[Название документа]

[ПОДЗАГОЛОВОК ДОКУМЕНТА]
USER

0
 Зміст
Травма. Різновиди травми. Методи роботи з травматичним досвідом ....................................................... 2
Етапи протікання травми в залежності від тривалості дії травматичних факторів. ................................ 9
Методи кризового консультування клієнтів. ................................................................................................ 15
ПРОТОКОЛ ОЦІНКИ ТА ПЕРЕРОБКИ ...................................................................................................... 29
Психоемоційне розблокування .......................................................................................................................... 41
Як працювати з вторинними вигодами ......................................................................................................... 43
Техніка РПТ (позбавлення від страху/фобії) ................................................................................................. 44
«Яйце психотравми» ........................................................................................................................................ 44
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) ................................................................................................... 46
Перелік симптомів ПТСР ................................................................................................................................... 48
Основи когнітивно- поведінкової терапії. ......................................................................................................... 49
Адаптація військових в післявоєнний час. Методичні рекомендації щодо створення груп психологічної
підтримки для родин військових, які загинули, вважаються безвісті зниклими або перебувають в російському
полоні. ................................................................................................................................................................. 57
Техніка Міст ....................................................................................................................................................... 79

1
 Травма. Різновиди травми. Методи роботи з травматичним
досвідом

Психотравма – це порушення цілісності та функцій психіки людини, викликане зовнішнім

впливом на неї. Травму можна визначити через подію і через реакцію людини на цю подію.
Одну людину до травматизації може привести навіть незначна подія, а інша людина може
уникнути травматизації навіть при тривалому перебуванні в травматичному оточенні. Підвищений
ризик травматизації помічається у людей, які постійно знаходяться в стані стресу. Також в зоні ризику
люди з дитячими травмами, всі ті хто страждав від епізодів депресії чи тривожного розладу. Ще один
фактор – схильність до надмірного реагування – вроджена вразливість до стресу, так звана емоційна
лабільність.
І тут варто згадати три умови при яких подія стає травматичною. Перше, це «раптовість». Подія
відбулася раптово і несе загрозу психічному, або фізичному здоров'ю людини. Сюди можна віднести
смерть близької людини, звільнення з роботи, зрада коханого тощо.
Другою умовою є «драматичність». Подія обернулася для людини особистою драмою.
З'являється почуття, що людина не впоралась і не знає як з цим жити. Виходячи з цього – травмуючими
можуть бути події, які розривають у людини уявлення про себе. І такі події розглядаються, як ті, що
не дають можливість нормально існувати.
Третьою умовою вважається «проживання події в самотності». Коли людині не було з ким
поділитися тим, що її хвилює. Або подія була на стільки жахлива, що людина не може комусь сказати
про те, що сталося. Такі події переживаються людиною дуже складно. Коли всі три ум ови стикаються
одна з одною, народжується психотравма.

При психотравмі відбувається:

- Інкапсуляція травматичних спогадів викликається інформаційним перенавантаженням, а також
обмежуючими установками травм розвитку. Травматичний матеріал нібито потрапляє в капсулу, яка
може бути витіснена на безсвідомий рівень.
- Фрагментація досвіду і як наслідок – фрагментація спогадів, мови, рухів, сприйняття схеми тіла.
Людина пам'ятає деталі травмуючої події фрагментами, які не може систематизувати в єдину картину.
- Вторгнення травматичних спогадів, які оживають як емоційний стан, тілесна пам'ять, уявлення,
образи, інсценування певних типів поведінки. При контакті з флеш-беками, тригерами такі спогади
повертаються у реальність.
Травма викликає афективне перенавантаження, порушуючи баланс збудження/гальмування при
обробці інформації. Це викликає блокаду переопрацювання інформації про травму, яка залишається
ізольована в нейронній матриці з повним зарядом візуального, когнітивного і афективного значення.
Цей заряд проривається через дисоціативний бар'єр, відділяючи спогади від нормального плану
поточної свідомості й пере проживається у вигляді нав'язливих думок, нічних жахіть або флешбеків.

2
 Види психотравм:
1) травми відповідно до типів недозволених емоційних конфліктів (екзистенціальна, травма
втрати, травма відносин, травма системних відносин);
2) по тимчасовому впливу на особистість: травма шокова, гостра, хронічна;
3) в залежності від типу ситуації (в контексті виділення ситуацій повсякденності або не
повсякденного);
4) за суб'єктивним ставленням людини до ситуації: травма актуальна, можлива
Центральною темою в даній класифікації є тема недозволених емоційних конфліктів, тому що
травма працює, в першу чергу, на рівні почуттів. На основі багатого психотерапевтичного досвіду Ф.
Руперта вдалося виділити центральне почуття в кожному з конфліктів: страх смерті - при
екзистенціальній травмі; страх залишене - при травмі втрати; розчарування - при травмі відносин;
сором і вина - при переживанні травми системних відносин. Однак у своїй класифікації автор описує
не тільки негативні наслідки переживання психотравм, але і їх можливу альтернативу. Так, емоційний
конфлікт в разі переживання екзистенційної травми полягає, з одного боку, в замиканні на собі, з
іншого - в душевній стійкості. При травмі втрати, емоційний конфлікт виявляється у фіксації на
негативних почуттях або звільнення від них. Емоційний конфлікт ставить людину перед вибором:
нікому не довіряти або довіряти та любити при травмі відносин. Виявивши травму системних відносин,
емоційний конфлікт зафіксовано, з одного боку, в таємниці та приховуванні, з іншого - в прийнятті
відповідальності і провини.
- Шокові травми – індивідуальна реакція на подію, яка виходить за грань досвіду людини,
порушуючи внутрішній захисний бар'єр психіки та визначається як самою психотравмуючою
ситуацією, так і особистісними характеристиками і індивідуальною історією потрапившої в ті події
людини. До таких травм відносять: соціальні, техногенні, природні катастрофи, кримінальне насилля,
фізичне насилля тощо.
- Емоційні травми – травми, які заподіюють шкоду особистості. Сюди можна віднести: зрада,
відвердження тощо. В цій категорії також можна розглядати тривале застрягання в реакції горя, втрати,
життя в родині з частими епізодами насилля, сусідство зі злочинцями чи неадекватними людьми.
Найбільш розповсюдженні травми цієї категорії : психотравма вижившого, психотравма свідка, булінг,
мобінг, психотравма агресора (інцест, насилля), психотравма особистих стосунків (зрада, розлучення).
- Травми дитячо-батьківських стосунків – травми розвитку – це особливості розвитку, які
виражаються в різнопланових структурах характеру і визначаються дитячо- батьківськими
стосунками. Сюди відносять: психотравму «прив'язаності» 0-5 років (мене ніхто не любить),
психотравму «неідеальності» 5-11 років (я не впораюсь), психотравму «самоідентифікації» 11-16 років
(я не можу проявлятися)
- Трансгенераційні травми – це безсвідомо засвоєнні міжпоколінні травмуючі переживання, які
перешкоджають процесам сепарації та індивідуалізації особистості. Важливо вирішити конфлікт
«отриманий у спадок».
- Психотравми майбутнього проявляються у вигляді страхів та тривог через відсутність
бачення свого майбутнього та вектору подальшого розвитку. Для нівелювання негативних переживань
використовують самопроєктування особистості.

Основні типи реакцій на стресову подію відповідно до міжнародних класифікацій хвороб.

3
 Згідно з міжнародною класифікацією хвороб 10 перегляду МКВ-10, гостра реакція на стрес F43.0
(психічний шок)- транзиторний розлад, який розвивається на фоні інших проявів психічного розладу
у відповідь на незвичайний психічний або фізичний стрес і зазвичай стихає через декілька годин або
днів. Може супроводжуватися подальшим уникненням від оточуючої ситуації (до дистанційного
ступору) або гіперактивністю. Часто присутні ознаки панічного стану (тахікардія, гіпервентиляція,
оніміння, сильне потовиділення, почервоніння). Нерідко симптоми розвиваються протягом декількох
хвилин після дії стресового подразника або події й зникає упродовж 2-3 днів (часто годин). Як наслідок
може буди часткова або повна амнезія того що відбулося.
Розповсюдженість гострої реакції на стрес складає 1 %.
Симптоми починають зникати протягом 24-48 годин і зводяться мінімуму упродовж 3 днів.
1.2.2 ASD – Гострий стресовий розлад або шокова реакція.
Шок виникає безпосередньо в момент стресової ситуації або відразу після неї. Це пік механізмів
виживання, енергетичний сплеск (acute stress disorder)
Гострий стресовий розлад (ГСР) виникає в період від 48 годин до 28 днів, характеризується
наявністю наступних симптомів:
 Суб’єктивне почуття зціпеніння;
 Втрата здатності відчувати емоції;
 Відгородження себе від оточуючої ситуації;
 Психогенна амнезія
 Тунельне мислення.
Протікання ГСР поділяється на стадії з певною тривалістю і симптоматикою.
ASD виникає в період від 48 годин до 28 днів та характеризується наявністю наступних проявів:
Домінують дисоціативні симптоми:
 Дереалізація;
 Деперсоналізація;
 Дисоціативна амнезія (нездатність згадати важливі аспекти подій);
 Суб'єктивне відчуття емоційної залежності/ притуплення або відсутність реагування.
Травматична подія наполегливо проживається одним із способів:

 Вторгнення спогадів (образи, думки, повторюваність сновидінь про подію)

 Дії та почуття, як наче подія проживається знову (ожилий досвід, ілюзії, галюцинації, флешбеки
з просоння, або в момент інтоксикації)
 Виражений дистрес на ключові подразники.
 Фізіологічні реакції на вищеперераховані симптоми.
 Упорне уникнення стимулів:
 Думок, почуттів, розмов про травму;
 Уникнення діяльності, місць, людей, що нагадують про травму.
Стійкі симптоми фізіологічної гіперактивності (які були відсутні до травми), виражаються в
наступних проявах:

 Труднощі засипання,
 Роздратованість, спалахи гніву,
 Підвищена обачність,

4
  Підвищена готовність до реакції «біжи»
 Відсутність втомленості та потреби у відпочинку.
Постравматичний стресовий розлад (ПТСР) у міжнародній класифікації хвороб DSM-V
В міжнародній класифікації хвороб DSM-V Постравматичний стресовий розлад 309.81 (F43.10)
характеризується :
Людина піддавалась смертельній загрозі, загрозі серйозного ушкодження або сексуальному
насиллю одним або декількома способами:
- Безпосередньо переживаючи травматичну подію.
- Особисто являючись свідком подібних подій, що відбуваються з іншою людиною.
- Дізнаючись, що травматична подія відбулася з близьким членом родини або близьким
товаришем. В разі смерті чи загрози смерті члена родини або товариша, подія мала бути
насильницькою або раптовою.
- Досвід повторного або екстремального впливу викликаючих відразу деталей травматичної події
(наприклад, особи, що здійснюють збір людських залишків першими, офіцери поліції, що повторно
зустрічаються з деталями насилля над дитиною).
2. Присутність одного, або більше нав'язливих симптомів, пов'язаних з травматичними подіями,
почавшимися після того, як подія відбулася:
- Постійні, мимовільні і нав'язливі тривожні спогади про травматичну подію.
Примітка: У дітей старше 6 років можуть виникати гра, що повторюється, в якій виражаються
теми чи аспекти травматичної події.
- Періодичні тривожні сни, в яких зміст належить до травматичної події.
Примітка: У дітей можуть бути тривожні сни не зрозумілого змісту.
- Дисоціативні реакції (наприклад, флешбеки), під час яких людина відчуває себе або поводить
так, наче травматична подія повторюється.
Примітка: У дітей під час гри може спостерігатися травма - специфічна реконструкція.
- Інтенсивний чи пролонгований психологічний дистрес під впливом внутрішніх або зовнішніх
сигналів, які символізують або нагадують аспект травматичної події.
- Помітні фізіологічні реакції на внутрішні або зовнішні сигнали, які символізують чи нагадують
аспект травматичної події.
3. Постійне уникнення стимулів, що асоціюються з травматичною подією, що почалась після
того, як відбулася травматична подія, про що свідчать один або обидва признаки:
- Уникнення або спроба уникнення тривожних спогадів, думок або почуттів про травмуючу
подію або про речі, які тісно з нею асоціюються.
- Уникнення або спроба уникнення зовнішніх нагадувань (люди, місця, розмови, види діяльності,
предмети, ситуації), які викликають тривожні спогади, думки або почуття про травматичну подію або
про речі, які тісно з нею пов'язані.
4. Заперечення змін в когнітивній сфері або настрої, асоційовані з травматичною подією, що
почалися або погіршилися після того, як відбулася травматична подія, про що свідчать два чи більше
наступних ознак:

5
 - Нездатність згадати важливий аспект травматичної події (як правило, через дисоціативну
амнезію, а не в наслідок інших факторів, таких як травма голови, алкоголь, наркотики).
- Постійне перебільшене негативне переконання відносно себе, інших або світу (наприклад,
«Нікому не можна довіряти», «Цей світ абсолютно небезпечний», «Вся моя нервова система
зруйнована»).
- Постійне спотворене розуміння причини і наслідків травматичної події, що приводить людину
до звинувачення себе або оточуючих.
- Постійний негативний емоційний стан (наприклад, страх, жах, злість, вина чи сором).
- Помітно знижений інтерес до участі в значущих видах діяльності.
- Почуття відстороненості від інших.
- Постійна неможливість відчувати позитивні емоції (наприклад, неможливість відчувати щастя,
задоволення, або почуття кохання).
5. Помітна зміна збудженості та реактивності, асоційоване з травматичними подіями, що
почалося або погіршилося після травматичної події, яка вказує дві (чи більше) наступні ознаки:
- Роздратована поведінка чи спалахи гніву (при незначній або відсутній провокації), як правило
проявляться через вербальну або фізичну агресію стосовно людей або предметів.
- Безрозсудна або самодеструктивна поведінка.
- Підвищена настороженість.
- Перебільшена реакція переляку.
- Проблеми з концентрацією.
- Порушення сну (наприклад складність в засипанні, або в підтримці сну, або тривожний сон).
6. Тривалість розладу – понад 1 місяць.
7. Розлад викликає клінічно значущий дистрес або порушення в соціальній сфері, сфері
самореалізації чи в інших важливих сферах функціонування.
8. Розлад не може бути приписаний фізіологічним ефектам речовин (наприклад, лікарським
препаратам, алкоголю) чи іншому захворюванню
Основні методи корекції емоційних станів у осіб з травматичним досвідом
- Системна терапія посттравматичних розладів.
- Когнітивно-конструктивна терапія R. Niemeyer.
- Психодинамічна-імажетивна терапія Луїзи Реддеманн.
- EMDR (Eye Movement and Desensitisation and Reprocessing), або ДПДГ (десенсибілізація і
перепрацювання за допомогою руху очей).
- Етіопатологічна терапія.
- Соматична терапія травми Пітера Левіна.
- Терапія травми і порушення прив'язаності методом системних розстановок Франца Руперта.
- Багаторівнева модель травмотерапії Готфріда Фішера

6
- Інтермодальна терапія творчістю.
- Енергетична терапія Фреда Гало.
- Бодинамічна терапія травми Лізабет Марчер.
- Інтегративна трансперсональна психотерапія.
- Оповідально-експозиціональна наративна терапія.
- Візуально-наративна терапія.
- Експресивна літературна творчість.
- Арттерапія.
- Систематична десенсибілізація Джозефа Вольпе.
- Методи релаксації.
- МАК
- Психоемоційне розблокування.
- РПТ (система відправної крапки).

7
8
 Етапи протікання травми в залежності від тривалості дії
травматичних факторів.
Етапи протікання травми після короткочасного впливу травматичного фактору.

« Нульовий» період (Олександрівський 2000 рік) – період очікування. Цей період найчастіше
зустрічається у випадку стихійного лиха, коли подія була очікуваною. Однак в деяких випадках
виникає спроба за допомогою штучного збудження, веселощів, підвищеної активності уникнути думок
про можливу небезпеку, ігнорується наявна загроза. Такий же період може мати місце і в ситуації
пов'язаної з можливістю захворіти, очікування операції, будь-якої ризикової чи небезпечної ситуації.
Цей період дуже умовно можна віднести до періодів розвитку психологічної травми, бо зовсім не
обов’язково, що травматична подія взагалі відбудеться. Але в цьому періоді вже починають
розвиватися стресові стани, що може по впливати на розвиток психічної реакції, якщо подія все ж
трапиться. Саме в цьому періоді може відбутися «травма уявного сприйняття».

1 Період – гострий період (А. Сукіасян, 1993)

Період нормального розвитку травми, зустрічається у більшості людей, що пережили ту чи іншу

травматичну подію. Цей період майже відсутній в тих випадках, коли подія не відбулася, або ще не
сприймається як травматична. Цей період тримає від декількох годин до місяця (в деяких випадках до
двох місяців). На даному етапі можна виділити п’ять стадій:

Стадія 1 – стадія вітальних реакцій, плавно перетікаючих в короткотривалий стан зціпеніння.

Тривалість до 15 хвилин. Поведінка особи направлена на збереження життя.

У випадках крайньої загрози життю, людина може діяти мимоволі та неусвідомлено, рятуючи
своє життя. Людина не вірить в те, що трапилося, ставиться до події як до безглуздого жарту або
неправди.

В багатьох випадках в якості одної із реакцій та травму можна розглядати паніку. Паніка може
виникати як на першій, так і на другій стадії.

Стадія 2 – стадія гострого психоемоційного шоку з проявами над мобілізації. Тривалість 3-5
годин.

Для цієї стадії характерним являється загальне психічне напруження, мобілізація психофізичних
резервів, загострення сприйняття, збільшення швидкості мислиннєвих процесів. При цьому критична
оцінка ситуації знижена, але збережена здатність до доцільної діяльності. Поведінка часто націлена на
порятунок близьких. Суб’єктивно переживається погіршення стану, привілеюють почуття відчаю,

9
страху, супроводжуючись відчуттям запаморочення і головного болю, серцебиттям, сухістю в роті,
спрагою, затрудненним диханням. Значно збільшуються фізичні сили.

На даній стадії можуть виникати «тунельні стани свідомості», коли люди, що опинилися в одній
групі майже не згадують про інших. Саме для перших двох стадій характерно виникнення стану
первинної та вторинної дисоціації.

Саме на цій стадії виникають гострі психотичні та непсихотичні реакції.

Найбільш загальними реакціями на травматичну подію являється на першому етапі

розгубленість, нерозуміння, а вслід за цим – страх різного ступеню, від помірного, навіть сприяючого
мобілізації та ефективним діям, направленим на забезпечення безпеки, до патологічного,
позбавляючого можливості цілеспрямовано та ефективно діяти, аж до паніки.

Характерними для відповідного страху, являються наступні фізіологічні прояви: тахікардія,

тремор, холодний піт, сухість в роті, нудота, запаморочення, функціональні паралічі, заїкання.

Зустрічається гіпердинамічна, рухова форма страху, для якої характерні неконтролюючі рухи,
безцільна метушня, недоцільні рухи, інколи втікання. Для Гіподинамічної, заціпенілої форми страху
характерний ступор, застигання на місці, інколи – прагнення прийняти позу ембріона, стиснутися.
Людина може чинити опір спробам допомогти або пасивно підкорятися.

Стадія 3 – стадія психофізичної демобілізації. Тривалість до 3 діб.

Наступає розуміння масштабів того що трапилося («стрес усвідомлення»), часто відбуваються

перші зустрічі з отриманими травмами. Відбувається усвідомлення не тільки життєво небезпечної
ситуації, що продовжується, а й нових стресових факторів, таких як втрата рідних, роз’єднання родини,
втрата дому, майна. Важливим елементом пролонгованого стресу в цьому періоді являється очікування
повторного впливу стресових факторів, незбіжності очікування з результатами рятівних робіт,
необхідність ідентифікувати тіла рідних. Характерним являється погіршення самопочуття (відчуття
нудоти, тяжкості в голові, зниження апетиту, дискомфорт у шлунку) і емоційного стану. Превіалюють
розгубленість, депресивні тенденції, інколи також можуть виникнути панічні реакції (нерідко –
ірраціональної направленості), зниження моральної нормативності поведінки, зниження рівня
ефективності діяльності, підвищення рівня стомлюваності, астенізація. Відзначаються деякі зміни
уваги й пам’яті.

Стадія 4 – стадія дозволу. Тривалість 3-12 діб.

10
 Суб’єктивно настає поступова стабілізація настрою і самопочуття, але зберігається знижений
емоційний фон, обмеженні контакти з іншими людьми, рухи уповільненні.

В завершення цієї стадії з’являється бажання виговоритися, причому розповіді супроводжуються

деякою ажитацією. Відновлюється сон, але часто з’являються кошмари та сни про подію. Об’єктивно
спостерігаються виснаження

На цій стадії у дітей може з’явитися енурез, у вагітних бувають передчасні роди.

Стадія 5 – стадія відновлення. Починається приблизно з 12 доби.

На цій стадії відбувається активізація спілкування, підвищується емоційність, мова і міміка

стають більш емоційно забарвленими, з’являються жарти, нормалізується сон. Суб’єктивно більшість
на даній стадії зазначають свій стан, як такий, що прийшов до норми. Зазвичай ця стадія завершується
нормалізацією стану. Практично нормальний розвиток психологічної травми на цьому завершується.
Подія опрацьована і переміщуються в довготривалу пам'ять. Вона пережита та стає просто частиною
життєвого досвіду людини.

Таким чином, в нормі при короткочасній травматичній події відновлення завершується до кінця
місяця, в деяких випадках може тривати до двох місяців. Але в деяких випадках відбувається
застрягання на третій-четвертій стадіях. Відновлення не відбувається.

Період 2 – підгострий період, період відставлених реакцій, або передпатологічний період.

Наступає через місяць, тривалість – до 6 місяців.

Для нього характерні психопатологічні синдроми (кошмари, порушення сну, нав’язливості,

страхи, невротичні та неврозоподібні стани, астено-невротичні реакції з психосоматичними
порушеннями).

Період 3 – хронічний період. Триває від 6-7 місяців до декількох десятків років.

Характерно фіксація пережитих реакцій, особистісна патологія, стійка психопатологія.

Відбувається наростання симптоматики.

Етапи протікання травми після тривалого впливу травматичного фактору.

При аналізі процесу розвитку психологічної травми внаслідок тривалого перебування в

травматичній ситуації нам варто розглянути весь процес, не обмежуючись якоюсь його частиною.

11
 Період 1 – початковий період, або період потрапляння в довготривалу психотравмуючу ситуацію,
інакше кажучи, період первинних реакцій. По суті, цей період первинних реакцій і являється на перших
парах реакцією на короткочасну поки що травму. Відповідно можемо виділити все ті ж стадії в
розвитку цього періоду травми (вітальні реакції, гострий психоемоційний шок, психофізична
демобілізація, дозвіл, стадію ж відновлення точніше буде назвати стадією первинної адаптації)

Період 2- період перебування в довготривалій психотравматичній ситуації, або період адаптації.

Характерними для цієї стадії проявами, значною мірою, визначаються тим, до яких саме умов
доводиться адаптуватися.

Так, для перебування в концтаборах найбільш характерним був розвиток апатії.

«Ця апатія являється як би захисним механізмом психіки. Те що раніше могло збуджувати

людину або отруювати їй життя, приводити в обурення або у відчай, те що відбувається навколо неї,
або свідком чого вона стає, тепер відскакує як від якоїсь броні, якою людина себе оточила. Тут перед
нами феномен внутрішнього прилаштування до специфічного оточення: все, що відбувається в ній,
досягає свідомості лише в приглушеному вигляді. Знижується рівень афективного життя. Все
обмежується задоволенням миттєвих, найбільш нагальних потреб.

Крім апатії підвищувався і рівень збудженості. В підсумку можна характеризувати психіку

ув'язнених в табір за допомогою двох ознак: апатія і агресія» (Франкл, 1990).

Не можна розглядати навіть перебування в концтаборі, як те що призводить тільки до негативних

патологічних якостей.

Треба пам’ятати про те, що саме в умовах концтабору проявлялися (чи виникали) вищі людські
якості.

Якщо говорити не про такі жахливі умови довготривалих травмуючих ситуацій, то адаптація до
них може вести до розвитку багатьох в цілому то цінних якостей.

Однак не можна забувати, що адаптація відбувається все-таки до екстремальних ситуацій,

викликаючих підвищення напруги всіх функцій. Так що довготривале перебування в травмуючій
ситуації може призвести до виснаження всіх ресурсів і соматичних проявів.

Період 3 – період повернення, або звільнення.

