість активаторів страху пов'язані з «природними
сигналами» небезпеки.
Сигнали небезпеки: біль, самотність, раптова зміна стимуляції.
Страх це сильна емоція, що досить помітно впливає на перцептивно-
когнітивні процеси і поведінку індивіда. Існує феномен відстроченого в часі
страху, який пояснюється тим, що в ситуації загрози з'являються можливості
уникнути небезпеки. Інтенсивний страх створює ефект «тунельного
сприйняття», істотно обмежуючи сприйняття, мислення і свободу вибору
індивіда. Він зупиняє свободу поведінки індивідуума: людина перестає
належати собі, він рухається одним-єдиним прагненням - усунути загрозу,
уникнути небезпеки, але страх може супроводжуватися не тільки реакцією
відсторонення або втечі, а й обережними спробами дослідження лякаючого
об'єкта, іноді навіть посмішкою і сміхом, що обумовлено мотивацією.

Від мотиви до
втечісторонення чи втечі
Мотиви
н Оптимальні умови
аближення чи інтересу
Рис. 2. Природа реагування на загрозливу ситуацію.

На думку С. К'єркегора (Kierkegaard S., 1944) і Н. Балла (Bull N.,1951),

страх має двояку природу реагування. Коріння двоякої природи лежать у
взаємодії мотиву до втечі, обумовленого страхом, і мотиву до наближення,
дослідженню, обумовленого інтересом. Поведінка індивіда в ситуації страху
залежить від того, яка з цих двох емоцій виражена сильніше, і від їх взаємодії з
іншими емоціями.
Страх може бути результатом когнітивної оцінки ситуації як потенційно
небезпечною. Розумові процеси становлять найширий, найпоширеніший клас
активаторів страху. Його джерелом стає людина, предмет або ситуація.
Джерела страху: формування гіпотез (уявних джерел загрози); очікування
загрози; безпосереднє зіткнення з уявним об’єктом страху.
Перелік індикаторів страху включає в себе такі явища, як миттєве
припинення або поступове згасання скоєних дій, тривале заціпеніння,
настороженість, реакція уникнення або усунення від подразника, серйозний або
переляканий вираз обличчя та ін.

6
 Індикатори страху

Пантомімічні комплекси, такі як

Специфічні для страху мімічні

супроводжуватися ознобом чи

Насторожений погляд, що
потенційним захисником
Прагнення до контакту з

Мімічні прояви можуть

Повна відсутність рухів

спрямований на об’єкт
спроба до втечі

плачем

прояви
Страх сама токсична, сама згубна емоція. Якщо в індивіда немає
можливості усунути загрозу, переживання страху, що викликає потужний
вплив на нервову систему і функціонування життєво важливих органів, може
посилити небезпеку. Надлишкова активація вегетативної нервової системи
створює серйозне навантаження на життєво важливі органи, які в цих умовах
працюють на межі зриву.
Дослідники емоцій (Єлісєєв Ю.Ю., 2003; Ізард К.Е., 2000; Charlesworth
W., 1974) вважають, що найбільш надійними і точними індикаторами
страху служать мімічні прояви. Внутрішня напруга при страху може перейти
на м'язи, посилюючи їх тонус, обличчя може ставати «мертвим», нерухомим, а
переживання страху не завжди постійні, вони проявляються нападами. При
розгорнутому мимічному вираженні страху брови підняті і злегка зведені до
перенісся, в результаті чого горизонтальні зморшки в центрі лоба глибші, ніж
по краях. Очі широко відкриті, верхню повіку іноді злегка піднесено, в
результаті чого білок ока між повікою і зіницею оголюється. Кути рота різко
відтягнуті, рот зазвичай привідкритий.

Рис. 3. Мімічні вирази страху, різні по інтенсивності та повноті

7
 Тривалі переживання страху викликають зміни у всьому організмі -
серцебиття, прискорений пульс, напади тахікардії. Виникає відчуття здавлення
в грудній клітці, задуха, болі в животі, кишкові спазми, метеоризм, пронос,
розлад сечовипускання, діарея, м'язові посмикування, тремтіння та ін.

1.2. Афект
Афект (від лат. «Affectuctus» - хвилювання, пристрасть) - сильне і
відносно короткочасне емоційне переживання, супроводжуване різко
вираженими руховими і вісцеральними проявами.
Афект виникає на подію, що сталася і здвинутий до її кінця. Будь-яка
емоція (позитивна чи негативна), почуття (позитивне або негативне) може
переживатися в афективній формі.
Зовні афект проявляється в різко виражених рухах, бурхливих емоціях,
супроводжується змінами у функціях внутрішніх органів, втратою вольового
контролю.
На думку Л.С. Виготського (1983), до виникнення афекту призводить
гостроконфліктна ситуація, в якій індивід для порятунку свого життя повинен
діяти, але не знає, як і що робити. Одна і та ж ситуація при рівній
непідготовленості людей або несподіванки для них в однієї людини викликає
афект, у іншої не порушує психічну діяльність.

