Охорона здоров'я - це система заходів, які здійснюються
органами державної влади тa органами місцевого
самоврядування, їх медичними та фармацевтичними
працівниками посадовими особами, закладами охорони здоров'я,
громадянами з метою збереження та довлення фізіологічних і
психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної
активності людини за максимально біологічно можливої
індивідуальної тривалості її життя
(Відповідно до «Основ законодавства України про охорону
здоров'я»)
Розпорядження КМУ від 19.08.2020 № 1043-р (внесено зміни,
згідно з Постановою КМУ № 382 від 21.04.2021 р.) Про
затвердження плану заходів щодо реалізації Національної
стратегії з оздоровчої рухової активності в Україні на період до
2025 року "Рухова активність здоровий спосіб життя здорова
нація" на 2021 рік
Основними заходами є:
1. Розроблення комплексу показників для оцінки рівня фізичного
здоров'я різних груп населення
2. Формування ціннісного ставлення юнацтва, дітей та молоді до
власного здоров'я, покращення фізичного розвитку та фізичної
підготовки.
3. Модернізація в закладах освіти системи фізичного виховання,
що повинно бут органічно поєднано з іншими компонентами
здорового способу життя.
4. Запровадження системи моніторингу основних показників
рухової активності різних вікових та соціальних верств населення.
Здоров'я - це не все, але все без здоров'я - ніщо. (Сократ)
Життя і здоров'я - це найцінніше, що ми маємо. (Пан Ги Мун)
Єдина краса, яку я знаю - це здоров'я. (Генріх Гейне)
Східна філософія базувалась на розумінні людини як
психологічної та фiзiологiчної цілісності, нерозривно пов'язаної з
навколишнім середовищем, природою, космосом та зорієнтована
на здоровий спосіб життя.
У західноєвропейській філософії природа людини представлена
як грішне тіло та божественна душа.
У філософії Нового часу людина уявлялася як машина, механізм.
Основні підходи до розуміння проблеми здоров'я (О.
Васильева, Р. Філатов):
 Нормоцентричний (здоров'я як оптимальний рівень
функціонування організму людини);
 Феноменологічний (здоров'я як опосередкований досвід
фізичного нездужання, чим більший цей досвід, тим більш
багатовимірними й об'ємними стають уявлення про
здоров'я);
 холістичний (здоров'я як цілісність, яка здобувається
людиною протягом усього життя);
 аксіологічний (здоров'я як універсальна цінність людини,
на яку впливають ціннісні орієнтації та їх домінування,
переоцінка цінностей, а також криза в житті людини);
 крос-культурний (здоров'я розглядається через комплекс
характеристик соціальними умовами, своєрідністю образу
життя й образу світу);
 дискурсивний (здоров'я як продукт певного дискурсу, який
має власну внутрішню попку конструювання або
концептуалізації соціальної й психічної реальності);
 Інтегративний (інтеграція вище зазначених моделей і схем
на єдиній концептуальній осн відповідно принципам теорії
систем).
Холістичний підхід до здоров'я Здоров’я це
Дослідження сучасної літератури свідчить про поширення У Статуті ВООЗ,1946 зазначається, що здоров'я - це стан повного
системного підходу в науках про людину, де здоров'я фізичн. психологічного та соціального благополуччя, а не тільки
розглядається як результат взаємодії особистості і навколишнього відсутність хвороби чи деяких фізичних вад.
середовища. Згідно з цим підходом, людина є складною живою
Здоров'я людини - це її здатність зберігати відповідну віку
системою. Цей підхід до здоров'я зумовлює необхідність розгляду
стійкість до різких змін кількісних і якісних параметрів потоку
людини як частини соціоекосистеми, яка активно на неї впливає й
сенсорної, вербальної і структурної інформації (І.Брехман)
одночасно зазнає зворотної дії з її боку.
Здоров'я - це цілісний багатовимірний динамічний стан, що
Інтегральна теорія здоров'я
розвивається в процесі реалізації генетичного потенціалу в
Останнім часом у філософії набуває популярності інтегральна умовах конкретного соціального й екологічного середовища
теорія здоров'я, що ставить за мету цілісне вивчення людини. На (В.Казначеєв)
думку дослідників, від розуміння цілісності природи людини
За сучасним визначенням здоров'я - це процес збереження та
залежить ставлення до здоров'я, система оздоровчих заходів.
розвитку психічних і фізіологічних функцій, оптимальноï
Сучасною тенденцією в пізнанні здоров'я є міждисциплінарні
працездатності та соціальної активності за максимальноï
дослідження, що підвищує їхню теоретичну й практичну
тривалості життя.