Терапевтична техніка «Травма дитячого сприйняття»

12
 Мета розкладу: аналіз травматичного досвіду минулого, способів справлятися, виявлення

причинно-наслідкових зв'язків, сформували майбутнє, виявлення вторинних вигод та прив'язок.

Колода «Накази та Рішення», «Зцілення внутрішньої дитини»

1. Вибрати У ЗАКРИТУ з жовтої частини (дитячі приписи) або з метафоричної колоди «Зцілення

внутрішньої дитини» та з фіолетовий (нинішні сценарії) стільки карт, скільки відчуваєте.

• Жовті карти повідомлятимуть про попередні події, а фіолетові про поточні сценарії.

Запитання до кожної картки:

Про яку травматичну подію тут може йтися? Скільки років тоді вам було? Які висновки ви тоді

зробили, які ухвалили рішення? Запишіть під картою. Як ви думаєте які причини того, що сталося? Які

події передували тому, що трапилося? Як ви виходили з тієї травми? Чого ви навчилися у тій ситуації?

Які стратегії набули? Що та ситуація підтвердила тоді (думка про себе, інших, світ, більш ранні

рішення)? Як вона змінила ваше подальше життя?

Запитання для аналізу всього обраного набору карток:

 Як відбиваються (якщо відбиваються) ранні травми на пізніших травматичні події?

(Ретравматизація). Чи є якийсь взаємозв'язок? Чи є повторення, схожі ситуації?
 Що спільного є у більшості випадків травмування? (Інстинкт, рішення) Чим ви найчастіше
травмуєтеся? Що може травмувати вас? Які події зазвичай цього передують?
 Що спочатку ви не усвідомлюєте? Яка реакція наслідує неусвідомленість?
 Яка ваша роль у пізніх травматизаціях? (Ролі ЖПС)
 Як би ви відповіли на запитання «Чому це з вами відбувається?»
 Що, як вам здається, необхідно, щоб перестати бути учасником травматичних подій?

Наше життя складається не лише з негативних подій. Є і позитивні ресурсні події. Але часто ми

яскравіше пам'ятаємо негатив.

Відтворімо і позитивні події.

Вибираємо У ЗАКРИТУ зі смарагдової (ресурсної) частини колоди стільки карт, скільки

відчуваємо та розташовуємо їх під попереднім вибором.

Запитання до кожної картки:

13
  Про яку подію тут може йтися?
 Скільки років вам було?
 Які висновки ви тоді зробили, які ухвалили рішення? Запишіть їх під картою.
 Як ви думаєте, які причини того, що сталося?
 Які події передували тому, що сталося?
 Що ця ситуація дала вам?
 Які потреби задовольнила?
 Що та ситуація підтвердила тоді (думка про себе, інших, світ, більш ранні рішення)? Як вона
змінила ваше подальше життя?

Запитання для аналізу всього обраного набору карток:

 Чи є якийсь зв'язок між цими картами?

 Чи є повторення, схожі ситуації?
 Що спільного є у більшості випадків?
 Задоволення яких ваших потреб зустрічається серед цих ситуацій найчастіше? Які події
зазвичай передують цьому?
 Яка ваша роль у цих подіях? Що залежить лише від вас? Як би ви тепер відповіли на
запитання "Чому це з вами відбувається?"
 Що, як вам здається, необхідно робити, розвивати, щоб таких подій було ще більше?

14
 Методи кризового консультування клієнтів.

Авторська техніка «Діаграма психотравматизації».

Дана техніка спрямована на визначення того, як відобразився травматичний досвід на особистості клієнта.
Результати даного тесту дозволяють визначити сфери, які найбільш травматичні для клієнта.
Кожен блок має 10 питань. Одна стверджувальна відповідь – дорівнює 1 балу.
Після проходження опитувальної частини тесту і відображення її результатів в діаграмі ми визначаємо
рівень драматичності події для клієнта зафарбовуючи сектор відповідним кольором. Зелений – дорівнює
низькому рівню драматичності. Синій – середньому рівню драматичності. Червоний – високому рівню
драматичності.
Питання для діагностики:
1) Блок «Образ мами»
1. Чи застосовувала мама фізичні покарання?
2. Чи знецінювала мама досягнуті результати ?
3. Чи була мама відстороненою та холодною, займалася особистим життям, не приділяла уваги, не
була присутня в житті ?
4. Чи маніпулювала мама вами ? (наприклад здоров’ям : «Якщо ти не зробиш так як я хочу, в мене
підніметься тиск»)
5. Чи відчуваєте ви зараз залежність від мами, боїтеся зробити щось, що вона не погодить ?
6. Чи доводилося вам бути дорослим не за віком? Брати на себе батьківські обов’язки?
7. Чи відчуваєте ви образу на маму ? (наприклад, щодо того що вона любила когось більше ніж вас?
Не додала вам чогось?)
8. Чи відчували ви критику, нав’язування вам якихось моделей поведінки?
9. Чи зловживала ваша мама психоактивними речовинами ?
10. Чи відчуваєте ви при спілкуванні з мамою себе маленькою дитиною, яка знаючи моделі
поведінки мами сподівається, що вона усвідомить, що була несправедливою і перестане «вершити зло»?

2) Блок «Образ батька»

1. Чи відчували ви відсутність батька в вашому житті? (пішов з родини, не приділяв достатньо часу)
2. Чи відчували ви знецінювання з боку батька ваших досягнень?
3. Чи проявляв ваш батько агресію (фізичну/емоційну)?
4. Чи відчували ви від батька емоційну прохолоду?
5. Чи проявляв батько свій сексуальний потяг (відкрито, або це просто відчувалося)?
6. Чи вважали ви свого батька ідеальним і порівнюєте зараз свого партнера з ним?
7. Чи був батько маніпулятором стосовно вас?
8. Чи застосовував батько стосовно вас надто суворі моделі виховання?
9. Чи проявляв батько стосовно вас амбівалентні моделі поведінки ( періоди суворого виховання
змінювалися повною вседозволеністю)?
10. Чи вважаєте ви, що маєте образу, або претензію до батька?

3) Блок «Я і моє тіло»

1. Чи вважаєте ви, що маєте надмірну вагу і важко від неї позбутися?
2. Чи страждаєте ви анорексією?
3. Чи виснажували ви своє тіло інтенсивними тренуваннями, які не приносили ні результату, ні
задоволення?
4. Чи відчуваєте ви в тілі напругу, біль у грудях, зажими, які можуть бути наслідком
психосоматики?
5. Чи з’являлося у вас відчуття важкості в тілі, або повної втрати сил?
15
 6. Чи є у вас відчуття, що ваше тіло нікому не подобається?
7. Чи є у вас відчуття, що ви не відчуваєте тілесного задоволення від інтимного життя?
8. Чи є у вас відчуття відрази, не прийняття до свого тіла ?
9. Чи було так, що ви не хотіли дивитися на себе у дзеркалі?
10. Чи маєте ви ознаки розладу харчової поведінки (Заїдання проблем, харчові запої, надмірно
виснажливі дієти, відсутність харчування)

4)Блок «Я і моє інтимне життя»

1. Чи відчуваєте ви відсутність близькості зі своїм партнером?
2. Чи приховували ви чого насправді хочете в ліжку?
3. Чи відчуваєте ви сором, або провину?
4. Чи було у вас так, що ви не могли відмовити своєму партнеру, навіть, якщо не хотіли цього?
5. Чи вважався в вашій родині секс чимсь непристойним?
6. Чи вважаєте ви, що без інтимного життя можна обійтися?
7. Чи був у вас досвід сексуального насильства, або коли ви займалися сексом не маючи на це
бажання?
8. Чи була у вас думка, що ви більше ніколи не будете мати інтимне життя?
9. Чи примушували ви себе до сексу через якусь вигоду?
10. Чи хочете ви змінити своє відношення до інтимного життя?

5) Блок «Я і мої емоції»

1. Чи маєте ви досвід повного емоційного виснаження, апатії, відсутності емоцій?
2. Чи проявляєте ви агресію?
3. Чи відчуваєте ви знесилення, професійне вигорання тощо?
4. Чи бувають у вас випадки неконтрольованих сліз?
5. Чи відчували ви колись повну відсутність емоцій. Наприклад те, що не можете плакати, навіть
якщо дуже хочете.
6. Чи бувають у вас приступи паніки?
7. Чи відчуваєте ви страх?
8. Чи відчуваєте ви тривогу?
9. Чи маєте ви тривожні, автоматичні думки, які не можете контролювати і які викликають
негативні емоції?
10. Чи бувають у вас прояви негативних емоцій, які виникають безпричинно?

6) Блок «Мої стосунки з іншими людьми»

1. Чи є у вас відчуття, що інші люди порушують ваші кордони?
2. Чи є у вас бажання уникати соціальних контактів?
3. Чи є у вас відчуття, що ви не відчуваєте себе в безпеці, коли знаходитися в колективі?
4. Чи є у вас відчуття, що ви прагнете контролювати своє оточення?
5. Чи проявляєте ви агресію до інших?
6. Чи складно вам спілкуватися з незнайомими, або малознайомими людьми?
7. Чи є у вас бажання постійно підлаштовуватися під інших, щоб бути для них хорошим.
8. Чи є у вас бажання допомагати іншим всупереч своїм бажанням.
9. Чи легко вами маніпулювати?
10. Чи є у вас бажання постійно порівнювати себе з іншими людьми? (Вважати себе недостатньо
хорошим/ талановитим/розумним)

7) Блок «Я і моє майбутнє»

1. Чи є у вас відчуття, що ви не бачите перспектив у своїх стосунках, проте не можете їх полишити?

16
 2. Чи вважаєте ви, що всі можливості вже втрачені та потрібно було раніше опікуватися своїм
майбутнім?
3. Чи є у вас відчуття, що ви не знаєте чого хочете?
4. Чиє у вас відчуття, що під важелем минулих травм ви не здатні реалізуватися?
5. Чи є у вас відчуття, що ви спочатку не робите того чого прагнете, а потім критикуєте себе?
6. Чи є у вас відчуття, що ви постійно шукаєте сенс і призначення і як тільки його знайдете, відразу
у вас все налагодиться ?
7. Чи є у вас відчуття, що ви неоціненно проживаєте життя?
8. Чи є у вас відчуття, що ви живете відкладеним життям (як тільки щось таке зроблю/зрозумію, то
відразу почну жити як хочу/ будувати своє життя)?
9. Чи є у вас відчуття, що ви швидко «загоряєтеся» новою ідеєю і так же швидко «згасаєте»
10. Чи є у вас відчуття, що ви довго не можете концентруватися на чомусь?

Діаграма психотравматизації
10

7
Кількість балів

0
Образ мами Образ батька Я і моє тіло Я і моє Я і мої емоції Мої стосунки Я і моє
інтимне з іншими майбутнє
життя людьми

2. Техніка: «Мій рівень життєвого тонусу»

Дана техніка направлена на діагностику ознак у клієнта Посттравматичного стресового розладу.

Для виконання даної техніки вам знадобиться

Ми будемо шкалювати Ваш психоемоційний стан. Для цього варто оцінити нижче наведенні показники у
відношенні (0 не відчуваю зовсім, 10 – відчуваю постійно).

Просумуйте отримані результати.

 0-25 низький рівень ПТСР

 26- 50 середній рівень ризику ПТСР
 51-100 - високий рівень ризику ПТСР.

17
 Важливо ! Варто звертати увагу на кожну шкалу і проводити роботу з кожним показником.
Навіть якщо показники низькі, симптоми ПТСР можуть проявитися через 3-18 місяців та зберігатися
роками, впливаючи на адаптивні функції особистості.

Моя шкала Психотравматичної реакції

Ряд 1

Відчуття напруги в тілі, блоків, зажимів

Постійне відчуття загрози або страху
Відчуння вини, муки совісті
Часта зміна настрою
Надмірна чутливість: легко дратуюся/…
Потреба в усамітненні
Психо-емоційна реакція на звуки/ рухи якія бачу.
Депресія: відчуття пригніченості та безпорадності …
Флеш беки: яскраві спогади травматичних…
Порушення сну ( безсоння, тощо)

0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Після проходження шкалювання в Першому етапі замалюйте нижче наведену фігурку у відповідності
кількості отриманих балів у червоний колір. Весь інший простір варто зафарбувати зеленим кольором. Таким
чином ви наочно побачите скільки місця в структурі вашої особистості на даний час зайнято капсулою
психотравми, яка в фоновому режимі забирає вашу енергію.

18
 100

90

80

70

60

50

40

30

20

10

Авторська техніка «Капсула стресу»

З метафоричної колоди «Прощання заради життя» оберіть карту, яка асоціюється у вас з травматичною
подією, яка вплинула на ваше життя.
Опишіть :
- Думки, які виникають у вас в голові, коли ви дивитеся на цю карту.
- Емоції, які виникають у вас в серці, коли ви дивитесь на цю карту.
- Як відчуває себе ваше тіло, коли ви дивитеся на цю карту.
- Як змінилися моделі вашої поведінки, в зв’язку з проживанням травматичної події.

Пошук внутрішньої опори.

Дана техніка спрямована на ресурсування стану клієнта, для подальшої конфронтації з психотравмою.

Просимо клієнта влаштуватися зручніше. Можливо змінити положення тіла. Сісти так, як за його
відчуттями він знаходиться у безпеці. Можливо укритися пледом.

Попросіть клієнта уявити місце, в якому він перебуває в цілковитій захищеності. Це місце має викликати
безпеку та гармонію.

19
 Дайте на виконання даної техніки 2-3 хвилини.

Тепер ми знайдемо метафоричну картинку, яка буде викликати подібні відчуття з будь-якої ресурсної
колоди. Попросіть клієнта пояснити про що для нього ця карта. Що саме він відчуває дивлячись на неї. Ця
картинка буде давати відчуття безпеки в ході пропрацювання психотравматичного матеріалу. Можна навіть на
час проходження психотерапії роздрукувати картинку, або сфотографувати. До неї можна повертатися коли
виникають негативні відчуття.

Авторська трансформаційна техніка для конфронтації з психотравмою «Матриця психотравми».

Мета: В основі даної техніки лежить ідея конфронтації з найскладнішою (тригерними фрагментами)
психотравматичною ситуацією та поступовому зниженню емоційного сприйняття даних фрагментів через
багатократне відреагування найбільш болючіших моментів та відновлення цілісності сприйняття даної ситуації,
яка знаходилася в підсвідомості нашого клієнта в дефрагментованому вигляді. Також терапевтичний ефект
містить погляд на ситуацію зі сторони та можливість ресурсування найбільш болючіших моментів. В процесі
опрацювання найбільш травматичних елементів вивільняються затиснені, пригнічені емоції та реакції, які
поглинали велику кількість енергії та періодично спливали у свідомості клієнта у вигляді флешбеків та тригерів.
Відновлення хронології подій (розгляд психотравматичної ситуації в розрізі «до», «під час» та «після») дає
можливість сприйняття ситуації, як частини досвіду клієнта та відновлення відчуття непереривності життя.

Ресурси: відрізок тканини з намальованою на ній матрицею (Схема 5) колода метафоричних картинок
(Прощання заради життя, Сценарій в дії, Особисті кордони, Про тебе, Ресурси).

Схема 5

Хід виконання:

Попросіть клієнта оцінити від 1 до 10 на скільки зараз болить душа, погане самопочуття (фізичне,
психоемоційне)

20
 Просимо клієнта з будь-якої сюжетної метафоричної колоди обрати 2 образи. Як я почуваю себе зараз і як
я хочу почувати себе після проходження програми. Ці карти поміщуємо у відведене місце на схемі (Додаток 6)

Просимо клієнта дістати всі негативні та травмуючі картинки з колоди «Прощання заради життя», які за
відчуттями являються фрагментами ситуації з якою ми працюємо і викликають у нас емоції.

1. Просимо клієнта посортувати картинки від найтравматичнішої (тої, яка викликає найбільш
негативні почуття) до найбільш нейтральної карти. Зображення розкладаються в матриці в тій послідовності,
яка була зазначена клієнтом. Найбільш нейтральна карта буде на початку матриці, а найскладніша в центрі. В
ході виконання техніки клієнт рухається по матриці описуючи по черзі обрані карти, як показано в додатках 8-
9.

Система пропрацювання обраного з кожною картою :

- Опишіть, що ви відчуваєте дивлячись на цю картинку? Яку вона викликає емоцію?

- До якого етапу травматичної події відноситься (початку, кульмінації, наслідків)?
- Що відчуває ваше тіло, коли ви дивитесь на цю картинку ? Де саме в тілі ви відчуваєте цю емоцію? Що
вам хочеться зробити ? (дивимось на інстинктивні, затиснені реакції). Коли ви так робите, що вам це дає?
- Чи відчували ви колись у своєму житті подібні відчуття ? (дивимось чи не являється дана ситуація
ретравматизацією більш глибокої психотравми).
- Як, на ваш погляд, на сьогодні впливає дана ситуація на ваші поведінкові та емоційні реакції?

Завдання клієнта є дійти до центру матриці поступово пропрацьовуючи з кожною картинкою, яка з
кожним наступним кроком стає все більш складною та емоційно забарвленішою.

Коли клієнт дійде до центру матриці та візьме найтравматичнішу карту, просимо його описати що саме
залишилося в пам’яті про елементи даного фрагменту ситуації. Тримаючи картинку в руках, просимо клієнта
закрити очі та уявити що він може управляти часом.

«Уявіть, що ви повернулися в минуле і бачите ситуацію зі сторони. Ви можете керувати плином часу
(зупиняти, пришвидшувати, перемотувати вперед або назад наче на кінокасеті). Дивлячись на себе ви бачите
події про які тільки що говорили. Ви можете зупинити час і підійти ближче, подивитися якісь елементи ситуації,
або навпаки перемотати якийсь фрагмент. Тепер спробуймо програти те саме, але уявивши, що звуку вже не
має. Прокручуючи ці події ще раз уявіть, що колір зник. Тепер спробуймо виділити один фрагмент (одну
картинку), який для вас найбільш травматичний. Опишіть цю картинку. Які емоції ви відчуваєте дивлячись на
неї. Як реагує ваше тіло. Надайте відповідь на наступні питання:

1. Чи хочете ви щось змінити в цій картинці, доповнити, переграти по новому, змінити свою
реакцію на подію?
2. Що вплинуло на те, що ця подія відбулася?
3. Чи міг я вплинути на цю ситуацію? Якщо так, то яким чином?
4. Які висновки зробили та чому навчилися в даній ситуації?
5. Що мені хорошого дала ця ситуація? (потрібно навчитися бачити позитив в будь-яких подіях.
Наприклад: завдяки цій ситуації я навчився справлятися з труднощами)

21
 Просимо клієнта відчути де саме в тілі відчуваються ці негативні емоції та покласти туди руку.
- Давайте з вами признаємо, що ці емоції вони стосуються тієї ситуації яка сталася з вами.
- Ви усвідомлюєте, що інстинкт….. (проговорюємо виявлений в ході виконання сесії інстинкт. Наприклад:
ховатися, закриватися, уникати) був сформований в даній ситуації і повпливав на моє життя. І тепер……….
(ховаючись, закриваючись, уникаючи інших) я відчуваю себе в безпеці. Саме інстинкт ------ (ховатися,
закриватися, уникати інших) підтримував мою необхідність …… (проговорюємо реакцію клієнта на травму, яка
була виявлена в ході сесії. Наприклад : бути самотньою і не будувати стосунки). Ви усвідомлюєте різницю між
сформованою реакцією на травму і безпекою. Та розумієте, що для того, щоб відчувати себе в безпеці немає
потреби …….. (бути самотньою, не будувати стосунки, уникати людей тощо). Ви можете……. (контактувати з
іншими, будувати стосунки, жити цілісним життям) і це безпечно для вас.
- Тепер подумаймо, як би ви зараз відреагували б в даній ситуації, щоб змінили або доповнили ?

Наступним етапом роботи є хронологізація подій. Обрані в першій частині картинки потрібно доповнити
картами, які будуть відображати періоди до травматизації, хронологію травматичної події та період після
травматичної події. Обрані карти також розміщаються в Матриці та по аналогії за першою частиною техніки в
хронологічній послідовності та поетапно описуються клієнтом.

Завершальним етапом є обрання ресурсів, які допоможуть клієнту прожити дану травматичну подію та
сприйняти її як досвід.

- Чи переживали ви якісь травматичні події до даної ситуації?

- Що саме вам допомогло впоратися ?
- Якого ресурсу вам не вистачає на зараз?
- Оберіть з ресурсних картинок, що вам допоможе впоратися з даною ситуацією.

Техніка: Трансформація мого досвіду

Мета: трансформувати отриманий досвід в життя, обговорити та розбирали свої емоції та зміни, яких вони
досягли в процесі проходження програми, навчилися сприймати психотравматичну ситуацію, як досвід та
ставили цілі на подальше життя.

Ресурси: Колода МАК «Альтер его», колода МАК «Ресурси», аркуш А4, олівці.

Хід виконання:

Для початку варто провести зріз за 10 бальною шкалою який клієнт має психоемоційний стан після
завершення програми.

Просимо клієнта вибрати з метафоричної колоди «Альтерего» образи всіх людей, які мають стосунок до
цієї ситуації і 3 картинки в закриту (для аналізу людей, які мають відношення до ситуації, але ми її просто не
усвідомлюємо) Дану техніку можна проводити з використанням Юнгіанської пісочниці (за наявності). Для даної
техніки ідеально підійде дрібнодисперсний пісок. Можна використовувати гребінці для роботи (хвилі).

Діагностичні питання до кожної картинки:

22
 - За що я ображаюся на цю людину?
- Що вона негативного принесла в моє життя?
- Що позитивного вона зробила для мене ?
- Що я відчував в даній ситуації?
- Що я втратив
- Що я вирішив ?
- Що відбулося в наслідок втрат?

Просимо тепер описати ситуацію з боку учасника, карту якого ми розбираємо, відповівши на діагностичні
питання:

- Навіщо я так вчинив?

- Чи хотів я нашкодити тобі?
- Які потреби були в моєму вчинку?
- Чи думав я до чого саме це призведе?
- Що саме я хотів від тебе?

За даною схемою ми опрацьовуємо всі картинки, які обрали (включаючи ті, які не усвідомлюємо)

На завершення просимо клієнта намалювати образ, яким відчував себе у цій ситуації. Далі просимо клієнта
розірвати зображення на маленькі шматочки та наклеїти їх на низ аркуша А4. Ця ситуація трансформувала
нашого клієнта і стала основою нової ідентичності. Саме тому ми просимо на цій платформі намалювати, яким
клієнт почуває себе зараз. З якими прагненнями та цілями. Та просимо обрати картинку з МАК колоди
«Ресурси» 2 – зображення кроки, які клієнт готовий зробити вже сьогодні у напрямку змін. Важливо дати
усвідомити, що ця ситуація, лише одна ситуація в житті нашого клієнта і варто відмовитися від постійного
аналізу даної ситуації, доказування своєї правоти, краще бути не правим, але щасливим. І варто направляти
енергію в напрямку розвитку, нових досягнень, нового життя.

Питання для підсумку (відповіді надаються клієнтом протягом тижня після завершення програми):

- Які знання та навички я отримав в наслідок проживання даної психотравматичної ситуації?

- Чому реакція на цю ситуацію стала основою травматизації?
- Якого ресурсу мені не вистачало, щоб прожити цю ситуацію?
- Що привело мене в цю ситуацію?
- Які висновки були зроблені?
- Що цінного я отримав у наслідок того, що сталося?
- Чи міг я щось зробити, щоб уникнути цієї ситуації?
- Як я себе почуваю зараз?
- Що змінилося в мені в наслідок психотравматичної ситуації?
- Скільки часу та ресурсів я віддав проживанню цієї ситуації та скільки відсотків свого життя я готовий
ще віддавати цій ситуації?
- Яку сферу я хотів наповнювати до виникнення психотравматичної ситуації і скільки часу я втратив
направляючи енергію на підтримання психотравми?
23
 - Куди я буду направляти енергію, яку раніше забирала психотравма?
- Чому я приймаю рішення завершити цю ситуацію в моєму житті?
- Чому для мене вигідно перестати ображатися та нести в собі негатив, який виник в наслідок цієї ситуації
- Чому для мене вигідно поставити крапку ?
- Чим наповниться моє життя, якщо я зможу відпустити цю ситуацію?
- Відмовляючись від правоти, я зберігаю себе, про що це мені?
- що я можу зробити зараз, за що буду себе поважати?
- через які складнощі я готовий пройти, щоб "перемогти травму", наприклад через, біль, бажання втекти і
нічого не робити, лінь, саботаж, страх думати про це.

