МАГІСТЕРСЬКА С

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА
«УПРАВЛІННЯ КОМУНІКАЦІЄЮ В
ПЕДАГОГІЧНОМУ КОЛЕКТИВІ ЗАКЛАДУ
ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ»
2
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………………..5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ

КОМУНІКАЦІЄЮ В ПЕДАГОГІЧНОМУ КОЛЕКТИВІ ЗАКЛАДУ
ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ……………………………………………………………..7
1.1. Сутність та зміст управління комунікацією в педагогічному колективі……8
1.2. Управління формуванням ефективної комунікації в педагогічному

колективі закладу дошкільної освіти……………………………………………...27
1.3. Бар’єри та ускладнення в процесі педагогічної комунікації……………….34
Висновки до розділу 1……………………………………………………………...37
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО

УПРАВЛІННЯ КОМУНІКАЦІЄЮ В ПЕДАГОГІЧНОМУ КОЛЕКТИВІ
ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ………………………………………………39
2.1. Загальна характеристика ЗДО №296………………………………………….39
2.2. Дослідження стану управління формуванням комунікації в педагогічному

колективі закладу дошкільної освіти №296……………………………………….43
2.3. Рекомендації щодо управління формуванням ефективної комунікації

у ЗДО № 296…………………………………………………………………………
57
Висновки до розділу
2……………………………………………………………....67
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………69
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………..72

3
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………...79
4
ВСТУП
Актуальність теми. Провідним принципом сучасної освіти є гуманізація

та демократизація навчально-виховного процесу, впровадження технологій
співробітництва та професійної педагогічної комунікації.
Комунікація є визначним ходом співпраці суб'єктів фахової діяльності, у
якому здійснюється обмін повідомленнями, досвідом, здібностями,
інформацією.
Комунікативне середовище закладу дошкільної освіти характеризується
процесом педагогічного спілкування.
Здатність ефективно та продуктивно спілкуватися не тільки важлива
професійна характеристика сучасного фахівця, але й обов’язкова частина
загальної культури людини.
Продуктивність комунікативного простору педагогічної співпраці
базується на взаємодії представників освітянської групи, єдності цілей навчання
і виховання, створенні професійної педагогічної взаємодії, організації
ефективного спілкування в процесі розробки й реалізації педагогічних програм
та планів, що є актуальною ознакою не тільки високого щабля комунікативної
культури педагога, а й свідченням професіоналізму, самореалізації особистості
педагога. В той же час низький рівень комунікативної культури негативно
впливає на професійну роботу педагога.
Дослідженням професійної комунікації фахівців різних спеціальностей
займались Л. Дідух, Ю. Дробязко, О. Каверіна, О. Краєвська, С. Хаджирадєва та
ін.; психології спілкування – Л. Кайдалова, В. Семиченко та ін.
Різні аспекти професійної комунікації з погляду лінгвістики, педагогіки,
психології, соціології досліджувалися закордоном (К. Фаріс (Ch. Farris), Т.
Ґобан-Клас (T. Goban-Klas), Е. Ґроссе (E. Grosse), П. Хіманшу (P. Himanshu), В.
Шрамм (W. Shramm), А. Влощак-Шубзда (A. Wloszczak-Szubzda) та ін).
5
Крім того питання ефективної комунікації є предметом дослідження у

працях Г. О. Балла, В. М. Галузяка, Ю. М. Ємельянова, О. В. Киричука,
Л. Е. Орбан-Лембрик, Н. В. Чепелєвої. Формування комунікативного потенціалу
педагога висвітлювалось в працях В. М. Галузінського, М. М. Заброцького,
В. Л. Зливкова, С. О. Мусатова, О. В. Цуканової, С. І. Яковенка. Соціально-
психологічні аспекти комунікації в організації висвітлюються в роботах
Л. М. Карамушки, Н. Л. Коломенського, Т. М. Титаренко, Ю. М. Швалба та ін.
Проте здійснений аналіз наукових джерел засвідчує, що більшість
досліджень із вказаної тематики присвячено лише окремим ракурсам даного
питання. Це унеможливлює створення цілісного погляду на зазначену
проблему. Недостатнє опрацювання теоретичних і практичних аспектів
проблеми, й обумовили вибір теми дослідження: «Управління комунікацією в
педагогічному колективі дошкільного навчального закладу».
Об’єкт дослідження: ефективна комунікація в педагогічному колективі
закладу дошкільної освіти.
Предмет дослідження: формування ефективної комунікації в
педагогічному колективі закладу дошкільної освіти.
Мета дослідження полягає у визначенні умов і обґрунтуванні шляхів
формування ефективної комунікації в педагогічному колективі закладу
дошкільної освіти.
Відповідно до мети дослідження визначено такі основні завдання:
- конкретизувати сутність і розкрити особливості змісту поняття
професійної комунікації в педагогічному колективі закладу дошкільної освіти;
- проаналізувати особливості управління формуванням ефективної
комунікації в педагогічному колективі закладу;
- виявити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити
психолого-педагогічні умови ефективної комунікації в педагогічному колективі
дошкільного закладу;
6
- розробити практичні рекомендації щодо управління процесом

формування ефективної комунікації у педагогічному колективі дошкільного
закладу.
Методи дослідження: в роботі використано комплекс теоретичних та
емпіричних методів, що відповідають змісту проблеми. Для розв’язання
поставлених завдань було застосовано загальнонаукові методи теоретичного та
емпіричного дослідження, зокрема: теоретичний аналіз та систематизація
наукових літературних джерел, опитування, психологічне тестування.
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що було
проаналізовано теоретичні аспекти управління педагогічною комунікацією в
закладі дошкільної освіти.
Практичне значення даного дослідження зумовлюється можливістю
використання розробленого методичного інструментарію для підвищення
ефективності управління педагогічною комунікацією в закладі дошкільної
освіти. Матеріали дослідження можуть бути використані при викладанні
педагогічних дисциплін для студентів педагогічних навчальних закладів,
центрів післядипломної освіти.
Структура роботи: магістерська робота складається зі вступу, двох
розділів (теоретичного та емпіричного), висновків до розділів, загальних
висновків, списку використаних джерел та додатків. У вступі обґрунтовується
наукова актуальність теми, визначаються об’єкт, предмет, мета, завдання
дослідження, методи дослідження. Висновки підсумовують результати
дослідження в магістерській роботі та роблять певні узагальнення. Загальний
обсяг роботи складає 78 сторінок.
7
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ

КОМУНІКАЦІЄЮ В ПЕДАГОГІЧНОМУ КОЛЕКТИВІ ЗАКЛАДУ
ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ
1.1. Сутність та зміст управління комунікацією в педагогічному

колективі
За етимологічною природою термін комунікація походить від латинського

commūnicātio («повідомлення, передача»), пов’язаного з дієсловом commūnico
(«роблю спільним; повідомляю; з’єдную»), що є похідним від commūnis
(«спільний») [24].
Комунікація – це не просто передавання інформації, це обмін
інформацією між людьми, спрямований на взаємопорузуміння. Комунікація
відбувається за умов, коли одна сторона пропонує інформацію, а інша її
сприймає. Метою комунікації є розуміння, осмислення передаваної інформації.
Проаналізувавши праці зарубіжних науковців, Ю. Косенко зазначає, що
комунікація – у широкому сенсі – соціальне поєднання індивідів за допомогою
мови та знаків, установлення загальнозначущих наборів правил для різної
цілеспрямованої діяльності. Комунікація є механізмом, за допомогою якого
забезпечуються існування та розвиток людських взаємин, що охоплює всі
«розумові символи», засоби їх передачі в просторі та збереження у часі.
Науковці зазначають, що комунікація є специфічним обміном інформацією,
процесом передачі емоційного й інтелектуального змісту [24].
Велика психологічна енциклопедія визначає комунікацію як взаємодію
двох чи більше людей, що полягає в обміні інформацією між ними, і наводить
синонім «спілкування».
8
Загалом, вирази “спілкування”, “комунікація” часто вживаються як

синоніми. Проте з точки зору морально-етичного змісту між ними існують певні
істотні відмінності.
Початок розмежування понять спілкування та комунікації належить
Є. Жаркову. На його думку, комунікація відноситься до галузі передачі й
прийому інформації, спілкування – до процесів самоорганізації [16].
У новому тлумачному словнику української мови термін «спілкування»
трактується як «взаємні стосунки, діловий та дружній зв’язок», а термін
«комунікація» пояснюється як «спілкування між комунікантами та передача
інформації» [35]. На думку Ю. Косенка спілкування розуміється як соціально-
психологічний процес взаємодії двох і більше людей з приводу повідомленого.
Комунікація ж охоплює не лише спілкування між людьми та іншими
соціальними об’єктами, але й зв’язок за допомогою технічних засобів [24].
Систематизує відмінні ознаки між поняттями «спілкування» та «комунікація»
М. Каган, вважаючи що:
– процес спілкування може бути інформаційним, практичним, духовним,
комунікація ж, як інформаційний процес, полягає в передачі повідомлень;
– різні цілі комунікації та спілкування визначають різні способи їх
реалізації – спілкування відбувається у діалозі, комунікація часто має
монологічну структуру;
– метою спілкування є спільність, взаємодія людей для вирішення
завдань, що мають обопільний характер; комунікація – це передача інформації,
а при зворотному зв’язку – її обмін. Відтак, як зазначає М. Каган, процеси
спілкування та комунікації виступають ланками єдиної комунікативної
діяльності [19].
Будь-яка комунікація є спілкуванням, але не кожне спілкування ‘
комунікацією, тобто існує низка ситуацій, коли спілкування індивідів проходить
9
без комунікативних зв’язків. Тоді цей процес є простою психічною діяльністю,

спрямованою саму на себе".
В. Семенова з'ясовуючи співвідношення понять «спілкування»,
«комунікація», «комунікативна діяльність» відзначає, що такі властивості
спілкування, як «взаємодія» і «обмін інформацією», підкреслюють його
двосторонній, активний характер. Комунікація, на відміну від спілкування може
бути й односторонньою [52].
Ми погоджуємося з О. Ковальчук, котра узагальнює, що комунікація є
специфічною культурною формою спілкування, обміном інформацією між
людьми за допомогою знаків, символів, при якому інформація передається
цілеспрямовано, сприймається вибірково, а взаємодія здійснюється за певними
правилами та нормами [23]. Доповнює це визначення М. Василик, зазначаючи,
що комунікація є специфічним обміном інформацією, процесом передачі
емоційного та інтелектуального змісту [6].
У педагогічному словнику С. Гончаренка поняття комунікації
сформульоване як "риса особистості, здатність її до спілкування з іншими
людьми, товариськість. Формується в процесі життя й діяльності людини в
соціальній групі" [13].
У тлумаченні А. В. Соколова комунікація – “найважливіший аспект
людського спілкування. Вона складається в обміні значимою інформацією між
людьми” [50].
В.П. Конецька інтерпретувала поняття “комунікація” як спілкування в
результаті якого відбувається передача інформації від людини до людини [21].
На думку Н. Волкової, комунікація є двостороннім потоком інформації, де
важливе місце займає якість передавання інформації, її зміст, повнота форми,
що дає змогу не лише оперативно й правильно сформувати уявлення про
відповідну проблему, але й розробити її стратегію і тактику, визначити
адекватні методи і засоби реалізації конкретних цілей [9].
10
Професор Ф. Шарков визначає три аспекти поняттєвого змісту

комунікації: по-перше, комунікація — це засіб зв’язку будь-яких об’єктів
матеріального та духовного світу, тобто певна структура; по-друге, це
спілкування, у процесі якого люди обмінюються інформацією; по-третє, під
комунікацією розуміють передавання та масовий обмін інформацією з метою
впливу на суспільство та його складові частини [57].
У становленні теорії комунікації, що триває й зараз і характеризується
розширенням системного підходу до аналізу комунікації, комунікацію активно
досліджують як соціальний процес.
І. Плужник стверджує, що «комунікація — це не тільки процес обміну
інформацією, це процес створення певної спільності, в якій учасники
осмислюють інформацію і співвідносять свої смисли зі смислами
комунікативних партнерів, створюючи, таким чином, певну ступінь
взаєморозуміння» [40].
В змістовно-термінологічному сенсі поняття “комунікація” перебуває в
одному ряду з близькими за змістом поняттями “взаємодія” (взаємини),
“людські стосунки”, “взаємозумовленість”, “взаємовплив” тощо.
На думку О.М. Берегової “комунікація” – це “сенсовий та ідеально-
змістовний аспект соціальної взаємодії” [3].
Ф. Бацевич пояснює комунікацію як смисловий та ідеально-змістовий
аспект соціальної взаємодії, обмін інформацією в різноманітних процесах
спілкування [1]. А. Батаршев стверджує, що комунікація є складним,
багатоплановим процесом встановлення і розвитку контактів між людьми. Цей
процес створений потребами спільної діяльності та містить обмін інформацією,
вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття та розуміння іншої людини.
Науковець Л. Баркер визначає поняття "комунікація", як «процес
взаємопов’язаних елементів, що працюють разом, аби досягти необхідного
результату або мети».
11
Наукова увага спрямована на інтерактивний та трансактний характер

комунікації: суб’єкт комунікації є відправником, одержувачем повідомлення не
послідовно, а одночасно, будь-який комунікативний процес включає в себе,
крім реальної конкретної ситуації спілкування, неодмінно й минуле (пережитий
досвід), а також проектується в майбутнє.
Розглядаючи комунікацію як явище, можна виділити такі складники
комунікації: суб’єкт комунікації, предмет комунікації, комунікативні засоби,
комунікативний процес тощо. Комунікація є явище системне, структурне,
соціальне, історичне, психологічне й т. д. Так, предметом цієї взаємодії
(предметом комунікації) є комунікат.
Структура, характер, система комунікативного процесу так чи інакше
витворюються на основі форми участі комуніканта у процесі спілкування та
форми взаємодії з предметом спілкування [22].
Реалізація процесу комунікації можлива за таких умов:
1) наявність спільного для суб'єктів комунікації комунікативного
простору — соціально-психологічного середовища, яке впливає на суб'єктів
комунікації інформацією, засобами комунікації, прийнятими у конкретному
освітньому середовищі правилами спілкування, моральними нормами,
звичаями, мовленнєвими ритуалами тощо;
2) використання суб'єктами комунікації єдиної системи кодифікації і
декодифікації інформації, знаків і їх значень;
3) адекватне розуміння інформації, якою обмінюються учасники процесу
комунікації;
4) оптимальне поєднання засобів комунікації у процесі взаємообміну
інформацією, що вимагає відповідних комунікативних знань, умінь і навичок,
комунікативного досвіду;
12
5) попередження і подолання можливих комунікативних бар'єрів —

