19716

1
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ,
ПСИХОЛОГІЇ, МЕНЕДЖМЕНТУ ТА ОСВІТИ ДОРОСЛИХ УІПА
КАФЕДРА ПРАКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
Формування комунікативних навичок студентів-

психологів
Курсова робота з Основи психокорекції
Виконав(ла) студент(ка)
__ курсу, групи ___________
Ім'я, ПРІЗВИЩЕ
Керівник Ім'я, ПРІЗВИЩЕ
________________________
(підпис)
Оцінка:
_____________________
Харків 2024
2
ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ
РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ ВМІНЬ СТУДЕНТА-ПСИХОЛОГА 6
1.1. Підходи щодо розвитку комунікативних умінь 6
1.2. Сутність та специфіка розвитку комунікативних умінь студентів 9
1.3. Психологічні особливості розвитку комунікативних вмінь майбутніх
психологів 12
Висновки по першому розділу 14
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ
ВМІНЬ МАЙБУТНЬОГО ПСИХОЛОГА 16
2.1. Організація емпіричного дослідження розвитку комунікативних вмінь
психолога-студента 16
2.2. Аналіз та інтерпретація отриманих результатів 17
Висновки до другого розділу 33
ВИСНОВКИ 34
СПИСКИ ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 36
ДОДАТКИ 39
3
ВСТУП
Актуальність проблеми. Проблема розвитку професійно важливих
якостей особистості є однією з найактуальніших у сучасній психології. У
періоди інтенсивної зміни економічного та політичного життя суспільства
завжди загострюється інтерес до проблеми головних рушійних сил людського
життя, можливостей пристосування особистості до навколишнього її
соціального середовища. У зв'язку з цим, питання становлення, розвитку та
функціонування комунікативної сфери людини безпосередньо пов'язані з
проблемами спілкування, міжособистісної взаємодії та професійні відносини.
Підвищена увага до підготовки професійних психологів, нині багато в
чому зумовлено потребою сучасного суспільства продуктивно вирішувати
проблеми у сфері освіти, виробництва, управлінської праці, бізнесу, у багатьох
інших галузях. У зв'язку з цим зростають вимоги до якості підготовки фахівців,
відповідних вимог сучасного суспільства.
Формування комунікативних здібностей у студентів-психологів є одним з
необхідних факторів становлення їх як професіоналів. Завдання вищого
навчального закладу – дати студентам правильне уявлення про комунікативні
властивості особистості, які необхідні висококваліфікованому спеціалісту, та за
роки навчання сформувати, удосконалити ці якості.
Питання розвитку комунікативних здібностей особистості є надзвичайно
важливими у системі професійної підготовки студентів. Саме в ході етапу
первинного «освоєння» професії, що доводиться на час навчання у вузі,
здійснюється процес самовизначення молодої людини в житті, формуються її
життєва та світоглядна позиції, освоюються індивідуальні способи та прийоми
його діяльності, поведінки та спілкування. Сфера міжособистісного взаємодії,
будучи професійно значущою для студентів-психологів, що визначає
перспективи особистісного розвитку майбутніх спеціалістів. Актуальність
проблеми визначається важливим значенням процесу спілкування у
професійній діяльності психолога.
4
Сукупність професійно важливих якостей та особистісних особливостей,

серед яких важливе місце займають комунікативні здібності, відображає рівень
його професійної підготовленості та зрілості та є критерієм успішності у
діяльності. Необхідність вивчення цієї проблеми у системі професійної
психологічної освіти продиктована поруч обставин теоретичного та
практичного характеру. Складний у вивченні сам феномен комунікативних
здібностей з огляду на безліч підходів до його опису. Наявні дослідження щодо
проблеми становлення комунікативних здібностей студентів-психологів носять
достатньо суперечливий характер.
Знання особливостей розвитку комунікативних здібностей студентів
дозволяє найбільш ефективно будувати освітній процес, оскільки важливо
пам'ятати, що саме у ВНЗ закладаються та розвиваються професійні здібності.
Усе вищесказане та визначило вибір даної теми дослідження.
В останні роки зроблено чимало спроб переосмислення принципів
організації процесу професійної підготовки майбутнього фахівця, яка має
вагоме значення у формуванні професійно спрямованих, зокрема
комунікаційних компетенцій спеціаліста в різних їх проявах. Методологічні та
теоретичні аспекти формування професійної компетентності фахівця в останні
роки досліджували К. Абульханова-Славська, І. Бех, Т. Браже, Л. Вербицький,
Б. Гершунський, Є. Зеєр, Д. Іванов, М. Кабардов, Н. Лобанова А. Маркова, К.
Мітрофанов, Н. Острікова, А. Петров, Н. Радіонова, В. Радул, О. Соколова, А.
Тряпіцина, П. Шендерей та інші.
Мета дослідження: охарактеризувати особливості становлення
професійно важливих комунікативних здібностей студентів-психологів у
процесі навчання у ВНЗ.
Завдання дослідження:
1. Провести теоретичний аналіз літератури з проблеми комунікативних
здібностей особистості та комунікативних здібностей психологів.
2. Розробити модель структури професійних комунікативних здібностей
психолога.
5
3. Виявити особливості комунікативних здібностей студентів-психологів

1-го та 5-го курсів, провести порівняльний аналіз.
4. Описати особливості становлення комунікативних здібностей
студентів-психологів у процесі навчання у ВНЗ.
Об'єкт дослідження: комунікативні здібності студентів-психологів.
Предмет дослідження: особливості розвитку комунікативних здібностей
студентів-психологів.
Методи дослідження: аналітичний (вивчення наукової літератури),
діагностичний метод статистичної обробки даних (U-критерій Манна-Уітні).
Теоретична значимість. У цій дипломній роботі було розроблено науково
обґрунтовано модель структури комунікативних здібностей Отримано нові дані
про особливості комунікативної сфери студентів-психологів, зокрема, про
особливості становлення комунікативних здібностей у процесі навчання у ВНЗ.
Практична значимість. Результати дослідження, проведеного в рамках
цієї курсової роботи, які можуть бути покладені в основу науково-методичного
забезпечення процесу освіти, модернізації змісту та технологій навчання
студентів – психологів.
6
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ

ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ ВМІНЬ
СТУДЕНТА-ПСИХОЛОГА
1.1. Підходи щодо розвитку комунікативних умінь
Зміна світоглядної парадигми, в рамках якої пріоритетною та
довгостроковою метою стає людина, що відбувається в даний час у всіх сферах
життя суспільства: помітно розширюється соціокультурне середовище
діяльності майбутніх спеціалістів, які вміють працювати в системі «людина –
людина»; поглиблюються контакти з представниками іншомовних культур;
спостерігається інтенсивний зростання інтересу до традицій інших народів та їх
культур.
В умовах реформування вищої освіти та переходу на багаторівневу
підготовку професійних кадрів особливу актуальність набуває проблема
забезпечення конкурентоспроможності фахівців, яка включає, поряд з іншими
складовими, високий рівень комунікативної культури Більше того, готовність
до ділового спілкування стає сьогодні одним із найважливіших показників
соціально-професійного статусу спеціаліста. Виконання такого соціального
замовлення актуалізує проблему формування комунікативних умінь та
компетенцій студентів, які роблять майбутнього фахівця здібним виступати
ефективним учасником міжкультурної комунікації в умовах інтеграційних
процесів у Європі.[3]
Формування комунікативних умінь має і глобальніше значення, оскільки
людська життєдіяльність немислима без спілкування людей один з одним, а її
якість і результат визначаються культурою відносин. Як відомо, людина, яка
володіє достатньою мірою комунікативними вміннями, відчуває себе впевнено
у найрізноманітніших ситуаціях побутового, ділового та професійного
спілкування.
У парадигму комунікативної діяльності, спираючись на сучасні
дослідження в галузі психології спілкування, лінгводидактики мовної
діяльності, і навіть психолінгвістичної природи мовної особистості, ми
7
включаємо поняття комунікативні здібності, комунікативні якості мови,

комунікативні вміння та навички, комунікативна діяльність, мовні вміння та
навички, розвиток мови та ін., маючи на увазі при цьому загальну орієнтацію
нашого дослідження на пошук ефективних шляхів та засобів формування
комунікативних умінь конкурентоспроможного фахівця як основи
комунікативних якостей особи.[5]
Безсумнівно, формування та розвиток комунікативних умінь не
відбувається саме собою, а передбачає розробку та реалізацію спеціальної
програми в освітньому процесі вищого навчального закладу При цьому зміст
досліджуваного матеріалу та процес навчання повинні відображати
закономірності, зміст, структуру та логіку процесу формування та розвитку
комунікативних умінь. Світова практика організації освітнього процесу у
вишах розвинених зарубіжних країн (США, Англія, Німеччина, Японія та ін.)
показує, що така підготовка може успішно здійснюватись лише у
цілеспрямованій системі навчання, що стимулює проведення досліджень у цій
галузі, які є показником зростаючого інтересу теоретиків та практиків до
феномену комунікативної культури, у розумінні якого накопичено певне коло
ідей та концепцій різного рівня узагальнення.[8]
Найпростіше, звичайне тлумачення умінь – це «знання дії» [1]. Але не
можна при цьому не додати, що вміння – це можливість ефективно виконувати
дії відповідно до цілей та умов, у яких доводиться діяти.
Психологія, уточнюючи поняття «вміння», зазначає, що це освоєний
людиною спосіб виконання дій, що забезпечується сукупністю набутих знань та
навичок.
Ці загальні визначення відносяться до комунікативних умінь. Ми
систематизували різні підходи до визначення сутнісних характеристик
феномену комунікативних умінь. Це якості суб'єкта спілкування, що дозволяє
йому здійснювати педагогічне спілкування на оптимально високому
професійному рівні; вміння встановлювати певні, практично однозначні
стосунки з людьми; вміння встановлювати правильні взаємини з дітьми та
8
перебудовувати їх відповідно до розвитку учнів та вимог до них; усвідомлення

комунікативної дії учнями та їх здатність правильно будувати свою поведінку,
керувати нею відповідно до завдань спілкування.
Використовуючи традиційні визначення комунікативних умінь, у своєму
дослідженні ми розглядаємо їх значно ширше, ніж просто мовні вміння та
визначаємо як якості особистості учнів та їх готовність до усвідомленої
успішної комунікативної діяльності в змінюються умови інтеграції та
глобалізації освіти. [3]
У педагогічних дослідженнях є також різні підходи до класифікації
комунікативних умінь, основні їх ми наводимо нижче.
Мудрик А.В. дає наступну класифікацію комунікативних умінь: вміння
орієнтуватися в партнерів, об'єктивно сприймати їх; вміння орієнтуватися у
ситуаціях спілкування.
Кузьміна Н.В. виділяє: вміння вступати у контакт; вміння встановлювати
та підтримувати емоційно позитивний контакт; вміння слухати та розуміти
партнера; вміння керувати увагою аудиторії.[18]
Зарубіжні дослідники Д.Джонсон та Р.Джонсон класифікують
комунікативні вміння з погляду роцесів передачі повідомлення та сприйняття
між партнерами [9]
Хілл Р. класифікує комунікативні вміння як вміння повідомляти, вміння
сприймати, вміння мовної та немовної поведінки [5].
Говорячи про комунікативні вміння, помилково зводити їх до мовних
умінь. Їх склад значно ширше. Соціально-психологічні вміння включають:
вміння будувати взаємовідносини у діяльності та спілкуванні, стимулювати
активність, оцінювати свої можливості, коригувати поведінку знімати
напруженість у спілкуванні, гасити конфлікти, керувати емоціями,
перевтілюватися. Комунікативно-організаторські вміння – вміння планувати
реалізацію цілей, організовувати комунікативну діяльність, делегувати
повноваження. Інтегративні комунікативні вміння – вміння орієнтуватися у
ситуації спілкування, конструювати спілкування, розподіляти ролі в ньому,
9
добре говорити, слухати партнера, користуватися різними середовище вами

спілкування.
При проектуванні моделі формування комунікативних умінь в умовах
аудиторного навчання ВНЗ ми спиралися на такі висновки педагогів та
психологів: вміння базуються на знаннях та навичках; вміння народжується у
досвіді людини з урахуванням двоякого роду знань – знань про об'єкти дій та
знання про способи діяльності; вміння пов'язане з творчим мисленням людини
(свідоме пристосування дії до змінних умов ситуації), але воно може позначати
як рівень майстерності у конкретній діяльності, виробленого на основі
широкого кола знань та навичок, так і елементарний рівень виконання дій на
основі наслідування, самостійних проб та помилок; вмінням необхідно
цілеспрямовано навчати, навіщо потрібні відповідні методики.[16]
Розглянувши вміння в аспекті комунікативної діяльності, були виділено
такі основні їх якості: цілеспрямованість, динамічність, інтегрованість,
ієрархічність. Особливості спілкування викладача вишу полягають у тому, що
він змушений діяти в умовах частої зміни ситуацій (на занятті, у перервах, в
інших організаційних формах), вступати щодня в контакти з великою кількістю
студентів та своїх колег, у стислий термін осмислювати навчальну інформацію
та перетворювати її відповідно до контингенту учнів. Одним із суттєвих
факторів підвищення продуктивності його комунікативної діяльності є
комунікативна ситуація на навчальних заняттях. Вона характеризується
розумовою та емоційною активністю викладача та студентів, атмосферою
дружелюбності, довіри, порозуміння. Комунікативна ситуація досягається
спеціальними вміннями, прийомами, обліком соціально-особистісних факторів,
комунікативною поведінкою учасників комунікативного акту, включаючи і
викладача. Однак у громадській думці досі зберігається уявлення про те, що
монологічне спілкування для викладача є найбільш типовим.[4]
1.2. Сутність та специфіка розвитку комунікативних умінь студентів
Комунікативні навички є найважливішими для взаємодії зі студентами,
оскільки сам акт викладання вимагає їх. У вашій ролі ви відповідаєте за
10
розуміння та розбивку складної інформації, чітке донесення цієї інформації до