ефективність.
Це процес формування й підтримання динамічної рівноваги
ОСНОВНІ ТИПИ СУТНІСНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ВИЗНАЧЕННЯ
організму на соматичному і психічному рівнях на основі
ЗДОРОВ'Я:
біохімічних й iнформацiйно психологічних адаптаційних
o Здоров'я як норма функціонування організму на всіх рівнях механізмів.
його організації
 Концепції здоров'я
o Здоров'я як динамічна рівновага (гармонія) життєвих
 Концепція психоаналізу і біхевіоризму
функцій організму
 Концепція гуманістичної, екзистенціальної, позитивної
o Здоров'я як повноцінне виконання основних соціальних
психології
функцій, участь у житті суспільства й активна трудова
 Концепція психології здоров'я
діяльність
o Здатність організму адаптуватися до умов навколишнього  Концепція соціальної психології здоров'я
середовища, що змінюється  Концепція культурно-обумовленого душевного здоров'я
o Вiдсутнiсть патологічних змін і нормальне самопочуття  Концепція особистісного здоров'я
o Повне фізичне, духовне, розумове й соціальне  Індивідуальна концепція здоров'я
благополуччя

Поняття «кількість здоров'я» (М. Амосов)
Академік М. Амосов запропонував поняття «кількість здоров'я»
визначати кількістю резервів організму. Але такий підхід є суто
медико-біологічним і не враховує соціальних аспектів здоров'я.
Тим більше, що під здоров'ям він розуміє максимальну
продуктивність органів при збереженні кількісних меж їх
функцій. Тобто, у цьому визначенні увага приділяється тільки
діяльності органів, а не цілісної людини як біопсихосоціальної
істоти,
В останні десятиліття завдяки розвитку валеологічних досліджень
уявлення про здоров'я істотно змінилося. Здоров'я стало
розумітися як процес формування й підтримання динамічної
рівноваги організму на соматичному і психічному рівнях на
основі біохімічних й інформаційно-психологічних адаптаційних
механізмів
СКЛАДОВІ ЗДОРОВ'Я
Фізичне здоров'я - стан функціонування організму людини, усіх
його органів та систем.
Інтелектуальне здоров'я - стан розвитку особистості та її адаптації
в навколишньому світі.
Особистісне здоров'я - стан усвідомлення власної самореалізації.
Психоемоційне здоров'я - стан функціонування психічної сфери
людини.
Соціальне здоров'я - стан усвідомлення рольових функцій в
соціумі.
Духовне здоров'я - стан реалізації цільових життєвих настанов.
Індивідуальне здоров'я - динамічний стан збереження й розвитку
психофізіологічних функцiй індивіда, його оптимальної
працездатності й соціальної активності за максимальноï
тривалості життя.
Популяційне здоров'я - це процес соціально-історичного розвитку
бiологiчноï i психосоціальної життєздатності населення, яке
проживає на певній території, у низці поколінь, підвищення його
працездатності й продуктивності колективної праці, зростання
екологічного домінування та вдосконалення людини як виду.
Системи, що беруть участь у підтриманні рівня здоров'я
 рівень і гармонійність фізичного розвитку;
 резервні можливості основних фізіологічних систем;
 рівень імунного захисту й неспецифічної резистентності
організму;
 наявність або відсутність хронічного захворювання,
дефекту розвитку;
 здатнiсть звiльнюватися від метаболітів та ендотоксинів;
 рівень морально-вольових і ціннісно-мотиваційних
настанов
Демографічні показники - це дуже місткі інтегратори, що
характеризують процес розвитку, смертністьдитяча смертність,
середня очікувана тривалість життя, фізичний розвиток,
інвалідність, захворюваність та хворобливість, враженість
окремими хворобами, захворюваність з тимчасовою втратою
працездатності.
Основні критерії здорової людини:
 медико-біологічний (фізіологічний)
 психологічний
 світоглядний
Саме ці критерії складають основу можливостей для людини
виконувати свою головну роль, своє основне призначення бути
членом суспільства, учасником виробництва, активним членом
трудового колективу, сім'ї .
ТИПИ ЗДОРОВИХ ЛЮДЕЙ НА ОСНОВІ ЗДАТНОСТІ ДО
ВИКОНАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ФУНКЦІЙ (за О. Кудрявцевою):
Тип I. Цілком здорова, повноцінно й ефективно виконує соціальні
функції.
Тип II. У даний час здорова, але впродовж поточного року
перенесла респіраторне захворювання без ускладнень. Це
захворювання не вплинуло на здатність індивіда повноцінно й
ефективно виконувати соціальні функції.