Написати 2-3 реальних кроки, які я зроблю для того, щоб пересилити страх, який сформувався в моєму
мозку у вигляді підкріплення в наслідок негативного досвіду. Якщо не закріпити когнітивну корекцію на
поведінковому рівні наш мозок буде говорити нам: «Так, так я все розумію, але не роблю». Важлива постійна
робота над собою для закріплення результату, адже ефект змін з часом може вивітритися і людина може
повернутися до старої моделі поведінки. Саме тому варто підтримувати людину ще протягом місяця для
закріплення ефекту, обговорюючи зміни, які відбуваються в житті нашого клієнта.

Техніка: «Постановка цілей, як новий вектор моєї реальності»

Неймовірно важливо сформувати чіткий за зрозумілий для клієнта план на майбутній рік, для зміни
фокуса уваги з травматичних переживань та відновити відчуття контролю над своїм життям. Для цього ми
пропонуємо клієнту сформувати образ себе через рік за умови, якщо я буду фокусуватися на досягненні
результату, а не на травматичних переживаннях. Для цього можна обрати картинку МАК з будь-якої колоди з
образами.

- Як почуває себе герой на цьому зображенні?

- Які в нього думки та цілі?
- Як у цього персонажа виходить жити таким життям?
- Що він для цього робить? Які дії?
- Яких якостей вам не вистачає, щоб жити таким життям, як цей персонаж?
- Яке зараз ключове рішення може прийняти персонаж?
- Що допомагає персонажу не повертатися до травматичних переживань?
- Які тілесні відчуття відчуває герой цього зображення?
- Що він робив, щоб досягнути таких результатів?
- Які конкретно кроки привели його до успіху?
- Як він зміг побороти перешкоди, на шляху до змін (зокрема: лінь, саботаж, бажання пошуку «чарівної
таблетки», відсутність мотивації, самокритика тощо)

24
 Далі пропонуємо клієнту сформувати образ себе через рік, за умови, якщо енергію буде продовжено
направляти на підтримання травми і не буде зроблено кроків по трансформації змін. Можна доповнити цей образ
МАК картою з будь-якої сюжетної колоди.

Питання для аналізу:

- Чи подобається йому таке життя?

- Чому ви вирішили, що саме такий наслідок матиме дана стратегія життя? Навіщо вам такий фінал?
- Які зовнішні події, ваші рішення і дії можуть призвести вас до таких наслідків?
- Що в вашому житті зараз вказує на те, що у вас буде такий результат? Які ваші дії гарантовано
призведуть до такого результату?
- Як почуває себе герой зображення?
- Які думки та емоції, тілесні відчуття стали реаліям його життя?
- Щоб цей герой змінив, якби міг повернутися в сьогодення?
- Про які втрачені можливості жалкує цей герой?
- Яку б пораду він дав собі б рік назад?
- Скільки відсотків життя він витратив на підтримку деструктивних моделей протягом цього року?
- Скільки б він заплатив, щоб повернути собі рік свого життя і прожити його по іншому?

Тепер пояснюємо клієнту, що наше життя і те до чого ми прийдемо через рік – це наш вибір, який ми
робимо вже сьогодні.

Пропонуємо клієнту написати 3 реальні дії, які я почну робити вже сьогодні для того, щоб через рік мати
бажаний результат. Та 3 дії, які я готовий НЕ робити вже сьогодні задля того, щоб досягти бажаного результату.

Також важливо пояснити клієнту, що через постійні думки про травматичні ситуації, він натренував себе
на такий хід думок, закріпивши звичку, яка буде і далі деякий час проявлятись в тому стилі поведінки який ми
тренували. Через тривалу вивчену стратегію реакції в нашому мозку сформувалося багато нейронів (які,
наприклад, підтримують нас в жалості) тому змінити цю стратегію не так просто і це потребує деякого часу і
постійної роботи над собою. Саме тому, не варто фокусуватися на тому, ще не треба так робити (наприклад
постійно думати про те, що мені не можна себе жаліти). Варто просто змінити фокус уваги на те, що цікаве
зараз. Таким чином сформувати нові нейронні зв’язки, а старі, якщо їх довго не повторювати – забудуться.

Підбивання підсумків.

Пропонується учасників посадити в коло та дістати конверт, який учасники заповнювали на початку
проєкту. Кожен з учасників знаходить свою наліпку та обговорює, що змінилося за цей час, які емоції
наповнюють його зараз.

25
 Метод EMDR
Робота за допомогою EMDR складається з 8 стадій.
Перша стадія: виявлення запиту, окреслення травматичної події
Питання: Які давні і недавні стресові ситуації пережив клієнт, чи наявна в поточному моменті дія
стресового фактора, чи наявні у клієнта навички, які допоможуть йому пережити подібні події в майбутньому?
Друга стадія – підготовка. Встановлення терапевтичних стосунків, пояснення суті процесу EMDR і його
ефективності, визначення очікування клієнта, ввідна релаксація і процедури на створення безпеки для клієнта.
На стадіях 3-6 безпосередньо проводиться метод EMDR.
Третя стадія полягає у визначенні цілі і основних реакцій клієнта з використанням 10-ти бальної шкали.
Клієнт визначає яскраву візуальну картинку зі спогадів про травматичну подію, негативну установку, яка
стосується образу себе в даній ситуації, згадує почуття і тілесні почуття.
Четверта стадія – десенсибілізація – направлена на докучливі почуття клієнта. Під нас неї і відбувається
серія ритмічних рухів очима.
Клієнт фокусується на візуальному образі, негативних почуттях, тілесних відчуттях, емоціях, спогадах,
відтворюючи травматичну подію, одночасно з цим відбувається рух очима вперед-назад, слідкуючи зором за
пальцями терапевта протягом 20-60 секунд. Терапевт може додатково здійснювати вплив на клієнта за
допомогою рухів, дотиків, звуків. Клієнт просто спостерігає, що саме з ним відбувається і після того, як рух
очима завершився, помічають, які думки, почуття, образи, спогади з’являються.
П’ята стадія (інсталяції), направлена на когнітивне переструктурування. Клієнт випрацьовує бажану
позитивну установку. Протягом сеансу вона багаторазово повторюється, проте вже з фокусом на нових думках,
почуттях, образах, спогадах.
Якщо клієнт не відчуває негативних почуттів при спогадах про травму, йому пропонується подумати про
нову позитивну установку, що визначена на початку процесу та знову сфокусуватися на спогадах паралельно з
повторенням руху очей. Після декількох повторень(сетів) у клієнта випрацьовується впевненість в позитивній
установці.
Шоста стадія – сканування тіла, коли визначаються місця залишкових напружень в тілі. Відслідковуючи
тілесні відчуття. Якщо клієнт відчуває негативні відчуття в тілі, вони пропрацьовують таким самим образом.
Сьома стадія - ведення щоденника протягом тижня, в якому записуються всі події, думки, нагадуючи
клієнту про його сильні та слабкі сторони.
Восьма стадія – усвідомлення змін клієнта (в т.ч. за допомогою шкали)
Результат: зникнення/зменшення стресу, відношення до травми, зміна установок, що ведуть до змін
в поведінці особистості.

Як працювати у методі

Стадія 1. Збір анамнезу для переробки спогадів.

Необхідно виявити ранні спогади, які пов'язані з поточними переживаннями клієнта та його проблемою,
вивести їх на рівень усвідомлення для подальшої переробки.
Виявити додаткові спогади (при блокуванні переробки на стадії десенсибілізації).
Визначити спогад, що лежить в основі блокуючого переконання, який може гальмувати переробку.
ПИТАННЯ: «Чи є у вас інші спогади, що викликають схожі відчуття?». «Коли ви вперше зазнали
26
подібних емоцій?». "Коли ви вперше навчилися реагувати таким чином?"
ТЕХНІКА ПОПЛАВКА (адапт. Browning, 1999)
Служить для отримання доступу до спогадів, пов'язаних з поточною проблемою клієнта, недоступним
для усвідомлення, але продовжує викликати занепокоєння у цьому. З обережністю використовується при
роботі з дисоціативними клієнтами та особами, які мають в анамнезі багато насильства та заперечення.

"Зверніть увагу на картинку, яка приходить до Вас, і негативні думки про себе, які вона викликає
(повторіть НП), а також будь-які емоції та відчуття, а потім відпустіть свою свідомість і дозвольте йому
поплисти, як за течією річки назад, в більш ранній період вашого життя, коли Ви, можливо, відчували себе
схожим чином, а потім будьте уважні до того, що до вас приходить... І повідомляйте мені про це ".
СКАНУВАННЯ АФЕКТУ
Сканування афекту особливо корисне, коли відсутній доступ до більш ранніх спогадів або клієнтів
складно висловити словами негативні почуття свої власні переживання. Може використовуватися під час
переробки, коли клієнт застрягає в одному емоційному стані, і повторні мережі BLS не призводять до якихось
змін.
• Сканування афекту - Affect Scan (Shapiro, 2006)
"Згадайте, коли востаннє ви були засмучені або мали інші негативні емоції. Зосередьтеся на цьому
епізоді, утримуйте картинку і зверніть увагу на думки і ті відчуття, які приходять... Де ви відчуваєте їх у своєму
тілі? емоції і відчуття, і нехай ваш розум сканує в зворотному порядку всі події, які відбувалися звами від того
останнього, яке викликало у вас ці емоції і відчуття все далі і далі, до тих моментів минулого,коли ви відчували
схожі емоції і відчуття поки, нарешті, не прийде найраніший спогад, пов'язаний з вашою проблемою. Коли
вона виявила себе вперше... Розкажіть мені про те, що з вами тоді сталося! ".
Стадія 2. Підготовка. Пояснення EMDR- терапії.
Терапевт повідомляє клієнту приблизно таке: "Коли відбувається подія, що викликає сильне
занепокоєння, вона іноді фіксується в мозку разом з початковою картинкою, звуками, думками, почуттями і
тілесними відчуттями. Процедури EMDR стимулюють інформацію і дозволяють мозку переробити і
нейтралізувати цей негативний досвід. Ймовірно, саме це відбувається у фазі швидкого сну, коли ми спимо і
бачимо сни. Рухи очей (а також звуки і тактильна стимуляція) допомагають переробити спогад і пов'язані з
ним переживання. Зцілення відбувається за допомогою вашого власного мозку, і цей процес контролюєте ви
самі ".

Техніка «Безпечне місце»

Є важливим ресурсом в EMDR, і клієнт повинен мати до нього доступ. Його можна використовуватипід
час десенсибілізації, коли клієнт перевантажений афектом, закрити неповну сесію, а також між сеансами. При
роботі з безпечним місцем треба враховувати те, що деякі клієнти ніколи не знали, що таке
«безпечно», тому може знадобитися інший ярлик, наприклад, «спокійний простір». Клієнтам корисніше
бути в безпечному місці на самоті, тому що якщо що-небудь станеться з іншою людиною/твариною, безпечне
місце може стати для неї «забрудненим».
Це може бути реальне або уявне місце, в якому клієнт ніколи не був. Терапевт може сам запропонувати
створити таке місце, наприклад, на вершині гори, спостерігаючи за заходом і навколишньою природою. При
цьому терапевт повинен гарантувати, що пропонований ним сценарій не містить тригерів, які можуть
викликати тривогу. Деяким клієнтам незручно створювати безпечне місце іззаплющеними очима, тому вони в
цей момент можуть зосередитися на стелі, стіні або на підлозі.
Клієнт повинен знати, що якщо він не буде відчувати необхідного спокою або комфорту, то зможе сам
в будь-який момент змінити своє безпечне місце.
Спочатку терапевт повинен забезпечити доступ клієнтів до безпечного місця під своїм керівництвом.
Потім вони самостійно практикуються в переміщенні в безпечне місце за допомогою ключового слова та/або
27
пожвавлення кінестетичного якоря. Нарешті, клієнти повинні навчитися швидко потрапляти в безпечне місце
при викликанні у себе занепокоєння. Клієнтів слід заохочувати до включення будь-яких додаткових заходів
безпеки, які їм допоможуть. Наприклад, клієнт може побажати мати обгороджений сад із замкненими
воротами, від яких у нього є тільки один ключ або ж в саду встановлена аварійна система, яка в разі
необхідності викличе негайну допомогу.
Кроки техніки «Безпечне місце» - Safe Place (Шапіро, 2006)
Образ. Клієнту пропонують подумати про якесь приємне місце, де він бував, і уявити, що він відчуваєсебе
дуже спокійно і в повній безпеці. Можливо, перебуваючи на пляжі або сидячи на березі річки. Запитують, що
він представив. Емоції і відчуття. "Коли ви думаєте про все це зверніть увагу на те, що вибачите, чуєте і
відчуваєте прямо зараз... Особливості цього місця, звуки, запахи і відчуття тіла. Розкажіть мені, що ви
відчуваєте ". (BLS-10 сек.). Знайдіть образ цього місця. Звуки... Зосередьтеся на приємних відчуттях у вашому
тілі і дозвольте собі насолоджуватися ними "(повторні сітки BLS по 10 сек.).
Постановка аудіального якоря: "Є якесь слово, яке найкраще представляє це місце? Оберіть собі ключове
слово І зверніть увагу на позитивні почуття та емоції, коли ви вимовляєте його про себе, з'єднуючи зі спогадом
про це місце. Це слово зв'язується, з'єднується з способом Безпечного місця (повторні мережі BLS). Як ви
почуваєтеся зараз? ".
• Практика використання техніки «Безпечне місце»
"Уявіть собі ситуацію, яка дратує або викликає деяку тривогу. І коли відчуєте дискомфорт, вимовте
ключове слово і вируште в Безпечне місце, звертаючи увагу на будь-які зміни у вашому тілі "(мережі BLS,поки
клієнт не зможе відчути позитивні емоції і відчуття). «А зараз подумайте про інший турбуючий інцидент і
вимовивши ключове слово перенесіться самостійно в це Безпечне місце, помічаючи всі позитивні зміни у
вашому тілі, коли ви опинилися там». Далі терапевт пропонує використовувати Безпечне місце, між сесіями,
в будь-який час, коли клієнт відчує себе стривоженим або роздратованим.
Тілесні техніки
Техніка світлового потоку
Пацієнту пропонують зосередитися на тілесному дискомфорті. Визначити, де він розташований, як
глибоко, має форму, розмір, колір, фактуру, температуру, звук, пов'язаний з відчуттям в тілі (високий або
низький). "Потім запитують: Який колір з улюблених вами асоціюється у вас зі зціленням? " Далі: "Уявіть, що
промінь... кольори проникає в голову через тім'я. Джерело цього світла - космос... Світло м'яко і без зусиль
заповнює голову. Він спрямовується нижче пронизуючи все тіло, вібруючи в нім. Доходить до образу. Коли
це відбувається, як змінюється його форма, розміри і колір? Світло проникає в тулуб - легкоі без зусиль, - а
потім через сідниці йде в ноги і далі, до ступнів ". Треба прагнути до того, щоб світло повністю заповнило
проблемну область.
• Спіраль
Пропонують клієнту зосередитися на турбуючому спогаді і сконцентруватися на відчуттях у тілі, які
супроводжують занепокоєння. Клієнту кажуть, що це вправа на уяву, тому тут немає правильних або
неправильних відповідей.
«Коли ви звертаєтеся до цього спогаду, наскільки сильне занепокоєння ви відчуваєте за шкалою від 0-
10?» «Де в тілі ви його відчуваєте?»
"Сконцентруйтеся на відчуттях в тілі ніби ці почуття - енергія. Якби те відчуття оберталося по спіралі,то в
- який бік: по годинниковій стрілці чи проти? ". Що б не відповів клієнт, кажуть: «Добре» і пропонують почати
обертати її в зворотному напрямку: «А тепер силою розуму змініть напрямок руху спіралі і просто зверніть
увагу, що відбувається, коли спіраль обертається в іншому напрямку?».

28
 ПРОТОКОЛ ОЦІНКИ ТА ПЕРЕРОБКИ

ФАЗА 3: ОЦІНКА ЦІЛІ

“Коли ми активуємо спогад, почнемо робити рухи очима (звуки, постукування). Між серіями
ІНСТРУКЦІЇ я буду перепитувати вас, що ви переживаєте. Прошу кожного разу в паузах говорити мені, що ви
помічаєте. Іноді речі будуть змінюватися, іноді – ні. В цьому процесі немає ніяких ‘має бути так’.
Тож просто повідомляйте мені, що відбувається, і те треба судити, чи це має бути так. Нехай
відбувається те, що відбувається. Пам’ятайте, що у вас завжди є стоп-сигнал на випадок, якщо вам
буде треба.”

ЦІЛЬОВИЙ “Ми вирішили переробити спогад - щоб допомогти вам з

СПОГАД (назва проблеми). Щоб ми могли потім згадати про цей спогад, давайте назвемо його якось».
(Використовуйте слова, які не будуть тригерами). Запишіть
погоджену назву спогаду.

ОБРАЗ “Яка картинка представляє найгіршу частину цього переживання?”

Образ:
Якщо нема картинки: “Коли ви думаєте про це переживання, що є найгіршою його частиною,
коли ви думаєте про це зараз?”
“Які слова найкраще підходять до тієї картинки, які висловлюють ваше негативне
НЕГАТИВНЕ переконання себе, коли ви думаєте про це зараз?”
ПЕРЕКОНАННЯ [Підказка: якщо треба, запитайте «Що це говорить про вас як про людину?» ]
“Коли ви думаєте про ту картинку (чи досвід) у що ви би хотіли вірити стосовно себе замість
ПОЗИТИВНЕ цього?”
ПЕРЕКОНАННЯ [Підказка: якщо треба, запитайте «Що це говорить про вас як про людину зараз?»]

Увага для практики: Коли НП і ПП визначені, Спостерігач має порадитись із Фасилітатором і

перевірити НП і ПП перш ніж Терапевт продовжить.

“Коли ви думаєте про той спогад , наскільки правдивими є слова

(повторіть ПП) , за вашими відчуттями зараз по шкалі від 1 до 7, де 1
ВАЛІДНІСТЬ відчувається повністю хибним, а 7 – цілком правдивим
ПЕРЕКОНАН
НЯ 1 2 3 4 5 6 7
(ВП)
Цілком хибно Цілком правдиво

ЕМОЦІЇ/ “Коли ви думаєте про той спогад і слова (повторіть НП)

ПОЧУТТЯ , які емоції ви відчуваєте зараз?»

“За шкалою від 0 до 10, де 0 означає відсутність занепокоєння або нейтрально,

СУБ’ЄКТИВН а 10 – це найбільше занепокоєння, яке ви тільки можете собі уявити, наскільки цей
І спогад за вашими відчуттями турбує вас зараз?”
ОДИНИЦІ
ЗАНЕПОКОЄ 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
ННЯ
Занепокоєння найбільше
(СОЗ)
відсутнє занепокоєння

РОЗТАШУВА
ННЯВ ТІЛІ “Де в тілі ви це відчуваєте?”

29
 ФАЗИ 4-7: АРКУШІ ПЕРЕРОБКИ & ЗАВЕРШЕННЯ
ФАЗА ЧЕТВЕРТА - Десенсибілізація: Відслідковуйте канали асоціацій, які виникають щодо спогаду та інших
переживань :

ПОЧНІТЬ ПЕРЕРОБКУ ЦІЛЬОВОГО СПОГАДУ: “Прошу вас згадати ту картинку (чи найгіршу частину), ті
негативні слова (повторіть Негативне Переконання), зверніть увагу, де ви відчуваєте це у своєму тілі, і нехай
відбувається те, що має відбуватися, коли ви почнете рухи очима.” БЛС зазвичай 20 чи більше проходів виходячи з
потреб клієнта, настільки швидко, наскільки клієнт може знести.

ВІДНОВЛЕННЯ ПЕРЕРОБКИ НЕЗАВЕРШЕНОГО ЦІЛЬОВОГО ЩОБ ВІДНОВИТИ

СПОГАДУ (Див. Фаза 8 Переоцінка – чотири питання, які треба поставити перед відновленням.) “Подумайте про
це переживання, емоції і відчуття, які ви маєте зараз, і почніть серію рухів очима.”

А. ПЕРЕРОБКА:

“Вдихніть; нехай це відбувається. Що ви зараз помічаєте? (пауза для відповіді) Продовжуйте.” (Серія БЛС
зазвичай має 20 - 30 чи більше проходів. Після кількох перших серій пристосуйте їх до потреб клієнта.) «Вдихніть; нехай
це відбувається. Що ви зараз помічаєте? (пауза для відповіді) Продовжуйте.” Продовжуйте серії БЛС поки клієнт
повідомляє про зміни чи нову інформацію.

Зробіть стільки серій БЛС, скільки необхідно, поки клієнт не припинить повідомляти про зміни протягом двох
серій БЛС підряд, тоді запитайте пункт Б.

Б. НАЗАД ДО ЦІЛЬОВОГО СПОГАДУ:

“Коли ви пригадуєте той спогад, як ви зараз його переживаєте, то що ви зараз помічаєте? (пауза для відповіді)
Продовжуйте.” (Продовжіть серії БЛС.) Доки клієнт повідомляє про зміни чи нову інформацію, повертайтеся назад до
пункту A.

УВАГА: Якщо клієнт повернеться до Цільового Спогаду і повідомить про НЕЙТРАЛЬНІ почуття або НІЯКИХ
ЗМІН протягом двох серій БЛС підряд, переходьте до пункту В. нижче, щоб виміряти СО

В. ПЕРЕВІРКА СОЗ:

“ Коли ви пригадуєте той спогад, як ви зараз його переживаєте, за шкалою від 0 до 10, де 0 означає відсутність
занепокоєння або нейтрально, а 10 – це найбільше занепокоєння, яке ви тільки можете собі уявити, наскільки цей спогад
за вашими відчуттями турбує вас зараз? (пауза для відповіді) Продовжуйте.” Доки клієнт повідомляє про зміни чи
нову інформацію, повертайтеся назад до пункту A.

Якщо СОЗ є 1 або 2, запитайте, “Де в тілі ви це відчуваєте? Продовжуйте.” Доки клієнт повідомляє про зміни чи
нову інформацію, повертайтеся назад до пункту A.

Якщо клієнт повідомляє, що СОЗ = 0, зробіть ще принаймні одну серію БЛС, тоді запитайте, “Що ви зараз
помічаєте?”

ПОВТОРІТЬ кроки A, Б і В, доки СОЗ не стане 0 (або екологічно прийнятне СОЗ

=1). Переходьте до Фази 5 Інсталяція

30
 ФАЗА П’ЯТА - Інсталяція: Пов’язання бажаного Позитивного Переконання з цільовим
спогадом/переживанням:

БЛС довгі та швидкі оскільки це ще фаза переробки з метою зміни характеристик.

A. “Коли ви думаєте про цей спогад, ці слова (повторіть ПП) все ще підходять, чи є інше позитивне
твердження, яке ще більше підходить?”

Запишіть первинне чи оновлене ПП:

Б. “Подумайте про той спогад і слова (повторіть обране ПП). Від 1 (цілком хибно) до 7 (цілком
правдиво), наскільки правдивими вони відчуваються вам зараз?” Запишіть поточну ВП:

В. “ Утримуйте разом спогад і слова (повторіть ПП).” (Робіть БЛС)

Г. “Що ви зараз помічаєте? (пауза для відповіді) Спостерігайте.” (Робіть БЛС)

Д. Продовжуйте серії БЛС , поки матеріал стає більш позитивним/адаптивним, або поки
переробляється залишкове занепокоєння.

Е. Коли клієнт перестав повідомляти про зміни, перевірте ВП, додавши серії БЛС, поки ВП не
перестане укріплюватися. Подумайте про той спогад і слова (повторіть обране ПП). Від 1 (цілком хибно) до
7 (цілком правдиво), наскільки правдивими вони відчуваються вам зараз?”

Є. Коли ВП=7 (чи екологічна) і вже не посилюється, переходьте до Фази 6 – Сканування Тіла.

Ж. Якщо у клієнта 6 або менше, перевірте доречність ПП. Виявіть і пропрацюйте блокуючі
переконання (напр., Що перешкоджає, щоб було 7?).

УВАГА: Якщо час закінчується, відкладіть блокуюче переконання, щоб зайнятися ним пізніше, і
переходьте до закриття незавершеного спогаду.
ФАЗА ШОСТА – Сканування Тіла:
БЛС довгі та швидкі оскільки це ще фаза переробки з метою зміни характеристик.
“Заплющіть очі і утримуйте цей спогад так, як ви зараз його переживаєте, разом із словами
(повторіть обране Позитивне Переконання). Тоді зверніть увагу на різні частини вашого тіла, починаючи від
голови і рухаючись вниз. . Якщо в якомусь місці ви знайдете напругу, скутість чи незвичне відчуття,
скажіть мені.”