ваших студентів (як усно, так і в письмовому вигляді), представлення так, щоб
підтримувати їхню увагу, а також слухати та вирішувати їхні запитання чи
проблеми.
Формування комунікативних умінь має і більш глобальне значення,
оскільки життєдіяльність людини неможлива без спілкування людей між
собою, а її результат і якість визначаються культурою взаємин. Як відомо,
людина, яка належним чином володіє комунікативними вміннями, впевнено
почувається в різних ситуаціях професійного, ділового і побутового
спілкування. [22]
Парадигма комунікативної діяльності, що базується на сучасних
дослідженнях у сферах психології спілкування, мовної лінгводидактики, а
також включає поняття комунікативних здібностей, комунікативних якостей
мови, комунікативних умінь і навичок, комунікативної діяльності, мовних
умінь і навичок, розвитку мови та ін., розуміючи під цим загальну
спрямованість на пошук ефективних засобів і шляхів формування
комунікативних умінь кваліфікованого особистісних комунікативних якостей
[11].
Безумовно, формування комунікативних умінь відбувається не саме
собою, маючи на увазі розробку та здійснення спеціальної програми у структурі
освітнього процесу вузу. При цьому процес навчання та зміст досліджуваного
матеріалу повинні відображати зміст, структуру, логіку та закономірності
процесу формування та підвищення рівня комунікативних умінь. Зі світової
практики організації освітнього процесу у навчальних закладах розвинених
зарубіжних країн відомо, що таку підготовку можна успішно здійснювати лише
в рамках цілеспрямованої системи навчання, що пояснює зростаючий інтерес
дослідників до феномену комунікативної культури. Було б помилковим зводити
комунікативні вміння виключно до мовних вмінь. Їхня структура значно
складніша. Так, під соціально-психологічними вміннями маються на увазі
вміння вибудовувати відносини у спілкуванні та діяльності, стимулювати
11
активність, оцінювати власні можливості, знімати напруженість у спілкуванні,

коригувати поведінку, керувати емоціями, гасити конфлікт. [21]
Комунікативно-організаторські вміння включають вміння планування
досягнення певних цілей, організацію комунікативної діяльності, делегування
повноважень. У структуру інтегративних комунікативних умінь включені
вміння орієнтуватися в комунікативних ситуаціях, конструювати спілкування
та розподіляти у ньому ролі, формулювати свої думки, слухати партнера,
використовувати різні засоби спілкування.
Модель формування комунікативних умінь у процесі аудиторного
навчання у вищому навчальному закладі базуються на наступних теоретичних
положеннях: уміння ґрунтуються на знаннях та навичках; вміння – суть досвіду
окремого індивіда у дуалістичному знанні – знання способах дій та знання
об'єктах діяльності; вміння має безпосередній зв'язок з творчим мисленням
особистості, але може відображати як рівень майстерності у певній діяльності,
що базується на широкому колі знань і навичок, так і початковий рівень дії,
заснованого на наслідуванні; вміння мають на увазі цілеспрямоване навчання,
для чого необхідні адекватні методики [20].
В аспекті комунікативної діяльності можна виділити такі властиві
вмінням якості, як динамічність, ієрархічність, інтегрованість,
цілеспрямованість. Специфіка спілкування викладача вузу полягає в тому, що
йому доводиться діяти в умовах постійної зміни ситуацій, щодня вступати у
численні контакти зі студентами та колегами, у стислий термін освоювати
навчальну інформацію та переробляти її відповідно до потреб контингенту
учнів.
Значним чинником підвищення ефективності комунікативної діяльності
викладача виступає комунікативна ситуація під час навчальних занять, що
характеризується інтелектуальною та емоційною активністю викладача та
учнів, атмосферою взаєморозуміння та причетності. Сприятлива комунікативна
ситуація створюється завдяки спеціальним умінням, прийомам, обліку
12
соціально-особистісних факторів, комунікативній поведінці всіх суб'єктів

комунікативного акта [15].
Проте досі поширене уявлення про типовість монологічного спілкування
викладача з аудиторією. Найчастіше лектор сприймається виключно транслятор
лекції, повідомлення. У такій ситуації активним є лише викладач, тоді як
аудиторія займає пасивну позицію та націлена виключно на сприйняття слів
лектора.
Викладач (активна сторона) в монолозі є суб'єктом спілкування, який
активно реалізує власні чи. Він вільний у виборі форм та змісту повідомлень, а
студенти виступають скоріше як об'єкт комунікативного впливу, не маючи
ефективних засобів впливу на лектора з метою реалізації власних інтересів.[7]
1.3. Психологічні особливості розвитку комунікативних вмінь майбутніх
психологів
У суспільстві, компетентність у сфері спілкування стала однією з головних
складових високого професійного рівня. Для професії психолога комунікативна
компетентність є провідною професійною характеристикою, від якої залежить
персональний успіх, конкурентоспроможність і особиста задоволеність. та
високих результатів професійної діяльності, повинен мати комунікативні
здібності.
Комунікація виступає складовою часткою вдосконалення професійної
компетентності особистості. комунікативних здібностей та умінь особистості,
дозволу внутрішньоособистісних проблеми конфліктів [14].
Комунікативні вміння і навички майбутніх психологів, які сприяють
розвитку комунікативної компетентності, є головним компонентом підсистеми
професійної діяльності. У психолого-педагогічній літературі існує ряд
визначень комунікативної компетентності. Поняття «комунікативне. і
трактувалося, як «здатність встановлювати та підтримувати ефективні контакти
з іншими людьми за наявності внутрішніх ресурсів (знань та умінь)» [13].
Комунікативна компетентність як знання норм та правил спілкування є
складовою більш широкого поняття «комунікативний потенціал особистості».
13
Досвід спілкування займає особливе місце у структурі комунікативної

компетентності особи. З одного боку, він соціальний і включає інтеріоризовані
норми та цінності культури, з іншого – індивідуальний, оскільки ґрунтується на
індивідуальних комунікативних здібностях та психологічних подіях, пов'язаних
зі спілкуванням у житті особистості. Динамічний аспект цього досвіду
складають процеси соціалізації та індивідуалізації, що реалізуються у
спілкуванні, що забезпечують соціальний розвиток людини Комунікативна
компетентність є необхідною умовою успішної реалізації особистості [8].
Комунікативні вміння вченими трактуються по-різному. Так, А.Н.
Леонтьєв визначає комунікативні вміння:
– як оволодіння соціальною перцепцією чи «читанням по особі»;
– адекватно моделювати особистість учня, його психічний стан тощо.
По зовнішнім ознакам:
- "подавати себе" у спілкуванні з учнями;
– раціонально будувати своє мовлення у психічному плані, тобто. вміння
мовного спілкування, мовного та немовного контакту з учнями;
– організовувати співпрацю у процесі спілкування [6].
На наш погляд, комунікативні вміння слід трактувати як вміння
спілкуватися, вміння регулювати відносини, вміння «подавати себе» у
спілкуванні з учнями, адекватно використовувати всі засоби спілкування,
вміння знаходити рішення у комунікативної ситуації.
У процесі професійної підготовки майбутнім педагогам-психологам слід
формувати ряд комунікативних умінь: готовність до розуміння психічних
станів учнів, їх співпереживання їм; потреба у взаємодії; вміння виходити із
конфліктних ситуацій; встановлювати дружні стосунки; вміння організувати
спілкування групи; вміння використовувати психологічні засоби спілкування.
Діяльність педагога-психолога спрямована на допомогу клієнтам у
вирішенні власних проблем. Тому педагог-психолог має вміти організувати
спілкування, то є в процесі навчання у ВНЗ у нього мають бути сформовані
14
відповідні комунікативні вміння, тобто в процесі навчання у ВНЗ, у нього

мають бути сформовано відповідні комунікативні вміння.[16]
При вивченні психолого-педагогічних дисциплін відбувається розвиток
установок на розуміння та прийняття учнів майбутніми педагогами-
психологами незалежно від їх цінностей, моделі поведінки та оцінок.
Відпрацьовується вміння оцінювати свої можливості як майбутнього фахівця,
свої сильні та слабкі якості, емоційні прояви, особливості самооцінки,
саморегуляції тощо.
Висновки по першому розділу
На підставі теоретичного вивчення психологічних особливостей розвитку
комунікативних вмінь майбутніх психологів, таким чином, можна зробити
висновок, що розвиток комунікативних вмінь майбутніх психологів є
динамічний процес цільового, прогресивного та якісного перетворення цього
явища. Процес спеціально організованої навчальної діяльності ВНЗ, як
правило, ці завдання можуть бути визначені як створення та розвиток
професійної компетенції психолога.
Методи розробки та оптимізації комунікаційних можливостей є лише
заходи, зовнішні умови, в яких внутрішня особистість може більш повно, але,
крім можливості благополуччя, ви не можете втратити з виду іншого важливого
моменту будь-яка дія - мотивація. Якщо внутрішньо людина відчуває потребу
розвивати свої навички, то там буде мало шансів. Завдяки дослідженню в даній
роботі можна розглядати наступним чином: широкий спектр підходів до
проблеми розробки комунікаційних навичок базується на методологічному
положенні, що створюються потужності та розроблені у відповідних заходах.
Джерелом розвитку навичок суперечить рівню готівкового розвитку та
ділових вимог. У процесі спілкування створюються можливості комунікації.
Мотивація комунікаційних навичок може бути мотивами у вході людей для
спілкування. Оскільки спілкування є одним з постійних професійних активів
діяльності психолога, то в процесі навчання університету психолог повинен
15
повністю освоїти комунікаційні компетенції та розвинені комунікативні

навички.
Поки що існує безліч різних заходів для розробки комунікативних
навичок психологів. Це, перш за все, навчання, включаючи використання
технології особистого та колективного розвитку активної соціальної
підготовки, програм та спеціальних курсів, що здійснюються в процесі освіти
навчальних закладів.
16
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ

КОМУНІКАТИВНИХ ВМІНЬ МАЙБУТНЬОГО ПСИХОЛОГА
2.1. Організація емпіричного дослідження розвитку комунікативних вмінь
психолога-студента
У дослідженні брали участь студенти 2-3 курсу факультету міжнародних
освітніх програм Української інженерно-педагогічної академії, які навчаються з
різних напрямів підготовки бакалаврату за спеціальностями Психологія
(Психологія іміджу), Психологія (Практична психологія), Психологія
(Психологія консалтингу і менеджменту). Усього -90 осіб.
Основним методом збору емпіричних даних у нашій роботі виступив
психодіагностичний метод. Діапазон: від 19 років.
Випробуваним озвучують тексти опитувальника, бланки для відповідей,
та зачитується інструкція. Мета обробки результатів – отримання індексів
комунікативних та організаторських здібностей. І тому відповіді випробуваного
зіставляють з дешифратором і підраховують кількість збігів окремо по
комунікативним і організаторським здібностям.
Рівень розвитку комунікативних та організаторських нахилів
характеризується за допомогою оцінок. Інструкція, текст опитувальника,
дешифратор та алгоритм розрахунку індексу комунікативних та
організаторських здібностей представлений у Додатках А і Б.
Тест комунікативних умінь (Автор: Міхельсон Л. Переклад та адаптація
Гільбуха Ю. З.). у студентів. Даний тест побудований за типом завдання, яке
має правильну відповідь. У тесті передбачається певний еталонний варіант
поведінки, що відповідає компетентному, впевненому, партнерському стилю.
Ступінь наближення до зразка можна визначити за кількістю правильних
відповідей. Неправильні відповіді поділяються на неправильні знизу (залежні) і
неправильні зверху (агресивні). Опитувальник містить опис 27 комунікативних
ситуацій. До кожної ситуації пропонується 5 можливих варіантів поведінки.
Треба вибрати один, властивий саме йому спосіб поведінки у цій ситуації. Не
можна вибирати два або більше варіантів або приписувати варіант, не вказаний
17
у опитувальнику. Авторами пропонується ключ, з допомогою якого можна

визначити, якого типу реагування належить обраний варіант відповіді:
впевненому, залежному чи агресивному. У результаті пропонується
підрахувати число правильних і неправильних відповідей у відсотковому
відношенні до загального числа обраних відповідей (Додаток В)
Методика діагностики комунікативної соціальної компетентності (КСК),
що визначає комунікативні потенціали особистості. ймовірнісного прогнозу
успішності її професійної діяльності Методика передбачає оцінку рівня
комунікативної та соціальної компетентності за 7 шкалами (факторами):
Товариська, логічне мислення, емоційна стійкість, життєрадісність, чутливість,
незалежність, самоконтроль, асоціальна поведінка. Після проведення
дослідження було проведено порівняння комунікативної компетентності в 3-.
Методи математичної обробки даних включали методи описової статистики,
процентне співвідношення, t-критерій Стьюдента.
Методи інтерпретації включали кількісний, якісний та порівняльний
аналіз.
2.2. Аналіз та інтерпретація отриманих результатів
Представимо емпіричні дані, що дозволяють перевірити гіпотезу про
особливості комунікативної компетентності студентів-психологів різних
напрямів підготовки та спеціальності Психологія (Психологія іміджу),
Психологія (Практична психологія), Психологія (Психологія консалтингу і
менеджменту). Комунікативні та організаторські схильності досліджувалися за
допомогою методики КОС групах студентів, які навчаються з різних напрямків
та спеціальності. Ці дані представлені в таблиці 1.
Таблиця 2.1.
Розподіл студентів-психологів різних напрямів підготовки та
спеціальності в залежності від рівня сформованості комунікативних здібностей
(в %)
Рівні Вищий Високий Середній Нижче Низький
середнього
18
Психологія 13 20 37 13 17
(Психологія
іміджу)
(Практична
психологія)
консалтингу і
менеджменту)
Усього 12 18 27 19 24
З таблиці видно, що дуже високий рівень розвитку комунікативних
здібностей спостерігається у 12 студентів (11%). Ці студенти легко входять у
будь-яку роль, гнучко реагують на зміни ситуації, добре відчувають і навіть у
змозі передбачати враження, яке справлятимуть на інших.
Ці діти не губляться у новій обстановці, швидко находять друзів,
прагнуть розширити коло своїх знайомих. Прагнуть контактів з людьми,
відстоюють своє, проте потенціал їх нахилів не відрізняється високою
стійкістю. Потрібна подальша робота з формування та розвитку цих якостей
особистості.
19 студентів - 17% мають рівень прояву комунікативних схильностей
нижче за середній. Вони не прагнуть спілкування, воліють проводити годину
наодинці з собою. У новій компанії чи колективі відчуваються скуто. Зазнають
труднощів у встановленні контактів із людьми. Не обстоюють свою думку,
тяжко переживають образи.
І 24 студенти показали дуже низький рівень прояву комунікативних
нахилів, що становило 24% усіх піддослідних.
Проаналізуємо групу студентів, які навчаються за напрямом підготовки
«Психологія іміджу». Ми бачимо, що дуже високий рівень (вищий)
комунікативних здібностей виявили у 4 студентів (13%). Прояв комунікативних
здібностей перебуває в досить високому рівні. Випробувані прагнуть
встановлення контактів, приймають ініціативу у общении.6-ти студентам
властивий високий рівень комунікативних здібностей (20%). Що говорить про
те, що вони не губляться в новій обстановці, прагнуть розширити коло
19
знайомих, допомагають друзям, виявляють ініціативу в спілкуванні. Потенціал

