ХАРКІВ

2020
УДК 39+13
С78

Жодну з частин цього видання

не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі
без письмового дозволу видавництва

Дизайнер обкладинки Вікторія Дорошенко

© Книжковий клуб «Клуб Сі-

мейного Дозвілля», видання
українською мовою, 2020
© Книжковий клуб «Клуб Сі-
мейного Дозвілля», художнє
ISBN 978-617-12-7868-4 (PDF) оформлення, 2020
 ЗмIст
Передмова.........................................................................................5
Вiд автора....................................................................................... 6
Шлях одного Непрóстого................................................................ 8
Василина............................................................................................ 26
Смерть мольфара.............................................................................. 29
Коло Сили.......................................................................................... 30
Мольфари-градiвники......................................................................31
Ясновидiння...................................................................................... 38
Про молитву...................................................................................... 42
Молитва-посвята.............................................................................. 43
Чи вийде з вас добрий ворожбит.................................................... 45
Речi мольфара................................................................................... 46
Вроки. Пристрiт. Зурочення........................................................... 49
Вольт.................................................................................................. 52
Поробка..............................................................................................57
Прокляття.......................................................................................... 65
Основнi правила вiдбування ритуалiв........................................... 66
Iкона Iуди.......................................................................................... 69
Тiло. Дух. Душа..................................................................................72
Щоб отримати шапку-невидимку...................................................75
На все Божа воля...............................................................................76
Життя пiсля смерті........................................................................... 78
Почєток и конец свiта...................................................................... 83
Сни Божої Матерi............................................................................. 86
Примівки........................................................................................... 92
Допомога в господарстві.................................................................156
Ворожіння........................................................................................166
Старi люди кажуть........................................................................... 171
Сльози...............................................................................................189
Молитви............................................................................................ 191
Шановнi читачi!..........................................................................193

5
 Передмова

Щодня карпатські мольфари, чарівники та знахарі звер-

таються до Всесвіту (Творця) через особливі коди — ма-
гічні слова. Наділені Божим даром, вони множать силу
кодів у сотні разів, адже з енергетикою мольфара слова
набувають ще більшої звукової вібрації та з неабиякою
силою діють на Космос. Ними вони захищають себе, зні-
мають вроки та пристріти, зцілюють від хвороб, розпа-
люють людські серця... Таємних слів вони вчать і людей,
аби ті за потреби могли користуватися їхньою могутні-
стю, долаючи життєві перепони.
Примівник бере свою назву від слова «примовляти»
(промовляти), а людей, що знаються на різноманітних
замовляннях, примовах, змовах та магічних формулах,
називають примівниками. Але вам необов’язково бути
всесильним магом чи карпатським віщуном. Усі магічні
тексти, зібрані з  різних куточків Західної України, ви
можете абсолютно впевнено використовувати у повсяк-
денні, адже свій початок вони беруть ще з  прадавніх
часів, від наших з вами дідусів та бабусь. Головне — мати
добре серце та вірити в чудодійну силу Слова, яке завжди
стане на захист вас та вашого роду!

6
 Вiд автора

Непрóста1 перед своїм відходом до іншого світу, перед

тим, як закінчувати своє земне життя, турбувалася, щоб
її записи та записи її роду не зникли, не вицвіли у жовто-­
брудних від давнини зошитах, не стерлися часом, як ото
буває навіть з наймогутнішою людиною, а були передані
наступному поколінню.
Вона вірила, що доки житиме людина, доти потрібні
будуть їй ліки від злого ока, від вроків і ружі, від того, що
ніколи не вилікує медицина й не пояснить наука...
І таких Непрóстих, як вона, було багато!
Так виникла ідея написання цієї книжки. А  точні-
ше — надиктована однією з них.
Було взяте слово!
Слово було дане!
Ті, хто володіли Знаннями, охоче ділилися ними
й певною мірою пишалися тим, бо тримали ж у головах
знання душі й тіла людини, а також цілого Всесвіту, на-
шіптуючи щодня прадавні слова немов у  вухо самому
Всевишньому. Той, зі свого боку, виконував їхні молитви,
дотримуючись якоїсь нікому не відомої спеціальної уго-
ди між окремими людьми і Ним.
Непрóстими кличуть всевидющих ясновидців, всюди-
сущих відунів, цілителів та магів. Вони або добрі, або злі.
У Карпатах їх величають земними богами, примівниками,
1
Непрóстий — у гуцульських говірках на позначення поняття «люди-
на,  яка вирізняється з-посеред інших своїми знаннями та вміннями,
унаслідок чого може заподіювати шкоду чи приносити користь людям»
уживають назви: непрóстий, земляний бог, розумний. (Тут  і  далі
прим. авт.)

7
найчастіше — мольфарами. Ці могутні чарівники є пред-
ставниками спеціального карпатського шаманізму та
беруть свій початок ще з прадавніх часів, конгломеруючи
той багаж знань і понині!
Тому перед вами книжка, що привідкриває таємни-
цю карпатської магії, зокрема її практичний бік.
Ви дізнаєтесь не тільки цікаві історії про карпатських
чарівників-мольфарів, які траплялися на моєму шляху,
але й  ознайомитеся з  примівками, магічними замов-
ляннями та знаннями класичної української магічної
традиції.
Рідкісні ритуали, таємні слова, обряди, запечатані
коди та непорушні приписи, наведені в ній, допоможуть
докорінно змінити ваше життя на краще, побороти зло,
виплутатися з тенет нещасть і злиднів.
А ще вам необов’язково бути всесильним магом чи
карпатським віщуном. Ці прадавні тексти спеціально пе-
редаються для того, аби можна було їх абсолютно впевне-
но використовувати у повсякденні. Головне — мати добре
серце та вірити в чудодійну силу Слова, яке завжди стане
на захист вас та вашого роду.
 Шлях одного
Непростого
Здається, у сучасному світі магії вже не існує, немає міс-
ця в ХХІ столітті й духам, загадковим істотам, які прихо-
дять до нас з інших світів та вимірів. Але чудеса є, як і ті,
хто їх здійснює.
Верховинський район Івано-Франківської області
розташований у найбільш високогірній частині україн-
ських Карпат. Саме містечко Верховина (стара назва —
Жаб’є) називають гуцульською столицею. Це й не дивно,
адже саме гуцули зберегли й досі дорогоцінні скарби
української самобутньої культури та мистецтва. Тут
розташована, напевно, найбільша кількість різноманіт-
них музеїв народних традицій, господарства й  побуту
з-поміж усіх гір. Своє натхнення у  цих краях черпали
й продовжують черпати найкращі діячі української куль-
тури, науки, літератури та мистецтва.
А ще тут живе справжня магія. Свої осередки вона має
також в інших місцях Карпат, проте саме в цій місцевості
нею сповнене повітря скрізь.
Самі ж гуцули вважають, що вся магія зцілення са-
мої людини та її долі тримається на трьох найвищих
гірських вершинах: Говерлі (Дух), Бербенесці (Душа),
Чорногорі (Тіло), а  підкорення цих вершин дає змогу
опанувати мистецтво підкорення духа і душі, що магіч-
ним чином впливає на подальший життєвий шлях кож-
ного. Бо кожен наш крок, дія і думка формують наше
майбутнє.

9
 А ще вона ґрунтується на глибокій вірі у Бога та Святу
Трійцю.
Свою віру й  знання тут черпають ще з  прадавніх
часів. Адже, окрім відомих християнських молитов, та-
кож використовують й архаїчні молитви, прадавні ри-
туали та силу цілющих трав у повсякденному житті.
Архаїчні молитви мають назву «примівки». Вони
поєднують віру в Ісуса Христа та в силу природних стихій,
які також створені Богом. А людей, що вміють відбувати
давню молитву, називають примівниками.
Наділених надприродною силою людей тут ще нази-
вають мольфарами і стверджують, що вони є земними
богами, бо вміють керувати силами природи, і таких я зу-
стрічав уже кілька.
Саме до одного з них я крокую натяжним гірським
містком через чорний Черемош, обмірковуючи, як маю
поводитися з цим могутнім чарівником. Не раз і не два
я чув від людей, читав у журналах та книжках дивовиж-
ні історії про старенького сивого діда, що вправно перед-
бачав долі охочих та спеціальними словами й ритуалами
зцілював від хвороб серця й тіла собі подібних.
Як я вже дізнався, цей міст має сакральне значення та
є переходом від одного світу до іншого. Недаремно існує
навіть повір’я, що нечиста сила не  може перейти через
воду. До речі, господа чарівника оточена всіма стихіями
природи, як фортеця. Бо деякі карпатські чарівники во-
лодіють шаманськими практиками, тому їхні домівки
розташовані у спеціальних енергетично сильних місцях!
Уперше я познайомився з Михайлом Нечаєм пізньої
осені, коли приїхав у пошуках свого власного дона Хуана1
в Карпати. Тоді сивенький туман укривав жовто-багряні

Дон Хуан — персонаж твору Карлоса Кастанеди.

1

10
гори, а душу на кожному кроці огортала реальна містика.
Чи то птаха на дереві, чи то людина, яка траплялася на
шляху, — усе було проявом Сили та Величної традиції.
Навіть місцевий отець Юрій, якому я поступився місцем
в автобусі, відігравав свою роль того дня.
Пригадую, тоді я дуже турбувався, бо надворі пізній
осінній вечір, а я, підліток, як дощ на голову серед ясно-
го дня, припхався до діда без попередження, тому ризи-
кував, що мене не приймуть.
Якась сила зіштовхнула мене рано-вранці з  ліжка
й спонукала рушити сюди. Я  й  оговтатися не  встиг, як
уже стояв на порозі хати в маленькому гуцульському селі!
Нечай саме порався на ґанку, людей у дворі вже не
було. Я побачив старенького, але навдивовижу енергій-
ного дідуся з винятково проникливими очима. Вони ніби
нишпорять найпотаємнішими закутками твоєї голови,
бачать думки, минуле й майбутнє долі.
Якщо чесно, то я навіть дійшов такого висновку: лю-
дину, яка має Силу, одразу видно по очах. Почасти навіть
сам носій може не здогадуватися, що володіє нею. Таких
людей багато серед нас. Але треба самим таким бути, щоб
побачити іншого.
«Цікаво, чи відчує дідусь, що я до нього йду», — май-
нуло тоді в голові.
До речі, він не перший, до кого приходжу отак з од-
ним-єдиним бажанням — навчитися потаємних знань.
Осягнути те, що знаю, та навчитися нового. І я вже дещо
навчений, головне — бути собою. Брехню тут не терпіти-
муть. Зрештою, а що брехати? Єдине — чомусь відчуваю
завжди трохи сором, ніби йду на якийсь злочин. Та я ро-
зумію, що, найімовірніше, це просто нав’язане суспіль-
ством сприйняття таких людей. Але із собою нічого не
вдієш. Є щось чи хтось, що керує зверху. І тільки згодом

11
я про це дізнаюся, а ще Нечай навчить, що Бог — то Енер-
гія, «світла і ясна, котра разить в очі...», що живе вона
в усьому, а тому всі ми — частинка Творця і єдиного цілого.
Нечай прийняв мене у своєму маленькому кабінеті.
Стомлений денним прийомом, він усе ж таки знайшов
час для спілкування зі мною, але, відчуваючи цю втому,
я  спитав тільки про те, чи можу бути його учнем! Він
випитав, коли я народився і хто за знаком Зодіаку1, а по-
чувши схвальну відповідь, сказав, що мусить спитати
у духів і зателефонує мені, після чого відразу занотував
моє ім’я та номер телефону на аркуші паперу!
І все.
Моє перше знайомство тривало хвилин десять. Урок,
який я тоді виніс, був таким: усе геніальне в простому.
Я покинув господу з незрозумілими відчуттями яко-
гось дива та подався до сусідки баби Параски на ночівлю.
Уночі мені чи то снилися, чи то причувалися якісь відда-
лені чоловічі крики за вікном. Чогось я подумав, що то,
напевне, дідусь «шаманить» і питає духів про мене. Гору
наді мною взяли роздуми. Я марив. Було страшно, наче
хтось копирсається в мені.
Здається, тієї ночі я перезавантажився.
На ранок я знову стояв на порозі хати, у довжелезній
черзі, а коли увійшов до маленького кабінету, Нечай
присвятив мені півтори години свого дорогоцінного
часу і багато розказував про себе та своє ремесло. На­
останок, прощаючись, карпатський чарівник сказав те,
що сформувало тоді моє майбутнє. Він сказав мені:
«Якщо цей шлях — твій шлях, Сила і Господь самі тобі
все покажуть».

Михайло Нечай стверджував, що добрими учнями, які можуть оволодіти

1

магічними знаннями, є представники астрологічного знаку Водолія, особ­

ливо якщо вони народжені в понеділок.

12
 Відтоді я по кілька разів на рік приїздив до Михайла
Нечая на розмови. Привозив із собою друзів, і  завжди
дідусь виказував шану. Пригадую, як одного разу мольфар
вийшов на поріг та оглянув усіх навколо, а потім попряму-
вав крізь натовп здивованих людей прямісінько до нашої
компанії та почав благословляти всіх моїх друзів, велів-
ши взятись нам за руки та створити коло навколо нього.
У неділю, коли він не вів прийом людей, з ним можна
було багато про що розмовляти й дізнаватися навіть де­які
таємниці, історії про минуле. Нечай вірив у прибульців та
стверджував, що існує машина часу, еліксир молодості.
Він не  був моїм учителем, але тепер, коли минули
роки, я знаю: тоді цей чоловік щось побачив у мені, і його
віра в мене, багаторічне спілкування завжди допомагали
й допомагають досі. Він тоді наче опікувався мною і, як
мудрий Наставник, вчив мене самого пізнавати Істину.
Усе так і сталося, як він говорив.
З понеділка до суботи Нечай завжди приймав людей
у своїй хаті в селі Верхній Ясенів. З восьмої години ранку
довгою вервечкою вже чекали люди на особисту аудієнцію
в маленькому кабінеті карпатського чарівника. Здається,
він не відмовляв нікому. Усім допомагав: порадою, сло-
вом, зіллям. Над кожним читав спеціальну примівку, про-
сив приходити до нього з набраною вранці, а тому «непо-
чатою» водою, бо вмів, як ніхто інший, добре її замовляти.
Якби ви потрапили у той кабінет, то помітили б скром­
не робоче місце. Без пафосу і всіляких там канделябрів.
Ось як я описую кабінет Нечая у своєму романі «Дідо
Івасик», який я присвячую карпатській магії та українській
магічній традиції1: «...Кімнатка, у якій приймав мольфар,
здавалася дуже маленькою, з невеличким віконечком, що
Мається на увазі роман О. Стафійчука, який буде опубліковано найближ-
1

чим часом.

13
виходило в  сад, на схід. Пахло свічками і  кадилом, наче
в  церкві, також чимось дуже солодким. Зі стін зазирали
в очі лики святих, миготіли від світла лампадок рами об-
разів. Над головами певно співали самі шестикрилі сера-
фими і янголи-престоли. Під вікном стояв стіл, а поруч на
лаві сидів сивий худющий дід у сірих штанях та трохи за-
праній білій сорочці. На вигляд тому дідові було років сім-
десят, але його обличчя дивним чином увесь час змінюва-
лося, ставало то молодшим, то старим. Рукою він тицьнув
на табуретку, мовляв, сідайте та кажіть, із чим прийшли».
Ще в кабінеті були стоси журналів та книжок у кутку
(карпатський чарівник любив читати та слідкував за но-
винками літератури ), стіл, над яким висіло багато ікон,
особливо святого Пантелеймона-цілителя, адже вважав
його своїм покровителем, а також називав себе нащад-
ком брацлавського полковника Данила Нечая1.
Але, хоч як прикро, допомагати людям іноді дуже
небезпечно, і в сучасному житті, коли більшість людей
все ж таки втрачають зв’язок з природою та віру в Гос­
пода Бога, вони не поділяють захоплень тих, у кому ще
жевріє вогник Віри та Традицій.
Уранці 15 липня 2011 року Нечая було вбито у влас-
ному домі кимось із тих, хто постукав у його двері. Згідно
з показаннями затриманого, він убив дідуся за те, що той
буцімто не сприймає й не поважає обряди та норми хри-
стиянства, а сповідує язичництво.
Рідні кажуть, що Нечай знав про це і  ще за життя
обвів цю дату в календарі червоним кольором.
Хтось скаже, що традиція зупинилася з  його відхо-
дом, бо учнів офіційних він не мав, але ми знаємо, що
Сила ніколи не вмирає, вона від одного переходить до
Данило Нечай (1612 (?) — 10 лютого 1651) — український військовий діяч,
1

полковник брацлавський.

14
іншого, того, хто на неї заслуговує, і Сила Нечая розлетіла-
ся горами в пошуках свого носія. А ще нині покійний Ми-
хайло Нечай пророкував прихід молодого мольфара.
Історія і час усе розставлять на свої місця.
Вічна йому пам’ять!
Та повернімося до того дня, коли я вдруге приїхав до
Нечая, озброївшись зошитами й  накупивши всіляких
гостинців. Тоді мені здавалося, що більше я проявлятиму
себе, як це було з іншими Непрóстими, то більше в мене
шансів отримати практичні магічні ключі, якими кори-
стувався цей, без сумніву, могутній чарівник.
Проте я помилявся дуже, далі теорії не заходило. Ви
здивуєтесь, але тільки з плином часу, коли я подорослі-
шав, коли сам почав приймати людей, я  зрозумів, на-
скільки потрібними виявились ті начебто порожні роз-
мови, нудні історії й медитативні практики.
Попередньо домовившись телефоном про зустріч,
я на правах особливого гостя увійшов до кабінету моль-
фара. Увімкнувши диктофон на телефоні, найперше, що
я  спитав у  Нечая: «А звідки пішла магія в  Карпатах?»
— З давніх-давен, з печерного віку, відколи з’явила-
ся перша печерна людина — з’явилася й магія, — сказав
мольфар. — Є люди, яких Господь наділив бачити та від-
чувати Всесвіт по-особливому. Ці люди вміють спілку-
ватися з душами померлих предків, оздоровлювати від
найтяжчих хвороб, керувати природними стихіями та
надавати предметам магічної сили. Самі планетарні духи
вкладали в голови цих людей, як будувати хати, як готу-
вати їжу та шити одяг. Декотрі з них також учили людей,
як підкорювати богів та собі подібних, відбувати всілякі
ритуали для досягнення певної мети, здоров’я та достат-
ку. Так і  з’явилися релігія та магія. Дві сторони однієї
медалі. Дві науки, що розлились між собою, як вода —

15
«жива» та «мертва». Але «мертва» не  має значення
смерті, тільки уособлюватиме вічне відродження давніх
традицій. Колись люди поклонялися Сонцю, Місяцю та
зорям, чотирьом сторонам світу1, вітру й воді чи вогню.
— Але є ж між ними відмінності, між тими, хто во-
рожить? — питаю я.
— Так, є. Їх називають по-різному: знахарями, віду-
нами, ворожбитами, цілителями, чарівниками, відьмака-
ми, примівниками, планетниками, мольфарами. Як бачи-
те, назв багато, але суть одна. Усі ці люди вміють те, чого
не може проста людина, та знаються на магічних таємни-
цях. Проте кожен із них має свій хист! Є чорні й білі. Тоб-
то добрі або злі. Ось колись мольфар мав до дванадцяти
челядників, тобто учнів, і усіх вчив, а потім кожен із них
виростав і усвідомлював свій хист до конкретної справи!
Хтось пророкував долі, а хтось лікував травами. І тільки
особливі вбирали у себе всі знання та ставали наймогут-
нішими серед могутніх мольфарів. Ось ви, наприклад,
якщо духи дозволять мені взяти вас у науку (Нечай завжди
звертався на «ви» до людини), то повчитесь у мене рік, а по
ньому й визначитесь, до чого матимете хист: чи до погоди,
чи до ворожіння, чи до чорної справи.
— Хіба так можна?
— Чорними теж стають, і  почасти це добрі люди.
Просто якоїсь миті вони обирають інший шлях. А справж-
ній мольфар повинен знати добро і зло. Тільки так він
може допомогти людям. Немає білого без чорного та
навпаки! Всюди є інь та янь2.

1
Вважають, якщо людина виходить на перехрестя, так би мовити на чо-
тири сторони світу, і вигукує ім’я іншої людини, то через кілька днів та
людина дає про себе звістку.
2
Це концепція двох діаметрально протилежних і взаємодоповнювальних
начал, ідеальний інструмент, який породжує все в нашому світі. Енергія
янь — це позитивний заряд. Енергія інь — холодний негативний заряд.

16
 — То це означає, що в якийсь момент навіть найдо-
бріша людина стає злою?
— У народі ще кажуть: від любові до ненависті один
крок. Не існує чіткої грані між добрим та поганим!
В особливий момент людина сама вирішує, як має вчи-
нити. Мольфари ж наділені особливою силою, і багато
хто не може встояти перед владою та грошима. Хоча це
тимчасові речі! Поки тільки один Гой здобув слави, якої
не знали інші. Ним у горах навіть дітей лякали! Але сла-
ву Гой здобув не тільки добрими речами.
— Якщо я не помиляюся, то ви знаєтесь на всьому?
— Не на всьому! За все життя людина не осягне на-
уки всієї. Але мені відомо багато. Я навіть хмари розга-
няв, тримаючи погоду кілька днів на першому фестивалі
«Червона рута» в Чернівцях1.
— Ви мені сказали, що духи вам нашіптують про учня?
— Не нашіптують. Я не спілкуюся з ними, як із про-
стими людьми. Для цього я мушу входити в спеціальний
транс, відбувати таємний ритуал, під час якого зв’язуюся
з потойбічним світом! Там я не тільки можу отримати
інформацію про те, що мене цікавить, але й дізнатися,
хто підходить мені в  учні. Поки духи мовчать. Тільки
духам відомо, чи може пройти цей шлях людська Душа.
Я можу помилитися, а вони — ні. Ось один таксист дуже
хоче бути моїм учнем і каже, що при моїй смерті приїде
і візьметься правим мізинцем правої руки за мій2. Але чи
зможе пронести він цей хрест? Знання без Сили змусять
тільки мучитись його. Це як ломка для наркомана. Лю-
дина потребуватиме віддавати свою Силу та не знатиме,
1
До Чернівців на час фестивалю був спеціально запрошений мольфар
з Карпат пан Михайло Нечай для розгону дощових хмар. Запросили ж його
особи із ЦК ЛКСМ(У).
2
Як згодом я дізнався, у Карпатах існує повір’я: можна дістати силу чарів-
ника, вхопивши його за мізинець правої руки.

17
яким чином, бо не володітиме практичними знаннями.
Але не  турбуйтеся, навіть якщо духи відмовлять. Коли
людині судилося бути чарівником, Сила ця сама віднайде
людину та навчить її і дасть учителів.
— Кажуть, бути мольфаром чи ворожити — це вза-
галі гріх, — продовжую цікаву бесіду, поки дідусь охоче
розповідає про своє ремесло.
— Це прадавня війна між церквою та громадою.
Біблія переписана кілька разів і так, як потрібно священ-
нослужителям. Як може бути гріхом молитися та допома­
гати іншій людині? Усі святі, на кого ми зараз молимося,
колись були тими, кого тепер називають ворожками...
Я перериваю, бо відповідь очевидна, і  я  вже її чув
щонайменше сто разів від різних людей. Далі мене ціка-
вить, як мольфар отримує свою Силу, свій Дар.
— Є народжені (родові) мольфари і вчені, ті, кому
передавали знання. Найсильніші ті, що від народження,
по лінії матері чи тата йдуть. Ще їх поділяють на сонячні
й місячні.
— Це як?
— Кожен мольфар володіє знаннями чорної і білої
магії. І він сам вирішує, ким йому бути. Але то тяжкий
хрест для людини, бо треба вміти віддавати себе всього
людям, слухати їхні біди та намагатися допомогти своїми
знаннями та силою. І слугою у двох панів не можна бути.
— Колись я вважав, що такі люди живуть затворним
життям, самотньо. Але що більше я з ними знайомлюся,
починаю розуміти, що це не так.
— Так було тільки колись, коли нас переслідували.
Я ночами людей приймав у часи, коли казали, що Бога
нема. Усі ховалися в норах, хто де міг. Багато знань по-
мерло. Але й багато в Карпатах осіло всіляких магічних
течій, сплелися в купу: характерники, кельти, волхви...

18
 Саме тоді я  зрозумів, що хоча Непрóсті й  селилися
високо в горах, вони жили і живуть звичним людським
життям, заводять собі дружин та дітей, тримають госпо-
дарство. Вони заможні та красиві, і сучасні коучі точно
беруть початок з них. Адже як може людина вчити бути
кращим, якщо сама погана, як людина може навчити
чогось, коли сама дурна, як можна зцілити когось чи
чимось збагатити, коли сам хворий і бідний?
От тільки Нечай каже, що майже завжди йде віддача
на когось із рідних. Сам сина поховав. Не врятував. На-
бираєшся від людей, «чистишся», але іноді воно сходить
на дітей чи дружину. Тому мольфари створюють сім’ю
тільки з іншими Непрóстими, а затим і діти їхні такі ж,
і це їх захищає.
Тут я пригадую ще одну свою знайому Непрóсту.
Мене давно турбує питання: яка різниця між чорною
і білою магією. І що це взагалі таке?
— Ну дивіться. Білі маги переслідують суто благі цілі,
борються зі злими силами і їхнім впливом на людей, ліку-
ють хвороби, сприяють у  господарстві. У  своїх діях вони
звертаються до Бога, Богородиці, Архангела Михаїла, свя-
тих. Вони можуть обдарувати людину неабиякою могут-
ністю, піднести її високо з-поміж людей, наділяють ба-
гатствами та мудрістю. Світлі чоловіки стоять на сторожі
добра, гармонізуючи як природу, так і людину, втручаю-
чись у них з Божого дозволу. Чорні ж маги, навпаки, звер-
таються до представників демонічної ієрархії «святих»,
наводять поробку, руйнуючи біополе людини, наводять
сварки, приворожують, відбирають молоко у корів... Різни-
ця полягає в тому, який інструмент використовує маг для
своєї мети. Чорною магією можна лікувати хвороби, відби-
рати злі чари у відьом, руйнувати дії ворогів. Суть у самій
людині, яка бере до рук таку могутню силу, як магія.

19
 Розумію я це не одразу. Усе в мене колись було чорно-­
білим і ніяк інакше. А тепер, коли я, як то кажуть, у віці
Христа, то до мене доходить: якщо поставити мету, то
людину можна знищити і наклепом, і зброєю. Не тіль-
ки магією. Виходить, ми самі мірило добра і зла й оби-
раємо ті чи інші інструменти. То чи такі вже грішні
маги порівняно з  іншими людьми? Таємниця. А  для
Бога все одно.
Бог не буде слухати ваші слова. Після смерті людини
на її вагах будуть лише добрі та погані вчинки. Хай якою б
доброю людина була, як сильно молилась до Господа, без
діянь її віра і молитва пусті. І тут ми підходимо до основної
сили мольфара.
— Слово, підкріплене ділом, — ось головний закон, —
стверджує Непрóстий. — Добрі вчинки для молитви — як
крила для птаха. Молитва швидше й легше тоді йде до
Бога. Тому мало просто знати примівки і вміти їх про-
мовляти, важливо ще по-справжньому, на фізичному
рівні, допомагати людям, світу, ритуалу. Усі церковні
ритуали — то магія, бо треба витратити енергію, зробити
щось, аби щось отримати.
— Як у казці? Коли, щоб отримати принцесу, голов-
ний герой долає головного змія!  — ділюся роздумами.
— Саме так. Казки нас усього вчать. Вони показують
нам реальність іншого світу — паралельного. У них бага-
то правди. Просто нам треба навчитися її бачити, і такі,
як я, можуть це.
— Ну а які закони є у чарівників? Чи то секрет для
мене?
— Ніякий не секрет, юначе. Закони Всесвіту — це як
механізм у годиннику. Добре це запам’ятай! Коли щось
ламається в годиннику, то і час він перестає показувати.
Так і у світі: порушить людина закон — отримує віддачу.

20
Ми знаємо ті закони, тому й вміємо їх поправити. Існу-
ють інструменти. (Сміється.)
— То ж які?
— Магія і  є  тим інструментом. Ритуали, молитви,
слова. Вони ключі.
— Але як воно тоді допомагає!? Ну, усі моляться...
— Ось тут секрет. Щоб годинник запрацював, треба
знайти причину і полагодити. Розумієте?
Нас переривають чергові пацієнти, і  мене просять
почекати надворі. Проте я вирішую не докучати сьогод-
ні своїми балачками діду та прощаюся з ним. Але той,
здається, переключився вже на свого гостя, а може, об-
разився, що я не залишуся на потім, може, подумав, що
я так, несерйозно з ним... Задуманий, я пішов з подвір’я,
вертаючись спогадами до Неї.
Стежка зміїться вгору, на вершечок гори Пушкар,
прямісінько до хати ворожки. Звідси відкривається чудо-
ва панорама, яка дозволяє злетіти над цими горами. На
мить я так і роблю. А далі знову підіймаюсь, увесь закута-
ний у думки. Трохи холодно. Запорі1 заходять у руки. Осінь
уже давно стала відліком для мене, початком нового етапу
мого життя. Пізня осінь. І так щороку. Так і зараз.
Я вже знаю, що раніше знахарі селилися переважно
на околицях сіл чи високо в горах, подалі від людей, щоб
до них було важко й підступитися, аби не заважали люди
іноді тримати рівновагу у Всесвіті, не відвертали своїми
буденними проблемами від важливіших. Мольфари  ж
«тримають» свою общину, село, місто, країну, зрештою,
цілу планету, і на це йде значна частина їхньої власної
енергетики та сили. Почасти на певний відтинок часу
вони навіть припиняють прийоми людей задля медитацій

Запорі — діал. зашпори (гострий біль від морозу, холоду).

1

21
та молитов, аби зберігати рівновагу на землі. Так буває
під час війни, революції, мору, епідемій...
У вікні бачу сірого кота. Вилизується, певно, до го-
стей. Тоді я ще не знав, що бачитиму її востаннє, що, коли
повернуся знову, Параска відійде в інші світи: «відробля-
тиме» там заблудлим душам, настановлюватиме на по-
трібний лад, готуватиме їх до нової реінкарнації на землі.
Отак тисячі самотніх людей живуть від гостя до гостя,
замість родичів ними опікуються коти і собаки. Страшно.
А  кого винити? Самих людей, що не  нажили великих
родин, чи інших, тих, хто покинув їх напризволяще...
— Найгірше, коли ти служив комусь, а  потім став
непотрібним і тебе викинули чи забули про тебе, — ді-
литься емоціями Параска. — Але така наша доля, ми всі
однаково закінчуємо — самотньо...
— Чому? — перебиваю.
— Бо самі себе доводимо. Велика кількість людей
з часом набридає, себе не жалієш, забуваєш про сім’ю,
а тіло хворіє, голова забуває — і все, нікому й діла немає.
Ці спогади зринули тоді після розмови з Нечаєм про
важку долю мольфара, і я думав, що це можна змінити.
Але тепер і сам розумію, що віддаляюся від людей...
Зошит Параски з примівками — як спогад про неї —
донині не дає мені забути про те, як я маю прожити жит-
тя. А ще — дві настанови.
Саме вона навчила, як усе має бути і що повинен ро-
бити далі.
Наступної неділі я знову в хаті Нечая. Вигладжую чор-
ного кота Манцура на лаві, поки для мене знайдеться час.
Кіт для знахаря — це ніби провідник енергії, оберіг
дому, помічник у  чародійстві. Він сторожить простір,
у якому живе зі своїм хазяїном, мимоволі стежить, аби
не просочилася погана матерія, яка могла б порушити

22
життя Непрóстих. Вони бачать привидів та душі помер-
лих, а  тому їх заборонено тримати поруч із собою при
спілкуванні з потойбічним світом. Це й робить їх найкра-
щими «прикордонниками» паралельних світів. І  за їх-
ньою поведінкою мольфар може зрозуміти, чи є вплив
на нього з боку його конкурентів або злих духів.
На робочому столі Непрóстого мою увагу привертають
знахарські предмети і  мольфи. Нечай вчить, що всі ці
предмети пов’язані з чотирма стихіями природи. На столі
мольфара ви завжди знайдете: вогонь (свічка), воду (йор-
данська), землю (замовлений кремінь), метал (замовле-
ний ніж, також градовий для керування силами приро-
ди), пацирку (гадючий камінь), громовиці (невеличкі
скалки з природними отворами, які відпали від ураже-
ного блискавкою дерева). Ними відводять зле мольфу-
вання, пристріти, поробки, вроки та навіть самих відьом.
А якщо громовицю носити при собі, то й ніяка блискавка
не страшна.
Градівники та хмарники використовують у своїй діяль-
ності громову палицю та градовий ніж. Останній є містич-
ним знаком на сторожі життя карпатського мольфара,
заступником та вірним товаришем у практиці. Мольфар
міг встромити ніж у дерево — і звідти лилося молоко, міг
камінь у сир перетворити. Якщо ворожбит втрачав градо-
вий ніж, то втрачав і свою силу.
А громову палицю отримували тоді, коли розганяли
нею гадюку з жабою. Відтоді вона набирала силу, і нею
можна було розганяти хмари.
Мають Непрóсті й мосяжні персні (сплав міді, нікелю
й цинку). Нечай славився вмінням їх робити. Вважають,
що, одягаючи їх, можна відчинити небесну браму — воро-
та часу, які дають змогу потрапляти в різні часи — у ми-
нуле та майбутнє. Вони також захищають від стріл та куль.

23
 Мольфа — це оберіг або талісман, зроблений моль-
фаром для людини з конкретною метою. У нього він за-
кладає часточку себе і силу свого слова. Ці мольфи бува-
ють на добро і  на зло. У  першому випадку їх дарять,
а в другому — підкидають жертві.
Дякувати Богу, я теж навчився їх робити, і мені дуже
приємно, що вони багато допомагають людям, захища-
ючи їх від фізичної шкоди і сил зла. Особливо приємно,
що кожен солдат із зони АТО з моїм оберегом повернув-
ся цілим та неушкодженим.
Навіть за одне врятоване життя я дякую усім карпат-
ським мольфарам, які зберегли для нас свої молитви. Як
бачимо, подекуди, в особливі моменти життя, ці знання
також особливі.
Я запитую Непрóстого, як захищати себе від магії. Як
«чиститися»?
— Раз на рік я йду в гори. Там у печері сплю 12 діб.
Але це не просто сон, я входжу в транс. Це дає мені мож-
ливість очистити думки та «скинути» погану енергетику,
яку я набрав від людей.
Дивно, але це працює. Я не ходжу «спати» до пече-
ри, але після «важких» пацієнтів, днів, тижнів я й справ-
ді «вимикаюсь» на кілька годин, розчиняючись у про-
сторі.
— Ще допомагає сповідь,  — продовжує Нечай.  —
Ваше завдання — причаститися. Прийняти в себе кров
і тіло Ісуса Христа1. Вони допомагають енергетично очис­
тити тіло зсередини. Молитва. Вода. Важливо абстрагу-
ватися від того, хто може вам наворожити.
— Тобто не приймати навіть думки, що мені можуть
поробити чи пороблено?