абсолютної чи відносної, суб'єктивно пережитої чи реально наявної перешкоди
ефективній комунікації;
6) урахування унікальних індивідуальностей суб'єктів комунікації,
наявних у них комунікативних знань, умінь, навичок, досвіду, здібностей [42].
Комунікацію у педагогічному колективі вчені розглядають як суто
технологічний засіб передачі інформації – технологічний, інформаційний,
мовленнєвий аспект означення комунікації.
У дослідженнях, присвячених проблемі педагогічної комунікації,
передача інформації визначається не як одна із форм комунікації, а як
визначальна комунікативна дія, яка опосередковано визначає інші складники
комунікації.
С. Самигіним педагогічна комунікація розглядається як специфічна форма
спілкування, що «підпорядковується загальним психологічним
закономірностям, властивим спілкуванню як формі взаємодії людини з іншими
людьми, що включає комунікативний, інтерактивний і перцептивний
компоненти» [47].
Російський дослідник В. Ширшов під педагогічною комунікацією розуміє
«організацію навчально-виховної діяльності на основі прийому, засвоєння,
використання та передачі інформації з різноманітних джерел» [59].
Педагогічна комунікація – це сукупність компетентностей, якими володіє
педагог у своїй діяльності у процесі передачі інформації та навчальної взаємодії
з вихованцями, результатом якої є позитивний вплив на суб’єкта комунікації.
Н. Волкова визначає професійно-педагогічну комунікацію як систему
безпосередніх чи опосередкованих зв'язків, взаємодій педагога, що реалізуються
за допомогою вербальних і невербальних засобів, засобів комп'ютерної
комунікації з метою взаємообміну інформацією, моделювання й управління
процесом комунікації, регулювання педагогічних відносин [9].
13
Ключовими для визначення сутності комунікації у педагогічному

колективі також стали погляди на комунікацію як на процес взаємообміну
інформацією, самовизначення людини у світі; мистецтво, якому можна
навчитися; її діяльнісний характер, зв'язок з рефлексією і тому її варто
розглядати як специфічну форму комунікації, метою якої є передача знань,
виховання й розвиток дітей, що функціонує через взаємодію трьох основних
компонентів: педагог – змістовна навчальна інформація – діти.
Професійно-педагогічна комунікація як специфічний процес
взаємообміну інформацією у системах "людина – людина", "людина –
комп’ютер", "людина – комп’ютер – людина" є засобом здійснення професійної
діяльності педагога, майстерність якого має ґрунтуватись, з одного боку, на
спеціальних професійних знаннях та різнобічних фахових уміннях, а з іншого –
на вмінні здійснювати взаємообмін інформацією з вихованцями, батьками,
колегами, адміністрацією, працівниками освіти тощо, досягаючи
взаєморозуміння.
Розгортається вона у процесі спільної комунікативної діяльності людей,
опосередкованої взаємообміном інформацією, за якої кожен з його учасників
засвоює загальнолюдський досвід, суспільні, педагогічні, комунікативні,
моральні та інші цінності, знання і способи комунікативної діяльності, виявляє,
розкриває і розвиває власні психічні якості, формується як особистість і як
суб’єкт комунікації. У цьому сенсі комунікація, комунікативна діяльність є
важливими чинниками психічного розвитку людини [43].
Суб’єкт професійно-педагогічної комунікації є носієм активного,
діяльного, творчого початку, комунікативно освіченою особистістю, здатною
свідомо планувати й організовувати власну комунікативну діяльність, впливати
на партнера, сприймати, аналізувати, оцінювати інформаційний, емоційний та
інтелектуальний зміст його висловлювань, психофізіологічні й енергетичні
14
стани, має розвинений емоційний інтелект, володіє комунікативними уміннями,

навичками, досвідом.
Провідним суб’єктом педагогічної комунікації є педагог, комунікативна
діяльність якого має бути спрямована на формування гармонійно розвиненої
особистості. Будучи учасником комунікації, він повинен дбати про навчання,
виховання, розвиток вихованців. Тому метою комунікації педагога є не лише
досягнення взаєморозуміння у спілкуванні, а й ініціювання всебічного,
гармонійного розвитку вихованців. Цього він може досягти, усвідомлюючи
унікальність і неповторність дитини як індивідуальності, враховуючи
динамічність змін, що відбуваються з нею, розуміючи складність і
неоднозначність процесу розвитку, вміючи бачити віддалені перспективи
взаємодії, вселяючи тим, із ким спілкується, впевненість в успішному
оволодінні знаннями, правильному особистісному зростанні [55].
Суб’єктом комунікації є також соціальна група, яка, взаємодіючи із
суб’єктами зовнішнього середовища, впливає на поведінку і спілкування
кожного причетного до неї індивіда.
Об’єкт професійно-педагогічної комунікації становить спільна діяльність
суб’єктів комунікації, результатом якої є поглиблення їх інформованості,
підвищення якості комунікативної діяльності, розвиток комунікативних умінь,
збагачення комунікативного досвіду.
Професійно-педагогічна комунікація реалізується як система
найрізноманітніших безпосередніх та опосередкованих зв’язків суб’єктів
комунікації. Особливістю безпосередніх зв’язків суб’єктів комунікації є їх прямі
контакти (з єдиними часовими, просторовими характеристиками).
Педагогічна комунікація ставить певні вимоги до особистісних якостей
педагога, найважливішою серед яких є комунікативність як необхідна
передумова успішної й активної роботи з педагогічною інформацією,
спрямованою на навчання і виховання дітей [16].
15
Компонентами педагогічної комунікативності педагога є: наявність

стійкої потреби в систематичному спілкуванні в найрізноманітніших сферах;
взаємодія загальнолюдських та професійних показників комунікативності;
емоційне задоволення на всіх етапах спілкування; наявність здібностей до
педагогічної комунікації, набуття комунікативних вмінь.
Також важливим компонентом професійно-педагогічної комунікації є
інформаційний потік – рух у певному середовищі даних (інформації),
структурованих на підставі змістово-цільового взаємозв’язку та
впорядкованості, спрямованих від джерела до суб’єкта-користувача [9].
Психологи розрізняють три групи базових комунікативних вмінь, що
забезпечують комунікативний досвід педагога: уміння міжособистісної
комунікації (вміння передавати інформацію, уміння користуватися вербальними
і невербальними засобами передачі інформації, вміння організовувати і
підтримувати педагогічний діалог, уміння активно слухати учня); вміння
сприймання й розуміння один одного (уміння орієнтуватися в комунікативній
ситуації педагогічної взаємодії, вміння розпізнавати приховані мотиви й
психологічні захисти дитини, вміння розуміти емоційний стан дитини тощо);
уміння міжособистісної взаємодії (уміння організовувати спільну діяльність,
вміння керувати груповою динамікою, вміння приймати адекватну рольову
позицію, вміння надавати психологічну допомогу, вміння розв’язувати
конфлікти, вміння приймати позицію конструктивної конфронтації) [32].
В межах навчально-виховного процесу також важливою стає здатність
комуніканта (педагогічних працівників) змінюватися, активно діяти, швидко
приймати рішення, самовдосконалюватися, саморозвиватися впродовж усього
життя. Відтак, комунікативний досвід є важливим підґрунтям комунікативної
культури педагогів.
У навчальному закладі комунікація може здійснюватися як по
горизонталі – комунікація з колегами, працівниками педагогічних установ, так і
16
по вертикалі – спілкування з керівниками й вихованцями, у навчальному закладі

і за його межами у письмовій чи в усній формах, контактним способом і
опосередковано (документація і комп’ютерна комунікація) і слугує головним
засобом розв’язання багатопланових і педагогічних завдань [31].
Комунікація в педагогічному колективі характеризується подвійною
спрямованістю, поліінформативностю, високою мірою репрезентативності,
утворюючи специфічний синтез усіх основних характеристик що виражається в
новому якісному змісті і визначається характером взаємодії суб'єктів освітнього
процесу.
Особливою умовою здійснення професійної педагогічної комунікації є
компетентний педагог, який здатний адекватно сприймати педагогічні новації,
створювати власну систему діяльності, адаптуватися до змін, уміти
самовдосконалюватися у своїй діяльності, вміє аналізувати та розв’язувати різні
професійні ситуації засобами комунікації, швидко реагувати на зміни в
соціальному й економічному житті суспільства [38].
Серед чинників, що впливають на особливості комунікації педагога й
вихованців, Н. Волкова виокремлює такі: соціальний (зумовлений перевагою
соціальної ролі педагога над соціальною роллю дитини), психологічний
(розбіжність інтересів партнерів спілкування; боязнь колективу; поганий
контакт; звуження функцій спілкування, наприклад, тільки інформаційна;
наслідування; боязнь педагогічних помилок; негативна установка на колектив
тощо), фізичний (неправильно організований простір, ізольованість педагога) і
смисловий, або когнітивний (несприйняття вихованцями мовлення педагога)
тощо [10].
Відбувається педагогічна комунікація завжди у соціальному контексті,
виступаючи ідейно-моральною категорією, і вимагає від особистості педагога
усвідомлення:
- власних потреб і ціннісних орієнтацій своєї діяльності;
17
- власних перцептивних умінь та вміння сприймати нове;

- норм і цінностей інших соціальних груп і культур;
- власних психічних станів.
Таким чином, комунікативна діяльність педагога – це процес постійного
пізнання ситуації, умов комунікації, соціального оточення, себе, протилежної
сторони. В іншому разі він діятиме наосліп, методом спроб і помилок. Тільки на
основі оперативного дослідження, аналізу ситуації він знаходитиме адекватні
засоби для забезпечення педагогічно доцільної комунікації [15].
Управління комунікаційним процесом повинно здійснюватись системно,
тобто повинна бути створена цілісна, продумана система управління.
Управління комунікаційним процесом необхідно для того, щоб
сформувати і впорядкувати потоки циркулюючої інформації. Спрямовані
потоки інформації створюють сприятливу психологічну атмосферу, трудовий
настрій, допомагають уникнути конфліктів і нерозуміння.
Правильне управління комунікацією дозволяє організації накопичувати,
формалізувати, узагальнювати та структурувати знання та досвід кожного
працівника в єдиному інформаційному середовищі; забезпечувати вільну
циркуляцію інформації зверху вниз і знизу вгору, що, в свою чергу, забезпечує
підвищення ефективності роботи організації [2].
Управління комунікаційними процесами включає:
- визначення перешкод на шляху до ефективної комунікації;
- розробку й реалізацію засобів усунення таких перешкод і підвищення
ефективності комунікаційних процесів.
Основними цілями роботи системи управління комунікаціями є
налагодження:
• інформаційної підтримки управлінських рішень;
• інформаційної підтримки управління змінами;
• скорочення опору змінам з боку працівників;
18
• виявлення комунікаційних та управлінських проблем;

• формування корпоративної спільності колективу і створення мотивації
співробітників;
• формування та підтримка корпоративної культури (корпоративних
цінностей і норм поведінки) [60].
Отже, сутність управління комунікаційним процесом полягає в здійсненні
цілеспрямованого впливу на колектив педагогічних працівників з метою
забезпечення прийняття, обробки, накопичення, передачі своєчасної і
неперетвореної інформації на відповідні рівні управління (точки
відповідальності). Проте забезпечення зазначених процесів є досить складним,
адже на комунікаційний процес впливає значна кількість факторів як
зовнішнього, так і внутрішнього середовища [60].
Нормативно-правове забезпечення управління комунікативною
діяльністю закладів освіти передбачає: всебічне використання засобів і форм
юридичного впливу на об’єкт управління з метою підвищення ефективності
комунікації (зокрема, опрацювання нормативних актів, що регулюють
функціональні і правові відносини у процесі задоволення інформаційно-
комунікативних потреб, сукупність правових норм, втілених у внутрішні
документи); державне регулювання і державну підтримку комунікативної
діяльності освітніх закладів.
Актуальна база законодавчих та нормативних актів про функціонування
інформаційних комунікацій забезпечує керівні структури закладу освіти
релевантною інформацією.
Нормативно-правове регулювання інформаційно-комунікаційної
діяльності навчального закладу забезпечується: Законом України «Про освіту»;
Законом України «Про дошкільну освіту»; Законом України «Про Національну
програму інформатизації»; Державною національною програмою «Освіта»
(Україна ХХІ ст.); Національною доктриною розвитку освіти; Національною
19
стратегією розвитку освіти України на період до 2021 року; Національною

програмою інформатизації; проектом Концепції розвитку освіти України на
період до 2025 року: Державною програмою «Інформаційні та комунікаційні
технології в освіті і науці».
Зокрема, у Національній доктрині розвитку освіти зазначається, що
«Пріоритетом розвитку освіти є впровадження сучасних інформаційно-
комунікаційних технологій, що забезпечують удосконалення навчально-
виховного процесу, доступність та ефективність освіти, підготовку молодого
покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві. Це досягається
шляхом забезпечення поступової інформатизації системи освіти, спрямованої на
задоволення освітніх комунікаційних потреб учасників навчально-виховного
процесу».
Загалом упродовж останніх 15 років ухвалено низку законів України,
нормативних актів Кабінету Міністрів України, Указів Президента України
щодо інформатизації освіти. До них належать Указ Президента України «Про
невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в
Україні», Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в
Україні». Крім того, на реалізацію окреслених завдань спрямована ухвалена
відповідно до зазначених документів Постанова КМУ «Про затвердження
Державної програми «Інформаційній та комунікаційні технології в освіті і
науці».
Проте, норми законів та підзаконних актів носять декларативний
характер, через не виконуються, або реалізуються не в повному об’ємі [36].
Щодо функцій професійно-педагогічної комунікації, то результати
вивчення наукових робіт досліджуваної проблеми показали наявність різних
підходів до вирішення цього питання. Так, найчастіше у вітчизняних наукових
джерелах виділяють такі функції комунікації: управлінську, інформативну,
емотивну (експресивну) і фатичну (контактоустановчу); у зарубіжних –
20
інформаційну, командну, інструктивну, інтегральну, функцію впливу й

переконання.
Крім того значна частина дослідників (В. А. Кан-Калик,
Л. О. Савенкова, А. М. Москаленко та ін.) при визначенні функцій комунікації
спираються на класифікацію Б. Ф. Ломова, а саме: інформаційно-комунікативна
(процеси прийому, передачі інформації); регуляторно-комунікативна (взаємне
корегування дій у процесі співпраці); афективно-комунікативна (стосується
емоційної сфери людини й відповідає потребам у зміні свого емоційного
стану) [22].
В. А. Семиченко виокремлює функцій комунікативної взаємодії:
контактна, інформаційна, спонукальна, координаційна, емотивна, функція
розуміння, встановлення відносин, організації впливу, а також функції
педагогічної діяльності, основними з яких є термінальні, тактичні,
операціональні.
Термінальні функції педагогічної комунікації (функцїі-цілі). Пов’язані зі
стратегічними напрямами педагогічної діяльності, відображають її сутнісні цілі
та завдання. Цю групу утворюють:
— навчальна функція професійно-педагогічної комунікації (передбачає
оволодіння суб’єктами комунікацій комунікативними знаннями, їх постійне
оновлення, комунікативну рефлексію з метою ефективного діалогу в
педагогічній діяльності, сприяє поглибленню, розширенню та закріпленню
знань, умінь і навичок);
— виховна функція професійно-педагогічної комунікації (сприяє
формуванню комунікативних, моральних якостей, які забезпечують нормативну
поведінку людини, для успішної адаптації до певного соціокультурного,
освітнього середовища). її реалізація передбачає формування ціннісного
ставлення, переконань, комунікативної культури;
21
— розвивальна функція професійно-педагогічної комунікації (створює