їх нахилів не відрізняється високою стійкістю. Середній рівень комунікативних
здібностей свідчить про достатню низьку активність і складнощі, що виникають
у плануванні своїх дій. Рівень комунікативних здібностей у 4 студентів (13%) -
нижчий за середній. Вони обмежують свої знайомства, погано орієнтуються в
незнайомій обстановці, намагаються уникати самостійного прийняття рішення.
У п'яти (17%) студентів з цієї групи не розвинені комунікативні та
організаторські здібності та потребують розвитку. Практичних психологів, які
навчаються за спеціальністю «Практична психологія», складають студенти з
низьким рівнем розвитку комунікативних здібностей (26%). Вони не прагнуть
спілкування, воліють проводити час наодинці з собою. У новій компанії чи
колективі почуваються скуто. Зазнають труднощів у встановленні контактів із
людьми. Не обстоюють своєї думки, тяжко переживають образи. Рідко
виявляють ініціативу, уникають ухвалення самостійних рішень.
Наступну групу складають студенти з найвищим та високим рівнями
розвитку комунікативних здібностей (по 20%). Ці студенти не губляться у новій
обстановці, швидко знаходять друзів, прагнуть розширити коло своїх знайомих.
5 студентів показали середній рівень прояву комунікативних нахилів - 17%
учнів. Ці студенти прагнуть контактів з людьми, відстоюють своє, проте
потенціал їх схильностей не відрізняється високою стійкістю. І така ж кількість
студентів (17%) показали рівень розвитку комунікативних здібностей нижче
середнього. Вони обмежують свої знайомства, погано орієнтуються в
незнайомій обстановці, намагаються уникати самостійного прийняття рішення,
не виявляють ініціативи у громадських справах. Звернемося до результатів,
отриманих у третій групі студентів. низький рівень комунікативних нахилів
(30%). Вони обмежують свої знайомства, погано орієнтуються у незнайомій
обстановці, намагаються уникати самостійного прийняття рішення, не
виявляють ініціативи у суспільних справах. 26% студентів мають середній
рівень виразності комунікативних схильностей від усієї групи (8 осіб). Вони
прагнуть контактів з людьми, намагаються відстоювати свою думку, планувати
20
свою роботу. Цей рівень комунікативних здібностей характеризується

ініціативністю у спілкуванні, схильністю до самостійним рішенням у складних
ситуаціях. Низькі відсоткові показники серед студентів на середньому та
високому рівнях швидше за все обумовлені тим, що потенціал здібностей при
таких значеннях не відрізняється високою стійкістю, постійно коливається,
тому даним студентам слід розвивати та вдосконалювати свої комунікативні та
організаторські вміння. Ще 8 студентів (26%) отримали рівень комунікативних
здібностей нижче середнього, що свідчить про достатню низьку активність і
складнощі, що виникають у плануванні своїх дій. У 4 осіб (13%) прояв
комунікативних здібностей знаходиться на досить високому рівні. Піддослідні
прагнуть встановлення контакту, приймають ініціативу у спілкуванні. Дуже
високим рівнем здібностей, згідно з результатами методики, відрізняються 5%
(1 людина). Даний рівень здібностей дозволяє швидко орієнтуватися у важких
педагогічних ситуаціях, з легкістю адаптуватися в новому колективі,
самостійно організовувати процес взаємодії з учнями. найвищого рівня
розвитку комунікативних здібностей (всього 5%) до низького рівня (30%).
Говорячи про студентів, які навчаються за спеціальністю «Практична
психологія», ми можемо наголосити на майже рівномірному розподілі
студентів цієї групи за кількістю з різним рівнем сформованості
комунікативних здібностей. Відмінним же моментом є те, що Найвищий рівень
розвитку комунікативних здібностей характерний для більшої кількості
студентів цієї групи на відміну від груп студентів, які навчаються за напрямами
підготовки «Психологія іміджу» та «Психологія консалтингу та менеджменту».
Більшості студентів, які навчаються за напрямом підготовки «Психологія
іміджу» притаманний середній рівень розвитку. Для підтвердження
відмінностей у частині розвитку комунікативних здібностей ми
використовували критерій Стьюдента для незалежних змінних. У результаті ми
отримали статистично значущі відмінності лише щодо групи студентів, які
навчаються за напрямом підготовки «Психологія консалтингу та менеджменту»
(t=8,49; 11,04). Між групами студентів «Практична психологія» та «Психологія
21
іміджу» відмінностей виявлено не було. Проаналізувавши результати студентів

і рівень сформованості комунікативних здібностей, звернемося до результатів,
отриманих студентами щодо розвитку у них організаторських здібностей. %)
Таблица 2.2.
Розподіл студентів-психологів різних напрямів підготовки та спеціальності
залежно від рівня сформованості організаторських здібностей (у %)
Рівні Вищий Високий Середній Нижче Низький
середнього
іміджу)
(Практична
психологія)
менеджменту)
Усього 13 32 29 19 7
З представлених у таблиці даних ми бачимо, що у найбільшої кількості
студентів високий рівень організаторських здібностей (32%). Це говорить про
виражену у них здатність активізувати інших. наполегливість. У цієї групи
можна назвати такі риси особистості: організаторське чуття (психологічна
вибірковість, психологічний такт); емоційно-вольові якості (енергійність,
вимогливість, критичність). У 29% зі всіх студентів спостерігається середній
рівень організаторських здібностей. Такі люди мають достатній
організаторський потенціал.
За потреби можуть переконати інших у правильності своєї точки зору. У
скрутних ситуаціях здатні прийняти самостійне рішення. Охоче беруть участь в
організації та проведенні колективних заходів. Вони мають певні задатки
управлінця, які можна цілеспрямовано розвивати та вдосконалювати. Ці
студенти погано орієнтуються у незнайомій ситуації, погано обстоюють свою
думку. Прояв ініціативи у громадській діяльності вкрай занижений. Багато
справах прагнуть уникати прийняття самостійного рішення. У 13% студентів
22
виражений найвищий (дуже високий) рівень організаторських здібностей. Вони

швидко орієнтуються в ситуації, вважають за краще приймати самостійні
рішення, відстоювати свою думку і домагаються, щоб вона була прийнята
товаришами. Ці студенти ініціативні, вміють організувати різноманітні ігри,
колективні справи, самі знаходять собі таку роботу. Низький рівень
організаторських здібностей спостерігається досить невеликої кількості
студентів –7% від усієї вибірки. Для цієї групи характерне вузьке коло
взаємодії коїться з іншими людьми. Вони не люблять виявляти ініціативу в
організації колективних заходів і займають тут швидше позицію
«спостерігача». Прийняттю самостійного рішення часто віддають перевагу
думці інших, більш авторитетних осіб. Як правило, не прагнуть ролі
організатора і керівника. При цьому можуть виявляти щиру зацікавленість у
успіху справи. За бажання можуть розвинути в собі навички організаторської
роботи.
З представлених у таблиці даних ми бачимо, що у найбільшої кількості
студентів високий рівень організаторських здібностей (32%). Це говорить про
виражену у них здатність активізувати інших. наполегливість. У цієї групи
можна назвати такі риси особистості: організаторське чуття (психологічна
вибірковість, психологічний такт); емоційно-вольові якості (енергійність,
вимогливість, критичність). У 29% зі всіх студентів спостерігається середній
рівень організаторських здібностей. Такі люди мають достатній
організаторський потенціал.
За потреби можуть переконати інших у правильності своєї точки зору. У
скрутних ситуаціях здатні прийняти самостійне рішення. Охоче беруть участь в
організації та проведенні колективних заходів. Вони мають певні задатки
управлінця, які можна цілеспрямовано розвивати та вдосконалювати. Ці
студенти погано орієнтуються у незнайомій ситуації, погано обстоюють свою
думку. Прояв ініціативи у громадській діяльності вкрай занижений. Багато
справах прагнуть уникати прийняття самостійного рішення. У 13% студентів
виражений найвищий (дуже високий) рівень організаторських здібностей. Вони
23
швидко орієнтуються в ситуації, вважають за краще приймати самостійні

рішення, відстоювати свою думку і домагаються, щоб вона була прийнята
товаришами. Ці студенти ініціативні, вміють організувати різноманітні ігри,
колективні справи, самі знаходять собі таку роботу. Низький рівень
організаторських здібностей спостерігається досить невеликої кількості
студентів – 7% від усієї вибірки. Для цієї групи характерне вузьке коло
взаємодії коїться з іншими людьми. Вони не люблять виявляти ініціативу в
організації колективних заходів і займають тут швидше позицію
«спостерігача». Прийняттю самостійного рішення часто віддають перевагу
думці інших, більш авторитетних осіб. Як правило, не прагнуть ролі
організатора і керівника. При цьому можуть виявляти щиру зацікавленість у
успіху справи. За бажання можуть розвинути в собі навички організаторської
роботи. Представимо наочно дані, отримані в результаті дослідження
організаторських здібностей студентів.
Найбільша кількість студентів, які навчаються за напрямом підготовки
«Психологія іміджу», мають високу (37%, вони люблять займатися
громадською роботою, брати участь в організації заходів та здатні приймати
самостійні рішення у скрутній ситуації) та середній (37%; вони вміють
відстоювати) 20% студентів показали вищий рівень організаторських
здібностей, що свідчить про сформовану потребу в організаторській діяльності,
вони швидко орієнтуються у важких ситуаціях. Вони ініціативні, приймають
самостійні рішення. відстоюють свою думку і домагаються прийняття своїх
рішень. Люблять організовувати ігри, різні заходи. Наполегливі та одержимі в
діяльності.
Для 6% студентів цієї групи характерне вузьке коло взаємодії з іншими
людьми. Вони не люблять виявляти ініціативу в організації колективних
заходів і займають тут швидше позицію «спостерігача». Розглянемо результати
групи студентів, які навчаються за спеціальністю «Практична психологія».
Рівень організаторських здібностей нижче середнього притаманний 33%
студентам цієї групи: вони обмежують свої знайомства, погано орієнтуються в
24
незнайомій обстановці, намагаються уникати самостійного прийняття. рішення,

не виявляють ініціативи у суспільних справах. У 26% студентів середній рівень
розвитку організаторських здібностей свідчить про достатню низьку активність
і складнощі планування своїх дій, що виникають. І у такої ж кількості студентів
спостерігається високий рівень розвитку організаторських здібностей.
10% виявляють високу активність та ініціативність як в організаторських
справах (вищий рівень розвитку організаторських здібностей). І у 5% отримано
низький рівень розвитку організаторських здібностей. % студентів цієї групи
мають високий рівень організаторських здібностей, вони роблять відповідно до
внутрішніх устремлінням. У важких ситуаціях здатні приймати самостійні
рішення. У 23% - середній рівень розвитку організаторських здібностей, що
говорить про недостатню їх сформованість, але все ж таки в екстремальних
ситуаціях людина може організувати себе і переконати колег у прийнятті будь-
якого рішення. Такій же кількості вибірки (23%) притаманний рівень розвитку
організаторських здібностей нижче середнього. Ці студенти уникають
прийняття самостійного рішення, прояв ініціативи у суспільному житті
занижено.10% студентів напряму підготовки «Психологія консалтингу і
менеджменту» мають найвищий рівень розвитку організаторських здібностей.
Вони потребують організаторської діяльності. Приймають самостійні рішення,
відстоюють свою думку та домагаються, щоб її було прийнято іншими. Ще 10%
студентів цієї вибірки показали низький рівень розвитку організаторських
здібностей. Студент не вміє себе організувати, відсутня внутрішня зібраність. У
суспільному житті ініціативи не виявляє.
З представлених нами даних, ми бачимо, що практично у всієї групи
студентів, які навчаються за напрямом підготовки «Психологія іміджу» рівень
розвитку середній, високий та вищий за середній. І лише небагато студентів
мають низький рівень організаторських здібностей (6%). У студентів за
спеціальністю «Практична психологія» спостерігається рівень розвитку від
високого (26%) до рівня нижче за середній (33%). І лише невелика частина
мають вищий рівень комунікативних здібностей (10%) та низький рівень (5%).
25
Студенти напряму підготовки «Психологія консалтингу і менеджменту»

за кількістю людей мають динаміку від рівня розвитку організаторських
здібностей нижче середнього (23%) до високого (притаманний 34%).
організаторських можливостей і отримали достовірно значні відмінності
(t=7;t=8,583;t=7,744).
Таким чином, роблячи загальні висновки за результатами даної методики,
ми можемо сказати: Організаторські здібності знаходяться на більш високому
рівні розвитку у студентів «Психологія іміджу».
Більшість студентів двох інших груп «розташовуються» в діапазоні
вираженості від рівня нижче середнього до високого, але з деякою відмінністю.
У студентів «Психологія консалтингу і менеджменту» тенденція до вищого
рівня організаторських здібностей, ніж у студентів за спеціальністю
«Практична психологія»; а у студентів, які навчаються за напрямом підготовки
«Психологія іміджу», мають середній рівень комунікативних здібностей, тоді
як у групі «Практична психологія» розподілу студентів із різними рівнями
виразності комунікативних здібностей практично рівномірно. Більшість
студентів напряму підготовки «Психологія консалтингу і менеджменту»
простежуються рівні розвитку цих здібностей від низького до середнього, і
лише невеликий кількість студентів із цієї групи мають вищий та найвищий
рівень розвитку комунікативних здібностей.
Розглянемо результати, отримані з допомогою методики «Діагностика
комунікативної соціальної компетентності» Фетіскіна Н.П.
26
Таблиця 2.3.
Результати, отримані з допомогою методики «Діагностика комунікативної соціальної компетентності» Фетіскіна Н.П.
Фактори Рівень Напрями підготовки Усього
сформованості Психологія іміджу Практична Психологія
психологія консалтингу і
менеджменту
Кількість людей по групах у %
Комунікативність Високий 20 3 63 29
Вище середнього 30 17 17 21
Середній 37 63 13 38
Нижче середнього 13 17 7 12
Низький 0 0 0 0
Логічне мислення Високий 23 47 50 40
Емоційна стійкість Високий 50 0 3 18
Життєрадісність Високий 0 3 0 1
27
Чутливість Високий 27 57 17 34
Незалежність Високий 46 10 13 23
Самоконтроль Високий 33 23 0 19
Асоціативна Соціальна 83 77 90 83
поведінка поведінка
Схильність до 17 23 10 17
асоціальної
поведінки
28
В результаті були отримані дані, що свідчать про наступне: за шкалою