Вино і проскурка, які дають під час причастя після сповіді.

1

24
 — Чорна магія  — дивна штука, і  людина сама її
підпускає до себе. Якщо є за що, а в той час ще хтось вам
промовив зле мольфування, то воно обов’язково приче-
питься до вас. Але якщо людина має амулети та обере-
ги, нічого поганого нікому не зробила, читає молитви
і примівки від зурочення, вроків, то треба бути сильним
магом, аби їй нашкодити. Раніше, коли людина йшла
до мольфара, то нікому навіть не  говорила, куди йде
і навіщо. Так само не розповідала, що сказав їй моль-
фар. Магія  — то велика таємниця і  справа кожного,
і щоб діло зійшлося — треба мовчати. Щоб, бува, чого
не причепилося — треба мовчати. Бо як скажеш уголос,
то все пропаде...
Ось ще одне золоте правило — мовчання. Усі ворож­
бити однакові у цьому й солідарні. Хочете, щоб допом-
огло, заплатіть і мовчки виконуйте вказівки. А ні — то
й вони вам не помічники.
Плата — особлива річ. Тут — як у казці. Людина має
віддати свою енергію, щоб отримати іншу. А найбільше
її вона витрачає на заробляння грошей. Гроші — це енер-
гія. Вона стимулює і заставляє щось робити. А ще Нечай
завжди казав: «Людина все зробить з великої біди!»
Тобто біда дає нам можливість вийти за рамки себе,
як прийнято зараз говорити, із зони комфорту, і тільки
це нас спонукає діяти у своєму житті.
— А  хто найсильніший: мольфар-жінка чи моль-
фар-чоловік?
— Жінка. Її силами наділила сама матінка-природа,
у неї вона в крові. Але жінці властиво народжувати. Тому,
коли ми чуємо про найсильніших магів у горах, то це —
чоловіки. Особливо одинаки.
— З народженням дитини щось трапляється з моль-
фаром? — дивуюся.

25
 — Часточка сили переходить на них. Тому сильні
мольфари не заводять дітей, і це не тільки тому, щоб вони
не померли. А якщо є родина, то заводять їх після три­
дцятирічного віку. Так само й ініціацію у мольфари про-
водять, коли людина перейшла ці вікові межі.
— А як відбувається ініціація у мольфари?
— Вона може бути як фізична, так і духовна. Тоді
до людини з’являється дух-провідник, щоб вести за
собою. Такою була посвята перших мольфарів. От як
будете учнем, то треба йти на полонини або в ліс, роз-
кладати там три ватри, вводити вас у  транс. А  перед
тим вам потрібно очиститися постом, водою, вогнем
і самотністю. До вас прийде дух-покровитель, водити-
ме вас світами, і  вас або приймуть, або ні. Він буде
завжди з вами та навіть у годину смерті прийде, щоб
провести душу до іншого світу. Ось так один мольфар
(старший) проводить ініціацію іншому (молодшому).
Це є фізична посвята.
— А що для вас смерть і чи вірите ви в реінкарнацію?
— Я  сприймаю смерть як зміну форми фізичного
світу на духовний. Душа переходить на інший рівень
буття. Вірю, що людина реінкарнується, допоки її не пу-
стять у  ворота раю. Але є  й  грішні душі, які назавжди
відходять у небуття.
Тоді для мене, підлітка, ці зустрічі були як ковток
свіжого повітря, бо здавалося, що тільки тут, у місці, де
живе магія, я свій. Мене розуміють.
А перш ніж я надовго поїду до столиці й наступного
разу вже стоятиму не  на порозі господи, а  на могилі
мольфара і шкодуватиму, що так і не сказав найголов-
нішого, не заслужив, щоб більше перейняти його дару
й мудрості, я почую: «...У кожного свій хрест, і ніхто від
нього не втече. Треба бути в гармонії із собою та знати,

26
хто ти є! Знайти той хрест і підняти його, а ви, молодий
чоловіче, бачу, вже його знайшли...»

Писати про розмови з  Непрóстими я  можу багато.

Маленькою частинкою цих зустрічей і діалогів, що ви-
ринають із голови, ділюся з вами, аби ви знали про них
трохи більше.
Моя основна мета в  цій книжці  — розповісти вам
не тільки про їхні життя, але й про магічні ритуали, яки-
ми вони користувалися. Дав слово.
І я впевнений, що вони знадобляться вам. На свою
електронну пошту я щодня отримую багато вдячних ли-
стів. Вони доводять це.
Під час написання цього розділу я поринув у спогади,
у ті далекі часи, коли їздив горами та збирав мольфарсь-
кі таємниці. Ними я доповнював свої вже здобуті знання.
Пригадую, у дитинстві мені ввижалися сни, де я чи-
таю велику товсту книгу з української магії, і уявіть моє
здивування, коли я з часом натрапляв на схожі тексти.
Дякувати Богу, я все тоді малим записував у зошит, як
прокидався. Деякі тексти надруковані і  в  цій книжці,
і вони для мене завжди є особливими, ними я користу-
юся у своїй практиці.
На перший погляд усі ці розмови можуть вам вида-
тися несерйозними. Сучасній людині вони здаватимуть-
ся чимось уже занадто архаїчним. Проте їхній зміст змо-
жуть осягнути одиниці, віднайшовши у словах прадавні
істини, ключові шифри, які відчиняють двері до іншого,
величного світу пізнання Сили. І Себе.

Київ, 2019
 Василина
Якось, подорожуючи з товаришем автомобілем, я випад-
ково дізнався про одну людину і дуже здивувався з того,
що, знаючи ці місця, ніколи про неї не чув.
Я доволі часто звідусіль чую про того чи іншого во-
рожбита, читача Біблії та цілителя у  Карпатах, але не
завжди виникає бажання познайомитись з ними, а щось
перейняти й поготів.
Та цього разу все було по-інакшому. Не маючи жод-
ного уявлення, де мешкає бабуся, ми з другом подали-
ся у гори, керуючись якимись підказками перехожих.
Розуміючи, що вже сутеніє, нормальна дорога давно
закінчилась і нас веде кудись у гори, я вирішив ще раз
переконатися у правильності маршруту. І ось ми їдемо,
обабіч дороги хати, а  навкруги  — жодного перехожого.
Я розмірковую над тим, аби зупинитися біля однієї з них
та, постукавши у двері, запитати господаря чи господиню
про те, як мені дістатися до мольфарки.
Але щось не те.
Не відчуваю я сили в цих краях. Не відчуваю, що тут
поруч живе мольфар. Бо тоді ніби тремтить повітря,
співають гори, а точніше — вершечки їхніх ялинок. Не
відчуваю, що мені може хтось тут допомогти і... темніє.
Я розчарований. Сергій уже нервується. Ми їдемо,
їдемо...
Аж раптом я  помічаю якусь двоповерхову будівлю
і прошу його зупинитися. Вибігаю з автомобіля та чим-
чикую до хати, а там шукаю, з ким би привітатися.

28
 На щастя, я знаходжу дівчину, яка знає про бабусю
(як виявилося, то була родичка). Вона радо пояснює мені,
що живе старенька геть з іншого боку цієї місцевості. Та
мені вже все одно. Я, окрилений, біжу до автівки, втіша-
чись, що вже завтра зможу побувати у неї в гостях.
Мольфарка відмовила тричі1 у  тому, щоб передати
свої знання. І це тривало пів року. Та коли я вчетверте
прийшов проситися в  учні, бабуся, усміхаючись, при­
йняла мене, посадила за стіл і налила гранчак горілки,
поставивши кілька мисок з їжею.
Худенька, неймовірно активна в рухах, вона поралась
на кухні, усміхаючись до мене й продовжуючи спілкува-
тися на всілякі теми. У молоді роки за нею, певне, впада-
ли усі чоловіки, бо краса її очевидна, і жодні зморшки чи
вік цього не приховають. Але її серце тужить за одним.
Після того як він помер, вона здалася. Нервувалася. Ба-
гато курила. Від того — захворіла.
Скаржиться на людей, бо хворіє насправді через своє
покликання, а нічого не може вдіяти з тим. Якщо знати
й не допомагати, то це великий гріх. Людські біди вилиті
на воску, вишептані її губами, вичищені з тіл її руками,
важким тягарем спали на плечі, зігнули навпіл. Припи-
нила прийом давно. Жаліється, що монастирі вже не до-
помагають, і просить моєї помочі теж молитися за неї.
І тоді я розумію... У мені вона відчула щось більше, аніж
простого хлопця.
Але, попри все, з неї струмує велика любов до життя,
до людей. В  очах  — світло. На обличчі усмішка. «Усе
в житті треба пройти. І важко дається тим, хто щось справ-
ді знає», — каже до мене.

1
Вважалося, що мольфар брав в учні тільки того, кому тричі відмовить
у переданні знань, але за умови, коли той проявить свою наполегливість
та доведе тим самим свій істинний намір пізнати істину.

29
 І ось, коли настає час, Василина промовляє, що зможе
мене навчити, бо тільки у добре сп’янілій людині можна
побачити справжню її суть. А вона вже все побачила.
Найбільше мене дивує в цій історії те, що якась сила
мене тоді вела до мольфарки і підштовхнула зайти в по-
трібний дім. Але чи знайшов би я Василину, якби тоді
здався? Чи передала б вона мені щось, якби я наполег-
ливо не просився до неї? Чи побачила б вона в мені про-
блиски Світла, якби я був занадто «святим» та вдавав із
себе святенника перед нею і не пив того алкоголю?
Багато запитань, а відповідь одна: мною наче хтось
тоді керував. Але це не вперше. Опанувавши мистецтво
читати знаки долі й віддаватися Всесвіту, я підкорився
цій силі.
І тепер я щасливий, що знання її роду я зберіг, вико-
ристовую на практиці та маю честь передати їх далі...
 Смерть мольфара
Люди з особливим даром зазвичай помирають легко. Це
й не дивно — їм, як нікому іншому, відомі змови та слова
на довголіття і легкий відхід з життя. І все ж вони не мо-
жуть померти, поки не  передадуть свою Силу іншим.
Андрій Дмитрович Атаманюк (Гой) напередодні
смерті дуже переживав, щоб була гарна погода, аби після
смерті люди не розпускали дурні плітки. За народними
повір’ями, коли вмирає мольфар чи відьмак, то одразу
звіюються вітри та починаються грози  — ніби той світ
душу не приймає. Хоча, може, то й навпаки — природа
плаче… хтозна. Та помер Гой легко й гарної днини.
Природа, як відомо, ніколи себе не знищує. Все з од-
ного стану переходить у інший… Сила — це така собі енер-
гія, енергетична істота (якщо хочете, Дух), яка й наділяє
свого власника магічними здібностями, має зв’язок з Не-
бом і Світами. Вона запрограмована на життя. Вона була
у прадіда, потім у діда, а тепер і в онука. Сила від однієї
людини переходить до іншої, і  сама вона, перебуваючи
всередині мольфара, не дає йому змоги померти, доки той
не передасть її тому, хто може нею керувати.
Якщо мольфар помирав на самоті, то він обов’язково
відправляв її словом до когось із наступних поколінь, до
того, хто мав особливо добре серце і… призначення. Чор-
ні ворожбити зазнають страшних мук під час смерті, від-
повідаючи таким чином за свої злодіяння.

31
 Коло Сили
Колись у Карпатах існувало таке собі Коло Сили. Лише
обрані мольфари могли потрапити до нього. Відокрем-
лені від світу, вони вирішували нагальні потреби люд-
ства, зупиняли війни, розбирали негаразди між собою,
позбавляли Сили темних мольфарів і навіть допомагали
конкретній людині.
Верховний мольфар був старший над усіма, і йому під-
корялися усі інші карпатські чарівники. Старшим моль-
фар ставав необов’язково за віком. Коло Сили обирало
ватажком того, хто мав багаті знання, потужну Силу, хто
мав численні заслуги у своїй роботі. Тому інколи це міг
бути і молодий юнак чи дівчина. Приблизно раз на сто
років карпатська земля сама народжує обраного, який
веде інших та має неабиякий талан.
Як розповідають самі мольфари, Коло Сили могло
налічувати до дванадцяти осіб, але не більше. Старійши-
на сам призначав дату та місце зібрання, сповіщав інших
учасників. Проте за нагальної потреби це могли робити
й  вони, але, кажуть, був день у  році, коли Коло Сили
збиралося само собою, і всі намагалися в цей день при-
бути на особливе, тільки їм відоме місце.
Хто знає, скільки бід Коло Сили відвернуло від нас,
скільки життів урятувало. Адже проти роботи найсиль-
ніших дванадцятьох мольфарів, проти їхнього Слова
не могли встояти ніхто і ніщо.

32
 Мольфари-­
градiвники
Є такі мольфари, що мають владу над небом, над пого-
дою і можуть ураз викликати дощ, грозу, напустити ту-
ман, а можуть і зупинити грозову хмару, заборонивши їй
бити градом людське збіжжя.
Називають таких мольфарів градівниками, або хмар-
никами. У своїй роботі вони використовують ритуальні
речі, такі як громову палицю, градовий ніж, прут ліщи-
ни… Ставати на герць із самою природою вкрай непро-
сто, це навіть вважають за гріх. Саме тому до такого діла
ставали тільки ті, хто володів силами стихій від наро­
дження. Бувало й  так, що, взявши у  челядники, тобто
в учні (мольфар міг мати їх до дванадцяти), чаклун роз-
кривав талант молодого градівника.
Учні мольфара після його науки ставали кожен на
свою дорогу. Хтось виходив знахарем, інший — віщуном,
третій — градівником, а найобдарованіші — універсаль-
ними мольфарами, земними богами. Саме вони мали
й більшу магічну силу, ніж їхні «однокласники». І якщо
вони сповна її використовували на практиці, то через
певний час ставали найстаршими, тобто коронованими
мольфарами.
Траплялися серед них і чорні маги, які вирішували
покласти своє життя на служіння чорному, злому началу.
Це було їхнє право, і його поважали інші мольфари. Біле
й чорне — це дві сторони однієї медалі, так само як плюс
і мінус. На них зважали, але не переходили дороги, бо

33
лють чорного мольфара — це не забавки, а жорстокі ігри,
що здебільшого закінчуються смертю.
Та вернімося до градівників — тих, хто захищає поля
і  городи від лютих грозових хмар, від граду, тих, хто
в  посуху викликає дощ і  тим самим рятує людей від
голоду. Згадаймо уривок з повісті Михайла Коцюбин-
ського «Тіні забутих предків»:

«…Там, у Чорногорі, чорнокнижники сікли десь лід по

замерзлих озерах, а душі страчених нагло збирали той
лід у міхи і мчались з ними на хмарах, щоб розсівать по
землі. „Пропадуть сіножаті, засипле їх ледом, і буде пла-
кать голодна худібка“, — думала гірко. Але не встигла
скінчити думки, як вдарив грім. Захиталися гори, га­
джуги впали верхами на землю, земля піднялась, і  все
закрутилось у вихрі. Палагна ледве встигла вхопитись
за стовбур і,  мов крізь туман, побачила раптом, як
дряпавсь на гору якийсь чоловік. Боровся з вітром, роз-
кидав ноги, неначе рак, хапався руками за камінь і все
дерся наверх. Ось він вже близько, зігнувся удвоє, бі-
жить — і врешті став на вершку. Палагна пізнала Юру.
— Це, певно, до мене… — налякалась Палагна, але
Юра, видимо, її не бачив. Став проти хмари, одна нога
наперед, і  склав руки на грудях. Закинув назад бліде
обличчя і вперся похмурим оком у хмару. Стояв так
довгу хвилину, а хмара ішла на нього. І раптом силь-
ним рухом він кинув кресаню на землю. Вітер зараз
звіяв її в долину і підхопив на голові в Юри довге волос-
ся. Тоді Юра підняв до хмари ціпок, що тримав у руці,
і крикнув у синій клекіт:
— Стій! Я тебе не пускаю!..
Хмара подумала трохи і пустила в одповідь вогня-
ну стрілу.

34
 — Ой! — закрила Палагна очі рукою. Але Юра так
само міцно стояв, і кучері вились на голові в нього, як
у гнізді гадюки.
— Ага! Ти так!  — крикнув Юра до хмари.  — То
я мушу тебе заклинати. Я заклинаю вас, громи й гро-
мовенята, тучі й тученята, я розганяю тебе, форту-
но, наліво, на ліси й  води… Іди рознесися, як вітер по
світі… Розсядься і розситися, ти тут сили не маєш…
Але хмара тільки моргнула зневажливо лівим кри-
лом і почала звертати направо, понад царинки.
— Нещастя! — стиснула руки Палагна. — Чисто
виб’є сіна…
Однак Юра не хотів піддатись. Він лиш зблід дужче,
лиш очі потемніли у нього. Коли хмара направо — то
й він направо, хмара наліво — і він наліво. Він бігав за
нею, борячись з вітром, махав руками, грозив ціпком.
Він вився, як в’юн, по горі, завертаючи хмару, мо-
цувався із нею, спирав…Ось-ось, ще трошки, ще з сьо-
го краю… Чув в грудях силу, метав громи з очей, здій-
мав руки угору і заклинав. Вітер розвіяв його кептар
та бив у  груди, хмара гарчала, плюскала громом,
завертала у очі дощем, драгліла над головою, готова
впасти, а він, залитий потом, ледве переводячи дух,
метався грунем в нестямі, боячись втратить остан-
ні сили. Чув, що сили вже слабнуть, що в грудях пусто,
що вітер рве голос, дощ залива очі, хмара перемагає,
і  вже останнім зусиллям підняв до неба короткий
ціпок:
— Стій!
І хмара раптом спинилась. Підняла здивовано край,
сперлась, як кінь, на задні ноги, заклекотіла внутріш-
нім гнівом, одчаєм знесилля і вже просила:
— Пусти! Де ся подіну!

35
 — Не пущу!
— Пусти, бо гинем, — кликали жалібно душі, зги-
наючись під вагою переповнених градом мішків.
— Ага! Тепер ти просиш! Я  тебе заклинаю: іди
у безвісті, у провалля, куди коні не доіржують, коро-
ви не дорікуть, вівці не доблеюють, ворони не долі­
тають, де християнського гласу не чути… туди пу-
скаю тебе…
І дивна річ  — хмара скорилась, покірно повернула
наліво і розв’язала мішки над рікою, засипаючи густим
градом зарінок. Біла завіса закрила гори, а в глибокій
долині щось клекотіло, ламалось і глухо шуміло. Юра
упав не землю і важко дихав…»

Щоб розігнати хмари, не дати їм спустити на землю

води та град, мольфар-градівник бере в руки прутик лі-
щини (особливо магічну силу має той прутик, яким роз-
ганяли жабу з гадюкою) і освячений градовий ніж та йде
до хмари, щоб боротися з нею, розсікаючи ножем, про-
ганяючи, страшачи палицею, промовляючи щонаймен-
ше 12 разів такі слова:

Граде лукавий!
Нехай тебе хмари не носять,
Бо тебе люди не просять.
Буйні вітри! Візьміть ви цю хмару
На свої тонкі крила,
Занесіть ви її за океан-море,
За теплі води, за круті гори,
За жовті піски, щоб вона там розтала,
Щоб вона там пропала навіки.
Най буде так! Тьфу. Тьфу. Тьфу.
(Спльовують через ліве плече)

36
 Ось як описує виготовлення градового ножа Петро
Шекерик-Доників — громадсько-політичний, культурно-­
освітній діяч Гуцульщини першої половини ХХ століт-
тя, невтомний етнограф-фольклорист і  письменник,
праці якого розкривають нам чарівний світ звичаїв
гуцулів:
«Градовий ніж мольфар виготовляє на Святвечір.
Той, хто хоче влітку відганяти град та спиняти дощ,
мусить вдосвіта, на самоті, таким, як прийшов на
цей світ, тобто голим, вийти на двір та вирізати собі
з  вістря коси маленький чепелик (лезо ножа), після
чого вимовляється триста разів “Вірую” на одному
диханні. Ввечері, перед тим, як сідати до вечері, моль-
фар-градівник набирає у  миску дванадцять страв,
бере з собою чепелик і обходить навколо дому, зупиня-
ючись обличчям до сходу вже на порозі хати, і припро-
шує градового царя до вечері:

Прошу тебе до тайної вечері,

Білий царю, Водяний чорнокнижнику.
Тепер маю право тебе до тайної вечері зазивати,
Запрошяти, закликати, а відтак — не пускати.
Тепер я маю право тебе зазивати-заклинати,
А у літі ти не маєш права мені показатись.
Маю право я тебе до тайної вечері зазивати,
А у літі буду тебе сперати,
Буду тебе не допускати — відвертати:
Божими молитвами, первовічними словами,
Буду тебе від своїх меж і хітарів відвертати,
Водицев-Йорданицев розчісувати, розпускати.

Промовляє градівник цю примівку на чотири сто-

рони світу, вклоняючись кожного разу в сторону сходу,

37
тобто сторону Сонця. З чепелика виготовляють ножа,
оздоблюють металом або деревом, наносять знаки
громовержця Перуна у  вигляді шести- або восьмико-
нечної квітки, вписаної у  коло, тим самим являючи
собою громове колесо, тобто громівник. Відтоді це вже
справжній громовий ніж, бо він має владу відганяти
град, а особливу велику магічну силу має той ніж, що
посвячувався сім разів поспіль рік за роком».

Та, попри все, варто пам’ятати одне: втручатися у при-

роду, йти їй наперекір може бути дуже небезпечно як для
градівника, так і для громади. Якщо відігнали дощ сьо-
годні, він може періщити згодом кілька днів поспіль.
Природа своє візьме.
В арсеналі хмарника-мольфара є безліч інших спо-
собів розганяти й наганяти дощ.
Ось, наприклад, як завидніються на небі грізні до-
щові хмари, то градівник виходить на вулицю і промов-
ляє тричі поспіль до хмар таку примівку:

Ілля Пророк,
Тебе чекає Бог,
До нього йди
І дощ з собою забери.
Во ім’я Отця, і Сина,
і Святого Духа
і нині і повсякчас віків.
Амінь! Амінь! Амінь!

Своє ремесло мольфар-градівник тримає в  секреті,

відбуває всі ритуали на самоті, без сторонніх очей, хіба
що тоді дозволяє бути комусь присутнім, коли передає
свою науку.

38
 Чужі очі й думки — це перешкода в магічній роботі.
Навіть родина мольфара не докучала йому і вдавала, що
не бачить того дійства, яке відбував їхній дідусь чи бабуся.
Якщо громада просила допомоги у градівника, а він
мовчав, то вона йшла собі, радіючи, що дощ вщухне або,
навпаки, гряне довгоочікувана гроза і врятує весь уро-
жай. Градівник промовчав, та не відмовив.
Мольфар мовчав не просто так, а щоб люди не пере-
били йому роботу, не зурочили його дійств, ну і, звісно,
не піддивлялися за ним у полі. Існують, щоправда, й ко-
лективні ритуали. Так, у посушливі дні, коли дощу давно
не  було, люди виходять на вулицю і,  пританцьовуючи
з піднятими до неба руками та приспівуючи, промовляють:

Іди, іди, дощику,

Зварю тобі борщику,
Чи на дощ,
Чи на сонечко
Одчини, Боже, віконечко!
Дай, Боже, дощик
Цебром, відром, дійницею.
Амінь! Амінь! Амінь!

Кожен градівник один раз на рік виконує певний

таємний ритуал, аби потім протягом цілого року люди
не знали ані дощу, ані граду, ані повені, ані посухи та
зібрали багатий врожай. Таке дійство завжди відбу-
вається на Святвечір, хоча готуються до нього градівни-
ки аж за три дні. Таємницю цього дійства я  не можу
розкрити в книжці, бо заприсягнувся не розголошува-
ти певних речей. Завдяки цьому обряду в місцевості,
де його проводили, ніколи не було особливих проблем
із погодою.
 Ясновидiння
Ясновидіння закладено природою в  кожного з  нас, та
по-справжньому воно дістається лише обраним людям,
таким, які можуть пронести цей дар крізь час. У недороз­
виненому зародковому стані ясновидіння сприймається
як інтуїція, дослуховуючись якої ми можемо правильно
оцінювати доцільність наших вчинків і застерегтися від
певних життєвих труднощів.
Дуже часто ми не дослуховуємося до нашого внут­
рішнього голосу, не звертаємо уваги на застереження,
які надходять до нас із глибин підсвідомості. Ми майже
ніколи не  замислюємося над тим, що, ігноруючи під-
казки внутрішнього голосу, наражаємо своє життя на
небезпеку.
За спостереженнями науковців, особливою підви-
щеною інтуїцією володіють діти й жінки. Науковці вва-
жають, що з  новонародженими траплялися випадки
ясновидіння.
Вважають, що до семи років душу та життя дитини
оберігає сам Бог. Саме Він посилає на дитину Свою бла-
годать і наповнює дитячу душу «баченням».
Дуже багато разів я  чув неймовірні розповіді дітей
про події та явища, свідками яких вони не  могли бути
і  про які вони ніколи не  чули. Мені доводилося бути
присутнім під час пророкування дітьми певних подій, що
справджувалися з неймовірною точністю.
Ми знаємо, що вся можлива інформація про мину-
ле, теперішнє та майбутнє існування світу зібрана в ін-

40
формаційному просторі і є люди, які, використовуючи
канал екстрасенсорного сприйняття, немов радіопри­
ймачі, ловлять ці інформаційні хвилі, здобуваючи не-
обхідні їм знання. Здатність людського мозку легко
налаштовуватися на сприймання цих хвиль і розшиф-
ровувати їх була підтверджена багаторічними дослі­
дженнями науковців у  провідних лабораторіях світу.
Сьогодні такої думки дотримуються також і психологи,
які працюють з цією темою. У сьогоденному світі вже
існують спеціальні центри та лабораторії з  вивчення
феномену ясновидіння та його розвитку.
Історія людства наводить нам велику кількість при-
кладів існування ясновидців. Деякі з них могли з вели-
кою точністю відтворити минулі події і такі, які ще тіль-
ки відбудуться в майбутньому, а інші ясновидці дають
лише поверхневу інформацію про події, не  вказуючи
точної їхньої дати та місця. Багато екстрасенсів узагалі
приховують свої здібності, боячись нерозуміння чи глу-
зування інших людей, тим самим притуплюючи ці здіб-
ності і зводячи нанівець свій дорогоцінний талант, за-
буваючи, що будь-який дар ми отримуємо від Бога.
Люди, наділені даром ясновидіння, мають здатність
сприймати інформацію, недоступну фізичному зору та
іншим органам чуття. Особи з такими вміннями можуть
бачити та чітко описувати об’єкт, який розташований
на величезній відстані від них, знаходити зниклих лю-
дей та речі, діагностувати та лікувати всілякі хвороби,
передбачати події і ще багато такого, на що не спромож-
ні звичайні люди.
Знання, здобуті ясновидцями, — це великий тягар,
що переслідує їх усе життя. Цей дар доволі небезпеч-
ний, і  саме тому ним вповні володіють лише пооди-
нокі люди. На багатьох ясновидців чекає жахлива доля,

41
і звичайна людина, яка надумала розвинути в собі ці
здібності, ризикує втратити розум і  навіть померти
в розквіті сил.
Видіння або особливі відчуття можуть переслідувати
пересічну людину як щодня, так і  раз або кілька разів
протягом усього життя. Такі рідкісні випадки зазвичай
трапляються в часи великої небезпеки як для самої лю-
дині, так і  для всього людства. Ось що було написано
Срезневським про смерть Григорія Сковороди:

«…Був прегарний день. До дідича з’їхалось багато

сусідів погуляти й повеселитись. Мали також на цілі
послухати Сковороди… За обідом був Сковорода над-
звичайно веселий та говіркий, навіть жартував,
оповідав про своє минуле, про свої мандрівки, досвід.
Зачаровані його красномовством повставали всі від
обіду, Сковорода щез… Він пішов у садок. Довго ходив
він по перехресних стежках, зривав овочі й роздавав
хлопчикам, що працювали в садку. Надвечір пішов сам
господар шукати Сковороду й застав його під гіллястою
липою. Вже заходило сонце: останні його проміння
пробивалися крізь гущу листя. З рискалем у руці копав
Сковорода яму — вузьку, довгу яму.
— Що це, друже Григорію, чим то ти зайнятий? —
спитав господар, підійшовши до старого.
— Пора, друже, закінчувати мандрівку, — відповів
Сковорода. — І так усе волосся злетіло з бідної голови
від мудрування, пора покоїтися!
— І, брате, дурниця! Досить жартувати, ходімо!
— Іду, але я  прохатиму тебе, мій добродію, хай
тут буде моя остання могила.
І пішли в хату. Сковорода недовго в ній лишився.
Він пішов у свою кімнату, перемінив білизну, помолив-

42
ся Богу і, підложивши під голову свої писані праці і сіру
свитинку, ліг, зложивши навхрест руки. Довго чекали
на нього з вечерею. Сковорода не з’явився. Другого дня
вранці до чаю теж, до обіду так само. Це здивувало
господаря. Він насмілився увійти до Сковороди, щоб
розбудити його, одначе Сковорода лежав уже холод-
ний, закостенілий».

Григорій Сковорода був навдивовижу талановитою

та духовно розвиненою людиною, яка певно мала над­
звичайні здібності, адже його праці розкривають багато
таємниць як людської душі, так і  тіла. Як бачимо, він
відчув навіть час своєї смерті.
Більшість людей дістає дар ясновидіння та усвідом-
лює свої можливості ще в дитинстві, інші дістають цей
дар після перенесених стресів, травм, смертельних ситу-
ацій, клінічної смерті.
Зазвичай ясновидці не можуть пояснити своїх здіб-
ностей, описати сам процес отримання інформації. Вони
самі не знають, як у їхніх головах з’являються видіння,
і не можуть їх контролювати.
Люди, які володіють ясновидінням, дуже часто хво­
ріють на головні болі, тиск, у  них бувають перепади
настрою, через що людям довкола вони здаються трохи
дивакуватими.
Постійна втома, поганий сон і апетит також додають-
ся до цього переліку. Усім здається, наче все дуже просто,
але ви навіть не уявляєте, який це тягар для людського
організму.
Робота ясновидця дуже виснажлива, у деяких випад-
ках екстрасенс може почуватися як вичавлений лимон
навіть після однієї особи, яку він «продивлявся». Мо-
зок немов вимикається на якусь мить і відмовляється

43
повноцінно працювати. Окрім цього, ясновидці пропу-
скають крізь себе всю здобуту ними інформацію, а  це
також позначається на організмові, нервовій системі.
У багатьох після довгих років такого навантаження
трапляються психічні розлади. Та хай там як, усі схо-
дяться в одному: ясновидіння — це Божий дар не тільки
окремій людині, а й усьому людству, і посилається він
для того, щоб допомогти людській спільності вижити
в цьому світі й зберегти свою душу. Цей дар Господень
дає людям можливість усвідомити всю велич Божого
творіння, Божої сили та мудрості.
 Про молитву
Молитва — це розмова з Богом. Немає значення, де саме
ви перебуваєте: у театрі, на вулиці, на роботі чи вдома, —
час і місце для спілкування зі Всевишнім вибирають не-
навмисне, просто настає момент, коли вам потрібно по-
говорити з Богом.
Бог, як люблячий батько, слухає кожне наше слово.
Він бачить кожен наш порив, кожне діяння, тому моли-
тися насамперед треба серцем.
До молитви ставайте тільки тоді, коли ви цього праг­
нете всією душею, лише тоді ваша молитва матиме ве-
лику силу.
Старі люди кажуть, що великий гріх молитися Богу
абияк, тільки тому, що так треба. Молитва має йти від
самого серця, і  не варто оскверняти її сторонніми,
повсякденними думками та помислами. Молитися
ліниво, недбало  — значить віддалятися від нашого
Отця. Ми можемо молитися як Господу Богу Нашому
Отцю, так і Пречистій Богородиці Діві Марії, ангелам
і всім святим.
Особливою повагою завжди користується Бого­
родиця, адже вона як ніхто розуміє наші страждання
та життєві труднощі, бо також прожила своє життя на
землі.
Діва Марія — заступниця перед Богом за весь люд-
ський рід, оскільки, як і ми з вами, жила на землі, тру-
дилася та переживала. Вона також є покровителькою
особливо добрих людей, дівчат, жінок і матерів. Згідно

45
з нашою вірою, Господь Бог ніколи не відмовляє у мо-
литві жінкам, які носять ім’я Марія та Ганна, тобто
названі на честь Богородиці та її матері.
Усі молитви були передані нам апостолами та свя-
тими, тому ми повинні ставитися до них із шануван-
ням і  повагою, як до найрідніших і  найближчих нам
людей, до вірних друзів, які завжди допоможуть і під-
тримають у біді чи скруті.
 Молитва-посвята
Є така молитва-посвята не тільки для мольфара, а й уза-
галі для тієї душі, яка прагне всім своїм єством допо-
магати іншим, має вже добрі магічні знання, а голов-
не — добре серце. Промовляють її в полі, враховуючи
чоловічі та жіночі дні. Чистий одяг, світлі думки, три-
денний піст при цьому є обов’язковим. Інакше ці сло-
ва Небо не почує.

Кланяюсь тобі, Сонечко,

І тобі, матінко-Природо,
Всім чотирьом сторонам світу,
Вітру, Землі, Воді і Вогню!
Святий Господику!
Прийми молитву мою.
На коліна перед Тобою клякаю.
Покровительства Твого благаю.
Даруй мені мудрість царя Соломона,
Силу Архангела Михаїла,
Славу Івана Хрестителя,
Здоров’я Пантелеймона Цілителя.
Сили Небесні, прийдіть!
Знання таємні мені принесіть,
Дорогу до них відкрийте,
Дух мій звеличіть.
Омофором накрийте, збережіть,
Від зла навіки захистіть:
Ворогів видимих і невидимих,

47
Відьом чорних і білих,
Молодих і старих,
Розумних і дурних.
Слова таємні знатиму.
Ногами вперед ступатиму!
Слово Своє Даю —
Силу не на зло, а на добро беру.
 Чи вийде
з вас добрий
ворожбит
Проти ночі на Різдво, о третій годині ночі молять Бога,
стоячи на колінах перед іконами. Упродовж кількох днів
ви відчуєте Духом або дістанете якийсь інший знак того,
що можете використовувати магічне ремесло для допо-
моги іншим. Щоб так сталося, промовляють:

Світлий Господи!
Даси мені знати.
Чи можу я помагати:
Людині, тварині
і малій дитині.
Нехай Вона (Сила)
До мене прийде.
І до самої смерті
Ніколи не відійде.
Амінь!

