Тема 1.3.

Проблема та значення

діяльності в психічному розвитку

особистості
 Поняття про діяльність, її структуру

Усім живим істотам від природи властива активність, яка забезпечує життєво

важливі зв’язки організму із середовище. Джерелом активності живих істот є

потреби, що спонукають їх до відповідних реакцій та дій. Потреба – стан живої

істоти, в якому виявляється її залежність від конкретних умов існування. Така

активність притаманна і тваринам, і людині, але при цьому активність тварин

називається поведінкою, а активність людини – діяльністю. Поведінка тварин

обмежується безумовно- та умовно-рефлекторними діями, що спрямовані на

задоволення біологічних потреб та пристосування до умов життя. Діяльність

людини є соціальною, сфомувалася історично у процесі праці. Тому людина не

лише адаптується до умов існування завдяки діяльності, а й активно перетворює їх

відповідно до своїх потреб.

 Діяльність та активність

Діяльність – це специфічний

вид активності людини,

спрямований на пізнання та

Активність тварин та

творче перетворення

діяльність людини суттєво

навколишнього світу,
відрізняються за

включаючи себе та умови

психологічними ознаками.
свого існування.
 Особливості діяльності людни та її відмінності від

активності тварин

Діяльність людинини Активність тварин

1. Діяльність людини носить продуктивний, творчий характер; 1. Активність тварин нічого не створює, має споживацьку природу;

2. Діяльність людини пов’язана із предметами матеріальної та духовної

2. Для тварин знаряддя праці як засоби задоволення потреб не

культури, які вона використовує для задоволення своїх потреб; існують;

3. Діяльність людини перетвоює її саму, її здібності, потреби,

3. Активність тварин нічого не змінює в них самих;

умови життя;

4.Активність тварин біоллогічно обумовлена. За словами німецького психолога

4. Предметна діяльність людей не дана їм з народження. Її необхідно формувати,

Гельба: «Тварина не може робити нічого безглуздого, на це здатна тільки

розвивати у навчанні та вихованні;

людина»;

5. Людська діяльність є продуктом історії. 5. Активність тварин – це результат їх біологічної еволюції.

 Структура діяльності
У структурі діяльності викремлюють такі компоненти: мотив, мета, дії та операції.

Мотив – це внутрішня рушійна сила, що спонукає людину до діяльності. Мотиви діяльності та поведінки людини

генетично пов’язані з її органічними і культурними потребами. Потреба – стан індивіда, що створюється нуждою в певних

об’єктах, необхідних для його існування та розвитку і виступають джерелом його активності. Потреби породжують

спрямованість на певні об’єкти, лежать в основі мотивів. Спонуканням до діяльності можуть бути матеріальні, духовні,

культурні потреби. Мотивація буває близька (здійснити найближчим чином) та віддалена (здійснювання планується на

тривалий час). Мотиви бувають усвідомлюваними (почуття обов’язку) і неусвідомлюваними, що виявляються у свідомості

у вигляді емоцій (звички).

Мета – це те, чого прагне людина, чого вона хоче досягти у своїй діяльності.

Свідома діяльність людни неможлива без мети (імпульсивна поведінка). Цілі породжуюються суспільним життям, умовами, в

яких живе людина. Цілі також поділяють на близькі та віддалені.

Суспільно важлива, змістовна мета стає джерелом активності особистості, викликає єдність розумової, емоційної, вольової

діяльності, забезпечує зосередженість на досягненні мети.

Мотиви та цілі пов’язані між собою: з одного боку мотиви і мета спонукають до діяльності, визначають її зміст і способи їх

виконання, з іншого, вони формуються у діяльності.

Дії – елемент діяльності, що має самостійну мету; система рухів, спрямованих на присвоєння предмета чи його змісту.
 Дії та операції
Виокремлюють предметні та розумові дії.
Предметні (зовнішні) дії спрямовані на оволодіння предметами, контакти з людьми.

Наприклад, підіймати, пересувати, штовхати, забивати молотком тощо.

Розумові (внутрішні) дії виявляються у сприйманні, пам’яті, мислення. Наприклад,

уявляти, подумки розв’язувати задачу, складати план тексту.

Зовнішні та внутрішні дії взаєпов’язані між собою. Так, усі внутрішні, розумові дії

формуюються на основі зовнішніх, предметних. Процес переходу із зовнішіх дій у

внутрішні називається інтеріоризація. Спочатку діти та дорослі оперують конкретними

предметами, а потім їх образами та залежностями між ними.