унікальні можливості для розвитку комунікативних, особистісних якостей
суб’єктів комунікації, оволодіння етичними нормами і правилами поведінки,
розкриття морального змісту подій, фактів, вчинків, опанування оцінних і
самооцінних критеріїв, збагачення комунікативного досвіду; сприяє
поступовому і послідовному переходу на якісно нові рівні культури
педагогічної комунікації);
— життєзабезпечувальна функція професійно-педагогічної комунікації
(створює умови для особистісної самореалізації, задоволення інформаційних і
комунікативних потреб суб’єктів комунікації через збагачення культури
вербальної та невербальної комунікації, розширення можливості доступу до
інформації, яка постійно оновлюється, використання інформаційних і
комунікативних ресурсів комп’ютерних технологій);
— функція соціалізації особистості (передбачає підготовку до
встановлення взаємних стосунків із суб’єктом комунікації, колективом,
соціальним середовищем через оволодіння правилами вербальної та
невербальної поведінки в стандартизованих комунікативних ситуаціях; вибір
найдоцільніших засобів комунікації для досягнення мети у конкретній
комунікативній ситуації; відкритість і довіру між комунікативними партнерами;
усвідомлення і подолання бар’єрів комунікації; вибір оптимального стилю
спілкування і керівництва колективом; подолання перешкод у взаєморозумінні;
врегулювання конфліктних ситуацій; усвідомлення власного місця в системі
рольових, статусних, ділових, міжособистісних та інших зв’язків) [57].
Тактичні функції професійно-педагогічної комунікації (функції-засоби).
Реалізація їх підпорядкована загальній стратегії комунікації. Кожна з цих
функцій виконує відповідну інструментальну роль:
— інформативна функція професійно-педагогічної комунікації:
забезпечення повноцінного обміну повідомленнями, тобто прийом, передавання
22
інформації (про нові знання і властивості, ознаки предметів і явищ довкілля,

технології і норми здійснення конкретного виду комунікативної діяльності,
моделі, стратегії, технології комунікативної поведінки, засоби педагогічної
комунікації та ін.), сприйняття, осмислення її змісту; вибір адекватних
вербальних і невербальних засобів передавання змісту інформації; формування
в суб’єктів комунікації особистісного, емоційно-ціннісного ставлення до
інформації; розуміння внутрішнього стану партнера з педагогічної комунікації;
цілісний аналіз процесу педагогічної комунікації на основі сформованої
системи знань, вивчення, усвідомлення й аналізу своїх комунікативних
здібностей, умінь;
— експресивна функція професійно-педагогічної комунікації:
забезпечення доступного, цікавого, емоційно-виразного і яскравого передавання
інформації, формування відповідних комунікативних умінь і навичок,
стимулювання у партнера необхідних емоційних станів («обмін емоціями»);
— смислоутворювальна функція професійно-педагогічної комунікації:
привнесення сенсу в усі аспекти комунікації, розкриття загальнолюдських,
загальнокультурних смислів, професійної та індивідуальної значущості
комунікативних дій [54];
— діагностична функція професійно-педагогічної комунікації:
забезпечення ефективності комунікації, яка залежить від ступеня опанування її
суб’єктами інформації про стан, рівень знань, вихованості, розвитку партнера з
комунікації, ступінь його поінформованості, готовності до обміну інформацією.
Вона передбачає постійний зворотний зв’язок, який дає змогу «зчитувати» й
аналізувати інформацію, характеризувати емоційно-вольові стани через
зовнішні їх прояви, бачити невідповідність між невербальними
комунікативними актами і їх психологічним змістом, робити певні висновки;
— індивідуалізаційна функція професійно-педагогічної комунікації:
утвердження єдиних стандартів і правил роботи з інформацією, задоволення
23
індивідуальних особливостей попиту на інформацію залежно від здібностей,

інтересів, бажань, потенційних можливостей суб’єктів комунікації шляхом
використання різноманітних джерел інформації, штучних засобів її збереження і
передавання, розвитку її форм;
— спонукальна функція професійно-педагогічної комунікації: пошук
шляхів переведення партнера з комунікації у позицію суб’єкта, спонукання його
до активності, спрямовування на виконання певних комунікативних дій,
самореалізацію через вербальні, невербальні засоби комунікації, використання
телекомунікаційних технологій для передавання та приймання інформації;
— прогностична функція професійно-педагогічної комунікації:
передбачення можливих комунікативних бар’єрів під час взаємообміну
інформацією, змін, що можуть статися із суб’єктом комунікації, аналіз їх
тенденції, моделювання наступного процесу комунікації (планування змісту,
вибір засобів, технологій комунікації на основі змісту і цілей взаємодії, зокрема
навчальної, виховної);
— культурологічна функція професійно-педагогічної комунікації:
відкриття можливостей для учасників комунікації не тільки продемонструвати
рівень культури усного й писемного мовлення, невербальних проявів, знання
норм етикету, а й брати за взірець, наслідувати особистісно значущі особливості
поведінки, вимови партнера з комунікації;
— психотерапевтична функція професійно-педагогічної комунікації:
використання засобів комунікації (вербальних, невербальних) з метою надання
психологічної допомоги, запобігання конфліктам, нівелювання або
компенсування їх негативних впливів [57].
Операціональні функції професійно-педагогічної комунікації (функції-
прийоми).
Виявляються вони у процесі реалізації тактичних цілей, які, як правило,
пов’язані з відповідною комунікативною стратегією:
24
— функція вимірювання та оцінювання в професійно-педагогічній

комунікації: пошук, удосконалення форм і технік вимірювання (визначення
величин) важливих для педагогічної комунікації показників (рівня
сформованості комунікативних умінь, наявності комунікативних здібностей,
критеріїв оцінювання якості і кількості інформації, каналів її передавання,
способів кодування, декодування, приймання інформації та ін.) та їх оцінювання
(формулювання висновків про стан процесів, подій, явищ на основі здійснених
певних узагальнень);
— методична функція професійно-педагогічної комунікації:
співвіднесення мети і засобів, технік педагогічної комунікації з її результатами,
визначення їх ефективності, відповідності комунікативної діяльності
нормативним еталонам, виявлення недоліків у побудові процесу педагогічної
комунікації, прогнозування його розвитку, розроблення нових стратегій і
тактик, прийомів власної комунікативної діяльності і діяльності суб’єкта
комунікації;
— управлінська функція професійно-педагогічної комунікації: управління
комунікативною діяльністю суб’єктів комунікації, інформаційними потоками;
запобігання труднощам, які виникають при переході інформації із зовнішнього
у внутрішній план суб’єктів комунікації, а також унаслідок перекручування
інформації при опосередкованій педагогічній комунікації. Це зумовлює
необхідність знання інформаційних потоків, суб’єктів педагогічної комунікації,
уміння аналізувати інформаційні потоки, знаходити причини їх нетотожних
переходів, способи їх коригування та використання;
— координаційна функція професійно-педагогічної комунікації: взаємне
орієнтування, узгодження дій суб’єктів комунікації з метою організації спільної
комунікативної діяльності [54];
— контактна функція професійно-педагогічної комунікації: встановлення
контакту (стану обопільної готовності суб’єктів комунікації до безпосереднього
25
або опосередкованого електронними засобами приймання і передавання

повідомлення); активізація прагнення суб’єктів комунікації до контакту між
собою та з ініціатором комунікації; створення умов для пізнавання особистісних
якостей партнерів з комунікації; організація спільних переживань, формування
групового «ми»; створення позитивної, сприятливої атмосфери;
— самостверджувальна функція професійно-педагогічної комунікації:
усвідомлення суб’єктом комунікації власного «Я», відчуття особистої
значущості, формування адекватної самооцінки, рівня домагань особистості;
— формоутворювальна функція професійно-педагогічної комунікації:
зовнішнє оформлення вербальних висловлювань, невербальних проявів залежно
від особливостей, умов комунікації, особистісних якостей її суб’єктів.
Отже, знання функцій, орієнтація на поліфункціональність професійно-
педагогічної комунікації дають змогу педагогу організувати власну комунікацію
як цілісний багатогранний процес. Зміст, форми й засоби реалізації конкретних
функцій залежать від фахової спрямованості педагога та типу навчального
закладу [54].
26
1.2. Управління формуванням ефективної комунікації в

педагогічному колективі закладу дошкільного освіти
Ефективність управління діяльністю закладу освіти, його структурними

підрозділами та окремими членами колективу багато в чому залежить від
ефективності комунікаційного процесу.
Ефективною комунікацією можна назвати процес якісного обміну змістом
інформаційного, емоційного та інтелектуального наповнення.
Ефективна комунікація, наголошує Ю. Паскевська, є цілеспрямованою
взаємодією, яка орієнтована на розуміння співрозмовника, а її засоби сприяють
встановленню та розвитку контактів, позитивних взаємовідносин, вивченню
особистісних особливостей тощо [45].
Формування ефективної професійної педагогічної комунікації – процес
вироблення у педагогічних працівників професійних комунікативних якостей,
компетенцій та рис характеру, які сприятимуть у подальшому професійній
комунікативній діяльності.
Провідною умовою формування ефективної комунікації виступають
демократичні взаємини між учасниками педагогічного процесу.
Формування ефективної комунікації починається у процесі живого
діалогу та групового спілкування суб’єктів педагогічного процесу. Тому цей
процес необхідно організовувати відповідно до рекомендацій психолого-
педагогічної науки, законів, закономірностей, принципів, форм і методів
виховання.
Комунікація вважається ефективною, коли члени колективу освітнього
закладу доводять інформацію один до одного і всі сторони, що беруть участь,
відносно ясно розуміють, що дана інформація означає [39].
Основними критеріями ефективної комунікації є:
27
1. Фільтрація. Коли працівник говорить те, що бажає почути його

керівник – він фільтрує інформацію. Фільтрація є наслідком:
- конфлікту між сферами компетенції;
- конфлікту інтересів відправника і одержувача повідомлення;
- висоти структури організації (чим вище рівень управління, тим більше
умов для фільтрації);
- отриманого досвіду попередніх негативних комунікацій.
2. Вибіркове сприйняття. Одержувач краще сприймає інформацію, що
відповідає його потребам, мотивації, досвіду тощо. Ступінь зацікавленості в
інформації визначає характер її декодування.
3. Семантичні бар’єри. Однакові слова мають різне значення для різних
людей. Вік, освіта, культурне середовище – три найбільш важливих фактора, які
впливають на значення слів, що використовуються в процесі комунікації.
4. Поганий зворотній зв’язок.
5. Культурні відмінності між відправником і одержувачем інформації.
6. Інформаційні перевантаження виникають внаслідок неможливості
ефективно реагувати на всю інформацію. Виникає потреба відсіву менш
важливої інформації [45].
Основними функціями комунікації є:
- надання інформації (надходження інформації до членів адміністрації та
всього колективу закладу освіти, що дозволяє їм ухвалювати вірні рішення і
досягати поставлених цілей);
- мотивація членів освітнього закладу (мотивація – ключовий чинник
діяльності організацій, тому комунікації відіграють основну роль в
стимулюванні членів організації на досягнення поставлених перед ними цілей
[39].
Успішне здійснення професійно-педагогічної комунікації можливе за
таких умов:
28
 наявності спільного для суб'єктів комунікації комунікативного

простору - соціально-психологічного середовища, яке чинить вплив на суб'єктів
комунікації не тільки інформацією (її змістом, цінністю, новизною), але й
засобами комунікації (вербальними, невербальними, інформаційно-
комунікаційними), прийнятими у конкретному освітньому середовищі
правилами спілкування, моральними нормами взаємодії, звичаями,
мовленнєвими ритуалами тощо;
 використання єдиної системи кодифікації й декодифікації
інформації, тобто знаків, закріплених за ними значень та смислів, відомих
суб'єктам комунікації;
 забезпечення розуміння інформації, якою обмінюються учасники
процесу комунікації;
 оптимального поєднання вербальних та невербальтіх засобів
комунікації процесі взаємообміну інформацією, що вимагає наявності
відповідних комунікативних знань, умінь і навичок, певного комунікативного
досвіду;
 попередження й подолання можливих комунікативних бар'єрів, які
мають соціальний чи психологічний характер. їх поява обумовлена
мотиваційно-операційними, індивідуально-психологічними, соціально-
психологічними особливостями суб'єктів комунікації, розбіжностями у мові,
культурно зумовлених нормах спілкування, у взаємодії представників різних
культур, націй; непорозумінням з боку іншої людини, дефіцитом інформації;
 урахування унікальних індивідуальностей суб'єктів комунікації,
наявних у них комунікативних знань, умінь, навичок, досвіду, здібностей [18].
Важливими критеріями ефективності комунікації в організації є групова
згуртованість, міжособистісні взаємини та соціально-психологічний клімат в
колективі.
29
Під міжособистісними відносинами слід розуміти сукупність взаємодій,

які виникають між окремими людьми. Міжособистісні взаємини поєднують в
собі когнітивний (сприйняття), емоційний (переживання) і поведінковий (дії)
компоненти.
Міжособистісні відносини, які проявляються в усіх формах взаємодії
педагогічного колективу, трансформуються в залежності від наступних
факторів організаційної діяльності:
• Стиль управління, культивований в освітній організації;
• Тип організаційної культури, характерний для освітньої організації;
• Стратегія управління колективом, що реалізується в освітній організації.
Розвиток міжособистісних відносин в колективі освітньої організації
може визначатися конкретною рольовою моделлю, що характеризує ідеальних
співробітників освітньої установи (героїв), які своєю поведінкою
персоніфікують і символізують діючу систему цінностей [51].
Групова згуртованість – процес групової динаміки, який характеризує
міру (ступінь) прихильності до групи належних до неї осіб; дружний,
організований, одностайний колектив.
Вона передбачає утворення і розвиток у групі (організації, установі тощо)
зв’язків, які забезпечують перетворення зовнішньо заданої структури на
психологічну спільність людей, складний психологічний організм, якому
властиві безконфліктність стосунків і узгодженість внутрігрупових дій.
Згуртований колектив здатний легше справлятися з труднощами, дружно
працювати, створювати найбільш сприятливі можливості для розвитку кожного,
зберігатися як ціле в різних, у тому числі несприятливих, умовах.
Конкретними показниками згуртованості є: рівень взаємної симпатії в
міжособистісних стосунках; ступінь привабливості групи для її учасників.
Взаємовідносини в колективі, його згуртованість значною мірою залежать
від того, що собою представляють самі члени колективу, які їхні особистісні
30
якості і культура спілкування, що виявляється в ступені емоційної теплоти,