49
 Речi мольфара
З листа:
«…У своєму домі я  зберігаю особисті речі свого
покійного діда. Він помер, ще коли мені було сімнадцять
років, і навчив мене деяких магічних премудрощів. На-
приклад, я вмію причарувати дівчину, чим часто кори-
стувався в молодості, а хлопці ніяк не могли второпа-
ти, чому за мною усі впадали. Завдяки знанням діда
я  збагатів і  став впливовою людиною, бо він навчив
мене, як поводитися з  грошима. А  ще навчив деяких
спеціальних текстів. В мене міцне здоров’я, незважаю-
чи на те, що мені за сімдесят.
Хочу Вам, Оресте, дуже подякувати за Вашу ро-
боту. Ви такий молодий, і  це, напевне, нелегко Вам,
є  багато спокус  — знаю по собі. Але про Вас я  чую
тільки хороше, та й сам я вмію відчувати, напевне,
передалося від діда. На знак подяки з  плином часу
я обов’язково зустрінуся з Вами та передам Вам де­які
магічні таємниці нашого роду, бо вірю, що Ви їх пра-
вильно використаєте.
Не знаю, чи повірите Ви мені, але ті дідові речі
іноді ніби живуть своїм життям. Багато з них є вже
такими старими, що на них не розібрати ні зобра-
ження, ні слів, а викидати мені шкода, а може, вони
не хочуть йти від мене, бо я пробував, та, повернув-
шись додому, — уявіть собі моє здивування — бачив,
що пакунок з особистими речами діда лежав там, де
завжди. Я й не одразу помітив. Не знаю, що мені ро-

50
бити. Віддав би вам, та користі з них ніякої, нічого
не розберете…»
Шановний пане Петре, я щиро вдячний Вам за Вашу
турботу про мене, за такого коштовного гостинця, якого
я отримав з Вашим листом через спільних, як виявилося,
знайомих. З нетерпінням чекатиму нашої зустрічі, а най-
більше — на ті знання, що Ви підготували для мене. Це
дорожче за будь-які гроші. Я ще раз переконався в тому,
що Сила мені допомагає.
Особисті речі мольфара зазвичай клали в домовину.
Вони служили йому за життя і тому увібрали в себе всю
його енергетику та Силу. Вони допомагали в роботі, відга-
няли зло та були захистом ворожбита перед силами зла,
з  якими щодня він має колотнечу, а  тому особисті речі
Вашого дідуся продовжують захищати й Вас, бо Ви несете
в собі Його кров. Тобто, очевидно, Ви маєте той самий код,
що мав дідусь, речі немов запрограмовані на нього.
За життя мольфара речей назбирується багато, і всіх
не покладеш у домовину, тому кладуть тільки найвірні-
ших помічників: осиковий хрест, перстень, ніж, камінь.
Ікон та церковних хрестів у  могилу не  кладуть, на них
зображені лики святих, і це не годиться робити, так само
як і з фотокартками родичів.
Іншу частину речей зберігає наступник ворожбита,
розбирають родичі як пам’ять про померлого. За повір’ям,
це дуже сильні талісмани, що захищають кожного члена
родини мольфара. А  от чужим людям, які викрадуть
щось із речей, може бути непереливки. Чому? Через той
же родовий код. Та й не годиться обкрадати покійного,
а особливо ворожбита.
Якщо з якихось причин усе це неможливо, речі спа-
люють разом з одягом, у якому віддав Богу душу моль-
фар, іншими речами, а попіл закопують у землю.

51
 У Вашому випадку, шановний пане Петро, від особи-
стих речей не звільнитися. Сховайте їх у домі, і вони бу-
дуть вашими охоронцями, а після своєї смерті накажіть
їх спалити. Можливо, до того часу їх зітре в пил сам час,
і Ви навіть власноруч усе це закопаєте в землю.
Відомо, що під час зчитування інформації екстра-
сенсу достатньо взяти до рук будь-яку річ людини та
розповісти через неї багато деталей про свого господа-
ря. Усе у світі утворено з молекул і має свою енергетику,
ніби живий організм, який наче зростається зі своїм
власником. Ви, напевне, чули, як автомобіль міг не заво-
дитися і тим самим оберігав свого господаря від аварій-
ної дорожньої ситуації, як телефони не  давали змоги
додзвонитися до певних абонентів, які згодом виявля-
лися ґвалтівниками чи злодіями. Усе, чим користується
людина, стає ніби її продовженням, її частиною. Ось
чому іноді, якщо ми не в доброму стані, гніваємося чи
ображаємось, виходять з  ладу прилади, комп’ютери,
стріляють лампочки…
Речі мольфара є взагалі особливими. Вони вбирали
десятками років у  себе не  тільки енергетику чаклуна,
але й були містком між вимірами та світами. Таку ж силу
мають релігійні реліквії. Я особисто знаю, як навіть після
багатьох років по смерті мольфара зроблені ним моль-
фи для мене мають неймовірну силу та працюють що-
року все краще й краще.
 Вроки. Пристрiт.
Зурочення
Уважалося, що очі людини — це дзеркало її душі, і в цьо-
му є певний сенс. У людей з добрими очима душа добра
і відкрита, а сама людина має гарну вдачу. А от людина
з недобрими очима заздрісна і мстива. У народі про таких
кажуть «лихий на око». Варто людині з такими очима
подивитися на когось і  побажати цій людині недобре,
побажання це обов’язково справдиться. Хтось із таких
людей робить зле ненавмисно, підсвідомо, а інші, знаю-
чи свою злу вдачу, ще й тішаться з цього. Вроки найчасті-
ше наводять жінки, а основним приводом для цього стає
заздрість. Дуже легко може наврочити людина, яка має
очі різного кольору.
Знайте, що наврочити може навіть найрідніша, най-
ближча людина. До певних людей наврочення взагалі
«не пристає», але є й такі, до яких вроки ніби липнуть,
«чіпляються» безперешкодно. У  народі таких людей,
точніше останніх у роду дітей або тих, яких двічі відлу-
чили від грудей, називають «мізинчиками».
За повір’ями, вроки, або пристріт, можуть бути наве-
дені не тільки «лихим оком», а й пересилатися на від-
стані, подумки, через вітер, воду або їжу. Також вони
можуть бути просто вимовленими вашими недругами
в лиху годину.
Зурочення — це не що інше, як кинута у вас погана
думка, підкріплена сильними негативними емоціями.
Вроки можуть бути випадковими, поодинокими по своїй

53
суті, а можуть бути й колективними. Випадковими вро-
ками стають погані думки або просто погляди під час
негативного контактування з  людьми в  громадському
транспорті, кафе, магазині чи просто на вулиці. Колек-
тивні зурочення (завдані одразу кількома людьми) мож-
на дістати в  робочих колективах, під час громадських
зібрань (на стадіонах, концертах, маніфестах, страйках),
навіть просто у вуличному натовпі.
Існує дуже багато симптомів вроків, але основні
з них такі: безпідставна сонливість, позіхання, млявість,
неспроможність виконувати справи, небажання спіл-
куватися з  людьми (в  одних випадках  — нервова на-
пруженість, головний біль, безсоння, в інших — раптові
напади безпідставної люті). Якщо у  вас майже готова
справа починає розвалюватися, зводитися нанівець і всі
ваші намагання її налагодити марні, це може бути резуль-
татом дії «лихого ока». Саме тому не варто розповідати
про свої діла та задуми доти, доки вони не будуть утілені
в життя. Дякувати Богові, такі типи негативної енергії
не завдають значної шкоди здоров’ю та добробуту, тому
їх легко відробити в домашніх умовах.

Як визначити вроки

Для того щоб визначити, чи, бува, вам не  наврочено,

треба взяти дев’ять дерев’яних сірників і по черзі запа-
лювати їх один від одного, промовляючи на кожен сір-
ник: «не дев’ять», «не вісім», «не сім», «не шість», «не
п’ять», «не чотири», «не три», «не два», «не один».
Спалені сірники треба кидати у склянку з водою, і, якщо
ці сірники плавають на поверхні, це означає, що вроків
немає, але якщо сірники потонули чи плавають у воді
сторчма, то вас таки було зурочено. Для того щоб якось

54
вберегтися від цього зурочення, необхідно окропити-
ся  цією водою навхрест, а  її залишки просто вилити
на землю.
Щоб уберегти себе від можливих вроків, після три-
валого контакту з людьми слід обов’язково прийняти
душ або ванну з додаванням святої води.
«Змий з мене людське око» — так здавна люди про-
мовляють до води під час та після омивання. Щоб змен-
шити вірогідність підпадання під зурочення та примівки,
дуже добре мати при собі обереги, амулети та іменні ікони.
 Вольт
Трапляється так, що одна людина має намір завдати
шкоди іншій. По допомогу вона звертається здебіль-
шого до чорного чаклуна. Вам варто знати, що в особ-
ливих випадках таку роботу можуть виконати й світлі
маги. У стародавніх магічних законах чітко прописа-
но  — «невинних захищати, а  ворогів карати». Коли
кого вбили чи зґвалтували, а  лиходіїв не  покарано,
родичі разом з мольфаром можуть скористатися дав-
німи способами покарання ворогів. Способи ці — ма-
гічні, відшліфовані століттями, саме тому, навіть не
знаючи імені будь-якого ворога, молитва, заклинання
чи примівка завжди знайдуть його, хай де  б він був,
і покарають за вчинене зло.
Така робота для мольфара — важка як в енергетич-
ному плані, так і на фізичному рівні.
Якщо мольфар хоче здолати свого ворога або ж воро-
га певної особи, то використовує для цього багато речей:
одяг, волосся, побутові речі лиходія. Мольфар може на-
слати поробку з конкретним завданням: на бідність, на
хвороби, на смерть тощо. Або чаклун може вдатися до
виготовлення вольта — фігурки з воску чи землі, яку він
ототожнює з  потрібною особою, часто навіть охрещує
таку фігурку іменем ворога (якщо відоме ім’я). Фігурку
одягають у вбрання жертви, притрушують пилом з чобіт
ворога, прикріплюють фото обличчя на те місце, де у фі-
гурки голова. Якщо імені особи не знають і немає жодних
особистих речей, то мольфар просто виготовляє ляльку

56
з  глини чи воску і,  як це модно нині говорити, робить
візуалізацію з жертвою.
Подібний ритуал існує в усіх магічних школах по всій
земній кулі. Особливо він популярний на Гаїті, де прак-
тикують культ вуду.
У нас у Карпатах він має назву «забивання кілків»,
адже після виготовлення фігурки (вольта) мольфар зі
спеціальними словами вбиває у неї кілки. Також устром-
люють велетенські голки, спиці тощо. Вважають так:
у яке місце встромити кілок чи голку, саме те місце за-
болить і в людини, для якої був зроблений вольт.
Пригадуєте фрагмент з повісті Михайла Коцюбинсь-
кого «Тіні забутих предків», коли мольфар Юра згубив
Івана такою фігуркою?

«…Проходячи якось повз хату Юри, він почув голос

Палагни. Невже вона? Йому сперло у грудях. Притис-
нувши серце рукою, Іван приклав вухо до брами. Не
помилився. Там була Палагна. Шукаючи шпари, щоб
зазирнути у двір, Іван тихо посувався попід паркан.
Нарешті йому вдалось знайти якусь дірку у паркані
і  він побачив Палагну і  мольфара. Юра, зігнувшись,
тримав перед Палагною глиняну ляльку і тикав паль-
цями в неї од ніг до голови.
— Б’ю кілок тут, — шептав зловісно, — і сохнуть
руки та й ноги. В живіт — карається на живіт, не го-
ден їсти…
— А єкби у голову вбив? — питала цікаво Палагна.
— Тоді гине в той мах…»

Беруть землю з  того місця, де ходила людина, якій

мають намір завдати шкоду, ліплять ляльку, промовля-
ючи над нею магічну формулу, текст якої я  з  відомих

57
причин не можу переповісти. Потім її висушують і після
цього, взявши до рук кілки чи голки — від однієї до три-
надцяти, — вбивають їх зі словами: «…Я верчу і б’ю стрілу
не в глину, лише з-під голови в голову… там зіставай, там
чоловіка (ім’я) муч, скіпай, кості лупай, вік коротай…»
Я навів для прикладу тільки окремі частині магічної
формули, щоб ви мали уявлення про цей ритуал і те, як
його відбувають. Після проведення таких чар жертва
може захворіти й померти за лічені дні. Зазвичай їй по-
чинає боліти все тіло, слабкість і втома переслідують лю-
дину цілодобово, колір шкіри тьмяніє, обличчя стає «чор-
ним», змарнілим, енергетика людини зникає повністю.
Щоб урятувати людину від такої поробки, також існує
система з виготовленням фігурки і промовлянням ма-
гічних формул. Не кожен візьметься за таку роботу,
адже мольфар отримує потужний зворотний удар на
себе і  від того може важко захворіти. Траплялися ви-
падки, коли, рятуючи людину від погибелі, мольфар
і сам помирав. Тому таку роботу виконували тільки ті
мольфари, які мали сильну енергетику й багаті магіч-
ні знання, ті, які могли іншими способами відвернути
смерть від себе та людини.
Якщо ставало відомо, що над людиною провели
ритуал «забивання кілків», над нею слід промовити
такі слова:

Господи, милосердний та добрий!

Поможи мені, цю хрещену, рождену (ім’я)
 зцілити, рятувати!
Як ручки ручкам помагають,
Так ми не самі собов,
А з Матінков Христовов
І з усіма святими,

58
 Зі святим Петром і Павлом,
З Іллєю, Гавриїлом, Михаїлом
І з отчиком Николаєм,
З Різдвом, з Йорданом, з Пасхою.

Коли людина захворіла, то читають цю примівку в неї

вдома над постіллю. Після цього ліплять фігурку з глини,
якої торкалася нога хворого, і промовляють:

Я з цеї хрещеної, народженої (ім’я) вибиваю,

викликаю, визиваю. Кольки сухі, кольки замислені,
кольки замовлені, кольки набиті. Стій! Нового
місяця не відновляй сі, в повний не
відновляй сі, а старого не старій сі.
Не можеш більше мати права до
сеї хрещеної, народженої (ім’я), її
скіпати, казити, розпинати і морити.

Після цього мольфар дістає тринадцять кілків (їх мож-

на, наприклад, вистругати із сірників) і встромляє їх у фі-
гурку в тому порядку, у якому йдеться у примівці. Вони,
так би мовити, нейтралізують дію перших, тих, які встром-
ляли зі злим наміром.

Я тебе з цеї хрещеної, рожденої

Вибиваю. Викликаю. Визиваю.
Всі кілки з волосся, з-під волосся,
З голови і з мозку, з вух і з розвух,
З очей і з-під очей, з носа і з-під носа,
З зубів і з-за зубів, з язика і з-під язика,
З вилиць і з-під вилиць, з шиї і з-під шиї,
З горланки і з гортанки, з лопаток і з-під лопаток,
З нігтів і з-під нігтів, з грудей і з-під грудей,

59
 З серця і з-під серця, з гузиці, з мочника,
З дітородних місць, з ніг, з колін
Іди, спанє не відбирай, туску не завдавай!
Попусти по добрій волі,
Бо попустиш по неволі.
Сі кілки чи від чоловіка,
Чи від жінки, чи від дівки,
Чи з неділі на понеділок вбив,
Чи з понеділка на вівторок,
Чи з вівторка на середу,
Чи з середи на четвер,
Чи з четверга на п’ятницю,
Чи з п’ятниці на суботу
Ворогам на охоту.
Счізай! Тікай!
Свій меч хватай!
Більше не скіпай!
Цю душу не чіпай!
Тьфу! Тьфу! Тьфу!

(Спльовують тричі через ліве плече)

Вимовивши примівку, просять допомоги у  Господа

та розбирають (подрібнюють) фігурку, виймаючи кілки
чи голки. Весь цей відпрацьований матеріал закопують
у землю або спалюють. Людина після цього стрімко йде
на одужання.
Дорогі мої! Не дай Боже вам зіткнутися з таким злом.
Бережіть себе! У разі чого не бійтеся і не лінуйтеся зверну-
тися по допомогу до мудрих людей. Ви навіть не уявляєте,
як іноді складно витягнути людину з  біди, відмовити від
смерті чи вступити у двобій зі злими чарами. Будь-які по­
бутові проблеми стають дрібницями, коли на кону — життя.
 Поробка
Історія використання людиною магії сягає тисячоліть.
З її допомогою люди намагалися змінити своє життя на
краще. Знанням магів користувалися й звичайні люди.
Приносячи магам дари, вони просили про полегшення
долі, одужання, народження дитини, про здійснення
своїх мрій. Але не всі їхні прагнення були чистими, бо
задля досягнення своїх цілей вони вимагали чужої смерті,
хвороби, збідніння. Саме до таких видів чаклунства вда-
валися чорні чаклуни, відьми, а  цей вид чаклування
називають чорною магією.
У чорній магії є способи, які можуть знищити людину
буквально за кілька годин. Наведу декілька прикладів:

***
«…Ніколи не вірила у магію. Завжди сміялася з тих,
хто ходив по ворожках. Та дарма. Мені тридцять п’ять
років, і в мою сім’ю прийшла біда. Із вродливої жінки,
доброї господині я  за лічені місяці перетворилася на
стару, немічну жінку. Мого чоловіка забрала коханка,
а на мене навела порчу, щоб я не заважала їм спокійно
жити. У  мене болить все тіло. Я  більше так не  можу.
Напевне, я покінчу життя самогубством, бо саме це вона
мені й пообіцяла…»

***
«…Я бачив, як моя бабка ліпила вночі ляльку. Вона
здалася мені великою і чорною. Робила вона це на вулиці,

61
при цьому дуже голосно промовляла незнайомі мені сло-
ва. Я ніби їх розумів, проте вони одразу стиралися з моєї
пам’яті. Викрикуючи всілякі фрази, бабка била ляльку
дерев’яною палицею. Била так, що та розліталася на
шматки. Мені стало недобре, і я пішов спати. Ноги самі
привели мене до ліжка. На ранок за вікном голосили
сусіди. Стало відомо, що померла наша сусідка. Тоді
я якось не надав значення тому, що бачив уночі, та зго-
дом, коли підріс, бабка перед смертю розповіла, що
смерть сусідки Стефки була на її совісті, що саме так
вона провчила ту, яка робила зло іншим людям».

З давніх-давен поробку наводять за допомогою

спеціальних магічних заклинань і ритуалів, які пройшли
доскіпливу перевірку часом. На самому початку закли-
нання та ритуали мали суто образний вигляд, що пере-
давав емоційний стан людини, але з  часом цей образ
трансформувався в мовні висловлювання, на які накла-
даються емоції, необхідні для ритуалу. Отже, вимовлене
вами заклинання має нести певний емоційний стан і чіт-
кий образ вашого побажання.
Зазвичай поробку наводять адепти чорної магії — злі
відьми та чаклуни. Та дуже часто це можуть зробити
й цілком звичайні люди, які змогли оволодіти її секретом
або просто діяли навмання, навіть не розуміючи, що саме
вони роблять.
Потрапивши в біополе жертви, поробка має здатність
не тільки розростатися й розвиватися, а ще й переходи-
ти на її кровних родичів. Наприклад, нанесена на бать-
ка або матір, вона переходить по крові на дітей та онуків,
аж поки її не відроблять, тобто знімуть.
Більшість людей вважає, що поробок не буває, що їм
ніхто нічого не може поробити і взагалі все це буцімто

62
вигадки. Та, на жаль, хоч там як, поробка таки існує.
Чорні маги можуть знищити людину за декілька діб, а то
й годин. Для цього вони використовують спеціальні об-
ряди та заклинання. Буває й так, що відьмак може завда-
ти смертельного удару навіть силою своєї думки. Щоб
поробка мала результат, у мага обов’язково повинен бути
контакт з жертвою. Саме тому людям підкидають усіля-
кі замовлені предмети (цвяхи, нитки, голки) або ж беруть
одяг людини, її волосся чи нігті.
Поробку можуть навести за допомогою фотографії чи
наслати по вітру. Для цього можуть закликати злих духів,
чортів. Такі ритуали виконують здебільшого вночі. При
цьому маг звертається до злого начала, і неважливо, де
саме перебуває жертва, хоч за тисячі кілометрів, — нега-
тивна енергія, на неї спрямована, все одно її знайде. Але
якщо на людині стоїть оберіг чи відповідний захист, то
негативна енергія не  може пробити біополе людини
і вертається до того, хто її наслав.
Варто знати, що поробку можна насилати не тільки
на людей, а й на тварин, свійську худобу, на рослини, на
предмети вжитку, навіть на будівлі. Живуть собі люди,
й  раптом у  їхньому житті починають коїтися речі, які
вони ніяк не можуть пояснити. То у них загине худоба,
то розвалиться хата, то пропаде врожай. Вони не спро-
можні зрозуміти, чому раптом перестали працювати усі
прилади, щезла з колодязя вода, перестали нестися кури.
Поробка не завжди діє миттєво. Вона може вдарити
майже одразу, а може й знищувати людину підступно,
поступово, а медичні аналізи та обстеження будуть за-
довільними.
Сильно вплітаючись у біополе жертви, поробка пов­
ністю руйнує її енергетику, що згодом позначається на
здоров’ї та самопочутті людини, її психічному стані.

63
Особливо обдаровані, досвідчені та вправні чорні маги
можуть завдати важкого енергетичного удару, промов-
ляючи всього кілька слів і закликаючи Чорну Трійцю.
Поробка і вроки — це потік негативної енергії, яку одна
людина передає іншій у певний спосіб. І якщо вроки (при-
стріт, зурочення, уроки, гаджі) деформують тільки біопо-
ле людини шляхом концентрування думки або «лихого
ока», то поробка — це астрально-енергетичний удар, яко-
го навмисно завдають певній людині з  використанням
спеціальних словесних формул. Зурочити людину може
будь-хто, а ось поробку навести може не кожен.
Багато хто вважає, що «колективні» вроки та пороб-
ки — це одне й те саме. Такої помилки припускаються
навіть досвідчені екстрасенси. На жаль, люди дуже ча-
сто схильні думати, що причиною їхніх неврозів і проб­
лем є щось містичне, щось таке, що негативно впливає
на них з  боку оточення. Та людина може страждати
через те, що сама навіює собі якісь причини виникнен-
ня негараздів в її житті.
Щоб правильно навести поробку, потрібно ставити
перед собою конкретні цілі, які в  результаті можуть
призвести до конкретної мети. Наприклад: на самот-
ність, на бідність, на втрату краси або здоров’я, на втрату
роботи, таланту або везіння, на отримання схильності до
наркотиків, до алкоголю або картярства. Дуже часто по-
робку наводять для того, щоб зруйнувати сім’ю, посва-
рити чи розлучити людей, довести людину до божевілля,
звести її в могилу через хворобу, аварію або самогубство.
Поробка руйнує власне людину, її ауру, порушує її зв’я-
зок зі Всесвітом. Її програмують на знищення жертви,
а цілковите руйнування — це лише справа часу.
Церква негативно ставиться до ворожби та й узагалі
до всього містичного, вважаючи, що все це від лукавого

64
і щирий вірянин не повинен в це вірити і вдаватися до
таких справ. Церква пропонує забути про існування по-
робки, ворожби і взагалі про все магічне. Згідно з хри-
стиянською вірою, будь-який прояв негативу небезпеч-
ний настільки, наскільки в нього віриш.

Щоб визначити поробку

Щоб визначити, чи є на людині поробка, можна скори-

статися простим і доступним для кожного способом.
У склянку з холодною водою розбивають свіже куря-
че яйце і  ставлять склянку на потилицю. Через кілька
хвилин забирають її і дивляться на яйце та воду. Якщо
вода в склянці залишилася прозорою, а яйце — цілим, то
поробки немає.
Але якщо вода стала каламутною, від яйця пузирять-
ся білі смужки, то це точна ознака, що поробка є. Якщо ж
на яйці з’являться ще й чорні крапки та прожилки, то це
вже вказує на те, що людині пороблено на смерть. У та-
кому разі читають молитви «Отче наш», «Молитва до
Ісуса Христа від поробки».
Людина повинна вміти захищатися від усіх негараз-
дів, а від магічного втручання у своє життя й поготів, тож
якщо ви помічаєте на собі ознаки пороблень, скористай-
теся всіма порадами на сторінках цієї книжки. Я  хочу,
щоб кожен із вас мав можливість захистити себе та ро-
дину. В  особливих випадках зверніться до людей, які
мають спеціальні навички в боротьбі з усякою нечистю,
бо експерименти можуть бути дуже небезпечними.
Якщо ваше біополе не надто стійке до таких вторг­
нень, а поробку було наведено з усіма тонкощами, та ще
й магом-знавцем, то жодних початкових ознак поробки
чи навіювання відчути неможливо. В  інших випадках

65
люди починають потроху усвідомлювати, що з  ними
коїться щось незрозуміле. Спочатку з’являється млявість,
сонливість, недобре самопочуття. Нізвідки з’являється
тривога чи страх, здається, що постійно хтось стежить.
На перший погляд, у  людини звичайна депресія, але
бозна-чому береться нудота, казна-звідки з’являється
лютість чи істерія, людина чомусь боїться інших людей
або світла.
Якщо дівчина має всі якості для того, щоб на неї звер-
тали увагу юнаки, але ніяк не може вийти заміж, то це
явна ознака поробки «на самотність».
Якщо людина не  носить натільного хрестика, це
може вказувати на те, що над нею було пороблено тяж-
ке зло, а результатом може стати божевілля або смерть.
Якщо ви без жодних причин прокидаєтеся уночі, по-
стійно хворієте, а всі аналізи в нормі, якщо ваші гроші
зникають невідомо куди, хай скільки б ви заробляли,
якщо ви не можете перебувати в церкві — усе це вказує
на якусь злу ворожбу.

Дiагностування поробки на водi

Щоб з’ясувати, чи зроблено поробку, людині дають мис­

ку з водою, запалюють сірника та кидають його у воду
з примівкою:

Вода-сестрице,
Божа помічнице!
Поможи, послужи,
Правду нам (мені) покажи.
Як є що, то, осико, на дно спустись.
А як ні, то вверх підіймись.
Амінь! Амінь! Амінь!

66
 Якщо на людині є вроки або поробка, то сірник впаде
на дно миски.

Щоб поробка бiльше не поверталася

З листа:
«Шановний Оресте, дякую вам за таку потрібну
книгу, за ті поради, які ви даєте, і  за вашу нелегку
працю. Я теж допомагаю людям і сама знаю, як це ча-
сом складно… Ні дня, ні ночі для себе. Я от що хотіла б
запитати у вас: може, вам відомі способи, як відпра-
вити з  людини зняту поробку так, щоб вона ніколи
більше до неї не поверталася?»
Існують такі види поробок, які й справді можуть знову
повернутися назад через певний час після їх зняття.
Коли мені передавали знання, то наказували, щоб
я завжди після такої роботи відправляв будь-який зня-
тий негатив з людини… у пляшку. Так-так, саме у пляш-
ку. Ви напевне чули історії, як люди знаходили у землі
глечики, коробки, графіни і, розбиваючи їх або відкор-
ковуючи, згодом дуже хворіли.
Ось яку історію я дізнався нещодавно. У листі одна
дуже поважна пані з Чернігівщини просила про допо-
могу. Вона розповідала сімейну легенду про те, як її
бабуся поралася на подвір’ї і, викорчовуючи старезний
трухлявий пень, знайшла під ним залитий смолою гор-
щик. Подумавши, що там могли бути старовинні монети,
золото чи ще якесь багатство, вони з дідом цього горщи-
ка розбили, проте всередині не було нічого. Дід ще довго
сміявся з баби: вони ніяк не могли второпати, який сенс
закопувати пустий горщик у  землю. Минув час, і  вони
обоє захворіли, та так сильно, що лікарі на той час не мог-
ли навіть дати визначення хворобам. Розчарувавшись

67
у  медицині, родичі зверталися до знахарів і  цілителів.
Багато хто з них говорив, що біду у свій дім вони викопа-
ли із землі, що то хтось заховав якесь прокляття, а чо-
ловік з жінкою взяли його тепер на свій рід. Допомогти
взялася лише одна знахарка, і лише тому, що була дуже
старою і знала, що незабаром помре, — перетягувала на
себе біду, аби забрати на той світ. Не прожили вони
й  року після того, як знайшли «цінний скарб». Але на
тому все не  скінчилося, їхній рід став недовговічним.
Багато хто не доживав і до половини віку. Покійна бабу-
ся приходила у снах і казала, що через неї всі будуть по-
мирати дуже рано.
Куди тільки родичі не звертаються: хто наживається
на них, хто розводить руками. Для мене ця ситуація також
складна, і насамперед тому, що відтоді, як люди знайшли
горщик, минуло багато часу й вони вже померли.
Я цілком погоджуюся з тими, хто пояснював такий
стан роду знахідкою горщика, бо мені відомі способи,
які дають змогу запечатувати різний негатив у пляшки,
коробки тощо. Так можна наслати і злі чари на людей:
їм підкидають шкатулки, пляшечки від парфумів і бага-
то інших речей, які людина, знайшовши, захоче відкри-
ти, відчути запах або подивитися, що там. У пляшки за-
пихають аркуш з  певними написами: «…як знайде, на
себе забере, через ніс і  рот до неї перейде…» Повний
текст такої примівки я, звісно, передати не можу, а пишу
це для того, щоб ви знали, як поводитися в таких ситуа-
ціях. Для багатьох людей моя книжка вже стала підруч-
ником з магії, а я насправді хочу, щоб люди мали уявлен-
ня про такі речі й могли собі за потреби допомогти.
Гадаю, ви добре засвоїли урок. Ніколи нічого не
беріть із землі. Не розбивайте того, що вам невідомо.
Таку знахідку слід спалити, але спершу, поставивши її

68
у вогонь, щодуху тікати подалі. Ще краще перезакопати
десь у яру, болоті чи глухому лісі.
Тепер я розповім про один зі способів, який допома-
гає мольфару зробити так, щоб поробка чи зло, зняте
з людини, більше її не чіпало.
Беруть пляшку і наговорюють примівку в неї так, щоб
губи щільно торкалися «горлечка», потім пляшку закор-
ковують, заливають воском, смолою або чимось іншим
і закопують у землю там, де не ходять люди. Іноді кида-
ють і на дно озера чи моря.

…Як я тебе знімала.

Так в флєшку запхала.
Тут тобі довіку спати.
Раба Божого (ім’я) не чіпати.
Моє слово сильніше твого.
Амінь!
 Прокляття
У добрий час казати, у  лихий  — мовчати. Збуджені,
в  недоброму емоційному стані люди погано себе кон-
тролюють, тому можуть, лютуючи, побажати іншій лю-
дині смерті, хвороби, всілякої біди ненавмисно.
Викрикуючи прокльони, ці люди не розуміють усієї
сили слів, що їх вони промовляють.
Кинуті спересердя страшні фрази жахливою чор-
ною хмарою нависають не тільки над людиною, а й над
усім її родом. Такі прокляття насилають без допомоги
будь-якої магії чи ворожби, просто на них накладаєть-
ся дуже сильне емоційне поле, що робить їх украй
небезпечними, особливо якщо їх промовили в  лиху
годину.
Прокльони не мали б такої страшної сили, якби не
стан душі людини, яка їх промовляє. Найгірше в них
те, що прокльони падають на голови близьких людей:
друзів і  родичів, а  найстрашніше  — що їх насилають
і на своїх дітей.
Батьки за жодних обставин не  повинні прокли­
нати своїх дітей, бажати їм невдач, бо дітям буде
дуже несолодко в житті. Часто через такі «побажання»
у дітей ламається доля. Їх безперервно переслідують
одні й ті самі невдачі, причому саме такі, які навро-
чили батьки.
Найжахливіше прокляття  — це прокляття матір’ю
своєї дитини. Життя цієї людини буде страшнішим за
смерть, тому намагайтеся стримуватися, не дозволяйте

70
собі промовляти слова, про які ви потім будете шкоду-
вати, можливо, навіть до останнього подиху.
Доба має двадцять чотири години, і є такі хвилини,
коли будь-яке сказане слово неодмінно справдиться чи
зачепиться за когось. Недобрими годинами є час попо-
лудні та вночі.
 Основнi правила
вiдбування ритуалiв
Для здійснення магічних ритуалів існують певні умови,
яких треба дуже ретельно дотримувати. Насамперед ска-
жу, що примівки не слід читати ані в неділю, ані на ве-
ликі свята. До речі, неділя — це день для молитви, і най-
краще творити молитву вночі.
У мольфарстві тиждень ділять на чоловічі та жіночі
дні. Чоловічими днями вважали понеділок, вівторок і чет-
вер, а ті, що залишилися, — середа, п’ятниця та субота —
були жіночими днями, тому читати примівки на замов-
лення чоловікам краще в чоловічі дні, а жінкам — у жіночі.
Усі замовляння від хвороб, поробок, нещасть, злиднів
та інших напастей слід відбувати на старий місяць, щоб
відійшло, а  примівки на здоров’я, любов, достаток та
успіх читають на молодий місяць, щоб прибувало.
Якщо в поясненні до примівки не зазначено, скільки
разів її треба промовляти, то читають тричі поспіль. Че-
рез місяць примівку слід поновити, тобто прочитати ще
раз. Буває й так, що читання примівки не діє. У такому
разі слід підібрати або інші замовляння, молитви, або
скористатися молитвою до Бога, бо, як відомо, навіть
наймогутніший чаклун не допоможе без волі на те Гос­
пода Бога, нашого Творця. Деякі люди жаліються, що
певні слова та дії не допомагають їм. Знайте: таким лю-
дям ще не час звільнитися від своїх проблем.
Більшість примівок, замовлянь і молитов універсаль-
ні, їх можна читати як на чоловіків, так і на жінок.

72
 Для Бога немає прізвищ, тому відбувають примівки
на ті імена, що дані людині під час хрещення. За старо-
давніми магічними канонами молитви не допомагають
нехрещеній людині. Усі мають прийняти віру в  Бога,
а  їхні імена вписані у  книгу життя. Окрім того, така
людина не  має Ангела-Хоронителя, який з’являється
під час хрещення.
Викликати духів слід в особливих випадках, просто
так їх не турбують. При цьому людина має бути наодин-
ці в  чистому одязі, витримавши триденний піст перед
ритуалом. Усі дзеркала в будинку треба завішати, інакше
дух може ввійти в них і згодом наробити багато шкоди.
Розганяти хмари чи накликати дощ вважають гріхом.
Це роблять тільки в особливих випадках спеціально на-
вчені люди, тобто градівники, і ті, хто у доброму зв’язку
з природою.
Усі молитви, примівки та інші ритуали дав Бог. Не
вірте людям, які кажуть, що це гріх. Якби Господь не
хотів, на землі не  було  б ні ясновидців, ні цілителів.
Суть не в магії, а в самій людині. Вона обирає — твори-
ти добро чи зло.
Магія ділиться на чорну і білу. Є багато магічних шкіл
і практик, проте основних напрямів два — біла та чорна
магія. Адепти чорної магії чинять тільки зло і належать
до злого начала, їхня основна задача — знищити душу
людини, занапастити її. Світлі (білі) чаклуни, навпаки,
допомагають людині у її бідах та хворобах. Вони наслі-
дують святих, Христа і його учнів, підкорюються світло-
му началу, за що їм допомагає сам Господь. Зло може
перемогти двобій, але не війну.
Найбільший гріх  — убити людину. Вбити її можна
ножем або словом — суть не у способі, а в тому, хто це
робить і навіщо.