Афект – короткочасне сильне душевне хвилювання, яке

супроводжується не тільки емоційною реакцією, але і збудженням всієї
психічної діяльності.
Виділяють афект фізіологічниї та патологічний
Афект виникає різко, раптово, у вигляді спалаху, пориву і має два
способи прояву: ажитація та ступор.
1. Ажитація супроводжується сильноюхаотичною руховою активністю;
2. Ступор проявляється в напруженій скутості пози, рухів і мови.
Стан ажитації. У відповідь на подразники, які сигналізують про
небезпеку для життя, на перший план виступаєнеспокій, тривога. Збудження
виражається головним чином у метушливості, в можливості здійснювати тільки
прості автоматизовані акти під впливом випадкових подразників, що потрапили
в поле зору.
Розумові процеси при цьому уповільнені. Здатність розуміння складних
відносин між явищами, що вимагають суджень і заключень, порушується. У
людини виникає відчуття порожнечі в голові, відзначається відсутність думок.
З'являються вегетативні порушення у вигляді блідості, прискореного
серцебиття, поверхневого дихання, пітливості, тремтіння рук та ін.
Порушується сприйняття часу і навколишньої дійсності, що викликає
утруднення розумінняситуації в цілому. Ускладнюється процес вибору дій,
логічність і послідовність мислення. В результаті чого створюються умови для
«вивільнення» стереотипних, автоматизованих дій, що не відповідають

8
ситуації, що склалася. Розцінюється як предпатологічний стан у межах
психологічної норми, і може сприйматися як розгубленість.
Стан ступору. В умовах загрози для життя ступор характеризується
раптовим заціпенінням, застиганням на місці в тій позі, в якій людина
перебувала у момент отримання звістки про аварію, катастрофу, стихійне лихо і
т.д .; при цьому інтелектуальна діяльність зберігається. Може тривати від
декількох хвилин до декількох годин. Тому якщо не надати допомогу, і
постраждалий пробуде в такому стані досить довго, це призведе його до
фізичного виснаження .
У літературі у стану афекту виділяють три характерних для нього аспекти:
1. Енергетичний компонент інстинктивного потягу («заряд» афекту);
2. Процес «розрядки»;
3. Сприйняття остаточної «розрядки» (відчуття, емоція, почуття).
При цьому «заряд» афекту має кількісну оцінку інтенсивності, а процес
«розрядки» відчувається або сприймається людиною в якісних категоріях.
К.М. Гуревич і В.Ф. Матвєєв (Лебедєв В.І., 2002) прийшли до висновку,
що стан афекту в аварійних ситуаціях тісно пов'язаний з індивідуальними
особливостями нервової системи: особи, що не володіють достатньою силою
процесу збудження, або з переважанням гальмівного процесу, найімовірніше,
виявляться неспроможними в складних та екстремальних ситуаціях.

1.3. Паніка
Одним з найбільш характерних емоційних станів в екстремальних умовах
є паніка.
Вона характеризується дефектами мислення, втратою свідомого
контролю й осмислення подій, що відбуваються, переходом на інстинктивні
захисні рухи, дії, які можуть частково або повністю не відповідати ситуації.
Паніка - це тимчасове переживання гіпертрофованого страху,
зумовлюючи некеровану, нерегульовану поведінку людей, іноді з повною
втратою самовладання.
В основі паніки лежить переживання безпорадності перед реальною чи
уявною небезпекою, прагнення будь-яким шляхом піти від неї, замість того
щоб боротися з нею. Людина метушиться, не усвідомлюючи, що вона робить,
або ціпеніє, «застигає на місці», відбувається втрата орієнтації, порушення
співвідношення між основними і другорядними діями, розпад структури дій та
операцій, загострення оборонної реакції, відмова від діяльності тощо.
В основі масштабності закладено кількість людей, охоплених даним
емоційним станом. Паніка виражається в поспішності, неадекватності вчинків,
прийняття помилкових рішень з вираженим прагненням уникнути уявної
небезпеки, захисних заходів у ситуаціях реальної небезпеки.

9
 Класифікація паніки

За За
За За
масштабом За часом деструктивними
глибиною тривалістю наслідками

З порушеннями, фізичними і психічними травмами

Відразу після екстремального впливу
індивідуальна

Внаслідок тривалого перебування в

Паніка з людськими та матеріальними втратами

групова

середня
масова

пролонгована
короткочасна
повна
легка

Без наслідків
безперервна
тривала
стані тривоги

За масштабністю паніка може бути:

- індивідуальна - схильний один конкретний індивід; групова від
двох-трьох до декількох десятків і сотень людей(якщо вони
розрізнені);
- масова тисячі або набагато більше людей. Масовою слід вважати
паніку, коли в обмеженому, замкнутому просторі (на кораблі, в
будівлі та ін.) нею охоплена більшість людей незалежно від їх
загального числа.