симпатії чи антипатії. Трудовий колектив формується з окремих працівників,
наділених різними психічними властивостями, з різними соціальними
характеристиками [52].
Соціально-психологічний клімат – якісний аспект міжособистісних
стосунків, що виявляється у сукупності внутрішніх (психологічних) умов, які
сприяють або перешкоджають продуктивній спільній діяльності колективу і
всебічному розвитку особистості в ньому.
Залежно від особливостей вияву соціально-психологічний клімат виконує
в колективі відповідні функції:
Консолідуючі функції - полягає у згуртуванні колективу, об'єднанні
зусиль для вирішення навчально-виховних завдань;
Стимулюючі функції - виявляється в реалізації "емоційних потенціалів
колективу", його життєвої енергії;
Стабілізуючі функції - забезпечує стійкість внутріколективних відносин,
створює необхідні передумови для успішної адаптації нових членів колективу);
Регулюючі функції - виявляється в утвердженні норм взаємин,
прогресивно-етичного оцінювання поведінки членів колективу [25].
Соціально-психологічний клімат слід розглядати в єдності когнітивного
(усвідомленні цілей і завдань педагогічної діяльності; виявлення педагогічної
концепції та міра її узгодженості з педагогічними поглядами колег; соціально-
перспективна поінформованість про колектив і його членів), емоційної
(задоволеність членством у колективі та характером міжособистісних взаємин у
ньому; прийняття стилю керівництва й професійного спілкування) і
поведінкової (спосіб професійної самореалізації, активність у професійному та
соціальному житті колективу) сторін функціонування педагогічного колективу
та діяльності окремих його членів.
31
Соціально-психологічний клімат в організації характеризують як

позитивні, так і негативні ознаки. До позитивних ознак соціально-
психологічного клімату належать:
- наявність позитивної перспективи для групи і кожного її індивіда;
- взаємодовіра і висока взаємовимогливість у групі;
- ділова критика;
- вільне висловлювання власної думки;
- відсутність тиску керівників на підлеглих;
- достатня поінформованість працівників про цілі та завдання організації;
- задоволеність працею й належністю до групи;
- прийняття на себе відповідальності за стан справ у групі тощо.
Негативними ознаками соціально-психологічного клімату є дезінтеграція
групи, нечітко визначені права та обов’язки осіб організації, відсутність чітко
налагодженої системи комунікацій, наявність проблем адаптації до умов
організації та ін. [54]
Управління педагогічною комунікацією націлене передусім на створення
у педагогічному колективі сприятливого соціально-психологічного клімату, що
є основою згуртування людей та формування єдиною команди [28].
На соціально-психологічний клімат в організації впливають такі чинники:
- соціально-психологічний клімат суспільства (макроклімат);
- умови життєдіяльності (територіальне розташування, специфіка
діяльності та ін.);
- суспільна думка, психологічний вплив, наслідування тощо;
- вплив особливостей групової динаміки.
Отже, соціально-психологічний клімат визначають як стан
міжособистісних стосунків, що можуть змінюватися. Динаміка цих змін
зумовлена як детермінантами зовнішнього плану (матеріально-технічні,
32
організаційно-управлінські умови), так і особливостями безпосередньої

взаємодії (тобто відображенням і розумінням міжособистісних відносин) [44].
Соціально-психологічний клімат та ефективність здійснення керування
педагогічним колективом значною мірою залежить від того, який стиль
управління використовує керівник закладу.
Стиль управління – це гнучка манера поведінки керівника щодо
співробітників, яка змінюється в часі залежно від ситуації і виявляється у
способах виконання управлінських робіт підпорядкованими керівнику
співробітниками.
У процесі управлінської діяльності керівника дошкільного закладу стиль
управління має важливі адаптаційні функції, зокрема: сприяє подоланню
суперечностей між особливостями керівника та вимогами діяльності, яку він
здійснює; впливає на успішну взаємодію з оточенням (конкретним соціумом,
освітнім колективом). Роль керівника у створенні оптимального соціально-
психологічного клімату є вирішальною.
Загалом виокремлюють такі основні стилi управління, як демократичний
(колегiальний, товариський), авторитарний (автократичний, адмiнiстративний,
вольовий, директивний), лiберальний (вiльний, анархiчний, нейтральний,
формальний, такий, що не втручається). Кожному зі стилів управління
властивий свiй "психологiчний портрет" керівника [60].
З метою забезпечення ефективної комунікації в освітньому закладі його
керівник має забезпечити ефективний обмін інформацією між суб'єктами і
об'єктами управління, а також між закладом освіти і його оточенням;
удосконалення міжособистісних відносин у процесі обміну інформацією;
створення інформаційних каналів для обміну інформацією між окремими
співробітниками і групами та координації їх завдань і дій; регулювання і
раціоналізацію інформаційних потоків [48].
33
1.3. Бар’єри та ускладнення в процесі педагогічної

комунікації
В процесі управління комунікацією керівник повинен звернути увагу на

уникнення труднощів тобто бар’єрів комунікації, які порушують процес
передачі інформації і знижують його ефективність. Існує чимало явищ, які
можуть негативно впливати на комунікацію, вони зазвичай виникають у
фізичному оточенні або у сфері емоцій людини..
Індивідуальні (особистісні) бар’єри пов’язані з особливостями мислення,
психологічною несумісністю співрозмовників через темперамент, характер,
відмінності в освітніх та культурних рівнях або вподобаннях, різний життєвий
досвід, стать, національність тощо.
Міжособистісні бар’єри виникають через проблеми психологічного
клімату, різного погляду на системи цінностей, відсутність інтересу учасників
комунікаційного процесу один до одного.
Крім того розрізняють бар’єри, які заважають правильному сприйманню
іншої людини та взаєморозумінню з нею, зокрема (рисунок 1.1) [20]:
Рисунок 1.1. Різновиди комунікативних бар’єрів

34
1) психологічні – є наслідком прояву індивідуальних характеристик

особистості, у тому числі темпераменту, характеру, установки, мотивації,
пам’яті;
2) конфліктні – внаслідок зіткнення протилежних інтересів і поглядів;
3) емоційні – якщо людина ставиться до когось неприязно, то й розуміє
його погано;
4) моральні – на розуміння іншої людини впливають власні цінності;
5) інтелектуальні – залежать від особливостей у сприйманні, мисленні,
знаннях;
6) соціальні – виникають між людьми, які належать до різних соціальних
груп, зокрема віку, статі, національності;
7) мовленнєві – виникають, коли людина не вміє або не може висловити
свою думку, а також унаслідок поганої вимови, інтонації;
8) професійні – виникають унаслідок різного професійного досвіду,
ставлення до роботи, статусу тощо.
Усі ці бар’єри й утворюють зону некерованості в “комунікативному
просторі” колективу. Мінімізація її можлива тільки у разі навчання керівників
на власних помилках і на відпрацьовуванні інформаційних каналів передачі
інформації, її збору та оцінки.
Процес комунікації може мати негативний результат, якщо
супроводжуватиметься почуттями образи, ворожості, відчуження. Найчастіше
їх зумовлюють такі чинники:
1. Відмінності між мовним і немовним спілкуванням. У процесі
спілкування невербальні засоби реалізуються поза контролем свідомості,
імпульсивно. Тому сказане не завжди тотожне тому, що демонструється
поведінкою.
35
2. Вплив на взаємодію прихованих (хибних) припущень. Неточні або

хибні припущення ускладнюють процес взаємодії.
3. Прихований контекст спілкування. Ускладнюють спілкування погрози,
попередження, обіцянки негативних наслідків, накази, безапеляційні
розпорядження, команди; критика, образи; апелювання до обов'язків; репліки-
пастки; натяки без розкриття важливої інформації; допит; похвала з «пасткою»;
упереджений діагноз мотивів поведінки; несвоєчасні поради; відмова від
обговорення питання; зміна теми; заспокоєння запереченням [47].
Шляхи подолання бар’єрів у спілкуванні полягають у тому, щоб:
• чітко уявляти загальну тактику поведінки та мати набір відповідних
аргументів для позитивного розв’язання проблеми;
• знати типи співрозмовників для встановлення позитивного контакту і
вміти цим користуватися;
• вміти чути й слухати, що дозволяє краще зрозуміти позицію іншої
сторони та сприяє виникненню позитивного ставлення з боку співрозмовника;
• вміти демонструвати співрозмовникові увагу і повагу, задовольняючи
тим самим його потребу у власній значущості;
• не втрачати комунікативної ініціативи, активно впливати як на зміст, так
і на загальний характер бесіди, зокрема й на її емоційне забарвлення.
Усвідомлення педагогом бар'єрів і ускладнень комунікації сприятиме
ефективній взаємодії, досягненню взаєморозуміння [19].
36
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1
На основі аналізу наукової літератури з теми дослідження з’ясовано

сутність основних понять, таких як: «комунікація», «спілкування», «педагогічна
комунікація», «управління комунікацією», визначено особливості управління
формуванням ефективної педагогічної комунікації а також бар’єри та
ускладнення в процесі педагогічної комунікації.
Встановлено, що у поняття «комунікація» існує близько сотні тлумачень,
що потребує комплексного підходу до його трактування. Проте спільним є те,
що комунікація є специфічним, двостороннім інформаційним обміном за
допомогою знаків, символів, при якому інформація передається
цілеспрямовано, а взаємодія здійснюється за певними правилами та нормами.
Поняття «професійна комунікація» розглядається як процес виникнення
взаєморозуміння в певній предметній галузі, процес обміну інформацією між
фахівцями, на основі їх професійного єднання.
На основі аналізу й результатів наукових пошуків професійну педагогічну
комунікацію визначено як систему безпосередніх чи опосередкованих зв'язків,
взаємодій педагога, що реалізуються за допомогою вербальних і невербальних
засобів, засобів комп'ютерної комунікації з метою взаємообміну інформацією,
моделювання й управління процесом комунікації, регулювання педагогічних
відносин.
Педагогічна взаємодія відбувається у комунікативному середовищі
закладу освіти, що характеризується відносно стабільними, регулярними й
інтенсивними міжособистісними комунікативними контактами. Комунікативне
середовище закладу дошкільної освіти характеризується процесом
педагогічного спілкування.
Педагогічне спілкування полягає в комунікативній педагогічній взаємодії
педагога з вихованцями, батьками, колегами, спрямованій на встановлення
37
сприятливого мікроклімату, на психологічну оптимізацію діяльності,

задоволення потреб особистості. Це складний багатоплановий процес
встановлення та розвитку контактів між людьми, породжений необхідністю
спільної діяльності, сприймання і розуміння інших людей.
комунікативній діяльності. Важливими критеріями ефективності комунікації в
організації є міжособистісні відносини, групова згуртованість та соціально-
психологічний клімат в колективі.
уникнення різноманітних труднощів, які визначаються як бар’єри комунікації.
Усвідомлення педагогами та керівником закладу бар'єрів і ускладнень
комунікації сприятиме ефективній взаємодії, досягненню взаєморозуміння в
колективі.
38
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО УПРАВЛІННЯ КОМУНІКАЦІЄЮ В
ПЕДАГОГІЧНОМУ КОЛЕКТИВІ ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ
ОСВІТИ
2.1. Загальна характеристика ЗДО № 296
Заклад дошкільної освіти № 296 побудований у 1961 році, за типовим

проектом, розрахований на 115 місць, розташований за адресою: м. Київ,
проспект Миру 5-А.
Власність: комунальна.
Заклад дошкільної освіти № 296 (далі заклад) знаходиться у
підпорядкуванні управління освіти Дніпровської районної у місті Києві
державної адміністрації.
Заклад здійснює свою діяльність відповідно до Законів України «Про
освіту», «Про дошкільну освіту», положення «Про дошкільний навчальний
заклад», власного Статуту та інших нормативно-правових актів.
Проектна потужність дошкільного навчального закладу - 6 груп: 1 група -
для дітей раннього віку, 5 груп - для дітей дошкільного віку.
Запорука успіху дитячого садка – це згуртований педагогічний колектив,
кожен член якого сповнений ентузіазму, енергії, бажання творити, сіяти світле і
вічне в душі вихованців.
Педагогічний колектив дошкільного закладу прагне до ефективної,
творчої праці. Зокрема педагоги творчо підходить до роботи з дітьми,
використовуючи досвід вітчизняних та зарубіжних систем навчання виховання
дітей дошкільного віку, новинки методичної та педагогічної літератури, багато
уваги приділяється розвитку міжособистісних взаємин дітей.
39
Адміністрація закладу постійно приділяє увагу підвищенню фахової

майстерності педагогів шляхом відвідування методичних об’єднань,
проходженням курсів підвищення кваліфікації.
Також досвідченими педагогами активно ведеться наставницька робота з
метою скорочення терміну входження у професію молодих вихователів у
рамках якої здійснюється взаємовідвідування занять та режимних моментів.
Заклад дошкільної освіти повністю укомплектований педагогічними
кадрами та обслуговуючим персоналом.
Реалізуючи аналітико-оцінну функцію роботи з педагогічними кадрами,
адміністрація постійно аналізує якісний та кількісний склад працівників, що
дозволяє простежити тенденції забезпеченості кадрами, визначити потреби в
педагогах та виявити рівень професійних можливостей.
У закладі дошкільної освіти № 296 працює 12 педагогів.
Педагогічний стаж
До 3 - років 3 25 %
3 - 10 років 1 8,3%
10 - 20 років 3 25 %
Понад 20 років 5 41,7%
Склад педагогічного колективу
До 3
років; 3
Понад 20
років; 5
3-10
років; 1
10-20
років; 3
До 3 років 3-10 років 10-20 років Понад 20 років

Рис.2.1. Склад педагогічного колективу ЗДО № 296
40
Якісний склад педагогічних працівників за кваліфікаційними категоріями

представлений у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Якісний склад педагогічних представників закладу за кваліфікаційними
категоріями
Кваліфікація
12
Всього педагогічних працівників
Мають кваліфікацію: Кількість %
Спеціаліст вищої категорії 1 8,3
Спеціаліст І категорії 2 16,7
Спеціаліст ІІ категорії 2 16,7
Спеціаліст 7 58,3
1 2
вища категорія І категорія ІІ категорія спеціаліст
Рис. 2.2. Рівень педагогічної майстерності
Аналіз даних про педагогічних працівників свідчить, що більшість

педагогів працюють у цьому закладі багато років. Вони уміють ефективно
організувати та систематизувати свою діяльність, знаходять творчі шляхи для
підвищення рівня освітньо-виховного процесу.
Управлінська діяльність адміністрації закладу спрямована на
забезпечення гарантованого права громадян на отримання дітьми дошкільної
освіти.
41
Управління ЗДО здійснює його директор що має вищу освіту і 18 років

