Вступне заняття в лабораторії механіки

1. Похибки вимірювань
Абсолютною похибкою даного вимірювання x називається різниця між її
виміряним значенням хi та істинним значенням цієї величини x:
∆ x 1=x 1−x

У досліді істинне значення вимірюваної величини x невідомо наперед, тому

абсолютну похибку відносять до середнього значення ⟨ x ⟩ і знаходять за
формулою:
∆ x 1=x 1− ⟨ x ⟩

Абсолютна похибка ∆ x 1 має ту саму розмірність, що і вимірювана величина

x. Вона може бути як додатною, так і від’ємною.

Відносну похибку визначають як модуль відношення абсолютної похибки

до істинного значення вимірюваної величини

δ= |∆xx|

2. Основні типи похибок вимірювань

1) Грубі похибки (промахи)
2) Випадкові похибки (виникають через конструктивні та технологічні
недосконалості вузлів та деталей приладів, випадкові коливання
зовнішніх величин, нестабільність живлення, теплові шуми, просторова
неоднорідність та часова нестабільність)
3) Систематичні похибки (хибний метод вимірювання або несправність
приладу)

3. Визначення інтервалу довіри для прямих вимірів

n – кількість вимірів;
x 1 , x 2 , x 3 …−¿ значення експерименту;

1
Вибіркове середнє:
x1 + x 2 +… + x n
⟨ x ⟩=
n

Середня квадратична похибка:

√
n
1
∑ (x i− ⟨ x ⟩)
2
S⟨ x ⟩=
n(n−1) i=1

Позначимо через β 1 і β2 межі інтервалу довіри, що визначаються таким чином:

β 1=⟨ x ⟩−∆ x вип .

β 2=⟨ x ⟩ +∆ x вип .

∆ x вип . −¿напівширина інтервалу довіри

∆ x вип . =t α , n ∙ S⟨ x ⟩

t α ,n−¿ коефіцієнт Стьюдента, де n−¿кількість вимірів, α −¿ коефіцієнт довіри

Запис
β1≤ x ≤ β2

означає, що шукана величина x буде знаходитись з імовірністю α в інтервалі

значень від β 1 до β 2.

Запис остаточної величини:

x= ⟨ x ⟩ ±t α ,n ∙ S ⟨ x ⟩

Таблиця коефіцієнтів Стьюдента

Коеф. Кількість вимірів n
2
 довір 10
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 20 40 60
иα 0
3,0 1,8 2,3 1,5 1,4 1,4 1,4 1,3 1,3 1,2
0,8 8 9 5 3 8 4 2
1,4
8 3
1,3 1,3
9
6,3 2,9 2,3 2,1 2,0 1,9 1,8 1,8 1,7 1,7 1,6 1,6
0,9 1 2 5 3 2 4 9 6 3 3 8 7
1,6
12, 3,1 2,7 2,5 2,4 2,3 2,3 2,2 2,0 2,0 1,9
0,95 7
4,3
8 8 7 5 6 1 6 9 2
2
8

Наприклад:

n=10, α =0,95 ⇒ t α ,n =2,26

4. Середня квадратична похибка при непрямих

вимірах

√( ) ( )
2 2
∂ f a=⟨ a ⟩ 2 ∂ f a=⟨ a ⟩ 2
S⟨ y ⟩ = / b=⟨ b ⟩ S ⟨a ⟩+ / S +…
∂a ∂ b b=⟨ b ⟩ ⟨b ⟩
… …

Запис остаточної величини:

y= ⟨ y ⟩ ± t α , n ∙ S ⟨ y ⟩

5. Оцінка систематичної похибки

Сумарне стандартне відхилення:

σ Σ= √ σ прил . +σ окр . + σ метод. +σ суб . +…

2 2 2 2

∆ δ
σ прил. = = , де ∆−максимальна похибка , вказана у паспорті приладу
3 6

У деяких випадках можна прийняти, що

1
∆= δ ,де δ−ціна поділки
2

Стандартна похибка округлення:

3
 δ
σ окр . =
√12
σ метод . та σ суб .−¿ у наших експериментах можна знехтувати.

Сумарне стандартне відхилення непрямих вимірів:

√( ) ( )
2 2
∂ f a= ⟨ a ⟩ 2 ∂ f a= ⟨ a ⟩ 2
σ ⟨y ⟩Σ= / b= ⟨ b ⟩ σ ⟨a ⟩ Σ + / σ +…
∂a ∂ b b= ⟨ b ⟩ ⟨b ⟩ Σ
… …

Якщо у формулах присутні табличні величини, похибки округлення

m
табличної величини обчислюється як σ табл.= , де m – одиниця розряду, до
√ 12
якого проводиться округлення.
0,01
Приклад: число π=3 , 14 … , ⟨ π ⟩=3,14 ; m=0,01; σ ⟨ x ⟩= .
√ 12

6. Зіставлення систематичної та випадкової похибки

(правило трьох сігм)
Враховуємо три умови:

1) Нехай:
S⟨ x ⟩ >3 σ Σ

2) Нехай:
σ Σ >3 S⟨ x ⟩

В цьому випадку можемо знехтувати випадковою похибкою і тоді

запишемо кінцевий результат:
x= ⟨ x ⟩ ± ∆ x сист .

∆ x сист .=γ α ∙ σ Σ , де γ α −коефіцієнт Чебишева , що залежить від

імовірності α .

Величина γ α для різних значень α має такі значення:

γ α =1,8 при α =0,7 ;

γ α =2,2 при с=0,8 ;

γ α =3,2 при α =0,9.

4
 3) Нехай σ Σ ≈ S ⟨ x ⟩ ; у цьому випадку результат вимірювань записується у
формі:
x= ⟨ x ⟩ , ∆ x сист .=( число ) , з імовірністю α =( число ) .

S⟨ x ⟩=( число ) , n=( число ) .

Інтервал довіри для випадкової похибки при цьому не визначають.

7. Обговорення результатів вимірювань

Припустимо, що дослід завершено, знайдено ⟨ x ⟩, розраховані систематичні
і випадкові похибки, визначена напівширина інтервалу довіри для заданого
коефіцієнта надійності α . Однак отриманий результат сумнівний.

Приклад:

Визначили дослідним шляхом прискорення вільного падіння g. Отримали

результат:
м
|g|=⟨ g ⟩ ± ∆ x сист .=( 11,2± 0,8 ) ,вважаючи α=0,99.
с2

м
Бачимо, що відоме для даної місцевості значення |g| |g|=9,8 2 не ( с )
потрапляє до вирахуваного інтервалу довіри. Такий результат міг бути
отриманий внаслідок значної систематичної похибки, що вносить
експериментатор – σ суб ., або була запропонована невірна методика визначення
|g| (велика σ метод .), що призвела до невірної оцінки напівширини інтервалу
довіри ∆ x сист .. Питання про усунення чи зменшення систематичних похибок
різного роду є досить складним, тому у кожному випадку розв’язується
окремо.

8. Приклад побудови гістограми

∆ ni
На вертикальній осі гістограми відкладається значення , а на
n
горизонтальній осі – значення випадкової величини відхилень ∆ T i за
інтервалами. Зразок гістограми для n=50.

5
6