Якщо клієнта повідомляє про якісь відчуття, робіть серії БЛС. Якщо відчуття некомфортні —
продовжуйте серії БЛС, поки дискомфорт не пройде або не стане екологічно прийнятним. Повторіть
сканування тіла, поки не стане чисто або екологічно прийнятне відчуття.
Якщо відчуття позитивні/комфортні, робіть серії БЛС для посилення позитивних почуттів.
Повторіть сканування тіла, поки не стане чисто або екологічно прийнятне відчуття.
Якщо дозволяє час, поверніться до терапевтичного плану і визначте наступну ціль для
переробки.

31
 ФАЗА СЬОМА - Завершення:

ІНСТРУКЦІЇ ІЗ ЗАКІНЧЕННЯ СЕСІЇ ІЗ НЕЗАВЕРШЕНИМ ЦІЛЬОВИМ

СПОГАДОМ (СОЗ>0, ВП<7, Сканування тіла не чисто)

Незавершена ціль це така, в якій матеріал клієнта все ще не розрішений, напр., клієнт все ще відчуває дистрес,
СОЗ більше за 0, ВП нижча 7, чи Сканування Тіла ще не чисто.

1. Скажіть клієнтові, що пора закривати переробку:

“У нас майже не залишилося часу, і нам потрібно закінчувати. Я ціную зусилля, яких ви доклали.”

2. НЕ ОЦІНЮЙТЕ СОЗ, не перевіряйте ПП, ВП чи Сканування Тіла, бо це може активувати переробку.

3. Оцініть потребу в стабілізації: “Як ви себе почуваєте?”
a. При потребі запропонуйте вправу з контейнерування:

“Пропоную, щоб ми на завершення зробили вправу з контейнерування.

Уявіть, що ви берете залишки цього переживання і кладете в контейнер до наступної нашої зустрічі.”

б. Змініть стан через Спокійний/Безпечний, заземлення або вправу на розслаблення.

4. Після стабілізації обговоріть:

 а. Дайте валідацію: “Ви добре попрацювали сьогодні”.
 б. Отримайте відгук від клієнта і дайте йому свій відгук щодо сесії, приділивши особливу увагу орієнтації
клієнта в теперішньому і використанню ним копінґових стратегій між сесіями.
“Оцінюючи ваші сьогоднішні переживання, яке позитивне твердження ви би вибрали, щоб передати ваші
почуття АБО, що ви сьогодні зрозуміли чи здобули?” (без БЛС)

5. Слідуйте “Інструкціям із Закриття Всіх Сесій” внизу цієї сторінки.

ІНСТРУКЦІЇ ІЗ ЗАКРИТТЯ СЕСІЇ З ЗАВЕРШЕНИМ ЦІЛЬОВИМ СПОГАДОМ -

(СОЗ=0, ВП=7, Сканування Тіла чисто)

1. Підтвердіть розрішення Цільового Спогаду.

2. Запропонуйте валідацію: “Сьогодні ви дуже добре попрацювали. Як ви почуваєтесь?”
3. Зробіть розбір, використовуючи “Інструкції із Закриття Всіх Сесій ”.

ІНСТРУКЦІЇ ІЗ ЗАКРИТТЯ ВСІХ СЕСІЙ

Скажіть клієнтові, щоб він спостерігав за будь-якими змінами і при потребі використовував стратегії
самозаспокоєння, оскільки переробка може продовжуватися між сесіями. Запевніть клієнта, що він завжди може
зв’язатися з вами.

“Переробка може тривати і після нашої сесії. Ви можете помітити або ж можете не помітити нові
інсайти, думки, спогади фізичні відчуття або сни. Коротко запишіть все, що зауважите. Ми поговоримо про це на
наступній сесії. Пам’ятайте, якщо буде треба, використовувати ваші навички подолання.”

32
 НОТАТКИ З ТЕРАПЕВТИЧНОЇ СЕСІЇ
Для ведення справи (за вибором)
Обведіть те, що підходить:

ДАТА / /

ПРЕДСТАВЛЕНА ПРОБЛЕМА:

ЦІЛЬОВИЙ СПОГАД:

Минуле Теперішній тригер Майбутній шаблон

Статус Цільового Спогаду: Завершений Незавершений

Вправа на стабілізація використана в кінці сесії? Так/Ні

Спокійний/Безпечний Стан Потік Світла Дихання Інше

Стабільність клієнта на закінчення сесії:

Слабка Задовільна Добра Відмінна

Нотатки з терапевтичної сесії:

Проблеми/асоціації, які виникли під час переробки і переоцінку яких треба буде зробити потім іншим разом:

33
 ПРОЦЕДУРНІ КРОКИ ДЛЯ ВСТАНОВЛЕННЯ МАЙБУТНІХ ШАБЛОНІВ

ВСТУП:
“Ми щойно закінчили роботу над теперішнім тригером і прийшли до позитивного переконання
(повторіть ПП) . Чи можете ви собі уявити ситуацію в
майбутньому, можливо таку ж або подібну, коли це переконання вам пригодиться?”

КРОК 1: ВИЗНАЧИТИ БАЖАНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

Визначте майбутню ситуацію (схожу не перероблений теперішній тригер), де потрібна більш адаптивна
реакція. Переконайтеся, що у клієнта є потрібна навичка, щоб реалізувати її.

“Що це за майбутня ситуація?”

Попрацюйте з розвитком навичок, якщо треба.

“Чи підходять ці слова (повторіть ПП із теперішнього тригера) ?” (Якщо ні, визначте бажане ПП.)

Запишіть ПП:

“Як би ви хотіли почувати себе у тій майбутній ситуації? (напр., спокійним, впевненим, заземленим,
і тп.).”

Запишіть бажане почуття або стан:

КРОК 2: УЯВІТЬ МАЙБУТНЮ СЦЕНУ

Попросіть клієнта уявити ту майбутню сцену /образ переживання, утримуючи в думках Позитивне
Переконання (ПП) і бажане почуття.

“Прошу вас уявити себе, як ви ефективно реагуєте на таку ситуацію в майбутньому. З новим
позитивним переконанням (повторіть ПП)
, і почуттям (повторіть бажане почуття або стан)
вступаєте у цю сцену. Зверніть увагу на те, як ви справляєтеся із ситуацією, що
думаєте , відчуваєте і переживаєте у своєму тілі.”
Після достатньої паузи запитайте: “Що ви помічаєте?”

34
 А. Якщо відповідь клієнта ПОЗИТИВНА:

 Посильте сцену/образ і укріпіть за допомогою серій БЛС (одна чи дві серії – довгі/швидкі як при переробці).
 Інсталюйте Позитивне Переконання (ПП) поки ВП не досягне 7 (чи екологічно прийнятне):
 ФАЗА П’ЯТА - Інсталяція: Пов’язування Позитивного Переконання із майбутнім шаблоном:
 “Подумайте про майбутню ситуацію і ці слова (повторіть обране ПП). Від 1 (повністю хибно) до 7
(повністю правдиво), наскільки правдивими вони вам відчуваються зараз?” Запишіть ВП:
 “Утримуйте разом ситуацію і слова (повторіть ПП).” (Робіть БЛС)
 “Що ви помічаєте зараз? (пауза для відповіді) Зауважте це.” Робіть (БЛС)
 Продовжуйте серії БЛС поки матеріал продовжує ставати більш позитивним/ адаптивним, або поки
переробляється залишкове занепокоєння.
 Коли клієнт перестав повідомляти про зміни, перевірте ВП, додаючи серії БЛС, поки ВП не перестане
посилюватися. “Подумайте про майбутню ситуацію і ці слова (повторіть обране ПП).
Від 1 (повністю хибно) до 7 (повністю правдиво), наскільки правдивими вони вам відчуваються зараз?”

 Коли ВП=7 (або екологічна) і вже не посилюється, ПРОПУСТІТЬ Б і переходьте прямо до Кроку 3 на
наступній сторінці.
Б. Якщо відповідь клієнта НЕГАТИВНА чи невизначена, дослідіть і при потребі займіться цим:

Чи не пов’язане занепокоєння із нерішучістю через брак відповідних навичок? Ідентифікуйте можливі труднощі,
знайдіть рішення, навчіть відповідних навичок і /або посильте ресурси. Тоді згенеруйте бажану реакцію і пропрацюйте
майбутню сцену як вказано вище, повернувшись на початок до Кроку 2.

• В інших випадках можна переробити блоки, тривоги чи страхи просто серіями БЛС до нейтрального
стану. Тоді згенеруйте бажану реакцію і переробіть як вказано вище (Крок 2).
• Якщо занепокоєння не розсіюється, визначте, чи нема іншого теперішнього тригера, який спершу треба
переробити. Переробіть як у Фазах 3-6. Тоді згенеруйте бажану реакцію і переробіть як вказано вище (Крок 2).
• Якщо після всіх цих стратегій Майбутній Шаблон і далі заблокований, дослідіть Підживлюючі Спогади чи
Блокуючі Переконання. Коли їх визначите, використовуйте Фази-6 для переробки асоційованих минулих спогадів,
теперішніх тригерів і/або спогадів, що відносяться до негативних чи блокуючих переконань. Після завершення
переробки цих підсилюючих спогадів згенеруйте бажану реакцію і переробіть як вказано вище, повернувшись на початок
Кроку на попередній сторінці.

35
 КРОК 3: ПРОКРУТИТИ КІНО
Попросіть клієнта прокрутити КІНО із послідовних сцен від початку до кінця (без БЛС), де він адаптивно
реагує на ситуацію, утримуючи в думках Позитивне Переконання (ПП), і спостерігаючи за почуттями і
відчуттями.

“Я прошу вас прокрутити кіно про те, як ви ефективно справляєтесь із такою ситуацією, утримуючи
в думках позитивне переконання (назвіть ПП) , яке
ви маєте про себе, і спостерігаючи позитивні почуття і відчуття.

Після достатньої паузи запитайте “Що ви помічаєте?”

Якщо відповідь клієнта ПОЗИТИВНА:

 Додайте БЛС, коли клієнт знову прокручуватиме кіно, для посилення позитивних почуттів.
 Інсталюйте Позитивне Переконання (ПП) поки ВП не стане 7 (або екологічно прийнятна):
 ФАЗА П’ЯТА - Інсталяція: Пов’язування бажаного Позитивного Переконання із майбутнім
шаблоном:
 “Подумайте про майбутню ситуацію і ці слова (повторіть обране ПП). Від 1 (повністю хибно)
до 7 (повністю правдиво), наскільки правдивими вони вам відчуваються зараз?” Запишіть ВП:
 “Утримуйте разом ситуацію і слова (повторіть ПП).” (Робіть БЛС)
 “Що ви помічаєте зараз? (пауза для відповіді) Зауважте це.” Робіть (БЛС)
 Продовжуйте серії БЛС поки матеріал продовжує ставати більш позитивним/ адаптивним, або
поки переробляється залишкове занепокоєння.
 Коли клієнт перестав повідомляти про зміни, перевірте ВП, додаючи серії БЛС, поки ВП не
перестане посилюватися. “Подумайте про майбутню ситуацію і ці слова (повторіть обране ПП).
Від 1 (повністю хибно) до 7 (повністю правдиво), наскільки правдивими вони вам відчуваються зараз?”

 Коли ВП=7 (або екологічна) і вже не посилюється, ПРОПУСТІТЬ Б.

Б. Якщо клієнт вперся в якісь блоки, робіть додаткові серіях БЛС, поки не нейтралізуєте їх. Прокрутіть
бажане кіно від початку до кінця, поки у клієнта не

Мз’явиться почуття впевненості і задоволення.

КРОК 4: ЗГЕНЕРУЙТЕ ПРОБЛЕМНІ СИТУАЦІЇ Якщо час дозволяє і це доречно для клієнта:

Створіть сценарій, в якому є непередбачувана чи небажана проблема, і згенеруйте адаптивну реакцію на

цю ситуацію. Переробіть і інсталюйте ПП до ВП=7 (або екологічно прийнятна) для кожної ситуації. Підкажіть
приклади, ТІЛЬКИ якщо клієнт не може їх придумати:

“Я попрошу вас уявити ту саму ситуацію, але цього разу трапляється якесь ускладнення. Що це може
бути за ускладнення?”

Пройдіть Кроки 2 і 3 (вище) для тієї ж ситуації але вже з доданими ускладненнями. Якщо дозволяє час, ви
можете придумати декілька ускладнень до ситуації.

Використовуйте процедури Завершення (Фаза 7) в кінці кожної сесії.

36
ФАЗА СЬОМА – Закриття після Майбутнього Шаблону.

Сценарій закриття модифікований для Майбутнього Шаблону.

ІНСТРУКЦІЇ ЩОДО ЗАКРИТТЯ НЕЗАВЕРШЕНОГО Майбутнього Шаблону

1. Скажіть клієнтові, що пора закривати переробку:

“У нас майже не залишилося часу, і нам потрібно закінчувати. Я ціную зусилля, яких ви доклали.”

2. Оцініть потребу в стабілізації: “Як ви себе почуваєте?”

a. При потребі запропонуйте вправу з контейнерування:

“Пропоную, щоб ми на завершення зробили вправу з контейнерування.

Уявіть, що ви берете залишки цього переживання і кладете в контейнер до наступної нашої зустрічі.”

б. При потребі змініть стан через Спокійний/Безпечний, заземлення або вправу на розслаблення.

3. Після стабілізації обговоріть:

а. Дайте валідацію: “Ви добре попрацювали сьогодні”.

б. Отримайте відгук від клієнта і дайте йому свій відгук щодо сесії, приділивши особливу увагу орієнтації клієнта в
теперішньому і використанню ним копінґових стратегій між сесіями.

“Оцінюючи ваші сьогоднішні переживання, яке позитивне твердження ви би вибрали, щоб передати ваші почуття
АБО, що ви сьогодні зрозуміли чи здобули?” (без БЛС)

4. Слідуйте “Інструкціям із Закриття Всіх Сесій” внизу цієї сторінки.

ІНСТРУКЦІЇ ІЗ ЗАКРИТТЯ СЕСІЇ З ЗАВЕРШЕНИМ ЦІЛЬОВИМ СПОГАДОМ і/або МАЙБУТНІМ

ШАБЛОНОМ

1. Підтвердіть розрішення Цільового Спогаду.

2. Запропонуйте валідацію: “Сьогодні ви дуже добре попрацювали. Як ви почуваєтесь?”
3. Зробіть розбір, використовуючи “Інструкції із Закриття Всіх Сесій ”.

ІНСТРУКЦІЇ ІЗ ЗАКРИТТЯ ВСІХ СЕСІЙ

Скажіть клієнтові, щоб він спостерігав за будь-якими змінами і при потребі використовував стратегії
самозаспокоєння, оскільки переробка може продовжуватися між сесіями. Запевніть клієнта, що він завжди може
зв’язатися з вами.

“Переробка може тривати і після нашої сесії. Ви можете помітити або ж можете не помітити нові інсайти,
думки, спогади фізичні відчуття або сни. Коротко запишіть все, що зауважите. Ми поговоримо про це на наступній
сесії. Пам’ятайте, якщо буде треба, використовувати ваші навички подолання.”

37
 ЯК ПОЧАТИ ЗІ СВОЇМ ПЕРШИМ EMDR-КЛІЄНТОМ
Групи по 9 Обговорення - 30 Хвилин

МЕТА

Почати використовувати EMDR-терапію з клієнтами.

Допомогти інтегрувати набутий вами на курсі EMDR досвід із вашими знаннями і досвідом у психотерапії.

Зробити правильний відбір клієнта для EMDR на цьому етапі навчання. Успішно впровадити EMDR-терапію в

клінічній практиці після курсу.

ВТІЛЕННЯ ВАШИХ ЦІЛЕЙ

Поміркуйте про ваші поточні клієнтські кейси і про тих клієнтів, які готові до EMDR –терапії. Врахуйте історію
клієнта, доступність, рівень психосоціального функціонування, проблеми розвитку і навички регулювання афектів.

Ідентифікуйте своїх перших клієнтів для EMDR-терапії:

Той, хто буде співпрацювати з вами.

Той, кому буде цілком комфортно, коли ви будете заглядати в посібник або робити паузу, щоб вирішити, що робити
далі.
Той, хто сповнений ентузіазму спробувати EMDR-терапію і легко перенесе перехід від «звичної» терапії.

Той, хто достатньо мотивований на зміни.

ЗБІР АНАМНЕЗУ І ПЛАНУВАННЯ ТЕРАПІЇ: ФАЗА 1

З новими клієнтами збір анамнезу для EMDR-терапії починається так само, як і для інших терапії, ї загального огляду
історії клієнта. Перш ніж приступити до ідентифікації симптомів клієнта і складання заснованого на АПІ плану терапії, ви
можете пояснити клієнту (зрозумілими йому словами), як мозок опрацьовує переживання: Одні переживання він
запам’ятовує адаптивно і інтегрує (розрішує); інші зберігаються адаптивно і неінтегровано (відділені і нерозрішені) з
негативними почуттями і спотвореним сприйняттям. Ці спогади і є джерелом їхніх труднощів. Збір анамнезу – це
ідентифікація таких переживань, щоб ви змогли їх переробити і привести до розрішення.
EMDR-терапія – Основний курс Частина 1

Коли ви почнете збирати анамнез клієнта, пам’ятайте, що ви намагаєтесь допомогти клієнтові отримати можливі
спогади для переробки, уникнувши непотрібної активації мереж пам’яті. Емоційні відповіді клієнта часто є попередньою
демонстрацією того, як клієнт реагуватиме на саму переробку. Відслідковуйте емоційні реакції клієнтів, щоб переконатись,
що клієнт в стані зносити дистрес. Для клієнтів із високим рівнем афекту ви можете сповільнити процес і асоціації, давши
їм можливість справитися з їхніми реакціями і побачити в них сенс. З іншими, більш уникаючими клієнтами ви можете
ставити питання щодо актуальності їхніх переживань в цей момент, таким чином допомагаючи їм звернути увагу на їхні
емоційні реакції (чи їх брак).

ПІДГОТОВКА І СТАБІЛІЗАЦІЯ: ФАЗА 2

Перш ніж ви зустрінетесь із клієнтом, перегляньте критерії готовності клієнта і розгляньте питання, які можуть вас
турбувати, стосовно часу, готовності і ін. Деякі питання можна обговорити з клієнтом, а в інших треба буде отримати
консультацію.

Поясніть, чим EMDR-терапія відрізняється від “розмовної” терапії. Заохочуйте клієнта обговорити будь-які сумніви
щодо зміни чи самого процесу.
Оцініть навички клієнта до саморегуляції, перш ніж переходити до фаз Переробки: Як клієнт заспокоює себе, знижує
збудження чи міняє інші стани?
38
 Яке у нього Вікно Толерантності для негативних і позитивних емоцій?
Яка у нього здатність підтримувати подвійне усвідомлення, коли він отримує доступ до важких переживань у
спілкуванні з вами?

Яка у нього здатність ефективно переключатися в інший стан, самостійно чи за вашим запитом?

Який у клієнта доступ до адаптивних мереж пам’яті?

При потребі розвивайте навички, щоб перейти до переробки спогадів. У клієнтів із множинними симптомами та
історією труднощів із саморегуляцією Фаза Підготовки та Стабілізації часто розтягується. Від таких клієнтів очікують, що
вони будуть практикувати розвиток навичок саморегуляції за межами кабінету психолога.
Рішення перейти до Переробки приймається у співпраці при розумінні того, що клієнт має доступ до адекватних
зовнішніх і внутрішніх ресурсів для підтримки їх у цьому процесі. Також важливо запевнити їх у вашій відданості, особливо
на початку, поки вони не звикнуться з процесом. Ви також можете нагадати клієнтам, що вони розповідати вам про
будь-які сумніви чи проблеми протягом всього курсу роботи.

ОЦІНКА: ФАЗА 3

Обговоріть з клієнтом виявлені симптоми і оберіть спогад, який за його відчуттями найбільше підходить до його
симптомів. Наскільки це можливо, почніть з найбільш раннього переживання, до якого клієнт має доступ. Якщо на
попередній сесії ви вже виявили Цільовий Спогад, пересвідчіться, що клієнт все ще згоден почати із цього спогаду.

Метою Фази Оцінки є активація мережі спогаду, щоб отримати доступ до компонентів (TОДЕВ) Цільового Спогаду
так, як він зараз переживається клієнтом, і виміряти базові показники. Найкраще мати достатньо часу на сесії, щоб
активну переробку (Фаза 4), щоб розглянути активацію, яка відбувається в Фазі Оцінки. Якщо неможливо призначити
подовжені сесії, залиште достатньо часу, щоб зробити інтервенції зі зміни стану, такі як Безпечне Місце, перед кінцем
сесії. Коли ви почнете Фазу Оцінки, використовуйте наданий робочий аркуш і слова, які там записані.

ПЕРЕРОБКА: ФАЗИ 4-6

ДЕСЕНСИБІЛІЗАЦІЯ: ФАЗА 4
Поясніть клієнту, що між серіями БЛС ви будете коротенько перевіряти, як рухається процес, а про деталі самого
досвіду переробки ви зможете поговорити згодом. Це особливо важливо для таких клієнтів, з якими ви вже деякий час
працювали, і вони звикли до розмовної терапії, чи для тих, кому «треба» поговорити, може більше ніж потрібно, щоб таким
чином загнуздати свої тривоги. І навпаки, будьте чутливими до випадків, коли клієнт хоче розповісти вам про асоціацію,
яка за його відчуттями дуже зважлива, дозвольте йому розповісти, відновивши процес, як тільки це буде доречно і з
повагою до клієнта. Пам’ятайте повідомити клієнту, що успішне завершення переробки може зайняти як одну сесію, так і
декілька.

ІНСТАЛЯЦІЯ: ФАЗА 5

Фаза 5 починається тільки після успішного завершення Фази 4 (СОЗ = 0 чи екологічно прийнятне). У цій фазі ви
розглядаєте первинне Позитивне Переконання (ПП) клієнта, перевіряючи, чи воно все ще підходить для щойно
нейтралізованого спогаду. Якщо інше ПП підходить краще після Фази Десенсибілізації (4), то використайте нове ПП і
перевірте силу Валідності Переконання ( ВП), поєднавши його із тим, що залишилося від Цільового Спогаду. Продовжіть
переробку, поки ВП не стане 7 чи екологічно прийнятним.

СКАНУВАННЯ ТІЛА: ФАЗА 6

По завершенню Фази 5 (ВП = 7 чи екологічно прийнятне), перейдіть до Сканування Тіла, поєднуючи Цільовий
Спогад з ПП і скануванням тіла, щоб побачити, чи нема залишкових фізичних відчуттів. Зосередьтеся на відчуттях, що
непокоять і переробляйте їх, поки Сканування Тіла не вийде на чисто (клієнт повідомляє про відсутність неприємних
відчуттів). Під час цієї фази може виникнути новий пов’язаний спогад. Якщо час дозволяє, перейдіть до завершення, поки
не минуть всі неприємні відчуття. Якщо ні, застосуйте вправу з контейнування для «утримання» спогадів до наступної сесії.

39
 ЗАВЕРШЕННЯ: ФАЗА 7

В кінці кожної терапевтичної сесії терапевт має пересвідчитись, що клієнт заземлений в теперішньому часі і
адекватно підготовлений до повернення в своє щоденне життя. В EMDR-терапії терапевт повинен закінчувати
переробку, залишаючи достатньо часу для стабілізації клієнта, і навчити його про те, що може відбуватися між
сесіями.

Заохочуйте клієнта використовувати самозаспокійливі стратегії і журнал TОДЕВ, якщо буде потрібно.

ПЕРЕОЦІНКА: ФАЗА 8
Мета Переоцінки – оцінити зміни як побічний продукт переробки. Перевірте глобальні (будь-які зміни в
житті) і окремі зміни в Цільовому Спогаді, навіть якщо на минулій сесії було повне розрішення.

Для клієнтів, які вперше проходять EMDR-терапію, Фаза Переоцінки особливо важлива. Вона допомагає
розпізнати і консолідувати ефекти досвіду переробки, як ті, що відносяться до самого спогаду, так і побічні продукти
переробки, які можуть бути неочевидними, поки людина не поміркує над тим, зо сталося від часу останньої сесії.