«замкнутість-товариськість»: більшість студентів цієї групи мають середній
(37%) і вище за середній (30%) рівень: відкриті, легкі у спілкуванні, більш
об'єктивно оцінюють професійно важливі якості. шкалі: «залежність-
незалежність» студенти цієї групи надходять у залежності від ситуації і
спираються як на власні рішення, так і можуть йти на поступки, прислухаючись
до чужої думки. найвищий (23%). Таким чином у студентів групи «Психологія
іміджу» зафіксована здатність правильно розставляти професійні пріоритети. У
діяльності і в повсякденному житті вони життєрадісні та веселі, але не
безтурботні, залежно від ситуації вони покладаються як на себе, так і
«тягнутися» до інших, можуть бути реалістичними, раціональними і водночас
виявляють креативність. У різноманітних ситуаціях, їм властивий контролю
над власні рішення, вони можуть підпорядковуватися встановленим правилам
Як видно з наданих даних, у студентів із групи, які навчаються за
спеціальністю «Практична психологія». Високі показники відбито за шкалою
логічне мислення (47%), вони намагаються побудувати логічні зв'язки. Вони
чутливі, тягнуться до інших (57%), виявляють художнє мислення. %), що
говорить про те, що цим студентам характерно у спілкуванні, залежно від
ситуації, як відкритість, товариськість і легкість, а й у деяких ситуаціях –
простежується замкнутість, бажання побути одному. У деяких моментах
студенти цієї групи можуть бути залежними від інших, у діях може
простежуватися неорганізованість та імпульсивність.
Студенти групи «Психологія консалтингу і менеджменту» надають
перевагу власним рішенням, незалежним (фактор А). Але, тим не менш, можуть
бути імпульсивні і неорганізовані при взаємодії з оточуючими (фактор Н).
виявляти безтурботність (високий рівень комунікабельності -63%),
життєрадісність (середній рівень –60%), чутливість (середній рівень –37%),
самоконтроль (середній рівень –60%). отримані достовірно значущі відмінності
(t = 14, 023; t = 8, 271). Зробимо наступний висновок за результатами
дослідження комунікативної соціальної компетентності.
29
Комунікативна компетентність студентів-психологів, які навчаються за

напрямами бакалаврату «Психологія іміджу» та «Психологія консалтингу і
менеджменту» відрізняється від студентів спеціальності «Практична
психологія» вищим рівнем емоційної стійкості та самоконтролю. У студентів-
психологів за напрямом підготовки «Психологія консалтингу і менеджменту»
спостерігається вищий рівень комунікабельності в порівнянні з двома іншими
групами. Якщо ж ми подивимося результати групи «Практична психологія», то
можемо сказати, що у більшості з них високий рівень мислення та чутливості в
спілкуванні.
Далі було проведено дослідження типу спілкування студентів за
методикою «Тест комунікативних умінь Михельсона (адаптація
Ю.З.Гільбуха)».
№ Типи спіл- Залежний Агресивний тип Компетентний Вираженість
кування
тип тип типу
1 2 3 1 2 3 1 2 3 спілкування,
ранг ранг ранг ранг ранг ранг ранг ранг ранг
рангові
Групи
досліджуваних позиції
1. Психологія 3 62 33 24 14 62 73 24 4 КАЗ
іміджу (30 осіб)
2. Практична 62 19 19 19 33 48 17 62 21 ЗАК
психологія
(30 осіб)
3. Психологія 52 24 24 17 14 69 32 62 6 ЗКА
менеджменту (30
осіб)
Сукупність (90 40 35 25 20 20 60 40 49 11 КЗА
осіб)
Для початку подивимося загальну тенденцію виразності типу спілкування
у студентів (для всіх трьох груп). Ми бачимо, що у першому місці виступає
компетентний тип спілкування. Дещо рідше студенти віддають перевагу
залежному типу реагування в комунікативних ситуаціях. При цьому
спостерігається залежність від чужої думки, і прагнення пристосуватися до
бажань та дій інших людей.
30
Дещо збільшені відсотки частоти прояву даного типу реагування у

студентів групи «Практична психологія» (62 %) можна інтерпретувати, як
особливості професійної діяльності, які полягають в особливостях професійної
діяльності – на даному етапі це практика в медичних закладах та взаємодія з
людьми, які мають медичні діагнози різного характеру. Агресивний тип
реагування, який, безсумнівно, має місце, виражений у досить низьких та
близьких показниках у студентів (20%). В даному варіанті може виявлятися
нетерпимість і заперечення іншої точки зору, проте, дивлячись на сумарний
результат, можна уявити лише деякі випадки застосування агресивного типу
реагування. Для студентів це може бути варіант появи максималізму та
егоцентризму. Таким чином, при всій різноманітності прояву типів реагування
в комунікативних ситуаціях, ми можемо спостерігати значну перевагу саме
компетентного, що дає нам зробити висновок про високий розвиток рівня
комунікативної компетентності у студентів. Розглянемо докладніше. групу
студентів та характерний їм тип спілкування. З таблиці видно, більшість групи
«Психологія іміджу» мають компетентний, отже, правильний тип спілкування.
Ці студенти вміють вийти з будь-якої ситуації, не втративши ні грама власної
внутрішньої свободи і в той же час, не давши втратити її партнеру зі
спілкування. При цьому партнер втрачає внутрішню свободу. Невелика частина
студентів у цій групі показали залежний тип спілкування, у них спостерігається
невпевнена поведінка, за якої людина втрачає внутрішню свободу.
Проаналізуємо 2-у групу. Це студенти, які навчаються за спеціальністю
«Практична психологія». У них виявлено тенденцію до використання
залежного типу спілкування. При цьому вони схильні до ризику стати об'єктом
маніпулювання, пасивні, схильні до уникнення ситуації конфлікту. Другий за
рангом тип спілкування належить групі студентів, що використовує агресивний
тип спілкування. Вони виявляють імпульсивність, дратівливість та низький
рівень контролю негативних емоцій. Не лише вміють вибудовувати
конструктивне спілкування. І лише невелика частина студентів з цієї групи
мають практичні вміння та навички. Вони вміють займати партнерську позицію
31
у спілкуванні, будувати контакти різних психологічних дистанціях й у різних

позиціях, адекватних ситуації; мають гнучкість і креативність у виборі та
застосуванні комунікативних тактик і стратегій. При взаємодії ціннісне
ставлення до учасників процесу спілкування (і до себе і до іншої людини, а
також бажання і прагнення психологічно грамотно будувати свої відносини з
оточуючими, удосконалюватися в цьому. Вони створюють ланцюжок
взаємовідносин, надаючи на них індивідуальний вплив і вільно вміють
спілкуватися з людьми, працювати в команді, розуміти і слухати людину,
налагоджувати особисті та ділові зв'язки.
У групі, що навчається за напрямом підготовки «Психологія консалтингу
і менеджменту» на першому місці виступає залежний тип спілкування. Їм
характерна підвищена контактність у поєднанні з повною відсутністю
домінантності, а отже, і агресивності. У них недостатня самодисципліна, що
призводить до залежності не тільки від лідерів, але й від усіх тих, хто
намагається впливати на них, вони безтурботні і водночас нерішучі, у дітей
цього типу часто виникають стресові ситуації. Очевидно, залежна соціальна
позиція викликає почуття незадоволення та стресові реакції у звичайнісіньких
життєвих ситуаціях. Дещо рідше у студентів з цієї групи простежується
переважно компетентний тип спілкування. Ми можемо сказати, що цим
студентам розвиненість усного та писемного мовлення (у тому числі чіткість,
правильність), вони дотримуються етики і етикету спілкування, вміють
аналізувати зовнішні сигнали і гасити конфлікти, мають навички активного
слухання і впевненості в собі.
Ці студенти володіють комунікативними навичками і стратегіями,
знаннями особистісних особливостей та типових проблем людей. для
відмінності між групами з різною орієнтацією на тимчасовій перспективі та
отримали достовірно значущі відмінності (t=7;t=8,583;t=7,744). На підставі
отриманих результатів, ми можемо сказати, що групи, які навчаються з різних
напрямів підготовки спеціальності виявлено відмінності.
32
Таким чином, ми можемо зробити такі висновки: - у студентів, які

навчаються за напрямом підготовки «Психологія іміджу» більш високий рівень
сформованості комунікативних умінь і у спілкуванні переважає компетентний
тип спілкування; - у студентів, які навчаються за спеціальністю «Практична
психологія» та напряму підготовки «Психологія консалтингу і менеджменту»
переважає залежний тип спілкування, але при цьому в групі спостерігаються
відмінності: студенти спеціальності «Практична психологія» більш
наполегливі, емоційно або дієво відповідають на агресію з боку іншого, і сам
нерідко виявляють її. Таким чином, гіпотеза, поставлена нами на початку
дослідження, про те, що існують особливості комунікативної компетентності
студентів-психологів різних напрямів підготовки, а саме: комунікативна
компетентність студентів-психологів, які навчаються за напрямом бакалаврату
«Психологія іміджу» та «Психологія консалтингу і менеджменту» відрізняється
від студентів спеціальності «Практична психологія» вищим рівнем
сформованості комунікативних умінь, емоційною стійкістю та самоконтролем.
При цьому комунікативні та організаторські здібності студентів-психологів
будуть розвинені в рівній мірі, підтвердилася частково.
Висновки до другого розділу
За результатами дослідження відмінностей у різних груп, які навчаються
за напрямком підготовки «Психологія» не виявлено. Існують особливості
комунікативної компетентності студентів-психологів різних напрямів
підготовки, а саме: комунікативна компетентність студентів-психологів, які
навчаються за напрямами бакалаврату «Психологія іміджу» та «Психологія
консалтингу і менеджменту» відрізняється від студентів спеціальності
«Практична психологія» вищим рівнем сформованості комунікативних умінь,
емоційною стійкістю та самоконтролем, підтвердилася частково. Оскільки за
результатами дослідження, рівень розвитку організаторських здібностей у
студентів у всіх трьох групах відрізняється, так і рівень розвитку
комунікативних здібностей, але лише щодо групи студентів, які навчаються за
напрямом підготовки «Психологія консалтингу і менеджменту».
33
34
ВИСНОВКИ
Отже, проблема комунікативної компетентності є актуальною як у
вітчизняній, так і в зарубіжній психології. Існує безліч точок зору щодо
розуміння її сутності. Проте більшість авторів розглядають її, як здатність
людини встановлювати та здійснювати необхідні контакти з іншими людьми.
Створення комунікаційних вмінь у майбутніх психологів та можливість
вибору оптимальних методів та методів зв'язку є найбільш ефективним у
процесі різних видів тренувальних вправ. Цей тип класів означає роботу в
групі. Колективний досвід допомагає у вирішенні міжособистісних проблем,
полегшує майбутнього вчителя, процеси добробуту та самостійно, дає йому
можливість отримати нові навички, експериментувати у стилях зв'язку,
тестування різної тактики взаємодії в групі тощо. Розробка методів зв'язку і
методи здійснюється в практичних заняттях у наступній логіці. На підставі
узагальнення випробуваного теоретичного матеріалу студенти у класах
розробляють механізми здійснення різних методів комунікації, а потім
тестували їх, відтворення різних ситуацій зв'язку в парах або мікрогрупах.
Розвиток комунікативної компетентності займає особливе місце в
підготовці майбутніх психологів. Оскільки професія практичного психолога
належить до соціономічних видів праці, де спілкування зі сторони, що
супроводжує трудову діяльність, перетворюється на професійно значущу,
суттєву сторону. Усі основні види роботи практичного психолога в закладах
освіти (сприяння формуванню особистості дитини, розвитку її здібностей,
психодіагностика, психологічне консультування, психокорекція, профілактика,
просвітницька діяльність тощо) здійснюються через організацію спілкування з
учнями та іншими учасниками педагогічного процесу.
В результаті дослідження нами були отримані наступні результати щодо
висунутої гіпотези про особливості комунікативної компетентності студентів-
психологів різних напрямів підготовки та спеціальності:
- організаторські здібності знаходяться на вищому рівні розвитку у
студентів «Психологія іміджу». Велика частина студентів двох інших груп
35
«розташовуються» в діапазоні виразності від рівня нижче середнього до

високого, але з деякою відмінністю. У студентів «Психологія консалтингу і
менеджменту» тенденція до вищого рівня організаторських здібностей, ніж
студенти за спеціальністю «Практична психологія»;
- - більшість студентів, які навчаються за напрямом «Психологія
іміджу», мають середній рівень комунікативних здібностей, тоді як у групі
«Практична психологія» розподіл студентів із різним рівнем виразності
комунікативних здібностей практично рівномірно. Більшість студентів напряму
«Психологія консалтингу і менеджменту» простежуються рівні розвитку цих
здібностей від низького до середнього, і лише невелика кількість студентів із
цієї групи мають вищий і високий рівень розвитку комунікативних здібностей;
У студентів-психологів за напрямом «Психологія консалтингу і
менеджменту» спостерігається вищий рівень комунікабельності порівняно з
двома іншими групами. Якщо ж ми подивимося результати групи «Практична
психологія», то можемо сказати, що у більшості з них високий рівень мислення
та чутливість у спілкуванні; у студентів, які навчаються за напрямом
«Психологія іміджу» більш високий рівень сформованості комунікативних
умінь і в спілкуванні переважає компетентний тип спілкування;
-у студентів, які навчаються за спеціальністю «Практична психологія» та
напрями «Психологія консалтингу і менеджменту» переважає залежний тип
спілкування, але все ж при цьому в групі спостерігаються відмінності: студенти
спеціальності «Практична психологія» більш наполегливі, емоційні.
36
СПИСКИ ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Адамська З. Суб’єктність у системі професійно значущих якостей
особистості майбутнього психолога/ З. Адамська// Психологія особистості. –
2011. – № 1(2). – С. 51-58.
2. Антонова Н.О. Уявлення про професійну компетентність та
привабливість майбутньої професії для студентів психологічних факультетів.
Проблеми загальної та педагогічної психології. К. : Інститут психології АПН
України, 2012. Т. 7. вип. 7. С. 13-20.
3. Василенко О., Корчак І. Формування у студентів психологів «Soft
Skills» як чинник їх успішної майбутньої професійної діяльності [Електронний
ресурс]. Psychology Travelogs, (2), С.17–24. Доступно за посиланням:
https://doi.org/10.31891/PT-2021-2-2
4. Іванова І. Ф. Вплив рівня розвитку комунікативних здібностей на
формування професійної спрямованості студентів-психологів / І. Ф. Іванова //
Збірник наукових праць. Психологічні науки. – 2013. – Т.2. Вип.10(91). – С.
121-125. – Режим доступу: http://en.mdu.edu.ua/ spaw2/uploads/files/26_19.pdf
5. Іващенко І.О. Вплив навчального процесу на формування
комунікативних навичок студентів психологічних спеціальностей [Електронний
ресурс]. Педагогіка і психологія. 2019. № 62, С. 49-56. Доступно за посиланням:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/pp_2019_62_7
6. Ільїна Т.В., Шаповалова, О.М. Взаємозв'язок комунікативної
компетентності та мотивації у студентів-психологів. Педагогіка вищої та
середньої школи. 2019. Т. 57. С. 37-43.
7. Корніяка О. М. Сучасні підходи до вивчення комунікативної
компетентності особистості // Проблеми сучасної психології: Збірник наукових
праць Кам’янець – Подільського національного університету імені Івана
Огієнка, Інституту психології імені Г. С. Костюка АПН України / За ред. С, Д.
Максименка, Л. А. Онуфрієвої. – Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2009. –
Вип.3. – С.294 – 316.
37
8. Коць М.О. Комунікативна компетентність як складова