педагогічного стажу.
Директор закладу дошкільної освіти:
- здійснює керівництво і контроль за діяльністю ЗДО;
- видає у межах своєї компетенції накази та розпорядження, контролює їх
виконання;
- контролює відповідність застосованих форм, методів і засобів розвитку,
виховання і навчання дітей їх віковим, психофізіологічним особливостям,
здібностям і потребам;
- підтримує ініціативу щодо вдосконалення освітньої роботи, заохочує
творчі пошуки, дослідно-експериментальну роботу педагогів;
- організовує різні форми співпраці з батьками або особами, які їх
замінюють та ін.
Колегіальним постійно діючим органом управління ЗДО є педагогічна
рада закладу.
До складу педагогічної ради входять: директор, вихователь-методист,
педагогічні працівники, інші спеціалісти.
Головою педагогічної ради є директор ЗДО.
Педагогічна рада закладу:
- розглядає питання навчально-виховного процесу в ЗДО та приймає
відповідні рішення;
- організує роботу щодо підвищення кваліфікації педагогічних
працівників, розвитку їх творчої ініціативи, впровадження досягнень науки,
передового педагогічного досвіду;
- приймає рішення з інших питань професійної діяльності педагогічних
працівників.
42
2.2. Дослідження стану управління формуванням комунікації в

педагогічному колективі закладу дошкільної освіти №296.
Важливими критеріями ефективності комунікації в організації є

оптимальний соціально-психологічний клімат в колективі та групова
згуртованість колективу.
Головним завданням вивчення соціально-психологічного клімату в
колективі є виявлення факторів, за допомогою яких можна керувати кліматом та
діяти на нього з метою формування позитивних тенденцій в колективі.
Керування соціально-психологічним кліматом містить у собі здійснення
наступних заходів:
 керування процесом формування змістовних психологічних
компонентів клімату (норм, очікувань, цінностей, установок, традицій, групової
думки й настрою);
 оптимальний підбор, розміщення, навчання й періодична атестація
керівних кадрів;
 комплектування первинних колективів з урахуванням фактора
психологічної сумісності;
 опора на найбільш авторитетних, активних членів колективу;
 попередження міжособистісних конфліктів методиками, існують і
інші, що дозволяють виявити не тільки стан соціально-психологічного клімату,
але й складну систему міжколективних взаємин [28].
Необхідною умовою управління процесом формування ефективної
комунікації в педагогічному колективі є діагностика стану соціально-
психологічного клімату в закладі дошкільної освіти.
Дослідження проводилось на базі закладу дошкільної освіти № 296. Було
досліджено 12 педагогічних працівників закладу.
43
Вивчення соціально-психологічного клімату - процес складний. Це

пов'язане з тим, що клімат проявляє себе інтегрально, як загальний - позитивне
або негативний - морально-психологічне тло міжособистісних відносин. Це
складна рівновага дуже важливих безлічі компонентів. В основі цих досліджень
лежить вимір конкретних типів і видів взаємин, що проводиться на основі всіх
застосовуваних у психології методів: спостереження, експерименту, опитування
та ін.
Проте, не існує загальної методики, котра охоплювала б всі показники,
умови та параметри соціально-психологічного клімату та виражала б їх в
єдиному індексі. Будь-які одержані сьогодні емпіричні дані дають
характеристику лише локальних та типових проявів соціально-психологічного
клімату.
Найбільш доречним методом вивчення соціально-психологічного клімату
в організації – це анонімне анкетне опитування. Анонімне опитування збільшує
відвертість людини і знижує відповідальність за сказане ним судження. Отже,
анкетування - письмове опитування респондентів з допомогою спеціального
опитувальника анкети. Як правило анкета використовується при вивченні
групових думок колективу. Анкета являє собою набір запитань кожне з яких
логічно пов’язане з центральним завданням дослідження. Побудова анкети – це
процес перекладу основних гіпотез дослідження, на мову запитань. Анкета має
забезпечувати отримання таких відповідей, які є правдивими стосовно і
опитуваного і проблем, що становить предмет дослідження.
Але вивчення соціально-психологічного клімату за допомогою методу
тестування дає змогу більш детально вивчити ті чи інші феномени даної
проблеми, а також змоделювати цілісну картину [26].
Як інструментарій для дослідження соціально-психологічного клімату в
педагогічному колективі закладу дошкільної освіти №296 був використаний
комплекс методик:
44
1. Експрес-методика по вивченню соціально-психологічного клімату в

колективі, розроблена О. С. Міхалюк і А. Ю. Шалито на кафедрі соціальної
психології факультету психології Санкт Петербурзького університету, яка
дозволяє визначити емоційний, когнітивний і поведінковий аспекти соціально-
психологічного клімату.
2. Методика оцінки соціально-психологічного клімату в колективі
А. Ф. Фідлера, яка дозволяє визначити індивідуальний середній профіль його
сприйняття.
3. Методика визначення індексу групової згуртованості колективу
Н. Сишора.
4. Методика визначення стилю керівництва розроблена В.П. Захаровим на
основі опитувальника А. Л. Журавльова.
На початку дослідження для визначення мікроклімату в колективі закладу
було проведено анкетування «Визначення мікроклімату в колективі»
(Додаток А).
Анкетування показало, що в основному робота ведеться на достатньо
високому рівні, на думку вихователів високі показники мають співпраця
вихователів, їх участь у прийнятті рішень, розуміння та допомога один одному.
Також для дослідження соціально-психологічного клімату в
педагогічному колективі закладу був використаний Експрес–метод (О. С.
Михалюк,
А. Ю. Шалито) (Додаток Б).
Ця методика дозволяє виявити, три компонента соціально-психологічного
клімату емоційний, когнітивний, поведінковий компонент. В якості емоційного
компонента розглядається критерій симпатії на рівні “подобається – не
подобається”, “приємний – неприємний”.
45
Поведінковий компонент – видержується критерій “бажання чи

небажання працювати в даному колективі”, “бажання – небажання спілкуватися
з членами колективу в сфері відпочинку”.
Основним критерієм когнітивного компоненту вибрана зміна - це знання
чи незнання особливостей членів колективу.
Дослідження може проводитися, як індивідуально так і в групі, ця
методика складається з 8 запитань з двома етапами обробітку [41].
Обробка результатів експрес-методики О. С. Міхалюк і А. Ю. Шалито по
вивченню соціально-психологічного клімату в колективі, стандартизована і має
наступний алгоритм. Аналізуються різні сторони відносин до колективу
(емоційний, когнітивний, поведінковий) для кожної людини окремо. Як істотна
ознака емоційного компоненту розглядається критерій привабливості – на рівні
понять “подобається – не подобається”, “приємний – неприємний”. При
конструюванні питань, направлених на вимірювання поведінкового
компоненту, витримувався критерій “бажання – не бажання працювати, вчитися
разом”. Основним критерієм когнітивного компоненту вибрана змінна “знання –
не знання особливостей членів колективу”. Кожен компонент тестується трьома
питаннями, причому відповідь на кожний з них приймає тільки одну з трьох
можливих форм: +1; 0; –1. Отже, для цілісної характеристики компоненту,
отримані поєднання відповідей кожного випробовуваного на питання по даному
компоненту можуть бути узагальнені таким чином:
– позитивна оцінка (до цієї категорії відносяться ті поєднання, в яких
позитивні відповіді дані на всі три питання, що відносяться до даного
компоненту або дві відповіді – позитивні, а третій має будь-який інший знак);
– негативна оцінка (її утворюють поєднання, що містять три негативні
відповіді або дві відповіді – негативні, а третя може виступати з будь-яким
іншим знаком);
– невизначена, суперечлива оцінка (ця категорія включає наступні
46
випадки: на всі три питання дана невизначена відповідь; відповіді на два

питання невизначені, а третя відповідь має будь-який інший знак; одна
відповідь невизначена, а два інших мають різні знаки) [41].
На опитовому аркуші питання 1, 4, і 7 відносяться до емоційного
компоненту; 2, 5, і 8 – до поведінкового; когнітивний компонент визначається
питаннями 3 і 6, причому питання 3 містить два варіанти питання.
Отримані дані зводяться в загальну таблицю (Табл.2.2). У кожній клітці
таблиці повинен стояти один з трьох знаків: +; – ; 0.
Таблиця 2.2
Індивідуальні оцінки окремих компонентів відносин
№ Емоційний Когнітивний Поведінковий
опитуваного компонент компонент компонент
1. +1 +1 +1
3. +1 0 +1
4. +1 +1 0
5. +1 0 +1
6. +1 +1 +1
7. +1 +1 +1
8. +1 +1 +1
9. 0 +1 +1
10. 0 0 +1
11. 0 0 +1
12. +1 +1 0
14. +1 +1 +1
На наступному етапі обробки для кожного компоненту виводиться

середня оцінка по вибірці.
Е = (+) – (–)  n = (9 – 0) : 12 = 0,75;

К =(+) – (–)  n = (8 – 0) : 12 = 0,67;
П = (+) – (–)  n = (10 – 0) : 12 = 0,83,
де Е – емоційний компонент, К – когнітивний компонент, П –

поведінковий компонент, (+) – кількість позитивних відповідей, що містяться
в стовпці,
47
(–) – кількість негативних відповідей, n – кількість членів колективу, що взяли

участь в дослідженні.
Середні оцінки окремих компонентів відносин у педагогічному колективі
представлені на рис. 2.3.
4
3.5
3.5
2.5
1.5
1
0.75 0.67
0.5
0
Емоційний компонент Когнітивний компонент Поведінковий
компонент
Рис. 2.3. Середні оцінки окремих компонентів відносин у педагогічному колективі
Очевидно, що для будь-якого компоненту середні оцінки можуть

розташовуватися в інтервалі від –1 до +1. Відповідно до прийнятої тричленної
оцінки відповідей класифікуються отримані середні.
Для цього континуум можливих оцінок (від –1 до +1) ділиться на три
рівні частини: від – 1 до –0,33; від –0,33 до +0,33; від +0,33 до +1.
Середні оцінки, що потрапляють в перший інтервал, вважаються
негативними, в другій – суперечливими, а третій – позитивними.
Проведені підрахунки дозволяють визначити структуру відносин у
колективі. Отже, з урахуванням знаку кожного компоненту можливі наступні
поєднання даного відношення:
1) Повністю позитивне; 2) Позитивне; 3) Повністю негативне; 4)
48
Негативне; 5) Суперечливе, невизначене.

У першому випадку психологічний клімат колективу трактується як дуже
сприятливий; у другому – як в цілому сприятливий; у третьому – як досконало
незадовільний; у четвертому, – як в цілому незадовільний; у п’ятому випадку
вважається, що тенденції суперечливі і невизначені.
Ср = (0,75 + 0,67 + 0,83) : 3 = 0,75
Порахувавши результат, бачимо, що наша середня оцінка, (Ср = 0,75),

потрапила в третій інтервал, від +0,33 до +1 – позитивний, і соціально-
психологічний клімат трактується як дуже сприятливий. Проте відповіді
респондентів №10, №11 свідчать, що їх оцінка соціально-психологічного
клімату не узгоджується із загальною оцінкою. Вони оцінюють емоційний і
когнітивний компоненти як нейтральні, невизначені, тобто їм відносини з
колективом не подобаються. Отже, ці респонденти не адаптовані в колективі, не
задоволені факторами, впливаючими на соціально-психологічний клімат.
Також для оцінки психологічного клімату в педагогічному колективі
використано методику «Тест оцінки психологічного клімату у колективі»
розроблену А. Ф. Фідлером (Додаток В).
У основі методики лежить метод семантичного диференціала. У тому, що
пропонується випробуваним бланку приведені протилежні по значенню пари
слів. Відповідь по кожному з 10 пунктів шкали оцінюється зліва направо від 1
до 8 балів, чим ближче до правого або лівого слова в кожній парі ставиться знак
«Х», тим більше виражена ця ознака в організації. При цьому, чим лівіше
розташований знак «Х», тим нижче бал, - тим сприятливіше психологічна
атмосфера в групі, на думку що відповідає.
Підсумковий показник коливається від 10 (найбільш позитивна оцінка) до
80 (найбільш негативна) балів. Так, якщо:
49
- від 10 до 33 балів - оцінюють психологічну атмосферу в колективі як

сприятливу, в колективі панує добродушна обстановка, організованість,
співпраця, взаємодопомога і сприятливий емоційний настрій співробітників по
відношенню один до одного.
- від 34 – до 55 – середньо сприятлива
- від 55 до 80 балів - оцінюють психологічну атмосферу в колективі як
несприятливу. Такий колектив разлажений, в ньому важко працювати,
переважають конфлікти, невдоволення колег [41].
Проведення досліджень по методиці Ф. Фідлера дозволило нам виявити
психологічну атмосферу колективу таким чином (табл. 2.3).
Таблиця 2.3
Результати тестування по методиці Ф. Фідлера
№ Бали Міра сприятливості
1 26 Сприятлива
3 48 Середньо сприятлива
На основі індивідуальних профілів створюється середній профіль, який і

характеризує психологічну атмосферу в педагогічному колективі. Узагальнений
результат відображений в таблиці 2.4.
Таблиця 2.4
Рівень сприятливості психологічної атмосфери в педагогічному колективі
закладу за методикою А. Ф. Фідлера, %
Високий рівень Середній рівень Низький рівень

50
66,67% 33,33% 0%
Для більшої наглядності результати дослідження психологічної

атмосфери в педагогічному колективі у відсотковому співвідношенні
представлені на
рис. 2.4
80
70 66.67
60
50
40
33.33
30
20
10
0
0
Високий рівень Середній рівень Низький рівень
Рис. 2.4. Рівень сприятливості психологічної атмосфери в педагогічному колективі закладу
Аналізуючи результати дослідження психологічної атмосфери в

педагогічному колективі закладу за методикою А. Ф. Фідлера, виявлено, що
жоден педагог не оцінив психологічний клімат в колективі як не сприятливий;
при цьому 8 педагогів оцінюють рівень сприятливості атмосфери в колективі як
високий; 4 співробітники (33,33%) оцінює психологічну атмосферу в колективі
як середньо сприятливу. Таким чином, переважна більшість
педагогів - 66,67 % вважають психологічну атмосферу в своєму колективі
сприятливою.
51
Середні оцінки психологічної атмосфери в колективі за окремими

шкалами згідно методики А. Ф. Фідлера наведені у таблиці 2.5.
52
Таблиця 2.5
Характеристика психологічної атмосфери в колективі за окремими шкалами
Тип ознаки Середній бал

Дружелюбність 5,67
Згода 5,75
Задоволеність 4,67
Продуктивність 5,92
Теплота 2,75
Співробітництво 5,83
Взаємна підтримка 4,42
Захопленість 5,17
Цікавість 1,5
Успішність 5,41
З одержаних результатів видно, що для досліджуваних найбільш