Екстеріоризація – винесення внутрішніх, розумових дій назовні.
Операції – спосіб здійснення дій.
Головною особливістю операцій є те, що вони мало або взагалі не усвідомлюються.
А дії мають усвідомлену мету та свідомий контроль за їх протіканням. Дії можуть

переходити у операції і навпаки.

 Види діяльності. Гра.
Гра – вид діяльності в умовних ситуаціях, спрямований на відтворення та засвоєння суспільного

досвіду.
Гра виступає як непродуктивний вид діяльності, тому що інтерес викликає сам процес гри. При

чому для дорослих як засіб спілкування та відпочинку, а для дітей гра є засобом розвитку. Для

дитини дошкільного віку гра стає основним видом активності. Особливе місце займає

сюжетно-рольова гра. У грі дитина в доступній формі відтворює навчання і працю. На відміну

від навчання і праці, дитина захоплюється здебільшого процесом, який викликає в неї

задоволення. Зі зникненням інтересу до гри, дитина її припиняє. Цілі у маленьких дітей у грі

нестійкі, але з віком та вихованням стають більш стійкими. У грі і виявляються, і формуються

всі психічні процеси та властивості дітей, зокрема, уважність, довільна пам’ять, наочно-образне

та рефлексивне мислення, мотиви, комунікабельність, сміливість, рішучість, уміння, здібності,

моральні риси. В ігровій діяльності відбувається також розвиток таких фізичних якостей дітей,

як сила, спритність, швидкість і точність, вправність рухів.

У школярів гра набуває складнішого і цілеспрямованішого характеру, в них переважають

дидактичні ігри, однак провідним видом діяльності стає навчальна.

 Навчальна діяльність

Навчальна діяльність - активна, свідома діяльність, спрямована на засвоєння знань, вироблення

умінь та навичок.
Людська поведінка визначається соціальним, а не біологічним досвідом. Соціальний досвід не
можна передати біологічним шляхом. Таким чином, навчання – це основний шлях формування
людських форм поведінки. Навчання як діяльність з’являється на певному етапі життя, коли
засвоєння нової інформації стає метою.
Мета навчання – підготовка до самостійного життя. Навчання є основним видом діяльності
школярів, але не обмежується шкільним віком, через розвиток науки, техніки, суспільного
життя людина повинна навчатися все життя. Зміст навчання визначається навчальними
програмами, розробленими з урахуванням вікових особливостей психіки дитини та її фізичних
можливостей. В ході навчання школяр не лише здобуває знання і вміння, в нього розвивається
активне, самостійне, творче мислення, розширюється світогляд, удосконалюється пам’ять і
увага. Виховний характер навчання полягає в тому, що в процесі навчання формується
особистість, закладаються такі риси, як цілеспрямованість, наполегливість, почуття
колективізму, взаємодопомоги.

 Трудова діяльність

Трудова діяльність - свідома діяльність людини, спрямована на створення

матеріальних та духовних цінностей.
Праця є необхідною умовою існування і розвитку людини. Трудова діяльність є
суспільною за своєю природою, тобто потреби суспільства її формують,
спрямовують та регулюють. Праця пов’язана з виготовленням та застосуванням
знарядь. Поза трудової діяльності людина б припинила своє існування, тому праця –
видова поведінка.
До характерних особливостей праці відносять:
1) наявність мети;
2) уявлення про результат, про способи і послідовність дій;
3) наявність відповідної підготовки.
Виокремлюють такі види праці: фізична, що спрямована на створення
матеріальних благ, розумова, що передбачає створення культурних, духовних благ.
 Творча діяльність

Творча діяльність – діяльність, спрямована на створення нового,

оригінального матеріального або ідеального продукту.
До етапів здійснення творчої діяльності можна віднести:
- виникнення задуму;
- підготовча робота;
- здійснення задуму.
Праця потребує напруження фізичних і розумових сил, подолання
перешкод, цілеспрямованості, наполегливості, витримки та
прояву інших вольових якостей особистості.
 Поняття про вміння, навички, їх роль у діяльності.

Умови успішного формування вмінь та навичок

Основними компонентами діяльності є вміння та навички. Значення їх у діяльності є

великим. Вони полегшують фізичні та розумові зусилля у праці, учінні, вносять у діяльність

кожної людини певний ритм, стійкість, створюючи умови для творчості.

