You are on page 1of 19

Теорія розвитку вищих

психічних функцій
Л.С Виготського
Вік, за Л.С. Виготським,— це якісно особливий етап
психологічного розвитку.
Л.С. Виготський розглядав вік як епоху або ступінь.
При переході від однієї вікової ступені до іншої
виникають новоутворення.
Л.С. Виготський вводить також поняття вікової кризи як цілісних
змін особистості дитини, які виникають при зміні стабільних
періодів.
Поведінкові показники вікових криз
Основними умовами розвитку західні психологи вважали
спадковість і середовище, а джерело розвитку вбачали в самій
природі індивіда, розглядаючи в результаті розвиток як
пристосування до довкілля.
Л.С. Виготський вважає, що
джерелом розвитку вищих
психічних функцій є середовище.

Вищі психічні функції виникають


спочатку як форма співробітництва
між людьми і лише потім стають
індивідуальними функціями самої
дитини.
Л.С. Виготський
сформулював
закони психічного
розвитку дитини.

1) Дитячий розвиток відбувається


нерівномірно в часі: рік життя
немовляти за темпом розвитку не
відповідає рокові життя, наприклад,
підлітка;
2) Розвиток психіки являє собою ланцюжок
якісних змін. Сприймання, пам'ять,
мислення дитини відрізняється від
дорослого не тим, що вони менш
розвинені, вони просто якісніші, ніж у
дорослого.

3) Нерівномірність
дитячого розвитку:
кожна сторона в
психіці дитини має
свій оптимальний
період розвитку;
Закон розвитку вищих психічних функцій

Виникають спочатку як зовнішні (інтерпсихічні),


а потім переходять у внутрішні (інтрапсихічні).

Вищі психічні функції характеризуються опосередкованістю, усвідомлюваністю,


довільністю, системністю, формуються за життя в результаті оволодіння
знаряддями, засобами та розвиваються в зв'язку з навчанням.
Рушійною силою психічного розвитку за
Л.С. Виготським — НАВЧАННЯ
ДОПОВНЕННЯ

ПСИХОЛОГАМИ

Процес розвитку починає розглядатись як саморух суб'єкта,


а спадковість і середовище лише як умови, які визначають
різні варіації розвитку в межах норми.
О.М. Леонтьєв розвинув ідею Л.С. Виготського

про провідний тип


діяльності.

Провідна діяльність — це діяльність, виконання якої визначає


виникнення і формування основних психологічних новоутворень людини
на даному етапі розвитку її особистості.
Емоційно-безпосереднє спілкування немовляти з дорослими (0—1 рік)

Види провідної діяльності:


Види провідної діяльності:

Предметно-маніпулятивна діяльність дітей раннього віку (1—3 роки)

Освоєння ходіння Оволодіння промовою


Освоєння предметних
дій
Сюжетно-рольова гра у дошкільнят (3—6 років)

Види провідної діяльності:


Навчальна діяльність у молодших школярів

Види провідної діяльності:


Інтимно-особистісне спілкування підлітків;

Види провідної діяльності:


Види провідної діяльності:
Професійно-навчальна діяльність у старшому шкільному віці

You might also like