характерними є продуктивність – 5,92, співробітництво – 5,83, згода – 5,75,
дружелюбність – 5,67, успішність – 5,41 та захопленість – 5,17. Менш
виразними є задоволеність – 4,67, взаємна підтримка 4,42 та найнижчими за
показниками виявилися теплота – 2,75 та цікавість – 1,5. Тому зазначимо, що у
колективі педагогів домінує позитивна атмосфера взаємопідтримки, дружніх
стосунків, готовність до взаємодопомоги та спільної праці.
Результатами дослідження представлені на рис. 2.5
7
5.67 5.75 5.92 5.83
6 5.17 5.41
5 4.67 4.42
4
3 2.75
Середній бал
2 1.5
1
0
0
ь а ь ь та во а ь ь ь
іст од ст ст ло цт мк і ст і ст і ст
бн Зг ені в ні п и ри е н а в н
л ти Те і тн дт л к іш
лю во ук пі оп Ці сп
же д о д роб а х У
у
За о ів на З
Др Пр Сп а єм
Вз
Рис. 2.5. Рівень сприятливості психологічної атмосфери за окремими ознаками

53
Для визначення індексу групової згуртованості педагогічного колективу

була використана методика Н. Сишора (Додаток Г)
Методика містить в собі 5 питань і має декілька варіантів відповідей на
кожен із них. Відповіді кодуються в балах відповідно наведеним в дужках
значенням (максимальна сума – 19 балів, мінімальна – 5 балів).
Рівні групової згуртованості
15 і вище балів високий

14 – 12 балів вище середнього
11 – 7 балів середній
6 – 5 балів нижче середнього
5 низький
Результати дослідження представлені у таблиці 2.6
Таблиця 2.6
Результати методики «Індекс групової згуртованості» Н. Сишора
№ Бал Результат
п/п
1 14 вище середнього
2 11 середній
4 13 вище середнього
7 18 високий
8 16 високий
9 19 високий
12 15 високий
Середній показник індексу групової згуртованості педагогічного

колективу закладу дорівнює 12,92, що відповідає рівню вище середнього.
54
Соціально-психологічний клімат та ефективність здійснення керування

педагогічним колективом значною мірою залежить від того, який стиль
управління використовує керівник закладу.
Методика визначення стилю керівництва розроблена В. П. Захаровим на
основі опитувальника А. Л. Журавльова, стандартизована і має наступний ключ
(Додаток Д):
№ а б в № а б в
1 д к п 9 д к п
2 д к п 10 к п д
3 к п д 11 п д к
4 д п к 12 д к п
5 п д к 13 п к д
6 к д п 14 к д п
7 п к д 15 к д п
8 к п д 16 д к п
Підраховуються кількість балів по кожній з трьох компонент.

Максимальний бал по одній з трьох компонент визначає стиль керівництва.
Отримані дані представлені у вигляді таблиці (Табл. 2.7).
Таблиця 2.7
Компоненти стилю керівництва
Компоненти стиля № Респондента
керівництва 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ∑
Колегіальний 12 12 5 4 1 10 2 13 14 12 11 10 106
Директивний 2 1 0 11 15 4 13 3 2 3 4 6 64
Потурання 2 3 11 1 0 2 1 0 0 1 1 0 22
Результати по дерективній компоненті стилю керівництва представлені на

рис 2.6.
55
15
14
13
Директивна компонента
12
11
10
8
6 6
4 4 4
3 3
2 2 2
1
0 0
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
№ Респондента
Рис. 2.6. Оцінки респондентів директивної компоненти
Оцінка директивної компоненти (Д = 64) свідчить про орієнтацію на

власну думку і оцінки, прагнення до влади, упевненість в собі, схильність до
жорсткої формальної дисципліни, велику дистанцію з підлеглими, небажання
визнавати свої помилки; ігнорування ініціативи, творчої активності людей;
одноосібне ухвалення рішень; контроль за діями підлеглих.
Результати по компоненті потурання представлені на рис 2.7.
15
Попустительская компонента
13
11 11
9
7
5
3 3
2 2
1 1 1 1 1
0 0 0 0
-1
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
Рис. 2.7. Оцінки респондентів компоненти потурання
Оцінка компонента потурання (П = 22) відображає поблажливість до

працівників; відсутність вимогливості і суворої дисципліни, контролю,
56
ліберальність, панібратство з підлеглими; схильність перекладати

відповідальність в ухваленні рішень.
Результати по колегіальній компоненті представлені на рис 2.8.
15
14
13 13
Колегіальна компонента
12 12 12
11 11
10 10
9
7
5 5
4
3
2
1 1
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
Рис. 2.8. Оцінки респондентів колегіальної компоненти
Оцінка колегіальна компоненти (К = 106) свідчить, що вимогливість і

контроль поєднуються з ініціативним і творчим підходом до виконання роботи і
свідомим дотриманням дисципліни; прагнення делегувати повноваження і
розділити відповідальність; демократичність в ухваленні рішень.
Отже з таблиці видно, що у стилі керівництва закладу дошкільної освіти
переважає колегіальна компонента (106), тобто переважає колегіальний стиль
керівництва, для якого характерне надання самостійності підлеглим, розвиток
ініціативи і нові методи роботи та доброзичлива атмосфера в колективі.
Таким чином результати проведеного дослідження показали, що для
формування сприятливого соціально-психологічного клімату в педагогічному
колективі дошкільного закладу і відповідно ефективної міжособистісної
комунікації необхідно провести комплекс заходів.
57
2.3. Рекомендації щодо управління формуванням ефективної

комунікації у ЗДО № 296.
На основі аналізу стану соціально-психологічного клімату в

педагогічному колективі дошкільного закладу, врахування особливостей його
сприйняття та оцінки педагогічними працівниками розроблені шляхи
колективі дошкільного закладу. Це передбачає, по-перше, розгляд педагогічного
колективу дошкільного закладу як особливого об’єкта управління (особлива
структура і зміст діяльності, невеликий за чисельністю та переважно жіночий
склад колективу, який очолює зазвичай жінка; щоденні контакти співробітників
із батьками дітей); по-друге, підготовку завідуючого до управління процесом
колективі; по-третє, мотивацію педагогічної діяльності співробітник, в т.ч. щодо
підтримання сприятливого клімату в колективі. Особливо високий формуючий і
коригувальний потенціал щодо формування сприятливого соціально-
психологічного в педагогічному колективі має завідуючий, за умови достатньої
його мотиваційної, психологічної та фахової готовності до цього.
Становлення сприятливого соціально-психологічного клімату в
педагогічному колективі дошкільного закладу передбачає відповідну систему
роботи безпосередньо в дошкільному закладі.
Довготривала система роботи щодо формування сприятливого
соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі дошкільного
закладу включала в себе:
- мотиваційно-цільове налаштування членів педагогічного колективу
дошкільного закладу на формування та підтримання сприятливого
психологічного клімату (діагностика стану соціально-психологічного клімату,
58
коригування міжособистісних взаємин, консультування з питань

конструктивному розв’язанні конфліктів, розширення сфери спілкування);
- організацію управлінської діяльності керівництва дошкільним закладом
в зазначеному аспекті (підвищення рівня психологічної культури керівника та
вибір оптимального стилю керівництва; підбір і розміщення кадрів, сприяння
створенню “педагогічної команди”; стимулювання педагогічної діяльності
співробітників; турбота про підвищення їх кваліфікації та професійну
самореалізацію; створення сприятливих умов побуту та відпочинку;
запровадження роботи психологічної служби дошкільного закладу) [37].
Шляхами формування сприятливого соціально-психологічного клімату в
колективі школи є:
 вивчення соціально-психологічного клімату в колективі
(діагностування);
 удосконалення добору, розташування, виховання кадрів,
комплектування колективу з урахуванням соціально-психологічної,
психологічної сумісності людей;
 удосконалення організації праці на основі принципів НОП;
 постановка перед колективом цікавої, корисної для суспільства та
членів колективу мети, досягнення якої потребує напруженої творчої праці;
 гнучке регулювання взаємин у колективі, усунення суперечностей між
діловими та особистими стосунками в системі міжособистісних взаємин;
 удосконалення матеріальної бази установи та умов праці і життя
членів колективу;
 удосконалення стилю керівництва з урахуванням особливостей
колективу та вимог суспільства до установ освіти; удосконалення
організаційних форм управління [44].
59
Рекомендації щодо покращення соціально-психологічного клімату в

педагогічному колективі:
• систематично проводити дослідження для аналізу стану мікроклімату
колективу з метою виявлення «вогнища» проблеми.
• Проводити діагностику синдрому емоційного вигорання та інформувати
педагогів щодо прийомів уникнення професійного виснаження.
• Вивчення стилю керівництва адміністрації з метою об’єктивної оцінки
стану взаємодії учасників навчално-виховного процесу.
• Надавати систематично психологічну допомогу педагогам щодо
саморегуляції психічних процесів шляхом аутогенного тренування,
індивідуальної та групової психокорекції.
• Проводити тренінгові заняття для згуртованості педагогічного
колективу, налагодження дружніх стосунків.
• Організувати цикл тренінгових занять з розвитку психологічної
культури педагогів.
• Виявити співробітників, які впливають на негативний мікроклімат та
проводити психологічну роботу з ними [37].
Досягненню колективної згуртованості сприяють наступні чинники:
- рівень емоційної привабливості, взаємної симпатії в міжособистісних
стосунках. Чим більше індивідів подобається один одному, тим вищою є
згуртованість групи;
- ступінь привабливості колективу для індивідів, особливості колективних
цілей. Чим більше людей задоволених своїм перебуванням у колективі, тим
вища його згуртованість;
- спосіб взаємодії в колективі і провідний соціальний мотив, тобто
мотиваційна сфера згуртованості осіб колективу. Йдеться про домінуючий у
колективі спосіб взаємодії;
60
- особливості та характеристики, які засвідчують подібність індивідів між

собою. Найголовнішим аспектом щодо цього є ціннісний (близькість поглядів,
ціннісних орієнтацій членів колективу);
- спосіб прийняття рішення, стиль керівництва у колективі. Колегіальний
стиль керівництва, який відкриває простір для участі індивідів у розв'язанні
проблем, виробленні групового рішення, є найефективнішим;
- статево-вікова структура колективу. Згуртованість, здоровий соціально-
психологічний клімат властиві неоднорідним за статево-віковими параметрами
колективам [29].
Виникненню і розвитку організаційних конфліктів у сфері управління
запобігають правильний добір і розстановка кадрів з урахуванням їх
професійних і психологічних якостей; авторитет керівника, належна організація
діяльності; позитивні традиції в організації; об'єктивна оцінка та
диференційоване стимулювання праці співробітників; соціально-професійне й
соціально-психологічне навчання; зміцнення неформальних відносин;
стабільний склад колективу та ін.
Для підвищення комунікативних навичок педагогів, формування
сприятливого соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі та
підвищення його згуртованості можна використати тренінгові заняття. Зокрема,
для педагогічних працівників закладу дошкільної освіти № 296 було
організовано тренінгове заняття на тему «Згуртування колективу». Заняття
містить комплекс спеціальних вправ [30].
Вправа «Привітання»
- Для того, щоб привітатися, пропоную рухами відповісти на мої

запитання. Я запитую, ви відповідаєте.
Здрастуйте, колеги, вихователі, друзі.
З гарним настроєм хто прийшов – махніть,
61
Хто чує мене, головою кивніть.

Хто бачить мене, прошу оком моргнути,
Хто найвеселіший –- ви всім усміхніться,
Хто ввічливий – сусідові злегка вклоніться.
Почитати кому охота, любить хто свою роботу?
Похитайте головою вправо-вліво, раз, іще раз.
Хто в колективі працювати любить,
Хто вміє дружити?
Поплещіть, вас я побачить хочу,
Всього, що я знаю, і вас навчу.
Вправа «Картки»
Ціль: розподіл учасників на команди.
Обладнання: предметні картки.
Хід: Предметні картки (квіти, фрукти, рослини) за кількістю учасників. До
заняття необхідно підготувати жетончики. Перед початком занять перемішати
жетончики і роздати по одному кожному учаснику. Коли необхідно буде
розділити групу, потрібно просто повідомити учасникам, що один вид карток
(квіти) -це перша команда, а фрукти-друга, рослини - третя.
Вправа «Візьми серветок»

Мета: виявлення уявлень про себе.
Обладнання: упаковка серветок.
Хід. Тренер по колу передає пачку паперових серветок зі словами: «На
випадок, якщо знадобиться, візьміть будь-ласка собі трохи серветок». Після
того як всі учасники взяли серветки, тренер просить кожного учасника
повідомити про себе скільки фактів, скільки серветок він взяв.
62
Вправа-колаж «Дерево»
Мета: згуртувати колектив і ближче дізнатися кожного учасника групи.
Обладнання: ватман з малюнком дерева, клей, кольоровий папір,
кольорові олівці, ножиці.
Хід вправи. Учасникам пропонується розглянути стовбур дерева,
подивіться «дерево як і будь-яка організація зовсім порожне без людей і
колективу, що його створюють, прикрасою будь якої установи є особистості, що
там працюють, і не просто особистості а колектив». Будь-ласка прикрасьте наше
дерево, зробіть малюнок (листочок, квітку) як ви себе бачите і відчуваєте в
даній групі. Вибравши картинки, кожен має і приклеює їх на ватмані так, як
відчуває своє розташування в групі Після виконаної роботи кожен учасник(за
бажанням) доповнює свої зображення з допомогою і олівців.
Питання для обговорення:
1) Чому ви вибрали ту чи іншу картинку?
2) чи Відповідає розташування ваших зображень так, як вам хотілося б?
3) чи Відчуваєте ви себе так в групі?
4) чи Були складнощі при виконанні вправи?
Висновок: подивіться на наше дерево, який у нас вийшов колектив,
згуртований чи ні, ви задоволені своїм місцем в ньому?
Вправа «Будинок»
Мета: виявити розуміння учасниками поняття «колектив», обмін
досвідом.
Обладнання: малюнок «Будинок»
Завдання: Кожній групі дається завдання побудувати «Будинок» і
заселити його:
* фундамент - написати своє поняття, що таке колектив;
63
* основна частина, цеглинки – форми і методи роботи, щодо згуртування