40
 Психоемоційне розблокування

Покроковий алгоритм роботи в методі PF_R

1.Передача мета повідомлень (відеоролика)
2. Перед роботою з клієнтом важливо проговорити, що в ході негативних подій в житті клієнта в
його тілі застигла емоція, яку він не міг опрацювати зоною свідомості, яка над болюча для себе.
Куди з плином часу витісняються із зони свідомості наші емоції? В наше тіло. Саме там ховається
страх, безпорадність, тощо. Будь-яка травма, конфлікт, затиснена емоція, є незавершеним м’язовим
актом.
Наприклад ви хотіли заперечити, дати здачу, сказати «Я не хочу», але злякалися. І тепер цей страх
і інші негативні емоції живуть в вашому тілі та управляють вами. Як затиснута інстинктивна реакція,
вивчена вашим мозком. Тому в стресових ситуаціях ми червоніємо, в нас пітніють руки трясуться ноги,
ком підступається до нашого горла, не можемо дивитись в очі.
Через свою підсвідомість людина сама звільняє свою свідомість та звільняється від травми.
Необхідно, щоб тіло запустило програму відновлення та ануляцію негативних налаштувань. Саме
цей процес і називається Розблокування, він супроводжується тремором, тремтінням, емоціями.
Вивільняючи їх із тіла, до вас приходить новий стан. І під цей новий стан до вас приходять нові
можливості і нові люди.’
Індивідуальна робота: Діагностика:
В цьому блоці ми виявляємо зовнішні реакції тіла, неконтрольовані емоції. Клієнт може озвучити
свій усвідомлений запит, при цьому задача терапевта вивести клієнта в несвідомий запит. Під час
спілкування з клієнтом терапевт виявляє як клієнт переживає свій запит, коли, в ході яких обставин?
Подальша провокація відбувається при перших тілесних відкликах клієнта. В ході наближення до
несвідомого запиту реакція посилюється. Після того як клієнт перейшов в емоційний стан з увімкненням
зон діафрагми, поверхневим диханням, зовнішніми признаками

Для етапу виявлення глибинного запиту раджу використовувати методику РПТ ( як систему
відправних крапок)
Техніка РПТ ( виявлення глибинного страху)

- З чим конкретно ми будемо працювати?

- Я не можу почати консультувати клієнтів, мені страшно сказати, що моя послуга коштує
грошей.
- Що саме ви відчуваєте, коли ви маєте назвати ціну за свої послуги?
- Тоді мені дуже соромно
- А коли тобі соромно, що ти відчуваєш в наслідок цього?
- Я відчуваю себе винною, за те що забираю гроші в інших
- А згадаймо, ти колись відчувала такі самі відлуння, сором, вину за щось?
- В дитинстві мама наказала мене за те, що я попрохала тата купити мені велосипед
- Пригадай ті відчуття в той момент.
- Я дуже мріяла про велосипед і коли я попросила тата купити мені його мама дуже кричала і
наказала мене. Вона сказала мені, щоб я не сміла просити про щось поки мені самі не запропонують.
Це соромно.
- Які саме відчуття ви тоді відчули?
- Страх щось брати і просити
41
 - Це схоже на ті відчуття, які ви відчуваєте зараз?
- Так воно точно таке
- Яке рішення ви прийняли у відповідь на цю ситуацію? Як відреагувало ваше тіло?
- Нічого не брати у інших і нічого не просити. Брати гроші соромно.
- Чи було подібне відчуття до цієї ситуації
- Ні, не було, до цього все було добре
- Тоді признаємо дитяче рішення і інстинкт ховатися і ігнорувати можливості

3. В динамічній частині клієнт має прийняти лежаче положення. Заплющити очі і дати можливість
через тіло вивільнити заблоковані емоції.
Тілесні відгуки підтверджуються коментарями терапевта:
А. Вібрація діафрагми : «Тіло долає своє завмирання, вчиться дихати в тих ситуаціях в яких раніше
було заблоковане.
Б. Руки стискаються в кулаках : «Ти можеш впоратися з цією перешкодою. Відстояти свою думку,
свою позицію.»
В. Тремтять кінцівки ніг: «Ти знаходишся в безпечному місці. Тобі більше нічого не загрожує»
Б. Помітний рух в області горла чи шиї: «Ти можеш висловити все, про що мовчав, або боявся
сказати. Всі ті слова які застигли каменем в грудях.»
Г. Спина плечі: «Скинь відповідальність зі своїх плечей. Почни дихати вільно. Дихай глибоко та
вільно.»
Д. Тіло завмерло, клієнт не рухається: «Зроби декілька глибоких вдихів і видихів. З кожним видихом
ви приймаєте все, що тут відбувається. Дозволяєте своєму тілу пропустити всю інформацію через себе.
Загальні фрази які може сказати терапевт:
- Ваше тіло саме знаходить вирішення конфлікту, йому не потрібно заважати або допомагати.
- В процесі роботи ви можете зануритися в ту подію, яка викликає у вас жах, сором, біль і ваше тіло
може розблокуватися, щоб бути вільним від тих затиснутих реакцій
- Не стримуйте ті емоції, або рухи, які вам хочеться зробити. Якщо хочеться плакати – плачте,
хочеться сміятися – смійтеся. Дозвольте собі емоції, яких можливо, не дозволяли.
- Ваша реакція – це нормальна реакція на ненормальну ситуацію.
Клієнт може перебувати в динаміці стільки часу, скільки вважає потрібним.
Після того як клієнт розплющив очі терапевт відрефлексовує те, що клієнт відчував в процесі
динамічної частини.
Питання:
- Як ти себе відчуваєш зараз?
- Як би ти назвав цей стан одним словом?
- Як будеш жити з цим станом далі?

42
 Як працювати з вторинними вигодами

Техніка «Яку користь я не усвідомлюю від вторинних вигод?»

1.Визначаємо ситуацію з якою ми будемо працювати ( яка викликає саботаж) Обираємо до неї МАК
картинку з сюжетної колоди.
Що намальовано на зображенні?
Наприклад: Хочу почати навчитися роботи з метафоричними картинками, але постійно болить
голова.
Хочу побудувати успішні стосунки, але всі чоловіки не ті і я постійно самотня.

2.Задаємо собі питання:

Що хорошого, корисного чи вигідного утримує мене в проблемі?
Якщо я позбавлюся проблеми, що я можу втратити?
Можливо мені так звично, або зручно
3. З таблички слів вибираємо всі вигоди, користь, яку я отримую від ситуації.

Впевненість, відпочинок, традиція, Стабільність, виправдання, жаліти себе, кохання, допомога,

спокій, звичка, зміна фокуса, задоволення потреб, безпека, акцент на себе, близькість, боротьба, влада,
увага, час ,героїзм, діяльність, досягнення, драйв, піклування, захист, знання, значущість, уникнення
критики, уникнення покарання, зміни, комфорт, контроль, маніпуляція, покарання, потрібність,
схвалення, опора, переусвідомлення, перемога, розуміння, прив’язати, визнання, простір, розвиток,
розваги, реалізація, свобода, свій ритм, сила, слава, сенс, зняття відповідальності, самознищення, фінанси,
утримання, сімейне щастя, спонтанність, справедливість, стабільність, щастя інших, схвалення, особистий
простір, моральність, користь, вдячність, благодійність, статус, відчуття правоти і сили, самоствердження,
матеріальне забезпечення.

4. Поставити питання на кожну «вигоду».

Чому для мене це важливо?
Які потреби стоять за цією вигодою?
Чому я не можу задовольнити цю потребу , не утримуючи проблему?
Яку ціну я плачу за те, що розв'язую питання утримуючи проблему?
Чого я себе позбавляю, утримуючи проблему?
Чи не надто велика ціна за те, що я отримую?
Скільки часу я готова платити цю ціну?
Що я втрачаю у підсумку?
Наскільки ефективний цей спосіб, чи не надто туманний виграш

43
 Як я можу отримувати користь по іншому?
Наприклад :
Я можу пожаліти себе через подаруночки, хороші слова до себе, діалог з близькою людиною.
З будь-якої ресурсної колоди вибираємо альтернативні стратегії.

Техніка РПТ (позбавлення від страху/фобії)

- З чим конкретно ми будемо працювати?

- Я не можу почати консультувати клієнтів, мені страшно сказати ,що моя послуга коштує
грошей.
- Що саме ви відчуваєте, коли ви маєте назвати ціну за свої послуги?
- Тоді мені дуже соромно
- А коли тобі соромно, що ти відчуваєш в наслідок цього?
- Я відчуваю себе винною, за те що забираю гроші в інших
- А згадаймо, ти колись відчувала такі самі відчуття, сором, вину за щось?
- В дитинстві мама наказала мене за те, що я попрохала тата купити мені велосипед
- Пригадай ті відчуття в той момент.
- Я дуже мріяла про велосипед і коли я попросила тата купити мені його мама дуже кричала і
наказала мене. Вона сказала мені, щоб я не сміла просити про щось поки мені самі не запропонують.
Це соромно.
- Які саме відчуття ви тоді відчули?
- Страх щось брати і просити
- Це схоже на ті відчуття, які ви відчуваєте зараз?
- Так воно точно таке
- Яке рішення ви прийняли у відповідь на цю ситуацію? Як відреагувало ваше тіло?
- Нічого не брати у інших і нічого не просити. Брати гроші соромно.
- Чи було подібне відчуття до цієї ситуації
- Ні, не було, до цього все було добре
- Тоді признаємо дитяче рішення і інстинкт ховатися і ігнорувати можливості

Техніка признання страху

Я признаю свою дитячу травму, яка привела мене до інстинктивної реакції ховатися ігнорувати.

Я признаю як інстинкт ховатися і ігнорувати утримував мене в безпеці.

Я признаю асоціацію між безпекою і страхом озвучити ціну.

Я признаю, що коли я не озвучую ціну, я так знаходжуся в безпеці.

Я признаю різницю між безпекою і страхом озвучити ціну.

Я признаю різницю між страхом озвучити ціну і інстинктом ховатися і ігнорувати.

Я признаю, що мені доводилося ховатися та ігнорувати, щоб не озвучувати ціну і таким чином знаходитися
в безпеці.
Я признаю, що я можу озвучувати ціну без потреби ховатися й ігнорувати.
Я признаю, що можу озвучувати ціну без страху.
І це безпечно для мене.

«Яйце психотравми»

Ця техніка являє собою образ дитини. Для роботи Вам потрібний аркуш паперу А1.

44
 1. Внизу аркуша створіть простір «Гніздо» в якому будуть зазначені дані про батьків клієнта,
які істотно вплинули на нього. Впишіть туди «Мама» і «Тато» і зазначте:

 Дату народження батьків і важливі дані того часу. Наприклад: 1937 рік – родина постійно жила в
страху, що можуть прийти і забрати діда, коли бабуся була вагітна батьком. 1941р.- початок війни. Мама
народилася коли її батька забрали на фронт і її мати була в постійному страху, що він загине і вона буде
сама виховувати дітей.
 В хронологічному порядку всі важливі події (включаючи шлюби, розлучення, народження дітей,
травматичні події, які повпливали на життя батьків починаючи з їх народження. Наприклад: хтось з
батьків був 10 дитиною в родині, його батько зловживав алкоголем, мати померла коли було 6 років)

1. В середині яйця лінія, яка буде символізувати лінію життя від народження до смерті (знизу
– вверх). На неї нанесіть перпендикулярні лінії, яка буде символізувати основні травматичні події, які
вплинули на ваше життя. Ширина лінії буде символізувати тяжкість події. По контуру напишіть стресові
фактори, які впливають на ваше життя.
2. Подумайте про кожну подію і напишіть список почуттів, які ви відчули тоді.

45
 Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)

Посттравматичний стресовий розлад розвивається після стресової події або ситуації винятково
загрозливого або катастрофічного характеру, що може викликати сильне відчуття дистресу майже в
кожної людини. Однак ПТСР не розвивається внаслідок ситуацій, які у повсякденній мові характеризують
словом «стресові», наприклад: розлучення, втрата роботи або невдача на іспиті. ПТСР – це розлад, який
може розвинутись у людей усіх вікових категорій. ПТСР можуть зазнати близько 25-30% людей, що
пережили травматичну подію.

СИМПТОМИ ПТСР
Найхарактернішим симптомом ПТСР є повторне переживання симптомів. Люди з ПТСР
мимоволі знову переживають аспекти травматичної події в дуже яскравий спосіб, що викликає у них
дистрес. Ідеться про флешбеки, під час яких людина діє або почувається так, ніби подія повторюється;
нічні жахи; тривожні інтрузивні образи, що виникають у свідомості мимоволі, або інші сенсорні враження
від події. Нагадування про травматичну подію викликають сильний дистрес і/або фізіологічні реакції. У
дітей симптоми повторного переживання можуть набувати форми повторного переживання досвіду,
повторюваної гри або страшних снів без усвідомлення змісту.

Уникання згадок про травму є ще одним характерним симптомом ПТСР. Це стосується людей,
ситуацій та обставин, що нагадують або пов’язані з травматичною подією. Люди з ПТСР часто
намагаються виштовхнути зі своєї свідомості спогади про подію, не думати та не обговорювати її деталі,
особливо найгірші моменти. З іншого боку, є люди, які забагато роздумують над питаннями, що
заважають їм примиритися з подією (наприклад, про те, чому подія відбулася саме з ними, про те, як їй
можна було б запобігти, або про можливу помсту).
Люди з ПТСР також відчувають симптоми надмірного збудження, включаючи гіпер-
настороженість щодо загрози, лякливість, дратівливість, труднощі з концентрацією уваги і проблеми зі
сном. Інші особи з ПТСР також скаржаться на симптоми емоційного оніміння. До них належать:
відсутність здатності відчувати емоції, відчуття відсторонення від інших людей, відмова від видів
діяльності, які раніше були важливими, і втрата пам’яті стосовно важливих частин події.
Симптоми ПТСР часто розвиваються відразу після травматичної події, але в деяких людей (менше
15% всіх постраждалих) симптоми можуть з’явитися пізніше. Люди з ПТСР можуть не звертатися за
допомогою протягом декількох місяців або й років після появи симптомів, незважаючи на значний
дистрес, який вони відчувають. Однак ПТСР є виліковним розладом навіть через багато років після
травматичної події. Проте обстеження ПТСР може становити значні труднощі, оскільки багато людей
ухиляються розповідати про свої проблеми, хоча скаржаться на дискомфорт.

РОЗПІЗНАННЯ ПТСР
Терапія ПТСР може бути ефективною лише тоді, коли проведена діагностика розладу. У деяких
випадках, наприклад, після масштабної катастрофи, можна рекомендувати специфічні засоби для
виявлення людей, схильних до розвитку розладу. Для більшості людей із ПТСР можливість розпізнати та
ідентифікувати його з’являється під час звичайних медичних втручань, наприклад, після нападу або
нещасливого випадку, коли потрібна фізіотерапія, або коли людина розповідає про насилля в сім’ї чи про
сексуальне насильство, пережите в дитинстві. Ідентифікація ПТСР у дітей є значною трудністю, однак її
можна вирішити, безпосередньо запитавши дітей про їхній досвід.

Розпізнання ПТСР у первинній ланці охорони здоров´я

ПТСР може проявлятися цілою низкою симптомів, які у дорослих найчастіше виражені у вигляді
дуже яскравих, тривожних спогадів про подію або флешбеків (інтрузивні спогади або симптоми
повторного переживання). Однак деколи найбільш вираженими симптомами може бути уникання

46
ситуацій, пов’язаних із травмою, або уникання соціальних контактів загалом. При обстеженні та
ідентифікації ПТСР важливо емпатично ставити конкретні запитання як про симптоми, так і про досвід
травматичної події. ПТСР часто супроводжується низкою коморбідних розладів, таких як депресія. Часто
ці проблеми зникають після терапії ПТСР. Але якщо цього не станеться або коморбідний розлад
перешкоджає ефективному лікування ПТСР, варто розглянути можливість лікування цього розладу.
ПТСР може проявлятися цілою низкою симптомів (у тому числі повторним переживанням,
уникненням, підвищеною збудливістю, депресією, емоційним онімінням, зловживанням наркотиками чи
алкоголем, злістю), тому при обстеженні ПТСР членам команди первинної допомоги треба емпатично
запитувати пацієнтів, чи зазнали вони досвіду травми (навіть багато місяців або років тому) і наводити
конкретні приклади травматичних подій (наприклад, напади, зґвалтування, дорожньо-транспортні
пригоди, сексуальне насильство в дитинстві та травматичні пологи).

Сімейні лікарі та інші члени команди первинної медичної допомоги повинні бути поінформовані
про травми, пов’язані з розвитком ПТСР. Це можуть бути такі події, як зґвалтування та дорожньо-
транспортні пригоди, насильство в сім’ї або сексуальне насильство в дитинстві.

Пацієнтів, які мають незрозумілі фізичні симптоми та знову і знову звертаються до ланки первинної
медичної допомоги, треба запитати, чи вони мали досвід травматичної події і навести конкретні приклади
травматичних подій (наприклад, напади, зґвалтування, дорожньо-транспортні пригоди, сексуальне
насильство в дитинстві та травматичні пологи).

У процесі ідентифікації ПТСР члени команди первинної медичної допомоги повинні ставити
дорослим конкретні запитання про повторне переживання подій (включаючи флешбеки і нічні жахи) чи
надмірне збудження (включно з перебільшеною лякливістю або порушеннями сну). Обстежуючи дітей,
особливо молодшого віку, варто ставити запитання дітям і/або батькам про порушення сну або про
суттєві зміни у режимі сну
Особливі труднощі розпізнання ПТСР у дітей

Діти, особливо до 8 років, можуть безпосередньо не скаржитися на такі симптоми ПТСР, як

повторне переживання травми чи уникнення. Натомість діти можуть скаржитися на проблеми зі сном.
Тому дуже важливо використати всі нагоди для виявлення ПТСР у дітей. Опитування дітей, а також
батьків або опікунів, теж сприятиме розпізнанню ПТСР. ПТСР у дітей (до 30%) зазвичай виявляють під
час відвідування відділення невідкладної допомоги при травматичних ушкодженнях. Працівники
відділення невідкладної допомоги повинні інформувати батьків або опікунів про ризик розвитку ПТСР у
їхньої дитини, а також консультувати дорослих стосовно подальших дій у разі розвитку симптомів.
1. Під час обстеження дитини чи підлітка на наявність ПТСР фахівці сфери охорони здоров’я
повинні подбати про те, щоб особисто і безпосередньо запитати дитину чи підлітка про симптоми ПТСР.
Спеціалісти не мають покладатися лише на інформацію від батьків або опікунів при будь-якому
обстеженні.
2. Під час надання допомоги у відділенні невідкладної допомоги дитині, що пережила травматичну
подію, працівники служби швидкої допомоги повинні інформувати батьків чи опікунів про можливість
розвитку ПТСР, коротко описати можливі симптоми (наприклад, порушення сну, нічні жахи, порушення
концентрації уваги та дратівливість) і запропонувати контактувати з сімейним лікарем, якщо симптоми
триватимуть більше одного місяця.

47
 Перелік симптомів ПТСР
Далі будуть перераховані проблеми з якими інколи стикаються люди, що пережили сильну стресову
подію: будь ласка, тримаючи у голові найгіршуподію, уважно прочитай проблеми та відмітьте наскільки
вони вас турбувала протягом останнього тижня.

Будь ласка, коротко опишіть подію (якщо це викликає сильне занепокоєння пропустіть цей пункт):

Протягом останнього місяця, як сильно вас турбували Зов Тро Помір Відчут Ду
сім не хи но но же
тур
бували
1 Повторювані, хвилюючі та небажані спогади
стресового досвіду?
2 Повторювані, хвилюючі сновидіння про стресовий
досвід?
3 Раптове почуття або події, ніби стресовий досвід
знову трапляється?
4 Почуття засмученості, коли щось нагадує про
стресовий досвід?
5 Сильні фізичні реакції, коли щось нагадувало про
стресовий досвід (наприклад, серцебиття, утруднене
дихання, потіння)?
6 Уникання спогадів, думок або почуттів, пов’язаних
із стресовим досвідом?
7 Уникання зовнішніх стимулів (людей, предметів,
місць…), які нагадують про стресовий досвід?
8 Проблеми згадування важливих моментів
стресового досвіду?
9 Сильні негативні переконання про себе, інших людей
або навколишній світ (наприклад, «я поганий», «зі мною
щось дуже не так», «нікому не
можна довіряти», «світ – небезпечне місце»)?

1 Самозвинувачення або звинувачення інших на

0 рахунок стресового досвіду, або того, що сталося
після нього?
1 Сильні негативні емоції, такі як страх, жах, злість,
1 почуття провини або сором?
1 Втрата інтересу до тієї активності (діяльності), яка
2 раніше приносила задоволення?
1 Відчуття віддаленості або відокремленості від інших
3 людей?
1 Проблеми у переживанні позитивних емоцій
4 (наприклад, незмога у відчутті радості або любові по
відношенні до близької людини)
1 Роздратування, спалахи гніву, агресивна поведінка?
5
1 Те, що ви дуже ризикуєте або робите речі, які
6 можуть зашкодити?
1 Бути «на взводі» або «на сторожі»?
7
48
 1 Відчуття постійної напруги?
8
1 Труднощі із зосередженістю?
9
2 Проблеми із засинанням або нічні прокидання?
0
Основи когнітивно- поведінкової терапії.

Що таке когнітивно-поведінкова терапія

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) — це психологічний підхід, розроблений американським
психотерапевтом Аароном Беком у 1960-х роках. Початково Бек прийшов у психоаналітичне лікування,
але залишився незадоволений його результатами: дуже довга терапія, під час якої пацієнт не розуміє, що
з ним роблять і для чого. Тому він заснував новий метод — когнітивно-поведінкову терапію.
Аарон Бек є засновником цього методу, але в нього немає такого статусу, як у Зигмунда Фройда або
Фредеріка Перлза — основоположника гештальт-підходу. КПТ є комплексною формою терапії, яка
базується на багатьох наукових дослідженнях, доказах і нових знаннях про роботу мозку та психіки. Цей
метод відкритий до нового й того, аби змінювати підходи. У ньому багато експериментів і течій, аби
пробувати нові способи лікування.
Когнітивно-поведінкова терапія має чіткі послідовності й визначає, що краще працює в певному
випадку. Звісно, усе індивідуально, але цей метод має чіткий порядок, який підтверджений науковими
дослідженнями.
Особливості КПТ і відмінності від інших психологічних підходів
Гештальт добре допомагає пробуджувати емоції, дає змогу внутрішній дитині відчувати щастя. Цей
метод дуже популярний у пострадянському просторі, у якому є проблема з вираженням емоцій. КПТ має
чітко окреслений шлях лікування. Проте когнітивно-поведінкова терапія не означає відсутність емоцій, а
гештальт не означає відчутність структури. Просто в кожному методі чомусь одному надається перевага.
Гештальт-підходи орієнтовані на роботу з розвитком особистості, її переживаннями, а когнітивно-
поведінкова терапія найкраще працює з депресивними, тривожними, панічними та іншими різновидами
розладів.
На відмінну від гештальту і психоаналітичного підходу, у термінології КПТ не існує поняття
«захисний механізм». У когнітивно-поведінковому підході схожі процеси називають «когнітивним
викривленням». Когнітивні викривлення, як і захисні механізми, є у всіх людей. Їх створюють нервові
центри неокортексу (кора головного мозку, яка відповідає за мислення, пам’ять та ухвалення рішень). А
захисні механізми створюють нервові центри глибших ділянок мозку, тому їх відносять до понять
глибинної психології.
Особливістю в роботі КПТ є залучення внутрішньої дорослої частини людини, яка може
спостерігати за собою, сумніватися у своєму сприйнятті, тестувати та критично осмислювати свої думки,
себто бачити ці викривлення. У такому випадку людина може на 90% бути впевненою в чомусь, але на
10% вона припускає інше та готова це протестувати.
Наприклад, людина думає, що всі люди небезпечні, їм не можна довіряти й потрібно весь час бути
насторожі. Вона спілкується з іншими вороже й, відповідно, вони з нею теж. Тоді людина підтверджує
свою гіпотезу, що всі люди – небезпечні істоти й потрібно бути обережною. У когнітивно-поведінковій
терапії людина має змогу протестувати цю думку.
В центрі уваги когнітивно- поведінкової терапії – когніції, думки, які виникають автоматично,
спонтанно у відповідь на якісь події, подразники.

49
 Особливості роботи мозку та формування когніцій, зокрема людини в депресії.

