Белінська А.Є.

2 курс
Спеціальність «Психологія»
Заочна форма

Посттравматичний стресовий розлад

ПТСР
Посттравмати́чний стре́совий ро́злад (англ. PTSD, посттравматичний синдром, «комбатантський синдром»,
«в'єтнамський синдром», «афганський синдром», «східний синдром» тощо) — це серйозний психічний розлад, який
може виникнути у людей, які пережили дуже страшні, травматичні події. Це може включати в себе війни, аварії,
сексуальні напади, терористичні акти, або інші життєво небезпечні ситуації. Основна особливість ПТСР - це постійні та
інтенсивні спогади, кошмари та тривожні думки про те, що сталося.
Симптоми ПТСР можуть бути різними, включаючи:
1. Переживання тривожних спогадів: Людина може постійно
думати про подію, яка спричинила ПТСР, та мати надмірну тривогу
щодо своєї безпеки.
2. Нічні кошмари: Люди з ПТСР можуть мати жахливі сни про
травматичну подію, що робить їхні сни неприємними та
тривожними.
3. Ізоляція і відчуженість: Особи з ПТСР можуть відчувати
відчуженість від інших та уникати соціальних ситуацій.
4. Підвищена збудливість: Це може включати в себе дратівливість,
нервову напругу, важкість зосередження і навіть фізіологічні
реакції, такі як підвищений пульс і потовиділення при нагадуванні
про травму.
5. Відчуття вини і самосуду: Багато хто з ПТСР відчуває вину за те,
що не зміг(ла) запобігти події або не врятував(ла) інших.
Лікування ПТСР може включати в себе психотерапію, ліки і підтримку від близьких. Важливо розуміти,
що ПТСР - це медичний стан, і про нього можна і потрібно говорити. Люди з ПТСР можуть одужувати і
знаходити способи краще справлятися зі своїми симптомами, особливо з відповідним підходом і
підтримкою.
Під час Першої світової війни ПТСР називали «контузією». Під час Другої світової – розлад був відомий під
назвою «бойова втома». Назву ПТСР вперше застосували 1980 року.

Посттравматичний стресовий розлад трапляється не лише з ветеранами бойових дій. ПТСР може бути наслідком
втрати рідних під час війни, перебування під обстрілами, життя в окупації. На ПТСР страждають свідки страшних
подій. У групі ризику й ті, хто переглядає травматичний контент.
 Як проявляється ПТСР?

Суть ПТСР – втрата відчуття безпеки та довіри до світу. Людина живе в постійному
страху за своє життя.

Варто розуміти, що хворі на ПТСР не лише згадують пережите, а й відчувають травму на

фізичному рівні. Вони проживають усе, що сталося, знову й знову, отримують стрес,
адреналін і високий тиск. Під час повторного переживання травматичної події людина
втрачає контроль над собою та зв'язок з реальністю.

Травматичні переживання виникають завдяки тригерам. Це можуть бути думки, емоції, тілесні відчуття, звуки,
локації чи ситуації, які нагадують травматичну подію.

В Україні не так давно заборонили салюти та фейерверки. Одна з причин:

салют може бути тригером для людей, які брали участь у воєнних діях,
пережили бомбардування та обстріли.
ПТСР проявляється щонайменше через місяць після психотравмувальної події. Психотерапевти пояснюють його
виникнення тим, що нервова система не здатна прийняти травматичний досвід через надто високий рівень стресу.

У більшості випадків людина може самотужки позбутися ПТСР. У багатьох людей симптоми посттравматичного
стресового розладу з часом зменшуються або взагалі зникають. Але є люди, які потребують професійного лікування.

ПТСР, який не лікують роками, може призвести до

інвалідності та невідворотної зміни особистості.

Вчені українського Інституту психології ім. Г.С. Костюка виявили, що після

травматичних подій із ПТСР стикаються 30% людей, а 20% із них не можуть самостійно
подолати синдром і потребують втручання фахівців.