колективу;
* вікно - фактори, що руйнують згуртованість колективу;
* двері відчинені - фактори, що допомагають покращити психологічний
клімат в колективі;
* сонечко – риси педагога, що допомагають працювати в колективі;
* хмарки - поміркувати, що заважає працювати в колективі;
* дах - навести приклади творчості в роботі.
Після закінчення обговорення будинків.
Висновок. Співпраця – це головна умова існування колективу, тільки
взаємодіючи і підтримуючи один одного, ми можемо досягти успіхів в
діяльності, а як зробити щоб бути не просто членом, а учасником команди ви
бачите.
Давайте перевіримо як на практиці ми вміємо співпрацювати всі разом.
Вправа «Квадрат»
Мета: відчути кожного учасника групи.
Хід вправи. Побудуйте весь колектив у коло, і нехай учасники закриють
очі. Тепер, не розплющуючи очей потрібно перебудуватися в квадрат. Зазвичай
відразу починається балаган, всі кричать, пропонуючи свою стратегію. Через
який час виявляється організатор процесу, який фактично будує людей. Після
того, як квадрат буде побудований, не дозволяйте відкривати очі. Запитайте, чи
всі впевнені, що вони стоять у квадраті? Зазвичай є кілька людей, які не
впевнені. Квадрат дійсно повинен бути рівним. І тільки після того, як
абсолютно всі погодяться, що стоять саме в квадраті, запропонуйте учасникам
відкрити очі, порадіти за хороший результат і проаналізувати процес. Так само
можна будуватися в інші фігури.
64
Під час вправ учасники переживають сильні емоції і роблять масу

висновків, тому після кожного етапу можна влаштовувати невелике
обговорення, де можна говорити побажання своїм колегам для поліпшення
роботи. Найголовніше питання: яким чином завдання можна було зробити
краще та швидше?
Дуже добре, якщо кожен учасник тренінгу буде відзначений
керівництвом, а ще краще, якщо команди отримають хороші пам'ятні призи.
1-й варіант. Побудуйте, використовуючи всіх гравців команди:
• квадрат;
• трикутник;
• коло;
• ромб;
• букву;
• пташиний косяк.
Ви побачили як вам співпрацювати всім разом. Легко вам було чи ні? Як
ви домовлялися, хто виявився лідером, можливо хтось заважав. Але в житі ми
не часто працюємо в таких великих групах, частіше життя нам дає змогу
працювати в підгрупах. А як ви зможете так взаємодіяти, давайте перевіримо.
Вправа. «Тарілка з водою»

Мета вправи: розвивати взаєморозуміння у групі, зрозуміти і обговорити
закономірності виникнення взаємодопомоги
Обладнання: тарілочки з водою по кількості команд.
Завдання: група учасників, мовчки з закритими очима, передає по колу
тарілку з водою.
В результаті при передачі розвиваються способи комунікації, пошук рук
партнера до моменту передачі тарілки, попередження про передачу дотиком.
Аналіз вправи:
65
1.що, на вашу думку, не вдалося?

2. Як це можна виправити, що необхідно зробити?
3. Які емоції відчували під час цієї вправи?
Гра «Хмарочос»
Мета: у цій грі бере участь відразу вся група. У ній діти можуть активно
використовувати як свої рухові навички, так і фантазію і розсудливість.
Обладнання: Один складаний метр і по два-три дерев'яні кубики на кожну
дитину. Завдання буде складніше, якщо кубики виявляться різного
розміру. Серед них має бути кілька дерев'яних циліндрів.
Інструкція: Візьміть кожен по два кубики і сядьте в коло на підлогу. Зараз
вам всім разом потрібно буде побудувати один хмарочос. Мені дуже цікаво
дізнатися, на яку висоту ви зможете його звести так, щоб він не
розвалився. Один з вас може почати будівництво, поклавши в центрі один кубик
на підлогу. Потім підходить наступний і кладе свій кубик поруч або зверху.
Самі вирішуйте, коли ви додасте один зі своїх кубиків. При цьому ви можете
говорити один з одним і разом думати, що ви робитимете далі. Я буду
підраховувати, скільки кубиків ви склали, перш ніж вежа впаде. Навіть якщо
звалиться тільки один кубик, вам доведеться всю роботу почати спочатку. Крім
того, час від часу я буду вимірювати, на яку висоту вже піднялася вежа.
Час від часу вимірюйте висоту хмарочоса. Було б добре, якби ви могли
коментувати дії і стратегію учасників. У першу чергу підтримуйте все, що
спрямоване на співпрацю один з одним.
Аналіз вправи:
- Сподобалася тобі ця гра?
- Ображався ти на кого-небудь у ході гри?
Вправа «Дім»
Мета: усвідомлення своєї ролі в групі, стилю поведінки.
66
Хід вправи: учасники діляться на команди. Ведучий дає інструкцію:

«Кожна команда повинна стати повноцінним домом! Кожна людина повинна
вибрати, ким він буде в цьому будинку - дверима, стіною, а може бути
шпалерами або предметом меблів, квіткою або телевізором? Вибір за Вами! Але
не забувайте, що Ви повинні бути повноцінним і функціональним домом!
Побудуйте свій дім! Можна спілкуватися між собою ».
Психологічний зміст вправи: Учасники замислюються над тим, яку
функцію вони виконують в цьому колективі, усвідомлюють, що всі вони
потрібні у своєму «будинку», що сприяє згуртуванню.
Обговорення: Як проходило обговорення в командах? Чи відразу Ви
змогли визначити свою роль в «будинку»? Чому Ви вибрали саме цю роль? Я
думаю, Ви все зрозуміли, що кожна частина Вашого «дому» важлива і потрібна
в ньому, кожна несе свою певну функцію, без якої будинок не може бути
повноцінним!
Вправа «Побажання»
Мета: підтримка позитивного психологічного клімату у групі, розвиток
вміння розуміти власні бажання та відчувати потреби іншої людини.
Матеріали дерево з квітами з побажаннями.
Хід: Ми сьогодні навчилися взаємодіяти, допомагати один-одному і стали
справжнім колективом, подивіться наше дерево розквітло, а його квіти –це ви,
його учасники. Підійдіть і оберіть свою квітку.
На квітці побажання [30].
Крім того, чинником, який сприяє стабілізації взаємин у педагогічному

колективі, є вміле керівництво директора загальноосвітнього навчального
закладу, яке полягає у вмінні знаходити з педагогічними працівниками спільну
мову, цікавитися їхніми проблемами, делегувати повноваження, згуртувати
навколо себе, використовуючи розум і досвід, створювати особливу атмосферу
67
задоволення педагогічною працею, яка сприяє розвитку творчості, педагогічної

майстерності вчителя, справедливо оцінювати результати його праці [44].
68
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2
Дослідження проводилось на базі закладу дошкільної освіти № 296

Дніпровського району м. Києва. Заклад повністю укомплектований
педагогічними кадрами та обслуговуючим персоналом. Управління закладом
здійснює його директор, що має кваліфікацію спеціаліста вищої категорії. В
дослідженні взяли участь 12 педагогічних працівників.
Як інструментарій для дослідження соціально-психологічного клімату в
педагогічному колективі закладу дошкільної освіти № 296 був використаний
комплекс методик: Експрес-методика по вивченню соціально-психологічного
клімату в колективі, розроблена О. С. Міхалюк і А. Ю. Шалито, яка дозволяє
визначити емоційний, когнітивний і поведінковий аспекти соціально-
психологічного клімату; Методика оцінки соціально-психологічного клімату в
колективі А. Ф. Фідлера, яка дозволяє визначити індивідуальний середній
профіль його сприйняття; Методика визначення індексу групової згуртованості
колективу Н. Сишора; Методика визначення стилю керівництва розроблена В.
П. Захаровим на основі опитувальника А. Л. Журавльова.
Крім того, на початку дослідження для визначення мікроклімату в
колективі закладу було проведено анкетування «Визначення мікроклімату в
колективі», яке показало, що в основному робота ведеться на достатньо
За результатами експрес-методики по вивченню соціально-
психологічного клімату в колективі (О. С. Міхалюк і А. Ю. Шалито) соціально-
психологічний клімат в колективі закладу можна визначити як сприятливий.
69

як середньо сприятливу. Таким чином, переважна більшість педагогів закладу -
66,67 % вважають психологічну атмосферу в колективі сприятливою.
За методикою Н. Сишора визначений середній показник індексу групової
згуртованості педагогічного колективу закладу, який дорівнює 12,92, що
відповідає рівню вище середнього.
Результати дослідження стилю керівництва за методикою
В. П. Захарова показали, що у закладі дошкільної освіти переважає
колегіальний стиль керівництва, для якого характерне надання самостійності
підлеглим, розвиток ініціативи і нові методи роботи та доброзичлива атмосфера
в колективі.
педагогічному колективі закладу, врахування особливостей його сприйняття та
оцінки педагогічними працівниками розроблені шляхи формування
сприятливого соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі
закладу.
роботи безпосередньо в дошкільному закладі: розробку рекомендації щодо
покращення соціально-психологічного клімату в колективі та проведення
тренінгових занять з педагогічним колективом закладу.
Зокрема, для педагогічних працівників закладу дошкільної освіти № 296
було організовано тренінгове заняття на тему «Згуртування колективу», що
складається з комплексу спеціальних вправ.
Проведене тренінгове заняття та дотримання зазначених рекомендацій
позитивно впливатиме на підвищення комунікативних навичок педагогів
70
закладу, формування сприятливого соціально-психологічного клімату в

педагогічному колективі та підвищення його згуртованості.
71
ВИСНОВКИ
На основі аналізу наукової літератури з теми дослідження з’ясовано

сутність основних понять, таких як: «комунікація», «спілкування», «педагогічна
комунікація», «управління комунікацією», визначено особливості управління
формуванням ефективної педагогічної комунікації а також бар’єри та
ускладнення в процесі педагогічної комунікації.
Комунікація є специфічним, двостороннім інформаційним обміном за
допомогою знаків, символів, при якому інформація передається
цілеспрямовано, а взаємодія здійснюється за певними правилами та нормами.
Педагогічна комунікація - це система безпосередніх чи опосередкованих
зв'язків, взаємодій педагога, що реалізуються за допомогою вербальних і
невербальних засобів, засобів комп'ютерної комунікації з метою взаємообміну
інформацією, моделювання й управління процесом комунікації, регулювання
педагогічних відносин.
комунікативній діяльності. Важливими критеріями ефективності комунікації в
організації є міжособистісні відносини, групова згуртованість та соціально-
психологічний клімат в колективі.
уникнення різноманітних труднощів, які визначаються як бар’єри комунікації.
Усвідомлення педагогами та керівником закладу бар'єрів і ускладнень
комунікації сприятиме ефективній взаємодії, досягненню взаєморозуміння в
колективі.
72
Дослідження проводилось на базі закладу дошкільної освіти № 296

Дніпровського району м. Києва. В дослідженні взяли участь 12 педагогічних
працівників.
Для проведення експериментального дослідження було розроблено
діагностичний комплекс, що включає низку психодіагностичних методик:
Експрес-методика по вивченню соціально-психологічного клімату в колективі,
розроблена О. С. Міхалюк і А. Ю. Шалито, яка дозволяє визначити емоційний,
когнітивний і поведінковий аспекти соціально-психологічного клімату;
Методика оцінки соціально-психологічного клімату в колективі А. Ф. Фідлера,
яка дозволяє визначити індивідуальний середній профіль його сприйняття;
Методика визначення індексу групової згуртованості колективу Н. Сишора;
Методика визначення стилю керівництва розроблена В. П. Захаровим на основі
опитувальника А. Л. Журавльова.
Крім того, на початку дослідження для визначення мікроклімату в
колективі закладу було проведено анкетування «Визначення мікроклімату в
колективі», яке показало, що в основному робота ведеться на достатньо
За результатами експрес-методики по вивченню соціально-
психологічного клімату в колективі (О. С. Міхалюк і А. Ю. Шалито) соціально-
психологічний клімат в колективі закладу можна визначити як сприятливий.
як середньо сприятливу. Таким чином, переважна більшість педагогів закладу -
66,67 % вважають психологічну атмосферу в колективі сприятливою.
73
За методикою Н. Сишора визначений середній показник індексу групової

згуртованості педагогічного колективу закладу, який дорівнює 12,92, що
відповідає рівню вище середнього.
Результати дослідження стилю керівництва за методикою
В. П. Захарова показали, що у закладі дошкільної освіти переважає
колегіальний стиль керівництва, для якого характерне надання самостійності
підлеглим, розвиток ініціативи і нові методи роботи та доброзичлива атмосфера
в колективі.
педагогічному колективі закладу, врахування особливостей його сприйняття та
оцінки педагогічними працівниками розроблені шляхи формування
сприятливого соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі
закладу.
роботи безпосередньо в дошкільному закладі: розробку рекомендації щодо
покращення соціально-психологічного клімату в колективі та проведення
тренінгових занять з педагогічним колективом закладу.
Зокрема, для педагогічних працівників закладу дошкільної освіти № 296
було організовано тренінгове заняття на тему «Згуртування колективу», що
складається з комплексу спеціальних вправ.
Проведене тренінгове заняття та дотримання зазначених рекомендацій
позитивно впливатиме на підвищення комунікативних навичок педагогів
закладу, формування сприятливого соціально-психологічного клімату в
педагогічному колективі та підвищення його згуртованості.
74
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: підручник /

Ф. С. Бацевич. – К. : Видавничий центр «Академія» − 2004. – 344 с.
2. Бергельсон М. Б. Коммуникативные методы в управлении или
менеджменте как искусство коммуникации / М. Б. Бергельсон // Теория
коммуникации & прикладная коммуникация : сб. науч. трудов. – 2004. –
Вып. 2. – С. 6-26.
3. Берегова О. М. Комунікація в соціокультурному просторі України:
технологія чи творчість / Берегова О. М. – Київ: НМАУ ім. П. І. Чайковського,
2006. – 388 с.
4. Бурлака К. С. Соціально-психологічний клімат у колективі як основа
ефективної організаційної взаємодії / К. С. Бурлака // Проблеми та перспективи
формування національної гуманітарно-технічної еліти: зб. наук. пр. / ред.
Л. Л. Товажнянський, О. Г. Романовський. – Харків: НТУ "ХПІ", 2010. –
Вип. 27 (31) : V Кримські педагогічні читання "Педагогіка вищої школи 21-го
століття та формування національної гуманітарно-технічної еліти" : в 3 ч. Ч. 3. –
С. 40-47.
5. Бутенко Н.Ю. Комунікативна майстерність викладача: Навч. посібник /
Н. Ю. Бутенко. – К.: КНЕУ, 2005. – 336 с.
6. Василик М. А. Основы теории коммуникации: учебник / М. А. Василик,
В. А. Вершин. – М.: Гардарики, 2003. – 615 с.
7. Виноградова І. А. Комунікативна компетентність у соціалізації
особистості / І. А. Виноградова. Н. Новгород: Дім літ-ри, 2002. 179 с.
8. Великий тлумачний словник української мови / Уклад. і голов. ред.
В. Т. Бусел. – К., Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.
9. Волкова Н. П. Професійно-педагогічна комунікація: навч. посібник /
Н. П. Волкова. — Київ: Академія, 2006. — 255 с.
75
10. Волкова Н. П. Професійно-педагогічна комунікація: теорія,