Тип III. Здорова, але має осередки хронічної iнфекцiï (карієс
зубів, інфекція в мигдаликах тощо), які не викликають зниження
функції й не перешкоджають повноцінному виконанню
соціальних обов'язків.
Тип IV. Уважає себе та за об'єктивними медичними даними є
здоровою, але час від часу висуває скарги про можливу наявність
нерозпізнаного преморбідного стану, але всі свої соціальні
функції виконує достатньо повно.
Тип V. Здорова, але іноді відчуває недомагання, пов'язані,
наприклад із процесом акліматизації при переїзді з одного регіону
в інший, з перебуванням у стресовій ситуації тощо.
Тип VI. Умовно можна віднести до здорових індивідів і тих, хто
на думку лікаря і за власною оцінкою, здоровий, повноцінно й
ефективно виконує свої соціальні функції, але одночасно має
низку порушень у способі життя (палить, зловживає алкоголем,
не виконує гігієнічних вимог до режим дня, харчування,
відпочинку тощо). Хоча такий тип iндивiда є здоровим на даний
момент, не потенційно ця людина нездорова, оскільки перелічені
порушення є факторами ризику, які можуть викликати те чи інше
захворювання.
Особливі фізіологічні стани
Більше ніж половина людей мають дозонологічні прояви, в тому
числі як особливі фізіологічні стани. Найбільше людей перебуває
у «третьому стані» через те, що в своєму житті вони нехтують
методами загартовування, психорегуляції, оздоровчого
харчування та загального життевого режиму
СТАНИ ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ
Оптимальна стійкість до дії патогенних факторів, коли людина
має хорошу фізичну, психічну та соціальну адаптованість;
Передхвороба, коли можливий розвиток патологічного процесу
без зміни сили дії патогенного фактору внаслідок зниження
резистентності;
Стан, який характеризується наявністю патологічного процесу без
специфічних симптомів хвороби;
Хвороба, тобто такий прояв патологічного процесу, який
позначається на соціальному статусі хворого.
Розмежування станів здоров'я і патології
Розмежування станів здоров'я і патології являє собою одну із
найсерйозніших проблем валеології та медицини, над вирішенням
якої більше ніж століття працюють вчені. Патологічні процеси і
хвороби співіснують з життєдіяльністю і здоров'ям. Таке
співіснування являє собою один із найважливіших парадоксів
людського життя.
Донозологічна діагностика
Донозологічна діагностика ґрунтується на тому, що перехід від
стану здоров'я до хвороби проходить через ряд послідовних
стадій, протягом яких організм пристосовується до нових умов
існування, змінюючи рівень функціонування та напруги
регуляторних механізмів. Вони можуть характеризуватись як:
 нормальні адаптаційні реакції;
 напруга механізмів адаптації (короткочасна, або нестійка
адаптація);
 перенапруга та розлад у роботі механізмів адаптації.
Для оцінки функціонування використовують різні методики,
наприклад методику Баєвського
Діагностика здоров'я за прямими показниками – діагностика
за визначенням біологічного віку.
Специфіка старіння визначається за співпаданням бiологiчного
віку з календарним. Біологічний вік (БВ) визначають за різними
тестами:
 Розрахунком дійсного значення БВ iз використанням
клініко-фізіологічних показників.
 Розрахунком необхідного значення БВ за календарним
віком
 За співвідношенням дійсного та календарного віку
Норма
Під нормою в клiнiчнiй медицині розуміють звичайний, типовий
стан органiзму, деякий стандарт, що притаманний більшості
людей, певний середньостатистичний стан організму.
Хвороба
Хвороба - порушення життєдіяльності організму, взаємозв'язку
його з навколишнім середовищем, що призводить до тимчасового
або постійного зниження чи втрати працездатності.
Хвороби бувають набутими, спадковими та вродженими. Перебіг
хвороби буває прихованим, гострим, хронічним. Хвороба може
закінчитися одужанням, інвалідністю або смертю
ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЗДОРОВ'Я
50 % - фактори, що характеризують спосiб життя;
20% - спадковість та вроджені вади;
20% - навколишне середовище та природно-кліматичні умови;
10 % - стан охорони здоров'я, куди входять стан медичної науки
та якість і своєчасність надання медичноï допомоги.
Спадкові хвороби - захворювання обумовлені порушеннями в
процесах збереження, передачі та реалізації генетичної
інформації.