73
 Слово «відьма» походить від слова «відати», тобто
знати все, а отже, не варто їх боятися, так само, як і чор-
ної магії. Причаровувати людей вважається гріхом, на-
сильством над їхніми душами. З  цього ніколи нікому
не буде користі: пам’ятайте про це! Дозволено розбудити
почуття тільки тим, хто був вінчаний, хто давав клятву
перед Богом бути разом у радості і в горі.
Людина, яка зловживає алкоголем і  тютюнокурін-
ням, не може бути справжнім магом. Слова її будуть пу-
стими, особливо якщо ще й м’ясо полюбляє. Піст, молит-
ва, милостиня, добрі справи, духовна чистота є запорукою
успішної діяльності мольфара, цілителя та екстрасенса.
У такої людини всі ритуали матимуть велику силу.
Як ідуть на прийом до мольфара чи екстрасенса, про
це нікому не  розповідають. Також не  переказують, що
саме вам зробив чи розповів чаклун. Це давні закони
магії. Ні маги, ні людина не повинні оголошувати усім
свої дії, інакше діло не  «зійдеться». Усе слід тримати
в таємниці, тоді й ефект буде набагато сильнішим.
Повертаючись від мольфара чи після відбування ри-
туалу, не варто ні з ким розмовляти, доки не переступите
поріг своєї хати. А найголовніше — це плата. Потребуючи
у  чомусь допомоги, необхідно віддати щось натомість.
Закон рівноваги. Не шкодуйте нічого для Бога і для тих,
хто вам допомагає, і тоді усе вернеться сторицею.
 Iкона Iуди
З листа:
«…У нашій родині довгий час зберігалася одна дуже
дивна ікона, котра дісталася нам ще від прабабки.
Дивитися на неї було не просто моторошно, а сказа-
ти, що вона наганяла страх, — це нічого не сказати.
Тому ми її тримали у комоді, допоки цю ікону разом
з ще кількома не викупив один колекціонер. Зізнаємось,
для нас вона становила певну матеріальну цінність
і ми не могли її просто викинути. Пригадую, як раділи,
вигідно її продавши. От тільки виручені кошти добра
так нікому й не принесли.
Від діда ми знали, що на ній був зображений Іуда,
і вона мала неабияку силу в певних руках. Наша прабаб­
ця вдавалася до знахарства та магії, і саме від неї до
нас перейшов доволі великий спадок стародавніх книг
та окультних предметів.
Так от, як я й писала, після продажу ікони потроху
наставали важкі часи у нашій сім’ї. Гроші розтікалися
як вода крізь пальці, побудований на них дім згорів,
а в купленій автівці брат потрапив у важку ДТП і зо-
стався калікою на все життя. Іноді мені сниться ця
ікона, Іуда якось єхидно посміхається, і я відчуваю, що
за мною скоро прийде смерть…»
Усім відомо, що Ісус Христос мав учнів, і один з них
на ім’я Іуда продав Христа за тридцять срібних монет
фарисеям, проте згодом повісився на осиковому дереві
через докори сумління.

75
 За повір’ям, жодне інше дерево не могло витримати
його тіла, а осика має дуже сильну енергетику, що мог-
ла протистояти злу. Пригадайте історії про осинові кіл-
ки, якими вбивають вампірів та вурдалаків майже в усіх
культурах світу. Це дерево є міцним талісманом від сил
зла, з  нього роблять всілякі захисні амулети, викори-
стовують у магічних ритуалах.
До речі, саме з того часу в магії срібними монетами
заведено відкуповуватися від усіляких бід та нещасть.
На іконах ми бачимо зображення усіх святих, Хри-
ста, Богородиці, і їх дуже багато. У храмах та на стінах
наших домівок на нас дивляться лики святих, а  ми
у своїх молитвах складаємо перед ними коліна. Проте
зображення Іуди ми бачимо лише на одній іконі, що
зветься «Таємна вечеря».
Як покарання за Іудину провину перед усім вірним
світом, його лик не прийнято малювати, а людям — по-
клонятися йому.
Та деякі люди пішли проти правил, особливо адепти
чорної магії. Я знаю про те, що існувала (чи існує) спеціаль-
на ікона Іуди.
Кожен святий має свою іменну ікону, їхні лики див-
ляться на нас, і ми чітко бачимо їхні риси обличчя, очі
та одяг. А  от на своїй іконі Іуда зображений зі спини,
і  тільки трішки його обличчя обернене до нас з  лівої
сторони, на ньому грає посмішка. Його тіло й  голова
вкриті темною накидкою.
Ікону Іуди використовують у своїй практиці чорні
маги. Кажуть, що її володар перебуває під особистим
покровительством цього Духа, маючи неабияку пере-
вагу над іншими темними. І поки ікона у того, хто пе-
ред нею присягав, ні з  ним, ні з  його ріднею нічого
не трапиться.

76
 «…В їхню хату зайдеш, горе й біду за собою прине-
сеш. Як не простили тебе люди й Господь, так не про-
щай і ти нас людей. Але змилуйся наді мною, бо вірую
в  те, що каяття ти перед смертю мав, тільки Христос
твоїх мук не  прийняв…»  — так шепочуть над іконою
Іуди обізнані люди й підкидають її в дім свого ворога
або дарують.
У наш час не становить труднощів замовити у худож-
ника написання такої ікони. Адепти чорної магії й самі
можуть без особливих труднощів її намалювати. Але, дя-
кувати Богу, спеціальні слова на винищення будь-якого
людського роду через Іудин дух знають одиниці.
Якщо якимось чином до ваших рук потрапила така
ікона, то обов’язково спаліть її зі словами: «Як відпра-
вив тебе Господь на смерть, так і я відправляю тебе і че-
рез тебе смерть з мого дому в землю. Як не мав ти сили
перед Христом, так не матимуть сили й твої слуги перед
моїм родом. Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові. Нині,
прісно і на віки вічні. Амінь». Попіл закопують під оси-
кове дерево в лісі, де не ходять люди.
 Тiло. Дух. Душа
З листа:
«…Моя бабуся колись мені розповідала, що через
Дух людини можна послати послання іншій людині.
Чи відомий Вам цей спосіб? Дякую…»
Нам відомо, що після створення людини з глини Бог
вдихнув у неї Душу. Проте не всі знають, що людина ство-
рена не тільки з Тіла й Душі, але й Духа. Тварини мають
лише тіло та дух, ось чому їх вбивати не є гріхом.
Коли ми читаємо молитви, то говоримо: «В ім’я
Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь». Таким чином ми
віруємо в Святу Трійцю, бо Бог є Отець (Душа всього
видимого й невидимого), Бог є Син (в образі Ісуса Хри-
ста), і Бог є Дух, який перебуває всюди, живить усе Ним
створене. Тому Трійцею є  й  ми самі, бо створені по
образу й подобі Бога.
Якщо про Душу нам щось більш-менш відомо, тепер
настав час дізнатися щось про Дух і  чому в  магії він
посідає перше місце.
Дух є в усьому живому (можливо, й неживому). Він
становить таку саму систему, як, наприклад, — Інтернет.
Навіть якщо людина спить, ворожбит може викликати її
Дух на розмову, може й сам явитися своїм Духом кому
завгодно. Це тепер є телефони, а раніше обізнані люди
спілкувалися між собою телепатично, шляхом примівок,
а особливо сильні — через Дух.
Ви, напевне, чули вираз «відчув своїм Духом», так от
він саме про оце. Першочергове завдання учня ворожби-

78
та — розвивати свій Дух шляхом медитацій, молитов,
фізичної роботи. Його можна розвинути до таких меж,
що Дух людини може перебувати всюди, де вона хоче,
приносячи їй певну інформацію, може наділяти по-
тужною фізичною силою… Вам, мабуть, відомі такі
ситуації, коли у  приміщення заходить людина та на-
повнює собою все навкруги, її відчутно навіть зі спини.
Найвідоміші політики, актори, телеведучі світу є таки-
ми тільки тому, що якимось чином розвинули свій Дух.
Але Дух може й хворіти.
Отже, Дух людини — це енергія самого Творця, вона
в  усьому, постійно перебуває у  взаємодії зі Всесвітом,
з видимим та невидимим світом.
Стосовно Вашого звернення, пані Маріє, то мені ві-
домо три способи: як являтися своїм Духом після смерті,
як передавати через Дух інформацію Духу іншої людини
та як заклинати Дух на смерть.
Щоб передати звістку людині на відстані через Дух,
необхідно витримати одноденний піст. О третій годині
ночі запалити по кімнаті дванадцять свічок. Важливо,
щоб у цей час вас не відвертали родичі, коти та дзвінки.
Ви повинні зосередитись на людині, якій маєте намір
щось повідомити. Уявіть цю людину поруч, спробуйте
відчути її запах. Спробуйте ніби своїм ефірним тілом
увійти в ефірне тіло людини. Запевняю: ви ніби відчує-
те себе з хмаринки, людину — такою ж. Це відбувається
якусь секунду, а потім, сконтактувавши, тіла одразу від-
штовхуються, і ви знову стоїте, ніби один перед одним.
Якщо ефект досягнуто, то сміливо промовляйте:

До Тебе (ім’я) призиваюся!

Духом своїм являюся!
Відкрий, Боже, таємні двері.

79
 Дозволь перед (ім’я) стати,
(те то й те) сказати!
І як чути дзвін церковний аж на небо,
Так би чув (чула) те, що мені треба.

Але користуватися таким методом можуть ті, хто має

сильний Дух. А щоб дати про себе звісточку, щоб ви спа-
ли на думку іншій людині, то потрібно її ім’я тричі про-
кричати у відчинене вікно або на перехресті, і та людина
через якийсь час відчує це своїм Духом.
 Щоб отримати
шапку-невидимку
Прадавнє повір’я каже: якщо взяти вужа, відрубати йому
голову і разом із трьома горошинами закопати в землю,
то до Великодня ці горошини проростуть. Тоді їх рвуть
і йдуть з ними до церкви. Там ходить дідько в золотій
шапці-невидимці, усіх смішить, а  його, звісно, ніхто
не  бачить, окрім того, хто має при собі ті горошини.
Тому можна підкрастися і  схопити його шапку. Вва-
жається, що чорт буде викуповувати її, пропонувати за
неї всілякі багатства, але брати від нього нічого не мож-
на. Роблять це на Благовіщення.
Це, звісно, лише народне повір’я, а наводжу я його
тут, щоб ознайомити вас із народними віруваннями. Та
хтозна, у всьому є зерно правди, може, були такі смілив-
ці, котрі вступали у двобій із самим дідьком, аби отрима-
ти шапку-невидимку, про яку ми багато знаємо ще з казок.
Вам, мабуть, буде цікаво дізнатися, що в магії є ри-
туали, які дають змогу ставати невидимими. Звісно,
у переносному значенні цього слова. Просто замовля-
ють якусь річ з  одягу  — чи то шапку, чи то куртку,  —
і  йдуть туди, де можуть вам зашкодити ваші недруги.
Згідно з ритуалом, володар замовленої шапки, куртки,
плаща може пройти поряд з ворогом чи якоюсь іншою
людиною, і його навіть не помітять.

81
 На все Божа воля
З листа:
«…Моя дитина каліка. Я не знаю, чим завинили ми
з чоловіком перед Богом чи наші пращури, але хіба мож-
на так знущатися з живої душі? Хіба донечка в чомусь
винувата? Нехай краще карають нас. Де є Бог?..»
Коли мені передавали ремесло, то наказували добре
запам’ятати, що всілякі хвороби й каліцтва, що є в люди-
ни від народження, може вилікувати тільки Господь Бог,
що жоден найсильніший лікар чи знахар у такій справі
не  допоможе, бо та душа несе на собі кару Господню
і лиш Бог знає, коли зняти з неї страждання. Ми можемо
тільки полегшувати муки людини і  молити усі небесні
сили про зцілення, але в  жодному разі не  втручатися
в дію вселенських законів.
Дорогі мої, я так часто бачу людські страждання, чую
про них, що у самого вже болить душа й серце. Я прагну
всім своїм єством допомогти тим, хто звертається до мене
за порадою, витрачаючи на це свій час та сили. Мої друзі
та родичі добре знають, про що я кажу. Мені інколи со-
ромно, що я не можу дати їм належної уваги через те, що
проводжу час зі стражденними.
Але я для того і живу, це моє призначення у житті.
Якщо Господь Бог наділив мене даром, то великий гріх
нехтувати ним.
За мою практику я вже збагнув, що інколи жодні мо-
литви, примівки й  інші діла не  допомагають людині,
якщо на ній лежить Божа кара. Багато хто може звину-

82
ватити мене в тому, що я не бажаю їм допомогти, але це
не так. Я не маю права і сили втручатися в закони, які,
як механізм у годиннику, керують світом.
Кожен з нас несе свій хрест, відповідає за ті гріхи, які
скоїли наші предки, і, поки ми сповна не заплатимо за
них, наша доля буде важкою.
Я прошу вас не втрачати надії, а молити Господа Бога
про прощення всіх гріхів, про допомогу, бо написано
у Біблії: «Просіть, і вам дадуть, шукайте, і найдете, сту-
кайте, і вам відчинять» (Матв. 7:7).
 Життя пiсля смертi
Кожен із нас рано чи пізно замислюється над одвічним —
над темою життя і смерті, а також над тим, що чекає на
нас після того, як душа покине тлінне тіло, яке дав Гос­
подь Бог і яке вона використовувала протягом десятків
років свого існування.
Душа людини — це часточка Бога, частка Його енер-
гетики, якщо хочете. Саме тому вона — священна і вічно
жива, адже після смерті тіла душа не вмирає, а просто
переходить на інший рівень буття.
Науковці й  священнослужителі вже тисячоліттями
б’ються над розкриттям цієї загадки. Перед людством
постають такі запитання: «Хто ми є і для чого живемо?»,
«Що відбувається, коли людина помирає?». На жаль,
поки достеменно ніхто не може відповісти на них. Ми
можемо тільки припускати та користуватися лише тією
інформацією, що її залишили нам наші пращури: нау-
ковці, лікарі, священнослужителі, екстрасенси, цілителі
та звичайні люди  — усі ті, хто коли-небудь якось були
пов’язані зі смертю або потойбічним світом.
Ось що кілька років тому розповіла мені моя подруга.
Якось уночі Ольга прокинулась і побачила, що вона
якось віддаляється, виходить зі свого заснулого тіла. Дів-
чина збоку бачила своє тіло, все, що відбувалося навколо
в  кімнаті. Її охопили паніка та страх, будь-які зусилля
закричати «Мамо!» були марними. Як відомо, у  таких
ситуаціях людина згадує про Бога і звертається до Нього
за спасінням. Але молитва «Отче наш» не допомагала,

84
і Ользі спала на думку молитва, яку я їй свого часу пода-
рував. Уже після перших промовлених слів її душа почала
повертатись у тіло. Ввійшовши в нього, вона вже змогла
голосно закричати: «Мамо!», чим сполохала всіх родичів.
Ольга — дівчина набожна, вірянка, тому вона добре
розуміла, що на якусь мить її душа покидала тіло. Та для
чого? Що могло трапитися, якби вона не знала чарівних
слів, які одразу приходять на допомогу до того, хто їх
промовляє? А допомагає сама Богородиця та Ісус Хрис­
тос, ті, хто мають владу над життям і смертю. Молитви
звуться Снами Богородиці. Сама Пречиста Діва, як відо-
мо, на сімдесят другому році життя перенеслася разом із
тілом на небо.
Схожих історій назбирається чимало. А ще є й такі,
у яких описують об’явлення душі після смерті. Душі мо-
жуть являтися людям як наяву, так і приходити у снах.
Вони дають поради, захищають і навіть карають тих, хто
їх образив за життя.
Століттями існує наука, яка зветься спіритизмом. Як
гадаєте, чи могла б вона стільки існувати, не маючи під
собою достовірного підґрунтя? Багато науковців, пись-
менників та відомих людей минулих століть доводили
достовірність спіритизму. На цю тему написано багато
книжок і зібрано повно свідчень людей різних прошар-
ків. Мені, людині, якій добре відомі різноманітні форму-
ли спілкування з вищими духами — душами померлих,
такі речі не здаються вигадкою чи брехнею.
Ми знаємо, що людину створив Бог за своєю подо-
бою. Наш Творець створив духовну істоту і вдихнув у неї
душу, яка живе в тілі певний строк. Тіло, як і будь-яка
фізична матерія, зношується, і  душа віддаляється від
нього, переходить в інший вимір разом зі своєю підсві-
домістю. Про це говорять усі релігії світу.

85
 Я запевняю вас: життя після смерті є! Душа вічна!
Вона проходить на землі свій шлях, аби потрапити до
раю, тобто на найвищий рівень буття, який тільки мож-
на собі уявити.
Згідно з теорією реінкарнації, душа перевтілюється
з одного тіла в інше, одночасно залишаючи при цьому
своє «Я» незмінним, і,  переслідуючи цю мету, зазнає
еволюції. Це підтверджує і той факт, що Господь Бог —
люблячий батько і дбає про своїх дітей, дає душі мож-
ливість розвиватися, тобто другий шанс, якщо хочете.
Вважалося, що душа людини перевтілюється з тіла в тіло
лише 12 разів. Якщо за цей час душа не досягла доскона-
лості, вона йде у небуття.
Наша душа вдягає тіло, як ми вдягаємо одяг, тому
його потрібно тримати в чистоті, піклуватися про нього,
за потреби  — лікувати. Є  люди, які стверджують, що
лікування — гріх, і якщо Господь послав муки чи хворо-
бу, то треба все це терпіти і змиритися з цим. Любі мої,
на все воля Господня, як написано в книзі книг — Біблії,
і, якби Господь не хотів, щоб були лікарі чи цілителі,
їх би не  було. Тіло — це храм, у якому живе часточка
Бога — ваша душа, не забувайте про це!
Ті, хто пам’ятають себе в минулих життях, свідчать
про те, що душа сама обирає собі країну народження,
час і  місце, батьків, чоловіків, дітей, роботу, спосіб
життя, зважаючи на те, у чому їй треба пройти еволю-
цію. Так, якщо ви в  минулому житті були поліціян-
том, то у цей світ ви можете прийти злочинцем. І така
доля дається вам під час народження, аби ваша душа
була різнобічно досконалою і мала право допомагати
Господу Богу, нашому Творцю, керувати усім білим
світом. Так-так, я не помиляюся. На небі є своє життя,
система управління, схожа на нашу, і бути там можуть

86
тільки досконалі, чисті душі, ті, які, як ангели, — світ-
лі й добрі.
Душі, що з якихось причин не можуть досягнути ве-
личної досконалості, після всіх реінкарнацій чекають
Судного дня, коли і буде визначено їхню долю — бути
на якомусь з рівнів раю чи вирушити в небуття. Це най-
більше покарання для душі. Ніхто не буде смажитися
на вогні, як нас учать, ніхто не буде вічно горіти в пеклі.
Такої душі просто не стане. Зникне і вона, і все, що з нею
пов’язане.
З поведінкою душі після смерті також пов’язано ба-
гато звичаїв. Наприклад, прийнято поминати покійного
на третій, дев’ятий та сороковий день після смерті. По-
яснюється це тим, що у перші два дні душа дістає повну
свободу і  може відвідувати ті місця, які їй близькі. На
третій день людину ховають на землі, а душа в супроводі
ангелів відноситься на перше поклоніння до Бога. На
цьому шляху біси постійно перекривають «дорогу», по-
казують душі її гріхи. Ангели протистоять бісам, показу-
ючи добрі справи, що чинила людина за життя. Усе це
називається проходженням митарств.
Перше митарство — Марнослів’я і Лихослів’я. З’явля-
ються біси і вимагають від душі дати відповідь за все, що
вона погано коли-небудь про когось говорила, обвинува-
чують за лихі слова, глузування.
Друге митарство  — Неправда, третє  — Осуд, На-
клеп, четверте — Об’їдання, Пияцтво, п’яте — Лінощі,
шосте — Злодіяння, сьоме — Сріблолюбство, восьме —
Хабарництво, дев’яте — Марнославство, десяте — За­
здрощі, одинадцяте — Гордість, дванадцяте — Гнів, три-
надцяте — Злопа­м’ятність, чотирнадцяте — Розбійництво,
п’ятнад­ця­те — Чародійство, шістнадцяте — Блуд і Розпу-
ста, сімнадцяте — Перелюб, вісімнадцяте — Содомське,

87
дев’ятнадцяте — Ідолослужіння, двадцяте — Немило-
сердя і Жорстокості.
Ангели допомагають душі пройти всі двадцять ми-
тарств.
Допомагають також молитви та добрі справи в ім’я
померлого на землі його близьких. Пройшовши цей
шлях, душа постає перед Богом.
Бог і справді схожий на сонце. Він не має обличчя.
Поставши перед Ним, людина бачить яскраве світло і чує
тільки голос. Прадіди казали, що Бог — то енергія, яка
перевтілюється на старця з  довгою бородою у  сліпучо-­
білому одязі, а голос подібний до грому.
Потім, протягом шести днів, душі показують усю кра-
су та радості раю. Вона радіє і сумує, бо боїться, що може
не потрапити сюди. Через шість днів душа знову вдруге
постає перед Богом і  йде оглядати пекло. На землі це
дев’ятий день поминання, тому цей день дуже важливий.
Сороковий же день визначає місце, де буде перебува-
ти душа до Судного дня, коли буде встановлено її місце-
перебування. Отже, після сорока днів по смерті буде вирі-
шено, де бути душі: у  чистилищі, пеклі чи в  раю. Тоді
й  визначають, чи відправляти її на землю для нового
проходження земного життя.
Душу дає Господь Бог, тому вона має тісний контакт
з Вищими силами і Творцем. Ось чому їй відомо те, чого
не може осягнути розум. Живіть так, як відчуває ваша душа.
Дослуховуйтеся до неї. За допомогою Ангела-Хорони-
теля вона допомагає людині, повідомляє про небезпеку. До
людей зі світлою душею злітаються навіть самі Ангели Го-
сподні, радіючи за неї та підтримуючи її. Такі люди ви-
промінюють особливу енергетику, вони немов світяться.
Це також є ознакою того, що душа вже не вперше на землі,
а прожила багато життів, тим самим удосконалюючи себе.
 Почєток
и конец свiта1
Петро Шекерик-Доників,
громадсько-політичний і культурно-освітній діяч
Гуцульщини першої половини ХХ століття, етно-
граф-фольклорист, письменник, репресований радян-
ським режимом у 1940 році

Приказуют, шо від сотворіня світа до тепер є уже май-

же шість тисічь рокіу. Але ци то правда, то гляба доклад-
но знати, бо при сотвореню світа из нас нікого ни було,
а був лиш Бог и Арідник. Тимунь годі угадати, коли саме
світ постав и кілько тому років.
Про конец світа таки ніхто не знаєт, хоть люде про це
усіляко балакают.
Розказуют, шо конец світа уже мав бути давно, дві
тисєчі років тому. Але Пречєстій Діві жєль було людий
и уна віпросила у Бога одну чьиту рокіу. Тот речінец из-
кінчєвси, але конец світа ни наступив, бо шє одну чьиту
рокіу віпросив у Бога для цего світа сєтий Петро. Кажут,
шо єк скінчєтци чьита Петрова — тогди будет конец світа.
Говорили из первовіку старі люде, шо єк мет си викін-
чювати чьита Петрова и будетци зближувати конец світа,
то тот чьис кождий пизнаєт, бо тогди метци на світі
изводити таке чюдо, икого из роду-родного ніхто ни
видів, ні чюв.
В  оповіданні збережено особливості мови автора, його правопису та
1

пунктуації.

89
 У тот чьис так си дуже намножит народу, шо ни бу-
детци де діти. Куда давно вовки вили — туда мут сидіти
наші діти. Така настане на світі тіснота страшна та вели-
ка, шо де сегодне чюрит зворик,  — там будет люцкий
дворик. А де сегодне по лісах є оленєчі пійла, там будут
чьилідинскі мочіла. Пани повироб’єют изкрізь зелізні
дороги так, шо ти дороги будут йти навхрест, одна поверх
другої. Цілу земню Божу, ика уна є завелика — обшиют
дрітюв, єк дротарь-полатайко старий горшьок бабі до
варіня. Цілий світ обміріют ланцами, шо и п’єди земні
на світі ни буде низміреної. А така повстане нинависть
на світі, шо сум голови си буде брати: брат на брата
будет из-за ременя ніж витєгати, сестра на сестру будет
чєрів шукати — одна одну буде из світа згонити. Сусід
сусіда, єк свого ворога, будет за будь шо до суду и  до
пана завдавати. Кождий будет так сокотити слова, шо
годі будет шо кому ирчі.
При кінци світа люде будут у повітрю літати так, єк
птахє. Навіть попід облаки будут терьх носити так, єк
тепер кіньми носєт, ци возами возєт. Така настане на світі
велика мудрість, шо люде у  водним чьисі будут чюти
и знати, шо де си у світі діє — изкрізь на світі. Тогди будет
мих чьоловік сидіти на Чьорногорі — на самім Попі Івані
тай там мет чюти, шо си де у світі дієт тай говорит. Навіть
вїтів буде мочі говорити из ким захочєт, тай де єму буде
треба, то відразу порузумієтци у водній хвилині, навіть
на край світа. Але однако, тєшко буде житиси хлопам —
бідному народови на світі.
Тогди будут накладені на людей такі великі драчьки
[податки], шо люде лиш си будут смієти из того, бо
оплатити се ни будут годни. Нарід буде бродити у таких
великих довгах, шо вух ни будет видко из довгів. Але
однако людем не буде страху, бо ходь їх мут літацувати,

90
то ни будет кому тоти літациї купувати — усі будут за-
довжені.
При кінци світа найдутци такі люде погані на світі,
шо будут заборонєти у дзвони дзвонити и перестанут
люди у дзвони дзвонити. Забудут у тримбіти тримбіта-
ти. А дуток и флоєрий навіть тогди не будет на світі.
Гуцули подадутци на панцку моду и віру, тай звичьиї.
Полишєт свою файну старовіцку ношу — переберати-
си  будут у  міскі шерепітки, зонихайкают свої обрєди
и звичєї: писанки писати, паски с’єтити, у колєдники
ходити, весіля тай храми старовіцкі справ’єти. Пере-
станут вірити так єк вірили їх предки — у первовічьну
віру, тай ни мут сербувати Божі дні  — рокові с’єтки.
Тоти усі мудрішки на світі повимислюєт Арідник про-
клятий  — Архиюда, икий сидит від сотвореня світа
прикований у зелізним кріслі на Тридев’єтий земни —
на Мідєним току и ждет, доків світ ни переиначітци на
єго стрій, бо аж тогди він си может из тих ланців роз-
ковати и війти на цес світ.
Єк тот чєс настанет, то усі люде будут про це знати,
чюти и видіти це, бо тогди таке заведетци пекло тай біда
на світі, шо земня ни зможет держєти, а Бог ни зможет
терпіти. И  тогди будет конец світа: усе си перевернет,
изнієчітци, згорит, лиш попів стане.
Старовіцкі люде, шо затємили инчі чьиси и знают, єк
було — бувало давно — тай видєт, єк є уже сегодне, кажут:
«Тепер уже ни так, єк бувало давно. Викінчюєтци чєта
Петрова, бо усе си так изповнює, єк приказували ста-
ровіцкі люде. Низадовго відий будет конец світа. И  то
цілком бізівно кінчєтци світ, бо зелізні дороги уже идут
навхрест. Усу земню обмірено ланцами — на нимірєну
земню ни маєт де маржинка и  ногов ступити. А  пани
уже дроти перетєгают и почерез Чьорногору. Усі гори

91
обсновані дрітьов, єк павутинєм плоти. Хлопом усі
поміткуютци. Хлопів гет повитискают, шораз вишше
у гори, у камінє, на полонини из верха сидіти. А делінь
и там хлоп ни будет мати свого грунту и під постіль, а ни
то, шоби на нім жити. Велика нинависть повстала на світі
тай страшні тєгарі. Годі усему зудалати. Земня ни может
довше держєти того усего, а Бог терпіти. Усе приходит
так, єк приказували старовіцкі люде из первовіку, а то
мудрі були вішюни. Люди попід хмари літают, Гуцули си
у лєнтє переберают, свої звичєї полишєют. Лиш бракує
Арідника — Архиюди — тай є конец світа.
 Сни Божої Матерi
Існують молитви, які називаються Снами Божої Матері.
Передані нам святими людьми, вони мають чудодійну силу
в подоланні всіляких життєвих негараздів. Їх також носять
із собою як надійного охоронця, адже здавна відома їхня
оберігальна сила. У  народі нараховують кілька десятків
Снів Богородиці, і кожен з них — на різну потребу.

Сон Богородицi
(на будь-яку потребу)
Прийшов до Богородиці Ісус Христос і запитав:
— Мати Моя, чи Ти спиш?
— Заснула, але Ти розбудив.
Я бачила Тебе на Олійній горі.
Бачила від Каяфа до Пилата.
Потім Тебе судді судили.
Прив’язали до калинного стовпа.
Ланцюгами били, аж Твоє тіло відпадало,
А потім на хрест прибили
І бік Твій списом пробили.
З нього вийшла кров і вода.
З хреста Твоє мертве тіло зняли
І на мої руки його віддали.
— Вірний Твій Сон, Моя Мати.
Хто Сон при собі носить, вимовляє,
Той без гріха смертного залишиться.
В тому домі ніхто не помре

93
 Без прийняття тіла і крові Моєї.
А хто про що буде просити
Мене або Тебе, люба Мати,
Той отримає.
А хто Сон буде другим давати,
Той не загине ніде: ні на війні,
Ні на дорозі і ні в якому домі.
Хто цей Сон буде оберігати,
Тому ні вогонь, ні вода не зашкодять,
Ні злі язики, ні погане слово чи діло.
Амінь!

Сон Богородицi (вiд бiди)

На Осіянській горі, на Аптипинській землі,

Там Божа Мати спала, почивала.
Прийшов до Неї Ісус Христос.
— Встань, Мати, пробудися, своїм сном похвалися:
який Тобі сон наснився?
— Приснилось мені, мов Тебе жидова ганяла,
на древі розпиняла, гвоздями руки прибивала,
терновий вінець на голову накидала.
Я взяла Тебе за білу рученьку та й повела до вечірні,
од вечірні до служби, од служби на синє море.
На синьому морі престол стоїть,
на престолі Христос лежить.
Рани розкриває, муки приймає.
— Не дивіться на Мої муки,
а беріть хреста в руки, ідіть,
загадайте малому й старому,
сліпому й кривому; хто сю молитву буде читати,
той не буде в огні погоряти,
в воді потопати і наглою смертю помирати.

94
 Як на дереві листя осиплеться,
так на душі гріхи осиплються.
Амінь!

Сон Богородицi (вiд усякої напастi)

На Осіянській горі, на отецькій землі, де сонце сходить,

Там Пречиста Діва свого Сина за рученьку водить.
Повела його на вечерню, а з вечерні на всеношну,
З всеношної на утреню, а з утрені служби на синє море.
А на морі престол стоїть.
На престолі книги лежать.
А біля книг свічки горять.
А там Ісус Христос лежить.
Прийшов до нього Святий Петро і Павло.
— Святий Петре, Святий Павле!
Не страждайте за Мої муки.
А беріть хрести в руки.
Закажіть всьому білому світу.
Старому, малому й хромому:
Хто буде Пресвятої Діви сон говорити,
Той не буде в огні горіти,
В воді потопати, наглою смертю помирати.
Не буде звір його поїдати, не буде гад його
Кусати і зло всіляке нападати.
Амінь!

Сон Пресвятої Богородицi

(на будь-яку потребу)
Заснула Пресвятая Богородиця-Діва
На горі Осіянській, на землі Святиянській.
Приснився їй Сон.

95
 Прийшов до неї Ісус Христос:
— Мати Моя прелюбна, чи Ти спиш?
Чи Ти, може, лежиш?
— Заснула, Мій Синку, приснився мені сон,
бачила Тебе умертвенного і погребенного,
що Тебе жиди спіймали,
на хресті розпинали,
кров Твою по світі розливали.
Падало з Тебе тіло,
як з дерева кора.
Кров Твоя пресвятая
струнами йшла...
— Мати Моя, це не Сон — це правда.
Хто цей Сон буде говорити,
Той буде легко на світі жити,
Не буде в огні погорять,
Не буде без сповіді
І без сакраменту тяжко конать.

Сон Богородицi (на будь-яку потребу)

Спала Божа Матір, дрімала.

На горі, в теплій хаті ночувала.
Сон бачила про Сина свого,
Про Ісуса Христа.
Як на хресті розіп’яли,
Оцтом спрагу тамували,
Руки-ноги до дерева
Циганськими цьвоками прибивали.
— Мамо Моя, то не сон.
Ти правду бачиш уві сні.
Хто знати його буде,
Того я не забуду.

96
Хто читати його стане,
Той поміч мою дістане.
А хто носитиме його з собою,
Того гріхи на суднім дні
Відпущені будуть мною.
Амінь!

Сон Богородицi
(для довголiття)
На горі ніби спала і не спала.
Божа Матір на лаві почивала.
Аж раптом Сон приснився їй,
Як Сина любого спіймали,
На хресті його розпинали.
Били, ламали, води не давали.
Сльози полилися з очей,
Не стерпіла тих мук Мати.
Та хіба гоже так мордувати.
— Не плач, Моя Мамо.
Сон приснився Тобі дійсний.
За срібло мене продали,
І люди вчені мене спіймали.
Осудили й розіп’яли.
Хто про Сон Твій знатиме,
Кожен день його читатиме,
Той не згорить у вогні,
Не потоне у воді.
Того змія не вкусить,
Яд не візьме.
Смерть до того
Через 99 років прийде.
Амінь!

97
 Сон Богородицi
(на будь-яку потребу)
На Осіянській горі, на святій землі.
Заснула Богородиця — Діва.
Приснився їй Сон.
Жиди Сина спіймали,
Кості ламали,
До хреста за руки,
За ноги прибивали.
Прийшов до неї Ісус Христос.
— Мати Моя, Ти спиш чи лежиш?
— Спала, Сину, дрімала.
Сон приснився мені.
Як з хреста Тебе знімали.
На мої руки віддали.
— Не сон то, Мамо, правда.
Хто Сон цей буде говорити,
В щасті буде жити.
А хто про що буде просити,
Те й буде з собою носити.
Збережу кожного, захищу.
Після смерті до Раю пущу.
Амінь!
 Примiвки
А ось і настав час перегорнути перші сторінки цього
розділу та поринути у  світ української магії. Тут ви
ознайомитеся з автентичними примівками, замовлян-
нями та стародавніми ритуалами. Для того, аби вам
було все зрозуміло, декотрі з них відредаговані та під-
лаштовані для використання сучасною людиною. Інші
друкуємо в  оригіналі, адже всі молитви та примівки
мають спеціальні коди, і  їх не  можна порушувати чи
обходити стороною. Ці тексти — немов ключі, які від-
микають Небо. Через них мольфар розмовляє з Богом
та Всесвітом — своїм Духом. Тому деякі з них не можна
змінювати, щоб вони не втрачали своєї звукової вібра-
ції, а значить — магічної. Доведено, що звукова вібрація
впливає на навколишній світ та Космос.
На початку розділу спеціально для вас наведені пра-
вила відбування магічних ритуалів та вимовляння пра-
давніх текстів. Будьте дуже уважними та використовуйте
усі приписи на практиці. І пам’ятайте: молитва сильна
в тієї людини, яка робить добрі справи та допомагає ін-
шим людям у біді чи розраді.
Я практикую вже понад дев’ять років, а магічні тексти
збирав ще змалку. Я об’їздив усю Західну Україну та був
знайомий з дивовижними людьми. Мені й досі надсила-
ють записи своїх дідусів та бабусь люди з різних куточків
світу, і тільки тепер я розумію, що з мене взяли колись
правильне слово. Навіть співпраця з  таким потужним
видавництвом, як «Клуб Сімейного Дозвілля», свідчить

99
про це (прошу не  сприймати за нескромність). І  таких
текстів у  мене багато і  не на одну книжку. Але не  все
можна передавати людям. Частина ритуалів  — Велика
Таємниця. Частка цієї таємниці зашифрована в текстах
у цій книжці.
Той, хто має Силу в крові, обов’язково їх зрозуміє та
осягне.
І ще я хочу, аби ви зрозуміли, що передаю їх не через
славу та гроші. А тому, що дав слово передати деякі знан-
ня та розуміння мольфарства наступному поколінню.
Кожен мольфар, як відходить від своїх практик, відчуває
це та бере певну (тільки йому відому) обіцянку з  того,
кому він передає бодай одну молитву.
Так-так, у сиву давнину навіть уміння відбувати одне
примовляння від ружі чи страху рятувало життя ба-
гатьом людям та їхнім дітям, а самого умільця робило
знаним на всю околицю й давало йому можливість го-
дувати родину. Тому дорожать знаючі люди і  одним
примовлянням дужче за якісь там тимчасові скарби.

