Уява як психічний процес: загальна

характеристика. Специфіка
психічного відображення в уяві
людини. Функції уяви.
Уява як психічний процес
Уява – це процес створення людиною нових образів на
основі попереднього досвіду. Це психічний процес, який
передбачає відхід від минулого досвіду, перетворення
даного і породження на цій основі нових образів, які є
продуктами творчої діяльності людини та прообразами для
неї. Уява — це специфічно людський психічний процес, що
виник і сформувався у процесі праці. Людина не може
розпочинати виконувати будь-яку діяльність, попередньо не
уявивши її результат.
Образи уяви не завжди відповідають реаліям, в них є
елементи фантазії.

Фантазія – спосіб роботи уяви, яка є не

продуктивною, на відміну від мрії.

Уява — основа наочно-образного мислення. Уява

дає змогу орієнтуватися в ситуації без застосування
практичних дій.

З уявою в практичній діяльності людей пов’язують

процес художньої творчості.
 В образах уяви перед людиною можуть поставати те, що вона не сприймала
безпосередньо, і те, чого взагалі не відбувалося, і навіть те, що саме в такій
формі просто не існую в природі. Кожен образ являє собою в якійсь мірі
відтворення – незважаючи на те, що воно може бути опосередкованим та
видозміненим – та перетворення дійсного. Ці дві тенденцій відтворення та
перетворення, які частіше за все даються як єдине ціле, одночасно є
протилежними одна одній. Якщо відтворення є основною характеристикою
пам’яті, то перетворення стає основною характеристикою уяви. Тобто уявляти –
це перетворювати.

Для того щоб перетворювати дійсність на практиці необхідно навчитися

робити це мисленнєво. Ці потреби задовольняють уяву. Уява нерозривно
пов’язана з нашою здібністю змінювати світ, дійсно перетворювати дійсність та
створювати щось нове.

Тому Горький був правий коли казав, що «именно вымысел и замысел

поднимают человека над животным».
 Функції уяви
уява служить основою образного мислення; уявляючи, людина представляє
дійсність в образах, розв’язує «образні завдання».

уява допомагає регулювати емоційні стани. Надлишкове відчуття провини

виникає у тих, хто уявляє засудження і критику у свою адресу з боку значущих
осіб.

уява дає людині можливість впливати на свої мотиваційні процеси,

вибудовувати ієрархії потреб і мотивів.

за допомогою уяви людина регулює інші пізнавальні процеси — увагу,

сприйняття, пам’ять, мислення. так, конструюючи ті або інші образи, людина
може звертати увагу на потрібні події, зосереджуватися на тих аспектах
реальності, які відповідають цим образам. Уява заповнює пропуски і
порожнечі в сприйнятті.
 Функції уяви
уява формує внутрішній план дій. Перед тим, як зробити
практичну дію, людина може її випробувати «в думці», тобто в
плані уяви.

за допомогою уяви людина може керувати багатьма

психофізіологічними станами організму. Через уяву можна у
відомих межах впливати на органічні процеси (ритм і темп
дихання, частоту пульсу, артеріальний тиск, температуру тіла
тощо).

уява може бути засобом відпочинку і відновлення сил.Це

відбувається при заміні діяльності фантазуванням.