В центрі уваги когнітивно- поведінкової терапії – когніції, думки, які виникають автоматично,
спонтанно у відповідь на якісь події, подразники.
Наш мозок при аналізі інформації, що надходить з зовнішнього середовища намагається вмістити її
в зрозумілі йому звичні схеми. Ці «мозкові реакції» приймаються на підставі досвіду людини та
«диктують» їй як треба жити. « Продиктована» когніціями модель поведінки для людини - єдино вірна.
Негативні автоматичні думки крутяться в голові і заважають адекватно сприймати реальність. Цей
«уявний свербіж» втомлює людину фізично та емоційно і перетворює її життя на пекло.
Бек давав когніціям таке пояснення: це думки або образне уявлення, яке ви можете не помітити,
якщо не сконцентруєтесь на ньому.
Це дозволяє пояснити, чому людина в депресії тримається за свої негативні, болючі, руйнівні ідеї,
наперекір очевидної присутності в її житті позитивних факторів. В депресії, у людини порушується
сприйняття стимулів. Людина спотворює факти, або сприймає тільки ті з них, які вписуються в домінуючу
в її свідомості дисфункціональні схеми.
В депресії у людини є 3 основні схеми в яких вона намагається, усвідомлено, або без свідомо
втиснути все, що відбувається з нею в житті.
1 схема (я поганий) варіації: в мене погані якості, я не такий як треба, у мене не така зовнішність,
я недостатньо енергійний, цікавий і т.д.
2 схема (в майбутньому мене не чекає нічого хорошого в житті) варіації : не розумію чого хочу, не
розумію як побудувати майбутнє, нічого не хочу, все безнадійно погано, я не досягну того чого хочу, не
маю цілей та стратегій.
3 схема (у мене поганий досвід) варіації: я даремно витратив час, прожив порожнє життя, вже пізно,
час втрачено.
Все що відбувається ззовні так чи інакше, автоматично виливається в одну зі схем. Вона зрозуміла
мозку. Навіть якщо надходить суперечлива інформація, вона пропускається, або якщо навіть і
приймається, то з часом знецінюється та забувається. Мозку так простіше та зрозуміліше думати в одній
площині.

Який вихід?
Давати конструктивну оцінку всьому, що спаде на думку привчаючи таким чином наш мозок
аналізувати, а не зливати інформацію в схему. Задача навчити мозок створювати нові схеми і ліквідувати
деструктивні ( ті, які ведуть до прокрастинації і не несуть нічого хорошого. )
В будь-якому досвіді взаємодії з оточенням, людині бачиться тільки програші та невдачі.
Тенденційність та помилковість цих трактувань особливо очевидна, коли людина негативно тлумачить
ситуацію при наявності більш правдивих пояснень. Якщо її переконати подумати над цими більш
правдивими поясненнями , можливо, вона признає, що була не об’єктивна в оцінці ситуації. Таким чином
людину можна підштовхнути до усвідомлення того, що вона спотворює факти, підганяючи їх під раніше
сформовані негативні висновки.
Завданням терапевта є навчити пацієнта ловити свої автоматичні думки, усвідомлювати їх,
аналізувати - чи адекватна реакція на подію, чи зроблену дію, а лише потім задавати новий вектор руху.

50
Техніки когнітивно-поведінкової терапії допомагають розкласти ситуацію на фрагменти, визначити, що
стало основою для хвилювання, неадекватного сприйняття ситуації і знайти вихід з глухого кута.
Варто зазначити , що терапевт не дає пацієнту готовий рецепт, не вирішує за нього, як бути, а
ставить питання, допомагає усвідомити звідки беруться деструктивні когніції, допомагає зробити
висновки, завдяки яким людина сама знайде вихід.

Особливості роботи КПТ-спеціалістів

У КПТ-підході психотерапевти впливають на поведінку людини через переживання нового досвіду.
Коли людина здобуває новий досвід, вона починає інакше себе відчувати, поводити й отримує емоції
внаслідок зміни мислення та поведінки. КПТ-спеціалісти роблять експерименти та навчають пацієнта
ненасильницькій комунікації. Часто з конкретної ситуації робиться рольова гра, у якій пацієнт поводить
себе інакше та дивиться, як на це реагують інші.
Наприклад, людина впевнена, що вона мусить бути ідеальною та боїться припуститися помилки
через те, що інші її засуджуватимуть або висміють за це. У процесі роботи з когнітивними експериментами
людина може отримати завдання від терапевта спеціально зробити помилку, наприклад, на занятті з
англійської. І коли людина бачить, що від цього ставлення навколишніх до неї не змінюється, вона змінює
свої упередження й із часом уже не боїться припускатися помилки.
КПТ-спеціалісти часто виходять із пацієнтами в поле їхнього страху. До прикладу, якщо пацієнт
боїться їздити в метро, психотерапевт може проїхатися з ним у підземці. Буває, що людина не може ходити
в супермаркет через те, що боїться втрачати свідомість на людях, оскільки впевнена, що люди будуть
сміятися над нею, коли вона впаде. У такому випадку психотерапевт може піти з людиною в супермаркет
і допомогти їй упоратися з цим страхом. Спочатку терапевт удає, що падає. Людина спостерігає за
реакцією інших і потім падає сама. Так пацієнт отримує новий досвід на рівні переживань, що дуже
допомагає.
Але може бути й інакше. Буває, що людина впевнена в собі, до прикладу, студент упевнений у тому,
що він відмінник, але всередині є відчуття, що він не впорається з наступним завданням або іспитом. Ніби
все, що було до цього — випадковість. Попри новий досвід, старе переживання однаково залишається
всередині. Коли це занадто глибока проблема, КПТ уже не працює. У такому разі застосовується схема-
терапія.

У чому суть схема-терапії

Схема-терапія — це один із напрямів КПТ, створений Джеффрі Янгом для роботи із глибшими
проблемами. Якщо когнітивно-поведінкова терапія не допомагає, це може означати, що внутрішня
доросла частина недорозвинена.
У схема-терапії є концепція внутрішнього поділу особистості на дві сторони: на одній — здоровий
дорослий і щаслива дитина, а на іншій — дорослий, який критикує, і вразлива дитина. В основному,
внутрішні конфлікти трапляються через протистояння внутрішнього дорослого та дитини. З одного боку,
людина багато від себе вимагає (внутрішній суворий дорослий), а з іншого — дуже сумнівається в собі та
думає, що в неї нічого не вийде (внутрішня вразлива дитина). Це внутрішній конфлікт.
У схема-терапії існує поняття «копінг» — це те, що робить людина, аби впоратися зі стресом.
Справлятися можна дезадаптованим способом, тобто уникати переживань. Або, навпаки, способом
звеличення себе. Тобто людина себе хвалить і нагадує собі, що вона вміє, аби впоратись із переживаннями.
Адаптивний спосіб охоплює включення внутрішньої здорової частини дорослого, який тримає за
руку нашу вразливу внутрішню дитину, заспокоює її, не заперечує переживання, а допомагає з ними
впоратися. Або вмикається дорослий, який раціонально оцінює, що можна зробити для того, аби
зменшити ці переживання.
51
 Наприклад, якщо внутрішня вразлива дитина студента-відмінника боїться не скласти іспит,
внутрішній дорослий може вирішити, що треба більше почитати та добре вивчити матеріал, щоби менше
сумніватися в собі. Або може заспокоювати та говорити: «Усе буде добре, ти вчив, ти складеш цей іспит».

Взаємодія внутрішнього дорослого та внутрішньої дитини

У всіх людей є внутрішня вразлива дитина, яка активується, коли наша потреба незадоволена, коли
нас відторгають або коли ми опиняємося у стресовій ситуації. У стресовій ситуації ця частина внутрішньої
вразливої дитини вмикається на якийсь час. Завдання здорового внутрішнього дорослого підтримати
внутрішню дитину й одночасно розв'язувати певну проблему.
Здорова частина внутрішнього дорослого з’являється, коли наші психологічні та фізичні потреби
задовольняються в дитинстві. Якщо дитинство минає добре, дитина розуміє свої потреби й бачить, як вони
задовольняються, вона вчиться задовольняти їх у майбутньому.
До прикладу, якщо дитина хоче їсти та бачить, що батьки готують для неї яєчню, вона розуміє, що
в майбутньому для того, аби задовольнити свою потребу поїсти, їй треба взяти яйця та зробити собі яєчню.
А якщо дитина хоче їсти, а батьки кажуть: «Ти серйозно, ти знову хочеш їсти?», у дитини виникає
відчуття, що з нею щось не так. І, умовно, замість того, аби вчитися готувати, людина відчуває, що з нею
щось не так.

Як працює схема-терапія
Схема-терапія виділяє 18 схем. Схема складається з того, як людина сприймає себе та навколишній
світ, або з емоцій, які вона сприймає як нестерпні та вирішує тікати від них за допомогою копінгів і певної
поведінки. У підсумку ця автоматична поведінка не веде до досягнення цілей, а, навпаки, перешкоджає
цьому. Наприклад, коли людина потребує близькості, але через страх уникає її, вона так захищає себе від
переживань можливого відторгнення, але не задовольняє потребу у зближенні.
Кожна схема базується на певній незадоволеній потребі. Виділяють 5 основних потреб: потреба
прив’язаності, компетентності, самоідентифікації, вираження своїх потреб, реалістичних кордонів і
безпеки. До кожної незадоволеної потреби прирівнюється певна схема.
У відповідь на кожну схему є три варіанти дій: бий, замри, тікай. Наприклад, у схемі «Емоційна
депривація» людина потребує любові, але не може її отримати. Людина може вірити схемі, тоді вона
обирає відстороненого партнера, не виражає свою любов. Тобто людина підтверджує схему своїм
досвідом. Якщо людина контратакує цю схему, вона вимагає любові від свого партнера й хоче тісного
контакту. Також людина може взагалі уникати стосунків і можливості з’ясувати те, полюблять її чи ні. В
адаптивній схемі людина відчуває, що гідна любові. Тобто впевнена, що зустріне людину, з якою в неї
буде повноцінний обмін коханням.
Схема-терапія також лікує нарцисичні, межові, компульсивні розлади. У ній також залучена
емоційна включеність із гештальт-підходу. Плюс у тому, що людина не тільки вчиться виражати свою
злість, фрустрацію, як у гештальті, а й розуміє повну картину процесу лікування, які процеси зараз у ній
вмикаються. Людина фіксує та пояснює собі всі копінги, які вона використовує.
У схема-терапії під аналогами захисних механізмів маються на увазі переживання, думки людини.
Суть цього методу в тому, що наші думки впливають на наші емоції. Емоції виливають на нашу поведінку,
яка підтверджує глибині упередження, а вони, своєю чергою, упливають на наші думки. Коли на якомусь
етапі відбувається збій, він тестується та стає зрозумілим за допомогою переживання нового досвіду.
Наявність певної схеми можна помітити в тривалому незадоволенні собою або стосунками. Як
правило, людина асоціюється або з частиною себе, яка критикує, або із вразливою дитиною. Людина або
постійно нападає на себе, або відчуває себе маленькою та слабкою дитиною, коли якась потреба
незадоволена.
52
 Корисно знати та приймати всі ці частини себе. Потрібно розуміти, що кожні копінги виникають
обґрунтовано. Наприклад, у дитинстві нормально справлятися з агресивним батьком через покірність.
Коли дитина виростає, у неї залишається цей копінг, але це не означає, що він неправильний. Варто просто
дещо переглянути його: для чого він потрібен і коли він вмикається, знайти, який ще спосіб можна
застосувати.

Техніки КПТ
Заповнення порожнечі.
Техніка застосовується для виявлення автоматичних думок. Подію, яка "включила" негативні
переживання, психотерапевт ділить на три частини: подія; "рій" неусвідомлених думок, які утворюють
"порожнечу"; неадекватна реакція та подальші дії пацієнта. Ставлячи запитання, спеціаліст допомагає
заповнити «порожнечу» між ініціюючою подією та реакцією на неї, яку пацієнт не може пояснити.
Після того як деструктивні думки «виловлені», їх потрібно скоригувати. Для цього терапевт
застосовує такі техніки, як декатастрофізація, реатрибуція, переформулювання, децентралізація.

Декатастрофізація.
Багато пацієнтів схильні до перебільшення – катастрофізації – наслідків негативних подій.
Наприклад, люди з підвищеною тривожністю не можуть позбутися думок про те, що оточуючі – знайомі,
а ще страшніше, якщо незнайомі люди – погано про них подумають. Вони перебувають у постійній
напрузі, бояться почути негативну оцінку, критику, «вигадують» реакції зовсім сторонніх людей.
Відповідаючи питанням психотерапевта «Що якщо…», пацієнт розуміє, наскільки хибні його висновки,
безглузді очікування умовного «кінця світу». Він бачить, що фактично відбувається і до яких наслідків це
призводить. Він готовий до можливих неприємностей та переживає їх не так гостро, як раніше.

Переформулювання.
Пацієнт переконаний, що не може контролювати свою проблему. Наприклад, він самотній і вважає,
що нікому не потрібний, ніхто їм не цікавиться, не звертає на нього уваги. Психотерапевт допомагає
сформулювати проблему по-іншому, конкретизувати її в такий спосіб, щоб пацієнт змінив схему своєї
поведінки.

Децентралізація. Тривожні люди, схильні до депресій і параної, нерідко вважають себе центром
всесвіту, привласнюють події, які не мають до них жодного відношення. Завдання техніки – змістити
фокус із пацієнта.

Реатрибуція.
Допомагає розвінчувати впевненість людини в тому, що причина подій, що відбулися в ньому, в
якійсь певній персони або факторі. Використовуючи техніку «Реатрибуція», фахівець перевіряє
відповідність фактів дійсності, визначає, які фактори сприяли такому розвитку ситуації. В результаті
спільної роботи пацієнт сам усвідомлює, що був неправий.

Прийняття рішень.
53
 Якщо пацієнт впадає у ступор щоразу, коли належить прийняти рішення, йому пропонують
виконати просту вправу. Розділити листок паперу навпіл і розписати всі переваги та недоліки наявних
варіантів розв'язання. Потім проаналізувати кожен пункт, все зважити і зробити вибір буде значно
простіше.
Рефокусування.
Коли нав'язливі думки не дають спокою, пацієнт фіксує для себе їхню наявність, згадує про те, до
яких наслідків може призвести «пережовування» цієї «думкової жуйки» і намагається перемикнути свою
увагу на щось інше – наприклад, звіт, який потрібно дописати та здати. Якщо ж ніяких важливих справ
немає, можна придумати для себе і запам'ятати заняття, що відвертають, щоб при наступній атаці
нав'язливих думок було на що переводити фокус уваги.

Послідовне наближення.
Чим масштабніша мета, тим більша відстань доведеться пройти, щоб її досягти. Це лякає та заважає
рухатися вперед. Розв'язати задачу буде простіше, якщо розбити її на кілька невеликих завдань, маленьких
кроків та концентруватися на найближчому кроці. Намальована на папері схема кроків допоможе
посилити заспокійливий ефект.
Зміна ролей.
Психотерапевт та пацієнт змінюються ролями. Пацієнт, граючи роль терапевта, повинен
переконати спеціаліста у цьому, що його думки ірраціональні, переконання дезадаптивні. Таким чином
він сам собі дасть аргументовану відповідь, чому його судження, оцінка подій неадекватні.
Використання метафор.
Ця техніка допомагає увімкнути уяву пацієнта. Використовуючи цитати, притчі, метафоричні
висловлювання, психотерапевт робить пояснення образним, яскравим, доступнішим розумінню.

Підсумок
Когнітивно-поведінкова терапія працює з короткочасними когнітивними упередженнями, які
виникають як реакція на певне середовище й можуть так само швидко вирішуватися. На більш глибинних
переконаннях людини працює схема-терапія, на її основі застосовуються різні механіки взаємодії,
залежно від того, чого не вистачає людині.

Практична частина
Техніка «Як подолати схильність до негативного мислення ?» (Взята з книги А.Бека «Як подолати
депресію», рекомендована для ознайомлення клієнту, до початку когнітивної терапії)
Абетка емоційної саморегуляції. Більшість депресивних людей переконані в тому, що їхні життєві
обставини настільки погані, що цілком природно відчувати смуток. Насправді ваші почуття пов'язані з
тим, що ви думаєте про те, що відбувається з вами, і про вашу інтерпретацію. Якщо ви ретельно
обміркуєте якусь нещодавню подію, що викликала вас у прикрість і депресію, ви зможете виділити три
частини проблеми:
A. Подія
B. Ваші думки з приводу події

54
 C. Ваші почуття

Більшість людей зазвичай усвідомлюють лише пункти А і С.

A. Припустимо, наприклад, що ваша дружина забула про ваш день народження.
С. Ви відчули образу, тугу та розчарування.
B. Насправді вас змусив почуватися нещасним той сенс, яким ви наділили подію.
Ви думаєте: «Забудькуватість моєї дружини означає, що вона більше мене не любить, Я втратив
привабливість для неї та для інших». Слідом за цим ви можете подумати, що без її кохання та захоплення
ви ніколи не зможете знову бути щасливим та задоволеним. Однак цілком можливо, що ваша дружина
була дуже зайнята або взагалі не поділяє загальний ентузіазм щодо днів народжень. Ви страждаєте
внаслідок вашого необґрунтованого висновку, але не внаслідок самої події.
Коли ви відчуваєте тугу, розгляньте ваші думки. Постарайтеся згадати, що «промайнуло у вас у
голові». Ці думки можуть бути вашою «автоматичною» реакцією на щось, що сталося: випадкову репліку
друга, отримання рахунку поштою, головний біль, мрію. Можливо, ви відкриєте, що ці думки дуже
негативні. При цьому ви значною мірою переконані у їхній правильності.
Так, одна жінка, домогосподарка, відчувала зневіру і відчувала себе знехтуваною, бо протягом
кількох днів ніхто з друзів не дзвонив їй. Коли вона задумалася про те, що сталося, то усвідомила, що
Мері була в лікарні, Джейн поїхала за місто, а Елен дзвонила напередодні цих днів. Негативну думку «Всі
нехтують мною» вона замінила цими альтернативними поясненнями та відчула себе значно краще.
Спробуйте внести поправку до ваших думок, відповівши на кожне негативне твердження більш
позитивним і зваженим судженням. Ви виявите, що не тільки починаєте при цьому дивитися на життя
реалістичніше, а й почуваєтеся краще. Для оцінки ваших негативних думок задайте собі такі питання:
а) Якими є докази правильності моєї думки? Які докази того, що моя думка невірна чи не зовсім
вірна?
б) Чи існує альтернативне пояснення того, що сталося?
в) Який найгірший можливий результат? Чи можу я це пережити? Який найкращий можливий
результат? Яким є найбільш реалістичний результат подій?
г) Що я сказав би другові, якби він (вона) опинився на моєму місці?
д) Які наслідки моєї переконаності у правильності негативних думок? Які б могли бути наслідки,
якби я зміг (змогла) думати про це більш реалістично?
е) Що я можу зробити конструктивно у цій ситуації?
Техніка подвійної колонки. Запишіть ваші необґрунтовані автоматичні думки з одного боку аркуша
і відповіді них — з іншого. (Приклад: Джон не подзвонив. Він мене не любить. Відповідь: Він дійсно не
дзвонив мені цього тижня, але коли ми зустрічалися останній раз, він був дуже ніжний і говорив, що
нудьгував без мене. Напевно, він був дуже зайнятий і не міг здогадуватися, як я переживаю: найгірше, що
може статися, — розставання, воно було б дуже важко, але я все ж таки виживу, найкраще, що може
статися, він дуже скоро подзвонить, найреалістичніше чекати, що він подзвонить цього тижня. Моїй
подрузі Донеї я могла б порадити не хвилюватися і зателефонувати йому самій. У результаті думки «Він
мене не любить» я відчуваю себе покинутою і втрачаю стимул щось робити. Якби я змінила цю думку, я
була б оптимістичніша. Висновок: Я сама йому зателефоную наприкінці дня, якщо він цього не зробить.

55
56
 Адаптація військових в післявоєнний час. Методичні рекомендації
щодо створення груп психологічної підтримки для родин військових,
які загинули, вважаються безвісті зниклими або перебувають в
російському полоні.
ВСТУП

Дані методичні рекомендації розроблені для керівників кіл психологічної підтримки для родин
військових, які померли, вважаються безвісті зниклими, або перебувають в російському полоні.

Актуальність. В психотравматичних умовах сьогодення опинилися мільйони українців. Події, які

проживаються зараз однозначно не можуть на нас не впливати. Пряма загроза життя, насилля,
невизначеність, розрушення домівки, проживання в умовах вимушеного переміщення до безпечних
регіонів, постійні повітряні тривоги та відсутність звичних умов проживання – це все те, що стало
реальністю сьогодення. Багато родин зіштовхнулися з ситуацією втрати близьких, нажаль деякі військові
вважаються безвісті зниклими, а деякі перебувають в російському полоні. Такі психоемоційні стани
впливаимуть не тільки на саму людину, а і на всіх хто її оточує. Наші захисники щодня захищають нас від
ворога, ризикують життям, віддаючи його задля того щоб ми та наші діти мали мирне небо над головою.
Саме тому нашим обов’язком є підтримати їх родини в разі коли в їх двері постукала біда. Так як події
сьогодення дещо нові для українців, розробка методологічних матеріалів ведення таких груп підтримки
дуже актуальна.

Даний посібник містить методичні рекомендації щодо створення таких груп підтримки, та
складається з 2 частин. Перша частина містить практичні рекомендації щодо створення кол підтримки для
підлітків та дітей, які переживають втрату близьких. Друга частина направлена на практичні рекомендації
для дорослих, які зіштовхнулися з втратою. Мета даного посібника систематизувати знання керівника
психологічної групи, щодо особливостей проживання процесу горювання та втрати як дітьми так і
дорослими, а також підтримка підлітків та дорослих у період невизначеності долі їх найрідніших.

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНА РОЗУМІННЯ ПОНЯТТЯ ГОРЯ ТА ВТРАТИ

Втрати – це нерадісні та небажані обставини, але неминучі супутники нашого життя. Відчуття болю
розлучення та гіркоти втрати нажаль рано чи пізно доводиться проживати кожній людині. Саме тому
тяжко знайти спеціаліста, який оминув в своїй роботі цю тему. За кожною втратою – є унікальна історія
стосунків, яка робить цю втрату дорогоцінною та болючою: втрачені надії, плани, образ себе. Саме тому
кожне горе унікальне і протікає по своєму. Але безперечно є загальні підходи до процесу горювання.

Не дивлячись на те, якою б болючою не була б втрата – її можна пережити. Правильно пережита
втрата – робить нас сильнішими ( завжди). Навіть якщо втрата незворотня завжди в нас залишаються

57
приємні спогади, вдячність і пам'ять. Попрощатися з кимсь, або чимсь – не значить забути. Це прийняти
незворотність того що сталося і винести краще. Щоб жити далі.

Горе- це дуже, дуже боляче, але наші психічні сили розраховані на те, щоб це пережити. Втрата
чогось важливого- це великий стрес потребуючий ресурсів, часу та сил. Але нічого з цього не являється
критичним, хоча і може протікати важко. В цьому критична різниця між процесом горювання і
психологічною травмою: про травму можна говорити тоді коли обставина, яка відбулася по силі впливу
перевищує ресурси людини. Втрата потребує усвідомлення, звикання і відновлення. Але смерть- це
неминуча частина життя і втрачаючи щось ми вчимося цінувати те, що маємо зараз. Рано чи пізно, в
наслідок протікання життя і появи в ній нових сенсів ми створюємо для себе щось нове взамін втраченого,
а якщо це нереально – вчимося жити без цього. В завершення процесу горювання ми говоримо про «Світлу
печаль» і вдячності, здатності інтегрувати те що сталося в своє життя.

Розрізняють нормальне і ускладнене протікання горя. При нормальному протіканні горя клієнт
може звернутися до терапевта з інтенсивними почуттями : розпач, гнів, провина. Чи буде горе
ускладнене, залежить від багатьох факторів:

- Множинність втрат ( наприклад смерть декількох близьких осіб)

- Загальний психічний стан від втрати ( в зоні ризику знаходяться люди з так званим «слабким его»:
депресивні, тривожні, схильні до залежностей, а також діти, отже всі чиї адаптивні здібності або
пошкоджені, або не сформовані.

Задача психолога – допомогти клієнту прийняти втрату, прожити сильні емоції, інколи ганебні і
токсичні почуття, наладити нове оточення, навчитися жити без втраченого. Горе називають хронічним,
тоді коли воно розтягнуто на роки, заважає жити нормальним життям, приховується, супроводжується
депресією, тривожним розладом, фобією, самопошкодженням.

Щоб зрозуміти, що відбувається з людиною, проживаючою втрату, варто звернути увагу на 2

моменти:

1. Моментальний ( ступінь суб’єктивного проживання горя в теперішній момент)

2. Часовий ( стадія горювання)

Оцінка моментального проживання горя будується на базових ілюзіях. Виходячи з цієї теорії
людина одночасно живе в 3 базових ілюзіях:

- Ілюзія безсмертя
- Ілюзія справедливого світу
- Ілюзія досконалого себе.

