Знаки-символи

трипільської
культури
Виконала: Гавріченко Софія 2-А Л/С
Логографи– знаки-символи трипільської культури, що позначали певні
поняття. Символіка трипільців налічує не менше 300 окремих знаків та
блоків. Трипільський орнамент – це і є трипільська «писемність».
Трипільська цивілізація мала розгалужену систему міфологічних вірувань,
обрядів і ритуалів, що відобразилися і на логографічному письмі.

Можна лише будувати припущення, яким саме чином символіка доби

неоліту збереглася до наших днів, але прадавні, родом з трипільської
культури знаки бачимо на вишиванках, рушниках, посуді, писанках і
навіть у сучасному інтер’єрі.

Ці знаки – коло,
трикутник, ромб,
спіраль, безкінечник,
меандр, світове дерево і
берегиня.
 Коло
Коло стає ключовим елементом багатьох логографів. І
може позначати як саме поняття «коло», так і мати безліч
інших значень: циклічність, коло року, диск, око, бачити,
хоровод, повний місяць, космос, духовне і фізичне начала.
Коло є одним із різновидів вогню, солярним знаком.
 Трикутник
Трикутник також є втіленням архетипу вогню. Трикутник –
знак духу, вершиною догори він символізує чоловіче начало.
Також трикутник уособлює троїстість світу (минуле-теперішнє-
майбутнє), і, за деякими трактуванням, три стихії: повітря,
воду, вогонь.
Вважається, що сучасний тризуб витоками
сягає саме трикутника, який постає ще у
трипільські часи і надалі часто
зустрічається в українській народній
культурі.
 Ромб
Ромб є символом родючості, він відноситься до архетипу землі, втілюючи
чоловіче та жіноче начала. Ромб із крапкою посередині сягає витоками часів
Трипілля, а надалі зустрічається у вишивці, символізуючи засіяне поле.
Крапка (або хрестик) у ромбі означає зерно. Такий ромб символізує достаток і
добробут, адже праукраїнці були насамперед землеробами. Надалі
ромбоподібні орнаменти вишиватимуть на сорочках, які носили вагітні жінки
до народження дитини, адже цей символ вважали сильним оберегом.

Надалі ромбоподібні
орнаменти
вишиватимуть на
сорочках, які носили
вагітні жінки до
народження дитини,
адже цей символ
вважали сильним
оберегом.
 Спіраль
Трипільці вірили в єдність часів та поколінь, у те, що після смерті завжди слідує
життя. Форма логографа втілює безперервний світовий рух. «Спіраль часу»
близька за значенням до інших логографів: меандру, безконечника, сварги.
Спіраль – символ вічності, безперервності буття таСпіраля
одне (інша
із втілень архетипу води.
назва – лабіринт) також втілює
у собі образ змії, вужа. В українців існував
культ вужа як охоронця сім’ї, дому, носія
світла й добра. Так, він міг жити під порогом
хати чи під піччю, його сприймали як
охоронця сімейного вогнища, годували
молоком і ніколи не шкодили йому. Окрім
того, вуж також пов’язаний із культом води, із
плодючістю землі: у слов’янській міфології
вуж – син Води і Місяця, священна тварина.
Тому не випадково вважалося, що змії
з’являються навесні допомагати землеробам.
Як і птахи, вони в українській міфології мають
власний вирій, тільки підземний, де зимують.
Люди вірили, що ті вужі, котрі когось укусили,
не допускаються до зимування у вирій.

Спіраль також слугує основою для інших логографів, зокрема логографу, що

позначає «зв’язок часів».
 Безкінечник
Логограф «зв’язок всього сущого» вважається одним із
найдавніших символів безкінечника, який надалі часто
зустрічається на посуді та народному одязі українців. Це також і
символ захисту, адже праукраїнці відчували тісний зв’язок із
предками (культ предків – один із найдавніших у всьому світі) і
були переконані, що їхні родичі оберігають їх навіть із «того» світу.
 Світове дерево і берегиня
Світове дерево є моделлю світобудови та втіленням ідеї єдності всесвіту. За
вертикаллю дерево ділиться на три частини і символізує єдність трьох планів буття:
горішнього (небо), проміжного (земля) і долішнього (хаос, світові води, підземний
світ). Пізнішою трансформацією образу світового дерева є вазон. На вишитих
рушниках і одязі 18-20 століття вже зустрічається вазон як втілення світового
дерева. Світове дерево (або вазон), вишите на рушнику, вважалося оберегом.

Культ богині-матері, Берегині,

зображення якої зустрічається на
посуді та одязі українців 17-19 ст.
сягає своїм корінням трипільської
культури. За однією із версій,
Берегиня роду є антропоморфним
образом світового дерева і має
спільну з ним семантику.
Відповідно логограф «захист роду»
семантично є близьким із
логографом, що позначає дерево
життя. Найчастіше Берегиня
зустрічається на вишитих весільних
рушниках.
 Кілька цікавих фактів про
логографи:
● Трипільські логографи доводять, що писемність в Україні існувала ще задовго до того,
як вона виникла у Шумеро-Аккадській державі. За однією з версій, після занепаду
трипільської цивілізації трипільці нікуди не зникли – а понесли свою культуру в Пенджаб і
Шумер.

●Візерунок трипільського письма на посуді повторювався по горизонталі, тож навіть

якщо посудина розбивалася, її уламки зберігали інформацію.

●Вважається, що найдавніше зображення колеса знаходиться на шумерських фресках

півдня Месопотамії (3200 р. до н.е.), але це не так. На трипільських керамічних фігурках
зображення колеса датують 5000 р. до н.е.

●Вікентій Хвойка – перший, хто знайшов рудименти трипільської культури, у 1893-94 рр. в
місті Київ по вулиці Кирилівській 55. На території України пам’ятки трипільців відомі у 15
областях, а випадкові знахідки – ще в чотирьох. Всього знайдено понад 2300 пам’яток.

●Смайлик – родом з трипільських часів. Логограф, схожий на смайлик, у трипільців

означав «сонце».