Класифікація спадкових хвороб (відомо біля 2000):
 Хромосомні хвороби спадкові хвороби, які зумовлені
геномними (зміна кількості хромосом) і хромосомними
(зміна структури хромосом) мутаціями (синдром дауна,
синдром едвардса, іхтіоз тощо)
 Генні хвороби (альбінізм, галактоземія, гідроцефалія,тощо)
 Хвороби із спадковою схильністю
СПОСІБ ЖИТТЯ - це біосоціальна категорія, що
характеризується труда людини, побутом, формою задоволення
матеріальних і духовних потреб, правилами індивідуального та
соціального поводження.
Спосіб життя включає три категорії:
 Рівень життя - це економічна категорія, що відображає
ступінь задоволення матеріальних, духовних і культурних
потреб людини.
 Якість життя - це соціальна категорія, що відображає
ступінь комфорту у задоволенні людських потреб.
  Стиль життя характеризує поведінкові особливості життя
людини, тобто ту модель, яка відображає психологію і
психофізіологію особистості (соціально- психологічні
категорії).
Із визначення витікає, що стиль життя є визначальним.
Основні підходи до визначення змісту поняття «здоровий
КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ СФОРМОВАННОСТІ ЗДОРОВОГО
спосіб життя»
СПОСОБУ ЖИТТЯ У СТУДЕНТІВ
• розглядають здоровий спосіб життя глобально, тобто як форми
людської життєдіяльності (соцiальнi, фізичні, психічні), приведені
у відповідність з гігієнічними вимогами
• під змістом здорового способу життя дослідники розуміють як
саму життєдіяльність, так і умови її функціонування
• здоровий спосіб життя автори розглядають як відносно окрему
частину способу життя людини, на яку відводиться певний час
• комплекс оздоровчих заходів, що сприяють збереженню і
зміцненню здоров'я людини
ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ - це типові та істотні для даної
суспільно економічної формації види, типи, способи
життедіяльності, які зміцнюють адаптивні можливості організму
людини, сприяють успішному відновленню, підтримці й розвитку
ОЗДОРОВЧИЙ ЕФЕКТ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ
його резервних можливостей, повноцінному виконанню людиною
соціальних функцій і досягненню активного довголіття.
Кожні 12 років, у кризовий рік початку нового життєвого циклу
людина переглядає основи свого способу життя і вносить у нього
цільові, стратегічні (новий життєвий задум), а також продиктовані
віком і зміненими потребами корективи (25, 37, 49, 61)
СКЛАДОВІ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ
 Режим праці, відпочинку, харчування
 Рухова активність
 Особиста гігієна, включаючи профілактику шкідливих
звичок
 Загартування
 Урахування несприятливих умов зовнішнього середовища,
культури міжособистісного спілкування, сексуальної
поведінки
 усвідомлення необхідності ведення здорового способу
життя, інтерес до конкретних його складових
 наявність знань щодо здорового способу життя
 активність під час виконанні вимог до ведення здорового
способу життя, виконання оздоровчих заходів в режимі
дня
 наявність шкідливих звичок
 ставлення до дисципліни "Фізичне виховання"
 пропуски занять з фізичного виховання без поважних
причин
 заняття фізкультурно-оздоровчою діяльністю в поза-
навчальний час
 кiлькiсть пропущених через хвороби навчальних днів
o підвищення аеробних можливостей організму, рівня
загальної витривалості і фізичної працездатності.
o зниження ваги тіла і жирової маси,
o зниження вмісту холестерину і тригліцеридів у крові,
o зменшення ліпопротеїдів низької щільності (ЛНП) і
збільшення ліпопротеїдів високої щільності (ЛВП),
o зниження артеріального тиску і частоти серцевих
скорочень
o підтримка балансу ферментів та гормонів в організмі,
нормалізація обміну речовин
Поради щодо тривалості та інтенсивності фізичної активності
 мiнiмальна тривалiсть має становити 30 хвилин на день
або 150 хвилин на тиждень
 тривалість високо-інтенсивних фізичних вправ має
складати щонайменше 15 хвилин на день або 75 хвилин на
тиждень
 тривалість сидіння або знаходження у горизонтальному
положенні не має перевищувати 4,5 годин на день (не
враховуючи нічний сон);
 наявність надмірної ваги потребує збiльшення тривалості
та інтенсивності фізичної активності - до 300 хвилин на
тиждень помірної і середньої Інтенсивності та до 150
хвилин на тиждень високої інтенсивності
 понад 60 хвилин щоденної фізичної активності необхідно з
метою попередження повторного набору ваги у людей, які
мали її у минулому
ПРОБЛЕМИ, ЩО ВИНИКАЮТЬ У РАЗІ НЕДОСТАТНЬОЇ
ФІЗИЧНОЇ АКТИВНОСТІ
o Порушення енергетичного балансу в організмі людини
o Поява зайвої ваги та ожиріння
o Виникнення різних порушень постави, деформацій
ступней через ослаблення м'язів, зв'язок, кісткового
апарату
o Поява проблем з серцево-судинною системою та обміном
речовин
o Зменшення життєвої ємності легень і легеневої вентиляції,
інтенсивності газообміну.