професіоналізму майбутнього педагога // Практична психологія та соціальна
робота. – 2007. - №1 – С. 52-55.
9. Крикля К. П. Психологічні особливості професійного становлення
майбутнього психолога в умовах сучасного суспільства / К. П. Крикля//
Науковий вісних Львівського державного університету внутрішніх справ (Серія
психологічна). – 2012. – №2(1). – С.409-417.
10. Низовець О.А. Теоретико-методологічний аналіз феномену
комунікативної компетентності //Актуальні проблеми психології. - Київ-Ніжин:
Видавництво НДУ, ДС «Міланік», 2007. - Том 10, вип. 1. - с 51-53.
11. Низовець О.А. Розвиток комунікативної компетентності у процесі
професійної підготовки майбутніх психологів /О. А. Низовець// Актуальні
проблеми професійної діяльності молодих спеціалістів. – 2007. – №3 (5). – С.
355-362.
12. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія професійної комунікації: навч.
посіб. Чернівці. 2010. 528 с.
13. Пархоменко О.О. Розвиток комунікативних здібностей студентів
психологічних спеціальностей у процесі професійної підготовки [Електронний
ресурс]. Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В.О.
Сухомлинського. 2015. № 1(6). С. 134-139. Доступно за посиланням:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmdu_2015_1%286%29__25
14. Пузь І. Значення комунікативної компетентності у професійному
становленні майбутніх психологів. Психолінгвістика: Зб. наук. праць ДВНЗ
«ПереяславХмельницький державний педагогічний університет імені Григорія
Сковороди». Переяслав-Хмельницький: ПП «СКД», 2018. Вип 4 (14). С. 149-
164.
15. Розова Т.М. Креативність як чинник розвитку професійно-
комунікативних здібностей майбутніх психологів: автореф. дис…. канд.
психол. наук 19.00.07 / Т. М. Розова; Нац. пед.. ун-т ім. М.П. Драгоманова. —
К., 2007. — 21 с.
38
16. Чепелєва Н.В. Особистісна підготовка практикуючого психолога //

Основи практичної психології / В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін.: К.:
Либідь, 1999. - с 242-249.
17. . Черезова І. О. Комунікативна компетентність як інтегральна якість
особистості / І. О. Черезова // Науковий Вісник Херсонського державного
університету. Серія Психологічні науки. – 2014. – Випуск 1., Том 1. – С. 103-
107.
18. Шевченко Н.Ф. Особливості формування компонентів професійної
спрямованості майбутніх психологів [Текст] / Н.Ф. Шевченко // Науковий
вісник Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського:
зб. наукових праць / за ред. С. Д. Максименка, Н. О. Євдокимової.- Т. 2. — Вип.
8. — Миколаїв, 2012.- С. 344 — 350.
19. Шевченко Н.Ф., Паскевська Ю.А. Практикум із основ
мовленнєвоїкомпетентності психолога // Практична психологія та соціальна
робота. – 2006. – №11 – С. 48-71
20. Adler A. The Individual Psychology of Alfred Adler A Systematic
Presentation in Selections from His Writings Basic Books, New York. 1956. 503 p.
21. Kettell R. Psychometric theory and the assessment of communication
skills. British Journal of Educational Psychology. 2001. 71(2). P. 241-255
22. Savignon S. Evolution of Communicative Competence The ACTFL
Provisional Proficiency Guidelines. The Modern Language Journal. 1995. Vol. 95. P.
129-134.
39
ДОДАТКИ
Додаток А
Методика «Оцінка комунікативних і організаторських схильностей –
КОС» (В.В. Синявського і Б.О. Федоришина)
Методика оцінює рівень розвитку комунікативних та організаторських
схильностей, що проявляються в різних сферах діяльності, поведінки та
міжособистісного спілкування.
Для проведення дослідження необхідно підготувати опитувальник КОС і
лист для відповідей. Експеримент може проводитися як індивідуально, так і в
групі. Респондентам роздають бланки для відповідей і зачитують інструкцію.
Інструкція: “Вам необхідно відповісти на всі запропоновані питання.
Вільно висловлюйте свою думку з кожного питання й відповідайте так: якщо
Ваша відповідь на питання позитивна (Ви згодні), то у відповідній клітинці
реєстраційного бланка поставте плюс (+), якщо ж Ваша відповідь негативна (Ви
не згодні) – поставте знак мінус (-). Слідкуйте, щоб номер питання та номер
клітинки, в яку Ви записуєте свою відповідь, співпадали. Майте на увазі, що
питання мають загальний характер і не можуть містити всіх необхідних
подробиць. Тому уявіть собі типові ситуації та не замислюйтеся над деталями.
Не слід витрачати багато часу на обмірковування, відповідайте швидко.
Можливо, на деякі питання Вам буде важко відповісти. Тому намагайтеся дати
ту відповідь, якій Ви вважаєте, що можете віддати перевагу. При відповіді на
будь-яке з цих питань звертайте увагу на його перші слова. Ваша відповідь має
бути точно узгоджена з ними. Відповідаючи на питання, не намагайтеся
справити заздалегідь приємне враження. Для нас важлива не конкретна
відповідь, а сумарний бал за серією питань”.
Реєстраційний бланк
П.І.Б. (повністю) Дата обстеження
Вік Стать: чол./жін. (підкреслити) Курс Посада (підрозділ)
Спеціальність Військове звання
1 2 3 4
40
5 6 7 8
9 10 11 12
13 14 15 16
17 18 19 20
21 22 23 24
25 26 27 28
29 30 31 32
33 34 35 36
37 38 39 40
Текст опитувальника
1. Чи багато у Вас друзів, з якими Ви постійно спілкуєтеся?
2. Чи часто Вам вдається схилити більшість своїх товаришів до
прийняття ними Вашої думки?
3. Чи довго Вас турбує почуття образи, завдане Вам кимось із Ваших
товаришів?
4. Чи завжди Вам важко орієнтуватися в критичній ситуації, що
створилася?
5. Чи є у Вас прагнення до встановлення нових знайомств із різними
людьми?
6. Чи подобається Вам займатися громадською роботою?
7. Чи вірно, що Вам приємніше й простіше проводити час із книгами
або за будь-якими іншими заняттями, ніж із людьми?
8. Якщовиникли будь-які перешкоди в здійсненні Ваших
намірів, то чи легко Ви відступаєте від них?
9. Чи легко Ви встановлюєте контакти з людьми, які значно старші за
віком?
10. Чи полюбляєте Ви придумувати та організовувати зі своїми
товаришами різні ігри і розваги?
11. Чи важко Ви включаєтеся в нову для Вас компанію?
41
12. Чи часто Ви відкладаєте на інші дні ті справи, які потрібно

було б виконати сьогодні?
13. Чи легко Вам вдається встановлювати контакти з
незнайомими людьми?
14. Чи прагнете Ви домагатися, щоб Ваші товариші діяли згідно з
Вашою думкою?
15. Чи важко Ви освоюєтеся в новому колективі?
16. Чи правда, що у Вас не буває конфліктів із товаришами через
невиконання ними своїх обов’язків, зобов’язань?
17. Чи прагнете Ви при слушній нагоді
познайомитись і поговорити з новою людиною?
18. Чи часто у вирішенні важливих справ Ви приймаєте
ініціативу на себе?
19. Чи дратують Вас оточуючі люди, і чи хочеться Вам побути на
самоті?
20. Чи правда, що Ви зазвичай погано орієнтуєтеся в незнайомій
для Вас обстановці?
21. Чи подобається Вам постійно знаходитися серед людей?
22. Чи виникає у Вас роздратування, якщо Вам не вдається
закінчити розпочату справу?
23. Чи Ви вагаєтеся, відчуваєте незручність або сором’язливість,
якщо доводиться проявити ініціативу, щоб познайомитися з новою
людиною?
24. Чи правда, що Ви втомлюєтеся від частого спілкування з
товаришами?
25. Чи полюбляєте Ви брати участь у колективних іграх?
26. Чи часто Ви проявляєте ініціативу при вирішенні питань, які
зачіпають інтереси Ваших товаришів?
42
27. Чи правда, що Ви відчуваєте себе невпевнено серед

малознайомих Вам людей?
28. Чи правда, що Ви рідко прагнете до доказу своєї правоти?
29. Чи гадаєте Ви, що Вам не завдає особливого клопоту внести
пожвавлення в малознайому Вам компанію?
30. Чи берете Ви участь у громадській роботі?
31. Чи прагнете Ви обмежити коло своїх знайомих невеликою
кількістю людей?
32. Чи правда, що Ви не прагнете відстоювати свою думку або
рішення, якщо воно не було відразу прийняте Вашими
товаришами?
33. Чи відчуваєте Ви себе невимушено, потрапивши в незнайому
компанію?
34. Чи охоче Ви беретеся до організації різних заходів для своїх
товаришів?
35. Чи правда, що Ви не відчуваєте себе достатньо впевненим і
спокійним, коли доводиться говорити що-небудь великій групі
людей?
36. Чи часто Ви спізнюєтеся на ділові зустрічі, побачення?
37. Чи правда, що у Вас багато друзів?
38. Чи часто Ви опиняєтеся в центрі уваги своїх товаришів?
39. Чи часто Ви бентежитесь, відчуваєте незручність
при спілкуванні з незнайомими людьми?
40. Чи правда, що Ви не дуже впевнено
почуваєте себе в оточенні великої групи своїх товаришів?
“Ключ”
Схильності Відповіді Номери питань
Комунікативні (+) так 1, 5, 9, 13, 17, 21, 25, 29, 33, 37
(–) ні 3, 7, 11, 15, 19, 23, 27, 31, 35, 39
43
Організаторськ (+) так 2, 6, 10, 14, 18, 22, 26, 30, 34, 38
і (–) ні 4, 8, 12, 16, 20, 24, 28, 32, 36, 40
(Комунікативні схильності: позитивні відповіді – питання 1-го стовпця і
негативні відповіді – питання 3-го стовпця. Організаторські схильності:
позитивні відповіді – питання 2-го стовпця і негативні відповіді – питання 4-го
стовпця).
Обробка результатів
1. Зіставити відповіді респондента з “ключем” і підрахувати кількість збігів
окремо за комунікативними та організаторськими схильностями.
2. Обчислити оціночні коефіцієнти комунікативних (Кк) і
організаторських (Ко) схильностей як відношення кількості співпадаючих
відповідей за комунікативними схильностями (Кх) та організаторськими
схильностями (Ох) до максимально можливого числа збігів (20) за формулами:
Кх
Кк = ,
20
Ох
Ко = .
20
Для якісної оцінки результатів необхідно зіставити отримані коефіцієнти
зі шкальними оцінками.
Шкала оцінок комунікативних та організаторських схильностей
Кк Ко Шкальна
оцінка
0,10-0,45 0,20-0,55 1
0,46-0,55 0,56-0,65 2
0,56-0,65 0,66-0,70 3
0,66-0,75 0,71-0,80 4
0,76-1,00 0,81-1,00 5
44
Інтерпретація результатів
При аналізі отриманих результатів необхідно враховувати такі параметри:
1. Респонденти, які отримали оцінку 1, характеризуються низьким рівнем
прояву комунікативних і організаторських схильностей.
2. Респондентам, що отримали оцінку 2, комунікативні та організаторські
схильності притаманні на рівні нижче середнього. Вони не прагнуть до
спілкування, почувають себе скуто в новій компанії, колективі, вважають за
краще проводити час наодинці з собою, обмежують свої знайомства,
відчувають труднощі у встановленні контактів із людьми та, виступаючи
перед аудиторією, погано орієнтуються в незнайомій ситуації, не
відстоюють свою думку, важко переживають образи; прояв ініціативи в
громадській діяльності вкрай занижений, у багатьох справах вони вважають
за краще уникати прийняття самостійних рішень.
3. Для респондентів, які отримали оцінку 3, характерний середній рівень
прояву комунікативних та організаторських схильностей. Вони прагнуть до
контактів з людьми, не обмежують коло своїх знайомств, відстоюють свою
думку, планують свою роботу, проте потенціал їх схильностей не
відрізняється високою стійкістю. Ця група респондентів потребує подальшої
серйозної та планомірної виховної роботи з формування й розвитку
комунікативних та організаторських схильностей.
4. Респонденти, які отримали оцінку 4, належать до групи з високим
рівнем прояву комунікативних і організаторських схильностей. Вони не
розгублюються в новій обстановці, швидко знаходять друзів, постійно прагнуть
розширити коло своїх знайомих, займаються громадською діяльністю,
допомагають близьким, друзям, виявляють ініціативу в спілкуванні, із
задоволенням беруть участь в організації громадських заходів, здатні прийняти
самостійне рішення у важкій ситуації. Все це вони роблять не з примусу, а
згідно з внутрішніми прагненнями.
5. Респонденти, які отримали вищу оцінку 5, володіють дуже високим рівнем
прояву комунікативних і організаторських схильностей. Вони відчувають
45
потребу в комунікативній і організаторській діяльності й активно прагнуть

до неї. Швидко орієнтуються у важких ситуаціях, невимушено поводять
себе в новому колективі, ініціативні, воліють у важливій справі або в
складній ситуації, що створилася, приймати самостійні рішення, відстоюють
свою думку та домагаються, щоб вона було прийнята товаришами, можуть
внести пожвавлення в незнайому компанію, люблять організовувати всякі
ігри, заходи, наполегливі в діяльності, яка їх приваблює. Вони самі шукають
такі справи, які б задовольняли їх потребу в комунікації та організаторській
Додаток Б
46
Тест «Комунікативні вміння» (Л. Міхельсон, переклад і адаптація Ю. З.