Вiд бiди, хвороби й всякої напастi

(примiвка мольфара Михайла Нечая)
Досліджуючи карпатську магію, я бував у багатьох во-
рожок і  мольфарів. Деякі з  них передавали мені свої
знання, якими я люб’язно ділюся з вами, мої любі чи-
тачі, бо хочу, аби наші звичаї та культура відроджува-
лися, а не вимирали.
Цю примівку я  записав у  нині покійного мольфара
Михайла Нечая. Вона була його улюбленою, і тому я її
подаю в оригіналі, без перекладу сучасною мовою.
«Господи, прости гріхи вольні і невольні усопшому
рабу Твоєму Михайлу. Амінь. Світла йому пам’ять!»

100
 ***
Боже, поможи мені промовити, усе зле заклясти й замо-
вити. Хоть єс больичка, хоть єс скусов, хоть єс гостец
сухий, хоть гнилий, я всі ці горести-болести, колючі-бо-
лючі візиваю, вікликаю з голови, з-під голови, з тімйи,
з-під тімйи, з очей, з-під очей, з носа, з-під носа, з рота,
з-під рота, з  шиї, з-під шиї, з  вух, из слух, з  потилиці,
з-під потилиці, з плечий, з-під плечий, з грудий, з-під
грудий, з печінок, з-під печінок, з кишок, з-під кишок,
з  сімдесить суставок, з  крижів, з-під крижів, з  стегон,
з-під стегон, з  колін, з-під колін, з  литок, з-під литок,
з котиків, з-під котиків, з плеснів, з-під плеснів, з паль-
ців, з-під пальців, з підошві, з-під підошві. Я все зле, все
лихе визиваю, вікликаю, з сего хрещеного, порожденого,
молитвеного (ім’я)! Ііди собі там, де пси не побріхують,
де кури не  допівают, де люде не  бувают, де си служби
не правйат. Даю тобі курку з куряти, кітку з котяти, сви-
ню з поросяти, качку з качати, гуску з гусєти! Іди собі,
бери собі, неси собі в сині моря, в глубокі потоки, там ти
будеш піском пересипати, в воді сі купати, в лист сі зави-
вати. В гіллю сі колиши, а сего хрещеного, порожденого,
молитвеного, чистого в  здоров’ю лиши. Йик ти нашло
рано, рано тє відсилаю, йик ти нашло в обіді, в обіді тє
відсилаю, йик ти нашло в полуднє, в полуднє тє відси-
лаю. Йик ти нашло ввечері, ввечері тє відсилаю, йик ти
нашло в змерк, у змерк тє відсилаю, йик ти нашло в за-
вльиги, в  завльиги тє відсилаю, як ти нашло вдосвіта,
вдосвіта тє відсилаю. Я тебе відсилаю п’ятьми пальцєми,
шестов долонев та заклинаю. Йик тє відтепер здогоню,
золотими мечами тобі голову здойму, буду тє псами пер-
ваками травити, котами перваками драти, сокирами ру-
бати, косами косити, серпами жати, граблями розгріба-
ти, віниками розмітати!

101
 Цур з хати!
Пек ти.
Скапай си, страть си.
Моци не маєш, краси не співаєш,
відкис прийшов, туди си назад обертай.
Не моїм духом, але Божим!
Най Біг даст на вік, та й на лік!
Скачи здоров!

Вiд бiди

У народі кажуть: «Біда біду перебуде, одна піде — друга

буде». Або ще: «Біда біду тягне».
Захистіть себе від чорної смуги в житті такими про-
стими, але дуже дієвими словами:

Спаситель Небесний, будь попереду.

Ангел-Хоронитель, будь позаду.
Царице Небесна, будь над головою.
Станьте захистом наді мною.
Господи, спаси і сохрани.
Від біди збережи.
Амінь! Амінь! Амінь!

Вiд заздрiсникiв

Кам’яні сіни,
кам’яні стіни,
кам’яні столи,
кам’яні пани,
кам’яне вино п’ють.
Коли вони будуть те вино пожирати,
тоді на мене вороги

102
 будуть роти роззявляти
і очі витріщати.

***
Смерку, смерку!
Замикаєш засіки і башти.
Замкни моїм ворогам роти,
Щоб проти мене, новорожденого, молитвеного
і хрещеного раба Божого (ім’я)
Рота не роззявляли і язики не обертали,
Худого слова не говорили,
Не чіпали щоб мене
І проти мене не ворожили.

Вiд зубного болю

Є один стародавній спосіб, ще від сивої давнини: як бо-

лить зуб, то треба взяти шматок кори дерева, поводити
ним по хворих яснах і знову сховати ту кору на дерево,
звідки її взяли. Те саме роблять з яйцем: водять ним по
хворій частині тіла, промовляючи до дванадцяти разів:
«З мене зійди, на яйце піди. Амінь!», після чого закопу-
ють яйце під дерево. 
Стародавні цілителі вірили, що будь-яка хвороба має
свою енергію, і тому спеціальними діями знімали її з кво-
лого місця. А для тих, хто хоче опанувати магію слова,
пропоную ось такі примівки від зубного болю:

Місяцю молодий,
На тобі хрест золотий!
Питається син батька:
— Чи болять зуби у неживого?
— Ні, не болять!

103
 — Нехай же і в хрещеного, рожденого раба
 Божого (ім’я)
зуби не болять!

***
Перший княжич — місяць на небі Адав’євич.
Другий — черв’як у дубі,
Третій — ведмідь у лігві,
Четвертий — камінь в полі,
П’ятий — щука у воді.
Коли тії п’ять братів, докупи зійшовшись,
Будуть за одним столом сидіти, пити,
 їсти, гуляти,
Добрії мислі мати,
Суди судити, пересуди брати, тоді і в раба
 Божого (ім’я)
Зубная кость, жовтая і білая,
Буде боліти, і моєму слову ключ і замок.
Амінь! Амінь! Амінь!

Вiд лютого ворога

Якщо вас дійматимуть недруги, погрожуючи вам розпра-

вою, то ця примівка дає змогу знешкодити будь-яких
ворогів, навіть тих, про яких вам невідомо. Свій початок
вона бере ще з давніх язичницьких часів, коли люди віри-
ли у силу стихій та явищ природи.
Для здійснення цього ритуалу необхідно знайти
справжню піч (у селах або облаштованих під старови-
ну будинках).
Піч треба розпалювати дровами. Коли вогонь добре
розгориться, станьте на коліна, тримаючи в руках велике
поліно, і промовляйте:

104
 Стану на коліна.
В руках моїх поліно.
То не поліно,
То вороги,
То не дерево,
То — люди.
Піч, моя ти піч,
Вогонь в тобі,
Зжеріть в цю ніч
Ворогів моїх,
Хто в очі й позаочі
Язиками тріпоче.
Хто має! Хто знає!
Хто може! Хто робе!
Ноги, руки.
Губи, зуби.
Язик, замок.
Амінь! Амінь! Амінь!

Вiд переляку

Інколи трапляється, що чи то дорослий, чи то малий

страшиться будь-якого звуку. А як позбутися того остра-
ху в душі? Злякати людину може що завгодно: сусідський
собака, автівка, що гучно загальмувала на дорожньому
переході, гучний крик... Аби зняти це, візьміть яйце та
катайте ним себе або дитину по голівці та тім’ячку, про-
мовляючи тричі таку примівку:

Переляк, перелячище!
Я ж тебе яйцем викочую,
а водою виливаю,
На пущі і на сухий ліс відсилаю,

105
 Тут тобі не бувати,
Червоної крові не спивати,
Синіх жил не потягати,
Жовтої кості не ламати!
Не моїм духом!
А Божим духом!
Не моїми словами!
А Божими словами!
Амінь! Амінь! Амінь!

Яйце розбивають або закопують під дерево, куди

не ходять люди. Себе також омивають освіченою у храмі
водою, яка має бути поряд з вами, коли викачуєте яйцем.
На воду теж можна промовити спеціальні примівки.

Вiд поганого ока i слова

Ішов святий Аврам дорогою. Зустрічає він сімдесят сім

трясовиць. «Куди ви йдете, сімдесят сім трясовиць? —
«Ідемо  ж ми на Білий світ людей мордувати, і  тілом
труждати, і кості ламати, і кров морити». — «Сину мій,
Самсоне, побіжи, візьми залізну шину та розпечи і роз-
жени тих сімдесят сім трясовиць, нехай вони тіла не
труждають, костей не  ламають, кров не  морять».  —
«Святий Авраме, не бий нас, не лай нас і не печи нас,
нехай же ми будем кров морити, тіло тру ждати, кості
ламати, людей мордувати: а  хто буде твою святу за-
повідь знати, то ми його не будем нападати і двір його
будемо оминати».
Я від вас знаю, одо всіх одмовляю, молитву читаю,
не  мучте бідних християн: трясіть купами, очеретами
і  болотами; я  одмовляю од раба Божого (ім’я) всілякі
наговори, хвороби, невдачі  — сказані, наслані чи чо-

106
ловіком, чи жінкою, чи вдень, чи вночі. Все погане з раба
Божого (ім’я) хай зійде, в  глуху сторону піде. Там хай
спить, живе, раба Божого (ім’я) не трясе. І ви, трясовиці,
туди йдіть, там вільхами трясіть. Не моїми словами, а Бо-
жими словами, Святими молитвами. Амінь!

Вiд пострiлу у вухах

Мізинцем водять навколо вуха, ніби витягують з нього біль,

читаючи тричі молитву «Отче наш». На словах «...від лу-
кавого...» скидаєте біль на землю. Після цього продовжує-
те витягувати мізинцем біль та читаєте таку промову:
«Святий Отче Миколаю, Святе непорочне зачатіє, Свя-
те Різдво, Святий Великдень, Свята Трійце! Постріл колю-
чий, постріл болючий, чи ти став від світла, чи з вітру, чи
з роботи. Я хочу тебе викликати з сімдесяти семи кісточок,
з сімдесяти семи жилочок. Постріл болючий, постріл ко-
лючий, викликаю тебе з шкіри, з м’яса, з кісток, з голови,
з очей, з носа, з рота, з язика, з зубів. Іди собі лісами, го-
рами, водами, ріками, аж до чорного моря. На краю чор-
ного моря є висока гора, а на тій горі є скеля, а в тій скелі
є дев’ять когутів-перваків, дев’ять котів-перваків, дев’ять
псів-перваків. Як ти не хочеш по волі, то підеш по неволі.
Тебе когути дзьобами повидзьобують, коти лапами вигре-
буть, пси зубами вигризуть. Щезни, пропади, ти до цього
тіла не маєш діла. Від сьогоднішньої днини, від теперіш-
ньої хвилини, віднині довіку. Амінь! Амінь! Амінь!»

Вiд пристрiту

В арсеналі мольфара є десятки способів позбавлення на-

врочення. Якщо геть усе валиться з рук, погане самопо-
чуття, роздратованість та навіть небажання жити, то це

107
може свідчити про те, що хтось вам позаздрив, інакше
кажучи  — навів пристріт. Пропоную вам скористатися
старовинним дієвим способом позбавлення вроків.
У відро або велику посудину набирають непочатої
води. Для тих, хто не знає, поясню: непочату воду беруть
на сході сонця з колодязя першими та приносять додому,
не розливши жодної краплі. Тому її так і називають, бо
нею ще не користувалися в побуті. 
З цього відра кухлем або горнятком вам потрібно
відібрати дев’ять разів води у велику миску, при цьому
кожного разу промовляючи: «Не дев’ять, не вісім, не сім,
не шість, не п’ять, не чотири, не три, не два, не один».
Після цього правою рукою мішаєте воду по колу і про-
мовляєте:
«Добрий день, Водице-Йорданице! Ти обмиваєш два
береги, а третю середину. Обмий цю людину (ім’я) від
уроків, наврочення, від пристріту, від страху й жаху. Із
чого ти вчинився? Якщо ти вчинився в понеділок, ви­
кликаю тебе понеділком, якщо ти вчинився у  вівто-
рок, викликаю тебе вівторком. Якщо ти вчинився в се-
реду, викликаю тебе середою. Якщо ти вчинився в четвер,
викликаю тебе четвергом. Якщо ти вчинився у  п’ятни­
цю, викликаю тебе п’ятницею. Якщо ти вчинився в су-
боту, викликаю тебе суботою. Якщо ти вчинився в неді­
лю, викликаю тебе неділею. Якщо ти денне, денним
тебе викликаю. Якщо ти вечірнє, вечірнім тебе викли-
каю. Якщо ти нічне, нічним тебе викликаю. Якщо ти
вранішнє, ранком тебе викликаю. В який ти день вчи-
нився, таким тебе днем викликаю. На Водицю-Йорда-
ницю я  відрахував(-ла) і  всі недуги від раба Божого
(ім’я) зняв(-ла). Не сам з собою, а з Пречистою Святою,
з Божими помічниками, із Святими ангелами, які до-
помагають, уроки виганяють. Ця людина (ім’я) складе-

108
на із  сімдесяти семи частин, сімдесяти семи суглобів.
З кожної складенки, з кожної суглобинки вас, нечистих,
викликаю, щоб ви біль не  розпускали. Оці чари, оці
вроки, ці мерзоти, ці страхи, пристрічі відраховую».
Тепер тим самим кухлем чи горнятком знову відра-
ховуєте дев’ять разів воду з миски у нову, промовляючи
так: «Один  — не  один, один  — не  два, один  — не  три,
один  — не  чотири, один  — не  п’ять, один  — не  шість,
один — не сім, один — не вісім, один — не дев’ять». Як
тільки відрахували і  вилили воду, берете ту посудину,
підносите до людини і  читаєте молитви «Отче наш»,
«Богородицю», псалом 50-й. Тоді хрестите тричі воду
запаленою свічкою та ставите її топитися на вогні, а до
тої води примовляєте так:
«Очищається раб Божий (ім’я) від нечистої сили.
Я  вас, нечистих, іменем Отця Небесного, іменем Ісуса
Христа, іменем Святої Богородиці, іменем всіх святих,
іменем Михаїла Архангела і всього його воєводства не-
бесного виганяю з раба Божого (ім’я) всі мерзоти (ножем,
призначеним для магічно-обрядових дій, хрестоподібно
січете воду), Святими іменами караю вас, чарівників,
чарівниць, упирів, упириць, вітреників, вітряниць, бісів,
бісниць, лісовиків, лісниць, окунів, окуниць, находників,
находниць, лиходійників, лиходійниць. Нечисті біси, всі
не  маєте моці хрестове тіло своїми руками взяти. Не
маєте моці володіти над цією людиною (ім’я), мучити,
сон забирати, катувати, опустошувати, радість відбирати,
життя забирати. Недуги наслані, викликаю вас з кожної
складинки, з кожної суставинки. Оці чари, оці болі, оці
мольфи цій воді передаю. А що у віск не зайде, пущу вас
по очеретах, у далекі краї. Де півні не співають, де кра-
шанки не  красять, де паски не  святять, де трембіти
не грають. Отам будете пропадати, щезати, більше до тої

109
людини не будете вертати. Від мене, раба Божого (ім’я)
лік, від Господа — вік».
Після цього тричі плюють убік через ліве плече. 
На словах «...Недуги наслані, викликаю вас...» вий-
маєте ніж з води, підносите миску над головою хворого
або певною частиною його тіла (іноді це роблять і над
білизною чи одягом страждальця), виливаєте віск у воду.
Коли він охолоне, виймаєте його, а людині даєте зроби-
ти три ковтки замовленої водиці. 
Рештою води людина повинна омитися вдома й ви-
лити її під дерево. Там же слід закопати і віск. 
Під час омивання промовляють:
«Змиваю всі недуги водою. Не сам (сама) з  собою,
а  з  Святою Богородицею. Змиваю з  голови, з  лиця всі
мерзи, всі мольфи. Не сам (сама) з  собою, а  з  Святою
Богородицею. Як ця вода стекла з мого тіла, так усі чари
стечуть, з мене зійдуть».
Є інший варіант позбавлення вроків.
Садять людину на стілець обличчям до вікна, відбувають
молитви «Отче наш» і «Богородицю», а тоді примовляють:

Пристріче, пристріче, 
добрий чоловіче!
Сядь собі на містечку, 
на золотім кріслечку.
Тут тобі не бушувати,
не воювати і костей не ламати.
Іди собі на море, 
на тім морі камінь, 
на камені зруб стояв, 
там сам Бог по імені називав, 
а раба Божого (ім’я)
щоб пристріт більше не чіпав!

110
Вiд пристрiту (стародавня примiвка)

Вийшов стрільний чоловік

Із стрільної хати
В стрільнім ковпаці,
В стрільнім сердаці,
В стрільній сорочці,
В стрільних постолах,
В стрільних рукавицях,
В стрільних портенєтах
На стрільну гору
З стрільними мечами
Скіпати — лупати,
Мечами розсікати,
Стрільної жінки шукати.
Вчула Христова Матінка,
Спустилась шовковими шнурками.
«Стій, стрільний чоловіче,
Стрільну гору не лупай,
Мечами не розтинай,
Стрільної жінки не шукай.
Іди, біжи, лети до (ім’я).
Визивай пристріт жіночий,
Пристріт дівочий,
Пристріт парубочий,
Пристріт відьмацький,
А хоч пристріт вихровий,
Хоч пристріт буровий,
Хоч пристріт пустельний,
Хоч пристріт земльовий,
Хоч він жидівський,
Хоч він вірменський,
Хоч він циганський,

111
Хоч він старецький.
Я ж його визиваю,
Я ж його викликаю
З голов, з-під голов,
З тім’я, з-під тім’я,
З вій, з-під вій,
З очей, з-під очей,
З вух, з-під вух,
З голосниць, з-під голосниць,
З ніздрів, з-під ніздрів,
З губів, з-під губів,
З ясен, з-під ясен,
З зубів, із-за зубів,
З язика, з-під язика,
З плечей, з-під плечей,
З грудей, з-під грудей,
З серця, з-під серця,
З потрохів, з-під потрохів,
З почок, з-під почок,
З жилок, з-під жилок,
З суставів, з-під суставів,
З мізку, з-під мізку,
З кісток, з-під кісток.
Чи погаданий, чи покликаний
На рум’яне лице,
На жовту кість,
На червону кров,
З очей чорних,
З очей понурених,
З очей тріскооких,
З очей випуклооких,
З очей прозорих,
З очей лукавих

112
 Визиваю, викликаю!
Прошу святих знаних і незнаних,
Аби стали на мій зов, на порятунок.
Христителі святі, угодники Божі.
Аби визивати, викликати,
Не грішити, лишити
На макове зерно, на тонкий волос
Геть з (ім’я) з тіла їх голос.
Як зачав від віку, мати породила,
В уплав не вбродила,
Так аби був здоров з року в рік
На цілий свій вік!

Вiд смертi

Мені відома історія, коли одна нині покійна мольфарка

відмолила тринадцятьма словами від неминучої смерті
важкохвору жінку.
Було то пізньої осені. У  хату чаклунки постукали.
Коли мольфарка відчинила двері, то побачила перед
собою заплакану дівчину. Одразу було помітно, що в її
родині сталося горе.
Всюдисуща мольфарка, дізнавшись, у чому річ, по-
радила їй іти додому і готуватися до маминої смерті, бо
вже ніщо не допоможе. Та молодиця ще більше почала
плакати і благати про допомогу, бо напевне знала про
давній закон знахарів: вони не  відмовляють тим, хто
просить їх ім’ям Бога.
Почувши таке ридання, чаклунка грізним голосом
наказала бігти до церкви й купити там сорок найбільших
свічок. Отримавши свічки, мольфарка запалила їх і по-
чала свої магічні дійства, відіславши дівчину додому сте-
жити за матір’ю.

113
 Удосвіта знахарка вийшла з  їхнього дому, а  прово­
джала її ще квола, але вже здорова мати дівчини.
Магія слова сильна, для неї неважливо, де перебуває
той, про кого просять у словах, сила примівки та мольфа-
ра сама знайде і все зробить, якщо на це Воля Господня.
Ось ці слова:

Смерте-смертонько, відійди,
В покої рабу (ім’я) лиши.
Не мучєй тіла, бо вкушу,
Рано тє забирати душу.

Вiд убивства

З листа:
«…Мій чоловік — політик. Ми доволі часто отри-
муємо погрози. Я боюся за родину та дітей. Більшість
тих, хто погрожує, насправді просто хворі люди, ко-
трим нічим зайнятися. Але я все більше й більше по-
терпаю за життя своєї сім’ї…»
Магія багатогранна, особливо в  боротьбі з  ворогами.
Існують десятки способів, що допомагають вберегтися від
недругів та їхніх погроз. Ось, наприклад, і ця примівка така:

Як сонце і місяць руками не взяти,

Так мені (нам) рабі Божій не постраждати.
Ворогам в мене не стріляти.
В полон мене не забирати.
Кам’яний одяг на мені.
На (ім’я) Божій рабі
Ніхто цих слів не переб’є.
Мене, рабу Божу (ім’я), не вб’є.
Амінь!

114
 Вiд суду
Жив чоловік (ім’я) у панів,
Не схотів панам служити.
Та пішов по чужих землях блудити.
Прийшов до зеленого гаю,
До тихого Дунаю.
Глянув на море:
На синьому морі стоїть острів,
На тім острові стоять три ліжка,
На тих ліжках сидять три пани сиві.
Думали, гадали, (ім’я) суд розбирали.
Ключі в море попускали.
Хто сі ключі дістане,
Тоді на народженого,
Молитвеного, хрещеного (ім’я)
Суд настане.
Амінь!

Вiд урокiв (примiвка 1)

Запалюють свічку та промовляють над людиною:

Пресвята Владичице Богородице, благослови

і поможи мені! Ідеш ти золотим
мостом, зустрічає тебе сам Ісус Христос
і питає: «Куди ж Ти, Матір Божа, ідеш?»
— Іду я до врожденого і до молитвеного
раба Божого (ім’я) уроки одсилати. Будуть
уроки дідові і бабині, батькові і материні,
мужичі і хлопчачі, дівочі, нападні
і супротивні, подумані і погадані, стрітені
і спитані, з’їдені і шляхом перейдені і
вітром піднесені. Поки вони знобили,

115
поки обморок у головоньки били. І я вас
визиваю, і я вас викликаю, і я вас
одсилаю, де вітер не віє і сонце не гріє,
і де християнський глас не заходе, од
(ім’я) голови і од його серця, і од його
рум’яного лиця, і од його карих очей,
плечей, рук, ніг, пальців, од його сімдесяти
суставців, його жовтої кості, червоної крові.
Я вас визиваю і викликаю — ідіть собі,
Куди огонь та дим, то туди й за ним.
Амінь!

Вiд урокiв (примiвка 2)

Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь!

Пречиста Мати Божа і всі святії,
Станьте мені десь на помощі,
Улукання залічити раби Божої (ім’я).
Стоїть чорна гора,
На горі чорний камінь,
На камені чорна жона
Держить кам’яну дитину.
Одсилаю я к тій горі чорній,
І к тому чорному каменеві,
І к тій кам’яній жоні,
І к тій кам’яній дитині.
Одсилаю віди і видята,
Вітерниці і вітерники.
Уроки, пристріти і примівки.
Я вас тамо одсилаю,
Абисте улукали кам’яну жону,
Улукали камінь і дитину,
А рабі Божій (ім’я) дали покій,

116
 Аби була здорова. Днесь і завтра
І на віки вічні.
Амінь!

Вiд урокiв (примiвка 3)

Як повернетеся додому з вулиці чи роботи, то перестра-

хуйте себе і промовте цю примівку. Так ви позбавитеся
від уроків, які могли за день від когось підхопити.
Уроки-урочища!
Підіть собі на луги,
На ліси дрімучії,
На степи степучії,
Де глас чоловічий не заходить,
Де півні не співають,
Собаки не гавкають,
Птахи не літають,
Божою поміччю.
Амінь! Амінь! Амінь!

Вiд урокiв та пристрiтiв (примiвка 4)

Уроки-урочища,
Пристріти-пристрітища.
Най будуть чоловічі, жіночі,
Парубочі, дівочі, діточі.
Аби так зниділи,
Як пропадає роса на сонці,
Віск у вогні,
Піна на воді.
Так би й ви зниділи, пропали
Від уродженого, хрещеного,
Молитвеного (ім’я). Амінь!

117
 Вiд хвороби

Примівниця набирає в миску води, перехрещує її і мо-

вить:

Помогай, Біг, водице-йорданице!

Є ти в хороші керници.
Прибувай же ти в керницю,
Очищай же ти камінє, береги!
Бо ти є очищена з первовіку.
Але нам Господь Бог постановили
Світ ясний, красний, милий, любий, веселий,
Як нам Господь Бог дарували до очищення воду,
Для нашого серця охолоду.
Аби ми були такі очищені, здорові,
Як в керници по всім світі вода.
І як нам Господь Бог дали світ
Ясний, красний, милий, любий і веселий,
Як нам дали землю святу,
І на землю дару свого,
Аби ми землю святу шанували, цілували,
Бо то земля є наша мама.
Земля свята нас на собі тримає,
І наше тіло в себе приймає.
Шануймо землю святу
І цілуймо землю святу,
Бо Господь Бог пренайсвітліший.
Як нас сотворили на землю святу,
Так нам дали дару свого з небес,
Аби ми землю святу шанували
І дар святий в землі вживали,
Аби ми нечистого духа не згадували,
Нечистим духом ся не проклинали.

118
Бо ми великі гріхи від Господа Бога маємо,
Бо нечистий дух не варт бути на Божій землі.
Нечистий дух як ся з’явив з первовіка
І взяв підходити чоловіка.
А чим підходив? Грішми. Бо то є гріх,
Лакома ріг!
Взяв людей грошей давати і позичати,
Аби в него взяти,
Аби для него свою душу записати.
І так було з первовіку,
Що народ з нечистого духа взяв гроші позичати,
Свою душу нечистому духу віддавати.
А Господь пренайсвітліший
Розгнівали ся на нечистого духа
І взяли і стратили його з сего світа.
Взяли громами, тучами бити,
В безодні загонити,
Щоб він не варт бути на Божій землі.
Тепер нечистий дух як ся з’явит на Божій землі,
То він тікає з перед Господа Бога і ховає ся,
Але він не варт втічи,
Не варт ся сховати з-перед Господа Бога,
Господь Бог пренайсвітліший
Мают силу, мают волю, мают міць,
Що схотят — з нечистим духом зробят:
За нечистого духа християнина вбют,
Худобину вбют.
Дар свій запали, будинок спали,
Бо нечистий дух тікає.
Де може, там ся ховає.
А ми на тоє не вважаємо,
Ми нечистого духа згадуємо.
Нечистим духом ся проклинаємо.

119
А ми великі гріхи від Господа Бога
 пренайсвітлішого маємо,
Що ми Його згадуємо, Ним ся проклинаємо,
Бо нечистий дух — Юра,
Юрит християнина, аби один другого бив,
Різав, топив, огнем палив.
І так на тім світі є,
Що один другого б’є,
Ріже, топить, огнем палит,
З сего світа душу тратит.
І він стратит душу з сего світа,
І та душа є страчена з сего світа,
Коли вона є на тім світі.
Є перед Господом Богом, перед Матір’ю Божою,
Перед Ісусом Христом, перед Святов Тройцев,
Перед усіма святими Божими апостолами.
Ясна, красна, мила, люба, весела,
Бо вона іде в рай світлий, спокій вічний.
А того душа, що він другого душу стратит,
Така його душа гарна, темна, смутна, невесела,
Бо він Пану Богу не віддав,
Нечистому духу записав.
І нечистий дух ся нев опікує,
Тягне до пекла пекельного,
До гріха неспасенного,
Вона в пеклі горит і кричит до тих душів:
«Душі очищені, шановані, праведні,
Рятуйте мене з пекла пекельного,
З гріха неспасенного!
Бо він мене не ушанував,
Пану Богу не віддав,
Нечистому духу записав,
І нечистий дух ся мнов опікує!»

120
Ті душі очищені, ушановані, Пану Богу віддані
І не дивляться в тот бік на тоту душу,
Бо вона є неочищена, неушанована,
Пану Богу невіддана, нечистому записана,
І нечистий ся нею опікує.
І ми не видимо на той світ,
Але ми видимо по святих церквах, по святих образах.
То Господь Бог пренайсвітліший дали,
З первовіку постановили
Відпусти, церкви, образи,
Аби ми по відпустках ходили, по церквах ходили,
Богу ся молили, Бога просили,
Аби Господь Бог нам дарували здоров’я, життя.
Бо ми як живемо, так перед Господом Богом грішимо
Всілякими проступками, всілякими словами,
А Господь Бог пренайсвітліший
Гнівают ся на нас,
І велику кару для нас тримають,
І нам обіцяют
Великий помір, велику потопу, великий голод.
Господь Бог пренайсвітліший
Зішлють з небес своїх великі гради,
Великі тучі, великі морози, вітри опалисті.
Що Господь Бог дар свій з усякої землі озьмут
І заберут ся нас грішних голодом голодити,
Морозом морити, потопу давати,
Бо ми є грішники великі
Перед Господом Богом пренайсвітлішим,
Перед Матір-Божою пренайсвітлішою,
Перед Святов Тройцев.
І ми Господа Бога пренайсвітлішого як прогніваємо,
Ми не годні Господа Бога пренайсвітлішого
Ні просити, ні вмолити

121
Ні словами, ні молитвами.
Бо то ані тата перепросити, ані маму,
Що ми татови-мамі словами доженемо
І зачнем сі перед татом, перед мамов жалувати.
Тато і мама над дитинов ся оглядає
І гріха прощає і одпускає.
А Господь Бог як сі на нас розгнівают,
Ми Господа Бога не гарні ні впросити, ні вмолити
Ні словами, ні молитвами.
Коли ми могли всіх святих апостолів просити-молити,
Аби всі святі апостоли ставали до помочі,
 до порятунку,
Аби Господа Бога просили-молили,
Аби Господь Бог ся Небесний ще над нами оглядали
І гріха нам прощали і дарували,
Велику кару на нас не зсилали.
Насамперед прошу Господа Бога
І Матері Божої, Ісуса Христа, Святу Трійцю,
Всіх святих Божих апостолів,
Щоби всі святі Божі апостоли
Ставали мені до помочі, до порятунку.
Прошу святого Михаїла,
Святого отця Николая, Божого заступника,
Святого Гавриїла, святого Антонія
Святого Йосипа і святого Іллю,
Святого Павла, святого Петра,
Ісуса Христа і Матір Божу пренайсвітлішу
І Святої Тройці і всіх святих Божих апостолів,
 що є на небесах,
Щоби всі святі Божі апостоли
Ставали мені до помочі, до порятунку:
Ту особу очистити, оборонити
Від усего злого, від неочищености,

122
Від недуги тяжкої, лихої, нещасливої.
З якої причини слабість припала,
З чийого стану:
Чи то з стану чоловічого, чи жіночого,
Чи парубочого, чи з дітей, чи з малих,
Чи з великих, чи з надвірного сторожа.
Чи в сні напуджена, чи в роботі позавидувана,
Чи з їди, чи з води, чи з якої причини слабість
 припала —
Я буду вимовляти, визивати, викликати,
Тіло-животість буду очищати —
Не сама собою, а з Господом Богом пренайсвітлішим,
З Матеров Божов, з Ісусом Христом, з Святов
 Трійцев.
Аби всі святі Божі апостоли
Стали мені до помочі, по порятунку,
Тоту особу очищати, обороняти
Від усего злого, від слабості, від неочищености,
Від недуги тяжкої, лихої, нещасної.
І за першим разом! І за другим разом! І за третім
 разом!
Ходила Божа Мати пренайсвітліша
З Господом Богом пренайсвітлішим
По Осіянській горі, Єгипетській землі ходила,
Золотий хрест у правій руці носила,
Золотим хрестом, Божим духом,
Своїми словами землю святу переблагословила,
Золотим хрестом перехрестила,
Божим духом надихнула
І Божу дорогу золотим хрестом перехрестила,
Божим духом переблагословила,
Золотим хрестом перехрестила,
Своїми стопами переступила

123
І на Божій дорозі Мати Божа пренайсвітліша
 свої сліди лишила.
Зіллє величне, пахнюче золотим хрестом
 перехрестила.
Божим духом надихнула,
Своїми словами переблагословила.
В зіллю величнім, пахнющім, очищенім
Лягла Мати Божа пренайсвітліша спочивати.
Взяв Матір Божу пренайсвітлішу сон присипляти.
Матір Божа пренайсвітліша
В зіллю величнім, пахнющім уснула.
Приходит до Господа Бога пренайсвітлішого,
До Матери Божої пренайсвітлішої,
До всіх святих Божих апостолів,
Породжена, народжена, уродлива раба Божа (ім’я).
Насамперед у Господа Бога,
І в Матері Божої пренайсвітлішої,
І всіх святих Божих апостолів
Просит здоровля, спаня, очищености
На своє тіло, на свою животість.
Матір Божа пренайсвітліша
З зілля, з величного, пахнющого, очищеного
 встала,
Золотим хрестом перехрестила,
Божим духом надихнула,
Своїми словами переблагословила
І на добру дорогу спровадила.
«Іди ж ти, породжена, народжена, уродлива, рабо
Божа особо, Божов дорогов!
Будеш ти мати насамперед від Господа Бога,
Від Матері Божої пренайсвітлішої,
Від Ісуса Христа, від усіх святих Божих апостолів,
що є на небесах,

124
Здоровлє, спанє, очищеність
На своє тіло, на свою животість.
І від помічних людей будут тобі на водиці
Водицев-йорданцев наповати, вмивати,
Все зле від тебе відсилати,
Тіло, живість будуть очищати
З Господом Богом, з Матір Божов,
З Ісусом Христом, зі Святов Тройцев,
З усіма святими Божими апостолами, що є на небесах.
Всі святі апостоли, що є на небесах!
Станьте мені до помічі, до порятунку,
Тоту особу очистити, оборонити
Від усего злого, від жаху, від страху,
Від перепуду, від уроків, від усієї слабости!
І я буду вимовляти, визивати, викликати
Всю слабість, неочищеність.
Вимовляю всю слабість: як є ціла особа,
Як Господь Бог створили її на сей світ.
Вимовляю жах, страх, перепуда,
Горячку, лиху, потайну, нечисту,
З нечистим духом і з жахом і з страхом,
З перепудами і з уроками.
Вимовляю з голови, з-під голови,
З волоса, з-під волоса, з черепа, з-під черепа,
З розуму, з-під розуму, з мізку, з-під мізку,
З чола, з-під чола, з брів, з-під брів,
З очей, з-під очей, з твару, з-під твару,
З зубів, з-під зубів, з серця, з-під серця,
З кишок, з-під кишок, з усіх ставочок.
З каждої кісточки, з каждої ставочки.
Як Господь Бог створили на сей світ.
Вимовляю з рук, з-під рук, з пальців, з-під пальців,
З ніг, з-під ніг, з пальців, з-під пальців,

125
 З литок, з-під литок, з усіх ставочок.
Як Господь Бог її створили на сей світ,
Такій їй і буть і віку вікувать
В радості, здоровлі — літа доживать.