Чи зможе людина впоратися з ПТСР

самостійно – залежить від
стресостійкості.
Ознаками, які можуть свідчити про
посттравматичний стресовий розлад, є:

- нав’язливі думки про травматичні події;

- відчуття постійної тривоги та небезпеки;
- емоційна нестабільність;
- небажання згадувати та говорити про те, що сталося;
- наявність панічних атак;
- регулярне вживання алкоголю чи наркотиків;
- руйнування стосунків із рідними та близькими;
- неспроможність проявляти емоції;
- депресивний стан;
- відчуття провини;
- раптові спалахи люті та агресії;
- думки про суїцид.
Основні ознаки, що визначають наявність ПТСР у дорослих:
напливи нав'язливих спогадів про небезпечні для життя події, учасником яких була людина;
важкі сновидіння з кошмарними картинами пережитих подій, розлад сну;
прагнення уникати чуттєвих навантажень;
невпевненість через страх, і як наслідок — відкладання ухвалення рішень, непривітність з
оточенням;
надмірна втома, дратівливість, депресивні стани, головні болі, нездатність зосереджувати увагу
на чомусь, тощо.
як наслідок всього вищезазначеного — схильність до антисоціальної поведінки (алкоголізація,
наркотизація, надмірний цинізм).

Прояви ПТСР у дітей:

постійні згадування про пережиті події (нав'язливі спогади, про які дитина може не зізнаватися
дорослим), водночас уникнення всього, що нагадує їй про пережите;
емоційне напруження, вияви роздратування або ж навпаки — байдужість, депресивність, чуттєва
відстороненість;
порушення сну, лячні сновидіння, через які дитина прокидається вночі, діти дошкільного та
молодшого шкільного віку, можуть плакати вночі;
підвищення рівня тривожності, очікування повторення страшних подій;
порушення пам'яті, уваги, здатності вчитися;
часте відтворення пережитого у грі (для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку);
саморуйнівна поведінка (зокрема у підлітків: завдавання собі ушкоджень, алкоголізація,
наркотизація).
 Які симптоми ПТСР?
Симптоми посттравматичного стресового розладу поділяються на чотири групи.

1. Симптоми повторного переживання травми. Це кошмари, нав’язливі спогади,

флешбеки.

Флешбек (спалах пам'яті) — це яскравий тривожний спогад, в якому людина знову переживає деякі аспекти рйунівної
події або відчуває, що вона відбувається прямо зараз. Іноді цей стан нагадує перегляд відео про те, що сталося. Це
переживання травмувального досвіду на фізичному рівні.

2. Симптоми уникнення – провали в пам’яті, уникнення нагадувань, емоційне притуплення. Людина уникає всього, що
може нагадати про пережите, не готова говорити про це, віддаляється від людей, що можуть нагадати про пережите,
обходить вулиці та локації, схожі на ті, де сталася травма.

3. Симптоми гіперзбудження – надмірна пильність, знервованість, дратівливість, пошуки небезпеки 24 години на добу,
сильна реакція на неочікувані раптові рухи. Хворі на ПТСР не можуть розслабитись. Вони постійно чекають удару.

4. Негативне мислення та емоційні порушення – негативне сприйняття себе, почуття провини та сорому. Почасти хворі
на ПТСР відчувають себе неспроможними захистити себе, тобто недієздатними. Або ж звинувачують себе в тому, що
сталося. На базі ПТСР може розвинутися «синдром вцілілого», коли людина картає за себе за те, що лишилася жива, а
хтось – загинув.