Гільбуха)
Мета: Визначення рівня комунікативної компетентності і якості
сформованості основних комунікативних умінь.
Інструкція. Уважно прочитайте опис кожної з 27 ситуацій і виберіть
тільки один варіант поведінки в ній (а, б, в, г або д). Це повинно бути найбільш
характерне для вас поведінку, то, що ви дійсно робите в таких випадках, а не те,
що, по-вашому, слід було б зробити. Кращий той відповідь, який першим
прийшов вам в голову.
1. Будь-хто говорить вам: «Мені здається, що ви чудова людина». Ви
зазвичай в подібних ситуаціях:
а) говорите: «Ні, що ви! Я таким не є »;
б) говорите з посмішкою: «Дякую, я дійсно людина видатна»;
в) говорите: «Спасибі»;
г) нічого не говорите і при цьому червонієте;
д) говорите: «Так, я думаю, що відрізняюся від інших і в кращу сторону».
2. Будь-хто здійснює дію або вчинок, які, на вашу думку, є чудовими.
У таких випадках ви зазвичай:
а) чините так, як якщо б ця дія не була настільки чудовим, і при цьому
говорите: «Нормально!»
б) говорите: «Це було чудово, але я бачив результати трохи краще»;
в) нічого не говорите;
г) говорите: «Я можу зробити набагато краще»;
д) говорите: «Це дійсно чудово!»
3. Ви займаєтеся справою, яке вам подобається, і думаєте, що воно у
вас виходить дуже добре. Будь-хто говорить: «Мені це не подобається!»
Зазвичай в таких випадках Ви:
а) говорите: «Ви - бовдур!»
б) говорите: «Я все ж думаю, що це заслуговує гарної оцінки»;
в) говорите: «Ви праві», хоча насправді не згодні з цим;
47
г) говорите: «Я думаю, що це видатний рівень. Що ви в цьому розумієте»;

д) відчуваєте себе скривдженим і нічого не говорите у відповідь.
4. Ви забули взяти з собою якийсь предмет, а думали, що принесли
його, і хтось говорить вам: «Ви такий тюхтій! Ви забули б і свою голову,
якби вона не була прикріплена до плечей ». Зазвичай ви у відповідь:
а) говорите: «У всякому разі, я тлумачні вас. Крім того, що ви в цьому
розумієте! »
б) говорите: «Так, ви маєте рацію. Іноді я веду себе як тюхтій »;
в) говорите: «Якщо хто-небудь роззява, то це ви»;
г) говорите: «У всіх людей є недоліки. Я не заслуговую такої оцінки
тільки за те, що забув щось »;
д) нічого не говорите або взагалі ігноруєте цю заяву.
5. Будь-хто, з ким ви домовилися зустрітися, запізнився на 30 хвилин,
і це вас засмутило, причому людина ця не дає ніяких пояснень своєму
запізнення. У відповідь ви зазвичай:
а) говорите: «Я засмучений тим, що ви змусили мене стільки чекати»;
б) говорите: «Я все думав, коли ж ви прийдете»;
в) говорите: «Це був останній раз, коли я змусив себе чекати вас»;
г) нічого не говорите цій людині;
д) говорите: «Ви ж обіцяли! Як ви сміли так спізнюватися! »
6. Вам потрібно, щоб хто-небудь зробив для вас одну річ. Зазвичай в
таких випадках ви:
а) нікого ні про що не просите;
б) говорите: «Ви повинні зробити це для мене»;
в) говорите: «Не могли б ви зробити для мене одну річ?», після цього
пояснюєте суть справи;
г) злегка натякаєте, що вам потрібна послуга цієї людини;
д) говорите: «Я дуже хочу, щоб ви зробили це для мене».
7. Ви знаєте, що хтось відчуває себе засмученим. Зазвичай в таких
ситуаціях ви:
48
а) говорите: «Ви виглядаєте засмученими. Чи не міг би я допомогти? »

б) перебуваючи поруч з цією людиною, не заводьте розмови про його
стан;
в) говорите: «У вас якась неприємність?»
г) нічого не говорите і залишаєте цю людину наодинці з собою;
д) сміючись говорите: «Ви просто як велика дитина!»
8. Ви відчуваєте себе засмученим, а хто-небудь говорить: «Ви
виглядаєте засмученими». Зазвичай в таких ситуаціях ви:
а) негативно качаєте головою або ніяк НЕ реагуєте;
б) говорите: «Це не ваша справа!»
в) говорите: «Так, я трохи засмучений. Дякую за участь";
г) говорите: «Дурниці»;
д) говорите: «Я засмучений, залиште мене одного»;
9. Будь-хто засуджує вас за помилку, здійснену іншими. У таких
випадках ви зазвичай:
а) говорите: «Ви з глузду з'їхали!»
б) говорите: «Це не моя вина. Цю помилку зробив хтось інший »;
в) говорите: «Я не думаю, що це моя вина»;
г) говорите: «Дайте мені спокій, ви не знаєте, що ви говорите»;
д) приймаєте свою провину або не кажіть нічого.
10. Хто-небудь просить вас зробити що-небудь, але ви не знаєте, чому
це повинно бути зроблено. Зазвичай в таких випадках ви:
а) говорите: «Це не має ніякого сенсу, я не хочу це робити»;
б) виконуєте прохання і нічого не говорите;
в) говорите: «Це дурість; я не збираюся цього робити »;
г) перш ніж виконати прохання, говорите: «Поясніть, будь ласка, чому це
повинно бути зроблено»;
д) говорите: «Якщо ви цього хочете ...», після чого виконуєте прохання.
11. Хтось каже вам, що на його думку, те, що ви зробили, чудово. У
таких випадках ви зазвичай:
49
а) говорите: «Так, я зазвичай це роблю краще, ніж більшість інших

людей»;
б) говорите: «Ні, це не було настільки здорово»;
в) говорите: «Правильно, я дійсно це роблю краще за всіх»;
г) говорите: «Спасибі»;
д) ігноруєте почуте і нічого не відповідаєте.
12. Хто-небудь був дуже люб'язний з вами. Зазвичай в таких
випадках ви:
а) говорите: «Ви дійсно були дуже люб'язні по відношенню до мене»;
б) дієте так, ніби ця людина не була настільки люб'язний до вас, а ви
кажете: «Так, спасибі»;
в) говорите: «Ви вели себе по відношенню до мене цілком нормально, але
я заслуговую більшого;
г) ігноруєте цей факт і нічого не говорите;
д) говорите: «Ви вели себе по відношенню до мене недостатньо добре».
13. Ви розмовляєте з приятелем дуже голосно, і хто-небудь говорить
вам: «Вибачте, але ви ведете себе занадто шумно». У таких випадках ви
зазвичай:
а) негайно припиняєте бесіду;
б) говорите: «Якщо вам це не подобається, провалюйте звідси»;
в) говорите: «Вибачте, я буду говорити тихіше», після чого ведеться
бесіда приглушеним голосом;
г) говорите: «Вибачте» і припиняєте бесіду;
д) говорите: «Все в порядку і продовжуєте голосно розмовляти».
14. Ви стоїте в черзі, і будь-хто стає попереду вас. Зазвичай в таких
а) неголосно коментуєте це, ні до кого не звертаючись, наприклад: «Деякі
люди поводяться дуже нервово»;
б) говорите: «Ставайте в хвіст черги!»
в) нічого не говорите цього типу;
50
г) говорите голосно: «Вийди з черги, ти, нахаба!»

д) говорите: «Я зайняв чергу раніше вас. Будь ласка, станьте в кінець
черги ».
15. Будь-хто робить що-небудь таке, що вам не подобається і
викликає у вас сильне роздратування. Зазвичай в таких випадках ви:
а) вигукували: «Ви дурень, я ненавиджу вас!»
б) говорите: «Я сердитий на вас. Мені не подобається те, що ви робите »;
в) дієте так, щоб пошкодити цій справі, але нічого цього типу не
говорите;
г) говорите: «Я розсерджений. Ви мені не подобаєтесь";
д) ігноруєте цю подію і нічого не говорите цього типу.
16. Будь-хто має що-небудь таке, чим ви хотіли б користуватися.
Зазвичай в таких випадках ви:
а) говорите цій людині, щоб він дав вам цю річ;
б) стримуєтеся від всяких прохань;
в) відбираєте цю річ;
г) говорите цій людині, що ви хотіли б користуватися цим предметом, і
потім просите його у нього;
д) міркуєте про цей предмет, але не просите його для користування.
17. Будь-хто запитує, чи може він отримати у вас певний предмет для
тимчасового користування, але так як це новий предмет, вам не хочеться
його позичати. У таких випадках ви зазвичай:
а) говорите: «Ні, я тільки що дістав його і не хочу з ним розлучатися;
може бути коли-небудь потім »;
б) говорите: «Взагалі-то я не хотів би його давати, але ви можете
покористуватися ним»;
в) говорите: «Ні, придбайте свій!»
г) позичаєте цей предмет всупереч своєму небажанню;
д) говорите: «Ви з глузду з'їхали!»
51
18. Якісь люди ведуть бесіду про хобі, яке подобається і вам, і ви
хотіли б приєднатися до розмови. У таких ситуаціях ви зазвичай:
а) не кажіть нічого;
б) перериваєте бесіду і відразу ж починаєте розповідати про свої успіхи в
цьому хобі;
в) підходите ближче до групи і при слушній нагоді вступаєте в розмову;
г) підходите ближче і чекаєте, коли співрозмовники звернуть на вас
увагу;
д) перериваєте бесіду і негайно починаєте говорити про те, як сильно вам
подобається це хобі.
19. Ви займаєтеся своїм хобі, а хто-небудь запитує: «Що ви робите?»
Зазвичай ви:
а) говорите: «О, це дрібниця». Або: «Та нічого особливого»;
б) говорите: «Не заважайте, хіба ви не бачите, що я зайнятий?»
в) продовжуєте мовчки працювати;
г) говорите: «Це зовсім вас не стосується»;
д) припиняєте роботу і пояснюєте, що саме ви робите.
20. Ви бачите спіткнувся і падаючого людини. У таких випадках ви:
а) розсміявшись, говорите: «Чому ви не дивіться під ноги?»
б) говорите: «У вас все в порядку? Можливо я щось можу для вас
зробити? »
в) питаєте: «Що трапилося?»
г) говорите: «Це все вибоїни в тротуарі»;
д) не реагуєте на цю подію.
21. Ви стукнулися головою о полку і набили шишку. Будь-хто
говорить: «З вами все в порядку?» Зазвичай ви:
а) говорите: «Я прекрасно себе почуваю. Залиште мене в спокої!"
б) нічого не говорите, ігноруючи цю людину;
в) говорите: «Чому ви не займаєтеся своєю справою?»
г) говорите: «Ні, я забій свою голову, спасибі за увагу до мене»;
52
д) говорите: «Дурниці, у мене все буде о'кей».

22. Ви допустили помилку, але вина за неї покладено на кого-небудь
іншого. Зазвичай в таких випадках ви:
а) не кажіть нічого;
б) говорите: «Це їх помилка!»
в) говорите: «Цю помилку допустив я»;
г) говорите: «Я не думаю, що це зробила ця людина»;
д) говорите: «Це їх гірка доля».
23. Ви відчуваєте себе ображеним словами, сказаними ким-небудь на
вашу адресу. У таких випадках ви зазвичай:
а) ідіть геть від цієї людини, не сказавши йому, що він засмутив вас;
б) заявляєте цій людині, щоб він не смів більше цього робити;
в) нічого не говорите цій людині, хоча відчуваєте себе скривдженим;
г) в свою чергу ображаєте цю людину, називаючи його по імені;
д) заявляєте цій людині, що вам не подобається те, що він сказав, і що він
не повинен цього робити знову.
24. Будь-хто часто перебиває, коли ви говорите. Зазвичай в таких
а) говорите: «Вибачте, але я хотів би закінчити те, про що розповідав»;
б) говорите: «Так не роблять. Можу я продовжити свою розповідь? »
в) перериваєте цю людину, відновлюючи свою розповідь;
г) нічого не говорите, дозволяючи іншій людині продовжувати свою
промову;
д) говорите: «Замовкніть! Ви мене перебили! »
25. Хто-небудь просить вас зробити що-небудь, що завадило б вам
здійснити свої плани. У цих умовах ви зазвичай:
а) говорите: «Я дійсно мав інші плани, але я зроблю те, що ви хочете;
б) говорите: «Ні в якому разі! Пошукайте кого-небудь ще »;
в) говорите: «Добре, я зроблю те, що ви хочете»;
г) говорите: «Відійдіть, залиште мене в спокої»;
53
д) говорите: «Я вже приступив до здійснення інших планів. Може бути,