Вимовивши усю цю примівку, знахарка дає напитися

трохи тієї води хворій і обтирає їй обличчя, шию, груди,
руки та ноги.
Примівка є дуже стародавньою, тому деякі слова збе-
режено, а деякі перекладено сучасною мовою для вашо-
го розуміння. Ці слова мають неабияку силу.

Вiщi сни

Існує дуже багато різних способів угадати свою долю.

З давніх-давен, намагаючись пізнати майбутнє, люди
ворожили на зірках, внутрішніх органах тварин, за
лініями долоні. Для таких знань використовували кар-
ти, кавову гущу, зерна, кістки, камінці та багато інших
речей. Одним із таких способів є вміння навіювати собі
віщі сни.
Щоб побачити віщий сон, перш ніж лягати спати,
треба стати обличчям до вікна чи вийти на вулицю, зве-
сти голову до неба і промовити примівку, після чого одразу
лягати спати, аби не перебити дію заклинання.

Боже, Ти про все знаєш,

За небом собі почиваєш,
Небо Тобі допомагає,
Про все розповідає.
Дай і мені побачити уві сні,
Як сі віки закривають,
То (перелічіть, що хочете побачити) взнаю.

126
 Губи. Зуби. Язик. Замок.
Амінь! Амінь! Амінь!

Виливання на вiск

Інколи трапляється, що людину зурочать або вона почу-

вається зле, відчуває втому, страх, і тоді на допомогу при-
ходить стародавній ритуал виливання на віск.
Садять людину перед іконою та запаленою свічкою,
якою тричі треба перехрестити непочату воду в залізній
мисці. Накривають голову хворого рушником та промов-
ляють молитви: «Отче наш», «Богородицю», псалом 50-й.
Як прочитають ті молитви, знахарка хреститься і  каже:
«Хреститься раб Божий (ім’я) Духом Господнім!»
У цей час беруть ножа і ним хрестять воду, зануривши
його в посудину над головою людини.
Тепер приступають до власне примівки. Водночас
у ще одній залізній посудині вже має топитися на вогні
віск з  церковних свічок. Дехто використовує парафін.

Вийшов золотий чоловік.

З золотої церкви.
Пішов на золоту гору.
В золотому вбранні.
Здибав раб Божий (ім’я)
Золотого чоловіка.
І падає на коліна.
І просить золотого чоловіка:
«Золотий чоловіче,
Вижени з мене уроки.
Пристріти, страхи, злобу».
Золотий чоловік раба Божого (ім’я)
За руку веде до Діви,

127
 Аби Пречиста Діва сказала,
Які ліки дати від уроків,
Від пристріту, мерзи, болі.
Пречиста Діва Марія
Дала йому золотий меч,
Золоту трембіту,
Божий віск,
Золоті долота.
Золотим мечем ці мерзоти,
Ці уроки, цю біль вирубувати,

(Ножем на цих словах ніби все відсікають від людини.)

Золотими долотами видовбувати,

Золотою трембітою витрублювати,
Божим воском виливати
Погані уроки,
Мерзу болючу, колючу.
Поніс лісами, каміннями.
Щезла зла бола, зла мерза,
Уроки навроченні,
Дурман напущений.
Бере золотий чоловік
Раба Божого (ім’я),
Веде і перед Господом Богом
Він за праву руку,
Ісус Христос за ліву руку.
І привели його до святої церкви.
Завели його в один бродок по коліна,
В другий бродок по пояс,
В третій бродок по шию.
І обмили раба Божого (ім’я)
Від уроків наврочених,

128
 Від мерзи, від злої болі.
Завели до святої церкви,
У золотій церкві вся туга спала.
Пелена з очей пропала.
Бо Боже сонце засвітило у лице,
А місяць — у потилицю.
Узяв Господь Бог хусточку,
Обтер від уроків наврочених,
Від мерзи тяжкої, тяжкої болі.

Виливають розпечений віск у воду над головою лю-

дини і відкладають вбік, аби він охолонув. Примічають:
якщо під час контакту воску і води все тріщить і стріляє,
то це знак, що людині пороблено. За охолодженим воском
намагаються вгледіти якісь малюнки чи букви й трак-
тують причину поганого самопочуття хворого. Водою
обтирають чоло, руки й коліна людини, після чого вили-
вають її під дерево, де не ходять люди.

Для омолодження

Навесні, коли природа тільки прокидається, ідуть у ліс шу-

кати молоду струнку березу, торкаються її й промовляють:

Ти Силу маєш!
Старість мою забираєш!
Як ти навесні красивієш,
То я раба Божого (ім’я) молодію!

Допомога на цвинтарi

Кладовище — це місце, де хоронять тіла людей. Незважа-

ючи на те, що душа людини після її смерті відділяється

129
від тіла, йде у інший світ, вона все-таки має з ним тісний
зв’язок. Вона бачить кожного, хто прийшов провідати
могилу, чує молитви і відчуває стан людини. Душі по-
мерлих так люблять людей, що часто допомагають їм
у снах і навіть наяву. Колись вони теж жили, працюва-
ли, любили і  хворіли, раділи та плакали. Душам по-
мерлих відомі наші страждання, тому вони з радістю
допомагають тим, хто потребує їхньої допомоги. І для
цього необов’язково йти на могилу святих, монахів або
цілителів.
Трапляються ситуації, коли людині здається, що за-
втрашнього дня вже нема, що хвороба не  відпустить,
а поробка чи вроки настільки сильні… Тоді, щоб змінити
ситуацію, хід життя людини, мольфар іде за нею на цвин-
тар, шукає могилку з таким самим іменем і обов’язково
звертається словом до тієї душі, яка прожила довгий вік:

Як ти тут лежиш, почиваєш,

Горя не знаєш.
Так забери з тут стоячого (стоячої),
По землі ходячого
Раба Божого (ім’я)
Всі біди і нещастя.
Всі хвороби і пороблення,
Все те, що мішає йому жити. Амінь (3 рази).
Тут тобі лежати,
З раба Божого (ім’я) тут стоячого,
По землі ходячого все погане в землю забрати.
Закликаю Господом Богом і всіма святими:
Тут тобі довіку спати,
А за нами не ходити,
Нас не чіпати.
Амінь!

130
 Змова вiд намовляння

Чи ти ділом зроблена,
Чи ти словом наслана,
Чи в понеділок, чи у вівторок,
Чи в середу, чи в четвер,
Чи в п’ятницю, чи в суботу
Господь дав на тебе згоду.
Я тебе визиваю, викликаю,
З раба Божого (ім’я) отсилаю.
Господа Бога буду просити,
Святими молитвами молити,
Пречисту Діву благати,
Від сил зла (ім’я) визволяти.
Не моїм духом,
А Божим духом.
Не моїми устами,
А Божими словами.
З раба Божого (ім’я) зійди,
В глуху сторону піди,
Там собі спи-живи
І раба (ім’я) на віки відпусти.
Тьфу! Тьфу! Тьфу!

Цю примівку використовують як при людині, так і на-

читують на фотознімок, поклавши на світлину праву руку.

Ключ

Не моїм духом, а Божим духом.

Не моїми словами, а Божими словами.
Від Бога — вік. Від мене — лік.
Щоб усе зле, лихе щезло, пропало.

131
Моці, пуття і способу не мало.
Від сьогоднішньої днини, від теперішньої
 хвилини.
Віднині довіку. Амінь!

Лiк на воду

Водичко-Йорданичко!
Течеш з високих горей.
До глибоких морей.
Миєш коріннє, каміннє.
Усе сотворіння!
Умий (ім’я)
Від устудів — стужених.
Упудів — пуджених.
Аби (ім’я) стала така чиста,
Як Діва Марія Пречиста.
В дому, в миру.
Куди (ім’я) піде, аби честь і славу мала.
Аби сі всюди для (ім’я) набувало.
Амінь!

Лiк на здоров’я

Ісус Христос Спаситель!

Спаси і сохрани
Народженого, хрещеного,
Молитвеного (ім’я)
В дорозі, в праці, в любові.
Від усякого горя, мук,
Від усяких страждань, бідувань,
Від скорботів та клопотів,
Від усяких ножів, мечів,

132
 Хвороб та мимоходів.
Є їх 77: летючі, біжучі, сверблячі.
Святі Ангели-Хранителі,
Охороняйте тіло й душу,
Народженого, хрещеного,
Молитвеного (ім’я).
Болячка наслана, сказана,
Виходь з мозку, з голови,
З вух, з очей, з носа,
З шиї, з грудей, з хребта,
З серця, з шлунку, з нирок,
З желудка, з кишок,
З ніг, з кісток, з жил.
Я вас виганяю.
На ліси посилаю.
Там вам піски пересипати,
По синьому морю гуляти,
Народженого, хрещеного,
Молитвеного (ім’я)
В спокої лишати.
Від Бога навік.
Від мене на лік (тричі).
Амінь!

Молитва до Iсуса Христа вiд поробки

Господи, Ісусе Христе! Сину Божий! Відгороди Святими

Твоїми ангелами і молитвами Пречистої Богородиці, си-
лою Чесного і Животворящого Христа, Святого архістра-
тига Божого Михаїла та інших небесних сил безтілесних,
Святого пророка і Предтечі Хрестителя Господнього Іоан-
на Богослова, священномученика Кіпріана та мучениці
Юстини, святителя Миколи, архієпископа Мир Лікійських

133
Чудотворця, святителя Микити Новгородського, преподоб-
ного Сергія і Никона, ігуменів Радонезьких, преподобного
Серафима Саровського Чудотворця, святих мучениць Віри,
Надії, Любові та матері їх Софії, святих і праведних богоот-
ців Іоакима і Ганни і всіх святих Твоїх, допоможи нам, не-
гідному рабу Божому (ім’я). Визволи його від всіх навіт
ворожих, від усякого зла, чаклунства, чарівництва і лукавих
людей, бо не можуть заподіяти йому ніякого зла. Господи,
світлом Твого сяйва збережи його на ранок, на день, на
вечір, на сон грядущий і силою благодаті Твоєї відверни
і видали всякі злі нещастя, послані дияволом. Хто думав
і робив, поверни їх зло назад, в пекло, яко Твоє є Царство,
і Сила, і Слава Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь!

Молитва-оберiг на спасiння душi

На горі сиянській, на землі просиянській

Матір Божа спочивала, по раю ходила.
Ісуса Христа за руку водила.
Привела Його на утреню,
З утрені на казованя,
З казованя на Службу Божу,
А зі Служби на море.
А на тім морі білий камінь,
На тім камені церківка.
В тій церкві золотий престол.
На тім золотім престолі Господь Бог воскрес.
«Петре, Іване, не жалійте Мої муки,
Беріть хрести у руки.
Ідіть кажіть старому і малому.
Хто буде Мої молитви знати-казати
В п’ятницю до поста, в суботу до схід сонця,
В неділю до Служби Божої,

134
 Кожен день, кожну ніч,
Тому Господь Бог при смерті буде,
Ангели того душу візьмуть,
Перенесуть через море кипляче,
Через пекло гаряче,
Пекло си запре, а рай си відкриє.
Боже, мене прости,
Мою душу спаси.
Амінь!

Молитва Чесному Хресту

Нехай воскресне Бог і розбіжаться вороги його, і нехай

біжать від лиця його ненависники. Як зникає дим, так
нехай щезнуть, як тане віск від лиця вогню, так хай заги-
нуть біси від лиця люблячих Бога і знаменующихся хрес-
ним знаменням, і  в  радості промовляючи: «Радуйся!
Пречесний і Животворящий Хрест Господень, проганяй
бісів силою на тобі розіп’ятого Господа Нашого Ісуса
Христа, у пекло зійшовшого і подолавшого силу диявола,
а дарувавшого нам тебе, Хрест Свій Чесний, на прогнан-
ня всякого супротивника. О, Пречесний і Животворящий
Хресте Господній! Допомагай мені зі Святою Владичи-
цею Дівою Богородицею і усіма святими навіки. Амінь!

Перед початком справи

У давнину, беручись до будь-якої роботи, наші бабусі

завжди просили помочі в Бога. Ви, напевне, помічали,
що є люди, у яких «все горить під руками». Хтозна, мож-
ливо, вони володіють магією слова, потаємним, тож усе
в  них виходить легко та на славу. Щоб справи йшли
успішно, промовляють:

135
 О Всевишній, поможи!
Благодать свою зішли
На мене, рабу Божу (ім’я).
Без Тебе немає початку.
Без Тебе немає кінця.
Діло до діла.
Зі мною Твоя сила.
Амінь! Амінь! Амінь!

Оберiг для цiлителя

Праця знахаря складна. Щодня він має справу з хворо-

бами, поробками та всіляким злом, допомагаючи тим,
хто постукав до нього у двері.
На превеликий жаль, піклуючись про хворого, цілитель
іноді ризикує перейняти його хворобу на себе і може тяжко
захворіти. А самому собі допомогти не так уже й просто.
Захисна магія у ворожбитів — чи не найпершому міс-
ці. Справжній чаклун завжди захищає себе і свій рід, він
ніколи не візьметься за роботу, яка може йому нашкоди-
ти. Але часом співчуття бере верх, і, вимолюючи у Бога
життя для когось, цілитель перетягує біду на себе.
Щоб вберегтися від такого, мольфар перед прийо-
мом людей, удосвіта, звертається до Господа з прохан-
ням про охорону:

Вдосвіта я встану.
Господу помолюсь.
Благословення дістану.
На годину, на днину.
Все, що на себе візьму,
По воді пущу.
Амінь!

136
 Увечері, коли прийом людей закінчиться, необхідно
омитися водою зі словами:

Водичко! Сестричко!
Омий мені личко,
Прошу тебе, Мати,
З мене забрати
Всю хворобу і причину,
Що прилипли від людини.
Мені Господь допомагає,
Від біди охороняє!
Амінь!

Примiвка
для зупинення кровотечi
Мольфар чи примівник повинен прикласти свою руку
над раною (не торкаючись її), промовити молитву «Отче
наш» і, попросивши Бога зцілити поріз хворого, чита-
ти усі відомі йому слова для зупинення кровотечі, на-
приклад такі:

Їхали три брати: 

Петро, Павло і Юрій. 
Ще їде сам Господь на сивій кобилі. 
Бог кобилу мечем січе, 
Кров не тече.
Так і ти, руда, не йди. 
Запікайся кров, 
Заговорюйся, кров, 
Замовляю тебе не своїм ділом,
а Божим ділом,
Господніми науками.

137
 Або такі:

В неділю рано Пречиста Діва плугом небо орала, 

Небо орала, руту сіяла. 
Рута не зійшла, так щоб і кров в народженого,
 молитвеного раба Божого (ім’я) не йшла.

Рана одразу починає трохи пекти та свербіти, а  за

кілька хвилин кров зупиняється. Добре також до рани
прикласти шматок м’якуша хліба. 

Примiвка для очищення домiвки

Найкращим днем для очищення оселі є четвер. Наговоріть

на воду примівку та вимийте нею спочатку всі вікна, потім
двері, а  насамкінець підлогу  — у  напрямку до дверей.
Воду після омивання слід віддавати тільки землі.

Вода-водичко.
Свята орданичко.
Ти все омиваєш —
Чистиш, оживляєш.
Омий мою оселю,
Очисти мій дім.
Хто наслав що,
Хто приніс що,
Хто зробив що,
Змий бруд і поробку
З вікна до дверей,
З дверей за поріг,
З порога в землю.
Діло роблю.
Словом замовляю.
Амінь! Амінь! Амінь!

138
 Примiвки на воду

Згідно з  народною українською космогонією, першо-

стихією була саме вода. У стародавньому світі її розціню-
вали як символ чистоти і  милосердя, використовуючи
у численних ритуалах, приписуючи їй чудесні властивості
зцілення. Споконвіку наші предки вважали воду чарівною
й  надавали їй магічних якостей. Важко навіть уявити,
наскільки вони мали рацію, адже надзвичайну силу води
сьогодні доведено науковцями. Отже, протягом тися-
чоліть вода символізувала сутність самого життя.
Ця рідина має важливе значення у ворожіннях і по-
сідає чи не найперше місце після Бога. Усі маги, ворожки
та мольфари ніколи не  обходяться без неї. Її особливо
цінують за очищувальну властивість, наділену містич-
ною силою. А освячена або замовлена вода є чудодійни-
ми ліками від будь-якої хвороби. Наш організм також
утворений із води, і тому, коли ми випиваємо замовлену
воду, яка, мов губка, вбирає у себе всю закладену в неї
інформацію, вона шириться організмом, змінюючи струк-
туру молекул у  ньому. Після цього, відповідно, відбу-
вається зцілення або омолодження.
І донині з настанням весни мольфари обходять ста-
ви, річки, озера та чаклують воду, очищують від усілякої
погані.
Колись давно водою спеціально омивали наречену
перед шлюбом, що символізувало змивання її дівочого
життя, тобто минулого. Водою омивають покійників, зми-
ваючи весь життєвий бруд з тіла аж до Судного дня.
У народі таку воду називають мертвою. Вона має
смертельну силу, тому її використовують для насилання
смерті, підливши під ноги людині, щоб та вступила в неї.
В особливих випадках мертву воду підливають у напої.

139
З  того часу, як людина скуштує такий коктейль, вона
починає сильно хворіти і може померти за лічені місяці.
Отож, вода у великому пошанівку в мольфарів і всіх
видів ворожок, бо добре їм відома її грізна сила.
Ці примівки треба промовляти просто над водою,
щоб ваш подих діставав її поверхні.

***
Вода Єлено!
Очищаєш луги й береги,
Очисть мене від усього злого,
Болісті й слабості.
Амінь! Амінь! Амінь!

***
Вода! Тобі сила життя дана.
Зціли же ти рабу Божу (ім’я)
Віднині й довіку.
Боже, добав їй (мені) літа.
Амінь! Амінь! Амінь!

***
Уранці, тільки-но прокинетеся, нічого не робіть, а візь-
міть посудину, налийте води, вклоніться їй та прошепо-
тіть тричі примівку. Після цього наберіть у долоні трохи
цієї води та випийте її, а  тою, що лишилася, можете
вмитися.

Водичко-сестричко!
Дай сили на всю днину.
Тебе Бог благословляє,
А ти мені помагаєш.
Амінь! Амінь! Амінь!

140
 ***
«Помагаєш ти, вода явленая, очищаєш ти, вода явле-
ная, і луга, і берега, і середину. Очищай ти, вода явле-
ная, народженого від призору подуманого, погаданого,
встрічного, водяного, вітряного, жіноцького, мужицько-
го, парубоцького, дівоцького. Йдіть, уроки, на сороки, на
луга, на очерета, на болота, за моря. Амінь!»

Примiвка на красу

Рано-вранці, як тільки сходить сонце, дивляться на схід,

промовляючи:
Добрий день тобі, сонечко ясне!
Ти святе, ти ясне — прекрасне.
Ти освіщаєш гори й долини і високі могили.
Освіти і мене, рабу Божу (ім’я),
Перед усім миром.
Перед панами, перед попами,
Перед царями й усім миром християнським.
Освіти добротою, красотою.
Любощами й милощами,
Щоб не було ні милішої, ні любімої
Од мене, раби Божої (ім’я).
Як ти ясне, величне, прекрасне,
Щоб і я була ясна, велична, прекрасна
Перед усім миром християнським.
Навіки-віків.
Амінь! Амінь! Амінь!

Примiвка оберiгальна

Першим разом, Божим часом, помолюсь я Господу Богу,

попрошу я Господа Бога і тебе, святий Іван Чеснослав,

141
святий Іван Богослов, і всіх святих, яких я не знаю, сам
Господь знає, по імені називає Святий Понеділок (нази-
вати день, коли читають молитву — вівторочок, сере-
донька і т. ін.) ангельський деньочок, приступай і пома-
гай народженій, хрещеній (ім’я) помагай. На морі стоїть
дуб, під тим дубом столик, на столику книги, за тим сто-
ликом сидить дідочок старесенький, сивесенький і читає
ті книги. Ти ж, дідочку, читай, та поганих слів на (ім’я)
не  випускай. Нехай вони йдуть із хати димом, з  двору
вітром, із костей, із плечей, із карих очей, із жил, із пожил,
із пальців, суставців, із жовтої кості, із гарячої крові, із
рум’яного лиця, із щирого серця. Іти всьому злому, лихо-
му на болота, на чистії лози, де сонце не  гріє, де вітер
не віє, ні ясная зоря. Там тобі пить, гулять і розкоші мать.
За чим тобі народжену, хрещену, молитвену рабу Божу
(ім’я) займать. Не я глешу [шепчу], сам Ісус Христос гле-
ше, становиться Божа Мати в поміч. Дух Святий, присту-
пай і  помагай. Господь  — духом. Амінь! Амінь! Амінь!

Промовляють примівку вранці. Знаходьте час для

того, аби звернутися після сну до Господа Бога. Разом
зі вранішніми молитвами промовте і  ці слова, так ви
збережете себе від будь-якого негативу впродовж дня.

Слова на сон

Старі люди завжди захищали свій сон і себе під час сну
від нападів злодіїв чи навіть злого духа. Перед сном вони
молилися до Господа Бога, святих і Пречистої Діви Марії,
просячи захисту:

За горами, за лісами,
там ми спати лягали.

142
 Матір Божа в головах,
Ісус Христос в ногах.
Ангели-Хранителі по боках.
Храніть мою душу
до самого ранку
від ножа, від меча,
від лихої людини.
Слава Богу і святим.
Амінь! Амінь! Амінь!

Спасiння вiд поробки

Існує багато примівок для зняття поробки та запобігання

їй. Деякі з них пройшли крізь віки, а деякі були написані
в наш час, але й ті, й інші мають магічну силу. Головне —
це правильно емоційно налаштуватися на читання і повні-
стю вірити в те, що, промовляючи певний текст, ви зни-
щуєте накладене на вас або на когось іншого прокляття
чи запобігаєте його накладенню.
Читають над людиною, якій пороблено:

Сили Небесні призиваю,

Пороблення всілякі знімаю,
Славлю всю високу рать.
Господи, не дай раба Божого (ім’я) взять.
Господа Бога славлю, благословляю,
Причини, пристріти, охи, ахи знімаю,
Від чорного і чорної,
Від білого і білої,
Від злого і доброго,
Вдень і вночі,
Йди на ліси лісисті,
Болота болотисті,

143
 Сховайся під водою,
Щоб не забрав ніхто з собою.
Згинь, щезни, нечиста сило,
Що (ім’я) згубила.
Зникни з (ім’я) тіла,
Бо там сила тільки біле.
Богородиця Свята, оберігай раба (ім’я),
Ісусе Христе, допоможи, (ім’я) збережи.
Не сім,
Не шість,
Не п’ять,
Не чотири,
Не три,
Не два,
Не один.
Амінь! Амінь! Амінь!

Щоб вiдправити зло тому, хто наслав, розпалюють

багаття і, коли повалить дим, промовляють тричі:

Візьми, дим, з мого тіла

Всіляке чорне діло,
З мене поробку зніми,
Хто наслав — тому віднеси.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу
І нині, і повсякчас, і навіки-віків.
Амінь!

Унiверсальна примiвка

Щоб зняти з людини хворобу чи поробку, мольфар про-

мовляє тричі, стоячи над людиною, що сидить, повер-
нувшись до вікна, та поклавши праву руку на її тім’я:

144
 Господи, поможи промовити,
Все лихе заклясти, замовити.
Визиваю. Викликаю!
З голови, з-під голови,
З тім’я, з-під тім’я,
З очей, з-під очей,
З рота, з-під рота,
З шиї, з-під шиї,
З грудей, з-під грудей,
З живота, з-під живота,
З рук, з-під рук,
З ніг, з-під ніг.
Як ти найшла рано,
Рано тебе відсилаю.
Як ти найшла в обід,
В обід тебе відсилаю.
Як ти найшла ввечері,
Ввечері тебе відсилаю.
Як ти найшла вночі,
Вночі тебе відсилаю.
На ліси, на степи,
На болота.
Там собі спи, живи,
Раба Божого (ім’я)
Навіки відпусти.

Спасiння вiд урокiв

Протягом всього існування нашої цивілізації люди завжди

намагалися убезпечитися від навіювань, зурочень і вроків,
а тому існує багато заклинань і примівок від них.
Беруть воду та переливають її з однієї посудини в іншу,
промовляючи при цьому:

145
 Добридень! Водице Ульянце,
Дай мені уроки-урочища відшептати,
Пресвята Божа Мати,
Стань мені на помочі,
Допоможи уроки-урочища відігнати.
Наслані, нагнані,
Вітряні, вогняні,
Батькові, материні,
Чоловічі, жіночі,
Парубочі, дівочі.
Уроки-урочища визиваю,
Викликаю з його рук,
З його ніг, очей, плечей,
Із семидесяти суставів.
Тут вам не сидіти,
Жовтої кості не ломити,
Червоної крові не в’ялити,
Коло серця не нудити.
Ізійдіте на круті береги,
На жовті піски
Од хрещеного, рожденого
Раба Божого (ім’я).

Перехрестившись тричі, п’ють кілька ковтків намов-

леної води і окроплюються зі словами:

Не я то шептала,
Пречиста в головах стояла,
Уроки-урочища відганяла,
Відшіптувала од хрещеного раба (ім’я).

Воду виливають на вулицю в глухий бік.

146
 Щоб бути вищим за всiх

Станьте на узвишші й промовте:

Перед світом і людьми

Віднині на землі
Буду я вперед ступати,
Всі двері відкривати.
Ніде собі не стану,
Біди не дістану,
Бо то дорога не моя,
То дорога жебрака.
А в мене ангел золотий,
Убір мій дорогий.
Стану між панами
Паном (панянков) над панами.

Щоб вимовлене не здiйснилося

З листа:
«Я постійно бажаю людям зла. Вже втомилася від
цього. У  мене особисто все добре, є  чоловік та діти,
друзі й хороша робота. Але я часто щось як скажу по-
гане, а воно й справджується. Помічаю, що люди вже
стороняться мене…»
Як подумаєте чи скажете недобре слово, то запаліть
свічку і промовте примівку. Свічка має догоріти вщент.

Як та свічка згорає,
До раба Божого (ім’я)
Зле слово не приставає.
Вогонь горить, слова спалить.
Амінь!

147
Щоб вiдкупитися вiд хвороб i невдач

З давніх-давен люди за допомогою магії відкуповува-

лися від усіляких негараздів та бід, що могли спіткати
їх чи їхніх родичів. За допомогою старовинних риту-
алів вони надовго позбавлялися від усілякої нечисті,
пороблень і навіть поганих звичок. Якщо вас спіткали
проблеми, невезіння, злі хвороби, якщо відчуваєте на
собі дію чаклувань, сходіть на цвинтар, візьміть із со-
бою монети жовтого кольору, проте не рахуйте їх (ваші
проблеми не повинні мати ціни). Кладовище — це єди-
не місце на землі, де хоронять людей, а  відповідно
з  ними  — усі біди й  нещастя. За рахунок відповідної
енергетики на цвинтарі всі проведені ритуали мають
значну силу.
Ставши на кладовищі обличчям в кут, промовте:

Відкуповуюсь я, раба Божа (ім’я),

Від пороблень,
Пристріту,
Хвороб,
Невдач,
Смертей,
Аварій,
Бідності,
Самотності,
Безплідності,
Ворогів,
(перерахувати, від чого ще)
Во ім’я Отця,
і Сина,
і Святого Духа.
Амінь! Амінь! Амінь!

148
 Після цього кидайте правою рукою копійки перед
собою на землю та йдіть додому. Головне правило  —
у жодному разі не озирайтеся назад, аби знову не забра-
ти все те, що ви там залишили.
Коли ви забажаєте відкупити своїх близьких людей,
тих, що зв’язані з вами по крові або шлюбом, то промов­
те примівку так:

Відкуповуюсь я,
Раба Божа (ім’я),
І ще відкуповую
Рабів Божих (імена)
Від (перерахувати від чого)
Во ім’я Отця,
і Сина,
і Святого Духа.
Амінь! Амінь! Амінь!

Щоб завагiтнiти

З листа:
«…Ми вже тривалий час не можемо народити ді-
тей. Лікарі проблем зі здоров’ям не бачать ні в мене,
ні в чоловіка. Чого вже тільки не робили, але все мар-
но. Боюся, що може розпастися сім’я, а ми так кохає-
мо одне одного…»
У давнину було так: як у сім’ї не було дітей, то йшли
до храму, ставали перед іконами на коліна і просили Бога
послати діточок, даючи при цьому якусь обітницю, на-
приклад, допомагати старенькій бабусі, дітям-сиротам,
хворим.
Люди також брали участь у будівництвах церков і мо-
настирів, розписували стіни храмів, чистили територію.

149
Я  знаю багато сімейних пар, яким такі обітниці допо­
могли завести своїх діточок.
Так роблять і тоді, як стає відомо, що людина недов-
говічна чи хвора. Просячи життя для себе чи рідні, лю-
дина творила багато добра, а Господь, як люблячий бать-
ко, нагороджував її тим, чого вона хотіла всією душею,
усім єством.
Просили допомоги й у води. Вода завжди була, є і буде
джерелом життя усього сущого. Вона має неабиякий
вплив на природу і людину.
Промовляючи до води: «Вода-сестричко, поможи ди-
тинку зачати, чи хлопчиків, чи дівчаток», жінка пила її
щодня, аж поки не  ставало відомо, що вона вже може
готуватися до того, щоб називатися мамою.
Ще робили так. Чоловік і жінка брали собі кожен по
нитці і щодня протягом 40 днів зав’язували по вузлику
зі словами: «Як я легко вузол зав’язав(-ла), так я легко
дитинку зачав(-ла). Амінь». Упродовж сорока днів в’яза-
ли сорок вузликів на обох нитках. Усі нитки як згадку
про народження довгоочікуваних діточок зберігали
доти, доки на світ не з’являлося дитя. Дехто тримав так
довго, що перед смертю віддавав їх уже дорослим дітям.
Сподіваюсь, що мої поради допоможуть і  вам, мої
дорогі. Тим, хто до мене звертався, допомогло, і я отри-
мав багато гостинців від вдячних батьків. Але тут є одне
правило  — просити у  Бога дітей може тільки той, хто
не має гріха вбивства.

Чи справдиться задумане

Щоб дізнатися, чи справдиться задумане вами, треба

впіймати павука і покласти його у скляну банку на дев’ять
діб, промовляючи при цьому:

150
 Як павук на вінцях заснує,
то що задумано, те й буде.

Якщо за цей час павук здохне, то з  вашої задумки

не буде діла. Але якщо він залишиться живий та сплете
павутиння, то задумане вами обов’язково здійсниться.

Щоб вiдправити нечисть iз дому

На Івана Купала йдуть на світанку до джерела, роздяга-

ються догола, заходять у воду обличчям до течії, наби-
рають у рота води та, вдягнувшись, йдуть додому з водою
у  роті, намагаючись не  проковтнути й  не випустити її
з рота. Діставшись дому, бризкають з рота воду на двері,
вікна у  хаті. Після цього промовляють таку примівку:
«Так, як голий не  може ходити по містах і  селах, по
церквах і по базарах, так різна нечисть не може жити
в моєму домі».

Щоб забути людину

Коли вас розлюбили, а ваше серце ще болить за обран-

цем або обраницею, то візьміть віск, покладіть його
у металеву посудину та розтопіть на вогні, а потім про-
мовте на нього:

Як віск тане,
Хай так любов моя тане.
Як віск застигає,
Хай і любов моя застигає.
Як світло вночі пропадає,
Хай так любов моя щезає.
Губи. Зуби. Язик.

151
 Челюсті. Підчелюсті.
Амінь! Амінь! Амінь!

Як віск застигне, закопайте його в землю. З ним ви

назавжди закопаєте всі думки про людину, яку ваше
серце колись так палко кохало.

Щоб вiдновити загублене

Після того як виявиться, що щось загубилось у вас чи

ваших рідних, промовляють тричі. От побачите, якщо
річ не в чужих руках (злодіїв), то обов’язково невдовзі
віднайдеться.

Віддай, чорт, бо то гріх.

Не віддаш, то помреш.
Ти ним не натішишся,
А тільки повісишся.

Щоб знищити ворога

З листа:
«Доброго дня, пане Оресте. Хочу запитати у  вас
поради. Справа в тому, що у мене на роботі з’явилися
проблеми, мене, як то кажуть, виживають з неї, а я не
знаю навіть хто. Людей у лікарні багато, усі наче й до-
брозичливі. Не знаю, що й робити, думала, може, вже
звільнитися самій…»
Якщо вам невідомо, хто чинить шкоду, пліткує
про вас, одним словом, коли у вас є невідомі вам воро-
ги, то запаліть свічку і, поки вона прогорить, промов-
ляйте примівку. Ось побачите, незабаром усе розв’я-
жеться.

152
 Як вогонь щезає,
Хай так ворог зникає.
Як свічка горить,
Так хай ворог згорить.
Не буде в нього діла
До мене й мого тіла.
Амінь!

Щоб не могли проти вас думати

Трапляється, що людина іноді може дуже боятися того,

що їй хтось вчинить поробку чи яке інше лихо. Настра-
шить сусідка своїми словами чи прокляне хто на ринку,
як це іноді трапляється. Загалом, аби захистити себе від
сторонніх поганих думок чи дій, спробуйте тричі промо-
вити такі слова:

За морем вам гадка від мене!

Чорне вам лице від мене!
Як жаба не може без ніг жити у воді,
Так ви не можете нічого подіяти мені.
Цур та осина вашим гадкам від мене!