Ми знаємо, що смертні, але живемо помирати не готуючись. Більш того живемо так, наче ми
безсмертні. Ми будуємо плани на рокі і на десятки років вперед. Навіть чуючи постійно інформацію про

58
аварії, війну – наша свідомість намагається відштовхнути від себе думку про можливий кінець, про те, що
це трапиться з нами. Це ілюзія безсмертя.

Нам здається що світ побудований по простим і справедливим законам, що все що відбувається

в ньому впорядковано і логічно: наприклад, якщо ми докладемо зусиль, то все буде добре – так як нам
треба. Якщо ставитися до людей добре- то і вони до тебе будуть відноситися добре. Кожен отримує те, на
що заслуговує. Це ілюзія справедливого світу.

Людина схильна оцінувати себе позитивно. Людина вірить що управляє своїм життям і що воно
підконтрольне їй. В глибині душі кожен з нас вірить чи навіть знає, що він унікальний, достойний кохання
і поваги. Ця ілюзія називається ілюзією власної непогрішності.

Втрата зазвичай «проминає» одну, або відразу декілька захисних оболонок. Це може бути ціллю
психологічної роботи, а ступінь їх пошкодженності – діагностичною підказкою.

59
 Простіше всього відновлюється ілюзія власної непогрішності. Про її пошкодження будуть
сигналізувати наступні симптоми:

Самозвинувачення ( це сталося тому, що я щось не передбачив, не зробив, я заслужив на це) .

Почуття вини, занижена самооцінка ( з іншими такого б не сталося, все це через мене, я поганий,
мене немає за що любити ).

Відчуття себе слабким, безпорадним, неволодіючим не ситуацією, не своїм життям, не своїми

емоціями.

Парадокс почуття вини не рідко заключається в тому, що зворотньою стороною цієї ілюзії – є
контроль. Доки людина гадає, що може щось змінити в тому, що сталося вона продовжує зберігати ілюзію
підконтрольного їй життя, начебто вважає: «Мені залишилося змінити щось у собі і тоді все знову стане
так як треба» .

Так, наприклад, коли в життя вриваються якісь болючі події, першою реакцією на них являється
шок заперечення (це не зі мною, не можу повірити) Люди які раптово дізналися про зраду, або про
розлучення, а також жертви насилля, часто задаються питанням: « чому це трапилося саме зі мною?», або
«Що я не так зробив, що це трапилося зі мною?». Для виживших в загрожуючих життю обставинах, в яких
загинули інші, існує таке явління як «вина вижившого». Люди часто звинувачують себе, що не змогли
врятувати інших, навіть якщо це не було в їх силах. Гостре почуття провини, звинувачення себе –
супроводжує і тих хто поховав близьких. Все це пошкодження ілюзії власної непогрішності.

Звинувачуючи себе людина тим самим захищає від пошкодження ще одну ілюзію, втрата якої
проживається на багато гірше. Це ілюзія справедливого і передбачуваного світу. Постійне відчуття, що
світ небезпечний і що в ньому може постійно щось трапитися, добре знайомо людям з тривожними
розладами. На щастя для більшості нас, пошкодження цієї « оболонки» при таких обставинах, як смерть
близької людини - короткочасне. При нормальному процесі горювання ми здатні признати, що в світі
інколи трапляються такі обставини, але він продовжує залишатися для нас досить безпечним місцем і в
ньому завжди можна знайти точки опору. Більш довгострокове і затяжне пошкодження цієї ілюзії може
бути фактором травматизації.

Наприклад жертви домашнього насильства мають когнітивну деформацію і стверджують : « Зі

мною це відбувається тому, що я…» і намагаються змінити себе під ту ситуацію в якій від них, насправді,
мало чого залежить. Збереження ілюзії справедливого світу, являється критичніше ніж знаходження в
ілюзії власної непогрішності.

Почувши про те, що хтось став жертвою – люди часто говорять собі, що вона сама винна. При
цьому ми зберігаємо власну впевненість : « Я слідую правилам і все знаю, тому зі мною так не станеться.»

Порушення третьої базової ілюзії дається нам тяжче за все. Досвід проживання обставин , в яких
людина відчула жах ( катастрофи, вибухи, стихійні лиха) створюють ризик виникнення психологічної
60
травми і в подальшому розвиток ПТСР ( посттравматичного стресового розладу). Смерть близького «
проминає» базову ілюзію безсмертя і нагадує нам про самотність і те, що життя все ж закінчується.

Саме тому рідні померлого часто говорять про самотність і відчуття, що інші їх не розуміють.
Часто говорять про страх, неможливість спланувати завтрашній день. Все це порушення ілюзії безсмертя.

Стадії проживання утрати.

В загальному розрізняють від 4-5 стадій. Сама відома класифікація належить Елізабет Кюбер-
Росс.

- Заперечення
- Гнів
- Торг
- Печаль
- Прийняття.

Це природний діапазон почуттів, які переживають люди при неминучих, сумних або трагічних
змінах або втратах у власному житті. Тобто це нормальна реакція людини на будь-яку травмуючу життєву
ситуацію: саме їх ми переживаємо, коли намагаємося впоратися з будь-якими несподіваними сумними
змінами в нашому житті, особливо якщо це відбувається у вигляді примусового прийняття неминучих та
несподіваних життєвих змін.

Перша стадія: заперечення

«Я не можу в це повірити», «Такого не буває», «Не зі мною!», «Тільки не знову!»

Часто це початкова стадія, у вигляді тимчасового захисту, що проявляється заціпенінням і

шоком. Тому вона може супроводжуватися зниженням мислення і дій. Перші години, дні і навіть тижні
людина просто відмовляєтеся приймати те, що трапилося.

Стадія заперечення зазвичай супроводжується:

- прогалинами в пам’яті (людина не може згадати події попереднього дня і не пам’ятаєте, коли
останнього разу їла…),
- дезорганізацією (людина раз у раз забуває чи губить ключі або телефон),
- неадекватною реакцією на будь-які події (людина поводить себе не так, як звичайно, і відчуває
себе ніби кимось іншим).

На цій стадії людині важливо не тікати від проблеми, важливо говорити проте, що хвилює з
рідними та друзями, шукати підтримку. Також важливо дати собі час для переживання даної стадії, адже

61
в цей період людина може зібрати досить багато інформації про проблему, що допоможе їй в наступній
стадії.

Друга стадія: гнів

«Чому я? Це несправедливо!», «Ні! Я не можу це прийняти!»

Коли відбувається усвідомлення того, що зміни реальні і вже нічого не змінити, заперечення
часто переходить в злість. Люди схильні злитися, відчувати біль і шукати винних, звинувачуючи когось
або щось в тому, що з ними відбувається. Під час цієї стадії людина знаходиться в дратівливому,
розладнаному і запальному стані.

На цьому етапі потрібно постаратися перестати весь час прокручувати події минулого у своїй
пам’яті. Якщо з голови ніяк не йдуть самі неприємні моменти, обговоріть їх з рідними чи друзями, які
разом з вами пройшли через те ж саме, розкажіть, які саме почуття і емоції ви переживали. Так ви даєте
вихід своїм страхам і почуттю провини, отримуєте підтримку близьких і розумієте, що ви дійсно зробили
все, що було на той момент часу у ваших силах.

Третя стадія: торг

«Тільки дай мені дожити до того, як …»; «Я все зроблю, почекай поки! Ще кілька років.»

Це спроба відкласти неминуче – характерна поведінка людей, які переживають хворобливі

зміни. Вони починають торгуватися, аби віддалити небажані зміни або знайти вихід із ситуації. На цій
стадії людина дає обіцянки або укладає якісь угоди, щоб отримати можливість ще трохи пожити за
старими правилами, здійснювати дії в тому руслі в якому вона звикла.

Більшість угод, як правило, укладається з Богом, іншими людьми, особливо з близькими: «Якщо
я пообіцяю це робити, ти не допустиш цих змін в моєму житті». Люди в цей період часто звертаються до
знахарів, екстрасенсів і тд.

Торг часто пов’язаний з почуттям провини. Людині можна допомогти, заохочуючи її

промовляти ці почуття або вона може написати листа і всі переживання «вилити» на папір. У робочих
ситуаціях деякі починають старанніше працювати і часто залишаються понаднормово, намагаючись
уникнути скорочення.

Четвертий етап: печаль

«Я такий нещасний, хіба мене може щось турбувати?»; «До чого спроби?»

62
 Коли приходить усвідомлення того, що торг не приносить результатів, а наближаються зміни,
які стають все реальніше. Коли вже відчувається подих всіх втрат, які спричиняють за собою цілу низку
неминучих сумних змін в житті, і все, до чого ми так звикли, доведеться залишити…

Цей розклад справ викликає у людей стан пригніченості, смутку, страху, жалю та ін., в
загальному – депресія: опускаються руки від безвиході і енергія життя залишає тіло, людина втрачає
сенс свого життя.

Часто здається, що це найнижча точка в житті, з якої немає ніякого виходу. Тому зовні
людина може демонструвати байдуже ставлення, замкнутість, відштовхування інших і відсутність
хвилювання до чого-небудь в житті.

В таких ситуаціях людині краще розповісти оточуючим про те, що саме сталося. Адже в цей
період людина прагне співчуття та розуміння з боку оточуючих.

П’ята стадія: прийняття

«Все буде добре.»; «Я не можу перемогти це, але я можу добре підготуватися до цього.»

Незалежно від того, наскільки глибокими є страждання людини, повільно, але неухильно, вона
повертаєтеся до звичного життя. Спочатку вона буде робити крок вперед і два назад, але поступово почне
усвідомлювати те, що трапилося, і залучати приховані «резерви сил». Особистість з подивом виявить, що
життя не зупинилося.

На стадії прийняття людина не просто вчиться жити в нових умовах , а й мотивує інших,
допомагає тим, хто опинився в важкій ситуації, надихає власним прикладом.

Знання про вище перераховані п’ять стадій прийняття неминучого сильно спрощує широкий
спектр емоцій і переживань, які люди можуть відчувати під час змін. Адже це дає людям заспокоєння –
полегшення від того, що вони розуміють, що з ними взагалі відбувається і зокрема – на якій стадії
прийняття зміни вони знаходяться, і де були до цього.

До того ж усвідомлення того факту, що ці реакції, почуття і переживання нормальні і не є ознаками

слабкості – наповнюють людину силами і натхненням прийняти те, що сталося і почати рухатися далі в
своєму розвитку.

Стадії прийняття горя, втрат та життєвих змін

Базовими принципами роботи з втратою та горем вважається:

- Нормалізація

63
 - Проговорення
- Налагодження оточення
- Підтримка і пошук ресурсу
- Фасилітація

Що варто врахувати керівнику кола психологічної підтримки при організації групової

терапевтичної зустрічі?

Варто також володіти основними техніками першої психологічної допомоги в разі виникнення
емоційних тригерних реакцій у участників программи.

Зокрема при виникненні психоемоційних реакцій варто накинути на плечі людині ковдру та дати
теплий чай – це створить відчуття безпеки та допоможе нормалізувати стан. Також рекомендовано під час
проведення програми мати м’ятні цукерки, які учасники за власним бажанням можуть використовувати
для нормалізації свого стану.

Варто ознайомитися з техніками дихання та повернення в стан «тут та зараз». Психолог під час
проведення тренінгу має розуміти, що мозок людини має 3 основні відділи: неокортекс, лімбічна система,
риптильний мозок. При підвищенні рівня кортизолу ( гормону стресу) неокортекс ( а з ним і наша логіка,
раціо) вимикаються. Стрес проникає в лімбічну систему і ми вже починаємо діяти на емоціях без
раціонального усвідомлення ситуації. Якщо емоцію пропустити глибше, то активується наш рептильний
ум, в якому живуть наші інстинкти. Це може призвести до реакцій : бий, біжи, завмри. Тому важливо під
час виникнення емоційного стану у людини, активувати її мислення, та розширити тунельне бачення. Для
цього пропонується людині назвати 5 предметів навколо себе. 4 предмети, які можна побачити, 3 предмети
до яких можна доторкнутися, 2 предмети, які можна почути, 1 предмет, який можна відчути на смак.

Можна попросити людину назвати кількість людей навколо себе, або зосередити увагу на
годинниковій стрілці протягом 2 хвилин.

Можна використати техніки дихання по квадратам. 4 секунди вдихаємо повітря, 4 секунди

затримуємо дихання, 4 секунди видихаємо повітря, 4 секунди затримуємо дихання.

Також можна запропонувати людині порахувати кількість круглих, або квадратних предметів
довкола.

Ще під час проведення програми варто врахувати що стільці бажано розставляти таким чином, щоб
вони упиралися в стіну. Це створить відчуття опори. Кімната має бути гарно освітлена, чиста, має бути
достатня кількість повітря, бути тепло та затишно. Мають бути забезпечені належні умови. Зокрема
наявність вбиральні.

Також варто робити перерву на чай та каву, що створить додаткове відчуття комфорту та довіри.

Якщо людина відчуває тривогу та стрес, можна запропонувати їй сон під окситоциновою ковдрою
( тяжкою ковдрою, за відсутності можна застосувати 2 ковдри). Також варто знизити вживання вуглеводів,
64
зокрема солодкого ( як експрес отримання дофаміну – гормону радості), прогулянки на свіжому повітрі,
відновлення режиму сну та харчування, фізичне навантаження.

Психолог має сам бути в ресурсі, адже неможливо допомагати іншим, не перебуваючи при цьому в
ресурсному стані. Важливо знати та вчасно помічати власні маркери стресу. Проводити профілактику
професійного вигорання та мати супервізора для відновлення свого психоемоційного стану.

Також варто вчасно відчувати свою власну точку втоми і дозволяти собі відпочивати, спати по 8
годин на добу, збалансовано харчуватися та підтримувати водний баланс. Важливо насичувати свій
організм вітамінами, які в дефіциті в продуктах харчування , зокрема D3, Омега, Магній, тощо. Важливо
приділяти час фізичним вправам та медитації. Це знизить ризик виникнення вікарної травми у спеціаліста
та допоможе в розвитку навичок резильєнтності.

65
 РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ З ДИТЯЧИМИ ТА ПІДЛІТКОВИМИ ГРУПАМИ, ЯКІ
ПРОЖИВАЮТЬ ГОРЕ, ВТРАТУ.
Проживати горе, невизначеність, відсутність відомостей про близьку людину – це не просто
відчувати біль, а пройти цілу низку великих і малих випробувань болем, які можуть вибити з реальності,
погіршити адаптаційні навики і життя в цілому на тривалий період часу. Все це стане історією втрати, яку
проживає дитина. Ця історія містить все, що чула, бачила, усвідомлювала дитина в період проживання
цих подій.

Скорбота і почуття втрати – це багатогранний феномен, з різнобарвним спектром емоцій та

почуттів, які стали реальністю життя дитини. Проте всі реакції зазвичай є нормальними для даного
процесу. Емоційні реакції можуть бути різного ступеню та тривалості. Від помірних до гострих.

Скорботі потрібен час. Розуміння процесу та стадій горювання полегшить процес прийняття
незворотності події, яка трапилася.

Важливо розрізняти внутрішні та зовнішні зміни у дітей, які втратили близьких. Внутрішні зміни
стосуються прагнення дитини зрозуміти цінність втрати, сформувати стабільне ставлення до близької
людини. Зовнішні і внутрішні прояви не завжди пов’язані між собою. Дитина може добре вчитися, проте
мати великі проблеми в царині внутрішніх почуттів.

Наше розуміння дитячого почуття втрати впливає на те, як ми хочемо допомагати. Досить часто
дорослі уникають розмов з дитиною на тему того що трапилося, не бажаючи знову травмувати дитину.
Проте варто доносити до відому батьків, що таке замовчування дуже шкідливо для дитини. Не треба
ховати свої почуття, краще пояснити їх дитині. Це буде вчити дитину розуміти, що відбувається з нею.

Модель дуального процесу

Модель дуального процесу (Duel process model. Stroebe/Schut, 1991, 2007) допомагає зрозуміти
ситуацію. Вона розрізняє 2 процеси у почутті скорботи. Процес, направлений на почуття втрати,
концентрується на самій втраті та пов’язаній з нею події. Процес, направлений на відновлення,
фокусується на наслідках події, що трапилася, відновленні повсякденного життя. Обидва процеси мають
значення для подолання почуття горя.

Перший процес полягає у згадуванні померлого, перегляді фото, процесу перебирання особистих
речей, тощо. В цей період можна відвідувати могилу померлого, говорити про нього.

Другий паралельний процес полягає у відновленні. Він полягає на фокусуванні на діяльності, яка
відводить думки від трагедії. Для дорослих це може бути відвідування роботи, фокус на домашніх
справах, для дітей – це відвідування школи, тощо.

66
 Ідея даної моделі полягає у почерговому переключенні між даними процесами. І цей рух туди-назад
важливий і значимий сам по собі. Залучення людини до нових видів діяльності, нові емоції допомагають
впоратися та зменшити градус емоцій від проживання ситуації втрати.

Розуміння меж вікна толерантності у дітей і підлітків, які втратили близьких.

Вікно толерантності показує міру активності та її оптимальний рівень для індивіда. Вікно
толерантності це найбільш оптимальна зона в якій індивід почуває себе максимально комфортно. Якщо
ми переходимо верхню межу – це перехід до гіперактивного стану Натомість перехід нижньої межі- це
перехід до гіпоактивного стану. Гіперактивний стан супроводжується підвищеною активність- почуття
втрати, безсоння, прискорене серцебиття, безладні думки, нічні кошмари, страх, переживання спогадів,
флешбеки, тощо. Натомість ознаками гіпоактивного стану є – відчуття апатії, втоми, шоку, проблеми з
пам’яттю, запаморочення.

Завдання керівника группи зробити все можливе щоб учасники перебували в межах вікна
толерантності.

В разі виявлення ознак гіперактивного стану учасника:

- Сядьте поруч з учасником;

- Зробіть невеличку паузу
- Запропонуйте попити води
- Нормалізувати стан, підтримати. «Я розумію як тобі важко, ми більше не будемо про це говорити.»
- Запитати чи він не проти якщо заняття продовжиться.
- Запропонувати подихати свіжим повітрям, або піти до батьків, якщо вони присутні.

В разі виявлення ознак гіпоактивності:

67
 - Створіть безпечний простір, можете розповісти про те, як інші діти справляються з подібними
станами.
- Розділити заняття на менші частини. Починати від більш простих віддалених тем, поступово
заглиблюючись в складні питання.
- Показати розуміння, якщо учасник не хоче брати участь у завданні. Не бажання брати участь,
являється зрілим рішенням проте про це варто повідомити завчасно.

Емпатія і підтримка.

Підтримка – це вроджена здатність дитини триматися поблизу дорослих інстинктивно створюючи

собі безпечний простір. Дітям та підліткам потрібна така підтримка від дорослих. Така потреба зростає
під час переживання втрати.

Техніки спрямовані на примирення і прийняття втрати.

Досить дієво буде навчити дитину технікам самодопомоги, так як дорослі не завжди можуть бути
поруч з дитиною. До технік, які допомагають прийняти ситуацію такою, «як вона є» відносять:

Безпечне місце. Виконайте ця вправу під час зустрічі з учасниками групи. Просимо учасників
влаштуватися зручніше. Можливо змінити положення тіла. Сісти так, як за відчуттями людина буде
знаходиться у безпеці. Можливо укритися пледом.

Попросіть дитину уявити місце, в якому вона буде перебуває в цілковитій захищеності. Це
місце має викликати безпеку та гармонію.

Дайте на виконання даної техніки 2-3 хвилини.

Тепер ми знайдемо метафоричну картинку, яка буде викликати подібні відчуття з будь якої
ресурсної колоди. Попросіть пояснити про що ця карта. Що саме дитина відчуває дивлячись на неї. Ця
картинка буде давати відчуття безпеки в ході пропрацювання подальших сесій. Можна навіть на час
проходження занять роздрукувати картинку, або сфотографувати. До неї можна повертатися коли
виникають негативні відчуття. На час виконання вправ дані картинки можна покласти поруч з
учасниками. Це створить ефект безпеки. Не рекомендовано починати роботу з групою без створення
безпечного простору. Також учасник в разі виникнення негативних емоцій може повертатися в це
безпечне місце.

Цікаві заняття. Навіть якщо складно варто намагатися займатися цікавими справами. Це допоможе
каталізувати процес повернення до реального життя.

Вираження почуттів. Варто навчитися виражати свої почуття. За допомогою бесіди, музики,
танцю, листування, тощо.

Час для занепокоєння. Сказати собі я подумаю про це о 18 годині і дати думці піти. Не варто
дозволяти собі така вправу за 2 години до сну.
68
 Релаксація. Прогулянки лісом, медитація, йога допомагають зібрати до купи розфокусовані думки.

Відновлення режиму сну. Варто спати по 8 годин на день . Це дасть можливість фізично почувати
себе більш нормально.

Техніки спрямованні на зміни у повсякденному житті.

Концентрація на хорошому. Варто спробувати зосереджувати увагу на невеликих, позитивних

цілях, які можна досягти. Зміна фокусу уваги допоможе нормалізувати психоемоційний стан.

Відволікання. Буденні справи допомагають відволіктися від нав’язливих думок або спогадів.

Побудова групи

Групи формуються передусім за віковою ознакою та ступенем зрілості. Варто подбати про
оптимальну кількість учасників. Для найменших учасників оптимальною являється кількість 6 осіб. Для
старших дітей і підлітків оптимальна кількість – 8 осіб. Якщо буде більша кількість , то це може негативно
вплинути на результат групи. Зазвичай групи формуються в діапазоні : 3-6 років, 7-11 років, 12-14 років,
15-18 років. В загальній літературі виділяють 3 основні частини, що мають визначений порядок. Цього
порядку варто строго дотримуватися задля досягнення оптимальних результатів.

- Частина 1. Знайомство і сприяння в усвідомленні та подоланні скорботи.

- Частина 2. Болюча складова скорботи, похорону і ритуалів.
- Частина 3. Зміна, сильні сторони і відносини

Початок роботи в групі

Варто розуміти, що деякі учасники можуть вперше з моменту трагедії розповідати, про те, що
трапилося від початку і до кінця, а також вперше чути розповіді інших. Кожна людина по своєму проявляє
почуття. Інколи учасники потребують допомоги в проговоренні болючих моментів.

Варто почати першу зустріч з наступних слів:

«Щоб створити групу потрібна більше чим одна людина і ми раді, що ви допомагаєте створити цю
групу. Бути частиною групи- це вже робота! Ніколи не варто забувати про закон балансу, ми отримуємо
те, що вкладаємо. Ми не будемо вимагати, щоб ви говорили більше ніж це звично для вас, але ми дуже
хочемо, щоб всі мали рівну участь в наших заняттях. Ми будемо всіляко допомагати та підтримувати вас.

Варто використовувати бейджі, або таблички з іменами, так як учасникам іноді важко запам’ятати
інших учасників. Перед початком можна провести зріз стану учасників одним зі способів:

- Оцінити свій стан від 1-10. Де 1 – це дуже погано, а 10- це дуже добре.
- Зафарбувати термометр напруги від мінімального до максимального.

69
 Дана вправа надасть можливість тренеру розуміти стан групи. Такий самий зріз варто проводити і
по завершенню групи.

70
 РОЗДІЛ 4

ПРИКЛАД ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ДЛЯ КОЛА ПІДТРИМКИ ДЛЯ ПІДЛІТКІВ.

В даному розділі ми розглянемо практичні вправи, які можуть застосовуватися тренером для роботи
з втратою.

Вправа «Знайомство»

Мета: сформувати атмосферу довіри та безпеки, познайомити участників один з одним. Зкреслити
лід. В даній вправі презентація участників не відбувається у форматі самопрезентації задля того щоб
уникнути психологічних бар’єрів які можуть виникнути в процесі необхідності говорити про себе та про
те, що трапилося.

Ресурси: колода метафоричних ассоціативних картинок «Прощання заради життя», планшетки,

папір формату А4, ручки або маркери.

Таймінг: 15 хв.

Хід виконання:

Для виконання цієї вправи знадобиться будь-яка колода сюжетних метафоричних

ассоціативних картинок. Участники мають обрати картинку, яка стане метафорою для розповіді про себе
та свою ситуацію. Можна обирати картинку свого почуття, або ту, яка відображає ситуацію з якою
прийшов підліток. Далі участники діляться на пари та обговорюють про що для них це зображення. Під
час презентації кожен учасник розповідає не про себе, а про свого напарника. Така вправа дасть
можливість познайомити учасників один з одним і прослухати свою історію з інших уст. Говорити в парі
простіше ніж говорити назагал. Учасники матимуть змогу попросити напарника поділитися лише тим, що
учасник хоче. Якщо є учасники яким складно говорити психолог може допомогти такій парі. Не варто
тиснути на учасників, які поки що не готові чимось ділитися. Можна в такому випадку проговорити те,
що учасник хоче.