коли-небудь потім ».
26. Ви бачите кого-небудь, з ким хотіли б зустрітися і познайомитися.
У цій ситуації ви зазвичай:
а) радісно гукає цю людину і йдете йому назустріч;
б) підходите до цієї людини, представляєтеся і починаєте з ним розмову;
в) підходите до цієї людини і чекаєте, коли він заговорить з вами;
г) підходите до цієї людини і починаєте розповідати про великих справах,
скоєних вами;
д) нічого не говорите цій людині.
27. Будь-хто, кого ви раніше не зустрічали, зупиняється і гукає вас
вигуком «Привіт!» У таких випадках ви зазвичай:
а) говорите: «Що вам треба?»
б) не кажіть нічого;
в) говорите: «Дайте мені спокій»;
г) вимовляєте у відповідь «Привіт!», представляєтеся і просите цю
людину представитися в свою чергу;
д) киваєте головою, вимовляєте «Привіт!» і проходите мимо.
Обробка результатів. Щоб визначити вашу позицію в спілкуванні
(залежну, компетентну або агресивну), які вміння у вас сформовані і який тип
поведінки переважає, підрахуйте кількість збіглися відповідей по кожній шкалі
(кількість збігів за шкалою дорівнює кількості балів по ній):
1. Залежна позиція в спілкуванні (невпевнену поведінку):
1 (а, г), 2 (а, в), 3 (в, д), 4 (б, д), 5 (г), 6 (а, г), 7 (б, г), 8 (а , г), 9 (д), 10 (б,
д), 11 (б, д), 12 (б, г), 13 (а, г), 14 (а, в), 15 (в, д) , 16 (б, д), 17 (г), 18 (а, г), 19 (а,
в), 20 (г, д), 21 (б), 22 (а), 23 (а, в) , 24 (г), 25 (в), 26 (в, д), 27 (б, д).
2. Компетентна позиція в спілкуванні (впевнену поведінку):
1 (б, в), 2 (д), 3 (б), 4 (г), 5 (а, б), 6 (в, д), 7 (а, в), 8 (в), 9 ( б, в), 10 (г), 11
(г), 12 (а), 13 (в), 14 (д), 15 (б), 16 (г), 17 (а, б), 18 (в ), 19 (д), 20 (б, в), 21 (г, д),
22 (в, г), 23 (д), 24 (а, б), 25 (а, д), 26 (а , б), 27 (а, г).
54
3. Агресивна позиція в спілкуванні (давящее поведінку):

1 (д), 2 (б, г), 3 (а, г), 4 (а, в), 5 (в, д), 6 (б), 7 (д), 8 (б, д), 9 (а, г), 10 (а, в),
11 (а, в), 12 (в, д), 13 (б, д), 14 (б, г), 15 (а, г), 16 (а, в), 17 (д, в), 18 (б, д), 19 (б,
г), 20 (а), 21 (а, в), 22 (б, д), 23 (б, г), 24 (в, д), 25 (б, г), 26 (г), 27 (в).
За кількістю компетентних реакцій (шкала 2) визначається рівень
компетентності в спілкуванні за шкалою: 21-27 балів - високий рівень; 19-20
балів - вище середнього; 15-18 балів - середній рівень; 12-14 балів - нижче
середнього; 0-11 балів - низький рівень. Крім того, всі питання розділені
авторами на 5 типів комунікативних ситуацій (їх слід проаналізувати,
повернувшись до ваших відповідей за вказаними номерами питань):
- Ситуації, в яких потрібно реакція на позитивні висловлювання партнера
(питання 1, 2, 11, 12);
- Ситуації, в яких потрібно реакція на негативні висловлювання партнера
(питання 3, 4, 5, 15, 23, 24);
- Ситуації, в яких потрібно реакція на звернення з проханням (питання 6,
10, 14, 16, 17, 25);
- Ситуації бесіди (13, 18, 19, 26, 27);
- Ситуації, в яких потрібно прояв емпатії (питання 7, 8, 9, 20, 21, 22).
Таким чином, ви можете визначити, який стиль спілкування переважає у
вас в певній ситуації. Методика дозволяє також виділити і проаналізувати вашу
позицію в спілкуванні з основним блокам комунікативних умінь:
1) вміння надавати і приймати знаки уваги (компліменти) від однолітка
(пункти 1, 2, 11, 12);
2) реагування на справедливу критику (пункти 4, 13);
3) реагування на несправедливу критику (пункти 3, 9);
4) реагування на задевающее, провокує поведінку з боку співрозмовника
(пункти 5, 14, 15, 23, 24);
5) вміння звернутися до однолітка з проханням (пункти 6, 16);
6) вміння відповісти відмовою на чужу прохання, сказати «ні» (пункти 10,
17, 25);
55
7) вміння самому надати співчуття, підтримку (пункти 7, 20);

8) вміння самому приймати співчуття і підтримку з боку однолітків
(пункти 8, 21);
9) уміння вступити в контакт з іншою людиною, контактність (пункти 18,
26);
10) реагування на спробу вступити з тобою в контакт (пункти 19, 27).
комунікативна компетентність - Узагальнююче комунікативне
властивість особистості, що включає розвинені комунікативні здібності та
сформовані вміння і навички міжособистісного спілкування, знання про
основні його закономірності і правилах.
Комунікативна компетентність включає: 1) володіння специфічними
комунікативними здібностями, що включають в себе особистісні психічні риси
і характеристики поведінки, значимі для спілкування; 2) наявність
комунікативних знань, практичних умінь і навичок, адекватних
комунікативним завданням і достатніх для їх вирішення; 3) вміння займати
партнерську позицію в спілкуванні, будувати контакти на різних психологічних
дистанціях і в різних позиціях, адекватних ситуації; 4) володіння гнучкістю і
креативністю у виборі і застосуванні комунікативних тактик і стратегій; 5)
ціннісне ставлення до учасників процесу спілкування (і до себе і до іншої
людини; 6) бажання і прагнення психологічно грамотно будувати свої
відносини з оточуючими, вдосконалюватися в цьому.
Очевидно, що комунікативна компетентність безсумнівно є
найважливішою характеристикою сучасного фахівця, керівника, організатора
виробництва. Комунікативна компетентність є одним із пріоритетних чинників
професійної придатності фахівців, чия професія відноситься до типу «людина-
людина».
Додаток В
56
іагностика комунікативної соціальної компетентності (КСК) // Фетіскін

Н. П., Козлов В. В., Мануйлов Г.М. Соціально-психологічна діагностика
розвитку особистості і малих груп. М "2002. С. 138-149.
Дана методика призначена для отримання більш повного уявлення про
особистість, складання імовірнісного прогнозу успішності її професійної
Опитувальник включає в себе 100 тверджень, розташованих в циклічному
порядку, з тим щоб забезпечити зручність відліку за допомогою трафарету. Для
кожного питання передбачені три альтернативних відповіді.
Методика розрахована на вивчення окремих особистісних факторів у осіб
із середнім і вищою освітою.
Інструкція до тесту. Вам пропонується ряд питань і три варіанти
відповідей на кожний з них (а, б, в). Відповідати потрібно таким чином:
 1) спочатку прочитайте питання і варіанти відповідей на нього;
 2) виберіть один із запропонованих варіантів відповіді, що відображає
вашу думку, і поставте відповідну букву (а, б чи в) в клітинці на аркуші
для відповідей.
Пам'ятайте такі правила:
 - не витрачайте багато часу на обдумування відповідей; давайте той
відповідь, який першим приходить в голову;
 - намагайтеся не вдаватися занадто часто до проміжних відповідей типу
«не впевнений», «щось середнє» і т.п. Таких відповідей повинно бути
якомога менше;
 - ні в якому разі нічого не пропускайте. На кожне питання необхідно дати
відповідь;
 - відповідайте якомога більше щиро. Не треба намагатися справити
хороше враження своїми відповідями, вони повинні відповідати
дійсності.
57
А тепер, будь ласка, приступайте до роботи. Свої відповіді в буквеної

формі необхідно проставляти або в опитувальному аркуші поруч з номером
питання, або в спеціальному бланку.
Пам'ятка експериментатору. Звертайте увагу на те, чи зрозумів
опитуваний інструкцію, чи готовий щиро відповісти на поставлені запитання.
Пам'ятайте, що слід відповісти на всі питання. Необхідно підкреслити, що
небажано часто використовувати проміжні відповіді і підлягає роздумувати над
ними. Якщо опитуваних кілька, то вони не повинні радитися один з одним.
текст опитувальника
 1. Я добре зрозумів інструкцію і готовий щиро відповісти на питання:
o а) так;
o б) не впевнений;
o в) немає.
 2. Я не хотів би знімати дачу:
o а) в жвавому дачному селищі;
o б) щось середнє;
o в) у відокремленому місці, в лісі.
 3. Я віддаю перевагу нескладну класичну музику сучасним популярним
мелодіям:
o а) вірно;
o в) невірно.
 4. По-моєму, цікавіше бути:
o а) інженером-сталеви ктор;
o б) не знаю;
o в) драматургом.
 5. Я досяг би в житті набагато більшого, якби люди не були налаштовані
проти мене:
o а) так;
58
o в) немає.
 6. Люди були б щасливіші, якби більше часу проводили в суспільстві
своїх друзів:
o а) так;
o б) вірно щось середнє;
o в) немає.
 7. Будуючи плани на майбутнє, я часто розраховую на удачу:
o а) так;
o б) важко відповісти;
o в) немає.
 8. «Лопата» так відноситься до «копати», як «ніж» до:
o а) гострий;
o б) різати;
o в) точити.
 9. Майже всі родичі добре до мене ставляться:
o а) так;
o в) немає.
 10. Іноді якась нав'язлива думка не дає мені заснути:
o а) так, це вірно;
o в) немає.
 11. Я ніколи ні на кого не серджуся:
o а) так;
o в) немає.
 12. При рівній тривалості робочого дня і однаковою зарплатою мені було
б цікавіше працювати;
 а) столяром або кухарем;
 б) не знаю, що вибрати;
59
 в) офіціантом в хорошому ресторані.

 13. Більшість знайомих вважають мене веселим співрозмовником:
o а) так;
o в) немає.
 14. У школі я вважав за краще:
o а) уроки музики (вати);
o б) важко сказати;
o в) заняття в майстернях, ручна праця.
 15. Мені безумовно не щастить у житті:
o а) так;
o в) немає.
 16. Коли я вчився в 7-10 класах, я брав участь у спортивному житті
школи:
o а) дуже рідко;
o б) від випадку до випадку;
o в) досить часто.
 17. Я підтримую вдома порядок і завжди знаю, що де лежить:
o а) так;
o в) немає.
 18. «Втомлений» так відноситься до «роботи», як «гордий» до:
o а) усмішка;
o б) успіх;
o в) щасливий.
 19. Я веду себе так, як прийнято в колі людей, серед яких я знаходжусь:
o а) так;
o б) коли як;
o в) немає.
60
 20. У своєму житті я, як правило, досягаю тих цілей, які ставлю перед
собою:
o а) так;
o в) немає.
 21. Іноді я з задоволенням слухаю непристойні анекдоти:
o а) так;
o в) немає.
 22. Якби мені довелося вибирати, я вважав за краще б бути:
o а) лісничим;
o б) важко вибрати;
o в) учителем старших класів.
 23. Мені хотілося б ходити в кіно, на різні уявлення і в інші місця, де
можна розважитися:
o а) частіше одного разу на тиждень (частіше, ніж більшість людей);
o б) приблизно раз в тиждень (як більшість);
o в) рідше ніж один раз на тиждень (рідше, ніж більшість).
 24. Я добре орієнтуюся в незнайомій місцевості: легко можу сказати, де
північ, південь, схід або захід:
o а) так;
o в) немає.
 25. Я не ображаюся, коли люди з мене жартують:
o а) так;
o б) коли як;
o в) немає.
 26. Мені б хотілося працювати в окремій кімнаті, а не разом з колегами:
o а) так;
61
o в) немає.
 27. Багато в чому я вважаю себе цілком зрілим людиною:
o а) це вірно;
o в) це невірно.
 28. Яке з даних слів не підходить до двох іншим:
o а) свічка;
o б) місяць;
o в) лампа.
 29. Зазвичай люди неправильно розуміють мої вчинки:
o а) так;
o в) немає.
 30. Мої друзі:
o а) мене не підводили;
o б) зрідка;
o в) досить часто.
 31. Зазвичай я переходжу вулицю там, де мені зручно, а не там, де
належить:
o а) так;
o в) немає.
 32. Якби я зробив корисний винахід, я вважав за краще б:
o а) далі працювати над ним в лабораторії;
o б) важко вибрати;
o в) подбати про його практичному використанні.
 33. У мене, безумовно, менше друзів, ніж у більшості людей:
o а) так;
o в) немає.
62
 34. Мені більше подобається читати:

o а) реалістичні описи гострих військових чи політичних конфліктів;
o б) не знаю, що вибрати;
o в) роман, збудливий уяви і почуття.
 35. Моїй родині не подобається спеціальність, яку я вибрав:
o а) так;
o в) немає.
 36. Мені легше вирішити важке запитання або проблему:
o а) якщо я обговорюю їх з іншими;
o в) якщо обмірковую їх на самоті.
 37. Виконуючи будь-яку роботу, я не заспокоююся, поки не будуть
враховані навіть самі незначні деталі:
o а) вірно;
o б) середнє;
 38. «Подив» відноситься до «незвичайний», як «страх» до:
o а) хоробрий;
o б) неспокійний;
o в) жахливий.
 39. Мене завжди обурює, коли кому-небудь спритно вдається уникнути
заслуженого покарання:
o а) так;
o б) по-різному;
o в) немає.
 40. Мені здається, що деякі люди не помічають або уникають мене, хоча
не знаю, чому:
o а) вірно;
63
 41. У житті не було випадку, щоб я порушив обіцянку:
o а) так;
o б) нс знаю;
o в) немає.
 42. Якби я працював у господарській сфері, мені було б цікаво:
o а) розмовляти з замовниками, клієнтами;
o в) вести звіти та іншу документацію.
 43. Я вважаю, що:
o а) потрібно жити за принципом: «Справі час, потісі годину»;
o б) щось середнє між «а» і «в»;
o в) жити потрібно весело, нс особливо піклуючись про завтрашній
день.
 44. Мені було б цікаво повністю поміняти сферу діяльності:
o а) так;
o в) немає.
 45. Я вважаю, що моє сімейне життя не гірше, ніж у більшості моїх
знайомих:
o а) так;
o в) немає.
 46. Мені неприємно, якщо люди вважають, що я занадто невитриманий і
нехтую правилами пристойності:
o а) дуже;
o б) трохи;
o в) зовсім не турбує.
 47. Бувають періоди, коли важко втриматися від почуття жалості до
самого себе:
64
o а) часто;
o б) іноді;
o в) ніколи.
 48. Яка з наступних дробів не підходить до двох іншим:
o а) 3/7;
o б) 3/9;
o в) 3/11.
 49. Я впевнений, що про мене говорять за моєю спиною:
o а) так;
o в) немає.
 50. Коли люди ведуть себе нерозсудливо й нерозважливо:
o а) я ставлюся до цього спокійно;
o в) відчуваю до них почуття презирства.
 51. Іноді мені дуже хочеться вилаятися:
o а) так;
o в) немає.
 52. При однаковій заробітної платі я волів би бути:
o а) адвокатом;
o в) штурманом або льотчиком.
 53. Мені подобається робити ризиковані вчинки тільки для забави:
o а) так;
o в) немає.
 54. Я люблю музику:
o а) легку, живу;
65
o в) емоційно насичену, сентиментальну.