Ступінь панічного свідомості визначається глибиною охоплення:

- легка паніка може бути, коли затримується транспорт, при

поспіху, раптовому, але не дуже сильному сигналі (звуці, спалаху і ін.). Людина
здатна зберегти повне самовладання і критичність. Зовні дана паніка
виражається легкою заклопотаністю і напругою м'язів;

10
 - середня паніка характеризується значною деформацією свідомих
оцінок того, що відбувається, зниженням критичності, збільшенням страху і
легкою схильністю зовнішнім впливам. Проявляється при невеликих
транспортних аваріях, різних стихійних лихах, пожежах, якщо надзвичайна
подія знаходиться близько, але не загрожує;
- повна паніка виражається відключенням свідомості і неосудністю.
Настає при почутті великої явної чи уявної смертельної небезпеки. Людина
повністю втрачає свідомий контроль над своєю поведінкою, безглуздо
метушиться, здійснює найрізноманітніші хаотичні дії, вчинки, абсолютно
виключи критичну оцінку і раціональність.

За часом виникнення паніку ділять на два основних типи:

- паніка, що виникає відразу після екстремального впливу
катастрофи, яка сприймається як смертельна небезпека;
- паніка внаслідок тривалого перебування в стані тривоги, напруги,
що приводить до нервового виснаження і фіксування уваги на предметі
тривоги.

По тривалості паніка може бути

короткочасною (секунди і кілька хвилин),
досить тривалою (десятки хвилин, години), пролонгованою (кілька днів,
тижнів) і безперервною (більше 1 року). Безперервна паніка проявляється
спалахами відчаю, озлобленості, спустошеності, депресії, станом постійної
тривоги і напруженості.
В.А. Моляко (1992) окремо виділяє існування прихованої паніки,
образною моделлю якої може служити айсберг. Даний стан вперше було
відмічено як феномен «постчорнобильської» паніки, і сьогодні
розповсюджується на інші техногенні катастрофи, стихійні лиха і терористичні
загрози.

Прояви «постчорнобильської» паніки:

1) неспокій, що виявляється у прагненні виїхати з міста, яке сильно
забруднено радіацією, діставати «чисту» їжу, ховатися від пилу, пити
мінеральну привізну воду і т.п.;
2) підвищена увага до теми радіації в розмовах, засобах масової
інформації, підозрілість щодо достовірності відомостей про справжній
стан справ з радіацією;
3) підвищена недовіра щодо власного самопочуття і самопочуття рідних,
близьких, особливо дітей, у багатьох випадках явне завищення будь-
яких негативних ознак поганого самопочуття, різке зростання
«онкофобії»;
4) підвищене відволікання від роботи, інших форм діяльності, зниження
працездатності, продуктивності, творчої активності, підвищена
метушливість або ж загальмованість;
11
 5) підвищена дратівливість, агресивність, конфліктність, яку важко
відокремити від «пускових» причин: як наслідок фізичного впливу на
організм або вплив психічних стресів;
6) прагнення відволіктися від тривожних думок, почуттів за допомогою
алкоголю, загулів, сексу, заспокійливих і наближених до наркотичних
ліків і т.п.;
7) помітне зниження у багатьох людей прагнення до акуратності,
охайності та порядку, втрата інтересу до багатьох «радощів життя».

Серед деструктивних наслідків паніки виділяють наступні типи:

- паніка без матеріальних наслідків і психічних деформацій;
- паніка з руйнуваннями, фізичними і вираженими психічними травмами,
втратою працездатності на нетривалий час;
- паніка з людськими жертвами, значними нервовими захворюваннями,
зривами, інвалідністю і тривалою втратою працездатності та матеріальними
руйнуваннями.
Основними причинами розвитку паніки є стан людей з гіперболізованим
страхом і жахом, їх неготовність до несподіваних і раптових небезпек та
відсутність критичності при оцінці ситуації.
Психофізіологічний механізм паніки полягає в індукційному гальмуванні
великих ділянок кори головного мозку, що визначає пониження свідомої
активності. В результаті виникають неадекватність мислення, підвищена
емоційність сприйняття, гіперболізація небезпеки і різке підвищення
сугестивності. Можливості виникнення паніки важко передбачувані, а
динамічний механізм розвитку можна представити як усвідомлюваний,
частково усвідомлюваний або неусвідомлюваний ланцюг.

Механізм розвитку паніки:

1) Включення «пускового сигналу»;
2) Відтворення образу небезпеки;
3) Активація захисної ситеми;
4) Панічна поведінка.

До факторів, що визначають виникнення паніки відносять:

- раптовість появи загрози для життя, здоров'я, безпеки ( при пожежі,

вибусі, аварії і т.п.);
- тривалі переживання, відчуття, накопичення тривоги, невизначеність
ситуації, передбачувані небезпеки, негаразди;
- повна психологічна неготовність до події, що сталася.

У стані паніки людина метушиться, не думаючи, що вона робить, або

ціпеніє, відбувається втрата орієнтації, порушення співвідношення між
основними і другорядними діями, розпад структури дій та операцій,
12
загострення захисної реакції, відмова від діяльності тощо. Дане реагування
викликає і посилює тяжкість наслідків ситуації.

13