Прийняття правил ефективної комунікації у робочій группі.

Мета: створити безпечний простір в якому участники зможуть відкритися та прожити

психотравматичні ситуації.

Ресурси: аркуш для фліпчарту, маркери.

Хід виконання:

Психолог пропонує учасникам подумати над тими правилами, які будуть важливі особисто для
кожного учасника задля відчуття себе в безпеці. Всі правила занотовуються на фліпчарт. На другому
етапі роботи варто обговорити кожен пункт і прийняти колективне рішення щодо можливості

71
затвердження даного правила робочою групою. Важливо проговорити кожен пункт, тому, що правила які
прийняті колективом з врахуванням думки кожного будуть виконуватися добровільно та злагоджено.

До перелічених правил варто додати ( якщо учасники самі це не запропонували):

- Не можна критикувати думки один одного. Адже кожен прийшов зі своєю історією.
- Не можна розголошувати інформацію щодо почутого. Історії, яким можуть поділитися учасники ,
являються травматичними для них. Саме тому розголошення інформації суперечить будь яким нормам
моралі та етичності.
- Говорити варто стосовно свого досвіду уникаючи загальних суджень.
- Варто поважати час один одного та приходити вчасно.
- Кожен участник може вийти попити води, або відвідати вбиральню не запитуючи дозволу.

Після затвердження всих позицій варто запропонувати учасникам закріпити написане своїм
підписом внизу фліпчарта.

Вправа « Колективна довіра – це запорука успіх».

Мета: допомогти учасникам відчути, що тільки довіряючи один одному, рухаючись злагоджено –
ми дійсно можемо досягнути успіхів та ефективно опрацювати психотравматичні події свого минулого.
Навчити учасників комунікувати один з одним. Відчути що можна довіряти іншим.

Ресурси: мотузка зі зв’язаними кінцями, хустки.

Таймінг: 15 хв.

Хід виконання:

Учасники зв’язують собі очі хусткою, щоб не булу нічого видно. Психолог бере мотузку ( яка має
зв’язані кінці) і виставляє учасників так щоб кожен тримався за мотузку. Психолог пропонує учасникам
не підглядаючи зробити з цієї мотузки якусь геометричну фігуру. Учасникам дозволяється говорити один
з одним.

По завершенню вправи участники рефлексують свої відчуття та обговорюють їх з психологом.

Вправа « Капсула почуттів»

Мета: Дана вправа спрямована на дослідження досягнутих змін в процесі проходження програми.

Ресурси: конверт для кожного учасника, стікери, маркер.

Хід виконання:

Кожен учасник підписує конверт і вкладає туди стікери з своїми емоціями на сьогоднішній день (
кожна емоція пишеться на окремому аркуші) та заклеює конверт. Дані конверти зберігаються у психолога
до завершального етапу програми.
72
 Запалення свічника ( Для роботи з групою в якій учасники проживають смерть близьких).

Для роботи Вам знадобиться шаблон, який наведений нижче

Матеріали: олівці, маркери, матеріали для виготовлення свічки.

В ході заняття учасники виготовляють свічки бажаного кольору та форми. Після цього всі свічки
розміщуються в колі. Кожен ставлячи свічки може сказати щось, що хотів би сказати померлому. Після
чого учасник запалює свічку та ставить на свічник. ( Якщо немає можливості організувати виготовлення
свічок, то можна використати готові свічки. )

73
 РОЗДІЛ 5

Особливості роботи з групами дорослих , які проживають горе, втрату.

Ми все життя стикаємося з втратами та проживанням цих втрат: сумуємо за іграшками, друзями в
садочку, старим домом, спогадами... Ми всі постійно стикаємося зі смутком і горюванням, що переносить
важливе з довкола до нашого серця. Проживання втрати - це природний процес, якому треба не заважати.
Його задача - через горювання знайти свій спосіб бути з тими, хто нам цінний, і йти далі своїм життям,
нести своїх людей з теплом і світлом (прожити втрату, але не втратити любов). Багато хто думає, що
процес виходу з жалоби - це коли горе і біль зменшується, і людина перестає думати про загиблих. Але
насправді це не так. Спогади і жаль за втраченими близькими не зменшується, але збільшуємось ми самі,
оплітаючи спогади силою, теплом і любов'ю. Люди і спогади про них залишаються з нами, з сумом від
втраченого, зі світлом від здобутого, з жалем за минулим і радістю від того, що ми разом пережили. Ці
люди назавжди з нами. І нам належить жити далі, з пам'яттю про них, щоб не втратити їх в собі, з
цінностями і світлом. Процес горювання - це дві складові: жалоба за близькими і подальше життя з ними
в серці.
Під час війни не завжди можливо попрощатися, поховати, побачити тіло близьких, і мозок
відмовляється вірити, відпустити, оплакати і повернути до свого серця людське тепло. Багато хто уникає
будь-яких спогадів про загиблих. І тоді ми втрачаємо той зв'язок, те тепло, ті світлі спогади, підтримку і
можливість прожити цей біль і дати місце близьким у своєму житті. І тоді, замість природного шляху, що
перетворює пекучий біль на теплий смуток, ми отримаємо заблокований, невпинний біль. Бо біль війни -
не природний. Довкола багато смертей, яких не мало б бути. Це боляче та важко вкладати в реальність (
психіці важко з цим впоратися у своєму темпі, їй не вистачає внутрішнього ресурсу), при цьому часу на
проживання горя замало ( людині необхідно бути зібраною, шукати безпеки,боротися з ворогом).
Втрата близьких унаслідок бойових дій є раптовою і неочікуваною, що спричиняє відчуття шоку і
кризи. Тому психологам, які працюють з родичами загиблих потрібно знати основні правила допомоги
при гострому стресі – це стадія шокового стану, перша реакція на травмуючи подію: може тривати до 3-
5 діб і мати швидкий перебіг(емоційне збудження, агресія,істерика) чи загальмований перебіг( ступор,
апатія).
Для надання першої допомоги людині у шоковому стані найчастіше використовують
протокол ЯАЛОМ:
1. Встановлюємо зв’язок (концентрувати увагу людини на собі – вивести зі «ступору» чи навпаки
зупинити і спробувати усадити)
2. Відмічаємо свою присутність («Я тут!; Я поруч!»)
3. Встановлюємо особу і її причетність до події (консолідація пам’яті короткими чіткими
запитаннями : запитати ім’я, де вона знаходиться)
4. Встановлюємо хронологію подій ( що робила за годину до події? З ким була? іт.д.)
5. Визначаємо чіткий перелік дій на найближчий час ( подзвонити близьким, попити води, тощо)

74
 Ці рекомендації доречні для допомоги людині у перші хвилини-дні після травмуючої події .
Зазвичай, до груп підтримки приходять люди які вже пройшли стадію гострого стресу, але психологу
необхідно знати і вміти використовувати даний алгоритм на випадок повторення гострих реакцій під час
терапії. Також, корисним буде дотримання певних правил поведінки з людиною у шоковому стані:
давати вказівки чітко і спокійним голосом; не приєднуватися до людини емоційно (бути «острівцем
спокою»); не вчиняти агресивного впливу (сильно обіймати,бризкати водою); не проговорювати емоційні
деталі чи інтерпретація травмуючої події до виходу з шокового стану.
Фасилітація групової роботи
Учасники кола підтримки виявляють складні емоції (зачіпаються негативні стани, почуття тривоги,
гніву, сорому,тощо) , адже горюючі люди високо тривожні і вразливі. Відповідно, існує потреба в
сприянні зосередження роботи групи на пізнавальних або орієнтованих на завдання підходах, які можуть
мінімізувати страждання. Для горюючих людей групова робота є найбільш вигідною, коли вона створює
простір для взаємних і чесних переживань та отриманню корисних навичок для екологічного проживання
горя. Безпека групової роботи стає дуже потужним терапевтичним фактором. Тому психологу
(фасилітатору) слід звернути увагу на такі моменти:
1. Склад групи учасників (при формуванні групи, по можливості, враховувати стать та вік учасників,
тип та давність втрати). Врахування цих факторів може допомогти у формуванні згуртованості групи і
сприяти комфортній терапії кожного учасника. Рекомендовано проводити попередні співбесіди з
учасниками, на яких слід уточнити : кого втратили, при яких обставинах, як давно? На основі отриманих
даних відбувається формування груп, адже спільний(схожий) досвід сприяє взаєморозумінню між
членами групи і забезпечує краще сприйняття один одного. Також, попередня співбесіда допоможе
визначити осіб, яким варто порадити індивідуальні консультації чи комбінувати груповий і
індивідуальний формат зустрічей. Оптимальна кількість учасників не більше 8-10 осіб.
2. Практичні аспекти (комфортне і гостинне приміщення з правильним освітленням і доступом до
води/кави викликатиме відчуття безпеки і комфорту для продуктивної роботи учасників; початкова
інформація повинна чітко пояснювати, чого очікувати, запрошувати ставити запитання та виражати будь-
які невизначеності).
3. Приділіть час підготовці та встановіть норми , на яких базується робота групи ( дати можливість
учасникам сформулювати свої очікування та страхи щодо участі у заході, підтримати групу у формуванні
взаєморозуміння і взаємоповаги, розробити порядок денний і правила групи разом з учасниками, які
будуть комфортні для кожного і сприятимуть продуктивній роботі групи в цілому). Використовуйте
часовий регламент і принцип черговості.
4. Заохочуйте відкрите і щире обговорення (може бути корисним пояснити, що схожість з іншими
людьми в групі є можливою, але також можливі й відмінності та розбіжності). Стимулюйте учасників до
активної роботи в групі (напр. запитуйте в ході обговорення певної теми «Що Ви думаєте про це?Чи
відчували Ви щось подібне ?» і т.ін.), але не варто тиснути на учасника, якщо він не готовий відповісти
на запитання (дайте час, участь у обговоренні повинна бути добровільним бажанням).

75
 5. Працюйте якомога прозоріше (пояснюйте для чого задається питання чи робиться коментар,
перевіряйте чи відповідає робота групи потребам учасників, чи потрібні будь-які зміни у підходах та темах
групової роботи). Звичайно, до кожної зустрічі необхідно ретельно готуватися і мати чіткий план, але
психолог має стежити за настроєм групи і давати можливість трохи відхилятись від нього,якщо група
потребує додаткового обговорення якогось питання.
6. Працюйте у парі, якщо група велика (спільне ведення групи дозволяє розподілити багато завдань,
необхідних для ефективної роботи групи підтримки, допомагає краще «читати групу» вербально і
невербально, забезпечує моделювання ролей для членів групи щодо спілкування, стійкості,
посттравматичного зростання, прийняття різних стилів скорботи та подолання, а також використання
різних засобів зцілення).
7. Дотримуйтесь правила конфіденційності ( визначеного законодавством України), слідкуйте за
тим, щоб уся документація і інформація щодо учасників групи і результатів групової роботи була
конфіденційною і «зберігалась під замком». Варто нагадати учасникам про це правило на попередній
співбесіді, щоб вони мали змогу вільно висловлювати свої почуття і думки, не боячись осуду чи
розголошення поза межами групи.
8. Намагайтесь нейтралізувати вплив політичного аспекту(різниця у політичній оцінці бойових дій
і громадянській позиції учасників і оточуючих може спричинити конфлікт сприйняття ролі загиблого (
напр. надмірна героїзація чи навпаки – безглузда смерть «пішака»). Тому важливо уникати обговорення
політичних ідей і спрямовувати учасників до обговорення власних переживань втрати.
9. Враховуйте обтяжливі обставини загибелі (випадки,коли тіло не було вчасно поховане,
перепоховання, встановлення особи загиблого за аналізом ДНК). Необхідно уникати «зайвого
фантазування» про обставини загибелі, а концентруватись на відомих фактах і визнанні факту смерті ,
щоб пройти цей шлях і пережити втрату.

ПРИКЛАД ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ДЛЯ КОЛА ПІДТРИМКИ ДОРОСЛИХ.

1. Вступна частина.
Психолог представляється і коротко розказує про себе і про мету сьогоднішнього зібрання.

2. Затвердження правил групи.

Мета: створити безпечний і комфортний простір для кожного члена групи, який сприятиме
створенню атмосфери взаємоповаги і співпраці між учасниками.
Хід виконання: Психолог пропонує учасникам подумати над тим, які правила сприятимуть кращому
взаєморозумінню і побудові атмосфери безпеки і взаємоповаги у групі. Всі запропоновані варіанти слід
прописати на фліп-чарті та узгодити кожен пункт з усією групою . Психолог може почати цей список,
стимулюючи учасників до участі у обговоренні.

3. Знайомство. Вправа « Пуд лиха»

76
 Мета: познайомити учасників, дати можливість кожному розказати про свою втрату і « розділити
свій пуд лиха з усіма». Проговорення сприятиме полегшенню емоційної напруги , спільні риси історій
допоможуть об’єднати групу і зблизити учасників, сприятиме створенню атмосфери довіри і
взаєморозуміння.
Обладнання: морські камінці ( можна замінити іншими елементами), коробка
Хід виконання: Коли на долю людини випадає якесь важке випробування, про неї кажуть « вона
знає, скільки коштує пуд лиха». Втрата близької людини - є те лихо, яке спіткало кожного із нас і
витримати цей тягар наодинці дуже важко. Я пропоную кожному зараз спробувати полегшити свій тягар
і розділити його з іншими. Виберіть собі камінь, потримайте його в руках і подумайте про свою втрату.
Тепер,по черзі, представтесь (ім’я) і розкажіть кого Ви втратили і як це сталось? Після цього, покладіть
свій камінь до коробки у центрі кола, віддаючи разом з ним частину свого смутку.
Після того,як усі учасники виконають цю вправу, психолог наголошує на необхідності працювати з
тяжкими переживаннями, адже це «каміння» накопичується і негативно впливає на наше самопочуття і
взаємовідносини з оточуючими. Натомість, якщо розділити свій біль з навколишніми – це може принести
полегшення.

4. Теоретична частина і обговорення.

Психолог розповідає про те, що таке скорбота ? як вона впливає на наше самопочуття і стосунки з
оточуючими? Які стилі подолання існують?
Під час теоретичної частини, необхідно залучати учасників до обговорення( питати про їх думки
стосовно скорботи, що з перелічених відчуттів їм знайоме). При цьому необхідно робити акцент на
майбутньому і тому, що життя поступово знову набуде сенсу.

5. Техніка «Розширення»
Мета: прийняти емоції та почуття, які турбують учасників.
Хід вправи: Часто боротьба заважає природному процесу згасання емоцій. Тому дуже важливо
прийняти їх, дозволити їм протікати й згасати, щоб ці емоції та почуття не змушували вас діяти так, як
вам не вигідно чи не корисно. Тож, почнемо:
Крок 1. Спостерігаємо.
Проскануйте своє тіло з голови до ніг. Що і де ви відчуваєте? Позначте неприємні відчуття.
Наприклад, ком у горлі або відчуття в животі, тяжкість у грудях або сльози, що підступають. Якщо їх
кілька, оберіть найнеприємніше. Сконцентруйтеся на ньому. Спостерігайте за ним. Виявіть цікавість, наче
вчений до цікавого відкриття. Зауважте, де його початок і де кінець. Якої воно форми? Воно на поверхні
вашого тіла чи всередині нього, чи і там, і там? Наскільки глибоко воно проникло? Де відчувається
найсильніше? А найслабше? Чи відчуваєте його по-різному в центрі та з краю? Чи відчуваєте пульсацію,
вібрацію? Сильне воно чи слабке? Статичне чи рухається? Тепле чи прохолодне?
Крок 2. Дихаємо.

77
 Зробіть кілька глибоких видихів. Зауважте, як з кожним видихом ви повністю звільняєте легені.
Слід дихати глибоко та повільно – це знижує напругу у тілі. Дихання не позбавить вас відчуття, але
створить центр спокою всередині вас. Можна порівняти це з киданням якоря в розпал емоційної бурі: якір
не зупинить шторм, але утримає вас на місці й допоможе перечекати негоду. Коли ви дихаєте повільно і
глибоко уявляйте, що ви видихаєте повітря прямо в центр свого відчуття. Уявіть і відчуйте, як подих
огортає ваше відчуття. Як ваше дихання ніби створює для нього додатковий «простір для руху».
Крок 3. Дозволяємо.
Дозвольте своєму відчуттю бути там, де воно виникло. Дайте йому спокійно існувати, навіть якщо
воно для вас є неприємним. Якщо ж ваш розум починає коментувати те, що відбувається, просто
подякуйте і повертайтеся до спостереження. Якщо виникне бажання позбутися його, вступити з ним у
боротьбу – то визнайте це бажання, не піддаючись йому. Кивніть: так, я бачу, ти тут. І знову зосередьтеся
на відчутті. Не намагайтеся його позбутися, не пробуйте нічого змінювати. Якщо воно зміниться
самостійно, чудово. Якщо ні, також добре. Залишайтеся зосередженим на відчутті, доки бажання боротися
з ним не вщухне повністю. Це може зайняти від кількох секунд до кількох хвилин. Будьте терплячі й дайте
собі стільки часу, скільки потрібно, адже ви вчитеся дуже цінним навичкам. Продовжуйте вправу доти,
доки не відчуєте, що боротьба з емоціями закінчена.

6. Завершальний етап.
- Закінчуйте вчасно
- підведіть підсумки
- залиште час для запитань
- назвіть тему наступної зустрічі
- подякуйте учасникам і попрощайтесь з ними до наступного заняття

78
 Техніка Міст

Деякий час ти будеш сидіти рівно і не рухатися з прикритими очима. Це схоже на те, що ти приїхав
за покупками до магазину на своєму авто. Залишив авто на парковці і пішов до магазину за покупками.
Треба прослідкувати щоб під час цієї техніки ти сидів спокійно, як автомобіль який спокійно чекає на
парковкі.
Думай будь ласка залишаючись з відкритими очима про ту ситуацію образи, яка тебе турбує, яка
завдає болю, яка, ти відчуваєш в фоновому режимі забирає твою енергію і яку ти хочеш зупинити , тому
що сил терпіти цю біль більше не залишилося. Та і це не має сенсу, коли в житті так багато моментів для
радощів.
Перше, що ми пропонуємо зробити нашому клієнту- це визначитися з ситуацією образи, яка його
турбує.
А зараз сядь рівно. Варто впевнитися в тому, що спина пряма та не напружена. Прикрий очі, візьми
праву руку в ліву, постав ноги на підлогу.
Зараз я запрошую тебе в деяку мандрівку. Твоя задача включити уяву. Бути включеним на стільки,
на скільки можеш зараз і сконцентруватися на своїй внутрішній роботі, адже вона дуже важлива зараз.
І так давайте почнемо. Сядь рівно, прикрий очі. Зроби декілька глибоких вдихів та видихів і наче
найсучасніший рентген проскануй своє тіло. Якщо в якійсь частині твого тіла є напруга, то уяви як вона
просочується в землю. Земля розщепляє її і вона зникає.
Спостерігаючи за своїм тілом подумай про ту ситуацію образи з якою ти готовий працювати.
Прийми рішення, що зараз зробиш все можливе, щоб ця ситуація як можна швидше перестала впливати
на твоє життя. Перестала завдавати болю тобі і іншим людям.
І зараз уяви що перед тобою величезна ріка через яку побудований міст з одного берега де ти стоїш
в стані образи, де твоє тіло, розум і душа просіченні цією образою . Тому, що вона вже дуже довго жила
в твоєму тілі і розрослась, а там на іншій стороні мосту, на другому березі цієї річки життя без образи.
Уяви свій міст, як він виглядає, який вік твого мосту? Пофантазуй, створи яскраву картинку.
Можливо твій міст буде новим, можливо він буде старим, а можливо дуже надійним . Створи його таким,
як ти хочеш на зараз.
І дуже явно уяви його, наче він знаходиться на відстані витягнутої руки. І ось ми підходимо до
мосту. Поки що ти стоїш на тому березі де ти наповнений образою і приймаєш рішення – я хочу змінитися.
Достатньо, я хочу дозволити собі закрити цю ситуацію в своєму житті. Відчуй жаль до своєї болі і болі
тих людей, які причетні до цієї ситуації. І ти робиш перший крок на міст. В низу тече ріка. Подивись на її
течію. Вона спокійна чи бурхлива? Яка зараз погода? Що супроводжує твій перехід?
Почни повільно і охайно рухатися по мосту. Роблячи перші кроки зверни увагу на своє тіло. Відчуй
як камінь цієї образи лежить на душі. Як можливо присутня напруга в твоєму тілі, тремор. Відпусти зараз
цей камінь у воду, наче бетонна плита, яка довгий час тяготила тебе, падає вниз. Викинь у воду головні
болі, котрі супроводжувала образа, сердечне хвилювання, постійне відчуття у тілі, яке прагнуло
стиснутись. Також викидай. Подивись як вода поглинає твої образи і біль яку вони несли тобі. Відчуй, як
з кожним твоїм кроком твоє тіло відчуває почуття легкості. Викидай без жалю. Скидай лати образи зі
свого тіла.
А тепер давай звільнимо розум. Скидай з себе почуття правоти. Вибери бути не правим, але
щасливим. Викидай бажання постійно аналізувати, щось виясняти. Викидай хворобу, яка стане наслідком
любої образи. Викинь бажання зберігати цю біль в душі. Прийми всі свої рани, які завдає ця образа і скажи
собі в середині : « Так я приймаю себе скаліченого цією ситуацією і так, мені боляче. Але я вибираю йти

79
далі. Тому, що це всього лиш одна ситуація в моєму житті і вона скоро закінчиться, тому, що я приймаю
це рішення».
Відмовся від справедливості. Відмовся комусь щось доводити. Тому, що це не важливо. Зло , гнів,
образа, хвороба – не важливо.
Продовжуючи робити маленькі кроки по твоєму мосту, викидай все не важливе. Спостерігай як стає
більш легким твоє тіло і звільняється розум. Зосталося звільнити душу. І ти вже приближаєшся до іншого
берега. Уяви це дуже явно , наче це вже відбувається і ось звільняється душа. І ти говориш так, у мене є
біль і так вона болить. Моя біль через цю ситуацію і вона не сама велика біль у світі. В людей бувають
набагато більш складні ситуації. Я вдячна своїй болі. Я повністю себе приймаю і дозволяю собі іти з цим
шрамом , як багато дітей стаючи дорослими живуть з деякими шрамами із дитинства. Маленькими і
великими. Я дозволяю собі жити з цією поміткою. Енергію болі я вибираю використовувати як дрова і
кидаю біль в стопку духовної роботи і відчуваю тепло. Відчуваю дуже сильне почуття жалю до себе і тих
у кого інша біль. Я вибираю направляти це тепло в якусь сферу свого життя.
А зараз уявіть ту сферу свого життя де дуже потрібна енергія і направте туди це тепло. Дайте туди
силу. Відчуйте що хтось або щось чекає тебе на тому березі. Будь дуже уважним. Придивись. Хтось дуже
світлий, дуже добрий, дуже хороший чекає тебе на тому березі. Ми думали що справа в образі , але на
справді образа – це лише прикриття. Від мене ховали те, що чекає мене на тому березі. Але я зміг ступити
на міст. Я зміг зробити цей крок і тепер точно знаю, що ради того чекає мене попереду ( моє здоров’я,
здоров’я моїх дітей, хтось, хто мені дуже дорогий , моя енергія, мій хороший настрій, або щось ще) тепер
я знаю, що ради цього варто пробачати. Ступи на цей берег і відчуй радість. Зроби декілька вдихів і
видихів. Повернись назад. Якою ж довгою була ця дорога. Хоча по часу ми зробили цю практику дуже
швидко. Дорога була довго. Можливо день, можливо місяць, можливо пару років. М’яко- м’яко зроби
вдих і видих і коли будеш готовий відкрий очі.
Намалюй самий сильний епізод візуалізації, який залишився у тебе в уяві.
Чому я приймаю рішення завершити цю ображаючу ситуацію в моєму житті?
Чому для мене вигідно перестати ображатися?
Чому для мене вигідно закрити образу і поставити крапку?
Що прийде в моє життя, якщо я зможу дійти до кінця і відпустити образу?
Доступ до якої сили мені відкриє мій міст ?
Куди я буду направляти енергію, яку раніше в моїй душі забирала ця образа?
Відмовляючись від правоти я зберігаю себе.

80