o Зниження імунітету
o Погіршення діяльності життєво-важливих органів
o Вимивання з кісток скелета кальцію та втрата ними
міцності
ЗАГАРТОВУВАННЯ - один iз методів профілактики захворювань
і зміцнення здоров'я. Це тренування організму, підвищення його
стійкості до несприятливих кліматичних чинників.
ПРИНЦИПИ ЗАГАРТУВАННЯ:
 систематичність занять (для загартування достатньо
незначного проміжку часу, хоча б 5-10 хвилин, але щодня,
і не слід переривати його; поступовiсть збільшення
навантаження (як проміжку часу проведення процедур так
і їхньої інтенсивності);
 комплексність (використання різних факторів і форм);
 врахування стану здоров'я того, хто загартовується;
позитивний психоемоційний настрій (загартовуватися
треба хотіти і робити це тільки в гарному настрої).
ОСОБИСТА ГІГІЄНА - комплекс заходів, спрямованих на
збереження та зміцнення здоров'я, шляхом дотримання
гігієнічних вимог у повсякденному житі й діяльності людини.
До сфери особистої гігієни належать:
 гігієна тіла і порожнини рота,
 гігієна фізичного виховання та загартування,
 запобігання шкідливим звичкам,
 гігієна статевого життя, гігієна одягу,
 гігієна відпочинку, сну,
 гігієна індивідуального харчування,
 гігієна розумової праці,
 психогігієна та iншi.
Гігієна тіла передбачає таке: забезпечення чистоти тiла, догляд за
шкірою і волоссям.
ГІГІЄНА СНУ ПЕРЕДБАЧАЄ ТАКЕ:
 остатній прийом їжі не пізніше, ніж за 2 год. до сну;
 перед сном 20-30 хв прогулянка на свіжому повітрі;
заняття, які вимагають сильного розумового та емоційного
напруження припитяють за 1,5-2,0 години до сну;
  лягати спати в один і той же час в добре провітреній  Умови високої працездатності є звична послідовність і
кімнаті; взимку при відкритій квартирці; системність в роботі;
 забезпечити відсутність чи впливів;  Правильне чергування праці і відпочинку, зміна одних
 максимально можливе зниження шуму форм роботи іншими;
 Сприятливе ставлення суспільства до праці;
Для більшої частини людей доба ділиться приблизно на три рівні
 Систематичний розвиток навичок, спрямованих на гігієну
(по 8 год.) частини: трудова діяльність (навчання), особистий час,
розуму і характеру.
сон.
Біоритми
Біоритмами називаються ритми фізіологічних процесів, властиві
усім живим організмам. Їхній характер завжди індивідуальний.У
Втома залежності від характеру біоритмів людей можна розділити на
п'ять біоритмічних типів, чи хронотипів:
Втома характеризується тимчасовим зниженням працездатності
розвивається під впливом розумових і фізичних навантажень. Це  «Сови», що пізно лягають спати, найбільш активні в другій
нормальний фізіологічний стан, досягнувши якого, організм половині дня чи ввечері і вночі;
тренується і, в подальшому, втома настає лише за наявності  «жайворонки» - рано встають, найбільш активні ранком;
великих нервово-психічних навантажень. Денне навантаження не  слабко виражений ранковий тип;
має перевищувати 7-8 годин на добу.  «голуби», однаково активні в різний час доби;
Перевтома виникає внаслідок порушення режиму праці і  слабко виражений вечірній тип.
відпочинку, в зв'язку з недостатньою зрілістю нервової системи і
процесами адаптації до певних змін навколишнього середовища і
в режимі підготовки до занять. Перевтома характеризується
такими симптомами: головним болем, слабкістю, зниженням
апетиту, почервонінням очей і ушних раковин, порушенням
пам'яті, розсіяністю, роздратованістю, плаксивістю.
За наявності таких симптомів в подальшому може мати розвиток
нервово психічне захворювання, тому слід звертатися до лікаря.
УМОВИ ВИСОКОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ РОЗУМОВОЇ ПРАЦІ
(М.Є. Введенський, 1911 р.):
 Входити в роботу поступово;
 Для високої розумової працездатності необхiднi
розмiрнiсть i ритм роботи;