 55. Найважче для мене - це справитися з собою:
o а) вірно;
 56. Я віддаю перевагу планувати свої справи сам, без стороннього
втручання і чужих порад:
o а) так;
o в) немає.
 57. Іноді почуття заздрості впливає на мої вчинки:
o а) так;
o в) немає.
 58. «Розмір» так відноситься до «сума», як «нечесний» до:
o а) в'язниця;
o б) грішний;
o в) вкрав.
 59. Батьки і члени сім'ї часто чіпляються до мене:
o а) так;
o в) немає.
 60. Коли я слухаю музику, а поруч голосно розмовляють:
o а) це мені не заважає, я можу зосередитися;
o в) це псує мені задоволення і злить мене.
 61. Часом мені приходять в голову такі нехороші думки, що про них
краще не розповідати:
o а) так;
66
o в) немає.
 62. Мені здається, цікавіше бути:
o а) художником;
o в) директором театру або кіностудії.
 63. Я волів би одягатися швидше скромно, так, як всі, ніж помітно і
оригінально:
o а) згоден;
o в) не згоден.
 64. Не завжди можна здійснити що-небудь поступовими, помірними
методами, іноді необхідно прикласти силу:
o а) згоден;
o в) немає.
 65. Я любив школу:
o а) так;
o в) немає.
 66. Я краще засвоюю матеріал:
o а) читаючи добре написану книгу;
o в) беручи участь в колективному обговоренні.
 67. Я віддаю перевагу діяти по-своєму, замість того щоб дотримуватися
загальноприйнятих правил:
o а) згоден;
 68. АВ так відноситься до ГВ, як СР до:
o а) ПО;
67
o б) ОП;
o в) ТУ.
 69. Зазвичай я задоволений своєю долею:
o а) так;
o в) немає.
 70. Коли приходить час для здійснення того, що я заздалегідь планував і
чекав, я іноді відчуваю себе не в змозі це зробити:
o а) згоден;
 71. Нс всі мої знайомі мені подобаються:
o а) так;
o в) немає.
 72. Якби мене попросили організувати збір грошей на подарунок кому-
небудь або брати участь в організації ювілейного торжества:
o а) я погодився б;
o б) не знаю, що зробив би;
o в) сказав би, що, на жаль, дуже зайнятий.
 73. Вечір, проведений за улюбленим заняттям, приваблює мене більше,
ніж жвава вечірка:
o а) згоден;
 74. Мене більше приваблює краса вірша, ніж краса і досконалість зброї:
o а) так;
o в) немає.
68
 75. У мене більше причин чого-небудь побоюватися, ніж у моїх

знайомих:
o а) так;
o в) немає.
 76. Працюючи над чимось, я волів би робити це:
o а) в колективі;
o в) самостійно.
 77. Перш ніж висловити свою думку, я вважаю за краще почекати, поки
буду повністю впевнений у своїй правоті:
o а) завжди;
o б) звичайно;
o в) тільки якщо це практично можливо.
 78. «Кращий» так відноситься до «найгірший», як «повільний» до:
o а) швидкий;
o б) найкращий;
o в) якнайшвидший.
 79. Я роблю багато вчинків, про які потім шкодую:
o а) так;
o в) немає.
 80. Зазвичай я можу зосереджено працювати, не звертаючи уваги на те,
що люди навколо мене шумлять:
o а) так;
o в) немає.
 81. Я ніколи не відкладаю на завтра те, що повинен зробити сьогодні:
o а) так;
69
o в) немає.
 82. У мене було:
o а) дуже мало виборних посад;
o б) кілька;
o в) багато виборних посад.
 83. Я проводжу багато вільного часу, розмовляючи з друзями про тих
приємні події, які ми разом переживали колись:
o а) так;
o в) немає.
 84. На вулиці я зупинюся, щоб подивитися швидше на роботу художника,
ніж на вуличну сварку або дорожню пригоду:
o а) так;
o в) немає.
 85. Іноді мені дуже хотілося піти з дому:
o а) так;
o в) немає.
 86. Я волів би жити тихо, як мені подобається, ніж бути предметом
захоплення завдяки своїм друзям:
o а) так;
o в) немає.
 87. Розмовляючи, я схильний:
o а) висловлювати свої думки відразу, як тільки вони приходять в
голову;
o в) перед тим добряче зібратися з думками.
70
 88. Яке з наступних поєднань знаків має продовжити цей ряд

Х0000ХХ000ХХХ:
o а) Оххх;
o б) 00ХХ;
o в) Х000.
 89. Мені байдуже, що про мене думають інші:
o а) так;
o в) немає.
 90. У мене бувають такі хвилюючі сни, що я прокидаюся:
o а) часто;
o б) зрідка;
o в) практично ніколи.
 91. Я кожен день прочитую всю газету:
o а) так;
o в) немає.
 92. До дня народження, до свят:
o а) я люблю робити подарунки;
o в) вважаю, що покупка подарунків - кілька неприємний обов'язок.
 93. Дуже не люблю бувати там, де немає з ким поговорити:
o а) вірно;
 94. У школі я вважав за краще:
o а) російську мову;
o в) математику.
 95. Дехто затаїв злобу проти мене:
71
o а) так;
o в) немає.
 96. Я охоче беру участь у громадському житті, в роботі різних комісій і
т.д .:
o а) так;
o в) немає.
 97. Я твердо переконаний, що начальник може бути не завжди правий,
але завжди має можливість настояти на своєму:
o а) так;
o в) немає.
 98. Яке з наступних слів не підходить до двох іншим:
o а) будь-якої;
o б) кілька;
o в) велика частина.
 99. У веселій компанії мені буває незручно дуріти разом з іншими:
o а) так;
o б) по-різному;
o в) немає.
 100. Якщо я зробив якийсь промах в суспільстві, то досить швидко
забуваю про нього:
o а) так;
o в) немає.
Обробка і інтерпретація результатів тесту. Відповіді опитуваного
треба порівняти з ключем.
 - У разі збігу літери, зазначеної в ключі, і букви відповіді, який вибрав
опитуваний, за дану відповідь нараховується 2 бали.
72
 - За проміжну відповідь «б» завжди нараховується 1 бал.

 - Що стосується розбіжності букви відповіді і букви ключа нараховується
0 балів.
Обробка по фактору В (логічне мислення) дещо інша.
 - У разі збігу літери відповіді з буквою ключа присвоюється 2 бали.
 - Що стосується розбіжності - 0 балів.
Ключ до тесту
1 1 2 3 4 5 6 7 8 9
I Л
в 1а 1в 1в 1а 1в 1в 1в 1а 1а
1 2 1 2 3 4 5 6 7 8 9
А
1 а 2в 2в 2в 2а 2а 2в 2а 2в 2а
I з 1 2 З 4 5 Б 7 8 9
Д
II а 3а 3а Зв 3в 3а ЗВ 3в 3а 3в
I 4 1 2 3 4 5 6 7 8 9 Д
V в 4а 4в 4в 4а 4в 4а 4а 4а 4а о
5 1 2 3 4 5 6 7 8 9
V п
а 5а 5в 5а 5в 5а 5в 5в 5а 5а
V б 1 2 3 4 5 6 7 8 9
м
I в 6а 6а 6в 6а 6а 6в 6В 6а 6В
V 7 1 2 3 4 5 6 7 8 9
н
II в 7а 7а 7а 7в 7в 7в 7а 7в 7а
V 8 1 2 3 4 5 6 7 8 9
в
III 6 86 86 8в 86 8в 86 8в 86 8а
I 9 1 2 3 4 5 6 7 8 9
п
X в 9в 9а 9в 9а 9а 9в 9а 9а 9в
73
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
X
0в 0а 0а 0в 0а 0а 0в 0а 0в 0а З
Отримані таким чином бали підсумовуються по кожному фактору.

По чинниках А, В, С, Д, К, М, Н, Л максимальне число балів 20.
По фактору П - 40 балів (скласти рядки V і IX). Кількість балів від 16 до
20 (за факторами А, В, С, Д, К, М, Н) є високою оцінкою відповідного фактора,
значить, відповідну якість особистості явно виражене (наприклад,
товариськість по фактору Л).
Кількість балів від 13 до 15 говорить про певний переважанні якості,
відповідного високій оцінці (наприклад, товариськості над замкнутістю).
Кількість балів від 5 до 7 свідчить про переважання якості, відповідного
низькою оцінкою (наприклад, замкнутості над товариськістю).
Кількість балів від 8 до 12 означає зразкова рівновага між двома
протилежними особистісними якостями (наприклад, в міру відкритий, в міру
замкнутий).
Якщо опитуваний набрав 12 і більше балів за шкалою Л, то результати
опитування необхідно визнати недостовірними.
Якщо опитуваний набрав більше 20 (з 40) балів за шкалою П (схильність
до асоціальної поведінки), то це свідчить про певні особистісних проблемах в
якій-небудь сфері життя: в сім'ї, стосунках з друзями, на роботі, в стосунках з
оточуючими). У цьому випадку необхідно провести додаткову співбесіду, щоб
виявити, наскільки серйозні проблеми, які виникли.
Фактор А
 - висока оцінка + А - відкритий, легкий, товариський.
 - низька оцінка -А - нетовариський, замкнута.
фактор В
 - висока оцінка + В - з розвиненим логічним мисленням, кмітливий.
 - низька оцінка -В - неуважний або зі слаборозвиненим логічним
мисленням.
фактор С
74
 - висока оцінка + С - емоційно стійкий, зрілий, спокійний.

 - низька оцінка -С - емоційно нестійкий, мінливий, піддається почуттям.
фактор Д
 - висока оцінка + Д - життєрадісний, безтурботний, веселий.
 - низька оцінка -Д - тверезий, мовчазний, серйозний.
фактор К
 - висока оцінка + К - чутливий, що тягнеться до інших, з художнім
мисленням.
 - низька оцінка -К - покладається на себе, реалістичний, раціональний.
фактор М
 - висока оцінка + М - віддає перевагу власні рішення, незалежний,
орієнтований на себе.
 - низька оцінка -М - залежний від групи, компанійський, слід за
громадською думкою.
фактор Н
 - висока оцінка + Н - контролюючий себе, вміє підкоряти себе правилам.
 - низька оцінка Н - імпульсивний, неорганізований.
Крім того, даний опитувальник дозволяє виявити схильність
до асоціальної поведінки (фактор П), що може характеризуватися
зневагою до прийнятих суспільних норм, визнаним моральним і етичним
цінностям, встановленими правилами поведінки і звичаїв.
Включена в опитувальник і шкала правдивості (фактор Л), яка дозволяє
судити про достовірність отриманих результатів.
Рівнева оцінка факторів (в балах):
 - 16-20 - максимальний рівень;
 - 13-15 - переважна вираженість факторів;
 - 8-12 - середній рівень;
 - 5-7 - низький рівень.

19716

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

19716

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Формування комунікативних навичок студентів-

Сукупність професійно важливих якостей та особистісних особливостей,

3. Виявити особливості комунікативних здібностей студентів-психологів

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ

включаємо поняття комунікативні здібності, комунікативні якості мови,

перебудовувати їх відповідно до розвитку учнів та вимог до них; усвідомлення

добре говорити, слухати партнера, користуватися різними середовище вами

розуміння та розбивку складної інформації, чітке донесення цієї інформації до

активність, оцінювати власні можливості, знімати напруженість у спілкуванні,

соціально-особистісних факторів, комунікативній поведінці всіх суб'єктів

Досвід спілкування займає особливе місце у структурі комунікативної

відповідні комунікативні вміння, тобто в процесі навчання у ВНЗ, у нього

повністю освоїти комунікаційні компетенції та розвинені комунікативні

РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ

у опитувальнику. Авторами пропонується ключ, з допомогою якого можна

знайомих, допомагають друзям, виявляють ініціативу в спілкуванні. Потенціал

свою роботу. Цей рівень комунікативних здібностей характеризується

іміджу» відмінностей виявлено не було. Проаналізувавши результати студентів

виражений найвищий (дуже високий) рівень організаторських здібностей. Вони

швидко орієнтуються в ситуації, вважають за краще приймати самостійні

незнайомій обстановці, намагаються уникати самостійного прийняття. рішення,

Студенти напряму підготовки «Психологія консалтингу і менеджменту»

В результаті були отримані дані, що свідчать про наступне: за шкалою

Комунікативна компетентність студентів-психологів, які навчаються за

Дещо збільшені відсотки частоти прояву даного типу реагування у

у спілкуванні, будувати контакти різних психологічних дистанціях й у різних

Таким чином, ми можемо зробити такі висновки: - у студентів, які

«розташовуються» в діапазоні виразності від рівня нижче середнього до

СПИСКИ ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

8. Коць М.О. Комунікативна компетентність як складова

16. Чепелєва Н.В. Особистісна підготовка практикуючого психолога //

12. Чи часто Ви відкладаєте на інші дні ті справи, які потрібно

27. Чи правда, що Ви відчуваєте себе невпевнено серед

потребу в комунікативній і організаторській діяльності й активно прагнуть

Тест «Комунікативні вміння» (Л. Міхельсон, переклад і адаптація Ю. З.

г) говорите: «Я думаю, що це видатний рівень. Що ви в цьому розумієте»;

а) говорите: «Ви виглядаєте засмученими. Чи не міг би я допомогти? »

а) говорите: «Так, я зазвичай це роблю краще, ніж більшість інших

г) говорите голосно: «Вийди з черги, ти, нахаба!»

д) говорите: «Дурниці, у мене все буде о'кей».

д) говорите: «Я вже приступив до здійснення інших планів. Може бути,

3. Агресивна позиція в спілкуванні (давящее поведінку):

7) вміння самому надати співчуття, підтримку (пункти 7, 20);

іагностика комунікативної соціальної компетентності (КСК) // Фетіскін

А тепер, будь ласка, приступайте до роботи. Свої відповіді в буквеної

 в) офіціантом в хорошому ресторані.

 34. Мені більше подобається читати:

o в) емоційно насичену, сентиментальну.

 75. У мене більше причин чого-небудь побоюватися, ніж у моїх

 88. Яке з наступних поєднань знаків має продовжити цей ряд

 - За проміжну відповідь «б» завжди нараховується 1 бал.

Отримані таким чином бали підсумовуються по кожному фактору.

 - висока оцінка + С - емоційно стійкий, зрілий, спокійний.

You might also like