Вміння
Навички Вміння – елементи діяльності, що

дозволяють зробити щось з високою

Навички – повністю автоматизовані

якістю, складаються з навичок, але

компоненти вмінь, що реалізуються на рівні

свідомо контролюються; готовність

неусвідомлюваного контролю; вдосконалені

успішно виконувати діяльність, що

багаторазовими вправами компоненти

заснована на знаннях та навичках.

вмінь, що виконуються автоматично.

Наприклад, водити автомобіль, грати на

Наприклад, писати, ходити, читати. гітарі, малювати, виконувати фізичні

вправи.
 Порівняльна характеристика вмінь та навичок
З фізіологічної точки зору, навички передбачають утворення та функціонування в корі великих півкуль стійкої системи тимчасових

нервових зв’язків, що має назву динамічного стереотипу. Вироблення динамічного стереотипу створює умови, при яких одночасно із

автоматизованим актом може здійснюватися і більш складна аналітико-синтетична діяльність.

Вміння Навички

1. Вміння утворюються в результаті

координації навичок, їх об’єднання в системи

1. Навички утворюються в результаті вправ, тобто

за допомогою дій, що знаходяться під свідомим

цілеспрямованих, систематичних повторень дій.
контролем.

2. Людина здатна змінювати структуру

У формуванні навичок виокремлюють три основні

етапи:- аналітичний – оволодіння окремими елементами дій;- 

вмінь. Вміння спираються на активну

синтетичний – об’єднання елементів у цілісну дію;-  автоматизації ‑

інтелектуальну діяльність і включають

вправи з метою надати діям чіткості, швидкості, зняти

мислення. напруження.
 Види вмінь та навичок
Рухові – вміння та навички, що містять прості та складні рухи.

Пізнавальні – вміння та навички, що передбачають пошук, сприймання,

запам’ятовування та обробку інформації.

Теоретичні ‑ вміння та навички, що проявляються у вмінні аналізувати,

узагальнювати матеріал, будувати гіпотези.

Практичні ‑ вміння та навички, що проявляються у практичній

діяльності.
 Нові та набуті навички

У ході оволодіння діяльністю у людини виробляються нові навички, які

можуть вступати у взаємодію зі старими, вже набутими навичками:

- Перенесення – розповсюдження, використання навичок,

сформованих у результаті одних дій та видів діяльності, на інші.

Наприклад, навички малювання полегшують дитині оволодівати

письмом.
- Інтерференція – явище, при якому старі, наявні навички

перешкоджають виробленню нових. Наприклад, явище мовної

інтерференції
Звичка – дія або елемент поведінки, виконання якої стало потребою.
 Звички
В основі звичок лежить діяльність динамічного стереотипу – відносно

стійка система умовно-рефлекторних зв’язків, що вироблена в процесі

життя. Це непродуктивний елемент діяльності та негнучкий на відміну

від вмінь та навичок. Звички виконуються механічно і не мають

кінцевого продукту, свідомої мети. Від простої навички звичка

відрізняється тим, що може цілком свідомо контролюватися, а від

уміння тим, що не завжди є розумною і корисною (шкідливі звички).

Шляхи формування звичок:
1. наслідування;
2. в результаті багаторазових повторень дій;
3. через свідомі зусилля, наприклад, шляхом позитивного

підкріплення бажаної поведінки через матеріальний предмет,

словесну оцінку або емоційний образ.

.
 Завдання
Завдання до теми 1.3

Виберіть з наведених ознак ті, які характеризують:

а) поведінку тварин: _________
б) людську діяльність: _________
в) тільки гру: ___________________
г) тільки навчання: ______________
д) тільки працю: _______________
1) умова розвитку психіки; 2) діяльність, спрямована на засвоєння способів виконання дій; 3)
автоматизація; 4) цілеспрямованість; 5) мотивація; 6) умова прояву всіх психічних реакцій; 7)
наявність спроб та помилок; 8) спрямованість на отримання результату, який задовольняє
матеріальні та духовні потреби людей; 9) спрямованість на засвоєння та застосування системи
понять; 10) повторюваність; 11) діяльність, яка задовольняє самим процесом виконання.
Свою думку обґрунтуйте.
Відповідь потрібно оформити у вигляді тексту (вікно для відповіді), вимоги до оформлення:
шрифт Arial, № 14, вирівнювання по ширині, загальний обсяг до 300 слів.
Дякую за увагу!