Діагноз ставиться за наявності хоча б одного симптому з перших трьох груп. Щоб ідентифікувати ПСТР, симптоми
повинні тривати більше місяця після травматичної події та бути достатньо сильними, щоб викликати дискомфорт.
Симптоми вторгнення (≥ 1 з наступних): Симптоми уникання (≥ 1 з наступних):
Наявність повторюваних, мимовільних, нав'язливих, Уникання думок, почуттів або спогадів, пов'язаних з
тривожних спогадів; подією;
Повторювані гнітючі сновидіння (наприклад, нічні Уникання дій, місць, розмов або людей, які провокують
кошмари) про подію; появу спогадів про подію.
Дії або відчуття, нібито подія відбувається знову, різної
інтенсивності — від ретроспекцій до повної втрати
усвідомлення теперішнього оточення;
Відчуття інтенсивного психологічного або фізіологічного
дистресу при нагадуваннях про подію (наприклад, у день її Негативний вплив на когнітивну функцію та настрій
річниці, при звуках, схожих на ті, що людина чула під час (≥ 2 з наступних):
події). Втрата пам'яті про значні частини події (дисоціативна
амнезія);
Змінена збудливість та реактивність (≥ 2 з наступних): Стійкі та перебільшені негативні переконання або
Труднощі зі сном; очікування щодо себе, інших або світу;
Дратівливість або спалахи гніву;
Постійні викривлені думки про причину або наслідки
Безрозсудна або саморуйнівна поведінка;
травми, які призводять до звинувачення себе або інших
Проблеми з концентрацією;
Постійний негативний емоційний стан (наприклад, страх,
Посилена реакція переляку;
жах, гнів, вина, сором);
Надмірна пильність;
Значне зниження інтересу або участі у важливих видах
Крім того, прояви мають викликати значний дистрес або
суттєво погіршувати соціальну або професійну діяльність і діяльності;
не бути пов’язаними з фізіологічним впливом Відчуття відстороненості або відчуженості від інших
психоактивних речовин або іншими захворюваннями. Стійка нездатність відчувати позитивні емоції (наприклад,
щастя, задоволення, любов).
Діагностичні критерії за DSM-5
Причина ПТСР (на різницю від Тривожного розладу) — так званий «критерій A», -
катастрофічний стресор (травма), тобто зовнішній (екзогенний) фактор, що
перебільшує адаптивні можливості нормальної людської психіки. Хвороба
проявляється в одночасній наявності у пацієнта симптомів із усіх чотирьох
кластерів:
B) вторгнення спогадів (так звані флеш-беки);
C) уникання пацієнтом думок, спогадів, подій, що нагадують про травму (тригерів);
D) негативні думки та настрій;
E) гіперзбудливість, гіперреактивність, порушення сну;
F) тривалість понад 1 місяць;
G) значне страждання людини або порушення її діяльності;
H) відсутність іншої причини розладу.

Діагноз ПТСР, як це зазначено у DSM-5 (2013), передбачає повне виконання групи критеріїв (A—H) — наявність факту
психотравми (критерій A), одночасну наявність симптомів із всіх чотирьох кластерів (B—E), тривалість понад 1 місяць
(критерій F), значне страждання людини або порушення її діяльності (критерій G), відсутність іншої причини розладу
(критерій H).
Перелік подій, що "запускають" механізм ПТСР:

- військові дії;
- стихійні лиха;
- нещасні випадки, аварії;
- важкі пологи;
- терористичні акти;
- зґвалтування;
- побутове або сексуальне насильство.

За статистикою, поширеність серед населення

посттравматичного стресового розладу в країнах, де
відбувалися військові дії, становить від 11% до 50%.

За даними МОЗ, через російсько-українську війну

психологічної підтримки в майбутньому потребуватимуть
15 млн українців, при тому – 3-4 млн із них знадобиться
медикаментозне лікування.
ПТСР впливає на життя людини. Надмірне психічне навантаження призводить до хвороб серцево-судинної системи,
шлунково-кишкового тракту, розвитку депресії та зростання суїцидального ризику.

Хворі на ПТСР відчувають себе непотрібними суспільству, не можуть працювати, мають схильність до
асоціального способу життя, зловживають алкоголем та приймають наркотики.
 Факти про ПТСР

Згідно із статистикою, шість із десяти чоловіків та кожна друга жінка протягом життя переживають принаймні
одну травму.

Жінки страждають на посттравматичний стресовий розлад удвічі частіше за чоловіків. За даними МОЗ України,
серед людей, що потребують лікування постравматичного синдрому, 8% чоловіків і 20% жінок.

Розвитку ПТСР сприяють дитячі психологічні травми, психічні захворювання, відсутність психологічної підтримки
після пережитого, вживання алкоголю та наркотичних речовин.

ПТСР не лікується заспокійливими препаратами. Навпаки, зловживання заспокійливими може погіршити

ситуацію.

Посттравматичний стресовий розлад потребує фахової лікарської допомоги.

Кожна людина реагує на травматичні події по-різному. Тож і симптоми ПТСР на ту саму подію в кількох людей
можуть відрізнятися.

Не кожен, хто пережив травму, страждає на ПТСР.

Як діагностують і лікують ПТСР?

Діагностувати ПТСР в Україні може лише лікар-психіатр. Під час діагностичного інтерв’ю фахівець з’ясовує
симптоми розладу та фізичні реакції на них, розпитує про наявність кошмарів, спалахів гніву, проблем із пам’яттю
і концентрацією уваги.

Якщо ви не маєте можливості поспілкуватися з фахівцем, але вас турбує психологічний стан, пройдіть опитування
й у разі необхідності зверніться до лікаря.