технологія, практика : монографія / Н. П. Волкова. – Д.: Вид-во ДНУ, 2005. –
304 с.
11. Волкова Н. П. Сутність, види, функції педагогічної комунікації /
Н. П. Волкова // Педагогіка і психологія формування творчої особистості:
проблеми і пошуки : зб. наук. пр. / ред. Т. І. Сущенко та ін. – К. : Запоріжжя,
2002. – Вип. 23. – С. 30–33.
12. Гайдей М. О. Засоби ефективної комунікації [Електронний ресурс] /
М. О. Гайдей // Матеріали XLV Науково-технічної конференції ВНТУ, Вінниця,
23-24 березня 2016 р. – Режим доступу : http://conferences.vntu.edu.ua/
index.php/all-hum/all-hum-2016/paper/view/440.
13. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник /
С. У. Гончаренко. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.
14. Гнатик Л. М. Комунікація: походження, типологія, функції //
Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. №10. – Режим доступу:
https://cyberleninka.ru/ article/n/komunikatsiya-pohodzhennya-tipologiya-funktsiyi
15. Дейнега І. О. Андрощук М.С. Комунікації на ринку освітніх послуг //
Економіка і суспільство – 2016. – Випуск №7. – С. 279-284.
16. Дмитренко К. А. Сутність професійної комунікації у педагогічній
освіті / К. А. Дмитренко. // Наукові записки [Ніжинського державного
університету ім. Миколи Гоголя]. Сер. : Психолого-педагогічні науки. – 2012. –
№ 7. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nzspp_2012_7_4
17. Заболоцька Л. А. Педагогічні умови формування комунікативних
умінь учителя / Л. А. Заболоцька // Педагогіка. 2003.С. 8792.
18. Забродська Н. В. Передумови успішної комунікації / Н. В.
Забродська // Вісник Житомирського державного університету ім. І. Франка. –
2005. – № 22. – С. 113–115.
76
19. Каган М. С. Мир общения. Проблема межсубыектних отношений /

М. С. Каган. – М. : Политиздат, 1988. – 319 с.
20. Кайдалова Л. Г. Психологія спілкування : [навч. посіб.] /
Л. Г. Кайдалова, Л. В. Пляка. – Харків : НФаУ, 2011. – 132 с.
21. Конецкая В. П. Социология коммуникации / В. П. Конецкая. – М.,
1997. – 211 с.
22. Кишкин В. Б. Основы теории коммуникации. Краткий курс /
В. Б. Кишкин. – 3-изд., перераб. и доп. — М. : АСТ: Восток-запад, 2007. — 256
с.
23. Ковальчук О. Основи психології та педагогіки : [навч. посіб.] / Орися
Ковальчук. – Львів, 2009. – 624 с.
24. Косенко Ю. В. Основи теорії мовної комунікації. [навч. посіб.] /
Ю. В. Косенко. – Суми : Сумський державний університет, 2011. – 187 с.
25. Марков І., Рудик Я. Вплив соціально-психологічного клімату на
взаємини в колективі / І. Марков, Я. Рудик. – Режим доступу :
http://www.sworld.com.ua/konfer35/250.pdf.
26. Мартиненко С. Діагностування психологічного мікроклімату в
педагогічному колективі / С. Мартиненко // Початкова школа. – 2014. – № 6. –
С. 48-50. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Psh_2014_6_12
27. Молочко М.В. Формування сприятливого соціально-психологічного
клімату в педагогічному колективі дошкільного закладу // Творча особистість
учителя: проблеми теорії і практики: Збірник наукових праць / Ред. кол.
Гузій (відп. ред.) та ін. – К.: НПУ, 2001. – Вип.6. – С.246-252.
28. Молочко М. В. Управління процесом формування соціально-
психологічного клімату в педагогічному колективі дошкільного закладу //
Наукові записки: Збірник статей НПУ імені М. П. Драгоманова / Укл.
П. В. Дмитренко, Л. Л. Макаренко. – К.: НПУ, 2001. – Випуск 44. – С.117-123.
77
29. Молочко М. В. Формування соціально-психологічного клімату в

педагогічному колективі / М. В. Молочко // Рідна школа. – 2004. – №4. – С.52-
53.
30. Морева Н. А. Тренинг педагогического общения : учебное пособие
доля вузов: Учеб. пособие для вузов / Н. А. Морева. – М.: Просвещение, 2003. –
304 с
31. Москалик Г. Комунікаційна природа освіти / Г. Москалик // Вісник
Інституту розвитку дитини. Сер. : Філософія, педагогіка, психологія. – 2014. –
Вип. 31. – С. 14-21. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vird_2014_31_4
32. Мусатов С. О. Педагогічна комунікація: психологічні витоки та
особливості / С. О. Мусатов // Особисті освітні потреби в системі
післядипломної педагогічної освіти : науково-методичний збірник / за ред. М.
М. Заброцького. – Житомир-Київ : ЖОІППО, 2005. – 196 с.
33. Николаева Ж. В. Основы теории коммуникации: уч.-метод. пособ. /
Ж. В. Николаева. – Улан-Удэ : ВСГТУ, 2004. – 274 c.
34. Новейший философский словарь / [гл. ред. и сост. А. А. Грицанов]. –
2-е изд., перераб и доп. – Минск : Интерпрессервис: Книжный Дом, 2001. –
1280 с.
35. Новий тлумачний словник української мови (у трьох томах).
Том 1, А–К / Укладачі : В. В. Яременко, О. М. Сліпушко. – Київ : Вид-во
«АКОНІТ», 2006. – 926 с.
36. Носкова М.В. Нормативно-правова база щодо використання
інформаційних технологій у освіті України // Молодий вчений. – 2017,
№6 (46). – С. 267-270
37. Оптимізація соціально-психологічного клімату групових суб’єктів
освітньої діяльності : методичні рекомендації / [П. П. Горностай,
О. Л. Вознесенська, Л. Г. Чорна та ін.] ; за ред. П. П. Горностая ; Національна
78
академія педагогічних наук України, Інститут соціальної та політичної

психології. – К. : Міленіум, 2011. – 80 с.
38. Педагогическая коммуникация: сборник научных трудов по
материалам Международной заочной Интернет-конференции / Урал. гос. пед.
ун-т; Екатеринбург, 2009. – 224 с.
39. Плoтникoв М.В. Эффективные коммуникации в организации
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.elitarium.ru/2008/11/26/
kommunikacii_ organizacija.html
40. Плужник И. Л. Формирование межкультурной коммуникативной
компетенции студентов в процессе профессиональной подготовки /
И. Л. Плужник. – М. : ИНИОН РАН, 2003. – 216 с.
41. Поліщук С. А. Методичний довідник з психодіагностики. Навчально-
методичний посібник. – Суми: Університетська книга, 2009. – 440 с.
42. Почепцов Г. Г. Теория коммуникации : [учебник] / Г. Г. Почепцов. –
М. : Рефлбук; К.: Ваклер, 2013. – 656 с.
43. Прищак М. Д. Дискурс поняття «комунікація» в контексті формування
сучасної парадигми освіти / М. Д. Прищак // Вісник Вінницького політехнічного
інституту. - 2010. – № 1. – С. 25-29.
44. Редько С. І. До проблеми спрямованості соціально-психологічного
клімату у педагогічному колективі / С. І. Редько // Педагогічний процес: теорія і
практика. – 2012. – № 05. – С. 234-243.
45. Різник Н. А. Основи професійної комунікації : навч. метод. посіб. /
Н. А. Різник. – Переяслав-Хмельницький : Державний педагогічний університет
імені Г. Сковороди. 2014. – 76 с.
46. Руденский Е. В. Коммуникативная компетентность личности /
Е. В. Руденский // Социальная психология : курс лекций. 1998. С.
100109.
79
47. Самыгин С. И. Деловое общение: учебное пособие / С. И. Самыгин,

А. М. Руденко. – 3-е изд., стер. – М.: КНОРУС, 2012. – 440 с.
48. Сакалюк О. О. Організація ефективної комунікації в сучасних
закладах освіти / О. О. Сакалюк // Наука і освіта. – 2014. – № 6. – С. 197-200. –
Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/NiO_2014_6_41
49. Сейко Н. А. Соціальна педагогіка : метод. посіб. /
Н. А. Сейко. Житомир : ЖДУ, 2002. 260 с.
50. Соколов А. В. Социальная коммуникация / А. В. Соколов. – М.: ИПО
Профиздат, 2001. – 224 с.
51. Соціально-психологічна специфіка міжособистісного спілкування
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://studopedia.com.ua/
1_9805_sotsIalno-psihologIchna-spetsifIkamIzhosobistIsnogo-spIlkuvannya.html
52. Социальная психология: история, теория. Эмпирические
исследования / Под ред. Е. С. Кузьмина, В. Е. Семенова. Л.: ЛГУ, 1979. – 288 с.
53. Фетискин, Н. П. Социально-психологическая диагностика развития
личности и малых групп : учебное пособие / Н. П. Фетискин, В. В. Козлов,
Г. М. Мануйлов. – 2-е издание, дополненное. – Москва : Психотерапия, 2009. –
544 с.
54. Хованець Н. В. Створення сприятливого соціально-психологічного
клімату у педагогічному колективі / Н. В. Хованець, Т. В. Чаусова //
[Електронний ресурс] – Режим доступу : http://mp2.umo.edu.ua/wp-
content/uploads/2012/04/Хованець. pdf
55. Черних О. В. Освіта як комунікативний процес / О. В. Черних. – К. :
ТОВ "Поліграфконсалтінг", 2004. – 40 с.
56. Черновол-Ткаченко Р. І. Роль комунікаційних процесів у забезпеченні
ефективного управління навчальним закладом / Р. І. Черновол-Ткаченко //
80
Наукові записки кафедри педагогіки. – 2010. – Вип. 24. – С. 212-220. – Режим

доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nzkp_2010_24_30
57. Шарков Ф. И. Основы теории коммуникации / Ф. И. Шарков. –
М.: Перспектива, 2012. – 248 с.
58. Шевякова Л. П. Средства коммуникативного воздействия в
образовательном процессе / Л. П. Шевякова // Коммуникация и образования :
сборник статей / под ред. С. И. Дудника. СПб. : Санкт-Петербургское
философское общество − 2004. С. 428-445.
59. Ширшов В. Д. Педагогическая коммуникация : теория, опыт,
проблемы / В. Д. Ширшов ; Урал. гос. пед. ун-т. - Екатеринбург : Б.и., 1994. –
127 c
60. Шпак Н. О. Комунікаційний менеджмент : сутність та розвиток /
Н. О. Шпак // Економіка та держава. – 2010. – № 2. – С. 30-33.
61. Goban-Klas T. Media i komunikovanie masove. Teorie i analizy pracy
radia telewizji i internetu. / T. Goban-Klas – Warzawa, Krakow : Wydawnictwo
naukowe PWN, 1999. – 336 s.
62. Grosse E. U. Tekt und Kommunikatijn / E. U. Grosse. – Stuttgart
Kohihmer, 1976. – P. 11.
63. Shramm W. The Nature of Communication Between Humans /
W. Shramm // Process of Effects of Mass Communication. – Urbana, 1971. – 53p.

МАГІСТЕРСЬКА С

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

МАГІСТЕРСЬКА С

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ

1.1. Сутність та зміст управління комунікацією в педагогічному колективі……8

1.2. Управління формуванням ефективної комунікації в педагогічному

1.3. Бар’єри та ускладнення в процесі педагогічної комунікації……………….34

Висновки до розділу 1……………………………………………………………...37

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО

2.1. Загальна характеристика ЗДО №296………………………………………….39

2.2. Дослідження стану управління формуванням комунікації в педагогічному

2.3. Рекомендації щодо управління формуванням ефективної комунікації

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………..72

Актуальність теми. Провідним принципом сучасної освіти є гуманізація

Крім того питання ефективної комунікації є предметом дослідження у

- розробити практичні рекомендації щодо управління процесом

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ

1.1. Сутність та зміст управління комунікацією в педагогічному

За етимологічною природою термін комунікація походить від латинського

Загалом, вирази “спілкування”, “комунікація” часто вживаються як

без комунікативних зв’язків. Тоді цей процес є простою психічною діяльністю,

Професор Ф. Шарков визначає три аспекти поняттєвого змісту

Наукова увага спрямована на інтерактивний та трансактний характер

5) попередження і подолання можливих комунікативних бар'єрів —

Ключовими для визначення сутності комунікації у педагогічному

стани, має розвинений емоційний інтелект, володіє комунікативними уміннями,

Компонентами педагогічної комунікативності педагога є: наявність

по вертикалі – спілкування з керівниками й вихованцями, у навчальному закладі

- власних перцептивних умінь та вміння сприймати нове;

• виявлення комунікаційних та управлінських проблем;

стратегією розвитку освіти України на період до 2021 року; Національною

інформаційну, командну, інструктивну, інтегральну, функцію впливу й

— розвивальна функція професійно-педагогічної комунікації (створює

інформації (про нові знання і властивості, ознаки предметів і явищ довкілля,

індивідуальних особливостей попиту на інформацію залежно від здібностей,

— функція вимірювання та оцінювання в професійно-педагогічній

або опосередкованого електронними засобами приймання і передавання

1.2. Управління формуванням ефективної комунікації в

Ефективність управління діяльністю закладу освіти, його структурними

1. Фільтрація. Коли працівник говорить те, що бажає почути його

 наявності спільного для суб'єктів комунікації комунікативного

Під міжособистісними відносинами слід розуміти сукупність взаємодій,

якості і культура спілкування, що виявляється в ступені емоційної теплоти,

Соціально-психологічний клімат в організації характеризують як

організаційно-управлінські умови), так і особливостями безпосередньої

1.3. Бар’єри та ускладнення в процесі педагогічної

В процесі управління комунікацією керівник повинен звернути увагу на

Рисунок 1.1. Різновиди комунікативних бар’єрів

1) психологічні – є наслідком прояву індивідуальних характеристик

2. Вплив на взаємодію прихованих (хибних) припущень. Неточні або

На основі аналізу наукової літератури з теми дослідження з’ясовано

сприятливого мікроклімату, на психологічну оптимізацію діяльності,

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА

2.1. Загальна характеристика ЗДО № 296

Заклад дошкільної освіти № 296 побудований у 1961 році, за типовим

Адміністрація закладу постійно приділяє увагу підвищенню фахової

Склад педагогічного колективу

До 3 років 3-10 років 10-20 років Понад 20 років

Якісний склад педагогічних працівників за кваліфікаційними категоріями

вища категорія І категорія ІІ категорія спеціаліст

Рис. 2.2. Рівень педагогічної майстерності

Аналіз даних про педагогічних працівників свідчить, що більшість

Управління ЗДО здійснює його директор що має вищу освіту і 18 років

2.2. Дослідження стану управління формуванням комунікації в

Важливими критеріями ефективності комунікації в організації є

Вивчення соціально-психологічного клімату - процес складний. Це