Щоб позбутися життєвих негараздiв

У давнину, як у  когось траплялася біда за бідою, то

йшли до мольфара й просили його про допомогу. Коли
чаклун не відчував на людині ні поробки, ні дії лихого
ока, то садив її на стілець обличчям до відчиненого
вікна, а сам ставав позаду і велів подумки перелічити
всі негаразди, що спіткали чоловіка чи жінку. Трима-
ючи свої руки з обох боків над чолом особи, впівголо-
са тричі шептав:

153
 Господи, поможи!
Господи, благослови!
Господи, забери з раба Божого (ім’я)
Всі біди, всі нещастя,
Всі хвороби, всі пороблення,
Все те, що мішає йому жити,
Все те, про що він думає.
Віднеси на ліси, на степи,
На поля, на моря,
Де люди не живуть,
Де собаки не гавкають,
Де птиці не літають.
Хай буде так!
Во ім’я Отця, і Сина,
І Святого Духа.
Амінь! Амінь! Амінь!

Промовивши всі необхідні слова, мольфар складав

долоні в чашу і здмухував біду людини в бік вікна, а там
і на вітер.

Щоб позбутися пристрiту

Примівку читають дев’ять разів поспіль.

Пристріт чоловічий,
Пристріт жіночий,
Пристріт хлоп’ячий,
Пристріт дівочий,
Пристріт у людей
Із поганих очей!
Бійся мого духу,
Бійся Божих молитов.

154
 Тут тобі не стояти,
Костей не ламати,
Білого тіла не в’ялити,
Щирого серця не сушити.
Я тебе одговорюю,
Сама від себе одмовляю.
Од свого тіла,
Од свого білого лиця,
Од свого щирого серця!
Йди собі на очерета,
На болота, поля.
Там тобі жити.
Згинь! Одійди.
Отступи от хрещеної (ім’я).

Як вилiкувати дитину вiд переляку

Примівку читають рано-вранці або ввечері над дитиною.

Беруть посудину з водою в ліву руку, а запалену свічку —
в праву. Промовляють загальні молитви і переходять до
спеціальної примівки:
«Першим разом, Божим часом, Господу Богу молюся,
Пречистій святій поклонюся, Київським, Печерським,
усім святим небесним. Прошу вас, молю вас, встаньте мо-
литвеному, охрещеному (ім’я) до помочі. Зляк батьківсь-
кий, зляк материний, зляк чоловічий, зляк жіночий, зляк
парубочий, зляк дівочий, зляк тваринний, зляк телячий,
зляк собачий, зляк котячий, зляк курячий, зляк жаб’ячий,
зляк гадючий, зляк старечий, зляк небіжчика, зляк вог-
няний, зляк водяний, зляк вітровий. Поки я  тебе, цей
переляк, не знала, поки я тебе не вимовляла. Тепер я тебе
стала знати, стала тебе вимовляти. З буйної голови, з яс-
них очей, з кучерявого волосся, з білого лиця, з щирого

155
серця, з живота, з сечового міхура, з пупка, з нирок викли-
каю тебе на воду. На ліса, на болота відсилаю. Йди собі на
мохи, на болота, на густі лози, на бистрії води. Де вітер
не віє, де сонце не гріє, де маленькі діти не ходять, де ма-
тері колискових пісень не співають, де паски не святять,
де трембіти не грають. Там тобі не пити, не гуляти, там
тобі розкіш мати. А молитвеному, охрещеному (ім’я) спа-
ти та гуляти, переляку не мати. Господь на помочі і я зі
своїм духом. Від Господа вік, від мене лік. Амінь!»
На словах «...Тепер я  тебе став (стала) знати, став
(стала) тебе вимовляти...» свічку гасять у воді, якою піс-
ля закінчення примівки омивають личко дитини, зап’ястя
та коліна.

Як дiзнатися про те,

хто скоїв крадiжку
Якщо вам треба дізнатися, хто саме є крадієм, треба над-
вечір покласти під подушку будь-яку річ померлої люди-
ни, а перед тим, як лягати спати, слід промовити:

Покійнику сон не сниться,

А мені хай злодій присниться.
Амінь! Амінь! Амінь!

І тоді вам насниться певний сон, що вказуватиме на

злодія.
А якщо хочете повернути вкрадене у вас добро, стань-
те на поріг тієї оселі, де було скоєно крадіжку, з’єднайте
між собою мізинці рук і промовляйте:

Прошу Ісуса Христа,

Прошу Божу Матір

156
 У злодія моє забрати,
На мої руки віддати.
Амінь! Амінь! Амінь!

Щоб сподобатися начальству

Я до начальства іду по Божому сліду.

Господніми стопами. Нехай начальству
стануть очі стовпами. Щоб на мене
на рожденого, на молитвеного (ім’я)
рота не роззявали, очей не витріщали,
язика не піднімали. Як радуються
пани місцям та куницям,
щоб так радувались моїми словами.
Як тихо та смирно лежать
мертві во гробі, щоб так тихо
і смирно до мене начальство говорило.
Як радується весь мир хрещений,
по дар Божий ідучи, щоб так
радувалось мною все начальство.
Амінь! Амінь! Амінь!

Як заволодiти ясновидiнням

З листа:
«Пане Оресте, я  вже багато років займаюсь ма-
гією — приймаю людей, ворожу на картах та кавовій
гущі. Мені соромно зізнатися, але я зовсім не володію
даром ясновидіння, що, звичайно, дуже занижує мій
статус як успішного екстрасенса. Я чула, що існують
слова, котрі призивають видіння. Чи знаєте ви їх?..»
Так, я знаю кілька примівок і ритуалів, що допомага-
ють людині заволодіти даром ясновидіння, проте тільки

157
на певний час. Тільки той дар, що дістала людина від
народження, буде з нею до скону і допомагатиме їй зази-
рати туди, куди не спроможна звичайна людина.
Існують спеціальні слова до пророка Наума, який був
ясновидцем і розумним чоловіком, щоб він відкрив лю-
дині знання і наділив ясновидінням. Ось вони:

Святий Наум!
Відкрий мене на ум,
Хай бачать очі,
Що мій розум хоче.
Амінь!

Як повернути назад чаклунцi чари,

насланi нею на корову
Для цього ритуалу вам знадобиться коняча підкова,
знайдена на шляху, а також старий серп, коса, сокира
та ніж. Усі ці речі зв’язують докупи та вкидають у спеціаль-
но розкладене багаття. Після того як усе добре розпе-
четься, речі витягують з вогню й поливають молоком,
видоєним навхрест із хворої корови. Над ними промов-
ляють таку примівку:
«Не це молоко я палю, а чародійницю ту, що зчарува-
ла мою корову (кличка). Аби її так переболіло і так би її
спалило, і таке червоне молоко вона б доїла, як це залізо.
І так в неї худоба ся щоб била, так аби ревіла і не переста-
вала, як це залізо не перестає шкверкотіти. А мені, Боже,
гріха не дай, бо я неї не жадаю, мани не відбираю, а лише
свою завертаю».
Цей ритуал повторюють через дев’ять днів з  тими
самими речами. Після цього все стане на свої місця.
Якщо ви упевнені, що молоко у вашої годувальниці про-

158
пало через ворожбу, то можете скористатися і  більш
простим способом.
З хліва зрізують трісочку-скалку й промовляють:
«Я забираю маночку своєї худобинки (корівки чи кізоч-
ки) (кличка), своє беру, як макове зерно ділю. Я своє беру».
Потім трісочку спалюють, а попіл додають до води чи
молока та напувають хвору корівку чи кізку зі словами:
«Своє забрала, кізочко чи корівко? Як макове зернят-
ко, що було моє, тобі забрала. З чужої худобинки верну-
ла тобі всю твою маночку».

Як правильно спалювати ружу

Як не дивно, але сучасна медицина іноді буває безсилою,

і їй на допомогу приходить народна мудрість. Здавало-
ся б, що в тих словах, що такого сильного в тих молитвах?
А вони чудодійним шляхом відчиняють двері незвідано-
го, двері до Бога, призиваючи його Дух вплинути на те
чи інше явище в житті людини.
Слова — це коди, звукові вібрації, які впливають на
космос і  все живе, навіть на неживі предмети, що так
само утворені з  молекул. А  в  майбутньому все життя
людства буде ґрунтуватися на простих, ще бабусиних
з дідом законах.
Ружею (рожею) в народі називали червону або синю
пляму, що несподівано з’являлася на тілі людини (здебіль-
шого на руці або нозі), ширилася, боліла, спричиняла
важкий хворобливий стан, а лікування при цьому не да-
вало жодних результатів. У такому випадку людина йшла
до знахаря. Той пошепоче молитви — і вже за кілька днів
наче нічого й не було. Диво та й годі!
У народній медицині існує кілька ритуалів лікування
рожі. Найпростішим та найдієвішим є ось цей. Виконують

159
його на старий місяць на сході чи на заході сонця або ж
тоді, як тільки рожа з’явилася у людини. Якщо вона має
синій колір, то це означає, що хвороба є  вже давньою,
у народі її ще називають бешихою.
Беруть лляну або конопляну паклю (клоччя), крейду
у вигляді порошку (якщо є) та клаптик червоної вовня-
ної тканини. З  клоччя роблять дев’ять кульок. Перед
початком ритуалу хрестять себе та хворого, а потім під
час молитов «Отче наш», «Богородиця», «Символ Віри»
ножем навхрест водять по хворому місцю й речах. Ура-
жене місце накривають тканиною, посипають крейдою
і примовляють:
«Духоньку Святий, Матінко Свята, станьте мені на
помочі, на порятунок цій людині (ім’я), хрещеній, молит-
веній. А ти, рожа, рожице, бех, бешице, щезай, пропадай,
моці не май. Роже, рожице, бех, бешице, де ти взявся, на
тіло (ім’я) нагнався? Чи ти рожа вітрова, чи рожа вихро-
ва, чи рожа введена, чи рожа підвіяна, чи рожа водяна,
чи ти подумана, чи ти наклана, чи ти з чоловічої пости,
чи ти з жіночої пости. Чи рожа давня, застарена, чи рожа
з мужицьких очей, чи рожа з чародійних очей, чи рожа
з  жіночих очей, чи рожа з  дівочих очей, чи ти рожа
вихрова, чи ти вітрова, чи бешиха, чи татарка, чи зелена,
чи синя, чи гнила, чи поперечна, чи подовжня. Я тебе
не знаю, я тебе на тридев’яту землю відсилаю. Ти до цієї
людини (ім’я), до її тіла не маєш ніякого діла. Бо я тебе
викликаю з сімдесяти семи суставичок, з сімдесяти сі-
мох жилочок. Чи ти рожа вбредена, чи ти рожа введена.
Я тебе не знаю, я тебе на тридев’яту землю відсилаю, до
цього тіла навічне ти не маєш діла. Бо тут тобі не бувати,
серце не сушити. Я тебе вимовляю з кости, з голови. Не
май же ти діла до цього тіла. Гов! Прр! Щезай, на три-
дев’яту землю пропадай. Іди собі на очерета, на болота.

160
Там тобі бувати. Як не  підеш по добрій волі, підеш по
неволі. Я  тебе заморожу, я  тебе вогнем спалю, я  тебе
крейдою засиплю, сукном затру. Нема рожі ім’я, нема
рожі звання. Не моїми словами — Божими словами. Не
моїми молитвами — Божими молитвами. Занесись туди,
де звірі не  доходять, де птахи не  долітають. Там тобі
гуляти, а (ім’я) кісточок не ламати. Дев’ять рожів підвія-
них, дев’ять рожів насланих, дев’ять рожів черлених.
З дев’яти стало вісім, з восьми сім, з семи — шість, з ше-
сти — п’ять, з п’яти — чотири, з чотирьох — три, з трьох —
дві, з двох — одна, з одної не стало жодної. Геть щезай,
пропадай, вилітай, моці не май. Як мертвий не має моці
у гробі себе перехрестити, так аби ця рожа ніколи не мог-
ла в житті до цієї людини (ім’я) зновити. Віднині й довіку.
Амінь. Амінь. Амінь».
На словах «з дев’яти стало вісім» і т. ін. по черзі спа-
люють усі дев’ять кульок клоччя над тканиною, яка вкри-
ває уражене рожею місце.

Як продати свою бiду

На кладовищі знаходять дерево, у якому є дупло, кладуть

туди замотані у нову тканину тринадцять копійок в сумі
та промовляють:

Сріблом Іуда продав Христа,

а я продаю (перерахувати, що саме,
наприклад: рак, поробку, бідність,
безплідність).

З цвинтаря йдуть додому, не озираючись та не роз-

мовляючи ні з ким, допоки не переступлять поріг сво-
го дому.

161
 Як скинути хворобу на дiдуха

Якщо у  вашій родині хтось тяжко або смертельно за-

хворів, то цю недугу можна перекинути на солом’я­ного
дідуха, котрий залишився у вашій оселі після Різдвя-
них свят.
Ще від сивої давнини люди намагалися перекинути
свої болячки на тварин, рослин і  навіть предмети. До
сьогодні дійшли десятки чудодійних ритуалів, що допо-
магають видужувати тим, від кого відмовилися всі ме-
дичні світила. Про жертвоприношення написано багато
і в Біблії, а головний закон такий, що кров має викупити
кров. Приносячи в жертву тварину, мольфар наче міняє
смерть людини на її смерть і вірить, що після проведення
тварина помре, а відтак хворий обов’язково видужає.
Я не раз проводив такі ритуали, і майже всі давали
значущу користь, щоправда, слід пам’ятати одне: якщо
Господь накладе заборону, то тут не допоможе ніщо, на-
віть найсильніший мольфар чи знахар.
Сьогодні я  хочу розповісти про один дуже цікавий
спосіб перекидання хвороби на солом’яного дідуха. Ця
робота легка, і  до того  ж нікого не  потрібно приносити
в жертву. Схожий ритуал виконують і на Івана Купала, коли
разом з одягом людини спалюють солом’яне опудало.
Отже, як пройдуть Різдвяні свята, слід одягнути на
дідуха речі хворого і вийти з ним у безлюдне поле, при-
хопивши з  собою оберемок хмизу. Якщо хвора жінка,
хмиз слід набрати з  дерев, чия назва жіночого роду,
а якщо хворий чоловік, то хмиз беруть із дерев, що ма-
ють чоловічу породу. Як прийдете в поле, поставте ді-
духа, а поряд з ним розпаліть ватру. Коли вогонь уже
добре розгориться, підійдіть до дідуха і тричі вимовте
над ним такі слова:

162
 Дід-дідух, Божий слуга,
Сила велика тобі дана,
Забери на себе хворобу
Божого раба (ім’я).
Амінь! Амінь! Амінь!

Дідуха вкиньте у вогнище, аби він дотла згорів, і йдіть

додому, жодного разу не озираючись і не розмовляючи
ні з  ким по дорозі, доки не  переступите порогу своєї
домівки.
Ритуал допомагає тільки раз за життя.

Як спалити хворобу

Трапляється, захворіє людина чи дитина, до того ж так,

що жоден лікар не може допомогти. Рекомендую ритуал,
який добре показав себе на практиці.
Щоб пришвидшити одужання, зцілити кволу люди-
ну, необхідно взяти її непраний одяг (футболка, білизна,
шкарпетки і т. ін.) та піти з ним до лісу, можна й у поле.
Там розкладіть ватру (багаття) і, коли добре розгориться,
киньте те, що принесли, у вогонь зі словами:

Вогонь, гори, хворобу (ім’я) спали.

Як річ зітліє, а попіл вітер розвіє,
Хвороба (ім’я) навіки заніміє.
Амінь! Амінь! Амінь!

Ідіть звідтіля, не озираючись. Враховуйте чоловічі та

жіночі дні. Нагадаю, чоловічими днями вважають по-
неділок, вівторок, четвер, натомість середа, п’ятниця,
субота — це дні жіночі. Аби хвороба відійшла назавжди,
місяць на небі має бути старим. Хоча в екстрених випад-

163
ках ритуал проводьте будь-якої фази. Для людей жіночої
статі дерева мають бути жіночої породи і навпаки.

Як стати невидимим

Чарування зі зміями може бути різним, а люди, які зна-

ються на цьому, спроможні творити справжні дива: при-
чаровувати, багатіти та мати владу над ворогами. Ось,
наприклад, один зі способів, аби стати невидимим, зви-
чайно, у переносному значенні цього слова.
Одним ударом відрубують голову змії та кладуть у неї
кілька горошин. Зміїну голову із горошинами закопують
під осиковим деревом, промовляючи:

Прийми, мати-земля,
Те, що даю я.
Прийми, мати-земля,
І молитву мою.
Дай мені, мати-земля,
Не хліба й не води.
Дай мені чарівного плоду.
І як коріння дерева
Гілок своїх не бачить,
Так і (ім’я)
Мене не побачать.
Амінь! Амінь! Амінь!

Після того як горох проросте, його беруть із землі

з корінням та висушують на сухій або дуже старій осиці.
Вважається, якщо зашити висушене зілля в одяг і пройти
біля конкретної людини, то вона вас просто не помітить.
 Допомога
в господарствI
До мене часто звертаються жителі сіл із проханнями
надати їм молитву для доброго ведення хатнього госпо-
дарства, щоб тваринки велися й  молоко було у  корів.
У гірській місцевості мистецтво зцілювати худобу завжди
трималося у  великому секреті. Господині переживали
кожна за себе й за свій достаток, а ті, що не зналися
на магічних словах, за першої нагоди бігли до сусідки
або досвідченої мольфарки та пильно спостерігали за
всім, що вона робить, підслуховували слова. Мольфар-
ки не завжди охоче ділилися знаннями, бо то був їхній
хліб, їхня відмінність з-поміж інших…
Щоб усе в господі було злагоджено, на Святий вечір
найперше годували свійських тварин. А ще брали сіно,
кладучи його навхрест у  стайні, посипали пшеницею,
яка була на святковому столі, коли вечеряла родина,
і промовляли:

Як родина вкупі,
Так худоба вкупі.
Як ця пшениця здорова й родюча,
Так моя худоба жива й плодюча.

Коли купуєте корову

Як закінчите торгуватися, то візьміть з-під копит землю,

посипаючи нею по спині корови зі словами:

165
 Як ця земля здорова,
Так і ти здорова.

А коли п’ють могорич, то змочують залишками недо-

питої горілки руки й ними водять по своїх очах, дивля-
чись у бік корови й приказуючи:

Як горілка не шкодить моїм очам,

Так щоб не шкодило все зле, лихе моїй корові (кличка).

Коли корову вперше

виганяють на пашу
Господиня повинна тримати у лівій руці спечений хрест
з  тіста, а  в  правій  — гілочку верби. Освяченою вербою
женуть корову й промовляють: «Іди собі з Богом!»

Коли корова телиться

Промовляють молитву «Отче наш» над коровою, хрес­

тять її і приказують тричі примівку: «Пресвята Богоро-
диця на Престолі стояла, Господа Бога прохала, всіх свя-
тих споминала. Усі святі Божі помічники, допо­можіть
у швидкому й легкому розтеленні. Зорі-зірниці, вас на
небі три сестриці. Одна вечірня. Друга — опів­нічна. Тре-
тя  — вранішня. Будьте ви мені помічницями. Амінь».

Пiд час першого доїння корови

На світанку промовляють над водою:

Криничечко, ти кринице!
Добра молодиця!

166
 Прийшла я воду брати,
Тебе будити.
Ти кринице,
Море земля Уляна,
Скільки води у криниці,
Щоб стільки було молока
 у дійниці.
Межа — наша.
На межі — паша.
На межі не сіють.
На межі не оруть.
Від моєї корови (кличка)
Відьми молока не беруть.
Бо я Господу Богу молюся,
Всім святим поклонюся.
Всі святі, станьте
 в допомозі:
Яків, Ісаків, Федось і Тодось
І ви, Катериці-визирниці.
Чого корові треба:
Молока густого,
Масла жовтого.
А ти, Божа Мати,
Ходи допомагати.
А ти, відьмо, згинь, пропади,
До моєї корови (кличка) не ходи.

Водою обмивають корову та її дійки. А  як зцідите

молоко, то спечіть на ньому хліб і дайте корові з такими
словами:

Тоді в тебе молоко заберуть,

Як хліб цей собі візьмуть.

167
 Щоб звiрi не нападали
на свiйських тварин
Старі люди добре пам’ятають часи, коли голодні вовки
нападали на цілі стада корів чи отари овець. Життям
ризикував і сам пастух. Саме для таких цілей й існує ця
примівка, яку читають перед вигоном худоби на пашу:
«Святії Архангели і Ангели: Михаїл, Гавриїл, Уриїл
і Сарафаїл. Вийдіть на святую гору і затрубіте в святую
трубу, візьміть своїх слуг і замовте їм губи і зуби, щоки
і пащоки, леву й левиці, ведмедю і ведмедиці, вовку і вов-
чиці, росомаху й росомасі. Як бояться лева й левиці ті
звірі, так щоб боялись моєго скоту (кличка). Амінь!»

Вiд мишей

Набирають у Чистий четвер на сході сонця води. З цією

водою йдуть в центр городу і по колу ходять так, поки
не вийдуть за його межі. Рукою скропують город, про-
мовляючи примівку сім разів:
«Йдіть, земляні миші, гризіть свій чиряк, гризіть свої
хвости, їжте земляну медведку, щоб вас забрали корчі,
щоб ви звідси зійшли. Як посадили, щоб все росло, від
мого замовляння допомогло. Щоб грядки ці були чисті,
як чистий цей четвер, як чиста ця вода. Ключ на небі.
Замок на землі. Земля під ногами. Сила ця над вами. Над
цими грядками. Нехай буде так».

Корона Змiї

З листа:
«Шановний пане Оресте, прочитавши Вашу книгу,
я наче поринув у далеке дитинство. Правду кажуть, що

168
як виростає людина, то притуплюються в неї усі від-
чуття, вона стає твердою, забуває про важливе, про
родичів та друзів дитинства, про першу вчительку та
сусідських бабусь, до яких бігала на город по полуницю
чи прокрадалася з  товаришами у  сад, аби накрасти
яблук, — чужі смачніші… А які смачні черешні чи вишні…
Гірко стає на душі, бо не  повернути того, а  ми не
завжди цінували, виростали й думали про гроші, жінок
або чоловіків, потім дітей, відштовхуючи на задній план
ту, яка нас виростила, братів й сестер, що нас, бувало,
виховували. А життя проходить швидко, у когось воно
обривається, та так, що не скажеш більше важливого…
Мій дідо колись давно був знаним мольфаром на
Західній Україні, але я нічого від нього не перейняв, був ще
малим. Окрім постійно заповненого подвір’я людьми та
возами, машинами, я запам’ятав, як іноді наше обійстя
було вкрите зміями та вужами. Часто вони сторожува-
ли діда за межами паркану і городу, ніби не наважувалися
підповзати ближче. Усі хатні їх дуже боялися, проте з ча-
сом звикли до них. І все ж, це погано впливало на думку
односельців стосовно діда й нашої родини. З плином часу
через заздрість людей та бойкот селян, бо їм не подоба-
лось, що селом ні пройти, ні проїхати через дідових людей
(за їхніми міркуваннями, люди приносили в село свої біди),
ми були змушені переїхати в іншу місцевість. Знаю й те,
що тоді в домі й на подвір’ї голови колгоспу оселилися змії
на кілька днів, а потім відступили. Люди ще більше лю-
тували, та вже не зачіпали діда, коли той приїздив на
гробки. Хату ми продали — дід був дуже багатим на той
час, ми ніколи не  знали голоду й  холоду. Він був такий
милостивий, що давав ще кошти тим бідним, які до
нього приходили, допомагав людям у їхніх матеріальних
нуждах, влаштовував пишні свята для друзів.

169
 Але це не  дивно, бо дідо знав чари на багатство
через зміїні яйця. А ще у нього була корона змії, зали-
шена ще його прадідом. Після смерті діда вона безслід-
но зникла, а може, її викрали змії, бо через ту корону
дідо мав владу над ними…»
Зміїна Корона є  дуже небезпечною та потужною
зброєю в руках обізнаної людини. Замисліться: її влас-
ник може наслати змій на подвір’я свого ворога чи про-
сто будь-кого іншого, і  той дім оминатимуть десятою
дорогою, а  його мешканці не  знайдуть іншого виходу,
як переїхати куди подалі. Біда буде ще в тому, що хату
не продаси — людям таке страшно купувати. Ворожбит
може наслати гадів, і ті до смерті покусають людину або
налякають так, що в неї станеться інфаркт. За допомогою
вужів можна відбирати молоко у корів. Можна наслати
змію, і та залізе через рот у сплячу людину, що призведе
до страшної хвороби та смерті. Узагалі, методів зі змії-
ними чарами існує багато.
Власник Зміїної Корони може бути дуже заможнім за
умови, що знає спеціальні слова. І справді, існує ритуал
на зміїне яйце, про який пише пан Григорій.
У Карпатах є люди, яких звуть «гадєрьками». Вони
вміють керувати зміями та вужами. Для цього їм не по-
трібна Корона, вони знають спеціальні примівки, або ж
змії самі їх обирають нікому невідомим способом.
У XIX столітті в селі Буковець Верховинського рай-
ону Івано-Франківської області народилася дівчинка,
мати якої померла після важких пологів. Дитинство
малої Параски було вкрай важким, тож, нікому не по-
трібна, вона багато часу проводила в лісі поміж карпат-
ських сосен, полонин та звірів. Чому саме змії підкори-
лися тендітній дівчинці, не знає ніхто. Можливо, вона
врятувала від якоїсь небезпеки їхню королеву, можли-

170
во, і сама заволоділа Короною… Але саме це допомогло
їй вистояти в  боротьбі зі злиднями й  віднайти себе.
Мáла Параска дивний дар — могла руками зцілювати
рани від укусів змій.
Якщо кого покусала гадюка і  прийти до Параски
не  виходило, то вона робила з  глини й  часнику паля-
ничку та наколювала голкою на неї примівки, велівши
прикладати це до ураженого зміями місця людини або
тварини. Кажуть, що вміла гадєрька й  причаровувати
людські серця.
У ті далекі часи, коли майже не існувало потрібних
медикаментів, дар Параски був важливим для людей.
Скрізь у горах траплялися випадки, коли змії нападали
на людей, корів, овець…
Гадєрькою Параску прозвали від слова «гадя», що
взято з гуцульського діалекту. Так кажуть у Карпатах на
гадюку чи змію.
Часто переповідають про дивну людину на ім’я Па-
раска, якій підкорялися всі плазуни, почасти вона ви-
гулювала їх та гралася з  ними. З  оповідей старожилів
відомо й те, що вони навіть жили в її домі. Та повернімось
до однієї цікавої історії про неї: «Якось послав батько
малу Параску пасти кіз. Чи від утоми, чи від погоди дів-
чина заснула на полі міцним сном. Скориставшись тим,
що за ними не доглядає пастух, кози порозбігалися хто
куди й,  звичайно, подалися пастися до найближчого
городу, знищивши весь врожай одного жида. Господар
настільки розлютився, що велів Парасці заплатити за
врожай, бо інакше не бачити їй тих кіз. Боячись втрати-
ти довіру батька, дівчинка нічого більше не придумала,
як покликати на допомогу своїх вірних слуг. І за якусь
мить змії посповзались звідусіль та стали селитися у хаті
єврея, хліву, коморі  — усюди. Чоловік збагнув, що то

171
справа рук малої, попросив відігнати назад плазунів,
пообіцявши не розповідати про трафунок батькові. Тієї ж
миті змії та вужі покинули його обійстя».
Параска Соколівська померла на вісімдесятому році
свого життя. Важко й уявити, скільком людям вона до-
помогла своїми знаннями та вміннями. Скільки родів
зараз живе на світі завдяки тому, що проста дівчина
в карпатському селі рятувала від зміїної отрути чиїхось
бабусь та дідів. Після смерті люди не могли приступити
до тіла гадєрьки цілих два дні, бо змії оповили все її тіло.
Так вони прощалися зі своєю володаркою.
Кажуть, що Зміїну Корону знаходять раз на тися-
чоліття. Її володар знає таємниці чорної та білої магії
через зміїний дух. А змія описана ще в Біблії на початку
створення світу, а відтак їй відомо все. Пригадайте напи-
сане мною вище в книжці про тіло, душу й дух.
Зміїна Корона створена з найчистішого золота і має
розмір персня. Ворожбит просто одягає її на вказівний
палець і промовляє спеціальні слова: «…Я твій Дух визи-
ваю! Я тебе заклинаю! Змій — Цар. Цариця — Змія. Як
корону на палець одягну, з того часу владу над вами візь-
му: над вужами, над гадами… Повзіть до мене, повзіть,
а в коло моє не йдіть. Бо спалю я вас, вогнем на попіл
зітру, вітром назад у землю пущу…» Після цього до ньо-
го сповзаються змії, і він може давати їм доручення та
вказівки. Зазвичай вони просто скручуються в  клубок
і  мирно лежать, ніби гріються на сонечку. Змії також
можуть йому «шипіти якісь таємниці», а мольфар буде
їх розуміти своїм Духом так само, як змії його своїм.
Одні плазуни люблять свого господаря, інші можуть
й нападати, правда, після цього вони будуть вигнані зі
спільноти, так само як і та змія, яка вкусить людину. За
повір’ям, змії кусають тільки тих, хто на них нападає.

172
 Отже, ви вже зрозуміли, що змії теж мають свій світ,
уклад та ієрархію, свого царя чи царицю, на головах
в  яких є  Корона. Їх дуже ретельно оберігають, і  вони
весь час клубляться під землею у  своєму королівстві.
Правда, іноді виповзають на поверхню. Напевне, саме
тоді і втрачають свою Корону. Чи буває так, що мольфар
знає той день, коли виповзає король чи королева, і шу-
кає їх у лісі з наміром заволодіти найціннішим скарбом.
У році є день, коли з-під землі виповзають на землю усі
змії без винятку, і є день, коли повертаються в землю,
аби пережити холод й зиму.
Але володар такого скарбу дуже ризикує життям,
особливо якщо він не володіє сильними магічними знан-
нями. Уся справа в тому, що іноді змії намагаються ви-
красти Корону власника, нападають на нього та можуть
зашкодити, тому її міцно заховують.
А прислуговують змії одному з найстаріших Духів, що
є на землі. Живе він у підземеллі, і це не хто інший, як
той, хто спокусив на гріх перших людей, створених Бо-
гом, той, хто не  може дозволити, аби проста смертна
людина мала владу над ним, знаючи таємниці чорної та
білої магії.
Щоби змії не могли нашкодити ні людині, ні тварині
на його подвір’ї, мольфар увечері перед Благовіщенням
(на Благовіщення змії виповзають після зимування з-під
землі на поверхню) раз у раз коле голкою головку часни-
ка з такими словами:

Виліз лой чи лоїшка?

А чи вуж, чи вужиця?
Чи білий, а чи чорна,
Чи зелена, чи червона,
Чи сива, чи тарката,

173
 А чи кіндак, чи кіндачка?
Усіх їх вогняними іглами забодую:
У зуби, у жєльця, у хавки, у очі,
Аби не мали моці й путері свій злок,
Яд у людей й худібку запустити,
Так, як не мают моці й путері
На морі гніздо зробити,
А на небі його зводити,
Так аби не мали моці й путері
Яд до серця упустити
Ні звірині, ні мені!

Вiд змiїного укусу

Виголошуючи примівку, колють головку часника гол-

кою, після чого товчуть його на порозі й розтирають цим
місце, де вкусила гадюка.

Чи ти вуж. Чи вужиця!
Чи стрибець, чи стрибиця.
Чи водяна змія, чи хатня.
Чи, може, колодязна.
Я відмовляю від серця,
З-під — серця.
З рота, з-під — рота.
З ніздря, з-під — ніздря.
З кісток, з-під — кісток.
З шкіри, з-під — шкіри.
З хвоста, з-під — хвоста (для корови)
Геть!

174
 Ворожiння
Щоб розвинути ясновидіння або мати змогу впіймати образ
минулого чи майбутнього, скористайтеся цим простим і до-
сить дієвим ритуалом. Хочу зазначити, що всі отримані
вами видіння слід правильно трактувати й не брати одразу
до уваги, адже ви ризикуєте помилитися. Часто під час
будь-яких ворожінь ми бачимо те, що хочемо. Тому раджу
шляхом тренувань і  перевірок відшліфувати свої вміння
зчитувати інформацію за допомогою всіляких предметів.
Цей ритуал виконують уночі, на самоті, у темній кім-
наті. Він дасть вам змогу, за умови систематичного вико-
ристання, розвинути інтуїцію.
Для цього ставлять банку з водою, за нею дзеркало,
по боках три свічки і вдивляються в дзеркало крізь бан-
ку, вишукуючи образи, видіння.

Ворожiння на воду

Дуже цікаве та правдиве ворожіння. Звечора загадайте

бажання та налийте у склянку шість ложок води. Зранку
поміряйте воду — якщо води прибавиться, то задумане
здійсниться, а  якщо ні, то й  бажання не  здійсниться.

Ворожiння на вiск

Виливають розтоплений віск або олово на воду, загадуючи

бажання. За подобою вилитого визначають, здійсниться
воно чи ні. Так, якщо ви побачили хрести, то нічого у вас

175
не вийде, все марно. Коли ж поверхня рівна, можливо, з кру-
гами, загадане збудеться. Віск чи олово можуть набувати
форми предметів, рис обличчя тощо... Будьте пильні й пам’я­
тайте: правильний той образ, який перший спав на думку.

Чи варто так слiпо вiрити

у передбачення
З листа:
«…Нашу родину спіткало нещастя, і, щоб хоч якось
розібратися у тому всьому, ми звернулися до екстра-
сенсів. Мушу сказати, що я особисто втратила віру
в те, що хтось взагалі може щось сказати та побачи-
ти. Усі наші намагання були марними, саме тільки
витрачання часу та грошей. Нам розповідали про зу-
рочення і  заздрощі. Мені особисто напророчили самі
невдачі, у яких я, мовляв, сама винна, а чоловікові — ко-
роткий вік життя. Ніхто так і  не розповів про ту
причину, з якою ми зверталися до екстрасенсів…»
Значна кількість людей, особливо старшого віку, сліпо
вірить у все, що їм напророчили екстрасенси на прийо-
мах, або у побачене по телебаченню чи надруковане у га-
зетах та журналах. Сотні разів мені доводилося переко-
нувати інших у тому, що майбутнє — це наслідок дій та
вчинків. Уявіть, що ви за кермом автівки з точки А виру-
шаєте в точку В зі швидкістю 40 км/год по прямій, ві-
домій вам дорозі (чи не відомій). І це — ваше майбутнє
на найближчу годину, яке створюєте ви самі. Ви маєте
право самі збільшити швидкість або обрати за допомо-
гою підказок навігатора інший, коротший шлях. Таким
чином, відоме вам найближче майбутнє змінюватиметь-
ся через ваші дії. Досвідчений екстрасенс налаштовуєть-
ся на людину, її параметри, враховуючи все: зовнішність,

176
манеру поведінки, характер, звички, образ життя. Його
передбачення, звісно ж, узагальнені його даром, а також
підручними засобами, з  якими працює віщун: карти,
вода, вогонь… Так, для політика видіння чи розклад карт
може означати одне, а  для, наприклад, домогосподар-
ки — зовсім інше. На передбачення впливає абсолютно
все, навіть те, що їла людина перед прийомом.
Тож зазирнути в майбутнє — це тільки спроба його
спрогнозувати. Це не означає, що воно справедливе на
всі сто відсотків, бо воно залежить від багатьох чинників.
Екстрасенс з  усіх можливих варіантів (їх  завжди існує
кілька) обирає саме той, який за його відчуттями най-
більше підходить конкретній людині.
А от минуле  — не  змінити. Воно вже трапилось.
Довіряйте тим, хто може розповісти вам про ваше мину-
ле та теперішнє. Це люди зі справжнім Даром.
Не вірте сліпо всім і всьому. Здебільшого вами про-
сто маніпулюють та використовують для певних цілей.
Ось чому серед молоді так мало відсотків тих, хто вірить
у віщунів, — просто сучасні люди вже навчилися добре
відділяти зерно правди від брехні. Помилково також
думати, що екстрасенс чи мольфар ввімкнені двадцять
чотири години на добу й  завжди все про всіх знають,
а  прийшовши на день народження чи весілля, здатні
усім поспіль віщувати та віщувати. Я особисто вже ро-
зумію, чому багато віщунів замикаються від соціуму —
він на них просто сильно тисне.
Усі екстрасенси, чаклуни та мольфари  — це такі  ж
люди, як інші, як ті ж лікарі, вчителі та культурні діячі.
Їм притаманно стомлюватися й відпочивати, подорожу-
вати, зустрічатися з друзями та ріднею не тільки на свята.
Свою Силу та Знання вони використовують за потреби
або коли їх про це попросять.