Посттравматичний стресовий розлад піддається лікуванню. Чим раніше лікар поставить діагноз і розпочне
терапію, тим більше шансів на одужання.
Залежно від часу прояву симптомів ПТСР виділяють такі розлади:

- гострий стресовий розлад – проявляється від двох днів до одного місяця;

- гостра форма ПТСР – від одного до трьох місяців;

- хронічна форма ПТСР – триває більше ніж три місяці;

- ПТСР із відстроченим проявом, це коли симптоми захворювання проявилися через шість місяців після травми чи
пізніше.

Хронічну форму та ПТСР із відстроченим проявом лікувати найдовше та найскладніше. Зазвичай лікування потребує
від трьох місяців.
У лікуванні посттравматичних стресових розладів застосовують когнітивно-поведінкову терапію, метод
десенсибілізації за рухом очей (ДПРО), групову терапію та альтернативні методи.

Когнітивно-поведінкова терапія спрямована на зміну помилкових установок постраждалого про світ і себе в ньому.

Метод десенсибілізації та роботи з рухом очей (ДПРО) допомагає позбавити

травматичні спогади руйнівної для психіки сили.

Іноді психотерапія підтримується ліками. У будь-якому разі методи лікування

визначає фахівець.

Альтернативні методи націлені на розслаблення тіла. Цьому сприяють йога, танці,

арт- та зоотерапія. Наприклад, сервісні собаки допомагають хворим на ПТСР проявляти емоції та відчувати турботу.

Одним із важливих чинників зцілення лікарі вважають здоровий спосіб життя, повернення до виконання робочих
обов’язків, заняття улюбленими справами, волонтерство.
Психотерапевтичне лікування
За даними на 2016 рік, найбільш дієвими способами допомоги під час ПТСР, є два психотерапевтичні методи:
когнітивно-поведінкова терапія (КПТ, Cognitive behavioral therapy) і метод десенсибілізації та
репроцесуалізації травми за допомогою руху очей (EMDR).
Ці два способи рекомендовані сучасними протоколами допомоги при ПТСР. Так саме йдеться і в Підручнику англ.
PTSD CPG.
Ефективність КПТ та EMDR встановлена кількома десятками рандомізованих контрольованих досліджень (APA, 2004,
2009).
Різновиди когнітивно-поведінкової терапії, як от терапія із пролонгованим перебігом (prolonged exposure therapy,
PE), та терапія із когнітивним процесінгом (Cognitive Processing Therapy, CPT), демонструють відмінні результати —
особливо, у лікуванні пацієнток жіночої статі, що перенесли сексуальну травму у дитячому чи дорослому віці, а
також у лікуванні військового персоналу, Ветеранів із наслідками воєнної травми, та пацієнтів, що перенесли важку
дорожньо-транспортну аварію.

Під час EMDR, процесуалізація травми відбувається за допомогою одночасного згадування та стеження пацієнта
поглядом, за рухом руки терапевта праворуч—ліворуч або ж іншим способом білатеральної стимуляції
(почерговими дотиками до лівої/правої долоні, аудіо-стимуляцією тощо).
Під час лікування важливо:

- не знецінювати людину, яка віддаляється від рідних і близьких;

- запобігати флешбекам. Наприклад, перевірити іграшки та рінгтони, що є в будинку, на наявність різких звуків.
- не примушувати говорити про травматичну подію. Це дуже важко як морально, так і фізично – спогади підвищують
тиск і погіршують самопочуття;
- заохочувати до виконання домашніх справ та занять, які приносять задоволення;
- займатися спортом. Це можуть бути тренування в колі родини, похід до спортзалу чи навіть катання на
велосипедах;
- вивчати якомога більше інформації про ПТСР. Так ви зрозумієте, що відбувається, і зможете запобігти
ускладненням;
- запастися терпінням, адже терапія потребує часу;
- будувати плани на майбутнє.
Якщо близька людина страждає на ПТСР

Психологічний комфорт та підтримка допомагають швидше подолати синдром і відновитися. Близька людина
повинна знати, що ПТСР – це нормальна реакція на ненормальні події, а психічна травма піддається лікуванню.
Травмувальні події не обов’язково закінчуються ПТСР. Іноді вони сприяють трансформації та особистому
зростанню. Це називається «посттравматичним зростанням».

Посттравматичне зростання, або ж ПТЗ, – психологічні зміни, що виникають внаслідок впливу травмувальної події
та сприяють розвитку у всіх сферах життя. Люди із ПТЗ переосмислюють власні цінності, починають займатися
улюбленою справою, налагоджують стосунки з рідними та близькими.