177
 У давнину ореол таємничості для досвідчених людей
був дуже важливим. Дехто набував поважного вигляду
або певного образу. То був їхній хліб, їхня відмінність від
інших. Здебільшого люди самі приписували ворожбитам
манери, наділяли їх певними вміннями, а ті й не проти-
вилися — що з людей візьмеш? Однаково не повірять —
не доведеш. Кожна людина бачить світ по-своєму.
Стосовно пророцтв чи передбачень долі ви повинні
знати та розуміти одне: іноді через ваш спосіб життя Гос­
подь накладає замок на вас, і  навіть найдосвідченіший
мольфар, майстер своєї справи, буде безсилий. Не завжди
людина має право на те, щоб знати своє майбутнє й від того
обійти його. Трапляється, людині треба пройти тернистий
шлях, щоби вдосконалитися, витримати свій хрест.
Отже, я дуже сподіваюся, що ви збагнули й помітили
те, що я вам хотів донести між рядками. Магія — це вели-
ка наука. Це одна з найстаріших професій, якщо хочете.
Це математика, історія, література, біологія — усе, разом
узяте. Вона може змінювати час та простір. Але це також
інструмент маніпулювання людиною. Будьте завжди
обачними, довіряючи себе першому-ліпшому. Вірте тіль-
ки в себе й у те, що ви все зможете, адже ви частинка Бога,
тож ваше майбутнє залежить тільки від вас.
Мене часто питають: «Що зі мною буде завтра?»
А я відповідаю: «Якщо ви вчора цілий день мостилися
на ліжку, то нічого не буде. А якщо ви працювали, то як
мінімум — отримаєте зарплатню».

Ворожiння на судженого

Ви, мабуть, уже чули або читали про те, як дівчата гада-
ють на судженого-ряженого перед дзеркалом. Раніше, на
святки чи на Андрія, майже кожна дівиця намагалася

178
впіймати в дзеркалі образ свого майбутнього чоловіка.
Ось як це роблять.
Ставлять на стіл два дзеркала: велике та маленьке,
між ними дві свічки, і стають позаду маленького, вдив-
ляючись у велике дзеркало, так би мовити, у коридор, що
сформується із дзеркал. Слід пам’ятати, що ворожіння
слід проводити з розпущеним волоссям і без поясів, кра-
ще в  нічній сорочці. На початку гадання кажуть: «Су­
джений-ряжений, ходи до мене вечеряти!» Після того як
дівиця побачить образ свого нареченого, вона повинна
зупинити гадання, крикнувши: «Чур мене!»
Не варто довго засиджуватися перед дзеркалом. У спа-
док наші бабусі залишили нам багато страшних історій,
пов’язаних із цим ворожінням. Часто той образ, що ба-
чила дівчина, ніби виходив із дзеркала й душив її. Ось
чому треба вміти вчасно зупинитися й після ворожіння
накрити дзеркала тканиною аж до ранку.
 Старi люди кажуть
Протягом віків люди помічали, що після певних випад-
ків, які з ними траплялися, наслідки були однакові. Такі
послідовні взаємозв’язки «дія  — наслідок», фіксовані
різними людьми та в різних частинах світу, накопичува-
лися в пам’яті людства й набували характерних прикмет.
Ці прикмети, забобони та вірування допомагали людям
орієнтуватися в певних життєвих ситуаціях і вчили поз-
буватися різних неприємностей.
Мені відомо багато всіляких прикмет і вірувань, тож
я радо поділюся ними з вами.

***
Якщо новонароджене немовля піднести просто неба
під зорі, то в  майбутньому воно може мати неабиякий
хист до астрології.

***
Людям, які не  бажають мати здібності, треба піти
в  церкву та, ставши на коліна перед образами, тричі
зректися своєї Сили.

***
Вважалося, що дитина, народжена в понеділок, в май-
бутньому може стати знахарем та віщуном. Щоб перебити
таку долю людини, хресна мати, тримаючи на руках
дитину під час хрещення, повинна промовити: «Бог дав,
Бог забрав, помагати іншим (ім’я) забороняв. Як не може

180
бадилля людині служити, так не може (ім’я) нікому во-
рожити».

***
Відьми, аби здобути свою силу, теж тричі зрікаються,
але Господа Бога. Саме тому вони тричі читають молит-
ву «Отче наш» задом наперед.

***
Мольфар може наговорити усі відомі йому таємниці
на дерев’яний предмет чи просто дощечку. Володар та-
кої знахідки обов’язково з плином часу й сам знатиме
все те, що намовлене чаклуном. З дерева не просто так
виготовляють папір та друкують книжки. Воно легко
вбирає інформацію.

***
Кажуть, аби не  завагітніти, жінці треба з’їсти шмат
хліба з шерстю ялової корови чи вівці.

***
Вагітним жінкам не можна зав’язувати на собі вузлів,
щоб не задушити ще не народжене немовля.

***
Наляканій вагітній не  можна руками хапатися за
різні частини тіла, інакше в тих самих місцях її дитина
матиме родові плями.

***
Щоб допомогти чарівникові «відійти» в  потойбіч-
ний світ, розбирають частину даху з хати або пробива-
ють отвір у  стелі, щоби Сила покинула його. Кладуть

181
мольфара і на поріг, що символізує рубіж між людським
світом і світом мертвих.

***
Щоб визначити стать майбутньої дитини, пригляда-
ють до обличчя породіллі. Дівчинка забирає її вроду,
а  хлопчик, навпаки, робить свою матусю чарівною та
вродливою.

***
Для того щоб народився хлопчик, під час зачаття
кладуть під ліжко предмети чоловічого роду, і навпаки.

***
Скільки горщиків на весіллі розіб’є наречена, стільки
матиме дітей.

***
Під час першого купання немовляти у купіль кладуть
монети чи золото. До води додають трави, мед. Це роб­
лять, щоб майбутня доля дитини була щасливою.

***
На Катерини (7 грудня) «закликають долю». Беруть
горня з  їжею та виходять опівночі на двір зі словами:
«Доле, доле, ходи до мене вечеряти».

***
Дівчина, яка хоче вийти вдало заміж, причому якнай-
швидше, повинна на Різдво вранці переступити поріг
церкви зі словами: «Добрий день, святі апостоли! За три
тижні з файним чоловіком на ліжку».

182
 Якщо ж вона не знайде за цей час хлопця, тоді після
Масляної тихенько має увійти до церкви та, ставши в ку-
точку, сумно, зітхаючи, промовити: «Який би був, най би
вже був. Тільки би хліба роздобув».

***
Юнак, який хоче мати гарну дружину, повинен ви-
тримати піст на Катерини.

***
Колись було так: аби дізнатися, яким буде майбутній
чоловік, дівчата підв’язувалися паском і тримали цілий
день суворий піст, а ввечері, лягаючи спати, клали пояс
навхрест під подушку та промовляли спеціальні слова.
Уві сні їм обов’язково мав наснитися наречений. Робили
вони це у Різдвяну ніч.

Живу в Києві на горах,

Кладу хрест в головах.
З ким вінчатись, з ким заручатись,
З тим за руки держатись.

***
Прикмет з голінням та стрижкою доволі багато. Так,
наприклад, якщо якась людина взялася за відповідальну
справу, то допоки не завершить її повністю чи важливу
частину, теж не  повинна стригти волосся чи голитися.

***
Вам, напевне, знайоме відчуття легкості після того,
як ви відвідали перукаря. Волосся вбирає в себе багато
негативу. Старі люди радили час від часу дуже коротко
обстригати його, щоб очиститися від поганого впливу.

183
 ***
Водій перед далекою дорогою не повинен голити бо-
роди, аби не потрапити в автокатастрофу.

***
Актор, який запнувся перед виходом на сцену чи зні-
мальний майданчик, може втратити хист у  роботі. Те
саме стосується й будь-кого. Людина може забути слова
пісні чи текст сценарію. Ось чому дуже важливо пильну-
вати себе та свої дії перед початком будь-якого виступу.

***
Людям, які працюють на телебаченні, журналістам,
політикам, суддям та поліціянтам украй важливо захи-
щати себе від негативного впливу та вроків. Відомо, що
людським заздрощам піддаються представники публіч-
них професій, тому часто їхні життєві дороги переповнені
хворобами, катастрофами, тюрмами й смертями. У дав-
нину всі королі, царі та «владні мужі» цінували дружбу
з досвідченими людьми. Актори носили при собі таліс-
мани та амулети.

***
Знайдена коняча підкова приносить успіх у справах.
Підкови завжди тримають ріжками догори.

***
Щоб водилися гроші, віника тримають удома ручкою
донизу.

***
Коли захворіла людина чи тваринка, їх можна спро-
бувати обкурити стрітенським зіллям  — для зцілення.

184
 ***
Освячена верба захищає хату від грому та блискавки.

***
Стрітенська свічка випалює з дому всі чари, біди та
хвороби.

***
Вербною гілкою обкурюють хату від зла, а також ху-
добу під час першого вигону, щоб ніхто не зурочив.

***
Вважають, що найчистішою водою є вода в Чистий
четвер, перед Великоднем. Вона має властивість очища-
ти все, чого торкнеться. У цей день мольфари омивають
дім, окроплюють подвір’я та город і, звичайно, омивають
на три води (тричі) себе.

***
Який Великодній тиждень, таке й літо. Який живний
четвер, така й весна. Яка великодня п’ятниця, таким буде
літо, а субота — осінь та зима.

***
Четвергова (набрана руками з пакета в спеціальну
посудину чи мішечок у Чистий четвер) сіль є найнадій-
нішим оберегом від хвороб, лихих людей та всіляких
чар. Посипте її дрібку під поріг — і зла сила не пере-
ступить його.

***
Великодня п’ятниця є дуже великим та кривавим свя-
том. Старі люди в цей день забороняли будь-яку роботу,

185
особливо якщо вона була пов’язана з пранням чи пускан-
ням крові. У цей день розіп’яли Ісуса Христа, і, кажуть,
якщо випрати постіль та розвішати, то на ній можна
побачити червоні плями.

***
Коли печуть паску, а  вона западеться, то це віщує
прихід смерті в родину. Так навіть ворожать: кожен член
сім’ї обирає свою паску, і за тим, як вона спеклась, віщують
свою долю. Красива та пишна — рік у достатку та здоров’ї.

***
На Великдень вмиваються писанками для краси та
щоб подобатися людям. Також у  воду для вмивання
кладуть копійки, золото та срібло, аби бути файними та
багатими.

***
Після освячення пасок біжать додому. Хто перший
прибіжить, той матиме першість у всьому.

***
Якщо взяти освячене яйце та піти з ним на могилу
покійного, то його душа чутиме все, що ви говоритиме-
те. Для цього існує один день у році — Великдень. Так
родичі покійного можуть перепросити за щось у нього
чи розповісти про те, чого не встигли за життя.
А от якщо хочуть скористатися підказкою душі, то
йдуть на кладовище після заходу сонця на Івана Купала,
клякають над могилою, запитують уголос будь-що та
вклоняються над нею, аби почути відповідь. Ви можете
почути голос або навіть дістати видіння. Тільки не вар-
то довго контактувати з  душею, бо при цьому витра-

186
чається багато вашої життєвої енергії і  ви ризикуєте
почуватися зле.

***
Аби визначити місце для майбутньої будови, у  чо-
тирьох кутах, де має стояти хата, насипають зерно чи
кладуть цілі хлібини. Добрий знак, коли на ранок вони
залишаться неушкодженими.

***
На місці зведення будинку в землю закопують освя-
чений та окурений ладаном хрест.

***
Закладають будинок до обіду у  вівторок чи четвер.
Місяць у  цей час має народжуватися або бути в  повні.

***
У високосний рік не будують хати, не купують квар-
тир, не  справляють весілля. Рік вважають пустим та
важким.

***
Перед тим як заходять жити у дім, запускають кота,
півня або курку. Вважалося, що вони повинні там пере-
ночувати.

***
У хату заходять із хлібом, сіллю, іконою та вербною
гілкою і словами: «У нову хату йду, щастя за собою несу.
На трьох вікнах янголи сидять, в чотирьох кутах янголи
стоять. А я з Матір’ю Божою на порозі, не даю йти в до-
розі. Господи, дай в  цій хаті здоров’я набути, діточок

187
охрестити, добра нажити і в парі з господарем (господи-
нею) відведеного Тобою віку дожити».

***
Раніше вірили: хто перший у дім увійде, той перший
і помре. Ось чому першими в хату входять дід чи баба або
найстарший у родині.

***
На Василя опівночі відчиняється небо. Хто це побачить
і в трьох словах щось забажає, те отримає та буде щасливим…

***
Якщо навесні перший раз почуєте кування зозулі,
а  у  ваших кишенях буде повно грошей, то з  грошима
будете весь цей рік.

***
Коли ви вперше за рік побачили ластівок, то можете
відвести від себе веснянки такими словами:

Ластівко! Ластівко!
На тобі веснянки,
дай мені білянки.

***
Якщо дівчина їсть хліб, відкушуючи його великими
шматками, то, вийшовши заміж, вона ризикує жити зі
своїм чоловіком далеко від своїх рідних.

***
Намагайтеся не переривати прийняття їжі, бо будуть
від цього різні нещастя та неприємні пригоди.

188
 ***
Якщо під стріхою вашої оселі звили гніздо ластівки,
у  вас буде дуже щасливе сімейне життя. Але якщо ви
зруйнуєте це гніздо, то можете зруйнувати й сім’ю.

***
Якщо біля вашого будинку починає без утоми крича-
ти сорока, то накривайте стіл: будуть гості. А як зачуєте
каркання ворони, то моліть Господа Бога про милість,
бо це ознака поганих новин і біди.

***
Коли горобець б’ється в шибку, це означає, що в оселі
хтось помре.

***
Якщо собака виє на небо, чекайте пожежі, а якщо виє
у землю — буде мрець.

***
Якщо уві сні вам довелося плакати, то радійте, бо
наяву вам доведеться сильно сміятися.

***
Якщо немовля сміється уві сні, це ознака того, що
з ним граються ангели.

***
Не підбирайте із землі грошей та й  взагалі нічого
цінного, бо з цими грошима та предметами ви ризикуєте
підняти чужу долю й забрати її собі (так спеціально роб­
лять, аби зняти з себе наговір, погану карму чи примівку
та передати їх іншій людині). Мені відомі випадки, коли

189
люди піднімали чужі золоті хрести, після чого вони втра-
чали все, що здобули в житті.

***
Якщо людина завжди засинає, тільки-но її голова
торкнеться подушки, вік такої людини буде коротким.

***
Не насміхайтесь над бідними чи хворими людьми, бо
від того ви й самі можете дуже швидко перетворитися на
жебрака чи кволого.

***
Якщо у вас засвербіла п’ята, мерщій збирайте валізи,
бо на вас чекає подорож.

***
Якщо ви спіткнулися на праву ногу, радійте, бо це
свідчить про неминучу скору вдачу.

***
Якщо у вас раптово засвербіло ліве око, це до радо-
щів, а якщо свербить праве око — до сліз.

***
Якщо ви постійно розповідаєте про свої проблеми
різним людям, то тим самим ви постійно оживляєте ці
проблеми.

***
Якщо в розмові з людьми ви сильно розмахуєте ру-
ками, готуйтеся до неприємностей, бо старі люди кажуть,
що жестикулювання під час розмови призводить до біди.

190
 ***
Не дивіться в розбите дзеркало, це дуже погано впли-
ває на долю людини та її здоров’я. Розбите дзеркало
є віщуном біди, тому, якщо випадково розіб’єте дзеркало,
промовте тричі: «Всяка біда, нема тобі до мене вороття».

***
Не купуйте ношеного одягу та речей, що вже були
у вжитку, бо через так речі та одяг дуже часто за допомо­
гою заклинань люди передають свої хвороби та біди на
інших людей. Вам слід знати, що одяг та речі несуть на
собі енергетику господаря. А тепер уявіть, що він невда-
ха, випиває та має поганий характер. Вам же не хочеться
вдягати це все на себе?

***
Не топчіть ногами свого волосся, від цього болітиме
голова, а острижене волосся взагалі слід спалювати, щоб
його не могли використати зі злими намірами.

***
Коли вам наснився покійник, це значить, що він про-
сить помолитися за упокій. Вам слід замовити у  храмі
спеціальну молитву та поставити свічку за померлого.
Трапляється й  так, що мрець просить щось від вас.
Обов’язково виконайте його прохання. Наприклад, від-
несіть ту річ, яку у вас попросили, на могилу.

***
Якщо перший раз виносять на двір квочку з курча-
тами, то тричі промовляють, відвернувшись від них:
«Як я не бачу, так щоб ворона не бачила».
Після цього ворони перестануть красти курчат.

191
 ***
Вважається, що коли ви, сидячи, гойдаєте ногами, то
колишете чортів, а це може накликати на вас лихо.

***
Якщо ви вкусили свого язика, про вас говорять не-
правду. Слід вкусити себе за комір сорочки.

***
Якщо у вас засвербіла права долоня, будете вітатися
зі старим другом, а якщо свербить ліва — невдовзі раху-
ватимете гроші.

***
Якщо вам доведеться давати гроші або хліб, робіть це
тільки правою рукою.

***
Вважається, що коли людина постійно пересолює їжу,
то вона закохалася.

***
Якщо ви їсте хліб, не  залишайте недоїдків, бо саме
в них залишається найбільша сила, і через це ви втрача-
тимете життєву енергетику.

***
Через поріг не можна нічого давати й вітатися ру-
ками.

***
Не слід купувати автівку, якщо в  ній загинули або
померли люди.

192
 ***
Хліб та вода мають велику силу. Хто їх не поважає,
той нічого по-справжньому не має.

***
Вважають, що крик сови віщує небезпеку.

***
Насниться кров — чекайте поганих новин.

***
Не слід брати яйця з  гнізда після заходу сонця, бо
кури можуть перестати класти яйця або будуть класти їх
десь у кущах.

***
Якщо на вашому подвір’ї завелися голуби, не прога-
няйте їх, і ваша оселя ніколи не загориться.

***
Якщо вам наснився поганий сон, то треба тричі пе-
рехреститися й тричі промовити: «Куди ніч, туди й сон».

***
Людина, яка побачить свого двійника, помре.

***
У день свого народження не можна плакати, а також
убивати комах чи тварин.

***
Вагітним не варто відвідувати кладовище чи похоро-
ни, аби не згубити свою дитину.

193
 ***
Не можна дивитися у потріскане дзеркало. Старі люди
кажуть, що від того може захворіти Янгол-охоронець,
і людині тоді буде непереливки.

***
Якщо вас прокляли, ніколи не повторюйте слів про-
кляття вголос. Так ви можете дати йому енергетичну
підживку, і  воно знову запрацює не  на вашу користь.

***
Не варто прикурювати цигарку від полум’я свічки, бо
від того у людини може бути короткий вік.

***
З кладовища нічого додому не беруть і не їдять там
ні ягід, ні плодів.

***
Хто розпалює багаття деревом, яке росло на кладо-
вищі, той може скоро померти.

***
Не можна танцювати чи веселитися, коли лунають
церковні дзвони.

***
Якщо на стінах пічки виступає волога, то в хаті будуть
сльози.

***
Якщо витирати руки об скатертину чи голими руками
прибирати крихти зі столу, то здобудете собі бідність.

194
 ***
Не варто веселитися, справляти день народження,
весілля, слухати музику, коли поряд хтось помер — ваш
сусід або родич, інакше на вас чекає велика біда.

***
Не можна за жодних обставин ображати Бога, Його
дім чи ікону. Такими діями людина накликає на себе та
свій рід велику біду, злидні та хвороби. Я  знаю багато
історій, від яких волосся стає дибки,  — про людей, що
плювали на ікони, спалювали церкви, обкрадали покій-
ників. Цим людям не стає краще навіть після покаяння
у своїх учинках. Вам варто знати, що таку біду можуть
відкупити добрі справи і  служіння Господу Богу. Біль-
шість із таких людей за моїм наказом ідуть служити
Богові в монастирі. Там же вони й доживають свій вік.

***
Батьки не повинні проклинати своїх дітей, бажати їм
нещастя. Дітям від цього буде несолодко в житті.

***
Після заходу сонця поганих слів не говорять, також
на повню не  слід цього робити  — можуть здійснитися.

***
Хто п’є недопивки, той буде п’яницею. Є навіть така
поробка. Зливають недопивки у пляшку і дають людині
із заклинанням, після чого вона стає алкозалежною.

***
На поминках не  веселяться і  не п’ють горілки чи
вина, бо гріх.

195
 ***
Як хто має переляк (страх), то покропіть хворого во-
дою зі словами:

Хто настрашив,
Той на себе забрав.

***
Якщо насниться добрий сон, то промовте одразу, як
прокинетеся: «Що уві сні побачив, все собі забрав».

***
Як купите обручки, промовте:

На добре життя,
На вірну сім’ю. Амінь!

***
Щоб перебити чиєсь діло, посипте сіль на поріг тієї
людини зі словами: «Як сіль розтане, так хай діло (ім’я)
розпадеться».

***
Якщо впала ікона, то промовте: «Господи, відведи
біду і 77 нещасть».

***
Аби людина не вживала спиртного, над нею слід про-
мовити в той час, коли вона спить, такі слова:

Як відрікся Юда від Ісуса,

Хай так відречеться раб (ім’я) від вина.
Амінь!

196
 ***
Як будуватимете дім, то у  трьох кутах у  фундамент
покладіть копійки і промовте:

Мир нам.
Спокій нам.
Багатство в нас.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу.
Амінь!

***
Купують новий замок і закривають його на ключ зі
словами:
Як замок без ключа не відкриють,
Так нас не розлучать. Амінь!
Замок викидають у воду (річка, озеро).

***
Торкніться до скоби тієї кімнати, де проходить суд,
і промовте:

Як не буває перед Великоднем Різдва.

Так у судді не буде проти (ім’я) зла.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу. Амінь!

***
Аби покликати людину до себе чи зробити так, щоб
про вас згадали, промовляйте раз на вітер, раз проти вітру
такі слова: «Іди вітер, гуди і до мене (ім’я) приведи».

***
Від хвороби допоможе такий ритуал. Як хто тяжко
захворів, візьміть спідню білизну тієї людини та підіть

197
у  ліс, там знайдіть мурашник, закопайте туди непрану
білизну хворого зі словами:

Як тут багато життя, так хай буде

багато життя і у раба Божого (ім’я).
Амінь!

***
Буйну людину лікують «громовою водою». Як у лю-
дини поганий характер, набирають воду під час грози
з громом, а потім тією водою напоюють кого треба, по-
передньо наговоривши на воду: «Грім гримів, затих, і ти
затихни».

***
Несуть недопиту пляшку горілки на річку, кидають її
у воду зі словами:

Як ці береги не стрічаються,
Так щоб нарождений, молитвений раб Божий
(ім’я) не стрічався з хмільним вином. Ключ. Замок.
Амінь! Амінь! Амінь!

***
Брови сверблять до сліз.

***
Якщо вгадають, у якому вусі задзвенить, то тому, хто
просив, здійсниться задумане.

***
Якщо першим до хати на Введення (4 грудня) ввійде
молодий чоловік — дуже добра ознака, що віщує щастя.

198
Якщо ж увійде до хати старий, кволий чоловік — не ща-
ститиме увесь рік. У хаті можуть бути хвороби та злидні.
А найгірше, як увійде до хати стара жінка. У народі
таких людей називають «полазниками». Недобрий знак,
якщо в цей день хтось зі сторонніх прийде до вас щось
позичати.

***
Не можна підкидати шапку вгору чи ставити її на стіл.

***
Якщо хлопець мріє мати добру жінку, то мусить по-
стити цілу добу напередодні дня великомучениці Кате-
рини (7 грудня).

***
На Покрову дівчата, які хочуть швидко вийти заміж,
промовляють: «Свята мати Покрівонько, покрий мою
голівоньку».

***
Зав’язуєте на мотузці стільки ґудзів, скільки маєте
ворогів, а коли сідаєте вечеряти, кладіть мотузок під себе,
промовляючи: «Аби так мої вороги мовчали, як ті ґудзі
мовчать».

***
Як ведуть дитину до школи перший раз, після цього
йдуть до церкви і  ставлять свічку святому Науму, про-
мовляючи: «Святому на пошану, а моєму синові (дочці)
на розум».
Старозавітного пророка Наума вшановують 14 грудня.
Цей святий мав дар передбачати майбутнє, його вважають

199
покровителем науки й  розуму. Існують спеціальні мо-
литви-звернення до пророка Наума, щоб він відкрив лю-
дині всі знання і наділив даром ясновидіння.

***
Кутю, яка залишається після вечері, виносять курям,
щоб добре плодилися.

***
Старі люди кажуть, що на Святвечір тварини люд­
ською мовою розмовляють, а хто підслухає ту розмову,
то може навіть померти.

***
Посвячені на Стрітення свічки звуться не тільки «стрі-
тенськими», а й «громовими». Їх запалюють і ставлять
перед образами під час грози, щоб уберегтися від грому.
На Стрітення, прийшовши з церкви додому, запалюють
свічку, щоб не  нашкодила повінь і  щоб мороз дерева
не побив.

***
У народі кажуть, що журавель — небесна птиця, хто
його гніздо зруйнує, того Бог покарає.

***
Від Введення до Благовіщення не  можна порати
землі.

***
Благовіщенську проскуру змішують із землею і сіють
на чотирьох кутах городу. Роблять це для того, щоб до-
щова хмара не минула ниви.

200
 ***
На Головосіка, свято Усікновення Голови святого
Пророка Предтечі й  Хрестителя Господнього Івана,
вірні люди не беруть у руки ножа, також вони нічого
не ріжуть і не пиляють, особливо того, що має круглу
форму і нагадує собою голову. Старі люди кажуть, що
якщо в цей день зрізати голову капусти, то з неї може
потекти кров. У цей день суворо дотримуються посту
(11 вересня).

***
Існує повір’я, що проти ночі на святого Дмитра на
цвинтарі можна бачити тіні померлих.

***
Уночі не  виносять сміття з  дому, також старі люди
не радять цього робити вранці, на сході сонця.

***
Хто вночі (в темряві) дивиться у дзеркало, той може
мати лихе око і буде «врочити» людей.

***
Як почуєте стукіт у двері, а відчинивши їх, нікого
не  помітите, це ознака наближення біди чи навіть
смерті.

***
Уночі не можна відгукуватися на незнайомі голоси.

***
Як зайде сонце, не можна надворі пити воду, бо з цією
водою можна напитися й біди.

201
 ***
Не метуть хати чи двору в тому напрямку, де світить
сонце. У  народі кажуть: гріх мести під сонце, плювати
і всіляке негодне робити, бо Сонце — то Боже лице.

***
Колись наші бабусі забороняли спати нам при заході
сонця. Пригадуєте? А не робилося це тому, що, за пові­
р’ям, той, хто «заспить» сонце, не зможе спати цілу ніч.
 Сльози
(БУКОВИНСЬКА КАЗКА)

За синіми горами та широкими морями жив цар. Була

у нього донька, як зірка на небі. Радувався цар, тішилася
цариця, а люди не могли надивитися на тоту красу. Але
царівна мала ваду: вона не могла плакати. Ні, кажу не-
правду: серце в неї плакало, та сльози не текли.
Забідкався цар, зажурилася цариця. З усіх країн приїж­
джали цілителі, але нічим не могли зарадити. Цар наказав
привести найбільш знедолених людей. Їх було багато в його
царстві. Усі розповідали в палаці про горе. Думали, від цьо-
го царівна заплаче. Та де там! Вона слухала, переймалася
їхнім горем, в  душі плакала, а  очі, сині, немов волошки,
залишалися сухими. Повели її туди, де люди живуть бідно
й умирають з голоду, а дівчина лишень дивилася й мовчала.
Настав час царівні віддаватися. Приходили до неї сва-
тачі. Розмовляли з  нею, милувалися красою і  йшли ні
з чим додому.
— Файна царівна, — казав кожен, — але я колись піду
на війну, а вона за мною і сльози не зронить. А як з війни
вернуся, на радощах не заплаче. Не візьму...
Сумував тато, плакала мати.
Одного дня цар проголосив: «Хто викличе в моєї донь-
ки сльози, тому віддам своє царство!»
Двері палацу вже не зачинялися. Усілякий люд при-
ходив спробувати щастя, та все даремно: царівна не за-
плакала.

203
 З журби цариця покинула все й пішла світ за очі: «Все
життя отак ходитиму по землі,— сказала собі, — аж поки
десь не знайду джерело сліз для доньки...»
Вона блукала містами і селами. Піднімалася на високі
гори, спускалася на зелені доли і всюди питала:
— Люди добрі, чи не знаєте, де є джерело сліз?
Багачі здивовано знизували плечима, а бідні показу-
вали пальцем на панські палаци:
— Отам джерело наших сліз...
Цариця бігла в розкішні палаци, але там з неї смія-
лися. Назбиткувавшись досхочу, витручували її за поріг.
Ніхто не  знав, що перед ними цариця. Від довгої ман-
дрівки вона стала немов жебрачка.
Минали роки. Цариця сходила світ уздовж і впопе-
рек, але джерела сліз так і не знайшла…
Вернувшись додому, підійшла до палацу, та варта її
прогнала. Цариця попросила покликати царівну. Залед-
ве послухав її вартовий.
Через якусь хвилину вибігла царівна. Мати кинулася
до неї з  простягнутими руками, але донька злякалася
й хотіла вже було втекти. Однак чомусь стояла як укопа-
на, гей би щось згадала.
— Мамо, рідна моя... — промовила і впала їй на груди.
З очей царівни полилися сльози, рясні, гарячі й чисті, —
такими бувають лише сльози рідної дитини.
 Молитви

Отче наш

Отче наш, що є на небесах!

Нехай святиться Ім’я Твоє,
Хай прийде Царство Твоє,
Нехай буде воля Твоя
Як на небі, так і на землі.
Хліб наш насущний дай нам сьогодні.
І прости нам провини наші,
Як і ми прощаємо винуватцям нашим.
І не введи нас у спокусу,
Але визволи нас від лукавого.
Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки.
Амінь!

Псалом 50

Помилуй мене, Боже, задля милості своєї, і через велике

своє милосердя зітри моє беззаконня. Особливо омий
мене від мого беззаконня і очисти мене від мого гріха. Бо
я знаю своє беззаконня, і мій гріх постійно переді мною.
Тобі, Тобі одному я згрішив і вчинив те, що є злом у Твоїх
очах, тому Ти є праведним у своїх словах, і переможеш,
коли судитимеш. Я ж народився в беззаконні, і у гріху
моя мати мене зачала. Ти  ж, однак, полюбив правду
в  серці та об’явив мені таємничі глибини мудрості.

205
Ти  очистиш мене ісопом  — і  я  стану чистий. Обмиєш
мене  — і  я  стану біліший за сніг. Ти даси мені відчути
радість і втіху — і радітимуть упокорені кості. Відверни
своє обличчя від моїх гріхів і зітри всі мої беззаконня.
Створи в мені, Боже, чисте серце і віднови праведного
духа всередині мене. Не відкинь мене від свого обличчя
і не забери від мене свого Святого Духа. Поверни мені
радість свого спасіння і  зміцни мене Духом могутнім.
Беззаконних я навчатиму Твоїх доріг, і безбожні навер-
нуться до Тебе. Визволи мене від крові, Боже  — Боже
мого спасіння. Мій язик радісно проголошуватиме Твою
справедливість. Господи, Ти відкриєш мої уста — і мої
уста звістять Тобі хвалу. Адже Ти не маєш задоволення
від жертви, я приніс би. Та всепалення Тобі не до вподо-
би. Жертва Богові — це впокорений дух; серцем сумир-
ним і впокореним Ти, Боже, не погордуєш. Зроби ж Сіо-
нові добро — з Твоєї милості! Збудуй мури Єрусалима!
Тоді приємною буде Тобі жертва праведності, приношен-
ня і всепалення. Тоді приноситимуть на Твій жертовник
телят. Слава Отцю, і  Сину, і  Святому Духу. Як було на
початку, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь!

Богородице Дiво, радуйся

Богородице Діво, радуйся, Благодатна Маріє, Господь

з Тобою!
Благословенна Ти між жінками і  благословенний
Плід лона Твого, бо Ти породила Христа-Спаса, визво-
лителя душ наших. Амінь!
 Шановнi читачi!

Орест Стафійчук завжди відкритий для зворотного зв’яз-

ку. Якщо під час прочитання цієї книжки у вас з’явилися
запитання, думки чи побажання, якими ви хотіли б поді-
литися, або вам обов’язково потрібно повідомити щось
важливе і відверте, будь ласка, надсилайте ваші листи на
адресу автора або зателефонуйте йому.

Сайт Ореста Стафійчука: www.stafiychuk.com

Електронна адреса автора: ezomolfar@gmail.com
Акаунт в Instagram: orest_stafiychuk
Телефон: +38 063 277 28 63

207
 Популярне видання

СТАФІЙЧУК Орест
Примівник. Магія мольфарів

Головний редактор С. І. Мозгова

Відповідальний за випуск О. М. Шелест
Редактор О. М. Журенко
Художній редактор А. О. Попова
Технічний редактор В. Г. Євлахов
Коректор Ю. Є. Туманцева

Підписано до друку 22.01.2020. Формат 84х108/32. Друк офсетний.

Гарнітура «Georgia». Ум. друк. арк. 10.92.
Наклад 4000 пр. Зам. № .

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»,

Св. № ДК65 від 26.05.2000
61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, буд. 24,
E-mail: cop@bookclub.ua

Віддруковано у АТ «Харківська книжкова фабрика “Глобус”»

61052, м. Харків, вул. Різдвяна, 11.
Свідоцтво ДК № 3985 від 22.02.2011 р.
www.globus-book.com

Стафійчук О.
С78 Примівник. Магія мольфарів / Орест Стафійчук. —
Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімей­ного Дозвіл-
ля», 2020. — 208 с.
ISBN 978-617-12-7868-4 (PDF)
УДК 39+13